Shpori expluat praktichne (1)


1. Kласифікація зрошувальних систем і особливості їх експлуатації
Зрошувальні системи в загальному вигляді є комплексом інженерних пристроїв, що забезпечують забір води з джерела, транспортування її до зрошуваних масивів, розподіл між поливними ділянками і полями з мстою підтримання оптимальної вологості в кореневмісному шарі грунту. Зрошувальна мережа може бути самопливною, коли вода з Джерела подасться по каналах самопливом в напрямку ухилу місцевості. Для розподілу води площею в даному випадку використовують проточні і тупикові борозни, поливні смуги, затоплювані чеки. При більш складних рельєфних умовах влаштовують мережу з механічною подачею води за допомогою насосів на командну позначку місцевості або в напірні трубопроводи для дощування.
У залежності від обслуговуючої площі зрошувальні системи бувають міжгосподарські, які обслуговують землі двох і більше господарств, і внутрішньогосподарські, розташовані в межах землекористування одного господарства.
За конструкцією їх поділяють на три основні типи: відкриті, що складаються з відкритих каналів або лотків; закриті - з напірних або безнапірних трубопроводів; комбіновані, що включають в себе елементи першого і другого типів.
За способом водоподачі системи бувають самопливні, коли вода з джерела надходить на зрошувані поля самопливом; з механічним водопідйомом, коли зрошувана територія розташована вище рівня води в джерелі і подача води для поливу здійснюється насосною станцією; самопливно-напірні, в яких вода самопливом транспортується закритими трубопроводами за рахунок напору, що створюється природним ухилом місцевості.
Дощувальні зрошувальні системи поділяють на пересувні, у яких насосна станція, зрошувальна мережа (розбірна або тимчасова) і поливна техніка переміщаються по зрошувальній площі в процесі поливу; стаціонарні, у яких всі елементи знаходяться в постійному (нерухомому) стані; напівстаціонарні, коли водозабірна споруда, насосна станція і розподільна мережа стаціонарні, а поливна техніка при поливі переміщається по полю.
Осушувальна система являє собою водогосподарське соціалістичне підприємство, що складається з комплексу гидротех-нічних та інших споруд, пристроїв і спеціальних служб, призначених для регулювання водно-повітряного режиму кореневмісного шару грунтів на перезволожених землях з метою отримання на них високих і сталих врожаїв сільськогосп ¬ дарських культур. Управління системою забезпечує регулювання ¬ вання водного режиму грунтів, підтримка всіх споруд і пристроїв у постійно діючому стані, їх поліпшення та вдосконалення у відповідності е новими досягненнями науки, техніки і передового досвіду.По приналежності осушувальні системи можуть бути внутрішньо-господарськими, обслуговуючими землі одного господарства, і між-господарськими, обслуговуючими землі кількох господарств. У свою чергу, міжгосподарські системи в адміністративній ознакою можуть бути міжрайонними, міжобласними і межрес ¬ публіканського, обслуговуючими землі відповідно двох і більше районів, областей, республік.За способом відведення надлишкових вод системи діляться на само ¬ течні, з механічною відкачуванням води і змішані, в яких надлишкові води скидаються в водоприймач відповідно самопливом, за допомогою насосної станції або тим і іншим спо ¬ собамі.По виду регулюючої осушувальної мережі системи бувають відкриті, регулююча мережа яких представлена ​​відкритими каналами, і закритими, в яких регулююча мережа виконана у вигляді закритого дренажу, а провідна мережа може бути як відкритою, так і закритою.За характером впливу на водний режим кореневого шару грунтів осушених земель системи бувають односторонньої дії або власне осушувальні, що забезпечують тільки відвід надлишкових вод, і двосторонньої дії - осушувально-зволожувальні і осушувальної-зрошувальні, що забезпечують повне регулювання водно-повітряного режиму грунтів.Системи, що забезпечують за допомогою дамб обвалування пре-дохраненіе осушених ділянок на узбережжі моря, водохрані ¬ ліща або річки від затоплення їх морськими або паводковими водами, називаються обваловательпимі або польдерна.Системи, на яких здійснюється нарощування (вище ¬ ня) поверхні заплави з метою осушення або створення плодо ¬ рідного шару за рахунок відкладення принесених водою наносів, на ¬ ни опиняються кольматажнимі.За розміром обслуживаемой площі і складності експлуатації ¬ ції осушувальні системи діляться на п'ять груп. При цьому при ¬ нимают до уваги наведену площа системи, враховую ¬ щую, крім площі фактично використовуваних осушених земель, складність системи та особливості її експлуатації, при ¬ міняючи наступні еквіваленти: до 1 тис. га осушення прирівняний-Подейкують кожні 500 га зрошення або осушених земель з двусто ¬ роннім регулюванням водного режиму; 5 млн. м3 ємності експлуатованих водосховищ; 2000 га площі внутріхозяй ¬ жавної мережі, прийнятої на технічне обслуговування УТОС; 12,5 км експлуатованих дамб обвалування. Для польдерних систем з механічною перекачуванням води застосовується поправочний коефіцієнт 1,6.До першої групи відносяться системи з наведеної площею осушуваних земель понад 180 тис. га, до другої - 120 ... 180, до тре ¬ тьей-60 ... 120, до четвертої - 30 ... 60, до п'ятої - до 30 тис. га. Стосовно до цих груп встановлені штатні нормативи керівних, інженерно-технічних працівників і службовців управлінь осушувальних систем та їх посадові оклади.Основними елементами комплексу інженерних споруд і пристроїв осушувальної системи є: регулююча здій ¬ рішучій мережа, захисна мережа, яка проводить мережа, відпр ¬ ник, джерело зволоження, гідротехнічні споруди, дорож ¬ ва мережу, засоби зв'язку, експлуатаційні та природоохоронні споруди і пристрої, виробничі та підсобно-допоміжного ¬ тільні будівлі, машини і механізми та інЕксплуатаційні споруди та пристрої, що використовуються для контролю і нагляду за роботою всіх ланок осушувальної системи і забезпечення нормальної їх роботи, розглядаються нижче.
2.Елементи зрошувальних систем та особливості їх експлуатації
До складу елементів зрошувальної системи входять:
● джерело зрошення(водосховище, водотік, підземні води);
● головна водозабірна споруда(призначена для забору води з джерела і подачі її в головний магістральний канал або трубопровід);
●головний магістральний канал (трубопровід), який призначений для транспортування води від джерела в розподільні канали (трубопроводи);
●розподільні канали (трубопроводи), що влаштовуються для розподілу води по орошаемой території. Вони можуть бути міжгосподарськими (для подачі води в два і більше господарств) і внутрішньогосподарськими (групові, дільничні, тимчасові);
●регулююча зрошувальна мережа та пристрої, призначені для розподілу води по полю і переведення її в стан ґрунтової вологості:
●споруди та арматура на зрошувальних канапах і трубопроводах,призначені для управління рухом та обліку води в системі, для забезпечення експлуатаційних робіт (дороги, телефонна і електрична мережі, виробничі будівлі, лабораторії і т.д.);
●захисні лісосмуги, призначені для затінення каналів і запобігання грунту від вітрової ерозії;
●водовідвідна мережа, яка включає скидну (для відведення дощових і талих вод, скидання води, що залишається у каналах або трубопроводах після припинення поливів, відведення води при аваріях в системі) і дренажну (для відведення промивних вод при розсолення грунту, а також надлишкових ґрунтових вод, щоб попередити заболочування і засолення кореневмісного шару).
Зрошувальні системи повинні відповідати певним експлуатаційним вимогам. Так, головна ділянка повинна бути обладнана регулювальними спорудами, що забезпечують нормальний забір води з джерела, гідрометричних створів, експлуатаційними знаками (репери, лінії і т.д.). Магістральний і розподільні канапи в достатній мірі повинні бути оснащені регулювальними й лінійними спорудами, гідрометричними пристроями та знаками. Бажано мати один магістральний канат на всю систему, що закінчується спорудою для скидання води у випадках аварії і неточного її розподілу. Щоб ефективніше використовувати зрошувані землі, міжгосподарські канали повинні розташовуватися по межах землекористування, вздовж каналів необхідно передбачати смуги відчуження для лісонасаджень, експлуатаційних доріг, розміщення механізмів і грунту при очищенні каналів від наносів і рослинності.
Для обліку поданих витрат точки виділу води господарствам оснащують водомірами. На зрошуваній території встановлюють спостережувальні колодязі і свердловини з метою спостереження за рівнями ґрунтових вод. Для обслуговування системи і зрошуваних ділянок створюють розгалужену мережу доріг, будують службові та складські приміщення, організують засоби зв'язку, управління і ділянки забезпечують транспортними засобами і механізмами для робіт та ремонту мережі.
3. Організація управління водним господарством в Україні, Структура і функції органів водного господарства
Комітет водного господарства України (Укрводгосп) є центральним органом виконавчої влади. Укрводгосп забезпечує проведення державної політики щодо розвитку водного господарства та меліорації земель, задоволення потреб населення і галузей економіки України у водних ресурсах. Укрводгосп у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету7 Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своїх повноважень Укрводгосп організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Основними завданнями Укрводгоспу є:
-проведення державної політики щодо розвитку водного господарства та меліорації земель, здійснення в галузі єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, нових технологій, передового досвіду роботи;
-розроблення та участь у реалізації загальнодержавних, міждержавних і регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
забезпечення потреб населення і галузей економіки України у водних ресурсах та проведення їх міжбасейнового перерозподілу;
здійснення заходів, пов'язаних з попередженням і ліквідацією наслідків шкідливої дії вод, включаючи протипаводковий захист населених пунктів та земель.
4. Пріоритетні напрямки розвитку галузі, задачі і види реконструкції зрошувальних систем згідно закону України про меліорацію.
Визначення пріоритетних напрямів у виборі та проведенні певного виду меліорації земель провадиться залежно від природно-кліматичних особливостей, екологічної ситуації відповідного регіону та наступного сільськогосподарського використання меліорованих земель.
Порядок розроблення та погодження державних цільових і місцевих програм меліорації земель визначається Кабінетом Міністрів України.
Пріоритетними завданнями згідно закону про меліорацію є:
забезпечення сталого та надійного функціонування наявних меліоративних систем, що перебувають у задовільному технічному стані і не відпрацювали свого нормативного терміну,
відновлення функціонування меліоративних систем, що перебувають у незадовільному технічному стані, але ще не втратили свого потенціалу,
закінчення спорудження недобудованих меліоративних систем;
підвищення екологічної безпеки зрошення та поліпшення еколого-меліоративного стану зрошуваних;
організація робіт з проведення ремонту та відновлення наявної дощувальної і меліоративної техніки на основі використання власної промислово-виробничої;
зниження енерго- та матеріалоємності меліоративних систем і споруд;
створення на переважній площі осушувальних систем умов для здійснення двостороннього регулювання водно-повітряного режиму грунтів. При комплексній реконструкції необхідно передбачати досягнутий на даний час технічний рівень будівництва та експлуатації зрошувальних систем, широке застосування нових конструкцій та матеріалів, механізацію і автоматизацію роботи системи, підвищення надійності споруд.
При частковій реконструкції повинні вирішуватися найбільш актуальні на даний час завдання з меншими витратами і обсягами робіт при порівняно високій ефективності капітальних вкладень.
Реконструкція меліоративних систем повинна виконуватися комплексно з урахуванням економічного, соціального та природоохоронного ефекту.
У проекті реконструкції повинні бути розглянуті такі питання: причини і характер засолення фунтів під час зрошення; обгрунтування та вибір типу колекторно-дренажної мережі; обгрунтування необхідності перевлаштування міжгосподарської та внутрішньогосподарської мереж, споруд, доріг; обгрунтування вибору нових способів поливу і дощувальної техніки; водозабезпеченість, автоматизація водорозподілу та поливу; місця розміщення територій, що охороняються, і шляхів міграції диких тварин.
5. Структура служби експлуатації зрошувальних систем. Обгрунтування та підбір штату служби експлуатації.
Для меліорованої площі системи вирішується питання організації Управління Водного господарства (УВГ) та його структурних підрозділів. Система ділиться на експлуатаційні дільниці (ЕД). Кількість експлуатаційних дільниць встановлюється із розрахунку обслуговування однією дільницею 10... 15 тис. гектарів фізичної площі, з урахуванням зручності управління і обслуговування зрошувальної мережі. Пункти розміщення контор експлуатаційних дільниць визначаються з умов зручності керівництва та проведення експлуатаційних та ремонтних робіт на системі
6. Взаємовідносини УВГ з водокористувачами, з врахуванням сучасних економічних умов господарювання.
Управління водного господарства /надалі УВГ7 є спеціально уповноваженою організацією Державного комітету України по водному господарству у сфері управління водними ресурсами та інженерною інфраструктурою меліоративних систем . УВГ забезпечує втілення в життя державної політики у сфері збереження та відтворення водних ресурсів управління інженерною інфраструктурою меліоративних систем та її окремими об'єктами, що перебувають у державній або комунальній власності, запобігання шкідливої дії вод та ліквідації їх наслідків разом з іншими відомствами та органами виконавчої влади.
Основним завданням управління водного господарства є:
- реалізація державної політики у сфері водного господарства та гідротехнічної меліорації земель;
- участь у розробленні та виконанні регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, меліорації земель, захисту сільських населених пунктів від шкідливої дії води;
- технічне вдосконалення міжгосподарських меліоративних систем і водогосподарських споруд, підвищення технічного рівня їх експлуатації, впровадження досягнень науки, техніки і передового досвіду;
- надання на договірній основі селянським, фермерським господарствам та іншим підприємствам і організаціям-землекористувачам допомоги по технічній експлуатації внутрішньогосподарської мережі, а також в організації проведення робіт по попередженню заболочення меліорованих земель, пропуску повені;
- забезпечення моніторингу осушуваних земель, проведення інвентаризації та паспортизації міжгосподарських меліоративних систем;
- здійснення державного контролю за раціональним використанням, охороною вод та відтворення водних ресурсів,.
Послуги
1. Надання консультацій щодо порядку підготовки матеріалів для отримання дозволів на спецводокористування.
2.Надання консультацій щодо організації та проведення заходів і питаньраціонального використання водних ресурсів.
Аналіз матеріалів та погодження договорів оренди водних об'єктів.
Надання консультацій щодо розробки правил експлуатації водних об'єктів.
5.Підготовка та видача технічних умов на проведення інженерних робіт наземлях водного фонду і переходів через водні об'єкти.
6. Обстеження об'єктів в натуральному вигляді з наданням рекомендації стосовно розроблених заходів, спрямованих на зменшення шкідливого впливу води.
7. Інформаційні послуги з питань функціонування водогосподарського меліоративного комплексу.
8. Розгляд матеріалів та погодження дозволів на будівництво об'єктів в зонах можливого затоплення повеневими і паводковими водами.
9. Технічне обслуговування внутрішньогосподарської меліоративної мережі.
10. Складання проектно-кошторисної документації на будівництво і реконструкцію невеликих об'єктів осушувальних систем.
-11.Будівництво ставків, водойм і гідротехнічних споруд
7.Водокористування згідно Водного Кодексу України, права та обов'язки водокористувачів
Водокористування- це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).
Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування. Водокористувачі мають право:
здійснювати загальне та спеціальне водокористування;
використовувати водні об'єкти на умовах оренди;
вимагати від власника водного об'єкта або водопровідної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;
споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;
6) передавати для використання воду іншим водокористувачам на визначених умовах;
7)здійснювати й інші функції щодо водокористування в порядку,встановленому законодавством.
Права водокористувачів охороняються законом.
Порушені права водокористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством. Водокористувачі зобов'язані:
1)економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення іполіпшення якості вод;
2)використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;
дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;
не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;
утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смути відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої:
7)здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю ікількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;
8)здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні,лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодоохорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припиненняскидання забруднених стічних вод;
9)здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;
10)безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторівспеціально уповноважених державних органів у галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів, а також громадських інспекторів з охоронинавколишнього природного середовища, які здійснюють перевірку додержаннявимог водного законодавства, і надавати їм безкоштовно необхідну інформацію;
11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;
12)своєчасно інформувати місцеві Ради, державні органи охоронинавколишнього природного середовища та санітарного нагляду про виникненняаварійних забруднень;
здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;
виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
8. Порядок складання та затвердження господарських планів водокористування
Внутрішньогосподарський план водокористування - складова частина виробничого плану господарства-водокористувача. Він явля ється документом, в якому відображена потреба господарства в зрошувальній воді протягом вегетаційного періоду. Складається з трьох частин: плану проведення поливів сільськогосподарських культур; плану подачі води в господарство; плану виконання ремонтних робіт та догляду за каналами, трубопроводів, спорудами, дощувальної технікою та іншим обладнанням для підтримання їх у робочому стані. Для складання внутрішньогосподарських планів водокористування необхідні такі вихідні матеріали: 1) план зрошуваної ділянки господарства в масштабі 1:10 000 з нанесеною на ньому зрошувальної та дренажно-скидної мережі та спорудами, полів сівозміни обороту і площ сільськогосподарських культур, точками виділу води в господарство, водомірними пристроями; 2) грунтово-меліоративна карта зрошуваної ділянки з зазначеням водно-фізичних властивостей і ступеню засолення грунтів, глибин залягання грунтових вод та їх мінералізації за останні один-два роки; 3) відомість розміщення сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень з прив'язкою їх до зрошувальних каналів і зазначенням займаних площ; 4) рекомендовані режими зрошення сільськогосподарських куль тур (повинні приводитися диференційовано для кожного поля залежно від його грунтово-меліоративних умов); 5) відомості про пропускну спроможність, протяжність і к. п. буд кожного зрошувального каналу; 6) відомості про наявність технічно справної дощувальної і поливної техніки (марки і технічні характеристики); 7) відомості про меліоративну техніку по догляду за зрошувальною та дренажно-скидною мережею; 8) відомості про кількість навчених операторів дощувальних машин і поливальників в розрізі бригад, ланок, поливних ділянок; Обсяг і характер ремонтних робіт з підготовки до пуску води зрошувальної, дренажно-скидної мережі, споруд на них, поливної техніки та іншого експлуатаційного обладнання. Порядок складання внутрішньогосподарських планів водопіллягання полягає в наступному. 1. На підставі відомості розміщення і рекомендованих режимів зрошення сільськогосподарських культур виробляють розрахунок плану проведення поливів в такій послідовності: а) встановлюють кількість одночасно працюючих тимчасових зрошувачів з величиною витрати, кратній розміру поливного струменю, тобто витраті води, яким буде оперувати один поливальник при поливі по борознах або смугах, а при дощі- ставі-витраті дощувальної машини; б) визначають кількість (витрати та обсяги) води, що необхідно подати для поливу сільськогосподарської культури в тимчасові зрошувачі і на поля; в) за загальним ККД внутрішньогосподарської мережі визначають витрати та обсяги води спочатку по полях, севооборотной ділянках, а потім в точках виділу господарства; г) встановлюють кількість поливальників або дощувальних машин, що працюють на поливі протягом зміни; д) визначають вироблення одного поливальника (дощувальної машини) в зміну, а потім і добову площу поливу с/г культури; е) розраховують тривалість поливу всьої площі, зайнятої культурою. 2. Календарні строки поливів в цілому по севооборотной ділянці встановлюють відповідно до розрахованої продовженості поливу в межах допустимих відхилень від агротехнічних термінів; пов'язують з продуктивністю агрегатів за післяполивній обробці просапних культур, а також враховують безперервність і рівномірність подачі води в господарство, роботу при повній пропускній здатності зрошувальних каналів та інші фактори. 3. У декадному розрізі вегетаційного періоду підводять підсумки по встановленню обсягів подачі води, розмірів фізичної площі і площі поливу в гектаро-поливах (наростаючим підсумком) спочатку по севооборотной ділянкам, а потім - по точках виділу). 4. Загальний об'єм води, який необхідно подати в господарство, порівнюють з лімітом води, встановленим для даного господарства, і в разі їх ув'язки план проведення поливів с/г культур вважають складеним. 5. На підставі плану проведення поливів с/г культур складають план подачі води в господарство. 6. План проведення ремонтних робіт складають після огляду і оцінки технічного стану всіх елементів зрошувальної системи спеціальною комісією. У ньому передбачають очищення каналів від наносів і рослинності, ремонт дамб, каналів, гідротехнічних споруд, доріг, ремонт водомірів і гідрометричних постів, насосів, двигунів, дощувальних машин та іншого устаткування. Сюди включають також заходи щодо внесення добрив, гербіцидів та підготовці поливальників, машиністів насосних станцій та операторів дощувальних машин. Всі експлуатаційні заходи з підготовки мережі до поливу в цілому повинні проводитися під невегетаціонний період. Внутрішньогосподарський план водокористування складається гідротехніком і агрономом господарства разом. Складений план обговорюється на виробничій нараді у директора радгоспу, а в колгоспі - на засіданні правління.
9. Склад робіт з підготовки та проведення плану водокористування в господарстві
При підготовці площ до поливу основними видами робіт є експлуатаційна (поточна) планування, предпос ¬ ве вирівнювання полів, нарізка тимчасової зрошувальної мережі, пристрій поливної мережі. Експлуатаційну (поточну) "планування проводять у суху пору року - влітку, восени після оранки поля на зяб або навесні перед посівом один раз в 2 ... 3 роки. Не рекомендується проводити планування ні за дуже вологою, ні за дуже сухому грунті. Піщано -пилуваті і легкі суглинки найкраще плануван ¬ вати при вологості не більше 17%, лесові і середні суглинних ¬ ки-23%, а важкі суглинки і глинисті грунти - не більше 28% від маси сухого грунту. Довжина гонів повинна бути не менше 100 м. I для планування полів застосовують причіпні довго базові ковшові планувальники П-2, 8, П-4, Д-719 і ПА-3. Залежно від складності мікрорельєфу і конфігурації полів застосовують такі способи планування довгобазовий планувальниками. Загони односледний спосіб - на полях будь-якої конфігурації з невеликими нерівностями. Проходи планувальника при цьому виконують у напрямку поливу. Діагональний однослідний спосіб у поєднанні з загоні - на полях з ускладненим мікрорельєфом, коли для вирівнювання поля потрібно два проходи планувальника. Перші проходи справи ¬ ють по діагоналі поля, другі - у напрямку поливу загін ¬ ним способом. Діагонально-перехресний спосіб у поєднанні з загоні - на полях зі складним мікрорельєфом, коли для вирівнювання поля потрібно три або більше проходу планувальника. Перші два проходи роблять по діагоналі поля під взаимопересекающихся напрямках, а останній - неодмінно у напрямку поливу загони способом. Після вибору способу планування на полі встановлюють пофарбовані віхи у напрямку першого проходу планування ¬ чальника. Кожен наступний прохід планувальника повинен пере ¬ вають попередній на 0,5 м для того, щоб Разравняйте обра ¬ користовують збоку ковша невеликі валики. Після закінчення пла ¬ вання будь-яким із способів роблять останній прохід планування ¬ ком по периметру поля. Останнім часом набула поширення планування ри ¬ вих полів по воді, яка включає в себе підготовку чеків до затоплення, затоплення чеків і власне планування. Затоплення чеків здійснюють після попереднього яких ¬ лення грунту. Спочатку створюють шар води завтовшки 15 ... 20 см. Перед початком планування його зменшують до 10 ... 15, а при пла ¬ вання-до 5 ... 10 см. При такому шарі дзеркало води дозволяє здійснювати контроль за якістю планування. Планування слід проводити на другу або третю добу після затоплення чека, так як до цього часу збільшується щільність грунту в шарі 15 ... 20 см і в результаті поліпшується проходность трактора. Спочатку грейдерних ножем ГН-2, 8 проводять вибіркову планування, при якій тракторист, орієнтуючись по дзеркалу води, розносила горби в найближчі зниження. Потім здійснюється суцільна планування малої - планую ¬ ком з дерев'яним брусом. Рекомендується діагональний одно-і двослідний спосіб планування. При цьому способі досягається найкраще вирівнення поверхні чека. Передпосівний вирівнювання зрошуваних полів проводять еже ¬ годно в процесі їх передпосівної підготовки. Поворотні смуги та інші незручні місця вирівнюють грейдерами-планувальниками ГН-4 і ГН-2, 8 або вирівнювачем КВГ-4, який сполу ¬ щает операції з вирівнювання грунту з подальшою культивує ¬ цією і боронуванням. Застосування цього способу в порівнянні з роздільним сприяє зменшенню втрат вологи на випаровування в результаті розпушування грунту, скорочення кількості проходів машин, підвищенню продуктивності праці в 1,3 рази, зниження експлуатаційних витрат на 41 ... 42% і металомістких на 18 ... 19%.
10.Облік та контроль подачі води господарствам при зрошенні
Основним видом подачі води в господарства є подача безперервним струмом. У великих господарствах-водокористувачів подача води безперервним струмом здійснюється до точок виділу води у відділення і бригадні ділянки. Усередині бригадних участків або у відділеннях вода по черзі подається на ділянки одне ¬ тимчасового поливу та обробки відповідно до плану проведення поливів і ходом польових робіт. У практиці зрошення застосовуються такі схеми черговості розподілу води (водообігу) між бригадами і всередині бригад. 1. Подається на севооборотной ділянку витрата води дорівнює ¬ мірно розподіляють по всіх ділянках одночасного поливу. У цьому випадку в роботу включається максимальна кількість каналів, а подаються на ділянки витрати води поділяються на дрібні частини. При найбільшою довжині одночасно діючих каналів у земляному руслі та пропуску малих витрат втрати води досягають максимальних значень, а отже, к. п. д. внутрішньогосподарської мережі буде найменшим. Тому на системах з відкритою внутрішньогосподарською мережею така схема водороз ¬ ного нераціональна. На закритій ж зрошувальної мережі ця схема розподілу води, навпаки, вигідна, тому що позволяється застосовувати труби меншого діаметру, що призводить до економії будівельних витрат. Однак треба мати на увазі, що тривалість жительность поливу в залежності від виду сільськогосподарських культур не повинна перевищувати 5 ... 10 діб. 2. Поля сівозміни з однаковими термінами поливу розбивають на дві групи і весь витрата подають спочатку на поля першої, а потім - другої групи. У цьому випадку в порівнянні з першою схемою розмір втрат води і одночасно діюча довжина каналів будуть меншими, а загальний к. п. д. внутрішньогосподарської мережі буде значно вище. 3. Поля сівозміни згідно з рекомендованими термінами поливають по черзі, з подачею всього витрати води тільки на одне поле. При такій схемі водообігу довжина одночасно дей ¬ ціалу каналів і втрати води в них будуть найменшими, а к. п. д. - найбільшим. Ця схема водообігу може практикуватися при відносно невеликій площі зрошення в госпо ¬ чення, де весь витрата водоподачі не перевищує пропускної здатності дільничного розподільника. Для господарств з закритої зрошувальної мережею вона непридатна, тому що вимагає великих діаметрів зрошувальних трубопроводів, тобто вартість системи. Водообіг не може бути встановлений довільно. Він залежить від схеми розміщення бригад і сільськогосподарських культур в полях сівозміни. Якщо на севооборотной ділянку треба подавати воду витратою менше 200 ... 250 л / с, то його, як правило, не дроблять, а спрямовують в один дільничний розподільник. Це при ¬ водить до скорочення тривалості поливу кожного поля та проведення післяполивний обробок в оптимальні терміни. Кількість тактів (черг) в водообіг визначається виходячи зі схеми розміщення бригад і культур в полях севооборота. Період водообігу - цикл, протягом якого вода робить повний оборот між чергуються одиницями-бригадами, відділеннями, каналами, севооборотной масивами і полями. Його рекомендується приймати рівним десяти діб. Термін дії чергується одиниці - частина циклу (періоду) водообігу, протягом якого діючий витрата води при водообіг повністю надходить на поля зрошення даної чере ¬ ким одиниці. Він визначається за формулою t про де tB - період водообігу, що дорівнює 10 діб; Qn - плановий декадний витрата води чергується одиниці, м3 / с або л / с; EQ - сума планових декадних витрат води всіх чергуючих одиниць у водообіг, м3 / с або л / с .
11. Продуктивність праці при поливах та напрямках їх підвищення.
Основною формою організації праці в господарствах є постійна виробнича бригада. Оптимальна площа, за ¬ закріплюють за бригадою, кількість працівників у ній, кількість п склад механізмів залежать в основному від виду оброблюваної культури, кількості поливів і рівня механізації всіх с/г процесів. На півдні Україна оптимальна площа, закріплена за тракторно-рільничої бригадою, становить 450 ... 650 га, за овочівницької - 100 ... 200 га. Найбільш раціональною формою організації праці в бригадах є ланки. За ланкою закріплюється один або кілька поливних ділянок. Чисельність ланки поливальників коливається від 2 до 10 ... 12 чол., Які повинні забезпечити протягом зміни проведення поливів на площі 10 ... 15 га, що відповідає денної продуктивності трактора на післяполивної обробки сільськогосподарських культур. Робота поливальників відбувається на ¬ ється, як правило, цілодобово. Крім ланкового, на 3 ... 4 поливальника виділяється один старший, найбільш досвідчений, який керує їх роботою впродовж поливу. В обов'язки ланкового входить розподіл отриманого в розпорядження ланки рас ¬ ди між поливальника, розстановка їх по тимчасовим зрошувачів і забезпечення поливним інвентарем, проведення інструктаж і контролю якості поливу. Продуктивність праці поливальника при поверхневих способах поливу залежить від забезпеченості спеціальним Інвентарем: сифонами і полив'яними трубками, гнучкими полив'яними трубо ¬ проводами. Значно підвищує продуктивність праці полив з допоміжної однобортний вивідний борозни. Його застосовують при поздовжній схемою розташування тимчасових зрошувачів з не ¬ значним поздовжнім ухилом (не більше 0,006). Однобортні вивідні борозни прокладають без ухилів або з ухилами не більше 0,001, що забезпечує рівномірний розподіл води по поливних борознах. У передгірних районах, на просадних грунтах і на ділянках з великими ухилами рекомендуються поливи з бистроразборному поливних трубопроводів типу РТ-180, виконаних з тонкого металу. Для роздачі води в поливні борозни в них вмонтують насадки на відстані, рівному ширині міжрядь. Такі трубопроводи працюють як з відкритої зрошувальної мережі за наявності ухилів, що забезпечують необхідний натиск, так і з закритої мережі. За допомогою гнучких поливних трубопроводів зрошують в основному з відкритої зрошувальної мережі за наявності командування горизонту води в підвідному каналі на 0,7 ... 0,8 м вище середньої позначки зрошуваної ділянки. Заміна тимчасових зрошувачів і вивідних борозен гнучкими трубопроводами дозволяє підвищити продуктивність праці поливальника в 2 ... 3 рази. Розроблено поливне пристрій, до складу якого входять декілька ланок транспортують трубопроводів діаметром 350 ... 420 мм і довжиною 100 ... 120 м, чотири-п'ять поливних трубопроводів, що складаються з ланок труб завдовжки 100 ... 120 м і діаметром 200 ... 300 мм, і намотувальний пристрій на тракторі Т-28Х. Для механізації поверхневого поливу використовують також пересувні поливні машини ППА-165У та ППА-300, які підвищують продуктивність праці в 3 ... 4 рази. ППА-165У призначена для поливу по борознах і забору води з каналів у виїмці, а ППА-300 • - для поливу затопленням широким фронтом супутніх рису культур за допомогою гнучкого поливного трубопроводу. Механізація поверхневого поливу має велике значення для освоєння нових зрошуваних площ в малонаселених, малообжитих районах зони посушливих степів. Для цієї зони проектними та дослідницькими конструкторськими організаціями розроблено ряд експериментальних зразків поливних машин, застосування яких у декілька разів може підвищити продуктивність праці на поверхневому поливі.
12 Утримання земляних каналів зрошувальних систем
Відкриті канали зрошувальних систем, призначені для транспортування води до місць водорозбору, при експлуатації не повинні зменшувати свою пропускну здатність і змінювати початкові габарити і ухил.
Відкрита зрошувальна мережа з земляними каналами відрізняється простотою технології будівництва, проте має низку істотних недоліків, які ускладнюють умови експлуатації її. Це значні втрати води на фільтрацію, заростання, замулення каналів, обвал, розмиви, зсуви укосів.
Експлуатаційні роботи за змістом каналів включають систематичні спостереження за їх станом, охорону від пошкоджень, заростання та замулення, а також проведення ремонтів.
На пропускну здатність каналів, що знаходяться в експлуатації, можуть негативно впливати конструктивні недоліки (форма ложа, розміри), геологічна будова ґрунту ложа, технологія будівництва та ремонту (підвищена шорсткість "недобір, перебір ґрунту, зворотні ухили, деформації та ін.)> а також експлуатаційні фактори (недотримання режиму експлуатації), які збільшують об'єми експлуатаційних робіт і знижують термін служби каналів.
Правильністьроботиканалу визначаєтьсяпропускомрозрахункових витратводипривстановленихшвидкостях ігоризонтахбезвидимихвідхиленьдинамічноїосіпотокувідосіканалузчітковираженимиберегами, укосамиібеззамулення, засмічення та заростанняложа.
Уроботіканаліврозрізняютьробочийрежиміфорсованийз граничноюшвидкістюводи. Граничні швидкостіводивизначаютьсямеханічнимскладомґрунтуложаканалів
При пропуску форсованих витрат або при підтримці напорів перед спорудою перевищення дамб над горизонтами води має бути не менше таких значень:
Витрата каналу, м3 / с 1,0 1...10 10 ...ЗО ЗО...50 50
Перевищення, м 0,20 0,30 0,40 0,50 0,60
Пропуск форсованих витрат у перший рік експлуатації забороняється.
На випадок проведення ремонтних робіт і оглядів вздовж каналів влаштовуються службові стежки і дороги, які включаються у ведення системного управлення.
Вздовж каналів в смузі відводу розбивають пікети і встановлюють кілометрові знаки.
Для спостереження за станом каналів дно, а в деяких випадках і весь поперечний переріз закріплюється через 1 км постійними донними реперами або пристроями, які фіксують поперечний переріз.
Для каналів, що проходять у греблях, ширина дамб встановлюється виходячи не тільки з умови забезпечення їх міцності та стійкості, але також проїзду землерийної техніки при виконанні робіт з очищення та обкошуванні каналів.
Протягом експлуатації зрошувальних каналів періодично контролюють положення горизонтів води та стан їх русла і дамб.
Для попередження фільтраційного руйнування укосів і утворенні зсувів підняття і зниження горизонтів води в каналах слід проводити поступово, з інтервалами не менше 2 годин. Для крупних каналів зміна витрати за один період не повинно перевищувати 10%, а для дрібних - 20% від максимальної витрати. На ділянках каналів, схильних дозсувівіобвалення, укладають укоси, влаштовуютьдодатковіберми.
Зрошувальні канали, що проходять у земляному руслі, регулярно очищають від наносів і від бур'янистої рослинності.
Для боротьби з бур'янистою рослинністю застосовуються механічний, хімічний і біологічний способи.
При механічному способі бур'янисту рослинність в каналах і на укосах зрізують за допомогою косарок, роторних канало-очищувачів, ланцюгових волокуш, грейдерів, бульдозерів, екскаваторів.
При хімічному способі бур'яни періодично оприскують гербіцидами у міру відростання пагонів до 20 ... 30 см, як правило, два-три рази на рік. Оприскують в суху погоду гербіцидами: далапоном, атразином, дікватом, паракватом за допомогою оприскувачів ОПК-12, ОКМ-100, ОПГ і ін.
Біологічні способи боротьби з заростанням каналів полягають в їх затіненні лісопосадками, розведенні рослиноїдних риб, що знищують водну рослинність, і в посіві на зовнішніх укосах гребель багаторічних трав, що витісняють бур'яни.
13. Завдання коригування планів водокористування та умови його проведення.
Корегування системних планів проводиться в наступних випадках:
- при зменшенні водоносності джерела зрошування більш ніж на 10 % в порівнянні з режимом, встановленим на рік 50 %-ї забезпеченості;
- при аварії, що спричиняє за собою тривале порушення розрахункових об'ємів водоподачі;
- при зміні напряму с/г виробництва на поливних землях, що супроводжується значною зміною структури посівів в господарствах, що спричиняє збільшення або зменшення водоподачі більш ніж на 10 %;
- при випаданні опадів від 20 до 40 мм за два дні відсовується термін поливу на 4...8 дні;
- при випаданні опадів більше 40 мм за два дні виключається черговий полив.Зміни в плані водорозподілу погоджують з організаціями, що раніше затверджували план, а потім доводять до відома господарств-водокористувачів. Інші не передбачені зміни вносять до плану шляхом подекадних диспетчерських корегувань в процесі його виконання. Крім того, його уточнюють на подальший місяць при здобутті місячних прогнозів водоносності джерела зрошення.
Надпланова подача води в зрошувальну систему, навіть при надлишку її в джерелі зрошення, не допускається. Лише у виключних випадках (суховії і ін.) по заявці водокористувачів, погодженою з сільськогосподарськими органами, управління зрошувальних систем подає господарствам додаткову надпланову кількість води.
14 Експлуатація горизонтального і вертикального дренажів
Дренаж на зрошувальній системі служить для зниження і відводу ґрунтових вод з метою підтримки оптимального водного і сольового режимів ґрунтів.
По конструкції дренаж підрозділяється на горизонтальний, відкритий і закритий, і вертикальний.
Відкритий дренаж проводиться по зниженим точкам місцевості і характеризується великою глибиною каналів. Особливості експлуатації відкритого дренажу полягають у виконанні великого обсягу робіт з очищення та обкошування через роботу каналів з малим наповненням, замулення ґрунтом, змитті з водозбірної площі, зсування і обвалення укосів, нерівномірне осідання ложа каналів, інтенсивного заростання бур’янистою рослинністю. Проведення систематичного очищення каналів від наносів і заростання необхідно для підтримки рівня ґрунтових вод на потрібній глибині.
Закритий горизонтальний дренаж виконується з гончарних, азбестоцементних, склопластикових, пластмасових (ПВХ) і інших труб. Труби виконуються з перфорацією для прийому води з водоприймальною площею не менше 15%. Глибина закладки закритого дренажу – до 4 м. Водоприймальна перфорація труб захищається від попадання ґрунту в трубопровід фільтром, який складається з 8 ... 10 шарів скловолокна або з 4 ... 5 шарів склополотна. Траси дренажних колекторів поділяються оглядовими колодязями, які одночасно служать і мулопоглиначами.
Основною причиною виходу з ладу закритого дренажу являється його замулення. Спостерігають за роботою закритого дренажу за допомогою оглядових колодязів та гирлових споруд, розташованих на закритих колекторах. Справність дрен встановлюють за наявності стоку в них. Гирлові споруди підтримують постійно у справному стані. При виявленні замулення дрен їх промивають за допомогою дренопромиваючих машин, місця пошкоджень ремонтують. Відстійники колодязів постійно очищають від накопиченого мулу. У місцях розташування дренажу, що проходить біля населених пунктів, оглядові колодязі обладнують кришками зі спеціальними замками для запобігання їх відкриття посторонніми людьми і засмічення.
Вертикальний дренаж застосовується при наявності на певній глибині потужних, добре водопроникних відкладень. Система дренажу складається з свердловин і пристроїв для контролю за рівнем ґрунтових вод. При наявності проникних безводних відкладень, наприклад черепашників, вертикальний дренаж влаштовують шляхом відведення ґрунтових вод в водопроникний шар. При водонасиченому проникному шарі свердловини обладнуються насосами для відкачування води на поверхню землі і спорудами для її відводу, трансформаторною підстанцією, електротехнічним обладнанням для роботи насосно-силового, водоочищаючого обладнання і засобів автоматизації, зв'язку та телемеханізації.
Устя свердловин і майданчик, відведена під електричне господарство, повинні бути підняті над навколишньою територією на 0,5 м для запобігання затоплення випадковими зливовими та зрошувальними водами.
Виходячи з конструкцій прийнятих свердловин призначається їх експлуатація за спеціальними інструкціями.
Для підтримки дренажу в справному стані та забезпечення необхідного дебіту свердловин проводять його регулярні планово-профілактичні огляди та ремонти.
Для спостереження за роботою вертикального дренажу, його дебітом, радіусом впливу, коливанням рівня ґрунтових вод, коефіцієнтом фільтрації водоносних пластів влаштовують мережу п'єзометричних свердловин.
Спостереження за динамікою зниження горизонтів води проводять регулярно через кожні 10 ... 15 діб
15. Задачі і об’єкти першочергової автоматизації гідромелоративних систем.
При зрошенні враховується число факторів, які впливають на врожайність. На великих зрошувальних системах виникає необхідність впровадження автоматизованих систем управління (АСУ), які об’єднують гілки сільського і водного господарства. Основні задачі АСУ в експлуатації гідромеліоративних систем такі:
розрахунок і оптимізація планів водорозподілу;
накопичення комплексної інформації про процеси виробництва при експлуатації, аналіз даної інформації і виявлення тенденцій розвитку;
виконання необхідних коректувань в процесі виконання планів поливу і створення оптимальних рішень для оперативного управління водою, забезпечення стійкості зворотнього зв’язку за рівнями управління;
координація дій всіх ланок системи, задіяних в процесі виробництва і обслуговування, організація взаємодії з АСУ вищестоящих організацій;
забезпечення експлуатаційної служби на всіх рівнях водного господарства всіма даними, необхідними для прогнозування, планування, оперативного управління і контролю.
Автоматизації на гідромеліоративних системах підлягають:
гідрологічні і метеорологічні пости водозбірних площах басейнів формування стоку джерел зрошення при недостатньому водозабезпеченні підпорядкованих зрошуваних земель;
водосховищні вузли гідротехнічних споруд (водовипуски, водоспуски, водоскиди) при сезонному і багаторічному регулюванні зрошуваного стоку;
водозабірні вузли гідротехнічних споруд ( водоприймальники, відстійники, промивники, водоскиди) при інженерних конструкціях механізмів регулювання і контролю;
насосні станції ( головні, перекачувальні, підкачки, осушення, свердловинного водозабору і дренажу ) при наявності у агрегатів спеціальної послідовності операцій пуску, роботи і зупинки;
водорозподільні вузли і лінійні ГТС (підпірні споруди, водоскиди, водовипуски);
споруди дренажу (робочі і спостережливі свердловини, підпірні споруди, гирла дрен, спостережливі колодязі) при неглибокому заляганні ґрунтових вод.
16. Значення автоматизації і телемеханізації в удосконаленні управління гідромеліоративними системами.
Автоматизація управління зрошувальних систем допомагає у вирішенні ряду запитань, які мають державне значення. Основні з них:
забезпечення сільськогосподарських культур водою у відповідності з їх потребою чи за планами водокористування, враховуючи їх потре їх потребу, що сприяє підвищенню урожайності, запобігає підвищенню рівня ґрунтових воді вторинному засоленню грунтів;
економія води і можливість зрошення додаткових площ, що особливо важливо для південних регіонів;
підвищення продуктивності праці обслуговуючого персоналу зрошуваних систем і т. д.
Кінцевою ціллю впровадження засобів автоматики є комплексна автоматизація процесу зрошення в цілому.
Автоматизацією ГМС передбачається виконання технологічних операцій при роботі окремих об’єктів або систем в цілому без участі в них людини. Весь процес керування здійснюється і контролюється диспетчером. Обслуговуючий персонал лиш спостерігає за процесом і підтримує засоби автоматизації в робочому стані.
При автоматизації технологічних процесів застосовуються різні системи регулювання і управління.
Суть автоматичного керування полягає в тому, що пристрої автоматики забезпечують початок, тривалість і завершення операції, складових робочого процесу.
До систем повної комплексної автоматизації відносяться телемеханічні системи. Вони забезпечують оптимальний виробничий процес, і є кінцевою ціллю автоматизації.
Застосовуване для систем зрошення – це створення ациклічних систем керування, які виконують весь процес зрошення (водозабір, водоподача, водорозподіл, полив). Це все повинно виконуватись автоматично, без втручання людини. В таких системах водні ресурси найбільш раціонально розподіляються керуючими ЕОМ і механізмами телемеханіки, що дозволяє зв’язати в єдину автоматичну систему просторово розділені технологічні процеси.
17.Причини засолення і заболочування земель при зрошенні.
Засолення і заболочування – це негативні явища, які мають місце на зрошуваних територіях і пов’язані зі зміною водного і сольового балансів грунтів. Засолення – процес накопичення шкідливих солей у верхніх горизонтах грунту, які негативно впливають на с/г рослини, зменшують їх врожаї і знижують якість продукції. Засоленими називаються грунти, які вміщають шкідливі солі у кількостях більше за допустимі норми. Засолення буває первинне і вторинне. Первинне засолення – накопичення солей в грунті під впливом природно-історичних процесів, за рахунок переносувід материнських геологічних порід. Вторинне засолення – процес накопичення солей в незасолених грунтах внаслідок зміни водно-сольового режиму, пов’язаної із штучною діяльністю людини. Причини вторинного засолення грунтів: 1) підняття мінералізованих РГВ; 2) використання для поливу мінералізованої води: артеріальної, дренажної, води річкових лиманів. Заболочення – процес погіршення стану грунту на зрошуваних територіях під впливом постійного надлишкового перезволоження. Заболочування характеризується показником заболочення. Існує 2-а ступеня заболочення, які визначаються глибиною залягання РГВ: 1-й ступінь – при глибині 0…1м; 2-й ступінь – глибина 1…2м. Якщо грунтові води мінералізовані, то заболочування супроводжується процесом вторинного засолення. З метою попередження необхідно підтримувати правильний режим грунтових вод.
18. Рівняння водного та сольового балансу зрошуваної території. Мета водобалансових розрахунків.
Основною метою водобалансових розрахунків є недопущення засолення грунтів при зрошенні, основною причиною якого є підйом рівня мінералізованих ґрунтових вод і капілярне підняття розчинених в них солей в кореневмісний шар грунту.
Для попередження засолення при зрошенні в першу чергу проводять заходи по недопущенню підйому ґрунтових вод або по зниженню їх рівня, якщо такий підйом вже стався. Для цього необхідно знати всі фактори, які впливають на режим ґрунтових вод на даній території, джерело їх поповнення з кількісними характеристиками цих джерел. Для цього складають і розраховують рівняння водного і сольового балансів зрошуваних територій по методу академіка А.Н.Костякова.
Рівняння має вигляд:

Де, - зміна вологозапасів у грунті за розрахунковий період, м3/га; М – сумарний об’єм поданої води (зрошувальна і промивна норма); Р – опади за розрахунковий період рівні 10h, де, h- шар опадів, мм; Ф – втрати на фільтрацію в зрошувальній мережі, , де, - загальний ККД зрошуваної системи; k – живлення кореневмісного шару грунту при високому рівні ґрунтових вод, встановлюється емпірично; Е- випаровування з поверхні грунту і транспірація рослин, або сумарне випаровування, встановлюється за емпіричними формулами або за даними польових дослідів; С- скид і дренажний стік (при наявності дренажно-скидної мережі), при відсутності даних середньорічних значень С приймається 200…400 м3/га.
При проведенні промивних поливів розрахунок водного балансу зазвичай проводиться для 3 періодів: вегетаційного, промивного і не вегетаційного. Але, оскільки в Україні промивні поливи не практикуються, то розрахунок проводять лише для вегетаційного і не вегетаційного.
Додатнє значення свідчить про про збільшення кількості води на території, а отже і про можливість підйому ґрунтових вод.
Сольовий балансу грунту безпосередньо пов’язаний з водним, але не є його прямим відображенням:
т/га,
Де, - зменшення або збільшення запасів солей в розрахунковому шарі (зазвичай в зоні аерації, тобто ві поверхні грунту до рівня ґрунтових вод) т/га; - запас солей на початку розрахункового періоду; - кількість солей, внесених з поливною водою; - кількість, яка надійшла з ґрунтових вод; - надійшла з атмосферних опадів; - винесена (забрана) з врожаєм; - винесена з дренажними водами.
Аналізуючи елементи балансів, встановлюють основну причину підвищення рівня ґрунтових вод і збільшення кількості солей.
19 Заходи боротьби із засоленням
Причини засолу грунтів при зрошуванні. Основна причина засолу грунтів при зрошуванні — підйом мі нераді зован них ґрунтових вод і капілярне підтягання розчинених в них солей в корневмісний шар грунту. Підйом фунтових вод з найвіддапенішого минулого і до теперішнього часу — неминуче явище при зрошуванні; він відбувається навіть на найбільш технічно довершених зрошувальних системах
Підйом ґрунтових вод обумовлений порушенням одвічно склався гідрогеологічного і грунтово-гідрологічного режиму на зрошуваній тершорії, а також недостатньою досконалістю існуючих способів регулювання подачі води на поливні землі, при яких завжди відбуваються втрати зрошувальної води на глибинну фільтрацію
Поняття про водний і сольовий баланс зрошуваних земель. Для попередження засолу при зрошуванні або боротьби з ним необхідні, в першу чергу, заходи щодо недопущення підйому фунтових вол або по зниженню їх рівня, якщо такий підйом вже відбувся
При проведенні промивних поливів розрахунок водного балансу звичайно виробляється для трьох періодів, вегетаційного (квітень — вересень), промивного (жовтень — листопад) і невегетаційного (грудень — березень).
У зв'язку з тим що в Українській РСР спеціальних промивних поливів не практикується, тут звичайно обмежуються двома розрахунковими періодами: вегетаційним — з квітня по вересень включно і невегетаційним — в решту місяців: у ряді випадків розрахунок балансу виробляється в річному розрізі.
Позитивне значення ДИ7 свідчить про збільшення до збільшення води на території, а отже, про можливість підйому ірун ювих вод
Аналізуючи елементи балансів, виявляють основну причину підвищення рівня фунтових вод і приросту кількості солей Підвищення РГВ може відбуватися перш за все або в результаті завищення об'єму водоподачі на зрошувані землі (М) і подальших втрат води на полі на глибинне просочування, або від вфат води (Ф) на фільтрацію в каналах, зрошувальних трубопроводах і інших спорудах системи.
Рясні опади в окремі роки можуть викликати помітне підвищення рівня фунтових вод, але це — тимчасове явище, що не мас вирішального значення в питанні засолу земель і боротьби з ним.
Неприйняття своєчасних заходів проти підйому рівня ґрунтових вод може привести не тільки до засолу, але і до підтоплення і заболочування зрошуваних земель Заболочуванням називається процес заповнення вологою некапілярних пір фунту з витісненням повітря, що міститься в них. В результаті витіснення повітря з активного шару фунту коріння рослин позбавляється необхідного їм кисню, і рослини гинуть
Система експлуатаційних заходів щодо попередження засолу земель Основною причиною засолу зрошуваних земель є капілярний підйом мінералізованих фунтових вод і їх проникнення в кореневмісного шар фунту. Для попередження цього явища застосовується система агротехнічних, меліоративних і лісомеліоративних так званих експлуатаційних заходів.
Вони полягають в наступному: а) застосування травопільних сівозмін з внесенням органічних і мінеральних добрив і обов'язковою зябльовий оранкою; б) затінювання гранту культурами суцільної сівби, у) підтримка поверхневого шару грунту рихлому стані для руйнування капілярних ходів шляхом проведення своєчасних післяполивних рихлень. г) за наявності дренажу застосування промивного поливного режиму з переважанням низхідних струмів води в фунті над висхідними; д) застосування досконалішої техніки поливу дощуванням з низькою інтенсивністю дошивши; е) систематичне, не рідше разу в ротацію, проведення експлуатаційних планувань, же) насадження полезахисних лісосмуг, значення яких в даному випадку полягає, з одного боку, в ослабленні сили вітру, а отже, і інтенсивності випаровування з полів, а з іншою — в пониженні рівня фунтових вод завдяки глибоко розвиненій кореневій системі деревно-чагарникової рослинності і високої випалювальної здатності цієї рослинностіУ районах з несприятливими фунтовими і гідрогеологічними умовами — на комплексних фунтах солончакового і солонців засоли, важкого механічного складу прн близько залягаючих напірних або безнапірних фунтових водах — дренаж зрошуваних земель є в даний час обов'язковим і будується одночасно із зрошувальною мережею
Промивка засолених земель. Якщо процес вторинного засолу зрошуваних земель зайшов так далеко, що почала падати їх родючість, основним способом їх засолення є промивка на фоні дренажу. Промивка виробляється восени, після збирання врожаю.
Допустимий вміст солей Л'0 залежить від типу засолу: при хлоридному — 0,2%; сульфатно-хлоридному — 0,3%; сульфатно-натрієвому — 0,4%; сульфатно-нафієво-кальцісвому — до 1%.
Промивка засолених фунтів виробляється способом затоплення чеків При великих промивних нормах і маловодопроникннх грунтах промивка виробляється в декілька прийомів, або тактів.
Дуже доцільно на засолених фунтах виробляти посіви рису, що затопляється. Це широко практикується, зокрема, в зоні СКК — на приморській смузі лівобережжя Дніпра і в степовому Криму.
Великі зрошувальні норми, вживані при вирощуванні рису, одночасно сприяють вимиву солей з фунту Досвід показує, що через 3...4 роки впрошування рису засолені землі практично переходять в розряд незаселених. Невелика реставрація засолу при обробітку супутніх культур рисової сівозміни ліквідовується після першого ж року посіву рису в ході ротації.
Конфоль за меліоративним станом зрошуваних земель Показниками меліоративного стану зрошуваних земель є рівень фунтових вод і ступінь засоленності грунту, визначуваний за змістом сухого залишку водорозчинних солей у водній витяжці у відсотках від маси сухого фунту.
Контроль за рівнем фунтових вод ведеться за допомогою системи оглядових свердловин, що пробурюють на зрошуваному масиві і на прилеглих до нього землях Існує основна, або режимна, мережа свердловин (іак звані і-гідромеліоративні епюри) і додаткова мережа.
Основна (режимна) мережа служить для встановлення загальних закономірностей динаміки фунтових вод під впливом зрошування, для прогнозування на основі даних спостережень подальших змін їх рівня, для призначення необхідних попереджувальних заходів проти його підйому.
Додаткові свердловини в господарствах служать в основному для уточнення поливних режимів сільськогосподарських культур
залежно від положення фунтових вод на тому або іншому полі.
Спостереження за рівнем фунтових вод ведуться; у вегетаційний період — раз в п'ятиденну, а в решту часу — раз в декаду. На режимній мережі спостереження ведуть працівники гідрогеолого-меліоративних парних , а прн їх відсутності — експлуатаційний персонал УОС, на додатковій мережі — гідротехніки господарств
Три рази на рік — весною, перед початком зрошувального сезону, влітку і восени — відбираються з окремих свердловин проби води на хімічний аналіз Крім того, на спеціально відведених майданчиках, прив'язаних до режимної мережі, теж грнчІ в рік беру і-ьея проби грунтів для "лабораторного визначення їх хімічного складу, ступеня і характеру засолу Цю роботу також ведуть гідрогеолого-меліоративної партії, які є на всіх великих державних зрошувальних системах Української РСР.
В результаті обробки даних спостережень за рівнями фунтових вод складаються карти глибин і мінералізації фунтових вод на території зрошуваного масиву на початок і кінець зрошувального сезону, а також графіки зміни їх рівня по місяцях і роках
Ці матеріали разом з висновками про меліоративний стан зрошуваних земель і рекомендованими заходами щодо його поліпшення передаються УОС, а в пофібних випадках — і
окремим господарствам
Для оцінки динаміки засоленності фунтів періодично, один раз в 3...5 років, виробляється
сольова зйомка ділянок зрошуваної території.
20 Втрати води на зрошувальних системах
Боротьба з втратами води при зрошуванні с однією з основних задач експлуатації зрошувальних систем. Втрати води, шо поданої в систему і має тому певну вартість, не тільки приносять безпосередній збиток, здорожувати експлуатацію. Вони зменшують і без того обмежені водні ресурси в посушливій зоні країни, і, що саме головне, ці втрати спричиняють за собою підвищення рівня ґрунтових вод, засолення і підтоплення земель.
Існує два основні види втрат води на зрошувальних системах: втрати безпосередньо на поле, при поливі, і втрати в зрошувальній мережі і спорудах.
На полі вода втрачається: на просочування за межі кореневмісного шаруючи; на випаровування — як в процесі дощування, при польоті струменя дощивши в повітрі, так і після поливу — з поверхні грунту; на поверхневе скидання з полів і скидання з тимчасових зрошувачів під час вимушених перерв в поливі.
Зменшення втрат на випаровування досягається системою заходів, описаних вище. З метою підвищення коефіцієнта використовування води на полі (КГВ) при поливі дощуванням
необхідно забезпечити перш за все підбором дощувальних машин (або установок) таку інтенсивність дощу, яка була б менше швидкості вбирання даних грунтів, і при якій виключалося б поверхневе скидання води.
У жодному випадку не можна допускати позиційної роботи машин, призначених для роботи в русі, в першу чергу машин типа ДДА-100М або ДДА-ІООМА, оскільки при цьому інтенсивність їх дощу (2,4 мм/мІн) набагато перевищує всмоктуючу здатність більшості грунтів зони зрошування, і стік з полів починається значно раніше, ніж видана необхідна поливна норма Поле залнтаетье* недоиоли-гим, а стікаюча вода, збираючись в низинах, фільтрується за межі активного
шару грунту — в грунтові води.
На важких грунтах і при великих ухилах слід застосовувати також бороновання або щілювання поверхні поля упоперек схилу, а на просапних культурах — передполивне спушення для збільшення всмоктуючої здатності грунтів.
Для зниження поверхневого скидання і просочування скидних вод в глибинні горизонти при поливі необхідно крім того:
підвищувати коефіцієнт використовування змінного часу дощувальних машин шляхом зменшення кількості і тривалості простоїв;
при поливах машинами типа ДДА-100М і іншими з витратою води 80... 100 ніс І більш для забезпечення нормального надходження води до машин і щоб уникнути проривів тимчасових зрошувачів нарізувати повнопрофільні зрошувачі великогабаритними канавокопачами типу КОРИ-500, Д-716ІТ. п.;
на низових кінцях полів нарізувати дрібну скидну мережу для перехоплення і відведення поверхневого стоку скидної води з полів
Основним же способом зменшення глибинного просочування при поливі є правильне дозування поливних норм відповідно до передполивної вогкості фунту і товщини шаруючи промокання.
У зрошувальній мережі вода втрачається головним чином на фільтрацію. Збільшення втрат фільтрацій порівняно з проектними і плановими встановлюється шляхом проведення контрольних вимірів їх в каналах, залежно від результатів цих вимірів вживаються ті або інші заходи боротьби з втратами. Тому необхідною умовою успішної боротьби з втратами води на фільтрацію в зрошувальній мережі є наявність балансових водомірних постів як на міжгосподарській, так і на внутрішньогосподарчій мережі і систематичне, не рідше двох разів в сезон, визначення до. п. д. окремих каналів і частин зрошувальної системи.
Втрати води в зрошувальній мережі розподіляються нерівномірно. Якщо прийняти весь об'єм втрат за 100%, то. на системах з відкритою внутрішньогосподарчою мережею на міжгосподарські канали доводиться 30..35 %, а інші 65...70% — на малі внутрішньогосподарчі канали. У системах із закритою зрошувальною мережею в господарствах співвідношення міняється: в даний час на нових зрошувальних системах У РСР загальний до. п. д. складає близько 70 %,
причому на міжгосподарську мережу відкритих каналів доводиться приблизно стільки ж втрат, скільки на закриту внутрішньогосподарчу, іноді — навіть більше,
Окрім основних втрат (на фільтрацію) вода в зрошувальній мережі втрачається на випаровування І на так звані технічні, або експлуатаційні, втрати Втрати на випаровуванняневеликі і за відсутності на системі наливних водосховищ не перевищують в умовах Української РСР 2...3 % від втрат фільтрацій, а при закритій внутрішньогосподарчій мережі — і того менше.
До технічних втрат відносяться, по-перше, втрати води на непланові скидання води з каналів; на відкритій мережі вони відбуваються в основному через перебої в роботі дощувальних машин.
Втрачається вода також при переливах через брівки під час переповнювання каналів через форсування витрат або заростання русла; просочування через тріщини або через ходи землерия; витоків через нещільність щитових з'єднань або несправну арматуру закритої зрошувальної мережі, на фільтрацію в обхід споруд або під ними. Сюди ж входять і втрати води при аваріях зрошувальної мережі: проривах гребель каналів, проривах зрошувальних трубопроводів і ін.
Технічні втрати залежать виключно від якості експлуатації системи і дощувальної техніки, нагляду за мережею і її своєчасного ремонту, від правильності організації роботи дощувальних машин. Вони можуть досягати 20..30 % від втрат на фільтрацію, які є основними на зрошувальній системі.
Дія визначення втрат фільтрацій і розрахунку до. п. д. зрошувального каналу на ньому виділяють ділянку можливо більшої довжини, не менше 2 . . З км; на цій ділянці не повинно бути випусків в бічні канали Визначають витрати води в голові ділянки і в кінці його з урахуванням швидкості добігання води і обчислюють різницю цих витрат. Одержану різницю, становлячу величину втрат, на ділянці ділять на його довжину в кілометрах, визначаючи, таким чином, величину втрат води в літрах або кубометрах в секунду на І км. Розподілом цієї величини на витрату води в голові ділянки одержують величину втрат у відсотках на І КМ.
Позначаючи витрату води в голові ділянки через Ойрвитрата в кінці його через Ошт, а довжину ділянки через /. одержимо абсолютну величину втрат Ф в л/с або мЗ/с на І км
Загальний до п. д. системи обчислюється як твір до. п. д. всіх канатів по розрахунковій трасі, яка є шляхом від точки водовиділу до самого видаленого поля — на внутрішньогосподарчій системі і від голови магістрального каналу до найдальшої точки виділу води — на міжгосподарській системі.
Для зменшення втрат води в зрошувальній мережі застосовуються експлуатаційні і будівельні заходи.
В процесі експлуатації необхідно:
-містити нефанеровані земляні канали чистими від бур'янів і систематично оглядати їх для виявлення і ліквідації ходів землерия. тріщин, просядуть і інших шляхів фільтрації води;
-у всіх випадках, коли це можливо, практикувати чергову роботу внутрішньогосподарчих каналів зосередженою витратою, а не дробити його на декілька каналів: чим менше витрата, тим вище відносна величина втрат, тобто застосовувати водообіг в господарстві;
-постійно стежити за цілістю протвофільтраційнної облицьовування і справністю лоткової мережі, своєчасно проводити їх ремонт, звертаючи особливу увагу на водонепроникність швів облицьовування і стиків лотків;
систематично оглядати траси укладання і оглядові колодязі закритої зрошувальної мережі для своєчасного виявлення проривів труб і несправностей арматури, супроводжуваних течею. Особливе часта течія в гідрантах і вантузах;
стежити за справністю щитових затворів в гідроспорудах на каналах, особливо на воДовипусках, ущільнювати щитові пози гумовими прокладками,
після кожного поливу розрівнювати тимчасові зрошувачі і нарізувати їх безпосередньо перед наступним поливом щоб уникнути заростання, розтріскування і збільшення втрат води в них при поливі;
своєчасно закривати зрошувальні системи на зиму для того, щоб греблі каналів встигачи просохнути до настання морозів: вода, що замерзає в грунті гребель каналів, що не просохли, розширяючись, збільшує пористість грунту, а в результаті значно підвищується його коефіцієнт фільтрації і різко зростають втрати води.Застосуванням перерахованих експлуатаційних заходів можна понизити втрати в зрошувальній мережі не менше ніж удвічі.
До будівельних заходів боротьби з втратами води відноситься противофільтраційнна облицьовування або обробка грунту каналів (хімічна або фізична), а також реконструкція систем із заміною каналів залізобетонними лотками або трубопроводами.
Облицьовування каналів роблять бетонним і залізобетонним, монолітним і збірною з плит, з підкладкою з поліетиленової стабілізованої плівки і без неї. Застосовують також збірно-монолітне облицьовування: на укосах укладають плити, а по дну — монолітний залізобетон, а також облицьовування з армованого монолітного бетону (по металевій сітці)
Укладання монолітних облицьовувань виробляють уручну або із застосуванням бетоноукладка комплектів.
У табл. 83 приведені деякі техшко-економічні показники різних бетонних і залізобетонних облицьовувань для умов півдня України.
Довговічність і працездатність облицьовувань по плівці визначаються станом плівки після закінчення укладання облицьовування. Термін служби плівки, захищеної від прямого сонячного проміння, перевищує термін служби бетону в природних умовах Української РСР. Але освіту проколовши, проривів і дефекти в зварці полотнищ плівки при її укладанні часто значно знижують ефект її застосування. Довговічність же бетону залежить перш за все від його морозостійкості, а потім — від опірності деформаціям грунту підстави. Обидва показники підвищуються з підвищенням ступеня ущільнення бетону.
Найпоширеніше пошкодження бетонних монолітних облицьовувань ручного укладання — утворення подовжніх тріщин в нижній третині укосу або в місці зіткнення дна з укосом, а в збірних облицьовуваннях — тріщин швів, порушення їх монолітності. Тому при експлуатації фанерованих каналів на виявлення і усунення цих дефектів слід звертати особливу увагу
Окрім бетонних і залізобетонних облицьовувань застосовуються облицьовування асфальтобетонні, глиняні, екрани з плівки під захисним шаром грунту і деякі інші.
Понизити втрати фільтрацій можна також глибоким (до І м) ущільненням грунту в ложі каналів, а також внесенням в грунт, що складає тіло каналів, різних хімічних речовин для зниження його водопроникності: солей натрію (так зване осолонцювання), поліакріламща і ін. На каналах з легких великопористих грунтів — пісків і супісків —■ застосовується також штучне замулювання — кольматож. Всі ці пристрої мають недовгий термін служби (3...5 років) і складні для відновлення в умовах діючої зрошувальної системи, а також відрізняються низьким рівнем механізації при споруді, тому застосовуються рідко.
При виборі виду противофільтрацшнного захисту каналів повинні бути враховані наступні чинники: ступінь зниження втрат води; термін служби одягу; будівельна вартість: можливий рівень механізації будівництва; витрати на експлуатацію одягу, їх поточний і капітальнніі ремонти.
Корінним заходом щодо зниження втрат води в системі і підвищення її до. п. д. е реконструкція системи з переходом на закриту рнутрішньогосподарчу мережу
21Втрати води на відкритих зрошув. каналах
Для зменшення втрат води в зрошувальній мережі застосовуються експлуатаційні та будівельні заходи.
У процесі експлуатації необхідно:
тримати необлицьовані земляні канали чистими від бур'янів і систематично оглядати їх для виявлення та ліквідації ходів землерийних тварин, тріщин, просадок та інших шляхів фільтрації води;
У всіх випадках, коли це можливо, практикувати чергову роботу внутрішньогосподарських каналів зосередженою витратою, а не дробити його на кілька каналів; чим менше витрата, там вище відносна величина втрат, тобто застосовувати водооборот в господарстві;
Постійно стежити за цілістю протифільтраційного облицювання й справністю лоткової мережі, своєчасно проводити їх ремонт, звертаючи особливу увагу на водонепроникність швів облицювання і стиків лотків;
Систематично оглядати траси укладання й оглядові колодязі для своєчасного виявлення проривів труб і арматури несправностей, супроводжуваних протіканнями. Особливо часте є протікання в гідрантах і вантузах,
Стежити за справністю щитових затворів гідроспоруд на каналах, особливо на водовипуску, ущільнювати щитові пази гумовими прокладками;
Після кожного поливу розрівнювати тимчасові зрошувачі і нарізати їх безпосередньо перед наступним поливом щоб уникнути заростання, розтріскування і збільшення втрат води в них при поливі;
Своєчасно закривати зрошувальні системи на зиму для того, щоб дамби каналів встигали просохнути до настання морозів; вода замерзаюча в грунті непросохлої дамб каналів, розширюючись, збільшує пористість фунту, а в результаті значно підвищується його коефіцієнт фільтрації і різко зростають втрати води.
До будівельних заходів боротьби з втратами води відноситься про-тифільтраційне облицювання або обробка грунту каналів (хімічна або фізична), а також реконструкція систем із заміною каналів залізобетонними лотками або трубопроводами.
22 Втрати води на полі
Боротьба з втратами води при зрошуванні є однією з основних задач експлуатації зрошувальних систем. Втрати води, що поданої в систему і має тому певну вартість, не тільки приносять безпосередній збиток, здорожувати експлуатацію. Вони зменшують і без того обмежені водні ресурси в посушливій зоні країни, і, що саме головне, ці втрати спричиняють за собою підвищення рівня грунтових вод, засолення і підтоплення земель.
Існує два основні види втрат води на зрошувальних системах: втрати безпосередньо на поле, при поливі, і втрати в зрошувальній мережі і спорудах.
На полі вода втрачається: на просочування за межі кореневмісного шаруючи; на випаровування — як в процесі дощування, при польоті струменя дощивши в повітрі, так і після поливу — з поверхні грунту; на поверхневе скидання з полів і скидання з тимчасових зрошувачів під час вимушених перерв в поливі.
Зменшення втрат на випаровування досягається системою заходів, описаних вище. З метою підвищення коефіцієнта використовування води на полі (КІВ) при поливі дощуванням
необхідно забезпечити перш за все підбором дощувальних машин (або установок) таку інтенсивність дощу, яка була б менше швидкості вбирання даних грунтів, і при якій виключалося б поверхневе скидання води.
У жодному випадку не можна допускати позиційної роботи машин, призначених для роботи в русі, в першу чергу машин типа ДДА-100М або ДДА-100МА, оскільки при цьому інтенсивність їх дощу (2,4 мм/мін) набагато перевищує всмоктуючу здатність більшості грунтів зони зрошування, і стік з полів починається значно раніше, ніж видана необхідна поливна норма. Поле залишається недополитим, а стікаюча вода, збираючись в низинах, фільтрується за межі активного шару грунту — в грунтові води.
На важких грунтах і при великих ухилах слід застосовувати також бороновання або щілювання поверхні поля упоперек схилу, а на просапних культурах — передполивне спушення для збільшення всмоктуючої здатності грунтів.
Для зниження поверхневого скидання і просочування скидних вод в глибинні горизонти при поливі необхідно крім того:
підвищувати коефіцієнт використовування змінного часу дощувальних машин шляхом зменшення кількості і тривалості простоїв;
при поливах машинами типа ДДА-100М і іншими з витратою води 80... 100 л/с і більш для забезпечення нормального надходження води до машин і щоб уникнути проривів тимчасових зрошувачів нарізувати повнопрофільні зрошувачі великогабаритними канавокопачами типу КОРИ-500, Д-716 і т. п.;
на низових кінцях полів нарізувати дрібну скидну мережу для перехоплення і відведення поверхневого стоку скидної води з полів.
Основним же способом зменшення глибинного просочування при поливі є правильне дозування поливних норм відповідно до передполивної вогкості грунту і товщини шаруючи промокання.
Заходи щодо підвищення к.к.д. зрошувальної мережі
Маючи значення к.к.д. міжгосподарської та внутрішньогосподарської зрошувальних мереж без проведення спеціальних заходів щодо боротьби з фільтрацією води, визначають, наскільки повинні бути знижені її втрати, щоб к.к.д. для міжгосподарської зрошувальної мережі був не нижче 0,8, для внутрішньогосподарської мережі – 0,85 та системи в цілому – 0,70:
, %,
де:Р - необхідний процент зниження втрат води (визначається окремо для міжгосподарської та внутрішньогосподарської зрошувальних мереж);
Е't - плановий к.к.д. зрошувальної мережі;
Et - к.к.д. зрошувальної мережі до проведення заходів щодо боротьби з фільтрацією води.
Залежно від необхідного проценту зниження втрат води та властивостей ґрунтів, які складають ложе каналу, відповідно до табл. 11. намічаються протифільтраційні заходи та визначається доцільність їх проведення.
Таблиця 11.
Процент зниження втрат води, строк дії та вартість заходів
по боротьбі з фільтрацією води
Назва заходу Процент зниження втрат води Строк дії заходу в роках Вартість в грн. за 1 м2 поверхні
Штучне кольматуваня 40...70 5...10 0,30...0,50
Солонцювання 50...70 5...10 0,60...0,80
Ущільнення ґрунту 50...80 5...10 0,60...0,80
Ґрунтове покриття 60...80 5...8 1,60...2,30
Бетонне покриття 85...95 25...40 5,00...9,00
Плівкові екрани 85...95 3...5 3,50...4,00
23 Фільтрация
Для визначення втрат фільтрацій і розрахунку до. п. д. зрошувального каналу на ньому виділяють ділянку можливо більшої довжини, не менше 2 . . 3 км; на цій ділянці не повинно бути випусків в бічні канали. Визначають витрати води в голові ділянки і в кінці його з урахуванням швидкості добігання води і обчислюють різницю цих витрат. Одержану різницю, становлячу величину втрат, на ділянці ділять на його довжину в кілометрах, визначаючи, таким чином, величину втрат води в літрах або кубометрах в секунду на 1 км. Розподілом цієї величини на витрату води в голові ділянки одержують величину втрат у відсотках на 1 км.
Позначаючи витрату води в голові ділянки через витрата в кінці його через , а довжину ділянки через /, одержимо абсолютну величину втрат Ф в л/с або м3/с на 1 км
і відносну величину втрат у відсотках а

Загальний до п. д. системи обчислюється як твір до. п. д. всіх каналів по розрахунковій трасі, яка є шляхом від точки водовиділу до самого видаленого поля — на внутрішньогосподарчій системі і від голови магістрального каналу до найдальшої точки виділу води — на міжгосподарській системі.
До будівельних заходів боротьби з втратами води відноситься противофільтраційнна облицьовування або обробка грунту каналів (хімічна або фізична), а також реконструкція систем із заміною каналів залізобетонними лотками або трубопроводами.
Облицьовування каналів роблять бетонним і залізобетонним, монолітним і збірною з плит, з підкладкою з поліетиленової стабілізованої плівки і без неї. Застосовують також збірно-монолітне облицьовування: на укосах укладають плити, а по дну — монолітний залізобетон, а також облицьовування з армованого монолітного бетону (по металевій сітці).
Укладання монолітних облицьовувань виробляють уручну або із застосуванням бетоноукладка комплектів.
Довговічність і працездатність облицьовувань по плівці визначаються станом плівки після закінчення укладання облицьовування. Термін служби плівки, захищеної від прямого сонячного проміння, перевищує термін служби бетону в природних умовах Української РСР. Але освіту проколовши, проривів і дефекти в зварці полотнищ плівки при її укладанні часто значно знижують ефект її застосування. Довговічність же бетону залежить перш за все від його морозостійкості, а потім — від опірності деформаціям грунту підстави. Обидва показники підвищуються з підвищенням ступеня ущільнення бетону.
Найпоширеніше пошкодження бетонних монолітних облицьовувань ручного укладання — утворення подовжніх тріщин в нижній третині укосу або в місці зіткнення дна з укосом, а в збірних облицьовуваннях — тріщин швів, порушення їх монолітності. Тому при експлуатації фанерованих каналів на виявлення і усунення цих дефектів слід звертати особливу увагу.
Окрім бетонних і залізобетонних облицьовувань застосовуються облицьовування асфальтобетонні, глиняні, екрани з плівки під захисним шаром грунту і деякі інші.
Понизити втрати фільтрацій можна також глибоким (до 1 м) ущільненням грунту в ложі каналів, а також внесенням в грунт, що складає тіло каналів, різних хімічних речовин для зниження його водопроникності: солей натрію (так зване осолонцювання), поліакріламіда і ін. На каналах з легких великопористих грунтів — пісків і супісків — застосовується також штучне замулювання — кольматож. Всі ці пристрої мають недовгий термін служби (3...5 років) і складні для відновлення в умовах діючої зрошувальної системи, а також відрізняються низьким рівнем механізації при споруді, тому застосовуються рідко.
При виборі виду противофільтраційнного захисту каналів повинні бути враховані наступні чинники: ступінь зниження втрат води; термін служби одягу; будівельна вартість; можливий рівень механізації будівництва; витрати на експлуатацію одягу, їх поточний і капітальний ремонти.
Корінним заходом щодо зниження втрат води в системі і підвищення її до. п. д. є реконструкція системи з переходом на закриту внутрішньогосподарчу мережу.
24
25 Гідрометричні пости на МЗС їх призначення і розташування
Основні (балансові) гідрометричні пости призначені для забезпечення отримання даних про витрати і стік води з осушуваної території, необхідних для воднобалансових розрахунків і контролю якості регулювання водного режиму. Основні пости встановлюються:
на каналах, що відводять воду за межі осушуваної території (в гирлі магістрального каналу і його гілок);
на каналах та інших водотоках, по яких вода надходить з прилеглих територій на осушуваний масив (у гирлі нагірних і ловильних каналів);
у верхніх створах магістрального каналу і його розгалужень, якщо вони пропускають транзитні води.
Допоміжні (оперативні) гідрометричні пости призначені для отримання даних про рівні води в каналах при проведенні регулювальних робіт. Встановлюються допоміжні пости в місцях перетину відкритих каналів гідромеліоративними створами а також на всіх регулюючих спорудах. Крім того, допоміжні пости влаштовують на спорудах, які призначені для розподілу води при проведенні зволоження, на яких повинні забезпечуватися вимірювання та облік витрат води.
26Гідромеліоративні створи
Спостереження за меліоративним станом|достатком| зрошуваних земель|грунтів| проводиться|виробляє| за допомогою мережі|сіті| оглядових свердловин|щілин| (гідромеліоративних створів). Ці спостереження включають в себе вимірювання|виміри| глибин залягання грунтових вод, а також відбір води і грунту для визначення ступеня|міри| мінералізації і хімічного складу.
Розміщують гідромеліоративні створи уздовж|вздовж| ухилу|уклону| грунтового| потоку з|із| таким розрахунком, щоб|аби| відстань між ними була від 3 до 5...6 км; при цьому створи повинні перетинати найбільш понижені і підвищені точки місцевості. Відстані між свердловинами|щілинами| в створі, в межах зрошуваного масиву, приймаються| 1... 1,5 км, а за його межами — до 3 км. Гідромеліоративні створи закріплюються реперами; нівелювання свердловин|щілин|виконують| не рідше одного разу на рік.
Окрім|крім| основних, режимних гідромеліоративних створів, в кожному господарстві закла-даються|заставляють| додаткові наглядові| свердловини|щілини| з|із| розрахунку в середньому одна свердловина|щілина| на 100 га|. На основі даних спостережень по режимній мережі|сіті| складається карта глибин залягання і мінералізації грунтових вод і карта меліоративного стану|достатку| земель|грунтів|.Карта меліоративного стану|достатку| зрошуваних земель|грунтів| (рис.2.1) виконується в масштабі 1:50 000. На ній мають бути вказані:зрошувальна і колекторно-скидна|скидова| мережі|сіті|, опорна мережа|сіть| нагля-дових| свердловин|щілин| і точок сольового спостереження, межі|кордони|зрошуваних| земель|грунтів|, які знаходяться|перебувають| в експлуатації і проектованих, контури земель|грунтів| з|із| незадовільним, задовільним і сприятливим гідрогеолого-меліоративним| станом|достатком|.
Наглядові|спостережливі| свердловини|щілини|, що встановлюються на зрошуваних землях|грунтах|, до глибини грунтових вод закріплюють обсадними трубами|. В кінці|у кінці| обсадних труб встановлюють і закріплюють фільтри. Над поверхнею землі|грунту| обсадна труба свердловини|щілини|повинна розташовуватись вище| на 0,5...0,7 м. Дно свердловин|щілин| має бути на 0,5 м нижче за мінімальний горизонт грунтових вод. Рівень грунтових вод в свердловинах|щілинах| заміряється від однієї і тієї ж відмітки за допомогою «хлопавок» на металевому тросі.
Опорна мережа свердловин для спостереження за рівнями підгрунтових вод розміщується у вигляді гідромеліоративних створів, які прокладаються перпендикулярно основній осушувальній мережі (ГД, колектори) через 5-6 км в характерних місцях осушуваного масиву так, щоб між сусідніми русловими шлюзами-регуляторами (на ГД) було не менше одного створу.
27Контроль меліоративного стану
Технічне обслуговування - комплекс заходів чи окрема операція щодо контролю та підтримання у справному стані меліоративних систем та споруд.
Під періодичністю технічного обслуговування розуміють інтервал часу між даним видом обслуговування та наступним, таким самим або іншим, складнішим.
Для підтримання гідромеліоративних систем в робочому стані необхідно систематично проводити огляд та обстеження систем та їх обладнання, тобто вони повинні бути під постійним наглядом експлуатаційного персоналу, відповідального за їх збереження і забезпечення технічно справного стану.
Нагляд включає в себе систематичне спостереження, періодичні й позачергові заміри, нівелювання та обстеження, а саме:
охорону меліоративної мережі, гідротехнічних споруд, насосних станцій, ставків, водосховищ трубопроводів, дощувальних машин, установлення й утримання вказівних, попереджувальних, дорожніх і геодезичних знаків (проводиться постійно);
огляд та інструментальну перевірку технічного стану мережі і гідротехнічних споруд (ГТС), складання дефектних актів технічного стану (проводиться за 20 Ю днів до початку повені та вегетаційного періоду, а також після пропуску повені та закінчення поливної <>сезону і
контроль за меліоративним станом і використанням і. ііорованих земель. Заміри рівнів ґрунтових вод у наглядо-і и колодязях, витрат води, вологості грунту (проводиться в і щ і ні жовтні);
виконання контрольних нівелювань із нанесенням на Профіль проектних і фактичних відміток гребель і дамб, водоприймачів і каналів (проводиться у вересні-листопаді один раз її і і років);
спостереження за роботою дощувальних машин і попи пііої техніки, забезпечення їх якісної роботи (розподіл та і.іча води, обстеження трас напірних трубопроводів і відкритих каналів, контроль за робочим тиском, строками і Нормами поливів). Ці спостереження проводяться постійно в їмріод роботи дощувальної техніки;
контроль за додержанням протипожежних заходів на мі ушуваних торф'яниках (проводиться на протязі квітнями; і пя);
забезпечення чергування експлуатаційного персоналу і 11\пічних засобів на відповідальних спорудах (чергування ..і інувається в період проходження повені).
(истематичне спостереження за роботою міжгосподарської мережі, гідротехнічних споруд і водогосподарських об'єктів проводиться спеціалістами експлуатаційних організацій, на балансі яких вони перебувають, а за роботою внутрішньогос-ін'іарських систем - землекористувачами і власниками землі, її.о спеціалістами експлуатаційних організацій при укладанні и н оворів з ними на ремонт і технічне обслуговування систем.
Дані спостережень заносяться до журналу з нагляду за іехнічним станом меліоративних систем та споруд і нпкористовуються як первинні вихідні дані для прийняття рішень з проведення ремонту.
Періодичні обстеження проводяться не рідше двох разів на рік (до і після вегетаційного періоду) для визначеннятехнічного стану і уточнення видів та обсягів ремонтни робіт, а також термінів їх виконання. При первинном, обстеженні систем і споруд візуально, а при потребі інструментально перевіряють і визначають:
стан каналів, дамб, експлуатаційних доріг, обсяги замулення та заростання зрошувальних і осушувальню| каналів та водоприймачів з нанесенням фактичних відміток н поздовжні та поперечні профілі; стан залізобетонних, бетону них і металевих конструкцій та їх елементів (наявність порож неч за стінками споруд, тріщин, розмивів, сповзання грунту);
роботу затворів, підйомників, гідромеханічного вантажопідйомного обладнання:
обсяги руйнування кріплення укосів гребель, дамб захисних валів і каналів;
наявність фільтрації через тіло греблі, під флютбетом і за стінками споруд;
наявність течі води в закритих зрошувальних систе мах, герметичність у напірних трубопроводах насосних станцій;
стан запірно-регулюючої арматури, вантузів, гідрантів та колодязів на закритих системах;
справність закритих дренажних систем і поглипальних колодязів і гирл та обсяги їх замулення;
наявність і роботу гідрометричних споруд і засобів водообліку;
стан експлуатаційних доріг, а також наявність обладнання і дорожніх знаків;
наявність і стан маркування гідротехнічних споруд, кілометрових і пікетних знаків на каналах, дамбах, гирлах дренажних колекторів;
стан меліорованих площ, проведення експлуатаційного планування, глибокого розпушування та інших нидів робіт.
28 Форми і методи технічного обслуговування
Технічне обслуговування - комплекс заходів чи окрема операція щодо контролю та підтримання у справному стані меліоративних систем та споруд.
Під періодичністю технічного обслуговування розуміють інтервал часу між даним видом обслуговування та наступним, таким самим або іншим, складнішим.
Для підтримання гідромеліоративних систем в робочому стані необхідно систематично проводити огляд та обстеження систем та їх обладнання, тобто вони повинні бути під постійним наглядом експлуатаційного персоналу, відповідального за їх збереження і забезпечення технічно справного стану.
Нагляд включає в себе систематичне спостереження, періодичні й позачергові заміри, нівелювання та обстеження, а саме:
охорону меліоративної мережі, гідротехнічних споруд, насосних станцій, ставків, водосховищ трубопроводів, дощувальних машин, установлення й утримання вказівних, попереджувальних, дорожніх і геодезичних знаків (проводиться постійно);
огляд та інструментальну перевірку технічного стану мережі і гідротехнічних споруд (ГТС), складання дефектних актів технічного стану (проводиться за 20 Ю днів до початку повені та вегетаційного періоду, а також після пропуску повені та закінчення поливної <>сезону і
контроль за меліоративним станом і використанням і. ііорованих земель. Заміри рівнів ґрунтових вод у наглядо-і и колодязях, витрат води, вологості грунту (проводиться в і щ і ні жовтні);
виконання контрольних нівелювань із нанесенням на Профіль проектних і фактичних відміток гребель і дамб, водоприймачів і каналів (проводиться у вересні-листопаді один раз її і і років);
спостереження за роботою дощувальних машин і попи пііої техніки, забезпечення їх якісної роботи (розподіл та і.іча води, обстеження трас напірних трубопроводів і відкритих каналів, контроль за робочим тиском, строками і Нормами поливів). Ці спостереження проводяться постійно в їмріод роботи дощувальної техніки;
контроль за додержанням протипожежних заходів на мі ушуваних торф'яниках (проводиться на протязі квітнями; і пя);
забезпечення чергування експлуатаційного персоналу і 11\пічних засобів на відповідальних спорудах (чергування ..і інувається в період проходження повені).
(истематичне спостереження за роботою міжгосподарської мережі, гідротехнічних споруд і водогосподарських об'єктів проводиться спеціалістами експлуатаційних організацій, на балансі яких вони перебувають, а за роботою внутрішньогос-ін'іарських систем - землекористувачами і власниками землі, її.о спеціалістами експлуатаційних організацій при укладанні и н оворів з ними на ремонт і технічне обслуговування систем.
Дані спостережень заносяться до журналу з нагляду за іехнічним станом меліоративних систем та споруд і нпкористовуються як первинні вихідні дані для прийняття рішень з проведення ремонту.
Періодичні обстеження проводяться не рідше двох разів на рік (до і після вегетаційного періоду) для визначеннятехнічного стану і уточнення видів та обсягів ремонтни робіт, а також термінів їх виконання. При первинном, обстеженні систем і споруд візуально, а при потребі інструментально перевіряють і визначають:
стан каналів, дамб, експлуатаційних доріг, обсяги замулення та заростання зрошувальних і осушувальню| каналів та водоприймачів з нанесенням фактичних відміток н поздовжні та поперечні профілі; стан залізобетонних, бетону них і металевих конструкцій та їх елементів (наявність порож неч за стінками споруд, тріщин, розмивів, сповзання грунту);
роботу затворів, підйомників, гідромеханічного вантажопідйомного обладнання:
обсяги руйнування кріплення укосів гребель, дамб захисних валів і каналів;
наявність фільтрації через тіло греблі, під флютбетом і за стінками споруд;
наявність течі води в закритих зрошувальних систе мах, герметичність у напірних трубопроводах насосних станцій;
стан запірно-регулюючої арматури, вантузів, гідрантів та колодязів на закритих системах;
справність закритих дренажних систем і поглипальних колодязів і гирл та обсяги їх замулення;
наявність і роботу гідрометричних споруд і засобів водообліку;
стан експлуатаційних доріг, а також наявність обладнання і дорожніх знаків;
наявність і стан маркування гідротехнічних споруд, кілометрових і пікетних знаків на каналах, дамбах, гирлах дренажних колекторів;
стан меліорованих площ, проведення експлуатаційного планування, глибокого розпушування та інших нидів робіт.
Технічний догляд — це проведення невеликих обсягів робіт, пи) виконуються в процесі поточної експлуатації і спрямовані На підтримання систем і споруд у стані готовності виконання функціональних завдань, пов'язаних із пропуском повені, пічготовкою систем і споруд до вегетаційного періоду та нч-(печення їх робочого стану протягом року [35].
До основних видів робіт при технічному догляді нііпосяться:
підготовка меліоративних систем до пропуску весняної Повені (підготовка каналів і гідротехнічних споруд, підготовка ПОЛЬдерних насосних станцій, підготовка ставків і водосхо-ініііі.). 11,і роботи проводяться за 20-30 діб до початку повені;
пропуск весняної повені і скидання талих вод з меліорованих земель (попередження розмивів каналів і дамб, під-■ швів і обходів повеневими водами ГТС, ремонт воронок, інші і.ічодм). Роботи проводяться в період проходження повені;
підготовка споруд і каналів осушувально-зволожу-Н і ■ 11.1111 \ систем до вегетаційного періоду (підготовка водопід-щріім.ч і водорегулювальних споруд на каналах та дренажних ІІІІІЯХ очищення від сміття і мулу, змащення редукторів ГВИНТІВ, перевірка роботи підйомних механізмів, ущільнень
і затворів та ін.) - ці роботи проводяться за 15-30 діб до
ПОЧП і ку сезону;
післяповеневе очищення каналів, ГТС (усунення Перекатів, обвалів, сторонніх предметів, відновлення Іфпці ■ і и піч і і гирл закритих систем, заміна фільтрувальнихзасипок колодязів-поглинувачів і ін.) - роботи проводяться після проходження повені;
розконсервація, монтаж і випробування насосних агрегатів, трубопроводів і споруд зрошувальних систем (огляд трубопроводів, колодязів і арматури, рибозахисних споруд); монтаж демонтованих вимірювальних приладів, перевірка роботи засувок, вантузів, гідрантів тощо; очищення та фарбування арматури, заміна сальників та прокладок; очищення від мулу і сміття водоприймальних колодязів та інших споруд) -роботи проводяться за 7-10 діб до початку подачі води на систему;
розконсервація, монтаж і випробування поливного обладнання - роботи проводяться за 7-10 діб до початку подачі води на систему;
грейдерування проїжджої частини доріг, гребель і дамб проводиться на протязі вегетаційного періоду;
очищення каналів і ГТС від обвалів і сторонніх предметів проводиться на протязі вегетаційного періоду;
фарбування (побілка) металоконструкцій, бетонних, цегляних, дерев'яних поверхонь ГТС та інших споруд проводиться на протязі вегетаційного періоду;
обкошування каналів, гребель, дамб і кюветів доріг від рослинності проводиться у період цвітіння, а також у серпні-вересні;
нагляд за роботою зрошувальної і поливної техніки в період поливу і забезпечення їх працездатності (розподіл і подача зрошувальної води, підключення і відключення дощувальних машин, обстеження траси напірних трубопроводів, контроль за робочим тиском, контроль строків і норм поливів) - ці роботи проводяться постійно;
29 Порядок та склад робіт, пов’язаних з експлуатацією ділянок головного живлення ЗС
Під головним ділянкою зрошувальної системи мається на увазі зона системи з комплексом гідротехнічних та інших споруд для забезпечення забору води з джерела зрошення і подачі її в зрошувальну мережу. У головній ділянку входять: ділянка річки або водосховища, безпосередньо прилягає до голови системи, зі смугами відводу; споруди для регулювання забору води та подачі її в голову системи; споруди, що запобігають потраплянню наносів і риби; огороджувальні дамби; допоміжні пристрої - під'їзні дороги, службові будівлі, склади, зв'язок та ін.Для проведення систематичних спостережень за коливаннями горизонтів і витрат води в джерелі зрошення на головних ділянках влаштовують гідрометричні пости.Для спостережень за деформаціями ложа влаштовуються промірні створи вище і нижче водозабору в зоні головного ділянки. Для позначення небезпечних місць обвалень, поширення кривої підпору, довжини і меж головного ділянки встановлюються постійні спеціальні знаки. Додатково влаштовується геодезична мережа реперів і марок для закріплення промірних створів, гідрометричних постів, причому основний опорний репер має бути винесений із зони затоплення.
Для підведення води з джерела до споруд регулювання або машинного підйому влаштовують підвідний канал, що обладнується: головним регулятором, скидним шлюзами, відстійниками, постійними водомірними пристроями, рибозагороджувальними спорудами та іншими пристроями залежно від прийнятої схеми живлення. Канал повинен бути розбитий на пікети і забезпечений в натурі знаками.До гідравлічним пристроїв відносяться пристрої, при установці яких у зоні водозабору створюються спеціальні гідравлічні умови, що сприяють відведенню риби із зони відбору води (відбійні козирки, запаней та ін.)Огороджувальні дамби захищають головний ділянку від затоплення. Дамби повинні бути розбиті на пікети і мати ясно виражені контури, що дозволяють судити про їх стан та відповідність встановленим профілями і габаритами, зазначеними в паспорті.Під'їзні дороги до головного ділянці і всередині нього забезпечують під'їзд до основних споруд і будівель, складів аварійного запасу матеріалів в усі пори року; їх захищають стовпами і надводними знаками (затоплювані дороги). Покриття доріг приймається твердим, з шириною проїзної частини не менше 5 м Головну ділянку забезпечується постійною прямим телефонним зв'язком з управлінням системою.Територія і споруди головного ділянки освітлюються в нічний час для забезпечення цілодобового виконання експлуатаційних та аварійно-допоміжних робіт.На видних і доступних місцях головного ділянки розміщуються протипожежні і рятувальні засоби.На головну ділянку системи складають паспорт, який містить загальну схему ділянки з розташуванням деяких основних частин.
30 Технічна документація
Для визначення обсягу ремонтних робіт і стану системи необхідно щороку складати відомість стану мережі та споруд - «Відомість дефектів мережі і споруд зрошувальної (осушувальної) системи» (таблиця 7.1).
У «Відомість» записують всі постійні канали, трубопроводи, споруди і на основі спеціальних спостережень для кожного з них визначають ступінь заростання трав'яною рослинністю, об'єм намулу, проводять спостереження за роботою системи в літній період і при підготовці системи до зимової консервації та після проходження весняного паводку, а також встановлювать види ремонтів.
Відомість дефектів (таблиця 7.1) складається для міжгосподарської мережі спеціалістами служби експлуатації управління водного господарства (УВГ) і спеціалістами господарства якщо система знаходиться на балансі господарства. На основі «Відомості дефектів мережі і споруд зрошувальної (осушувальної) системи» складається «Акт обстеження технічного стану мережі і споруд зрошувальної (осушувальної) системи», який затверджується керівником
31 Експлуатація водосховищЕксплуатаційні природоохоронні заходи представ ¬ ляють комплекс організаційно-господарських, агролесомеліо ¬ тивних, агротехнічних, лугомеліоратівних, гидротехнич ¬ ських та інших робіт, спрямованих на підтримку екологічної ¬ ського рівноваги у водоохоронній зоні та акваторії водохрані ¬ ліща. Їх проводить служба експлуатації з метою: підтримки якості води у водосховищі відповідно до санітарних норм; захисту вододжерел від забруднення; недопущення вітрової ерозії родючих земель; боротьби з замуленням і за ¬ Растану водосховища; недопущення потрапляння в нього ядо ¬ хімікатів, пестицидів і мінеральних добрив ; запобігання ¬ ня забруднення водойми стічними водами промислових підприємств, тваринницьких ферм, підприємств нафтопер ¬ розробляє промисловості; заборони розміщення у во ¬ доісточніков водосховища нафтоскладів, кладовищ, скотоми-гільніков і т. п.; підтримки та охорони лісозахисних насаджу ¬ дений у водосховища зоні .Для успішного вирішення перерахованих вище завдань служба експлуатації повинна мати інструкцію з експлуатації водо-сховища із зазначенням переліку всіх експлуатованих і будуючи ¬ щихся промислових, господарсько-побутових, сільськогосподарських ¬ ських та інших об'єктів, що мають відвід у водосховищі стічних чи виробничо-фекальних вод. У ній вказують також умови та вимоги для скидання стічних вод, а також перелік підприємств, скидання стічних вод яких в водохрані ¬ лище навіть після очищення неприпустимий.Для реалізації природоохоронних заходів у районі-водосховища передбачаються: водоохоронна зона, сани-тарна зона, прибережна смуга. Крім того, виділяється охра ¬ няемая зона суворого режиму, яка зазвичай розташовується не ¬ посередньо у водопідпірних, водопропускних та інших най ¬ більш відповідальних гідротехнічних споруд.Водоохоронна зона водосховища - це прибережна терри ¬ торію (смуга), на якій здійснюється комплекс мероприя ¬ тий, спрямованих на підтримання належного технічного стану водосховища. Кордон цієї зони встановлюється проектом і становить 500 ... 2000 м і більше від урізу води при НПУ. Тут забороняється будувати нові і розширювати старі підприємства, що збільшують забруднення водойм, проводити запилення за допомогою авіатехніки на відстані ближче 2 км, використовувати пестициди та інші отрутохімікати, розміщувати скла ¬ ди з мінеральними добривами, хімікатами, ТСМ, пасти худобу, вирубувати ліс, якщо це не передбачено водоохоронними захо ¬ ємствами; влаштовувати кладовища, скотомогильники і т. д.Санітарна зона, що служить для здійснення санітарних заходів, може мати три пояси в залежності від призначення ¬ ня та використання водойми. Відстань від урізу води при НПУ до межі санітарної зони змінюється від 100 до 1000 м. До цієї території пред'являються підвищені вимоги в порівнянні з водоохоронної зоною.Прибережна зона - це територія, на якій забороняється розорювати землі, розміщувати автомобілі, човни, кооператив ¬ ні садові ділянки, піонерські табори і т. д. Вона располага ¬ ється на відстані 35 ... 100 м від урізу води в залежності від ухилу поверхні . Чим більше ухил, тим більше розширює ¬ ся ця зона. У разі сильно розмиває береги прибережжя ¬ ную зону додатково розширюють з урахуванням перспективи пере-формування берега протягом 5 ... 10 років.Одним з найбільш ефективних заходів, спрямований ¬ них на підтримання належного технічного стану водо ¬ сховища, є створення в прибережній зоні лесонасаж ¬ дений. Захисні лісонасадження розташовують в один, два або три пояси в залежності від конкретних умов. Перший берего ¬ укріплювальних пояс, що лежить в зоні НПУ, має два-три ряди чагарників верб, витримують короткочасні затоплення. Другий пояс розміщують в зоні затоплення при ФПУ. Його ство ¬ дають з тополь і деревовидних верб. Третій пояс, маю ¬ щийся вище ФПУ, є протівоерозіонньгм і створюється з посухостійких порід. Лісозахисні смуги вимагають систе ¬ драматичного догляду за ними, що полягає у своєчасній прополці посадок, поливі (при необхідності), охорони їх від поїдання худобою і вирубки, поповненні насаджень, а також в регулярній вирубці (розрідження) розрослися великих кущів і дерев і т. д . Іноді для затримання поверхневих вод в лісосмугах застосовують обвалування нижнього краю Лісопіль ¬ си, розташовуючи захисний вал поперек схилу.У водоохоронній зоні проводять комплекс агротехнічних заходів, таких як, наприклад, оранка родючих земель поперек схилу на глибину 25 ... 30 см, безполицевий обробіток грунтів, снігозатримання. Крім того, прибережні схили закреп ¬ ляють лісолуговий способом.У практиці будівництва експлуатації водосховищ ши ¬ роко використовуються протиерозійні гідротехнічні споруди ¬ вання, що запобігають розвитку ерозійних процесів. До них належать такі споруди: водозатримуючі (вали-канави, тераси, вали-тераси), водонаправляючі (нагірні канави, вали-розпилювачі, канави-розпилювачі, водонаправля ¬ ющие вали), водоскидні (швидкотоки, перепади, консольні водоскиди та ін) , а також донні (загати, полузапруди, пе ¬ репади, пороги).Вали-канави зводять з урахуванням гідрологічних умов та рельєфу місцевості, ухил поверхні якої становить не більше 6 ... 10 °
32 Експлуатація відкритої осушувальної мережіНа каналах міжгосподарської і внутрішньогосподарської мереж переданої для технічного обслуговування управлінню осушувальних систем, нагляд і догляд проводять руслові ремонтери під керівництвом інженерно-технічного персоналу та експлуатаційних ділянок, а на каналах, що обслуговуються господарським способом - під керівництвом господарств гідротехніків.Нагляд за відкритою осушувальною мережею включає наступні види експлуатаційних робіт: контроль за дотриманням правил користування відкритої осушувальної мережі та охорона її від пошкоджень; виявлення причин, що викликають руйнування або порушення нормальної роботи; проведення контрольних нівелювань каналів і споруд на них і вимірів глибин за поперечним профілем каналів.Необхідно проводити постійну роз'яснювальну роботу серед землекористувачів за правилами експлуатації відкритої осушувальної мережі, встановлювати попереджувальні знаки.Кожен русловий ремонтер зобов'язаний систематично обходити та оглядати закріплений за ним ділянку відкритої осушувальної мережі або осушуваної території.При обході він повинен: - не допускати переїздів, переходів і перегонів худоби через канали, пасіння худоби вздовж каналів, а також використання їх для культурно-спортивних, комунально-побутових, господарських, протипожежних потреб і для водопою худоби в невстановлених і непристосованих для цих цілей місцях; забороняти в літній час, особливо при відсутності дощів, розводити на осушених торф'яно-болотних землях багаття, підпалювати рослинність, курити,користуватися тракторами з несправними вихлопними трубами для попередження пожеж; - не допускати встановлення в руслах каналів всіляких перемичок, додаткових підпірних та інших споруд, обмежуючих вільний струм води і порушують встановлений рівневий режим в каналах; припиняти засмічення і забруднення каналів.Працівники органів експлуатації зобов'язані складати на порушника правил користування акти і передавати їх для прийняття відповідних заходів в місцеві радянські органи.Особливо важливий нагляд за відкритою осушувальною мережею в перші роки після закінчення будівництва, коли найбільш інтенсивно відбуваються викликані осушенням і освоєнням території зміни фізико-хімічних та водних властивостей ґрунтового покриву. У цей період відбуваються основна осадка осушуваної території і всі деформації каналів і споруд, пов'язані з осіданням і зниженням рівня ґрунтових вод.Догляд за відкритою осушувальною мережею полягає в проведенні робіт і заходів, які забезпечують підтримання каналів, споруд та берегової обстановки в справному стані.До них відносяться: систематична і своєчасна очисткарусел каналів, берм і водоскидних воронок; усунення всіхобладнань та пристроїв, що створюють в каналах підпори води;своєчасний ремонт русел каналів, кріплень і споруд наних; своєчасна підготовка каналів до пропуску повеней іпаводків і їх безаварійний пропуск.Для виявлення руйнувань і пошкоджень, що вимагають усунення, всі канали після проходження повеней і паводків повинні бути оглянуті працівниками служби експлуатації. Всередині - господарські канали оглядаються спільно представниками землекористувачів та управлінь осушувальних систем (експлуатаційних ділянок).Виявлені при оглядах руйнування та пошкодження вносяться в дефектні відомості, на підставі яких складаються кошториси на ремонтні роботи.Заходи і способи боротьби із заростанням каналів рослинністю, а також очищення їх від наносів розглянуті в розділі 15.
33 Експлуатація берегових дамб і захисних валівБерегові дамби і захисні вали призначені для захисту від повеней головних ділянок зрошувальних систем, населених пунктів, доріг, промислових об'єктів і сільськогосподарських угідь.
Основним завданням експлуатації берегових дамб і огороджувальних валів є підтримання їх у справному стані для забезпечення захисту огороджувальних територій від затоплення.
Для попередження пошкоджень проводяться систематичні спостереження за роботою дамб і валів, огляд їхнього стану. У літній період експлуатації проводять заходи з виявлення та знищення ходів і нір землерийних тварин в тілі валів і дамб. Верхову частину захисних дамб і захисних валів обсаджують деревами і кущами для попередження їх розмиву. Забороняється випас худоби на дамбах і валах.
Особливо важливий період в експлуатації дамб і валів – пропуск паводку. До настання паводка захисні дамби та огороджувальні вали ретельно оглядають і ремонтують. На період пропуску паводку створюють постійні аварійні бригади, котрі забезпечуються необхідною кількістю транспортної та землерийної техніки та ремонтно-аварійних матеріалів (камінь, щебінь, пісок в мішках, брезент, ліс тощо). При цьому проводиться цілодобове чергування на захисних дамбах і огороджувальних валах з метою своєчасного попередження переливу води через їх гребінь. Завчасно в місцях можливих проривів і небезпечних ділянок зосереджують аварійні запаси матеріалів, необхідні землерийні і транспортні машини і засоби, налагоджують зв'язок.
34 Утримання лоткової мережі
Лоткові канали застосовуються в основному для внутрішньогосподарської мережі з витратою до 1,5 м3 / с.
Критерієм нормальної роботи лоткової мережі є забезпечення транспортування води без течії в лотках і стиках, переливів через борти, з к. п. д. не нижче 0,9-0,95, а також забезпечення умов міцності і стійкості лотків і окремих конструкцій мережі.
Лотки можуть споруджуватися на низьких, середніх і високих опорах, а також на земляний підсипці. У зрошенні найбільшого поширення набули лотки параболічної і напівкруглої форм довжиною 6 і 8 м.
Для утримання лоткової мережі в нормальному технічному стані проводиться систематичний контроль за режимом її роботи і спостереження за її станом. На початку зрошувального сезону і після закінчення його проводиться нівелювання лоткової мережі для визначення місць осідання, прогинів лотків.
У зрошувальний період візуально, оглядом, визначаються пошкодження лотків, витоку через борти і стики, утворення тріщин і оголення арматури. Проводиться інструментальний контроль для визначення величини прогинів і розвалу лотків, і результати порівнюються з припустимими величинами. Лотки, що не відповідають умовам тріщиностійкості, ремонтують або підсилюють в кінці сезону, а лотки, що не відповідають умовам несучої здібності, негайно розвантажують, замінюють новими або підсилюють пристроєм шпренгелів, підкосів, вантовою арматурною сіткою або підсипанням грунту для попередження аварій.
На зимовий період лоткову мережу повністю звільняють від води самопливом або відкачуванням і залишають відкритими водовипускні отвори, що перегороджують і регулюючі споруди. Експлуатувати лоткову мережу при температурі 5 ° С і нижче не рекомендується.
35. Попередження та боротьба із заростанням та замуленням зрошувальних каналів
У практиці відомі такі основні способи боротьби з рослинністю: механічний, термічний, хімічний та біологічний.
Механічний спосіб боротьби з рослинністю полягає в своєчасному обкошуванні рослинності за допомогою засобів механізації (косарками) або вручну. Крім того, знищувати рослинність механічним методом можна шляхом протягування рейок, тросів. Однак при цьому способі пошкоджуються укоси каналу. Вручну обкошують бур'янисту рослинність у важкодоступних для косарок місцях. Періодичність обкошування каналів призначається з умов знищення рослинності. У період цвітіння проводять перший обкошування для попередження розсіювання бур'янів самосівом, останнє обкошування проводять восени.
Термічний спосіб знищення бур’янів полягає у спалюванні трав'янистої рослинності на корені. Термічний спосіб очищення не набув широкого поширення в практиці через його пожежонебезпеку, а також він є відносно дорогий.
Хімічний спосіб знищення бур’янів полягає в застосуванні гербіцидів суцільної і виборчої дії. Вносять гербіциди за допомогою обприскувачів. Найбільш ефективно - обприскування в суху безвітряну погоду на початку появи бур'янів.
До біологічних способів боротьби з бур'янистою рослинністю на каналах відноситься затінення їх деревною рослинністю, витіснення бур’янистої рослинності культурної, розведення травоїдних риб.Для затінення русел каналів та попередження їх заростання широко використовують насадження лісосмуг уздовж каналів з сонячного боку. Для витіснення бур'янів зовнішні укоси каналів і дамб засівають люцерною. Найбільш ефективним способом біологічної очистки русел каналів і водоймищ від бур’янів є розведення в них травоїдних риб - білого амура, товстолобика.
Основна стратегія боротьби із замуленням – це, насамперед, раціональне ведення сільського господарства, збереження у заплавах, на схилах долин і на водозбірних площах річкових басейнів чагарниково-деревної та лучно-степової природної рослинності, широке і своєчасне втілення комплексних протиерозійних і водоохоронних заходів, суворе додержання правил агротехніки, збереження оптимального співвідношення орних та інших площ водозборів, що в цілому забезпечували б нормальне функціонування екосистеми водозбору.
36. Гідротехнічні споруди на зрошувальній системі та порядок їх експлуатації
Охорона каналів і гідротехнічних споруд і нагляд за ними передбачаються з метою забезпечення безперебійності їх роботи і виконання головної функції — транспортування й розподілу води по системі в планові терміни.
Повсякденний нагляд за каналами і спорудженнями здійснюється для своєчасного виявлення порушень нормальної їх роботи, виявлення і своєчасного усунення пошкоджень.
Охорона каналів і споруджень міжгосподарської мережі покладається на службу управління зрошувальної системи, внутрішньогосподарської, — на службу господарства-водокористувача.
В цілому за охорону міжгосподарських каналів і споруд несуть відповідальність начальник і головний інженер управління системи, по внутрішньогосподарській — директор Радгоспу, голова колгоспу і головна (старший) гідротехніка господарства. За кожним працівником лінійної служби закріплюються певні ділянки каналів і гідротехнічної споруди, перелік яких обмовляється наказом по УОС або по господарству.
Постійний нагляд за каналами і гідротехнічними спорудами і обслуговування їх здійснюють водні об'їждчики і регулювальники. До складу робіт по нагляду за каналами і гідротехнічними спорудженнями зрошувальних систем входять: спостереження за роботою каналів і споруд і оцінка їх стану; виявлення процесів і явищ, що порушують нормальні умови їх роботи, і їх усунення. Невчасне виявлення дефектів і затримка їх усунення можуть спричинити крупніші пошкодження і привести до зупинки поливу сільськогосподарських культур.
Візуальні спостереження полягають . у ретельному огляді каналу і споруд із зарисовкою їх пошкоджених елементів і відповідними записами в журнал спостережень, з вказівкою місця, де вони спостерігалися (канал, пікет). Зовнішній огляд дозволяє виявити початок різних небезпечних деформацій, що виникають в спорудах і каналах, і запобігти переростанню їх в аварійно-небезпечний стан. Спостереження ведуть відповідно до інструкції строго дотримуючи перелік об'єктів і терміни оглядів. Нагляд за каналами в земляному руслі включає зовнішній огляд і виявлення наступних видів деформацій і порушень роботи: зсуви укосів; розмив укосів, місцеві просіли, тріщини, загроза переливу через гребінь греблі; кротовини і нори землекопачем; заростання; різного роду пошкодження каналу; само» вольний забір води; пристрій в'їздів і з'їздів на греблі каналу і тому подібне Нагляд за каналами з різного роду облицюваннями включає зовнішній огляд і виявлення наступних дефектів: вимивши ущільнюючих матеріалів і стики з/б і бетонних облицювань, пошкодження кріплення каналу вище за урізання води, вимивши грунту з-під облицювань, зсув елементів кріплення, промоїни під облицюванням, оголення арматури в залізобетонних плитах, виявлення великих плаваючих предметів.
Візуальними спостереженнями гребель каналів визначають і надалі усувають наступні несправності: виклинювання фільтраційних вод на сухому укосі у вигляді слабких і окремих цівок води, фонтанчиків (грифонів), деформації укосу каналу в місці виклинювання фільтраційних вод.
Спостереження за гідротехнічними спорудами полягають у визначенні їх стану і своєчасному виявленні таких основних пошкоджень, як стирання, ерозії, деформації споруд і їх елементів, вібрації, наявність вихлопів повітря; у перевірці стану рухливих пристроїв (щитів) і їх елементів — їх рухливість, наявність або відсутність деформацій, фільтраційні явища; стани русла за рисбермою, засипки в пазухах засад і ін.
До управління гідротехнічними спорудами допускаються лише штатні працівники системи, що відповідають за роботу цих споруд. Доступ інших осіб до споруд з потреби може вирішуватися лише у супроводі працівника, обслуговуючого ці споруди. На найбільш відповідальних спорудах, пошкодження яких загрожує аварією всієї системи (головні насосні станції, греблі, захисні греблі і ін.), встановлюється воєнізована охорона.
37. Експлуатація закритої зрошувальної мережі , склад робіт в різні її періоди
Робота зрошувальної системи характеризується, як і вирощування сільськогосподарських культур, сезонністю, яка потребує в різні періоди проведення лише певних робіт, яка обумовлює виконання експлуатаційних робіт в характерні періоди вмісту системи: в період підготовки системи до поливу, в робочий період, тобто при проведенні поливів, а також в період міжсезонного зберігання.
В період підготовки зрошувальної системи до поливу перевіряється становище системи і її наладка в відповідності з технічними вимогами. Крім того, проводяться інструктивні наради працівників експлуатаційної служби, колгоспних і радгоспних гідротехніків і агрономів. На цих нарадах кожен лінійний працівник повинен отримати виписку з плану водорозподілу для обслуговуваної їм ділянки і необхідний інструктаж.
Особливу увагу приділяють питанням робити системи у експлуатацію нових поливних ділянок, в період пропуску форсованих витрат і в критичні періоди нехватки води. Освітлюють питання техніки поливу, взаємозв'язків внутрішньогосподарської служби і системного управління, звертається увага на недоліки, що мали місце при експлуатації в минулий сезон, а також на необхідність повсякденного контролю меліоративного стану, недопустимість переполиву сільськогосподарських культур, організацію цілодобового поливу. Заповнення системи водою є відповідальним виглядом робіт підготовчого періоду. По кожному каналу встановлюються граничні витрати і горизонти води. Зміну розходів води в каналах здійснюють поступово, для запобігання їх руйнуванню. У робочий період експлуатаційні роботи на зрошувальній системі полягають в забезпеченні забору і розподілу води серед водокористувачів в планові терміни, нагляду і відходу за спорудами, контролю меліоративного стану системи. Більш детально питання експлуатації основних споруд і елементів системи в робочий період висвітлені в подальших параграфах розділу.
У неробочий період експлуатаційні роботи полягають в забезпеченні збереження системи, проведенні планових, поточних і капітальних ремонтів, профілактики устаткування, переустройства і дообладнання системи, а також в забезпеченні збереження головної споруди і елементів системи при пропуску паводка Щорік в міжсезонний неробочий період проводиться техніческе навчання експлуатаційного персоналу системи.
Закрита зрошувальна мережа призначена для транспортування води до місць її випуску і розподілу, а також для підтримки необхідних натисків для роботи дощувальних машин.
У закриту зрошувальну мережу входять лінії трубопроводів, замково-регулююча і запобіжна арматура, колодязі спорожнення, оглядові лази.
Підрозділяється зрошувальна мережа на самонапірну і з механічною подачею води.
При експлуатації закритих зрошувальних мереж розрізняють підготовчий, робочий і неробочий періоди.
У підготовчий період проводять операції по відновленню працездатності мережі після зимового зберігання, а також її заповнення. Спочатку ретельно оглядають траси трубопроводів замково -регулюючу і запобіжну арматуру, гідранти, колодязі; очищають мережу від сміття і мастила консервації; визначають місця можливих пошкоджень (по провалах і просіли) і проводять ремонт; набудовують роботу замково -регулюючої і запобіжної арматури і готують мережу до заповнення водою.
Заповнення виробляють бустерними насосами, в ручному режимі управління і лише в денний час доби. Рівномірне виділення води з гідрантів свідчить про закінчення заповнення. Для випуску скупчень повітря з мережі відкривають постійно вантузи, а на період заповнення — гідранти в безвиході і підвищених ділянках трубопроводів. При заповненні засувку в голові трубопроводів прочиняють на 1/4 1/10 ходу шпинделя.
Спочатку заповнюють господарський трубопровід, включаючи найбільш видалений польовий трубопровід для скидання водоповітряної смеси. При цьому засувки в головах останніх польових трубопроводів залишають закритими. Після заповнення господарського трубопроводу піднімають тиск до робітника і перевіряють герметичність засувок, встановлених в головах польових трубопроводів. Наявність характерного шуму в засувках свідчить про їх негерметичну. При виявленні несправності заповнення припиняють і і проводять ремонт. Заповнення відновлюють після усунення несправностей.
Після заповнення господарського трубопроводу проводять почергове заповнення останніх трубопроводів, починаючи з польових, приходящих по знижених місцях рельєфу. При цьому засувку в голові польового трубопроводу прочиняють на ¼ 1/10 частині ходу шпинделя. У заповнених польових трубопроводах засувки в головах прикриваються на 7/10...9/10 частин ходу шпинделя для виключення ефекту безвиході при поширенні хвиль гідравлічного удару в мережі.
У робочий період основним завданням експлуатації мережі виявляє ся проведення поливів і пов'язане з ним дотримання режиму роботи, проведення технічного обслуговування, облік і контроль усунення аварійних пошкоджень, зниження втрат води і під тримання пропускної спроможності мережі.
Найбільш відповідальним моментом при дотриманні режиму роботи мережі є правильне відключення і включення гідрантів дощувальних машин щоб уникнути утворення небезпечного тиску Гасіння удару досягається за допомогою технічних заходів — запобіжних протиударних пристроїв і експлуатаційних — закриття з уповільненням , а також закриття гідранта з різким поворотом штурвалу на 1/2...1/3часті звороту з подальшою зупинкою і перехопленням для нового закриття. Цикл переривистого закриття вибирають в діапазоні 0,3...0,45 с в залежності від довжини крила дощувальної машини. Заходи технічного обслуговування направлені на виявлення і запобігання аварійним пошкодженням і забезпечення безперебійної роботи мережі протягом зрошувального сезону. Вони включають спостереження, регулювання запірно-регулюючої і запобіжної арматури, ремонт з метою ліквідації витоків . і аварійних пошкоджень. В кінці зрошувального сезону виробляють промивання трубопроводів і детальне обстеження мережі і складають дефектну відомість з врахуванням результатів огляду мережі під натиском. У неробочий період проводять технічний огляд, консервацію і необхідний ремонт трубопроводів, запірно-регулюючої і запобіжної арматури.
Для забезпечення збереження трубопроводів в передзимовий період проводять спорожнення мережі від води через спеціальні колодязі-скидання і гідранти самоплив або відкачуванням. Засувки типа «лудло» прочиняють на Уз частина для запобігання їх розморожуванню. Після спорожнення мережі виробляють забарвлення відкритих частин трубопроводу і його арматури, густе покриття антикорозійним мастилом шпинделів засувок, виступаючих незабарвлених частин болтових з'єднань і інших частин, схильних до корозії. Регулярно, не рідше ніж один раз в місяць, роблять обстеження стану консервації мережі. При виявленні місць порушення консервації відновлюють захисний шар. На ділянках мережі, виведених в ремонт, проводять ремонтно-відновні роботи, які закінчують не пізнішим, ніж за 2 тижні до початку проведення поливів.
38. Експлуатація закритої зрошувальної мережі, основні причини та види її пошкодження
Закрита зрошувальна мережа призначена для транспортування води до місць її випуску і розподілення, а також для підтримання необхідних напорів для роботи дощувальної техніки. При експлуатації закритої зрошувальної мережі розрізняють: підготовчий, робочий, неробочий періоди.
В підготовчий період проводять операції по відновленню робото здатності мережі після зимового збереження. На початку необхідно оглянути траси трубопроводів напірно-регулюючої і запобіжної арматури, гідрантів, колодязів і т.д. Після цього очищають від сміття і консерваційної змазки, визначають місця можливих пошкоджень та проводять ремонт. Наступний крок заклечається у настроюванні напірно-регулюючої, запобіжної арматури і готовлять мережу до заповнення її водою.
В робочий період основною задачею експлуатації мережі є проведення поливів і пов’язане з ним дотримання режиму роботи, а також проведення технічного обслуговування , контроль і облік усунення аварійних пошкоджень, зниження втрат води і підтримання пропускної здатності мережі. Найбільш відповідальним моментом при дотриманні режиму роботи мережі є правильне відключення і включення гідрантів дощувальних машин з метою усунення небезпечного тиску гідравлічного удару.
Неробочий період . В кінці зрошувального сезону проводять промивку трубопроводів і детально обслідують мережу та складають дефектну відомість з врахуванням результатів огляду мережі під напором. В неробочий період проводять огляд, консервацію і необхідний ремонт трубопроводів напірно-регулюючої мережі. Для забезпечення нормальної зберігаємості в зимовий період, проводять спорожнення мережі від води через спеціальні колодязі-скиди і гідранти самопливно або відкачкою. Після спорожнення мережі проводять фарбування відкритих частин трубопроводу і його арматури. Покривають мастилом шпінделі засувок, непокрашені частини болтових з’єднань та ін. частини, які можуть піддаватись корозії.
Причини порушень в роботі зрошувальних систем поділяють на 2 групи:
1)природно-кліматичні фактори:
- дія вітру, снігу та льодового покриву;
-значні перепали температури, що призводять до замерзання і розмерзання грунту, бетонних споруд, води тощо;
-просадка грунту, набухання грунту;
-значний поверхневий стік води при зливах ти повенях;
-фільтрація води в грунті, суфозні процеси;
-рослинність, яка з’являється в каналах, на укосах, бермах;
2) недоліки господарської діяльності людини:
-передпроектні помилки, що викликані недостатнім рівнем інженерних вишукувань: погане вивчення грунту і гідрогеології; неякісна геодезична зйомка; неточності у визначення х-к джерела зрошення, водозабірної площі, метеорологічних умов;
-проектні помилки, що викликані невірними проектними рішеннями: неправильний вибір перерізу та ухилів каналів, профілів дамб, неточний розрахунок режимів зрошення, параметрів трубопроводів і споруд, невірні конструкторські рішення;
- неякісне виконання буд робіт, що викликано відхилення від проекту: (спрощення проектних рішень; застосування неякісних матеріалів і конструкцій, неякісного обладнання, недотримання буд норм);
- відсутність регулювання технічного обслуговування елементів системи відповідно до норм експлуатації;
- порушення правил користування системи власниками систем та ін. особами.
39. Експлуатація зрошувальних машин та їх зимове зберігання. Технічна безпека при їх експлуатації.
Експлуатація дощувальних машин полягає в підтримці хорошого технічного стану машин і їх вузлів в період поливу і зберігання для забезпечення надійної і високопродуктивної їх роботи. Найбільше поширення в практиці зрошування в даний час отримали багато упорні дощувальні машини «Фрегат», «Волжанка», «Дніпро», а також навісні на трактор .ДДА-100М-Д і ДДН-70. Обслуговування багато упорних дощувальних машин здійснюють оператори. При одиночній роботі багато упорних дощувальної машини її обслуговує один оператор, а при груповій роботі одна людина може обслужити 3—4 дощувальних машини. Технічне обслуговування дощувальних машин полягає в своєчасному виконанні профілактичних заходів, направлених на забезпечення їх безперебійної роботи. Всі дощувальні машини проходять регулярні технічні обслуговування через строго встановлені проміжки часу. Як правило, Передбачається 3 технічних обслуговування що сезонно. Щозмінне технічне обслуговування дощувальної машини (ДДМ) «Фрегат» включає перевірку постійності робочого тиску, загальній лінійності трубопроводу машини, надійності закріплення нерухомої опори на фундаменті, відсутність витоків води у фланцевих з'єднаннях труб і зливному клапані, плавності підйому гідроциліндрів, рівномірності обертання дощувальних апаратів, збігу колії задніх і передніх коліс, роботи електричного і гідравлічного захисту.
На зимовий період машину промивають, від'єднують від нерухомої опори, очищають від грязі і встановлюють в транспортне положення. Знімають дощувальні апарати, напірний шланг, манометр, деталі електро- і гідравлічного захисту і поміщають на зберігання на склад. Зливають воду з гідроциліндрів. Ослабляють натягнення тросів, змащують солідолом різьбові з'єднання. Відкриті отвори в машині закривають дерев'яними пробками. Трубопровід відводять і встановлюють під лісосмугу в напрямі пануючих вітрів і закріплюють тросами до міцно забитих паль. Після зимового зберігання машину комплектують, строго дотримуючи послідовність установки насадок, і перевіряють її роботу. Щозмінне технічне обслуговування ДМ «Волжанка» включає перевірку надійності кріплення двигуна, вузла приєднання до гідранта, реверсредуктора, фланцевих з'єднань, стану сопл дощувальних апаратів і їх очищення при засміченні, контроль положення трубопроводу, витоків масла і палива по зовнішньому огляду. Змащують ланцюг приводу візка, маточину провідного колеса. На зимовий період знімають і здають на склад механізм само установки дощувальних апаратів, дощувальні апарати, ланцюг [ приводу візка, вузол приєднання до гідранта, реверс-редуктор» манжети, двигун. Трубопровід промивають, закріплюють розтяжками, під колеса підкладають дерев'яні прокладки. Відкриті отвори закривають дерев'яними пробками. Зберігають дощувальну машину на краю поля, краще в лісопосадок. Для запобігання укочуванню від натиску вітру дощувальну машину заякорівают. Після зимового зберігання дощувальну машину комплектують і перевіряють до початку поливів відповідно до інструкції завода-виготівника. Щозмінне технічне обслуговування ДМ «Дніпро» включає перевірку герметичності фланцевих з'єднань, кріплень рами, фіксаторів, стріли, циліндрової передачі, втулково-пальцьової муфти, кабелів і дротів, роботи зливних клапанів, дощувальних апаратів, осей обертання кулачків і важелів-перемикачів. При роботі машини постійно стежать за кріпленням вузлів і деталей машини, за станом дротів, кабелів, перемикачів і обертанням дощувальних апаратів. При періодичному технічному обслуговуванні перевіряють натягнення тросів і ланцюгів на опорних візках, герметичність і щільність прилягання кришок коробок штепсельних роз'ємів і вмикачів, співісна осі валу генератора з віссю веденого валу циліндрової передачі на електричній станції, надійність кріплення мотора-редукторів.
Після зимового зберігання з машиною виробляють ті ж операції, що і з ДМ «Фрегат».
Електрифікована дощувальна машина фронтальної дії «Кубань» працює в автоматичному режимі, без постійної участі оператора. При груповій роботі механік-оператор може обслуговувати до 4 машин. При вітрі більше 10 м/с і грозі поливши «Кубанню» не допускається. До ремонту і наладки електроустаткування «Кубані» допускається електротехнічний персонал, що має не нижче за III кваліфікаційну групу по правилах техніка безпеки при експлуатації установок.
Щозмінне технічне обслуговування машини проводиться ; через кожних 8... 10 ч її роботи.
При щозмінному обслуговуванні перевіряється робота двигуна на слух і за свідченнями приладів насоса, системи автоматики і електроустаткування, лінійність руху машини, наявність витоків води в місцях з'єднання вузлів. Виявлені несправності усуваються.
Планові технічні обслуговування № 1 № 2 і № 3 проводиться відповідно після 60, 240 і 960 ч роботи двигуна дощувальної машини. При планових технічних обслуговуваннях виробляють мастило і регулювання двигуна і вузлів ДМ відповідно до заводської інструкції.
Враховуючи сезонність, роботи зрошувальної системи, передбачають короткочасне і тривале (зимове) зберігання машини. На короткочасне зберігання ставлять машини, які не працюють по тих або інших причинах не більше двох місяців. Машина зберігається комплектно, без зняття з неї вузлів і деталей, із забезпеченням належної охорони. При тривалому зберіганні машину встановлюють в захищеному від вітру місці, очищають від грязі, промивають її вузли і трубопроводи. Знімають силовий двигун і здають в теплий склад на зберігання. Знімають також акумулятори. Обгортають поліетиленовою плівкою щити силового управління і автоматики. Забарвлюють і захищають противно корозійними мастилами місця, схильні корозії і руйнуванню. Не рідше за один раз в місяць перевіряють стан вузлів машини, що знаходяться на консервації. При виявленні корозії мастило консервації відновлюють. Знімають машину з консервації і готують до поливу відповідно до заводської інструкції, перевіряють комплексність,відсутність течії масла і палива; змащують вісь ролика гідроциліндра всмоктуючої лінії, вісь опорних роликів ферми; пружини відкидних упорів ферми, задній підшипник насоса, перевіряють також працездатність газоцівкового вакуум-апарата.
В процесі роботи агрегату своєчасно очищають всмоктуючу лінію від засмічення, стежать за герметичністю всмоктуючої ЛІНІЇ і свідченнями контрольно-вимірювальної апаратури. Обслуговування базового трактора агрегату проводять відповідно до з інструкцією з його експлуатації.
На період зберігання агрегат демонтують. Знімають всмоктуючу лінію, консольну ферму і укладають на дерев'яні підкладки. З ферми знімають открилки з насадками, укладають в ящик і здають на склад. Відкриті отвори у фермі закривають дерев'яними пробками. З гідросистеми зливають масло, знімають шланги і здають на склад.
Підготовка машини ДДА-100МА до зрошувального сезону проводиться заздалегідь, до початку зрошувального сезону відповідно до інструкції заводу-виготівник
40.Види ремонтів ГМ систем та організація їх проведення
Залежно від характеру та обсягу робіт ремонти поділяються на такі види: поточний, капітальний та аварійний.
Поточні та капітальні ремонти проводять за річними планами експлуатаційних заходів управлінь гідромеліоративних систем, аварійні-у позаплановому порядку,які викликаються в основному наслідками стихійних явищ та лих (повені,катастрофічні паводки та ін) або порушенням розрахункових норм експлуатації систем.
Поточний ремонт проводиться щорічно, в міру необхідності, на каналах, спорудах та інших елементах меліоративних Систем, що мають знос до 20%. Метою цього ремонту є і ліквідація невеликих деформацій каналів, споруд та інших елементів системи, не пов’язані зі змінами, конструкції.
Різновидом поточного ремонту є попереджувальний (профілактичний) ремонт. Він полягає у повсякденному, систематичному проведенні робіт з попередження можливих пошкоджень каналів і споруд. Профілактичний ремонт. як правило, проводиться в порядку нагляду і догляду за каналами і спорудами та планами ремонтних робіт не передбачується .
До профілактичному ремонту відносяться: ліквідація ходів землериїв в каналах і дамбах, обробка тріщин; видалення з каналів випадково потрапивших предметів, що ускладнюють вільний перебіг води, очищення від сміття та сторонніх предметів отворів дорожніх споруд, шлюзів-регуляторів, дренажних гирл та ін; скошування трав'яної рослинності на каналах; підготовка до зими всіх споруд і устаткування; регулювання натягнутості болтів, змазування підшипників двигунів і т. д.
Профілактичний ремонт і значну частину поточного ремонту проводять без зупинки роботи меліоративної системи.
Капітальний ремонт проводиться періодично (один раз в декілька років) на об'єктах із зносом
20 ... 50% і виконується, якщо поточний ремонт не може забезпечити безперебійну роботу каналів і споруд. Метою капітального ремонту є виправлення великих деформацій каналів, споруд та інших пристроїв меліоратівної системи шляхом часткової або повної заміни їх елементів та конструкцій.
Капітальний ремонт може бути комплексний і вибірковий. Комплексний ремонт проводиться з охопленням всіх споруд, що підлягають ремонту. У цьому випадку необхідно повністю або частково зупинити, роботу системи і припинити подачу води з неї і на поля для зрошення (зволоження).
Вибірково ремонтують окремі споруди або їх конструкції,. Особливо при значному зносі. Цей вид ремонту найбільш прийнятний,. Так як не пов'язаний з великими перешкодами в роботі систем. У разі необхідності при ремонті гідротехнічних споруд і осушувальних каналів влаштовують огорожі ділянок каналів ,що ремонтуються і обвідні русла.
Строки і обсяги капітального ремонту на меліоративних системах залежать від природних особливостей меліорованих земель, характеру їх використання, виду будівельних матеріалів, що застосовуються для влаштування систем та їх елементів, від конструктивний особливостей і виду систем (табл. 60) .
Аварійні ремонти проводять з повною мобілізацією всіх матеріально-технічних засобів і трудових ресурсів. Особливість проведення цих робіт викликає необхідність створення на системах запасів аварійних матеріалів, обладнання, інструментів з чітко обумовленим місцем їх зберігання. Завдання служби експлуатації - забезпечити утримання всіх цих фондів (каналів, споруд, закритих трубопроводів, вертикального та закритого дренажу, насосних станцій, поливної техніки тощо) у працездатному стані.
Організація ремонтних робіт
Поточний і капітальний ремонти виконують у плановому по ¬ рядку, по щорічно складаються з затвердженим планом. План ремонтних робіт є складовою частиною плану експлуатаційних заходів. У річному плані ремонтних робіт вказують об'єм і терміни їх проведення, а також потреба в робочій силі, будівельних матеріалах і виробах, механізмах і транспортних засобах з урахуванням діючих норм і витрат. Аварійні ремонти проводять поза планом, за спеціально складеним актам.
До початку робіт необхідно вирішити питання, пов'язані з забезпеченням ремонтних об'єктів будівельними матеріалами ,засобами, робочою силою, механізмами, транспортом, підвезення їх до місця роботи, підготувати виробничі та складські приміщення, забезпечити робітників та інженерно-технічний персонал житлом, хорошими культурно-побутовими умовами, уточнити план ремонтних робіт на місці, розподілити роботи між ремонтними бригадами. Ремонтні роботи, пов'язані із зупинкою діяльності системи, повинні проводитися цілодобово (у три зміни). Виробництво ремонтно-будівельних робіт на каналах та спорудах комплексного призначення повинно бути узгоджено з зацікавленими організаціями з встановленням строків та частки їх участі в цих роботах.
Поточний ремонт осушувальних систем проводять в післяпаводковий період, в основному у весняно-літній та осінній періоди, і частково - у зимовий період (перед пропуском весняного паводка), а капітальний ремонт - в строки, встановлені проектом капітального ремонту. Поточний і капітальний ремонти на зрошувальних системах виконуються в осінньо-зимовий і частково - у підготовчий періоди (перед поливом).
Для забезпечення нормальних умов виконання ремонтних робіт необхідно суворо регламентувати термін припинення подачі води на зрошувальну систему після закінчення вегетаційного періоду з урахуванням необхідності спрацювання фільтраційних підканальних куполів до настання стійких морозів. Для півдня України приблизне припинення подачі води, визначається датою 1 ... 10 жовтня. Цю дату в конкретних місцевих умовах встановлює облводгосп.
У залежності від обсягів і складності виконання ремонтні роботи можуть виконуватися господарським або підрядним способом . Господарським способом виконуються роботи з поточного ремонту та невеликі обсяги робіт . По капітальному ремонту, на міжгосподарській мережі - силами і засобами управлінь експлуатації (механізованим загоном), на внутрішньогосподарській мережі - силами і засобами господарств (колгоспів і радгоспів).
Великі обсяги робіт з капітального ремонту на міжгосподарській мережі виконуються підрядним способом, за договорами з ремонтно-будівельними та будівельними водогосподарськими організаціями. Роботи з очищення, поточного і капітального ремонтів внутрішньогосподарської мережі колгоспи і радгоспи можуть проводити також і підрядним способом - силами ремонтних, будівельних і експлуатаційних організацій, за договорами з ними.
Поточний ремонт і невеликі обсяги робіт з капітального ремонту механічного та транспортного обладнання виконуються в ремонтно-механічних майстернях управлінь експлуатації меліоративних систем, а великі обсяги таких робіт рекомендується проводити на спеціалізованих ремонтно-механічних базах або заводах.
Пошкодження, що виникають на зрошувальних системах у зрошувальний період, які можуть викликати аварійний стан каналу та споруди(просадка дамб каналу, тріщини ,підмив споруд, вимив в обхід споруди та ін) усуваються силами та засобами управління експлуатації зрошувальної системи негайно після виявлення. Для усунення деформації аварійного характеру управління експлуатації організовує аварійні бригади.
При отриманні даних про аварію диспетчер управління експлуатації системи зобов'язаний негайно відключити пошкоджену ділянку від подачі води і спорожнити мережу в зоні аварійної ділянки, повідомивши про це начальника управління системи, і перекинути в місце аварії механізми мехзагону. Начальник мехзагону і-головний інженер управління зрошувальної системи зобов'язані особисто виїхати на місце і організувати ліквідацію аварії.
Значному підвищенню ефективності використання меліорованних земель сприяє переклад експлуатації меліоративних систем на індустріальну основу.
Роботи з ремонту меліоративних систем, технічному обслуговування мережі, ремонту насосно-силового обладнання виконують механізовані загони, створені в кожному управлінні.
З впровадженням технічного обслуговування в штат госпрозрахункових механізованих загонів при управлінні систем додатково введені посади старшого інженера, інженера, інженера-гідрометра, робітників з догляду за насосними станціями, зрошувальної та осушувальної системами з відповідною нормативною наванта ¬ кою. У госпрозрахункових механізованих загонах, в залежності від видів робіт і конструкції мережі, створені спеціалізовані або комплексні бригади, групи налагодження і технічного обслуговування з догляду та ремонту закритою і відкритою осушувальних мереж, закритої зрошувальної мережі з широкозахватними дощувальними машинами, відкритої зрошувальної мережі в лотках і з бетонної облицюванням, насосних станцій та ін.. Кожній такій бригаді виділяється автотранспорт, спеціальне обладнання.
Це дозволяє значно підвищити якість робіт і примі ¬ нитка додаткові заходи матеріального заохочення.
41. Види ремонтних робіт на зрошувальних системах строки проведення ремонтних робітПоточний ремонт проводиться щорічно, в міру необхідності, на каналах, спорудах та інших елементах меліоративних Систем, що мають знос до 20%. Метою цього ремонту є і ліквідація невеликих деформацій каналів, споруд та інших елементів системи, не пов’язані зі змінами, конструкції.
Капітальний ремонт проводиться періодично (один раз в декілька років) на об'єктах із зносом
20 ... 50% і виконується, якщо поточний ремонт не може забезпечити безперебійну роботу каналів і споруд.
Строки і обсяги капітального ремонту на меліоративних системах залежать від природних особливостей меліорованих земель, характеру їх використання, виду будівельних матеріалів, що застосовуються для влаштування систем та їх елементів, від конструктивний особливостей і виду систем (табл. 60) .
Поточний ремонт осушувальних систем проводять в після паводковий період, в основному у весняно-літній та осінній періоди, і частково - у зимовий період (перед пропуском весняного паводка), а капітальний ремонт - в строки, встановлені проектом капітального ремонту. Поточний і капітальний ремонти на зрошувальних системах виконуються в осінньо-зимовий і частково - у підготовчий періоди (перед поливом).
У зимовий період здійснюється ремонт насосних станцій, насосно-силових агрегатів, підйомних механізмів, щитових затворів, приладів водо обліку, землерийної техніки., Автотраса-порта .
Капітальний ремонт на зрошувальних системах, повинен починатися після закінчення вегетаційних поливів і закінчуватися, при значних, обсягах робіт, навесні, до початку поливів.
Роботи з очищення зрошувальних каналів від наносів проводять восени і навесні. Поточний ремонт гідротехнічних споруд здійснюють протягом усього періоду роботи зрошувальної системи, за винятком споруд, для ремонту яких потрібне припинення подачі води в систему. Ці споруди ремонтують в осінньо-зимовий період і ранньою весною, до початку поливів. Ремонт доріг, ліній зв'язку, службових, житлових, виробничих будівель та інших допоміжних пристроїв можна вести протягом усього року. Ці роботи зручно виконувати в той час, коли лінійний персонал системи, ремонтно-будівельної бригади, механізми і транспортні засоби найбільш вільні від основних робіт.
Аварійні ремонти проводять з повною мобілізацією всіх матеріально-технічних засобів і трудових ресурсів. Особливість проведення цих робіт викликає необхідність створення на системах запасів аварійних матеріалів, обладнання, інструментів з чітко обумовленим місцем їх зберігання. Завдання служби експлуатації - забезпечити утримання всіх цих фондів (каналів, споруд, закритих трубопроводів, вертикального та закритого дренажу, насосних станцій, поливної техніки тощо) у працездатному стані.
42. Причини, завдання та обгрунтування необхідності реконструкції гідромеліоративних систем
ПО мірі експлуатації зрошувальна система старіє, погіршується її експлуатаційні і технічні показники, і частина зрошувальних земель з тієї чи іншої причини випадає з землекористування. Виникає необхідність у поліпшенні або переобладнанні системи.
Рішення про реконструкцію і поліпшенні приймається при наступних недоліках зрошувальних систем:
через моральне старіння споруд, низького коефіцієнта корисної дії каналів, засолення і заболочування полів; при низькій водозабезпеченості системи через заниженого гідромодуля зрошення; при виході зрошувальних каналів з ладу через розщільнення насипу при циклічній зміні температур (мороз - тепло) ,що є особливо типовим для каналів ,що своєчасно не звільняються від води в зимовий період ; при піднятті рівня грунтових вод та відсутності дренажно - скидної мережі; при необхідності застосування більш сучасної, автоматизованої техніки поливу; при недостатній кількості водомірних пристроїв, запірно-регулюючої і запобіжної арматури; при необхідності автоматизації водорозподілу, водообліку, роботи насосних станцій, дощувальних машин.
Завданням реконструкції є внесення змін в зрошувальну систему з метою її удосконалення, підвищення технічних, експлуатаційних та інших показників.
Додаток 1
До постанови Кабінету Міністрів України
від 16 листопада 2000 р. N 1704
ЗАВДАННЯ
щодо реконструкції зрошувальних систем та поліпшення
екологічного стану зрошуваних земель
(тис. гектарів)
-----------------------------------------------------------------
Регіон | 2002-2005 роки |2006-|2001-
|-------------------------------| 2010 |2010
2002| 2003| 2004 | 2005 |усього |роки |роки
-----------------------------------------------------------------
Автономна 2,6 5,5 10 15 33,1 62 95,1
Республіка Крим
Області:
Вінницька 6 6
Дніпропетровська 2,7 6,7 10 12 31,4 45 76,4
Донецька 1,6 6,8 7 8 23,4 32 55,4
Запорізька 1,7 7 10 12 30,7 36 66,7
Київська 4 4
Кіровоградська 0,5 1 6 5 12,5 13 25,5
Луганська 0,2 0,8 6 5 12 6 18
Миколаївська 1,7 7,9 8 14 31,6 45 76,6
Одеська 2,5 7,6 7 15,7 32,8 46 78,8
Полтавська 3 3
Харківська 3 3
Херсонська 2,1 5,4 12 19 38,5 50 88,5
Черкаська 3 3
-----------------------------------------------------------------
Усього 16,5 48,8 80 100,7 246 354 600
43. Техніка безпеки при виконанні ремонтних робіт на ГМС
Ремонтно-будівельні роботи на гідромеліоративних системах слід проводити з дотриманням правил техніки безпеки та охорони праці. Щоб уникнути нещасних випадків при виконанні робіт, перед початком їх слід ознайомити робітників з правилами техніки безпеки, а бригадирів і технічний персонал - ретельно проінструктувати.
На видному, захищеному від негоди місці повинні бути вивішені правила і плакати з техніки безпеки, а в зоні роботи кранів, одноковшових екскаваторів, розвантажувальних робіт, риття траншей і ін встановлені попереджувальні знаки та влаштовано огорожу.
Усі робочі забезпечуються за діючими нормами необхідними спецодягом, сцецвзуттям та індивідуальними засобами захисту, якими зобов'язані користуватися під час виконання роботи.
Робітники та інженерно-технічний персонал забезпечуються також необхідним запасом питної води, житловими і санітарно-побутовими приміщеннями (гардеробними, душовими, санвузлами). Для надання першої допомоги при нещасних випадках на кожній ділянці системи і на об'єктах ремонтно-будівельних робіт повинні бути аптечки з запасом медикаментів і перев'язувальних засобів.
Особливо суворо потрібно дотримуватися правил техніки безпеки ,пов'язані з застосуванням землерийних та інших машин, гербіцидів, легкозаймистих матеріалів (полімерних смол, клейових розчинів, мастик тощо), з використанням електро енергії на захисно-регулювальних роботах і на роботах в котлованах.
До виконання робіт, що потребують спеціальних знань і підготовку (захисно-регуллювальні, електротехнічні, робота на машинах і підйомно-транспортних механізмах тощо), допускаються особи, що мають право на виконання цих робіт.
При виконанні ремонтно-будівельних робіт застосовується електроенергія для живлення електродвигунів, електроінструментів та освітлення і т. п.
Для безпеки роботи необхідно, щоб електродвигуни, електроінструменти з напругою вище 36 В мали захисне заземлення. Робота з електроінструментами повинна виконуватися з застосуванням діелектричних індивідуальних засобів захисту (килимків, рукавичок, бот, калош).
Забороняється проводити ремонт обладнання без застосування заходів, що попереджають його включення в роботу.
Найбільшу небезпеку несе Риття котлованів з вертикальної стінками без кріплення. Риття таких виїмок допускається в грунтах природної вологості, з непорушеною структурою. При відсутності грунтових вод згідно з СНиП в межах 1 ... 2 м у залежності від виду грунтів. При великих глибинах допускає ся рити котловани з укосами або застосовувати кріплення вертикальних стінок.
Під час роботи одноківшових екскаваторів і кранового обладнання забороняється робочим перебувати в радіусі дії їх стріли..Допускається проводити інші роботи тільки поза небезпечної зони, яка визначається радіусом їх дії, збільшеного на 5 м.
Вантажити грунт на автомашини екскаватором можна тільки зі сторони заднього або бокового борту і ні в якому разі не через кабіну.
Під час перерв у роботі стріла повинна бути відведена, у бік забою, а ківш опущений на землю.
При відновленні закритої дренажної мережі багатоковшевими екскаваторами-дреноукладальниками для безпечної роботи до пускається риття траншей глибиною до 3 м з вертикальними стінками в зв'язних грунтах, а також робота робітників у траншеї по закладенню стиків дрен в спеціально обладнаному для цієї мети бункері екскаватора. Під час роботи екскаватора щоб уникнути травматизму в межах небезпечної зони (поблизу ковшовий ланцюга, ротора, відвального транспортера і ходової частини машини) забороняється перебувати робітникам.
Для безпечної роботи бульдозерів при розробці грунту кут підйому і спуску не повинен бути більше 30 °, відвал не повинен висуватися на брівку виїмки.
При роботі каналоочищуючих машин, косарок забороняється перебувати робітникам поблизу працюючого органу і ходової частини машини. Усі землерийні машини повинні бути обладнані звуковою сигналізацією. При очищенні каналів від рослинності із застосуванням гербицидів повинна бути виключена можливість попадання крапель розчину в дихальні і травні шляхи працюючих з ними людей. Робітники повинні бути забезпечені окулярами,респіраторами і спецодягом. При роботі вручну за допомогою ранцевої апаратури працюючі повинні знаходитися - на відстані не менше 5 м один від одного. Потрібно строго стежити, щоб факел розпилу не направлявся струмом повітря на працюючого. Роботи з хімічної очистці каналів від рослинності повинні бути максимально механізовані. При пропуску паводків і проведенні захисно-регулювальних робіт на річках вимоги техніки без водоприймальників- річок і в нічний час. Ремонтно-будівельні роботи в цих випадках повинні бути забезпечені рятувальними засобами (човнами, поясами, колами і т. п.). До виробництва робіт в поточній воді при глибині понад 1 м допускаються тільки робітники, які вміють плавати. При швидкості потоку понад 3 м / с робочим забороняється перебувати у воді.
При закладенні тріщин і раковин у бетонних та залізобетонних тонкостінних конструкціях лотків, труб, антикорозійного захисту металоконструкцій споруд із застосуванням токсичних легкозаймистих полімерних матеріалів, при торкретуванні поверхонь за допомогою цемент-гармати робочі повинні бути у спецодязі, гумових рукавичках і захисних очках.
44. Виробничо-фінансове планування та звітність при експлуатації ГМС.
Діяльність управлінь ГМС здійснюється на основі затверджених перспективних і річних виробничих планів.
В перспективному плані передбачаються заходи, що стосуються головним чином покращення технічного стану, вдосконалення меліоративної системи і її реконструкція.
Річні плани по експлуатації ГМС складаються в строки і за формами, встановленими вищестоячими організаціями, окремо по експлуатаційним заходам ( виробничо-фінансові плани) і по проведенню капітальних ремонтів. Їх підписує начальник управління системи і бухгалтер і затверджуються обласними чи державними органами водного господарства. Щорічний виробничо-фінансовий план ув’язується із завданнями, передбаченими перспективним планом.
Виробничо-фінансовий план управління складається з трьох розділів:
Витрати на утримання експлуатаційного штату управління і дільниць;
Експлуатаційні витрати і поточні ремонти;
Інші роботи.
В 1 розділі передбачаються витрати на утримання апарату і лінійної служби по нормативам і залежно від категорії експлуатаційного управління.
Для визначення кошторисних витрат на утримання експлуатаційного персоналу складають кошторис, основану на затверджених для даного управління штатному розкладі, посадових окладів, надбавках і нормах начислення на соціальне страхування , накладних і адміністративно-господарських витратах.
В 2 розділі передбачаються витрати на об’ємні роботи по поточному ремонту гідротехнічних споруд, гідро постів, громадських і виробничих приміщень, засобів зв’язку, експлуатаційних доріг,насосних станцій, транспортних засобів,будівельних машин і механізмів, дренажних влаштувань, очистку міжгосподарських каналів і колекторно-дренажної мережі,протипаводкові роботи.
Основний документ для визначення об’ємів робіт і кошторисних витрат є дефектні відомості, креслення споруд, профілі по каналах (проект очистки від замулення), захисним дамбам, дорожнім насипам, складених по даних нівелювання.
Кошторисні витрати по поточному ремонту визначаються на основі об’ємних робіт і дійсних одиничних розцінок.
В 3 розділі враховуються витрати на заготовку аварійного запасу матеріалів, догляд за лісонасадженнями, дрібні вишукування і проекти для ремонтно-будівельних робіт, технічну пропаганду, виробничі досліди,підвищення кваліфікації експлуатаційного персоналу, на проведення паспортизації і інвентаризації ГМС.
Виробничо-фінансовий план показує лише роботи і витрати по експлуатації міжгосподарських ГМС.
Річні плани експлуатаційних заходів по внутрішньогосподарській мережі складаються землекористувачами за участю спеціалістів відповідних районних органів сільського господарства і управлінь систем(експлуатаційних дільниць) і включаються у виробничо-фінансові плани цих господарств. Ці плани є основним документом, за яким фінансуються експлуатаційні заходи.
Витрати на виконання експлуатаційних заходів по внутрішньогосподарській мережі можуть бути включені у виробничо-фінансові плани управлінь окремою статтею лише в тому випадку, коли вони виконуються експлуатаційними управлінням по договорах з господарством.
Річний виробничо-фінансовий план повинен складатися: з титульного списку експлуатаційних заходів, відомість об’ємів робіт і витрат, календарний план виробництва робіт і фінансування, відомість потрібної робочої сили, матеріалів, обладнання,механізмів і транспорту. До плану додаються:пояснювальна записка, заява на необхідні матеріали, обладнання, механізми і транспорт, кошторис і калькуляція одиничних розцінок.
Повні затрати на експлуатацію ГМС складаються з операційних витрат (витрат на утримання експлуатаційного персоналу, на поточний ремонт, утримання системи, протипаводкові і захисно-регулятивні роботи) і відрахування на капітальний ремонт і постановку початкової вартості системи(амортизаційні витрати).
Управління ВГО періодично звітують вищестоячим організаціям меліорації та водного господарства, представляючи оперативні (місячні),квартальні і річні виробничо-фінансові звіти. Вся звітність складається по певно складеній формі, і в певні строки. Крім того,управління ВГО представляють спец. Звіти по найважливішим експлуатаційними заходами ( по виконання планів водокористування на зрош.системах,планів очистки каналів, тощо).
В річному звіті У ВГО приводить дані по всім розділам виробничо-фінансового плану: про виконання робіт по догляду і ремонту споруд системи і технічному обслуговуванню внутрішньогосподарської мережі; заходів по зволоженню та зрошенню земель,про урожайність на меліоративних системах; технічному стані і балансової вартості системи;виконанню плану по праці і зарплаті. Фінансовий звіт і звіт по витраті матеріалів складається у відповідності з існуючими інструкціями. При аналізі господарської діяльності експлуатаційного управління особливо ретельно встановлюють показники витрат на 1 га зрошеної,обводненої чи осушеної площі земель,враховуючи необхідність максимального зниження вартості експлуатації 1 га і загальне зниження державних асигнувань на експлуатацію системи в цілому.
45.Паспортизація і інвентаризація ГМС. Будівельна та інвентарна вартість системи.
Для правильної організації експлуатації ГМС,розробки перспективних планів їх покращення,підвищення ефективності викор.меліоративних систем слід знати стан систем і знати зміни окремих її елементів,знати строки їх служби. Для цього ведеться щорічний кадастр г/м систем. Основними документами для ведення кадастру є паспорта і паспортні відомості.
На меліоративні системи і великі гідротехнічні споруди складають паспорта. Паспортні відомості складають на на малі однотипні споруди міжгосподарської мережі і на внутрішньогосподарських спорудах. Основним звітно-технічним документом зрошувальної системи є паспорт.
Паспорт системи складається з 6 розділів:1.Загальні відомості-назва,місцезнаходження, тип,категорія,рік буд-ва і інші.2.Виробничо-економічні дані-площа системи,кількість водокористувачів,склад культур,урожайність і т.і.3.Виробничо-технічні дані по джерелу зрошення, споруд, службових приміщеннях,і інших об’єктів.4.Меліоративний стан земельних ділянок,динаміка РГВ. ступінь забезпечення дренажем.5.Вартість системи в цілому і окремих її елементів, витрати на поточний ремонт,забезпечення штату працівників,операційні і інші витрати.6.Виробничо-0технічні показники системи - об’єм забору води,середні зрошуючи норми,об’єм робіт,тощо. До паспорту додається карта в масштабі 1:10000-2500.
В паспорті споруд приводиться загальні дані (дата закінчення буд-ва і здачі в експлуатацію),техніко-конструктивні показники(тип,матеріал,розміри,технічний стан і відсоток його придатності,тощо). Будівельну та інвентарну вартість. До паспорта додається схематичні креслення. На меліоративні зелі,що знах в користуванні господарств,складаються звітні картки,на яких приводяться дані про розміри площ,стан земель,ступінь їх меліоративної підготовки.
Технічний паспорт на нові г/м і гідротехнічні об’єкти складаються організацією в 3-х екземплярах. Один для системного управління,другий для облводгоспу,третій для УВГ.В паспорт щорічно вносяться всі його зміни. Які виникли протягом даного року.
З часом паспортні об’єкти зношуються і вартість їх зменшується. Встановлення фактичного стану споруд і фактичної вартості об’єкта назив.-інвентиризацією. Основна задача інвентаризації меліорованих земель-виявлення причин переходу меліорованих земель в категорію не меліорованих. Розробка конкретних заходів по відновленню фондів меліорованих земель. Основна задача інвентаризації систем-встановлення фактичної вартості системи на визначену дату.можливого продовження її нормальної роботи і вартість робіт,необхідних для приведення системи в робочий стан. Суцільну інвентаризацію слід проводити через кожні 5-10років.
Основна задача інвентаризації земель, на яких проводиться меліорація, виявлення причин переводу меліоративних земель в категорію не меліоративних, розробка конкретних заходів по відновленню фонду меліоративних земель.
Основна задача інвентаризації системи-встановлення фактичної вартості системи на визначену дату можливого продовження її нормальної роботи і вартості робіт, необхідних для приведення системи в робочий стан.
Інвентарну вартість системи чи споруди визначають виходячи із початкової вартості і ступеня зношеності за формулою:
І=П+К-аТ
І-інвентарна вартість системи чи споруди,грн.,П-початкова її вартість,грн.,К-витрати на капітальний ремонт споруд чи системи за строк служби Т від вводу в експлуатацію дану систему до моменту інвентаризації, грн.,а-розмір амортизаційних відрахувань на відновлення початкової вартості,грн..
Початкова вартість споруди чи системи визначають за виконаному кошторису будівництва.
46.Порядок приймання ГМС в постійну експлуатацію.
Закінченні будівництвом ГМС, а також об’єкти реконструкції і капітального ремонту підлягають прийому в експлуатацію спеціальними приймальними комісіями, призначеними після надходження заявок від будівельних організацій про готовність об’єкта.
Прийомка ГМС є початком виробничої діяльності служби експлуатації.
В обов’язки органів експлуатації ГМС входить активна участь в прийомці в експлуатацію побудованих ГМС і окремих споруд.
Прийом в експлуатацію ГМС проводиться у відповідності з правилами СНіП і Правилами прийому в експлуатацію. Закінчених будівництвом меліоративних об’єктів, затвердженими Міністерством меліорації і водного господарства, Міністерством сільського господарства, Держбудом України.
Прийом в експлуатацію закінчених будівництвом ГМС повинна виконуватися лише після проведення випробувань в умовах тимчасової експлуатації, якщо вона передбачена проектом, або випробування об’єкта робочою комісією.
В залежності від характеру, об’єму і вартості водогосподарських робіт державні приймальні комісії призначаються відповідними органами та міністерствами.
В склад приймальної комісії входять представники від наступних організацій: міністерства чи обласного управління, що призначив комісію (голова комісії) будівельна організація, що здає даний об’єкт, експлуатаційної організації чи представників замовника (водокористувача),що приймає об’єкт, проектної організації, органів державного нагляду і фінансової організації.
Якщо комісія прийшла до висновку, що об’єкт не може бути прийнятий в експлуатацію, про це складається мотивоване заключення, яке представляється органу, що призначив комісію, і в копіях-замовнику і генеральному підрядчику.
Акти прийому в експлуатацію об’єкта і детальна записка до нього складаються в 5-ти екземплярах, з яких 2 разом з проектом рішення представляються в орган, що призначив дану комісію,3-замовнику,4-генеральному підряднику,5-експлуатаційному управлінню.
Акти прийому в експлуатацію ГМС розглядаються і затверджуються органами, призначивши ми державні приймальні комісії, не пізніше чим в місячний строк після їх представлення.
Органи , що призначили приймальну комісію видають приказ про затвердження акту здачі об’єкта в експлуатацію і закритті кошторисних витрат, виділених на будівництво об’єкта.
Після прийняття об’єкта в експлуатацію будівельна організація передає експлуатаційному управлінню всю технічну документацію.
47 Водний баланс активного шару ґрунту
Необхідність регулювання водного режиму активного шару ґрунту встановлюється на основі водного балансу, який в проекті розраховується для року 75% забезпеченості опадами (таблиця 4.1). Розрахунок водного балансу проводиться для кожної сільськогосподарської культури по місяцях вегетаційного періоду за формулою:
, (4.1)
де: - зміни запасів вологи в активному шарі ґрунту, м3/га;
- сумарне водоспоживання с/г культури за місяць, м3/га;
- кількість ефективних опадів за місяць, м3/га;
- запас продуктивної вологи в активному шарі ґрунту, м3/га.
Сумарне водоспоживання кожної с/г культури за вегетаційний період в м3/га визначається за формулою А.М. Янголя [11]
, (4.2)
де: У - урожай основної продукції даної культури, т/га (див. завдання);
KE - коефіцієнт, що приймається за даними таблиці (додаток 1);
Kgr - коефіцієнт приймається за даними таблиці (додаток 1);
Dср - сума середньодобових дефіцитів вологості повітря за вегетаційний період, мм (див. завдання).
Отримані розрахунком величини сумарного водоспоживання за вегетаційний період розподіляються по місяцях вегетації у відповідності з відсотковим розподілом за даними таблиці (додаток 1). Розрахунок водоспоживання проводиться в табличній формі (табл.4.1).
Кількість ефективних опадів (м3/га) визначається за формулою:
Pe = 10∙Ke∙he, (4.3)
де: he - шар опадів за розрахунковий період (місяць, див. завдання), мм;
Ke - коефіцієнт використання опадів, приймається 0,7...0,8.
Розрахунок об’єму ефективних опадів проводиться в табличній формі (табл. 4.3).
Продуктивний запас вологи в активному шарі ґрунту на початку вегетаційного періоду визначається за формулою:
, (4.4)
де: AS - середня пористість активного шару ґрунту у відсотках від об'єму (див. завдання);
hS - потужність активного шару ґрунту, м (додаток 1);
- середня вологість активного шару ґрунту у відсотках від повної вологоємкості на початку вегетаційного періоду;
- середня мінімально допустима для с/г культури вологість активного шару ґрунту у відсотках від повної вологоємкості.
Значення потужності активного шару hS та середню та мінімальну вологість активного шару ґрунту і вибирають з додатку 1.
Розрахунок продуктивного запасу вологи в активному шарі ґрунту проводиться в табличній формі (табл.4.3).
48 Берегова обстановка
Експлуатаційні дороги прокладаються вздовж всіх міжгосподарських каналів для забезпечення під’їзду експлуатаційного персоналу до каналів, споруд і гідрометричних постів з метою огляду, спостереження, регулювання і ремонту їх.
Засоби зв’язку на системі улаштовують для зв’язку УМС і ЕД з русловими шлюзами-регуляторами, основними гідрометричними постами і вузлами водорозподілу при проведенні зволожень.
Лісосмуги передбачаються вздовж магістрального каналу, по межі осушувально-зволожувального масиву. Загальна площа лісосмуг становить (0,5…1,0)% від площі нетто системи.
Площа виробничих та підсобно-допоміжних будівель (лабораторії, майстерні, гаражі, склади тощо) визначається за нормою 0,15 м2/га.
Передбачаються транспортні засоби: легкові та вантажні автомобілі, мотоцикли, мопеди, велосипеди.
Для полегшення проведення експлуатаційних робіт, створення можливостей при вивченні ступеню деформації каналів і споруд, величини просідання ґрунтів, кращої орієнтації на системі, а також для запобігання пошкодження каналів і споруд передбачається система інформаційно-маркерного забезпечення.
Геодезичні репери призначені для висотних прив’язок при нівелюванні (при визначенні об’ємів ремонтних робіт, проведенні гідрометричних вимірювань, спостережень за рівнем ґрунтових вод тощо).
Конструктивні репери призначені для закріплення проектних відміток і розмірів каналів, дамб обвалування тощо при проведенні ремонтних робіт без додаткових нівелювань. До конструктивних належать також донні репери, які являють собою кілочок, в дно каналу до проектної відмітки дна. Для полегшення знаходження такого репера н березі встановлюється кілочок-сторожок. Конструктивні репери розміщують через 100 – 200 м один від одного. Берегові знаки (кілометрові стовпчики, пікети і номерні знаки) призначені для полегшення орієнтації на системі.
Смуги відводу, що передаються в користування УМС, включають земельні смуги, де проходять міжгосподарські канали і смуги шириною по 1 м з обох боків каналу.
49 Елементи осушувальних систем та особливості їх експлуатації
Умови роботи елементів осушувальної системи залежать від пори року. Навесні, в період танення снігу і повені, здій ¬ рішучій системи та їх елементи (водоприймач, відкриті канали) працюють повним перетином або ж, будучи затопленими водою (колектори, дрени), зовсім не працюють. Пропуск павод ¬ ка - найбільш відповідальний період в експлуатації системи з точки зору запобігання можливих аварій і деформації каналів, дамб обвалування та споруд. Тому пропуску па ¬ горілка повинні передувати серйозні підготовчі роботи.У послепаводковой період рівні води у водоприймач і про-водящей мережі знижуються, система починає відводити поверхно ¬ стни і грунтові води. Експлуатаційні роботи в цей період і наступаючий слідом за ним передпосівної спрямовані на ліквідувати ¬ дацію наслідків пропуску паводку, скидання поверхневих вод і зниження рівнів грунтових вод до передпосівної («машинної») норми осушення - на глибину 0,4 .., 0,6 м в залежності від грунтів. Таке зниження рівнів грунтових вод необхідно забезпечити в найкоротші терміни (8 ... 12 сут) з тим, щоб со ¬ здать умови для своєчасного проведення весняних польових робіт - передпосівної обробки грунту, посіву і інЕксплуатаційні роботи в період вегетації сільськогосп ¬ дарських культур спрямовані на підтримку елементів системи в робочому стані і забезпечення соответствупщіх норм осушення та оптимальної вологості грунту з урахуванням надходження вологи від атмосферних опадів, капілярного підживлення кореневого шару, фаз розвитку рослин, водно-фізичних властивостей грунту і метеорологічних умов. Регулювання здійснюється шляхом уповільнення або посилення стоку (в період рясних дощів та літніх паводків), або ж повного його припинення та подачі води на зволоження в посушливі періоди.У період осінніх збиральних робіт рівні грунтових вод не повинні підніматися вище 0,6 м до поверхні землі, щоб забезпечити механізоване збирання врожаю і вивезення його з осушує ¬ мою території.У зимовий час осушувальну систему необхідно підтри ¬ проживати в працездатному стані, щоб в періоди відлиги і дощів вона відводила талі і дощові води, а також грунто ¬ ші води при грунтово-напірному живленні. Шлюзи-регулятори в періоди пропуску паводків, передпосівної та осінньо-зимовий періоди працюють з відкритими затворами. Отвори споруд повинні бути очищені від сміття, снігу та льоду.З урахуванням особливостей роботи осушувальних систем в різних ¬ ні періоди року плануються відповідні експлуатаційні ¬ ні заходи.Експлуатаційні вимоги до сучасної осушувальної системи двосторонньої дії в загальному зводяться до того, щоб вона за своєю технічній основі і конструктивним виконанням була надійна і керована; давала повну інформацію про сло ¬ жила меліоративної обстановки на осушуваної масиві і водному балансі на системі; дозволяла оперативно управляти водним режимом на окремих полях і масиві в цілому з метою отримання високих і сталих врожаїв сільськогосподарських культур. Вона повинна також забезпечувати па осушуваних землях нормальні умови для високопродуктивного використання сільськогосподарської техніки.Нормальне (справний) стан елементів осушувальної системи, певне Правилами технічної експлуатації осу-рішучій систем, характеризується наступними ознаками. Уровенной режим в водоприймачах і відкритих каналах проводячи ¬ щей мережі не порушує у вегетаційний період нормальної роботи регулюючої мережі. Регулююча мережа забезпечує своєчасне видалення надлишкової вологи з кореневмісного шару, а зволожувальні пристрої - подачу рослинам недоста ¬ ющей вологи в посушливі періоди вегетації. Затоплення осушений ¬ них земель під час весняних розливів не перешкоджає намічений ¬ ному господарського використання цих земель. Протягом літнього та осіннього періодів осушені землі не затоплюються водами паводків розрахункової забезпеченості. Скидання води, збирає ¬ мою осушувальної мережею, не погіршує водного режиму земель, розташованих за течією нижче меліорованих території. Підпір рівнів води в каналах регулюючої мережі каналами стар ¬ ших порядків не погіршує умов проведення сільськогосподарс ¬ них робіт в найкращі терміни. Якість води в річках-водоприймачах, водосховищах та озерах відповідає санітарним вимогам і не погіршується за рахунок надходження з полів гербіцидів, пестицидів і добрив, а також неочищених комунальних і виробничих стоків. На зем ¬ лях не спостерігаються негативні наслідки порушення еко ¬ логічного рівноваги в результаті осушення. Немає ерозії грунтів, не погіршуються їх водно-фізичні властивості, не знижується пло ¬ огрядний. На осушених болотах немає умов для виникнення пожеж, протипожежні засоби перебувають у справному со ¬ стоянні у встановлених місцях, протипожежні водойми заповнені ¬ нени водою.Русла водоприймачів, відкритих провідних, огороджувальних та водоподводящих каналів вільні від рослинності, наносів, каменів, пнів та інших предметів, що ускладнюють вільний перебіг-води. Укоси каналів сплановані, засіяні травою або одер ¬ нова, на дільницях у слабких або легкоразмиваемих грунтах закріплені, не сповзає і не розмиваються. Укоси і гребінь Кавальєрі сплановані і засіяні травою, а ширина берми достатня для проходу механізмів, що застосовуються при ремонтних роботах. У кавальєре влаштовано достатню кількість відпр ¬ випускним воронок для вільного стоку в канали поверхневих вод, русла воронок одерновани. Огороджувальні канали забезпечують ¬ вають своєчасний перехоплення та відведення хто до осушеної території надлишкових поверхневих та грунтових вод. Відвали грунту, що утворюються при ремонтах і очистках провідної мережі, разравнени, а при очищенні нагірних і ловчих каналів відсипаний на низовий бік і оформлені у вигляді валу (дамби). Русла каналів в місцях впадання в них каналів нижчого порядку соот ¬ ветствующим чином закріплені і не розмиваються.Глибини каналів регулюючої мережі достатні для створення необхідної норми осушення в строки, що визначаються агротехн ¬ тичними вимогами. На осушуваних землях є мережа виправ ¬ них свердловин для спостереження за рівнями грунтових вод. Водо ¬ приймач, що проводять, огороджувальні і водоподаючого канали обладнані водомірними постами, берегової обстановкою (но ¬ мірними і попереджувальними знаками, кілометровими, кутові ¬ ми і пікетних стовпами, реперами та ін.) Уздовж каналів і у великих насосних станцій та гідротехнічних споруд име ¬ ються смуги відводу.На річках-водоприймачах, великих магістральних каналах і водосховищах у населених пунктів є достатня кількість споруд і пристроїв для задоволення госпо ¬ ного-побутових та культурно-спортивних потреб населення (водо ¬ паркани, водопої, пральні майданчики, купальні басейни, човнові станції і т. п.).Закрита осушувальна мережа своєчасно забезпечує встановленим норму осушення. Дренажні трубки не засмічені кор ¬ нями рослин, відкладеннями мулу або залізистих сполук; величина наілка в дренах і колекторах не перевищує 25% діа ¬ метра. Устя колекторів не знаходяться в підпорі, за винятком
50 Прийоми регулювання водного режиму
Прийоми регулювання водного режиму грунтів можуть бути на ¬ Правлени на відведення надлишкової вологи або ж на затримання і подачу її в період нестачі. Принципи або спрямованість заходів по усуненню перезволожених грунтів у меліорації прийнято називати методом осушення.Способом осушення називають поєднання технічних засобів та агротехнічних прийомів для реалізації методу осушення. Ме ¬ тод і спосіб осушення призначають залежно від типу водного живлення земель (табл. 43).Методи зволоження спрямовані на затримання, подачу і рас ¬ пределеніе вологи. Основні з них: підгрунтове зволоження, дож-Девані і поверхневе зволоження. Кожному з цих методів відповідають свої способи зволоження, що залежать від воднофізіческіх властивостей грунту, водних ресурсів, виду вирощуваних культур, рельєфу і ухилу місцевості, площі та конфігурації зволожує ¬ мого ділянки, агроекономічний вимог та інших факторов.Метод підгрунтового зволоження обспечівает насичення кор-безлюдного шару грунту до оптимальної вологості шляхом капі-лярного підживлення його грунтовими водами, рівень яких підвищують до норми осушення за рахунок інфільтрації води з ка ¬ лів або дрен. Цей метод застосовується на добре водопроникний ¬ мих почвогрунт - піщаних, супіщаних, мелкозалежних тор ¬ фяніках, підстилаються пісками, з коефіцієнтом фільтрації не менше 0,8 ... 1,0 м / добу; дозволяє проводити весь цикл зволож ¬ нання не більше, ніж за 6 ... 10 діб.Регулювання подачі води в систему, а також уповільнення або припинення скидання води з регулюючої мережі здійснюється ¬ ються шлюзами-регуляторами. Розрізняють попереджувальне і ув-лажнітельное шлюзування. При попереджувальному шлюзовании воду в каналах затримують для збереження рівня грунтових вод, відповідного нормі осушення. Цей прийом ефективний у першій половині вегетаційного періоду і доцільний в тому випадку, коли площа водозбору осушувальної системи пе ¬ ет площа шлюзування в 15 ... 30 разів. Зволожувальні шлюзова ¬ ня полягає в подачі води з наявного вододжерела (річки, водосховища тощо) у відкриту або закриту осуши ¬ тільну мережа, що дозволяє в будь-який час вегетації піднімати рівень грунтових вод на необхідну для зволоження глибину.Підгрунтове зволоження здійснюється одним із способів: шляхом інфільтрації води з каналів - одиночних або входять до систематичну відкриту осушувальну мережу; по кротячих дрен; за допомогою трубчастого дренажу (гончарного, пластмас ¬ сового тощо) і комбінованим способом. Зволоження земель шляхом інфільтрації з одиночного каналу застосовується на вузьких (до 300 ... 500 м) ділянках з плоским рівним рельєфом і добре проникними грунтами, осушення яких здійснюється одним каналом або за допомогою додаткового кротячого дренажу. При зволоженні за допомогою систематичної відкритої осушувач-но-зволожувальний мережі на добре проникних грунтах або крейда ¬ ких торфовищах, підстилаються пісками, відстань між кана ¬ лами з урахуванням їх зволожувального дії не повинно перевищувати 100 ... 150 м. На дрібних торфовищах, підстилаються добре філь ¬ трующімі грунтами, канал обов'язково врізають в підстилають шари на глибину не менше 0,3 ... 0,7 м. Недоліком способу инфиль ¬ трації води з каналів є нерівномірність зволоження: у каналів воно більше, а посередині між ними менше.Зволоження за допомогою кротячих і трубчастих дрен соответ ¬ ного на торф'яних з потужністю торфу більше 1 м і на мінеральні ¬ них грунтах з коефіцієнтом фільтрації більше 0,5 м / добу обидві ¬ спечівает більш рівномірне і швидке (3 ... 6 діб) підвищення уров ¬ ня грунтових вод і вологості грунту на всій дренируемой пло ¬ щади. Відстань між кротячих дренами - 5 ... 15 м, глибиною ¬ на-не менше 0,7 м, довжина - 150 ... 250 м. На малоуклопних площах зі спокійним рельєфом можна влаштовувати безуклонние кротові дрени. Відстань між відкритими осушувачами-зволожувачами, приймаючими кротові дрени з одного боку, дорівнює 200 ... 300 м, а при двосторонньому впуску-400 ... 500 м. Рас ¬ стояння між трубчастими дренами визначаються розрахунком.
51 Організація пропуску повеней
Найбільш серйозні порушення в роботі осушувальних систем і більшість аварій відбуваються зазвичай під час повеней і паводків. Тому одним з основних завдань працівників служби експлуатації є підготовка та безаварійний пропуск вод повеней та паводків. Підготовка до пропуску паводку полягає в наступному. Оглядають всі споруди на система і закріплюють частини, які можуть бути знесені або розмиті, відновлюють руйнування кріплень каналів, дамб, гідротехнічних споруд. Особливо ретельно оглядають захисні дамби і водозатримуючі греблі. Усі споруди або частини їх, що підлягають розбиранню, розбирають і вивозять у незатоплювані пункти або ж кріплять на місці укладання. Ретельно очищають від снігу, сміття та льоду отвори споруд і відкривають затвори на водопідпірних спорудах, які не призначені для затримання вод паводків і повеней. Розколюють лід у палях мостів, льодорізів, бічних стінок і оголовків регуляторів для запобігання їх від руйнувань і деформацій при коливаннях рівнів води, покритої льодоставом. Всі встановлені перед спорудами льодорізи оглядають і при необхідності завчасно ремонтують. На закритих осушувальних системах очищають від льоду, снігу оглядові колодязі, дренажні гирла, відкриті колектори на 3 ... 5 м вниз від кожного гирла, перевіряють справність каналів і розпушують верхній шар фільтрів-поглиначів. Зазвичай до весни всі канали осушувальних систем бувають заповнені щільним снігом. З початком сніготанення сніг просочується водою, верхні шари його часто замерзають, і при дружному таненні вода тече по поверхні снігу, нерідко розливаючись по поверхні поля. Щоб цього уникнути, у снігу, що заповнює канал, необхідно перед сніготаненням прокопати піонернутраншею глибиною 0,5 ... 1,0 м. Траншея надалі швидко розмивається текучою водою і сприяє безперешкодному пропуску весняних вод. Особливе значення має своєчасна та якісна підготовка захисних дамб до пропуску паводкових вод. Стійкість до руйнування паводковими водами незатоплюваних дамб, які не мають захисного ядра або екрана, залежить від співвідношення ширини підошви дамби і висоти горизонту води. Коли це співвідношення буває меншим ніж 5, створюється реальна загроза розмиву. Коли ширина дамби в 7 разів більше висоти горизонту води, загроза розмиву практично відпадає. При пропуску паводкових вод експлуатаційний персонал повинен врахувати цю обставину і вжити відповідних заходів. Якщо під час паводку на окремих ділянках незатоплюваних захисних дамб вода приближається до критичної позначки, терміново збільшують висоту гребеня дамби. На відстані 0,5 ... 0,6 м від верху мокрого укосу вздовж по гребеню дамби забивають кілки товщиною 5 ... 7 см через 0,9 ... 1 м. За кілками укладають фашини або дошки, які притискають мішками, заповненими піском, або засипають ґрунтом (рис. 64). Помічені під час паводків руйнування у греблях закладають мішками, заповненими піском. Особливу загрозу руйнування дамб створює фільтрація води з виходом на сухий укіс, в результаті чого виникають зсуви. Фільтрацію і утворення зсувів можна попередити натупним чином. На ділянці дамби, де утворюється фільтрація та зсуви, забивають кілки протягом 0,7 ... 0,8 м, за ними укладають фашини або дошки і закладають мішки з піском (рис. 65). Після пропуску паводку на цих ділянках необхідно провести капітальний ремонт захисних дамб. Для безаварійного пропуску вод повеней та паводків керівники експлуатаційної служби органів меліорації і водного господарства щорічно наказом призначають відповідальних інженерно-технічних працівників і передбачають відповідні протипаводкові заходи. Завчасно створюють аварійні бригади, готують запас аварійних матеріалів, транспортні засоби та інструменти.
ЗМІСТ
1. Kласифікація зрошувальних систем і особливості їх експлуатації
2. Елементи зрошувальних систем та особливості їх експлуатації
3. Організація управління водним господарством в Україні, Структура і функції органів водного господарства
4. Пріоритетні напрямки розвитку галузі, задачі і види реконструкції зрошувальних систем згідно закону України про меліорацію.
5. Структура служби експлуатації зрошувальних систем. Обгрунтування та підбір штату служби експлуатації.
6. Взаємовідносини УВГ з водокористувачами, з врахуванням сучасних економічних умов господарювання.
7. Водокористування згідно Водного Кодексу України, права та обов'язки водокористувачів
8. Порядок складання та затвердження господарських планів водокористування
9. Склад робіт з підготовки та проведення плану водокористування в господарстві
10.Облік та контроль подачі води господарствам при зрошенні
11. Продуктивність праці при поливах та напрямках їх підвищення.
12 Утримання земляних каналів зрошувальних систем
13. Завдання коригування планів водокористування та умови його проведення.
14 Експлуатація горизонтального і вертикального дренажів
15. Задачі і об’єкти першочергової автоматизації гідромелоративних систем.
16. Значення автоматизації і телемеханізації в удосконаленні управління гідромеліоративними системами.
17.Причини засолення і заболочування земель при зрошенні.
18. Рівняння водного та сольового балансу зрошуваної території. Мета водобалансових розрахунків.
19 Заходи боротьби із засоленням
20 Втрати води на зрошувальних системах
21Втрати води на відкритих зрошув. каналах
22 Втрати води на полі
23 Фільтрация
24 Задачі водо обліку на ВГО, склад робіт з водо обліку, методи та способи обліку води на ВГО
25 Гідрометричні пости на МЗС їх призначення і розташування
26Гідромеліоративні створи
27Контроль меліоративного стану
28 Форми і методи технічного обслуговування
29 Порядок та склад робіт, пов’язаних з експлуатацією ділянок головного живлення ЗС
30 Технічна документація
31 Експлуатація водосховищ
32 Експлуатація відкритої осушувальної мережі33 Експлуатація берегових дамб і захисних валів
34 Утримання лоткової мережі
35. Попередження та боротьба із заростанням та замуленням зрошувальних каналів
36. Гідротехнічні споруди на зрошувальній системі та порядок їх експлуатації
37. Експлуатація закритої зрошувальної мережі , склад робіт в різні її періоди
38. Експлуатація закритої зрошувальної мережі, основні причини та види її пошкодження
39. Експлуатація зрошувальних машин та їх зимове зберігання. Технічна безпека при їх експлуатації.
40.Види ремонтів ГМ систем та організація їх проведення
41. Види ремонтних робіт на зрошувальних системах строки проведення ремонтних робіт
42. Причини, завдання та обгрунтування необхідності реконструкції гідромеліоративних систем
43. Техніка безпеки при виконанні ремонтних робіт на ГМС
44. Виробничо-фінансове планування та звітність при експлуатації ГМС.
45.Паспортизація і інвентаризація ГМС. Будівельна та інвентарна вартість системи.
46.Порядок приймання ГМС в постійну експлуатацію.
47 Водний баланс активного шару ґрунту
48 Берегова обстановка
49 Елементи осушувальних систем та особливості їх експлуатації
50 Прийоми регулювання водного режиму
51 Організація пропуску повеней

Приложенные файлы

  • docx 19213949
    Размер файла: 205 kB Загрузок: 2

Добавить комментарий