Питання 3


Питання 3 : Формуваня і розвиток первісно общинного ладу на території сучасної України
Першим періодом в історії людства був кам*яний вік в цей період сформувалась примітивна суспільна організація , виникли такі форми людської духовності як релігія мораль мистецтво перші люди з*явилися н території африки понад 2 мільйона роки тому це була істоа що виготовляла знаряддя праці в ході розвитку поглиблювалися відміності між мавпою і людиною – прямоходіння , збільшення об*єму мозку виникнення мови , розвиток уки та великого пальця . історія первісного суспільства поділяєтья на пеіоди : палеоліт (давній кам*яний вік ) мезеоліт ( сеедній кам*яний вік) неоліт (новий кам*яний вік ) , енеоліт ( мідно-кам*яний вік) , бронзовий вік .
Палеоліт – поділяється на ранній палеоліт , середній палеоліт та пізній палеоліт.
Ранній палеоліт ( від появи людини до 150т. років тому ) в період аннього палеоліту майже 1 мільйон оків тому З*явились перші люди на території України це були антхантропи або пітекантропи які прийшли на тереторі. України з передньої азії через балкани і центальну європу.
Найдавніші стоянки певісниї людей : біля села Королеве на Закарпатті , місто Амвросіївка на донбасі , села Лука-врублівецька на Хмельниччині всього відомо понад 30 стоянок доюи аннього палеоліту . Архантропи об*єднувались у певісне людське стадо . Господаство було присвоюючим . основні заняття первісних людей - збиральництво та полювання основним знаряддям праці було ручне рубило .
Середній палеоліт (150 – 35 т. років тому ) в цей період відбулися значні зміни у природі : розпочалось найбільше похолодання , льодовик покрив північну та більшу частину центальної європи товщиною понад 600 метрів . На тереторії України межа льодовика проходила повз такі сучасні міста : Львів , Ковель , Житомир , Кременчуг , Миргород , Суми . Зміни в пророді привели до появи людини нового типу - неардентальця , стоянки неадертальців : печера киїк-коба та Холодний Грод у Криму , Антонівка на донбасі , молодово а дністрі . Основним заннятям було полювання , неандртальці навчилися добувати вогонь , заселяти печери будувати штучні наземні житла , та виготовляти одяг , в цей час зароджується релігійні вірування та образотворче мистецтво ю
Пізній палеоліт ( 35 – 11т. років тому) в цей час з*являється людина сучасного типу – хомосапієнс(людина розумна) . За місцем пешої знахідки ця людина отримала назву кроманйонець . На тереторії України було знайдено майже 800 стоянок , мізинська на чернігівщинні , межиріцька на канівщинні , радомишлська на житомирщині , кирилівська у київі , основне заннятя – загіне полювання . Кроманйонці будували житла – замлянки і напів землянки , основні знаряддя праці : кам*янні різці , наконечники списів , ножі скребла , шила , голки та інші . Формою суспільної організації був рід або родова община – об*єднання родичів по материнській лінії , в цей час панував матріархат – панівне становище жінки у суспільстві . В наслідок об*єднання родів , виникає плем*я , з*являються перші релігійні уявлення : тотемізм – віра в спільного предка – певної родини або рослини , анімізм – віра в існування душі та духів , фетешизм – віра в надпиродні властивості придметів , магія – віра в уміння людини викликати надприродні явища .
Мезоліт (10 – 8 000 т. років тому) різьке потепліня у природі , поява великої кількості річок , озер , формування сучасного тваринного світу ( кабан , вовк , лисиця , косуля , бобер , заєць ) основні заняття – полювання рибальство річкове збиральництво , людські стоянки музак – коба у криму , гребениківська на одесьщині , основні знаряддя праці – лук і стріли , гарпун , гачки , з*являються плоти човни , були приучені собака свиня
Неоліт ( 6 – 4 т. до н.ери.) в цей період відбувається неолітична революція це перехід від присвоюючого господаства ( мисливство збиральництво рибальство ) до відтворюючого (землеробство і скотарство) . В Україні виділяють 2 культурно господарські зони : південно – західну (лісостеп правобережжя , західна волинь , подністров*я , закарпаття – землеробсько скотарську зону , та північно східну ( лісостеп лівобережжя та полісся ) – мисливсько – рибальску .
Пам*ятки неоліту – кам*яна могила на запоріжжі , микільська слобідка на києвщенні та інші .
Формуються археологічні культури : дунайська , буго-дністровська , в період неоліту виникають нові знаряддя праці – мотика , серп , нові прийоми обробки каменю , кераміка , прядіння та ткацтво , характеним є осілий спосіб життя перехід до патріархату
Енеоліт ( 4 – 3 т.до н.ери.) мідно кам*яний вік , що означало перехід від кам*яного віку до доби металів . Відбувся перехід від мотичного землеробства до орного , скотарство відокремлюється від землеробства . В період Енеоліту в україні поширилась трипільська культура . Трипільску культуру відкрив Хвойка , біля села Трипілля на київщині у 1893 році . Основні поселення трипільців – майденецьке тальянке небелівка та інші . Головне заннятя трипільців землеробство . Трипільці виготовляли мальовану кераміку . Будували великі глиняні будівлі та створювали поселення – протоміста .
Бронзовий вік (2 – 1 тис. до н.ери.) це час розпаду первісно общинного ладу , з*являється перший штучний метал бронза (сплав мідій та олова ) . На території україни сформувались 3 етно культурні спільноти – Степ (ямна катакомбна та зрубна археологічні культури ) , Лісостеп та Полісся (Комарівська , Білогрудівська археологічна культура) . Утверджується патріархат , родова община замінюється сосідською , з роду виділяється парна сім*я , з*являється майнова нерівність .
Питання 5 : становлення та розвиток дежавотворчої традиції на території України : кіммерійці , скіфи , сармати .
Кімерійці , скіфи , сармати започаткували анній залізний вік в україні (1 тис. до н.ери. – 1 тис. н.ери) першим народом в україні , який почав виготовляти з болотної руди залізо , були кімерійці , які прийшли з азії . Про них згадують писемні джерела : поема Гомера «Одіссея» та Ассирійські джерела , основне заннятя кочове скотарства кімерійці проводили військові походи в малу азію проти Урарту , Ассирії , Лідії . Кімерійці проживали на території україни з 9 по 7 ст.до н.ери. Були витіснені скіфами , скіфи – 7 – 3 ст. до н.ери. це кочові іраномовні племена з азії . В другій половині 7 ст. до н.ери . скіфи створили державу – велика скіфія , за геродотом все населення скіфії поділялось на 2 великих групи : мігруючі племена ( цаські скіфи , та скіфи кочівники ) , які мали іранське походження та осілі племенна (скіфи-землероби та скіфи орачі ) які мали праслов*янське походження . Основним заняттям мігруючих племен були кочове скотарство та грабіжницькі воєнні походи , для осілих племен – землеробство . У війні з перським царем Дарієм 1 на початку 6 ст.до н.ери. скіфи отримали перемогу . Найбільшої могутності скіфія досягла за царя Атея у 4 ст. до н.ери. Але у війні з македонським царем філіпом дугим Атей загинув , а скіфи зазнали поразки , занепад скіфської держави , відбувся в 3 столітті до нашої ери .Вони були витісненні Сарматами у нижнє подніпров*я та степовий крим , тут була утворна нова держава – мала скіфія зі столицею неаполь біля сіферополя , проіснувала мала скіфія до початку 3 ст. н.ери. , скіфські царські кургани : товста могила , солоха , чортомлик та інші . Вони створили «звіриний стиль» в образотворчому мистецтві . Сармати 3 ст.до н.ери. – 3 ст.н . ери. Прийшли з уральсько – поволзських назва Сармати означає м (підперезаний мечем ) сармати жили племенами кожне племя мало назву (роксолани , алани та інші ) Основні заняття – кочове скотаство та військові походи . Вони здійсьнювали успішні походи на Мідію , малу азію крим , закавказзя . Це були агресивні та войовниці племена , воїнами були як чоловіки так і жінки . В 4ст. Сармати були витіснені з північного причорномор*я спочатку готами а потім гунами
Питання 6 : Грецька колонізація північногопричономор*я . Античні міста – держави та їх оль в історії
8 – кінець 6 ст. до н. ери. – це період «Великої Грецької колонізації» , одним з напрямків якої було освоєння північного причорномор*я , процес колонізації означав переселення греків на нові землі . Причини Грецької колонізації :
1.Демографічна – перенаселення в материковій Греції
2.Аграрна – нестача землі
3.Торгівельна – пошук нових ринків збуту
4.Сировинна – пошук сировини : зерно , метали , ліс
5.Воєнна – агресія лідійців та персів
6.Соціальна – боротьба між різними верствами населення
Перша грецька колонія у північному причорномор*ї виникла в 7 ст.до н.ери. на острові Березань під назвою Місто Борисфеніда . З*явилися : Ольвія біля сучасного Миколаїва , Тіра сучасний Білгород-Дністровський , Пантікапей сучасна Керч , Херсонес поблизу Севастополя , Феодосія та інші .
Греки встановили свою форму соціально – економічної та політичної організації суспільства , який поєднував місто та прилеглу сілько-господарську округу – Хору , це давало можливість містам державам бути самостійни та незалежними . За політичним устрієм грець поліси були здебільшого рабовласницькими республіками , але зустрічались і монархії . У 480р. до н.ери. на Керченському та таманський пів-островах виникає Боспорське царство .
Грецька колонізація в північному причорномо*ї поділяється на 2 періода : 1.Грецький (7-середина 1ст.до н .ери)
2.Римський – (середина 1ст. до н.ери. – 4 ст. н.ери) . В цей час міста держави підпадають під владу Риму та втрачають свою незалежність . Вторгнення варварських племен готів і гунів призвели до занепаду грецьких полісів . Вціліли лише Пантикапей та Херсонес , які потрапили під владу візантії.
Роль міст-держав в історії : 1.Перенесення демократичного устрою у північне причорномор*я , що сприяло формуванню державо творчої традиції на території україни .2.Поширення прогресивних технологій землеробства та ремесла , товарно – грошових відносин .3.Розгортання процесу урбанізації .4.Поширення здобутків античної культури серед місцевих племен.
Питання 7 : Східні слов*яни в давнину , їх походження , розселення , господарство , суспільний і державний устрій , побут і культура .
Теорії походження Слов*ян : 1.Дунайська .2.Скіфо-Сарматьська або Азійська.3.Вісло-Дністровська .4.Вісло – Одерська .5.Дніпо – Одерська.
Перші згадки про Слов*ян зустрічаються в творах римських учених Плінія Старшого , Птацита, Птолемея,в яких слов*яни згадуються під назвою венеди .Термін слов*яни вперши використали візантійські вчені , Псевдо Кесарій , Іоан Ефеський , Менандр. Візантійський історик Йордан вказує , що в 6 столітті існувало 3 гілки слов*ян : 1.Венеди(Басейн Вісли) .2.Анти(Подніпров*я) .3.Склавини(Подунав*я).Слов*янство як самостійна спільнота вийшло на історичну арену , на початку першого тисячоліття нашої ери .Видатний український історик Грушевський вважав Антів предками українського народу .
Основою господарства східних Слов*ян було землеробство . Допоміжну роль відігравали скотарство та сільські промисли , східні слов*яни застосовували двопільну систему землеробство . У 4 – 7 століттях значного поширення набувають ремесла , залізно обробне , ювелірне ,гончарне та інші. Найрозвинутішими були , залізодобування та метало обробка , відокремлення ремесла від сілького господарства сприяло розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі .
Пешими протодержавними утвореннями у східних слов*ян були великі союзи слов*янських племен – Дулібів , Полян , Волинян .У 8 – 9 століттях , виникають державні утвроення – князівства та їх федерації . За свідченням арабських вчених , існувало три осередки східно слов*янської дежавності у 8 – 9 століттях : Куявія (Земля Полян з Києвом) , Славія(Новгородська земля) , Іартанія(Ростово – Суздальська або Причономорська та Приазовська русь) . Найбільшим було державне об*єднання під назвою руська земля з центром у Києві , саме навколо нього зросла давньо руська держава .У 5- 6 століттях суспільних лад слов*ян перебував на стадії переходу від первісного родового до класового суспільства . Це була доба військової демократії , коли реальна влада належала племінним зборам, а не знатті . Проте з часом позиції князів посилюються .
Матеріальна культура східних слов*ян мала спільні ознаки : поселення мали площу від одного до двох з половиную гектаів і розташовувались на південих схилах річок , житлом були напів землянки або землянки спочатку з вогнищем , а потім з пічкою кам*янкою , кераміка була ліпною , інколи прикрашалась узорами .
Питання 8 : Утворення та розвиток київської русі.Теорії і концепції її походження .
Політичним центом об*єднання східних слов*ян були Поляньке і Київське князівства , які об*єднали біля себе древлян і сіверян. В наслідок цього у 8 – середині 9 століття в середньому подніпров*ї виникло державне утворення руська земля . Південно руські землі випереджали у своєму розвитку північно руські . Це дало можливість варягам підкорити півно – руські землі .Але місцевому населенню вдалося вигнати варягів . Та через боротьбу за владу між правителями населення звернулось до варягів прислати Норманського конунга (Правителя) Рюрика у Новгородську землю . Після смерті Рюрика у 879 році спадкоємцем пристолу став його малолітній син Ігор . Через неповноліття Ігор не міг управляти князівством , тому Олега було призначено тимчасовим регентом . У 882 році Олег організував поход на київ , він підступно вбив Київського князя Аскольда і захопив владу у місті . Захоплення влади Олегом у Києві свідчило про заміну династії києвичів на династію рюриковичів . Це також означало об*єднання північної та південної русі зі столицею у Києві , формально Олег правив від імені Ігоря , але фактично він був повновладним князем . Князь Олег за допомогою сили підкорив своїй владі : Полян , Древлян , Сіверян та Радимечів , так як вони не визнавали його влади .
Теорії походження київської русі .
1.Норманська теорія – це наукова теорія , прихильники якої вважають Норманів засновниками Київської русі , посилаючись на літопис Нестора «Повість минулих літ» про прикликання варягів на русь . Придставники Норманської теорії – німецькі історики Байер та Міллер , які у середині 18 століття працювали в Петербурзькій академії наук . Критиком теорії норманізму в той час став російський учений Ломоносов . Слов*янське походження київської русі відстоював видатний Український історик Михайло Грушевський . На захист своєї теорії Норманісти висували такі аргументи :
1.Русь отримала свою назву від слова «руодси» ( так у середині 11ст. фіни називали шведів)
2.Більшість імен руських послів мали скандинавське походження
3.Позиція Візантійського імператора Констянтина Багрянородного про те що руські назви мають давньо – норманське походження .
Аргументи анти – норманістів :
1.Назва русь Слов*янського походження , пов*язана з назвами річок : Рось , Руста , Роставиця у центральній Україні
2.Жодного племені чи народу під назвою руси не згадується у давньо – норманськи джерелах
3.Археологічні матеріали , знайдені в східній європі , свідчать про обмеженний вплив варягів . Нині Норманська теорія походження давньо руської держави втратила своє наукове значення. Доведенним фактом вважається існування прото державних утворень у подніпров*ї . Давньо – руська держава виникла в наслідок складного і тривалого розвитку слов*янського суспільства .
Питання 9 : Київська Русь . Період становлення та еволюції державних структур (9 – кінець 10 століття .
Ставши київським князем , Олег став створювати модель централізованої держави замість традиційної для русі федерації племен . В руках Олега була необмеженна влада . Він правив з 882 по 912 роки . Після смерті Олега на чолі Давньо Руської держави став син Рюрика – Ігор , який правив з 912 – 945 , його князювання почалось із жорстокої боротьби проти підкорених народів . За допомогою військової сили Ігор підкорив древлян і уличів . У зовнішні політиці правителі давньо уської держави починаючи від Аскольда і закінчуючи Святославом були зосереджені на візантійському напрямі . Олег здійснив два переможних походи на Констатинополь у 907 і 911 роках , добившись пільгових умов для руських купців у констатинополі . Ігор теж здійснив два походи на візантію у 941 та 944 роках , але перший похід був невдалим , Ігор здійснив походи і на закавказзя . Воєнні походи вимагали великих коштів , що змушувала князя збільшувати данину . Одне з повторних збирань данини 945 року призвело до повстання древлян , під час якого Ігора було вбито. Після вбивста Ігоря очолила княгиня Ольга з 945 по 964 роки , дружина Ігоря . Вона зайняла пристол в наслідок неповноліття сина Святослава . Ольга жорстоко розплавилась з древлянами . Щоб убезпечити себе від нових повстань , Ольга провела деякі реформи з метою визначення повинностей залежного населення , визначення розмірів данини і встановлення місць збирання данини . У зовнішній політиці Княгиня Ольга Уклана союзницькі угоди з візантиєю , але русько – візантійські відносини не влаштовували Ольгу , бо візантія постійно підкреслювала свою сверхність . Тоді Ольга активно починає відносини з Германцями і відправляє послів до германського імператора Отона , щоб до києва були направлені християнські єпископи і священники . Але руські язичники стали погрожувати , і християнське духовенство змушене було втекти . у 964 році вся повнота влади зосередилась у руках Святослава , який правив по 972 рік . На початку князювання воєнна активність Святослава була зосередженна на сході : він розгромив Волську Булгарію та Хазарський Кагонат . Успіхи Святослава стурбували Візантію , через це візантійський імператор запросив києвського князя взяти участь у поході проти болгарії . Але успіхи Святослава налякали візантію через це в другому поході києвського князя на балкани (969 рік) візантійський імператор виступив проти Святослава . Перемога візантії привела до підписання мирної укгоди , за якою Святьослав обіцяв не воювати проти візантії . Повертаючись з невдалого походу , Святослав у 972 році попав у засідку печенігів і трагічно загинув . У державній діяльності , щоб зміцнити владу династії , Святослав у 969 році розділив князівства між своїми синами : намісником у києві став старший син Ярополк , у древлянській землі Олег , у Новгооді Володимир . Це був початок поведення адміністративної реформи на русі . Отже , в 9 – кінці 10 століття давньо – руська держава вийшла на міжнародну арену , князі основну увагу зосереджували не на внутрішній , а на зовнішній політиці , спостерігалось недостатьня консолідованість території держави .
Питання 10 : Київська в період економічного та культурного піднесення і розквіту (кінець 10 – середина 11 століття) . Прийнятя християнства та його значення .
Період економічного та культурного піднесення припадає на правління володимира великого (980 – 1015 роки) і Ярослава мудрого (1019 – 1054 роки). Князювання Володимира стало початком піднесення та розквіту держави . Князь завершив тривалий процес формування київської держави та остаточно закріпив кордони русі . Маючи майже 800 тис. кв.км. , давньо руська держава стала найбільшою країною в європі .
Для завершального етапу формування давньо руської державності Володимир провів кілька реформ . Важливе значення мала адміністративна реформа , в наслідок якої були усунуті від влади місцеві правителі , а влада передавалась дванадцятьом синам князя , отже , на зміну родо племінному поділу держави прийшов тереторіальний поділ . Військова реформа була спрямована як на посилення оборонно здатності країни , так і на зміцнення особистої влади великого князя .
Релігійна реформа почалася спробою модернізувати язичнецтво . Але стара язичниська віра не сприяла формуванню нових суспільних відносин . Саме тому у 988 році Володимир проголосив християнство державньою релігією. У зовнішній політиці Володимир спирався не лише на силу зброї , а й на дипломатичні контакти з багатьма державами . Після хрещення русі розширюються відносини з візантією , з німеччиною .
Князювання Ярослава мудрого – це період найвищого розвитку київської русі . Всі свої зусилля великий князь спрямував на продовження спави Володимира – посилення єдності , централізації держави її європеїзацію . Князь Ярослав , велику увагу приділяв розбудові Києва , та поширенню освіти . У зовнішній політиці важливе місце займала сімейна дипломатія , тобто укладення вигідних союзів шляхов динстичних шлюбів . Ярослава часто називають «тестем Євпропи» . З ім*ям Ярослава Мудрого пов*язано створення першого писаного зводу законів – «Руської Правди» .
Отже в кінці 10 – середині 11 століття відбулось завершення формування території держави , перенесення уваги князя з проблеми завоювання земель на проблему їх освоєння та контролю , усунення місцевої влади та посилення централізованої влади , запровадження християнства , поява писаного права , ширше використання дипломатичних відносин.
Питання 11:Київська русь в період феодальних міжособиць і полотічної роздрібненості (кінець 11 – середина 12 століття)
На прикінці 11 століття посилились в київській русі посилились відцентрові тинденції в державі , була втрачена політична єдність, велись між особні війни , зросла зовнішня загроза. Всі спроби княжих з*їздів усунути негативні тенденції та припинити між особиці закінчились невдачею . Остання спроба відновити могутність київської русі припадає на правління Володимира мономаха (1113 – 1125 роки) вдалі походи на половців , активна законодавча діяльність , зміцнення велико князівської влади тимчасово стабілізували становище київської русі . Після сметі Володимира Мономаха його сини Мстиславу (1125 – 1132 ) лише на короткий час вдалося підтримати єдність русі . У 12 столітті на теренах русі з*являються окремі самостійні князівства . На території України їх було 5 : Києвське , Переяславське , Чернігово-Сівервське , Галицьке , Волинське .
Причини феодальної роздрібленості :
1.Великі простори держави та різний етнічний склад населення
2.Зростання великого феодального земле володіння
3.Відсутність чіткого механізму спадкоємності князівської влади
4.Зміна торгівельної кон*юнктури , частковий занепад києва як торгового центру
5.Посилення кспансії степових кочівників (печінігів половців та інших) .
Період феодальної роздрабненості це закономіний етап у озвитку суспільства , який привів до остаточного формування феодальної системи .
Особливістю київської русі в період феодальної роздробленості було з одного боку посилення від центрових тенденцій , втрата державної єдності , князівські між особиці ослаблення держави , з іншого – фомування великого земле володіння , прогрес у сільському господарстві , піднесення міст
Питання 12 : Причини занепаду київської русі
1.Переміщення і своєрідне роздвоєння центру суспільного життя східних слов*ян . Занепад Києва пивів до посилення московського князівства та москви
2.Поглиблення феодальної роздрібленості
3.Поступове витіснення принципу васалітету у стосунках між князем та місцевою знаттю та запроваждення системи підданства .
4.Послаблення оборонно здатності русі , що призвело до входження південних та західних руських земель в 14 – 15 століттях до литовського князівства та польського королівства , а північно – східна русь залишається під владою орди
Питання 13 : значення київської русі в історії державотворення в україні
1.Об*єднання східно слов*янських племен в єдиній держави
2.Прискорення економічного політичного та культурного розвитку східних слов*ян
3.Захист східно слов*янських земель , від нападів іноземних держав і кочевників (Польщі , Угорщини , візантії , варягів, печенігів , половців
4.Піднесення і зміцнення міжнародного авторитету східних слов*ян , долучення їх до міжнародної політики .
Питання 14 : утворення і розвиток галицько-волинської держави , її соціально економічний та політичний озвиток .Значення галицько-волинської держави в історії України.
Державний розвиток галицько волинського князівства відбувся в кілька етапів
1 етап : 1199 – 1205 роки – утворення та становлення .У 1199 році волинський князь Роман Мстиславич об*єднує галичуні і волинь та створив галицько-волинське князівство.
У 1202 р . Роман заволодів Києвом і став великим князем , якого літописець назвав «Самодержцем всея русі» . Оволодівши значною частиною руських земель , галицько – волинське князівство за розмірами своїх володінь не поступалося Священій Римській Імперії . Це свідчило , що центр політичного та економічного життя русі поступово пересунувся в західному напрямку .Роман Мстиславич планував припинити князівські між особиці , об*єднати сили для відсічі зовнішнім ворогам , запровадити принцип майорату , тобто передачу князівського столу й усіх земель старшому сину , проте галицько – волинському князю Роману не вдалося об*єднати русь.У 1205 році він трагічно загинув біля польського містечка Завихвоста під час сутички з поляками .
2 етап: 1205 – 1238 рр – тимчасовий розпад єдиної держави . Після смерті Романа Мстиславича починається майже 30річний період боротьби за галицький пристол . Для державного життя в цей час було характерне свавілля бояр , яке привело до порушення норм феодального права , коли князем проголосив сам себе боярин Владислав Кормильчич (1213-1214), безперервне втручання в внутрішні справи князівства сусідніх держав – Угорщини та Польщі, що виявилось у проголошені правителем Галицько – Волинського князівства п*ятирічного угоського королевича Коломана , воєнна окупація Угорців тривала від 1214 – 1219 рр , зростаюча монгольська загроза та енергійна боротьба за відновлення державної єдності данили галицького .
3 етап : 1238 – 1264 рр – об*єднання та піднесення князівства , активна боротьба із золото-ординським Іго.В 1238 році Данило Романович оволодів Галичем і віднови єдність галицько-волинської держави . В 1240 році Данило Романович поширив свій вплив на київ , залишивши упавляти там своєго воєводу Дмитра . Данило Романович велику увагу звертав на посилення боєздатності , внутрішньої зміцненні та централізації князівства . Він активно займався укріпленням старих міст та зведенням нових фортець , провів реорганізацію війська .У зовнішній політиці Данило намагався створити анти – ординську коаліцію . З цією метою князь налагодив союзницькі стосунки зі своїми колишніми ворогами – польщею угорщиною та литвою . Але це не дало бажанного результату. Римський Папа Інокентій 4 пообіцяв галицько волинському князю допомогу в боротьбі з монголами та королівську корону за умови укладення унії православної церкви з католицькою під покровитильством Папи . Данило дав згоду . У 1253 році в місті Дорогочині відбулась коронація Данила Галицького .Неотримавши допомоги від Папи римського , данило розірвав угоду з ним і вступив у відкриту боротьбу із золотою ордою .В 1258 році золота орда почала новий масовий наступ на князівство . Немаючи сил для відсічі , Данило Галицький під тиском вимог воєводи Монгольського бурундая віддав наказ про знищення укріплень Володимира , Луцька , Львова , Кременця , та інших міст . В 1264 році Данило Галицький помер.
4 етап : 1264 – 1323 рр. – стабільність і піднесення . Після смерті Данила Галицького князівство втратило свою єдність в наслідок поділу його земель між трьома синами данила – Левом Мстиславом і шварном .Найпослідовніше продовжував державницьку політику батька Лев Данилович .За його правління були приєднанні до князівства Закарпаття та люблінська земля . За правління сина Лева князя Юрія Першого (1301 – 1315рр) відновилась єдність галицько волинської держави . Юрій перший прийняв королівський титул і назвав себе королем русі та князем Володимерії. За його правління зріс економічний добробут, відбувся підйом у торгівлі , розвивались міста . Після Юрія першого правили галицько-волинською державою його сини – андій та лев другий , які правили спільно . Вони проводили активну зовнішню політику , яка анти – литовську та анти ординську спрямованість . У 1323 році у битві з монголами князі загинули .
5.етап : 1323 – 1240 – поступовий занепад. Князі андрій та Лев другий не мали дітей , через це пряма лінія династії романовичів увірвалася .У 1325 році в наслідок домовленості між галицькими боярами і правителями польщі угорщини та литви на галицький пистол було обрано мазовецького князя Болеслава Тройденовича сина Марії , яка була дочкою Юрія першого . Болеслав православ*я та ім*я Юрія другого Болеслава . Він проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику , що викликало незадоволення бояр . В наслідок боярської змови у 1340 році Юрія другого Болеслава було отруєно .
Значення Галицько – Волинської держави :
1.Збереження від завоювання та асиміляції східних слов*ян , сприяння їхній консалідації
2.Галицько волинська держава стала новим центром політичного та економічного життя після занепаду Києва , забезпечивши безперервність державності на український землях
3.Модернізація давньо-руської державної організації
4.Розширення впливу західно – європейської культури
5.Продовження дипломатичних традицій київської русі
Питання 15 : Загарбання укаїнських земель , угорщиною , молдавським князівством та московскою державою .
Закарпаття потрапило під владу угорщини ще на початку 11 століття . За правління Лева першого східна частина закарпаття увійшла до галицько – волинського князівства , але згодом знову потрапила до угорщини .Протягом 13 – 15 століть проводилась у закарпатті політика позбавлення українців політичних прав і свобод , закріпачення селянства . Після поазки угорської армії в битві з турками у 1526 році східне закарпаття відійшло до трансільванії , а західне до священної римської імперії .
До молдавського князівства українські землі увійшли в 14 столітті це була шипинська земля сучасна буковина , яка у складі молдавії мала автономію , але протягом століття самостійність була втрачена , а територія шипенської землі була поділена на чернівецьку і хотинську волості , на початку 16 століття молдавія визнала зверхність османської імперії , тому буковинські землі потрапили у підпорядкування туречини .На початку 16 століття загострюються відносини між московською державою та литвою , які вилились у війни 1500 – 1503 років , 1512 – 1522 років , в наслідок цих війн до складу московської держави відійшли чернігово сіверські землі .
Питання 16 : Українські землі у складі великого князівства литовського .Пиєднання українських земель до литви , пройшло ряд етапів .1 етап : 1340 – 1362 роки – литовське проникнення . В 1340 році після смерті Юрія 2 Болеслава на волинському престолі закріпився син великого литовського князя Гедиміна Любарт. В 1362 році великий литовський князь Ольгерд отримав перемогу над манголами у битві біля річки сині води (притока південного бугу). Витіснення монгольських ханів з українських земель сприяло включенню чернігово – сіверщини , київщини , переяславщини , поділля до складу литви .2 етап : 1362 – 1385 роки – ослов*янення литовських правителів . Майже до кінця 14 століття велике князівство литовське було федерацією земель – князівств . Збереглась стара руська система управління , руська мова стала державною , збереження панівного становища православної церкви , збереження руського законодавства , та панування укаїнської культури . Після укладенння кревської унії між литвою та польщею у 1385 році становище українських земель погіршилось : українські землі стали роздаватись польським феодалам , почалось поширення католицизму . 3 етап. 1385 – 1480 роки – втрата українськими землями залишків автономії . В цей період були ліквідовані руські удільні князівства – волинське ,київське , новгород – сіверське подільське , відбувається посилення соціального гніту , зростає ущемлення прав православного населення .4 етап. 1480 – 1569 роки – посилення литовсько російської боротьби за право бути центром руських земель . Боротьба між литвою та московською державою призвела до приєднання чернігово – сіверських земель до московії , до добровільного переходу деяких князів під владу москви , до анти – литовського повстання князя Глинського яке закінчилось поразкою , до втеч та переселення українських селян до московської держави .Польща і Литва в 1569 році уклали люблінську унію та створили нову державу – річ посполиту з метою об*єднати сили проти своїх зовнішніх ворогів , з цього часу українські землі переходять під владу польщі .
Питання 17 : Становище західно – українських земель під владою польщі (середина 14 – 16 століття).Спроби польщі захопити західно – українські землі почались після смерті галицько волинського князя Юрія 2 Болеслава . В 1340 році польський король Казимир 3 захопив львів та пограбував княжий палац . Але утвердитись йому не вдалось в наслідок повстання місцевого населення . В 1349 році Казимир 3 почав дугий наступ на західно українські землі . в 1387 році польща остаточно приєднала галичину до своїх володінь . В 1430 році до польщі відійшло західне поділля . Завоювання українських земель польщею супроводжувалось проведенням політики полонізації, запровадженням польського права , створенням польського адміністративного апарату . Політики ополячення і окатоличення стала причиною загострення релігійних , соціальних та національних відносин .
Питання 18. Татаро – Турецькі напади на україну в 14 – першій половині 16 століття.Укаїнські землі були одним з основних об*єктів татаро – турецьких нападів . Це було зумовленно розташуванням кримського ханства , з території якого можна було входити у глиб українських та російських земель , неможливість польсько – литовської держави захистити свої південні кордони (тут знаходились українські землі ).Перше вторгнення татар на землі поділля відбулось у 1448 році На початку 80 років 15 століття татарські напади на укаїнські землі здійснюються регулярно . В 1482 році кримські татари вперше пограбували київ . Від 1450 до 1556 років татари здійснили 86 грабіжницьких походів на українські землі .
Питання 19. Виникнення українського козацтва та його розвиток .
Причини виникнення козацтва : 1.Наявність великого масиву вільних земель зі сприятливими умовами , що дало можливість колонізувати нові замлі .2.Посилення феодальної експлуатації , наростання релігійного та національного гніту .3.Зростання зовнішньої загрози , необхідність захисту від нападів турків і татар .
Пеші згадки про козацтво датуються 13м століттям , про те як нова соціальна верства суспільства , воно формується протягом 15 – 16 століття . Універсал польського короля Сигізмунда 2 Августа 1572 року про утворення найманого козацького формування мала на меті розколоти козацтво . Але це Пивело до двох важливих суспільних процесів :1.Утворення реєстрових зброєнних формувань 2.Юридичне визнання прав привілеїм та обов*язків , козацтва як соціальної верстви .
На початку 17 століття козацтво як соціальна верства не було однорідна ,, воно поділялось на реєсрове , запорозьке ( низове ) та не реєстрове козацтво .Отже , протягом 15 - 16 століть в суспільстві формується нова соціальна верства – козацтво , яка виникла як опозиція , як виклик існуючій системі .
Питання 20. Заснування Запорізької січі та її устрій .Перша запорізька січ була ствоена гетьманом Дмитром Байдою – Вишневецьким у 1556 році на острові мала Хортиця . У різні часи Запорізька Січ розташовувалась на різних островах – Томаківці , Базавлуці , Микитоному Рогу , Чортомлику та інших .Запорізька Січ мала усі ознаки державності : існування системи органів та установ , що виконували фунції державної влади , наявність певної теиторії , закріплення певної симтеми правових норм . Вищим законодовчим , адміністративним та судовим органом Запорізської Січі була січова рада , яка розглядала найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики . На Січовій раді обирали уяд Січі – військової або козацької старшини . До козацької старшини входили входили : кошовий отаман , військовий суддя , військовий писарь , військовий осавул , курінні отамани , хоронжий , бунчужний , добвиш . Козацькій старшині належала адміністративна влада та судочинство , військова влада . Крім органів державного управління , в січі діяло козацьке право , яке було не писанним законом , а впиралось на звичаї . Козацьке право утверджувало військову адміністративну оганізацію – 38 військових куренів у запорізькій січі . Запоріжжя мало свою територію , яка називалась землями війська запорізького , отже у запорізькій січі існувала самоврядна структура державної влади . Український історик Костомаров назвав Січ «Християнською Козацькою Республікою» , бо тут не існувало не феодальної власності на землю , ні кріпацтва , панувала формальна рівність між усіма козаками .
Питання 21 . Значення козацтва в історичній долі українського народу :1.Освоєння степових запустілих земель 2.Захист південних кордонів україни від турецько – татарських нападів3.Участь у народних повстаннях 4.Закладення основ козацької державності
Питання 22 . Українські землі в складі речі посполитої .Люблінська та брестська унії .Українські землі пеейшли до складу польщі в наслідок укладення люблінської унії між польщею та литвою у 1569 році . В наслідок Люблінської Унії була створена нова держава – Річ Посполита . Згідно з унією обиався спільний король , єдиними були Сейм , Сенат , Гроши . Польська та литовська шляхта мали право володіти землями в будь – якій частині держави . Не зважаючи на польський тиск , литва частково зберігала ознаки державності – печатку , герб , фінанси , адміністрацію , та військо . Українські землі остаточно втратили адміністративний поділ з часів київської русі , замість князівств було ствоено 6 воєводств : галицьке , белзьке , братславське , волинське , київське і подільське . Почалось формування фільварків Фільварок – це багатогалузеве господарство яке орієнтувались на ринок , опираючись на примусову працю кріпаків . Головною причиною створення фільварків стало зростання попиту в європі на зерно . Перехід до фільваркового господарства супроводжувався феодальним гнітом селян . Зміцнюється політичний та економічний вплив польської шляхти в державі . Польські магнати і католицька церква захопили великі площі українських земель . 3 литовський статут 1588 року встановив закріпачення селян і 20 річний термін розшуку селян – втікачів.З метою послабити невдоволення православного населення , польська влада вирішила провести церковне об*єднання православної і католицької церков під зверхністю папи римського . Ідею унії підтимував польський король , бо вона відкривала шлях для окатоличення та ополячення українців та білорусів . Два чинники спияли активізації унійного руху : розгортання просвітницької діяльності єзуїтського ордену , в наслідок чого були створені єзуїтські навчальні заклади . Поглиблення розколу суспільства проведенням папою римським григорієм римським у 1582 році календарної реформи , яка внесла відмінності у часі релігійних свят католиків та православних . Через це католики і феодали часто порушували релігійні традиції українських міщан і селян.Юридичне оформлення унії відбулось у 1596 році у місті Бересті . Але собор озколовся на 2 частини – уніатську та православну . Уніатська частина затвердила акт об*єднання православної та католицької церков та утворення греко – католицької церкви , яка підпорядковувалась Папі римському , було визнанно основні догмати катилицької церкви , церковні обряди залишалися православними , а церковно – слов*янська мова – мовою богослужіння . Уніатське духовенство як і католицьке , звільнялося від сплати подітків , уніатська шляхта на рівні з католицькою могла претендувати на державні посади . Православний собор не визнав рішення уніатів . Брестська унія ще більше поглибила розкол суспільства . Брестьська унія була зручною формою посилення своєї влади в українських землях.
Питання 23 . Визвольний рух в Україні у 16 – першій половині 17 століття .извольний рух був представлений піднесенням козацько – повстанського руху . Причини повстань: 1.Несвоєчасна плата реєстровцям за військову службу , скорочення козацького реєстру 2.Закріпачення селян і не реєстрових козаків , збільшення паньщини 3.Захоплення польською шляхтою південно – українських земель , де їхні інтереси зіткнулися з інтересами козаків .В кінці 16 століття відбулись козацькі повстання під проводом Криштофа Косинського (1591 – 1593) та Северина Наливайка ( 1594 – 1596 р) ці повстання були придушенні польською фладою , але вони показали козацтво тією силою , яка здатна боротися за свої пава і свободи . На початку 17 століття основна боротьба козаків була спрямована проти турків , протягом 1602 – 1616 років козакам вдалося розгромити такі турецькі фортеці як Кілія , Варна Перекоп , Синоп , Очаків , Кафа . Велику роль в успішних походах козаців проти турків вдіграв гетьман Петро Конашевич Сагайдачний . У 20 – 30 роках відбувся ряд селянсько – козацьких повстань , які мали національне визвольне спрямування , хоч вони були придушені , але підготували грунт для національної революції під проводом Богдана Хмельницького .
Питання 24 . Петро Конашевич- Сагайдачний . Державний і військовий діяч , його роль в історії україни. Це був гетьман українського козацького реєстрового війська , походив із дрібного шляхетського роду в галичині , народився приблизно в 1577 році , навчався в острозькій академії . Брав участь у багатьох походах запорожців . Декілька разів обирався гетьманом.Військово – політична діяльність :1.Перетворив козацьке військо на регулярне 2.Збільшив козацький флот до 300х кораблів 3.Спів працював із нереєстровим козацтвом 4.Організував успішні походи козаків проти турків 5.Брав участь у хотинській війні 1620 – 1621 років , де козацьке військо під його командування відіграло виішальну роль у розгромі турків .6.Стримував анти – польські настрої серед козаків , надаючи перевагу переговорам і компромісам 7.Разом із польським військом брав участь у поході королевича Владислава на москву у 1618 році , в наслідок якого польща отримала смоленську і сіверські землі .Одночасно Коношевич - Сагайдачний разом із військом зарозьким вступив у києвське братсво та надав йому підтримку , відстоював права правосланої церкви . Помер Конашевич – Сагайдачний у 1622 році в наслідок поранення під Хотином . Його діяльність сприяла захисту українських земель від нападу туків і татар та піднесенню культурно релігійного життя в Україні .
Питання 25 . Селянсько козацькі повстання 1620 – 1630 років.Ординація 1638 року Причини повстаннь : 1.Захоплення польськими феодалами південно українських земель , де феодали зіткнулися з інтересами козаків .2.Ігнорування польським уядом вимог що до збільшення реєсту 3.Обмеження прав і привілеїв запорозбких козаків , перетворення їх на ріпаків.4.Поширення фільваркової системи у господарстві.5.Поширення греко – католицької церкви та переслідування православної .
1625 р – Повстання під провод Марка Жмайла , в якому брали участь козаки , селяни , міщани. Найбільша битва відбулась поблизу курукового озера , де зустілись 30ти тисячне польське військо під командуванням Конець Польського і 20ти тисячне козацьке військо . Жодна із стоін не отримала в битві перемоги ,поміркованні козаки виступили з мирне завершення конфлікту . Спочатку вони усунули від гетмансьтва Марка Жмайла , і передали булаву Михайлу Дорошенку , а потім уклали компромісну мирну угоду . За Коруківською угодою козацький реєстр було збільшенно до 6ти тисяч , було збільшенно плату реєстровцям , всі участники повстання були амністовані , а не реєстрові козаки були змушенні повернутися до шляхти .
1630 рік – повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила) , гетьмана не реєстрових козаків . Проти повстанців було кинуто військо конец польського . Майже три тижні тривали кровопролитні бої . Центральною битвою була битва під назвою «тарасова ніч» , коли повстанці знащили золоту роту з добірних польських вояків . Наслідком повстання стало підписання переяславської угоди за якою зберігались основні умови куруківської угоди , а еєстр збільшувався до 8 тисяч чоловік . Таас Федорович змушений був повернутися на Січ.
1635 рік – знищення фортеці Кодак , яку збудували поляки на дніпрі , та знищення кодацького гарнізону козацьким військом на чолі з гетьманом Іваном Сулимою . Ця подія не пееросла у нове повстання , бо реєстрові козаки схопили Сулейму і видали полсьським властям . Сулейму стратили у Варшаві , а фортецю Кодак було відбудовано .
1637 – 1638 роки – селянсько – козацьке повстання на чолі з Павлом Бутом(Павлюком) , Дмитром Гунею , Яковом Остряницею . На початковому етапі повстання очолив гетьман нереєстрового козацтва Павло Бут . Виріальна битва відбулась під кумейками поблизу Черкас . Козаки зазнали поразки . А Павлюка та інших ватажків схопили реєстровці і видали їх полякам .
Весною 1638 року повстання очолили спочатку Яків Остряниця , а потім Дмитро Гуня , в бою під селом Жовнин на Черкащині , повстанці капітулювали , бо немали достатньо сил проти поляків .
В березні 1638 року польський уряд визнав «Ординацію війська запоозького реєстрового» , за якою скасовувалось козацьке самоврядування , козацький реєстр становив 6 тисяч чоловік , козаки мали право селитися у трьох староствах – Черкаському , Чегеринському та Корсунському , замість гетьмана уряд направляв свого комісара , нереєстрові мали стати кріпаками . Основні пичини невдач повстань : 1.Стихійність , неорганізованість.2.Недосконале озброєння.3.Локальний характе дій 4.Малочисельність повстанців .5.Неузгодженність дій реєстрового та нереєстрового козацтва .
Значення повстаннь : 1.Гальмували процеси ополячення і окатоличеня .2.Підвищували авторитет козацтва , які стали стали лідерами визвольного руху .3.Накопичувався досвід боротьби .4.Зменшувався тиск феодального гніту .5.Сприяли формуванню національної свідомості
Питання 26. Причини характер та рушійні сили національної революції укаїнського народу 1648 – 1676 років .Причини : 1.Соціально економічні : а)посилення феодального гніту б)погіршення міщан через свавілля польської адміністрації в)скорочення реєстрового козацтва до 6 000 чоловік , перетворення не реєстрових козаків на кріпаків .2.Політичні причини : а)відсутність власної держави . б)нерівність української православної шляхти у правовому та політичному становищу з польською шляхтою . в)прагення козацької верхівки здобути владу . 3.Національно релігійні причини а)утиски павослав*я братсв та братських шкіл б)поширення унії та церковний розкол в)політика ополячення українців , що несло загрозу втрати національної самобутності українського народу . Характер національної революції : національно – визвольний , релігійний та соціальний .
Рушійні сили : козацтво , селяни , міщани , дрібна українська шляхта та православне духовенство .
Питання 27. Основні події на початку національної революції 1648 – 1676 років. Зборівський договір його зміст і значення . На першому етапі української національної революції народну боротьбу очолив Чегеринський козацький сотник Богдан Хмельницький. В січні 1648 року на запорізкій січі Хмельницького обрали гетьманом . Запорізська січ стає центром повстанських сил . Перші битві між поляками та козаками : битва під жовтими водами , травень 1648 рік . Битва під корсунем середина травня 1648 рік , битва під пилявцями , вересень 1648 рік . Ці битви закінились блискучими перемогами козаків . Богдану Хмельницькому вдалось досягти перемоги в наслідок залучення на свій бік реєстрового козацтва і укладення союзу з кримським татарами . В листопаді 1648 року було укладенно перемир*я між поляками та поляками між замостям та львовом . 23 грудня 1648 року Хмельницький з тріумфом повернувся до києва .
В літку 1649 року поляки першими порушили перемир*я і розпочали наступ на українські землі (травень 1649 ) .В кінці червням 1649 року Хмельницькому вдаломя оточити поляків під збаражом. Коли польський король вирушив на допомогу оточеним , то Богдан Хмельницький із військом пішов на зустіч полякам . У серпні 1649 року відбулась битва під Зборовом , під час якої поляки опинились в складному становищі , їм загрожувало оточення . Але у вірішальний момент підкуплений поляками криський хам Іслам Гірей зрадив Хмельницького і перейшов на бік поляків . Це змусило Хмельницького піти на укладення договіру з польщею .
Зборівський договір ( 8 серпн 1649 рік) : 1.Поширення влади гетьмана на києвське чернігівське і братславське воєводства 2.Козацький реєстр становив 40 тисяч чоловік 3.Державні посади в гетьманщині в гетьманщині належали гетьману та його адміністрації4.Проголошення амністії всім повстанцям .
Значеня Зборівського договору : договір створив умови для формуваня української державності .
Питання 28.Утворення української держави в ході національної революції 1648 – 1678 роки .
В ході національної революції були визначені основи національної державної ідеї : 1.Право українського народу на створення власної держави в етнічних межах його проживання 2.Незалежність і соборність української держави 3.Звізок козацької державності з київською руссю .
Ці положення лягли в основу державо творчої діяльності Богдана Хмельницького . Особливі умові внутрішньої організації козацької держави , знадохились під впливом двох основниз чинників : традицій та звичаїв запорізіької січі та складного геополітичного становища . Ці чинники визначили напів військовий характе укаїнської державності . Це видно із назви козацької – Військо Запорізьке.
Українська держава мала всі ознаки державності : 1.Політична влада , яка належала гетьману та козацькій старшині .2.Наявність території 3.Політико адміністративний устрій – полково – сотенний , тобто поділ території на полки та сотні , за зборівським договором було 16 полків. 4.Право та судочинство , яке грунтувалось на нормах звичаєвого , козацького та магдебурзького права , литовських статутах .5.Створення вінансової системи в наслідок сплати податків та мита 6.Соціальна структура населення , яка включала 5 станів : козацтво , шляхта , деховентво , міщани , селяни. Привілейовані вестви населення - українська шляхта , козацька старшина , вище православне духовенство та міська знать .7.Наявність армії 8.Проведення зовнішньої політики : підтримання дипломатичних контактів з московією , кимським ханством , туреччиною , молдавським князівством , трансільванією , щвецією тощо.
Отже , в основу державо творчого процесу козацької держави була покладена модель системи організації влади запорізької січі . Питання 29.Битва під Берестечком
Битва під Берестечком відбулась у червні 1651 року. Це була одна з найбільших битв національної революції . На боці поляків виступило 150 000 – 200 000 військо , якому протистояло 100 000 козацьке військо , та 50 000 військо кримських татар. Кримські татари не витримавши артелерійського обстрілу , у вирішальний момент покинули поле бою . Коли ж Хмельницький зробив спробу зупинити татар , то сам опинився у татарському полоні , з якого визволився лише через деякий час і за викуп , в наслідок цього козацьке військо потрапило у катастрофічне становище і отримало поразку . Поразка під Берестечком зводила на нівець автономію козацької держави . 18 вересня 1651 року було підписано білоцерківський договір , за яким влада гетьмана поширювалась тільки на києвщину , козацький реєстр скорочувався до 20 000 чоловік , гетьману заборонялося мати зовнішні стосунки з іншіми державами , в польській шляхті було дозволенно повертатись до своїх маєтків .
Питання 30. Україно московський договір 1654 року , його умови та існуючі оцінки .
Починаючи з 1648 року Богдан Хмельницький неодноразово звертався до москви з проханням надати допомогу у боротьбі з польщею , але москва не хотіла розривати миру з польцею і зайняла вичікувальну позицію та бажання розширити сферу свого впливу , використати Україну як плац дарм проти туреччини змусило московського царя переглянути позицію . 1 жовтня 1653 року Земський собор московської держави дав згоду на укладення московсько – українського союзу і відправив в україну посольство на чолі з боярином Бутурліним , у січні 1654 були узгодженні принципові засади майбутнього договору у переяславі : військовій союз україні та росії проти польщі . Протекторат московського царя над Україною , збереження основних прав і вольностей війська запорізького .
У березні 1654 року у москві було укладенно україно московський договір , який увійшов у історію як «Березневі статті» .
Основні умови договору : 1.Збереження республіканської форми правління та територіально адміністративного поділу 2.Збереження нової системи соціально економічних відносин .3.Цілковита незалежність у проведенні внутрішньої політики 4.Здійснення збору податків з українського населення під контролем російських чинивників , що обмежувало суверенітет України .5.Заборона дипломатичних зносин з річюю посполитою та туреччиною .
Серед істориків щей досі існують дискусії з приводу визначення історико – юридичної суті україно – московського договору .Складність пояснюється тим що підписаний сторонами документ не зберігся , дійшли лише його копії , найпоширенішими є 5 підходів пояснення цієї угоди : Персонална унія – це незалежні держави , що мають власні уряди , визнають владу одного монарха , васальна залежність України від росії , автономія України у складі росії . Возз*єднання українського та російського народів , військовий союз між україною та росією .
Але не дивлячись на оцінки цього договору , кожна із сторін бачила в ньому ефективний засіб для реалізації власних планів : москва прагнула часткову залежність україни перетворити на цілковиту , а Україна , використовуючи росію , прагнула вирвати українські землі зі складу речі посполитої та розбудовувати власну незалежну державу .
Питання 31.Соціально економічні та політичні наслідки національної революції 1648 – 1676 років .
Соціально економічні наслідки :1.Заміна польської шляхти , як панівного класу козацтвом 2.Покращення становща селянства : наявність особистої свободи , права розпоряджатися власним майном , пересилятися куда завгодно .3.Передача міст і містечок під владу місцевої старшини , населення яких мало сплачувати мито за торгівлю , тоді як козаки цього не робили .4.Отримання високих посад українською шляхтою та заможними козаками , перетвоення козацької старшини на земельних магнатів .
Політичні наслідки : 1.Збереженя державності , політико адміністративного судового та військового устрою2.Звільнення від релігійних утисків православної церкви 3.Визволення українських міст з під влади польського короля , магнатів шляхти католицького духовенства . Питання 32.Богдан Хмельницький – організатор визвольної війни і творець української козацької держави . 1595 – 1657 р , народився на хуторі суботів на черкащині . Походив з дрібної української шляхти . Освіту здобув в одній із київських шкіл та у львівській єзуїтській колегії , добре знав декілька мов , історію , юриспруденцію військову справу . З юнацьких років на військовій службі . Брав участь у походах проти кримського ханства , а в часи повстань 30років 17 ст. виступав на боці козаків . У січні 1648 року був обраний гетьманом запорізької січі , підняв там повстання , тим самим поклав початок українській національній революції . Під час національно визвольних змагань виявив себе як видатний державний діяч , досвідченний полководець , тонкий дипломат . Саме Богдан Хмельницький зайнявся створенням української козацької держави , пройшовши шлях від позиції досягнення козацької автономії до усвідомлення створення української незалежної держави . До кінця свого життя Хмельницький проводив незалежну внутрішню політику , прагнув зміцнити міжнародні позиції україни . Показав себе видатним полководцем , отримавши перемоги у битвах під жовтими водами , під корсунем , під пилявцями , під батогом .Помер у Чигирені 27 липня 1657 року.Похований у суботові у Іллінській церкві .
Питання 33 . Козацько – гетманська держава ( середина 17 ст – кінець 18 ст. ) .
Поразка української революції привела до теротеріального розколу українських земель . Після смерті Богдана Хмельницького не знайшлося загально національного лідера , який би продовжив його справу козацька старшина вела між собою боротьбу за владу ,що сприяло втручанню та вторгненню в Україну іноземних держав : Польщі , Московії , Туреччини та Кримського ханства . Серед козацької старшини не було єдності : частина орієнтувалася на москву , частина на польщу . В 1667 році між Річчю Посполитою та Московським Царством було підписане Андрусівське перемир*я , за яким до польщі відходила правобережна україна , до московської держави - ліво бережна Україна та київ . Запоріжжя знаходилось під контролем обох держав , розкол українських земель привів до звуження впливу національних державних структур .В наслідок української революції спостерігались значні демографічні втрати від воєнних дій , голоду , епідемій . Українське населення скоротилось на 65 – 70 % . Ці негаразди зумовили не тільки відмову від створення суверенної національної держави , а й втрату обмеженої автономії .
Капітуляція 1676 року правобережного гетьмана Петра Дорошенка , його присяга російському цареві не зняли проблему територіального розколу українських земель . Так як Дорошенко знаходився під протекторатом Туреччини , то Туреччина швидко знайшла заміну Дорошенку , вручивши булаву Юрію Хмельницькому . Розпочався новий етап збройного протистояння між правобережжям , де знаходились як поляки так і турки , і лівобережжям . Захопивши і зруйнувавши колишню гетманську столицю місто Чегирин , Юрій Хмельницький розраховував на подальше розширення своєї влади на лівобережжі , але опір лівобережного гетьмана Івана Самойловича посилився. Жорстокість Юрія змусила турків стратити його у 1681 році . В цьому ж році Росія та Туреччина уклали Бахчисарайський мирний договір про поділ українських земель : під контролем Туреччини опинилися південна київщинна братславщина та поділля , під контролем Росії – лівобережна Україна з Києвом та Запоріжжям . Територія між Дніпром та південним Бугом 20 років мала залишатися нейтральною та незаселеною . В 1686 році було підписано «вічний мир» між Росією та Польщею . За московським царством визнавались лівобережна Україна з Києвом , Запоріжжя та Чернігово – Сіверщина . Братславщина та південно київщинна ставали нейтральною незаселеною зоною . До Польщі відходили північна київщина волинь і галиччина . Поділля залишалося під владою Туреччини до 1699 року . У 1699 Польща відібрала Поділля у Туреччини .
Вічний ми ускладнив становище лівобережного гетьмана Самойловича . Його самовладдя , призначення на посади полковників найближчих родичів , підпорядкування української церкви московському патріарху призвели до старшинської змови , яка завершилась арештом і засланням гетьмана до сибіру . Після усунення Самойловича у 1687 році гетьманом лівобережжя став Іван Мазепа . Своє правління новий гетьман розпочинав як політ промосковської орієнтації . Гетманська булава та підтримка російського царя Петра першого відкрили шлях до швидкого збагачення . Мазепа став одним із найбагатших феодалів європи . Але головною його метою було об*єднання в межах однієї держави всіх українських земель . Втягнута у північну війну між росією та Швецією Україна потрапила в трагічну ситуацію . Перемога будь – якої із сторін у російсько шведському протистоянні означала загибель українського держави . В обох випадках Україна втрачала навіть надію на автономію . У 1705 році Мазепа , щоб зберегти українську державність , розпочав таємні переговори із союзником Карло 12 , шведського короля – польським королем Станіславом Лещинським , а на весні 1709 року уклав угоду зі швецією , яка передбачала відновлення державної незалежності України . Внутрішньо політичні прорахунки не дали змоги Мазепі організувати українське суспільство , а протидія зовнішніх сил остаточно змусила відмовитись від планів досягнення незалежності та соборності усіх українських земель . Спроби гетьмана Мазепи зберегти завдяки союзу зі шведським королем Карлом 12 козацьку автономію зазнала поразки . Почався форсований наступ російського царизму на права України . Петро 1 обмежив владу гетьмана та встановив контроль за нею . А в 1722 році за його наказом замість гетманської влади була створена мало російська колегія , без рішення якої не міг бути прийнятий ніякий документ України в залежність до колегії потрапили українські державні структури - адміністрація , суд генеральна канцелярія . В середині 18 століття спостерігалось тимчасове уповільнення процесу імперського тиску в 1750 році за правління імператриці Єлизавети був обраний останній гетьман України Кирило Розумовський , гетьман провів судові реформу , певну модернізацію війська , став скликати з*їзди старшини. Але прихід до влади Катерини 2 у 1762 році кардинально змінив ситуацію . Кирило Розумовський був позбавленний гетьманства у 1764 році . Стави проводитись курс на централізацію та русифікацію . У 1775 році було знищенно Запорізьку січ . У 1781 році було ліквідовано полкову систему на гетьманщині , а в 1783 році на українські землі було поширено кріпацтво . Ці заходи свідчили про остаточну ліквідацію української автономії .
Питання 34.Внутрішня і зовнішня політика Івана Мазепи . Сучасна оцінка його діяльності .Роки гетьманства Мазепи – 1687 – 1708 . Початок правління гетьмана Мазепи-це позиція промосковської орієнтації , про що свідчать підписані ним « Коломатські статті» . Ставши одним із найбагатших феодалів Європи , Мазепа віддавав значну частину власних коштів на розвиток культури та релігії . Головна мета діяльності Івана Мазепи-об*єднання в межах однієї держави всіх українських земель за західно-європейським зразком . Ідеальною моделлю держави на думку Мазепи була Річ Посполита . Він прагнув створити аристократичну верхівку українського суспільства , тобто перетворити козацьку старшину на шляхетську верству . Переконавшись що Росія ніколи не надасть державної незалежності Україні . В 1709 році Мазепа уклав угоду за Швецією яка передбачала відновлення державної незалежності України , гетьман виступив як союзник шведів у полтавській битві та зазнав поразки . В соціально економічній політиці гетьман розвивав внутрішню і зовнішню торгівлю , надавав пільги організаторам промисловості , вперше у гетьманщині запровадив панщину в два дні на тиждень силою придушував селянські повстання . У культурно просвітницькій діяльності він звертав увагу на розбудову козацької столиці-міста Батурина на реставрацію старих та заснування нових храмів , домігся надання києво-могилянській колегії статусу академії , сприяв розвитку літератури .
Оцінки діяльності Івана Мазепи є протилежними . Українські історики вважають Івана Мазепу одним з найвидатніших діячів України , який прагнув перетворити її на незалежну державу західно-європейського типу з абсолютною владою гетьмана чи князя . Російські історики вважають Мазепу зрадником російського царя якому він складав присягу , його дії призвели до соціально економічних та людських втрату українців . Але Мазепа не зраджував союзу с росією , а сам неодноразово був зраджений російською стороною.
Питання 35. Конституція Пилипа Орлика , її основні положення та історичне значення .
Була прийнята у 1710 році
Питання 36. Соціально економічний і політичний розвиток правобережної України у 18ст. Гайдамацький рух , коліївщина , рух опришків .
За Бахчисарайським договором між Росією і Туреччиною територія між дністром і південним бугом мала залишатися нейтральною і незаселеною , але спочатку Туреччина , а згодом Польща порушують Бахчисарайську угоду і розпочинають активне заселення пустуючих земель в правобережжя . Заселення цих земель стало масовим після того коли польський король Ян Собеський дозволив козакам поселятися на південь від річки Рось . Наступним кроком Польщі стала ухвала Сейму про поновлення на території колишніх українських полків козацьких прав та вольностей . В наслідок цього відродилися Богуславський Братславський Корсунський та Білоцерківський полки . Але після завершеня війни між Польщею та Туреччиною у 1699 році потреба у козацькому війську відпала , і тому польський сейм прийняв рішення про ліквідацію правобережного козацтва . Спроба силою ліквідувати козацтво призвела спочатку до поразки польських військ під Фастовом , а потім до виникнення повстання під проводом Семена Палія . На придушення повстання було кинуто козацькі війська на чолі з Мазепою , який усунув Палія від влади і приєднав правобережні полки . Після поразки Мазепи правобережжя остаточно стало володінням Польщі . На правобережжі почалось активне відновленя польсько шляхетських порядків . Посилився феодальний гніт польської шляхти. Почалось переслідування православних священників . Посилення соціального та національно релігійного гніту стало початком нової хвилі боротьби українського народу , яка вилилась у гайдамацький рух , коліївщину , рух оприжків . Гайдамацький рух виник у першій половині 18ст. та охопив київщину , поділля волинь та братславщину назва походить від турецького слова гайда що означає гнти переслідувати , піднесення гайдамацького руху припадає на 1734 – 1738 роки , коли повстання очолив козацький полковник Верлан на 1750 рік , на 1768 рік . Гайдамацький рух 1678 року отримав назву коліївщина . Його очолив запорожець Максим Залізняк , навколо запорожців об*єдналися тисячі селян . На бік повсталих перейшов уманських сотник Іван Гонта зі своїми козаками . Повстанці взяли Умань . Російська імператриця Катерина друга та російський уряд розуміли що розростання гайдамацького руху може поширитись і на лівобережжі тому російський уряд надав допомогу Польщі у розгому коліївщини . Коліївщина остаточно була придушена на весні 1769 року .
Оприжківський рух охопив західні українські землі : Прикарпаття Закарпаття і Буковину . Слово Опришки означає знищувач , порушник . Найбільшого піднесення рух опришків досяг у 1738 – 1745 роках , коли його очолив Олекса Довбуш , на придушення повстання польський уряд кинув великі сили . Після смерті Довбуша опришківський рух ослаб , але остаточно не був придушений . Останні виступи опришків були у кінці 18 століття. Коли західна Україна потрапила до складу Австрії в наслідок поділу Польщі , з опришківським рухом було покінченно.
Питання 37 . Українська політика царизму у 18ст. Ліквідація гетьманщини і запорізької січі , їх наслідки для України .
Особливістю перебування лівобережжя і слобожанщини у складі росії у 18 столітті був тотальний безперервний наступ самодержавства на права України , російський уряд намагався ліквідувати українську автономію та включити українські землі до складу імперії . Російська політика в українському питанні у 18 столітті пройшла в кілька етапів.
1 етап. (1708 – 1728 роки) – форсований наступ на українську автономію . Про це свідчили політика репресій , розгром батурина в наслідок переходу Мазепи на бік шведів . Російський цар Петро 1 надає дозвіл обрати гетьманом Івана Скоропадського . Характерні ознаки цього етапу : обмеження влади гетьмана та контроль за нею , економічні утиски , експлуатація українців , культурні обмеження . В 1722 році замість гетманської влади була створена російським урядом малоросійська колегія , яка обмежувала українську автономію .
2 етап. (1728 – 1734роки)- повернення Україні частини її прав та вольностей це було пов*язане з реальною загрозою війни з туреччиною . Російський уряд планував використати козаків у війні з туреччиною . Було дозволено вибори гетьмана . Новим гетьманом став Данило Апостол . Особливістю цього періоду було формальне поновлення української автономії , фактично усе суспільне життя перебувало під контролем російських властей .
3 етап. (1734 – 1750роки)-посиленя імперського тиску .Після смерті апостола в 1734 році російський уряд вирішив гетьмана не обирати , а всю владу передати тимчасовому державному органу під назвою «Правління гетманського уряду» із кількістю 6 осіб : 3 росія та 3 українців . Характерні ознаки цього періоду : свавільне втручання російських чиновників у всі сфери суспільного життя , русифікація українського населення , політика терору
4 етап. (1750 – 1764роки)-тимчасове уповільнення процесу російської експансії . Тимчасове уповільнення імперського тиску виявилось в обранні нового гетьмана . Ним було обрано брата фаворити імператриці Єлизавети – Кирила Розумовського . Уповільнення імперського тиску не означало припинення наступу на українську автономію . Поряд із старими обмеженнями з*явились нові : перехід києва під пряме імперське правління фінансові звіти гетьмана російському уряду про прибутки та витрати гетманьщини . Але все таки гетьману далося провести деякі зміни в Україні : проведення судової реформи та певної модернізації війська . Однак прихід до влади Катерини 2 привів до ліквідації гетмансьтва в 1764 році .
5 етап.(1764 – 1783роки) –остаточна ліквідація української автономії . Після ліквідації гетмансьтва влада в Україні була передана другій малоросійській колегії на чолі з графом Рум*яйцевим . Російська влада взяла жорсткий курс на централізацію та русифікацію України . У 1775 році було знищенно Запорізьку січ , у 1781 – ліквідовано полковий устрій , у 1783 – юридично оформленно кріпацтво та поширено загально російські закони . В наслідок цих заходів було остаточно ліквідовано українську автономію .
Питання 38. Три поділи Польщі і нове політичне розчленування українських земель .Поділи Польщі стали можливі в наслідок послаблення королівської влади та політичної анархії в державі через боротьбу за владу різних шляхетських угрупувань . Спостерігалось розорення польщі в наслідок постійних повстань , між осібної боротьби та війн зі швецією та росією . Всього було здійсненно 3 поділи польщі між прусією австрією та росії.Перший поділ польщі – 1772 рік . В наслідок першого поділу східна галичина потрапила до австії , а частина східної білорусі до росії .Другий поділ Польщі – 1793 рік. В наслідок другого поділу польщі до росії відійшла правобережна Україна і центральна білорусь .Третій поділь Польщі – 1795 рік. В наслідок третього поділу Польщі до росії відійшли західна волинь і західна білорусь , а до австрії – галичина та частина волині , в складі прусії опинилися польські землі. В наслідок трьох поділів польська держава перестала існувати . Під владою російської імперії опинились всі українські землі , за винятком галичини буковини і закарпаття , що перебували в складі австрійської імперії .
Питання 39. Поширення соціально економічного та політичного гніту царизму в першій половині 19ст. Анти феодальний рух під керівнитсвом Устима Кармелюк . Головною галуззю економіки Росії було сільське господарство – в першій половині 19 століття спостерігається занепад феодально кріпосницької системи , це було пов*язано з посиленням експлуатації селян , панщина становила від 4 до 6 днів на тиждень , була введена урочна система , селян витісняли на неродючі віддалені землі . Основними формами експлуатації була відробіткова грошова і натуральна ренти . Наступ поміщиків на селянські землі призвело до прогресуючого обезземелення селян . Не було можливості запроваджувати у сільське господарство прогресивні технології , через технічну відсталість сільського господарського виробництва . Одночасно у сільське господарство проникають капіталістичні відносини , основною формою яких було використання найманої праці . Із середини 30х років 19століття почався промисловий переворот , суть якого полягала у поступовому переході від феодальної мануфактури о капіталістичної фабрики . Збільшилась кількість промислових підприємств .На українських землях у складі росії було встановленно адміністративно територіальний поділ на губернії за російським зразком . У 20 – 30 роки 19століття губернії були об*єднанні в генерал губернаторства . Було створенно 9 губерній які входили до трьох генерал губернаторств в кожному по 3 : київське генерал губернаторство , мало російське і ново російське . Губернатори були наділені всіма цивільними державними і військовими повноваженнями і призначалися царем . Державні податки збирала імперська казенна палата у 1831 році було скасовано магдебурзьке право на лівобережжі , в у 1841 році було ліквідовано за литовськими статутами на правобережжі . Ключові посади займали російські чиновники . Посилення кріпосного гніту , безправне становище кріпаків , зловживання імперських чиновників стало причиною масових повстань . Особливо масовим був рух під керівництвом Устима Кармелюка на поділлі (1813-1835роки). Боротьба Устима Кармелюка характеризувалась тривалістю інтисивнністю та безкомпромісністю . Кармелюка 4 рази заарештовували та засилали до Сибіру , і повертівшись до поділля знову розпочинав боротьбу . У повстанському русі під проводом Кармелюка брало участь майже 20 000 осіб , повстанці здійснили 1 000 нападів на поміщицькі маєтки . Лише загибель лідера дала змогу російським властям придушити цей виступ .
Питання 40 . Українське національне відродження в Україні 19 століття .Національне відродження – це пробудження національної само свідомості народів , що не мали власної державності .Національне відродження в Україні пройшло такі стадії : 1.Фольклорно етнографічна – це збирання і публікація народних пісень , вивчення історії , звичаїв , мови свого народу .2.Культурно – літературна – відродження мови , поширення літературних драматичних наукових творів , написаних українською мовою .3.Політична – боротьба нації за звільнення , зародження масового національного руху , виникнення політичних організацій . Першими політичними організаціями були масонські ложа . Ідейну основу масонського світогляду становили принципи всесвітнього братерства , рівності і самовдосконалення людей . У масонські організації входили військові , чиновники , поміщики діячі культури . Зокрема до полставської масонської ложі належали великі поміщики , Кочубей , Тарнавський , Переяславський предводитель дворянства Лукашевич , письменник Котляревський . Лукашевич та його прибічники обстоювали ідею відокремлення україні від росії та її входження до складу польщі . Царский уряд видав украз про заборону всіх таємних організацій , в тому числі масонських лож . Охопив Україну і декабристський рух . Декабристи – це представники дворянства росії , які боролися за повалення самодержавства та скасування кріпатства . 14 грудня 1825 року в петербурзі декабристи підняли повстання , що закінчилось поразкою . В Україні існувала декабриська організація «Південне товариство з центром у тульчині на чолі із Павлом Пестелем .Програма південного товариства «Руська Правда» Проголошувала Росію республікою. Але у розв*язанні національно питання ця програма була консервативною , бо вона визначала майбутню росію як єдину унітарну не подільну державу . Програма «Північного товариства» під назвою «Конституція» Микити Муравйова , що діяло у Петербурзі , визначала поділ росії на 13 федеративних штатів , 2 з яких – чорноморський зі столицею у києві та український зі столицею у харкові – територіально збігалися з колишньою гетьманщиною та слобідською україною . Державним устроєм за цією програмою мало бути встановлення конституційної монархії . Одночасно із південним товариством в Україні діяла ще одна таємна організація – товариство об*єднаннях слов*ян , у новограді волинському у 1823 році на чолі з братами Борисовими . У 1825 році ця організація об*єдналася з південним товариством . Отже суспільних рух у першій половині 19 століття розгортався у руслі боротьби за національне визволення .
Питання 41 . Кирило Мифодівське братство , його програмні документи та діяльність .Засновниками Кирило Мифодійського братсва були Білозерський , Гулак , Костамаров , Куліш Маркевич . Пізніше до його складу увійшли Андрузький , Навроцький , Пильчиков , Посяда , Савич Тулуб . У роботі товариства активну участь брав Тарас Шевченко . Ця таємна організація діяло з 1846 по 1847 роки , основні програмні положення цієї організації сформульовані у «Книзі буття українського народу» і «Статуті слов*янського братсва святих Кирила і Мефодія» . «Книга буття українського народу» бередбачала : 1.Створення демократичної федерації , християнський слов*янський республік.2.Знищення царизму і скасування кріпатства 3.Утвердження демократичних прав і свобод 4.Досягнення рівності на розвиток національної мови культури та освіти 5.Поступове поширення християнсього ладу на весь світ . Через програмні документи братства проходять ідеї справедливості , свободи , рівності і братерства . У діяльності братства виділяються дві течії через розбіжності у поглядах :1.Ріберально поміркований реформізм – Костомаров , Білозерський , Куліш 2.Революційні форми боротьби – Гулак , Шевченко , Андруський .Характер діяльності Кирило Мифодіївців , був культурницьким та пропагандистським , на весні 1847 року після доносу студента Петрова , Кирило Мефодіївське братство було викрито і розгромлено . Всі члени організації без суду потрапили на заслання , найжорстокіше покарання отримав Шевченко : його віддали у солдати і заслали на 10 років в Оренбурзькі степи без права писати і малювати . Отже , діяльність Кирило Мифодіївського братсва почала перехід від культурницького до політичного етупа боротьби за національний розвиток України .
Питання 42. Західно українські землі під владою австрійської імперії . В наслідок першого (1772 рік) та третього (1795 рік) поділів польщі до складу австрійської імперії відійшли галичина буковина , а під владою угорського королівства , яке теж було у складі австрії , перебувало закарпаття . Входження західно українських земель до складу австрії збіглося у часі з проведенням моденізаційних реформ , запровадженних у 70 – 80 роки 18 століття імператрицею Марією – Терезою та імператором Йосифом 2 із династії габсбургів. Ці реформи базувались на ідеях освідченого абсолютизму і мали на меті посилення державної централізація та встановлення контролю правлячої династії за всіма сферами суспільного життя. Були проведені такі реформи : 1.Реформа управління2.Аграрна реформа 3.Релігійна реформа 4.Освітня реформа Особливо значним був вплив реформ у сфері аграрних відносин релігії та освіти . За аграрною реформою були встановлені розміри податків для селян та визначені повинності , було заборонено тілесні покарання , панщина складала 3 дні на тиждень , селяни були звільнені від особистої залежності . Йосифом 2 була скасована панщина . У сфері релігії церква була підпорядкована державі , священики стали державними службовцями , греко-католики і протестанти були зрівняні в права з католиками . Освітня реформа проголошувала загальну середню освіту , яка переводилась на державний кошт , була створена мережа державних початкових шкіл з рідною мовою навчання , була відновлена діяльність львівського університету . Після смерті Йосифа 2 у 1790 році протягом першої половини 19 століття на зміну реформаторству , лібералізму , освіченому абсолютизму , поступово приходить , консерватизм , контр реформізм , реакція . Наступні імператори боялись , що поглиблення реформ приведе до революції і відмовились від проведення реформ . На початку 19 століття були поновленні панщина та селянські повинності . Посилення експлуатації кріпаків привели до деградації та розорення селянських господарств Феодальні відносини гальмували розвиток промислового виробництва . Крім того австрійський уряд проводив колоніальну політику що до західно українських земель , суть якої полягала в перетворенні західної України на ринок збуту та джерело сировини і дешевої робочої сили , отже кріпосництво та колоніальна політика австійської імперії стримували переростання мануфактурної промисловості у фабричну , гальмували економічний розвиток західно українських земель . Такі дії австрійського уряду зумовлювали посилення анти-феодальної боротьби у Галичині розгорнувся Опришківський рух . У північній буковині найбільшим був виступ під проводом Лук*яна Кобилиці . Повстанці відмовилися від панщини , переобрали сільську старшину , висунули вимогу вільного користування лісами і пасовищами . У закарпатті селянський рух мав назву «холерні бунти» , які обмежували пересування селян через епідемію холери . На початку 30 років 19 століття центром національного руху в галичині став Львів , тут виник напів легальний демократично просвітницький та літературний гурток «руська трійця» у складі Шашкевича , Вагилевича та Головацького , які активно виступили на захист української мови . В 1836 році вони видали альманах «русалка дністрова» . Пробудження національної свідомості стало наслідком створення першої русько української організації - Головна руська рада на чолі з Яхимовичем , організація займалась не тільки просвітницькою діяльністю , а й політичною : у своєму маніфесті вони закликали до створення своєї державності до розвитку культури та мови .В 1848 році була проведена аграрна реформа , за якою було ліквідовано кріпосне право у галичині. У другій половині 19 століття , не зважаючи на залишки кріпосництва , аграрний сектор поступово переходив на капіталістичні методи господарювання . Зростала товарність сільського господарства , ширше використовувалась вільно наймана праця , поліпшились знаряддя праці .але збереження поміщицького земле володіння гальмувало розвиток сільського господарства , на розвиток промислового виробництва негативно впливали колоніально форми , що виявилось у кустарно ремісничому характері західно української промисловості , у орієнтації фабричного виробництва на добування та первенну переробку сировини , у залежності промислового розвитку від іноземного капіталу . Суспільний рух визначався українсько польським протистоянням та боротьбою між москво філами народовцями та радикалами .
Питання 43. Скасування кріпосного права , буржуазні реформи в російській імперії 1860 – 1870 років та їх значення для України .Необхідність скасування кріпосного права в росії визначалось кризою феодальною кріпосницьких відносин , що призвела до економічного відставання росії від західних країн , посиленням селянських повстань (з 1856 по 1860 роки в Україні відбулось 276 повстань ) , гальмуванням кріпатства темпів розвитку економіки . Царський маніфест від 19 лютого 1861 року проголошував скасування кріпатства в росії . За маніфестом скасовувалась особиста залежність селян від поміщиків , надавались особисті свободи і громадянські права селянам , селянам надавались особисті права за викуп . Формально цей викуп призначався за землю , а насправді він компенсацією за скасування феодальних повинностей . Оскільки селяни не могли зразу виплатити всю суму , то посееднимком між селянами та поміщиками виступала держава . вона сплатила поміщикам викупні платежі , а селянам надала позичку на 49 років . В наслідок цього царська казна на кожний виданий селянам карбованець отримала 63 копійки чистого прибутку . Скасування кріпосного права стало початковим кроком росії до її модернізації . Таке радикальне перетворення в аграрному секторі вимагало термінивох змін в іних сфеах суспільного життя . У комплексі реформ цая Олександра 2 після скасування кріпосного права провідне місце належить земіській судовій та військовій . Земська реформа ( 1864 рік ) передбачала створення виборних місцевих органів самоуправління – земств . Діяльність земств суворо регламентувалась законом . Вони контролювали місцеве господарство , народну освіту , медичне обслуговування , благоустрій , шляхи сполучення . Судова реформа (1864 рік) базувалась на запровадженні прогресивних принципів : без становості судочинства , незалежності суддів від адміністрації , гласності судового процесу , запровадження суду присяжних . Військова реформа , що здійснювалась 15 років , мала на меті шляхом модернізації армії створити сучасне боєздатне військо в наслідок запровадження загальної військової повинності замість рекрутських наборів , скорочення терміну вйськової служби з 25 років 6 – 7 років , забороною тілесних покарань .Отже російські реформи 60 – 70 років 19 століття здійснювалися за моделлю наздоганяючої модернізації , якій властиві проведення реформ «згори» тобто владою , вибіркове запозичення світових досягнень , пріоритетний розвиток окремих галузей , поглиблення суспільних протиріч та посилення соціального напруження .Значення реформ для України . Реформи сприяли економічному розвитку українських земель . Але царизм приділяв увагу розвитку тих галузей , які не мали умов у росії (цукрова промисловість) , або постачали сировину для російських підприємств . Штучно затримувались ті галузі , які створювали конкуренцію російським підприємствам ( Текстильна бавовняна промисловість) . Розвиток поміщицького підприємництва привів до спеціалізації районів : південна Україна спеціалізувалась на зерновому господарстві , правобережна – на вирощуванні цукрових буряків та технічних культур . Рефоми прискорили промисловий переворот , зосла частка важкої промисловості ( вугільної металургійної видобувної металообробробної ) Україна стала основною вугільно металургійною базою росії . Активно стали будуватись залізниці , що з*єднували українські землі з московським промисловим районом .
Питання 44. Соціально економічний і політичний розвиток україни в другій половині 19 століття та розвиток національно визвольного руху .Непослідовність , незавершеність реформ 60 – 70 років та особливості соціально економічного становища різних регіонів україни в складі росії зумовили перехід аграрного сектору до капіталізму водночас двома шляхам – пруським та американським , якщо пруський шлях передбачав уповільнене вростання поміщицького господарювання в капіталім за рахунок на пів феодальної експлуатації селян , то американських – швидке зростання фермерських господарств , звільнення від будь – яких залишків феодальної залежності , ліквідація поміщицького землеволодіння . Пруським шляхом до капіталізму йшли правобережні та лівобережні губернії України , де діяла відробіткова система . На півдні України набув поширення Амереканський шлях переходу до капіталізму – поміщики створювали у своїх маєтках великі агро виробництва , що ґрунтувались на використані машин та вільно найманої праці. У 60 – 80 роках 19ст. завершився промисловий переворот , суть якого полягала у переході від мануфактури до фабрики від дрібного товарного виробництва – до масштабного , від ручної праці- до застосування парових двигунів та машин . Промисловість України мала свої особливості : перетворення півдня України на головну палевно металургійну базу росії , швидші темпи розвитку промисловості порівнянно із загально імперськими , високий рівень концентрації виробництва . Значний вплив іноземного капіталу , територіально диспропорція.Найвпливовішими політичними силами в Україні в другій половині 19 століття були загально російські політичні течії народників , соціал демократів , лібералів та український національний рух .Народницький рух обстоював необхідність переходу до народного виробництва – не капіталістичної капіталізації , артільно общинного методу організації господарства , встановленя соціалістичного устрою на основі селянської общини . В Україні діяли такі народницькі організації : гурток «чайківців»у києві , «київська комуна» , народницькі групи в одесі харкові чернігові та інших містах . Спочатку народники організовували масове «ходіння в народ» пізніше переходять на позиції політичної боротьби проти самодержавства , радикальний напрям народництва зайняв позиції тероризму .
Соціал демократичний рух – базувався на ідеології марксизму , суть якого полягала у вченні про діалектичний розвиток про теорію класової боротьби , про всесвітню історичну роль пролетаріату у революційному перетворенні суспільства . Першими пропагандистами марризму були Збірест та Подолинський . Марксиські гуртки займались пропагандою та агітацією марксиських ідей і намагались налагодити зв'язок з робітничим рухом . Ліберальний рух формувався на основі земської ліберальної опозиції в основі ідей лібералів лежала ідея побудови економіки за законами вільного ринку та конкуренції . Держава мала стати правовою , оберігати демократичні права особи і мінімально втручатися в економіку . Ліберали вважали ідеальною формою правління конституційну монархію . Основою ліберально руху були земства .Національно визвольний рух.Був придставлений громадівським рухом який займався культурницькою діяльністю . 1 українська громада винила у 1859 році у петебурзі . Найвпливовішою в українських землях була київська громада на чолі з Антоновичем та Рильським та іншими . Наступ реакції у 1863 – 1864 роках припинив діяльність громадівців .Лише на початку 70 років громадівських рух активізувався . У Києві була створена «стара громада» , куди увійшли Антонович Зіберт Драгоманов Чубинський та інші , легальна культурницька діяльність цієї організації була припинена в наслідок Емського указу з 1882 , який забороняв друкувати літературу українською мовою в російській імперії та ввіх її ззакордону . Провідні діячі київської громади виїзжяють за кордон . У кінці 70 на початку 80 років Михайло Драгоманов у журналі «громада» , що виходив у швейцарії виклав програму українського руху , яка ґрунтувалась на демократизмі федералізмі культурництві європеїзмі . Отже , український рух звертав основну увагу на національне визволення .
Питання 45. Україна на рубежі , кінця 19 – початку 20 століття . Формуваня українських політичних партій . На прикінці 19 на початку 20 столітя активізувався .Посилилась активність політичних сил , розгорнувся процес утворення політичних партій . В 1900 році Харкові була створена перша на східно українських землях українська політична організація – Революційна українська партія (РУП) , першим програмним документом цієї організації була брошура «Самостійна Україна» Міхновського , в якому автор визначає мету патії – створення незалежної української держави . Більша частина партії перейшла на позиції досягнення автономії України що призвело до розколу . В 1902 році Міхновський та його однодумці створили українську народну партію , в 1903 році була створена українська соціалістична партія (УСП) на чолі з Ярошевським . УНП та УСП були не численними організаціями і значного впливу на народні маси не мали . У 1904 році частина рухівців на чолі з Меленевським утворила Українську соціал демократичну спілку , яка невдовзі увійшла до меншовицької фракції російської соціал демократичної робітничої партії .Більшість рухівців на чолі з Винниченком Петлюрою Поршем в 1905 році утворила українську соціал демократичну робітничу партію (УСДРП) .В 1904 році була ствоена українська демократична партія з ініціативи Чикаленка , яка відстоювала ліберально демократичні позиції . Частина демократів на чолі з Гринченком та Єфремовим вийшла із УДП та сторила українську радикальну партію (УРП) . Згодом розкол вдалося подолати . У 1905 році УДП та УРП об*єдналися в українську демократично радикальну партію (УДРП) .Українські партії у національному питанні , кім УНП не йшли далі вимоги автономії України у складі Росії .
Питання 46. Революційні події в Україні в 1905 – 1907 роках Революційний рух в Україні характеризувався масовістю тривалістю , поширеністю на велику територію , задіяністю різних соціальних верств . Протягом квітня – серпня 1905 року , в Україні відбулось понад 300 робітничих страйків у яких взяло участь понад 110 000 осіб , червневі виступи українських селян 1905 року охопили 64 повіти із 94 , повстання на броненосці Потьомкін , збройні виступи під проводом Шмідта , у Києві під проводом Жиданівського , свідчили про поширення революційних настроїв серед солдатів та матросів .Повстанськими центрами в Україні були Харків Олександрівськ Катеринослав Горлівка , де у грудні 1905 року відбулись збройні повстання .В ході революції виникає парламентська форма правління – ради робітничих депутатів . Протягом жовтня – грудня 1905 року ради виникли в 50 населених пунктах росії . В Україні вони діяли у Катеринославі Києві Одесі Миколаїві та інших.Важливе значення мала діяльність Української думській громаді , у 1 та 2 державних думах на пава х парламентської фракції (1906 – 1907 р) . Українська громада відстоювала право України на політичну автономію та українізацію школи , судочинства церкви та місцевих адміністративних органів . 3 червня 1907 року було опубліковано царський маніфест про розпуск другої другої державної думи і новий закон про вибори до третьої думи , це означало державний переворот і проведення реакції . Революція зазнала поразки

Приложенные файлы

  • docx 19315271
    Размер файла: 74 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий