Тема 1.5. Таксація насаджень — НЕПРАВЛЕНИЙ


Тема 1.5. ТАКСАЦІЯ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ
Питання до розгляду:
Поняття про ліс, лісове насадження, деревостан та елемент лісу.
Основні таксаційні показники для характеристики насаджень і деревостану.
Таксаційні показники деревостанів у насадженнях і способи їх визначення.
Характеристика типів лісорослинних умов і типів лісу
Таксація підросту, підліску і живого надґрунтового покриву.
Таксаційна будова насаджень, її закономірності.
Закономірні взаємозв’язки між основними таксаційними показниками дерев у деревостанах.
Ряди розподілу кількості дерев за товщиною.
1. ПОНЯТТЯ ПРО ЛІС, ЛІСОВЕ НАСАДЖЕННЯ, ДЕРЕВОСТАН ТА ЕЛЕМЕНТ ЛІСУ
Ліс (згідно Лісового кодексу України, 2006) - це тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Однією із складових частин лісу є лісове насадження (лісонасадження або лісостан) - це ділянка лісу, однорідна за деревною, чагарниковою рослинністю і живим надґрунтовим покривом, за умовами їх місцезростання та за взаємовідносинами між ними. Поняття «лісове насадження» і «деревостан» хоч і близькі між собою, але не тотожні, поняття «лісове насадження» значно ширше, ніж поняття «деревостан».
Природними складовими лісового насадження є:
деревостан – як сукупність дерев, які складають основу лісового насадження;
підгін - сукупність дерев і чагарників, які сприяють росту та покращенню форми стовбурів головних порід деревостану;
підріст - молоде покоління лісу, яке зростає під наметом лісу і здатне в майбутньому замінити материнський деревостан;
підлісок - наявність чагарників, інколи деревних порід. Які зростають під наметом деревостану і самі не здатні досягти висоти деревного ярусу в певних лісорослинних умовах;
живий надґрунтовий покрив – сукупність трав’яних рослин, чагарничків і напівчагарничків, мохів і лишайників, які покривають ґрунт під наметом лісу або на зрубах;
відпад - дерева, які відмерли внаслідок природного зрідження;
опад - опалі протягом року листя, хвоя, гілки, сучки, кора, бруньки, квіти, плоди, а також всілякі мертві рештки деревних і трав’яних рослин з усіх ярусів.
лісова підстилка - скупчення безпосередньо на поверхні ґрунту шару органічного опаду минулих років, що знаходиться у різних стадіях розпаду, перегнивання та мінералізації;
позаярусна рослинність - наявні рослини різних видів – ліани. мохи, лишайники, поширені в різних ярусах лісового насадження.
Найважливішою складовою частиною лісового насадження є деревостан.
Деревостан - це сукупність лише дерев, однорідних за складом порід, походженням, формою, віком, густотою та іншими ознаками, які визначають деревостан як домінанту лісу.
У практиці лісового господарства при поділі території на окремі лісові ділянки вирішальне значення надають будові верхнього намету, тобто деревостану. Однак і деревостан буває неоднорідним: він може складатися з дерев не однієї, а кількох деревних порід (мішаний деревостан), що значно відрізняються за віком (різновіковий деревостан), висотою, утворюючи не один, а два і більше ярусів у насадженні (складний деревостан). Такі деревостани дуже складні як об’єкт таксації, тому їх потрібно поділяти на більш прості і однорідні частини - елементи лісу.
Елемент лісу - це чистий, простий та одновіковий деревостан або частина мішаного, складного і різновікового деревостану, яке складається з дерев однієї породи, що ростуть в одному ярусі, за віком належать до одного покоління, та мають однакові умови розвитку і місцезростання.
Найбільш наочним прикладом окремого елемента лісу є чисте, одноярусне та одновікове насадження. В мішаних насадженнях елементами лісу виступають окремі деревні породи, у різновікових – різні покоління віку однієї деревної породи, у складних деревостанах – окремі яруси деревостану
Тобто окрема деревна порода, окремий ярус деревостану та сукупність різновікових дерев є окремими елементами лісу.
2. ОСНОВНІ ТАКСАЦІЙНІ ПОКАЗНИКИ ДЛЯ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ І ДЕРЕВОСТАНУ.
Усі лісові насадження, що існують у природі, є поєднанням окремих елементів лісу. У мішаних одноярусних насадженнях елементів лісу буде стільки ж, скільки порід входить до його складу. У складних насадження, де кожний ярус складається з кількох порід і вікових поколінь, кількість елементів лісу дорівнює кількості ярусів, порід і поколінь.
Наприклад, двоярусне насадження з характеристикою першого ярусу 4Дз(150)3Дз(90)3Лп (90) і другого ярусу 10 Клг(50) складається з чотирьох елементів лісу. Той елемент лісу, який має більшу питому вагу за запасом, у формулі складу стоїть на першому місці і називається основним.
Для розподілу лісових масивів на окремі однорідні частини, або насадження і таксаційні виділи, та їх наступного опису застосовують систему особливих кількісних та якісних характеристик - таксаційних показників. Таксаційні показники насадження – це кількісні і якісні оцінки окремих його біологічних властивостей та особливостей будови, а також умов зростання. За допомогою цих таксаційних показників для кожного насадження складають таксаційну характеристику, яка відображає особливості будови лісу, його господарську і промислову цінність.
Деревостан виступає не лише основним компонентом лісу, а й головним об’єктом господарювання. Тому його прийнято характеризувати за комплексом лісівничо-таксаційних показників.
При таксації лісу в окрему таксаційну ділянку виділяють одне насадження і складається таксаційний опис, в якому дається повна його характеристика за наступними таксаційними показниками деревостанів у насадженнях та лісових насаджень загалом:
Походження деревостану: природне або штучне, насіннєве або вегетативне (порослеве), корінне або похідне;
Склад деревостану: чистий – складаються із однієї породи, мішаний – з двох і більше порід;
Форма деревостану: проста (одноярусний деревостан, в якому крони дерев утворюють один намет) або складний (багатоярусний деревостан, в якому крони дерев утворюють кілька наметів);
Вік (А) і вікова структура деревостану та окремих його частин (за породами, ярусами);
Середній діаметр (Dсер) як деревостану в цілому, та окремих його елементів: порід, ярусів, вікових поколінь;
Середня висота (Нсер) деревостану в цілому та окремих його частин;
Бонітет як показник, який характеризує ріст та потенційно можливу для цих природних лісорослинних умов продуктивність насаджень:
Повнота (Р) деревостану в цілому та окремих його частин - показник ступеня щільності стояння дерев на зайнятій ними території;
Запас (М), або кількість деревини, на одиниці площі деревостану в цілому та за елементами лісу (ярусами, окремими породами, віковими поколіннями);
Приріст (Z) як кількість деревини на одиниці площі, що приростає за певний проміжок часу в деревостані в цілому та в складі окремих порід, поколінь, ярусів;
Товарність деревостану або його частин, який характеризує якісний стан деревного запасу і його придатність для отримання лісової продукції в цілому з деревостану або його частин: деревних порід, поколінь тощо.
Тип лісорослинних умов та тип лісу - показник, який характеризує природно-історичні лісорослинні умови цього насадження;
Характеристика підросту, підліску і живого надґрунтового покриття.
Зведена відомість, де для деревостану, як складової частини лісового насадження встановлені основні таксаційні показники, називається таксаційним описом. У ньому дається лісівничо-таксаційна характеристика однотипної ділянки лісу – таксаційного виділу, особливості будови деревостану, дані про наявність деревини та її виробничу цінність.
3. ТАКСАЦІЙНІ ПОКАЗНИКИ ДЕРЕВОСТАНІВ У НАСАДЖЕННЯХ І СПОСОБИ ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ.
3.1. ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЕВОСТАНУ
Походження деревостану – це лісівничо-таксаційний показник, що виражає характер виникнення дерев, що утворюють деревостан.
За походженням деревостани поділяються на природні і штучні. Природні деревостани можуть утворюватися насіннєвим або вегетативним (переважно порослевим) шляхом. Штучні деревостани (лісові культури) можуть створюватися трьома способами:
садінням сіянців або саджанців;
висіванням насіння;
живцюванням.
Деревостани штучного походження характеризуються більшою однорідністю за складом і формою, одним віком, рівномірним розміщенням дерев по площі і значно інтенсивнішим ростом у молодому віці. Але до віку стиглості ріст і продуктивність природних і штучних деревостанів вирівнюються.
Хвойні деревостани, як правило, насіннєвого походження, листяні можуть бути і насіннєвого, і порослевого. При таксації таких деревостанів походження встановлюють за перевагою кількості дерев того чи іншого походження.
Особливості деревостанів за походженням:
Дерева насіннєвого походження найчастіше мають прямий стовбур, у дерев порослевого походження нижня, найцінніша, частина стовбура завжди викривлена, розташовані вони групами, тому що виникають із сплячих бруньок на пнях.
Технічна якість деревини насіннєвих деревостанів вища за порослеві. Порослеві дерева більше вражаються різними хворобами, переважно внутрішньою гниллю, і тому фаутність таких деревостанів вища, ніж у насіннєвих.
Порослеві деревостани у молодому віці ростуть інтенсивніше, ніж насіннєві, але рости перестають раніше за насіннєві. Через більш раннє припинення росту та фаутність порослевих насаджень їх стан є, звичайно гірший, ніж насіннєвих, тому їх потрібно призначати у рубку і більш ранньому віці.
Порослеві деревостани з віком зріджуються швидше, запас деревин у пристиглих і стиглих насадженнях менший, порослеві дерева відмирають значно раніше, ніж дерева в насіннєвих деревостанах. У листяних порослевих деревостанах з віком спостерігається збільшення частини дерев насіннєвого походження.
Як правило, загальна продуктивність порослевих деревостанів менша ніж насіннєвих, тому при таксації лісів потрібно розподіляти деревостани за походженням, а для штучних - ще додатково визначати спосіб їх створення (садіння чи висівання).
3.2. СКЛАД ДЕРЕВОСТАНУ
Під складом деревостану розуміють перелік деревних порід, які утворюють деревостан, з вказівкою частки участі кожної породи у загальному запасі.
Чистим називають деревостан, якщо він складаються з однієї породи, і мішаним, коли складається з двох та більше деревних порід.
Склад деревостану характеризується формулою складу деревостану, в якій вказується скорочено видова назва породи (див табл. ) та коефіцієнт участі – цілі числа, кожна одиниця якого відповідає 10% частки породи у загальному запасі. Сума всіх коефіцієнтів дорівнює 10. Якщо запас деревної породи у складі ярусу становить до 5% загального запасу, то у формулу складу деревостану вона записується без цифрового коефіцієнта, а з додаванням знаку плюс «+».
У табл. __ наведено співвідношення між долями участі в запасі і коефіцієнту складу.
Таблиця
Співвідношення між долями участі в запасі і коефіцієнту складу
Доля запасу породи від загального запасу, % Коефіцієнт складу, цілі числа Доля запасу породи від загального запасу, % Коефіцієнт складу, цілі числа
6 – 15 1 56 – 65 6
16 – 25 2 66 – 75 7
26 – 35 3 76 – 85 8
36 – 45 4 86 – 95 9
46 – 55 5 96 і > 10
Згідно з лісовпорядною інструкцією деревні породи позначаються початковими буквами їх видової назви, що наведено у табл. __.
Наприклад, формули складу чистого соснового, дубового, букового, вільхового деревостанів мають такий вигляд: 10Сз, 10Дз, 10Бкл, 10Вхч. У мішаних деревостанах доля участі кожної породи визначається за співвідношенням їх запасів. Якщо в деревостані із загальним запасом 350 м3/га на складові породи припадає дуба звичайного - 210 м3, клена гостролистого - 60 м3, граба звичайного - 70 м3 і клена-явора – 10 м3, то доля участі кожної породи в загальному запасі становитиме: Дз - 60%, Клг - 17%, Гз - 20%, Яв – 3%. Заокруглюючи отримані значення до десятків (див. табл. __), отримуємо долю участі кожної породи в складі: 6, 2 і 2, а оскільки явір менше 5%, то для нього пишемо «+». Формула складу цього деревостану буде мати такий вигляд: 6Дз2Гз2Клг+Яв.
Особливості визначення складу деревостану:
у молодняках до 10 років породний склад визначається за співвідношенням кількості стовбурів, а не за запасом;
у багатоярусних (складних) деревостанах склад кожного ярусу записується окремо;
деревні і чагарникові породи, які утворюють підлісок, а також підріст у формулу складу деревостану не включаються, а описуються окремо, як складова лісового насадження.
коефіцієнти складу порід у деревостані можуть бути визначені також у частках участі кількості дерев або сум площ поперечних перерізів.
Таблиця
Скорочені назви основних лісотвірних деревних порід України
Видова назва породи Скорочена назва Видова назва породи Скорочена назва
Основні хвойні породи:
Сосна звичайна Сз Модрина європейська Мдє
Сосна кримська Скр Ялина звичайна (європейська) Ялз (Ялє)
Сосна кедрова європейська Скє Ялиця біла Яцб
Основні твердолистяні породи:
Дуб звичайний Дз Клен-явір, (явір) Яв
Дуб червоний Дчр Клен польовий Клп
Дуб скельний Дск Клен татарський Клт
Бук лісовий Бкл В’яз гладенький Взг
Ясен звичайний Ясз Ільм гірський (в’яз шорсткий) Ілг (Взш)
Робінія звичайна (Акація біла) Акб Берест (в’яз граболистий) Клен гостролистий Клг Вишня пташина (черешня) Чш
Основні м’яколистяні породи:
Береза повисла Бп Тополя чорна Тч
Осика Ос Липа серцелиста (дрібнолиста) Лпд (Лпд)
Вільха чорна Влч (Вхч) Липа широколиста Лпш
Тополя біла Тб Верба біла Врб
Особливості опису складу деревостану:
переважаюча (панівна) порода у формулі складу ставиться звичайно на першому місці. В деревостані, що складається з трьох порід, переважаючою визнається порода, на долю якої припадає не менше 40% загального запасу, а в деревостанах із чотирьох порід – не менше 30%;
головна порода (при будь-якій долі запасу) у формулі складу завжди пишеться на першому місці – 3Дз5Ос1Лпд1Бп;
за наявності в складі деревостану (ярусу) кількох господарсько цінних порід, головною з них вважається та, яка має найбільший запас, а за рівних запасів – є найбільш господарсько та економічно цінною.
Переваги мішаних деревостанів над чистими:
вони повністю використовують підземне та надземне середовище, оскільки являють собою комплекс порід, кожна з яких займає свою «екологічну нішу» в навколишньому середовищі;
вони сильніше впливають на середовище, причому їх вплив на ґрунт, як правило, більш сприятливий, ніж чистих, простих та одновікових деревостанів;
вони посилюють і пришвидшують обмін речовин (біологічний кругообіг) між ґрунтом і деревостаном;
вони стійкіші проти шкідників і хвороб, бо неоднорідність їх структури створює перешкоди для поширення шкідливих комах і грибів та водночас в них є кращі умови для життя комахоїдних птахів та інших корисних тварин;
мішані деревостани є більш стійкими проти природніх факторів та продуктивнішими, а отже дають більше ділової деревини та різноманітний вихід сортиментів з неї.
Проте в деяких лісорослинних умовах формуються лише чисті деревостани, де вони є найбільш стійкими – чисті сосняки сухих борів, чисті вільшаники в сирих едатопах, модринники в холодних умовах, зарості гірської сосни на верхній межі лісу і таке інше.
3.3. ФОРМА ДЕРЕВОСТАНУ АБО ЯРУСНІСТЬ
За формою деревостани поділяють на одноярусні, двоярусні, триярусні і т.д. Одноярусні деревостани є простими, а ті, що мають два і більше ярусів – багатоярусними, або складними. У складних деревостанах перший ярус переважно складається із світлолюбних порід, а другий і наступні – із тіневитривалих. Одноярусні деревостани утворюють світлолюбні породи, наприклад сосна, модрина. Типовим двоярусним деревостаном є дубово-грабове: у першому (верхньому) ярусі зростає дуб, у другому ярусі - граб. Так, наприклад, деревостани в лісостепу характеризуються складністю будови, особливо діброви, де звичайними є триярусні мішані деревостани: 1-й ярус – 7Дз1Ясз1Клг1Ілг; 2-й ярус – 8 Лпс1Ябл1Клп; 3-й ярус – з клена татарського і ліщини. Часто утворюють складні, багатоярусні деревостани тіневитривалі породи (ялина, ялиця, граб). У такому випадку у верхньому ярусі розташовані дерева старшого віку, а в другому і у всіх наступних - молодші.
Ярус, на долю якого припадає найбільша частина запасу, називається основним, а інші яруси – другорядними.
Основою для виділення окремих ярусів є різниця в середній висоті і запасі окремих категорій дерев, які утворюють деревостан. Другий ярус виділяють, якщо:
різниця середніх висот ярусів – не менше 20%;
при висоті ярусу від 4 до 8 м, він виділяється за умови, що його висота становить не менше 1/4 висоти верхнього ярусу;
відносна (лісівнича) повнота кожного ярусу має бути не менша 0,3.
запас другого ярусу повинен становити не менше 30 м3/га;
За такого виділення ярусів одна й та ж порода може входити до декількох ярусів. Кожен ярус має визначений видовий склад.
Підріст і підлісок за яруси деревостану не приймають, оскільки вони є окремими ярусами лісового насадження.
Поділ деревостану на яруси має господарське значення тому, що для окремих ярусів необхідно здійснювати спеціальні лісогосподарські заходи, які з економічної точки зору не доцільно здійснювати в ярусах з малими запасами деревини.
3.4. ВІК І ВІКОВА СТРУКТУРА ДЕРЕВОСТАНУ
Окремі дерева в деревостані звичайно розподіляються за віком, тому характеризуючи деревостан, розрізняють переважаючий і середній вік.
Переважаючим називають вік, який має більша частина дерев деревостану.
Середній вік - визначається як середньозважена величина пропорційно до участі у запасі деревостану окремих вікових груп дерев:
Асер=A1∙M1+A2∙M2+…+An∙MnM1+M2+…+Mn ()де, А1, А2, … Аn – вік окремих груп або поколінь дерев;
М1, М2, … Мn – відповідні їх запаси.
Визначення запасу – робота трудомістка, то враховуючи, що запаси прямо пропорційні до сум площ поперечних перерізів, середній вік можна визначити наступним чином:
Асер=A1∙G1+A2∙G2+…+An∙GnG1+G2+…+Gn ()де, G1, G2, … Gn – суми площ поперечних перерізів в окремих групах дерев або поколіннях.
Якщо вік дерев майже однаковий, то середній вік можна визначити як середньоарифметичний з віку окремих дерев, за допомого вікового бурава або підрахунком річних кілець на зрубаних деревах.
З точністю до одного року вік деревостану визначається при таксації лісових культур, рік створення яких відомий, та молодняків у віці до 10 років. У деревостанах старшого віку вік визначається за укрупненими категоріями (градаціями) – класами віку.
Клас віку – це той віковий період (інтервал), в який потрапляє вік деревостану.
Прийняті такі градації тривалості класів віку (позначаються римськими цифрами):
20 років – для деревостанів, які зростають у горах і переважно для таких порід як ялина, ялиця, дугласія, тис, ялівець, кедр, бук та клен-явір;
10 років – для хвойних порід у рівнинних умовах, твердолистяних і м’яколистяних порід;
5 років – для швидкорослих порід (тополі, верби), а також для деревостанів з переважанням ільмових, акації білої та гледичії, ясена зеленого, кленів ясенелистого і татарського.
Таблиця
Протяжність класів віку у роках при різних градаціях тривалості класу віку
Тривалість (градація) класу віку:
20 років 10 років 5 років
клас віку протяжність
у роках клас віку протяжність
у роках клас віку протяжність
у роках
I 1-20 I 1-10 I 1-5
II 21-40 II 11-20 II 6-10
III 41-60 III 21-30 III 11-15
IV 61-80 IV 31-40 IV 16-20
V 81-100 V 41-50 V 21-25
VI 101-120 VI 51-60 VI 26-30
VII 121-140 VII 61-70 VII 31-35
VIII 141-160 VIII 71-80 VIII 36-40
IX 161-180 IX 81-90 IX 41-45
X 181-200 X 91-100 X 46-50
XI XI 101-110 XI 51-55
XII XII 111-120 XII 56-60
XIIІ XIIІ 121-130 XIIІ 61-65
XIV XIV 131-140 XIV 66-70
XV XV 141-150 XV 71-75
XVІ XVІ 151-160 XVІ 76-80
і так далі і так далі і так далі
Середній вік деревостану (ярусу, елементу лісу) визначається з точністю:
5 років – коли вік деревостану не перевищує 100 років;
10 років – коли вік деревостану понад 100 років.
У таксаційних описах запис складу та віку деревостану часто можуть поєднуватися у формулі складу деревостану: 7Сз(90)3Ялз(70).
Крім класів віку і конкретного його значення у роках застосовують термін група віку, який включає у себе по декілька класів віку6
молодняки – зімкнуті деревостани у стані гущі та жердняку, характеризуються швидким ростом у висоту, різкою диференціацією дерев за розмірами та відбувається природне зрідження деревостанів;
середньовікові – характеризуються кульмінацією приросту у висоту тіневитривалих порід у світлолюбних дещо знижується, збільшенням приросту за діаметром, послабленням процесу відпаду дерев (але ще не затухання), а також настанням періоду масового плодоношення;
пристиглі – ріст у висоту слабшає, посилений приріст за діаметром, настає фаза природного зрідження дерев із зниженням зімкнутості деревостану, посилюється плодоношення, продовжується нарощування запасу деревини;
стиглі – відрізняються затуханням приросту у висоту, інколи і деякого послаблення приросту за діаметром; у цій фазі деревостани дають найбільший запас та вихід сортиментів;
перестійні – деревостани характеризуються великими віком, зниженням приростів за всіма таксаційними показниками, у дерев спостерігається значна кількість дефектів (пошкодження захворювання) та великий відпад дерев.
Групи віку встановлюються з врахуванням віку головної рубки, згідно табл. __.
Таблиця
Розподіл деревостанів за групами віку та їх протяжність при 10-річній протяжності класу віку
Вік рубки головного користування Група віку
молодняки середньовікові пристиглі стиглі перестійні
Хвойні та твердолистяні (насіннєвого походження):
111-120 I-IV
(1-40) V-IX
(41-90) X-XI
(91-110) XII-XV
(111-150) XVI i >
(151 i >)
101-110 I-IV V-VIII
(41-80) IX-X
(81-100) XI-XIV
(101-140) XV i >
(141 i >)
91-100 I-IV V-VII
(41-70) VIIІ-IX
(71-90) X-XIII
(91-130) XIV i >
(131 i >)
81-90 I-IV V-VI
(41-60) VII-VIIІ
(61-80) IX-XII
(81-120) XIII i >
(121 i >)
71-80 I-IV V
(50) VI-VII
(51-70) VIII-XI
(71-110) XII i >
(111 i >)
Види та типи вікової структури деревостанів:
одновікові деревостани – утворені одним поколінням дерев, і поділяються на два типи:
абсолютно одновікові – складаються із дерев одного календарного віку (наприклад культури, створені висіванням чи садінням одновікових сіянців);
умовно одновікові – коли вік дерев не перевищує протяжності одного класу віку (наприклад різниця у віці дерев не більше 10 років при 10-річній протяжності класу віку);
різновікові – утворені кількома поколіннями, і їх різниця складає більше ніж на один клас віку, і поділяються на два типи:
умовно різновікові – утворені одним поколінням, з різницею не більше одного класу віку (наприклад різниця у віці дерев не більше 20 років при 10-річній протяжності класу віку);
різновікові деревостани з кількома вираженими поколіннями – в лісах, дещо порушених рубками, де наявні 2-3 покоління дерев;
абсолютні різновікові – притаманні пралісам зі складною структурою (коли наявні дерева всіх вікових поколінь або ж класів віку).
3.5. СЕРЕДНІЙ ДІАМЕТР
Середнім діаметром (Dсер) деревостану є діаметр середнього дерева.
Середнє дерево у деревостані у загальному ряді розподілу дерев за ступенями товщини посідає чітко визначене місце. У деревостані, який складається з одного елементу лісу, середній діаметр становить 60% діаметра найтовстішого дерева і приблизно у 2-2,3 рази більший за діаметр найтоншого, тобто 60% загальної кількості дерев деревостану мають діаметр, менший за середній, а 40% - більший за нього. У деревостанах із розподілом дерев за ступенями товщини, близьким до нормального, середній діаметр (Dсер) розташований між ступінню товщини із найбільшою кількістю дерев і наступною ступінню товщини за нею.
При окомірному (візуальному) методі таксації (при проведенні інвентаризації лісового фонду) відшукують візуально середнє дерево і визначають його діаметр, або ж обчислюють як середньоарифметичне значення з діаметрів не менше 15 дерев, відібраних механічним способом і заміряних мірною вилкою – коли досвіду немає. При вже набутому досвіді можна обмежитися заміром діаметрів трьох дерев з числа середніх за товщиною.
Середній діаметр можна визначити через діаметри самого тонкого або самого товстого дерева, враховуючи закономірності будови деревостану по діаметру (хоча ця закономірність зберігається лише в деревостанах із непорушеною рубками чи стихійними впливами будовою):
Dсер = 2dсамого тонкого дерева , ()
Dсер= dсамого товстого дерева1,6 , ()
При вимірювальному (вибірковому) та переліковому методах таксації середній діаметр визначають точнішими способами, причому розрізняють середньоарифметичний та середньоквадратичний діаметри:
Середньоарифметичний діаметр (менш точний) визначається як частка від ділення суми добутків усіх дерев елементу лісу кожної ступені товщини та їх кількості у ступенях на загальну кількість дерев:
Dсер=d1n1+d2n2+...+dnnnn1+n2+...+nn= ΣdnN , ()
де, d – діаметр відповідної ступені товщини, см;
n – кількість дерев у відповідній ступені, шт.
Середньоквадратичний діаметр (найточніший) визначають за площею поперечного перерізу середнього дерева. Для цього спочатку обчислюють загальну суму площ поперечних перерізів всіх ступеней товщини, шляхом множення площі поперечного перерізу величини ступені на кількість дерев у відповідній ступені (див. табл. __):
ΣG = g1n1+ g2n2+…+gnnn , ()
де, ΣG – сума площ поперечних перерізів усіх дерев, м2;
g – площа поперечного перерізу величини ступені товщини, м2;Σ
n – кількість дерев у відповідній ступені товщини, шт.
Потім суму добутків площ поперечних перерізів і кількості дерев ділять на загальну кількість дерев по всіх ступенях товщини, визначивши таким чином площу поперечного перерізу середнього дерева:
gсер=ΣGN , ()
де, N - загальна кількість дерев по всім ступеням товщини, шт.
За визначеною площею поперечного перерізу середнього дерева (gсер) встановлюють його діаметр двома способами:
знайшовши цю площу поперечного перерізу по таблиці «Площ поперечних перерізів деревних стовбурів(див. ЛТ С. 20-22) і таким чином визначаємо діаметр середнього дерева, що і буде середнім діаметром деревостану;
шукаємо на основі залежності - Dсер=200·ΣGπ·N ()
Наприклад, згідно даних табл. __ gсер=ΣGN=10,5270=0,0389 м2 = 22,2 або 22,3 см.
В даному випадку, площа поперечного перерізу середнього дерева згідно таблиць «Плош поперечних перерізів деревних стовбурів» розташовується посередині між 0,0387 і 0,0391, тобто середній діаметр можна прийняти 22,2 с або 22,3 см. Тому треба скористатися більш точним розрахунком:
Dсер=200·ΣGπ·N=200·10,53,14·270=22,3 смОсобливості визначення середнього діаметра:
точність визначення середнього діаметра приймається:
при Dсер від 4 до 8 см включно – 1 см;
при Dсер від 9 до 16 см включно – 2 см;
при Dсер понад 16 см – 4 см.
у пристиглих, стиглих і перестійних деревостанах середній діаметр визначають для кожного елементу лісу;
у молодняках і середньовікових – тільки для головної або переважаючої господарсько цінної породи.
3.6. СЕРЕДНЯ ВИСОТА
Середня висота деревостану (Нсер) є важливим таксаційним показником, вона служить для цифрової характеристики (у співвідношенні з віком, діаметром, повнотою) стану і продуктивності як самого деревостану, так і якості лісорослинних умов. Середня висота є основою для побудови багатьох нормативно-довідкових матеріалів для таксації лісу - бонітетних шкал, таблиць стандартних значень сум площ перерізів і запасів, встановлення розрядів висот тощо.
Середню висоту визначають при окомірному методі таксації з точністю до 1 м двома способами:
вимірювання висоти у середнього дерева, яке вибирають візуально.
через висоту самого високого дерева:
Hсер= hсамого високого дерева1,16Перевага – простота у виконанні. Недолік – недостовірна точність.
Середню висоту деревостану елементу лісу доцільно визначати точнішими методами (до 0,1 м), які засновані на вимірюванні висот і діаметрів значної кількості модельних (облікових) дерев із наступною побудовою графіка висот або обчисленням середньоарифметичної чи середньозваженої висоти.
При вимірювальному (вибірковому) та переліковому методах таксації середню висоту деревостану визначають на ступними способами:
графічним шляхом за допомогою графіка «Крива висот». Для побудови цього графіка в деревостані необхідно виконати перелік дерев за ступенями товщини і виміряти висоти 12–25 модельних дерев, які підбирають пропорційно кількості дерев у відповідних ступенях товщини. Отримані дані наносять на графік, де на осі абсцис відкладають діаметри за ступенями товщини, а на осі ординат - відповідні їм висоти. Після графічного вирівнювання нанесених на графік фактичних даних одержують випуклу суцільну лінію, яка називається кривою висот. Вона показує залежність висот дерев від їх діаметрів при переході від тонких дерев до товстих.
Вставити графік
Особливості побудови графіка «Крива висот»:
випукла суцільна лінія має з’єднати нижню і верхню точку висот;
випукла суцільна лінія повинна проходити посередині між нанесеними на графік точками і максимально ближче до них;
відхилення точок над лінією і під нею має бути майже однаковим, (тобто вона має поділити їх максимально порівну);
щоб визначити середню висоту, за графіком на осі абсцис визначають місце середнього діаметра і з цієї точки проводять перпендикуляр до перетину з кривою висот. Значення на осі ординат в точці перетину і буде величиною середньої висоти.
графік будується вручну на міліметровому папері або за допомогою MS Excel.
Для визначення середньоарифметичної висоти для кожної деревної породи методом випадкової вибірки вимірюють висоти 12-15 дерев ступенів товщини, які відібрані механічним способом. Дані вимірів додають і ділять на кількість моделей. З метою зменшення кількості вимірів дерев до 5-9 рекомендують підбирати моделі тільки з центральних ступенів товщини, звертаючи увагу на те, щоб висоти цих дерев дуже не відрізнялися від середніх висот цих ступенів товщини.
Перевага – простий у виконанні.
Недолік – необхідність правильного і точного вибору модельних дерев.
Визначення середньозваженої висоти (метод Лорея, який є науково обґрунтований і точніший) вимагає переліку дерев і даних виміру висот модельних дерев за ступенями товщини:
Hсер=h1G1+h2G2+...+hnGnG1+G2+...+Gn= ΣhGΣG , ()
де, h1, h2, hn, - середньоарифметичні висоти модельних дерев окремих ступеней товщини, м;
G1, G2, Gn, - суми площ поперечних перерізів дерев кожної ступені товщини, м2.
Перевага цього способу – він науково обґрунтованій і більш точний.
Недолік – залежність величини середньої висоти деревостану від інтенсивності вибірки дерев при рубках догляду. Якщо рубка виконується низовим методом, середня висота після рубки збільшується, а при верховому методі, відповідно зменшується.
Середню висоту ярусу мішаного деревостану обчислюють за значеннями середніх висот кожного елементу лісу в ярусі як середньозважену величину, враховуючи коефіцієнти складу кожної деревної породи:
Hсер. яр.=h1k1+h2k2+...+hnknk1+k2+...+kn , ()де, h1, h2, hn, - середня окремої деревної породи у ярусі, м;
k1, k2, kn, - коефіцієнт складу породи.
3.7. БОНІТЕТ
Бонітет - показник продуктивності деревостану та, певною мірою, показник якості лісорослинних умов, залежно від родючості ґрунтів.
Відмінності якості лісорослинних умов характеризуються класами бонітету деревостанів і позначаються римськими цифрами у зростаючому порядку від найбільш продуктивних до найменш продуктивних. Визначається за бонітетними шкалами які проф. М.М. Орлов ще на початку XX століття запропонував на основі:
походження (насіннєве і порослеве);
віку;
середньої висоти деревостану.
Спочатку деревостани поділялися на п’ять основних класів бонітету (I, II, III, IV, V). Згодом виявилося, що існують більш (Іa, Іb, Іc, Іd, Іe і т.д.) та менш (Va i Vb) продуктивні деревостани в лісових насадженнях.
Недоліком бонітетних шкал є те, що вони не враховують особливостей ходу росту деревних порід, внаслідок чого протягом їх життя спостерігаються випадки переходу деревостанів з одного класу бонітету в інші (тобто зменшення або підвищення класу бонітету з віком), чого не повинно бути.
Перевагою є простота їх застосування і можливість порівняння результатів.
Бонітетні шкали знаходяться у НСМТЛ (С. 152-155) та у ЛТ (С. 327-331), причому в останньому усунуто недоліки бонітетних шкал, виявлені в НСМТЛ та наведена бонітетна шкала для деревостанів швидкорослих порід.
3.8. ПОВНОТА
Для відображення цих специфічних рис деревостанів, які пов'язані зі щільністю стояння дерев, під час лісоінвентаризації розрізняють такі їх таксаційні показники як повноту, густоту та зімкнутість намету деревостану.
Повнота деревостану - ступінь щільності стояння дерев, яка характеризує використання ними зайнятого простору. Причому повнота деревостану визначається порівнянням його з ідеально повним еталонним.
Густота деревостану - це кількість дерев на одиниці лісової площі. Вона залежить від характеру розташування дерев (рівномірного, нерівномірного, куртинно-групового), внаслідок чого вона є дуже мінливою ознакою, а тому в таксації має відносно обмежене практичне застосування.
Зімкнутість деревостану - ступінь проективного покриття наметом дерев розташованих нижче піднаметних горизонтів (підліску, підросту, живого надґрунтового покриву та ґрунту). Визначається як відношення площі проекції намету дерев (без включення площі проекцій крон, що перекриваються) до зайнятої ними площі ділянки.
Усі ці таксаційні показники різняться між собою, але між ними є кореляційний зв'язок, що часто виражається сильним ступенем.
Власне повнота деревостану є двох видів:
абсолютна (таксаційна) – як сума площ поперечних перерізів (м2) на висоті грудей усіх дерев елементу лісу на 1 га;
відносна (лісівнича) – визначається за ступенем зімкнутості крон.
Абсолютна (таксаційна) повнота використовується для наступного визначення запасу деревостану, а відносна (лісівнича) – для призначення лісогосподарських заходів.
У виробничих умовах при переліковій та вимірювальній таксації визначають відносну (лісівничу) повноту елементу лісу через порівняння сум площ поперечних перерізів таксованого і нормального повного деревостану за формулою:
P=GтаксGнорм(1,0), ()
де, Gтакс – фактична (наявна) сума площ поперечних перерізів дерев деревостану, м2/га;
Gнорм(1,0) – сума площ поперечних перерізів нормального деревостану з повнотою 1,0.
Значення заокруглюється до сотих (0,01)!
Фактична (наявна) сума площ поперечних перерізів дерев (абсолютна або ж таксаційна повнота - Gтакс) у деревостані може визначатися двома шляхами:
на основі суцільного або вибіркового переліку дерев (табл.__);
вибірково-вимірювальним методом (метод реласкопічної таксації), шляхом закладання кругових або так званих реласкопічних площадок (з використанням повнотоміра Біттерліха, призми Анучіна, ланцюгових реласкопів та ін.).
Сума площ поперечних перерізів для нормальних деревостанів з повнотою 1,0 (Gнорм(1,0)) визначається двома шляхами:
за т. зв. стандартними «Таблицями сум площ перерізів і запасів насаджень при повноті 1,0». Вони знаходяться у НСМТЛ (С. 338-347) або у ЛТ (С. 398-409);
за «Таблицями ходу росту повних насаджень». Вони знаходяться у НСМТЛ (С. 156-291) або у ЛТ (С. 332-397).
Таблиця
Результати переліку дерев на пробній площі (як приклад визначення фактичної (наявної) суми площ поперечних перерізів при вибірковому переліку)
Ступені
товщини,
см Кількість дерев у ступені, N, шт Площа поперечного перерізу ступені товщини, g, м2 Сума площ поперечних перерізів усіх дерев у ступені, G, м2
12 4 0,0113 0,0452
16 36 0,0201 0,7236
20 110 0,0314 3,454
24 70 0,0452 3,164
28 48 0,0616 2,9568
32 2 0,0804 0,1608
Σ 270 - 10,5
У складних багатоярусних деревостанах визначають окремо повноту кожного ярусу. Для цього спочатку уявляють, як виглядав би деревостан, якщо б у ньому залишити один ярус, який будуть таксувати, а всіх інших ярусів не було б. оцінку повноти здійснюють для першого ярусу і потім аналогічно для всіх інших. Повнота кожного окремого ярусу називається частинною, а цілого деревостану (всіх ярусів разом) – загальною.
3.9. ЗАПАС ДЕРЕВОСТАНУ ТА ЙОГО ПРИРІСТ
Запас деревостану (М) – важливий таксаційний показник, що характеризує сумарний об’єм стовбурної деревини дерев, які становлять ту частину деревостану, що росте.
Запас визначається у щільних кубометрах на одиницю площі (м3/га).
Розрізняють такі категорії запасу:
експлуатаційний - це та частина запасу деревини, яка за своїми розмірами і якістю придатна для отримання певних сортиментів;
ліквідний запас – це частина експлуатаційного запасу без пнів, вершин дерев, частини дерев, пошкоджених гниллю, кори ділових сортиментів;
запас за чистими породами – це диференціація деревного запасу за породами, тобто запас елементів лісу.
Загальний приріст деревостану – величина, на яку змінюється значення загального запасу деревостану з віком, м3/га. Буває періодичним та поточним. Якщо загальний приріст деревостану визначається без урахуванням приросту дерев відпаду, то він називається зміна запасу.
3.10. ТОВАРНІСТЬ ДЕРЕВОСТАНУ
Товарність деревостану характеризує цінність деревного запасу і визначається класом товарності. Клас товарності характеризується відсотком виходу ділової деревини або ділових дерев. Якість деревостанів, які ростуть на ґрунтах однакової продуктивності, може бути різною: поряд з нормально розвинутими здоровими деревами можуть траплятися сучкуваті, пошкоджені грибними захворюваннями, з різними вадами. Тому вихід деревної продукції при розробці таких деревостанів буває неоднаковим, що й відображає клас товарності.
Чинними нормативами встановлено три класи товарності, які визначаються тільки в пристиглих, стиглих і перестійних деревостанах для кожного елементу лісу окремо
Таблиця – Класи товарності деревостанів
Класи
товарності Вихід ділової деревини, %
Частка ділових дерев, %
Хвойні Дуб Бук Ясен Граб Береза Осика Вільха
1 >85 >70 >81 >70 >55 >61 >61 >60
>95 >95 >90 >80 >80 >80 >80 >80
2 59-84 51-69 46-80 31-69 26-54 41-60 36-60 21-59
85-94 75-94 70-89 60-79 50-79 60-79 60-79 50-79
3 до 59 до 51 до 46 до 31 до 26 до 41 до 36 до 21
до 85 до 75 до 70 до 60 до 50 до 60 до 60 до 50
При візуальному (окомірному) методі таксації відсоток виходу ділової деревини встановити доволі важко, тому як притримку використовують співвідношення між кількістю ділових і дровяних дерев, тобто визначають частку ділових дерев. Оскільки вихід ділової деревини тісно пов'язаний із часткою ділових дерев у загальному числі їх, то це неважко визначити окомірно або шляхом підрахунку кількості ділових і дров’яних дерев на пробних площах.
Деревостани, пошкоджені хворобами і шкідниками, з виходом ділової деревини 20% і менше виділяють окремо.
В таксаційному описі замість класу товарності може вказуватися % ділових дерев.
ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ ЛІСОРОСЛИННИХ УМОВ І ТИПІВ ЛІСУ
Тип лісорослинних умов (ТЛРУ)– це
ТЛРУ є важливим лісівничим показником, який характеризує однорідні лісорослинні умови на вкритих і невкритих лісовою рослинністю лісових ділянках. Для їхньої класифікації використовується едафічна сітка Алексєєва-Погребняка, побудована на основі вологості та багатства ґрунту. Типи лісорослинних умов позначаються великими латинськими літерами, які вказують на групи едатопів:
За трофотопами:
А – бори - дуже бідні грунтові умови, переважно – піщані грунти. Рослинність – виключно оліготрофна.
В – субори – відносно бідні за родючістю (трофністю) грунти – супіщані, глинисті піски або піщані грунти із супіщаними й суглинистими прошарками невеликої потужності. Рослинність – борові оліготрофи та домішка мезотрофів.
С – сугруди (складні субори) – відносно багаті ґрунти: супіски, із прошарками суглинків. Рослинність – оліготрофна і мезотрофна і мегатрофна, причому більш потужно розвинуті рослини відносяться, головним чином, до перших двох, а рослини більш дрібні (нижні деревні яруси, підлісок та трав’яний покрив) складаються переважно з останніх двох
D – груди – найбільш родючі місцезростання. Ґрунти суглинисті і глинисті. Рослинність – з переважаючою кількістю мегатрофів. Мезотрофи зустрічаються лише у верхніх деревних ярусах. Нижні яруси, підлісок та живий надґрунтовий покрив – виключно мегатрофи.
За гігротопами - позначається індексами, що характеризують ступінь зволоження грунту:
0 – дуже сухі -
1 – сухі – рівень залягання ґрунтових вод більше 4-х метрів;
2 – свіжі – на піщаних ґрунтах рівень залягання ґрунтових вод 2-4 м, а на суглинистих – більше 4-х метрів;
3 – вологі - рівень ґрунтових вод у піщаних ґрунтах – 1-2 м, у суглинистих і глинистих – 2-4 м;
4 – сирі - на піщаних ґрунтах рівень ґрунтових вод на глибині біля 1м, на супісках – 1-3 м.
5 – мокрі (або ліс по болоту) – рівень ґрунтових вод більшу частину вегетаційного періоду – біля поверхні ґрунту.
Наприклад, А1 – сухий бір, В2 – свіжий субір, С2 – свіжий сугруд, D3 – вологий груд тощо.
Основним критерієм встановлення едатопу є склад і бонітет деревостану.
В межах типу лісорослииних умов виділяється тип лісу, який об’єднує різні ділянки за однорідністю кліматичних і ґрунтових умов. У назві типу лісу крім едатопу зазначаються породи, які утворюють корінний тип деревостану. Наприклад, свіжий дубовий субір – у корінному деревостані верхній ярус складає сосна, а другий – дуб.
Назва типів лісу складається із назви типу лісорослинних умов (едатопу) і переважаючих порід корінного деревостану,до яких можна додати район поширення типу лісу. Наприклад, вологий карпатський ялицево-ялиновий субір; сирий карпатський сіровільховий сугруд тошо.
У назвах типів лісу сугрудів і грудів, у корінних деревостанах яких панують дуб, вільха бук, ялина або ялиця припустимі скорочення:
дубовий груд (сугруд) – діброва (судіброва);
вільховий груд (сугруд) – вільшина (сувільшина);
буковий груд (сугруд) – бучина (субучина);
ялиновий груд (сугруд) – рамінь (сурамінь),;
ялицевий груд (сугруд) – яличина (суяличина);
Тоді, наприклад, тип лісу свіжий грабово-дубовий груд прийме назву коротшу – свіжа грабова діброва
Тип лісу записується скорочено індексами типів лісу, що наведені у табл.
Таблиця – позначення типів лісу індексами.
ТЛРУ Назва типу лісу Індекс типу лісу
С2 Свіжа грабова діброва С2-гД
Свіжа букова судіброва С2-бкД
Керівними ознаками є деревостан. Підлісок і живий надґрунтовий покрив.
Тип деревостану – це найменша класифікаційна одиниця, що об’єднує ділянки лісу, схожі за переважаючою породу деревного ярусу у схожих ґрунтово-гідрологічних і кліматичних умовах
За відповідністю лісорослинними умовам та типам лісу деревостани поділяються на корінні та похідні.
Таблиця – склад і форма корінних деревостанів у різних трофотопах
(для підзони широколистяних лісів, Лісостепу і Карпат)
А - бори B - субори C - сугруди D - груди
І ярус
Головні породи:
сосна
Домішка: береза
ІІ ярус
відсутній І ярус
Головні породи:
сосна
Домішка: береза
ІІ ярус
інколи як підлісок: ялина, дуб, бук
Підлісок: не завжди добре виражений - горобина, жовта акація (карагана дерев’яниста), ялівець, на півдні – глід, скумпія та інші І ярус
Головні породи:
сосна, ялина, дуб, бук, ялиця, вільха чорна та сіра
Домішка: береза, осика та ін.
ІІ ярус
не завжди: ялина, дуб, бук, ялиця
ІІ або ІІІ ярус
граб, клен гостролистий, липа
Підлісок: ліщина, бруслина бородавчаста, калина гордовина, черемха, калина, смородина, порічки та інші І ярус
Головні породи:
дуб, ялина, бук, ялиця, вільха чорна
Домішка: ясен, ільм, явір, береза, осика
ІІ ярус
не завжди виражений: клен гостролистий
ІІІ ярус
не завжди виражений: граб, липа, клен татарський
Підлісок: бузина чорна, бруслина європейська, жимолость чорна, свидина та інші
Таблиця – бонітети головних порід корінних деревостанів півдня підзони широколистяних лісів, Лісостепу і Карпат
Т
Г А
(бори) B
(субори) C
(сугруди) D
(груди)
1
(сухі) Сосна ІІІ-І V Сосна ІІІ-ІІ
Дуб V Сосна ІІ-І
Дуб ІV 2
свіжі Сосна ІІ-І Сосна Іa-Іb
Ялина ІІІ
Дуб ІІІ-ІV Сосна Іa-Іb
Ялина ІІ
Дуб І-ІІІ
Бук ІІ 3
(вологі) Сосна ІІІ
У підліску:
Ялина ІV-V
Дуб V Сосна І-ІІ
Ялина ІІІ-ІV
Дуб ІІІ
Бук ІV Сосна І-Іа
Ялина І-ІІ
Дуб І-ІІІ
Бук ІІ 4
(сирі) Сосна ІV Сосна ІІІ-ІV
Ялина ІV-V 5
(мокрі) Ссосна V-Vа Сосна ІV-V
Вільха ІV-ІІІ ХАРАКТЕРИТСИКА ПІДРОСТУ, ПІДЛІСКУ І ЖИВОГО НАДҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ.
5.1. ТАКСАЦІЯ ПІДРОСТУ
Підростом називають молоде покоління деревних рослин, яке зростає під наметом основного деревостану, здатне з віком повністю або частково замінити його, тобто вийти у верхній ярус.
Підріст не можна ототожнювати з деревним ярусом, його слід вважати новим поколінням лісу. Підріст є окремими ярусом лісового насадження. Звичайно до підросту зараховують природне поновлення під наметом лісу у віці від 5 років і вище, яке не досягло 1/4 середньої висоти основного ярусу.
Підріст здатний рости під наметом лісу певний період часу, який залежить від породи, та в певній мірі від повноти деревостану: береза й осика – 1-2 роки, сосна – 2-3 роки, ялина, бук, ялиця – до 60 років, не підростаючи вище одного метра, і розвиваючи зонтиковидні крони. Дубовий підріст вже з другого-третього року життя під наметом деревостану втрачає здатність верхівкового росту перетворюючись у так звані «торчки».
Виявлення та опис стану підросту здійснюється окомірно або вибірковими методами.
При окомірній оцінці вказують такі показники:
склад за процентним співвідношення кількості життєздатних стовбурців складових порід;
середній вік;
середню висоту;
густоту (густий, середній або рідкий), або кількість екземплярів на 1 га (тис. шт);
розміщення (рівномірне, нерівномірне, групове, куртинне);
стан підросту: благонадійний - здоровий, що зможе замінити старий ліс, і неблагонадійний - що відстає у рості, має механічні пошкодження, заражений шкідниками.
На основі цих даних за спеціальними нормативними шкалами дається загальна оцінка підросту і в таксаційному описі записуються його характеристики у вигляді короткої формули із скорочених позначень показників.
Пдр: 10Ялє, 5-10 р., Н=1,5 м, сер. густ. (4 тис. шт/га), рівномірний, благ.
При здійсненні спеціальних обстежень успішності природного поновлення та з метою тренування окоміру таксаторів, облік та оцінка підросту виконується вибірковим методом - шляхом закладання пробних площадок, які рівномірно розташовані на обстежуваній площі. Кількість площадок має становити 15-20, на яких визначають вищенаведені показники шляхом переліку та іншими вимірюваннями.
Практикум з лісівництва!!! Та інструкція з впорядкування лісового фонду!
5.2. ТАКСАЦІЯ ПІДЛІСКУ
Підліском називають чагарники і деревні породи, які набули вигляду чагарників, що ростуть під наметом лісу і нездатні утворити деревостан у цих лісорослинних умовах.
5.3. ТАКСАЦІЯ ЖИВОГО НАДҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ
Підлісок має велике лісівниче і господарське, а також кормове і захисне значення для диких тварин, тому його опис при таксації ліс обов’язковий.
У характеристиці підліску вказують основні види деревних і чагарникових порід, характер їх розміщення і густоту. Притримки для густоти: густий - більше 5 тис. шт/га; середній - 2-5 тис. шт/га; рідкий - менш 2 тис. шт/га.
Далі дається опис надґрунтового покриву (вкриття), рельєфу та інших особливостей. Живе надґрунтове вкриття характеризується основними видами трав і чагарників, визначаючи насамперед індикатори лісорослинних умов. Ґрунт описують, визначаючи його тип, механічний склад вологість і ступінь опідзолення. Для характеристики рельєфу вказують місцерозташування насадження (пойма, вододіл, схил), форму рельєфу (рівний, горбистий, гірський). У гірських умовах вказують експозицію і крутизну схилів у градусах.
Слід зазначити, що складні насадження мають деякі переваги порівняно з простими: вони відзначаються більшою продуктивністю і більшою різноманітністю деревних і недеревних продуктів, стійкіші до шкідників та хвороб лісу, менше терплять від стихійних лих.
Підліском називають чагарники і низькорослі деревні породи, які зростають під наметом деревостану і нездатні утворити деревос- тан, тобто нездатні вийти у верхній ярус.Підлісок має лісівниче і господарське значення, тому при таксації лісу його опис обов'язковий. У характеристиці підліску вказують основні види деревних та чагарникових порід, характер їх розміщення і густоту. Градації густоти такі: густий — понад 5 тис. кущів на 1 га, середньої густоти — 2-5 тис. кущів, рідкий — менше 2 тис. кущів. Для плодово-ягідних і технічних чагарників вказується порода, вік із градацією у 5 років, середня висота із градацією 0,5 м і кількість екземплярів на 1 га.
Велике значення має підлісок під наметом лісу, особливо світлолюбних порід — він захищає грунт від задерніння, зменшує витрату ґрунтової вологи на випаровування, збагачує грунт своїм опадом, зменшує поверхневий стік та оберігає його від розмиву.
Чагарники служать місцем для гніздування багатьох корисних комахоїдних птахів, джерелом отримання харчових продуктів (ягід, горіхів, інших плодів), лікарської сировини, а також кормовою базою і місцем перебування для численних лісових звірів і птахів, тобто суттєво впливають на чисельність мисливської фауни.
Підлісок сприяє формуванню стовбурів та очищенню їх від гілок, різноманітно впливає на навколишнє та внутрішнє середовище (ґрунт, вологість і мікроклімат приземного шару стромосфери) тощо. Підлісковий ярус посилює естетичні властивості лісу у пору цвітіння навесні, при дозріванні плодів та зміні кольору листя восени. Густий підлісок у приміських лісах і лісопарках зменшує кількість відвідувачів і цим послаблює рекреаційні дигресивні процеси в насадженнях.
Негативна роль підліску полягає у затримці росту сходів і підросту деревних порід, утрудненні лісовідновлення, звалювання і трелювання дерев.
ТАКСАЦІЙНА БУДОВА НАСАДЖЕНЬ, ЇЇ ЗАКОНОМІРНОСТІ.
У кожному деревостані при їх рості і розвитку спостерігаються закономірності у будові: у розподілі кількості дерев за їх товщиною, висотою, площею, об'ємом та іншими таксаційними показниками. Ці закономірності найчіткіше проявляються у простих за формою, чистих, одновікових і незайманих рубаннями нормальних насадженнях або в деревостанах одного елементу лісу.
ЗАКОНОМІРНІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ МІЖ ОСНОВНИМИ ТАКСАЦІЙНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ДЕРЕВ У ДЕРЕВОСТАНАХ.
РЯДИ РОЗПОДІЛУ КІЛЬКОСТІ ДЕРЕВ ЗА ТОВЩИНОЮ
Ряд розподілу кількості дерев за товщиною є основним показником і дає загальне уявлення про будову насадження. Розподіл характеризує ступінь участі дерев кожного ступеня товщини в утворенні насадження. Усі інші основні таксаційні показники (середній діаметр (Dсер), середня висота (Hсер) та ін.) залежать від цього розподілу за товщиною.
Наприклад, у результаті суцільного переліку був встановлений такий розподіл дерев елементу лісу за ступенями товщини (дані наведені у табл. 5.1).
Таблиця 5.1
Розподіл дерев за ступенями товщини
Ступені товщини, см 12 16 20 24 28 32 36 40 44 48 Разом
Кількість дерев, шт 8 23 52 97 110 102 59 31 14 4 500
Кількість дерев, % 1,6 4,6 10,4 19,4 22,0 20,4 11,8 6,2 2,8 0,8 100,0
Уяву про будову насадження буде найбільш наочним при побудові графіку «Крива нормального розподілу дерев», що показано на рис. 5.1.
-223630400Якщо нанести дані переліку на графік, де за горизонталлю відкласти ступені товщини, а за вертикаллю - кількість дерев, то можна відзначити, що отримана крива піднімається від тонких ступенів до середніх, досягає тут максимуму, а потім знову знижується. Такий розподіл дерев за товщиною характеризується симетричною, одновершинною лінією, яку називають кривою нормального розподілу. Ця загальна закономірність свідчить про те, що найбільша кількість дерев припадає на середні ступені товщини, а менша - на крайні, тобто найтонші і найтовстіші.
31559566675Рис. 5.1. Крива нормального розподілу кількості дерев
00Рис. 5.1. Крива нормального розподілу кількості дерев
Такий розподіл дерев характерний для нормальних насаджень, які складаються з одного елементу лісу, створених висіванням або садінням і мали однаковий догляд до змикання крон.
Для насаджень складних, мішаних, різновікових і пройдених рубками вигляд кривої змінюється. Для складних різновікових насаджень крива може мати дві вершини. У насадженнях, в яких здійснено рубки догляду за низовим методом, крива зміщується вправо, а у насадженнях, в яких здійснено вибіркові рубки верховим методом, - вліво, тобто спостерігається асиметричний розподіл.
-66348290000Австрійський лісівник Шиффель визначив, що визначеному рангу дерева, тобто його положенню у «відсотковому» ряду, незалежно від абсолютної величини середнього діаметра деревостану відповідає однакова відносна товщина стовбура. Він замінив абсолютні величини діаметрів відносними величинами і визначав співвідношення діаметрів між ними, назвавши таке співвідношення редукційним числом.
Редукційне число (RT) – це відношення будь-якого таксаційного показника (Tn) до його середнього показника (Тсер):
RT= TnTсер ,
Відповідно редукційне число по діаметру:
Rd= dDсер ,
При обчисленнях редукційних чисел за діаметрами Rd величина його для найтонших дерев деревостану початкового ступеня товщини дорівнює 0,4, а для найтовстіших (максимального ступеня) - 1,7-1,8 (для молодняків - 2,0-2,5).
Ранг дерева (R) - це розташування дерева у ряду нагромадженого відсоткового розподілу загальної кількості дерев за ступенями товщини в порядку їх поступового збільшення. Місце середнього дерева за діаметром, тобто ранґ дерева, у ряду розподілу міститься в ступені товщини з найбільшою кількістю дерев або поряд із ним. За кількістю нагромаджених дерев від найтоншого ступеня ряду розподілу воно розташоване на 60 %, якщо прийняти загальну кількість дерев за 100 % (у молодняках 65-75%).

Приложенные файлы

  • docx 19337356
    Размер файла: 365 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий