Практична робота №4

Міністерство освіти і науки України
Черкаський політехнічний технікум
ПОГОДЖУЮ ЗАТВЕРДЖУЮ
Заступник директора з навчальної роботи Директор технікуму
_________________Г.В.Шильдська _______________Д.В.Галат
______________________2013р. __________________2013р.
ПОГОДЖУЮ
Заступник директора з виробничого навчання
________________О.В.Романчук
_____________________2013р.



Методичні вказівки до виконання практичної роботи
« Технічне обслуговування та ремонт установок освітлення»
для студентів спеціальності 5.0370104»Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд»

Галузь знань 0507»Електротехніка та електромеханіка»
Напрям підготовки 050701
Розробив: Викладач Пащина В.І



Розглянуто і затверджено цикловою комісією дисциплін професійно-практичної підготовки спеціальності 5.0370104 Протокол№ від Голова комісіїМ.М.Сахно















м.Черкаси 2013 рік



Практична робота № 4
Технічне обслуговування та ремонт установок освітлення
Мета роботи:
Метою роботи є вивчення призначення, технічних характеристик, принципу дії і конструкції комутаційних апаратів ручного керування, а також способи їх включення, та проведення ТО та ремонту з послідуючими післяремонтними випробуваннями
. Загальний час заняття-4 годин
1.ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СТУДЕНТІВ В ЛАБОРАТОРІЇ З ТО ТА РЕМОНТУ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ ТА ЗАСОБІВ АВТОМАТИЗАЦІЇ.

Загальні положення.
Студент, що виконує практичну роботу, зобов'язаний:
вивчити дані правила і прийняти їх до обов'язкового виконання; дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, затверджених директором технікуму;
дотримуватися вимог техніки безпеки(ТБ), охорони праці та збереження лабораторного устаткування і приладів, расписатися в журналі по ТБ;
попереджати порушення вимог безпеки з боку товаришів;
завчасно готуватися до майбутнього зайняття в лабораторії, використовуючи інструкції і методичні вказівки до робіт і рекомендовану літературу;
при виконанні практичної роботи знаходитися тільки на своєму робочому місці, не чіпати устаткування і прилади, що не відносяться до роботи, дотримуватися тиші і порядку.
виконувати усі вимоги керівника, що відносяться до вимог правил техніки безпеки, порядку виконання робіт, а також вимог по збереженню лабораторного устаткування і приладів;
Забороняється:
а) без дозволу чіпати або переносити із столу на стіл аппарати, прилади і інші предмети;
б) займатися справами, безпосередньо не пов'язаними з роботою,що виконується;
в) сідати на столи, ставити ноги на електричні машини установки або інше устаткування. При порушенні даних правил або вимог викладача студент може бути відсторонений від проведення робіт і знову допущений до них лише з дозволу завідуючого відділення або заступника директора з виробничого навчання. При всякому псуванні машин, приладів, апаратів і іншого обладнання, або засміченні робочого місця студент зобов'язаний в позаурочний час усунути ушкодження або привести в порядок робоче місце. За псування інвентаря і устаткування лабораторії, викликану недотриманням даних правил, студент несе матеріальну відповідальність.
Правила техніки безпеки
Особливістю виконання робіт з ремонту та ТО установок освітлення являється можливе виконання робіт на висоті.Перед виконанням робіт необхідно ознайомитись з інструкцією з охорони праці при роботі на висоті(Додаток 1).При виконанні робіт в лабораторії студенти зобов'язані пам'ятати про можливість враження електричним струмом і необхідність дотримання правил техніки безпеки. Невиконання правил безпеки, необережне поводження з апаратурою, неуважність і, як наслідок, випадковий дотик до струмоведучих частин схем можуть спричинити серйозні нещасні випадки. Тому при роботі в лабораторії ,що має різноманітне електротехнічне устаткування і електричні машини, що обертаються, треба дотримуватися особливої обережності і наступних основних правил техніки безпеки.
Електричну схему можна збирати тільки при відключеному автоматичному вимикачі.
Включати схему під напругу дозволяється тільки після її перевірки викладачем.
Про включення схеми потрібно зробити попередження присутнім, переконатися, що ніхто не торкається струмопровідних або рухомих частин.
Будь-які зміни в схемі можна робити тільки при відключеній електричній мережі.
В процесі проведення робіт категорично забороняється торкатися до неізольованих частин схеми.
Щоб уникнути випадкового дотику до неізольованих частин схеми забороняється:
а) користуватися тимчасовим з'єднанням двох або декількох дротів скручуванням;
б) включати або відключати схему розривом ланцюга розєднанням дротів замість вимикача;
в) застосовувати дроти з пошкодженою ізоляцією;
г) переміщати вимірювальні прилади без зняття напруги;
д) розташовувати при записі показань зошит на вимірювальних приладах;
е) залишати без нагляду включені установки;
ж) заходити за встановлені загородження.
При спрацьовуванні автоматичного вимикача студенти за допомогою викладача усувають причину виникнення пере-вантаження або короткого замикання, включають схему знову під наглядом викладача.При проведенні робіт необхідно стежити, щоб в процесі роботи ніхто з присутніх не наближався до частин обладнаня що рухається.Категорично забороняється торкатися рукою або ногою частин електродвигунів або інших механізмів для їх гальмування.При нещасному випадку негайно відключити установку і надати першу допомогу потерпілому. Аптечка швидкої допомоги знаходиться в лабораторії. У разі необхідності викликати швидку допомогу по телефону 103.
На випадок пожежі негайно відключити електроживлення лабораторії і вжити заходи до ліквідації пожежі. Ввідний вимикачлабораторії знаходитьсяна ввідному щиті. Вогнегасник –біля робочого місця№1 на стіні. У разі потреби викликати пожежну команду по телефону 101
.Перед початком роботи в лабораторії студенти проходять інструктаж по техніці безпеки і розписуються в спеціальному журналі. Студенти, що не пройшли інструктаж по техніці безпеки, до роботи в лабораторії не допускаються.
Порядок виконання і захисту практичних робіт
Роботи виконуються бригадами по 2-3 людини відповідно графіку проходження практичних робіт.До роботи в лабораторії допускаються студенти, які надали бланк звіту майбутньої роботи, звіт по попередній роботі і звіти, що здали по раніше виконаних роботах. Бланк звіту наступної роботи повинний включати титульний аркуш з назвою роботи, схему установки, таблиці, в які заноситимуться результати дослідів, і вільну сторінку (або дві) для запису паспортних даних приладів і устаткування, необхідних розрахунків і пояснень. Там же наводяться питання самопідготовки, задані в інструкційних картах,чи викладачем,та відповіді на них.
Перед початком роботи викладач перевіряє підготовленість бригади до роботи шляхом опитування за змістом та методикою виконання роботи. Попередня підготовка до виконання роботи проводиться поза лабораторією з використанням методичних вказівок і рекомендованої літератури.
Об'єм виконуваної в лабораторії роботи визначається викладачем, включає практичну і експериментальну та розрахункову частини. Викладач може змінити об'єм і характер роботи.
При виконанні роботи студенти повинні спочатку ознайомитися з основним устаткуванням і допоміжною аппаратурою, записати їх паспортні дані, потім підібрати вимірювальні прилади з урахуванням роду струму і очікуваних значень вимірюваних величин, записати основні дані приладів. При необхідності зібрати електричну схему і запросити викладача для перевірки схеми і включення установки в роботу.При складанні електричної схеми слід керуватися наступними правилами: спочатку з'єднати усі послідовні ланцюги від затискачів рубильника(автомата) до випробовуваного обладнання ,потім підключити паралельні ланцюги і ланцюги управління. Не бажано використовувати довгі провідники там, де можна обійтися короткими провідниками. Зібрана схема перевіряється усіма студентами, що виконують цю роботу. При цьому необхідно звернути особливу увагу на цілісність провідників, щільність контактів, затягування клем, положение ручок апаратів управління і повзунків реостатів(відповідно до інструкції до роботи).Потім включити схему під напругу і виконати завдання. Зробити необхідні виміри і занести їх результати у чернетку. Записи в чернетку і подальша обробка дослідів повинні робитися індивідуально кожним студентом. При замірах слід мати на увазі, що характер експериментальних кривих з достатньою для лабораторних робіт точністю може бути за результатами 4-5 вимірів. Менше число вимірів може привести до спотворення результату.
Показати результати роботи викладачеві. Тільки при правильних результатах і з дозволу викладача можна приступати до наступної роботи.Після закінчення усієї роботи чернетки здаються на перевірку і підпис викладачеві. Чернетки зберігаються до здачі заліку по роботі і пред'являються спільно із звітом при захисті роботи. Без чернетки звіт не приймається.
Після підпису чернеток, з дозволу викладача необхідно розібрати схему, укласти на місце дроти, прилади, привести в порядок робоче місце. Якщо в роботі використовувалися конденсатори, то перед розбиранням схеми їх слід розрядити шляхом з'єднання виводів провідником. У вільний час, що залишився, слід оформляти виконану роботу. Йти з лабораторії до дзвінка можна тільки з дозволу викладача.Захист звіту по виконаній роботі проводиться, як правило, у кінці зайняття, в години відведені на виконання,або на початку наступного навчального дня.
Приймаються до захисту звіти оформлені з урахуванням вимог, викладених нижче. Звіт, виконаний недбало, з помилками, підлягає переробці, захищається в додатковий час(наприклад, на консультації).По кожній роботі виставляється оцінка. На основі ряду оцінок виводиться середня оцінка по циклу робіт, яка враховується при заліку.При здачі звіту викладач опитує студента в об'ємі матеріалу виконаної роботи та контрольних питань. Робота зараховується в тому випадку , якщо студент показує знання мети, фізичної суті, методики виконаної роботи, використаних машин і обладнання і може пояснити і проаналізувати отримані результати.Студент, що виконав усі роботи і своєчасно отримав позитивні оцінки при захисті звітів по даних роботах отримує залік по практиці.
Пропущені роботи відпрацьовуються у кінці циклу робіт в спеціально призначений викладачем час.
Вимоги до оформлення звіту
Звіт про виконану роботу складається кожним студентом самостійно і має бути представлений викладачеві перед початком чергового зайняття.Як правило, звіт оформляється на декількох листах паперу у клітинку із звичайного учнівського зошита. Перший лист звіту-титульний(зразок-Додаток 2).На зворотному боці листа вказуються мета і програма работи. Подальші листи використовуються для зображення схем дослідів, таблиць, графіків. На останній сторінці записуються висновки по роботі, що містять критичну оцінку дослідів, число і розпис виконавця. Усі листи звіту склеюються або зшиваются, включаючи і лист з питаннями і відповідями по самопідготовці і нумеруються. Кожен звіт представляється окремо.Дозволяється усі роботи оформляти в окремому зошиті. Тоді обкладинка зошита оформляється за приведеним зразком, з тією лише різницею, що вказується «Звіти по практичних роботах дисципліни «ТО та ремонт електрообладнання та засобів автоматизації».
До кожної схеми складається специфікація на устаткування і прилади відповідно до ЄСКД по наступній формі:
Позиційне позначення ,найменування,кількість. Наприклад: QF Автоматичний вимикач А-63М; 1; 10 А.Окрім специфікації, в звіті наводяться основні технічні дані устаткування, виписані з його паспортного щитка чи з даних, приведених в методичці або на стойці приладів.
Схеми і графіки виконують акуратно, олівцем, з використанням лінійок, лекал, циркуля. Усі умовні позначення в електричних схемах повинні відповідати Госту. Схеми і графіки мають бути пронумеровані і мати підмалюнкові написи.Побудову графіків можна виконувати на листах в клітинку, Але краще всього виконувати їх на міліметрівці. Масштаб треба вибирати так, щоб в прийнятій одиниці довжини містилося 1, 2 або 5 вимірюваних одиниць або їх десятих доль.
На одному графіку допускається зображувати декілька різних функцій одного і того ж аргументу(зазвичай не більше трьох). При цьому масштаби вибираються так, щоб криві розміщувалися рівномірно по усьому полю малюнка. Для кожного графіку вісь функції наноситься окремо, з вказівкою розмірності.. Уздовж осей проставляються розмірні одиниці, причому цифрові значення осей у виконуваних роботах починаються, зазвичай, з нуля.

Мета роботи та її ціль.
Навчальна мета: закріпити уміння, вдосконалити прийоми, сформувати уміння і навички, навчити студентів, закріпленню знань, конкретизації важливих положень теми, залучення студентів до поглибленого осмислення поставлених на опрацювання завдань. Ознайомитись з конструкцією та принципом дії: джерел освітлення,освітлювальних приладів,пускорегулюючих пристроїв та інших елементів освітлювальних установок,схемами їх керування. Навчитись розбирати, збирати, виконувати технічне обслуговування, ремонт, випробування апаратів після ремонту
Розвиваюча мета: Розвивати навики самоконтролю; розвивати професійне мислення; розвивати свідому трудову дисципліну; розвиток здібностей самостійного і колективного аналізу нової інформації; розвиток умінь аналізувати, зіставляти; розвиток мови студентів під час вивчення нової термінології тощо.
Виховна мета: Формування в студентів виховання трудової і технологічної дисципліни, створення умов для морального, естетичного виховання. Виховувати в студентів творче ставлення до трудового процесу, акуратність в роботі, бережливе ставлення до обладнання, інструменту і економії матеріалів та електроенергії.
Порядок виконання роботи.
1.Вивчити будову та принцип дії елементів освітлювальних установок(за завданням викладача), їх призначення, принцип дії і призначення складових частин та вузлівосвітлювальних приладів.(схема стенда. Додаток №3)
2.Підготувати робочий зошит для проведення випробувань ел.апаратів(за завданням викладача) після ремонту. . 3.Вивчити порядок проведення технічного обслуговування (ТО) та поточного ремонту (ПР) його обсяг,обсяг випробувань та порядок проведення випробувань після ремонту освітлювальних установок.Правила ТБ при проведенні роботи на висоті. 4.Провести ТО та ПР освітлювальної установки(за завданням викладача).Допуск до практичної частини роботи можливий після перевірки знань по результатах самостійної роботи студента(опитування по контрольних питаннях). 5. Дати висновок про придатність елементів освітлювальної установки до експлуатації.(по результатах післяремонтних випробувань). 6.Оформити звіт,захистити виконану роботу,. Отримавши при цьому позитивну оцінку.
Контрольні питання на допуск до практичного виконання робіт.
1.Види освітлення,їх застосування.
2.Склад освітлювальних установок.
3.Які сучасні електричні джерелами світла ви знаєте,Їх недоліки та переваги?
4.Назвати технічні параметри люм.ламп низького тиску. Вивчити принципи роботи джерел світла і схеми їхнього включення.
5.Схеми включення ламп ,їх відмінності.
6.Призначення елементів схем включення люмінісцентних ламп,принцип їх роботи,способи перевірки справності.
7.Періодичність та обсяги виконання ТО та ПР установок освітлення.
8.Пристосування для обслуговування освітлювальних установок,правила ТБ при проведенні робіт на висоті.
9. Детально вивчити натурні зразки освітлювальної апаратури, визначити її комплектність і конструктивні особливості;
10. Для чого призначене штучне висвітлення?
11.Якими перевагами і недоліками володіють теплові і газорозрядні джерела світла?
12.Способи запалювання газорозрядних джерел світла.
13.Освітлювальні прилади і їхні області застосування.
14.Дати пояснення роботи стенда(мал.13)Описати його роботу в звіті.

Склад звіту:
У звіті необхідно коротко привести:
1) технічні характеристики і межі застосування освітлювальних приладів;
2) основні джерела світла;
3) схеми керування освітлювальними приладами(за завданням викладача);
4) конструктивні особливості освітлювальних апаратур;
5)Періодичність та обсяги ТО та ПР освітлювальних установок.
6)Опис маркування 2-3 типів світильників наведених в інструкційній карті(по результатах самостійної роботи з інтернетресурсом та довідниковою літературою)

Короткі теоретичні відомості.
Освітлювальною електроустановкою називається спеціальний електротехнічний пристрій, призначений для освітлення територій, приміщень, будинків і споруд.
Освітлювальна електроустановка великого житлового будинку або промислового підприємства являє собою складний комплекс, що складається з розподільних пристроїв, магістральних і групових електричних мереж, різних електроустановочних приладів, освітлювальної арматури (світильників) і джерел світла, а також підтримуючих конструкцій та кріпильних деталей. Характерною особливістю освітлювальних електроустановок є різноманітність схем, які застосовуються, і способів виконання електропроводок, конструкцій світильників та джерел світла. В сучасних потужних електроустановках застосовують складні пристрої автоматики і телеуправління.
Залежно від призначення світильників освітлювальної електроустановки розрізняють загальне, місцеве, комбіноване робоче і аварійне освітлення.
Загальним називають освітлення всього або частини приміщення. Місцеве це освітлення робочих місць, предметів або поверхонь, наприклад спеціальне освітлення оброблюваної деталі чи інструмента на токарному верстаті.
Комбіноване сполучає загальне і місцеве освітлення.
Робочим називають освітлення, призначене для забезпечення нормальної діяльності виробничих і допоміжних підрозділів підприємств.
Аварійним називається освітлення, яке при порушенні робочого освітлення тимчасово забезпечує можливість продовження роботи або евакуації людей. Аварійне освітлення обладнують у промислових приміщеннях, коридорах, проходах, проїздах і на сходових клітках. Світильники аварійного освітлення повинні відрізнятися від інших світильників пофарбуванням і конструкцією; їх приєднують до електричної мережі, не зв'язаної з мережею робочого освітлення.
Електроживлення світильників загального, місцевого, робочого та аварійного освітлення в нормальних приміщеннях здійснюється на напругу 127 або 220 В, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою і в особливо небезпечних приміщеннях на напругу 12, 24 або 36 В.
Розрізнюють також освітлення переносне, охоронне і світло-огороджувальне.
Переносне (ремонтне) освітлення здійснюють переносними ручними лампами, які приєднують до мережі напругою 127 або 220 В у нормальних приміщеннях і 12 В у приміщеннях підвищеної небезпеки і на (відкритих ділянках території підприємства.
Охоронне освітлення встановлюють вздовж огорожі території, що охороняється, з таким розрахунком, щоб одночасно освітлювалися зовнішня і внутрішня зони, які прилягають безпосередньо до огорожі.
Світлоогороджувальне освітлення встановлюють на високих будинках, димових трубах та інших спорудах для забезпечення безпеки польотів літаків у темну пору доби.
Основною вимогою, що ставиться до освітлення, є забезпечення нормованих значень освітленості. Нормовані значення освітленості визначаються умовами зорової роботи, в тому числі: розмірами предметів розрізнення, їх контрастом з фоном і коефіцієнтом відбиття фону; наявністю доступних небезпечних для дотикання предметів (відкритих струмопровідних частин, не огороджених частин машин, що обертаються, тощо); наявністю в полі зору світних поверхонь значної яскравості (електро- або газозварювання,
розплав металу, розжарені оброблювані деталі, що випромінюють світло, виробничі вогні тощо).
Рівень освітленості на окремих ділянках приміщень або робочих місцях збільшують локалізованим розташуванням світильників загального освітлення, обладнанням місцевого освітлення, застосуванням конструктивно більш удосконалених світильників або підвищенням потужності ламп.
Дотримування під час монтажу освітлювальних електроустановок нормованих параметрів освітленості сприяє поліпшенню умов і підвищенню продуктивності
праці,зниженню втомлюваності зору робітників, підвищенню якості продукції, що виготовляється, економії електричної енергії, яка витрачається на освітлення.
Монтаж освітлювальних електроустановок здійснюють згідно з проектом, у якому наводять світлотехнічні розрахунки і дають розрахунок освітлювальної мережі. При цьому враховують характер технологічного процесу, умови експлуатації і стан навколишнього середовища. Розрахунок за втратою напруги ведуть на основі найменших витрат провідникових матеріалів (проводів, кабелів, шин тощо). Напруга найвіддаленіших ламп повинна становити не менше: 95 % номінальної для мережі аварійного і зовнішнього освітлення, яке виконується світильниками; 97,5 % номінальної для мережі робочого освітлення всередині приміщень промислових підприємств і прожекторних установок зовнішнього освітлення. Напруга ламп повинна становити при нормальному режимі не більше 102,5 % номінальної.
Розрахункове навантаження живильної освітлювальної мережі визначається множенням встановленої потужності ламп, виявленої в результаті світлотехнічного розрахунку, на коефіцієнт попиту, який дорівнює: 0,6 для розподільних пристроїв, підстанцій, складських і допоміжних приміщень підприємств; 0,8 для лабораторій і лікувальних закладів; 1 для виробничих приміщень. Живлення освітлювальних електроустановок здійснюється від окремих освітлювальних трансформаторів або від трансформаторів, до яких одночасно приєднані й силові споживачі (електродвигуни, електрозварювальні апарати тощо).
Прилади освітлювальних електроустановок
Сучасними електричними джерелами світла є,залежно від фізичних явищ, що лежать в основі дії, електричні джерела світла ,що підрозділяються на дві групи - теплові (лампи накалювання) і газорозрядні (люмінесцентні лампи; ДРЛ - дугові, ртутні, люмінесцентні, ксенонові).
Електричними джерелами світла є лампи розжарювання, люмінесцентні лампи низького тиску та ртутні лампи високого тиску.Електричні лампи розжарювання найпоширеніші. Принцип дії ламп розжарювання ґрунтується на перетворенні електричної енергії, що підводиться до її волоска, на енергію видимих випромінювань, які впливають на органи зору людини і створюють у неї відчуття світла, близького до білого. Процес перетворення відбувається в лампі при нагріванні її волоска з вольфраму до 26002700 °С. Волосок лампи не перегоряє, оскільки температура плавлення вольфраму (32003400 °С) значно вища за температуру розжарювання волоска, а також внаслідок того, що з колби лампи видалене повітря або колба заповнена інертними газами (сумішшю азоту, аргону, ксенону), в середовищі яких метал не окислюється.Строк служби ламп розжарювання коливається в широких межах, оскільки залежить від умов роботи, в тому числі від стабільності номінальної напруги, наявності чи відсутності механічних впливів на лампу (поштовхи, струси, вібрації), температури навколишнього середовища тощо. Середній строк служби ламп розжарювання загального призначення становить 10001200 год.При тривалій роботі лампи розжарювання її волосок розжарення під дією високої температури нагрівання поступово випаровується, зменшуючись у діаметрі, і, нарешті, перегоряє. Чим вища температура нагрівання волоска розжарення, тим більше світла випромінює лампа, але при цьому інтенсивніше відбувається процес випаровування волоска і скорочується строк служби лампи. Тому для ламп розжарювання встановлюється така температура розжарення волоска, за якої забезпечуються необхідна світловидатність лампи і певна тривалість її служби.Лампи розжарювання, з внутрішнього об'єму (колби) яких видалено повітря, називаються вакуумними а з колбами, заповненими інертними газами, газоповними.Газоповні лампи за інших однакових умов мають більшу світловидатність, ніж вакуумні, оскільки газ, який знаходиться в колбі під тиском, перешкоджає випаровуванню волоска розжарення, що дає змогу підвищити її робочу температуру. Недоліком газоповних ламп є деяка додаткова втрата в них теплоти волоска розжарення через конвекцію газу, що заповнює внутрішню порожнину колби.З метою зниження теплових втрат газоповні лампи заповнюють малотеплопровідними газами. Одним із способів зниження теплових втрат є також зменшення розмірів і зміна конструкції волоска розжарення. Волоски розжарення ламп виконують у вигляді щільцої гвинтоподібної (моноспіралі) або подвійної спіралі (біспіралі).Основний недолік ламп розжарювання низька світловидатність: лише 24 % споживаної ними електричної енергії перетворюється на енергію видимих випромінювань, що сприймаються людським оком, решта енергії переходить, головним чином, у теплоту, яка випромінюється лампою.
.Лампи розжарювання (мал.1) найбільш поширені в якості електричного джерела світла, мають вольфрамову нитку, найчастіше спіральну, що знаходиться у вакуумі чи інертнім газі,цоколь, скляну ніжка нитки розжарення. і скляну колбу.            

 Мал1. Лампа розжарювання.    
. Світлова віддача - відношення, світлового потоку лампи до її потужності - у ламп накалювання лежить у межах 8..18 лм/Вт. Для місцевого освітлення випускаються лампи типу МО на 12 і 36 В, відповідно, із граничною потужністю 60 і 150 Вт. Лампи загального призначення - НВ, НБ, НГ на 127 або 220 В, потужністю 15..1500 Вт. Більш ефективними лампами накалювання є галогенні з диссоціонно-рекомбіціонним вольфрамово-іодним циклом (тип КІ, КГ), що мають світлову віддачу 22 лм/Вт, потужність 1...2 кВт. Перевагами ламп накалювання є простота пристрою, низька вартість, надійність і зручність експлуатації. Основний недолік - низька економічність, сюди ж можна віднести різке зниження терміну служби при збільшенні напруги живлення, висока яскравість (викликає сліпучу дію), висока температура колби (вибухо- і пожаронебезпечно).
Для освітлення підприємств, установ і навчальних закладів в даний час застосовують переважно люмінесцентні лампи низького тиску (мал.2) або енергоекономічні малогабаритні люмінісцентні лампи(мал.2а) які представляють собою скляну герметично закриту трубку, внутрішня поверхня якої покрита тонким шаром люмінофора.

.
мал.2а
Мал 2

Люмінесцентні лампи - ртутні лампи низького тиску з електродами, що саморозжарюються, у яких ультрафіолетове випромінювання дугового розряду в ртутних парах перетворюється у видиме світло люмінофорним шаром, нанесеним на внутрішню поверхню колби. Світловіддача ламп 40..60 лм/Вт..Люмінесцентна лампа являє собою скляну герметично закриту трубку , внутрішня поверхня якої вкрита тонким шаром люмінофору. З трубки видалено повітря і до неї введено незначну кількість газу (аргону) і дозовану краплю ртуті. Всередині трубки (на її кінцях) у скляних ніжках закріплені біспіральні електроди з вольфраму, з'єднані з двоштирьовими цоколями , призначеними для приєднання лампи до електричної мережі через спеціальні патрони.Під час подавання напруги до лампи між її електродами і виникає електричний розряд у парі ртуті, в результаті чого лампа починає випромінювати потоки світла. Для забезпечення більш інтенсивного випромінювання електронів електроди люмінесцентних ламп вкривають активуючими речовинами, наприклад оксидами стронцію, барію або кальцію.Залежно від кольоровості випромінюваного лампою світлового потоку розрізняють лампи денного світла (ЛД), білого світла (ЛБ), холодно-білого світла (ЛХБ), тепло-білого світла (ЛТБ) тощо. У приміщеннях або під час робіт, де необхідне точне визначення кольорових відтінків, наприклад у друкарні при виготовленні кольорових репродукцій, у художній майстерні, на текстильному підприємстві тощо, застосовують лампи ЛДІ, призначені для правильного кольоропередавання. Люмінесцентні лампи низького тиску виготовляють: на напругу 127 В потужністю 15 і 20 Вт; на напругу 220 В потужністю 30, 40, 80 і 125 Вт. У процесі роботи світловий потік знижується і до кінця терміну служби (12000 годин) становить до 60 % номінального. У газосвітних лампах опір зі збільшенням струму зменшується, що при безпосереднім включенні в мережу руйнує її. Для нормальної роботи ламп необхідно послідовне підключення баластового опору (індуктивного дроселя).Сучасні схеми включення ламп можливі за допомогою електроннихПРА(пускорегулюючих апаратів),що мають незаперечні переваги(подовження строку служби ,підвищення світлового потоку та зниження споживання реактивної енергії лампами).
До особливостей люмінесцентних ламп відносять - низьку температуру колби (45 о) близький до денного, спектральний складу світлового потоку, чутливість ламп до температури навколишнього середовища (оптимальне значення 18...25 ос), причому зниження температури погіршує умови запалювання і зменшує термін служби, виникнення стробоскопичного ефекту внаслідок пульсації світлового потоку, необхідність застосування для запуску лампи спеціальних пристроїв.У сучасних освітлювальних електроустановках промислових підприємств широке застосування дістають дугові ртутні лампи (ДРЛ) високого тиску. Ртутна лампа високого тиску ДРЛ складається зі скляної колби, усередині якої міститься ртутно-кварцовий пальник, наповнений інертним газом аргоном і парами ртуті. Внутрішня поверхня колби покрита люмінофором. Світловий потік лампи ДРЛ складається із променистого потоку ртутно-кварцового пальника і потоку люмінесценції.
Ртутно-кварцові пальники виготовляються двох-електродні (без запалюючих електродів) і трьох - і чотирьох-електродні (з одним або двома запалюючими електродами).
Світлова віддача ламп ДРЛ 39..153 лм/Вт, потужність 80... 100 Вт (на 220 В).
Лампи ДРЛ випускають з двома і чотирма електродами.Чотириелектродна дугова ртутна лампа ДРЛ (складається з нарізного цоколя , колби (балона) і кварцового пальника . Всередині пальника є дозована крапля ртуті і газ аргон; в кінці пальника впаяні активовані основні і додаткові // електроди з вольфраму. Внутрішня поверхня колби вкрита тонким шаром люмінофору.Під час подавання напруги до електродів лампи відбувається електричний розряд у парі ртуті високого тиску, який супроводжується інтенсивним випромінюванням світла, в спектрі якого немає оранжево-червоних променів. Відсутність оранжево-червоних променів робить лампу непридатною для освітлення, тому склад люмінофору, яким вкривають внутрішню поверхню колби, підібраний так, що під впливом ультрафіолетового опромінення він випромінює світло оранжево-червоного кольору, яке, змішуючись з основним потоком лампи, створює світло, що сприймається людським оком як біле із слабким зеленуватим відтінком.
Чотириелектродні лампи ДРЛ відрізняються від двохелектродних наявністю в них двох додаткових електродів, підключених до основних електродів через додаткові опори. Наявність додаткових електродів полегшує запалювання лампи, оскільки при подаванні напруги до лампи між основним і найближчим додатковим електродами виникає жевріючий розряд, під дією якого пара ртуті іонізується, сприяючи розряду між основними електродами лампи Лампи ДРЛ з цоколем Е 40 мм випускають потужністю 2501000 Вт.Газорозрядні джерела світла (люмінесцентні лампи і лампи ДРЛ) значно економічніші від ламп розжарювання світловидатність їх і строк служби у кілька разів перевищують світловидатність і строк служби ламп розжарювання.Дугові ртутні лампи (ДРЛ) високого тиску, (.Мал 3) які служать для освітлення міських вулиць, площ, а також території і виробничих приміщень підприємств.

Мал.3 Дугова ртутна лампа високого тиску (ДРЛ).






З появою на ринку  продукції країн далекого зарубіжжя(Азія,Європа,США)Номенклатура ламп дуже велика,але принципи їх роботи в цілому залишаютьсю такими ж.Шкала потужностей ламп дуже широка,як і різноманіття зовнішнього виду ламп.



Малюнок 3а.Зразки люмінісцентних ламп, світлодіодної лампи та ксенонової


Ксенонові лампи ДКСТ (дугові ксенонові трубчасті) являють собою пряму кварцову трубку: електричний розряд у газі ксеноні при високому і надвисокому тиску (1...10 кгс/см2) дає випромінювання з безперервним спектром від ультрафіолетового до найближчої інфрачервоної області, що не відрізняється від денного; лампи підключають до мережі без баластового опору - у них зростаюча вольтамперна характеристика; потужність від 2..100 кіт, світловіддача 16,5..50 лм/Вт, температура трубки дуже висока. Хоч у ксеноновій лампі відсутня спіральрозжарювання, проте світло її подібне до сонячного. Ксенонова лампа - це звичайна колба, наповнена сумішшю хлоридів металів та інертних газів, один з яких - ксенон. Світловий потік цих ламп формується внаслідок горіння електричної дуги між двома електродами, які містяться у ксеноновому середовищі.Для активації горіння дуги необхідна початкова іонізація міжкатодного газового простору, яка досягається шляхом створення між електродами початкового імпульсу високої напруги 25 кВ, що здатний надати електронам та іонамгазу необхідного прискорення. Характерною особливістю цих ламп є неперервний спектр випромінювання, близький до сонячного, тобто випромінюване ксеноновою лампою біле світло подібне до денного. Однак, застосування ламп з дугою наштовхується на ряд технічних труднощів. Якщо для підтримання електричної дуги достатньо напруги 100 В, то для її утворення необхідна значно більша напруга – до 25 кВ. Саме за такої напруги між електродами виникає дуга, піднімається температура, хлориди випаровується, і лампа виходить на оптимальний режим роботи. Тому для таких ламп необхідний додатковий пуско - регулюючий блок.Нині ксенонові лампи мають температуру кольору до 4300 К, порівняно з 2800 К спіралі розжарення галогенної лампи. Подальше удосконалення ксенонових ламп, крім збільшення терміну експлуатації, скорочення часу запалення, спрямоване знову ж таки на збільшення температури кольору, від якої залежить яскравість випромінюючого світла і колір цього світла. Сучасні лампи вже перевищили температуру і спектр випромінювання сонячного світла. Світло більшості ксенонових газорозрядних ламп має голубий відтінок. Переваги ксенонових ламп Велика світловіддача. Інтенсивність світлового потоку ксенонової лампи D2Sвдвічі більша за інтенсивність лампи розжарювання потужністю 55 Вт. Якщо звичайна автомобільна лампа потужністю 45 Вт випромінює світловий потік 600 лм, то галогенова лампа потужністю 55 Вт – 1550 лм, а ксенонова лампа потужністю 35 Вт - понад 3000 лм.І якщо світловий потік ксенонової лампи перевищує потік галогенової у два рази, то її світимість перевищує у три. І це при меншій споживаній потужності і збереженні світлового пучка – площа світлового контуру збільшується, а форма при цьому залишається сталою. Економічність. Менша на 30% споживана потужність бортової електроенергії призводить до пониження навантаження на генератор, зменшення витрати пального та зниження витрат потужності двигуна. Підвищений термін експлуатації. Термін служби звичайних галогенових ламп становить 180-600 годин залежно від типу та виробника лампи. У ксенонових ламп він наближається до терміну служби самого автомобіля, тому їх заміна необхідна тільки у випадку механічного пошкодження. Незалежність світлового потоку від напруги живлення. Сила світлового потоку, що випромінюється ксеноновою лампою, не залежить від навантаження електричної мережі автомобіля. Тобто при увімкненні усіх електричних автомобільних пристроїв одночасно світло фар залишиться незмінним. До недоліків ксенонових ламп слід віднести складність у створенні спрямованості ксенонового променю, що має забезпечувати різний світлорозподіл для ближнього та дальнього освітлення. Тому існують конструкції фар, у яких розміщують рухомий непрозорий екран, що керується соленоїдом. При вмиканні ближнього світла екран опускається і відсікає частину світла, яке може осліпити водіїв зустрічних авто. Небезпека осліплення залишається навіть при використанні фар ближнього світла. Щоб запобігти цьому, розроблені системи корекції фар.

Схеми включення електричних джерел світла.Існує безліч схем включення електричних джерел світла. Найбільш простими є схеми включення ламп розжарювання, а більш складними - люмінесцентних ламп і дугових ртутних ламп (ДРЛ) високого тиску.
Схеми включення ламп розжарювання .Приєднання з мережі двох ламп розжарювання, керованих одним однополюсним вимикачем показано на рис.4а.







Число ламп може бути більше двох. .Управління п'ятьма лампами здійснюється двома, розташованими поряд однополюсними вимикачами (Мал 4б).







Поворотом першого вимикають перші 2 лампи, а поворотом другого - інші 3. Таку схему включення ламп застосовують у великих приміщеннях з режимом роботи, що вимагає різного ступеня освітленості.Для поперемінної зміни числа включених ламп (наприклад в люстрі) їх приєднують до мережі за допомогою люстрового перемикача (Мал 4в).


При першому повороті перемикача вимикається одна лампа з трьох, при другому - інші дві, але вимикається перша лампа, третім поворотом перемикача включаються всі лампи, а четвертим - всі лампи люстри вимикаються

.При необхідності незалежного керування однією або кількома лампами з двох місць застосовують схему (Мал 4г) де використовують 2 перемикачі, з'єднані двома перемичками.
Перемички і провід, що йде від перемикача до ламп, створюють необхідні ланцюги незалежного управління лампами з двох місць. Цю схему використовують при освітленні коридорів і сходових кліток житлових будинків і підприємств, а так само тунелів з двома або кількома входами.Лампи освітлювальних електроустановок, що живляться від трипровідної системи трифазного струму, включають на міжфазну напругу мережі (Мал 4д), 

а що живляться від чьотирьохпровідної мережі - між фазним і нульовим проводами (Мал.4г.)






Малюнок 4
Схеми включення люмінесцентних ламп.
Люмінесцентні лампи можуть включатися в електричну мережу по стартерній або безстартерній схемах запалювання.При включенні ламп зі стартерною схемою запалювання (Мал. 5) в якості стартера застосовують газорозрядну неонову лампу з двома (рухомим і нерухомим) електродами
 Включають люмінесцентну лампу в електричну мережу лише послідовно з баластними резистором, який обмежуює зростання струму в лампі, і таким чином оберігає її від руйнування. У мережах змінного струму в якості баластного резистора застосовують конденсатор чи котушку з великим індуктивним опором - дросель. Запалювання люмінесцентної лампи відбувається наступним чином. Початкова іонізація газорозрядного проміжку (у парах ртуті) може бути

Мал.5 здійснена або номінальною напругою мережі після попереднього підігріву, або шляхом прикладення до електродів імпульсу підвищеної напруги.Підігрівна стартерна схема, наведена на мал.5.1,а,
містить основні елементи - дросель L і стартер НК, що є неоновою лампочкою, один з електродів якої біметалічний. Включення схеми викликає в стартері тліючий розряд і підігрів електродів, їхній вигин і замикання. Це збільшує струм у підігрівних електродах лампи, і вони розжарюються; тому що опір замкнутого стартера дорівнює нулю, потужність на його електродах не виділяється, вони охолоджуються і через 1...2 с розмикаються. Струм різко знижується, викликаючи на дроселі імпульс ЕРС самоіндукції (перенапруги), що пробиває дуговий проміжок, і лампа запалюється. При запаленій лампі напруга на ній і на стартері становить - 0,5 Ин1, при такій напрузі стартер не замикається. Для зниження радіоперешкод підключають конденсатори С2, C3, С4, а конденсатор C1 підвищує коефіцієнт потужності схеми.
Безпідігрівна схема включення двохелектродної лампи ДРЛ (мал. 5.1,6) забезпечує підпалення шляхом додатка серії імпульсів високої напруги, одержуваних за рахунок розряду конденсатора С4 на обмотку 1113 EMBED Equation.3 1415 13 EMBED Equation.3 1415трансформатора Т. Розряд наступає, коли напруга, що поступово наростає за рахунок струму ланцюга VD, R, С на обкладках конденсатора, досягає рівня напруги пробою розрядника.
Аналогічно запалюється лампа ДКсТ (мал. 5.1,в), тут - при запуску нормально замкнутий контакт К - замкнуто, конденсатор C1 розряджаючись через розрядника F і частину обмотки імпульсного автотрансформатора ТН, забезпечує імпульси високої напруги на електродах лампи Н и її запалювання. Через 9..12 с посля включення контакт К, керований за допомогою реле часу, розмикається, відключаючи імпульсний генератор. Надалі живлення лампи здійснюється безпосередньо від мережі.
Лампи ДРЛ включають в електричну мережу змінного струму напругою 220В. Через запалюючий
пристрій, за допомогою якого здійснюється запалювання лампи імпульсом високої напруги-мал.6


 Запалюючий пристрій складається з розрядника Р, селенового випрямляча (діода) СВ, зарядного резистора Rи конденсаторів С1 і С2. Основна обмотка дроселя у схемі служить для запобігання різкого зростання струму в лампі, а так само стабілізації її режиму горіння.Запалювання ламп відбувається так. При включенні лампи струм, проходячи через випрямляч СВ і зарядний резистор R, заряджає конденсатор С2. Коли напруга на конденсаторі С2 досягне приблизно 220В, відбувається пробій повітряного проміжку розрядника Р і конденсатор С2 розряджається на додаткову обмотку дроселя, в результаті чого в основний обмотці дроселя створюється підвищена напруга, імпульсом якого і запалюється лампа Л. Для захисту випрямляча від імпульсу високої напруги служить конденсатор С1, Конденсатор С3 необхідний для усунення перешкод радіоприйому, створюваних підпалюючим пристроєм при запалюванні лампи.

Мал.7Схема електронного ПРА
Н а малюнку 7 зоображена принципова схема електронного ПРА малогабаритної люм. лампи виробник підприємство OSRAM в Україні,з потужністю 21 Вт.



Освітлювальні прилади
Освітлювальні прилади діляться на прилади ближнього (до 25... ...50м) дії світильники і прилади далекої дії - прожектори і світильники спеціального призначення. Основні частини освітлювального приладу - джерело світла і арматура, що служить для кріплення приладу, формування світлового потоку, підведення електроенергії, захисту від взаємодії з навколишнім середовищем і т.п. Світильники освітлювальних електроустановок призначені для освітлення об'єктів (предметів, робочих поверхонь, виробничих площ тощо), які знаходяться на відстані, що не перевищує, як правило, 25 м.Світильник складається з арматури і джерела світла. Джерело світла знаходиться всередині арматури, яка забезпечує необхідний розподіл світлового потоку джерела світла і захист його від механічних пошкоджень та впливу зовнішнього середовища.Залежно від джерела світла освітлювальну арматуру умовно поділяють: для ламп розжарювання і ртутних ламп (мал.8, а д), для люмінесцентних ламп (мал.9, аг).Арматура світильників для лампи розжарювання і ртутної лампи складається з корпусу і закріпленого в ньому патрона. До корпусу закритих підвісних світильників прикріплюють внизу захисне скло для запобігання забрудненню і механічним пошкодженням лампи, а вгорі вушко для підвішування до опорної конструкції. Горловину корпусу важких світильників, які жорстко встановлюють на трубі, виконують у вигляді патрубка з внутрішньою нарізкою 3/4". Деякі типи світильників оснащують спеціальним пристроєм, який вкручують у патрубок корпусу, бюгелем, що має два сальники для роздільного ущільненого вводу про водів живильної мережі, а також гачок для підвішування.Характерною особливістю світильників є велика різноманітність їх конструкцій та світлотехнічних характеристик.


Мал.8. Арматура світильників з лампами розжарювання і ДРЛ: а «Універсалі»; б рудничний; в пилонепроникний; г глибокого випромінювання; д зовнішнього освітлення; 1 відбивач; 2 корпус; 8 болт заземлення; 4 скоба (вушко) для підвішування, 5 проводи; 6 патрон; 7 - кришка; 10 захисна сітка; 11 бугель.




Мал.9Світильники з люмінесцентними лампами: а ОДР; б ШЛП; в ВОД; г ПВЛ; 1 підвіс, 2 ковпачок підвісу; 3 корпус; 4 відбивач; 5 екранізуючі грати; 6 розсіювач; 7 опорна рама; 8 відкидна рама; 9 вузол кріплення
Арматура світильника для люмінесцентних ламп найчастіше являє собою металевий корпус, у якому змонтовані пускорегулювальні пристрої (ПРП), лампотримачі, стартеротримачі та з'єднувальні проводи. Світильник приєднують до живильної електричної мережі за допомогою затискачів, розташованих під одним з ковпачків вузла підвіски. До корпусу арматури прикріплений відбивач, а на відбивачі залежно від конструкції світильника є екрануючі грати, захисне скло або розсіювач.Світильники за своєю конструкцією, світлотехнічнимипоказниками та характеристиками повинні відповідати умовам роботи і
навколишнього середовища, а також вимогам безпеки і зручності експлуатаційного
обслуговування. Найбільше часто застосовують світильники з лампами накалювання "Універсаль" (до 500 Вт), "Глибоковипромінювач" (ГЭ, ГС, ГСР), де Г - глибоковипромінювач, Е- емальований, С - із середньою концентрацією світлового потоку, Р - з ртутною лампою ДРЛ, розрахований на роботу з лампами накалювання до 1000 Вт і ДРЛ до 750 Вт. Люмінесцентні світильники для загального висвітлення ОД (для двох люмінесцентних ламп 40...60 Вт). Для сирих і курних приміщень призначені світильники СХ, ФМ-60, ПС-6ПРО; ПГГ-ЮО; ПГТ-100М; ПГМ-500, УМП-500 (цифра позначає граничну потужність лампи накалювання у Вт), а також світильники в рудничному виконанні.
В гірничовидобувній промисловості поширені світильники; СПО з лампами накалювання 200...1000 Вт; СК-ЗПР, СППР із лампами ДРЛ до 750 Вт. Для місцевого і загального освітлення застосовують прожектори - ПЗС (заливаючого світла з газонаповненими лампами накалювання до 1500 Вт або ДРЛ до 700 Вт); ПКН із галогенними лампами накалювання до 2000 Вт.
Спеціальні світильники CKc1, оснащені ксеноновими лампами Дкст до 20 кВт, використаються для загального освітлення підприємств і великих площ на гірничіх підприємствах.
Для шахт з небесрекою по газу і пилу застосовують світильники в рудничному нормальному виконанні НСПО1x200 з лампами накалювання до 200 Вт ,а світильники РНЛ із люмінесцентними лампами до 20 Вт.
Для підприємств небезпечних по газу і пилу призначені світильники у вибухобезпечному виконанні і підвищеній надійності. Для вибоїв і відкаточних виробітків служать вибухобезпечні люмінесцентні світильники РВЛ (до 80 Вт). Їх вибухобезпечність досягається застосуванням захисної трубки високої механічної міцності (оргскло) і спеціального блокування знімаючої напруги за 2...3 мкс при руйнуванні трубки.
Світильники підвищеної надійності РП для ламп накалювання до 200 Вт і з лампами ДРЛ-РПДРЛ (до 125 Вт) оснащені захисними скляними ковпаками підвищеної міцності і патронами, що попереджають відкрите іскріння.
Прилади освітлювальних електроустановокПрилади освітлювальних електроустановок призначені для приєднування джерел світла до електричної мережі, керування джерелами світла і забезпечення необхідних режимів роботи освітлення, які визначаються місцевими умовами, наприклад характером виробництва, тривалістю світлового дня.До найпоширеніших приладів освітлювальних електроустановок належать патрони (Мал.10), вимикачі (мал.11, а, б), перемикачі (мал.12, в), штепсельні розетки з вилками стартерні пристрої для пуску люмінесцентних ламп тощо.За конструкцією, призначенням і способом встановлення розрізняють патрони підвісні, арматурні з ніпелем або ніпельною шийкою (мал.10, а, б, в), підвісні напівгерметичні з металевим вушком (мал.10, г), стельові (мал.10, д) і стінні (мал.10, в). Патрони відповідно до розмірів цоколів ламп бувають з нарізкою 14, 21 і 40 мм.



Мал.10. Патрони а арматурний з корпусом із пластмаси, б арматурний з корпусом із латуні, в арматурний з корпусом із фарфору, г підвісний напівгерметичний; д стельовий пластмасовий, є стінний фарфоровий похилий, 1 корпус; 2 фарфоровий вкладень, 3 контактні гвинти для приєднування проводів до центрального контакту і гільзи 4 контакт, 5 нарізна гільза, 6 сталеве вушко для підвішування патрона

Вимикачі (Мал.11, а, б) і перемикачі (мал.11, в) однополюсні на напругу до 250 В і на струми до 10 А призначені для комутації електричних кіл освітлювальних електроустановок змінного струму частотою 50 Гц. Вимикачі й перемикачі однополюсні захищеного і герметичного виконання для відкритого та схованого встановлення повинні витримувати не менше 20 тис. вимикань.

Для підвищення комутуючої здатності та стійкості проти спрацювання контактні частини сучасних вимикачів і перемикачів виконують з металокераміки, що дає їм можливість витримувати понад 200 тис. вимикань.

Приєднання до електричної мережі однофазних і трифазних електроприймачів (переносних ламп, побутових електроприладів, електрифікованого інструменту тощо) з номінальними струмами до 10 і 25 А на напругу до 250 і 380 В відповідно здійснюють за допомогою штепсельних з'єднань.


Мал.11. Вимикачі і перемикачі а клавішний вимикач для схованого встановлення, б поворотний герметичний вимикач в перемикач для схованого встановлення



Мал.12. Елементи штепсельних з'єднань: а штепсельна розетка на 6 А для відкритого встановлення, б штепсельна розетка на 6 А для схованого встановлення, в надплінтусна розетка; г двополюсна штепсельна розетка на 10 А з плоскими струмовими і заземлюючими контактами для схованого встановлення; д двополюсна штепсельна розетка на 10 А з заземлюючим контактом захищеного виконання для відкритого встановлення, є триполюсна штепсельна розетка на 25 А і 380 В із заземлюючим контактом у захищеному виконанні для відкритого встановлення, є вилка на 6 А; ж вилка на 10 А з заземлюючим контактом; з вилка двополюсна на 25 А і 380 В із заземлюючим контактом; и вилка триполюсна на 25 А і 380 В із заземлюючим контактом.

Штепсельні з'єднання складаються з двох основних елементів: розетки (мал.12, а є) і вилки (мал.12, є и).

Штепсельні розетки випускають з круглими (мал12, а, б, в) і плоскими (мал.12, г, д, є) контактами. Застосування плоских контактів дає змогу створити більш надійне контактне з'єднання, зменшити витрати міді і майже вдвічі порівняно з круглими контактами збільшити строк їх служби.

Для підключення переносних електроприймачів до електричної мережі напругою понад 36 В у приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних застосовують двополюсні (мал 12, г, д) і триполюсні (мал.12, є) штепсельні розетки з заземлюючим контактом, до якого приєднують провідник місцевої мережі заземлення.

До контактних затискачів двополюсних штепсельних розеток на струми до 10 А можна приєднувати електричні проводи перерізом до 2,5 мм2, до триполюсних розеток на струми до 25 А проводи перерізом до 16 мм2.

Експлуатація і ремонт освітлювальних установок

Правильна експлуатація освітлювальних установок заключається в забезпеченні їх безперебійної роботи і підтримці необхідної освітленості кожного виробничого приміщення. Це досягається уважним обслуговуванням установок, регулярним чищенням освітлювальних приладів, своєчасною заміною ламп, що вийшли з ладу, виконанням поточного і капітального ремонтів.  Роботи з огляду, перевірки та ремонту світильників повинні бути приурочені до часу їх чищення. Виявлені несправні або прийшли в непридатність частини і деталі світильників повинні замінюватися при ремонті аналогічними новими. Це, природно, стосується тільки досить легко знімаються частин світильників, таких, як патрони, розсіювачі, захисні скла, екрануючі решітки, стартери, ПРА, ущільнювальні прокладки та ін Якщо прийшла в непридатність частина світильника не може бути замінена, замінюється весь світильник.До робіт з ремонту світильників повинні бути ще віднесені роботи з відновлення надійності контактних з'єднань і по заміні зарядних проводів світильників з лампами розжарювання та ДРЛ.Огляд і ремонт освітлювальних установок (чищення світильників, зміну ламп і плавких вставок, ремонт мережі) оглядають при відключеній напрузі.Для нормальної експлуатації освітлювальних установок необхідно мати виконавчі креслення і схеми освітлювальної мережі об'єкту.При прийманні в експлуатацію освітлювальних установок перевіряють:відповідність проекту всіх елементів освітлювальної установки;надійність контактів і правильність роботи комутуючих апаратів (вибірково);надійність закріплення освітлювальних приладів, щитків, вимикачів, штепсельних розеток і інших елементів електроосвітлювального обладнання (вибірково);якість виконання захисного заземлення;опір ізоляції освітлювальної мережі;відповідність дійсній освітленості прийнятою в проекті або потрібною по нормах.В процесі експлуатації систематично контролюють постійно напругу на світильниках на окремих ділянках мережі і усувають причиниїї невідповідності Старіння ламп і пов'язане з цим зниження їх світлового потоку, накопичення пилу та бруду на відображаючих і розсіюючих поверхнях світильників і лампах, а також поступове погіршення властивостей, поверхонь приміщень та обладнання - все це сприяє втраті світлового потоку і поступовому зменшенню рівня освітленості.Старіння джерел світла є неминучим, ступінь же забруднення світильників і поверхонь приміщень та обладнання може контролюватися, а при добре організованій експлуатації наслідки забруднення можуть бути зведені до мінімуму. Збереження умов освітлення, створюваних освітлювальною установкою в процесі експлуатації, залежить від догляду за нею і в значній мірі від своєчасності заміни джерел світла та утримання в чистоті освітлювальних приладів.Найпростіший і,на жаль, найбільш часто вживаний метод заміни - це індивідуальний метод заміни ламп, коли лампи замінюються по мірі згорання. Недоліком цього є тривале використання ламп,що втратили свою ефективність і пов'язане з цим зниження освітленості, створюваної освітлювальною установкою. Частота чищення світильників залежить від багатьох факторів і в першу чергу від середовища освітлюваного приміщення. Так, світильники в цехах металургійного заводу потребують більшої частоті обслуговування, ніж встановлені у коридорі лікарні. Точно так світильники в шліфувальній майстерні повинні чиститись частіше, ніж світильники у залі засідання, розташованому в тому ж будинку. Очищення світлових приладів від пилу і бруду в приміщеннях, в повітряному середовищі яких міститися пил, дим і кіптява в кількостях:10 мг/м3 і більше,проводиться 2 рази на місяць:Від 5 до 10 мг/м3-1 раз в місяць;Не більше 5 мг/м3-1 раз на 3 місяціДопоміжні приміщення з нормальною повітряної середовищем і приміщення громадських і житлових будівель-1 раз на 3 місяціМайданчики промислових підприємств, в повітряному середовищі яких міститися пил, дим і кіптява в кількостях:Більше 5 мг/м3-1 раз на 3 місяці;До 0,5 мг/м3-1 раз на 6 місяців. Вулиці, площі, дороги, території громадських будівель, житлових районів і виставок, парки, бульвари-1 раз на 6 місяців
Вся освітлювальна мережа і апарати установок піддаються періодичним перевіркам і профілактичним ремонтам. Терміни проведення оглядів і ремонтів залежать від умов навколишнього середовища, в якому працює освітлювальне устаткування.Пристрій автоматичного перемикання аварійного освітлення перевіряють один раз в три місяці (вдень). Один раз в три місяці перевіряють також справність аварійного освітлення при одночасному відключенні робочого освітлення.Величина опору ізоляції установки повинна бути не меншого 0,5 Мом. Якщо опір ізоляції не відповідає нормам, ізоляцію випробовують напругою 1000 в протягом 1 мин. Опір ізоляції мереж робочого і аварійного освітлення, кабелів і заземлюючих пристроїв перевіряють не рідше за один раз на три роки, при цьому виміри проводять на ділянках між двома суміжними запобіжниками або іншими захисними апаратами.Під час перевірки опору ізоляції плавкі вставки знімають, лампи розжарювання вивертають, а світильники з люмінесцентними лампами і лампами ДРЛ від'єднують від мережі.Ремонт переносних знижувальних трансформаторів, ламп і при сполучених до них проводів проводиться один раз в три місяці, а стаціонарних знижувальних трансформаторів - один раз на рік.Величину освітленості виробничих цехів підприємства і основних робочих місць перевіряють не рідше за один раз на рік.Ремонт окремих ділянок освітлювальної мережі здійснюється при відключеному на щиті рубильнику або вимикачі освітлювальної групи і знятих плавких вставках.Догляд за світильниками. Лампи, що перегоріли, в світильниках замінюють новими. Не можна встановлювати в світильниках лампи більшої потужності, чим передбачено проектом, щоб уникнути недопустимого нагріву світильника, патрона і проводів. Знімати скляні ковпаки забороняється, оскільки вони пом'якшують шкідливе для очей яскраве свічення лампи і захищають освітлювальну арматуру від дії навколишнього середовища. Розбиті ковпаки потрібно замінювати новими.Лампи, патрони, ковпаки і зовнішні частини корпусів освітлювальних приладів протирають м'якою ганчіркою. Іноді, якщо це необхідно, ковпаки і відзеркалювальні поверхні світильників промивають. Одночасно з чищенням освітлювального приладу перевіряють справність кріпильних деталей і контактів. Відмічені несправності усувають.
Догляд за люмінесцентними лампами Одна з особливостей експлуатації люмінесцентного освітлення полягає в тому, що відшукати несправність при цьому виді освітлення значно важче, ніж при використанні ламп розжарювання. Це пояснюється тим, що найбільш поширена схема включення люмінесцентних ламп містить стартер (зажигателя) і дросель (баластні опір). Схема включення люмінесцентної лампи стає тому складніше, ніж схема включення лампи розжарювання.Іншою особливістю люмінесцентного освітлення є те, що для нормального запалювання і роботи люмінесцентної лампи напруга мережі не повинно бути менше 95% від номінального. Тому при експлуатації люмінесцентних ламп необхідно уважно стежити за величиною напруги мережі. Нормальний режим роботи люмінесцентної лампи забезпечується при температурі +18 - 25 °, при більш низькій температурі люмінесцентна лампа може не запалитися. Порівняльна складність пристрою люмінесцентного освітлення ускладнює і його обслуговування. Огляд люмінесцентних ламп під час експлуатації проводиться частіше, ніж це потрібно при експлуатації ламп розжарювання. Їх огляд рекомендується проводити щодня, а очищення від пилу і перевірку справності не рідше одного разу на місяць.При експлуатації люмінесцентних ламп доводиться рахуватися з тим фактом, що після закінчення нормального терміну служби люмінесцентної лампи (близько 5000 год) вона практично перестає давати світло і підлягає заміні.Під час експлуатації люмінесцентна лампа іноді не запалюється. У цьому випадку необхідно перевірити, чи є напруга в електромережі та чи немає обривів в електропроводці або дефекту в лампі. Якщо спостерігається мигання лампи або світіння її тільки на одному кінці, то лампу замінюють.Якщо при роботі люмінесцентного освітлення спостерігається шум, то перевіряють міцність кріплення баластного опору. У тому випадку, коли зміцнення кріплення баластного опору не призводить до припинення шуму, його треба замінити на новий.Несправність баластного опору може іноді проявлятися в тому, що при включенні люмінесцентної лампи чорніють її кінці і перегорають спіралі. У цьому випадку необхідно перевірити відповідність напруги лампи і баластного опору номінальній напрузі живильної мережі. При наявності вказаної відповідності причиною може бути несправність баластного опору, який слід замінити.Якщо в установці з люмінесцентною лампою спостерігається несправність, її необхідно терміново усунути, оскільки наявність одного несправного елементу схеми може привести до виходу з ладу решти елементів. Несправність лампи приводить до псування стартера і баластного опору, а несправність стартера викликає псування лампи і баластного опору.Світильники ,при наявності складності в ремонті за місцем установки, ремонтуються в ел.майстерні(цеху)Для більшої ефективності роботи персоналу необхідно використовувати випробувальні стенди.Схема примірного стенду наведена на мал.13
Мал.13Схема стенда для перевірки елементівсвітильників

Найбільш характерні випадки несправностей люмінесцентних ламп і способи їх усунення.

1.Лампа не запалюється. Причиною може бути порушення контакту або обрив дротів, обрив електродів в лампі, несправність стартера і недостатня напруга в мережі. Для визначення і усунення несправності перш за все слід змінити лампу, якщо вона знов не горітиме, замінити стартер і перевірити напругу на контактах утримувача. При відсутності напруги на контактах утримувача лампи необхідно знайти і усунути обрив мережі і перевірити контакти у місцях приєднання проводів до баластного опору і утримувачів.

2.Лампа мигає, але не запалюється ,свічення спостерігається тільки з одного кінця лампи. Причиною несправності може бути замикання в проводах, утримувача або у виводах самої лампи Для усунення несправності необхідно переставити лампу так, щоб кінець, що світиться і несправний, помінялися місцями. Якщо при цьому несправність не буде усунена, слід замінити лампу або шукати дефект в утримувачі або проводці.

3. На кінцях лампи видно тьмяне оранжеве свічення, яке то зникає, то знов з'являється, але лампа не запалюється. Причина несправності - наявність повітря в лампі. Така лампа підлягає заміні.

4. Лампа спочатку запалюється нормально, але потім спостерігається сильне потемніння її кінців і вона гасне. Звичайне таке явище пов'язано з несправністю баластного опору, не забезпечуючого необхідний режим роботи лампи. В цьому випадку слід замінити баластний опір.

5.Лампа періодично запалюється і гасне. Це може відбутися в результаті несправності лампи або стартера. Необхідно замінити лампу або стартер.

6.При включенні лампи перегорають спіралі і чорніють кінці лампи. В цьому випадку слід перевірити напругу живлячої мережі і відповідність його напрузі лампи, що підключається, а також баластний опір. Якщо напруга мережі відповідає напрузі лампи, то несправний баластний опір, який повинен бути замінено. Освітлювальні пристрої з люмінесцентними лампами необхідно щодня оглядати і усувати відмічені дефекти. Не рідше за один раз на місяць люмінесцентні лампи і всю освітлювальну апаратуру потрібно очищати від пилу і перевіряти в роботі.
Черговий монтер, обслуговуючий освітлювальні установки, повинен мати в запасі справні лампи і стартери в кількості 5-10% загального числа ламп, що знаходяться в експлуатації. Зберігати лампи слід у заводській упаковці на спеціальному стелажі або в ящику окремо від несправних ламп(які обовязково належить утилізувати).
Переносні світильники і знижувальні трансформатори.
При оглядах установок і ремонтних роботах застосовують переносні світильники, до яких пред'являються підвищені вимоги з погляду безпеки персоналу.
Рукоятка переносного світильника повинна бути виконана з ізоляційного волого- і теплостійкого матеріалу. Всі струмоведучі частини світильника і лампи захищають, щоб виключити випадковий дотик до них.
Лампу і патрон закривають спеціальною запобіжною металічною сіткою, що закріплюється на рукоятці світильника таким чином, щоб її неможливо було зняти без застосування спеціального інструменту. Переносний світильник повинен бути заряджений шланговим гнучким шнуром ШРПЛ і ШРПС.
Переносні світильники можуть представляти значну небезпеку для персоналу при пошкодженні ізоляції дроту, особливо якщо вони підключені до мережі напругою 110-220 в. Переносні світильники застосовують на напругу не вище 12 В.
Переносні світильники приєднують до стаціонарної мережі напругою 12 В або до мережі напругою 110-220 В через знижувальні трансформатори. Довжина проводів від штепсельної розетки на напругу 127-220 В до переносного трансформатора повинна бути не, більше 2 м. Ізоляцію переносних проводів, а також знижувальних трансформаторів не рідше за один раз на місяць перевіряють мегомметром. Результати перевірки заносять в спеціальний контрольний журнал. При роботах усередині металевих баків, казанів і т.п. знижувальний трансформатор розташовують зовні.У знижувальних трансформаторів корпус і обмотки нижчої напруги заземляють, відкриті токоведучі незахищені частини огороджують. Всі контактні з'єднання повинні мати надійний контакт.
Освітлювальні щитки.
На освітлювальних щитках біля запобіжників, рубильників, вимикачів повинні бути написи з вказівкою призначення лінії або групи і номінальної величини струму плавкої вставки.
У освітлювальних мережах необхідно застосовувати тільки калібровані плавкі вставки, які повинні відповідати струму навантаження освітлювальних ліній. Контактні з'єднання на щитках, затиски, апаратуру і їх окремі частини слід добре затягнути і міцно укріпити. Всі контактні поверхні на щитках у міру обгорання очищають або замінюють новими.
Вимикачі, перемикачі, штепсельні розетки. Вимикачі, перемикачі і штепсельні розетки повинні мати хороші контакти з проводами і працювати при струмах не вище номінальних.
Всі контакти, у міру обгорання ,очищають. Штепсельні розетки для мережі напругою 12-36 В повинні відрізнятися від розеток напругою 127-220 В; вилки 12-36 В не повинні підходити до розеток 127 і 220 в. При ремонті світильників використовують інструменти для з'єднання і окінцювання жил проводів і кабелів. Кліщі КСІ - 1 призначені для зняття ізоляції з кінців проводів перерізом 0,75 - 4 мм2 і їх перекушування і складаються з трьох частин, пов'язаних між собою шарнірно: важелем для затиснення дроту, важеля з ножами для надрізу ізоляції й важеля з повзунком - ексцентриком, переміщуючим притиск і фасонний ніж в губках кліщів.Кліщі КУ (кліщі універсальні) нагадують за своїм зовнішнім виглядом плоскогубці, універсальні, ними можна виконувати шість монтажних операцій: перекушування дротів, зачистку жил, вирізання перемички, зняття ізоляції, виготовлення колечок і затискання дроту.


Мал.14 Кліщі КУ-1


Пристосування для обслуговування світильників.
Особливі труднощі для експлуатації освітлювальних установок викликає обслуговування світильників, як правило, установлених на значній висоті від підлоги (землі). Виконання робіт по заміні джерел світла та очищенню забруднених частин, залежить від наявності пристосувань або пристроїв для доступу до них. Для цієї мети в залежності від висоти установки світильників можуть бути використані: приставні драбини або пересувні та самохідні телескопічні і шарнірно-телескопічні вишки, спускні пристрої, підвісні і мостові вантажопідйомні крани, стаціонарні світлотехнічні містки, автомашини з кошиком або майданчиком на розсувній телескопічнії або шарнірно-телескопічнію вишці.З приставних драбин обслуговування освітлювальних допускається при висоті підвісу світильників, що не перевищує 5м, не менше ніж двома особами. Довжина сходів і драбин, повинна бути такою, щоб робітник міг працювати стоячи на сходинці, яка відступає на 1м від верхнього краю драбини. Якщо драбина має майданчик - він повинний бути огороджений на висоту 1м (Мал.15)  

13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415

Мал.15Стремянка. Пересувні телескопічні і шарнирно-телескопічні підйомники.

Застосування для обслуговування світильників в промислових будівлях пересувних телескопічних підйомників, подібних зображеним намалюнку14, малоефективно. Ці підйомники забезпечують вузький фронт робіт, обмежений розмірами колиски. На підйом і опускання телескопа перед переміщенням підйомника вручну з однієї робочої позиції на іншу затрачається велика кількість часу. Як і при використанні драбин і стрем'янок, світильники повинні розташовуватися так, щоб технологічне обладнання та виступаючі частини фундаментів не заважали установці підйомника.

  Список літератури:
1.В. Б. Атабеков, М. С. Жібов. «Монтаж освітлювальних електроустановок»
2.В.В. Мєшков, М.М. Епанешников. «Освітлювальні установки»
3.М. Г. Лур'є, Л. А. Райцельскій, Л. А. Ціперман. «Пристрій, монтаж і експлуатація освітлювальних установок»
4.Г. П. Єгоров, А.І. Коварская «Улаштування, монтаж, експлуатація та ремонт промислових електро-установок»


Додаток1
ІНСТРУКЦІЯ

З ОХОРОНИ ПРАЦІ №



ПРИ ВИКОНАННІ РОБІТ НА ВИСОТІ

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Дія інструкції поширюється на всіх робітників електричних мереж, виконуючих роботи на висоті.
1.2. Інструкція розроблена на основі ДНАОП 0.00-8.03-93 "Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві", ДНАОП 0.00-4.15-98 "Положення про розробку інструкцій з охорони праці", ДНАОП 0.00-4.12- "Типове положення про навчання з питань охорони праці", ДНАОП 1.1.10-1.07-01 "Правила експлуатації електрозахисних засобів","Правил пожежної безпеки в Україні".
1.3. До самостійної роботи допускаються особи віком не молодше 18 років, які придатні за станом здоров'я. Перед допуском до самостійної роботи, після отримання вступного інструктажу, первинного інструктажу, попереднього спеціального навчання з питань охорони праці, перевірки знань з охорони праці, яка проводиться за екзаменаційними білетами, перевірки вмінь та навичок безпечного виконання робіт, працівник повинен пройти стажування безпосередньо на робочому місці. Допуск до самостійної роботи здійснюється при позитивних результатах стажування, перевірки вміння та навичок безпечного виконання робіт.
В процесі роботи робітник періодично проходить медичні огляди (1 раз в 2 роки).
Повторний інструктаж з ОП на робочому місці проводиться 1 раз в три місяці.
Повторна перевірка знань з питань охорони праці робітника проводиться щорічно.
Якщо робітник при перевірці знань з охорони праці показав незадовільні знання, він до самостійної роботи не допускається, а проходить додаткове навчання і в місячний термін підлягає повторній перевірці знань. При незадовільних результатах повторної перевірки знань робітник до роботи не допускається і працевлаштовується згідно з чинним законодавством.
1.4. Позапланова перевірка знань проводиться:
- при переході на інше підприємство;
- в разі внесення змін в інструкцію з охорони праці при виконанні робіт на висоті;
1.5. За невиконання даної інструкції робітник несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
1.6.Робітник, який працює на висоті повинен:
1.6.1. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.
1.6.2. Знати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та безпеку товаришів по роботі.
1.6.3. Вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків.
1.6.4. Вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння.
1.6.5. Утримувати робоче місце в чистоті і порядку.
1.7.Робітник повинен знати:
- зміст вимог даної інструкції;
-виробничі інструкції, інструкції та вимоги безпеки по видах робіт, що необхідні для виконання професійних обов'язків;
- раціональну організацію праці на робочому місці;
- норми витрат сировини і матеріалів на роботи, які виконуються;
- безпечні методи праці;
- порядок застосування засобів індивідуального захисту (ЗіЗ) у відповідності до характеру і умов праці;
- порядок надання долікарняної допомоги потерпілому;
- порядок застосування первинних засобів пожежогасіння.
1.8.Робітник повинен знати про наявні виробничі небезпеки, які пов'язані з роботою на об'єктах ЛВУМГ, і повинен знати властивості шкідливих, небезпечних і отруйних речовин, які застосовуються в ЛВУМГ і безпосередньо при виконанні робіт, що пов`язані з професійними обов`язками.
1.9. Ремонтні роботи на висоті 1,3 та більше метрів дозволяється проводити тільки з риштувань або помостів. У випадку неможливості їх застосування за технічними умовами, ремонтні работи повинні проводитись в люльках або за допомогою запобіжного поясу. Місця безпечного кріплення карабіну запобіжного пояса повинні бути вказані робітнику до проведення робіт на висоті відповідальним за проведення робіт. Забороняється замість помостів встановлювати тимчасові настили на будь-яких опорах (на бочках, цеглинах та ін.).
1.10. Для проведення робіт на висоті застосовуються драбини таких типів:
- приставні та підвісні одноколінні;
- приставні розсувні триколінні (триланкові) дерев'яні типу Л-3К;
- комбіновані склопластикові ЛКС-9-12 заввишки 7, 9, 12 м;
- складені склопластикові ЛПНС-2К-7, що призначені для піднімання працівників на опори заввишки до 7 м;
- розбірні переносні (семисекційні), що призначені для піднімання працівників на залізобетонні опори з циліндричними та конічними стояками діаметром від 300 до 560 мм на висоту 14 м;
- стрем'янки;
- мотузкові.
1.11. На кожній з драбин, що перебуває в експлуатації, повинні зазначатись:
- інвентарний номер;
- дата проведення наступного випробування;
- належність службі.
1.12. Щаблі дерев'яних драбин повинні виготовлятись із відбірної деревини твердих порід (бука, дуба, ясена) першого сорту згідно з ГОСТ 2695 або хвойних порід (сосни, модрини) відбірного та першого сортів згідно з ГОСТ 8486.
1.13. Забороняється фарбувати дерев'яні драбини фарбами, а також зрощувати більше двох дерев'яних приставних драбин.
1.14. Приставні дерев'яні драбини та стрем'янки завдовжки більше 3 м повинні мати 2 і більше металевих стяжних болтів, установлених під нижнім та верхнім щаблями. Загальна довжина приставної дерев'яної драбини не повинна перевищувати 5 м.
1.15. Металеві драбини завдовжки більше 5 м повинні: або обгороджуватись, або оснащуватись канатом з уловлювачем для закріплювання карабіна запобіжного пояса.
1.16. Усі переносні драбини та стрем'янки після виготовлення їх та після ремонту, а також періодично в процесі експлуатації повинні випробуватись статичним навантаженням у такі терміни:

1 раз на 12 міс. - металеві драбини та стрем'янки;
1 раз. на 6 міс. - дерев'яні драбини та стрем'янки.

1.17.У разі виконання робіт з приставних та з розсувних драбин на висоті більше 1,3 м повинен застосовуватись запобіжний пояс. На запобіжних поясах, які видаються робітникам, повинні бути бирки з інвентарним номером та датою проведення наступного випробування. Забороняється використовувати запобіжні пояси у разі відсутності відмітки про випробування їх, простроченого терміну випробування, а також пояси, у яких під час огляду виявлені дефекти.
1.18.Риштування, поміст та інші пристрої для виконання робіт на висоті повинні бути інвентарними, виготовлятись за типовими проектами та мати паспорти заводу-виробника. Неінвентарні риштування допускається застосовувати у виняткових випадках.
1.19. Настили риштувань та помосту, що розміщені на висоті 1,3 м і вище від рівня землі або покриттів, повинні мати огородження, що складається із стояків, поручнів заввишки понад 1,1 м, одного проміжного горизонтального елемента або сітки та бортової дошки заввишки не менше 0,15 м. Відстань між стояками поручнів не повинна перевищувати 2 м. Для дерев'яних настилів повинні застосовуватись дошкизавтовшки не менше 40 мм.
1.20. Для виконання робіт на дерев'яних та дерев'яних з залізобетонними приставками опорах повітряних ліній електропередавання та лініях зв'язку необхідно застосовувати монтерські кігті, а для піднімання на залізобетонні опори трапецоїдного перерізу та виконання робіт на них – монтерські лази. Кожен робітник, який виконує роботи із застосуванням кігтів та лазів, повинен бути забезпечений запобіжним поясом.
2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ.

2.1. Перед застосуванням драбин та стрем'янок їх повинен оглядати робітник, який виконує роботу на висоті.
2.2. Робітник повинен отримати завдання від керівника робіт.
2.3. Одягти спецодяг, спецвзуття, підготувати інші засоби індивідуального захисту.
2.4. Оглянути робоче місце, підготувати інструмент, пристосування, інвентар.
2.5.Прибрати непотрібні матеріали, звільнити проходи, підходи до драбин, стрем'янок, риштувань і помостів.
2.6. Перевірити достатність освітлення робочого місця.
2.7.Про всі виявлені недоліки повідомити безпосереднього керівника робіт для вжиття заходів щодо їх усунення.
3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ.

3.1. Під час виконання робіт із застосуванням драбин слід дотримуватись таких вимог безпеки праці:

· повинна забезпечуватись стійкість застосовуваних драбин, унеможливлене зісковзування їх або випадкове зрушення їх з місця (перевіряється оглядом та випробуванням);

· .у разі проведення робіт в місцях з пожвавленим рухом транспортних засобів або людей драбини (незалежно від наявності або відсутності на їхніх кінцях наконечників) повинні відгороджуватись або охоронятись від падіння, яке може спричинятись випадковими поштовхами;

· приставні драбини повинні установлюватись під кутом нахилу до горизонтальної площини не менше 45
· і не більше 60
·;

· у разі неможливості закріплення драбини під час установлення її на гладкій плитковій підлозі біля основи драбини повинен стояти робітник у касці та утримувати її в стійкому положенні. В інших випадках підтримувати драбину внизу руками забороняється;

· у разі виконання робіт з приставних та розсувних драбин на висоті більше 1,3 м повинен використовуватись зопобіжний монтерський пояс. Пояс повинен закріплюватись за конструкцію будівлі або за драбину – за умови надійного закріплення драбини до конструкції;

·. переміщувати драбину під час роботи необхідно з дотриманням наступних запобіжних заходів: два працівники повинні нести драбину наконечниками назад, попереджаючи перехожих про небезпеку зіткнення з нею; якщо драбину переносить один працівник, вона повинна бути в такому похилому положенні, щоб її передній кінець був піднятий над землею не менше ніж на 2 м.
3.2. Забороняється під час проведення робіт на висоті:

· працювати з приставних драбин, стоячі на щаблі, розташованому на відстані менше 1 м від верхнього кінця драбини;

· створювати додаткові опорні споруди з ящиків, бочок тощо – у разі недостатньої довжини драбини;

· установлювати приставні драбини під кутом нахилу до горизонтальної площини більше 60
· - без додаткового закріплювання верхньої частини драбини;

· установлювати драбину на східці маршів сходової клітки. У разі необхідності на сходових клітках повинен споруджуватись поміст;

· виконувати роботу з двох верхніх щаблів стрем'янок, які не мають поручнів або упорів;

· перебувати на щаблях приставної драбини або стрем'янки більше ніж одному працівнику;

· піднімати або опускати вантаж по приставній драбині та залишити на ній інструмент.
3.3. Забороняється на приставних драбинах та стрем'янках:

· працювати біля обертових механізмів, працюючих машин та над ними;

· виконувати роботу із застосуванням електричного та пневматичного інструмента;

· виконувати газо – та електрозварювальні роботи;

· натягувати проводи та підтримувати на висоті важкі деталі.
Для виконання таких робіт повинні застосовуватись риштування або стрем'янки з верхніми площадками, які обгороджені поручнями.
3.4. При роботі на конструкціях, в електроустановках з частковим зняттям напруги, спостерігання за членами бригади керівник може здійснювати із землі.
4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБІТ.

4.1. Зйомні драбини, колиски та пристрої повинні бути зняті.
4.2. Інструмент та матеріали повинні бути прибрані з висоти.
4.3. Драбини, стрем'янки та інші пристрої прибрати в сухі приміщення чи місця, де неможливі випадкові механічні пошкодження.
4.4. Настили та драбини риштувань та помосту повинні щоденно після закінчення роботи очищатись від сміття, узимку – від снігу та ожеледі, а за необхідності – посипатись піском.
4.5. Зняти і очистити спецодяг, спецвзуття і індивідуальні захисні засоби від пилу та інших забруднень.
4.6. Помити руки, лице водою з милом; за можливості, прийняти душ.
4.7. Доповісти керівнику робіт про всі недоліки, які мали місце під час роботи
5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ.

5.1. Робiтник, який виконує роботи на висоті повинен знати свої обовязки згідно з Планом локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій, в якому розроблені заходи щодо сповіщення про виникнення аварійних ситуацій та аварій і про першочергові дії у разі їх виникнення.
5.2. При виникненні пожежі необхідно викликати пожежну команду, повідомити керівника робіт і одночасно приступити до ліквідації пожежі.
5.3. При нещасному випадку надати долікарняну допомогу потерпілому, користуючись медаптечкою, доповiсти керівнику робіт, а потерпілого відправити у лікувальний заклад. Зберегти місце події, де стався випадок, незайманим, якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників і довкіллю
5.4. Послідовність надання першої допомоги:

припинити дію на організм факторів, що спричинили нещасний випадок, які загрожують здоров'ю чи життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести з зараженої зони, загасити одяг, що спалахнув, витягти з води) і оцінити його стан;
визначити характер і важкість травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого, послідовність заходів по його рятуванню;
вжити необхідних заходів по рятуванню потерпілого в порядку першочерговості (відновити проходимість дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, накласти пов'язку тощо);
викликати швидку допомогу чи лікаря або вжити заходів для відправки потерпілого в найближчий медичний заклад;
підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичної допомоги.




Додаток 2. Черкаський політехнічний технікум



Лабораторія «Технічного обслуговування і ремонту електрообладнання і засобів автоматизації»



ЗВІТ

по практичній роботі


________________________________
_______________________________



Студент __________________ Група ________



Дата виконання __________________________




Керівник занять _____________________





Додаток 3

Світильник з лампою ДРЛ 250
Світильник ЛСП 2*40



Світильник
ЛСП2*20


Світильник ЛСПУ1*30








Мал.16 Схема стенда освітлювальної установки.

·
·
· 
·
·Root Entry

Приложенные файлы

  • doc 19899936
    Размер файла: 3 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий