НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ
КАФЕДРА ПРИКЛАДНОЇ СТАТИСТИКИ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Статистика міжнародної торгівлі"
Напрям підготовки 6.030601 “Менеджмент”
На тему «Методологія складання платіжного балансу»
Слухача 4-го курсу
Економічного факультету
Група МЗЕДз 14-34
Парфьонової Лілії Ігорівни
________________________
(підпис)
Дата здачі роботи на перевірку___________________
Оцінка______________________
Київ 2016
Методологія складання платіжного балансу
Платіжний баланс (balance of payments) — це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.
Платіжний баланс – це агреговане віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу.
Платіжний баланс – статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу.
За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період.
Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної й іноземної валюти в цей момент і він є одним із факторів формування валютного курсу.
Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.
З бухгалтерського погляду, платіжний баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.
В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису, кожна операція має дві сторони – дебет і кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті.
Кредит – це відплив за кордон вартостей, за які мають надійти платежі у певну країну (збільшення пасивів, зменшення активів) (приносять іноземну валюту).
Дебет - це приплив вартостей із-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон (збільшення активів, зменшення зобов’язань) (пов’язані з витратами іноземної валюти).
Таблиця 7.1.
Прибуткові статті (+)(Джерела грошових коштів) Витратні статті (-)(Способи використання грошових коштів)
Експорт товарів та послуг Імпорт товарів та послуг
Приток капіталу Вивіз капіталу
¨ Приватні та державні дари із-за кордону ¨ Дари за кордон
¨ Транспортні послуги, що надані нерезидентам ¨ Використання транспорту інших держав
¨ Витрати іноземних туристів в даній країні ¨ Витрати на туризм за рубежем
¨ Військові витрати інших держав ¨ Військові витрати за кордоном
¨ Проценти та дивіденди, отримані із-за кордону ¨ Проценти та дивіденди, що виплачуються нерезидентам
¨ Продаж активів даної країни нерезидентам ¨ Придбання іноземних активів (наприклад, акцій, облігації та нерухомості)
¨ Депозити нерезидентів в депозитних установах даної країни ¨ Депозити в іноземних депозитних установах
¨ Продаж золота нерезидентам ¨ Придбання золота за кордоном
¨ Продаж національної валюти нерезидентам ¨ Купівля іноземної валюти
Способи використання інформації платіжного балансу:
По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавлені в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти)
По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза.
По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.
Структура платіжного балансу:
· Торговельний баланс
· Баланс послуг та некомерційних платежів· Баланс руху капіталів і кредитівТорговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту.
Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв’язків із партнерами та загальної економічної політики.
Баланс послуг та некомерційних платежів включає:- платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;
- за прийнятими у світовій статистиці правилами у розділ “Послуги” входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу;
- за методикою МВФ показують односторонні перекази :- державні операції – субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;
- приватні перекази – перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.
Три перелічені вище групи операцій – послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази – називають невидимими операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей (товарів).
Баланс руху капіталів і кредитів – виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.
За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:
міжнародний рух підприємницького капіталу;
міжнародний рух позикового капіталу.
Міжнародний рух підприємницького капіталу включає:
вивіз капіталу:
прямі інвестиції за рубіж, проведені національними фірмами.придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій.
придбання національними резидентами банківських депозитів в зарубіжних банках.
приток капіталу :прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами.
придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни.
придбання нерезидентами депозитів банків країни.
Міжнародний рух позикового капіталу включає:Довго- і середньострокові операції – це державні та приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік.
Короткострокові операції - включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками.
Помилки і пропуски – включає дані як статистичних похибок так і неврахованих операцій. Показники різко зростають в кризових ситуаціях.
Операції з ліквідними валютними активами – заключна стаття платіжного балансу, відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи й у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.
Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ:
А. Поточні операції
Товари
Послуги
Доходи від інвестицій
Інші послуги та доходи
Приватні односторонні перекази
Офіційні односторонні перекази
Б. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал
Прямі інвестиції
Портфельні інвестиції
Інший довгостроковий капітал
Підсумок А+В відповідає концепції базисного балансу в США
С. Короткостроковий капітал
D. Помилки та пропуски
Підсумок: А + В + С + D відповідає концепції ліквідності в СШАЕ. Компенсуючі статті
Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ).
F. Надзвичайне фінансування
G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.
Підсумок А + В + С + D + Е + F + G відповідає концепції офіційних розрахунків в США
Н. Підсумкова зміна резервів
СДР (СПЗ)
Резервна позиція в МВФ
Інші вимоги
Кредити МВФ
Методологія складання платіжного балансу визначається за допомогою міжнародного стандарту – “Керівництво з платіжного балансу”, що розробляється і періодично публікується МВФ. Останнє, п’яте видання Керівництва опубліковано у 1993 р. Прийнята МВФ система класифікацій статей платіжного балансу використовується країнами-членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняються як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас дають змогу кожній країна вносити свої корективи.
Фактори, що впливають на стан платіжного балансу.
Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.
Циклічні коливання економіки.
Зростання закордонних державних витрат, пов’язаних із мілітаризацією економіки і військовими витратами.
Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.
Зміни в міжнародній торгівлі.
Вплив валютно-фінансових факторів.
Негативний вплив інфляції.
Торгівельно-політична дискримінація певних країн.
Надзвичайні обставини – неврожай, стихійні лиха, катастрофи.
Економічні фактори, що впливають на платіжний баланс держави
Таблиця 7.2.
Характеристика економічних факторівЕкономічні фактори Спосіб впливу
Темп інфляції В результаті надмірного підвищення цін товари та послуги, що виробляються в середині в країні, стають надмірно дорогими для покупців – нерезидентів. В силу цього підвищення скорочується рівень експорту. Одночасно із-за підвищення рівня цін імпортні товари стають все більш принадливими для покупців в порівнянні з товарами, що виробляються в цій країні. Це сприяє збільшенню обсягу імпортних операцій.
Реальний ріст ВВП Високі темпи росту ВВП ведуть до збільшення обсягів імпорту товарів та послуг, Ця тенденція пояснюється тим, що високі темпи росту ВВП означають, що підвищується рівень прибутків в середині країни, частина яких може бути використана на імпорт. Низькі темпи росту ВВП, навпаки, приведуть до зниження рівня імпорту товарів та послуг.
Процентні ставки Рівні процентних ставок впливають на потоки капіталу, що вливаються в ринок облігацій і використовуються для інвестицій в грошовий ринок. Якщо в країні підвищуються процентні ставки, то можна чекати збільшення притоку капіталу для інвестицій в облігації з високою прибутковістю та в інші інструменти грошового ринку. І навпаки, якщо процентні ставки знижуються, то можна чекати відтоку капіталу, тому що фінансові центри інших країн стають більш принадливими для інвесторів.
Валютний курс “спот” Валютний курс “спот” впливає на :· Відносну вартість імпортних товарів в порівнянні з вартістю товарів, що вироблені в середині в країні.
· На відносну вартість експортних товарів в порівнянні з товарами інших країн (в країнах – імпортерах). Високий курс іноземної валюти перешкоджає проведенню імпортних операцій та сприяє проведенню експортних операцій. І навпаки, низький курс іноземної валюти створює сприятливі умови для імпорту та перешкоджає експорту.
Процес правки платіжного балансу
Платіжний баланс будь-якої країни підлягає процесу безперервної правки. Необхідність цієї правки пояснюється впливом різних економічних факторів на платіжний баланс.
Складання платіжного балансу призначено для виконання взаємопов'язаних облікових і аналітичних завдань. Коло учасників зовнішньоекономічних операцій різноманітний: окремі країни та їх об'єднання; національні компанії; іноземні та транснаціональні корпорації і банки; національні та міжнародні організації; державні органи; приватні особи і т.д. Це призводить до необхідності обліку, обробки великого числа даних, що надходять з національних та іноземних джерел. Тому основною вимогою є забезпечення єдності змісту і методів обчислення однорідних показників. На досягнення такої єдності, що забезпечує універсальний характер показників і можливість їх зіставлення, направлені рекомендації Керівництва МВФ зі складання платіжного балансу.
В даний час діє 6-е видання (2009 г.) цього Керівництва (Balance of Payments Manual. 1993), і його рекомендації покладені в основу складання платіжних балансів країн - членів МВФ. Окремі країни вносять в правила складання платіжних балансів свої елементи, зумовлені особливостями їх економіки, системи національного рахівництва, міжнародних економічних відносин.
Репрезентативність і точність показників платіжного балансу залежить від багатьох обставин. МВФ прагнув врахувати все це при виробленні принципів їх вибору та оцінки. Детальна структура таблиці платіжного балансу, рекомендованої МВФ, містить понад 100 видів операцій, згрупованих у великі статті. За всіма статтями рекомендуються критерії їх складання.
Визначення платіжного балансу
Згідно Керівництву МВФ платіжний баланс - це статистичний документ, в якому систематизовані показники економічних операцій країни з рештою світу за певний період часу. В основному це операції між резидентами і нерезидентами, які охоплюють рух товарів, послуг і доходів, фінансові вимоги країни і се зобов'язання перед рештою світу, а також трансферти, що класифікуються як односторонні перекази.
Поняття резидента. Оскільки зовнішньоекономічні операції країни необхідно відокремлювати від внутрішньогосподарських операцій, при складанні платіжного балансу важливе значення набувають поняття резидента, нерезидента та угоди, які підлягають врахуванню. Цей простий, здавалося б, питання трансформується в складну проблему в сучасних умовах, коли посилюється інтернаціональне переплетення капіталів, придбала величезний розмах діяльність ТНК, в широких масштабах відбувається міграція робочої сили і діють інші подібні процеси в умовах глобалізації світового господарства.
Керівництво МВФ зі складання платіжного балансу дає наступне визначення: "Економіка країни розглядається як сукупність господарських одиниць, більш тісно пов'язаних з даною територією, ніж з якою-небудь іншою територією. Платіжний баланс даної країни буде відображати небудь операції цих господарських одиниць з рештою світу, якщо зазначені господарські одиниці розглядаються як резиденти даної країни, або операції цих господарських одиниць з даною країною, якщо господарські одиниці розглядаються як нерезиденти по відношенню до даної країні ".
У США резидентами вважаються урядові установи, національні компанії та громадяни, які постійно проживають в країні. При цьому віднесення американських громадян, які проживають за кордоном (крім державних службовців), до числа резидентів США залежить від тривалості їх перебування за межами країни та інших факторів. Закордонні філії американських корпорацій і дочірні компанії вважаються для США іноземними фірмами. Аналогічна практика має місце і в інших провідних країнах.
У Німеччині резидентами з погляду платіжного балансу вважаються "фізичні та юридичні особи, підприємства тощо, для яких центр їх господарських інтересів знаходиться в даній країні незалежно від їх національної приналежності". У силу цього до резидентів належать не тільки особи німецького походження, але й іноземні підприємці, що влаштувалися в Німеччині.
У Франції термін "резидент" стосується фізичних липам французької національності, які перебувають у Франції або за кордоном менше двох років, а також іноземцям, які перебувають у Франції більше двох років, за винятком іноземних службовців. Резидентами вважаються також юридичні особи у Франції, за винятком дипломатичних і консульських представників, які працюють в даній країні.
У Російській Федерації відповідно до Закону від 10 грудня 2003 г. "Про валютне регулювання та валютний контроль" резидентами є:а) фізичні особи, які є громадянами Російської Федерації, за винятком громадян Російської Федерації, визнаних постійно прожінающімі в іноземній державі відповідно до законодавства цієї держави;
б) постійно проживають в Російській Федерації на підставі виду на проживання, передбаченого законодавством Російської Федерації, іноземні громадяни та особи без громадянства;
в) юридичні особи, створені відповідно до законодавства Російської Федерації;
г) знаходяться за межами території Російської Федерації філії, представництва та інші підрозділи резидентів, зазначених у підпункті "в" цього пункту;
д) дипломатичні представництва, консульські установи Російської Федерації та інші офіційні представництва Російської Федерації, що знаходяться за межами її території, а також постійні представництва Російської Федерації при міждержавних чи міжурядових організаціях;
е) Російська Федерація, її суб'єкти, муніципальні освіти, які виступають у відносинах, які регулюються цим Законом та прийнятими відповідно до нього іншими федеральними законами та іншими нормативними правовими актами.
Визначення угоди. Тут існують складності класифікації. Вважається, що міжнародні угоди, як правило, означають обмін. За традицією розрізняються чотири типи операцій, або операцій: продаж і купівля (обмін) товарів і послуг проти фінансових активів; бартер, тобто обмін товарів і послуг даної країни безпосередньо на товари та послуги інших країн; обмін одних фінансових активів па інші, тобто продаж цінних паперів за валюту, виплата комерційних боргів; односторонні перекази - надання чи придбання товарів і послуг або фінансових активів без відшкодування, на односторонній основі.
За методологією МВФ, угода визначається як економічний потік, в якому відображаються створення, трансформація, обмін, передача або збільшення економічної вартості і відбувається зміна власності на товари та (або) фінансові активи, надання послуг або робочої сили, або капіталу.
Таке визначення охоплює більшу частину зовнішньоекономічних операцій, але залишає невирішеними ряд питань. Нерідко у міжнародному обміні виникають сумнівні випадки, коли обидві сторони, що в угоді, представляють одне і те ж юридична особа, передача реальних ресурсів відбувається без фактичної зміни власника. Подібні операції у великих масштабах здійснюють ТНК зі своїми закордонними філіями. Іноді якісь зміни, які не є угодою, викликають властивий угоді економічний ефект. Наприклад, переоцінка валютних резервів у зв'язку зі змінами валютних курсів викликає їх зростання або зменшення, що впливає обсяг міжнародних вимог країни.
Значну проблему становить облік ціп, по яких здійснюються зовнішньоекономічні угоди, фіксація терміну її виконання на відміну від моменту перетину кордону.
Принцип подвійного запису. Через недосконалість визначень ряду операцій і неточності даних неминучі розбіжності в підсумкових показниках кредитової і дебетової записи в платіжному балансі. Щоб уникнути цього, в основу складання таблиць платіжного балансу покладено принцип подвійного бухгалтерського запису. Це означає, що з приводу кожної операції, що фіксується в платіжному балансі, в цей документ вносяться два ідентичні показника: один з позитивним знаком на кредитової боці, другий з негативним знаком на дебетової стороні.
Перший показник відображає вартість товарів, послуг або цінних паперів, що придбані або продані резидентами даної країни, другий фіксує порядок розрахунків за цією операцією: готівкою або з відстрочкою платежу, передачею фінансових активів або (рідше) на бартерній основі. Експорт товарів і послуг позначається як валютні надходження від іноземного покупця в розділі кредитових операцій; імпорт товарів і послуг як платежі в розділі дебетових операцій.
Другий запис для кожної з цих операцій відображає рух валютних потоків або фінансових активів, тобто платежів за цією операцією. Наприклад, при експорті товарів перший показник вказує його вартість у розділі валютних надходжень, а другий в розділі платежів країни.
На основі обробки великого числа підготовчих рахунків у зведений платіжний баланс включаються підсумкові показники, що відображають надходження і платежі, або зміни міжнародних вимог і зобов'язань країни в се операціях на світових ринках. Таким чином, відповідно до принципу складання платіжного балансу підсумкова сума його позитивних показників повинна дорівнювати сумі негативних показників, що повинно забезпечувати його формальне рівновагу. Проте залишаються упущення методичного та облікового характеру. Зважаючи на це показники платіжних балансів окремих країн завжди містять певну частку неточності, уникнути якої неможливо.
Оскільки формально платіжний баланс завжди повинен бути в рівновазі, то розбіжності з фактичними даними заносяться в статтю "Помилки і пропуски" або "Статистична похибка". Наприклад, митні органи можуть дати одні дані за вартістю перетинають кордон товарів, а банки потім представлять інші дані про їх оплату. Тут впливають такі явища, як комерційна таємниця, наявність знижок і т.п. У ряді випадків у неї включають показники, які з яких-небудь причин не відповідають існуючої класифікації статей платіжного балансу, або в цілях їх приховування. Вона відображає не тільки методологічні помилки, але й невраховані, у тому числі контрабандні, операції.
Величина показника за статтею "Помилки і пропуски" зазвичай невелика і досить стабільна, але в періоди криз, соціальних і політичних потрясінь різко збільшується. За ним ховаються відтік і втеча капіталу в пошуках вигідного додатка, безпечного притулку чи некерований приплив капіталу, що не піддається повному обліку.
Наприклад, в платіжному балансі США показник по статті "Помилки і пропуски", який у звичайні роки коливається від 15 до 40 млрд дол., В 2008 р склав 144 млрд дол., В 2009 р він дорівнював 225 млрд дол., а в 2010 р вже 235 млрд дол. з позитивним знаком. Це відображало труднощі обліку великого напливу іноземного капіталу в країну в умовах кризи.
Сьогодні МВФ продовжує розробку методики уніфікації схеми платіжного балансу, результати якої знаходять відображення у періодичних випусках "Керівництва з платіжного балансу".
Запропонована МВФ схема в загальних рисах повторює прийняту систему побудови статей платіжних балансів провідних країн світу, але з деякими уніфінаціями, які роблять цю схему універсальною і дають змогу порівнювати і аналізувати платіжні баланси не тільки розвинутих країн, а й країн, що розвиваються, та постсоціалістичних держав.
Список використаної літератури:
Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник /А.С. Філіпенко, В.І. Мазуренко, В.Д. Сікора та ін.; за ред.. А.С. Філіпченка. – К.: Либідь. 2007.-208с.
Козик В.В., Павлова Л.А., Даниленко Н.Б. міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – Львів: Львівська політехніка, 2009.-267с.
Бровиков В.И. Основы мировой экономики: Конспект лекций.- М.: Центр, 2002.- 160 с.
Україна і світове господарство. Взаємодія на межі тисячоліть. Навч. посібник / А.С.Філіпенко, Д.Г.Лук’яненко, А.М.Поручник та ін. — К.: Либідь, 2002.
Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації / За ред. Д.Г.Лукўяненка.- К.: КНЕУ, 2001.- 538 с
Приложенные файлы
