НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК (БЖ)


Міністерство освіти і науки України
Херсонський державний університет
Кафедра трудового навчання
Храпко Т.А.
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
(психофізіологічний аспект)
Херсон - 2008
Міністерство освіти і науки України
Херсонський державний університет
Кафедра трудового навчання
Храпко Т.А.
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК З КУРСУ «БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»
(психофізіологічний аспект)
(для студентів денної, заочної форм навчання)
Херсон - 2008
Схвалено на засіданні кафедри трудового навчання Херсонського державного університету (протокол № 3 від 10.11.2008р.)
Рекомендовано до друку науково-методичною радою Херсонського державного університету (протокол № 5 від 10.02.2009р.)
Затверджено на вченій раді Херсонського державного університету (протокол № 8 від 2.03.2009р.)
Укладач: Храпко Тетяна Анатоліївна. – канд. пед. наук, доцент.
Рецензенти: Михайлюк В.О. – кандидат технічних наук, доцент, академік Міжнародної академії наук Безпеки життєдіяльності, завідувач кафедри безпеки життєдіяльності та цивільного захисту національного університету кораблебудування ім..адм.Макарова

Демидова Т.А. - кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри психології та педагогіки мистецької освіти Херсонського державного університету.
Храпко Т.А. Навчально-методичний посібник з курсу «Безпека життєдіяльності» (психофізіологічний аспект). – Херсон: Видавництво ХДУ, 2009р. – 107с.
ПЕРЕДМОМА
Навчально-методичний посібник є керівництвом для вивчення психофізіологічного аспекту безпеки життєдіяльності людини та проведення практичних робіт з курсу „Безпека життєдіяльності” з даного розділу. Посібник призначено для студентів всіх спеціальностей ХДУ.
Метою запропонованого посібника є допомога студентам засвоїти теоретичні знання та набути практичні навички в процесі вивчення психофізіологічного аспекту безпеки життєдіяльності людини. Практичні заняття передбачають освоєння студентами здорового способу життя, профілактики побутового і виробничого травматизму, професійних захворювань та надання першої долікарської допомоги.
Навчально-методичний посібник включає можливі варіанти проведення практичних занять, розширені методичні рекомендації, тести, що спрямовані на поглиблене вивчення типів людської поведінки, методи, які використовуються при моделюванні характерів, типів темпераменту. Це сприятиме більш глибокому розумінню теоретичного матеріалу, властивостей людської психіки, поведінки, втоми за тих чи інших побутових та виробничих умов, у надзвичайних ситуаціях.
Даний посібник має допомогти студентам у підготовці та виконанні практичних занять, які проводяться за принципом самостійного опрацювання кожної теми, виробити навички самостійного прийняття рішень у кожній конкретній ситуації та закріпити матеріал отриманий з лекційного курсу.


Тема: ТЕМПЕРАМЕНТ ЛЮДИНИ: ТИПОЛОГІЯ, ДІАГНОСТИКА
У багатьох дослідженнях діяльності людей різних професій було встановлено вплив якостей темпераменту, і власне слабкості нервової системи, на результати трудової діяльності і особливо на поведінку в екстремальних ситуаціях.
Так, К. Гуревич показав, що у чергових на пульті управління електромережами при слабкості нервової системи аварійні ситуації викликали стан «загального» блокування уваги, розлад процесів мислення і пам'яті.
В. Д. Небилицин одну зі своїх робіт спеціально присвятив вивченню впливу властивостей нервової системи на надійність роботи людини-оператора в екстремальних ситуаціях. Автор показав, що можливості людини надійно, в тому числі і безпечно, діяти в екстремальній ситуації витікають безпосередньо не із властивостей його темпераменту, а власне із властивостей сили нервової системи. Він відмітив, що в більш легких режимах людина здатна компенсувати недостатні функції нервової системи розвитком інших якостей. В екстремальних ситуаціях, які мають особливо високі вимоги до індивідууму, схожої компенсації вже недостатньо і тут, скоріше всього, виявляються недоліки консервативних властивостей людини, в тому числі і недоліки темпераменту.
В. Д. Небилицин назвав цілий ряд реакцій поведінки, що відображають здатність людини протидіяти небезпеці, які фактично безпосередньо залежать від властивостей нервової системи. Так, здатність до довготривалої активної роботи у протидію втомі залежить від індивідуальної витривалості нервової системи по відношенню до збуджуючого і гальмуючого процесу, тобто від її сили. Від сили нервової системи залежить також здатність до екстреної мобілізації в аварійних ситуаціях, здатність успішно діяти, не зважаючи на відволікаючі фактори і перешкоди. Від рухливості і лабільності нервової системи, від врівноваженості нервових процесів залежать такі важливі для безпеки праці якості, як здатність до переключення уваги і до швидкого реагування на небезпечні сигнали. Ці висновки пізніше були експериментально підтверджені.
Таким чином, можна сказати, що властивості темпераменту є суттєво важливими показниками стійкості схильності до небезпек.
Темперамент - індивідуальна особливість психіки людини, в основі якої лежить відповідний тип нервової системи. Виявляється в силі, швидкості, напруженості й урівноваженості перебігу психічних процесів індивіда, в яскравості та стійкості його емоцій і настроїв. Усю різноманітність індивідуальних особливостей зведено до декількох груп психотипів особистості. Найбільш рання класифікація типів людської особистості належить давньогрецькому лікареві Гіпократу (V - IV ст. до н.е.). Він співвідносив свою класифікацію з певними фізіологічними особливостями людського організму, геніально передбачивши більш пізній і сучасний підходи до цієї проблеми. Гіпократ поділяв людей на чотири категорії залежно від переважання в організмі одного із чотирьох «соків»: крові, лімфи, жовчі і чорної жовчі. Звідси запропоновані ним назви типів темпераменту: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік.
Відомий німецький біолог, засновник фізико-хімічної школи фізіології і порівняльної анатомії Й. Мюллер (1801-1858) стверджував, що вчення, яке допускає темпераменти, походить з найглибшої давнини; воно чудове і, можливо, нічого вже не можна більше зробити для його удосконалення. Але підстави, на яких його створили давні, були такі ж хибні, як їх думки щодо основних елементів людського тіла. Темпераменти Галлена: сангвінічний, флегматичний, жовчний, меланхолічний - ґрунтувалися на гіпотезах давньогрецьких філософів про чотири елементи повітря, воду, вогонь і землю, і на відповідних їм властивостях - теплі, холоді, сухості, вологості. Цим елементам відповідали в організмі чотири основні рідини, переважанням яких пояснювали відмінність темпераментів. Звідки ж узято такі точні типи людських характерів, якщо їх виводили з таких хибних основ, як поняття про чотири стихії світу і про чотири основні рідини організму? Ці типи взяті безпосередньо зі спостережень людини над собою й над різними людськими характерами, причому панівні риси в тому чи іншому характері або вчинку зводились за своєю спорідненістю до одного типу. Керувалися ж при цьому не тільки логічним абстрагуванням, але й поетичним почуттям. Щоб досягти в темпераментах фактичної істини, слід було б відкрити їх фізичні причини, але це, незважаючи на всі спроби, досі не вдалося.
Й. Мюллер робив спробу вивести вчення про темпераменти, виходячи з основних форм органічних функцій і органічних систем, наприклад, системи живлення, руху, чутливості, і приписати темпераменти перевазі однієї з цих систем. Отже, були одержані рослинний, дратівливий і чутливий темпераменти. Але вивести душевні особливості, що характеризують кожний темперамент, з переважанням однієї з органічних систем, як виявилося, зовсім неможливо. Справді, мускульна сила не робить людину жовчною, а флегматичний характер так само супроводиться добрим, як і поганим живленням. Люди огрядні не завжди є флегматиками, водночас часто трапляються обличчя дуже худорляві і з небажаною флегмою. Є люди жовчні й сангвінічні як серед огрядних, так і серед худорлявих, як серед сильних, так і серед кволих. Взагалі всі спроби приписати кожному темпераменту особливу органічну властивість виявилися невдалими. Особливе безладдя у вчення про темпераменти внесло змішання з ними патологічних хворобливих явищ. Уявляли, що флегматик неодмінно має бути товстим, блідим, лімфатичним, що жовчний повинен мати схильність до хвороби печінки тощо. За Й. Мюллером, темпераменти залежать більшою чи меншою мірою від схильності до почувань або пристрастей, що народжуються зі збудження або протидії схильностям, тобто причина їх полягає в різній схильності до станів задоволення, страждання й бажання. Як бачимо, фізіолог Й. Мюллер швидше готовий перенести питання про темпераменти на психологічний грунт.
Після Й. Мюллера, звичайно, продовжувались спроби приурочити темпераменти до яких-небудь факторів організму. Френологи намагалися знайти ці факти у мозку, в різноманітності комбінацій, його частин; інші шукали причини їх в особливості . будови тканин, у відносній кількості білої і сірої речовини в мозку, у властивості крові, але все це рішуче ні до чого не привело, - і погляд Мюллера на темпераменти залишається й досі найбільш логічним. Ось чому, визнавши невдалими всі спроби знайти фізіологічні причини відмінності темпераментів, ми подамо тільки характеристичні картини їх, ідучи при цьому за Й. Мюллером.
Флегматичний темперамент є поміркованим порівняно з трьома іншими. Почуття не оволодівають флегматиком швидко і нелегко розвиваються. Думки флегматика плинуть з не меншою швидкість, ніж думки інших людей, і розум його може досягти такого ж розвитку. Але йому не треба докладати великих зусиль ні фізичних, ні моральних, щоб зберегти свою холоднокровність. Він легше, ніж інші, утримується від швидкого рішення. Від нього не можна сподіватися таких рішень, які виникають з глибоких і живих почуттів, але від нього можна сподіватися всього, що може бути досягнуте терпінням і наполегливістю. Його важко роздратувати, він рідко скаржиться, переносить страждання терпляче і байдужий до інших. Він надійний товариш. Він завжди знає, чого хоче, і неохоче втручається в чужі справи. Лінощі, апатія, безтурботність, нудьга, трудність розуміння - це вже хворобливі явища.
До непоміркованих темпераментів Й. Мюллер відносить жовчний, сангвінічний і меланхолічний.
Жовчний темперамент виявляє і надзвичайну силу в діяльності, енергію і наполегливість, якщо перебуває під впливом будь-якої пристрасті. Його пристрасть швидко спалахує від найменшої перешкоди, його гордість, ревнощі, мстивість, честолюбство не знають меж, коли його душа перебуває під гнітючим впливом пристрасті. Він розмірковує мало і діє швидко, негайно, як через те, що завжди вважає себе правим, так і через те, що такою є його воля. Він важко визнає свої помилки і захоплюється пристрастю, поки вона не призведе його до загибелі або до загибелі інших.
У сангвініка основним є прагнення до насолоди, сполучене з легкою збудливістю почувань і з їх нетривалістю. Він захоплюється усім, що йому приємне, виявляє багато симпатії до інших і швидкий на дружбу, але схильності його непостійні і на них не можна розраховувати. Його легко розсердити, але він так само
легко переходить до каяття. Щедрий на обіцянки, він одразу ж їх забуває. Довірливий і легковірний, він любить створювати проекти, але швидко від них відмовляється. Поблажливий до недоліків інших, він вимагає такої ж поблажливості до себе. Його легко заспокоїти, він відвертий, ласкавий, доброзичливий, любить товариство, нездатний до егоїстичних розрахунків.
У меланхоліка панівним нахилом є сум. Він так само легко збуджується, як і сангвінік, але неприємні почуття виявляються в ньому частіше і тривають довше, ніж почуття задоволення. Страждання інших легко завойовують його симпатію. Він боязкий, нерішучий, недовірливий і легко піддається всьому, що відповідає його панівним ідеям. Дрібниці його ображають, йому завжди здається, що ним нехтують. Перешкоди, на які він натрапляє в житті, доводять його до відчаю, позбавляють енергії й роблять нездатним подолати труднощі. Його бажання мають сумний відтінок, його страждання здаються йому нестерпними.
Ця класифікація була досить довгий час найбільш прийнятною, хоча визнавалося, що чотири основні типи не вичерпують усієї різноманітності особистостей і що поряд з чотирма типами, які рідко трапляються у чистому вигляді, існують різноманітні поєднання.
В 20-ті роки відомий швейцарський психіатр Карл Юнг став поділяти людей на екстравертів і інтровертів. Екстраверсія - інтроверсія (від латинського extra - зовні, іntrо - всередині). Для екстравертів характерним є прагнення до найширшого й регулярного спілкування. При цьому нерідко відбувається відчуження від власного Я: людина майже не аналізує свій внутрішній світ, рідко замислюється над своїми колишніми і майбутніми діями. На противагу їм інтровертів відзначають зосередженість на своєму внутрішньому світі, виражена схильність до самоаналізу. В крайніх випадках спостерігається певна некомунікабельність, навіть замкненість, соціальна пасивність.
Німецький психіатр Ернст Кречмер на початку 20-х років висунув нову типологію людей. В книзі «Будова тіла і характер» (1921) Кречмер доказував, що у людей різної тілесної будови різні й характери.
За І.П. Павловим темперамент характеризує психічну індивідуальність людини насамперед з боку властивої їй динаміки нервово-психічних процесів і станів, їхньої інтенсивності, швидкості, ритму, тривалості, перебігу. Ці якості так чи інакше відбиваються на зовнішній поведінці: швидкості ходи, жвавості жестикуляції та міміки, темпі мовлення тощо. Отже, всі вони можуть бути показниками певних рис темпераменту. Останні можна вважати природженою властивістю індивіда, бо його основу становить певна комбінація властивостей нервової системи, з якими людина з'являється на світ, а саме: сила, рухливість та врівноваженість. Відповідно до найпоширеніших поєднань цих властивостей, як відомо, розрізняють чотири типи темпераментів: холеричний, сангвінічний, флегматичний та меланхолічний. Особливості кожного з них подано у табл. 1.1.
І. П. Павлов говорив, що різні поєднання всіх властивостей можуть дати 24 види темпераментів, але сам зупинився на 4-ох.
Сангвінік за Павловим - це витривалий, врівноважений і рухливий тип нервової системи. І збудження, і гальмування у нього дуже працездатні, рухливі, добре зрівноважені. Сангвінік енергійний, легко пристосовується до обстановки, до людей, не боїться життєвих труднощів.
Флегматик - людина з витривалою і зрівноваженою системою, але збудження і гальмування у нього повільні. Він спокійний, не поспішає, він пристосовується до обставин і до людей повільніше, ніж сангвінік, тому він не дуже любить змінювати умови життя, схильний до підвищеної стабільності звичок, інтересів. Через стійкість нервів він добре опирається кризам, важким умовам.
У холерика нервова система не врівноважена: збудження у нього бурхливе і рухливе, гальмування ослаблене. Нервовий склад у холерика мовби двоякий: сильний у збудженні, малови-тривалий в гальмуванні. Він енергійний, дієвий, швидкий у рішеннях, діях, може бути винахідливим і кмітливим. В цей же час він запальний, нестриманий, йому дуже важко себе опанувати. Пристосуватися до обстановки, до людей - вірніше до їх недоліків - холерику важче, тобто ці мінуси народжують в ньому нестримні спалахи роздратування, які отруюють життя самому холерику і його оточенню.
У меланхоліка дуже чуттєва і тому мало витримана нервова система. Саме його збудження і гальмування ослаблене, рухливість теж знижена. Тому меланхолік важко пристосовується до складних умов, важче переносить і недоліки близьких людей. Але підвищена чуттєвість робить його добрим, толерантним і він може бути мирним, найвідданішим супутником життя.
Таблиця 1.1
Типи темпераментів залежно від основних властивостей нервово-психічних процесів
Типи темпераментів
Властивості нервово-психічних процесів
сила рухливість врівноваженість
Холеричний + + -
Сангвінічний + + +
Флегматичний + - +
Меланхолічний - + -
Примітка. Умовні позначення: «+» означає наявність вказаної властивості, «-» наявність протилежної їй.
Загальну методику вивчення особистості запропонував Л.А. Зворикін.
В основу типізації особистостей покладено критерій типу мислення (теоретичне, інтуїтивне, наочно-образне і практичне); співвідношення мисленно-розумових і емоційних компонентів. Психологічна характеристика запропонованих типів являє собою певний синтез декількох типологій. Використані типи темпераменту за Гіппократом (холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік), типологія характерів за К. Юнгом (екстраверт і інтроверт) і типи вищої нервової діяльності за І.П. Павловим (сильний неврівноважений, сильний урівноважений рухливий, сильний урівноважений інертний і слабкий). Згідно з цією типізацією розрізняють типи: мислительно-інтуїтивний, інтуїтивно-мислительний, емоційно-інтуїтивний, інтуїтивно-смоційний, мислительно-розумовий тип, розумово-мислительний, смоційно-розумовий, розумово-емоційний.
В описаних класифікаціях, як і в інших подібних, характеристика людини складається і на основі тестів або анкет. Це неминуче вносить в оцінку суб'єктивні моменти. Адже люди з рівним рівнем інтелекту, культури, життєвим і культурним досвідом по-різному реагують на анкету, і це спотворює результати опитування. Людині взагалі притаманна здатність виглядати у баченні інших якнайкраще, і вона підсвідомо відповідає на запитання не відверто. Відповіді залежать також від фізичного і нервово-емоційного стану людини в даний момент.
Обмежені можливості методів тестування і використаних на їх основі класифікацій змушують вчених шукати більш об’єктивні оцінки людських властивостей. В умовах різкого збільшення в індустріально розвинутих країнах кількості серцево-судинних захворювань американські вчені М. Фрідман і Р. Розенман (1959) здійснили спробу класифікувати людей за їх схильністю до коронарних захворювань (ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда).
За цією класифікацією виділяються два типи людей: тип А і Б.
Тип А - коронарний. Люди цього типу характеризуються високим рівнем вимогливості, прагненням зробити все краще і швидше від інших. Зіткнення з перепонами зумовлюють спалахи ворожнечі. Такі люди дуже активні в роботі, систематично перемагають почуття втоми. Практично вони ніколи не розслабляються, постійно напружені. їм не вистачає робочого дня, і тому вони систематично беруть роботу додому, тобто ніколи не відпочивають.
Тип Б є повною протилежністю. Такі люди легко розслаблюються, не схильні до конкуренції, не відчувають дефіциту часу, їх мотивація досягнень поміркована.
Звичайно, що у представників типу А серцеві захворювання трапляються вдвічі частіше, ніж у людей типу Б. Це стало основою для назви першого із двох розглянутих типів особистості - коронарний.
Примітивність такої систематики полягає у тому, що беруть до уваги лише дані психологічних досліджень. Автори системи в останні роки стали пов'язувати тип А і тип Б з даними нейро-гормональних досліджень. Зокрема, виявлено, що люди типу А переносили шум більш високого рівня і довше, ніж люди типу Б. Проте спроби Фрідмана і Розенмана знайти для типів А і Б гормональне обгрунтування не мали успіху.
У 60-х роках американський вчений Гудол помітив, що надниркові залози кроликів виробляють головним чином адреналін, а надниркові залози лева - тільки норадреналін. У 1960 р. шведський вчений М. Франкенхойзер зі співробітниками знайшов, що у одних людей переважає виділення адреналіну, а в інших - норадреналіну. В науково-популярній літературі тоді з'явилися публікації про поділ людей на «левів» і «кроликів».
В.М. Васильєв поділяє людей на три типи: А-тип (адреналовий), НА-тип (норадреналовий) і А+НА-тип (змішаний гіперреактивний).
А-тип характеризується підвищеною тривогою. Така людина стурбована 24 год. на добу, навіть у сні. Характерною особливістю людей цього типу є загострене почуття відповідальності. Ці люди працелюбні, творчі, не вміють відпочивати, вони перевантажують себе службовими справами у вихідні дні і навіть під час відпустки. їх постійно мучать сумніви і тривога. Неадекватні нервові навантаження нерідко є причиною гіпертонічного захворювання, тому що адреналін збільшує тонус серцево-судинної системи.
Нервова перевтома і зриви призводять до виразкового захворювання шлунка, симпатико-адреналових криз, формування недостатності мозкового кровообігу з його грізними ускладненнями, такими, як інсульт і інфаркт.
НА-тип характеризується підвищеною внутрішньою напруженістю, недовірливістю. Переважно це замкнуті, небагатослівні люди, скриті і владолюбні. Вони спрямовані, здатні досягти високих результатів у своїй діяльності, вміють долати труднощі та перепони. Однак честолюбство може перетворюватися у нав'язливий стан, коли свідомість фіксується на неприємних переживаннях, у яких вони звинувачують інших. Емоційність, підозрілість, агресивність можуть призвести як до нервового зриву, так і до серцево-судинного захворювання.
А+НА-тип (змішаний) - тривожно-недовірливий, характеризується підвищеною емоційністю. Ці люди на будь-яку подію відповідають емоційними спалахами. У них постійно коливається настрій, переходячи від радощів до відчаю, і навпаки. Вони завжди трішки артисти, хочуть бути в центрі уваги. Позитивною особливістю цього демонстративного типу особистості є придатність до фантазії, тонкі почуття, співчуття і переживання. Від неприємних емоцій і важких почуттів вони «утікають у хворобу». Часто терплять від застудних захворювань, мають порушений сон і серцево-судинні захворювання.
Крім цього, є класифікація німецького психіатра К. Леонгар-Дй та інших дослідників, які вже довели про існування 72 типів нерпового складу, і ведеться мова про створення «менделєєвської таблиці» темпераментів.
Психологи та люди працюють з невеликим тестом Г. Айзенка, де в основі закладено коло характерів (рис. 1.1).

Емоційна стабільність
Рис. 1.1. Коло характерів
Тест для виявлення темпераменту особистості (за Г. Айзенком)
1. Чи часто Ви прагнете нових вражень, для того, щоб розслабитись, щоб досягти збудження?
2. Чи часто Ви відчуваєте потребу в друзях?
3. Ви людина безтурботна?
4. Чи важко Вам сказати ні (тобто відмовити)?
5. Чи задумуєтесь Ви над тим, як щось треба розпочати (за щось братися)?
6. Коли Ви обіцяєте щось зробити, чи завжди дотримуєте своєї обіцянки?
7. Часто у Вас бувають спади і піднесення настрою?
8. Як звичайно Ви чините і говорите - швидко, не роздумуючи?
9. Чи часто Ви почуваєте себе нещасною людиною без достатніх на це причин?
10. Чи побилися б Ви об заклад майже на все?
11. Чи виникає у Вас почуття ніяковості і сором'язливості, коли Ви хочете почати розмову із симпатичною незнайомкою (незнайомцем)?
12. Чи втрачаєте Ви самовладання, чи сердитися інколи?
13. Чи часто ви дієте під впливом миттєвого настрою?
14. Чи часто у Вас виникає занепокоєння через те, що зробили чи сказали щось таке, чого не слід було робити і говорити?
15. Чи надаєте Ви перевагу книжкам, зустрічі з людьми?
16. Чи легко Вас образити?
17. Чи часто любите бувати у товаристві?
18. Чи виникають у Вас думки, які б Ви хотіли приховати від кого-небудь?
19. Чи правильно те, що Ви часом сповнені енергією, а іноді швсім мляві?
20. Чи волієте мати менше друзів, але зате особливо відданих і близьких?
21. Чи часто Ви мрієте?
22. Коли на Вас кричать, Ви відповідаєте тим же?
23. Чи часто Вас турбує почуття вини?
24. Чи всі Ваші звички добрі й бажані?
25. Чи здатні Ви дати волю своїм почуттям і безтурботно веселитися в товаристві?
26. Чи вважаєте Ви себе людиною збудливою і чуттєвою?
27. Чи вважають Вас людиною жвавою і веселою?
28. Чи часто Ви, виконавши важливу роботу, відчуваєте, що могли би зробити все краще?
29. Ви більше мовчите, коли перебуваєте у товаристві?
30. Ви іноді пліткуєте?
31. Чи буває так, що Вам не спиться через те, що в голову лізуть різні думки?
32. Коли Ви хочете про щось довідатися, то Ви надаєте перевагу книжкам, довідникам?
33. Чи буває у Вас сильне серцебиття?
34. Чи подобається Вам робота, яка вимагає постійної уваги?
35. Чи бувають у Вас приступи тремтіння?
36. Чи завжди б Ви платили за проїзд у транспорті, коли б ИЄ побоювалися перевірки?
37. Вам не приємно перебувати у товаристві, де кепкують один з одного?
38. Чи дратівливі Ви?
39. Чи подобається Вам робота, яка вимагає швидкої реакції?
40. Чи хвилюєтесь Ви за деякі неприємні події, які можуть статися?
41. Ви ходите повільно, не поспішаючи?
42. Чи хоч раз Ви запізнювалися куди-небудь (на побачення, на роботу тощо)?
43. Чи часто Вам сняться жахи, страхіття?
44. Чи правда, що Ви любите поговорити, що ніколи не обминете нагоди побалакати з незнайомою людиною?
45. Чи турбує Вас який-небудь біль?
46. Ви почували б себе нещасним, якби довший час були позбавлені широкого спілкування з людьми?
47. Чи можете себе назвати нервовою людиною?
48. Чи є серед Ваших знайомих люди, яким Ви не симпатизуєте?
49. Чи можете Ви сказати, що Ви доволі впевнена у собі людина?
50. Чи легко Ви ображаєтесь, коли люди вказують Вам на помилки в роботі і на особисті промахи?
51. Чи вважаєте Ви, що важко отримати задоволення від вечірки?
52. Чи турбує Вас почуття, що Ви в чомусь гірші за інших?
53. Чи легко Вам внести пожвавлення в невеселе товариство?
54. Чи обговорюєте Ви речі, з якими не обізнані?
55. Чи турбуєтеся Ви про своє здоров'я?
56. Чи любите Ви кепкувати з інших людей?
57. Чи терпите Ви від безсоння?
Треба відповісти на всі запитання. Ствердну відповідь запишіть "словом «так», заперечну - словом «ні».
Порівняйте Ваші відповіді з ключем опитування (рис. 1.2). Якщо Ваші відповіді збіглися з відповідями «так» і «ні» ключа опитування (на рис. 1.2 заштриховано), поставте «+». Підрахуйте плюси за графами «так» і «ні» для кожної колонки окремо.
Сума знаків « + » третьої колонки (3) свідчить про правильність Ваших відповідей на запитання. Якщо 3 ≥ 4, то подальше виявлення темпераменту втрачає сенс, бо Ви неправдиво відповідали на запитання. Якщо 3 < 4, маючи (1 і 2), за схемою (рис. 1.3) визначаємо темперамент. 1 відкладаємо на горизонтальній осі схеми, 2 - на вертикальній. Точка перетину перпендикулярів до осей через відкладені точки покаже сектор із притаманним Вам темпераментом.
№ з/пІ ІІ ІІІ
ТАК НІ ТАК НІ ТАК НІ
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 Рис. 1.2. Ключ опитування (за Г.Айзенком)

Практична робота № 1
Тема: ТЕМПЕРАМЕНТ ЛЮДИНИ: ТИПОЛОГІЯ, ДІАГНОСТИКА
Мета роботи: Навчитися визначати типи темпераментів людини за основними властивостями нервово-психічних процесів.
Завдання
1. Вивчити властивості нервової системи на надійність роботи людини.
2. Визначити вплив темпераменту на вибір виду діяльності.
3. Тестування темпераменту. Практичні навички роботи з тестом Г.Айзенка.
Контрольні запитання
1. Поняття про темперамент людини.
2. Класифікація типів людської особистості до 19-го сторіччя (Гіппократ, Й.Мюллер).
3. Типи темпераментів залежно від основних властивостей нервово-психічних процесів (І.П.Павлов).
4. Сучасні наукові уявлення про типи характерів та їхня типологія.
5. В чому суть «кола характерів» за Г.Айзенком?
Теми рефератів
Вплив темпераменту людини на поведінку в екстремальних та аварійних ситуаціях.
Функціональний стан людини і його вплив на безпеку виробничої діяльності.
Взаємозв'язок функціонального стану та рівня успішного навчання студентів.
Рекомендована література
1. Асмолов А.Г. Психология личности. - М., 1990.
2. Крупков А.И. Психологические проявлення и структура тсмперамента. - М., 1992.
3. Филатова Е.С. Соционика для всех. - Новосибирск, 1998.
4. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб., 1997.
Тема: МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЛЮДИНИ
Основним методичним підходом при оцінці працездатності людини є використання прямих і непрямих показників. До прямих показників працездатності відносять результати роботи: точність і швидкість її виконання, помилки і продуктивність праці. Як непрямі показники використовується динаміка показників функціонального стану організму, тобто ступінь відхилення їх при роботі від вихідного значення чи від фізіологічної норми.
Найбільш повне й адекватне уявлення про працездатність можна отримати при вивченні як виробничих характеристик робочої діяльності, так і рівня функціональних змін різних органів і систем, найбільш завантажених при досліджуваному різновиді праці.
Дослідження працездатності починається з характеристики всього комплексу факторів, специфічних для тієї чи іншої професії, їх якісної оцінки, що дає змогу визначити фізіологічні зміни і прогнозувати можливий вплив праці на організм людини.
Фізіологія праці сьогодні не має універсальної методики професіографії, з допомогою якої можна було б характеризувати будь-який різновид праці. У більшості досліджень є описова характеристика деяких різновидів праці, яка дає уявлення про якісні особливості специфіки режиму, гігієнічні умови, навантаження на центральну нервову систему, фізичний компонент тощо. Однак і така далеко не повна професіографічна оцінка дає змогу помітити різницю в ступені впливу на організм людини комплексу факторів, які характеризують умови праці, тобто ступінь важкості і напруженості праці, параметри виробничого середовища.
Ефективність праці людини значною мірою визначається функціональним станом організму. Зі зміною функцій виконавчих систем змінюється рівень активності серцево-судинної і дихальної системи, які забезпечують роботу перших.
Вивчення працездатності за функціональним станом працюючого пов'язане з розв'язанням низки завдань, які випливають зі специфіки виробничого процесу. Насамперед необхідно визначити, які функції і на яких етапах роботи беруть на себе основне навантаження. Це визначає вибір фізіологічних показників. У кожному конкретному випадку він здійснюється з урахуванням оцінки стану спочатку тих систем організму, які найбільш важливі для забезпечення конкретної професійної діяльності.
Динаміка працездатності і розвиток утоми при фізичній і розумовій праці принципово не різняться. Однак при втомі, пов'язаній з розумовою діяльністю, найбільш виражені функціональні зміни спостерігаються в центральній нервовій системі. Тому для оцінки функціонального стану людини, зайнятої переважно розумовою працею, можуть бути використані дані, які характеризують швидкість рухових реакцій, поверхневу чутливість шкіри, пороги слухової і вібраційної чутливості, точність координації рухів, показники функціонального стану зорового аналізатора, психофізіологічні показники (коректурні проби, тести на увагу, пам'ять), а також показники функціонального стану кровообігу, дихання та ін.
При оцінці переважно фізичної праці можуть бути використані показники стану нервовом'язової системи (сила, витривалість окремих м'язових груп), показники гемодинаміки, дихання, часу умовнорухових реакцій.
Поділ показників оцінки функціонального стану при розумовій та фізичній праці є відносним. При будь-якому різновиді роботи можуть бути використані електроенцефалографія, електрокардіографія, реонцефалографія, електроміографія, складні біохімічні методи. В процесі діагностики втоми функціонального стану людини використовуються різноманітні тести і проби.
Серцево-судинна система. Простий тест Руф'є-Діксона:
((Р1 + Р2 + Р3) -200)/10,
де Р1 - пульс в спокої;
Р2 - пульс після 20 присідань;
Р3 - пульс після хвилини відпочинку. Кінцеві цифри 1-3 - дуже добрий показник, 3-6 - добрий.
Індекс Кердо: співвідношення діастолічного тиску Т і пульсу П:
ІК = 1 - Т/П х 100.
У здорових осіб він близький до нуля. Дослідження необхідно проводити в один і той же час доби (наприклад, вранці після сну).
Середній артеріальний тиск, який є одним із важливих параметрів гемодинаміки, обчислюється за формулою:
АТсер=АТдіаст+АТпульс/2
При фізичній втомі АТсер підвищується на 10-30 мм.рт.ст.
Коефіцієнт економічності кровообігу - це хвилинний об'єм крові. Обчислюється за формулою:
КЕК = (АТмакс- АТмін) х ЧСС.
У нормі КЕК = 2600. При втомі він збільшується.
Ортостатична проба. Людина лежить на кушетці 5 хв., потім фіксується ЧСС. Після цього вона встає і ЧСС знову підраховується. У нормі при переході зі стану лежачи у стан стоячи ЧСС збільшується на 10-12 пошт./хв. Збільшення ЧСС до 20 пошт./хв засвідчує задовільну реакцію, а понад 20 пошт./хв - незадовільну, тобто недостатню нервову регуляцію серцево-судинної системи.
Клиностатична проба - перехід зі стану стоячи в стан лежачи. У нормі зменшення ЧСС становить 6-10 пошт./хвилину.
Проба з 20 присіданнями (проба Мартіне). Підраховується ЧСС в спокої. Після 20 глибоких присідань (ноги нарізно, руки витягнуті вперед) протягом ЗО сек. визначають процент почастішання пульсу від вихідного рівня. Оцінка роботи: при почастішанні пульсу на 25% стан серцево-судинної системи оцінюється як добрий, на 50-75% - задовільний, більше ніж 75% - незадовільний. Якщо є можливість виміряти АТ до і після
проби, то при здоровій реакції на фізичне навантаження систолічний (верхній) тиск зростає 25-30 мм.рт.ст., а діастолічний (нижній) або лишається на попередньому рівні, або незначно (на 5-10 мм.рт.ст.) знижується.
Коефіцієнт витривалості визначаємо за формулою Кваса. Тест характеризує функціональний стан серцево-судинної системи і є інтегральною величиною, яка об'єднує ЧСС, систолічний і діастолічний тиск:
КВ = ЧСС х 10/ТпульсУ нормі КВ становить 16. Збільшення його свідчить про послаблення діяльності серцево-судинної системи, зменшення - про посилення.
Тест на відновлення. Під час другої світової війни для визначення придатності військових запровадили в практику Гарвардський степ-тест. Він передбачає підйом на сходинку заввишки 50 см зі швидкістю 30 підйомів за хвилину до настання виснаження, але не більше 5 хвилин. Лише 1/3 здорових молодих хлопців могли витримати таке навантаження. Оцінка тесту спрощена, а саме береться до уваги ЧСС на 1-й хвилині відновного періоду. При такій оцінці «Індекс придатності» визначається за формулою:
Індекс степ-тесту = 100t/5,5fh,
де t - час, який міг витримувати рекрут під час тесту, сек.;
fh - частота пульсу на першій хвилині відновного періоду.
Субмаксимальні тести при навантаженнях. Дослідження свідчать, що найбільш цінну інформацію про функціональний стан серцево-судинної системи дає облік змін основних гемодинамічних параметрів не у відновний період, а безпосередньо під час виконання дозованих навантажень.
Оцінка результатів Гарвардського степ-тесту
Оцінка Індекс степ-тест
Відмінно 90
Добре 80-89,9
Посередньо 65-79,9
Слабо 55-64,9
Погано 55
Визначення фізичної працездатності (ФПЗ) при навантажувальних тестах і при виконанні професійних обов'язків має велике значення для оцінки функціонального стану серцево-судинної і дихальної системи.
У практиці часто користуються показниками не максимальної роботи, а роботи при частоті серцевих скорочень 170 на 1 хв (ФП3170). У цьому тесті поетапно збільшується навантаження до досягнення частоти серцевих скорочень 170 на 1 хв. Такий рівень навантаження (кгм/хв) і є показником ФП3170.
Тест зі сходинками є найбільш фізіологічним і доступним для осіб будь-якого віку і працездатності.
Використовують стандартну подвійну сходинку (рис. 2.1). На верхній сходинці людина повинна стояти випроставшись і ставити обидві п'ятки на підлогу після кожного спуску.

Рис. 2.1. Стандартна подвійна сходинка
Для визначення субмаксимального рівня навантаження при тесті зі сходинками можна використати табл. 2.1, в якій зазначена кількість підйомів на подвійну сходинку за 1 хв протягом 4 хв і яка відповідає 75% максимального споживання кисню для осіб середньої фізичної здатності різної статі, маси і віку. Зрозуміло, що до цього рівня навантаження треба підійти поступово. У табл. 2.1 над кожним стовпчиком у дужках зазначена ЧСС (пошт/хв), яка відповідає середній фізичній здатності жінок і чоловіків даної вікової групи.
Якщо частота пульсу при зазначеному для нього навантаженні буде різнитися менше, ніж на 10 за 1 хв від наведеного в дужках значення, то фізичний стан людини можна вважати задовільним. Якщо частота пульсу нижча від наведеної в дужках на 10 і більше, то фізична здатність людини вища середньої, а якщо частота пульсу на 10 за 1 хв і більше вища, ніж зазначена в дужках, то фізична здатність низька.
Виконана за одиницю часу робота при степ-тесті може бути досить точно визначена на основі маси тіла пацієнта, висоти сходинки і кількості сходжень за даний час:
W = ВW х Н х Т х 1,33,
де W - навантаження, кгм/хв; ВW маса тіла, кг;
Н - висота сходинки, м;
Т - кількість підйомів за 1 хв;
1,33 - поправковий коефіцієнт, який враховує фізичні затрати на спуск зі сходинок, які становлять 1 / 3 затрати на підйом.
Номограма Астранда-Рімінга. Навантажувальні тести дають змогу одержати точну інформацію про функціональний стан організму людини на основі таких значних фізіологічних показників, як максимальне споживання кисню. Номограма Астранда-Рімінга ґрунтується на лінійній залежності між частотою пульсу при певному рівні навантаження і споживанням кисню. З урахуванням корекції номограма Астранда-Рімінга дає похибку від даних прямого визначення МСК не більше 10-15%.
Для визначення МСК за номограмою (рис. 2.2) на основі степ-тесту необхідно врахувати ЧСС на останній хвилині стандартного тесту Рімінга з 22 підйомами за хвилину протягом 6 хв (висота сходинки для чоловіків 40 см, для жінок - 33 см).
Таблиця 2.1
Субмаксимальні навантаження при степ-тесті і їх оцінка для осіб різного віку, статі і маси
Маса, кг Вік , роки
20-29 30-39 40-49 50-59
Жінки (підйом за 1 хв)
(167) (160) (154) (145)
36 16 16 14 10
41 17 16 14 10
45 17 17 14 10
50 17 17 15 10
54 17 17 15 10
59 18 17 15 10
63 18 17 15 10
68 18 18 15 10
72 18 18 15 10
77 18 18 15 10
81 і більше 18 18 16 10
Чоловіки (підйом за 1 хв)
(161) (156) (152) (145)
50 20 18 16 13
54 20 19 16 13
59 20 19 16 13
63 21 19 17 13
68 21 19 17 13
72 21 19 17 13
77 21 19 17 14
81 21 19 17 14
86 21 19 17 14
91 і більше 21 20 17 14
Маса тіла жінки відмічається на шкалі «степ-тест», градуйованій до 90 кг (шкала В). На цьому рівні проводиться горизонтальна лінія вправо на шкалу 1. Маса тіла чоловіка відкладається безпосередньо на шкалі 1, ліва частина якої градуйована до 100 кг. Потім відмічена точка на шкалі 1 з'єднується прямою лінією з точкою на шкалі 2, яка відповідає ЧСС на останній хвилині тесту з урахуванням статі. У місці перетину лінії зі шкалою 3 відраховується МСК (л/хв), яке множиться на віковий поправковий коефіцієнт до МСК за номограмою Астранда-Рімінга:
Вік, рік Поправковий коефіцієнт
15 1.1
25 1,00
35 0.87
40 0.83
45 0,78
50 0.75
55 0.71
60 0,88
65 0,65
У результаті отримують МСК пацієнта.
Приклад: У чоловіка 45 років масою 75 кг при виконанні стандартного 6-хвилинного степ-тесту ЧСС становила 150 на 1 хв. На шкалі маси чоловіків, суміщеної зі шкалою «споживання кисню» (шкала 1), відмічається точка 75 кг, яка з'єднується прямою лінією з точкою 150 для чоловіків на шкалі 2. У місці перетину цієї лінії із шкалою 3 відраховується значення МСК, яке становить 3,4 л/хв. Потім його множать на поправковий коефіцієнт для віку 45 років: 3,4 х 0,78 = 2,65 л/хв. Отже, МСК для обстежуваного становить 2,65 л/хв, а в перерахунку на 1 кг маси - 35,3 мл/хв/кг.
У жінки 35 років масою 66 кг при виконанні 6-хвилинного степ-тесту частота пульсу зросла до 162 за 1 хв. На шкалі степ-тесту відмічають масу обстежуваної. Ця точка з'єднується горизонтальною лінією зі шкалою 1 (поділка 1,65). Потім відмічену точку на шкалі 1 з'єднують прямою лінією з поділкою 162 за 1 хв для жінок на шкалі 2 і в місці перетину цієї лінії зі шкалою 3 відраховується значення МСК - 2,4 л/хв. Цей показник множать на віковий поправковий коефіцієнт (2,4 х 0,87) і визначають МСК обстежуваної, яка становить 2,08 л/хв, чи 31,61 мл/хв/кг.
Рівень МСК можна визначити приблизно і за допомогою 12-хвилинного тесту Купера, оскільки між швидкістю бігу і споживанням кисню також існує пряма кореляційна залежність. Для цього треба виміряти відстань, яку обстежуваний здатний пробігти за 12 хв по доріжці стадіону з максимальною швидкістю:
Дистанція, яку пробігають за 12 хв, км Споживання кисню, л/хв/км
1,6 25,0
1,6-1,9 25,0-33,7
2,0-2,4 33,8-42,5
2,5-2,7 42,6-51,5
2,8 і більше 51,6 і більше
Слід пам'ятати, що цей тест не можна використовувати, не підготувавшись. Хоча показники фізичної працездатності найбільш об'єктивно відображають рівень фізичного стану, для його оцінки використовуються й інші методи, які базуються на кореляційній залежності між МСК і основними функціональними показниками систем життєдіяльності організму.
Кількість здоров'я можна ще орієнтовно визначити, користуючись бальною системою оцінок рівня фізичного стану.

Рис. 2.2. Номограма Астранда-РімінгаТаблиця 2.2
Експрес-оцінка рівня фізичного здоров'я (за Г.Л. Апанасенко, 1988)
Функціональні класи (різні)
Функціональні показники І
низький П нижче середнього Ш
середній IV вище середнього V високий
1. Маса тіла, г/см
зріст Ч 501 451-500 401-450 375-400 375
Ж 451 401-450 375-400 400-351 350
Бали -2 -1 0 - -
2. ЖМЛ , мл/кг
маса тіла Ч 50 51-55 56-60 61-65 66
Ж 40 41-45 46-50 51-57 57
Бали 0 1 2 4 5
3. ЧССАТ*сист 100 Ч 111 95-110 85-94 70-84 69
Ж 111 95-110 85-94 70-84 69
Бали -2 0 2 3 4
4. Час відновлення ЧСС після 20 присідань за 30 с, хвЧ 3 2-3 1,3-1,59 1,00-1,29 59
Ж 3 2-3 1,3-1,59 1,00-1,29 59
Бали -2 1 3 5 7
5. Динамометрія
кисті, % маса тіла Ч 60 61-65 66-70 71-80 81
Ж 40 41-50 51-55 56-60 61
Бали 0 1 2 3 4
6. Загальна оцінка здоров'я, сума балів 4 5-9 10-13 14-15 17-21
Відповідно до значення кожного функціонального показника нараховується певна кількість балів.
Системою Г.Л. Апанасенко можна користуватися в найпростіших виробничих кабінетах здоров'я, без спеціального велоергометричного тесту (табл. 2.2).
За даною системою оцінок безпечний рівень здоров'я (вище середнього) обмежується 14 балами. Це найменша сума балів, яка гарантує відсутність клінічних ознак хвороби. Хоч така оцінка рівня здоров'я є менш точною, проте вона дає змогу швидко провести масове медичне обстеження і диспансеризацію населення. Кількісна оцінка рівня фізичного стану дає цінні результати про стан здоров'я і функціональні можливості організму.
Тест «гармонії» (запропонував К. Купер).
Складається з 3 контрольних вправ:
1) підтягування;
2) піднімання тулуба з положення лежачи на спині протягом 2 хв;
3) біг - 5000 м.
Тест «гармонії»
Підтягування
(к-сть раз.) Підіймання тулуба
(к-сть раз.) Час пробігання 5000 м (хв/с) Очки за кожну вправу
1 2 3 4
20 80 18,00 100
- - 18,10 99
- 79 18,20 98
- - 18,30 97
- 78 18,40 96
19 - 18,50 95
- 77 19,00 94
- - 19,10 93
- 76 19,20 92
- - 19,30 91
18 75 19,40 90
- - 19,50 89
- 74 20,00 88
- - 20,10 87
- 73 20,20 86
17 - 20,30 85
17 72 20,40 84
- - 20,50 83
- 71 21,00 82
- - 21,10 81
16 70 21,20 80
- - 21,30 79
- 69 21,40 78
- - 21,50 77
- 68 22,00 76
15 - 22,10 75
- 67 22,20 74
- - 22,30 73
- 66 22,40 72
- - 22,50 71
14 65 23,00 70
- - 23,10 69
- 64 23,20 68
- - 23,30 67
- 63 23,40 66
13 - 23,50 65
- 62 24,00 64
- - 24,10 63
- 61 24,20 62
- - 24,30 61
12 60 24,40 60
- 59 24,50 59
- 58 25,00 58
- 57 25,10 57
- 56 25,20 56
11 55 25,30 55
1 2 3 4
- 54 25,40 54
- 53 25,50 53
- 52 26,00 52
- 51 26,10 51
10 50 26,20 50
- 49 26,30 49
- 48 26,40 48
- 47 26,50 47
10 46 27,00 46
9 45 27,10 45
- 44 27,20 44
- 43 27,30 43
- 42 27,40 42
8 41 27,50 41
- 40 28,00 40
- 39 28,10 39
- 38 28,20 38
- 37 28,30 37
- 36 28,40 36
7 35 28,50 35
- - 29,00 34
- - 29,10 33
- - 29,20 32
- - 29,30 31
6 - 29,40 30
- - 29,50 29
- - 30,00 28
- - - 27
- - - 26
5 - - 25
- - - 24
- - - 23
- - - 22
- - - 21
4 - - 20
- - - 19
- - - 18
- - - 17
- - - 16
3 - - 15
Підрахувавши і додавши одержані за виконання тестів очки, можна провести оцінку фізичної гармонії організму.
Загальна оцінка тесту гармонії
Вік, років Загальна оцінка фізичної підготовки
незадовільно задовільно добре відмінно
17-26 менше 95 95-134 135-184 понад 184
27-39 менше 84 84-123 124-173 понад 173
40-45 менше 78 78-117 118-167 понад 167
Апарат зовнішнього дихання. Функція апарату зовнішнього дихання спрямована на забезпечення організму необхідною кількістю кисню і звільнення від надлишку вуглекислоти.
Проба Штанге - затримка дихання на вдиху.
Обстежуваний у стані стоячи робить вдих, потім глибокий видих і знову вдих (80-90% максимального) і закриває рот. На ніс накладається гумовий затискач. Відмічається час затримки дихання. У доброму функціональному стані людина здатна затримати дихання на 60-120 с. При втомі час затримки різко знижується.
Проба Генчі - затримка дихання на видиху. У доброму функціональному стані людина може затримати дихання на видиху на 60-90 с. При втомі час затримки дихання різко скорочується.
Нервова система. У процесі набуття виробничих навичок удосконалюються функціональні можливості центральної нервової системи. Вони тим вищі, чим кращий функціональний стан. Для оцінки функцій центральної нервової системи рекомендуються різні проби.
Рефлексометрія, чи реакціометрія, визначає час сенсомоторної реакції. Цей метод дає змогу судити про функціональний стан центральної нервової системи та аналізаторів. Простий час сенсомоторної реакції вимірюється з моменту ввімкнення сигналу до моменту виконання заданої у відповідь реакції. Як сигнал найчастіше використовують світловий чи звуковий подразник, який вмикається одночасно з електросекундоміром. Після зворотної реакції, наприклад, натискання на кнопку, секундомір зупиняється. У нормальному функціональному стані час простої сенсомоторної реакції становить 0,15-0,20 с.
Більш повну інформацію про функціональний стан центральної нервової системи та аналізаторів можна отримати, визначивши час складної реакції. При цьому використовують не один, а декілька різних сигналів, кожному з яких відповідає певна зворотна реакція. Наприклад, при засвічуванні зеленої лампочки потрібно натиснути на одну кнопку, а червоної - на іншу. В цьому випадку до руху у відповідь минає більше часу, ніж при простій реакції, оскільки людина затрачає його на прийняття рішення. При втомі всі показники погіршуються.
Проба на стійкість у позі Ромберга. Обстежуваний стоїть із заплющеними очима, витягнувши вперед руки з розведеними пальцями. При ускладненому варіанті ступні ніг містяться на одній лінії (носок до п'ятки). Визначають максимальний час стійкості і наявності тремтіння. При втомі порушується стійкість, пальці рук починають тремтіти.
Проба А.І. Яроцкого (визначення рівноваги). Основна стійка, очі закриті, неперервне обертання голови в одну сторону в темпі два рухи в секунду. Враховуємо час від початку руху голови до моменту втрати рівноваги. Оцінки: збереження рівноваги 35 с. - «відмінно», 29 с. - «добре», 15с- «задовільно».
Нервовом'язовий апарат. Визначення маси тіла. В.Стерн запропонував метод визначення жирового прошарку у людей.
Відсоток жирового прошарку = (маса тіла - маса худого тіла)/маса тіла х 100.
Маса худого тіла 98,42 + 1,82 (маса тіла) - 4,15 (обвід талії).
За формулою Лоренца, ідеальна маса тіла М становить:
М = Р (100 - (Р - 150)/4),
де Р - зріст людини.
Біохімічні методи дослідження. Будучи досить точними і надійними, вони значно доповнюють оцінку функціонального стану людини, дають змогу об'єктивно судити про перебіг обмінних процесів і правильно визначити ступінь патологічних порушень. Біохімічні методи досліджень, які використовуються в динаміці, служать об'єктивним показником перебігу захворювання, дають змогу стежити за ефективністю лікування чи профілактики, вивчати напрями обмінних процесів шляхом визначення специфічних проміжних продуктів обміну в крові, сечі та іншому середовищі і вносити корективи у виробничий процес.
Психічний стан. Темпінг-тест (визначення максимальної частоти рухів кисті). Він відображає функціональний стан рухливої сфери і силу нервової системи. Для проведення тесту потрібні секундомір, олівець і аркуш паперу. На папері рисують квадрат 20x20 см і ділять його двома лініями на чотири рівні частини. Обстежуваний протягом 10 с. у максимальному темпі ставить крапки в першому квадраті, через 20 с. - у другому і т.д. Щоб крапки не накладалися одна на одну, рекомендується переміщати руки по колу. Підраховують кількість крапок у кожному квадраті, з'єднуючи всі точки між собою. Різке зниження частоти рухів, тобто зменшення кількості крапок від квадрата до квадрата, свідчить про недостатню рухливість нервових процесів, а значить, про сповільнення процесу втягування у роботу. Цей тест використовується для контролю за швидкісними якостями, кмітливістю і розвитком втоми.
Практична робота № 2
Тема: МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЛЮДИНИ
Мета роботи: Вивчити методику і набути навички визначення працездатності людини.
Завдання
1. Оволодіти методикою для оцінки функціонального стану людини:
а) діагностика серцево-судинної системи;
б) діагностика дихальної системи;
в) діагностика психічного стану людини.
Контрольні запитання
1. Які характеристики потрібно врахувати для оцінки функціонального стану, зайнятих розумовою працею?
2. Суть тестів для визначення функціонального стану серцево-судинної системи.
3. Поняття максимального споживлення кисню і зв'язок його з критеріями здоров'я.
4. Яка функція апарату зовнішнього дихання людини?
5. Методи вивчення сенсомоторних реакцій.
6. Проби для вивчення вестибулярного аналізатора.
Теми рефератів
1. Функціональний стан людини і його вплив на безпеку виробничої діяльності.
2. Взаємозв'язок функціонального стану та рівня успішного навчання студентів.
Рекомендована література
1. Апанасенко Г.Л. Зволюция биознергетики и здоровье че-ловека. - СПб., 1992.
2. Купер К. Азробика для хорошего самочувствия. - М., 1989.
3. Уилмор Дж. X., Костилл Д.Л. Физиология спорта и дви-гательной активности. - К., 1997.
4. Физиологическое тестирование спортсмена високого клас-са/Под. ред. Дж.Д. Мак-Дугалла. - К., 1997.
5. Хорунжев А.Г. Методы оценки физической работоспо-собности и функционального состояния сердечно-сосудистой системи в медицине и физиологии. - Челябинск, 1993.
Тема: ВИЗНАЧЕННЯ СПРЯМОВАНОСТІ ІНТЕРЕСІВ ДО ОДНОГО З ТИПІВ ПРОФЕСІЙ
Для безпечної праці є важливим вибір людиною такої спеціальності, яка найкраще відповідає її психофізіологічним можливостям. В різних галузях виробництва часто люди не можуть оволодіти деякими професіями, хоч успішно справляються з іншими, технічно не менш складними. Буває, що одна людина за час роботи ні разу не була травмована, а друга в цих же умовах - декілька разів протягом одного року. Це пояснюється антро-пологічними, фізіологічними чи психологічними особливостями або недоліками людини, які на окремих видах робіт можуть сприяти виникненню небезпеки. Вони носять постійний чи тимчасовий характер, це - послаблення гостроти зору, притупленість реакції і орієнтації, невміння зосередити увагу на роботі, погана координація рухів, погана пам'ять і ін.
Таким чином, для безпечної праці, підвищення її ефективності і поліпшення розстановки кадрів необхідний професійний відбір, який базується на науково обґрунтованих вимогах, що ставляться до людини різними професіями. Наприклад, відбір і подальший контроль професійної відповідальності для таких спеціальностей, як висотники-монтажники і машиністи баштових кранів, бажано проводити за допомогою медичних тестів, таких як в авіації і на залізничному транспорті. Так, для вказаних професій необхідно, щоб зорово-рухові реакції були стійкими, вестибулярний апарат був у нормі. Робітники, психофізіологічні особливості яких не відповідають вимогам тієї чи іншої професії, на практиці постійно будуть підпадати під небезпеку. Тому вміння визначити нахил людей до тієї чи іншої професії є доволі актуальним і потрібним для забезпечення життєдіяльності людини.
Таблиця 3.1.
ПЕРЕЛІК РОБІТ, ДЕ Є ПОТРЕБА У ПРОФЕСІЙНОМУ ДОБОРІ
Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України та Держнаглядохорон праці від 23 вересня 1994р. № 263/121
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25січня 1995 р. за № 18/554
Види робіт Психофізіологічні показники для
професійного добору
1 2
1. Усі види підземних 1. Сенсомоторні реакції
робіт 2. Увага
3. Пам'ять зорова та слухова
4. Емоційна стійкість та почуття
тривоги
5. Стійкість до впливу стресів
6. Орієнтація у замкнутому просторі
7. Недбалість
8. Реакція на об'єкт, який рухається
2. Робота в кесонах, 1. Сенсомоторні реакції
барокамерах, замкнутих 2. Увага
просторах 3. Емоційна стійкість та почуття
тривоги
4. Швидкість переключення уваги
5. Орієнтація у замкнутому просторі
7. Здатність до адаптації
3. Водолазні роботи 1. Сенсомоторні реакції
2. Увага
3. Реакція на об'єкт, який рухається
4. Швидкість переключення уваги
5. Пам'ять зорова та слухова
6. Емоційна стійкість та почуття
тривоги
7. Орієнтація у замкнутому просторі
8. Втома
Продовження
1 2
4. Роботи на висоті, верхолазні роботи, роботи, пов'язані з підйомом на висоту 1. Сенсомоторні реакції
2. Увага
3. Пам'ять зорова та слухова
4. Емоційна стійкість та почуття тривоги
5. Стійкість до впливу стресів
6. Орієнтація у просторі
7. Здатність до адаптації
8. Втома
5. Роботи по обслуговуванню діючих електроустановок напругою до і вище 1000 В та виконання в них оперативних переключень, налагоджувальних, монтажних робіт та високовольтних випробувань, роботи під напругою в
електроустановках до і вище 1000 В, роботи, пов'язані з діючим енергетичним обладнанням 1. Сенсомоторні реакції
2. Увага
3. Швидкість переключення уваги
4. Пам'ять зорова та слухова
5. Емоційна стійкість та почуття тривоги
6. Втома
7. Недбалість
6. Роботи, пов'язані із застосуванням вибухових матеріалів, роботи у вибухо- та вогненебезпечних виробництвах 1. Сенсомоторні реакції
2. Увага
3. Швидкість переключення уваги
4. Пам'ять зорова та слухова
5. Емоційна стійкість та почуття тривоги
6. Втома
7. Недбалість
7. Роботи, виконання яких передбачає носіння вогнепальної зброї 1. Сенсомоторні реакції
2. Реакція на об'єкт, який рухається
3. Увага
4. Швидкість переключення уваги
5. Емоційна стійкість та почуття тривоги
6. Агресивність
7. Втома
Продовження
1 2
8. Аварійно-рятувальні роботи та роботи по гасінню пожеж 1. Сенсомоторні реакції
2. Реакція на об'єкт, який рухається
3. Увага
4. Швидкість переключення уваги
5. Емоційна стійкість та почуття тривоги
6. Стійкість до впливу стресів
7. Орієнтація у просторі
8. Втома
9. Здатність приймати рішення та дії в екстремальних умовах
9. Роботи, пов'язані з управлінням наземним, підземним, повітряним та водним транспортом 1. Сепсомоторні реакції
2. Реакція на об'єкт, який рухається
3. Увага
4. Швидкість переключення уваги
5. Пам'ять зорова та слухова
6. Емоційна стійкість та почуття тривоги
7. Стійкість до впливу стресів
8. Орієнтація у просторі
9. Втома
10. Здатність приймати рішення та дії в екстремальних умовах
11. Стійкість до монотонії10. Роботи, пов'язані з нервово-емоційним напруженням (авіадиспетчери, диспетчери по управлінню рухом залізничного транспорту, оператори енергетичних систем) 1. Сенсомоторні реакції
2. Увага
3. Швидкість переключення уваги
4. Пам'ять зорова та слухова
5. Стійкість до впливу стресів
6. Втома
7. Здатність приймати рішення та дії в екстремальних умовах
11. Роботи по технічному обслуговуванню і експлуатації компресорних нафтонасосних та газорегуляторних станцій, лінійних систем магістральних нафто- і газопроводів 1. Сенсомоторні реакції
2. Увага
3. Пам'ять зорова та слухова
4. Втома
5. Здатність приймати рішення та дії в екстремальних умовах
6. Недбалість
Продовження
1 2
12. Роботи, пов'язані з бурінням, видобутком та переробкою нафти, газу, конденсату та підготовкою їх до транспортування та зберігання 1. Сенсомоторні реакції
2. Увага
3. Втома
4. Стійкість до впливу стресів
5. Здатність приймати рішення та дії в екстремальних умовах
13. Роботи, які безпосередньо пов'язані з виробництвом чорних та кольорових металів 1. Сенсомоторні реакції
2. Увага
3. Стійкість до впливу стресів
4. Пам'ять зорова та слухова
5. Емоційна стійкість
6. Орієнтація у просторі
7. Стійкість до монотонії8. Урівноваженість нервових процесів
Примітка: Перелік робіт є керівним документом для підготовки переліку професій, де є потреба у професійному доборі.
За основу класифікації професій можна взяти різні ознаки. Розділити професії можна, наприклад, за першою літерою їхньої назви. Так само, як складено словник. Щоправда, користуватися такою класифікацією для вибору професії не зовсім зручно: адже треба перш за все знати назву професії, а той хто обирає, як правило, її не знає. Наприклад, ви непогано малюєте, вам подобається це заняття, а надалі ви хотіли б працювати там, де знадобляться здібності до малювання. А чи знаєте ви, що у виробництві тканин є професія копіювальник малюнків, у поліграфії - колорист, ретушер, на підприємствах художньо- ювелірних виробів - інкрустатор? Цей список можна продовжити...
Розмістити професії можна і за належністю до галузей народного господарства. Така класифікація зручна для керівників підприємств і навчальних закладів, але майже непридатна для того, хто обирає професію. І справді, у швейній промисловості, наприклад, багато професій: модельєри-конструктори, наладчики технологічного обладнання, слюсарі, розраховувачі (підбирачі) тканин, різальники, швачки-мотористки, бухгалтери, економісти. Та чи можна таким чином співвіднести з власними якостями (інтересами, нахилами, здібностями, набутим досвідом) усі галузі промисловості? Звичайно ні.
Ось чому при виборі професії краще користуватися класифікацією, в основі якої не галузеві ознаки, а ознаки, що безпосередньо йдуть від людини як учасника праці.
Справді, коли людина працює, її увага спрямована не на галузь (якою б вона не була хорошою, престижною і т.д.), а на предмет (об'єкт) праці. З предметом треба щось робити (мета праці). У будь-якій праці є знаряддя, засоби. Нарешті, для людини має значення, в яких умовах вона виконує роботу. Ось на цих чотирьох ознаках і базується класифікація професій, зручна для того, хто робить вибір.
Залежно від предмета праці всі професії поділяються на п'ять типів (табл. 3.1)
Таблиця 3.2.
Класифікація професій за типом людини
Тип Предмет праці Приклади професій
«Людина-природа» Різні живі організми, біологічні процеси Тракторист-машиніст, рибовод, зоотехнік, агроном
«Людина-техніка» Технічні системи, речові об'єкти, матеріали, вироби Водій, токар, диспетчер, інженер
«Людина-людина» Люди Продавець, медсестра, секретар-друкарка, бортпровідник, вчитель
«Людина-знакові
системи» Умовні знаки, цифри, формули, природні або штучні мови Складальник, касир, діловод, бухгалтер, програміст
«Людина-художній образ» Твори літератури, мистецтва Перукар-модельєр, карбувальник, різьбяр по каменю, фотограф
1. «Людина-природа» (П). Тут головний, провідний предмет праці - жива природа. До нього належать, наприклад, професії: насінник, плодоовочівник, лаборант державної насіннєвої інспекції, майстер-тваринник, лаборант хімікобактеріологічного аналізу, зоотехнік, агроном.
Серед професій типу «людина-природа» можна виділити: професії, предметом праці в яких є рослинні організми; професії, предметом праці в яких є тваринні організми; професії, предметом праці в яких є мікроорганізми.
Цей поділ не означає, звичайно, що праця людини за професіями типу «людина-природа» спрямована лише на згадані предмети. Рослинники, наприклад, працюють у колективі, використовують різноманітну техніку, їм доводиться займатися обліком, економічною оцінкою своєї праці. Та все-таки головний предмет уваги й турбот рослинника - рослини і середовище їхнього існування.
При виборі професії цього типу дуже важливо з'ясувати, як саме ви ставитесь до природи: як до місця відпочинку, розваг чи як до майстерні, в якій маєте намір віддати всі сили виробництву тієї чи іншої продукції. Перевірити себе можна у суспільно корисній, продуктивній праці, пов'язаній з живою природою, або на заняттях відповідних гуртків, груп за інтересами.
І ще один аспект, який треба враховувати при виборі професії типу «людина-природа». Особливість біологічних об'єктів праці полягає в тому, що вони складні, мінливі (за своїми внутрішніми законами), нестандартні. І рослини, і тварини, і мікроорганізми живуть, ростуть, розвиваються, а також хворіють, гинуть. Працівникові треба не лише дуже багато знати про живі організми, а й передбачити можливі зміни в них, часом необоротні. Потрібна ініціатива і самостійність у розв'язанні практичних завдань, дбайливість і далекоглядність.
Відповіді дайте в робочому зошиті. Якщо більшість ваших відповідей «так», то, можливо, вам підійде професія типу «людина природа». Проте поки що не можна цей висновок вважати остаточним. Пізніше ви дізнаєтесь про сукупність факторів, які треба враховувати при виборі професії.
2. «Людина-техніка» (Т). У цьому типі професій головний, провідний предмет праці - технічні об'єкти неживої природи (надра Землі, грунт, вода, продукти лісового і сільського господарства). Звичайно, праця тут спрямована не лише на техніку. Так, водій тролейбуса під час роботи спілкується з пасажирами, машиніст крана (кранівник) може вантажити клітки з сільськогосподарськими тваринами тощо. Та все ж провідний предмет професійної уваги, турбот працівників у цих випадках - технічні об'єкти і їхні властивості.
Серед професій типу «людина-техніка» можна виділити:
- професії, пов'язані з добуванням, обробітком ґрунтів, обробкою гірничих порід: прохідник, машиніст бульдозера, дизеліст бурової установки, гірничий технік, інженер-геолог і т.д.; професії, пов'язані з обробкою і використанням неметалевих промислових матеріалів, виробів, напівфабрикатів: столяр, оптик широкого профілю, ткач, швачка-мотористка, інженер-технолог та ін;
- професії, пов'язані з виробництвом і обробкою металу, механічним складанням, монтажем машин, приладів: токар, оператор верстатів з програмним управлінням, слюсар-інструментальник, технік-металург, електрозварник напівавтоматичних машин і т.д.;
- професії, пов'язані з ремонтом, налагодженням, обслуговуванням технологічних машин, установок, транспортних засобів: слюсар-ремонтник, наладчик технологічного устаткування, інженер-механік та ін.;
- професії, пов'язані з монтажем, ремонтом будинків, споруд, конструкцій: арматурник-бетонник, електрозварник ручного зварювання, слюсар-судноремонтник, архітектор та ін.;
- професії, пов'язані зі складанням, монтажем електроустаткування, приладів, апаратів: електромонтажник судновий, монтажник радіоапаратури і приладів; складальник мікросхем, складальник годинників, інженер-фізик та ін.;
- професії, пов'язані з ремонтом, налагодженням, обслуговуванням електрообладнання, приладів, апаратів: радіомеханік по обслуговуванню і ремонту радіо- і телевізійної апаратури, електрослюсар, наладчик верстатів з програмним управлінням, технік електрозв'язку, радіофізик та ін.;
- професії, пов'язані з застосуванням підйомних, транспортних засобів, управлінням ними: водій автомобіля, докер-механізатор, пілот цивільної авіації, інженер по експлуатації автомобільного транспорту та ін.;
- професії, пов'язані з переробкою продуктів сільського господарства: кухар, пекар, інженертехнолог з переробки харчових продуктів та ін.
Під час обробки, перетворення, переміщення або оцінки технічних об'єктів від працівника вимагається точність, послідовність дій. Оскільки технічні об'єкти практично завжди створюються самою людиною, у світі техніки є особливо широкі можливості для новаторства, технічної творчості. Крім творчого підходу до справи, у галузі техніки від людини вимагається (власне, як і скрізь) висока виконавська дисципліна.
Якщо більшість ваших відповідей «так», то, можливо, вам підійде професія типу «людина-техніка».
3. «Людина-людина» (Л). Тут головний предмет праці - люди. З'ясувати нахили, інтереси до цієї галузі праці допоможе, крім навчальних предметів, ваш власний досвід громадської роботи, участь в організації та проведенні колективних заходів.
Серед професій цього типу можна виділити:
- професії, пов'язані з навчанням і вихованням людей, організацією дитячих колективів: вихователь дошкільного закладу, майстер виробничого навчання, вчитель та ін.;
- професії, пов'язані з управлінням виробництвом, керівництвом людьми, колективами: диспетчер автотранспортного підприємства, інженер-економіст з організації виробництва та ін.;
- професії, пов'язані з побутовим, торговельним обслуговуванням: продавець, перукар, приймальник замовлень комплексного пункту та ін.;
- професії, пов'язані з інформаційним обслуговуванням: телефоністка міжміського зв'язку, працівник довідкового бюро, екскурсовод та ін.;
- професії, пов'язані з інформаційно-художнім обслуговуванням людей і керівництвом художніми колективами: клубний працівник, диригент та ін.;
- професії, пов'язані з медичним обслуговуванням: фельдшер, медична сестра, лікар та ін.
Головний зміст праці в професіях типу «людина-людина» - це взаємодія між людьми. Важливою частиною цієї взаємодії є взаємини. Для успішної роботи за професіями цього типу треба навчитися встановлювати і підтримувати контакти з людьми, розуміти людей, знати їх особливості, а також володіти знаннями у відповідній галузі виробництва, науки, техніки, мистецтва тощо.
Працювати з людьми далеко не просто. Ось, наприклад, продавець. Під час роботи йому доводиться щохвилини контактувати з новими людьми. Покупці, звичайно, різні: є серед них прискіпливі, нерішучі у виборі товару, надто балакучі. А тому треба мати своєрідний талант - уміння бути спокійним, ввічливим, тактовним.
Ось короткий перелік особистих якостей, які треба мати тому, хто хоче обрати професію типу «людина-людина»:
- сталий добрий настрій у процесі роботи з людьми;
- потреба в спілкуванні з людьми, безкорислива участь у громадській, шефській роботі;
- здатність розуміти наміри, помисли, настрої інших людей, подумки ставити себе на місце іншої людини;
- уміння швидко розбиратися у стосунках людей, добре розуміти, знати особисті якості інших;
- знаходити спільну мову з різними людьми.
Якщо на більшість запитань ви відповіли «так», то, напевно, вам не дуже підійдуть професії з частими і напруженими контактами з людьми. В усякому разі, доведеться багато попрацювати над собою, щоб досягти успіху.
4. «Людина-знакові системи» (З). У цьому типі професій головний, провідний предмет праці - умовні знаки, шифри, коди, природні або штучні мови. Сучасна людина весь час перебуває в світі знаків та знакових систем - тексти, креслення, схеми, карти, таблиці, формули, шляхові знаки. Отже, потрібні й відповідні спеціалісти.
До професій типу «людина-знакова система» належать:
- професії, пов'язані з оформленням документів (рідною або іноземною мовою), діловодством, аналізом текстів або перетворенням їх, перекодуванням: перекладач, секретар-друкарка, телеграфіст, технічний редактор та ін.;
- професії, предметом праці в яких є числа, кількісні співвідношення: оператор лічильних машин, контролер-касир, програміст, бухгалтер, технік-плановик та ін.;
- професії, пов'язані з обробкою інформації у вигляді системи умовних знаків, схематичних зображень об'єктів: кресляр, топограф, технік-геодезист, інженер та ін.
Щоб успішно працювати за будь-якою професією цього типу, необхідна здатність подумки занурюватися в світ, здавалося б, сухих позначень, абстрагуватися від суто предметних властивостей навколишнього світу і зосереджуватися на відомостях, які виражені у вигляді знаків. Коли обробляється така інформація, постає завдання контролю, перевірки, обліку, обробки даних, а також створення нових знаків, знакових систем.
5. «Людина-художній образ» (X). У цьому типі професій провідний предмет праці - художній образ, способи його побудови. Тут можна виділити:
- професії, пов'язані з образотворчою діяльністю: столяр по виробництву художніх меблів, різьбяр по каменю, світлоелектротехнік (театральний), конструктор-модельєр взуття, художник-графік та ін.;
- професії, пов'язані з музичною діяльністю: настроювач піаніно і роялів, артист оркестру, композитор та ін.;
- професії, пов'язані з літературно-художньою діяльністю: редактор художньої літератури, літературний працівник та ін.;
- професії, пов'язані з акторсько-сценічною діяльністю: артист театру, артист естради та ін.
Одна з особливостей професій типу «людина-художній образ» полягає в тому, що значна частка трудових зусиль працівника залишається невидимою для стороннього спостерігача. Більше того, часто докладаються спеціальні зусилля для створення ефекту легкості, невимушеності кінцевого результату праці. Так, за виступом артиста, що триває кілька хвилин, стоїть щоденна багатогодинна праця.
Обираючи професію цього типу, подумайте саме про цю, невидиму працю, яка може виявитись непосильною.
Отже, у роботі виділено п'ять типів професій і позначено їх відповідно літерами П, Т, Л, З, X.
КАРТА
самооцінки нахилів (за Е.О. Климовим)
Припустимо, що після відповідного навчання ви зможете виконувати будь-яку з перелічених робіт. Але якби вам довелось обирати лише з двох можливостей, то якому виду діяльності ви надали б перевагу? Нижче запропоновано 20 пар тверджень, позначених індексами а і б, що стисло розкривають різні види діяльності. Перенесіть у робочий зошит «Аркуш відповідей» та, уважно вивчивши обидва твердження, знаком «+» позначте привабливіше для вас.
Таблиця 3.3.
Аркуш відповідей
Аркуш відповідей
Л Т П З X
2а 1б 1а 2б 3а
4б 4а 3б 5а 5б
6б 7б 6а 9б 7а
8а 9а 10а 10б 8б
12а 11б 11а 12б 13а
14б 14а 13б 15а 15б
16б 17б 16а 19б 17а
18а 19а 20а 20б 18б
Заповнивши «Аркуш відповідей», відрахуйте кількість знаків «+» у кожному вертикальному рядку (таких рядків п'ять відповідно до типів професій). Сума їх буде показником ступеня вираження вашого усвідомленого нахилу до одного з типів професій (Л, Т, П, З, X).
Таблиця 3.4.
Розшифровка умовних позначень аркушу відповідей
1а Догляд за тваринами чи 1б Обслуговувати машини
2а Допомагати хворим, лікувати їх чи 2б Складати таблиці, схеми, програми для обчислювальних машин
3а Брати участь в оформленні книжок, плакатів чи 3б Стежити за станом і розвитком рослин
4а Обробляти матеріали (деревину, тканини, метал, пластмасу тощо) чи 4б Доводити товари до споживача (рекламувати)
Продовження таблиці
5а Обговорювати науково-популярні книжки, статті чи 5б Обговорювати художні книжки (чи п'єси, концерти)
6а Утримувати тварин чи 6б Тренувати товаришів (або молодших школярів) у виконанні яких-небудь дій (трудових, навчальних, спортивних)
7а Копіювати малюнки, зображення (чи настроювати музичні інструменти) чи 7б Управляти підйомним краном, трактором, тепловозом тощо
8а Повідомляти (роз'яснювати) людям які-небудь відомості (у довідковому бюро, на екскурсії) чи 8б Художньо оформлювати виставки, вітрини (або брати участь у підготовці п'єс, концертів)
9а Ремонтувати речі (одяг чи техніку), житло чи 9б Шукати та виправляти помилки в текстах, таблицях, малюнках)
10а Лікувати тварин чи 10б Виконувати обчислення, розрахунки
11а Виводити нові сорти рослин чи 11б Конструювати, проектувати нові види виробів (машини, одяг, будинки тощо)
12а Розв'язувати суперечки, запобігати сваркам, переконувати, роз'яснювати, заохочувати, карати чи 12б Розбиратися в кресленнях, схемах, таблицях (перевіряти, уточняти, упорядковувати)
І3а Брати участь у роботі гуртків художньої самодіяльності чи 13б Спостерігати, вивчати життя мікробів
14а Налагоджувати медичні прилади, апарати чи 14б Подавати людям медичну допомогу при пораненнях, травмах тощо
15а Скласти точні описи спостережуваних явищ, подій, вимірюваних об'єктів тощо чи 15б Художньо описувати, відображати події (спостережувані або уявні)
16а Виконувати лабораторні аналізи в лікарні чи 16б Приймати, оглядати хворих, розмовляти з ними, призначати лікування
17а Фарбувати або розписувати стіни приміщення, поверхні виробів чи 17б Монтувати будинки або складати машини, прилади
18а Організувати культпоходи ровесників або молодших товаришів (у театри, музеї), екскурсії, туристські походи тощо чи 18б Грати на сцені, брати участь у концертах
Продовження таблиці
19а Виготовляти за кресленнями деталі, вироби (машини, одяг), споруджувати будинки чи 19б Креслити, копіювати креслення
20а Вести боротьбу з хворобами рослин, з шкідниками лісу, саду чи 20б Працювати на клавішних машинах (друкарській машинці, телетайпі тощо).
Визначити професійні інтереси можна ще за методикою (ОДАСІ), яка розглядається нижче.
Орієнтовно-діагностична анкета спрямованості інтересів (ОДАСІ) за Б.А. ФедоришинДля дослідження спрямованості інтересів молоді кожному з них видають «Аркуш запитань» і «Аркуш відповідей», пропонують уважно з ними ознайомитися, а потім дати відповідь на кожне запитання. Відповіді слід давати з допомогою знаків «+» чи «-». Якщо дуже подобається те, про що розповідається в запитанні, то у відповідній клітці «Аркуша відповідей» слід ставити знак «++», якщо просто подобається - знак «+», не подобається - «-», дуже не подобається - «--». Якщо особа не може точно визначити своє відношення, вона повинна поставити «0».
Відповіді на запитання слід точно проставити в клітинках так, щоб номер клітки не розходився з номером запитання.
Відповівши на запитання, необхідно підрахувати, скільки всього «+» і «-» (окремо) поставлено в кожній колонці і результат записати (внизу у вільній клітині).
Заповнювати аркуші відповідей можна як при груповій, так і при індивідуальній роботі.
Після підрахунку числа знаків «+» і «-» виділяють ті колонки, які містять найбільшу кількість плюсів, і з допомогою дешифратора визначають, до яких груп інтересів ці колонки (запитання) відносяться.
Якщо виявиться, що в декількох колонках однакова кількість плюсів, то переважаючому інтересу буде відповідати та з колонок, в якій міститься менша кількість мінусів.
Визначаючи спрямованість інтересів досліджуваного, в першу чергу необхідно оцінювати колонки з переважанням знаків «+», але при цьому корисно звернути увагу і на колонки з найбільшою кількістю мінусів.
Висновок про те, наскільки виражений інтерес, роблять на основі порівняння кількісних даних (плюсів і мінусів). Максимальні суми плюсів (6 і більше) дозволяють зробити передбачення про наявність у досліджуваного яскраво вираженого інтересу до тієї чи іншої галузі знання чи діяльності, якщо переважають негативні відповіді (мінуси), то можна вважати, що дана група інтересів у досліджуваного не проявляється або навіть до неї проявляється негативне відношення.
Орієнтовно-діагностична анкета спрямованості
інтересів (ОДАСІ)
Аркуш запитань
Чи любите Ви? Чи подобається Вам?
1. Читати книжку типу «Цікава фізика», «Фізики жартують».
2. Читати книжку типу «Цікава математика», «Математичне дозвілля».
3. Читати статті в науково-популярних журналах про досягнення в галузі радіотехніки.
4. Читати технічні журнали.
5. Читати про відкриття в хімії, про життя і діяльність видатних хіміків.
6. Читати про життя рослин і тварин.
7. Читати про те, як люди навчилися боротися з хворобами, про лікарів, про досягнення в галузі медицини.
8. Знайомитися з різними країнами за описами і географічними картами.
9. Читати книжки про історичні особи і події.
10. Читати твори класиків світової літератури.
11 .Цікавитися історією розвитку мистецтва, слухати оперну, симфонічну і джазову музику.
12. Читати книжки про життя школи (про роботу вихователя, вчителя).
13. Цікавитися мистецтвом кулінарії, моделювання одягу, конструювання меблів.
14. Читати книжки про війни і бої.
15. Читати спортивні газети, журнали, книжки про спорт і видатних спортсменів.
16. Читати науково-популярну літературу про відкриття у фізиці, про життя і діяльність видатних фізиків.
17. Читати науково-популярну літературу про математичні відкриття, про життя і діяльність видатних математиків.
18. Розбиратися в схемах радіоапаратури.
19. Відвідувати технічні виставки або слухати (дивитися) передачі про новинки техніки.
20. Знаходити хімічні явища в природі, проводити досліди з хімії, слідкувати за ходом хімічних реакцій.
21. Вивчати ботаніку, зоологію, біологію.
22. Вивчати анатомію і фізіологію.
23. Дізнаватися про дослідження родовищ корисних копалин.
24. Вивчати історію виникнення різних народів і держав.
25. Читати літературно-критичні статті.
26. Обговорювати кінофільми, театральні постановки, художні виставки.
27. Пояснювати друзям, як виконувати учбові завдання, якщо вони не можуть виконати ці завдання самостійно.
28. Шити, в'язати, вишивати, готувати їжу, виготовляти, вдосконалювати або ремонтувати домашні побутові прилади і пристрої тощо.
29. Знайомитися з військовою технікою.
30. Ходити на матчі і спортивні змагання.
31. Проводити досліди з фізики.
32. Розв'язувати задачі з математики.
33. Виясняти улаштування електро- і радіоприладів.
34. Розбиратися в технічних кресленнях і схемах.
35. Готувати розчини, зважувати реактиви.
36. Працювати в саду, на городі, доглядати за рослинами, тваринами.
37. Вивчати причини виникнення різних хвороб.
38. Збирати колекцію мінералів.
39. Обговорювати поточні політичні події в Україні і за її межами.
40. Вивчати іноземні мови.
41. Декламувати, співати, виступати на сцені.
42. Читати книжки малюкам, допомагати їм що-небудь робити, розповідати, вигадувати казки.
43. Турбуватися про затишок вдома, в класі, школі, приводити в порядок свої приміщення.
44. Брати участь у воєнізованих походах.
45. Грати в спортивні ігри.
46. Займатися в гуртку з фізики.
47. Займатися в гуртку з математики.
48. Лагодити прилади і пошкодження в електромережі.
49. Збирати і ремонтувати різноманітні механізми.
50. Займатися в гуртку з хімії.
51. Займатися в гуртку з біології.
52. Доглядати за хворими.
53. Складати географічні і геологічні карти.
54. Відвідувати історичні музеї, знайомитися з пам'ятниками культури, ходити в археологічні експедиції.
55. Письмово викладати свої думки, спостереження, вести щоденник.
56. Займатися в драматичному гуртку.
57. Обговорювати питання виховання дітей і підлітків, брати шефство над важковиховуваними.
58. Надавати людям різноманітні побутові послуги.
59. Брати участь у військових іграх і походах.
60. Брати участь у спортивних змаганнях.
61. Брати участь в олімпіадах з фізики.
62. Брати участь у конкурсах, олімпіадах з математики.
63. Збирати і ремонтувати радіоприлади.
64. Робити моделі літаків: планерів, кораблів і які-небудь інші конструкції.
65. Брати участь в олімпіадах з хімії.
66. Брати участь в олімпіадах з біології.
67. Знайомитися з роботою медсестри і лікаря.
68. Проводити топографічне знімання місцевості.
69. Виступати з доповідями з історії, займатися в історичному (або археологічному) гуртку.
70. Займатися в літературному або лінгвістичному гуртку.
71. Грати на музичних інструментах, малювати, займатися різьбою з дерева.
72. Виконувати роботу по організації дитячих забав.
73. Турбуватися про економію сімейного бюджету.
74. Бути організатором (командиром) в іграх і походах.
75. Займатися в спортивній секції.
76. Виступати з доповідями про нові відкриття у фізиці, організовувати конкурси з фізики.
77. Організовувати математичні дозвілля.
78. Займатися в радіогуртку.
79. Організовувати технічні виставки, огляди технічної творчості.
80. Організовувати вечори типу «Хімія навкруг нас».
81. Проводити дослідницьку роботу з біології.
82. Займатися в гуртку санітарів.
83. Брати участь у географічних чи геологічних експедиціях.
84. Організовувати походи по рідному краю з метою його вивчення.
85. Писати сценарії літературних вечорів, організовувати літературні ювілеї, свята.
86. Брати участь в оглядах художньої самодіяльності.
87. Організовувати ігри і свята для дітей, створювати команди за доглядом літніх людей.
88. Готувати їжу під час походів чи обладнувати місце привалу всім необхідним для учасників маршруту.
89. Вивчати військову справу.
90. Тренувати дитячі спортивні команди.
Таблиця 3.5.
Аркуш відповідей. Дешифратор.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45
46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 58 60
61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75
76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90
+ -
1. Фізика
2. Математика
3. Електро- і радіотехніка
4. Техніка
5. Хімія
6. Біологія
7. Медицина
8. Геологія й географія
9. Історія
10. Фізіологія
11. Мистецтво
12. Педагогіка
13. Сфера обслуговування
14. Військова справа
15. Спорт
Практична робота № 3
Тема: ВИЗНАЧЕННЯ СПРЯМОВАНОСТІ ІНТЕРЕСІВ ДО ОДНОГО З ТИПІВ ПРОФЕСІЙ
Мета роботи: Закріпити теоретичні знання з питань профорієнтації.
Завдання
1. Одержати навички щодо визначення спрямованості інтересів до одного з типів професій за допомогою карти самооцінки та орієнтовано-діагностичної анкети спрямованості інтересів.
Контрольні запитання
1. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі.
2. Основні ознаки, на яких базується класифікація професій.
3. Класифікація професій за типом людини.
Тема реферату
Чи зробили Ви правильний вибір при вступі в навчальний заклад на спеціальність, за якою навчаєтесь?
Рекомендована література
1. Основи виробництва. Вибір професії/За ред. А.П. Атутова, В.О. Полякова. - К., Знання. - 1989.
2. Захаров Н.Н., Симоненко В.Д. Профессиональная ориентация школьников. - М., Педагогіка. - 1989.
3. Бондарев В.П. Выбор профессии.- М., педагогіка. - 1989.
4. Пістун І.П. Піщенюк В.Ф., Березовецький А.П. Безпека життєдіяльності. - Львів, 1995. - С. 229-238.
Тема: ВИЗНАЧЕННЯ БІОРИТМІЧНОГО ТИПУ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ І КРИТИЧНИХ ДНІВ ЛЮДИНИ
1. Працездатність людини найчастіше змінюється за М-подібною кривою - фізіологічною кривою працездатності. На ній чітко прослідковуються два головних періоди активності, коли рівень фізіологічних функцій високий: між 10 і 12 годинами та 16 і 18 годинами, а з 12 до 14 години і у вечірні години працездатність падає. Проте не всі люди зазнають однотипних коливань працездатності протягом доби. Одні краще працюють у першій половині дня, це у них «ранок від вечора мудріший», інші - ввечері - «під вечір ледащі стають старанними».
Перші відносяться до так званих жайворонків: вони вранці прокидаються, в першій половині дня почувають себе бадьорими і працездатними, ввечері відчувають сонливість і рано лягають спати. Інші - сови - засинають далеко за північ, прокидаються пізно і важко, оскільки найбільш глибокий період сну у них вранці.
Розподіл людей на ранкові і вечірні біоритмічні типи має велике значення. Існують різні види працездатності. Ще на початку виникнення людського суспільства створювався розумний розподіл обов'язків серед членів общини, бралось до уваги пристосування діяльності людей до умов зовнішнього середовища.
Спостереження відомого американського вченого професора Франца Халберга засвідчує про те, що серед тварин також є різні біоритмічні типи. Наприклад, у мишей є особи з різними ритмами активності, які передаються у спадковість. Напевно, це дає можливість тваринам більш розумно розподіляти між собою зони впливу і полювання, охороняти житло і т.д.
Американські дослідники Блейк і Коркоран припускають, що у «жайворонків» і «сов» різний поріг збудливості. «Жайворонкам» легше прокинутися ранком, оскільки вони сприймають майже невідчутний шум, підвищення освітленості та ін. Збудливість зростає разом з підвищенням температури тіла. Оптимуму збудливості «жайворонки» досягають відразу після пробудження, тому вони добре працюють у першій половині дня. Під вечір загальний рівень збудливості падає, тому їх працездатність знижується. «Сови» відрізняються більш високим порогом збудливості. Щоб їх розбудити ранком, потрібно більше зусиль, ранком вони погано виконують дозовану роботу, оскільки їх збудливість невисока. Оптимуму вони досягають лише під вечір, тоді і з'являється висока працездатність.
Шведський вчений Остберг, вивчивши біоритмологічні особливості великої групи осіб різного віку (364 людей), виявив, що значна частина обстежених зазнає ритмічних коливань працездатності: 41% віддають перевагу роботі у ранкові години, 80% - у вечірні і навіть нічні, 29% - працюють однаково ефективно у будь-які години.
При детальному вивченні динаміки фізіологічних функцій (частота пульсу, температура тіла, артеріальний тиск, працездатність, м'язова сила) були встановлені суттєві відмінності у осіб ранкового і вечірнього типу. Так, у людей ранкового типу максимальні показники температури тіла, самопочуття, активності, настрою, м'язової сили та ін. відмічалися у першій половині дня, причому цьому передував дуже ранній підйом функцій - о 6 годині ранку.
У вечірніх типів у ці години показники були мінімальні, бо для них 6 година ранку - це глибока ніч. Напевно, таке пробудження всіх життєвих функцій вранці дозволяє переключити організм ранкових з відпочинку на роботу вранці. Низькі показники, властиві особам вечірнього типу, є причиною їхньої загальмованості у першій половині дня і повільного досягнення активного стану.
При вивченні захворюваності студентів було виявлено, що ймовірність гіпертонічної хвороби чи нестійкого підвищення артеріального тиску залежить від біоритмічного типу. Доведено, що більша ймовірність захворювання у студентів ранкового типу. Пояснення таке: у студентів-жайворонків організм швидше і активніше перебудовується з відпочинку на роботу - вже о 6 годині ранку у цих студентів починає збільшуватись рівень функцій, більше викидається в кров біологічно активних речовин, адреналіну, норадреналіну, які й піднімають артеріальний тиск.
У студентів же вечірньої групи внутрішні механізми, «відповідальні» за підвищення тиску, працюють повільніше, тому велике розумове навантаження, надмір інформації, емоційне напруження, яким приписують основну роль у розвитку артеріальної гіпертонії, дещо нівелюється.
Крім цього, є відмінності в особистості студентів цих двох груп. Представники групи ранкових були енергійними молодими людьми, вони охоче притримувалися прийнятих поглядів, громадських норм, їх сприйняття конкретних ситуацій відмічається оригінальністю і своєрідністю. У цих студентів невдачі легко викликають сумнів у своїх силах, з'являється тривога і хвилювання, стрімко погіршується настрій і завзятість. Свої труднощі чи конфлікти вони відносять за рахунок поганого самопочуття, особливо в тих випадках, коли це могло допомогти запобігти будь-яким неприємностям. Студенти цієї групи прагнули запобігти різним конфліктам, сваркам, неприємним емоційним проблемам.
Студенти із груп вечірніх також володіють високою активністю, але на відміну від ранкових легко забувають всі невдачі і емоційні проблеми. Їх не лякають можливі труднощі, конфлікти і емоційні проблеми. Вони менше хвилюються перед екзаменами і дуже чітко вловлюють характер і особливості поведінки своїх колег.
Аритміки займали проміжкові положення між цими двома групами студентів, але все-таки були ближче до осіб ранкового типу.
Ці дослідження дозволили зробити важливий висновок: різниці в ритмі працездатності, які характеризують представників ранкових і вечірніх груп, обумовлюються певними особливостями гормональної і психічної сфер організму. Таким чином, ці властивості біологічних ритмів - внутрішньо властива організму прикмета, і на неї необхідно зважати при організації режимів праці і відпочинку.
Виникає важливе питання: закладені ці особливості в генетичній програмі чи формуються протягом життя? Відповіді на це поки що немає. В Німеччині вже давно відмічено, що малюки в сім'ях пекарів прокидаються раніше, ніж малюки власників готелів. Чи впливає тут ритм життя, який склався у сім'ї, чи пекарем стає той, хто віддає перевагу працювати у ранкові години? Ці питання ще чекають кінцевого розв'язання. Вони важливі, оскільки від них залежить організація праці і відпочинку людей.
У цьому плані заслуговує уваги досвід американських дослідників, які запропонували вести навчання студентів диференційовано у різні години доби з врахуванням особливостей їх біологічних ритмів. В Лос-Анджелесі, наприклад, є бібліотека, яка працює з 21 години і до ранку, обслуговуючи «сов». У цю зміну працюють і бібліотекарі-сови, жайворонків на цю службу не приймають. Таким чином, більшість людей надають перевагу роботі в певні часи доби. Одні найбільш продуктивно трудяться вранці, а інші - у вечірні години. Особи, які володіють різним ритмом працездатності, різняться особливостями характеру, тим, як вони реагують на довкілля і як хворіють. Все це дозволяє вважати ритм працездатності не результатом звички до певного режиму праці, а внутрішньою рисою, притаманною людині. Для визначення типу працездатності нами запозичений тест-опитування відомого шведського вченого Остберга.
ТЕСТ-ОПИТУВАННЯ ЗА ОСТБЕРГОМ
Вступна частина
1. Перш ніж відповісти на запитання, прочитайте його дуже уважно.
2. Відповідайте, будь ласка, на всі запитання.
3. Відповідайте на запитання, не порушуючи запроектовану послідовність.
4. На кожне запитання необхідно відповідати незалежно від відповідей на інші запитання.
5. Для кожного запитання пропонується декілька відповідей. Помітьте хрестиком тільки одну з них. Під деякими запитаннями замість відповідей ви побачите шкалу. Помітьте на ній хрестиком те місце, яке вам здається найбільш прийнятним.
6. На кожне запитання намагайтеся відповісти відверто.
Основна частина
1. Коли Ви воліли б вставати, якби були цілком вільні у виборі свого розпорядку дня і керувалися при цьому винятково особистими бажаннями?
Бали
Години
взимку влітку
5 5.00-6.45 4.00-5.45
4 6.46-8.15 5.46-7.15
3 8.16-10.45 7.16-9.45
2 10.46-12.00 9.46-11.00
1 12.01-13.00 11.01-12.00
2. Коли ви воліли б лягти спати, якби планували свій вечірній час цілком вільно і керувалися при цьому винятково особистими бажаннями?
Бали
Години
взимку влітку
5 20.00-20.45 21.00-21.45
4 20.46-21.30 21.46-22.30
3 21.31-00.15 22.31-1.15
2 00.16-1.30 1.16-2.30
1 1.31-3.00 2.31-4.00
3. Чи необхідний Вам будильник, коли ранком треба встати в точно визначений час?
Бали
4 Зовсім не потрібний
3 В окремих випадках потрібний
2 Потреба в будильнику доволі велика
1 Без будильника не можу обійтися
4. Якщо Вам довелося готуватися до іспитів в умовах суворо лімітованого часу і використовувати для занять ніч (23-2 год.), чи продуктивно б Ви працювали.
Бали
4 Абсолютно марно. Я зовсім не міг би працювати
3 Була б деяка користь
2 Робота була б достатньо ефективною
1 Робота була б високоефективною
5. Чи легко Ви встаєте вранці за звичайних умов?
Бали
1 Дуже важко
2 Доволі важко
3 Доволі легко
4 Дуже легко
6. Чи відчуваєте Ви у перші півгодини після сну, що остаточно прокинулися?
Бали
1 Дуже сонний
2 Є незначна сонливість
3 Доволі ясна голова
4 Повна ясність думки
7. Який Ви маєте апетит у перші півгодини після пробудження?
Бали
1 Апетиту зовсім немає
2 Апетит поганий
3 Доволі добрий апетит
4 Відмінний
8. Якщо б Вам довелося готуватися до іспитів в умовах суворо лімітованого часу й використовувати для підготовки ранній час (4-7 год.), наскільки продуктивно Ви б працювали?
Бали
1 Абсолютно марно. Я зовсім не міг би працювати
2 Була б деяка користь
3 Праця була б досить ефективною
4 Праця була б високоефективною
9. Чи відчуваєте Ви фізичну втому в перші півгодини після сну?
Бали
1 Дуже велика млявість (майже до повного знесилення) 2 Незначна млявість
3 Незначна бадьорість
4 Повна бадьорість
10. Якщо наступний день вільний від праці, коли Ви ляжете спати?
Бали
4 Не пізніше, ніж звичайно
3 Пізніше на 1год. і менше
2 На 1-2 год. пізніше
11. Чи легко Ви засинаєте за звичайних умов?
Бали
1 Дуже важко
2 Доволі важко
3 Доволі легко
4 Дуже легко
12. Ви вирішили зміцнити здоров'я за допомогою фізичної культури. Ваш знайомий запропонував займатися разом по 1 год. двічі на тиждень. Для Вашого знайомого найкраще це робити від 7 до 8 години ранку. Чи є цей період найкращим і для Вас?
Бали
4 В цей час я б перебував в добрій формі
3 Я був би в доволі доброму стані
2 Мені було б важко
1 Мені було б дуже важко
13. Коли Ви ввечері почуваєте себе настільки втомленими, що повинні лягти спати?
Бали Години
5 20.00-21.00
4 21.01-22.15
З 22.16-00.45
2 00.46-2.00
1 02.01-3.00
14. При двогодинній праці, яка вимагає від Вас повної мобілізації розумових сил, який із чотирьох запропонованих періодів Ви обрали б, якби були повністю вільні в плануванні свого розпорядку дня і керувалися тільки особистим бажанням?
Бали Години
6 8.00-10.00
4 11.00-13.00
2 15.00-17.00
0 19.00-21.00
15. Як сильно Ви втомлюєтесь до 23 год.?
Бали
5 Я дуже втомлююсь
3 Я помітно втомлююсь
2 Я трохи втомлююсь
0 Я зовсім не втомлююсь
16. З якої-небудь причини Вам довелося лягти спати на пару годин пізніше, ніж звичайно. Наступного ранку немає необхідності вставати в певний час. Який із чотирьох запропонованих варіантів Вам найбільше підходить?
Бали
4 Я прокинуся в певний час і більше не засну
3 Я прокинуся в певний час і буду дрімати
2 Я прокинуся в певний час і знову засну
1 Я прокинуся пізніше, ніж звичайно
17. Ви повинні чергувати вночі з 4 до 6 години. Наступний день у вас вільний. Який із чотирьох запропонованих варіантів буде для вас найбільш сприятливим?
Бали
1 Спати я буду тільки після нічного чергування
2 Перед чергуванням я подрімаю, а після чергування ляжу спати
3 Перед чергуванням я добре висплюсь, а після чергування ще подрімаю
4 Я повністю висплюсь перед чергуванням
18. Ви повинні протягом 2 годин виконувати важку фізичну роботу. Який час ви виберете для цього, якщо будете повністю вільні в плануванні свого розпорядку дня і зможете керуватися виключно особистими бажаннями?
Бали Години
4 08.00-10.00
3 11.00-13.00
2 15.00-17.00
1 19.00-21.00
19. Ви вирішили серйозно зайнятися спортом. Вам знайомий пропонує тренуватися 2 рази в тиждень по 1 годині, найкращий час для нього - 22-23 год. Наскільки сприятливим був би цей час для вас?
Бали
1 Так, я був би у добрій формі
2 Мабуть, я був би в прийнятній формі
3 Трішки пізнувато, я був би в поганій формі
4 Ні, в цей час я би зовсім не зміг тренуватися
20. О котрій годині Ви прокидалися у дитинстві під час шкільних канікул, коли час вставання вибирався винятково згідно з вашим особистим бажанням?
Бали Години
5 5.00-6.45
4 6.46-7.45
3 7.46-9.45
2 9.46-10.45
1 10.46-12.00
21. Уявіть собі, що ви можете вільно вибирати свій робочий час. Припустимо, ви маєте 5-годинний робочий день і ваша робота цікава й задовольняє вас. Виберіть собі 5 неперервних годин, коли ефективність вашої роботи була б найвищою.
Бали Години
1 00.01-5.00
5 5.01-8.00
4 8.01-10.00
3 10.01-16.00
2 16.01-21.00
1 21.01-24.00
22. В який час роботи ви повністю досягаєте «вершини» своєї трудової діяльності.
Бали Години
1 00.01-4.00
5 4.01-8.00
4 8.01-9.00
3 9.01-14.00
2 14.01-17.00
1 17.01-24.00
23. Іноді доводиться чути про людей ранкового і вечірнього типу. До якого із цих типів ви відносите себе?
Бали
6 Чітко до ранкового
4 Більше до ранкового, ніж до вечірнього
2 Більше до вечірнього, ніж до ранкового
0 Чітко до вечірнього

ВИСНОВКИ
Ваш тип Ви можете визначити за сумою балів
Більше 92: чітко виражений ранковий тип
77-91: нечітко виражений ранковий тип
58 - 76: аритмічний тип
42 - 57: нечітко виражений вечірній тип
Менше 41: чітко виражений вечірній тип.
2. Німецький лікар Вільгельм Фліс ще на початку сторіччя помітив, що у його пацієнтів, в першу чергу дітей, деякі захворювання повторюються з чіткою періодичністю. Цю періодичність не можна було пояснити якими-небудь факторами. Фліс приступив до докладного дослідження, реєструючи час захворювання і смерті (якщо врятувати хворого не вдалося), а також дати народження пацієнтів.
На основі зібраних даних Фліс знайшов, що у всіх людей з моменту їх народження діють два ритми: 23-добовий фізичний і 28-добовий емоційний. Саме від цих ритмів залежить ймовірність захворювання чи смерті.
До аналогічних висновків прийшов і віденський психолог Герман Свобода, проводячи свої спостереження також на початку сторіччя. Займаючись психоаналізом, Свобода звернув увагу на те, що здатність пацієнтів реагувати, проявляти емоції піддана ритмічним коливанням. Як і Фліс, Свобода став досліджувати імовірність захворювання різними хворобами і незалежно від свого німецького колеги відкрив існування циклів з періодами в 23 і 28 діб, які він назвав відповідно чоловічим і жіночим циклами. Коливанням з 23-добовим періодом піддаються такі прояви людини, як хоробрість, стійкість, воля, фізична сила, коливання з 28-добовим періодом - чутливість, емоційна збудженість, інтуїція.
Фізичний і емоційний ритми були предметом суперечок ще у двадцятих роках нашого сторіччя. Початок дебатам поклав інженер із Інсбрука Фрідріх Тельчер. Аналізуючи результати екзаменів у вищому навчальному закладі, де він викладав, і співставляючи оцінки з датою народження студентів, Тельчер встановив, що успіхи студентів коливаються з 33-добовим періодом.
Отже, у кожної людини спостерігається три ритми - фізичний (з періодом 23 доби), емоційний (з періодом 28 діб) і інтелектуальний (з періодом 33 доби), - початкові фази яких співпадають з моментом її народження. Кожний із цих трьох періодів можна розділити на дві рівні частини: перша частина називається позитивним напівперіодом, друга - негативним напівперіодом. Перебуваючи, наприклад, в позитивному напівперіоді фізичного ритму, ми відчуваємо приплив сил, наша працездатність підвищується, ми легко справляємося із завданнями, які вимагають таких фізичних зусиль, які в негативному напівперіоді, скоріше всього, були б нам не під силу. В так звані критичні дні цикли «змінюють знак», тобто проходить зміна півперіодів.
Який саме перехід проходить - із позитивної фази в негативну чи навпаки, несуттєво. В критичні дні даної людини функції, які входять в «сферу дії» відповідного ритму, досягають мінімуму. Особливо небезпечно, коли співпадають критичні дні двох чи тим більше всіх трьох ритмів.
Правильна періодичність цих ритмів дозволяє за відомою датою народження людини завчасно вирахувати її критичні дні. В такі дні людині не залишається нічого іншого, як обминати небезпечні місця, утримуватися від прийняття рішень, з особливою увагою відноситися до ситуацій, в яких організм піддається тим чи іншим випробуванням. Таким чином, теорія, про яку йде мова, в деякій мірі попереджує від капризів долі, зменшує ризик, пом'якшує шкідливість, яка «приноситься» нещасливими днями.
Щоб кожний міг перевірити на собі висновки цієї теорії і переконатися в її правильності чи помилковості, викладемо коротко методи вирахування фаз кожного із трьох основних ритмів. За їх допомогою усякий бажаючий зможе за 10 хвилин встановити, в якій фазі фізичного, емоційного та інтелектуального циклів він перебуває, потім відмітити в календарі критичні дні і перевірити правильність теорії.
Вирахування доцільно проводити ретроспективне, назад в часі, щоб виключити упередженість в оцінках: знаючи завчасно, що якийсь там день для нас критичний, можна відчути в цей день особливу втомленість.
Для вирахування фаз суттєво, скільки цілих періодів циклів пройшло від дня народження до дня, що нас цікавить: фаза циклів визначається залишком від ділення числа днів, що минули від дня народження до вибраного дня, на тривалість періоду. Цей же принцип ми, по суті, використовуємо, коли говоримо, наприклад, що 9-й день після понеділка співпадає з 3-ім днем тижня, тобто припадає на середу (при діленні 9 на 7 частка рівна 1, а залишок - 2; перший день тижня - понеділок, 1+2=3 - третій день тижня).
Для спрощення вирахування наводимо таблиці 1-4 залишків від ділення повністю прожитих років і числа повністю прожитих місяців на період відповідного циклу. Додавши ці залишки і додавши до них число днів, що пройшли від початку місяця до дня, що нас цікавить, ми отримаємо повний залишок для відповідного циклу. Як правило, повний залишок виявляється більшим періоду циклу, тому його потрібно ділити на період циклу, щоб він став меншим від періоду. Саме це число потрібне нам надалі.
Оскільки день народження завжди є першим днем циклу, вирахувавши суму 1+відповідний залишок, ми отримаємо фазу потрібного для нас циклу (так само, як додавши до одиниці залишок від ділення 9 на 7, отримаємо, що на дев'ятий день від понеділка настає середа). При вирахуванні не слід випускати з уваги ще одну важливу обставину.
При складанні таблиць ми враховували лише звичайні невисокосні роки. Отже, при вирахуванні залишків від ділення числа повністю прожитих років і повністю прожитих місяців на довжину періоду потрібно весь час додавати число високосних років, які припали на даний проміжок часу (тобто врахувати, скільки разів наступало 29 лютого). Високосними рахують всі роки, які діляться на 4, за винятком тих, які закінчуються двома нулями, але не діляться на 400 (наприклад, 1800 або 1900).
Таблиця 4.1
Залишки від ділення числа повністю прожитих років на період відповідного циклу
Фізичний
23-добовий цикл Емоційний
28-добовий цикл Інтелектуальний
33-добовий цикл
Число років Залишок від ділення Число років Залишок від ділення Число років Залишок від ділення
1 24 47 70
2 25 48 71
3 26 49 72
4 27 50 73
5 28 51 74 20
17
14
11
8 1 29 57
2 30 58
3 31 59
4 32 60
5 33 61 1
2
3
4
5 1 34 67
2 35 68
3 36 69
4 37 70
5 38 71 2
4
6
8
10
6 29 52 75
7 30 53 76
8 31 54 77
9 32 55 78
10 33 56 79 5
2
22
19
16 34 62
35 63
36 64
37 65
38 66 6
7
8
9
10 6 39 72
7 40 73
8 41 74
9 42 75
10 43 76 12
14
16
18
20
11 34 57 80
12 35 58 81
13 36 59 82
14 37 60 83
15 38 61 84 13
10
7
4
1 11 39 67
12 40 68
13 41 69
14 42 70
15 43 71 11
12
13
14
15 11 44 77
12 45 78
13 46 79
14 47 80
15 48 81 22
24
26
28
30
16 39 62 85
17 40 63 86
18 41 64 87
19 42 65 88
20 43 66 89 21
18
15
12
9 16 44 72
17 45 73
18 46 74
19 47 75
20 48 76 16
17
18
19
20 16 49 82
17 50 83
18 51 84
19 52 85
20 53 86 32
1
3
5
7
21 44 67 90
22 45 68 91
23 46 69 92 6
3
0 21 49 77
22 50 78
23 51 79
24 52 80
25 53 81 21
22
23
24
25 21 54 87
22 55 88
23 56 89
24 57 90
25 58 91 9
11
13
15
17
26 54 82
27 55 83
28 56 84 26
27
28 26 59 92
27 60 93
28 61 94
29 62 95
30 63 96 19
21
23
25
27
31 64 97
32 65 98
33 66 99 29
31
0
Таблиця 4.2
Високосні роки від 1900 до 2016
— 1940 1980
1904 1944 1984
1908 1948 1988
1912 1952 1992
1916 1956 1996
1920 1960 2000
1924 1964 2004
1928 1968 2008
1932 1972 2012
1936 1976 2016
Таблиця 4.3
Залишки від ділення числа повних місяців, прожитих в рік народження
Фізичний Емоцій-Інтелек-цикл ний цикл туальний цикл
Січень 12 26 4
Лютий 7 26 9
Березень 22 23 11
Квітень 15 21 14
Травень 7 18 16
Червень 0 16 19
Липень 15 13 21
Серпень 7 10 23
Вересень 0 8 26
Жовтень 15 5 28
Листопад 8 3 31
Грудень 0 0 0
Таблиця 4.4
Залишки від ділення числа повних місяців, прожитих в розглянутому році
Фізичний Емоцій-Інтелек-цикл ний цикл туальний цикл
Січень 0 0 0
Лютий 8 3 31
Березень 13 3 26
Квітень 21 6 24
Травень 5 8 21
Червень 13 11 19
Липень 20 13 16
Серпень 5 16 14
Вересень 13 19 12
Жовтень 20 21 9
Листопад 5 24 7
Грудень 12 26 4
Для прикладу вирахуємо фази циклів деякого добродія, який народився 20 лютого 1952 року на 17 березня 1980 року. Результат вирахувань зводимо в таблицю.
Таблиця 4.5
Розрахунок фізичного, емоційного та інтелектуального циклів
Фізичний цикл Емоційний цикл Інтелектуальний цикл
Роки. Число повністю прожитих років: 1980-1952=28-1=27 За таблицею 4.1 заходимо залишок від ділення 11 27 21
Число високосних років встановлюємо по таблиці 4.2 (мова тільки про повні роки, тому-то і 1952 і 1980 роки до уваги не беруться) 6 6 6
Місяці. Залишок від ділення числа повних місяців, прожитих в рік народження, знаходимо за таблицею 4.3. (те, що 1952 рік - високосний, несуттєво, оскільки, народившись в лютому, наш добродій прожив цей місяць не повністю) 7 26 9
Залишок від ділення повних місяців, прожитих в розглядуваному році, знаходимо за таблицею 4.4. 13 3 26
Враховуємо, що в потрібному для нас році серед повністю прожитих місяців є 1 і лютий з 29 днями 1 1 1
Дні. В місяць, коли народився наш добродій, він прожив 29 -20 = 9 днів 9 9 9
В тому місяці, для якого ми розраховуємо фазу, добродій прожив 17 днів 17 17 17
Після ділення на довжину періоду отримуємо фактичний залишок 64
68:23=2 18 89
89:28=3
5 89
89:33=2
23
ФАЗА 1+18= 19-й день 1+5=6-й
день 1+23=24-й день
Отже, ми встановили, що 17 березня 1980 року наш шановний добродій буде перебувати в негативному напівперіоді фізичного й інтелектуального циклів і в позитивному напівперіоді емоційного циклу. Дійсно, емоційний цикл 17 березня 1980 року буде не досить далеким від своєї середини, а два інших цикли встигли далеко відійти від середньої точки. Але за теорією ритмів першочергове значення має не близькість до середньої точки, а моменти, коли цикл змінює знак. Маючи під рукою календар, неважко визначити критичні дні. Як правило, невідомо о якій годині народилась людина, хоч не все одно, з'явилась вона на світ о 2-й годині ночі чи об 11 годині ранку. Нехай наш добродій народився о 12 годині дня; критична точка тоді може на півдоби відхилятися від вирахуваної нами як в одну, так і в другу сторону (тобто випереджувати або запізнюватись).
Таким чином, перша критична точка фізичного циклу припадає на 12 годину першого дня, тобто критичний день співпадає з першим днем. Середина циклу розміщається менш зручно, і 12-та доба припадає на 24-ту годину, тобто друга половина 12 доби і перша половина 13 доби можуть бути однаково критичними. Критичні дні емоційного циклу припадають на 1-шу і 15-ту добу. Мінімум розумової працездатності припадає на 1-шу добу і на другу половину 17 доби і першу половину 18 доби. Як бачимо, має значення і погодинний розрахунок, бо за теорією ритмів небезпечними є саме ці моменти, коли цикли міняють знак, а оскільки передбачити їх можна з точністю до півдоби, то і декілька годин можуть мати значення. Дійсно, за 20 років фізичний ритм проходить біля 300 циклів і, відповідно, змінює знак більше 600 разів. Якщо кожний момент зміни знаку ми встановимо з невизначеністю в 1 годину, то розбіжність між дійсним і вирахуваним циклами становитиме декілька діб, причому відхилення можуть бути як в сторону випередження, так і в сторону запізнення. З особливою точністю потрібно визначити подвійні і потрійні критичні дні.
Повернемось ще до нашого добродія і складемо для нього «прогноз» на основі зроблених нами розрахунків. Критичними днями для нього будуть 26 березня (емоційний цикл) і 27 березня (інтелектуальний цикл). За теорією ритмів сусідні критичні дні також небезпечні, як і ті, що співпадають. В квітні дні знову розмістяться по сусідству: на 12-13 квітня припадає середина інтелектуального циклу, а 14 квітня настане критичний день фізичного циклу. Нарешті, 7 травня буде критичним днем фізичного і емоційного циклів. Добре зробить наш добродій, якщо в цей день залишиться вдома, зайнявшись безпечною справою.
День розрахунку біоритмів: 17 березня 1980 року. Крива біоритмів пана Коваля з березня 1980 року

__________фізичний------------інтелектуальний
_ _ _ _ _ емоційний
Практична робота № 4
Тема: ВИЗНАЧЕННЯ БІОРИТМІЧНОГО ТИПУ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ І КРИТИЧНИХ ДНІВ ЛЮДИНИ
Мета роботи: Вивчити методику визначення біоритмів людини.
Завдання:
1. Визначення біоритмічного типу працездатності людини.
2. Визначення критичних днів фізичного, емоційного і інтелектуального циклів в житті людини.
Контрольні запитання
1. Фізіологічна крива працездатності.
2. Розподіл людей за біоритмічними типами працездатності.
3. Характеристики ритмів людини (фізичний, емоційний, інтелектуальний).
Теми рефератів
1. Працездатність людини і біоритми.
2. Вплив біоритмів людини на травматизм і аварійність.
Рекомендована література
1. Агаджанян Н.А. Человек и биосфера. - М.: Знание, 1987.
2. Детари Л., Карцаги В. Биоритмьі/ Пер. с венг. - М.: Мир, 1984. - 160 с.
3. Доскин В.А., Куинджи Н.Н. Биологические ритмьі расту-щего организма. - М.: Медицина, 1987.
4. Доскин В.А., Лаврентьева Н.А. Ритмьі жизни. - М.: Медицина, 1991.-176 с.
5. Дубров А.П. Лунньїе ритмьі у человека. - М.: Медицина, 1980.
6. Латенков В.П., Губина Г.Д. Биоритмьі и алкоголь. - Ново-сибирск, 1987.
7. Лебедев Н.Н. Биоритмьі пищеварительной системи. -М.: Медицина, 1987.
Тема: ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ СТРЕСОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ ЛЮДИНИ
Стрес (англ. stress - напруга) - це сукупність захисних фізіологічних реакцій, які виникають в організмі тварини і людини у відповідь на дію несприятливих зовнішніх факторів (стресів). Уперше слово «стрес» застосував канадський біолог Г. Сельє в 1936 р. Г. Сельє вважав, що якраз конфлікти організму із середовищем підтримують у робочому стані біологічні механізми захисту від шкідливих дій, тренують їх, що повна свобода від стресу означає смерть.
Причини стресового напруження (у вільній інтерпретації за Бутом).
1. Найчастіше доводиться робити не те, що вам хотілося б, а те, що належить до ваших обов'язків.
2. Вам постійно бракує часу - не встигаєте нічого зробити.
3. Вас щось чи хтось «підганяє», ви постійно кудись поспішаєте.
4. Вам постійно хочеться спати.
5. Ви бачите надто багато снів. Особливо коли дуже втомлюєтеся.
6. Вам починає здаватися, що всі оточуючі затиснуті в лещатах якогось внутрішнього напруження.
7. Ви дуже багато курите.
8. Вживаєте більше алкоголю, ніж звичайно.
9. Вам майже нічого не подобається.
10. Удома, в сім'ї, у вас постійні конфлікти.
11. Постійно відчуваєте незадоволення життям.
12. Залізаєте в борги, навіть не знаючи, як їх повернути.
13. У вас виникає комплекс неповноцінності.
14. Вам ні з ким поговорити про свої проблеми.
15. Ви не почуваєте поваги до себе - ні вдома, ні на роботі.
Прикмети стресового напруження ( у вільній інтерпретації за Шеффером).
1. Неможливість зосередитися на чомусь.
2. Надто часті помилки в роботі.
3. Погіршення пам'яті.
4. Надто часто виникає почуття втоми.
5. Дуже швидка втома.
6. Думки часто щезають.
7. Доволі часто виникає біль (голови, спини, у шлунку).
8. Підвищена збудливість.
9. Робота не приносить, як раніше, радості.
10. Втрата почуття гумору.
11. Різко зростає кількість викурених цигарок.
12. Пристрасть до алкогольних напоїв.
13. Постійне відчуття недоїдання.
14. Щезає апетит - взагалі втрачений смак їжі.
15. Неможливість вчасно завершити роботу.
Не виключено, що, читаючи і перечитуючи прикмети стресового напруження, ви не знайдете того, що вас турбує. У цьому випадку можна провести аналіз свого стану за спеціальними тестами.
Емоційні переживання завжди супроводяться певними змінами у фізіологічному стані організму, що часто помітно за зовнішнім виразом (кров відходить від обличчя). Перелякана людина блідне, від сорому - червоніє. Зовнішній вигляд виражає сильне напруження (маскоподібний вираз обличчя, застигла поза), виступає холодний піт. Зміни в діяльності внутрішніх органів при подібних емоціях однакові в усіх людей і описуються такими виразами, як «від страху в піт кинуло», «волосся дибки стало», «мурашки по спині забігали», «щемить серце», «від радості дух перехопило». Емоції можуть супроводитися виражальними рухами. За тим, як змінюються хода, поза, швидкість мови, жести, міміка, інтонація, можна уявити емоційний стан людини. Виражальні рухи розряджають напругу. Крім того, виражальні рухи - це мова емоцій, яка не вимагає перекладу. Спостерігаючи за виявом почуттів, ми не тільки розуміємо, що відчуває інша людина, але й переймаємось її станом: це є своєрідним засобом спілкування людей між собою.
Найбільш чутливим об'єктивним показником емоційної напруги є зміна частоти пульсу і дихання, а також електрошкірної провідності. За даними спеціальних досліджень, частота пульсу водія за кермом змінюється від 70 до 140 пошт./хв. На спусках, підйомах і навіть на прямих ділянках дороги при швидкості 90-150 км/год частота пульсу може збільшуватись на 60-80 пошт./хв. На автомобільних змаганнях частота пульсу може збільшуватись до 200 пошт./хв і більше.
При стресовому стані об'єм уваги звужений, переключення її загальмоване, м'язи напружені, рухи стають різкими, неточними, погано скоординованими, порушується пам'ять. Людина забуває послідовність дій, неправильно оцінює ситуацію, припускається грубих помилок. Прикладом пригнічення психічної діяльності при дії сильної форми страху може бути такий випадок. Водій у складній аварійній ситуації замість того, щоб використати можливості, які у нього залишилися, щоб запобігти тяжкому випадку, заплющив очі, обняв кермо і залишався в такому стані до моменту смерті.
Отже, емоції не тільки отримують зовнішній вираз, але і зумовлюють перебудову життєво важливих фізіологічних функцій, унаслідок чого мобілізуються резервні можливості організму, що підвищує рівень перебігу всіх психофізіологічних процесів: загострюються зір і слух, з'являється загальна зібраність, підвищуються пильність і обережність, прискорюються процеси мислення, зменшується час сенсомоторних реакцій, збільшуються м'язова сила і витривалість, підвищуються інтенсивність уваги і швидкість переключення; збільшується фізична та розумова працездатність. У певних життєвих ситуаціях емоційний стан здатний мобілізувати фізіологічні резерви, які допомагають людині запобігти небезпеці і боротися за життя.
Будь-яка емоція супроводиться активізацією нервової системи й появою в крові біологічно активних речовин, які змінюють діяльність внутрішніх органів: кровообігу, дихання, травлення та ін. Однією з таких речовин є гормон надниркових залоз - адреналін. Підвищений вміст адреналіну призводить до посиленого утворення цукру із глікогену печінки, внаслідок чого різко збільшується кількість цукру в крові. Це збільшує силу і працездатність м'язів, оскільки цукор є одним з основних джерел м'язової енергії, а адреналін, крім того, здатний дуже швидко відновлювати працездатність втомлених м'язів. Досліди показують, що кількість адреналіноподібних речовин у крові водіїв збільшується залежно від виду виконуваної роботи: приміських перевезень - 141%, міських - до 200%, а у водіїв таксі - до 210%.
У 1911 р. американський фізіолог У. Кеннон виявив підвищений вміст адреналіну в крові кішки, коли вона бачить собаку, і назвав його «гормон страху». Емоції - вічні супутники страху. Недарма адреналін перейменували на «гормон стресу», що підкреслювало його особливу роль у формуванні стресових реакцій.
У. Кеннон визначив активізацію нервової системи під впливом емоцій як реакцію боротьби чи втечі. За його дослідженнями посилене продукування гормонів відбувається в такому порядку. Інформація про реакцію тривоги через органи чуття надходить у мозок, де міститься важлива «ретрансляційна станція» -гіпоталамус. Протягом секунди інформація через нервові закінчення симпатико-дреналової системи передається в надниркові залози.
При фізичному стресі надниркові залози виділяють переважно норадреналін, при психічному (тривога, страх, лють) - насамперед адреналін.
Адреналін і норадреналін прискорюють пульс і дихання і підвищують кров'яний тиск. Вони також збільшують у крові кількість деяких речовин, а саме триацетилгліцеролів, що по ланцюговій реакції призводить до виникнення серцево-судинних захворювань - атеросклерозу, інфаркту міокарда, інсульту. Підвищення кількості ацетилгліцеролів - одна з можливих причин психічних захворювань.
Крім цих процесів, мобілізуються антидіуретичні (заважають сечовиділенню) гормони і кортикоїди (гормони кори надниркових залоз). Підвищується вміст в організмі жирних кислот і холестерину, що значною мірою підвищує зсідання крові. В результаті утруднюється кровообіг, що може призвести до закупорки кровоносних судин, тобто виникнення тромбів.
Виявлено, що деякі стресові гормони виникають у гіпоталамусі. До них належать бета-ендорфін, який виконує функцію передавача інформації (збудження) по нервових волокнах. Відомо, що при стресі в крові виділяються й інші гормони, які були знайдені як у головному мозку, так і в інших відділах центральної нервової системи, а також у шлунку і кишках (зараз шукають механізм захворювання під дією стресів шлунка і товстої кишки).
При стресі на імунітет впливають також гормони, які потрапляють у систему кровообігу через гіпоталамус. Саме звідти надходять сигнали в ендокринні залози (залози внутрішньої секреції), які містять і синтезують гормони.
Захисні й профілактичні дії імунної системи можуть бути придушені стресом, і організм втрачає здатність захистити себе від мікроорганізмів (вірусів, бактерій).
Звідси люди, які часто перебувають у стресовому стані, більшою мірою схильні до інфекційних захворювань, наприклад грипу.
Невроз - захворювання адаптації, результат зриву пристосувальних механізмів людського організму після того, як вичерпані всі резерви протистояння стресу. Термін невроз уперше застосував шотландський лікар Куллен у 1776 р.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я на невроз сьогодні хворіють 85% населення Землі. Якщо за останні 65 років кількість психічних захворювань збільшилась у 1,6 раза, то неврозів - у 34 рази. Досі не існує єдиної систематики неврозів. Однак спеціалісти вважають найбільш важливими прикметами неврозів зворотність патологічних порушень, залежність від психотравмуючих факторів, а також обумовленість психічними і генетичними особливостями особистості. Наука розглядає неврози як проміжний стан між здоров'ям і психічними захворюваннями («зворотність патологічних порушень»), зумовлений функціональними, а не органічними порушеннями в організмі.
Основними симптомами неврозів є зниження працездатності, збайдужіння до навколишнього життя, звуження кола зацікавлень. Різко посилюється залежність самопочуття від погоди. Погіршується фізичний стан, спостерігаються занепад сил, швидка втомлюваність. Людина стає метушливою або загальмованою, неуважною, може погіршитись координація рухів. Послаблюється статева потенція. Отже, найбільш характерні симптоми неврозу - психічна та фізична слабкість, послаблення уваги, погіршення пам'яті.
Дратівливість і емоційні розлади виявляються в загостреній реакції на звичайні внутрішні і зовнішні подразники, в образливості, підвищеній чутливості до яскравого світла, шуму, різних запахів. Людина може втрачати самовладання навіть у звичайній життєвій ситуації, бути нестерпною, не зносити очікування. Деякі хворі необґрунтовано незадоволені собою і оточуючими, сентиментальні й слізливі. Прикметами невротичних розладів можуть стати також мінливий настрій, почуття безпорадності, неповноцінності. Для неврозів характерні розлад сну, головний біль, який виникає при розумовому, фізичному чи емоційному напруженні й може супроводжуватися запамороченням, відчуттям «стиснутої» голови (каска неврастеніка).
Симптомами вегетативних порушень є тахікардія (частішає пульс), брадикардія (сповільнюється пульс), короткочасне підвищення і зниження артеріального тиску, порушення ритмічності чи утруднення дихання, непостійності температури тіла, підвищена чи знижена пітливість. Іноді тремтять повіки, язик, руки, виникає біль у ділянці серця, шлунка.
Сукупність тих чи інших симптомів характеризує різні форми неврозів.

Рис. 5.1. Залежність працездатності від стресу
На рис. 5.1 показано, як впливає стрес на працездатність людини. Стресова дія збуджує активність організму і працездатність зростає, але чим довше, тим повільніше, досягаючи максимального рівня. Коли резерви вичерпані, а стрес наростає, працездатність знижується. Тут, на спаді цієї кривої, і очікують людину неврози. Однак таке виснаження резервів симпатико-адреналової системи швидко відновлюється. Іноді досить нічного сну чи дводенного відпочинку. Своєчасно некомпенсована перевтома, яка затяглася в часі, відновлюється важко. Вона небезпечна більш серйозними наслідками, симптоми яких також нагадують прикмети неврозів, - пароксизмами і кризами.
Пароксизм виявляється підвищенням артеріального тиску, серцебиттям, підвищенням температури тіла, збільшенням цукру у крові, болем у ділянці голови і серця. Механізм цього явища добре ілюструють адренограми, які фіксують збільшене виділення адреналіну.
Можливість самоконтролю подається в тесті А. Апплекса. Багато людей вважають, що для зміцнення здоров'я потрібно всіляко уникати негативних емоцій. Але іноді тільки максимальна мобілізація психофізіологічних функцій допомагає людині досягти поставленої мети чи благополучно вийти з критичної ситуації.
Водночас тренування емоційної стійкості може значно знизити нервове напруження, а отже, й нераціональну затрату енергетичних резервів організму. Для цього необхідно як на роботі, так і в повсякденному житті вчитися володіти собою. Слід постійно контролювати свою поведінку, свою реакцію на все, що може спричинити неадекватні емоції.
Більшу частину свого «активного» часу людина проводить на роботі і вдома, тому надзвичайно важливо, щоб і там, і тут не виникали стресові ситуації. Якщо ранком атмосфера в сім'ї напружена, стресогенна, то, ймовірно, і робочий день починається напружено. Стан підвищеного стресового напруження стає джерелом і каталізатором виникнення конфліктів на роботі і навпаки. Так виникає «ланцюгова реакція» стресів.
Виробничий стрес - професійна небезпека
Поведінка людини в складних виробничих ситуаціях за Т. Томашевським. Людина при цьому здається «загнаною», яка працює «через силу», не бачачи нічого, що робиться навколо. Загальним явищем для людини, що знаходиться у виробничій ситуації, є зниження точності рухів, які призводять до поломки інструменту, поломки крихких деталей машин, зривам різьби у гайок, зіткненням і ударам з верстатами і близько розташованими предметами та ін. В результаті виникають небезпечні ситуації, підвищується ймовірність порушень і аварій, випадкового включення агрегатів, нещасних випадків.
У подібних ситуаціях, відмічає автор, особливо страждає орієнтація: неправильно оцінюються сигнали, робітник перестає помічати важливі показники роботи машин, порушується контроль за процесом праці. По мірі ускладнення ситуації загострюються захисні реакції, функції з переборювання труднощів. В таких умовах у робітника виникає схильність покласти відповідальність за всі невдачі на погано працюючу техніку (на ці вузли, які раніше відмовляли), на інших людей, пов'язаних з даною роботою, на саме завдання. Замість того, щоб прикласти зусилля для вирішення завдання, у робітника складається «егоцентрична» інтерпретація подій, його турбують вже не труднощі роботи, а те, як інші віднесуться до хвилюючої його невдачі, всі його прагнення направляються на те, щоб приховати цю невдачу, її наслідки від друзів, керівництва.
Слід відмітити, що проява активації в ускладнених чи небезпечних ситуаціях дуже індивідуальна. Так було встановлено, що люди з більш слабою нервовою системою і великим рівнем тривожності реагують високою активацією вже на порівняно прості завдання, ті завдання, які у досліджуваних більш сильного типу викликають відносно невеликий стрес, у них породжується вже дістрес.
Таким чином, можна зробити висновок, що поки стрес, викликаний ускладненнями умов праці, не перевищує певного рівня, робітник здатний переборювати ці труднощі. Однак це досягається за рахунок мобілізації ресурсів організму. У тих видах трудової діяльності, де необхідність в подібній мобілізації виникає доволі часто, це негативно впливає на здоров'я працюючих. Так за даними американських авторів (Б. Марголіс та ін.), диспетчери залізничних доріг - представники відповідальної, а тому психічно напруженої професії, живуть в середньому на 16 років менше від інших робітників і частіше вмирають від хвороби серця. В. Дібшлаг (1974) відмічає, що не можна допускати, щоб на роботі виникали довготривалі екстремальні ситуації, з ними можна погоджуватися як з виключними випадками. Люди, які вимушені працювати з максимальним фізичним і розумовим навантаженням, за спостереженнями автора, виглядають дуже ослабленими. Він вважає, що нормальне завантаження робітників і їх необхідна готовність до праці забезпечується при 40-60%, а в особливих випадках короткочасно при 80% від максимального навантаження. 20%, які залишилися, автор розглядає як резерв, який допустимо використовувати лише у випадках крайньої необхідності (при виникненні загрози для життя). З якими ж негативно діючими факторами - стресорами - доводиться найчастіше всього стикатися робітникові на сучасному механізованому і автоматизованому підприємстві? В. Дібшлаг виділяє шість груп таких виробничих стресів:
інтенсивність праці;
тиск фактора часу (штурмовщина, термінова акордна праця та ін.);
ізольованість робочих місць і недостатні міжособові контакти між робітниками (оператори сучасного підприємства часто віддалені один від одного, знаходяться в ізольованому приміщенні);
одноманітна і монотонна праця (на конвеєрі, біля приладних пультів);
недостатня рухова активність (багато годин оператор знаходиться в стані готовності до дії, тоді як необхідність дії виникає рідко);
різний зовнішній вплив (шуми, вібрації, високі температури та ін.).
Кожний із названих факторів окремо, а часто їх поєднання, породжує екстремальні умови діяльності, що приводить до стресових станів. Причому для сучасного виробництва типові екстремальні ситуації двох крайніх типів.
Перший тип - екстремальні ситуації виникають тоді, коли вимоги інтенсивної праці і жорсткі обмеження в часі змушують робітника максимально напружувати сили і мобілізувати внутрішні резерви. При цьому екстремальність такої праці частіше всього підвищується внаслідок сильних зовнішніх впливів (шуми, вібрації та ін.), які не стільки збільшують і без цього велике інформаційне навантаження робітника, але і порушують нормальні умови його життєдіяльності, що утруднює процеси саморегуляції і сприяє виникненню дістресу.
Другий тип екстремальної ситуації виникає, навпаки, через недолік чи однорідність інформації, що надходить, недолік міжособистих контактів, низьку рухову активність. Він особливо характерний для роботи операторів сучасних автоматизованих систем. В подібних умовах у робітника чи оператора розвивається стан монотомії. Необхідний рівень бадьорості, уваги в таких умовах людині доводиться підтримувати за рахунок вольових зусиль. Монотомія ж, часто властива операторській праці, народжує в ньому відчуття нудьги, крім цього, до цієї відповідальної праці вимагається особливо високий рівень бадьорості і значні вольові зусилля для його підтримки в подібних умовах. Коли врахувати, що людині таким чином доводиться працювати годинами і цілими змінами, то легко уявити, чому така праця за своїм емоційним напруженням дуже часто є важчою, ніж праця з інформаційним чи навіть фізичним перенавантаженням.
Для стресових ситуацій того чи іншого типу характерна одна загальна риса - поява у людини гострого внутрішнього конфлікту між вимогами, котрі пред'являє до нього праця, і його можливостями. В першому випадку цей конфлікт виникає в основному в результаті росту вимог, які висуваються до людини, в іншому - через зниження можливостей людини по виконанню попередніх вимог. В цьому та іншому випадку людина вже не може справлятися із завданням і в результаті такої конфліктної ситуації стає схильною до нещасних випадків.
Подібні внутрішні конфлікти можуть породжуватися не тільки безпосередньо технічними факторами, але і соціальними причинами. В літературі приводять дані американського дослідження (М. Зельцер з співавторами, 1968), де описуються результати вивчення психологами і психіатрами умов життя і діяльності водіїв в період безпосередньо перед виникненням у них аварій. Його автори констатували, що в 11 випадках з 18 аварії передував психологічний конфлікт і емоційний стрес.
Марголіс В. (1974) показав, що найбільшою спонукою стресу були такі фактори: незадоволеність роботою, низька мотивація до роботи, депресія і відсутність самоствердження.
Таким чином видно, що фактор небезпеки праці є не самим сильним і єдиним стресором, який впливає на стан робітника і як наслідок на його схильність до нещасних випадків. Деякі автори відносять до соціальних стресорів також такі фактори, як неуважність до особистості робітника, відсутність можливості діяти у властивому йому стилі, небажання нести покладену на нього відповідальність. Однак схильність до нещасних випадків людей створюють не тільки стресори, які породжені процесом виробництва, - не в меншій мірі впливають на них і конфлікти, які виникають в різних сферах особистого життя. Це експериментально підтвердили американські психіатри А. Хіршфельд і Р. Беган (1963). На основі вивчення походження 500 нещасних випадків в промисловості Детройта було встановлено, що більшості з них передували емоційні конфлікти в різних сферах особистого життя. Цей зв'язок був настільки універсальний, що автори взяли на себе сміливість стверджувати, що буцімто навчилися за станом робітника екстраполювати процес розвитку і прояв нещасного випадку. Вони навіть виділили ряд конкретних проявів, властивих людині перед нещасним випадком:
досвідчений робітник починає робити помилки, яких не робить навіть новачок;
втрачається почуття самозбереження, і людина в самих непідходящих випадках починає нехтувати правилами безпеки, засобами захисту;
робітник часом навіть відчуває, що в даній ситуації можливий нещасний випадок, і говорить про це оточуючим, однак сам нічого не робить для його попередження.
Автори цього дослідження стоять на позиції психоаналізу і трактують подібну поведінку робітника як прояв підсвідомих прагнень індивіда найти полегшення від ролі особистого конфлікту в нещасному випадку, перенести причину травми на менш значну для них в даний момент сферу - на оточення і оточуючих.
В підтвердження цієї точки зору вони приводять приклади з робіт З.Фрейда, в яких показано, як особисті конфлікти роблять людей байдужими до небезпек і вони через нещасний випадок, самі цього не підозрюючи, кидали виклик винуватцям конфліктів.
Серйозні переміни в житті як джерело стресу. На життєвому шляху є багато подій і потрясінь, здатних викликати стрес. У більшості своїй вони є невід'ємною частиною життя, тому запобігти їм чи обійти просто неможливо.
Важливо знати, які життєві події і в яких випадках особливо стресогенні, - це допоможе пом'якшити негативні наслідки.
Отримані в результаті численних досліджень дані свідчать про певний зв'язок між стресом, який викликається життєвими ситуаціями, і початком розвитку різних захворювань. Вони дозволяють зробити висновок, що події та явища, які викликають стрес, можуть бути одним із численних факторів нашого повсякденного життя, які сприяють виникненню різних психічних відхилень і психосоматичних захворювань.
Холмс і Ранге на основі численних досліджень склали перелік найбільших перемін в житті, які викликають стрес. Кожна вказана в цьому переліку подія має певну емоційну значущість в житті людини, яка виражається в певних балах.
Таблиця 5.1.
Переміни в житті, здатні викликати стрес
№ Події в житті Одиниці значущості
1. Смерть жінки (чоловіка) 100
2. Розлучення 73
3. Розрив з партнером 65
4. Відбування покарання в тюрмі 63
5. Смерть близького родича 63
6. Травма чи хвороба 53
7. Весілля 50
8. Переміни по службі 47
9. Перемир'я з партнером чи чоловіком (жінкою) 45
10. Вихід на пенсію 45
11. Хвороба члена сім'ї 44
12. Вагітність партнерки 40
13. Сексуальні труднощі 39
14. Народження дітей 39
15. Зміна фінансового положення 38
16. Смерть близького товариша 37
17. Зміна місця роботи 36
18. Збільшення числа шлюбних сварок 35
19. Грошова позика 31
20. Зростаючі борги 30
21. Підвищення посадової відповідальності 29
22. Відхід сина (чи дочки) із батьківського дому 29
23. Сварки з батьками чоловіка (жінки) 29
24. Блискучий особистий успіх 28
№ Події в житті Одиниці значущості
25. Вихід жінки на роботу (чи залишення роботи) 26
26. Закінчення школи і вступ в інститут 26
27. Зміна житлових умов 25
28. Зміна звичок, які склалися (стереотипів) 24
29. Конфлікти з начальством 23
30. Зміна умов роботи чи робочого часу 20
31. Зміна місця проживання 20
32. Екзамени у школі (інституті), кваліфікаційна атестація на роботі 20
33. Зміна звичного місця відпочинку 19
34. Зміна у відношеннях з оточуючими (друзями, колегами) 18
35. Порушення сну 16
36. Зміна характеру і частоти зустрічей з іншими членами сім'ї (чи близькими родичами) 15
37. Зміна звичного режиму харчування і кількості харчування (дієта, відсутність апетиту) 15
38. Штраф за порушення правил дорожнього руху 12
Послідовність в цьому списку визначається на основі значущості кожної події. Це допоможе провести психоаналіз свого особистого стресу.
Перевага цієї таблиці в тому, що за її допомогою кожна людина, яка не має спеціальних знань чи досвіду, може самостійно визначити ступінь свого опору стресу чи, навпаки, ранимості. Уважно прочитайте весь перелік, щоб мати загальну уяву про те, які ситуації, події і життєві обставини, які викликають стрес, в ньому представлені. Потім повторно прочитайте кожен пункт - звертаючи увагу на кількість балів, яким оцінюється кожна ситуація. Далі спробуйте вивести з цих подій і ситуацій, які за останні два роки стались у вашому житті, середнє арифметичне. Коли якась ситуація виникала у вас частіше одного разу, то отриманий результат слід помножити на цю кількість разів.
В результаті отримаєте виражену в цифрах свою індивідуальну реакцію на стрес. Отримана сума визначає одночасно і ступінь опору стресу. Велика кількість балів - це сигнал тривоги, який попереджує про небезпеку. Як наслідок, необхідно терміново щось зробити, щоб ліквідувати стрес. Підрахована сума має і ще одне важливе значення - вона виражає (знову-таки у цифрах) вашу ступінь стресового навантаження. Для наочності приведемо порівняльну таблицю стресових характеристик.
Таблиця 5.2.
Порівняльна таблиця стресових характеристик
Загальна сума балів Ступінь опору стресу
180-199 Висока
200-299 Порогова (критична)
300 і більше Низька (ранимість)
Коли, наприклад, сума балів близька до 300, це означає реальну небезпеку - загрожує психосоматичне захворювання, оскільки ви близькі до фази нервового виснаження.
Підрахунок суми балів дає вам можливість створити аутодіаграму свого стресу. І тоді ви зрозумієте, що не окремі, на перший погляд, події у вашому житті є причиною виникнення стресової ситуації, а їх комплексна дія. Крім того, отримана сума балів дозволяє вам визначити ступінь своєї опірності стресу.
А тепер постараємося підбити деякі підсумки і відповісти на запитання: як можна своєчасно підготуватися до стресової події чи життєвої ситуації і послабити їх негативну дію на організм.
1. Насамперед необхідна достатня інформація про можливість настання подібних ситуацій.
2. Придумайте, як попередити конкретні життєві небезпеки, щоб не виникла очікувана критична ситуація, або постарайтеся знайти способи її пом'якшення.
3. Не робіть наперед скороспішних висновків, не приймайте рішень похапцем, в стані нервозності чи істерії, до того як очікувана подія розпочалася. Не старайтеся напередодні самої події, виходячи зі своїх припущень, робити квапливі висновки - адже у ваших думках і уяві вже є достатня кількість «матеріалу», спроможного продукувати далеко не завжди правильне вирішення.
4. Пам'ятайте, що більшу частину ситуацій, які викликають стрес, ви здатні усунути самі, не вдаючись до допомоги спеціалістів.
5. Дуже важливо мати достатній запас енергії і сили волі для вирішення складних ситуацій - це одна з головних умов активного опору стресові. По можливості не піддавайтеся паніці, не впадайте в безпорадність. Не має нічого гіршого, чим, опустивши руки, покластися на обставини. Навпаки прагнення активно втручатися в ситуацію, яка викликає стрес.
6. Вам необхідно зрозуміти і прийняти, що серйозні переміни, в тому числі і негативні - невід'ємна частина життя.
7. Пам'ятайте, що стресогенними життєвими ситуаціями швидше і краще володіють ті, хто вміє використовувати методи релаксації. Це найбільш надійний спосіб підготовки і боротьби з ними.
8. Активний спосіб життя допомагає створенню захисного фону проти стресу, адаптаційних механізмів.
9. Для ослаблення негативної дії стресової ситуації необхідні «емоційні тили», які допомагають знайти почуття впевненості в собі, що забезпечує вам емоційну і моральну підтримку.
10. Переборювати стресогенні життєві ситуації допомагають деякі суспільні інститути: наприклад, дошкільні заклади, школи, інститути, курси майбутніх матерів, консультації для молодят та ін.
Під дією стресу вивільнена енергія повинна знайти вихід - причому фізіологічним, природним, а не патологічним шляхом. Учені розробили ефективні прийоми, які дають змогу людині регулювати свій емоційний стан, своєчасно підготуватися до стресогенної події чи життєвої ситуації і тим послабити їх негативну дію на організм.
Емоційне напруження знімають спеціальними дихальними вправами, а також дією зорових і слухових подразників. Використовують також вплив словом і свідоме переключення уваги на явища, які зумовлюють позитивні емоції.
Для лікування неврозів використовують понад 70 різних методик, зокрема, психотерапію (автогенне тренування, гіпнотерапія, музикотерапія та ін.), лікувальну фізкультуру (дихальна і релаксаційна гімнастика), дієтотерапію.
ТЕСТ № 1
Чи є у вас схильність до стресу?
Оцініть свої відповіді так: майже ніколи, іноді, часто, майже завжди.
1. Чи часто Ви переїдаєте? Скільки вживаєте алкоголю? Чи багато курите?
2. Чи запитуєте себе (хоча зрідка), чи варто взагалі жити?
3. Чи вважаєте Ви, що ведете неправильний спосіб життя?
4. Чи відчуваєте себе винуватим, коли нічого не робите вдома - тільки відпочиваєте, спите, дивитесь телевізор?
5. Чи здається Вам часом, що майбутні зміни в житті є перешкодами, які неможливо перебороти?
6. Чи вважаєте Ви себе песимістом?
7. Не здається Вам, що Ви втратили контроль над своїм життям?
8. Чи відчуваєте напруження в конкретних ситуаціях?
9. Чи охоплює Вас відчуття безнадійності, коли у Вас щось не складається?
10. Чи відчуваєте Ви сильне напруження при виникненні непередбачуваних ситуацій?
11. Чи захищаєте свою точку зору від нападок інших людей?
12. Чи вважаєте, що причиною Ваших всіх невдач є інші люди і не від Вас залежні обставини?
13. Чи берете Ви на себе відповідальність за успіхи чи невдачі у своєму житті?
14. Чи вважаєте, що повинні боротися зі стресом чи хочете змиритися з ним?
15. Чи часто у Вас буває поганий настрій?
Правильні, правдиві відповіді на ці питання дозволять вам поглянути на себе зі сторони, по-новому оцінити свої думки, відчуття і деякі елементи своєї поведінки.
ТЕСТ № 2
Як ся маєте?
Наш час дає чимало підстав для негативних емоцій, стресів. Небагато побачиш на вулиці людей усміхнених, розкутих, радісних. Та й за собою дедалі частіше помічаємо роздратування, нервовість. Тож чи годні ми зустріти розважливо критичну ситуацію, чи можемо протистояти повсякденним подразникам?
Відповісти вам допоможе цей тест.
На запитання ви мусите відповісти: «дуже», «не дуже», «аж ніяк». Отже, чи дратує вас:
1. Зірвана сторінка газети, яку Ви збираєтесь прочитати?
2. Статечна жінка, вдягнена як молоденька дівчина?
3. Надмірна близькість того, хто поруч (приміром, у трамваї чи автобусі в годину пік)?
4. Жінка, що палить на вулиці?
5. Коли хтось кашляє у Ваш бік?
6. Коли хтось гризе нігті?
7. Коли хтось сміється недоречно?
8. Коли хтось намагається повчати Вас, як і що слід робити?
9. Коли кохана дівчина (юнак) весь час спізнюється?
10.Коли в кінотеатрі той, хто сидить перед Вами, весь час крутиться й коментує сюжет фільму?
11. Коли Вам намагаються переказати зміст роману, який Ви щойно зібралися прочитати?
12. Коли Вам дарують непотрібні предмети?
13. Голосна розмова у громадському транспорті?
14. Надто сильний запах парфумів?
15. Людина, що жестикулює розмовляючи?
16. Колега, що надто часто вживає іншомовні слова?
За кожну відповідь «дуже» запишіть троє очок, за відповідь «не дуже» - одне, за відповідь «аж ніяк» - нуль.
Якщо ви набрали понад 50 очок, Вас не зарахуєш до числа терплячих і спокійних людей. Вас дратує все, навіть речі неістотні. Ви запальні, легко втрачаєте рівновагу. А це псує нервову систему, від чого потерпають і навколишні.
Від 12 до 49. Ви належите до найпоширенішої групи людей: вас дратують речі справді найнеприємніші, але з повсякденних прикрощів ви не робите драми. До неприємностей Ви вмієте обертатись спиною, досить легко забуваєте про них.
11 і менше очок. Ви досить спокійна людина, реально дивитесь на життя. Та, можливо, цей тест не вичерпний, і Ваші найвразливіші місця не знайшли в ньому вияву. Дивіться самі. В усякому разі з упевненістю можна сказати: ви не та людина, яку легко вивести з рівноваги.
ТЕСТ № З
Ви людина емоційно врівноважена чи навпаки?
1. Інколи почуваєте себе не досить упевнено, навіть кепсько, без будь-яких підстав:
а) так (0); б) не знаю (1); в) ні (2).
2. Усе, що якось відволікає увагу, найчастіше:
а) дратує (0); б) зберігаю спокій (1); в) мені це байдуже (2).
3. Знаходите завжди досить енергії, коли Вам це потрібно:
а) так (2); б) важко сказати (1); в) ні (0).
4. Справи, за які беретеся, доводите до кінця:
а) рідко (2); б) щось середнє (1); в) завжди (0).
5. Коли лягаєте спати, то:
а) засинаю швидко (0); б) щось середнє (1); в) засинаю важко (2).
6. Вам буває сумно:
а) досить часто (0); б) по-різному (1); в) зрідка (2).
За завдання набрано менше 7 балів. Ви схильні до частої, інколи безпідставної зміни настрою. Більш високі оцінки свідчать про достатню вашу емоційну врівноваженість.
ТЕСТ № 4
Чи потрібна вам допомога психотерапевта?
Отже 30 запитань. Зосередьтеся, відповідайте швидко «так» або «ні».
1. У різних частинах свого тіла я часто відчуваю жар, поколювання, повзання «мурашок», оніміння.
2. Голова в мене болить часто.
3. Ночами, 2-3 рази на тиждень, мене мучать жахи.
4. Зараз я почуваю себе не ліпше, як будь-коли.
5. Майже щодня трапляється щось таке, що лякає мене.
6. У мене настають періоди, коли через хвилювання я втрачаю сон.
7. Як правило, робота для мене - велика напруга.
8. Більшу частину часу я не задоволений своїм життям.
9. Я дуже втомлююсь.
10. Раз на тиждень або частіше, без явної причини, раптово, відчуваю жар у всьому тілі.
11. Кілька разів на тиждень у мене буває таке почуття, ніби має статися щось страшне.
12. Зараз мені складніше керувати людьми.
13. Життя для мене майже завжди пов'язане з недугою.
14. Раз на тиждень я буваю дуже збудженим і схвильованим.
15. Я не зовсім упевнений у собі.
16. Часом я хвилююся через дрібниці.
17. Часом я виснажуюся через те, що забагато на себе беру.
18. Біль у серці й грудях буває в мене часто (або не буває зовсім).
19. Іноді у мене буває такий стан, що переді мною нагромадилося стільки труднощів, що подолати їх просто неможливо.
20. Психологічні навантаження викликають у мене слабкість і роздратування.
21. Мене часто обсідають похмурі думки.
22. Ви легко прокидаєтеся від будь-якого шуму.
23. Траплялося, що по кілька днів, тижнів ви нічим не могли зайнятися, бо було важко примусити себе включитися в роботу.
24. Коли ви йдете з дому, вас переслідує думка про те, що ви не закрили двері, не вимкнули газ, електроприлади.
25. У вас переривчастий і неспокійний сон.
26. Ви часто стурбовані своїм здоров'ям.
27. У більшості випадків ви відчуваєте слабкість.
28. Коли ви що-небудь робите, то постійно щось відволікає вашу увагу.
29. Іноді ви так наполягаєте на чому-небудь, що люди починають втрачати терпіння.
30. Якщо справа не ладиться, вам відразу ж хочеться облишити її
Підрахуйте кількість ствердних відповідей.
Якщо їх від 1 до 10: стан вашого психологічного здоров'я може вас не турбувати. Ви самі справляєтеся з життєвими проблемами.
Якщо їх 10-15: ви - дещо стурбована людина, але намагаєтеся самостійно розібратися в проблемах, які вас оточують. Усе ж досвідчений психотерапевт допоможе знайти шляхи вирішення труднощів.
Якщо їх 15 і більше: життєві проблеми спадають на вас лавиною, з якою неможливо справитися самостійно. Зверніться до досвідченого психотерапевта.
ТЕСТ № 5
Як уникнути стресу?
Оцініть свої відповіді так: майже ніколи - 1, іноді - 2, часто - 3, майже завжди - 4.
1. Дрібниці мене дратують.
2. Якщо змушений чекати, нервую.
3. Коли почуваю себе незручно, червонію.
4. Коли злюся, можу образити людину.
5. Не сприймаю критику, дуже злюсь.
6. Якщо у трамваї мене штовхнуть, здатен на грубощі.
7. Постійно займаюсь будь-чим, увесь мій вільний час заповнений справами.
8. Не буваю пунктуальним, приходжу або раніше, або пізніше.
9. Не вмію вислухати, завжди уриваю інших.
10. Страждаю відсутністю апетиту.
11. Хвилююсь, не знати чому.
12. Уранці почуваю себе погано.
13. Постійно стомлений, сплю погано, не в змозі «відключитися».
14. Після тривалого сну - як побитий.
15. Здається, що серце не в порядку.
16. Болять спина і шия.
17. Стукаю по столу пальцями, а коли сиджу, трясу ногою.
18. Мрію про славу, хочу, щоб мене хвалили за зроблене.
19. Думаю, що я кращий за багатьох, але ніхто цього не визнає.
20. Не дотримуюсь дієти, моя вага постійно коливається.
Підрахуйте бали. Якщо їх менше 30: ви ведете спокійне і розумне життя, справляєтеся з життєвими проблемами. Не страждаєте від зайвої скромності і оманливого честолюбства. Було б добре, якби ваші відповіді перевіряла людина, яка вас добре знає. Хто набрав таку кількість балів, часто бачить себе у рожевому світлі.
31-45. Ваше життя сповнене діяльності і напруження. Страждаєте від стресу як у позитивному смислі - намагаєтесь досягти поставленої мети, так і в негативному - є проблеми і клопоти. Ймовірно, такий спосіб життя вестимете і далі, але залиште трохи часу й для себе.
46-60. Ваше життя - постійна боротьба. Ви мрієте про кар'єру. До оцінки інших ви аж ніяк не байдужі. Це створює для вас постійний стресовий стан. Житимете так і далі, можливо, досягнете чого-небудь у діловому і особистому житті, проте навряд чи це буде вдовольняти вас, тому що все вже минуло. Утримуйтесь від зайвих суперечок, стримуйте гнів, викликаний дрібницями. Не намагайтеся досягти завжди максимуму, іноді відмовтесь від якогось забов'язання.
Понад 60. Живете, як водій, котрий натискує одночасно на газ і гальма. Змініть спосіб життя. Стрес загрожує і вашому здоров'ю, і вашому майбутньому. Якщо не можете змінити, спробуйте хоча б «розрядитися».
ТЕСТ №6
Можливості самоконтролю
На початку 80-х років дослідженнями нідерландського професора А. Аппелса доведено, що провісниками інфаркту міокарда або раптової смерті можуть бути симптоми емоційного виснаження, фізичного знесилення або раптове посилення втоми. Вони даються взнаки за кілька днів або місяців до нещастя.
У спостереженнях за групою чоловіків найризикованішого віку (40-59 років) вчений з'ясував, що інфаркт міокарда у 80 відсотків випадків пов'язаний з психологічним синдромом - депресивний стан, відчуття виснаження життєвих сил, безпорадності, апатії, нав'язливого стану, порушення сну. За допомогою тесту, складеного А. Аппелсом, можна оцінити ступінь виснаження життєвих сил і загрозу депресії.
Підрахуйте очки.
Від 0 до 4 очок - ознак надмірного перенавантаження чи втоми практично немає. Ризик низький.
5-9 очок - є деякі ознаки перевтоми. Стресове навантаження часом буває високе. Радимо вам не допускати подальшого перенапруження, не забувати про відпочинок й уміти відновлювати свої сили.
Можна навіть не звертатися до лікаря, у вас вистачить енергії й сил упоратися самотужки. Ризик середній.
10-14 очок - інтенсивне стресове навантаження, що вимагає від вас великого напруження протягом тривалого часу, призвело до виснаження життєвих сил. Вам потрібний повноцінний відпочинок. Оформлюйте відпустку, залиште на деякий час свої справи й не турбуйтесь. Повірте, здоров'я - дорожче. Вам треба звернутися до психолога або психотерапевта. Ризик високий, особливо якщо у вас підвищений тиск, підвищена вага, а також якщо і курите або малорухомі.
Таблиця 5.3.
Оцінка ступеня виснаження життєвих сил і загрози депресії.
№ Питання Так Не знаю Ні
1. Часто втомлююсь 1 1 0
2. Мені важко заснути 1 1 0
3. Вночі прокидаюсь кілька разів 1 1 0
4. Постійно відчуваю млявість 1 1 0
5. Почуваю себе у розквіті сил 0 1 1
6. Мені не таланить 1 1 0
7. Життя заганяє у безвихідь 1 1 0
8. Як і раніше, статеві стосунки мене вдовольняють 0 1 1
9. Дрібниці дратують все сильніше 1 1 0
10. Фізично виснажений, ніби вичавлений лимон 1 1 0
11. Іноді здається, що вже краще вмерти 1 1 0
12. Здається, що нема більше життєвих сил 1 1 0
13. Настрій пригнічений 1 1 0
14. Щоранку прокидаюсь з почуттям утоми та виснаження 1 1 0
Практична робота № 5
Тема: ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ СТРЕСОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ ЛЮДИНИ
Мета роботи: Вивчення методів, які ослабляють негативну дію стресу на організм людини.
Завдання:
1. Поняття про стрес. Причини та прикмети стресового напруження.
2. Фізіологічні зміни в організмі людини під дією стресу.
3. Виробничий стрес.
4. Псхиходіагностичні методи вивчення схильності людей до стресу.
5. Визначення оцінки ступеня виснаження життєвих сил.
Контрольні запитання
1. Причини стресового напруження.
2. Прикмети стресового напруження.
3. Зміни фізіологічних функцій людини під дією стресу.
4. Основні симптоми неврозів.
5. Вплив дії стресу на працездатність людини.
6. З якими факторами-стресорами найчастіше стикається робітник на підприємстві.
7. Методи послаблення негативної дії стресу на організм людини.
Теми рефератів
1. Здоров'я і стрес.
2. Вплив стресу на травматизм і аварійність.
Рекомендована література
1. Грегор О. Жить не старея/Пер. с англ. - М., 1991.
2. Изард К. Змоции человека. - М., 1980.
3. Китаев-Смьік Л.А. Психология стресса. - М.: Наука, 1983.
4. Лук А.Н. Змоции и личность.- М.: Наука, 1992.
5. Свядощ А.М. Неврозьі. - М.: Медицина, 1982.
6. Тигранян Р.А. Стресе и его значение для организма. -М., 1988.
7. Узйнберг Р., Гоулд Д. Основы психологии спорта и физической культури.- К.: Олимпийская литература, 1998.
Тема: НАДАННЯ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ
Знання правил надання першої медичної допомоги необхідне всім. Від цього іноді залежить життя людини. Нещасні випадки часто трапляються в таких умовах, коли не має можливості швидко викликати «швидку допомогу». Тому в цих умовах дуже важливим є вміння надати потерпілому першу медичну допомогу. Її потрібно надати до прибуття лікаря.
Першу медичну допомогу потерпілим при нещасних випадках нерідко вимушені надати оточуючі, якими може бути кожний з нас. Тому ми повинні вміти попередити виникнення або знизити кількість важких чи критичних станів, а якщо вони виникли, то застосувати ті чи інші заходи для врятування життя. Знання методів оживлення, а також ознак життя та смерті є дуже важливим моментом у заходах щодо надання першої медичної допомоги. Нещасний випадок може відбутися у будь-який момент і з будь-якою людиною. І як правило, в таких випадках поряд немає лікаря чи фельдшера. У зв'язку з цим кожна людина повинна вміти правильно надати першу допомогу потерпілому. Надаючи першу допомогу, потрібно керуватись такими принципами:
а) керівництво по наданню першої допомоги повинна взяти на себе одна людина; надають допомогу спокійно, впевнено;
б) особлива обережність необхідна в тих випадках, коли потерпілого витягують з-під автомобіля, уламків при обвалах; неправильні дії в таких випадках можуть ускладнити травмування потерпілого;
в) надавши першу допомогу, потерпілого негайно відправляють в найближчий медичний заклад;
г) у випадку, коли немає можливості надання допомоги, потрібно прийняти заходи для швидкого транспортування у найближчий медичний пункт.
Отруєння препаратами побутової хімії
Переважно отруєння відбуваються не на виробництві чи в лабораторіях, де люди кожен день працюють з небезпечними речовинами і знають правила користування ними. Значно частіше трагедія відбувається на очах у близьких, рідних, сусідів. Через необережність речовини, які використовуються в побуті, такі як оцет, нашатирний спирт, каустична сода, різні засоби боротьби з комахами (мухами), можуть з наших помічників перетворитись у смертельних ворогів. Дуже небезпечне і важке отруєння оцтом і оцтовою кислотою. Оцет спалює слизову оболонку порожнини рота, глотки гортані, стравоходу. Сильно виділяється слина, а сильна біль не дає можливості її проковтнути. Ускладнення дихання полягає в тому, що слина разом з повітрям попадає у дихальні шляхи і виникає задуха.
Потрібно негайно очистити ротову порожнину. Роблять це пальцем, обмотаним салфеткою, бинтом, і приступають до штучного дихання, а у випадку необхідності - до закритого масажу серця. Важливо діяти чітко і дуже швидко. Якщо на протязі 4-5 хв не надати допомогу, то людина може загинути. Всмоктуючись в кров, оцтова кислота руйнує червоні кров'яні тільця, залишаючи організм без основного носія кисню. В результаті порушується нормальна робота життєво важливих органів. Боротися з такими важкими ускладненнями в домашніх умовах неможливо. До потерпілого необхідно викликати «швидку допомогу», а до прибуття лікаря продовжувати робити штучне дихання.
При отруєннях нашатирним спиртом чи розчином каустичної соди може також зупинитись дихання внаслідок опіку надгортанника і голосових зв'язок. В цьому випадку потрібно робити штучне дихання і викликати «швидку допомогу».
Коли надають допомогу людині, яка випила кислоту чи отруйну рідину, то найкраще застосувати метод «з рота в ніс». Вдувати повітря потрібно через хустинку або складену в кілька разів марлю, тому що на губах або на лиці у потерпілого можуть бути залишки отруйної речовини. Якщо людина отруїлась кислотою і не втратила свідомості, рекомендується дати їй випити склянку молока або води, в якій розмішаний білок.
При отруєнні концентрованими кислотами не можна в домашніх умовах робити промивання шлунку. Оскільки функція надгортанника порушена, то отрута попадає в дихальні шляхи і підсилює задуху - таким чином можна нашкодити потерпілому. Тому промивання шлунку холодною водою дозволяється робити тільки з допомогою шлункового зонда. Такі дії проводять лише медичні працівники.
Причиною гострого отруєння можуть бути фосфор, неорганічні препарати, які застосовуються для боротьби з комахами (мухами), особливо тіофос. Він відрізняється від інших високою токсичністю. Застосовувати його дозволяється тільки в сільськогосподарському виробництві, але потрібно дотримуватись правил техніки безпеки. Другим небезпечним препаратом цієї групи є хлорофос, який є слабшим і продається в магазинах побутової хімії. Перші ознаки отруєння: сильне виділення слини, важке дихання, біль в животі, нудота, часом погіршується зір. Розвивається м'язова слабкість, порушується функція дихання, яке може зовсім зупинитись.
Поки ще не встигли розвинутись ці симптоми, потерпілому надається допомога - промивання шлунку. Потрібно дати випити декілька склянок води і викликати блювання. Зі шкіри отруту старанно змивають (найкраще струменем води з милом) або обережно, не втираючи, збирають тканиною, хустинкою чи ватою, обов'язково сухою. Якщо у потерпілого зупиняється дихання, починають, поки не приїде «швидка допомога», робити штучне дихання.
Всі сильні кислоти та розчини, які використовуються у домашньому вжитку, і засоби побутової хімії потрібно зберігати тільки в їх оригінальній упаковці. Ні в якому разі не можна їх пересипати в іншу посуду, особливо в пляшки з-під молока чи яких-небудь інших напоїв. Хімікати потрібно зберігати у спеціально відведених місцях (НЕ НА КУХНІ!), недоступних дітям, чітко у відповідності з інструкціями.
Отруєння харчовими продуктами
Такі отруєння виникають при вживанні неякісних продуктів тваринного походження. Вони проявляються раптово, викликаючи нудоту, блювання, різкі болі в животі, підвищується пульс, шкіра стає блідою, підвищується температура тіла.
Хворим харчовими отруєннями потрібно промити шлунок - дають 1,5-2,0л води, потім подразнюють корінь язика пальцем до появи блювання. Дають в якості проносного - 30 мл касторового масла. Після промивання шлунку хворого потрібно зігріти, дати гарячого чаю чи кави. На протязі 1-2 діб не можна вживати їжу.
Отруєння грибами
При отруєнні грибами першу допомогу надають згідно з загальними правилами, як і при інших отруєннях, оскільки проти отрути грибів немає протиотрути.
При отруєнні червоним мухомором виникає посилене слиновиділення, нудота, блювання, звуження зіниць, інколи з'являються порушення серцевої діяльності, які проявляються слабким пульсом.
Треба терміново промити шлунок, дати соляне проносне. Щоб не сплутати отруєння грибами з гострим апендицитом, потрібно знати, що при гострому апендициті болі локалізуються в правій стороні дихальної системи. Вони проявляються при кашлі, різких рухах та ходьбі. Тому найзручніше лежати на правому боці, бо при повороті на лівий бік посилюються болі.
Перші ознаки отруєння блідою поганкою виявляються не зразу, а через 6-12 год. При цьому з'являється біль в животі, нудота, блювання, а на 2-3-тю добу розвивається жовтуха, а часом ниркові та серцево-судинні порушення. Перша допомога при цьому полягає у промиванні шлунку, а потім дають соляне проносне.
Таким чином, головним завданням при наданні першої допомоги є виведення отрути з організму. Перед промиванням або після нього в шлунок вводять активоване вугілля (2-3 столових ложки на одну склянку води) на 5-10 хв з наступним повним його виведенням. Щоб отрута не всмоктувалась, дають обволікаючі засоби: вівсяний відвар, білкову рідину (1-2 яєчних білки на 1 л води). Для промивання використовують міцний напар чаю, після промивання дають соляне проносне - сульфат магнію (гірка сіль) або сульфат натрію.
Отруєння технічними рідинами
Отруєння бензином виникає при всмоктуванні його через шкіру або вдиханні його парів. Ознаки отруєння: головний біль, нудота, блювання, послаблюється дихання, з ротової порожнини йде запах бензину. Потерпілого кладуть на чисте повітря і викликають в нього блювання, дають багато пити рідини, сечогінних засобів, які сприяють виведенню отрути. Рідину дають у вигляді чаю, від 1-2 л і більше.
Отруєння розчинниками викликає почуття сп'яніння, головокружіння, блювання з наступною втратою свідомості. У потерпілого викликають блювоту, дають пити молоко і терміново відвозять до медичного закладу.
Отруєння алкоголем
Ознаками отруєння алкоголем є почервоніння лиця, збудження, сонливість. З ротової порожнини йде різкий запах алкоголю, зіниці розширені, холодний піт на шкірі.
Потерпілого виводять на свіже повітря, промивають шлунок водою, обливають його позмінно холодною і теплою водою, дають нюхати нашатирний спирт. У важких випадках потерпілого відправляють до лікарні.
Ознаки отруєння метиловим спиртом проявляються через 10-12 год після його вживання. Виникає головний біль, біль у животі, порушення зору до повного осліплення. Потім наступає втрата свідомості. При підозрі отруєння метиловим спиртом потерпілий підлягає терміновій госпіталізації.
Отруєння нікотином
Отруєння нікотином може виникнути при курінні великої кількості цигарок не тільки у початківців, а й у затятих курців. Ознакою отруєння є нудота, блювання, звуження зіниць, сповільнення пульсу. Потерпілого виводять на свіже повітря, заставляють глибоко дихати, дають пити чорну каву.
Отруєння лікарськими засобами
Даний вид отруєння зустрічається частіше у дітей, які з'їдають залишені без нагляду ліки в доступних для них місцях. При отруєнні лікарськими засобами наступає сонливість, яка переходить до втрати свідомості, якщо потерпілий не втратив ще свідомість, необхідно викликати блювання. При втраті свідомості, зупинці дихання проводять штучне дихання до прибуття «швидкої допомоги».
Отруєння чадним газом
Чадний газ складається в основному з окису вуглецю, який утворюється в результаті неповного згорання різних видів палива: вугілля, дров, нафти, природного газу.
До отруєння може привести неправильне користування пічками, якщо не щільно закрити дверцята і забути витягнути заслінку труби, якщо піч несправна. Велика небезпека отруєння окисом вуглецю виникає в гаражних приміщеннях, коли не дотримуються правил безпеки. Як показують спостереження, велику кількість чадного газу може створити робота автомобільного двигуна в одномісному гаражі при закритих дверях.
Оскільки окис вуглецю не має запаху і не подразнює верхні дихальні шляхи, людина не відчуває його при диханні, і тому отруєння наступає непомітно.
Що ж відбувається в організмі? Як наступає отруєння?
Окис вуглецю - це дуже сильна отрута, яка пошкоджує нервову систему, м'язи, серце, і в першу чергу - кров. Окис вуглецю володіє здатністю в 200-300 разів швидше з'єднуватись з гемоглобіном еритроцитів, утворюючи дуже сильну сполуку - карбоксігемоглобін. В результаті кров перестає переносити кисень з легень до тканин, розвивається кисневе голодування, від якого насамперед потерпає мозок.
Особливо чутливі до окису вуглецю діти, вагітні, люди, які мають хвороби легень і серця. Якщо вміст окису вуглецю у повітрі дуже великий, то людина зразу втрачає свідомість, з'являється корч і наступає смерть.
Проте часто спостерігається поступовий розвиток симптомів отруєння. Перші його ознаки можуть служити сигналом до небезпеки. Насамперед відчувається головна біль, інколи шум у вухах, нудота. Якщо дія окису вуглецю продовжується, то розвивається загальна слабість, сухий кашель, блювання; свідомість ще зберігається. Інколи спостерігається збудження, яке супроводжується слуховими і зоровими галюцинаціями. В подальшому людина втрачає свідомість, її шкіра червоніє, а зіниці розширюються. Дихання спочатку шумне і прискорене, потім стає поверхневим і сповільнюється.
При отруєнні чадним газом потерпілого необхідно винести на свіже повітря, покласти під голову подушку, розстебнути комір і пояс. Найкращий засіб при цьому отруєнні - довготривале вдихання кисню. Якщо є можливість, потрібно принести з аптечки кисневу подушку. На голову і груди кладуть холодний компрес - змочений холодною водою шматок тканини, рушника, носової хустинки. Якщо потерпілий при свідомості, його потрібно напоїти міцним чаєм чи кавою. Ні в якому випадку не можна давати алкоголю. При втраченій свідомості дають нюхати змочену нашатирним спиртом вату, але обережно, щоб не завдати опіків. Якщо потерпілий не дихає або дихання швидко погіршується, потрібно зразу приступати до проведення штучного дихання за методом «рот в рот» або «рот в ніс». Після надання першої допомоги потерпілого необхідно швидко відправити у лікарню.
Термічні опіки
Найчастіше спостерігаються опіки шкіри кип'ятком, парою, розпеченими металевими предметами і загорянням одягу. Опіки поділяються на чотири групи:
I - почервоніння;
II - почервоніння і утворення набряків;
III - омертвіння шкіри;
IV - омертвіння шкіри і її обвуглення.
При опіках І-ІІ групи можна попередити утворення набряків. Місце опіку охолоджують холодною водою і притискають опік, потім опік обережно протирають спиртом або оцтом і накладають суху стерильну пов'язку.
При опіках III-IV групи перша допомога полягає в накладанні сухої стерильної пов'язки і швидкої госпіталізації.
Хімічні опіки
У випадку опіків кислотами і лугами потрібно швидко змити хімічні речовини зі шкіри (при деяких хімічних речовинах, які активно реагують з водою, змивання їх водою приводить до ще гірших наслідків). Після цього обробляють місце опіку 1-2% розчином оцтової або лимонної кислоти.
Опік негашеним вапном не можна промивати водою. Змивають кусочки вапна за допомогою рослинного чи тваринного масла. Після обробки на місце опіку накладають суху пов'язку.
Сонячний удар
Сонячний удар виникає при безпосередній дії прямих сонячних променів на голову людини у теплі дні.
Ознакою сонячного удару є головна біль, втома, головокружіння, біль в ногах, спині. Потім з'являється шум у вухах, потемніння в очах, задишка, збільшується серцебиття. Наступає втрата свідомості, корчі м'язів, галюцинації, підвищення температури тіла до 41 °С і вище.
Перша допомога потерпілому при сонячному ударі полягає в перенесенні його в прохолодне місце, в тінь. Необхідно зняти одяг і покласти його з припіднятою головою. Охолоджують голову і область серця шляхом обливання холодною водою (охолодження не повинно бути швидким і різким). Для покращання дихання дають нюхати нашатирний спирт. Транспортування потерпілого у лікарню проводиться у лежачому положенні.
Перша допомога при переохолодженнях
Найчастіше переохолодження організму спостерігається зимою. Але відомо, що восени і весною, особливо у сиру погоду, теж трапляються випадки переохолодження. Швидко замерзають люди, послаблені хворобами або які знаходяться в стані алкогольного сп'яніння.
Коли на людину діє холод, спочатку судини звужуються і кров переливається до внутрішніх органів, тоді шкіра блідне. Віддача тепла через шкіру зменшується і організм таким чином зберігає тепло. Є в нього і інший захист від холоду - це швидке скорочування м'язових волокон, яке відчувається як тремтіння. Під час таких рухів м'язи збільшують виробіток тепла.
При додатковій дії холоду судини шкіри розширюються, в них поступає тепла кров із внутрішніх органів, а шкіра починає набирати рожевого кольору. Проте зразу збільшується віддача тепла в навколишнє середовище: температура тіла людини різко знижується, а в розширених судинах рух крові сповільнюється, що впливає на харчування тканин, розвивається кисневе голодування.
Розрізняють три ступені переохолодження:
І ступінь - адинамічна, характеризується загальним ослабленням, головним болем. Температура тіла знижується до 32-30°, пульс сповільнюється до 65-37 ударів за хвилину, шкіра блідне або синіє.
ІІ ступінь - ступорозна, людина починає втрачати свідомість, рухи тіла робляться в'ялими, з'являється сонливість. Спостерігається розлад дихання, аритмія і подальше зменшення пульсу (до 52-28 уд/хв), температура тіла знижується до 32-30°С.
ІІІ ступінь - корчення, свідомість повністю втрачається, дихання весь час стає рідшим (поверхневим), яке стає потім ледве відчутним, пульс 50-20 уд./хв. Інколи повністю не вдається відчути ні пульсу, ні дихання. Температура тіла потерпілого падає до 26°С. Головний мозок дуже чутливий до кисневого голодування, неминучого при охолодженні. Пошкоджуються нижні нервові клітини кори головного мозку. Розширення кровоносних судин приводить до різкого зниження артеріального тиску. При цьому різко пригнічується робота нервових центрів, в тому числі і центрів дихання.
Людину можна врятувати навіть при тривалому і сильному охолодженні, якщо правильно надати їй першу допомогу. Існує думка, що людину, яка замерзає, потрібно поступово зігрівати розтирати тіло снігом на вулиці чи в холодному приміщенні. Цього не можна робити, бо організм потерпілого ще більше охолоджується і наслідком може бути смерть.
Потерпілого потрібно занести в тепле приміщення, роздягнути і покласти у ванну з теплою водою - 37-38°С. Якщо ванни не має, то тіло накривають ковдрами і зверху на неї можна покласти грілки. Можна також дати випити гарячого чаю чи кави. Не рекомендується класти потерпілого близько до гарячих печей, батарей центрального опалення. Ефективніше швидко розтирати тіло махровим рушником чи просто долонями для зігрівання, поки шкіра не стане рожевою. Ні в якому разі не можна зігрівати голову!
Важче надавати допомогу при довготривалому охолодженні. Якщо людина не дихає, потрібно зразу приступати до проведення штучного дихання по методу «рот в рот» або «рот в ніс». Вдувають повітря не менше 12 разів на хвилину, що є достатньо для штучної вентиляції легенів. Штучне дихання роблять до того часу, поки потерпілий не зможе сам дихати, поки не приїде «швидка допомога».
Якщо не має можливості потерпілого відправити у лікарню, потрібно зігріти у ванні, під душем, розтерти шкіру губкою. Рекомендується більш гаряча вода (38-45°С). Потерпілому, який прийшов до тями, дають випити гарячий чай чи каву.
Перша допомога при відмороженнях
Відмороження - це місцеве пошкодження тканин організму під дією сильного холоду. Відмороження виникає не тільки під дією сильного холоду, а навіть при температурі 0°С, особливо у сиру і вітряну погоду. Найчастіше відмороження спостерігаються у людей, які довгий час знаходяться на вулиці, у легкому одязі, а також мокрому одязі і взутті.
Потерпілому від холоду потрібно швидко надати першу медичну допомогу. В першу чергу потрібно відновити кровообіг в уражених частинах тіла.
Якщо до житла далеко, відморожене місце розтирають рукавицею, чистою носовою хустинкою, долонею, теплим шарфом або косинкою.
Ні в якому разі не можна розтирати снігом, бо це збільшує охолодження (вода, яка знаходиться в снігу, випаровується).
У випадку, коли відморожена рука або нога, рекомендується потерпілого перенести у тепле приміщення і зробити теплу ванну, як описано вище. Після відігрівання на ураженій ділянці відчувається біль, легке поколювання і почервоніння шкіри. Відморожену ділянку шкіри на руці або нозі протирають спиртом, горілкою або одеколоном і накладають суху зігріваючу пов'язку. Найкраще використовувати для цієї мети вату, шерстяну матерію (шарф).
При появі на шкірі водянок або ознак омертвіння шкіри масаж і розтирання робити не можна, не можна також роздушувати водянки. Шкіру необхідно обережно протерти спиртом (горілкою, одеколоном) і накласти суху стерильну пов'язку.
У всіх випадках потерпілого повинен оглянути лікар.
Травми під час ожеледиці
У зимовий час кількість переломів різко збільшується. Переломом називають порушення цілісності кістки. Якщо перелом супроводжується порушеннями шкіри або слизової оболонки, то він називається відкритим, а без пошкодження шкіри - закритим. Ознаками перелому є різкий біль, особливо під час руху, припухлість, зміна форми і порушення функцій організму, а під час руху іноді чути хруст кісток.
Перша допомога полягає у роздяганні потерпілого, а при наявності рани накладають стерильну пов'язку. Після цього потрібно забезпечити повну нерухомість органів шляхом накладання шин. Матеріалом для шини може бути будь-який предмет, що є поблизу (дошки, лижі, гілки). Для мобілізації кінцівок необхідно фіксувати два суглоби, розміщені вище і нижче перелому. Щоб запобігти тиску на м'які тканини, на шину з боку, прилеглого до пошкодженої кінцівки, підкладають вату, м'які тканини або мох, траву, сіно та інші підручні матеріали.
Надання допомоги при переломах різних кісток має свої особливості. Тому у всіх випадках потерпілого повинен оглянути лікар.
Перша допомога потопаючим
Першу допомогу потопаючим надають так: спочатку видаляють воду з дихальних шляхів, для чого треба покласти потерпілого грудьми собі на коліно так, щоб голова висіла вниз, і натискувати на грудну клітину долонями, що сприяє швидкому видаленню води. Якщо в роті є слиз, блювотні маси, пісок, вставні зуби, потрібно обгорнути носовою хустинкою пальці і очистити порожнину рота. Коли вода перестає виділятися з рота і носа, потерпілого кладуть на спину, підклавши спочатку валик з одягу під поперек, і починають робити штучне дихання до появи ознак життя, а іноді це роблять протягом 3-4 годин.
Штучне дихання. Перш ніж починати штучне дихання, потрібно усунути все, що заважає нормальному диханню. Ніс і рот потерпілого очищають, штучні зуби (протези) виймають. Голову обов'язково треба повернути на бік, щоб блювотні маси не потрапили в дихальні шляхи. Штучне дихання проводять різними способами: за Лабордом, Сильвестром, Шеффером і Шюллером.
За способом Лаборда витягують язик потерпілого і притримують пальцями, обмотаними носовою хустинкою або марлею. Захвачують язик, витягують його (при цьому відбувається вдих) і потім, не випускаючи, дають йому податися в рот (при цьому відбувається видих). Робити це потрібно ритмічно 12-16 разів за хвилину. У такому ж темпі робиться «вдих» і «видих» і при інших способах штучного дихання, що приблизно відповідає кількості дихальних рухів у здорової людини.
Якщо щелепи потерпілого стулені, то палець вводять у простір за зубами, між щокою і останнім корінним зубом, обережно розщеплюють щелепи, щоб вони знову не зчепилися; у щілину, що утворилася, вставляють обмотану хустинкою ручку металевої ложки чи олівець.
За способом Сильвестра потерпілого кладуть на спину, під лопатки підкладають валик з одягу. Той, хто робить штучне дихання, стає на коліна біля голови потерпілого, бере його руки за передпліччя біля ліктів. Вдих відтворюється відведенням рук у боки і назад за голову на кілька секунд (2 - 3), а видих досягається приведенням зігнутих у ліктях рук до боків грудної клітини. Руки потерпілого притискують при цьому до грудної клітини, в результаті чого із неї витискається повітря.
Штучне дихання за Сильвестром краще проводити удвох. Кожний береться за одну руку потерпілого і діє за повільним рахунком «раз, два, три» (закидання рук за голову), «чотири, п'ять» (притискання рук до грудей). І в першому і в другому випадку потрібний помічник, який тримає витягнутий язик, щоб він не западав.
За способом Шеффера потерпілого кладуть на живіт, потім обидві руки витягують вперед або витягують вперед одну руку, а на другу, зігнуту у лікті, кладуть голову, повернуту на бік. Той, хто подає допомогу, стає на коліна так, щоб стегна потерпілого були між його колінами. Потім він кладе великі пальці по боках хребта, нижче лопаток, а рештою пальців охоплює нижню частину грудної клітини. При рахунку «раз, два, три» потрібно повільно потягнутися вперед, масу свого тіла передати рукам, які лежать на нижніх ребрах потерпілого, від чого груди його стискаються і відбувається видих. Потім, відкинувшись назад і переставши тиснути, потрібно порахувати: «чотири, п'ять, шість». У цей час грудна клітина потерпілого розширюється і в неї входить повітря, тобто відбувається вдих. Такі рухи повторюють до настання природного дихання.
За способом Шюллера потерпілий лежить на спині. Той, хто подає допомогу, двома руками з обох боків бере реброві дуги потерпілого і розтягує їх угору і на боки (вдих), а потім стискує донизу і до середини (видих).
Спосіб Шюллера і Шеффера не застосовують при переломах ребер, а спосіб Сильвестра, крім того, при переломах кісток рук. У таких випадках необхідно тільки ритмічне потягування язика за способом Лаборда. Штучне дихання припиняють у тому випадку, коли потерпілий починає самостійно дихати, ритмічно і безперервно.
Дихання «рот в рот» і «рот в ніс» найкраще проводити через марлю, бинт чи іншу тонку тканину. Під час вдування повітря в рот ніс потерпілого затискують, а нижня щелепа має бути дещо висунута вперед. При проведенні штучного дихання потерпілий знаходиться на спині.

Рис.6.1. Техніка штучного дихання
Необхідність штучного дихання «рот в ніс» виникає тоді, коли людина, яка надає допомогу губами, широко відкривши рот, не може щільно затиснути рот потерпілого. Вдування повітря в легені проводять ритмічно із звичайною частотою дихання.
Одночасно з штучним диханням, якщо в тому є необхідність, проводять закритий масаж серця - після кожного вдування роблять п'ять поштовхів на грудну клітку.

Рис. 6.2. Непрямий масаж серця
Для масажу долоні кладуть навхрест та точно на середині грудної клітки, ритмічно та енергійно натискуючи на неї. При цьому для проведення масажу потрібно використовувати не тільки силу рук, але і вагу всього тіла. В паузах руки з грудей не забирають. Рекомендуються такі співвідношення: через кожні два вдування повітря в легені проводять 15 поштовхів на грудну клітку з інтервалом в 1 сек.
Втрата свідомості
В будь-який момент може наступити нещасний випадок при важких недугах. При втраті свідомості людина падає і може одержати тяжкі травми, навіть покалічитися. Якщо довго лежати в незручному положенні, то розвивається параліч через стискання окремих нервів. А це може привести до інвалідності. Людина, яка втратила свідомість, може втопитися в калюжі води, згоріти (наприклад, від цигарки) у власному ліжку. Тому дуже важливо швидко і правильно надати першу допомогу людині. Саме головне - швидко забезпечити можливість вільно дихати.
Перш за все потрібно очистити рот носовою хустинкою. Потім потерпілого кладуть на спину, підстеливши під голову, максимально відкидають її назад, щоб підборіддя було направлене більше догори. Для досягнення цієї мети під лопатки кладуть змотаний із одягу валик. Такий простий спосіб часто дає ефект, оскільки виключається небезпека западання язика. Лице хворого набирає багрянцю, відновлюється вільне дихання. Але необхідно розстебнути тугий комірець, пояс, розслабити вузол галстука, негайно викликати «швидку допомогу».
Якщо втрата свідомості наступає при стресах, хвилюванні, від нестачі повітря та в інших непередбачених ситуаціях, людину необхідно винести на свіже повітря, розстебнути комірець, пояс і дати нюхати нашатирний спирт (на вату або хустинку).
Якщо трапився нещасний випадок у глухому лісі, потрібно зробити носилки з гілок, палок і обережно перекласти на них потерпілого та нести до шосейної дороги. При цьому потрібно стежити за тим, щоб його голова (якщо він не прийшов до свідомості) весь час була закинута назад.
У тих випадках, коли втрата свідомості поєднується з травмою (пораненням чи переломом), необхідно зробити перев'язку та накласти шину.
Зупинка серця
З людиною стався важкий сердечний приступ. Вона втратила свідомість, ознаками чого є розширені зіниці, котрі не реагують на світло, не прослуховується серцебиття, дихання поверхневе та нерівномірне.
В цей момент така людина потребує швидкої медичної допомоги. Це важливо тому, що через 3-5 хв після зупинки дихання і серцевої діяльності розвивається гіпоскопія, або кисневе голодування, до якого дуже чутливі нервові клітини головного мозку. А після п'яти хвилин гіпоскопії наступає клінічна смерть. Тому необхідно не втрачати ні секунди, викликати «швидку допомогу», а інші починають робити штучне дихання і непрямий (закритий) масаж серця. Але виникає питання з приводу того, коли потрібно проводити одночасно штучне дихання і непрямий масаж серця? Це залежить від стану потерпілого. Якщо у нього прослуховується пульс і відчутні ритми серця, але немає дихання, то тоді роблять штучне дихання. При зупинці серцевої діяльності - закритий масаж серця. Обидва методи надання першої медичної допомоги необхідні тоді, коли наступає клінічна смерть, тобто людина не дихає і серце її не працює.

Рис. 6.3. Штучне дихання та масаж серця
Перша допомога при ударі
Удар - це механічне пошкодження м'яких тканин або органів без пошкодження їх цілісності. Найчастіше пошкоджуються відкриті частини тіла - ноги, руки, голова. На пошкодженому місці з'являється кровопідтікання, біль при дотику. Особливо вона відчутна в момент ушкодження, а з часом стихає. Проте через 1-2 год (іноді і більше) після травми біль відновлюється та різко збільшується. Щоб зменшити кровопідтікання потрібно до пошкодженого місця прикласти холодний предмет (мішок зі снігом, водою), оскільки холод звужує кровоносні судини і прилив крові до пошкодженої ділянки зменшується, отже і зменшується крововилив.
Якщо немає нічого з вказаного, то роблять холодні примочки. Для цього беруть кусочок м'якої тканини (марлеву салфетку, рушника, носову хустинку), змочують холодною водою і прикладають до пошкодженого місця (ні в якому разі не закріплюючи, так як вона швидко нагрівається). Міняють примочку кожних 2-3 хв. Замість холодної води можна використовувати свинцеві примочки, які продаються в аптеці. Охолоджують пошкоджену ділянку 40-50 хв, а потім стискують пов'язкою - пов'язка запобігає утворенню припухлості та подальшому крововиливу. Бинтують зверху вниз, за годинниковою стрілкою. Пов'язку тримають 2-3 дні, в залежності від розміру удару. Але якщо її накласти дуже міцно, то можуть утворитись синці.
На суглоби накладають восьмиподібну пов'язку. Якщо потерпілий не може йти, йому необхідно покласти під пошкоджену ногу валик або подушку, так як це зменшує набрякання кров'ю. У випадку, коли пошкоджене коліно, на нього кладуть так звану «черепахову пов'язку». Починають бинтувати із середини коліна (нога повинна бути легко зігнута), а потім ведуть бинт вище і нижче суглоба. Наступні ходи перетинаються під коліном і поступово розходяться в сторони, повністю закриваючи коліно. Так само бинтують ліктьовий суглоб, перед тим зігнувши руку в лікті, а потім підв'язують її на хустинці, поясі, рушникові.
У багатьох випадках удари супроводжуються важкими пошкодженнями різних внутрішніх органів. Так, при ударі живота можливий розрив печінки, а при ударі грудної клітки - пошкодження легенів. При ударах внутрішніх органів не можна ходити, рухатись, пити воду. При ударах голови буває струс або пошкодження мозку. Якщо удар був не дуже сильним, то потерпілий не втрачає свідомості, а сам встає і йде, відчуваючи тільки легку біль (часом ще настає нудота). Проте через будь-яку черепно-мозкову травму можуть виникнути різні ускладнення: часто боліти голова, послаблюватись пам'ять, частково з'являтись ознаки епілепсії, а також можливий параліч і втрата мови. Тому, щоб цього не сталось, потрібно у випадку травми голови обов'язково звернутися до лікаря. Від сильного удару голови людина втрачає свідомість, блідне. При першій допомозі найперше потрібно перевірити, чи б'ється серце і чи прослуховується дихання. Якщо не має дихання та пульсу, то потрібно зробити штучне дихання і закритий масаж серця. Проте, коли не має необхідності в штучному диханні та масажі серця, тоді потерпілого кладуть на спину, розстібують комір і пояс (при блюванні голову повертають набік, щоб він не захлинувся). Після кожного приступу блювання потрібно очистити рот пальцем, обмотаним бинтом чи носовою хустинкою. Удари голови сильно кровоточать, саме тому їх слід закривати сухою стерильною пов'язкою (може бути бинт, марля, тканина). Якщо є можливість, то потрібно перед накладенням пов'язки обробити місця навколо рани йодом, горілкою, спиртом або одеколоном. Промивати рану не можна!
Перевозити такого потерпілого у лікарню можна тільки в лежачому положенні, навіть у тому випадку, коли він прийшов до тями. Правильне і швидке надання першої допомоги, відправлення у медичний заклад - все це дозволяє врятувати життя людині.
Розтягування зв'язок і м'язів, вивихи суглобів
В результаті різкого руху, незручних поворотів можуть виникати розтягування зв'язок і м'язів. При розтягуванні потерпілий відчуває сильну біль, йому важко наступити на ногу. В області суглоба виникає підпухання і рух обмежений. За деякий час через розриви дрібних судин (капілярів) на шкірі з'являються кровопідтікання. При пошкодженні зв'язок необхідно створити спокій нозі або руці. Потерпілого рекомендується покласти і прикладати до хворого місця холод, сніг, холодну воду.
Через 1,5-2 год, якщо біль стихла, пошкоджений суглоб туго забинтовують. Це необхідно для забезпечення його нерухомості. Найкраще використовувати еластичний бинт, а якщо немає - марлевий.
При розтягуванні м'язів пов'язка не потрібна. В цьому випадку на хворе місце зразу після травми кладуть лід, сніг, холодні і свинцеві примочки. У тих випадках, коли після травми біль та підпухлість не проходять, потрібно звернутись до лікаря. При вивихах відбувається розрив зв'язок, одна з костей зміщується, а суглоби поверхні кісток торкаються одна одної - це повний вивих, а коли частково - це напіввивих.
У більшості випадків загальний вигляд суглобів змінюється: головка кості утворює під шкірою горбик. Рухомість суглобів обмежена, оскільки сильна біль не дає можливості рухатись. При такому виді травми на місці вивиху утворюється підпухання.
Перш ніж надати першу допомогу, потрібно забезпечити спокій суглобів: хвору руку підвішують на хустинці, бинті, на який накладають шину з підручних матеріалів. Щоб заспокоїти біль, до пошкодженого місця прикладають лід, холодну воду, сніг. Можна дати випити таблетку амідопірину чи анальгіну та відправити у лікувальний заклад, а при вивиху суглобів ніг - тільки в лежачому положенні.
Ні в якому випадку не можна вправляти вивих самому!
Перша допомога при ураженні блискавкою
При ураженні блискавкою дуже важливим є правильне та своєчасне надання допомоги. Якщо потерпілий не втратив свідомість, його потрібно перенести в приміщення, покласти в ліжко та зігріти: розтерти шкіру рук, ніг, тулуба, дати випити гарячий чай чи каву. Після цього потерпілого необхідно відправити у лікарню. Якщо потерпілий втратив свідомість, його кладуть на спину, підстеляють ковдру або одяг і розстібають комір, послаблюють пояс. Тоді розтирають горілкою щоки, груди – мокрим рушником або хустинкою, а лице обприскують холодною водою. Якщо є нашатирний спирт, то ним змочують вату і час від часу дають нюхати. Після того як потерпілий приходить до тями, йому дають випити міцний чай, 15-20 крапель валеріани, розведених водою, і відправляють до лікарні. У тих випадках, коли потерпілий не дихає або дихання поверхневе, потрібно робити штучне дихання «з рота в рот», а якщо пульс не прослуховується - закритий масаж серця. Дітям у віці 10-12 років закритий масаж серця потрібно проводити однією рукою і робити у хвилину 60-80 поштовхів. Потрібно пам'ятати, що коли проводять вдування повітря в рот або в ніс потерпілого, масаж серця не роблять.
У тих випадках, коли допомогу надає одна людина, потрібно почергово робити 2-3 вдування в легені потерпілого і зробити 15 поштовхів на груди. Але за хвилину потрібно зробити приблизно 12 вдувань та 60 поштовхів.
Штучне дихання і закритий масаж серця потрібно робити до того часу, поки не з'явиться самостійне дихання.
Ураження електричним струмом
Електротравма виникає від дії електричного струму на людину. Від тривалої дії струму відбуваються зміни в організмі людини, можуть бути опіки різних ступенів. Подаючи допомогу такому потерпілому, в першу чергу необхідно звільнити його від дії електроструму. При цьому той, хто подає допомогу, повинен пам'ятати про особисту безпеку - вимкнути рубильник чи відкинути великою сухою палицею (дошкою) провід, або перерубати провід сокирою, лопатою з дерев'яною ручкою. Для більшої безпеки відтягують потерпілого за одяг (якщо він сухий), що відстає від тіла. В разі виникнення опіків накладають стерильну пов'язку. Якщо уражений не дихає, одразу ж приступають до штучного дихання.
Штучне дихання застосовується у тому випадку, коли у людини порушується або зупиняється нормальне дихання. Починати його треба як можна швидше, оскільки тривала затримка дихання небезпечна для життя. Метод проведення штучного дихання описаний у попередніх розділах.
Штучне дихання потрібно продовжувати довго, інколи протягом 2-4 год. Одночасно із штучним диханням потерпілому дають нюхати нашатирний спирт і розтирають шкіру вовняною тканиною.
У випадку, якщо не прослуховується пульс, робити закритий масаж серця. Метод проведення такого масажу описаний вище.

Рис. 6.4. Допомога потерпілому при ураженні електричним струмом
Укуси тварин
При укусах домашніми тваринами потрібно надати невідкладну допомогу. Найперше - це зупинити кровотечу, так як при витіканні крові з рани одночасно виходить слина тварини. Шкіру навколо укусу потрібно обробити йодом, накласти пов'язку на місце рани і викликати «швидку допомогу» або відвести у лікарню.
Укуси комах
При укусі бджіл, ос, джмелів, кліщів, павуків відчувається сильний біль і підпухання в місці укусу, слабкість (можлива втрата свідомості). В першу чергу необхідно витягнути жало. Місце укусу протирають йодом, нашатирним спиртом, одеколоном, розчином перекису водню. Місця укусу комарів, мух протирають нашатирним спиртом або змазують милом.
Укуси гадюки
Потрібно спочатку перев'язати укушену руку чи ногу вище місця укусу. Накладену пов'язку через 0,5-1 год. слід зняти. Ні в якому разі не можна відсмоктувати ротом кров! Якщо є можливість, то розпеченим над полум'ям ножем на ураженій і заздалегідь обробленій ділянці зробити декілька надрізів. Це робиться для посилення кровотечі. Крім цього, потерпілому потрібно давати пити багато води.
Домашня аптечка
Домашня аптечка обов'язково повинна бути в кожній сім'ї. В ній повинні зберігатись найпростіші лікарські препарати у дерев'яних скриньках, шафці. Вішати такі скриньки потрібно на стіні, на видному місці і досить високо, щоб не могли досягнути діти.
Домашня аптечка повинна містити лікарські препарати: 7 пачок бинтів різної ширини, лейкопластир, 2 трикутні хустинки, гідрофільну марлю, вату, ножиці, пінцет, джгут, піпетку, термометр, булавку, йод, 3 %-перекис водню, питневу соду, лимонну кислоту, борний вазелін, марганцевокислий калій.
Лікарські препарати по закінченні терміну придатності повинні періодично замінюватись на нові.
Практична робота №6
Тема: НАДАННЯ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ
Мета роботи: Вивчити способи надання долікарської допомоги потерпілим при нещасних випадках.
Завдання:
1. Отримати завдання для надання долікарської допомоги потерпілому для конкретного нещасного випадку.
2. Надати допомогу потерпілому (використовують манекен-тренажер).
3. Скласти звіт, детально описавши прийоми і методи надання долікарської допомоги для конкретного випадку.
Контрольні запитання
1. Як здійснюють невідкладну допомогу при отруєннях?
2. Як характеризуються різні ступені опіків та переохолодження?
3. В чому полягає перша допомога при травмах?
4. Способи штучного дихання.
5. Як транспортують потопаючого?
6. Як надається допомога при зупинці серця?
7. Послідовність надання допомоги при ударі блискавки.
8. Як звільнити потерпілого від дії електричного струму?
9. Надання допомоги при укусах.
Теми рефератів
1. Способи транспортування потерпілого.
2. Невиробничий травматизм в Україні.
3. Актуальність навчання населення долікарській допомозі.
4. Виробничий травматизм та напрямки його подолання.
5. Законодавство України як гарант на безпечне середовище.
Рекомендована література
Детская спортивная медицина /Под ред. С.Б. Тихвинско-го, С.В. Хрущева. -М., 1980.
Знциклопедия по безопасности и гигиене труда /Пер. с англ.; Под. ред. А.П. Бирюкова. - М., 1985.
Майкели Лайл, Дженкинс Марк. Знциклопедия спортив-ной медицини. - СПб., 1997.
Спортивная медицина, лечебная физическая культура и мас-саж / Под ред. С.Н. Попова. - М., 1985.
Спортивная медицина /Под ред. А.В. Чаговадзе, С.Л. Бут-ченко. - М., 1984.
Халмуратов Б.Д. Безпека життєдіяльності. Перша допомога в надзвичайних ситуаціях: Навч.посіб. – К.: Центр навчальної літератури,2006. – 138с.

Контролюючі тести
Примітка: * позначено багаторівневий тест.
1.Здоров'я —це:
1. Стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя людини запас сил організму опиратися хворобі
Відсутність хвороб чи фізичних вад
Філософська категорія, пов'язана із життєдіяльністю людини
2.Відмітьте фактор, що найбільше впливає на здоров'я людини:
Стан довкілля
Спосіб життя
Стан медичного обслуговування
Спадковість
3.Відмітьте фактор, що найменше впливає на здоров'я людини:
Стан довкілля
Стан медичного обслуговування
Спосіб життя
Спадковість
4.Чи впливають досягнення науково-технічного прогресу на здоров'я людини?
Впливають тільки позитивно
Впливають виключно негативно
Не впливають
Вплив неоднозначний, є позитив та негатив
5*.Основними системами захисту людини як біологічної істоти е
Імунна система
Гомеостаз
Нервова система
Система терморегуляції
Опорно-руховий апарат
Система покровних тканин (шкіра, слизові оболонки)
6.Основа здорової сім'ї це:
Спільність мети, інтересів, моральної відповідальності
Наявність подружнього контракту
Генетичне здоров'я кожного з партнерів
Сумісність партнерів за групою крові
7*.Психологічна реакція людини на надзвичайні ситуації може проявитися у вигляді:
Збентеження
Страху
Фрустрації
Маніакально-депресивного синдрому
Стресу
Астенії
8.До якого типу темпераменту можна віднести людину з такими якостями: низький рівень сприйняття небезпеки і висока інтравертність?
Холерик
Флегматик
Сангвінік
Меланхолік
9. До якого типу темпераменту можна віднести людину з такими якостями: жвавість, швидка зміна емоційного стану?
Холерик
Флегматик
Сангвінік
Меланхолік
10.Чи належать проблеми харчування до питань здорового способу життя?
Не належить
Однозначно так (належить)
Харчування слабко та тільки опосередковано впливає на здоров'я, тому це не є основним питанням здорового способу життя
11.Чи належить піст і голодування до факторів оздоровлення?
Ні
Постити та голодувати (з власного бажання) однозначно шкідливі
Належить до факторів оздоровлення
Позитивна дія посту та голодування підтримується виключно служителями церкви внаслідок традицій і не має наукового обґрунтування
12*. Які домішки в питній воді з нижченаведених є найбільш небезпечними?
1. Нафтопродукти
2. Хлорорганічні сполуки
3.Сполуки, які обумовлюють підвищену мінералізацію
13.Для збалансованого харчування, яке повинне бути співвідношення білків, жирів і вуглеводів?
1:1:1
3:1:1
1:1:4
14.Вживання людиною нітратів з продуктами харчування:
Недопустимо
Неминуче і є небезпечним при надмірній кількості нітратів
Неминуче і є завжди безпечним
Шкідливе і повинно бути зменшено практично до нуля
15.Вживання людиною нітритів з продуктами харчування:
Недопустимо
Неминуче і є небезпечним при надмірній кількості біологічно-активних речовин
Неминуче і є завжди безпечним
Шкідливе і повинно бути зменшено до мінімуму
16.Вживання людиною нітрозамінів з продуктами харчування:
Недопустимо
Неминуче і є небезпечним при надмірній кількості нітрозамінівНеминуче і є завжди безпечним
Покращує діяльність ферментів в організмі людини
17.Механізм токсичної дії нітрозамінів полягає у:
Канцерогенній, мутагенній та ембріотоксичній дії
Порушення транспортування кисню кров'ю
Канцерогенній та мутагенній дії
Загальнотоксичній дії
Сенсибілізуючій та канцерогенній дії
18.Значно знизити синтез нітрозосполук в організмі людини можна:
Споживаючи багато вітаміну В, або додаючи його до продуктів харчування
Споживаючи багато вітаміну А, або додаючи його до продуктівхарчування
Споживаючи багато аскорбінової кислоти, або додаючи її до продуктів харчування
Споживаючи багато перманганату калію, або додаючи його до продуктів харчування
Споживаючи багато білків, або додаючи їх до продуктів харчування
19.Який вид залежності викликають наркотики?
Фізичну залежність викликають тільки сильні наркотики, слабкі не викликають залежності
Фізичну і психічну
Психічну
Фізичну
20.Наведіть безпечну денну дозу алкоголю:
50г
100г
200г
Безпечних доз алкоголю не існує
Безпечна доза залежить від маси людини
21. Зазначте вірні твердження щодо паління:
Смола у сигаретах — це те, що спричиняє до залежності від куріння
Дим не потрапляє у легені, якщо ви затягуєтесь, коли курите
Основні шкідливі складники тютюнового диму це нікотин, смола, одноокис вуглецю
Куріння спричиняє до раку легенів, серцевих захворювань
Нікотин є збудливою речовиною, до якої виникає згубна звичка
22.Назвіть, яким шляхом гарантовано не передається ВІЛ від однієї людини до іншої:
Проколювання вух, нанесення татуювання
Користування однією зубною щіткою з ВІЛ інфікованим
Статевий контакт з ВІЛ інфікованим
Користування одним і тим самим посудом з ВІЛ інфікованим

23.Назвіть, яким шляхом не передається ВІЛ від однієї людини до іншої:
Пошкодженні шкірних покриттів, або слизових оболонокнестерильним медичним інструментарієм
Укусі кровосисних комах
Від інфікованої матері плоду під час вагітності, пологів
Годуванні дитини грудним молоком ВІЛ-інфікованою матір'ю
24*.Назвіть, яким шляхом передається ВІЛ від однієї людини до іншої:
Проколювання вух, нанесення татуювання
Користування однією зубною щіткою з ВІЛ інфікованим
Статевий контакт з ВІЛ інфікованим
Користування одним і тим самим посудом з ВІЛ інфікованим
25*. Назвіть, яким шляхом передається ВІЛ від однієї людини до іншої:
Пошкодженні шкірних покриттів, або слизових оболонок нестерильним медичним інструментарієм
Укусі кровосисних комах
Від інфікованої матері плоду під час вагітності, родів
Годуванні дитини грудним молоком ВІЛ-інфікованою матір'ю
26.Якщо вірогідне зараження ВІЛ було вчора, то чи будуть абсолютно достовірними результати аналізу через 7 діб?
Так
Ні
Так, якщо був статевий контакт, в інших випадках – ні
Ні, якщо був статевий контакт, в інших випадках – так
27. Чи може ВІЛ-інфікована людина чи хвора на СНІД, заразити інших при кашлі, чханні?
Так, але тільки у випадку якщо людина вже хвора на СНІД
Так
Ні
28*. Які симптоми захворювання на СНІД?
Безпричинне тривале підвищення температури
Постійна втомлюваність
Безпричинна втрата ваги
Безпричинне підвищення ваги
Збільшення лімфатичних вузлів на шиї, у паху
Висипання на шкірі
Підвищення пітливості вночі
Сухість шкірних покровів
29*.Поняття «здоровий спосіб життя» включає:
Загартування
Достатня рухова активність
Повноцінне раціональне харчування
Культура статевих відносин
Професійне заняття спортом
Психоемоційна сталість
Тема: «Перша медична допомога»
1*. У яких випадках треба негайно приступити до проведення штучного дихання та зовнішнього масажу серця постраждалого?
Якщо у постраждалого втрачена свідомість, відсутні дихання, пульс
Якщо постраждалий знаходитися в непритомному стані з диханням, щозбереглося
Якщо колір шкіри постраждалого синюшний
Якщо зіниці постраждалого розширені
2. Штучне дихання здійснюють (для дорослих) з частотою:
3-4 рази на хвилину
10-12 раз на хвилину
18-20 раз на хвилину
24-25 раз на хвилину
3. Марлю або тканину накладають на рот потерпілого під час штучного дихання для:
Запобігання можливого зараження потерпілого чи від потерпілого
Досягнення більш рівномірного надходження повітря в легеніпотерпілого
Уповільнення процесу надходження повітря до легень потерпілого
Усунення процесу регургітації шлунку
Запобігання можливого зараження та досягнення більш рівномірногонадходження повітря в легені потерпілого
4. Потерпілому підкладають валик під лопатки і закидають голову максимально перед проведенням штучного дихання назад з метою:
Забезпечення прохідності дихальних шляхів потерпілого
Створення найбільшої зручності для реаніматора
Кращого забезпечення мозку кров'ю
Тільки в такому положенні можна проводити штучне дихання
5*. Які дії того, хто проводить зовнішній масаж серця?
1. Розташуватися вздовж тіла постраждалого і, нахилившись, зробити два швидких енергійних вдихання
2. Розташуватися збоку від постраждалого і, нахилившись, зробити два швидких енергійних вдування
3. Розташуватися збоку від постраждалого і, нахилившись, зробити швидке енергійне вдихання
4. Розігнутися, залишаючись з того ж боку від постраждалого, долоню однієї руки покласти на нижню половину грудини, відступивши на два пальці вище від її нижнього краю, а пальці підняти
5. Долоню другої руки покласти зверху першої поперек або вздовж і натискати на грудину, допомагаючи нахилом свого тулуба
6. Руки при натисненні на грудину повинні бути зігнені в ліктьових суглобах
7. Руки при натисненні на грудину повинні бути випростані в ліктьових суглобах
8. Натискати на грудину слід повільно і обережно
Натискати на грудину слід різкими поштовхами, так щоб зміщати грудину на 4 - 5 см
6. Якими повинні бути тривалість натискання та інтервал між окремими натисканнями при проведенні зовнішнього масажу серця?
1. Тривалість -1 секунда, інтервал -1 секунда
Тривалість - 0,5 секунди, інтервал - 0,5 секунди
Тривалість -1 секунда, інтервал - 2 секунди
Тривалість-2 секунди, інтервал-1 секунда
7. Скільки повинно бути натискань і вдувань за хвилину при проведенні зовнішнього масажу серця?
1. Не менше 15 натискань та 30 вдувань
2. Не менше 30 натискань та 30 вдувань
3. Не менше 60 натискань та 12 вдувань
4. Не менше 60 натискань та 30 вдувань
8. Непрямий масаж серця (для дорослих) проводять з частотою:
1. 50-60 раз на хвилину
2. 20-30 раз на хвилину
80-100 раз на хвилину
10-20 раз на хвилину
60-80 раз на хвилину
9. Для забезпечення прохідності дихальних шляхів під час проведення штучного дихання необхідно:
Підкласти валик під лопатки і закинути голову потерпілого максимально назад
Підкласти валик під лопатки
Підняти ноги під кутом близько 45°
Закинути голову потерпілого максимально назад
Підкласти валик під голову потерпілого нагнути голову потерпілого максимально вперед
10. Непрямий масаж серця (для дітей віком 1-2 роки) проводять з частотою:
1. 50 раз на хвилину
2. 20 раз на хвилину
3. 100 раз на хвилину
4. 10 раз на хвилину
11. Непрямий масаж серця дорослим середньої статури проводять з такою силою, щоб грудна клітка прогиналася в середньому на:
1. 1 см
2. З см
3. 5 см
4. 7 см
12. При виконанні непрямого масажу серця руки накладають на:
1. Верхню третину грудної клітки (на грудину)
2. Нижню третину грудини, відступивши на два пальці вище від її нижнього краю
3. Посередині грудної клітки (на грудину)
4. На ліву сторону грудної клітки (на ребра)
5. На праву сторону грудної клітки (на ребра)
13. У яких випадках спроби оживлення постраждалого після зупинки серця можуть бути ефективними?
1. Коли з моменту зупинки серця пройшло не більше 2 хвилин
2. Коли з моменту зупинки серця пройшло не більше 3 хвилин
3. Коли з моменту зупинки серця пройшло не більше 4-5 хвилин
4. Коли з моменту зупинки серця пройшло не більше 10 хвилин
14. У випадку якщо реанімаційні заходи здійснює двоє та більше людей рекомендується робити:
1. Вдих та 5 натисків на грудну клітку
2. Вдихи та 10 натисків на грудну клітку
3. Вдих та 10 натисків на грудну клітку
4. Вдихи та 5 натисків на грудну клітку
5. Натиск на грудну клітку та 5 вдихів
15. У випадку якщо реанімаційні заходи здійснює одна людина рекомендується робити:
1. З вдихи та 5 натисків на грудну клітку
2. 2 вдихи та 10 натисків на грудну клітку
3. 1 вдих та 10 натисків на грудну клітку
4. 2 вдихи та 5 натисків на грудну клітку
5. 1 натиск на грудну клітку та 5 вдихів
16. Під час проведення непрямого масажу серця наявність пульсу у потерпілого:
1. Не контролюється
2. Контролюється через кожні 30 сек.
3. Контролюється через кожні 2 хвилини
4. Контролюється при порозовінні шкірних покривів
5. Контролюється через 5 хвилин
17*. Кровотечі бувають:
1. Артеріальні
2. Венозні
3. Капілярні
4. Місцеві
5. Внутрішні
6. Зовнішні
18. Які ознаки артеріальної кровотечі?
1. Кров сочиться по усій поверхні рани, витікаючи повільно по краплях
2. Яскраво-червона кров виливається пульсуючим струменем (в такт з скороченнями серцевого м'яза), а іноді б'є фонтанчиком
3. Кров витікає повільно, рівним струменем, має темно-вишневий колір
19. Які ознаки венозної кровотечі?
1. Кров сочиться по усій поверхні рани, витікаючи повільно по краплях
2. Яскраво-червона кров виливається пульсуючим струменем (в такт з скороченнями серцевого м'яза), а іноді б'є фонтанчиком
3. Кров витікає повільно, рівним струменем, має темно-вишневий колір
20. Які ознаки капілярної кровотечі?
1. Кров сочиться по усій поверхні рани, витікаючи повільно по краплях
2. Яскраво-червона кров виливається пульсуючим струменем (в такт з скороченнями серцевого м'яза), а іноді б'є фонтанчиком
3. Кров витікає повільно, рівним струменем, має темно-вишневий колір
21. У якому випадку для зупинки кровотечі на рану потрібно накласти тугу стискаючу пов'язку та підвести частину тіла, яка кровоточить?
1. При капілярній кровотечі
2. При несильній венозній кровотечі
3. При сильній кровотечі з пораненої кінцівки
22*. Артеріальну кровотечу можна зупинити:
1. Накладанням джгута або закрутки
2. Накладанням щільної пов'язки
3. Пальцевим тиском
4. Максимальним згинанням кінцівки
23*. Для накладення закрутки при зупинці артеріальної кровотечі можна користуватися:
1. Дротом
2. Ременем
3. Краваткою
4. Мотузкою
5. Тканиною
6. Шнурком
24. На який термін накладають джгут або закрутку у теплу та у холодну пору року?
У теплу пору року не більше ніж на 1 годину, у холодну - 0,5 години
У теплу пору року не більше ніж на 2 години, у холодну -1 годину
У теплу пору року не більше ніж на 3 години, у холодну - 2 години
25*. Що потрібно зробити при кровотечі з носа?
1.Постраждалого потрібно укласти
2.Постраждалого потрібно усадити
3.Злегка нахилити голову назад
4.Злегка нахилити голову уперед
5.Розстібнути комір постраждалому
6.Покласти на перенісся холодну примочку
7.Ввести в ніс шматок вати або марлі, змоченої 3%-ним розчином перекису водню
8. Стиснути пальцями крила носа не більше, ніж на 4 - 5 хвилин
26*. У чому полягає перша допомога при забитті?
1. Прикладення зігріваючого компресу
2. Прикладення «холоду»
3. Накладення тугої пов'язки
4. Накладення шини
5. Змазування забитого місця йодом
27*. Які характерні ознаки вивиху кінцівки?
1. Різкий біль в момент вивиху поступово зменшується в подальший час
2. Різкий біль в момент вивиху не зменшується в подальший час
3. Неможливість рухів у суглобі
4. Обмеженість рухів у суглобі
5. Неприродне положення суглоба
6. Припухлість
28*. Що треба зробити при переломі стегнової кістки?
1. Треба укріпити хвору ногу шиною із зовнішньої сторони так, щоб один кінець шини доходив до пахви, а інший досягав п'ятки
2. Треба укріпити хвору ногу шиною із зовнішньої сторони так, щоб один кінець шини доходив до пояса, а інший досягав п'ятки
3. Другу шину накладають на внутрішню сторону пошкодженої ноги від промежини до п'ятки
4. Другу шину накладають на внутрішню сторону пошкодженої ноги віл промежини до коліна
29*. Як слід надати першу допомогу постраждалому при травмі голови?
1. Постраждалого слід укласти на спину
2. Постраждалого слід усадити
3. Підкласти під голову м'який валик з одягу
4. Зафіксувати голову з двох сторін м'якими валиками
5. Накласти тугу пов'язку
6. Покласти грілку
7. Покласти «холод»
8. Забезпечити повний спокій до прибуття лікаря
30. На скільки ступенів поділяються опіки в залежності від глибини ураження?
1. На два ступеня
2. На три ступеня
3. На чотири ступеня
4. На п'ять ступенів
31*. У чому полягає перша допомога при невеликих за площею термічних і електричних опіках першого або другого ступенів?
1. Поливати уражені ділянки тіла струменем холодної води або обкласти снігом на 15 - 20 хвилин
2. Змазати обпечені ділянки шкіри маззю, жиром, маслом або вазеліном
3. Присипати обпечені ділянки шкіри питною содою або крохмалем
4. Розкрити пухирі
5. Розрізати ножицями і обережно зняти одяг з обпеченої ділянки
6. Накласти на обпечені ділянки шкіри стерильну пов'язку
32*. Як треба діяти при хімічних опіках?
1. Пошкоджене місце зразу ж промити великою кількістю теплої води
протягом 15-20 хвилин .
2. Пошкоджене місце зразу ж промити великою кількістю холодної води протягом 15-20 хвилин
3. Якщо кислота або луг попали на шкіру через одяг, то спочатку потрібно змити їх водою з одягу, а потім обережно зняти з постраждалого мокрий одяг, після чого промити шкіру
4. Якщо кислота або луг попали на шкіру через одяг, то спочатку треба зняти одяг, а потім промити шкіру
33. Які примочки після промивання великою кількістю холодної води потрібно робити при опіку шкіри кислотою?
1. Розчином борної, оцтової або лимонної кислоти (1 чайна ложка кислоти на склянку води)
2. Розчином питної соди (1 чайна ложка соди на склянку води)
34. Які примочки після промивання великою кількістю холодної води потрібно робити при опіку шкіри лугом?
1. Розчином борної, оцтової або лимонної кислоти (1 чайна ложка кислоти на склянку води)
2.Розчином питної соди (1 чайна ложка соди на склянку води)
35*. Як cлід діяти у разі попадання в стравохід лугу або кислоти?
1.Промити шлунок водою, викликаючи блювоту
2.Дати випити постраждалому не більше трьох склянок води
3.Дати випити постраждалому не менше трьох літрів води І
4.Дати випити постраждалому молоко або розпущені у воді яєчні білки (12 штук на літр холодної води)
36. При глибоких опіках (3-4 ст.) перша допомога складається з таких дій:
1. Промити водою
2. Помастити олією
3. Накласти асептичну пов'язку
37. Що є головним при наданні першої допомоги при відмороженні?
1. Як можна швидше зігріти переохолоджені ділянки тіла
2. Не допустити швидкого зігрівання переохолоджених ділянок тіла
38*. Перша медична допомога при відмороженні полягає в:
1. Розтиранні відморожених ділянок снігом
2. Розтиранні відморожених ділянок руками
3. Розтиранні відморожених ділянок вовняною тканиною, спиртом
4. Гарячій місцевій ванні
5. Місцевій ванні від 17°-18°С поступово доведеної до 36°-37°С
39*. Як можна видалити смітинку, що потрапила в око?
1. Промити око струменем води, який направляється від внутрішнього кута ока (від носа) до зовнішнього (до скроні)
2. Промити око струменем води, який направляється від зовнішнього кута ока (від скроні) до внутрішнього (до носа)
3. Вивернути повіку і видалити смітинку чистою вологою ваткою, чистою носовою хусткою
4. Енергійно потерти око
40. Травматичний токсикоз виникає внаслідок:
1. Важкої травми живота
2. Перелому хребта
3. Тривалого здавлювання м'яких тканин
4. Закритого ушкодження грудної клітки
5. Переливання несумісної крові
41. У разі синдрому тривалого здавлювання необхідно:
1. Іммобілізація кінцівки
2. Накладання джгута або закрутки
3. Іммобілізація кінцівки, накладання джгута або закрутки
4. Розтирання кінцівки
5. Розтирання кінцівки, іммобілізація кінцівки
42*. При електротравмі може спостерігатися:
1. Судомне скорочення м'язів
2. Набряк
3. Опіки
4. Втрата свідомості
5. Порушення серцевої діяльності та дихання
6. Лихоманка
43. Що слід зробити при судомах в м'язах литки під час плавання?
1. Зігнути ногу в коліні, притиснути ступню руками до тильної сторони стегна
2. Витягнути ногу і потягнути на себе пальці
3. Декілька разів інтенсивно зігнути ногу в коліні і випрямити її
44. Що слід зробити при судомах м'яза стегна під час плавання?
1. Зігнути ногу в коліні, притиснути ступню руками до тильної сторони стегна
2. Витягнути ногу і потягнути на себе пальці
3. Декілька разів інтенсивно зігнути ногу в коліні і випрямити її
45. З якої сторони слід надавати першу допомогу постраждалому на воді?
1.Спереду
2.Збоку
3. Ззаду
46*. Визначте вірні дії першої медичної допомоги та їх послідовність при утоплені
1. Видалити воду з дихальних шляхів. З цією метою укласти постраждалого на спину і почати натискати руками на грудну клітку
2. Якщо у постраждалого немає пульсу на сонних артеріях і розширені зіниці, необхідно відразу ж почати робити зовнішній масаж серця
3. Видалити воду з дихальних шляхів. З цією метою укласти постраждалого животом вниз на зігнене коліно, щоб на нього спиралася нижня частина грудної клітки, і енергійним натисненням (декілька разів) на спину допомогти видаленню води
4. Після припинення витікання води, постраждалого треба укласти на спину, очистити порожнину рота і приступити до проведення штучного дихання
47*. Ваші дії при отруєнні грибами:
1. Промити шлунок
2. Викликати блювання
3. Дати активоване вугілля
4. Поставити очисну клізму
5. Напоїти молоком
48*. При укусах невідомих тварин слід:
1. Промити рану водою
2. Обробити краї рани йодом
3. Накласти асептичну пов'язку
4. Іммобілізувати кінцівку
5. Ввести протисказову сироватку
6. Ввести протиправцеву сироватку
49*. По яких ознаках можна визначити тепловий удар у постраждалого?
1. Погіршення самопочуття
2. Потьмарення свідомості аж до повної втрати
3. Поява слабості
4. Сухість у роті
5. Відчуття сильного жару, почервоніння шкіри
6. Рясне потовиділення (піт стікає краплями)
7. Прискорене серцебиття, задишка
8. Пульсація та важкість у скронях
9. Запаморочення, головний біль
10. Нудота, іноді блювання
50*. У чому полягає перша допомога при тепловому або сонячному ударі?
1. Постраждалого треба як можна швидше перенести у прохолодне місце
2. Постраждалого укласти на спину, підклавши під голову згорток з одягу
3. Постраждалого укласти на спину, так щоб голова була нижчою за тулуб
4. Зняти або розстібнути одяг
5. Змочити голову і груди холодною водою
6. Покласти холодні примочки або лід на голову, в пахові, підключичні, підколінні, пахвові області, де зосереджено багато судин
7. Покласти холодні примочки або лід на голову, гарячий компрес на ступні
51*. Перша допомога при знепритомнінні складається з таких дій:
1. Розстібнути одяг
2. Збризнути обличчя водою
3. Покласти так, щоб голова була вище тулуба
4. Покласти холод на голову
5. Дати понюхати нашатирний спирт
6. Покласти так, щоб голова була нижче тулуба
52*. Ви виявили на своєму тілі кліща. Як від нього звільнитися?
1. Змастити кліща і шкіру олією
2. Різко зірвати кліща зі шкіри
3. Зробити з нитки петлю і, розхитуючи кліща, зняти його петлею
4. Змастити кліща і шкіру спиртом
53*. У чому полягає перша допомога постраждалому при харчових отруєннях
1. Промивають шлунок. Дають випити 3-4 склянки води або рожевого розчину марганцевокислого калію з викликом блювання
2. Промивання повторюють декілька разів
3. Потім дають активоване вугілля
4. Потім дають випити тепле молоко з питною содою
5. Після цього постраждалого потрібно напоїти теплим чаєм
6. Укласти, змочити лоб і груди холодною водою, прикласти лід до голови до прибуття медичного персоналу
7. Укласти, укривши тепліше, до прибуття медичного персоналу
54. При отруєнні через органи дихання необхідно:
1. Винести потерпілого на свіже повітря, розслабити одежу та при необхідності провести реанімаційні заходи
2. Винести потерпілого на свіже повітря, розслабити одежу та при необхідності провести реанімаційні заходи, потім напоїти гарячим і солодким чаєм чи кавою
3. Винести потерпілого на свіже повітря, розслабити одежу та при необхідності провести реанімаційні заходи, потім напоїти гарячим і солодким чаєм чи кавою вкрити та не дати заснути
55*. При ураженні блискавкою необхідно:
1. Прикопати ураженого блискавкою в землі
2.Нанести передкардіальний удар і приступити до серцево-легеневої реанімації
3.Покласти холод на голову
4.Викликати або доручити кому-небудь викликати «Швидку допомогу»
5.Покласти потерпілого долілиць і чекати прибуття лікарів
56. При термічному опіку вражене місце (пухирі) можна змастити та накласти стерильну пов'язку:
1. Соняшниковою олією
2. Будь яким жиром
3. Спиртом
4. Розчином оцту
5. Розчином солі або соди
57. При хімічному опіку (лугом) вражене місце:
1. Не промивають, тільки накладають стерильну пов'язку
2. Промивають тільки у воді
3. Промивають у воді та дуже слабким розчином борної, оцтової, лимонної кислоти
4. Промивають у воді та дуже слабким слабим розчином соди
58. При хімічному опіку (кислотою) вражене місце:
1. Не промивають, тільки накладають стерильну пов'язку
2. Промивають тільки у воді
3. Промивають у воді та дуже слабким розчином борної, оцтової, лимонної кислоти
4.Промивають у воді та дуже слабким слабим розчином соди
59. Активоване вугілля потерпілому при отруєнні кишково-шлункового тракту дають:
До промивання шлунку — 2 таблетки на 10 кг маси потерпілого
Зразу після промивання шлунку — 1 таблетку на 10 кгпотерпілого
На наступний день 2 таблетки на 10 кг маси потерпілого
Через 3 години після промивання шлунку 3 таблетки на 10 кг масипотерпілого
Не рекомендується давати
60. Для чого використовується борна кислота в аптечці?
Для приготування розчинів для промивання очей та шкіри, полосканнярота при опіках лугами; для примочок на очі в разі опіку їх вольтовоюдугою
Для зупинки кровотечі з носа, невеликих ран і дряпин
Для приготування розчинів для промивання очей та шкіри, полосканнярота в разі опіків кислотою
61. Для чого використовується питна сода в аптечці?
Для приготування розчинів для промивання очей та шкіри, полосканнярота при опіках лугами; для примочок на очі в разі опіку їх вольтовоюдугою
Для зупинки кровотечі з носа, невеликих ран і дряпин
Для приготування розчинів для промивання очей та шкіри, полосканнярота в разі опіків кислотою
62. Для чого використовується розчин перекису водню в аптечці?
Для приготування розчинів для промивання очей шкіри, полосканнярота при опіках лугами
Для зупинки кровотечі з носа, невеликих ран і дряпин
Для приготування розчинів для промивання очей, шкіри, полосканнярота в разі опіків кислотою
Список рекомендованої літератури
Атаманюк В.Г. и др. Гражданская оборона: Учебник для вузов / Под ред. Д.И. Михайлика. - М.: Высш. шк., 1986. - 207 с.
Адабашев И.И. Трагедия или гармонія? Природа – машина – человек. – М.:Мысль, 1973. -365 с.
Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. – СПб.: МГП.Петропполис, 1992. - 123 с.
Безопасность жизнедеятельности: Учеб. Пособие. Ч. ІІ / Под ред. проф. Э.А. Арустамова. – М.: Информационно-внедренческий центр “Маркетинг”, 1999. - 304 с.
Бедрій Я.І., Боярська В.М. Голубев А.К. та ін. Безпека життєдіяльності: Посіб- для студ. Техн. Вузів. –Л., 1997. - 275 с.
Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. /За ред. М. Назарука. – Львів: ”За вільну Україну”, 1997. - 275 с.
Безпека життєдіяльності /Є.П. Желібо, Н.М. Заверуха, В.В. Зацарний. За ред. Желібо Є.П.: Навч. посібник. – Львів, ”Новий Світ-2000”. - 2001. - 320 с.
Безопасность жизнедеятельности: Учебник / Под ред. проф. Э.А. Арустамова. –2-е изд. перераб. и доп. - М.: Изд. Дом ”Дашков и К”, 2000. - 678 с.
Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов / С.В. Белов, А.В.Ильницкая, А.Ф. Козьяков и др., Под общ. ред. С.В. Белова. –М.:Высш. шк., 1999. –448 с.
Безопасность жизнедеятельности: Учебник для студ. средних проф. учеб. заведений / С.В. Белова, В.А. Девисилов, А.Ф. Козьяков и др.; Под общ. ред. С.В. Белова. –М.:Высш. шк., НМЦ СПО, 2000. - 343 с.
Брехман И.И. Валеология - наука о здоровье. - М.: Физкультура и спорт, 1990. –208 с.
Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (реєстр ДНАОП). -К, 1998. - 240 с.
Джигирей В.С., Житецький. Безпека життєдіяльності. – Львів. - ”Афіша”. -1999.-254 с.
Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації /За ред. Є.П. Желібо і В.М. Пічі: - Львів: ”Новий Світ-2000”, 2002. - 328 с.
Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності: Опорний конспект лекцій. –К.:Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1999. - 207 с.
Конституція України, 28 червня 1996 р. -К., 1996.
Котик М.А. Психология и безопасность. – Таллин: Валгус, 1987.
Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці. Навч. посіб: -К.: КНБУ, 2000. - 232 с.
Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини. -Л.: Львівський банківський коледж, 1998. -192 с.
Літвак С. М., Михайлюк В.О. Безпека життєдіяльності. Навч. посібник. Миколаїв. - ТОВ ”Компанія ВІД”. - 2001. - 230 с.
Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. – Суми: Вид-во ”Університетська книга”, 1999. - 301 с.
Про охорону праці: Закон України. - К., 2003.
Про цивільну оборону України: Закон України від 3 лютого 1993 р. - К., 1993.
Про охорону здоров'я: Закон України. - К., 1992.
Про працю: Закон України. –К., 1994.
Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №27.
Стрий Л.А. Безопасность жизнедеятельности: Учеб. пособие / Под ред. В.Г. Небабина. – Одеса: ОИУМ, 1997. - 52 с.
Халмуратов Б.Д. Безпека життєдіяльності. Перша допомога в надзвичайних ситуаціях: Навч.посіб. – К.: Центр навчальної літератури,2006. – 138с.
Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: 1989. - 174 с.
Швидка медична допомога: Навч. посіб. / Л.П. Чепкий, О.Ф. Возіанов, О.Й. Грицюк та ін.; За ред. Б.Г. Ананасенка, Л.П. Чепкого. - К.: -Вища шк., 1998. – 311 с.
Юнацкевич П.И., Кулганов В.А. Психология обмана. Учеб. пособие для честного человека. - СПб.: Атон, 1999. - 320 с.
Ярошевська В.М., Ярошевський М.М., Москальов І.В. Безпека життєдіяльності. - К.: НМЦ, 1997. - 292 с.

Приложенные файлы

  • docx 19973921
    Размер файла: 2 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий