Tema 9 Sotsiologiya simyi


Тема 9. Соціологія сім’ї
1. Соціологія сім’ї як наука.
2. Основні функції сім’ї у суспільстві.
3. Стан і тенденції розвитку сучасної сім’ї в Україні
Основні поняття і терміни: соціологія сім’ї як наука, сім’я, життєвий цикл сім’ї, функції сім’ї у суспільстві, тенденції розвитку сучасної сім’ї.
1. Соціологія сім’ї як наука.
Сім’я інститут, що переважно створює і діє на культуру. Усюди, де б ви не опинилися, сьогодні, так само як і вчора, справедливе твердження: сім’я першооснова будь-якого суспільства. Сім’я це не тільки результат елементарних природних емоцій людини (любові, ненависті, сексуальності, самотності, емоцій, пов'язаних з покаранням, жертвопринесенням, релігійними прагненнями і т.д.). Це також основна територія, на якій відбувається виробництво і відтворення поколінь, виховання і, у кінцевому рахунку, інституціоналізація людини.
Отже, сім'я
· [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], яка складається з людей, які зазвичай перебувають у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], їхніх [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (власних або [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]) та інших осіб, поєднаних [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] з [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], кровних [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] дітей
Соціологія сім’ї - це галузь соціології, що вивчає формування, розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.
Предмет соціології сім’ї - дослідження соціологічними методами стратегічної значимості сім’ї як посередника або, іншими словами, посередницької роли сім’ї, що утворює специфіку соціологічного підходу до вивчення сім’ї.
Об’єктом вивчення соціології сім’ї є сім’я як унікальна соціокультурна система, що в будь-якому суспільстві має подвійну природу. Відповідно існують два підходи до сім’ї як об’єкта вивчення. У межах першого – макросоціологічного підходу – сім’я розглядається як соціальний інститут, з точки зору іншого – мікросоціологічного - як мала соціальна група, що має свої закономірності функціонування і розвитку.
Треба звернути увагу на те, що парадигма соціального інституту орієнтована в основному на зовнішні зв'язки сім'ї, у той же час її внутрішні зв'язки досліджуються через призму понять, що характеризують малу групу. Сучасна наука досліджує сім'ю як соціальну систему на основі інтеграції.
Кожна з наук, пов’язаних з вивченням специфічних сторін функціонування і розвитку сім'ї, під власним кутом зору і відповідно до свого предмета і методу. Надзвичайно корисними при вивченні сім’ї є досягнення багатьох наук: соціальної психології, статистики, демографії, сімейного права, медицини, педагогіки, етнографії, економіки та інших.
Розгляд наступних питань так чи інакше пов’язаний з категоріями шлюбу та сім’ї, тому особливу увагу необхідно приділити саме їм.
Шлюб (від старослов’ян. сьлюб - дати урочисту обіцянку, «слюбитись» - домовитися) - історично обумовлена, санкціонова й регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що визначає їхні права й обов'язки у відношенні один до одного і до дітей.
Сім'я - це заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною допомогою, моральною та правовою відповідальністю.
У соціології існує велика кількість визначень сім’ї, вони мають свої переваги і недоліки.
У західній соціології часто можна зустріти відоме визначення Н.Смелзера (1994): „Сім’я – це двоє або декілька людей, пов’язаних між собою кровним родством, шлюбом або усиновленням” [Смелзер Н. Социология. – М., 1994.]. Проте й воно не може претендувати на універсальність, оскільки так само, як і більшість інших, не віддзеркалює соціокультурного аспекту сім'ї. На сьогодні єдиної дефініції сім'ї не існує, і це правомірно, оскільки навряд чи можна знайти таке визначення, яке б задовольняло всі підходи до вивчення цієї складної категорії. Усі вони так чи інакше обмежують сферу вивчення сім'ї, але й поглиблюють її дослідження.
На сучасному етапі можна виділити такі основні функції сім'ї: репродуктивну, виховну (соціалізаційну), економічну і побутову (екзистенціальну), первинного соціального контролю, духовно-емоційну, організації та проведення дозвілля, сексуальну.
Шлюб і сім’я є досить універсальними формами організації відносин між людьми, задоволення їх потреб. Ця універсальність значною мірою досягається на основі поліваріантності шлюбно-сімейних структур, яка спостерігається і в історичному, і в сучасному контекстах.
Сім'я, що складається з подружньої пари та їх дітей, тобто з двох поколінь, називається нуклеарною (від лат. Nucleus - ядро), або простою сім'єю. Нуклеарна сім'я є зараз найтиповішою в індустріальних країнах. Сім'я, яка об'єднує дві або більше простих сім'ї із спільним господарством і при цьому складається з трьох або більше поколінь - прабатьків, батьків і дітей (онуків), вважається розширеною сім'єю (див. табл. ). Складною називається сім'я, що включає кілька об'єднаних родинними зв'язками нуклеарних сімей, також родичів подружжя по прямій чи бічній лініях.
Залежно від кількості учасників розрізняють моногамний і полігамний шлюб. (див. табл. 2.3) Моногамія (від грец. monos - один, gamos - шлюб) – форма шлюбу, коли чоловікові і жінці дозволяється мати одночасно тільки один шлюб. Полігамія (від грец. polis - багато, gamos - шлюб) означає багатошлюбність, тобто це є форма групового шлюбу.
Полігамія має декілька форм. Розрізняють поліандрію (від грец. andros - чоловічий) – багатомужжя (союз однієї жінки з кількома чоловіками), та полігінію (від грец. Hyne - жінка) - багатоженство (союз одного чоловіка з кількома жінками).
До альтернативних форм сім'ї відносять неповну сім'ю, тобто сім'ю, що складається з матері або батька і дитини (дітей). Цей тип сім'ї є однією з альтернатив сім'ї, побудованій на шлюбі. Розрізняють неповну сім'ю, що виникає в результаті розлучення або смерті одного з подружжя, і материнську сім'ю, тобто таку сім'ю, яка складається з матері і дитини /дітей, народжених поза шлюбом.
За структурою влади сім’ї бувають авторитарними і демократичними.
У принципі, будь-який критерій може стати основою виокремлення і аналізу тієї чи іншої сімейної структури. Але ті структури, які були наведені вище, відносяться до числа найважливіших, оскільки саме з ними тісно пов’язано виконання сім’єю основних соціальних функцій.
 
 

2. Основні функції сім’ї у суспільстві.
Соціологія вивчає сім’ю як на макро-, так і на мікрорівні. Специфіка цього вивчення полягає в тім, що сім’я на макрорівні розглядається як найдавніший соціальний інститут, що регулює відтворення людини за допомогою відповідних організаційних форм, системи ролей і норм; на мікрорівні – як суттєвий елемент соціальної структури суспільства, малу соціальну групу.
Коли сім’я розглядається як мала соціальна група, то особлива увага звертається на аналіз міжособистісної взаємодії в сім’ї, організацією сімейного життя, групову поведінку.
Аналіз сім’ї як соціального інституту дає можливість визначити функції сім’ї, і з’ясувати, наскільки функціонування сім’ї і спосіб її життя відповідає потребам суспільства.
При цьому вивчаються не конкретні сім’ї, а зразки сімейної поведінки, притаманні певним культурам чи соціальним групам.
У соціологічному плані сім’я виникає з моменту утворення подружньої пари. В процесі свого існування сім’я проходить ряд соціальних і демографічних стадій, послідовність яких складає життєвий цикл сім’ї.
Виділяється різна кількість фаз цього циклу:
1) утворення сім’ї;
2) початок дітонародження – народження першої дитини;
3) завершення дітонародження – народження останньої дитини;
4) порожнє гніздо – вступ в шлюб і виділення із сім’ї останньої дитини;
5) припинення сім’ї – смерть одного із подружжя.
За іншим підходом виокремлюють чотири стадії життєвого циклу сім’ї:
1) «ріст» сім’ї (від моменту вступу в шлюб до народження останньої дитини);
2) стабільність сім’ї (від моменту народження останньої дитини до залишення родини одним із дорослих дітей);
3) зрілість сім’ї (час виходу дітей із сім’ї);
4) «загасання» (від виходу із сім’ї останньої дорослої дитини до смерті подружжя).
Зміст діяльності сім’ї розкривається в її функціях. Під функціями сім’ї розуміють спосіб прояву активності, життєдіяльності сім’ї та її членів.
Оскільки сім’я взаємодіє, з одного боку, із суспільством, а з іншого – з окремими способами (членами сім’ї) то й ті функції, які вона виконує стосовно суспільства, називають суспільними функціями, а ті, які виконуються щодо окремих членів сім’ї, - індивідуальними.
Суспільні функції пов’язані з потребою суспільства в інституті сім’ї, а індивідуальні – з потребами особи, що належить до сімейної групи.
Функції сім’ї історично зумовлені соціально – економічним станом суспільства. Під впливом еволюції суспільства змінюються їх характер та ієрархія.
Сфера сімейної діяльності
Суспільні функції
Індивідуальні функції

Репродуктивна
Біологічне відтворення суспільства
Задоволення потреби в дітях

Виховна
Соціалізація дітей і молоді, підтримання безперервності функціонування суспільства
Задоволення потреби в контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях

Соціально – статусна
Передавання певного соціального статусу членам сім’ї, відтворення соціальної структури суспільства
Задоволення потреб у соціальному просуванні

Первинного соціального контролю
Відповідальність та обов’язки батьків щодо поведінки дітей, моральна регламентація поведінки членів сім’ї
Формування та підтримання моральних санкцій за порушення норм взаємин між членами сім’ї

Сексуальна
Контроль статевої поведінки членів суспільства
Задоволення статевих потреб

Духовного спілкування
Розвиток членів сім’ї як особистостей
Духовне взаємозбагачення членів сім’ї

Емоційна
Емоційна стабілізація членів суспільства
Емоційна підтримка, задоволення потреб в особистому щасті членів сім’ї

Матеріального забезпечення
Матеріальна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів суспільства
Надання матеріальних коштів одними членами сім’ї іншим

Господарсько – побутова
Підтримання соціального здоров’я членів суспільства, догляд за дітьми
Надання господарсько – побутових послуг одним членам сім’ї іншим

Організації дозвілля
Організація дозвілля членів суспільства
Задоволення потреб у суспільному відпочинку


3. Стан і тенденції розвитку сучасної сім’ї в Україні
Сім'я як соціальний феномен пройшла складний шлях історичного розвитку, основними етапами якого, на думку американського соціолога Дж. Голдторпа, слід вважати такі:
1-й етап сім'я у дохристиянському суспільстві (з домінацією парної сім'ї, пізніх шлюбів, великою кількістю самотніх людей);
2-й етап сім'я в християнському суспільстві (з великим впливом церкви на сімейне життя і шлюб, забороною шлюбів між кровними родичами, з добровільним вступом до шлюбу, практичною неможливістю розлучень, забороною абортів тощо);
3-й етап сім'я в індустріальному суспільстві (з початком промислової революції наприкінці ХУШ ст. відбувається перша революція в сімейному житті: зниження віку вступу до шлюбу, збільшення народжуваності, значне поширення жіночої праці, дозвіл розлучень за судовим рішенням і т. ін.).
Останній сучасний етап, що триває і в наш час, привніс у розвиток сім'ї радикальні зміни, які дістали серед науковців визначення революційних. Соціологи, характеризуючи сучасний етап розвитку сім'ї, називають його черговою (другою) революцією в сімейному житті, яка не тільки внесла радикальні зміни у сімейні стосунки, місце та роль сім і у суспільстві, але й, на думку частини вчених, фактично поставила під сумнів саме існування сім'ї. Серед соціальних умов, які дають підставу робити подібний висновок, називають такі:
по-перше, зростання економічної незалежності жінок та активне залучення їх до трудової діяльності (а це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім'ї, рівноправності з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками та майном сім'ї тощо);
по-друге, утворення двох центрів життя місця праці і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім'ї);
по-третє, еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, збереженням секретності позашлюбних зв'язків, діяльністю широкої мережі засобів масової інформації, які проголошують вільне статеве кохання мало не основним мірилом рівня цивілізованості сучасних чоловіків і жінок, зміною загального ставлення суспільства до сексуальної поведінки з тенденцією пом'якшення традиційних уявлень про дозволене і недозволене тощо);
по-четверте, винахід надійних контрацептивних засобів і методів запобігання вагітності (вперше в історії людства за допомогою таких засобів вдалося відокремити секс від зачаття).
Аналіз впливу названих обставин показує на їхню загальність і типовість для усього сучасного цивілізованого світу. Отже, можна зробити висновок про типовість та порівняну універсальність наслідків впливу зазначених обставин на сучасну сім'ю, на визначення тенденцій її подальшого розвитку. До таких тенденцій відносять: 1) збільшення кількості розлучень (абсолютне і відносне); 2) збільшення кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом; 3) зменшення середньої тривалості шлюбу; 4) відкладення часу вступу до шлюбу; 5) проживання подружніх пар без оформлення шлюбу; 6) зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з подальшим старінням населення та навіть його депопуляцією; 7) збільшення кількості самотніх людей, які не одружуються; 8) зменшення кількості повторних шлюбів тощо.
Зрозуміло, що зазначені тенденції тією чи іншою мірою притаманні й розвиткові сім'ї в Україні. При загальній кількості сімей (близько 17 млн.) середній розмір сім'ї коливається від 3,1 до 4 осіб. У нашій країні протягом року реєструється близько 500 тис. шлюбів, або 9,3-9,5 на тисячу мешканців. Це один з найнижчих показників серед країн СНД (ще нижчий лише у Росії і Вірменії), хоча дещо вищий, ніж у Франції, Швеції, Японії, Швейцарії і Канаді (там 4,9-7,3 шлюбів на тисячу мешканців). Водночас за 2003 рік в Україні зареєстровано понад 240 тис. розлучень. Основні їх причини такі: зловживання спиртними напоями (пияцтво переважає серед чоловіків); різниця в характерах та інтересах і пов'язані з нею сімейні чвари; передчасне, непродумане одруження; незадоволення сімейним життям, зрада; втручання третіх осіб; фінансові труднощі; нездатність або небажання когось із подружжя мати дітей тощо. Аналіз також показує, що понад 3/4 молодих одружуються до 28 років, а пік розлучень припадає на 1-4-й роки подружнього життя. Найміцніші шлюби на Закарпатті, найменш міцні в Криму. Зростає питома вага повторних шлюбів (2324%). Щорічно до 200 тис. дітей залишаються без одного з батьків. Збільшується кількість матерів-одиначок, дошлюбних дітей. Через підвищення у порівнянні з народжуваністю рівня смертності та еміграції, в Україні починаючи з 1991 р. відбувається природне скорочення населення.
Отже, основні сучасні тенденції розвитку сім'ї, що зумовлені станом українського суспільства, можуть бути зведені до таких:
- по-перше, шлюб, що лежить в основі сім'ї, стає рівноправним, добровільним, вільним від примусу, корисливості, втручання чи тиску третіх осіб;
- по-друге, дотримується принцип егалітарності, не обмежуються права й не принижується гідність жінок і чоловіків, що забезпечує кожному з них рівні можливості професійного та духовного зростання;
- по-третє, в сучасній сім'ї долається відчуження подружнього життя; системою прав та обов'язків створюються реальні передумови для усунення суперечності між любов'ю та обов'язком;
- по-четверте, суспільство об'єктивно зацікавлене у зміцненні шлюбно-сімейних стосунків не шляхом зовнішнього тиску на сім'ю, правових та інших заборон, а за рахунок зростання її внутрішньої згуртованості, посилення подружньої і батьківської відповідальності.
За результатами аналізу стану і тенденцій розвитку сім'ї в Україні відомий український соціолог І. Мигович дійшов висновку, що за цих умов зростає суспільне значення підготовки юнаків і дівчат до шлюбу, підтримки молодих сімей, створення мережі необхідних соціальних служб, медико-психологічних консультаційних центрів, розвитку вітчизняної демографії, цілеспрямованої демографічної політики держави тощо.
Демографія одна із суспільних наукових дисциплін, що вивчає населення та закономірності його розвитку. Головне місце в ній посідають дослідження проблем відтворення населення, змін його кількісного складу, розміщення під впливом як звичайного руху (народжуваність, смертність), так і міграції населення. При цьому слід пам'ятати, що відтворення населення залежить не лише від природних факторів. Значною мірою воно обумовлене соціально-економічними умовами життєдіяльності суспільства.
Як свідчить світова практика, демографічні процеси в суспільстві розпинаються надто бурхливо й нерівномірно. За останнє десятиліття ця проблема стала однією з найважливіших у сучасному світі. Суть її, з одного боку, у високих темпах збільшення населення світу, а з іншого у зниженні народжуваності. Сучасні демографічні процеси торкнулися багатьох держав, у тому числі й України, де, починаючи з 1992 р. рівень смертності населення перевищує рівень народжуваності. А це, як відомо, негативно впливає на відтворення трудових ресурсів, на розвиток соціально-економічних та інших життєво важливих сфер суспільства. Тому з метою урегулювання процесів дитячої народжуваності багато держав свідомо розробляють і втілюють у життя активну демографічну політику.
Демографічна політика це система соціальних, економічних та юридичних заходів держави та інших суспільних інституцій, спрямованих на досягнення в перспективі бажаного рівня дитячої народжуваності. Основні елементи демографічної політики: охорона материнства; поліпшення матеріального рівня багатодітних та малозабезпечених сімей; творення і розвиток широкої мережі медичних та дитячих закладів; наявний безкоштовної і якісної медичної допомоги; надання допомоги при народженні дитини (виплати і пільги); надання оплачуваних відпусток у зв'язку з вагітністю та доглядом за дітьми, надання різноманітних пільг молодим сім'ям, передусім, у забезпеченні їх житлом.
Демографічна політика, як правило, здійснюється у двох протилежних напрямках. Вона може бути спрямована або на підвищення народжуваності серед населення (там, де спостерігається її низький рівень), або, навпаки, на зниження народжуваності (там, де цей рівень дуже високий, наприклад, в Китаї).
Як бачимо, обидва напрямки безпосередньо пов'язані з сімейним життям і залежать від рівня державної політики щодо підтримки сім'ї. Важливо об'єднати для цього усіх суб'єктів соціальної політики нашої держави владні структури, систему освіти і виховання, наукові установи, систему охорони здоров'я і соціального захисту, а також широку громадськість. Передумови для такої координації постали зі створенням в Україні відповідного Міністерства сім'ї, молоді та дітей, функції якого охоплюють сьогодні найважливіші соціальні складові сім'ї: батьків і дітей. Як свідчить історична практика, періоди духовного піднесення суспільства супроводжуються, як правило, зростанням поваги до сім'ї, матері, жінки, Таке ставлення до сім'ї притаманне й українському менталітетові і є глибоким духовним підґрунтям для формування та здійснення ефективної державної соціальної політики підтримки і захисту сім'ї в умовах трансформації українського суспільства до ринкової економіки.
Резюме:
1. Соціологія сім'ї це спеціальна соціологічна теорія, що вивчає сім'ю як соціальний феномен у всій сукупності її соціальних характеристик і стосунків.
2. Об'єкт цієї науки сім'я, що виступає у двох іпостасях: як мала контактна соціальна група, тобто певна форма взаємодії людей, з одного боку, і як специфічний соціальний інститут, що здійснює регулювання відтворення людини за допомогою певної системи ролей, норм і організаційних форм з другого.
3. Предмет соціології сім'ї закономірності та специфічні соціальні відносини, що виникають між сім'єю і суспільством та всередині сім'ї, а також процеси її утворення, функціонування та розвитку.
4. Основними функціями сім'ї в суспільстві є: репродуктивна, виховна, господарсько-побутова, емоційна, первинного соціального контролю, дозвільна, соціально-статусна, матеріального забезпечення, сексуальна тощо.
5. Серед основних тенденцій розвитку сучасної сім'ї виділяють: 1) зростання кількості розлучень, неповних сімей та позашлюбних дітей, а також людей, що не одружуються та подружжів без оформлення шлюбу; 2) зменшення тривалості шлюбу, розміру сім'ї і народжуваності дітей, кількості повторних шлюбів.
6. Стан розвитку сім'ї в Україні вимагає розробки виваженої й активної державної соціальної політики, що зорієнтована на підтримку сім'ї, і передбачає об'єднання зусиль усіх державних структур, соціальних інституцій та громадськості щодо створення передумов для її подальшого розвитку.
Рекомендована література
1. Волович В І., Головченко Г. Т., Горлач М. І., Жиленкова І. М., Кремень В. Г. Соціологія. Х.: Видавничий будинок "Фактор", 2006. 767 с. 2. Гаспарян Ю.А. Семья на пороге 21 века: социологические проблемы. – СПб., 1999. – 320 с. 3. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2004 4. Піча В.М. Соціологія сім’ї. – Львів, 1994. 5. Соціологія: Підручник / І.С. Дзюбко, К.М. Левківський, В.П. Андрущенка та ін. К.: Вища шк., 1998. 415 с. 6. Спеціальні та галузеві соціології: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Є. Пилипенка. – К.: Каравела, 2003. – 299 с.
 
 

 

Заголовок 1 Заголовок 215

Приложенные файлы

  • doc 18698639
    Размер файла: 121 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий