MP Lek.2 Pravovidnosini

МИТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

План
1. Поняття та види митних правовідносин
2. Склад митних правовідносин
3. Особливості міжнародно-правових митних відносин

1. Митні правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами митного законодавства.
До митних відносяться правовідносини, пов'язані з:
– виконанням митної політики усередині політики і на міжнародному спілкуванні;
– встановленням порядку і організацією переміщення через митний кордон товарів і предметів фізичних осіб і др.;
– обкладенням митними зборами і митними зборами;
– організацією діяльності органів митного контролю;
– здійсненням митного контролю;
– взаємодією митних органів різних державних і міжнародних організацій в митній сфері;
– застосуванням стягнень і покарань за порушення митного законодавства;
– охороною меж держави;
В основному предмет митного права складають управлінські відносини, але мигне право й охоплює собою надання митних послуг – цивільні відносини. Виділяти останні з комплексу митної справи недоцільно. Хоча в структурі цих відносин і переважають управлінські рішення, вони не вичерпують усього предмета митного правового регулювання. До його складу входять і багато інших, якісно необхідних суспільних відносин, які регулюються нормами різних галузей права: конституційного, адміністративного, трудового, банківського, міжнародного права та інших. Будучи різнорідними за своїм складом та належністю, усі ці відносини інтегровані у визначену специфічну спільність – митні відносини за однією спільною для всіх ознакою, що систематизує: переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон. Тому митні відносини, будучи комплексними, все ж таки складають єдине ціле й виділяються як самостійний предмет комплексної галузі митного права.
Відносна самостійність правовідносин визначається й через такий їхній елемент, як суб'єктний склад. Учасниками регульованих митним правом суспільних відносин є широке коло осіб, які беруть участь у переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон та митні органи, що легалізують це переміщення. До них відносяться: митні органи; особи, що переміщують товари, - їхні власники; покупці, власники та інші особи, що причетні до здійснення дій по ввозу чи вивозу товарів; декларанти, брокери, власники складів тимчасового зберігання; перевізники й т. ін. Ці відносини мають свій об'єкт: товари, предмети, транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон.
Комплексний характер митних правовідносин об'єктивно обумовлює й застосування різних методів їх правового регулювання. Дня кожного виду суспільних відносин, які охоплюються поняттям "митні, застосовуються властиві їм способи впливу. Комплексному характеру митних відносин відповідає "комплексний метод" митного права - комбінаційне застосування правових способів впливу на суб'єктів в аспекті забезпечення митних режимів і реалізації інших засобів митної політики входять до складу інших галузей права, анітрохи не спростовує висновку про їхню незмінну належність до митного права. Норми з "подвійним громадянством" з тим же предметом, тим же способом впливу входять в інші галузі права. Вони функціонально поєднуються в системі митного права. Порівняння показує, що МК України містить самостійне нормативне регулювання, більш повне, детальне й чітке як щодо складу адміністративних правопорушень у митній сфері (митні правопорушення), так і провадження по них (митний процес).
Правові відносини можна класифікувати за предметом правового регулювання на конституційні, цивільні, адміністративні, трудові, фінансові та ін. За функціональним призначенням виокремлюють дві великі групи правовідносин: регулятивні та охоронні. Необхідно також розрізняти матеріально-правові та процесуально-правові правовідносини. За часом дії розрізняють довгострокові та короткострокові правовідносини (також розділяють за іншими критеріями: див. Теорію держави і права та Цивільне право)

2. Основною характеристикою будь-якого правовідношення, у тому числі митного, є склад, що містить елементи:
1) об’єкт – то, з приводу чого суб’єкти вступають у правовідносини (матеріальні і нематеріальні блага). Залежно від характеру і видів правовідносин їх об'єктами є:
– предмети матеріального світу: частини матеріальної природи, природні ресурси, земля, надра, ліс тощо;
– речі і цінності: засоби виробництва і споживання, будівлі, цінні папери, гроші тощо. Вони є об'єктами майнових правовідносин, таких як купівля-продаж, дарування, заклад, обмін, зберігання, спадкоємство тощо;
– особисті немайнові блага: життя, безпека, честь, гідність, відпочинок, освіта, здоров’я, свобода, право на ім’я, недоторканність житла тощо. Вони є об’єктами правовідносин різних галузей права і врегульовані нормами кримінального, адміністративного, цивільного, конституційного, сімейного права тощо;
– послуги, як результат певної поведінки, внаслідок якої виникають права і обов’язки суб’єктів правовідносин. Вони мають місце у сфері управління, побутового обслуговування, господарської, культурної, освітянської та інших сфер діяльності людини (наприклад, правовідносини, які виникають з приводу перевезення вантажу). Уповноважену особу цікавить переважно результат дій зобов’язаної особи – доставка перевізником вантажу в пункт призначення у визначений термін, а не його поведінка;
– продукти духовної творчості. Це результати інтелектуальної діяльності: твори мистецтва, музики, літератури, “ноу-хау”, комп’ютерні програми та ін. З приводу таких об’єктів виникають правовідносини духовного характеру (наприклад, правовідносини між автором і видавництвом; відвідування картинної галереї, театральної вистави, опери, балету тощо).
Стосовно митного праваєктами можуть бути товари та предмети, що перетинаються через митний кордон України, послуги, послуги та роботи, що здійснюються у митній сфері, митні правила щодо оформлення, контролю тощо.
2) суб’єкти – учасники правовідносин. Суб’єкти правовідносин поділяються на індивідуальні (фізичні особи) і колективні (об’єднання осіб).
Індивідуальними суб’єктами правовідносин є: громадяни, іноземні громадяни; особи без громадянства(апатриди); особи з подвійним громадянством (біпатриди). Об’єднуючись, індивідуальні суб’єкти створюють колективні суб’єкти правовідносин, до яких можна віднести партії, спортивні організації, групи виборців, виборчий корпус, колективи підприємств, організації, які можуть бути як недержавними, так і державними. До колективних суб’єктів відносяться різні види юридичних осіб, частини держави, держава в цілому, державі світу, міжнародні організації.
Суб’єкти права реалізують свої права і обов’язки завдяки наявності у них правосуб’єктності, яка є можливістю й здатністю особи бути суб’єктом правовідносин з усіма правовими наслідками. Правосуб’єктність складається з правоздатності та дієздатності (у тому числі деліктоздатності).
3) зміст – складають закріплену у правових нормах права і обов’язки учасників правовідносин, а також їх реальна поведінка по реалізації цих прав і обов’язків та їх результати. Суб’єктивне право – це гарантована правом і законом міра можливої або дозволеної поведінки особи. Юридичний обов’язок – це вид і міра необхідної поведінки, яка встановлена законом
Юридичні факти є необхідними умовами (підставами) для виникнення, зміни та припинення правовідносин. Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, припинення або зміну правових відносин.
За вольовою ознакою юридичні факти поділяються на юридичні дії та юридичні події.
Юридичні дії – це факти , які породжують, змінюють або припиняють правовідносини на основі волевиявлення людей. У свою чергу вони поділяються на правомірні (наприклад, вихід на пенсію, поступлення на роботу, реєстрація шлюбу і т. ін.) і неправомірні (наприклад, усі види правопорушень). Протиправні юридичні факти, або правопорушення, – це дії, що суперечать (не відповідають) вимогам норм права і на підставі яких у суб’єктів виникає юридична відповідальність.
У залежності від виду юридичної відповідальності, що наступає за їх вчинення, правопорушення поділяються на провини та злочини
Юридичні події – це такі обставини, які породжують, змінюють або припиняють правовідносини незалежно від волі людей (наприклад, стихійні лиха, пожежі, землетруси і т. ін.).
За юридичним наслідками юридичні факти бувають:
а) правоутворюючі, на основі яких суб’єкти набувають певних прав і обов’язків (наприклад, акт купівлі автомобіля породжує виникнення права власності на автомобіль у покупця);
б) правозмінюючі, що тягнуть за собою збільшення або зменшення обсягу певних прав і обов’язків (наприклад, перехід на іншу роботу змінює коло прав і обов'язків робітника);
в) правоприпиняючі (скасування державної реєстрації припиняє існування юридичної особи).
За складом юридичні факти бувають:
а) прості; б) складні.
Прості юридичні факти складаються з однієї життєвої події або дії суб'єктів права (наприклад, написання заяви про відпустку).
Складні представляють собою сукупність кількох простих юридичних фактів (наприклад, призив громадянина на дійсну військову службу вимагає українського громадянства, досягнення певного віку, наявності певного стану здоров'я, відсутності права на відстрочку).
За тривалістю дії юридичні факти бувають:
а) одноразові ; б) тривалі.

3. Міжнародне митне право – це самостійна галузь міжнародного права, що складається з принципів і норм регулюючих відносини, що складаються між суб'єктами міжнародного права в процесі їх співпраці по митницях і пов'язаним з ним питанням міжнародних економічних, торгових, транспортних зв'язків і туризму.
Міжнародне митне право складається із значного числа багатобічних і двосторонніх конвенцій і договорів про співпрацю митних справах. У Україні право підписувати договори має Президент України, Прем'єр-міністр України і Міністр закордонних справ. Також в систему міжнародного митного законодавства входять рекомендації з митних питань Всесвітньої митної організації (ВМО).
Процес включення норм міжнародного прав в національне законодавство України називається імплементація.
До особливостей застосування міжнародного митного права (здійснення міжнародно-правових відносин) в правовій системі України відносяться:
1. Прийнята в Україні система імплементації норм міжнародного митного права, згідно якої всі міжнародні договори і документи повинні бути ратифіковані Верховною Радою України.
2. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, які містяться в національному законодавстві про митну справу, то застосовуються правила міжнародного договору.
3. Постійна тенденція до розвитку міжнародних зв'язків Держмитслужби, що передбачає різноманітність форм співпраці, розширення круга країн, з якими встановлені договірні відносини у області митних питань (на сьогодні це держави-учасники СНД, країни Бельгії, багато західних країн).
4. Ухвалення допомоги від митних служб розвинених держав (Франція, Італія, США, Великобританія, ФРН) в справі технічного оснащення і підготовки українських митників.
5. Входження України у ВМО з штаб-квартирою в Брюсселі (у 1997 р. вибрана у фінансовий комітет, в 1998 р. в Політичну комісію, тобто в два ведучих органів ВМО).
6. Розробка дії механізму розумного поєднання концепції примату міжнародного права з правом кожної суверенної держави.


15

Приложенные файлы

  • doc 18814114
    Размер файла: 48 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий