Lektsia 22

22. Поняття кредитних операцій банків

План:
1. Сутність, принципи та функції кредиту.
2. Форми та види банківського кредиту.
3. Суб’єкти кредитних відносин.
4. Умови кредитної угоди.

Рекомендована література:
1. Міщенко В.І. «Банківські операції» стор. 277-283
2. Мороз А.М. «Банківські операції» стор. 130-139
3. Шевченко Р.І. «Банківські операції» стор. 53-55
1. Сутність, принципи та функції кредиту.
Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» ст. 17, 50 та нормативними актами Національного банку України, він видає комерційним банкам ліцензію на здійснення кредитування юридичних і фізичних осіб. Банк може отримати ліцензію на надання кредитів позичальникам за умови виконання таких вимог, які затверджені Національним банком України.
Кредит – економічна категорія, яка є виразом відносин між суб’єктами господарювання щодо надання й отримання позики в грошовій чи товарній формі на умовах повернення, строковості й платності.
Відповідно із Законом України “Про банки і банківську діяльність” кредитні операції – вид активних операцій банку, які пов’язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання позик у готівковій або безготівковій формі та надання кредитів у формі врахування векселів, розміщення депозитів, операцій репо, на фінансування будівництва житла, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування, а також операцій з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені.
У кредитних відносинах беруть участь 2 сторони (суб’єкти кредитних відносин): кредитор – який надає кредити у тимчасове користування і позичальник – який отримав кредит. А ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, стосовно яких укладається угода позички, є об’єктами кредиту. В умовах ринкової економіки об’єктом кредитних відносин переважно є гроші як загальний ресурс.
Принципи банківського кредитування – основні положення кредитного механізму, що визначають процес кредитування. Тобто це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.
До принципів кредитування належать:
1. Цілеспрямованість кредитування, при якому кредити надаються лише на визначені в кредитній угоді цілі (об’єкти користування).
2. Диференційованість кредитування, при якому різним позичальникам кредити надаються на різних умовах, що залежить від характеру позичальника, спрямованості та терміну надання кредиту, ступеня ризику тощо.
3. Забезпеченість кредиту, тобто відповідність між вартістю майна, що є заставою позички і заборгованістю за позичкою; а також наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відповідних засобів забезпечення наданого кредиту( застава, поручительство, гарантія, страхування тощо).
4. Поверненість означає, що кредит має бути повернутий позичальником банкові. Поверненість є тією особливістю, котра відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно –грошових відносин.
5. Строковість кредиту – це необхідна форма досягнення поверненості кредиту. Принцип строковості означає, що кредит має бути не тільки повернений, а й повернений в заздалегідь обумовлений строк, тобто в ньому міститься конкретно виражений фактор часу. Строк повернення кредиту є граничним інтервалом часу, протягом якого кредитні кошти є в розпорядженні позичальника, й служать мірою, за межами якої кількісні зміни в часі перетворюються в якісні: якщо затягується строк користування кредитом, то викривляється сутність кредиту, що негативно впливає на стан грошового обігу в цілому по країні.
6. Платність кредиту, який полягає в тому , що за користування ним позичальник має сплатити банку позичковий відсоток. Ставка банківського відсотка – це своєрідна “ціна” кредиту. Платність(ціна) кредиту безпосередньо на господарський (комерційний) розрахунок підприємців, стимулює їх до збільшення власних коштів і раціонального використання залучених коштів. Щодо банку, то платність кредиту забезпечує його витрат, пов’язаних зі сплатою відсотків за залучені на депозити кошти, управлінські витрати, а також отримання прибутків для збільшення ресурсних фондів для кредитування та використання на інші власні потреби.
Всі перелічені принципи повинні забезпечити виконання головного
принципу: збереження основної суми кредиту при виконанні банком кредитних операцій.
При визначенні функцій кредиту треба мати на увазі, що при зміні економічної суті кредиту в процесі історичного розвитку змінюються і його функції.
Питання про функції кредиту є дискусійним. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а їх кількості. Зупинимося лише на трьох:
– Перерозподільча функція.
– Функція створення грошей.
– Контрольна функція.
Перерозподільча функція полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств, господарських товариств і населення для задоволення їхніх виробничих або особистих потреб.
Іншою функцією кредиту є створення ним грошей для грошового обігу (емісійна функція), яку виконує тільки банківський кредит. Методами кредитної експансії (тобто розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу (причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж її випуск в обіг).
Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника. Можливість такого контролю випливає із самої природи кредиту. Треба зазначити, що вступивши в кредитні відносини, одержувач кредиту також має здійснювати контроль за своєю діяльністю з тим, щоб своєчасно і повністю повернути кредитні ресурси.
2. Форми та види банківського кредиту
В економічній літературі розрізняють три основні форми кредиту:
– товарний, що виникає між продавцями і покупцями, коли покупці одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу;
– грошовий;
– кредит у вигляді гарантій.
Банки у своїй діяльності використовують другу і третю форму, при цьому остання виражається в зобов’язанні банку гарантувати платіж клієнтові у випадку, коли той не зможе оплатити свої рахунки.
Що стосується товарної форми кредиту, то банк може обслуговувати або проводити операції з інструментом комерційного кредиту – векселем, де банк не являється прямим учасником кредиту у товарній формі, а також може бути учасником лізингу.
Найбільш розповсюджена форма кредиту на Україні – грошова, при організації міжнародних операції та розрахунків – гарантії.
Що стосується видів банківського кредиту ( кредитні відносини де однією із сторін виступає банк), то їх кількість обумовлюється кількістю критеріїв для класифікації.





Роль банку (кредитор чи позичальник)
- активні
- пасивні


За строками користування

- до запитання (онкольний)
- строковий:
- короткострокові(до 1 року)
- середньострокові(до 3 років)
- довгострокові (понад 3 роки)


За призначення

- на виробничі цілі ( юридичним особам під основні засоби та обігові кошти)
- споживчий кредит (фізичним особам)


За ступенем ризику

- стандартні
- під контрол
- субстандар
- сумнівні
- безнадійні


За забезпеченням

- бланкові(незабезпечені)
- забезпечені:
- заставою (в тому числі ломбардний)
- гарантійним зобов’язанням чи порукою
- страхуванням


За методами надання

- у разовому порядку
- відповідно до відкритої кредитної лінії
- гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання)


За строками погашення

- водночас
- у розстрочку
- достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника)
- з регресією платежів
- після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу)


За строками погашення

- водночас
- у розстрочку
- достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника)
- з регресією платежів
- після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу)
- паралельні

3. Суб’єкти кредитних відносин – особи, які беруть участь у процесі кредитування. Види та основні вимоги до них:
1) до банківських установ:
– наявність ліцензії НБУ;
– дотримання економічних нормативів;
– дотримання інших вимог НБУ;
2) до суб’єктів господарювання:
– забезпеченість власними коштами (не менше ніж 50% видатків);
– дотримання фінансової дисципліни;
– кваліфікація керівництва;
– оцінка продукції;
– конкурентоспроможність;
– економічна кон’юнктура та ін.
4. Умови кредитної угоди
Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів.
Кредитний договір це юридичний документ, що визначає взаємні обов’язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за угодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і погашення позичок, розмір проценту за кредит та інші умови, які не суперечать чинному законодавству.
На практиці банки розробляють типові форми кредитних угод, основними положеннями яких є:
1) опис суб’єктів угоди визначається, хто позичальник, хто кредитор; якщо кредиторів кілька хто провідний кредитор. Важливо визначити юридичні права сторін, що підписують договір;
2) опис умов кредитування вказуються сума і строк кредиту, порядок його видачі та погашення. Погашення кредиту передбачається на конкретну дату або в розстрочку;
3) зобов’язання позичальника повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом;
4) опис забезпечення кредиту з посиланням на угоди, що є частинами кредитного договору (договір застави, гарантії, поручительства, страхова угода);
5) обмежувальні умови:
а) Захисні статті це список дій чи умов, яких повинен дотримуватись позичальник протягом дії кредитного договору (зобов’язання періодично подавати банку звітну документацію, надавати працівникам банку інформацію про свою господарську діяльність).
б)Негативні статті це список умов, які не повинен допустити позичальник (заборона отримання додаткових кредитів, передачі в заставу третім особам активів, надання гарантії, невиплати дивідендів, заробітної плати вище встановленого рівня, злиття з іншими компаніями);
6) права суб’єктів угоди. Банк залишає за собою право вимагати дострокового погашення кредиту у випадку порушень умов кредитної угоди. Позичальник може домагатися перенесення строків погашення позички, підвищення суми позички, права достроково погашати кредит;
7) санкції за порушення умов угоди. Порушення з боку позичальника умов кредитної угоди карається шляхом стягнення пені, яка нараховується на суму боргу або на суму кредиту, або на суму порушення.
Банк може заперечити проти надання наступної суми кредиту, вимагати дострокового погашення кредиту, відмовитись від подальшого співробітництва з клієнтом, ініціювати процедуру банкрутства підприємства. Порушення умов кредитної угоди з боку банку так само тягне за собою фінансові санкції. В угоді можна зазначити, хто буде відшкодовувати витрати на вирішення спорів;
8) строк набуття угодою чинності;
9) можливості зміни умов угоди;
10) юридичні адреси суб’єктів угоди, підписи уповноважених осіб, скріплені печатками.


Контрольні запитання та завдання:
Що таке кредит?
Дайте визначення кредитним операціям.
Назвіть принципи кредитування.
Розкрийте сутність функцій кредиту
Назвіть основні форми кредиту.
Яка найбільш розповсюджена форма кредиту в Україні?
Хто є суб’єктами кредитних відносин?
Назвіть основні положення кредитних угод.








13PAGE 15


13PAGE 14215
















15

Приложенные файлы

  • doc 18814131
    Размер файла: 81 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий