lektsia 5

Root EntryЛекція: Банківські системи деяких пострадянських країн

План

1. Банківська система Росії
2. Банківська система Білорусії
3. Банківська система Казахстану

Мета: розглянути сучасний стан банківських систем постсоціалістичних країн, що функціонують у межах Єдиного економічного простору та з'ясувати основні тенденції їх подальшого розвитку


Перелік літератури:

Банківська справа : Навчальний посібник / О. Д. Вовчак, Н. М. Рущишин. - Львів : Новий Світ-2000, 2008. - 559,[1] с. : табл. - (Сер. "Вища освіта в Україні").
Тенденції розвитку світової та вітчизняної банківських систем [Текст] / О. А. Брегеда, С. М. Савчук // Фінанси України. - 2010. - № 4. - С. 27-34.
Конвергенція національних банківських систем постсоціалістичних країн в умовах євроінтеграції / І. А. Зарицька // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 7. - С. 27-41 
ЧАСТИНА III. БАНКІВСЬКІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН
Особливість розвитку та функціонування банківських систем постсоціалістичних країн полягає в одноманітній побудові банківської системи до початку її реформування. До переходу країн (Росії, Білорусії, України, Казахстану, Польщі, Угорщини та ін.) до ринкових важелів регулювання банківські системи були органічно вбудовані в командно-адміністративну модель управління, знаходилися в повному політичному та адміністративному підпорядкуванні уряду, насамперед Міністерству фінансів.
Замість розгалуженої банківської системи функціонувало декілька банків та система "Сберигательных касс". За межі кредитної системи була винесена система страхування. Такий спосіб господарювання повністю ліквідував можливість ринкових відносин, він тільки сприяв розвитку жорсткої централізації системи управління.
Основними недоліками банківської системи соціалістичних країн можна було назвати:
- відсутність вексельного обігу;
- виконання центральним банком функцій держбюджету;
- списання боргів підприємствам, особливо в сільському господарстві;
- проведення операцій щодо перекредитування усіх секторів економіки;
- втрата банківської спеціалізації;
- монополізм, який був обумовлений відсутністю у підприємств Інших джерел кредитів;
- низький рівень відсоткових ставок;
- слабкий контроль банків (на основі кредиту) за діяльністю різних сфер економіки;
- безконтрольна емісія кредитних і банківських грошей.
У зв'язку із розвитком країн, їх економічних систем, зовнішньоекономічних зв'язків виникла необхідність реформування банківської системи кожної країни постсоціалістичного простору та наближення її структури до банківських систем країн із ринковою економікою.
Розділ 10 Банківська система Росії
10.1. Історичний розвиток банківської системи
Банківська система Росії, як й інших постсоціалістичних країн, зазнала значного реформування у ході історичного розвитку. Так, прискорення темпів зростання промислового виробництва у другій половині XIX ст. у Росії супроводжувалося процесами зростання товарообігу. У зв'язку з цим виникла необхідність ліквідації старої, дореформеної структури банківської системи, у якій головним об'єктом кредитування були населені маєтки, а розміри позик визначалися кількістю кріпосних душ. Такий стан банківської системи опинився у повній суперечності з буржуазною епохою.
Розвиток капіталізму в Росії вимагав створення відповідної кредитно-банківської системи. Протягом порівняно короткого часу в Росії була створена банківська система, яка відіграла важливу роль акумуляції грошових коштів. У кінці періоду промислового капіталізму, крім Державного банку, Дворянського і Селянського банків поземельного кредиту, було 39 акціонерних комерційних банків, декілька сотень товариств взаємного кредиту, понад 200 міських банків і досить численна мережа ощадних кас.
У Росії до 60-х років XIX століття банківська система була централізованою і перебувала під жорстким контролем держави. У період реформ 60-х років уряд створює прообраз дворівневої банківської системи на чолі з Державним банком Росії.
Однак середину XIX століття уже можна назвати періодом зародження банківської системи Росії. З тих пір вона неодноразово реформувалася аж до сьогодні.
напередодні Жовтневої революції в Росії створилася наступна банківська система: Державний банк; банки короткострокового комерційного кредиту (акціонерні і міські банки, товариства взаємного кредиту); банки довгострокового кредиту (державні дворянські земельні банки, міські кредитні товариства); ощадні каси, каси міського і земського кредиту, установи дрібного кредиту тощо.
У жовтні 1918 р. було прийнято декілька законодавчих актів, що вирішили долю складових банківської системи країни. У цей час ліквідовуються товариства взаємного кредиту.
До жовтня 1925 р. у країні налічувалося 1 211 банківських установ (без кредитних кооперативів). З них на частку спецбанків припало 62 % від загальної сукупності банківських установ, тоді як на Держбанк - 38 %. Поряд із Держбанком СРСР виникли спеціалізовані банки, які виявилися за функціями, які вони виконували, комерційними.
15 червня 1927 p., коли був прийнятий закон СРСР "Про принципи побудови кредитної системи", яким передбачалося обмеження сфери діяльності спеціалізованих банків і посилення централізованого керівництва ними з боку Держбанку СРСР.
З січня 1957 р. відбувається ліквідація Торгбанку, Цекомбанку, Сільгоспбанку. їх операції починає виконувати в основному Держбанк. Це знову дозволяє говорити про перетворення Держбанку в "єдиний банк". Таким чином, у країні залишилося три банки - Держбанк СРСР, Будбанк і Внешторгбанк СРСР (Зовнішньоторговельний). Держбанк і Будбанк здійснювали операції на внутрішньому ринку, Внешторгбанк - на зовнішньому.
У 1962 р. Державному банку СРСР були передані ощадні каси, які до того перебували в системі Міністерства фінансів СРСР. Завдяки цьому значні ресурси у формі внесків населення перейшли в розпорядження Держбанку і стали використовуватися на користь кредитування народного господарства.
У середині 80-х років під час пошуку шляхів більш інтенсивного розвитку економіки стали здійснюватися спроби реорганізації банківської системи. У результаті була створена система, що включає Державний банк СРСР, Агропромисловий банк (Агропромбанк), промислово-будівельний банк (Промбудбанк), Банк житлово-комунального господарства і соціального розвитку (Житлсоцбанк), Банк зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк), Банк трудових заощаджень і кредитування населення (Ощадний банк).
На межі 80-х і 90-х років XX століття в суспільній думці почала зароджуватися думка про необхідність переходу до ринкової економіки. На фоні запеклої ідеологічної дискусії навкруги даної проблеми стали створюватися перші недержавні комерційні і кооперативні банки, тобто виник якісно новий напрям формування банківської системи. Чисельність створених комерційних і кооперативних банків швидко зростала. Так, якщо на 1 січня 1989 р. у СРСР їх налічувалося всього 43, то уже через два роки в Росії їх було більше 1 200. Надалі кількість комерційних банків продовжувала швидко збільшуватися на базі державних спеціалізованих банків, які в даній ситуації не могли конкурувати. До сьогодні Держбанк СРСР став виконувати функції центрального банку.
Одночасно ті ж функції поступово здійснював центральний банк РРФСР (Банк Росії"). У країні почалося формування дворівневої банківської системи.
У цих умовах виникла необхідність у відповідній законодавчій базі, що юридично закріплює статус як центрального, так і комерційних банків. На союзному рівні Верховною Радою СРСР були прийняті закони "Про Державний банк СРСР" і "Про банки і банківську діяльність" (11 грудня 1990 р.); у Російській Федерації - закони "Про центральний банк РРФСР (Банк Росії)" і "Про банки і банківську діяльність в РРФСР" (2 грудня 1990 p.). З ухваленням цих законів розвиток мережі комерційних банків характеризувався ще більш швидкими темпами розвитку і певною урегульованістю даних процесів.
Таким чином, на початку 90-х pp. XX століття банківська система набула сучасного дворівневого вигляду
10.2. Особливості функціонування центрального банку Росії
У банківській системі Росії ЦБ РФ (ЦБР) визначений як головний банк країни і кредитор останньої інстанції. Він знаходиться в державній власності і на нього покладені функції загального регулювання діяльності кожного комерційного банку в межах єдиної грошово-кредитної системи країни. Центральний банк покликаний узгоджувати їх діяльність відповідно до загальної економічної стратегії і виступати головним агентом державної грошово-кредитної політики, при цьому з боку ЦБР використовуються, в першу чергу, економічні методи управління і лише в окремих випадках - адміністративні.
Принципи організації і діяльності Банку Росії, його статус, завдання, функції, повноваження визначаються Конституцією Російської Федерації та іншими законодавчими актами. Так, у Росії, як і в інших країнах існує система державного регулювання грошово-кредитної сфери, яка дозволяє захищати інтереси населення та банківських установ. Правову базу цієї системи становлять два закони - "Про банки і банківську діяльність у РФ", останній варіант прийнятий Державною думою 20 січня 1995 року, та "Про центральний банк РФ (Банк Росії)", остання редакція - кінець грудня 1994 року.
Перший рівень банківської системи займає Банк Росії. Він утворює єдину централізовану систему з вертикальною структурою управління.
У систему Банку Росії входять центральний апарат, територіальні установи, розрахунково-касові центри, обчислювальні центри, польові установи, навчальні заклади та інші підприємства, установи і організації, у тому числі підрозділи безпеки і Російське об'єднання інкасації, необхідне для здійснення діяльності банку.
Найвищим органом Банку Росії є Рада директорів - колегіальний орган, що визначає основні напрями діяльності Банку Росії і здійснює керівництво і управління Банком Росії.
Так, до основних цілей діяльності Банку Росії необхідно віднести: захист і забезпечення стійкості національної валюти, а також її купівельної спроможності і курсу по відношенню до іноземних валют; розвиток і зміцнення банківської системи Російської Федерації; забезпечення ефективного і безперебійного функціонування системи розрахунків.
Основними завданнями Банку Росі), як і центральних банків інших країн, є регулювання грошового обігу, проведення єдиної грошово-кредитної політики, захист інтересів вкладників, банків, нагляд за діяльністю комерційних банків та інших кредитних установ, здійснення операцій щодо зовнішньоекономічної діяльності.
Як і Національний банк України, Банк Росії не має на меті отримання прибутку. Крім того, можна виділити такі функції Банку Росії, які традиційно виконують центральні банки: здійснення монопольної емісії банкнот, проведення грошово-кредитного регулювання та валютної політики, рефінансування та регулювання діяльності кредитно-банківських інститутів, фінансовий агент уряду.
Крім того, Банк Росії є органом банківського регулювання і нагляду за діяльністю кредитних організацій. Регулювання кредитних організацій - це система заходів, за допомогою яких держава через ЦБ забезпечує стабільне і безпечне функціонування банків, запобігає дестабілізаційним процесам у банківській системі.
При здійсненні функції нагляду і контролю за діяльністю комерційних банків Банк Росії встановлює обов'язкові для кредитних організацій правила проведення банківських операцій, ведення бухгалтерського обліку, реєструє кредитні організації у Книзі державної реєстрації кредитних організацій, видає кредитним організаціям ліцензії на здійснення банківських операцій, відкликає їх тощо.
З метою забезпечення стійкості банківських організацій Банк Росії може встановлювати їм обов'язкові нормативи , які полягають у:
- мінімальному розмірі статутного капіталу для знову створюваних банківських організацій, власних засобів (капіталу) для діючих банківських організацій;
- граничному розмірі негрошової частини статутного капіталу;
- максимальному розмірі кредитних, валютних, процентних та інших ризиків;
- нормативах ліквідності кредитної організації.
Для здійснення своїх функцій у сфері банківського нагляду і регулювання Банк Росії проводить перевірки кредитних організацій та їх філіалів, надає їм обов'язкові для виконання розпорядження стосовно усунення виявлених в їх діяльності порушень і застосовує передбачені законом санкції відповідно порушників.
У разі порушення кредитною організацією федеральних законів, нормативних актів і розпоряджень Банку Росії, непредставлення інформації, надання неповної або недостовірної інформації ЦБ має право вимагати від кредитної організації усунення виявлених порушень, стягувати штраф у розмірі до однієї десятої відсотка від розміру мінімального статутного капіталу або обмежувати проведення окремих операцій на строк до шести місяців.
Виконуючи за своїм статусом функцію фінансового агента уряду, Банк Росії здійснює операції з розміщення і погашення державного боргу, касового виконання бюджету, ведення поточних рахунків уряду, нагляду за зберіганням, випуском і вилученням з обігу монет і казначейських квитків, а також переказу валютних коштів при здійсненні розрахунків уряду з іншими країнами.
10.3. Другий рівень банківської системи Росії
Комерційні банки утворюють базис другого рівня банківської системи Росії. Основне їх призначення - акумулювати заощадження і розподіляти їх між позичальниками. Для корпорацій і споживачів банки є основним джерелом кредитів.
Комерційні банки є юридичними особами, яким на підставі ліцензії, виданої Банком Росії, надається право залучати грошові кошти фізичних і юридичних осіб та від свого імені розміщувати їх на умовах повернення, платності, забезпечення, цільового характеру, а також здійснювати інші види банківських операцій.
Комерційні банки за формою власності можуть бути:
а) акціонерними товариствами різного типу;
б) приватними, компаніями;
в) кооперативною власністю.
Банками-лідерами за отриманими прибутками на 1 квітня 2001 року в Росії можна вважати: Альфа банк, Сітібанк, Менатеп СПб банк, Міжнародний промисловий банк, Промзв'язок банк, Нікойл банк.
Узагальнено комерційні банки здійснюють такі банківські операції:
1) залучають депозити і надають кредити;
2) випускають, купують, продають і зберігають платіжні документи і цінні папери (чеки, акредитиви, векселі та інші документи), а також здійснюють інші операції з ними;
3) відкривають і ведуть рахунки клієнтів та банків-кореспонденті в. у тому числі іноземних;
4) купують у російських та іноземних юридичних і фізичних осіб й продають їм наявну іноземну валюту;
5) ведуть розрахунки за дорученням клієнтів і банків-корес-пондентів та здійснюють їх касове обслуговування;
6) видають поручительства, гарантії, інші зобов'язання за третіх осіб;
7) фінансують капітальні вкладення за дорученням вкладників або розпорядників засобів, що інвестуються, а також за рахунок власних засобів банку;
8) купують і продають у країні та за її межами дорогоцінні метали, каміння, вироби з них;
9) надають брокерські та консультаційні послуги, здійснюють лізингові операції;
10) залучають і розмішують засоби, управляють цінними паперами за дорученням клієнтів (трастові операції).
Банківські операції можуть проводиться як у національній валюті (рублях), так і в іноземній валюті за наявності відповідної ліцензії Банку Росії.
Крім того, є внутрішні ліцензії, які дають право на:
- ведення рахунків в іноземних валютах клієнтів банку за умови відкриття комерційним банком кореспондентського рахунку в банківській установі;
- проведення розрахунків, пов'язаних із експортно-імпортними операціями клієнтів банку у вигляді документального акредитиву, інкасо, банківського переказу;
- залучення і розміщення засобів в іноземних валютах у вигляді кредитів, депозитів, внесків, а також видачу гарантії на користь клієнта в іноземній валюті (у межах власних валютних засобів);
- посередництво на комісійній основі при обміні засобів валютних клієнтів банку тощо.
Також комерційним банкам надається генеральна ліцензія, яка дає можливість комерційному банку встановлювати прямі кореспондентські відносини з іноземними банками. Комерційні банки, що мають генеральну ліцензію, можуть відкривати кореспондентські рахунки для проведення валютних операцій з іншими комерційними банками.

Розділ 11. Банківська система Білорусі
11.1. Становлення банківської системи
Перші згадки про банківську систему в Білорусії припадають на другу половину XIX століття, оскільки після відміни кріпацтва в кінці 60-х років XIX століття на ринку банківських послуг Північно-Західного краю Росії нагромадилися значні вільні грошові кошти. Ці засоби концентрувалися головним чином у Мінську.
У1873 році в м. Мінськ відкрився перший у Білорусії комерційний банк, в 1874 році - створено Мінське товариство взаємного кредиту. У 1881 році в Мінську було відкрите відділення Держбанку Росії. З 80-х років XIX століття, і особливо з початку XX століття, в Мінську починають функціонувати відділення загальноросійських банків (Селянського поземельного, Російсько-азіатського, Азовсько-донського комерційного, Петербурзько-азовського комерційного банків тощо).
1901 рік став роком народження Мінського ощадно-позичкового товариства. Через два роки, у 1903 році, в Мінську було створено друге Мінське товариство взаємного кредиту, перейменоване 1 січня 1905року в Мінське купецьке товариство взаємного кредиту.
4 жовтня 1911 року в місті почало діяти Мінське торгово-промислове товариство взаємного кредиту, діяльність якого сприяла розвитку економіки не тільки Мінська, але і всього Північно-західного краю. У 1914 році членами цього товариства було 540 осіб. Напередодні Першої світової війни у 1914 році було створено Мінське лісопромислове товариство взаємного кредиту.
У1913 році в м

Приложенные файлы

  • doc 18814369
    Размер файла: 98 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий