Тема 2 Л 1,2,3 Податок на додану вартість

Змістовий модуль 2. Непряме оподаткування

Тема лекції ,,Податок на додану вартість”

План
1. Економічний зміст і платники ПДВ.
2. Об’єкт, база і ставка оподаткування.
3. Порядок обчислення та сплати податку.

Основні терміни: податок на додану вартість, непрямий податок, платники податку на додану вартість, об’єкт оподаткування податком на додану вартість, база оподаткований з ПДВ, податкові ставки.

1. Економічний зміст і платники ПДВ
Одним з основних джерел формування доходів є непряме оподаткування. Поділ податків на прямі та непрямі і подальший розвиток цих форм припадає на період ХVІ – ХVІІ ст. Започаткування цього розподілу належать Д. Локку, яким і була вперше сформульована сутність прямих і непрямих податків. В основі його теорії лежить ,,критерій перекладності”, тобто можливість перекладання сплати податків на кінцевого споживача того або іншого блага.
Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок на додану вартість, що створюється на всіх стадіях виробництва та обігу, входить до ціни товару у вигляді надбавки і повністю оплачується кінцевим споживачем.
Вперше система ПДВ була запропонована у 1919 році у Німеччині Вільгельмом фон Сіменсом. Тоді цей податок мав назву ,,облагородженого обігового податку”. Процес його впровадження був досить тривалим. Піонером у даному напрямку стала у 1954 році Франція, яка замінила податок з обороту на ПДВ.
В Україні ПДВ був впроваджений у 1992 році замість чинних податків з обороту та з продажу і став головним непрямим податком. Його існування на даному етапі розвитку України виникає багато дискусій. На користь ПДВ свідчить наступні переваги:
- фіскальні: потенційно висока фіскальна ефективність, що обумовлена широкою базою оподаткування;
- експериментальні: здійснюється оподаткування витрат, що вигідно як для держав, так і для платника;
- технічні: не обмежується зацікавленість платників у зростанні доходів; від ПДВ складніше ухилитися, оскільки в основі його сплати лежить механізм взаємного контролю платників, тому з ним пов’язано менше порушень.
Однак вагомі недоліки застосування податку на додану вартість:
- високий рівень ставки ПДВ стимулює інфляційні процеси і негативно впливає на наукоємні виробництва;
- відбувається прискорене витіснення з ринку слабких виробників;
- податок на додану вартість недостатньо обґрунтований, йому властива безліч протиріч, що викликають ускладнення у роботі підприємств і податкових органів.
Платниками податку на додану вартість в Україні є фізичні та юридичні особи:
будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;
будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню;
особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
особа – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном
особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, скарбів та ін.
У разі, якщо загальна сума від здійснення операцій, що підлягають оподаткуванню нарахована протягом останніх 12 місяців,сукупно перевищує 300 000 грн. така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України, то вони сплачують податок під час митного оформлення.
Будь-яка особа, що підлягає обов’язкової реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням реєстраційну заяву. Орган державної податкової служби зобов’язаний видати заявнику свідоцтво про реєстрацію платника податку не пізніше наступного робочого дня після запланованого дня реєстрації, зазначеного у заяві, або протягом десяти робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви.

2. Об’єкт, база і ставка оподаткування
Податковим кодексом України в якості об’єкту оподаткування виділені операції з:
- постачання товарів та послуг;
- ввезення товарів на митну територію України;
- вивезення товарів за межі митної території України;
- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу залізничним, автомобільним, морським та авіаційним транспортом.
База оподаткування ПДВ залежить від виду діяльності платника.
База оподаткування операцій з постачання товарів ( послуг) визначається, виходячи з їх договірної вартості, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
У разі продажу товарів ( послуг) без оплати або частковою оплатою їхньої вартості коштами у межах бартерних операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів ( послуг), база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни операції.
Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних із ввезенням таких товарів
Для робіт (послуг), які виконуються (надаються) нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна вартість робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів. Вартість тари, що згідно з умовами договору визначена як зворотна (заснована), до бази оподаткування не включається.
При продажу вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, та конфіскованого або безгоспного майна, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.
Якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійними рішеннями платника податку або безоплатно передаються особі, що незареєстрована платником податку, то така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються з метою оподаткування, як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу.
Не є об’єктом оподаткування операції з:
- випуску (емісії), розміщення у будь – які форми управління та продажу за гроші цінних паперів;
- надання орендодавцем (лізингодавцем) майна у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оперативної оренди (лізингу) або оренди землі,
- надання послуг зі страхування;
- обігу валютних цінностей, банківських металів, банкнот та монет НБУ, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей; випуску, обігу та погашення білетів державних лотерей; виплати грошових виграшів, призів і винагород.
- надання послуг з інкасації, розрахунково – касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування;
- реорганізації юридичних осіб (злиття, приєднання, поділу);
- виплат заробітної плати, пенсії, стипендій, дотації, інших грошових або майнових виплат фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів, виплат диведентів у грошовій формі або у формі цінних паперів;
- з надання позашкільним начальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти;
- постачання товарів на митну територію країни у митному режимі відмови на користь держави.
Звільняються від оподаткування операції з :
- постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком встановленим КМУ;
- постачання періодичних видань та книжок; продажу учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва;
- надання згідно з переліком, встановленим КМУ, послуг з вищої, середньої, професійно – технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, які мають спеціальну ліцензію на надання таких послуг та послуг з виховання та освіти дітей будинками культури в сільській місцевості, дитячими музичними та художніми школами;
- постачання товарів спецпризначення для інвалідів за переліком, встановленим КМУ;
- постачання послуг з доставки пенсій та грошової допомоги населенню;
- постачання послуг з реєстрації актів громадського стану державними органами;
- постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку;
- постачання послуг з охорони здоров’я згідно з переліком, встановленим КМУ, закладами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг;
- постачання державних платних послуг;
- продаж путівок на санітарно – курортне лікування та відпочинок дітей зазначена пільга не поширюється на продаж путівок нерезидентам;
– надання у порядку та у межах норм, встановлених КМУ, послуг з: утриманням дітей в дошкільних закладах, школах, інтернатах, утримання осіб у будинках для пристарілих та інвалідів, та у закладах охорони здоров’я;
- постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом, тарифи на які регулюються установленому у Законі порядку;
- постачання культових послуг та предметів культового призначення релігійними організаціями;
- постачання послуг з поховання та постачання ритуальних товарів;
- передачі конфіскованого майна, знахідок скарбів або майна, визначних безхазяйними, у розпорядження державних органів;
- оплати вартості фундаментальних досліджень, науково – дослідних робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;
- надання бібліотеками, що є у державній і комунальній власності, платних послуг фізичним і юридичним особам;
- надання благодійної допомоги;
- ввезення на митну територію України майна як міжнародно-технічної допомоги;
- інші операції, що визначенні Податковим кодексом України.
Кодексом передбачено два види податкових ставок: 0% та 20% .
Нульова ставка застосовується до операції з:
- експорту товарів, підтверджені митної декларації;
- постачання товарів для заправки морських суден, повітряних судин, космічних кораблів, а також супутників;
- постачання послуг персоналу з обслуговування повітряних суден, які виконують міжнародні рейси;
- постачання товарів (послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах);
- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським та авіаційним транспортом.
- інші операції, що визначенні Податковим кодексом України.
Об’єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операції до яких застосовується нульова ставка, оподатковується за ставкою 20%. Податок обчислюється за цією ставкою, виходячи з бази оподаткування і додається до ціни товарів ( послуг).

3. Порядок обчислення та сплати податку
Розрахунок суми податку при реалізації товарів, робіт, послуг, визначає виникнення податкового зобов’язання.
Податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету на підставі, в порядку та у строки, визначені податковим законодавством.
Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів (послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку, а у разі продажу товарів за готівку – дата їх оприбуткування у касі платника податку, а для робіт (послуг) – дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У разі продажу товарів (валютних цінностей) або послуг з використанням торгівельних автоматів, що не передбачає наявності касового апарату, дата виникнення податкових зобов’язань вважається дата виймання з таких торгівельних апаратів грошової виручки.
В разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату відсотків, датою збільшення податкових зобов’язань в частині таких відсотків вважається дата їх нарахування, згідно з умовами відповідного договору.
У разі коли продаж товарів (послуг) здійснюється з використанням розрахункових кредитних карток, чеків, датою збільшення податкових зобов’язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунку (товарного чеку), залежно від того, яка подія відбулася раніше.
Датою виникнення податкових зобов’язань орендодавця для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактично передання об’єкта фінансової оренди у користування орендарю.
Дата виникнення податкових зобов’язань при ввезенні товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суму податку, що підлягає сплаті.
Податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України ;
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Включення до податкового кредиту будь – яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) не дозволяється.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін.
При здійсненні операцій із продажу товарів (робіт, послуг) платник податків зобов’язаний надати покупцю податкову накладну – первинний документ, що підтверджує виникнення податкового зобов’язання у платника податку у зв’язку з продажем товарів, робіт, послуг і права на податковий кредит у покупця – платника податку у зв’язку з придбанням таких товарів, робіт, послуг.
Податкова накладна повинна вміщувати:
а)порядковий номер;
б)дату виписування;
в)назву юридичної особи або П.І.Б. фізичної особи, зареєстрованої платником ПДВ;
г)податковий номер платника податку;
д)місце розташування юридичної особи або місцем податкової адреси фізичної особи;
е)опис(номенклатуру) товарів ( послуг) та їх кількість;
є) назву покупця;
ж)ціну постачання без урахування податку;
з)ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значені;
и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця. Покупцю видається товарний чек, інший розрахунковий документ, що підтверджує факт передачі товарів і прийняття платежу з указівкою суми ПДВ.
Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів (послуг), платник податку - продавець товарів (послуг) зобов’язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:
а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця;
б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).
У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітного періоду.
У разі коли за результатами звітного періоду визначена сума ПДВ має від’ємне значення, вона підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на поточний рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує протягом п’яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України..
Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Суми, невідшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважається бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховується проценти на рівні 120% від облікової ставки на НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дій, включаючи її день погашення. Платник податку має право у будь – який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію.
Платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів після подання податкової декларації.
податкової служби за один місяць до початку календарного року.
Про закінчення податкового періоду дані податкового обліку підлягають узагальненню в декларації по ПДВ
Джерелами заповнення Декларації служать:
- для податкового зобов’язання – реєстрі виданих податкових накладних продавця .
- для податкового кредиту-реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
За підсумками звітного податкового періоду платник податків визначає підсумкову суму ПДВ, що підлягає з урахуванню до Державного бюджету або поверненню платників податків. Повернення може відбуватися декількома шляхами:
- зарахування у погашення заборгованості платника по сплаті ПДВ, що виникла попередніх звітних періодах;
- у рахунок зменшення податкових зобов’язань платника податків по ПДВ чи інших податках, що будуть зараховуватися до Державного бюджету у майбутніх податкових періодів;
- з урахуванню на розрахунковий рахунок платника податків.
Контроль за нарахуванням і внесенням податку його до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України – митні органи у порядку, узгодженому з центральним органом державної податкової служби України. Порядок внесення ПДВ до бюджету при привезенні товарів на митну територію України встановлюється КМУ.
Приклад 1
Визначити величину ПДВ, що підлягає сплаті в державний бюджет. Підприємство реалізує різні види продукції. При цьому були здійснені наступні операції:
Придбано сировину, використану на виготовлення продуктів дитячого харчування, на суму 35 000грн. (з ПДВ). Звільнено від оподаткування.
Реалізовано дитяче харчування на суму 40 000грн. Звільнено від оподаткування.
Придбано устаткування для подальшого продажу на суму 10500грн. Податковий кредит = 10500/6=1750грн.
Придбано верстати використовувані для виробництва товарної продукції, на суму
30 000 грн. Податковий кредит = 30 000/6 = 5000грн.
Відвантажено товарну продукцію на суму 35 000грн. (без ПДВ). Податкове зобов’язання = 35000*0,2=7 000грн.
Міській лікарні для годівлі хворих безкоштовно передані продукти харчування на суму 2300грн. Звільнено від оподаткування.
Оплачено вартість державних послуг – 150 грн. Не є об’єктом оподаткування.
Виплачено винагороду працівникам підприємства – 1800грн. Не є об’єктом оподаткування.
ПДВ = Податкове зобов’язання – Податковий кредит
Податкове зобов’язання = 7000 (грн.)
Податковий кредит = 1750 + 5000 = 6750 (грн.)
ПДВ = 7000 – 6750 = 250 (грн.)- підлягає сплаті до бюджету.


Література

Податковий кодекс України.
Омелянович Л.О. Податкова система – Д: Дон ДУЕТ, 2005,с. 54-82
Завгородній В.П. Податки та податковий контроль в Україні К.: А.С.К. 2003, с. 230-274



Питання для самоконтролю

Переваги та недоліки застосування ПДВ.
Які операції є об’єктом оподаткування?
Від чого залежить база оподаткування?
Які операції звільняються від оподаткування?
До яких операцій застосовується нульова ставка?










































Тема лекції « Облік платників податків»

1. Порядок обліку платників податків – юридичних осіб.
2. Порядок обліку платників ПДВ.
3. Державний реєстр фізичних осіб – платників податків.
Основні терміни: платник податків; облік платників податків; ДРФО – платників податків; ідентифікаційний код; ідентифікаційний номер.

1. Порядок обліку платників податків – юридичних осіб
В Україні створена система державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Для забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності був створений „Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України”, запроваджений з 1 січня 1996 року.
Єдиний Державний реєстр підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) – автоматизована система збирання, накопичення й обробки даних про підприємства й організації всіх форм власності, а також їх відокремлених підрозділів (філії, відділення, представництва й ін.).
Інформаційний фонд ЄДРПОУ складається з таких видів даних:
- ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності, що є єдиним для всього інформаційного простору України й назви суб'єкта;
- дані про галузеву, територіальну й відомчу приналежність, форму власності, організаційно-правову форму господарювання;
- дані, що характеризують виробничо-технічні й фінансово-економічні показники суб'єкта господарювання.
Єдиний Державний реєстр ведеться на підставі нормативних, статутних і ліквідаційних документів.
Забезпечення й організацію єдиного державного обліку всіх суб'єктів господарської діяльності, які підлягають внесенню в ЄДРПОУ, здійснює Держкомстат України на підставі подання форми 1-ОПП .
Територіальні органи державної статистики здійснюють державний облік усіх суб'єктів господарювання, які розташовані на їх території й підлягають внесенню в ЄДРПОУ, присвоєння їм ідентифікаційних кодів, контроль за повнотою заповнення облікових карток та їх відповідності нормативним і статутним документам.
У разі внесення суб'єкта господарювання в ЄДРПОУ, йому присвоюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування.
Використання ідентифікаційного коду з ЄДРПОУ є обов'язковим для всіх видів звітних та облікових документів, які використаються за межами суб'єкта господарювання. Звітні й облікові документи, в яких відсутній ідентифікаційний код, вважаються недійсними, їхнє використання тягне за собою відповідальність згідно із законодавством. Термін взяття на облік суб'єкта підприємництва не повинен перевищувати двох днів.
Таким чином, для проведення державної реєстрації підприємств, організацій як суб’єктів підприємницької діяльності, фізичній особі, що прийняла рішення стати підприємцем або заснувати юридичну особу, слід звернутися до державного реєстратора у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення, або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи – суб’єкта господарювання.
З метою усунення потенційної можливості ухилення суб’єктів підприємництва від сплати податків, органи державної податкової служби зобов’язані здійснювати облік юридичних і фізичних осіб – платників податків.
Облік платників податків є однією з основних функцій податкової служби, що створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою й своєчасністю перерахування податків, зборів, обов'язкових платежів до бюджету.
Облік платників податків в органах державної податкової служби здійснюється працівниками відповідних підрозділів відповідно до вимог Закону України „Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб – підприємців” №755-IV від 15.05.2003р.
Організація обліку платників податків включає виконання податковими органами таких робіт:
- прийом документів від платників податків;
- постановку на облік платника податків;
- формування облікової справи платника податків;
- ведення банку даних і реєстрів платників;
- ведення журналів обліку платників податків – юридичних і фізичних осіб – суб'єктів підприємництва;
- видачу документів, що підтверджують перебування платника на податковому обліку;
- підтримку облікових даних в актуальному стані;
- звірення з органами Державної реєстрації й виявлення платників, що ухиляються від сплати податків.
Інформація про платників податків формується й зберігається в спеціальних автоматизованих реєстрах:
- єдиному банку даних про платників податків – юридичних осіб;
- у державному реєстрі фізичних осіб – платників податків.
Слід зазначити, що облік платників податків в органах державної податкової служби здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року №80 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за №172/2612 на підставі відомостей, що надходять від державного реєстратора або на підставі поданих за бажанням платників податків документів.
У 2005 році Державною податковою службою України наказом від 08.08.2005р. №317 „Про зміни й доповнення до Інструкції про порядок обліку платників податків” були приведені у відповідність із законодавством нормативні акти ДПА України про взяття на облік платників податків податковими органами.
Зміни, внесені наказом в Інструкцію про порядок обліку платників податків, фактично наблизили платників податків до реєстрації за принципом організаційної єдності реєстраційних процедур, що проводяться державними реєстраторами, та процедур узяття на облік платників податків, що здійснюють органи державної податкової служби. Тепер новий платник податків може братися на облік у податкових органах автоматично після внесення відомостей про нього в ЄДРПОУ. Для цього держреєстратор повідомляє податковий орган за місцезнаходженням платника податків про проведення Державної реєстрації юридичної особи. При отриманні повідомлення від державного реєстратора відділом з обліку платників податків державного податкового органу по кожній юридичній особі здійснюється відповідний запис у журналі обліку платників податків – юридичних осіб за формою № 2 – ОПП. Після цього протягом двох робочих днів здійснюється постановка платника податків на облік у податкових органах районного рівня, що супроводжується внесенням до Єдиного банку даних юридичних осіб необхідних даних про платника податків.
Разом з тим, за бажанням платника податків – юридичної особи, взяття його на облік може бути здійснене органом державної податкової служби на підставі документів, поданих ним (Рисунок 1):













Рисунок 1. Документи, необхідні для реєстрації в державному податковому органі юридичної особи платником податків
Документи, відображені на Рисунку 1., також подають платники податків, стосовно яких не надійшли відомості від державного реєстратора до державного податкового органу з метою взяття їх на податковий облік.
Філії та інші структурні підрозділи юридичних осіб для взяття їх на податковий облік подають до державної податкової інспекції за місцезнаходженням такі документи (Рисунок 2.):


















Рисунок 3.2. Документи для реєстрації філії юридичної особи платником податків
Роботу податкових органів з обліку платників податків в цілому, а також етапи та процедури обліку суб’єктів підприємництва (СП) юридичних осіб – платників податків схематично можна представити таким чином (Рисунок 3):













Рисунок 3. Порядок, етапи і процедури обліку суб’єктів підприємництва – платників податків ДПІ

При цьому відомості про дату постановки на облік платника податків – юридичної особи – податковий орган передає відповідному держреєстратору для внесення цих відомостей в ЄДРПОУ на другий день після взяття на облік. Одночасно з цим податковим органом формується довідка про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП. Платникам податків видаються або надсилаються поштою документи, що підтверджують взяття їх на облік в органах державної податкової служби.

2. Порядок обліку платників ПДВ

Особливістю менеджменту податку на додану вартість є процедура реєстрації платника податку на додану вартість та її анулювання.
Відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” з метою забезпечення єдиних принципів ідентифікації платників ПДВ та їх реєстрації в органах державної податкової служби, забезпечення органів державної податкової служби інформацією для здійснення контролю за сплатою ПДВ, організації суцільного й вибіркового аналізу, надання відомостей про платників ПДВ іншим державним органам створено Реєстр платників ПДВ.
Цей Реєстр являє собою автоматизовану систему збору, нагромадження й обробки даних про осіб, які відповідно до законодавства зобов'язані накладати стягнення і здійснювати внесення до бюджету податку, що оплачується покупцем.
При внесенні до Реєстру відомостей про платника ПДВ, йому привласнюється індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
Індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України й зберігається за платником ПДВ до моменту виключення його з реєстру у разі його вибуття зі складу платників ПДВ.
Орган державної податкової служби в 10-ти денний термін зобов'язаний видати Свідоцтво, виготовлене на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки, або письмову відмову у видачі Свідоцтва у разі подання до податкового органу недостовірної інформації.
Копії свідоцтва про реєстрацію, засвідчені органом державної податкової служби, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його відокремлених підрозділах.
Реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
За ініціативою органу державної податкової служби анулювання реєстрації відбувається у разі, якщо:
- платник податку більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, має обсяги оподатковуваних операцій менші за 300 тис. грн.;
- платника податку оголошено банкрутом;
- платник податку подає заяву про припинення своєї діяльності за власним бажанням або за рішенням суду;
- особа, зареєстрована як платник ПДВ, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість;
- платник податків обирає спеціальний режим оподаткування;
- особа, зареєстрована як платник ПДВ, не надає органу державної податкової служби податкової декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку податкову декларацію, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб’єктів господарювання.
Платник податку на додану вартість зобов’язаний повернути органу державної податкової служби реєстраційне свідоцтво, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою:
- платника податку – разом із наданням заяви про таке анулювання;
- органу державної податкової служби – протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання (у цьому разі затримка у поверненні свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової декларації з податку на додану вартість).
Для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України дані з Реєстру платників податку на додану вартість та інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість, за їх заявою або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду.
Якщо платник податків зобов'язаний зареєструватися як платник ПДВ, але у встановлений законодавством термін не здійснив такої реєстрації, то податковий орган застосовує до нього певні санкції згідно із законодавством.
Крім того, податкові органи здійснюють облік платників податку на прибуток, що дозволяє формувати автоматизовану систему збору, накопичення й обробки даних про юридичних осіб – платників податку на прибуток.
Організації та установи, які перебувають на обліку в органі державної податкової служби та підпадають під визначення неприбуткових відповідно до підпункту 7.11.1 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, можуть бути внесені до Реєстру неприбуткових організацій та установ на підставі документів, поданих (надісланих) такою організацією або установою, до органу державної податкової служби за її місцезнаходженням, згідно з положенням про Реєстр неприбуткових організацій та установ, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 11 липня 1997 року № 232 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 серпня 1997 року за № 291/2095.
Окрім того, суб’єкти господарювання, що виробляють спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби, підлягають обов’язковій реєстрації в державній податковій інспекції за місцезнаходженням цих суб’єктів як платники акцизного збору шляхом подання копії ліцензії у п’ятиденний строк після її отримання. Ця процедура є особливістю адміністрування акцизного збору. Вона здійснюється вже після постановки на облік в органі державної податкової служби суб’єкта господарювання.
Має значні особливості й облік платників податків – суб'єктів малого підприємництва, особливо тих, які, вибравши спрощену систему оподаткування, самостійно обирають спосіб сплати єдиного податку за однією з двох ставок. Облік таких суб'єктів підприємництва здійснюється підрозділами з обліку платників на підставі заяви про видачу Свідоцтва платника єдиного податку.

3. Державний реєстр фізичних осіб – платників податків

Державна реєстрація фізичних осіб платників податків проводиться в Україні, починаючи з 1996 року. Згідно з чинним законодавством, реєстрація фізичних осіб – платників податків здійснюється державними податковими органами в містах і районах за місцем постійного проживання платників, а для осіб, що не мають постійного місця проживання в Україні – за місцем одержання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Реєстрація платників податків здійснюється в Державному реєстрі фізичних осіб (в подальшому ДРФО).
Державний реєстр фізичних осіб – платників податків – це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі, визначені законодавчими актами України.
До ДРФО податкові органи вносять інформацію про осіб, які:
- постійно проживають в Україні, мають об'єкти оподаткування, зобов'язані сплачувати податки, передбачені чинним законодавством;
- не мають постійного місця проживання в Україні, але згідно з чинним законодавством зобов'язані сплачувати податки в Україні.
До інформаційного фонду ДРФО вносять такі дані:
- індивідуальні ідентифікаційні номери, які присвоюються фізичним особам - платникам податків;
- загальні відомості про фізичних осіб - платників податків відповідно до положень законодавчих і нормативних документів;
- інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів.
Інформаційний фонд, як важлива складова Державного реєстру фізичних осіб, формується і міститься в базах даних ДПА України, ДПА Автономної республіки Крим, ДПА в областях та ДПА в містах Київ і Севастополь, а також в державних податкових інспекціях в містах і районах.
Створення і ведення інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб відіграє важливу роль при адмініструванні податків з фізичних осіб та суб’єктів підприємництва – фізичних осіб.
Основні джерела створення інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб схематично відображено на Рисунку 4.



















Рисунок 4. Формування інформаційного фонду Державного реєстру
фізичних осіб – платників податків

Ідентифікаційні номери фізичним особам – платникам податків встановлює Державна податкова адміністрація України на підставі даних, які надходять до місцевих податкових органів від підприємств, організацій, установ усіх форм власності, а також фізичних осіб – суб'єктів підприємництва. ДПА України після присвоєння ідентифікаційного номеру фізичній особі – платникові податків електронними засобами передає його до місцевого податкового органу за місцем проживання або за місцем одержання доходів фізичною особою.
Для присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі – платникові податків необхідно на підставі паспорта або документа, що містить необхідні для реєстрації у Державному реєстрі реквізити, а саме: прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, місце народження та місце проживання, заповнити облікову картку фізичної особи – платника податків. Документом про присвоєння ідентифікаційного номера є Картка фізичної особи – платника податків (далі – Картка), для отримання якої фізична особа – платник податків повинна пред’явити свій паспорт.
Для отримання неповнолітнім громадянином ідентифікаційного номера необхідно одному з його батьків звернутися до державної податкової інспекції, пред’явити при цьому свідоцтво про народження дитини та особистий паспорт громадянина України з визначеним місцем проживання й відміткою про реєстрацію дитини.
Видача Картки іноземним громадянам здійснюється після виконання вимог Правил в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074 „Про Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” зі змінами та доповненнями.
Після присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі в разі відсутності Картки на спеціальному захищеному матеріалі видається Картка на паперовому носієві.
Індивідуальний ідентифікаційний номер зберігається за фізичною особою протягом усього її життя. У разі зміни прізвища, імені, по батькові фізична особа протягом місяця з дня виникнення таких змін повинна звернутись до органу державної податкової служби за місцем проживання для повідомлення про такі зміни й отримати нову Картку, в якій індивідуальний ідентифікаційний номер залишається незмінним.
Ідентифікаційний номер із ДРФО є обов'язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності:
- для виплати доходів, з яких утримуються податки й інші обов'язкові платежі;
- для оформлення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподатковування за якими виникають податкові зобов'язання;
- для відкриття рахунків в установах банків.
Працівники податкових органів, які ведуть ДРФО, за розголошення інформації фізичних осіб – платників податків – притягаються до відповідальності відповідно до чинного законодавства. Дані ДРФО використаються винятково для обліку одержаних доходів фізичними особами і своєчасності сплати ними податків. Відомості ДРФО є інформацією з обмеженим доступом і надаються іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.

Питання для самоконтролю
Дайте визначення термінів: єдиний державний реєстр підприємств і організацій (ЄДРПОУ) та інформаційний фонд ЄДРПОУ.
Яким Законом України установлено порядок здійснення державної реєстрації юридичних та фізичних осіб суб’єктів підприємництва – платників податків?
Які роботи зобов’язані виконувати податкові органи щодо організації обліку платників податків?
Який установлено порядок обліку суб’єктів підприємництва – платників ПДВ?
Яким Законом України передбачено державну реєстрацію фізичних осіб – платників податків?
Дайте визначення терміна ДРФО.
Ким і з якою метою використовується ідентифікаційний номер?














Тема лекції «Порядок обчислювання і сплати ПДВ»

План
1.Податкове зобов’язання, дата його виникнення.
2. Податковий кредит. Податкова накладна.
3.Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Основні терміни: податкове зобов’язання; дата виникнення податкового зобов’язання; податковий кредит; податкова накладна; суми податку, що підлягає сплаті до бюджету; декларація з ПДВ.

Податкове зобов’язання, дата його виникнення .
Розрахунок суми податку при реалізації товарів, робіт, послуг, визначає виникнення податкового зобов’язання.
Податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету на підставі, в порядку та у строки, визначені податковим законодавством.
Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів (послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку, а у разі продажу товарів за готівку – дата їх оприбуткування у касі платника податку, а для робіт (послуг) – дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У разі продажу товарів (валютних цінностей) або послуг з використанням торгівельних автоматів, що не передбачає наявності касового апарату, дата виникнення податкових зобов’язань вважається дата виймання з таких торгівельних апаратів грошової виручки.
В разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату відсотків, датою збільшення податкових зобов’язань в частині таких відсотків вважається дата їх нарахування, згідно з умовами відповідного договору.
У разі коли продаж товарів (послуг) здійснюється з використанням розрахункових кредитних карток, чеків, датою збільшення податкових зобов’язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунку (товарного чеку), залежно від того, яка подія відбулася раніше.
Датою виникнення податкових зобов’язань орендодавця для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактично передання об’єкта фінансової оренди у користування орендарю.
Дата виникнення податкових зобов’язань при ввезенні товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суму податку, що підлягає сплаті.



Податковий кредит. Податкова накладна.

Податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України ;
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Включення до податкового кредиту будь – яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) не дозволяється.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін.
При здійсненні операцій із продажу товарів (робіт, послуг) платник податків зобов’язаний надати покупцю податкову накладну – первинний документ, що підтверджує виникнення податкового зобов’язання у платника податку у зв’язку з продажем товарів, робіт, послуг і права на податковий кредит у покупця – платника податку у зв’язку з придбанням таких товарів, робіт, послуг.
Податкова накладна повинна вміщувати:
а)порядковий номер;
б)дату виписування;
в)назву юридичної особи або П.І.Б. фізичної особи, зареєстрованої платником ПДВ;
г)податковий номер платника податку;
д)місце розташування юридичної особи або місцем податкової адреси фізичної особи;
е)опис(номенклатуру) товарів ( послуг) та їх кількість;
є) назву покупця;
ж)ціну постачання без урахування податку;
з)ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значені;
и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця. Покупцю видається товарний чек, інший розрахунковий документ, що підтверджує факт передачі товарів і прийняття платежу з указівкою суми ПДВ.
Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів (послуг), платник податку - продавець товарів (послуг) зобов’язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:
а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця;
б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).
У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

3.Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітного періоду.
У разі коли за результатами звітного періоду визначена сума ПДВ має від’ємне значення, вона підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на поточний рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує протягом п’яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України..
Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Суми, невідшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважається бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховується проценти на рівні 120% від облікової ставки на НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дій, включаючи її день погашення. Платник податку має право у будь – який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію.
Платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів після подання податкової декларації.
податкової служби за один місяць до початку календарного року.
Про закінчення податкового періоду дані податкового обліку підлягають узагальненню в декларації по ПДВ
Джерелами заповнення Декларації служать:
- для податкового зобов’язання – реєстрі виданих податкових накладних продавця .
- для податкового кредиту-реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
За підсумками звітного податкового періоду платник податків визначає підсумкову суму ПДВ, що підлягає з урахуванню до Державного бюджету або поверненню платників податків. Повернення може відбуватися декількома шляхами:
- зарахування у погашення заборгованості платника по сплаті ПДВ, що виникла попередніх звітних періодах;
- у рахунок зменшення податкових зобов’язань платника податків по ПДВ чи інших податках, що будуть зараховуватися до Державного бюджету у майбутніх податкових періодів;
- з урахуванню на розрахунковий рахунок платника податків.
Контроль за нарахуванням і внесенням податку його до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України – митні органи у порядку, узгодженому з центральним органом державної податкової служби України. Порядок внесення ПДВ до бюджету при привезенні товарів на митну територію України встановлюється КМУ.



Приклад 1
Визначити величину ПДВ, що підлягає сплаті в державний бюджет. Підприємство реалізує різні види продукції. При цьому були здійснені наступні операції:
Придбано сировину, використану на виготовлення продуктів дитячого харчування, на суму 35 000грн. (з ПДВ). Звільнено від оподаткування.
Реалізовано дитяче харчування на суму 40 000грн. Звільнено від оподаткування.
Придбано устаткування для подальшого продажу на суму 10500грн. Податковий кредит = 10500/6=1750грн.
Придбано верстати використовувані для виробництва товарної продукції, на суму
30 000 грн. Податковий кредит = 30 000/6 = 5000грн.
Відвантажено товарну продукцію на суму 35 000грн. (без ПДВ). Податкове зобов’язання = 35000*0,2=7 000грн.
Міській лікарні для годівлі хворих безкоштовно передані продукти харчування на суму 2300грн. Звільнено від оподаткування.
Оплачено вартість державних послуг – 150 грн. Не є об’єктом оподаткування.
Виплачено винагороду працівникам підприємства – 1800грн. Не є об’єктом оподаткування.
ПДВ = Податкове зобов’язання – Податковий кредит
Податкове зобов’язання = 7000 (грн.)
Податковий кредит = 1750 + 5000 = 6750 (грн.)
ПДВ = 7000 – 6750 = 250 (грн.)- підлягає сплаті до бюджету.

Література
Податковий кодекс України.
Омелянович Л.О. Податкова система – Д: Дон ДУЕТ, 2005,с. 54-82
Завгородній В.П. Податки та податковий контроль в Україні К.: А.С.К. 2003, с. 230-274


Питання для самоконтролю
Що таке податкове зобов’язання?
Хто має право на податковий кредит?
Що вміщує податкова накладна?
Коли, відбувається сплата податку?
Що служить джерелами заповнення Декларації ?














Тести

Тема „Податок на додану вартість”

1. Податок на додану вартість – це:
а) непрямий податок;
б) прямий податок;
в) місцевий податок.

2. Платниками ПДВ є:
а) всі юридичні особи;
б) юридичні особи, що ввозять товар на митну територію України;
в) юридичні і фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність.

3. Які недоліки застосування податку на додану вартість?
1) прискорене витіснення з ринку слабких виробників;
2) потенційно висока фіскальна ефективність, що обумовлена широкою базою оподаткування;
3) здійснюється оподаткування витрат, що вигідно як для держав, так і для платника;

4. Не є об'єктами оподаткування ПДВ операції:
а) які здійснюються за договорами купівлі-продажу;
б) постачання державних платних послуг;
в) операції по випуску цінних паперів.

5. Об'єктами оподаткування ПДВ є операції:
а) по виплаті заробітної плати;
б) по виплаті дивідендів;
в) постачання товарів на території України.

6. Базою оподаткування при постачанні товарів є:
а) фактична ціна операції;
б) середній рівень регульованих або вільних цін на аналогічні товари;
в) сума договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

7. Від оподаткування податком на додану вартість звільнені операції:
а) по перевезенню міським пасажирським транспортом, тарифи на які регулюються;
б) по обміну товарами власного виробництва;
в) надання послуг зі страхування.

8. За нульовою ставкою податок обчислюється по наступних операціях:
а) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським та авіаційним транспортом;
б) обмін товарами власного виробництва;
в) комісійна торгівля.

9. Ставка ПДВ складає:
а) 20%;
б) 0%;
в) обидві відповіді вірні.

10. Визначити суму ПДВ до сплати в бюджет на підставі наступних даних: надання послуг зв’язку – 300 грн. (без ПДВ); оплата придбаних товарів – 4000 грн. (у тому числі ПДВ); реалізація продукції – 5600 грн. (без ПДВ); передплата за придбану сировину – 1500 грн. (без ПДВ); отримані кошти за надане в оренду майно – 300 грн. (у т.ч. ПДВ). Сума ПДВ складатиме:
а) 263,3 грн.
б) 589 грн.;
в) 400 грн.



Заява платника податків – юридичної особи за формою № 1-ОПП

Завірені в нотаріальному порядку копії статуту, установчі документи з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію

Бюджетні установи та благодійні організації подають копію Положення

Копія свідоцтва про державну реєстрацію

Документи, які необхідні для реєстрації в державному податковому органі суб’єкта підприємництва – юридичної особи платником податків

Копія довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним йому ідентифікаційним кодом

Заява філії за формою № 1-ОПП

Завірені в нотаріальному порядку копії установчих документів юридичної особи

Копія довідки № 4-ОПП про взяття на облік платника податків – юридичної особи

Копія рішення юридичної особи про створення філії

Документи, які необхідні для реєстрації в державному податковому органі платників податків – філій юридичної особи

Копія положення про філію, затвердженого в установленому порядку юридичною особою

Копія довідки про внесення філії до ЄДРПОУ з присвоєнням їй ідентифікаційного коду


реєстрація і взяття на облік СП – платників податків;
формування облікової справи СП – платників податків;
формування й актуалізація банку даних та реєстрів платників податків;
ведення журналів СП – платників податків;
видача довідок про перебування платника на податковому обліку;
актуалізація банку даних щодо обліку платників податків;
звірка облікових даних щодо платників податків з даними органів державної реєстрації;
інформування державних реєстраторів щодо взяття суб’єкта підприємництва на податковий облік в ДПІ

Прийом податковими органами документів від державних реєстраторів та безпосередньо від платників податків і їх перевірка


Джерела інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб – платників податків

Дані державних податкових інспекцій в районах, в районах міст та в містах, міжрайонних і об’єднаних державних податкових інспекцій про фізичних осіб платників податків і суб’єктів підприємництва – фізичних осіб платників податків

Інформація та звітні дані суб’єктів підприємництва – юридичних і фізичних осіб, установ і організацій усіх форм власності, національного банку та його структурних установ, Державних митних органів, фінансово-кредитних установ різних форм власності щодо сум доходів, виплачених фізичним особам та утриманих з них податків

Інформаційні повідомлення органів виконавчої влади на місцях, уповноважених проводити державну реєстрацію та ліцен-зування діяльності фізичних осіб – суб’єктів підприємництва



Заголовок 115

Приложенные файлы

  • doc 22393029
    Размер файла: 209 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий