Тов. Непрод.515-608

516
дозволяє створювати оркестрові композиції та аранжування, записуючи до пам'яті по черзі партії різних інструментів. Основними виробниками електронних музичних інструментів є фірми СА8ІО, КОЬАМО, УАМАНА, ОЕМ, 8ШІЖІ, АЬЕ8І8, КОКС.
Адаптеризовині електронні інструменти
До адаптеризованих електронних інструментів відносяться електропіаніно, електрогітари (напівакустичні, неакустичні та акустичні), які відрізняються особливостями конструкції, діапазоном, оздобленням і видом матеріалу з яких вони виготовлені.
Електрогітари акустичні - це адаптеризовані прості гітари, які мають один чи декілька звукознімачів. Деку виготовляють із резонансної ялини. Ці гітари можна використовувати як звичайні.
Електрогітари напівакустичні являють собою адаптеризовані інструменти, деки яких виготовлені не із резонансної деревини, а з клеєної фанери і товщина корпуса менша, ніж у акустичних гітар; змінена конструкція струнотримача. Напівакустичні гітари не дають повного звучання без звукознімача.
Електрогітари неакустичні Призначені електрогітари для сольного, ансамблевого і оркестрового виконання музичних творів, акомпанування, а також для навчання. За місцем і роллю в оркестрі електрогітари поділяються на соло, ритм, бас.
На ринку України набули розповсюдження електро- та цифрові піаніно. Відмітною особливістю сучасних цифрових піаніно є глибоке і чисте звучання, наявність 88-клавішнсї клавіатури з молоточковою механікою, можливість міняти тембр (концертний рояль, кабінетний рояль, клавесин, орган, вібрафон, струнна група), накладання тембрів, можливість отримання різних ефектів тощо.
6.4.5 Вимоги до якості та зберігання музичних інструментів
Якість музичних інструментів і приладдя до них визначають відповідно до вимог нормативних документів, зразків-еталонів та за допомогою органолептичних та інструментальних методів.
Інструментальні методи використовують у процесі виробництва інструментів під час оцінки якості сировини, напівфабрикатів і готової продукції. У фізико-хімічних лабораторіях здійснюється контроль за якістю основних, допоміжних матеріалів і напівфабрикатів. Так, при виготовленні піаніно, здійснюється випробування деревини на твердість, вологість, фанери -на розрив, чавунних рам - на міцність; струнних дротів - на пружність; обвитих струн - на жорсткість; повсті та сукна - на товщину і щільність тощо. В акустичних лабораторіях перевіряють якість звучання та розробляються заходи щодо покращення звучання та ігрових якостей інструментів. Так, точність ладу перевіряють за допомогою спеціальних приладів, що призначені для більш точної перевірки ладу (порівняно з камертоном) прилад попереднього настроювання, центральний автоматичний прилад попереднього і кінцевого
517
настроювання, вторинний автоматичний прилад попереднього і кінцевого настроювання тощо. Гучність інструментів в лабораторіях перевіряють за допомогою спеціальних вимірювальних мікрофонів.
Під час контролю якості музичних інструментів на підприємствах торгівлі використовують в основному органолептичні методи. При цьому перевірку здійснюють у визначеній послідовності: зовнішній вигляд, ігрові можливості, якість звучання.
Зовнішній вигляд музичного інструмента перевіряють огляданням цілісності інструмента та його деталей, а також стану покриття. Дерев'яні інструменти повинні мати правильно підібрану і симетрично розташовану текстуру деревини, рівний тон забарвлення без дефектів поверхні (вм'ятин, подряпин, тріщин, задирок, плям від клею, шорсткуватості). В інструментах, що виготовлені із металу, внутрішня та зовнішня поверхні корпусів повинні бути чисті. Не допускається наплавлення припою, нагару або інших забруднювальних речовин.
Окремі групи інструментів, залежно від їх специфічних особливостей, можуть мати спеціальні показники якості. Так, звукові отвори багатьох щипкових інструментів повинні бути правильно розташовані, добре зачищені і мати гладку кромку. Ладові пластини повинні бути встановлені перпендикулярно до поздовжньої осі ладової поверхні грифів так, щоб їх вершина знаходилася в одній площині й відхилення не перевищувало 0,1 мм.
Струни мають бути рівномірно розташовані та однаково натягнуті на порожках так, щоб крайні струни були паралельні кромці грифа і відстань між одинарними струнами була однаковою. Обмотування струн повинно бути рівним, щільним, без просвітів.
У клавішних струнних інструментів щитові деталі корпусів чорнополірованих піаніно та роялів повинні бути ретельно відшліфовані, а світлополіровані - обклеєні шпоном. Необхідно, щоб полірування зовнішніх поверхонь було гладеньким, з дзеркальним блиском. Кришка вздовж усієї лінії повинна щільно прилягати до корпуса. При використанні педалей і клавішно-молоточкового механізму не повинно виникати призвуків (шарудіння, скрипу, тріску тощо). Хід клавіатури повинен бути м'яким, безшумним. Глибина опускання клавіш - 9-10 мм. Глушники повинні працювати безвідмовно під час тиску на праву педаль та одночасно відходити від струн на однакову відстань.
У язичкових інструментів повинні легко і плавно працювати клавіатура, міхова камера - бути герметичною, рух міха - легким, клапани повинні підійматися одночасно та щільно прикривати отвори на деці.
У духових музичних інструментах головну роль при звуковідтворенні відіграє голосова машина і клапанно-важільний механізм, їх перевіряють швидким натисканням і опусканням важелів. Хід клапанів повинен бути м'яким, безшумним, без заїдань. Клапани повинні бути щільно пришліфовані до труб. Канал труби музичних інструментів повинен бути чистим і гладким.
В електромузичних інструментах клавіші, ручки, ґудзики і перемикачі повинні рухатися вільно, без зусиль і зберігати надане їм положення. Інструкції 518
до інструментів Повинні мати усі відомості, необхідні для нормальної експлуатації.
Ігрові можливості музичного інструмента оцінюють під час настроювання, хоча це може зробити сам споживач. При цьому він звертає увагу на те, щоб в інструменті звук був рівним і достатньо сильним по всьому діапазону в мелодії та акомпанементі.
Якість звучання, тобто акустичні властивості музичного інструмента, можна визначити в процесі гри на ньому. Для такої перевірки інструменти повинні бути підготовленими. Готує інструмент до визначення якості звучання настроювач. Язичкові та духові інструменти перед продажем не настроюють.
При визначенні якості звучання оцінюють такі показники: можливість зміни тембру, гучність і тривалість звучання, точність та стабільність ладу.
Гучність музичних інструментів перевіряють на слух (суб'єктивно). Музичні інструменти, що призначені для обслуговування значної кількості слухачів (концертні роялі, акордеони, сольні скрипки, оркестрові музичні інструменти), повинні мати гучність, яка забезпечує розповсюдження звуків на значні відстані. В інструментах, що призначені для індивідуального користування, не обов'язкова значна сила звучання.
Тембр оцінюють суб'єктивно і тільки досвідчені музиканти. Розрізняють загальні ознаки, за якими визначають тембр звучання. Наприклад, при соковитому тембрі переважає сила звучання перших трьох гармонік, при дзвінкому значна інтенсивність середніх гармонік, при металічному -переважають високі гармоніки. Тембр кожного музичного інструмента повинен бути характерним, якщо розглядати інструмент як різновид даного типу виробів. Чим яскравіше в звучанні окремого інструмента проявляються ознаки, характерні для даного типу інструментів, тим кращі його темброві характеристики, і, отже, кращі функціональні властивості. Загальні вимоги до якості звучання деяких типів інструментів можна визначити таким чином: рояль і скрипка повинні мати глибокий, соковитий і в той же час яскравий тембр, гітара - соковитий, оксамитовий, гобой - гнусавий.
При перевірці якості інструмента пломбовані деталі та вузли не розкривають, відповідальність за якість їх виготовлення несе промислове підприємство.
Упаковують музичні інструменти у папір і укладають у коробки або шухляди.
Зберігають музичні інструменти в сухих провітряних помешканнях із температурою 15 - 20°С і відносною вологістю повітря 50 - 60 %. Коливання температури не повинні перевищувати + 2°С. Інструменти повинні зберігатися в не розпакованому виді на стелажах у підвищеному стані або в штабелях.
Контрольні запитання:
І.Які товари відносяться до музичних?
2.Що є основними властивостями звуків?
З.Які фактори формують споживні властивості музичних інструментів?
4.Які матеріали і чому є основними для виготовлення інструментів?
519
5.За якими ознаками класифікують музичні інструменти?
6 Які інструменти відносять до щипкових і чим вони відрізняються один від
одного?
7.Які конструктивні особливості смичкових музичних інструментів?
8.У чому полягають відмінні особливості конструкції язичкових музичних
інструментів?
9,Як поділяють духові музичні інструменти за матеріалом, з якого вони
виготовлені?
ІО.Які інструменти відносяться до перетинкових, пластинкових і
самозвучних?
11 .Як перевіряється якість музичних інструментів у торгівлі?
Тести:
І.Які показники є найголовнішими при оцінці якості музичних інструментів:
а) акустичні показники;
б) зовнішній вигляд;
в) фізико-механічні показники;
г) ергономічні якості.
2. Як класифікуються музичні інструменти:
а) за матеріалом;
б) за акустичними показниками;
в) на струнні, язичкові, лабіальні, лінгвальні, амбушурні, перепончаті, електромузичні;
г) на струнні, язичкові, духові, ударні, електромузичні.
3.Духові музичні інструменти по способу збудження повітряного стовпа підрозділяють на групи:
а) амбушурні, лабіальні, лінгвальні;
б) мідні духові інструменти, оркестрові, сигнальні;
в) язичкові, ударні, духові;
г) труби, флейти, кларнет.
4.Назвіть асортимент духових музичних інструментів: а) валторна, фагот, гобой, саксофон, ксилофон; б)валторна, фагот, гобой, саксофон, бас, тенор; в)вапторна, фагот, гобой, саксофон, віброфон; г)валторна, фагот, саксофон, віброфон, бас.
5.Вкажіть види лінгвальних духових музичних інструментів:
а) альфа, тенор, баритон, бас;
б) флейти: мала та велика (Бема);
в) кларнет, гобой, фагот, саксофон;
г) тромбон, валторна, фанфара, горн.
520
б.Вкажіть джерело звуку у багатоголосних електронних музичних інструментах:
а) механічний вібратор;
б) система електронних генераторів;
в) електричний генератор;
г) підсилювач низької частоти.
7.До адаптерізованих музичних інструментів відносять:
а) барабани, літаври;
б) електрогітари;
в) саксофон, фагот; г)баяни, акордеони.
8.Як класифікуються електромузичні інструменти?
а)адаптерні та генераторні;
б)пневматичні та електричні;
в)амбушурні та адаптерні;
г)генераторні та багатоголосні.
9.Назвіть властивості музичних звуків:
а)тон, гучність, тембр, частота;
б)шум, висота, обертони, гармоніки;
в)висота, гучність, тембр;
г) висота, тембр, шум, частота.
Ю.Назвіть діапазон частот музичних звуків, які здатна сприймати людина-
а) 16-20000Гц;
б) 10-20000Гц;
в) 20- 18000Гц;
г) 100-25000Гц.
6.5 Годинники
6.5.1 Фактори формування якості годинників
Бажання підкорити собі час було притаманне людині завжди. Спочатку намагалися зробити це за допомогою сонячних годинників, потім пісочних. Пізніше з'явилися перші механічні годинники; велетенських розмірів з годинниковою стрілкою. Виробництво цих годинників обходилося дуже дорого, тому встановлювалися вони тільки в багатих містах і за рахунок міської скарбниці. З часом годинники зменшувалися у розмірах, в них з'явилася хвилинна стрілка, а
521
потім і секундна. Виготовлення годинників із золота, платини, інкрустованих коштовним камінням, складніших механізмів поставило їх поряд з найвідомішими витворами мистецтва.
Годинники це прилади для вимірювання часу за допомогою досить постійного за тривалістю періодичного коливального процесу; прилади, які не тільки вимірюють поточний час, але вимірюють та відтворюють інтервали і моменти часу.
Особливості принципу дії годинників. Годинниковий механізм є добре відладженою механічною або електромеханічною системою, що складається з наступних конструктивних вузлів: двигуна, передавального механізму, ходового пристрою (спуск), регулятора, механізму заведення пружини та переведення стрілок, стрілочного механізму.
Двигун в годинниковому механізмі є джерелом енергії, яка передається через передачу і хід на регулятор і підтримує рівномірні його коливання. Через хід і передачу коливання регулятора надаються стрілкам, які починають рухатися.
Найчастіше в годиннику встановлюють пружинний двигун, що складається з барабана, який має заводню пружину. Годинник з пружинним двигуном називають механічними.
Барабан є циліндровою коробкою із зубчатим вінцем по зовнішньому периметру. На внутрішній стінці барабана є отвір, гачок або інше пристосування для кріплення зовнішнього витка пружини. Внутрішній виток пружини закріплюється на валу барабана за допомогою гачка.
Пружина сталева стрічка певної товщини і довжини, згорнута в спіраль з числом витків від 2 до 6. При установці в барабан число витків пружини збільшується до 10 - - 12. Число витків заведеної пружини досягає 18 20. Від розмірів пружини залежить тривалість роботи годинника між підзаводами. Барабан зі встановленою в ньому пружиною закривають кришкою.
У годинникових механізмах встановлюють також гирьовий двигун. В ньому використовується енергія піднятої гирі.
Останніми роками більш поширений електричний годинник, який приводиться в дію джерелами постійного струму (гальванічними елементами, батареями і акумуляторами). Енергію цих джерел струму достатньо для безперервного живлення приблизно протягом року.
Передача в годинниковому механізмі зубчата і складається з певного числа пар зубчатих коліс. В кожній парі зубчатих коліс є велике колесо і мале, які називаються трибом. Велике колесо наглухо закріплено на трибі. В наручних годинниках передача складається з трьох пар зубчатих коліс.
Зубчата передача повідомляє стрілочному механізму необхідну для переміщення стрілок швидкість обертання, а також передає зусилля на хід для підтримки коливань регулятора.
Зубчату передачу збирають на латунній пластині певної форми, що називається платиною. Протилежні кінці (цаифи) осей коліс закріплюють на мостах, встановлених на платині за допомогою гвинтів і штифтів. Цапфи осей коліс обертаються в кам'яних підшипниках, а в найдешевшому годиннику -522
безпосередньо в платині і мостах. В якості підшипника використовують рубінове каміння, яке періодично мастить годинним маслом. У 80-ті роки годинники найчастіше мали від 15 до 32 каменів (годинники з додатковими пристроями). Нині залежно від якості механізму зазвичай використовуються 7,15,17 каменів або 21 камінь. Удосконалення кінематичної схеми годинників і введення додаткових пристроїв призводить до збільшення числа каменів, і в окремих випадках їх кількість може досягати 68 і навіть 126 каменів. Кількість каміння є одним з показників якості годинника.
Кожна зубчата пара коліс в годинниковому механізмі характеризується певним передавальним числом, величина якого залежить від співвідношення числа зубів на великому колесі і трибі. Передавальне число між барабаном і центральним трибом підбирають так, щоб центральний триб за одну годину скоював рівно один оборот. Тому на осі центрального триба встановлюють хвилинну стрілку. Передавальне число між центральним колесом і секундним трибом таке, що секундний триб за одну хвилину скоює повний оборот. На осі секундного триба встановлюють секундну стрілку.
Хід є проміжним (між зубчатою передачею і регулятором) вузлом годинникового механізму. Призначення цього вузла перетворення
обертального руху зубчатих коліс і рівномірно-переривистий рух регулятора ходу годинника. В конструкціях більшості годинників застосовують хід анкерного типу, що складається з анкерного колеса з трибом і анкерної вилки.
Анкерне колесо виготовляють з високоякісної сталі з п'ятнадцятьма зубами. В зубі розрізняють дві робочі площини - - зовнішню і внутрішню, звані відповідно площинами імпульсу і спокою.
Анкерна вилка має два плечі з пазами, в які запресоване рубінове каміння. Палети також мають площини імпульсу і спокою, що взаємодіють з однойменними площинами зуба анкерного колеса. В хвостовій частині анкерної вилки знаходяться паз, два ріжки і спис, які забезпечують взаємозв'язану роботу анкерного ходу і регулятора.
Регулятор (коливальна система) найвідповідальніша частина
годинникового механізму, оскільки він забезпечує точність і стабільність ходу годинника. За типом коливальної системи найрозповсюдженішими є балансові (пружинні) та маятникові (гирьові) годинники.
Балансовий регулятор складається з балансу і волосиння, що надягає на вісь балансу. Завдяки імпульсам, що поступають від анкерного колеса через анкерну вилку, баланс скоює коливання. Одночасно анкерна вилка перетворює коливальний рух балансу в обертальний рух анкерного колеса, внаслідок чого починає рівномірно обертатися зубчата передача разом із стрілками.
Для регулювання ходу годинника баланс має спеціальний пристрій (градусник), за допомогою якого змінюється робоча довжина волоска, а отже, і хід годинника (швидшає або сповільнюється).
Маятниковий регулятор застосовують переважно в настінному і напільному годиннику, оскільки він може працювати тільки у вертикальному положенні. Стрижні маятника виготовляють з дерева і сталі. На кінці стрижня закріплюють відносно важкий вантаж у вигляді диска, який можна переміщати
523
по стрижню і тим самим змінювати період коливання маятника. Так, якщо годинники поспішають, вантаж пересувають вниз, а якщо відстають - - вгору.
Механізм заводу пружини і переведення стрілок в різних системах годинника має неоднакову конструкцію. Завод пружини може здійснюватися за допомогою ключів або заводної голівки.
В балансових наручних годинниках механізм заводу складається з заводного валу із заводним трибом і заводного колеса.
Заводна голівка нагвинчує на різьбову частину заводного валу. При цьому відбувається зачеплення зубчатих коліс за допомогою кулачкової муфти, заводний триб через заводне колесо, яке починає обертати барабан і тим самим заводить пружину. Завдяки стопорному пристрою барабан у момент заводу не обертається у зворотний бік.
В будильниках і настільному годиннику стрілки переводять за допомогою кнопки, а в настінному і напільному годиннику - - рукою з боку циферблата.
В наручних годинниках стрілки переводять заводною головкою, заздалегідь витягнутою з корпусу годинника. При цьому кулачкова муфта виходить із зачіпляючого заводного триба і з'єднується з перевідним колесом, а потім з вексельним колесом, а через нього з трибом хвилинної стрілки. Через цей триб обертання передається хвилинним і годинниковим стрілкам.
Стрілочний механізм, як і механізм заводу і переведення стрілок, розташован на зовнішній стороні платини, під циферблатом. Стрілочний механізм включає триб хвилинної стрілки, фрикційний насаджений на вісь центрального колеса, вексельне колесо з трибом і годинне колесо, що вільно сидить на втулці триба хвилинної стрілки. На виступаючу частину втулки триба хвилинної стрілки насаджена хвилинна стрілка, а на втулку годинного колеса годинникова стрілка. Вексельне колесо знаходиться в зачіпляючому з трибом хвилинної стрілки, а вексельний триб - - з годинним колесом. Завдяки такому з'єднанню здійснюється взаємодія триба хвилинної стрілки з годинним колесом.
При роботі годинникового механізму, коли заводна головка знаходиться усередині корпусу годинника, кулачкова муфта виходить із зачіпляючого з перевідним колесом. Стрілочний механізм одержує рух тільки від осі центрального колеса. Обертання триба хвилинної стрілки передається вексельному колесу і вексельному трибу, а від нього - - годинному колесу. Співвідношення зубів триба хвилинної стрілки і годинного колеса повинне бути таким, щоб годинникова стрілка оберталася в 12 разів повільніше, ніж хвилинна.
Годинниковий механізм поміщають в корпус, який є декоративним елементом годинника, а також захищає їх від механічних пошкоджень, проникнення пилу, вологи і води.
Особливості конструкції електричного годинника. Головна відмінність електричного годинника від механічних - - відсутність пружинного двигуна. Енергія до системи надходить безпосередньо від джерела струму.
524
Залежно від приводу виготовляють електричний годинник контактний і безконтактні (електронно-механічні).
В контактному годиннику між балансом і зубчатою передачею поміщають магнітну систему, а в ободі балансу мініатюрну котушку. Електричний струм від гальванічного елементу поступає на котушку і утворює навкруги неї магнітне поле, яке, взаємодіючи з полем постійного магніту, створює певний імпульс для балансу.
В безконтактному годиннику баланс одержує імпульс унаслідок взаємодії полів постійного магніту і котушки. Падаючим елементом годинника, що визначає точність ходу, є кварцовий резонатор. Він є пластинкою кварцу, на яку методом напилення нанесена система електродів. Пластинка поміщена в колбу, що вакуумується, з двома електричними висновками, якими резонатор підключається до схеми електронного блоку годинника.
При подачі напруги на електроди (годинник діє від хімічного джерела струму мініатюрної батареї діаметром 11 мм і заввишки 5,5 мм) в кварцовому резонаторі збуджуються стабільні по частоті механічні коливання, які супроводжуються також стабільними електричними коливаннями з частотою 32768 Гц, які перетворюються надалі за допомогою спеціальної інтегральної мікросхеми (дільника частоти) в електричні коливання частотою 1 Гц. Електричні імпульси цієї частоти в годиннику «Політ», «Слава», «Чайка», «Ракета» поступають на кроковий двигун, який відпрацьовує кожний імпульс поворотом своєї осі на 45°. Таким чином, повний оборот вал двигуна робить за 8 секунд. В кварцовому годиннику мінського годинного заводу замість крокового двигуна використай балансовий. Зовні це можна помітити по безперервному плавному руху секундної стрілки (в годиннику з кроковим двигуном секундна стрілка робить як би крок, стрибок).
Механічна частина кварцового електронно-механічного годинника принципово не відрізняється від колісної системи звичайного механічного годинника.
У балансових електронно-механічних годинниках між балансом і платиною (металева основа, на якій збираються вузли механізму) розташовують постійний магніт, а в ободі балансу встановлюють мініатюрну котушку. Для запуску такі годинники необхідно потрусити. При цьому баланс повертається і його котушка встановлюється над постійним магнітом. За допомогою транзисторного (електронного) пристрою струм від джерела (батареї) потрапляє до котушки, біля якої утворюється магнітне поле, що взаємодіє з полем постійного нерухомого магніту. Знаки магнітних полів котушки і магніту збігаються, тому котушка разом з балансом набуває відштовхуючих імпульсів і вони повертаються у вихідний стан. У цих годинниках пружинний двигун замінений на батарею та наявна електронно-магнітна система. Інші вузли не відрізняються від вузлів механічних годинників.
Принцип дії камертонних електронно-механічних годинників грунтується на своєрідній властивості камертона: якщо одному із відводів камертона надати коливальний рух, то й другий відвід почне здійснювати такі ж коливання. На платині цих годинників кріпиться мініатюрний камертон, на кінці відводів якого насаджені постійні магнітики, під якими розташовано дві секції електричної котушки.
525
Магнітні силові лінії постійного магнітика, закріпленого на лівому відводі камертона, пересікають (після потрушування годинника) першу секцію котушки і зумовлюють в ній електрорушійну силу.
Напруга потрапляє у транзистор і "відкриває" його, після чого струм від батареї починає надходити до другої секції котушки. Біля неї утворюється магнітне поле, яке взаємодіє з полем постійного магніту правого відводу камертона. В результаті правий відвід камертона набуває нового імпульсу руху. Його коливання передаються лівому відводу і цикл повторюється. Робота цих годинників супроводжується слабкими перериваючими звуками.
У кварцових електронно-механічних годинниках як регулятор використовують кристал кварцу. На кварцовій пластинці є система електродів. При подачі струму від батареї на одну пару електродів кварцова пластина починає коливатися з постійною частотою. Ці коливання зумовлюють стабільні електричні коливання. За допомогою інтегрованих мікросхем такі електричні коливання перетворюються в електричну напругу з частотою 1 Гц (одне коливання в секунду). Ці імпульси потрапляють на кроковий мікродвигун, який перетворює кожний імпульс в поворот осі ротора на 45°. За допомогою колісної передачі обертання ротора крокового двигуна перетворюється в обертання стрілок циферблата. Особливістю цих годинників є пульсуючий рух секундної стрілки.
Електронні годинники не мають механічних деталей, що рухаються. Це забезпечує безшумність роботи, високу надійність і точність. Такі годинники мають комп'ютер на мікроінтегрованих схемах і пластинку кварцу, яка використовується в якості регулятора. Секундні імпульси, отримані за принципом кварцових електромеханічних годинників, надходять до блока перерахунку, де перетворюють на закодовані сигнали. Ці сигнали потрапляють на світлові діоди або рідкі кристали та висвічують цифри на індивідуальному табло.
Індикація часу в електричному годиннику може бути стрілочною і цифровою. Для цифрової індикації часу застосовують рідкі кристали і світлоізлучаючі діоди.
Додаткові пристрої в годинникових механізмах. Годинник може мати різні додаткові пристрої, що підвищують їх споживні властивості: механізм бою, механізм автопідзаводу пружини, протиударне, секундомірне, календарний і антимагнітний пристрої.
Механізм бою призначений для подачі звукових сигналів відповідно до свідчень стрілок. Звукові сигнали витягуються ударом молоточка по пружині, молоточку або просто по кришці корпусу годинника. Механізми бою встановлюють в настінному, напільному, настільному, кишеньковому, наручному годиннику і годиннику-будильниках. Цей механізм звичайно має самостійний двигун, свій хід (в будильниках) і рахунковий пристрій (в маятниковому годиннику).
Протиударний пристрій оберігає вісь балансу від поломки при різких ударах або падінні годинника. В годиннику з таким пристроєм балансове рубінове каміння запресовують не безпосередньо в платину і мости, а в спеціальні рухомі амортизуючі опори. 526
Секундомірний пристрій застосовується в наручних і кишенькових годинниках, воно значно ускладнює їх конструкцію. Годинник з секундомірним пристроєм має додаткові стрілки. Для управління секундомірним пристроєм в корпус годинника вмонтовано одна або дві кнопки.
Календарний пристрій встановлюють під циферблатом годинника. Воно показує числа, назви днів і місяців.
Механізм автоматичного підзаводу пружини забезпечує завод пружини рухом руки. В результаті систематичного підзаводу пружина завжди знаходиться в напрузі, і тому такий годинник відрізняється високою точністю.
Антимагнітний пристрій захищає годинниковий механізм від дії сильного магнітного поля. Роблять його у вигляді кожуха з тонкої електричної сталі, що надягається на механізм годинника.
6.5.2 Показники якості годинників
Споживні властивості побутових годинників охоплюють соціальні, функціональні, ергономічні, естетичні властивості, надійність та безпечність.
Соціальні властивості характеризують відповідність годинників потребам споживача, їх суспільну значущість. Ці властивості визначаються такими показниками: суспільна доцільність випуску годинників, соціальна адреса, відповідність оптимальному асортименту, показник морального зносу даного виробу.
Найважливішими функціональними показниками годинника є точність і тривалість ходу.
Точність ходу годинника характеризується добовим ходом, середнім добовим ходом, максимальним добовим ходом. Точносні характеристики годинника багато в чому обумовлені кількістю рубінового каміння, що використовується. Рубін, що має дуже невеликий коефіцієнт тертя, значно знижує втрати на тертя передаючих пар.
Годинник наручний звичайно має 1721 рубінових каменів, годинник з додатковими пристроями до 29, годинник-будильник - - 411 каменів.
Добовий хід годинника визначається як різниця між свідченнями годинника, відзначеними в один і той же час в попередні і подальші доби. При визначенні добового ходу годинник заводить і встановлює по вимірнику часу, який є зразком. У годинника з тижневим закладом цей показник визначають в кінці сьомих діб, у годинника з двотижневим закладом - - двічі: в кінці сьомих діб і в кінці чотирнадцятих.
Якщо в паспорті на годинник вказано, що їх добовий хід складає ±30 с, то це означає, що годинники можуть щодоби поспішати або відставати не більше ніж на ЗО с.
Середній добовий хід - - середнє арифметичне значення добових ходів. Для перевірки середнього добового ходу визначають хід годинника за двоє діб з урахуванням знаків плюс (випередження) і мінус (відставання) і ділять одержаний результат на два. Для годинника з тижневим закладом цей показник встановлюють розподілом ходу годинника, одержаного в кінці сьомих діб, на сім. Середній добовий хід годинника з двотижневим закладом визначають
527
діленням ходу годинника, одержаного в кінці сьомих діб, на 7 і в кінці чотирнадцятих діб на 14. Максимальним добовим ходом вважається найбільший добовий хід, одержаний за весь час випробувань. Цей показник встановлюють по абсолютному значенню.
Тривалість ходу годинника від одного повного заводу характеризується часом їх роботи від початку до припинення дії механізму.
Ергономічні властивості визначають зручність, комфорт та гігієнічність при користуванні годинниками. Ці показники грунтуються на вивченні комплексу фізіологічних і психофізіологічних особливостей людини.
До показників ергономічних властивостей годинників відносять такі:
- зручність користування годинників (зручність зчитування показників часу при різних положеннях стрілки; зручність зчитування показників часу, зумовлене виразними колірними контрастами стрілок і циферблата; зручність зчитування показників часу, зумовлена відповідністю розмірів і форми стрілок, розміру циферблата; зручність зчитування показників часу з різних відстаней, при різних нахилах циферблата);
- зручність носіння годинника на руці (зручність носіння годинника з браслетом або ремінцем; можливість закріплення годинника на різних сторонах зап'ястя; зручність "підгонки" годинника з браслетом або ремінцем до зап'ястя; зручність закріплення годинника на руці);
- зручність управління годинником (зручність доступу до органу управління годинником, переведення заводної голівки в потрібне положення; визначення місця положення голівки);
- виключення непродуктивного переводу стрілок і календаря, викликаного нечіткою фіксацією голівки у потрібному напрямі; зручність переведення стрілок у потрібне положення, встановлення показників календаря; зручність перевірки точності ходу);
- зручність обслуговування годинника (зручність очищення корпусу годинника і браслета; заміна ремінця або браслета);
- зручність регулювання точності ходу і доступу до механізму і циферблата). Гігієнічні властивості характеризують рівень шкідливих впливів, що
виникають при експлуатації годинників (рівень шуму годинника, рівень радіації світлового покриття). А також нешкідливість і безпечність для споживача під час експлуатації (побутові годинники не повинні мати ріжучих кромок, виступів, інших деталей, які при користуванні могли б травмувати).
Естетичні властивості визначають стиль, форму, колір, відповідність моді, зовнішнє оформлення. До групи цих показників входять такі: інформаційна виразність (художньо-образна виразність, оригінальність форми, відповідність стилю і моді); раціональність форми (функціонально-конструкційна зумовленість, відповідність форми ергономічним вимогам); цілісність композиції (гармонійність об'ємно-просторової структури, колорит, пластичність, художньо-графічна виразність); досконалість виробничого виконання та товарного вигляду (досконалість виконання контурів, округлень і з'єднань елементів; 528
ретельність покриття і обробки поверхні; чіткість інформаційних знаків; раціональність і рекламна виразність пакування).
Надійність годинників характеризується такими комплексними показниками, як: безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, збереженість.
Безвідмовність - здатність годинника безперервно зберігати свої функціональні можливості при заданих режимах у встановлених для них умовах експлуатації.
Довговічність - здатність годинника зберігати свої функціональні можливості при заданих режимах у встановлених для них умовах експлуатації до руйнування (враховуючи перерви на ремонт).
Ремонтопридатність - здатність годинника відновлювати свої властивості шляхом профілактичного огляду і ремонту та технічного обслуговування.
Збереженість - можливості годинника зберігати певний час кількісні і якісні показники, що забезпечують їх використання за призначенням.
6.5.3 Класифікація і асортимент годинників
Годинники підрозділяють за призначенням, джерелом енергії і типу регулятора. Усередині кожної групи годинники розрізняються точністю ходу, калібром, числом каміння, додатковими пристроями, оформленням і матеріалом корпусу.
За призначенням годинники поділяють на чотири групи: годинники, що показують поточний час; годинники комбіновані (будильники, кулони); годинники для вимірювання малих проміжків часу (секундоміри, хроноскопи) та спеціальні (шахові, сигнальні, автомобільні тощо).
За принципом користування годинники поділяють на індивідуальні (наручні, годинники-кулони, годинники-каблучки, кишенькові) та суспільні, до яких належать автомобільні, настільні, підлогові.
За джерелом енергії їх групують на механічні та електричні. Електричні, в свою чергу, поділяються за фізичним принципом дії на електромеханічні (контактні), електронно-механічні (безконтактні) й електронні.
За типом коливальної системи побутові годинники поділяються на маятникові, балансові, кварцові, камертонні.
За видом інформативності вони можуть бути з циферблатом і стрілками та з електричною індикацією.
За місцем встановлення та особливостями експлуатації годинники поділяють на переносні (наручні, кишенькові, настільні) і стаціонарні (настінні, підлогові, кабінетні та автомобільні).
Існують й інші класифікації годинників. Так, в асортименті провідних фірм, що випускають годинники, представлено класичні (універсальні які мають округлий корпус, темно-коричневий або чорний шкіряний ремінець, практичні в оформленні циферблату і функціональних можливостях), дизайнерські (використовують форми і кольори, що відповідають сезонній колекції одягу: прямокутні, шестикутні, овальні, у вигляді краплини тощо), ювелірні годинники, які є предметом розкоші. Для оформлення цих годинників використовують золото,
529
платину, інші дорогоцінні метали та коштовне каміння. Для виробництва деталей годинників використовують чорні метали (сталі вуглецеві, нержавіючі та спеціальні), кольорові метали (латунь, бронзу, нейзильбер, мельхіор, дюралюміній тощо), дорогоцінні метали (золото, платину, срібло та їх сплави).
Окрему групу становлять жіночі та спортивні годинники.
Кожний завод має також свій товарний знак. Найменування годинника вказують на циферблаті, а товарний знак заводу - - на механізмі годинника.
Для скороченого позначення конструктивних особливостей механізму і зовнішнього оформлення корпусу користуються цифровим шифром у вигляді дробу, чисельник якого вказує тип механізму, а знаменник - оформлення корпусу.
Механізм наручних і кишенькових годинників позначають чотиризначним числом: перші дві цифри вказують калібр механізму в міліметрах, а другі дві конструктивні особливості механізму. Шифр конструкції годинникового механізму єдиний для виробів всіх годинникових заводів. Наприклад, механізми балансові з анкерним спуском, на рубіновому камінні для наручних і кишенькових годинників позначають наступними цифрами: 00 без секундної стрілки; 01 без секундної стрілки, з протиударним пристроєм; 02 з боковою секундною стрілкою; 05 з боковою секундною стрілкою, протиударним пристроєм і календарем; 08 з центральною секундною стрілкою; 09 - - з центральною секундною стрілкою і протиударним пристроєм; 14 з центральною секундною стрілкою,
протиударним пристроєм і календарем; 16 - - з автопідзаводом, центральною секундною стрілкою, протиударним пристроєм і календарем; 28 с
центральною секундною стрілкою, протиударним пристроєм і подвійним календарем (показує дату і день тижня); 36 - - балансові електроконтакти з центральною секундною стрілкою, протиударним пристроєм і живленням від батареї, з тривалістю роботи від 6 місяців до 2 років; 37 з регулятором камертона, живленням від батареї і центральною секундною стрілкою.
Механізм великогабаритного годинника (настільних, настінних, напольних) позначають п'яти- або шестизначним числом, перші дві або три цифри якого означають калібр механізмів в міліметрах, а другі три або дві -конструктивні особливості механізму.
Для позначення оформлення корпусу годинника застосовують шести- або семизначне число, перші дві або три цифри якого характеризують форму і конструкцію корпусу; третя або четверта цифра - - матеріал, покриття і вид обробки корпусу; подальші цифри - - групу циферблатів і стрілок. Позначення матеріалу, покриття і інших видів обробки розшифровується таким чином: 0 - з нержавіючої сталі; 1 хромований; 2 золотий; 3 позолочений;
4- анодований; 5 - - пластмаса, зокрема оргскло; 6 - - забарвлення, комбіновані покриття; 7 - - дерево з різними видами обробки; 8 - - художнє лиття; 9 - - скло, кришталь, кераміка, мармур.
Таким чином, маркування, наприклад, годинника 1809/6043260 можна розшифрувати так: механізм калібру 18 мм, з центральною секундною стрілкою 530
і протиударним пристроєм, форма корпусу 604, позолочений, циферблат і стрілки групи 260.
Наручні годинники найбільш різноманітні як по конструкції, так і по зовнішньому оформленню. Механізми цього годинника можуть мати всілякі додаткові улаштування: календар - - одинарний або подвійний, миттєвої або немиттєвої дії, з механізмом прискореного коректування свідчень календаря із зсувом або без зсуву стрілок; сигнальний пристрій в поєднанні з механізмом блокування і переривання сигналу або без блокування; автопідзавод. Наручні годинники можуть мати звичну або аретируємо центральну секундну стрілку. По ступеню захищеності вони можуть бути звичайними, водозахисними, водонепроникними, з протиударним улаштуванням для вузла балансу,' антимагнітними. Корпуси годинника виготовляють з нержавіючої сталі, латуні і нейзільберу (хромованих і позолочених), анодованого алюмінію (під колір золота) і золота 585-ої проби. Вони бувають круглої, прямокутної, квадратної, овальної, бочкоподібної та іншої форми.
Наручні годинники випускають з циферблатами різних кольорів (чорного, білого, коричневого, синього, голубого), різної оцифровки. Стекла бувають безбарвними і кольоровими пастельних відтінків блідно-трояндового, небесно-блакитного, золотисто-сонячного, зеленувато-жовтого. Стекла можуть мати художнє ограновування по периметру.
Залежно від посадочного розміру платини наручні годинники виготовляють малого і нормального калібрів. Годинник малого калібру умовно називають жіночими, їх випускають 1-й і 2-й груп, що мають відповідно калібр від 13 до 16мм і від 16 до 20 мм. Годинник нормального калібру, або чоловічі, випускають 3-ої і 4-ої груп, з калібром відповідно 20 до 26 мм і 26 до 32 мм.
Наручні механічні годинники виготовляють трьох класів П (прецизійні), І і II, відмінні головним чином середнім добовим ходом і тривалістю дії від повністю заведеної пружини (див. табл. 6.5).
Наручні кварцові, електронно-механічні годинники відрізняються особливо високою точністю ходу; середній добовий хід ціх годинників ±2 с, тривалість безперервної роботи без зміни джерела живлення - - не менше року.
Кишенькові годинники виготовляють з механізмами калібрів від 22 до 40мм, три класи точності. Вони можуть мати додаткові пристрої (календар, звуковий сигнал) і оберігаючи (протиударне, антимагнітне, пилезахисний корпус).
Фірма "Вегпагсі Ріогепііп" єдиний в Україні представник швейцарської годинникової марки "Расо КаЬаппе" та французького годинникового заводу 8ВОН, котрі виробляють годинники марок "Вегпагсі Ріогепііп", "Яеупог", "Зрогї \Ґау". Фірма займається продажем моделей класичного, модного та спортивного стилів, виробництвом рекламних та подарункових годинників. Щорічне відновлення колекції - на 30-40 %.
В колекції годинників "Расо ЯаЬаппе" поєднуються ідеї та стиль великого кутюр'е та швейцарська якість. Годинники виражають настрій, що притаманний всій модній лінії: активність, рух, свободу в просторі та часі. Та в гой же час - це строгий стиль та стриманість кольору.
531
Таблиця 6.1 Споживні властивості наручних механічних годинників
Клас годинника
Група
Середній добовий хід, с/доб.
Тривалість дії від повністю заведеної пружини, г, не менше

П
1
Від ЗО до +45
40


2
Від ЗО до +40
42


3
Від Юдо+30
44


4
Від 10до+20
50

І
1
Від ЗО до +60
38


2
Від ЗО до +60
40


3
Від 20 до +40
42


4
Від 15 до+25
44

П
1
Від ЗО до +85
35


2
Від ЗО до +85
35


3
Від 25 до +65
36


4
Від 25 до+60
38

Фірма "МАЙ", м. Київ, з 1993 року спеціалізується на оптовій торгівлі годинниками всіх типів, є ексклюзивним партнером в Україні Челябінського годинникового заводу "Молния" та Акціонерного товариства "Восток-капитал" (Росія), генеральним дистриб'ютором Угличського годинникового заводу "Чайка" (Росія), а також сертифікованим агентом "КОМАН-8ОН"Со, ЬТВ (Корея).
Настінний і настільний годинник випускають механічний (балансові і маятникові, настільні - - тільки балансові) і електричний.
Настільний і настінний балансовий годинник виготовляють з тижневим і двотижневим заводом, з боєм і без бою. Залежно від періодичності бою випускають годинник трьох виконань: з боєм через кожну годину, з боєм через кожну годину і півгодини, з боєм через кожну годину і четверть години.
Настільні та настінні годинник збирають на 11, 13, 14 і 15-ти каміннях. Залежно від величини середнього добового ходу і кількості каміння цей годинник виготовляють двох класів. Середній добовий хід годин І класу по абсолютній величині складає не більше 30с, годин II класу - - 60 с.
Годинник може мати додаткові пристрої: календар, музичний пристрій, термометр, барометр.
Настільні та настінні балансові годинники виготовляє Орловський годинний завод («Янтарь», з двотижневим закладом), Володимирський завод точного машинобудування («Весна» на 11-ти каміннях, з двотижневим закладом), Златоустовський годинний завод («Агат» на 15-ти каміннях, з тижневим закладом), Челябінський годинний завод («Блискавка») - - на 14-ти каміннях, з тижневим закладом, Сердобський годинний завод («Маяк») - на 11-ти камінні, з тижневим закладом. 532
Настінний годинник маятниковий має ті ж показники, що і балансові. На відміну від балансових маятниковий годинник повинен встановлюватися строго вертикально. Годинник має пристрій для регулювання періоду коливань маятника.
Електричні настільні та настінні годинники виготовляють наступних марок: «Весна», «Маяк», «Янтарь», «Електроника». Оформлення годинника різноманітне. Корпус годинника може бути дерев'яним з фанерованою цінними породами деревини, алюмінієвим з обробкою кольоровою емаллю і пластмасовий, циферблат - - сталевим або латунним.
Підлоговий кабінетний годинник випускає Орловський годинний завод («Янтарь»). Цей годинник має маятниковий регулятор, гирьовий двигун з тижневим закладом, механізм з боєм через кожну годину і півгодини і з боєм через кожну годину і четверть години. Точність ходу - ±30 с.
Годинник-будильнши випускають двох типів: малогабаритні (БМ) з площею платини до 2500 мм кв. і великогабаритні (БК) з площею платини понад 2500мм кв.
За зовнішнім оформленням будильники бувають настільними і дорожніми; по вигляду сигналу з безперервним сигналом (дзвінком або мелодією) і з переривистим попереджувальним сигналом (дзвінком або мелодією), що подається перед безперервним сигналом; по вигляду і розташуванню покажчика сигналу з сигнальним диском, центральною і бічною стрілками; по розташуванню секундної стрілки з центральною і бічною секундною стрілками. Годинник-будильник випускають двох класів, що розрізняються головним чином величиною середнього добового ходу і тривалістю дії від одного повного заводу пружини.
Середній добовий хід будильників складає, с: І класу типа БМ60, типа БК90; II класу - - відповідно 75 і 120. Тривалість дії будильників, г: І класу типа БМ3840, типа БК4244; II класу - - відповідно 3436 і 3840.
Годинник-будильник типа БМ повинен мати не менше 11 -ти каміння, типа БК - - не менше 4 каміння.
Секундоміри призначені для вимірювання проміжків часу понад 10 с. Залежно від числа секундних стрілок (одна або дві), характеру їх дії (переривчасте і безперервне), принципу роботи годинникового механізму (простий і підсумовуючий) секундоміри виготовляють восьми типів. Калібр механізму секундомірів 42 і 54 мм, кількість каміння - - не менше 15-ти. По місткості шкали випускають секундоміри ЗО- і 60-хвилинні.
6.5.4 Контроль якості годинників
Усі побутові годинники повинні відповідати за надійністю і якістю нормативно-технічним документам, а також затвердженим зразкам-еталонам.
Стандарти і технічні умови на годинники, а також зразки годинників визначають вимоги до технічних, функціональних, естетичних та експлуатаційних характеристик і параметрів годинників. Ці вимоги є єдиними для годинників одного або кількох подібних видів незалежно від їх оформлення.
533
На формування споживних властивостей годинників великий вплив мають матеріали, що застосовуються для їх виготовлення, наприклад, чорні, кольорові, зокрема дорогоцінні, ювелірні камені, метали, пластичні маси, скло, фарби, лак.
До металічних матеріалів, що застосовуються в годинниковій промисловості, висувають підвищені вимоги: однорідність за хімічним складом, структурою і властивостями; чиста, гладенька поверхня; сприйнятливість до термічної обробки; велика густина; стійкість до деформації; висока корозійна стійкість.
Із дорогоцінних каменів для виробництва годинників використовують синтетичні рубінові камені. Функціональний годинниковий камінь - це камінь для стабілізації тертя і зменшення ступеня зносу контактуючих поверхонь деталей годинникового механізму. Вони мають високу твердість, міцність, а найголовніше - невеликий коефіцієнт тертя. Кількість рубінових каменів у годинниках визначає їх якість і клас.
Основними параметрами, які перевіряються у торгівлі, є зовнішній вигляд годинників, правильність взаємного розташування стрілок, робота механізму заведення й переведення стрілок, тривалість роботи годинника від одного повного заведення, точність ходу (добовий хід), а інколи й оцінювальне число. Методи перевірки можуть бути візуальними й інструментальними.
Зовнішній вигляд годинників визначають візуально на відповідність затвердженим зразкам-еталонам. Корпус годинників, циферблат та стрілки не повинні мати помітних рисок, тріщин, вм'ятин, раковин, нечітких цифр або знаків та інших дефектів. Захисно-декоративні покриття золотом, сріблом, хромом, нікелем, анодуванням, лаками, фарбами, емалями та іншими матеріалами мають бути нанесені рівним шаром відповідної товщини.
Художнє оформлення годинників повинне відповідати моді та затвердженим зразкам. Малюнки, знаки, цифри мають бути чіткими. Свідчення годинникової, хвилинної та секундної стрілок узгодженими. Бій годинників повинен відповідати свідченням годинникової та хвилинної стрілок.
Механізм має бути надійно закріпленим у корпусі годинників і не переміщуватися при їх заведені та експлуатації. Заведення годинників повинне здійснюватися без заїдань і зривів. Точність ходу визначають візуально або на приладі.
Гарантійні строки встановлюються для кожної групи годинників з дня їх продажу покупцю: 1 рік -для годинників малого калібру і 1,5 року для годинників нормального калібру і кишенькових. Термін служби не повинен бути меншим встановленого нормативно-технічною документацією. Так, для наручних годинників цей термін - 10 років.
Модель та конструкція виробів мають відповідати затвердженому зразку, технічним умовам або технічним описам, кресленням і технічній документації за формою та призначенням.
Антикорозійний захист і декоративні покриття повинні оберігати деталі і вузли годинника при експлуатації їх в нормальних умовах. Не допускаються відхилення, шорсткість, здуття, міхури і інші дефекти покриттів деталей, погіршуючи зовнішній вигляд годинника. 534
При перевірці якості годинника звертають увагу на наступні можливі дефекти: припинення дії годинника, сигнального пристрою, автопідзавода календаря, механізму заведення пружини і переведення стрілок, відхилення середньодобового ходу.
Порядок і методи проведення випробувань кожного виду годинника визначені відповідними стандартами. Годинник повинен функціонувати нормально при температурі навколишнього повітря від 0 до ± 40 °С секундоміри - - від - - 40 до + 40 °С. Хід годинника перевіряють приладами ПЛЧ-7 і ПП4-4. Свідчення годинникової і хвилинної стрілок повинні бути взаємно злагоджені. При поєднанні хвилинної стрілки з 12-годинною відміткою шкали відхилення годинникової стрілки від відмітки не повинне перевищувати половини хвилинного розподілу.
Заводний механізм годинника повинен забезпечувати завод пружини без заїдань і зривів. Годинник повинен мати пристрій для регулювання періоду коливань балансу.
Зміна свідчень календаря повинна відбуватися раз на добу, коли стрілки показують 12 г. При цьому допускається відхилення від свідчень стрілки при перемиканні календаря миттєвої дії не більше 10 хв., а календаря немиттєвої дії -не більше 15 хв..
Протиударний пристрій осі балансу повинен оберігати цапфи і каміння від пошкоджень при ударах і вільному падінні на дерев'яному підлогу з висоти 1 м.
Сигнальний пристрій повинен включатися з відхиленням від заданого часу не більше ніж на 4 - - 6 хв.
Автопідзавод в наручних годинниках, що зупинилися в результаті спуску пружини двигуна після 10-годинного носіння на руці, яка активно рухається, повинен забезпечувати тривалість їх дії від 16 до 20 г.
Кріплення механізму в корпусі годинника повинне бути міцним, що виключає можливість переміщення або гойдання його при заводі пружини або можливість перекладу стрілок.
На циферблаті годинника або лицьової панелі повинне бути вказано їх найменування або товарний знак підприємства - виробника. Допускається нанесення написів на російській і іноземній мовах. На механізмі годинника указують товарний знак підприємства, номер і шифр механізму.
Цифровий індекс механізму наносять на платину, а цифровий індекс оформлення корпусу на зовнішню сторону кришки годинника. Ці дані указують також в паспорті годинника.
Наручні і кишенькові годинники упаковують в індивідуальні футляри, поліетиленові пакети або подарункові коробки. Футляри або поліетиленові пакети з годинником по 10 шт. укладають в коробки.
Контрольні запитання:
1 .За якими ознаками класифікують побутові годинники?
2.Визначте показники, які характеризують функціональні властивості
годинників.
535
З.Які показники характеризують ергономічні властивості годинників? 4.Назвіть особливості принципу дії механічних годинників. 5.Назвіть особливості принципу дії електричних годинників.
6. Які особливості перевірки якості годинників у торгівлі?
Тести:
1. Що розуміють під калібром годинника:
а) загальний розмір годинника в мм;
б) діаметр платини (основи) годинника в мм;
в) висоту корпуса годинника в мм.;
г) загальний розмір та висота.
2. Вкажіть вид регулятора коливань в електронних годинниках:
а) маятниковий;
б) камертон;
в) балансове колесо;
г) кварцева пластинка.
3. Вкажіть калібр наручних годинників „Політ" 2609/1551572:
а) 26 мм;
б) 60 мм;
в) 15 мм;
г) 51 мм.
3. За типом коливальної системи годинники бувають:
а) механічні, електронні;
б) електронно-механічні;
в) маятникові, балансові, камертоні, кварцеві;
г) електронні, маятникові, кварцеві.
5. В залежності від калібру випускають годинники:
а) середнього і нормального калібру;
б) великого і малого калібру;
в) нормального і малого калібру;
г) середнього і малого калібру.
6.К годинникам особистого користування відносять:
а) настільні, настінні;
б) шахматні і кишенькові;
в) наручні, кишенькові, часи-кулон, часи-обручка;
г) кишенькові, настінні.
7. Назвіть основну різницю між електронними та механічними годинниками:
а) джерелом живлення є електричний струм;
б) джерелом живлення є пружина;
536
в) джерелом живлення є напівпровідник;
г) принцип діє оснований на своєрідній властивості камертона.
8. Назвіть механізм в годинниках, який передає енергію двигуна на регулятор:
а) пуск (хід);
б) передаточний пристрій;
в) механізм заводу пружини;
г) стрілочний механізм.
9. Які годинники відносяться до спеціальних:
а) сигнальні, шахматні, автомобільні;
б) напільні, настільні, настінні;
в) механічні, електронно-механічні і електронні;
г) секундоміри, хроноскопи.
ІО.Які годинники належать до комбінованих?
а) шахові годинники, сигнальні
б)будильник, кулон
в)секундоміри, хроноскопи
г)наручні, кишенькові, настінні, настільні
11. Які годинники займають найбільшу вагу в асортименті:
а) напільні;
б) настінні;
в) наручні;
г) настільні.
12.Годинники для підрахунку малих проміжок часу це:
а) годинники
б) секундомір в)будильник
г) шаховий годинник
6.6 Товари для спорту і туризму. Мисливські і риболовецькі товари
Значний розвиток у нашій країні отримали фізична культура і спорт як один з найважливіших засобів гармонійного розвитку людини. Спорт, фізкультура і туризм розвивають людину, розширюють її фізичні можливості, поліпшують працездатність і соціальну активність, позитивно впливають на загальний стан здоров'я. Розвиток масового спорту вимагає збільшення випуску різноманітного спортивного приладдя та інвентарю. З
537
кожним роком розширюється асортимент цих товарів, підвищується їх якість, зручність у користуванні та безпека.
Залежно від видів спортивних змагань увесь різноманітний асортимент спортивних товарів можна розподілити на такі групи і підгрупи:
1. Інвентар для гімнастики: головної, спортивної, художньої та акробатики,
2. Інвентар для легкої і важкої атлетики: для бігу, стрибків, кидання і штовхання.
3.Інвентар для спортивних змагань: спортивної боротьби, боксу, фехтування.
4. Інвентар для водного спорту: для плавання, підводного плавання, воднолижного спорту, віндсерфінгу.
5. Інвентар для зимових видів спорту: лижного та ковзанярства.
6. Інвентар для спортивних ігор з великим і малим м'ячем, з дерев'яними фігурами, у хокей, для клубних ігор.
7. Інвентар для туризму й альпінізму: бівачне спорядження, інвентар для опалення, освітлення та приготування їжі; спеціальне спорядження для альпінізму та туризму.
8. Мисливські товари: мисливські гладкоствольні рушниці і пістолети, набої; знаряддя для набивання патронів та догляду за рушницями; мисливське спорядження.
9. Рибальські товари: гачкові рибальські снасті, сітьові засоби лову, допоміжні рибальські знаряддя.
10.Транспортні засоби особистого, побутового та спортивного призначення: велосипеди, мототранспортні засоби, прогулянкові судна, автомобілі, повітряні літальні вироби.
Названі групи і підгрупи цих товарів поділяють на види, різновиди і т.п. Деякі з них застосовують для комплектації спортивних залів, стадіонів, а деякі -для застосування в домашніх умовах.
6.6.1 Класифікація і характеристика асортименту товарів для спорту і
туризму
Інвентар для гімнастики
Інвентар для гімнастики - це прилади для вправ (снаряди) та
інвентар для виконання гімнастичних вправ для загальної фізичної
підготовки. Розрізняють загальну, спортивну, художню гімнастику та акробатику.
Інвентар для загальної гімнастики. Загальна гімнастика (гігієнічна та оздоровча) є необхідною для загального фізичного розвитку, зміцнює здоров'я, дає можливість оволодіти основними руховими навичками, підготовляє до занять у спортивних секціях. Для загальнофізичної підготовки використовують інвентар для лазіння (гімнастичні стінки й лави, жердини, 538
линви, драбини), набивні м'ячі; для домашньої гімнастики - гантелі, еспандери, тренажери тощо.
Гімнастична стінка - драбина, міцно прикріплена до стіни, одно- або двопрольотна (тобто з двох або трьох стійок і відповідно з одним або двома рядами поперечин).
Гімнастична лава - універсальний спортивний інвентар, що застосовується для виконання вправ у положенні сидячи або лежачи. З допомогою сталевих ґачків, прикріплених до торця, її можна підвішувати до гімнастичної стінки під різними кутами нахилу. По ній можна лазити або робити вправи на нахиленій площині. Випускаються з металевими ніжками або з деревини.
Гімнастична жердина призначена для тренування прийомів лазіння. Буває для жінок, дітей (довжина 500 мм, діаметр 40 мм) і чоловіків (діаметр 50 мм). На одному його кінці є металева скоба для підвішування до стелі в спортивній залі. Виготовляється з деревини.
Линви також призначено для лазіння (виготовляються з бавовняних або конопляних линвочок). Бувають довжиною 5100 мм, діаметром 35 мм (для дітей), 40 мм (для жінок), 50 мм (для чоловіків).
Линви для перетягування застосовують у командних змаганнях на силу й витривалість. Довжина 1250 мм, з обох кінців - шкіряні чохли, а також текстильні кольорові відмітки.
Гімнастичні драбини також підвішуються до стелі; виготовляють з деревини або мотузок. Залежно від висоти гімнастичної зали драбини з мотузок бувають трьох номерів (у мм): № 1-5700; № 2-6300; № 3-7800.
Набивні м'ячі (медицинболи) сприяють розвитку сили і вправності при виконанні вправ із поштовхів та метанні. Залежно від маси бувають п'яти номерів.
Гантелі зміцнюють здоров'я і розвивають м'язи тіла людини. Асортимент включає: масивні (з чавуну); перемінної маси (набори металевих дисків масою від 2 до 24 кг); пружинні (масою 1-4 кг застосовують для розвитку кінцівок рук).
Еспандери сприяють розвитку м'язів рук, плечового пояса і спини. Виготовляють з пружин, гумових джгутів або твердих гумових кілець. За призначенням бувають плечові й кистьові.
Останнім часом все більшого розповсюдження набувають тренажери, призначені для загальнофізичної підготовки людини. Комплектуються: гімнастичними стінками, рухомим візком, роликовими доріжками й еспандером. Забезпечують вправи: "бігова доріжка", "турнік", "еспандер", "гребля". До них також відносять велотренажери. Диск-тренажери (вправи з поворотами корпуса тіла); масажери (масажер-палка, масажер-стрічка, "Бодрість", "Тонус", різноманітні автомасажери з електроприводом); ваги (для контролю маси тіла людини).
Інвентар для спортивної гімнастики -це інвентар, що забезпечує вправи (змагання) на бруссях різної висоти, турніку (перекладині), "коні", кільцях, колоді тощо.
539
Бруски гімнастичні - дві паралельні підвищеної міцності жердини завдовжки 3500 мм. Асортимент включає чотири типи: чоловічі для змагань (високі), жіночі (різної висоти), масові (низькі) та універсальні. Розрізняють їх залежно від висоти жердини над підлогою та відстанню між жердинами.
Турнік (перекладини) - призначений для змагань і універсальний. Довжина сягає 2400 мм, діаметр 28 мм, висота в межах 2450-1450 мм.
Кільця гімнастичні комплектують: двома кільцями з деревини, двома підвісними шкіряними ременями І двома тросами. Кріплять їх до стелі або до спеціальної трубчастої рами. Асортимент включає кільця для майстрів і масові.
Колоди гімнастичні - спортивний інвентар переважно жіночого призначення. Довжина 5000 мм, ширина верхньої робочої поверхні -100 мм. Асортимент включає чотири типи колод: низькі постійної висоти, універсальні перемінної висоти, з жорстким та м'яким покриттями. Найменша висота 400 мм, найбільша (для змагань) - 1200 мм.
"Кінь" гімнастичний буває трьох видів: маховий, стрибковий і універсальний. Маховий комплектується двома овальними ручками. Він кріпиться до підлоги двома стійками. Висота 1100 мм, довжина корпусу як і інших двох - 1600 мм. Висота "коня" для стрибків регулюється від 1200 мм (для жінок) до 1350 мм (для чоловіків). Універсальний "кінь" застосовується для махових і стрибкових вправ; у корпусі є гнізда для ручок; висота регулюється від 900 до 1350 мм.
"Козел гімнастичний" має таку саму конструкцію, що й "кінь". Відрізняється довжиною 670 мм, призначається для стрибкових і махових вправ. Застосовують для тренувань у шкільних спортзалах.
Гімнастичні доріжки застосовують для виконання вільних вправ. Виготовляють з повсті товщиною до 25 мм, вкритої чохлом з тканини.
Мати гімнастичні застосовують для пом'якшення приземлення при виконанні стрибків зі снарядів. Асортимент включає мати двох типових розмірів: 2000x1250 мм і 2000x1000 мм. Мати вкладають суцільним шаром біля коня, колоди та бруссів; у два шари - для жіночих спортивних стрибків та під кільцями; у три шари - біля турніка та для чоловічих опорних стрибків.
Місток гімнастичний застосовують для опірних стрибків, вправ на колоді та бруссях.
Інвентар для художньої гімнастики. Художня гімнастика є жіночим видом спорту, який складається зі спортивних і танцювальних вправ під музику з будь-яким предметом (м'ячем, обручем, стрічкою, булавами, стрибалкою) або без нього.
Палка гімнастична застосовується для виконання вправ із тягарцями (з деревин або пластмас). Асортимент включає палки довжиною (мм): для дітей -750, для дорослих - 1100; діаметр 21; 27 і ЗО мм.
Булава гімнастична призначається для махових вправ. Сприяє розвитку м'язів плечового пояса, збільшенню рухомості суглобів рук і вдосконаленню координації. Асортимент булав включає: для дітей і жінок - 460 мм; для чоловіків - 520 мм; маса - 150 г. Регламентується діаметр головки булави - ЗО мм; колір - будь-який (крім бронзового, сріблястого або золотого).
540
Обручі призначаються для художньої гімнастики (внутрішній діаметр 900 мм) і для загальнофізичної підготовки: дитячі - 510 мм; для підлітків - 700 та для дорослих 830 мм. Виготовляють із деревини, алюмінію, сталі та пластмаси.
Стрибалки гімнастичні комплектуються з гумового шнура або з конопляної мотузки, з ручками або без них. Асортимент залежно від довжини шнура складається з дитячих (2730 мм), підліткових (2830 мм) та дорослих (2930 мм) стрибалок.
М'ячі гімнастичні виготовляють з гуми різних кольорів (крім бронзового, сріблястого, золотого). Для спортсменів молодших розрядів призначено малі і середні м'ячі діаметром 80 - 60 мм (останні - для спортсменів вищих розрядів) або 25-50 мм (для спортсменів інших розрядів).
Кольори стрічок можуть бути будь-якими, крім бронзового, сріблястого і золотого.
Інвентар для акробатики. До акробатичного інвентарю включають: доріжки, трампліни, лонжі тощо.
Акробатична доріжка має довжину ЗО м, у т.ч. 25 м робочої частини і 5 м зони приземлення. Виготовляються з матів товщиною 100-200 мм, вкритих прошитим покривалом.
Трамплін для акробатичних стрибків виготовляють з металевої основи-рами, на якій закріплено платформу, вкриту зверху рифленою гумою.
Лонжа - трос, що кріпиться шарнірним пристроєм до пояса спортсмена. Призначено для страхування при виконанні небезпечних трюків.
Інвентар для легкої і важкої атлетики
Атлетика - мистецтво розвивати силу і спритність з допомогою фізичних вправ. Розрізняють легку і важку атлетику.
Легка атлетика - поєднує ходьбу і біг на різні дистанції, стрибки в довжину і висоту; кидання диска, списа, молота, гранати; штовхання ядра, а також легкоатлетичні багатоборства.
Інвентар для бігу - стартові колодки і пістолети, естафетні палички, бар'єри легкоатлетичні, секундоміри і крокоміри.
Інвентар для стрибків: стійки, планки і жердини, шести.
Інвентар для кидання і штовхання - списи (для чоловіків масою 805 г, жінок - 605 г); диски для кидання (з дерева, металів або гуми) масою для дітей - 500 г, дівчат і жінок - 1505 г, чоловіків - 2005 г; гранати з різних матеріалів масою 255 г для усіх дітей, 505 г - для жінок і 705 г - для чоловіків; ядро для дітей масою до 3005 г, для чоловіків - 7265 г; молот такої самої маси, що й ядро.
Інвентар для важкої атлетики -це штанги важкоатлетичні, гирі та гантелі чавунні, напульсники, бандажі. Сучасна програма офіційних змагань з важкої атлетики включає ривок і штовхання штанги двома руками.
Штанга важкоатлетична являє собою снаряд, масу якого можна легко змінювати в значних межах. Випускають штанги рекордні, змагальні,
541
народні, що відрізняються масою і набором дисків. Так, маса дисків в рекордній штанзі змінюється від 0,1 до 20 кг, а їх кількість становить 20 шт.
Гирі чавунні відливають однакового розміру, але різної маси -16, 24, 32 кг. Гантелі для атлетів відрізняються від гантелей для домашньої гімнастики більшою масою, яка може становити 35 кг.
Напульсники запобігають розтягуванню сухожилків зап'ястків спортсменів при піднятті ваги. Довжина ремінців напульсників - від 385 до 425 мм. Надівають їх на зап'ястки рук як ремінці для годинників.
Бандаж запобігає грижі під час піднімання значних вантажів. Бувають трьох розмірів - від 720 до 860 мм. Основними деталями бандажу є пояс та з'єднувальні гуми.
Інвентар для спортивних змагань
Асортимент цих виробів включає інвентар для спортивної боротьби, боксу, фехтування.
Інвентар для спортивної боротьби включає: борцівські мати, ковдри, мішки і манекени (опудала). Ці вироби призначено для класичної і вільної боротьби, самбо та дзюдо. Асортимент виробів різниться похідними матеріалами, масою і кольорами.
Інвентар для боксу (з англ. "удар") включає: ринг (квадратний майданчик розміром 6x6, обмежений линвами, обмотаними тканиною, а на підлозі подушки, повністю застелені брезентом); боксерські рукавиці - снарядні (масою 150 г), тренувальні й бойові масою 12, 13 і 14 унцій тобто від 360 г до 420 г (1 унція - 29,86 г); бойові - для великих змагань - маса 227 г (8 унцій); а для інших змагань - маса 300 г (10 унцій). Для боксерів важкої вагової категорії рукавички масою 360 г (12 унцій). Боксерські рукавички бувають трьох розмірів: 23 (8,5), 24 (9) і 25 (9,5). Розмір - це обхват кисті, виражений у сантиметрах (у дужках указується розмір у дюймах).
Для вивчення техніки ударів застосовують боксерські мішки, груші, м'ячі і лапи. Асортимент цих виробів різноманітний з урахуванням матеріалів, конструктивних особливостей, розмірів, маси, кольорів.
Інвентар для фехтування включає: рапіри, шаблі, шпаги, фехтувальні маски. Рапіра - найлегша колюча зброя: сталевий прямокутний клинок (у поперечному розрізі) - 4x8 мм, масою 500 г, довжиною 1100мм.
Шабля - легка зброя, що коле або рубає. Одним боком (лезом) клинок ріже, а іншим - б'є; буває прямою або трохи зігнутою. Порівняно з гардою рапіри лезо шаблі ширше, має форму скоби; довжина -1050 мм, маса-500 г.
Шпага - найважча фехтувальна зброя: маса - 770 г, довжина -1100 мм. Призначено лише для чоловіків. Клинок у поперечному розрізі тригранного перетину з поздовжніми пазами. Бувають прості або електрифіковані (тобто з контактним наконечником із плоскою поверхнею діаметром 8 мм).
Маски фехтувальні виготовляють із дротяного каркаса з металевої сітки. Для захисту шиї від ударів до маски прикріплюється шкіряний підборідник. Асортимент масок включає три розміри.
542
Інвентар для спортивних ігор
Спортивні ігри - це ігри з великим м'ячем (футбол, волейбол, баскетбол, водне поло, ручний м'яч і регбі) та з малим (теніс, настільний теніс), бадмінтон, фігурами з деревини (городки, крокет, кеглі), у хокей, клубні ігри (шахи, шашки, більярд).
Асортимент інвентарю для цих ігор дуже різноманітний.
Інвентар для спортивних ігор використовують для ігор з великим м'ячем (футбол, волейбол, баскетбол, водне поло, ручний м'яч, регбі), з малим м'ячем (теніс, настільний теніс, бадмінтон), з дерев'яними фігурами (городки, крокет, кеглі), для клубних ігор (шахи, шашки, більярд), хокею.
Інвентар для ігор з великим м'ячем включає: м'ячі, сітку для воріт, захисне спорядження для спортсменів, шнурувателі, ніпельні голки, суддівські свистки.
М'ячі складаються із покришки і надувної гумової камери. Найбільш розповсюджені м'ячі з постійно розташованими в них ніпельними камерами (з клапаном для надування). Футбольні м'ячі зазнають значні фізичні навантаження, тому їх виготовляють з щільних, еластичних натуральних шкір та синтетичних матеріалів.
Сучасні футбольні м'ячі складаються з 4-6 шарів, перший з яких є водовідштовхуючим, наступний - забезпечує м'якість, інші - допоміжні -підтримують форму, вентиляцію тощо. Світовими лідерами у виробництві високоякісних м'ячів є фірми АВГОА8 і РІЛУІА.
Найбільш масивними є баскетбольні м'ячі (маса 650 г, діаметр - - 25 см), найбільш легкими - волейбольні (маса 260-270 г, діаметр -21 см). Маса футбольного м'яча для дорослих становить 450 г, діаметр - 22 см. Ручний м'яч (для гандболу) при відносно невеликих розмірах (діаметр 19 см), має велику масу (475 г.) Розміри м'ячів для водного поло збігаються з футбольними, але додатково мають водостійке покриття. М'ячі для регбі мають овальну форму (довжина - 29 см, товщина - 21 см, маса - 450 г) і складаються з 4-, 6-, 8-ми і більше часток.
Інвентар для ігор з малим м'ячем: ракетки, м'ячі, волани, столи, сітки.
М'яч для тенісу формують з гуми і обклеюють вовняним сукном. Діаметр м'яча повинен бути не більше 67 мм, маса - 58 г, колір - - білий чи жовтий.
Ракетка складається з головки, шийки та ручки. У головці два ряди струн, натягнутих перпендикулярно, утворюють струнну поверхню. Обідок ракетки склеюють або роблять із твердих порід деревини із зміцнюючими склотканинами, або виготовляють з сучасних композиційних матеріалів: плетений графіт, графіт з додаванням вуглецю (графіт/карбон), титану, спеціальної кераміки тощо. Струни для ракетки можуть бути натуральними, які мають високі динамічні властивості, але низьку стійкість до вологи, та синтетичними (з аніду, капрону), які мають високу вологостійкість,
543
надійність, але більш слизькі, що сприяє зменшенню зчеплення з м'ячем і зниженню точності ударів.
За якістю виконання розрізняють ракетки масові, для тих, хто починає, та майстрів (клубні, турнірні); за віком для дорослих (масою 425 г), підлітків -368 г і дітей - 305 г.
М'яч (волан) для бадмінтону може бути пір'яний з пробковою головкою, яка обтягнута шкірою, чи пластмасовий з гумовою пружною головкою. Недоліками пластикових воланів є зношуваність струн ракеток, але вони значно довговічні та дешевші. Ракетки для бадмінтону відрізняються від тенісних меншими розмірами, до того ж вони мають форму еліпса.
Ракетки для настільного тенісу можуть бути будь-якого розміру, форми і маси, але вони повинні бути виготовлені з одного куска фанери чи деревини однакової товщини. На диск з обох сторін наклеюють гумові накладки (товщиною 2 мм) зі стовпчиками (50 стовпчиків на 1 см2). Гумова накладка впливає на силу удару, додає м'ячу додаткове прискорення, а стовпчики забезпечують зчеплення ракетки з м'ячем, що додає м'ячу додаткове обертання. Сучасні ракетки випускають типу "сендвич" (двошарові) - перший шар губчата гума, другий - звичайна гума зі стовпчиками, які можуть бути прямими (верхній шар наклеєно стовпчиками на зовні) і оберненими (стовпчиками всередину).
М'яч для настільного тенісу являє собою пустий шарик, який склеєно з двох половинок та виготовлено з білого целулоїду. Діаметр м'яча 37-38 мм, маса - 2,4 - 2,5 г.
Інвентар для гри з дерев'яними фігурами -це інвентар для гри у городки, крокет і кеглі.
Крокет - це гра спортивного типу. Комплекти включають 8 куль і біт (молотки), 10 воріт зі сталевого дроту розміром 25x25 см. Кулі і біти виготовляють трьох розмірів: кулі діаметром 85, 95, 100 мм і біти довжиною 650, 800, 950 мм.
Кеглі (боулінг) - спортивна гра, яка знайшла широке розповсюдження в країнах західної Свропи, Америки та Японії. Комплект включає кулі й кеглі. Виготовляють кеглі підлогові, настінні, висячі. Гра відбувається у кегельбанах.
Інвентар для гри у хокей: ключки, м'ячі, шайби та захисне
приладдя.
Ключка гравця для хокею із шайбою складається з прямолінійної ручки, яку виготовляють з деревинних пластин (бука, ясена, берези) чи фанерної плитки та крюка, яку склеюють із декількох пластин деревини бука Ключки для воротарів відрізняються більшою довжиною і шириною крюка. Маса цих ключок - 1150 г. Ключка для гри в хокей з м'ячем на льоду має крюк у вигляді дуги радіусом 240 мм, довжиною крюка - 53 см, а загальна довжина ключки для дорослих - 106 см. Ключки для гри в хокей з м'ячем на траві за формою нагадують ключки для гри у хокей з м'ячем на льоду. Відмітною особливістю їх є довжина ключки по зовнішньому згину (вона менша і становить 37 см). 544
Шайби хокейні виготовляють з вулканізованої гуми: товщиною - 1 дюйм, діаметром 3 дюйма, масою - не більше 170 г. Дитячі шайби виготовляють менших розмірів. Колір шайб повинен бути чорний.
М'ячі для хокею на льоду бувають двох видів: шкіряні з пробкою всередині, обплетені зверху бавовняним шнуром; пластикові з корковою серцевиною і поверхневим тисненням, яке імітує плетіння. Фарбують їх у червоний або оранжевий колір, їх діаметр - 60 мм, маса - 60 г.
М'ячі для хокею на траві виготовляють з гумокорковою серединою, яка обплетена білою шкірою. Ці м'ячі відрізняються від м'ячів для хокею на льоду більшими розмірами (діаметр - 71 мм, маса - 162 г).
Інвентар для водного спорту
Асортимент цих товарів включає інвентар для плавання на різні дистанції: дошки для плавання, круги гумові дитячі (4-х номерів із внутрішнім діаметром від 175 до 200 мм).
Інвентар для підводного спорту включає: маски, ласти, трубки дихальні, акваланги, гідрокостюми, рушниці для підводного мисливства, водолазні ножі, вантажний ремінь, кукан (стрижень для нанизування на нього спійманої риби), годинники.
Маски для підвідного плавання складаються з корпуса із кольорової гуми і захисного скла овальної чи фігурної форми. Маска закриває очі та ніс спортсмена, вона повинна щільно прилягати до його обличчя та не пропускати воду.
Ласти виготовляють з кольорової гуми чи поліетилену. За конструкцією кріплення ласти бувають у вигляді туфель визначеного розміру і з ременевим кріпленням для різних розмірів ноги. Ласти випускають декількох моделей, що відрізняються формою лопатки, конструкцією п'яти і носка, довжиною і шириною. Ласти на праві та ліві не розподіляють і випускають трьох типорозмірів: перший відповідає 36-38, другий 39-41 і третій 42-44 розмірам взуття. Дитячі ласти виготовляють з більш м'якої і еластичної гуми або поліетилену.
Акваланг - це апарат, що забезпечує автономне дихання плавця під водою. Складається з балонів зі стисненим повітрям, дихального автомата (редуктора), що знижує тиск повітря до нормального, двох шлангів з мундштуковою коробкою для вдиху і видиху. Балони забезпечені манометрами чи покажчиками мінімального тиску стисненого повітря.
Гідрокостюм призначений для захисту плавця-підводника від переохолодження. Розрізняють гідрокостюми "сухого", "мокрого" і "напівсухого" типу.
Інвентар для воднолижного спорту включає; лижі для занять слаломом, фігурного катання, стрибків з трамплінів та для різних видів багатобор'я. Відповідно випускаються водні лижі чотирьох типів: слаломні, стрибкові, для фігурного катання і прогулянок. Лижі для прогулянок, стрибкові та фігурного катання виготовляють парними; слаломні одинарними (монолижі).
545
Віндсерфінг - спорт близький до гірськолижного. Це мистецтво катання на хвилях з використанням сили вітру, вміло спійманого вітрилом. Для заняття віндсерфінгом виготовляється лижа-дошка з пінопласту масою 16-18 кг, довжиною 3650 мм, шириною 650 мм.
Інвентар для зимових видів спорту.
Асортимент цих товарів об'єднує вироби для лижного спорту, ковзанярства та супутні їм вироби.
Інвентар для лижного спорту - лижі, палки лижні, кріплення, мазі, гумові накладки, пластини для натирання лиж, чохли, окуляри, костюми. Найпоширенішими з них є лижі.
Асортимент лиж групується за матеріалами: з деревини, пластичних мас, із комбінованих матеріалів (деревини, пластмаси і металу). Залежно від призначення випускають дитячі, лісові (мисливські), туристські, спортивно-бігові, гоночні, стрибкові, гірські. Вони різняться між собою конструкцією меж і кріплень, розмірами.
Лісові (мисливські) лижі призначено для пересування пухким снігом у лісі та по пересіченій місцевості. Для зручності їх виготовляють широкими (115 мм) і порівняно короткими (до 1900 мм), а вантажний майданчик розташовують ближче до загнутих носків.
Туристські лижі призначено для прогулянок і туристичних походів. Вантажний майданчик у цих лиж розташовано ближче до п'ятки, ширина носка повинна бути не більше 90 мм.
Спортивно-бігові лижі призначено для швидкісного бігу по рівнині та малопересіченій місцевості. Ці лижі мають значно довшу та гнучку передню частину, більш коротку задню, що полегшує виконання крутих поворотів. Ці лижі дуже вузькі (не більше 55 мм) і легкі (1600 г).
Стрибкові лижі призначено для стрибків з трампліна. Ці лижі мають найкращу ковзну поверхню. Довжина їх - 2550 мм, ширина -86 мм. Носки І п'яти людини на лижах закріпляють металевими основами.
Дитячі лижі мають спрощену міцну конструкцію. Ширина вантажного майданчика не нормується. Бувають довжиною 700-1500мм.
Гірські лижі використовують для слалому, гігантського слалому та для швидкісного спуску з гір. Слалом - це швидкісний спуск з гір по спеціальній хвилястій трасі з "воротами". Перепад висот у слаломі досягає 150 м, швидкість - 40 км/год, у гігантському слаломі, відповідно, - 500 м, та 65 км/год. Швидкісний спуск - це спуск по розміченій прямій трасі. Перепад висот досягає 1000 м, швидкість -100 км/год.
Сноуборди це дошка для катання по снігу. За призначенням сноуборди поділяються для фристайлу, фрирайду, слалому (карвингу).
Фристайл (Ргеезіуіе) це стиль катання на дошці стрибки з трамплінів, катання у хафпайпі, у сноубордпарку, розваги на плоских схилах (повороти і ковзання). Хафпайп або просто пайп це штучна канава, яка покрита щільним снігом та розміщена вниз по схилудовжиною близько 100 м, глибиною 2-4 м, шириною - 10-15 м.
546
Сноубордпарк - це частина спеціально підготовленого огородженого схилу, де розташовані: хафпайп, траса бордер-кросу, різні трампліни, перила, столи, по яких катаються рай дери. Фрирайд - це катання по будь-яких схилах і типах снігів на різних швидкостях. Слалом - це точні різані повороти по трасі й за трасою на граничних швидкостях в основному по жорстких схилах.
Розміри (довжина, ширина) сноуборду залежать від ваги, росту райдера. Чим більша його вага та зріст, тим більшою є довжина дошки. При вазі райдера від 50 до 70 кг довжина дошки для фристайлу - від 100 до 120 см, а для фрирайду - зазвичай довша на 5 - 10 см. Ширина талії (тобто найвужчого місця в районі середини) дошки для фристайла/фрирайда коливається від 23 до 28 см. Дошки з талією до 25 см підходять райдерам, які мають розмір взуття до 42 розміру.
Ковзани за призначенням поділяються на групи: для навчання дітей, бігові, для фігурного катання, хокейні та роликові.
Для навчання дітей використовують ковзани двополозні "Сніжок" "Снігуронька", вони відрізняються високою стійкістю та універсальністю (їх можна використовувати для катання по снігу і льоду).
Бігові ковзани призначено для швидкісного бігу на різних дистанціях, вони мають довгий вузький полоз прямокутного профілю.
Для фігурного катання використовують ковзани, що мають зігнутий полоз із зубцями у носковій частині та бувають декількох різновидів: для виконання обов'язкової та довільної програми, для спортивних танців.
Хокейні ковзани бувають 4-х видів: для гри з шайбою, для гри з м'ячем, воротарські, для майстрів (професіоналів), що відрізняються формою полозу.
Інвентар для туризму й альпінізму
У всьому світі туризм, альпінізм, спелеотуризм тощо дуже поширені. Туризм один з видів активного відпочинку, найефективніший засіб відновлення та зміцнення здоров'я людей, засіб духовного, культурного і соціального розвитку особистості. Залежно від мети мандрів розрізняють: екскурсійний (пізнавальний), спортивний, аматорський, діловий (професійний), приміський. Наприклад, до спортивного туризму відносять: пішохідний, лижний, водний, гірський спелеотуризм (печерний), велосипедний, автомобільний і мотоциклетний.
Альпінізм - спорт, пов'язаний зі сходженням людей на важкодоступні гірські вершини: на прямовисні скелі, траверси (тобто "суцільні проходження" з підйомом по одному боці і спуском з іншого) тощо.
Інвентар для туризму включає: бівачне спорядження (намети різних конструкцій та розмірів; рюкзаки (заплічні мішки), спальні мішки, надувні матраци).
Намети туристські захищають мандрівників від дощу, холоду, вітру, снігу, від комарів і мошкари під час сну та відпочинку. Основними ознаками класифікації наметів є призначення: для літнього відпочинку, для лижного туризму, для високо гірського туризму, для автотуризму, для


547
спелеологічних експедицій та намети загального призначення.. За формою і конструкцією намети можуть бути у вигляді куреня, хатинки, шатра,
юрти, ангару тощо.
Намети для літнього відпочинку повинні забезпечувати прохолоду, комфорт, захист від комарів і нічної прохолоди, мати високі естетичні
властивості.
Наметами для лижного туризму користуються у зимових умовах, тому вони повинні мати високі теплоізоляційні властивості, бути міцними, надійними, вітростійкими та не промокати.
Намети для високогірного туризму крім високих теплоізоляційних властивостей, повинні бути легкими, добре закріплюватися, мати обтічні форми. Намети для альпіністів інколи встановлюють в підвішеному стані, тому висувають особливі вимоги до металевого каркасу і дна наметів.
Намети для спелеологічних експедицій під час експлуатації не піддаються дії потужних повітряних потоків і низьких температур, тому вони мають форму куба чи паралелепіпеда. Намети не повинні промокати і повинні мати добру вентиляцію.
Намети для автотуристів не обмежені ні габаритами, ні масою. Конструкція їх найрізноманітніша, яка може включати і тент для автомобіля.
Намети загального призначення мають широке розповсюдження. Вони можуть бути безкаркасними (встановлюються натягненням гребеневої розтяжки), напівкаркасними (форма підтримується за рахунок розтяжок і металевих трубок), каркасними (тканина натягується на каркас із металевих чи пластмасових трубок). Найбільш надійними вважаються металеві каркаси із алюмінієвих сплавів або сталі. Пластмасові каркаси мають низьку вагу, але велику чутливість до перепаду температур.
Найбільшого розповсюдження набули палатки у вигляді хатинки.
Рюкзаки використовують для упакування, захисту від непогоди та перенесення особистого, групового та спеціального спорядження туристів. Рюкзак повинен бути легким, містким, міцним та водонепроникним.
Для виготовлення рюкзаків використовують легкі різновиди брезенту, наметні та плащові тканини, що мають високу зносо- і водостійкость.
Залежно від конструкції рюкзаки можуть бути каркасні та безкаркасні. Перевагою каркасних рюкзаків є те, що центр важкості припіднято і наближено до спини людини. Станок (металевий каркас) забезпечує зазор між спиною і рюкзаком, що сприяє вентиляції. За призначенням рюкзаки поділяються на дитячі (розмір 450x480 мм), звичайні для дорослих (500x600 мм), мисливські (розмір 520x630 мм, трапецієподібна форма), туристські (620x700 мм), альпіністські (при розмірах 615x715 мм, мають вагу 0,8-0,9 кг).
Спальні мішки використовують для захисту туриста від холоду. Найважливіші вимоги - це невеликі габарити (у складеному вигляді) і маса, високі теплозахисні властивості, можливість провітрювання і просушування.
За конструкцією спальні мішки можуть бути відкритими (без капюшона) і закритими (з капюшоном). За місткістю одно-, дво-, і548
чотиримісними. Довжина мішка від 162 до 222 см, ширина - від 75 до 200 см.
Інвентар для опалення, світла та приготування їжі: інвентар для багаття, нагрівальні прилади, туристський посуд, прилади для світла. Так, наприклад, інвентар для багаття - це легкі триноги з ланцюжками для підвішування казана, складні тагани, розбірні вогнища з металевих штанг, посуд, сокири, пили-ножівки. Нагрівальні прилади - печі, примуси, газові плити, спиртові плити. Світло виробляють електричні й паливні прилади: різноманітні акумулятори (автомобільні, мотоциклетні, батарейки), "переноски", ліхтарики, бензинові світильники, карбідні лампи, парафінові й стеаринові свічки.
Особисте спорядження туриста - це одяг, взуття, захисні окуляри, компаси, крокоміри.
Спеціальне спорядження для альпінізму і спелеотуризму: мотузки, льодоруби, молоти, льодові і скельні гачки, "кішки альпіністські", карабіни, лавинні лопати і лавинні шнури тощо. Ці вироби виготовляються з різних матеріалів, мають різні розміри, відрізняються конструктивними особливостями, кольором тощо.
Мисливські товари
Асортимент мисливських товарів включає: мисливські рушниці та пристосування для догляду за ними, набої, прилади для їх набивання та інше мисливське спорядження.
Мисливські рушниці бувають нарізні, гладкоствольні, комбіновані. Діаметри стволів у гладкоствольних рушниць: 12; 16; 20; 28; 38 калібрів (діаметр 12 калібру - 18,5 мм; 32-13 мм). Іноді калібр виражається в тисячних частках дюйма (1 дюйм дорівнює 25,4 мм). Наприклад, діаметр каналу ствола рушниці ИЖ 18 - 410 М (калібр 410) відповідає 10,4 мм (0,0254x410). Рушниці гладкоствольні найбільшого калібру (12,16) призначено для стрільби великими набоями та дробом (на великих звірів); рушниці малих калібрів (28 і 32) - для стрільби на дрібну дичину. Профілі каналів стволів бувають з циліндричним свердлінням (мають звуження біля дульного (кінцевого) зрізу). Залежно від міри звуження каналу ствола розрізняють: слабкий чок (звуження до 0,25 мм), напівчок (до 0,5 мм), середній чок (до 0,75 мм), повний (до 1 мм) та сильний чок (дульне звуження до 1,25 мм). За конструкцією ударно-спускового механізму (замка) рушниці бувають із зовнішнім або внутрішнім курками. Ложі в рушниць - прямі, напівпістолетні і пістолетні.
Класифікують рушниці за такими ознаками: за способом виробництва -масові (рядові), поліпшені (модернізовані), штучні й сувенірні; за призначенням - для промислового, аматорського і спортивного мисливства полювання; для спортивної стрільби на круглому або траншейному стендах; за способом зарядження - рушниці з відкидними стволами, магазинні; за кількістю стволів - гладко ствольні рушниці мають один та два стволи (у двоствольних рушницях стволи з'єднують у горизонтальній або вертикальній площинах); залежно від конструкції ударної системи - куркові (із зовнішніми курками) і без-куркові (курки розміщуються на ствольній колодці); за калібрами стволів -
549
12; 16; 20; 28; 32 і 410 калібрів; за типами дульного звуження стволів - циліндр з напором, напівчок, середній чок, повний чок, сильний чок; за формою ложі - з гладкою, напівпістолетною і пістолетною ложею.
Одноствольні рушниці: ИЖ-18;ИЖ-18 Е; МЦ21-12; МЦ-2Н2 Р. Двоствольні рушниці: ИЖ-58; ИЖ-58 МА; ИЖ-58-МАЕ; ИЖ 58-МАЕ-20М; ИЖ-27, ТОЗ-34. Ці моделі рушниць охоплюють усі класифікаційні ознаки.
Боєприпаси це порох (димний і бездимний), капсюн (відкриті центрального бою ЦБО та закриті типу Жевею - потужніші), гільзи (металеві, пластмасові, паперові), пижі - прокладки (порохові - головні, картонні, дробові й додаткові); шріт (м'який ОМ - 15, твердий ОТ; залежно від діаметра буває 15 номерів), картеч - великий шріт для полювання на вовків та ін.; набої (Якана, Бреннеке, Турбінно-стрілкове, Турбінна типу "ідеал").
Знаряддя для спорядження набоїв та догляду за рушницею. Цей асортимент включає: аптекарські терези, мірки і дозатори для пороху і дробу, прибори Барклай, універсальний прибор для спорядження патронів (УПС); калібрувальні кільця, закрутки і вирубки для пижів тощо.
Мисливське спорядження - чохли для рушниць, ремені для рушниць, патронташі, ножі мисливські, опудала, ягдташі (пристосування для перенесення впольованої дичини), рюкзаки, сітки мисливські, свистки, манки, нашийники і повідки для собак.
Рибальські товари
Асортимент включає: гачкові рибальські снасті (вудлища, котушки інерційні і безінерційні, жилку, тягарці, гачки рибальські, штучні приманки, карабіни рибальські, застібки, кільця завидні тощо. Широкий також асортимент готових вудок: поплавцеві вудлища, спінінги, донні вудлища та для прямовисної блешні, зимові вудлища (мормишкові). Поширений і асортимент безвудлищних тачкових снастей: доріжки, жерлиці, кружки.
Сітьові спорядження лову це сітки, волоки (бредні), рачниці, верші, наметки тощо.
Допоміжне рибальське спорядження це підсаки, садки, ості, глибиноміри, відчепи, кормушки, малявочниці, ящики-валізи, льодобури, черпаки тощо.
Вудлище служить для закидування приманки з гачком, підсікання риби та її витягування. Воно повинно бути легким, прямим, гнучким, пружним та досить міцним. Чим легше вудлище, тим маневровіша снасть, тим менше втомлюється рибалка. Гнучкість вудлища сприяє кращому підсіканню спійманої риби. Пружність вудлища і сприяє швидкому втомленню великої риби при її витягуванні. Виготовляють вудлища з бамбука, металу та вуглеволокна (графіту, карбону, вуглепластику).
Котушка призначена для намотування великого запасу волосіні. Це дозволяє робити дальнє закидання приманки та допомагає витягувати велику рибу. За конструкцією котушки бувають двох типів: з барабаном, що обертається (інерційні), та зі стаціонарним барабаном (безінерційні). 550
Волосінь з'єднує гачок з вудлищем. Вона повинна бути малопомітною у воді, тонкою, еластичною та міцною, не змерзатися при низьких температурах і легко розплутуватися. Найкращим матеріалом для виготовлення волосіні є капрон.
Грузила служать для утримування приманки на певній глибині. За призначенням грузила поділяють на поплавкові, спінінгові, донніжерлянкові та ін. За масою вони можуть бути від 0,02 до 500 г, за формою мати вигляд кулі, еліпса та ін. За способом кріплення грузила поділяються на постійні, ковзні, знімні.
Гачки рибальські є найважливішою деталлю будь-якої снасті. Вони необхідні для підсікання риби в момент клювання та для витягування. Гачок повинен бути міцним, тонким та мати гостре жало. Залежно від розмірів (відстань між жалом і стрижнем) гачки поділяють на номери від 2,5 до 16 мм. Залежно від кількості піддівів розрізняють одинарні, подвійні (двійники) та потрійні (якірні) гачки.
Штучні приманки використовують для імітації натуральних наживок (рибок, мушок, личинок), їх поділяють на дві групи: блешні та штучні мушки.
Блешні використовують для імітації живих рибок при ловлі хижих риб. Виготовляють блешні зі сталі, міді, латуні та синтетичних матеріалів. Залежно від способу лову блешні поділяють на спінінгові (літні) та відвісного блешніння (зимові). За характером руху блешні у воді їх поділяють на такі, що обертаються, коливаються, що пірнають (ноблери), пропелерні (девони) та мормишки. За розмірами вони можуть бути від 20 до 70 мм і більше.
Мормишки відносяться до різновиду блешень для вертикального блешніння та являють собою маленьке блискуче грузило-приманку з впаяним в нього гачком, на якому закріплюється насадка.
Вудки, залежно від способу лову, поділяють на поплавкові, ироводочні, спінінгові, донні, нахлистові, зимові, для відвісного блешніння.
Спінінг використовується для ловлі хижої риби на штучну приманку у великих водоймищах. Спінінг складається з вудлища, до якого прикріплюється котушка з волосінню (довжиною 50-100 м), пропускних кілець, грузила, повідка і штучної приманки з гачком.
Доріжка застосовується для ловлі риби на блешну з човна, що рухається проти течії і являє собою дерев'яне чи пластмасове мотовильце, шарнірно з'єднане з рукояткою і обладнане спінінговим спорядженням. Мотовильце дозволяє регулювати довжину волосіні.
Жерлиця являє собою рогатку довжиною 130-200 мм, яка оснащена волосінню, грузилом, гачком на який насаджуються жива рибка (живець). У воді жерлицю підвішують на, вбитий у дно, кіл.
Кружок являє собою пінопластовий круг діаметром 150 та товщиною 28 мм, який встановлюють з човна, і в якого верх пофарбовано у білий колір, а низ - у червоний. На боковій поверхні кружка є жолоб, на який намотується волосінь, оснащена так само як і жерлиця. Риба заковтує приманку і кружок перекидається.
551 Транспортні засоби
Асортимент транспортних засобів включає наземні (гужові, велосипедно-мотоциклетні, автомобільні, залізничні), водні, повітряні і комбіновані вироби. Найпоширенішими наземними транспортами є велосипедно-мотоциклетні та
автомобільні вироби.
Велосипедно-мотоциклетні включають велосипеди, тандеми,
мотовелосипеди, мопеди, мокіки, моторолери, мотоцикли та ін.
Велосипед - це дво- або триколісний транспортний засіб, який приводиться в рух силою м'язів людини, що сидить, за допомогою педалей.
Велосипеди за призначенням поділяють на дорожні (для дорослих і підлітків), для молодших школярів, спортивно-туристські, спортивні (шосейні й трекові) та дитячі. Головне місце серед них посідають дорожні, призначені для повсякденної та прогулянкової їзди на дорогах із різним покриттям. Вони укомплектовані міцною рамою, високим рулем, м'яким широким сідлом, мають одну передачу і гальмівну втулку із вільним ходом.
Дорожні велосипеди призначені для експлуатації всіма групами споживачів для щоденних повільних поїздок будь-якими дорогами. Ці велосипеди спроектовано таким чином, щоб можна було їх експлуатувати багато років з мінімальним обслуговуванням. Основними вимогами до цих велосипедів є зручність, комфортність переміщення, простота обслуговування, довговічність. Дорожні велосипеди: із закритою рамою (чоловічі) - моделі 111-421 "Україна"; із закритою рамою (жіночі) 112-522 "Прима-2"; із складною рамою 113-221 "Десна-2"; з універсальною рамою -114-912 "Салют". Дорожні підліткові велосипеди: із закритою рамою (для хлопчиків) - моделі 171-831 "Ерелюкас", з відкритою рамою (для дівчат) - 172-821 "Крегжгуте", із складною рамою - 172-121.
Спортивно-шосейні велосипеди призначено для швидкісного переміщення по якісному шосе. Мають легку, з невеликою базою раму, щільно накачені колеса, кермо з перепадами, багатоступінчасту передачу.
Маса такого велосипеда 910 кг.
Спортивно-туристські велосипеди призначені для тренувань, туризму по будь-яких дорогах. Конструктивно - це шосейний велосипед з більшою базою, що робить такі велосипеди більш стійкими та комфортнішими в пересуванні на них з багажем. Рами мають більшу міцність і жорсткість, за рахунок більш широких труб. Класичне "кермо-роги" в поєднанні з більш високим виносом забезпечує більш високу і спокійну посадку, ніж на класичному шосейному велосипеді. Спортивно-туристські - 153-421 "Турист", 153-424 "Супутник". Спортивно-шосейні - 155-4; 11 "Старт" (має 10 передач).
Спортивно-трекові велосипеди призначені для тренування та змагань
на велодромах (треках).
Спортивно-кросовий - це спортивний велосипед для тренувань і змагань
на пересічній місцевості.
Спортивно-ігровий - це спортивний велосипед для їзди і спортивних
змагань підлітків будь-якими дорогами. 552
У сучасному асортименті велосипедів закордонного виробництва виділені велосипеди гірські (Мошїїаіп Ьікез-МТВ), гібридні (НиЬгісІ), тандеми (Тапсіет), спеціальні (циркові, пляжні, поштові, багажні) тощо.
Гірські велосипеди (МТВ) - призначені для досягнення високих швидкостей в гірських складних умовах, їх відмінності: широкі (майже 2 дюйми, замість звичайних 20-40 мм) колеса і їх діаметр (26 дюймів замість 622-700 мм). Для гірських велосипедів виготовляють також рами особливої геометрії - вони трохи менші за звичайні, каретка (вісь, навколо якої відбувається обертання шатунів, до яких кріпляться педалі) більш піднята.
Велосипеди для молодших школярів - 519-021 "Школяр".
Тандеми (Шпсіет) - це велосипеди для двох людей. Існує три основні типи: це тандеми для шосе, гірські тандеми, тандеми-гібриди.
Мотовелосипед - являє собою звичайний дорожній велосипед з укріпленим на рамі двигуном внутрішнього згоряння ємністю циліндра до 50 см.
Мопед - подібний до мотовелосипеда виріб, але відрізняється від нього дещо підсиленою (зміцненою) рамою.
Мокік - подібний за всіма ознаками до мопеда, але відрізняється від нього відсутністю педалей і наявністю кікстартера (зручний для запуску важіль).
Моторолер - це дво- або триколісний виріб з невеликими, але потужними колесами і двигуном з ємністю циліндра більше 50 см ("Тула" для прогулянок; "Муравей" - вантажний). Є різновидом мотоциклів (двигун розташований іззаду). З усіх моторизованих засобів найпоширенішими є мотоцикли.
Мотоцикл - це дво-, три- або чотириколісна машина з малогабаритним двигуном внутрішнього згорання, розташованим у середній (центральній) частині. Враховуючи потужність двигуна, відрізняється від веломототранспортних засобів динамічністю, максимальною швидкістю, прохідністю, вантажопідйомністю та витратами палива на 100 км пробігу. За призначенням мотоцикли бувають: дорожні, спортивні, спеціальні; за типом двигуна - дво- і чотиритактні; за кількістю циліндрів - одно- і двоциліндрові; за робочим об'ємом циліндрів двигуна - легкі (50 - 175 см3); середні (250 - 350 см3) і важкі (500 - 750 см ); за типом передач - ланцюгові або карданні. В Україні найпоширенішими є мотоцикли "Дніпро МТ", які виготовляють на Київському мотоциклетному заводі: МТ 10-36; МТ 12-36; МТ 14-36; МТ 16-36. Вони користуються великим попитом, особливо серед сільського населення, завдяки великій прохідності, навіть на бездоріжжі, та вантажопідйомності (250-500 кг або, крім водія, ще й два пасажири).
6.6.2 Вимоги до якості, маркування, пакування і зберігання товарів для
спорту і туризму
Контроль якості спортивних товарів включає перевірку їх зовнішнього вигляду, справності та взаємодії окремих частин, упакування, маркування, комплектності і наявності супровідної документації.
553 Вимоги до якості спортивних товарів регламентуються відповідними
нормативними документами.
Інвентар повинен відрізнятися доброю обробкою і гарним зовнішнім виглядом: дерев'яні деталі повинні бути ретельно відшліфовані і покриті світлим лаком, металеві - забарвлені масляною і емалевою фарбою переважно чорного кольору, окремі частини - нікельовані і хромовані.
Матеріали, що використовуються для виготовлення гімнастичного інвентарю, повинна відповідати вимогам чинної нормативної документації.
Якість матеріалів, що використовуються для виготовлення гімнастичного інвентарю, повинна відповідати вимогам чинної нормативної документації. Під час прийому товару необхідно стежити, щоб дерев'яні деталі стінок, брусків, лавок були без тріщин, відколів та задирок. Поверхня лавок повинна бути гладенька, краї закругленими. На рівній підлозі лавка не повинна хитатися. Жердини брусів повинні бути ретельно відполірованими і вкриті прозорим лаком. Колода гімнастична повинна бути строго
прямолінійною.
Коні, козли, мати гімнастичні та медицинболи повинні мати рівномірну,
без бугрів та провалів оббивку.
Для виготовлення інвентарю для важкої та легкої атлетики використовують головним чином сталь та деревину. Металеві снаряди повинні бути добре відшліфованими та надійно захищеними від корозії лаками, емалями або нікелюванням. Гранати, молоти, ядра повинні мати відшліфовану поверхню та бути вкритими чорними або кольоровими емалями. У зварних з'єднаннях не допускаються непрозварювання, пропікання та тріщини. Шви повинні бути добре зачищеними.
Інвентар для боротьби та боксу виготовляють з текстильних та шкіряних матеріалів, якість яких повинна відповідати вимогам відповідної нормативної документації. Шкіра повинна бути м'якою та еластичною, без зовнішніх пошкоджень. Стрічки швів повинні бути рівними, добре утягнутими, паралельними до країв з'єднуваних деталей, без пропусків стібків, обривів ниток та просічки матеріалу. Кінці швів повинні закріплюватися подвійною стрічкою на довжині 10-5 мм; кінці синтетичних ниток оплавляються. Колір матеріалів, з яких шиють рукавиці, має бути стійким до сухого та мокрого тертя. Обсипання фарбника не допускається. Поверхня водних лиж повинна бути гладенькою, без зколів, відщипів, тріщин та задирок деревини, ребра заокруглені або окантовані накладками. На лицьовій та ковзній поверхні дерев'яних лиж не допускаються сучки, смуги, посиніння та хімічне пофарбування. Необхідно, щоб склеювання деталей лиж було щільним, без зазорів та непроклеєних місць, шви були рівними та малопомітними. Металеві деталі лиж повинні мати антикорозійне
покриття.
Гнучкість лиж характеризується стрілою прогинання, причому прогинання лиж у місці прикладання навантаження масою 35 кг передбачається в межах 25-70 мм. Залежно від наявності дефектів деревини (сучки, закрутки, проростання, відщипи, покоробленість) та їх розмірів, а554
також від співвідношення розмірів та маси лиж у парі лижі поділяються на два сорти. Всі поверхні, крім ковзної, повинні бути вкриті морозостійким лаком або емалями. В гірських лижах не допускаються відшарування пластмаси на всій поверхні лиж, розтріскування та поперечні рисочки. Деталі повинні бути щільно склеєні без непроклеєних місць та зазорів.
Лижні палки повинні мати антикорозійне покриття, а палки з бамбука повинні бути вкриті прозорим лаком чи емалями, стійкими до води. Кріплення кільця повинно витримувати навантаження не менше 50 кг. Різниця в лижних палицях в парі не повинна перевищувати 5 мм по довжині та 15 г по масі.
Якість ковзанів визначається головним чином якістю їх полозів. Полоз ковзанів повинен бути строго прямолінійним, заточка без завалів, виступів та заусениць. Підошва та підбор ковзанів повинні мати чисті та гладенькі поверхні. Трубка ковзанів не повинна мати хвилястості, тріщин та вм'ятин. Поверхні деталей, що мають металеве покриття, не повинні мати матових плям, подряпин та чорних крапок.
Шкіряні м'ячі виготовляють з певних матеріалів та мають визначену масу та розміри. Шви повинні бути розгладженими, строчка має бути рівною, добре утягнутою, без пропуску стібків та обривів ниток. Кінці синтетичних ниток повинні бути оплавлені.
Поверхня баскетбольних м'ячів та м'ячів для водного поло повинна мати тиснення, без тріщин, складок, пухирців. М'ячі повинні зберігати тиск повітря 1 атм протягом 4-х годин. Виготовляють м'ячі яскравих та світлих відтінків.
Важливою вимогою до м'ячів для тенісу, хокею на траві та на льоду є їх достатня пружність. Не допускаються до продажу тенісні м'ячі зі стертим ворсом, оскільки вони летять та стрибають надто швидко і ним важко грати. Ракетки для бадмінтону та тенісу повинні бути без ум'ятин, тріщин та сколів. Поверхні алюмінієвих деталей повинні бути анодованими, відполірованими чи пофарбованими. Сталеві деталі повинні бути нікельовані чи хромовані. Ракетки для настільного тенісу повинні з обох боків мати накладки одного кольору.
Для виготовлення туристського інвентарю у великих кількостях використовують текстильні матеріали, кольорові метали та пластмаси. Вироби з текстилю - - рюкзаки, намети, спальні мішки повинні бути зшиті рівною, добре утягнутою, міцною строчкою. Не допускається перекіс деталей і зміщення фурнітури, пропуск стібків, обрив ниток. Деталі каркасу наметів повинні надійно фіксуватися і легко розбиратися.
Забарвлення тканин для наметів, рюкзаків та надувних матраців повинно бути стійким до світлопогоди.
Інвентар для альпіністів (мотузки, карабіни, троси, фрикційні пристрої) повинні бути випробувані на міцність у виробничих умовах.
Під час контролю якості виготовлення гладкоствольних рушниць в умовах торговельного підприємства перевіряється точність підгонки стволів

555
о колодки, робота спускового механізму, якість виготовлення стволів, сила удару бойка, наявність недопустимих дефектів тощо.
Точність підгонки стволів до колодки визначають за характером відкидання стволів донизу. Поворот стволів повинен здійснюватися плавно з докладанням невеликого зусилля. Якщо після відведення важеля, що запирає механізм, стволи самовільно опускаються донизу, то це свідчить про їх
неякісну підгонку.
Цівка на гвинтівці повинна фіксуватися надійно, без будь-яких коливань. Момент зведення курка, що супроводжується клацанням, перевіряється під час відкривання ствола. Він повинен відбутися до виникнення можливості вставити у ствол патрон (гільзу), інакше ударно-спусковий механізм під час пострілу не спрацьовує. Якість свердління стволів визначають наведенням каналів на віконну раму (на межу світла і тіні). При цьому стволи без дефектів мають на стінках каналу симетричні концентричні кільця на однаковій відстані один від одного. Зсуви кілець та порушення їх симетрії вказують на неправильне свердління стволів. Сила удару бойків по капсулю перевіряється висотою підскакування металевої гільзи, поставленої над бойком. Під час спуску курка гільза повинна злітати на висоту не менше 50 см. Дерев'яні деталі гвинтівки не повинні мати тріщин, сколів, вм'ятин, не повинні виступати над поверхнею металевих
деталей більше ніж на 0,5 мм.
Дріб повинен бути однакового діаметра, з полірованою поверхнею та правильної форми. Поверхня гільз повинна бути без раковин та надривів.
Конструкція усіх приладів для спорядження мисливських патронів повинна забезпечувати безпечність експлуатації. Різьба та поверхні, що труться, повинні бути змащені. Тріщини, сколи, здування на поверхні цих
виробів не допускаються.
Кожна гвинтівка повинна мати клеймо та паспорт з повною характеристикою його споживних властивостей. Під час роботи з мисливськими боєприпасами слід дотримуватися максимальної обережності: не можна кидати, кантувати та бити ящики з боєприпасами. Не можна використовувати готові патрони для демонстрації приладів, для їх
спорядження.
Оглядаючи бамбукові вудлища, звертають увагу на їх колір. Бамбук високої якості має темно-жовтий або коричневий колір. Вудлища зеленуватого кольору, виготовлені з недозрілого бамбука, схильні до короблення та розтріскування після кінцевого висихання. Вудлища не повинні мати порушень лакового покриття, оскільки бамбук легко поглинає вологу та псується. Телескопічні вудлища повинні легко розсовуватися та надійно фіксуватися. На поверхні вугле- та склопластикових вудлищ не допускаються раковини, тріщини, розшарування та глибокі подряпини.
Волосінь не повинна мати механічних пошкоджень та вузлів всередині
бобіни. Відхилення за товщиною не повинні перевищувати стандартних
норм. 556
Поплавки повинні бути легкими, міцними, водонепроникними. Забарвлення їх підводних частин має бути неяскравих кольорів (під колір водяної рослинності), а надводних частин - забезпечувати легкість спостереження за поплавком при слабкому освітленні.
У спінінгових інерційних котушках барабан повинен обертатися легко і безшумно. Захисно-декоративні покриття котушок не повинні лущитися, мати плямистість, пухирці та напливи фарби.
Під час продажу набори рибальського приладдя повинні мати вкладиш з переліком асортименту виробів, що входять до набору.
При контролі якості велосипедів звертають увагу на якість матеріалів, з яких вони виготовлені, роботу основних вузлів та деталей, на захисне та захисно-декоративне покриття, комплектність, документацію з експлуатації.
Під час роботи рухомих з'єднань велосипеда не повинно бути заїдань, набігання на вершини зубців зірочки і скидання ланцюга, самовільного перемикання передач (при кількох передачах). При натисканні на рукоятку ручного гальма колодки повинні прилягати до гальмівної поверхні обода колеса. Після зняття зусиль пружини гальма повинні забезпечувати розгальмування й поворот рукоятки до вихідного положення.
Обертаючи вперед заднє колесо велосипеда з ножним гальмом, самовільне обертання шатунів не допускається. Зміщення бічної поверхні обода переднього колеса відносно заднього повинно бути не більше ніж 7 мм.
Нормативною документацією нормується допустима вантажопідйомність багажника, яка у дорожніх велосипедів для дорослих із складаною і напіввідкритою рамами становить 7 кг, у велосипедів для дорослих із закритою і відкритою рамами 15 кг. Наявність заднього багажника на дорожньому велосипеді для дорослих є обов'язковою.
Металеві рухомі з'єднання велосипедів повинні бути змащені консистентним мастилом або будь-яким, що забезпечує їхню працездатність.
До комплекту велосипеда повинні входити: насос, світло-відбивачі, інструмент, інструкція з експлуатації і технічний паспорт.
На головній трубі рами велосипеда повинен бути нанесений товарний знак підприємства-виробника, порядковий номер велосипеда згідно з системою нумерації підприємства виробника й рік виготовлення (або дві останні цифри року).
Основними документами, що визначають якість мототехніки є державні стандарти та технічні умови, в яких регламентуються такі вимоги: колеса повинні вільно, без заїдань та розкачувань обертатися на осях; важелі зчеплення та переднього гальма повинні вільно обертатися на осях і без заїдань повертатися в початкове положення; щитки коліс та багажника повинні бути симетрично закріплені й не мати перекосів; натягування ланцюгів повинно бути відрегульоване; деталі, покриті лаком і емаллю, повинні бути чистими, гладкими, з блискучою поверхнею. Не допускається різновідтінковість емалі, напливи і здуття; видимі поверхні не повинні мати
557
забоїн, вм'ятин, тріщин і раковин; амортизатори повинні працювати без заїдань і постукувань в межах робочого ходу.
Стандартом нормується рівень зовнішнього шуму, радіоперешкод і кількість шкідливих речовин, які виділяються в атмосферу.
Не допускається протікання мастила, палива і вихлопних газів з будь-якого вузла або у з'єднаннях вузлів. Шарнірні та інші рухомі з'єднання повинні бути змащені. Болти і шпильки повинні виступати з гайок на величину не більше 1/3 діаметра. Зчеплення при увімкнутому стані не повинно пробуксовувати. При вимкнутому стані роз'єднання дисків повинно бути повним. Перемикання передач повинно бути чітким і надійним. Самовільне вмикання, вимикання, а також проскакування через чергову передачу не допускається. Передні і задні колеса повинні знаходитися в одній площині. Покришки коліс повинні бути вмонтовані по бокових обмежувачах без перекосів.
Деталі індивідуального комплекту запасних частин й інструментів повинні бути упаковані та укладені в багажник мотоцикла, який має бути зачинений на замок і опломбований.
Контрольні запитання:
1. На які підгрупи за призначенням поділяються товари для спорту і туризму?
2. Що відноситься до інвентарю для гімнастики?
3. Що відноситься до інвентарю для легкої і важкої атлетики?
4. Який інвентар для фехтування має найбільшу вагу?
5. Який м'яч є найважчим, а який - найлегшим?
6. За якими ознаками класифікують намети?
7. Як класифікують лижі за призначенням?
8. Який інвентар відносять до ковзанярського спорту?
9. Як поділяють товари для полювання?
ІО.Які основні показники споживних властивостей рушниць?
11 .Як поділяють товари для рибної ловлі?
12.Який асортимент товарів відносять до вудлищних та безвідлищних
тачкових снастей? 13.Як класифікують велосипеди?
14.Охарактеризувати сучасний асортимент велосипедів. 15.За якими ознаками класифікують мототранспортні засоби? 16.Які вимоги висувають до якості спортивних товарів?
Тести:
1. Вкажіть вид та конструктивні особливості легкої колючої зброї для фехтувальника:
а) еспадрон з клинком трапецевидного зрізу;
б) шпага з клинком трьохгранного січення;
в) рапіра з клинком прямокутного січення;
г) шабля с клинком трапецевідного зрізу.
558
2. Основним інвентарем для важкої атлетики є:
а) гирі, штанги, гантелі, еспандери;
б) стартові колодки, стійки, молот;
в) кінь гімнастичний, еспадрон;
г) рапіра, шпага, гантелі, гирі.
3. Спортивний інвентар батут призначений:
а) для вільних вправ;
б) для вправ на снарядах;
в) для загальнорозвиваючих вправ;
г) для акробатичних вправ.
4.До якої групи товарів для гімнастики відносять лонжі, батути, трампліни?
а)для художньої гімнастики;
б) для акробатики;
в)для спортивної гімнастики;
г)для загальної гімнастики.
5.Які види товарів відносять до товарів для художньої гімнастики?
а)кінь, доріжки, мати;
б)гімнастичні палки, обручі, скакалки, м'ячі, гімнастичні стрічки;
в)шести, канати, гантелі, обручі, скакалки;
г)гімнастичні палки, обручі, скакалки, шести.
б.Які види ігор належать до спортивних ігор з великим м'ячем? а)теніс, бадмінтон; б)городки, більярд, кеглі; в)футбол, волейбол, регбі; г)волейбол, баскетбол, бадмінтон.
7.Які м'ячі мають найбільшу масу?
а)футбольні;
б)баскетбольні;
в)волейбольні;
г)гандбольні.
8.За якими ознаками класифікують м'ячі? а)за призначенням, масою, діаметром; б)масою, діаметром;
в)формою, рівномірністю балансуванням; г)формою, масою, діаметром.
9. Який легкоатлетичний снаряд має найменшу дальність польоту:
а) ядро;
б) молот;
в) диск;
г) коп'є.
559
10. Які види товарів належать до товарів для кидання та штовхання?
а)секундоміри, прапорці, ядра, молоти;
б)диски, гранати, ядра, молоти;
в)шести, диски, гранати, ядра;
г)диски, гранати, ядра, естафетні палиці.
11.За якими ознаками класифікують намети?
а)за призначенням, матеріалом;
б)за формою, розміром, місткістю;
в)за призначенням, формою, місткістю, теплоізоляційними властивостями;
г)за призначенням, теплоізоляційними властивостями.
12.Вкажіть характерну особливість конструкції палаток для альпінізму:
а) каркасні;
б) каркасні с апсидою;
в) без кар каси і;
г) полукаркасні.
13.Який матеріал є найкращим для заповнення спальних мішків?
а)синтепон;
б)вата;
в)пух гагачий, гусячий;
г)паралон.
Рибальські товари
1. До товарів для рибної ловлі відносять:
а) гачкові рибальські снасті, сіткове знаряддя лову і допоміжне приладдя;
б)вудлищні та безвудлишні гачкові снасті;
в)вудлище, котушки, гачки, штучні приманки, сіткове знаряддя лову;
г)гачкові рибальські снасті і допоміжні приладдя.
2.Що розуміють під номером риболовного гачка:
а) висоту гачка;
б) масу гачка;
в) відстань між жалом та цев'єм гачка в мм;
г) радіус вигину гачка в мм.
3. Поплавкову вудочку застосовують: а) для лову риби на плаву по течії;
б)для лову риби в озерах, ставках та на річках зі слабкою течією;
в) для підлідного лову риби;
г)для лову крупної риби з берега або з човна.
4. В чому основна перевага безінерційної спінінгової котушки в порівнянні з інерційною:
а) менша маса та габарити;
б) більша ємність леси;
в) леса при закидуванні не плутається;
г) застосовується з будь-яким вудлищем.
560
5.Для імітації живих рибок при ловлі хижих риб використовують:
а) штучні приманки;
б)блешні;
в)штучні мушки;
г)грузила.
б.Дерев'яне чи пластмасове мотовильце, шарнірне з'єднане з рукояткою і
обладнане спінінговим спорядженням це:
а) доріжка;
б)жерлиця;
в)кружок;
г)котушка.
Товари для полювання
споживчих властивостей рушниць відносять
І.До якої групи
прикладистість?
а)функціональних;
б)надійності;
в)ергономічних;
г)естетичних.
2.Боєприпас кулеподібної форми з свинцю з додаванням сурми, діаметр
якого від 1,5 до 5,0 мм це:
а)кулі;
б)дріб;
в)картеч;
г)пижі.
3.Боєприпаси виготовлений з свинцю, який призначено для стрільби по
крупному звіру це:
а)кулі;
б)дріб;
в)картеч;
г)пижі.
5.Циліндричні трубки із латуні, поліетилену високої щільності чи
патронного паперу це:
а)гільзи;
б)дріб;
в)картеч;
г)пижі.
561
Транспортні засоби
1 До якої групи відносять транспортні автомобілі, які вміщують від 2 до 8
чоловік?
а)вантажні;
б)легкові;
в)мікроавтобуси;
г)автомобілі-тягачі.
2.До якої групи споживчих властивостей автомобілів відносяться тип кузова,
кількість бокових дверцят, габарити, база, вага?
а)функціональних;
б)економічних;
в)ергономічних;
г)надійності.
З .Які показники якості характеризують економічні властивості автомобілів?
а)витрати палива;
б)витрати палива, максимально допустимі зусилля на кермо; в) напрацювання на відмову, ресурс до першого ремонту; г)гарантійне напрацювання.
4. Велосипеди класифікують за призначенням:
а) дорожні і спортивні;
б) дорожні, спортивні і спеціальні;
в) спортивні і спеціальні;
г) дорожні і спеціальні.
З.Які велосипеди призначено для тривалих подорожей?
а)дорожні;
б)шосейні;
в)туристичні;
г)сгюртивно-трекові.
6.Які велосипеди призначено для досягнення високих швидкостей?
а)дорожні, туристичні;
б)шосейні, дорожні;
в)шосейні, спортивно-трекові;
дорожні, спортивно-трекові.
7.Як називають велосипеди для двох чоловік?
а) тандем;
б) двоколка;
в) універсальний;
г) стереопед.
562
6.7 Фото - і кінотовари
6.7.1 Напрями розвитку асортименту
Фотографія в широкому значенні є важливим технічним засобом інформаційного обміну. Важко знайти таку область науки, техніки або культури, де б вона не застосовувалася.
Сучасні фотоапарати відносяться до числа технічно складних товарів, що містять в собі єдність трьох областей науки, які прогресивно розвиваються: оптики, механіки та електроніки. У зв'язку з автоматизацією зйомки в більшості сучасних фотоапаратів, а також з розвитком сфери послуг численних експрес-лабораторій, значно спростився процес отримання фотографічних зображень. Це, в свою чергу, спричинило відповідну зміну ринку фототоварів: з прилавків магазинів практично зникли традиційна чорно-біла фотоплівка, фотопапір, фотохімікати, фотоприладдя для фотолабораторій.
Ринок фотоапаратів в Україні, на жаль, формується в умовах постійного спаду вітчизняного виробництва. Основним вітчизняним виробником фотоапаратів є завод «Арсенал», який пропонує такі моделі як: «Київ-ЗОМ» (мініатюрний), «Київ-35А», «Київ-19», «Київ-19М», «Київ-18» (малоформатні), «Київ-бОТТЬ», «Київ-88ТТЬ» і «Київ-90» (середньоформатні).
Характерною рисою сучасного ринку фотоапаратів є надзвичайне різномаїття зарубіжних моделей і їх швидке оновлення. Основними постачальниками фотоапаратів до України є такі зарубіжні фірми як Репіах, Сапоп, №1соп, РЬПірз, 8опу, Косіаїс, Оіутриз, Роїагоісі.
6.7.2 Фізико-хімічна сутність фотографічних процесів
Фотографічне зображення може бути чорно-білим і кольоровим. Проте фотографічні процеси отримання таких зображень мають єдину фізико-хімічну сутність.
Чорно-білим фотопроцесом називається процес, при якому кольоровий об'єкт, який фотографують відтворюється в чорно-білому зображенні. При цьому різниця в кольорах
· об'єкта передається відмінністю в густині зображення (темніше або світліше).
Залежно від особливостей отримання зображення фотопроцес може бути негативно-позитивним (двоступеневий - звичайна фотографія), одноступеневии (в полароїдах) / оборотний, який застосовують в аматорській кінематографії і виробництві діапозитивів.
Для реєстрації оптичних зображень використовують світлочутливі матеріали, що складаються зі світлочутливих шарів, нанесених на заздалегідь підготовлену основу (прозору плівку, скло або папір). Світлочутливий шар чорно-білих світлочутливих матеріалів має невелику товщину (10-15 мкм) і є суспензією (фотоемульсією) м ікро кристал і в галогенідів срібла (А§Вг, А§С1, А&І) в желатині, який не тільки зв'язує галогеніди срібла, але й бере участь у процесі формування зображення.
В момент фотографування світло, відображене від фотографованого об'єкту, через оптичну систему апарату (об'єктив) створює на поверхні
563
світлочутливого шару фотографічного матеріалу світлове зображення об'єкту зйомки. Мікрокристали галогенідів срібла починають активно поглинати падаюче на фотоемульсію світло.
Сукупність атомів срібла, що утворилися, складає приховане зображення, яке невидиме неозброєним оком. Щоб приховане зображення перетворити на видиме, його оброблюють в розчині проявника. В процесі проявлення мікрокристали галогенідів срібла, створюючи приховане зображення, хімічно відновлюються до металевого срібла і утворюють срібні зерна, які в тонких шарах мають чорний колір, звідси і назва фотопроцесу. Сукупність зерен формує видиме зображення, що складається з більш і менш
темних ділянок.
Для отримання негативного зображення витрачаються не всі мікрокристали галогенідів срібла. Якщо мікрокристали, що залишилися, не видалити з фотоемульсії, то під дією навколишнього світла і залишків оновлюючого агенту (проявника) вони потемніють і зображення зникне (розчиниться) в загальній чорній масі металевого срібла.
Для створення світлостійкого зображення невідновлені галогеніди срібла розчиняють і видаляють з емульсійного шару спеціальним хімічним розчином -фіксажем, або закріплювачем.
Позитивне зображення об'єкту на світлочутливому матеріалі одержують в процесі фотографічного друку (контактного або проекційного). При контактному друці негатив накладають на фотопапір і освітлюють рівномірним світлом, при проекційному використовують проекційні фотозбільшувачі, що дозволяють одержувати зображення різного масштабу. В результаті отримуємо зображення, яке називають позитивом. Розподіл світлих і темних місць на позитиві відповідає об'єкту, який фотографовано.
Особливістю оборотного фотопроцесу є те, що після зйомки і першого проявлення фотоплівку піддають вибілюванню з метою видалення відновленого срібла з фотоемульсії. Галогеніди срібла, що залишилися в ній, піддають сильному засвіченню, проявленню і фіксуванню звичайним способом. Густина відновленого срібла після цього більша на тих ділянках зображення, які спочатку були менш засвічені, тому зображення в цілому виявиться позитивним. Такий фотопроцес застосовують в аматорському кінематографі і для отримання діапозитивів (слайдів).
При кольоровому фотопроцесі об'єкт відтворюється в природних кольорах. Кольорові світлочутливі матеріали складаються з трьох світлочутливих шарів і підкладки, при цьому кожний шар має певну спектральну світлочутливість (кольорочутливість). У кожному світлочутливому шарі, окрім галогенідів срібла, міститься органічна кольороутворююча речовина кольорова
компонента. При кольоровому проявленні відбувається одночасне утворення срібла і фарбників з кольорових компонент. Кількість забарвлених продуктів буде пропорційна кількості відновленого срібла. 564
6.7.3 Світлочутливі фотокіноматеріали і фотохімікати
Світлочутливі фотокіноматеріали призначені для отримання і збереження зображень, а фотохімікати для проведення окремих етапів обробки
(проявлення, фіксування, ослаблення, тонування та ін.) світлочутливих матеріалів, які піддаються експонуванню.
Світлочутливі фотокіноматеріали виготовляють як для чорно-білого, так і для кольорового фотопроцесу. За призначенням їх поділяють на негативні, позитивні і обернені.
Найважливішими споживними властивостями світлочутливих фотокіноматеріалів є світлочутливість, спектральна чутливість (кольорочутливість), контрастність, фотографічна широта і роздільна здатність.
Світлочутливість це здатність фотоемульсії світлочутливих
фотокіноматеріалів більшою чи меншою мірою реагувати на дію світла.
Визначення світлочутливості найчастіше здійснюється за американським стандартом А8А (наприклад, 200 А8А ) за німецьким ОІК (відповідно -24/100 ВІН спрощено - 24° ОІМ). До міжнародного стандарту І8О ці два позначення входять разом І8О 200/24°, але найчастіше такий вид запису використовується в скороченому варіанті -- І8О 200. Як в аматорській, так і у професійній практиці найчастіше використовують фотоплівки з чутливістю від І5О 100/21° до І5О 800/30°.
Спектральна чутливість (кольорочутливість) характеризує здатність фотоемульсії світлочутливих фотокіноматеріалів фіксувати проміння певної довжини хвилі, тобто певного кольору.
Різна спектральна чутливість світлочутливих фотокіноматеріалів досягається шляхом додавання в емульсію спеціальних речовин сенсибілізаторів. Позитивні світлочутливі матеріали для чорно-білої фотографії виготовляють несенсибілізованими, тому обробка їх може проводитися при будь-якому освітленні, окрім фіолетово-синіх кольорів. Негативні матеріали є сенсибілізованими, переважно ізопанхроматичними (рівномірна чутливість до всіх кольорів спектру). Проявляють і фіксують їх в повній темряві, про що попереджає відповідний надпис на упаковці цих матеріалів. Світлочутливі матеріали для кольорової фотографії і кольорових аматорських фільмів сенсибілізовані в повному ступені, їх також обробляють в темряві або при темно-зеленому слабкому освітленні.
Контрастністю світлочутливих матеріалів називається їх здатність передавати об'єкт зйомки з більшою або меншою різницею між густиною найтемнішої або найсвітлішої ділянок зображення. Якщо на фотозображенні яскравість об'єкту в порівнянні з натуральною зменшена, то емульсійний шар світлочутливого матеріалу має знижену контрастність, тобто він м'який за контрастністю. У випадках якщо різниця в яскравості передана більшою мірою, ніж спостерігається в натуральному вигляді, то це свідчить про контрастність світлочутливого матеріалу.
Фотографічна широта це властивість емульсійного шару
світлочутливого матеріалу передавати зображення об'єкту з більшим або меншим
565
співвідношенням яскравості. При недостатній фотографічній широті для отримання нормального знімка потрібне точне дозування світла (витримка).
Роздільна здатність світлочутливого матеріалу це його здатність передавати на зображенні дрібні деталі об'єктів, що знімаються. Вона залежить від величини зерен (агрегатів кристалів галогенідів срібла): дрібнозернисті фотокіноматеріали мають більшу роздільну здатність.
Негативні світлочутливі фотоматеріали широко представлені фотографічними негативними плівками, які випускають на негорючій тріацетатній плівці-основі у вигляді котушкових (роликових) перфорованих і неперфорованих плівок, а також у вигляді плоских форматних листів. В невеликих кількостях випускають негативні фотопластини.
Фотоплівки котушкові перфоровані шириною 35 мм і довжиною 165 мм призначені для малоформатних і напівформатних фотоапаратів.
Фотоплівки котушкові неперфоровані шириною 16 і 61,5 мм, що мають довжину відповідно 450 і 815 мм, застосовують в мініатюрних і середньоформатних фотоапаратах.
Фотоплівки плоскі різних форматів і фотопластини призначені для великоформатних фотоапаратів павільйонного типу.
Вказані види фотоплівок можуть бути чорно-білими і кольоровими.
Позитивні світлочутливі фотоматеріали - - це різні види фотографічного паперу, що випускається для чорно-білого і кольорового фотопроцесів, а також чорно-біла позитивна фотоплівка, що використовується для репродукційних зйомок і для контактного друку при виготовленні діапозитивів.
Фотографічний папір для чорно-білої фотографії виготовляють чотирьох ступенів контрастності: м'який, нормальний, контрастний і особливо контрастний. За густиною підкладки його випускають двох видів тонкий і картон. За кольором підкладки він буває білим і кремовим. Поверхня фотопаперу може бути глянцевою, напівматовою, матовою і тисненою. Фотопапір випускають десяти форматів: від 6x9 до 50x60 см.
Кольорофотографічний папір (кольоровий) за ступенем контрастності випускають нормальний і контрастний, а його поверхня може бути глянцевою або
тисненою.
Обернені світлочутливі фотокіноматеріали, включають кольорові
обернені фотоплівки котушкові перфоровані та неперфоровані.
Фотохімікати призначені для хіміко-фотографічної обробки чорно-білих і кольорових срібних світлочутливих фотокіноматеріалів, їх підрозділяють н^ окремі (однорідні) фотохімічні речовини і готові фотографічні суміші з них.
До однорідних фотохімічних речовин відносять проявляючі речовини, зберігаючі речовини, прискорюючі речовини (сода, поташ, бура та ін.), противуалюючі речовини (бромистий калій, бензотріазол і ін.), вибілюючі речовини (червона кров'яна сіль), допоміжні хімічні речовини для зниження жорсткості води, дубильні речовини (алюмокалієві квасци) тощо. 566
З однорідних хімічних речовин готують фотографічні розчини за оригінальними і стандартними рецептурами. В продаж вони надходять у дрібній розфасовці або в скляних банках з кришками, які нагвинчують.
Готові фотохімічні суміші залежно від призначення поділяють на проявники (негативні і позитивні), закріплювачі (фіксажі) і ослаблювачі (підсилювачі).
Проявники служать для отримання видимого фотографічного зображення. До їхнього складу входять декілька однорідних хімічних речовин у вигляді патронів з порошком, пігулок або концентрованих розчинів.
Позитивні проявники застосовують для обробки позитивних світлочутливих матеріалів, негативних фотопластин і плоских плівок. У складі позитивних проявників більше прискорюючих речовин у порівнянні з негативними проявниками, звідси і висока швидкість прояву. Для прояву кольорових позитивних матеріалів різного призначення випускають набори фотохімічних речовин.
Закріплювачі (фіксажі) призначені для фіксації (додання світлостійкості) зображення після прояву в чорно-білих і кольорових плівках і фотопаперах. До складу фіксажу входить речовина, яка утворює з галогенідами срібла водорозчинні комплексні з'єднання, слабкі кислоти або кислі солі (для припинення процесу прояву в емульсійному шарі), та дубильні речовини. Випускають фіксажі: нейтральний (звичайний), кислий, кислий швидкий і дублячий.
6.7.4 Фотокіноприладдя, лабораторне і монтажне устаткування
Фотокіноприладдя підвищуює зручність експлуатації побутової фотокіноапаратури, сприяє отриманню високоякісних зображень на світлочутливих матеріалах. Багато з нього встановлюється на об'єктиві або корпусі фото- і кінокамер. Воно служить додатковою арматурою при павільйонних і натурних зйомках.
Приладдя для фотокіноапаратури поділяють на три групи: основне і допоміжне приладдя (змінні об'єктиви, насадочні лінзи, світлофільтри, подовжувальні кільця, штативи, спускові троси, світлозахисні бленди, змінні видошукачі і далекоміри і ін.); прилади експонометрів (фотоекспонометри табличні, оптичні і фотоелектричні); джерела штучного світла (безперервного і імпульсного).
До джерел світла безперервної дії відносять джерела світла (фотолампи потужністю 300 - 500 Вт) і арматуру (фотоосвітлювачі, кіноосвітлювачі), призначену для використання мережної напруги.
Джерела імпульсної дії можуть бути разовими і багаторазовими. Найбільше значення мають малогабаритні імпульсні джерела світла багаторазової дії електронні імпульсні лампи, або лампи-спалахи.
До лабораторного устаткування відносять приладдя для лабораторної обробки кольорових і чорно-білих фотокіноматеріалів: фотозбільшувачі, рамки, експозіметри для фотодруку, пристрої для пробного друку,
567
кольороаналізатори, кольрозмішувальні голівки (для плавного кольорокоригування), що корегують світлофільтри, реле часу, фотоліхтарі, фотокінобачки, кювети, терези, годинники-таймери, електроглянцевателі, різаки для кіноплівки і паперу, пінцети та ін.
Монтажне устаткування це приладдя для перегляду і монтажу любительського кінофільму: кінорізаки, кіноклей, преси для склеювання плівки,
монтажні столики.
У зв'язку з автоматизацією отримання фотографій за допомогою сучасних фотолабораторій ці підгрупи товарів на сьогодні не користуються попитом у фотолюбителів.
6.7.5 Фотоапарати і кінокамери
Фотоапарати і кінокамери складні оптико-механічні пристрої,
призначені для отримання зображення фотографованих об'єктів на фото- або кіноплівці. Основна відмінність між ними полягає в тому, що за допомогою фотоапаратів проводять зйомку одиночними кадрами з метою отримання фотографій або слайдів, а за допомогою кінокамер - - безперервну зйомку від 8 (в побутових камерах) до 72 кадрів в секунду, що використовуються для
створення кінофільмів.
У зв'язку з бурхливим розвитком виробництва відеоапаратури, кінокамери загального призначення серед фотокінолюбителів не користуються попитом, практично не виробляються і тому не розглядаються в підручнику.
Конструктивні вузли фотоапаратів
Сучасний фотоапарат є електронним оптико-механічним приладом для створення оптичного зображення об'єкту на поверхні світлочутливого матеріалу або ПЗЗ-матриці (прилад із зарядовим зв'язком).
В момент фотографування зображення об'єкту за допомогою об'єктиву проектується на світлочутливий матеріал протягом певного проміжку часу, який називається витримкою. В результаті на поверхні світлочутливого матеріалу утворюється приховане зображення об'єкту зйомки, яке після хімічної обробки перетворюється на видиме. У разі використання ПЗЗ-матриці на її поверхні утворюється сукупність дискретних інформаційних зарядів, пропорційних інтенсивності падаючого на кожну з її чарунків світлового
потоку.
Не дивлячись на різноманіття моделей фотоапаратів, що випускаються,
всі вони мають загальні за призначенням конструктивні вузли.
Основними конструктивними вузлами фотоапарату є світлонепроникна камера, об'єктив, діафрагма, фокусуючий пристрій, затвор, видошукач, механізм наведення і контролю різкості, механізм переміщення фотоплівки синхроконтакти, автоспуск і експонометричний пристрій (рис.6.9). 568
Рис.6.9. Загальний вид дзеркального малоформатного фотоапарата
1 - важіль автоспуску; 2 - кнопка автоспуску; 3 - - гніздо
синхроконтакту для кабельного від'єднання лампи-спалаху; 4 - лімб лічильника
кадрів; 5 - кнопка спуску затвору; 6 - кнопка зворотного перемотування плівки;
7 - важіль взводу затвору; 8 - головка з лімбом витримок; 9 - пентапрізма;
10 - кронштейн для лампи-спалаху; 11 - фотоелемент експонометра; 12 - рукоятка зворотного перемотування плівки; 13 - шкала експонометра;
14 - об'єктив.
Світлонепроникна камера є закритим з усіх боків корпусом, в який вмонтовані вузли і механізми фотоапарату, а також розміщується світлочутливий матеріал.
Об'єктив фотоапарату служить для отримання дійсного зображення фотографованого об'єкту в площині світлочутливого шару фотоматеріалу. Він є одним з головних вузлів фотоапарату.
Оптична система об'єктиву складається з трьох і більше лінз, що мають спільний оптичний центр і вмонтовані в спільну оправу. Між лінзами об'єктиву розміщена діафрагма.
Об'єктиви можуть бути жорсткими (незнімними) і знімними. Оправи знімних об'єктивів можуть з'єднуватися з камерою фотоапарату за допомогою гвинтової нарізки, а також штиковим (байонетним) замком.
Лінзи об'єктиву виготовляють з високоякісного оптичного скла, що містить бор, цинк, молібден, лантан. Підбирають лінзи в об'єктивах і сполучають їх між собою так, щоб звести нанівець явища аберації (отримання нерізкого зображення) і астигматизму (отримання розпливчатого зображення). Для зменшення віддзеркалення падаючого на об'єктив світла поверхні лінз покривають дуже тонкими плівками, що надають лінзам інтерференційне забарвлення. Об'єктиви з жовтим просвітленням використовують в кольоровій фотографії, а з блакитними - - при зйомці на чорно-білу фотоплівку.
Діафрагма призначена для регулювання світлового потоку, що проходить через оптичну систему об'єктиву. Вона складається з системи тонких металевих пластинок дугоподібної форми, які частково заходять одна за іншу при спрацьовуванні механізму управління нею. Діафрагма зменшує діаметр об'єктиву залежно від фактичного освітлення об'єкту і необхідної глибини різкості майбутнього знімка.
569
Залежно від способу управління діафрагми апаратів поділяють на прості (з поворотним кільцем діафрагми), упорні (з поворотним і упорним кільцями діафрагми), натискувальні (упорне рухоме кільце діафрагми утворює блок зі спусковою кнопкою затвору) і стрибаючі (натискувальна діафрагма, що відкривається при взводі затвора).
Межі зміни отвору діафрагми фіксують за її шкалою, розташованою на оправі об'єктиву.
Основними характеристиками об'єктивів є: фокусна відстань, кут зображення (кутове поле зору), відносний отвір, світлосила, роздільна здатність, глибина різкості і робочий відрізок.
Фокусна відстань це відстань по оптичній осі об'єктиву від його оптичного центру до точки головного фокусу або фокальної площини. Вона виражається в міліметрах і залежить від форми лінз і конструкції об'єктиву. В об'єктивах з фіксованим розташуванням лінз фокусна відстань є величиною постійною, вона впливає на масштаб зображення. Чим більше фокусна відстань, тим більше масштаб зображення об'єкту.
Кут зображення (кутове поле зору) утворюється прямими, що сполучають оптичний центр об'єктиву з крайніми точками об'єкту зйомки або з кінцями діагоналі розрахункового кадру.
Залежно від кута зображення і фокусної відстані об'єктиви поділяють на нормальні, довгофокусні, наддовгофокусні, телескопічні, ширококутні і надширококутні. Всі об'єктиви, окрім штатного (нормального), продають окремо від фотоапаратів і використовують як змінні для високоякісних фотоапаратів.
Відносний отвір об'єктиву - - це відношення діаметру діючого отвору об'єктиву до його фокусної відстані. Знаменник такого відношення показує, у скільки разів діаметр отвору об'єктиву (без діафрагмування) менше його фокусної відстані. Від величини відносного отвору залежить світлосила об'єктиву.
Світлосила здатність об'єктива відтворювати зображення об'єкту зйомки з максимальною яскравістю, створюючи певну освітленість на світлочутливому шарі фотоматеріалу. Світлосильними вважають об'єктиви, у яких відносні отвори наближаються до одиниці (наприклад, 1: 0,7).
Роздільна здатність - - це здатність об'єктиву відтворювати дрібні деталі зображення. Вона вимірюється числом ліній, які розрізняються на 1 мм площини спеціальної таблиці.
Глибина різкості це здатність об'єктива різко зображати предмети, розташовані в просторі на різній відстані від об'єкту зйомки. Вона залежить від фокусної відстані і відносного отвору: чим менше фокусна відстань і відносний отвір, тим більше глибина різкості.
Робочий відрізок об'єктиву є його конструктивним параметром. Він вказує відстань у міліметрах від торцевої площини оправи об'єктиву до площини світлочутливого матеріалу (фокальної площини).
Затвор це пристрій фотоапарата, призначений для обмеження
тривалості дії світла на світлочутливий фотографічний матеріал. Проміжок часу, 570
протягом якого затвор пропускає світловий пучок через об'єктив апарату на світлочутливий матеріал, називається витримкою.
За конструкцією (місцем розташування і принципом дії) затвори класифікують на два типи: апертурні і фокальні.
Апертурні затвори (міжлінзові, залінзові) розташовані всередині або в безпосередній близькості від об'єктиву, їх називають центральними, оскільки світловий отвір у них відкривається від центру до периферії, а закривається у зворотному напрямі. Різновидом міжлінзового затвору є затвор-діафрагма, який одночасно виконує функції затвора і діафрагми.
Фокальні затвори розташовані поблизу фокальної площини перед світлочутливим матеріалом. Вони бувають шторковими (шторно-щілинними) і ламельними. В шторкових затворах шторки рухаються уздовж довгої сторони кадру, в ламельних - ламелі переміщуються уздовж короткої сторони кадру. Ламельні затвори в порівнянні з шторковими дають можливість одержувати коротші і стабільніші витримки.
Видошукач призначений для вибору позиції відносно об'єкту фотографування і нагляду за ним в процесі фотографування. За допомогою видошукача визначають межі кадру, що знімається. За принципом дії і конструкцією розрізняють видошукачі рамкові і оптичні (телескопічні, дзеркальні, універсальні). Телескопічні і дзеркальні видошукачі є у більшості сучасних фотоапаратів. Фотоапарати з дзеркальним видошукачем і пентапризмою називають дзеркальними.
Механізм наведення і контролю різкості фотоапаратів дозволяє переміщувати об'єктив або його передню лінзу уздовж оптичної осі і одержувати на світлочутливому шарі фотоматеріалу різке (сфокусоване) зображення об'єкту фотографування. Найпростішим механізмом фокусування і контролю різкості є шкала відстаней (символів), а складнішими механізмами служать: пристрій, де використовується матове скло; далекомір. Вони дозволяють наводити і візуально контролювати різкість майбутнього знімка.
Механізм переміщення плівки (транспортуючий механізм) здійснює зміну плівки на один кадр у момент взводу пружини за допомогою важеля (курка) або голівки. Одночасно з перемотуванням плівки зпрацьовує лічильник кадрів.
Синхроконтакти служать для синхронізації роботи затворів апаратів із спалахом ламп.
Автоспуск - - це механізм, що автоматично натискує на спускову кнопку затвора через 11 ± 4 с після початку його роботи, що дозволяє фотографу сфотографувати навіть самого себе.
Споживні властивості фотоапаратів
Споживні властивості фотоапаратів класифікують на 5 груп: функціональні, ергономічні, естетичні, надійності і безпеки експлуатації.
Функціональні властивості визначають відповідність фотоапарата своєму основному цільовому призначенню - - отримання високоякісного зображення при
571
зйомці в різних умовах відповідно до задач людини, яка захоплюється фотозйомкою або професіонала.
Якість одержаного зображення - - це ступінь відповідності зображення, спроектованого на світлочутливу плівку або ПЗЗ-матрицю, об'єкту, що
знімається.
Високоякісне зображення одержаного фотознімку залежить від багатьох
показників фотоапарату: марки об'єктиву і його характеристик; точності фокусування; точності візування; точності встановлення експозиції; формату
кадру.
Головним показником, що визначає якість зображення, є марко
об'єктиву, його технічні характеристики, які наводяться в супровідній
документації.
Точність фокусування (наведення на різкість) визначається пристроєм
фокусування.
Точність візування ~ - залежить від ступеня відповідності меж зображення,
видимого у візирі фотоапарата та межам зображення на плівці.
Неточність візування призводить або до "зрізання" частини фотографованого простору, або до попадання в кадр непотрібних об'єктів. Точність візування залежить від типу візиру (видошукача).
Точність визначення і встановлення експозиції залежить від ступеня автоматизації цього процесу і обумовлена точністю визначення освітленості об'єкту зйомки і режиму роботи експонометра.
Режими управління експозицією можуть бути найрізноманітніші: "Повний автомат", "Портрет", "Пейзаж", "Спорт", "Нічна зйомка".
Формат кадру цікавить всіх споживачів. Від формату негативу залежать формат і якість одержуваного позитивного знімка. Чим більше формат кадру негативу, тим вище якість позитивного фотознімку, оскільки при рівному ступені збільшення на кадрі великого формату менше помітні нерізкість і
зернистість.
Пристосованість до зйомки при недостатньому освітленні властивість, важлива в основному для підготовлених і досвідчених споживачів. При цьому мається на увазі, те що зйомка проводиться без вживання додаткових джерел світла і на плівку середньої світлочутливості, тобто в найпоширеніших випадках. В цьому випадку пристосованість апарату до зйомки при недостатньому освітленні залежить від світлосили об'єктиву.
Можливість зйомки при недостатньому освітленні визначається також чутливістю плівки і наявністю додаткового освітлення, наприклад, фотоспалахи. За конструкцією фотоспалахи бувають вбудовані і такі, що під'єднують до фотоапарату за допомогою адаптера. У деяких сучасних автоматичних фотоапаратах передбачається спеціальний режим "Нічна зйомка", що забезпечує зйомку при недостатньому освітленні.
Пристосованість до макрозйомки (тобто зйомки з відстані менше 1 м), в результаті якої дрібні об'єкти виходять крупним планом, цікавить головним чином досвідчених споживачів, що знімають квіти, комах, рисунки тощо. 572
Здатність до макрозйомки залежить від типу візиру і наявності змінного об'єктиву. Для макрозйомки придатні фотоапарати з дзеркальним візиром і макрооб'єктивом або нормальним об'єктивом з подовжувальними кільцями, які забезпечують необхідне висунення об'єктиву вперед при фокусуванні об'єктів, що близько знаходяться.
Пристосованість фотоапарата до самозйомки залежить від наявності в ньому автоспуску. При самозйомці фотоапарат встановлюється на штатив або на будь-яку іншу опору.
Можливість фотографування об'єктів, що швидко рухаються (спортивні змагання і ін.) залежить від величини найкоротшої витримки, яку відпрацьовує затвор фотоапарата. Для подібних зйомок потрібні витримки 1/250, 1/500 с і коротше. У сучасних автоматичних фотоапаратах передбачений спеціальний режим "Спорт".
Пристосованість до зміни масштабу об'єктів, що знімаються, не сходячи з місця - - властивість фотоапарата знімати крупним планом віддалені об'єкти, до яких не можна підійти близько, і навпаки - - знімати дрібним планом об'єкти, коли відійти нікуди не можливо (в тісних приміщеннях). Ця властивість залежить від можливості зміни фокусної відстані об'єктиву. Це досягається використанням об'єктивів зі змінною фокусною відстанню (2ЮОМ), або, інакше, панкратичних об'єктивів.
Вище розглянуті основні функціональні властивості фотоапаратів, але розвиток фототехніки дає можливість все в більшому об'ємі задовольняти потребі фотолюбителів. Так, на сьогодні фотоапарат може забезпечити: можливість підпису фотознімку; установку кількості фотографій; можливість зміни не до кінця знятої плівки; можливість автоматичного визначення чутливості плівки.
Ергономічні властивості фотоапаратів зумовлюють рівень витрати психофізичної енергії, необхідної для проведення зйомки. Ергономічними показниками є раціональність і досконалість конструкції, ступінь автоматизації і наявність сервісних пристроїв.
Зручність зарядки-розрядки фотоапарата. В сучасних фотоапаратах передбачений режим автоматичного перемотування плівки:
1. Автоматичний режим перемотування плівки вперед.
2. Автоматичне перемотування вперед і назад.
Зручність користування пристроями управління залежить від місця розташування відповідних кілець, важелів, кнопок та величини зусиль необхідних для приведення їх в дію. Зручність користування визначається наявністю сервісних пристроїв, необхідних для автоматичного управління вузлами і механізмами, наявністю засобів індикації (гальванометри, світлодіоди, рідиннокристалічні дисплеї).
Зручність носіння залежить від маси, габаритів фотоапарата і конструкції футляра. Для тривалого носіння апарату перевага віддається жорстким футлярам з черезплечним ременем. Для короткочасного носіння більш зручними є м'які футляри з темляком (петлею).
573
Естетичні властивості фотоапаратів. Номенклатура основних естетичних властивостей фотоапаратів наступна: інформаційна виразність, раціональність форми, цілісність композиції і досконалість виробничого
виконання.
Інформаційна виразність відображає сучасність і оригінальність зовнішнього вигляду фотоапарата, відповідність стилю і моді.
Для сучасних фотоапаратів характерне прагнення до мініатюризації, використання прямокутних форм з малим радіусом закруглення до корпусу апарату і його деталей, використання пластмас з жорсткою поверхнею, що імітують шкіру, і сталей з матовим хромуванням.
Раціональність форми виявляється у функционально-конструктивній обумовленості і ергономічній пристосованості.
Досконалість виробничого виконання виявляється в чистоті виконання контурів деталей фотоапарата, в сполученні окремих деталей, в ретельності покриттів і обробці поверхонь, чіткості позначень.
Надійність характеризує здатність фотоапарата виконувати свої функції, зберігаючи при цьому свої експлуатаційні параметри у встановлених межах протягом необхідного часу (напрацювання).
Показниками надійності є безвідмовність, довговічність і ремонтопридатність.
Сучасні фотоапарати є технічно складними виробами, що складаються з багатьох оптичних, механічних і електронних вузлів, безвідмовність яких визначає безвідмовність фотоапарата в цілому.
Показники якості основних вузлів і механізмів фотоапарата визначені діючими стандартами і рекомендаціями з експлуатації кожного конкретного фотоапарата.
Фотоапарати є ремонтопридатними, їх працездатність можна підтримувати десятки років. Фізичний знос деталей відбувається за досить тривалий час, тому довговічність фотоапаратів не є проблемою - - вони старіють морально набагато швидше, ніж фізично.
Безпека експлуатації фотоапарата характеризує ступінь захисту фотолюбителів і професіоналів від небезпечних і шкідливих дій, що виникають при користуванні фотоапаратом. Показниками безпеки є електрична міцність, ефективність захисних пристроїв, відсутність функціональних гострих вузлів тощо.
Класифікація і групова характеристика фотоапаратів
Фасетна (фасетний метод класифікації передбачає паралельне розділення безлічі об'єктів за однією ознакою на окремі групи) класифікація фотоапаратів наведена на рис. 6.10.
Сучасні фотоапарати можна класифікувати за самими різними ознаками Класифікація фотоапаратів за типом світлочутливого матеріалу, що використовується. Фотоапарати можна підрозділити на наступні групи: плівкові574
класичні, плівкові спеціальні, плівкові вдосконалені (системи АР8); системи Роїагоісі; цифрові.
Плівкові класичні фотоапарати в даний час є найпоширенішими. Принцип отримання фотознімків за допомогою цих фотоапаратів полягає в тому, що фотографований об'єкт за допомогою об'єктиву фотоапарата проектується в зменшеному вигляді на заряджену в апарат фотоплівку.
Залежно від ширини плівки, що використовується, класичні плівкові фотоапарати підрозділяють на 16-, 35- і 60-міліметрові. Найширше розповсюдження набули фотоапарати, в яких використовується плівка шириною 35 мм. Довжина фотоплівки розрахована на отримання 12, 24, 36 кадрів стандартного формату 24x36 мм. З5-міліметрові фотоапарати, що мають формат кадрового вікна 18x24, називаються напівформатами. Вони дозволяють одержати на фотоплівці подвійне число кадрів: 24, 48 або 72. Фотоапарати, в яких використовується плівка шириною 61,5 мм, поширені порівняно мало. В основному вони мають попит у професіоналів, оскільки забезпечують вищу якість отриманої фотографії.
Сучасні фотоапарати












За способом фокусування




іа конструкцією об'єктива





:













За допомогою далекомірно го пристрою
За матовим склом (в дзеркал-льних ФА)
Автофоку-сування



3 фіксованою фокусною відстанню
3 перемінною фокусною відстанню (ОПФВ) (20ОМ)





акти вне
паси вне

















За форматом кадру1




За способом освгі
вимірювання шення






















Малоформатні 24*36 мм
Середньо-форматні 6*4,5; 6*6; 6*8; 6*7; 6*9 см
Великоформатні 9* 12см




Прямого вимірювання (експош метр поруч з об'єктивом на корпусі)
>-
ТТЬ-засіб (через знімальний об'єктив)

За способом встановлення експозиційних



За
конструкцією видошукача

параметрів


















неавтоматичні
напівавто матині
автоматичні



Недзеркальний (телескопічний)
Дзеркальний

Рис. 6.10. Фасетна класифікація сучасних фотоапаратів 'Розповсюджується на класичні ФА.
575
Залежно від рівня основних функціональних властивостей, плівкові класичні фотоапарати підрозділяються на три класи: простий, середній і високий (професійний).
фотоапарати простого класу відповідають вимогам фотографів -початківців. До них відносяться фотоапарати типу «навів-і-зняв» (роіпі-апсі-зЬооІ сатегаз). Апарати простого класу оснащені незнімними ширококутними об'єктивами з невеликою світлосилою (відносний отвір звичний 1x4 або 1x5,6), мають центральний затвор або затвор-діафрагму, вузький діапазон автоматичних витримок (від 1/30 до 1/250 с), компактні і забезпечують отримання зображення
задовільної якості.
Фотоапарати середнього класу відповідають вимогам фотолюбителів, що вже мають певну підготовку і досвід, і характеризуються вищими споживними властивостями. Вони комплектуються, як правило, знімними об'єктивами, переважно мають шторно-щілинний затвор, ширший, ніж у апаратів простого класу. Діапазон автоматичних витримок (до 1/500 с), який забезпечує можливість зйомки при недостатньому освітленні, швидко рухомих об'єктів крупним планом, макрозйомки, а також створення портретів.
Фотоапарати високого класу відповідають вимогам фотографів-професіоналів. До них відносяться багатофункціональні 35- і 60-міліметрові дзеркальні фотоапарати, що дозволяють проводити всі види фотографування і одержувати негативи та слайди високої якості. Вони оснащуються знімними зум -об'єктивами, мають широкий діапазон витримок (від установки «вручну» до відпрацьованих автоматично 1/2000с і менш). В цих фотоапаратах встановлюється автоматична (що відключається) система експонометра, що працює по локальному або багатозональному методу вимірювання яскравості об'єкту зйомки, складна система автоматичного фокусування (за системою „штучного інтелекту", системі управління оком „еуе соттої").
До плівкових спеціальних фотоапаратів відносяться стереоскопічні і панорамні фотоапарати. Вони займають в асортименті фотоапаратів дуже незначну частку (0,5%).
Стереоскопічні фотоапарати призначені для отримання об'ємних зображень. Вони діляться залежно від принципу отримання об'ємного (стереоскопічного) зображення на два типи: дво- і чотирьохоб'єктивні.
Панорамні плівкові фотоапарати дозволяють одержувати кадр подовженої форми. Призначені вони для зйомки з широким кутом (біля 120°) обхвату об'єктів (пейзажів, інтер'єрів, архітектурних ансамблів). Формат кадру залежить від принципу роботи фотоапарата.
Плівкові вдосконалені фотоапарати системи АР8 (асіуапсесі рЬоІо зузіет -вдосконалена фотографічна система) з'явилися на ринку в 1996р. У фотоапаратах системи АР8 застосовується нова фотоплівка шириною 24 мм з магнітним шаром для запису інформації про дату, час, номер кадру, умови зйомки, експозицію, формат кадру й іншу інформацію IX (іпіогтаїіоп ехсНап^е;. В них використовуються спеціальні компактні касети, що дозволило виробникам не тільки зменшити розміри фотоапаратів, але і істотно спростити процес зарядки
576
плівки, поліпшити якість її лабораторної обробки, зробити зручнішим процес зберігання негативів (в касеті).
Фотоапарати системи Роїагоісі за конструкцією значно відрізняються від плівкових фотоапаратів і дозволяють одержувати кольорові позитивні зображення практично через 2...З хв після зйомки в результаті обробки спеціальних багатошарових фотоматеріалів безпосередньо у фотоапараті. В основі роботи фотоапаратів Роїагоісі лежить принцип одноступіневого процесу отримання фотознімків. За цим принципом об'єднуються операції експонування фотоматеріалу і отримання готового відбитку без традиційних трудомістких операцій обробки негативного матеріалу і безпосереднього друку. Одноступінчатий процес здійснюється в спеціальних фотокомплектах: 600 ріиз (розмір одержуваного зображення 8x8 см), іта^е (розміри зображення 9,1x7,4 см), Роїагоісі уізіоп 95 (розміри зображення 7,3x5,4 см).
Цифрові фотоапарати на відміну від інших реєструють зображення не на плівку, а на матрицю світлочутливих елементів (матрицю ПЗЗ). В цифрових фотоапаратах візуальна інформація перетворюється в послідовні електричні імпульси в цифровій формі. Одержане з їхньою допомогою зображення за якістю поступається традиційному фотографічному. Для збереження знімків в цифровю-фотоапаратах використовують два види пам'яті: постійну і змінну.
Цифрові фотоапарати за виглядом аналогічні плівковим. Візування в більшості цифрових фотоапаратів здійснюється по кольоровому рідкокристалічному дисплею, який може бути використаний також як пристрій переглядання знімків і як панель управління режимами фотоапарата.
За рівнем споживних властивостей цифрові фотоапарати поділяються на фотоапарати простого і середнього класу.
До цифрових фотоапаратів простого класу відносяться компактні фотоапарати з жорстко вбудованим об'єктивом, з фіксованим фокусуванням.
До цифрових фотоапаратів середнього класу відносяться фотоапарати, які оснащені зум-об'єктивом і системою автофокусування.
Класифікація за способом фокусування. Всі фотоапарати поділяються таким чином: з фіксованим фокусуванням (фікс-фокусні); з ручним фокусуванням; з автоматизованим фокусуванням.
Фотоапарати з фіксованим фокусуванням іноді називають фікс-фокусними фотоапаратами. На передній панелі корпусу вони мають позначення: Гіх-пзсиз або Ггее їосиз. Це найдешевші компактні камери. Вони забезпечені об'єктивами, сфокусованими на гіперфокальні відстані, які зафіксовані в цьому положенні. При зйомці таким фотоапаратом не потрібне наведення на різкість.
До фотоапаратів з ручним фокусуванням відносять фотоапарати, в яких наведення різкості здійснюється обертанням оправи об'єктиву. Ручне фокусування може проводитися залежно від конструкції фотоапарата наступними способами:
за шкалою відстаней;
за далекоміром, поєднаному з оптичним видошукачем;
за матовим склом, мікрорастром, фокусирувальним клинам.
577
У фотоапаратах з автоматизованим фокусуванням наведення різкості здійснюється спеціальними системами, що поступово переміщують або лінзи об'єктиву, або кадрову рамку каналу з плівкою до тих пір, поки не буде забезпечена максимальна різкість зображення об'єкту у фокальній площині.
Фотоапарати з автоматизованим фокусуванням за принципом дії систем автофокусування можна розділити на наступні групи:
з системою автофокусування активного типу (ультразвукові, інфрачервоні);
з системою автофокусування пасивного типу (вимірюючі контраст зображення в процесі його сканування).
Класифікація за типом вбудованого об'єктиву. Компактні недзеркальні фотоапарати підрозділяються на фотоапарати, оснащені об'єктивом з незмінною фокусною відстанню, і фотоапарати, оснащені об'єктивом із змінною фокусною відстанню (зум-об'єктивом).
У фотоапаратах, оснащених об'єктивом з незмінною фокусною відстанню, фокусна відстань позначається тільки одним числом, наприклад 38 мм, або ІЗ8. Вони не дозволяють змінювати кут поля зору (огляду) об'єктиву. Тому для збільшення або зменшення переднього плану вимагають переміщення фотографа щодо об'єкту зйомки.
Останнім часом все більше компактних недзеркальних фотоапаратів оснащуються об'єктивами із змінною фокусною відстанню (зум-об'єктивами), а отже, змінним кутом поля зору. Вони набули поширення завдяки таким перевагам, як використання одного універсального об'єктиву замість декількох спеціалізованих, можливість отримання різного масштабу зображення при зйомці з однієї і тієї ж точки, раціональна побудова кадру, отримання спеціальних ефектів при багатократній зйомці на один кадр.
Залежно від діапазону фокусних відстаней фотоапарати, оснащені об'єктивами із змінною фокусною відстанню, поділяються на фотоапарати з «компактним» зум-об'єктивом, з «стандартним» зум-об'єктивом і з «могутнім» зум-об'єктивом.
Класифікація за ступенем автоматизації. Залежно від ступеня автоматизації процесів вибору і установки експозиційних параметрів (витримки і діафрагми) фотоапарати можна підрозділити на неавтоматичні, напівавтоматичні і автоматичні.
До неавтоматичних відносять моделі фотоапаратів без експонометрічних пристроїв або з вбудованим автономним пристроєм експонометра, не пов'язаним з органами управління експозицією (витримками затвора і діафрагмою об'єктиву).
До напівавтоматичних відносять фотоапарати, в яких експонометричний пристрій функціонально пов'язаний з органами ручного управління експозицією.
В автоматичних фотоапаратах пристрій експонометра при натисканні спускової кнопки враховує світлочутливість плівки, освітленість об'єкту зйомки, автоматично визначає і встановлює експозиційні параметри. 578
Автоматичні фотоапарати бувають однопрограмними і багатопрограмними.
Однопрограмними автоматичними фотоапаратами називаються фотоапарати, пристрій експонометра яких автоматично встановлює витримку і діафрагму. Вони найбільш прості за конструкцією і працюють за однією закладеною в них жорсткою програмою, згідно з якою кожному значенню яскравості об'єкту і світлочутливості фотоплівки відповідає лише одне поєднання «витримка діафрагма». Такі фотоапарати відносяться до фотоапаратів простого класу і розраховані на фотографів-початківців.
У багатопрограмних автоматичних фотоапаратах витримка і діафрагма встановлюються автоматично згідно однієї з програм, вибраних відповідно до сюжету зйомки. Більшість таких фотоапаратів дозволяє фотографу вибирати необхідні витримку і діафрагму залежно від сюжету і умов зйомки: переходити з автоматичного управління на ручне або автоматично встановити один з експозиційних параметрів (витримку або діафрагму) залежно від заданого фотографом іншого експозиційного параметра (діафрагми або витримки).
Багатопрограмні автоматичні фотоапарати як правило мають наступні режими управління експозицією: автоматичний; пріоритет діафрагми; пріоритет витримки; ручний режим; режим експокоригування.
Класифікація за типом видошукача. Залежно від типа видошукача (способу компоновки кадру) фотоапарати бувають з телескопічним, дзеркальним видошукачем або рідкокристалічним дисплеєм.
Телескопічний видошукач розташовується дещо вище і (або) в стороні від знімального об'єктиву і дає пряме і зменшене зображення. Неспівпадіння оптичної осі видошукача з оптичною віссю знімального об'єктиву призводить до того, що межі видимого кадру не повністю співпадають із зображенням, сформованим об'єктивом на світлочутливому матеріалі (явище паралакса), тобто зображення сцени на світлочутливому матеріалі може помітно відрізнятися від того, що бачить фотограф у момент зйомки через видошукач.
Фотоапарати з дзеркальним (перископним) видошукачем забезпечують точний контроль меж кадру: на матовому склі видошукача виходить зображення об'єкту зйомки в масштабі, близькому до масштабу зображення на світлочутливому матеріалі. Оскільки об'єктив апарату є одним з компонентів дзеркального видошукача, паралакс відсутній.
Фотоапарати з рідкокристалічними видошукачами є цифровими. Причому рідкокристалічний дисплей в них може використовуватися не тільки як видошукач, але і як пристрій для проглядання знімків, а також як панель управління. Деякі моделі цифрових фотоапаратів мають разом з рідкокристалічним дисплеєм телескопічний видошукач.
Класифікація за способом вимірювання яскравості об'єкту. Фотоапарати підрозділяються на фотоапарати зовнішнього вимірювання і фотоапарати внутрішнього вимірювання за системою ТТЬ.
У фотоапаратах зовнішнього вимірювання яскравості вимір експозиції здійснюється фотоприймачем, розташованим на передній панелі поряд з
І
579
об'єктивом. Цією системою виміру експозиції оснащуються фотоапарати простого і середнього класів. Фотоприймачем заміряється інтегральна (сумарна) яскравість різних об'єктів, що входять в зону його обхвату (горизонтальний кут обхвату складає в середньому 60...70°, вертикальний - - 35...50°).
У фотоапаратах внутрішнього вимірювання за системою 7ТЈ (ІНгои^п Іепз через об'єктив) вимір експозиції здійснюється фотоприймачем,
розташованим усередині камери за об'єктивом. Цією системою виміру експозиції оснащуються дзеркальні фотоапарати високого класу. Таке розташування фотоприймача забезпечує високу точність визначення експозиції, оскільки автоматично виключаються всі похибки, викликані помилками в установці діафрагми, втратами світла в об'єктиві, зміною відносного отвору при користуванні змінними об'єктивами; враховується вплив кратності світлофільтрів і інших оптичних насадок на об'єктив, а також зменшеннл світлосили при висуненні об'єктиву.
Класифікація і групова характеристика асортименту побутової
кіноап аратур й
До побутової кіноапаратури відносять любительські кінознімальні і кінопроекційні апарати.
Кінознімальні апарати залежно від ширини використаної кіноплівки поділяють на групи: для зйомки на 8-міліметрову плівку типу «Супер 8 мм»; для зйомки на подвійну 8-міліметрову плівку (2x8) з перфорацією типу «Супер 2x8 мм»; для зйомки на 16-міліметрову плівку з двосторонньою перфорацією.
За ступенем автоматизації установки експозиції (управління діафрагмою) кінокамери можуть бути неавтоматичними, напівавтоматичними і автоматичними.
За способом зарядки кіноплівки кінокамери поділяють на касетні і бабінові.
Кінопроекційні апарати (кінопроектори) призначені для демонстрації любительських і професійних кінострічок.
При проекції відбувається складання окремих послідовних фаз (кадрів) в безперервний рух на екрані. Пристрій кінопроектора дуже схожий з пристроєм кіноапарата в механічній частині, але в ньому додатково міститься електрична частина, що включає і освітлювально-проекційний пристрій. У звукових кінопроекторах додається ще і звукова частина.
Діапроектори застосовують для проглядання діапозитивів форматами 24x36 і 18x24 мм в стандартних рамках 50x50 мм, а також діафільмів і нерозрізаних слайдів на плівці шириною 35 мм (за допомогою прикладеної до Діапроектора спеціальної рамки). 580
6.7.6 Вимоги до якості фотокіноапаратури і приладдя до неї, маркування, пакування, правила зберігання
Усі фотокінотоівари, що надходять в торгівлю, повинні відповідати чинним стандартам і технічним умовам. Якість цих товарів перевіряють товарознавці. Крім того, вони перевіряють комплектність, маркування і пакування фотокінотоварів. Неперевірені товари не повинні надходити у продаж.
Порядок і терміни перевірки якості фотокінотоварів вказані у чинних стандартах на них і договорах на постачання цих товарів. Оцінювання якості фотокінотоварів здійснюють, як правило, органолептичними методами.
При визначенні якості фотокіноапаратури звертають увагу на стан упаковки, комплектність, працездатність окремих вузлів і всього апарату в цілому, стан зовнішнього оформлення. Комплектність фотоапаратів, кінокамер і проекційних апаратів перевіряють відповідно до переліку, вказаного в супровідних документах. Працездатність фотокіноапаратури перевіряють після ретельного ознайомлення з інструкцією.
Зовнішнім оглядом встановлюють якість обробки поверхні апаратури, намагаючись знайти подряпини, задирки, сколи, сліди корозії, відшаровування лакофарбних покриттів і наклеєної шкіри та ін. Знайдені дефекти вимірюють за вимогами діючої нормативно-технічної документації.
Особливо оцінюють оптичну частину фотокіноапаратури. Перевіряють якість об'єктивів, призм, дзеркал. В об'єктивах не повинно бути дефектів скломаси (міхурів діаметром більше 0,3 мм, свілей і шліров), на поверхні лінз не допускаються подряпини і жирові плями. Усередині об'єктивів не повинно бути порошинок, ворсинок, частинок лака, стружки. Не допускається розклеювання лінз.
Фотокіноприладдя за всіма показниками повинні відповідати вимогам, що передбачені стандартами. Вони повинні мати чітке маркування зі встановленими реквізитами.
При перевірці супроводжуючої документації на фото-, кіноапаратуру і фотоприладів звертають увагу на відповідність номерів на корпусі апаратури і оправі об'єктива номерам, вказаним у гарантійних талонах, вказівках по експлуатації, а також на наявність у цих документах відміток про дату випуску апарата, штампа ВТК заводу.
Фотокіноапаратуру і приладдя до неї на сорти не підрозділяють. Вироби вважаються доброякісними, якщо вони відповідають вимогам діючих нормативних документів.
Контроль якості світлочутливих матеріалів у торгівлі зводиться до органолептичної оцінки правильності їх пакування, маркування, визначення відповідності термінам зберігання.
І
581
Рекомендована температура зберігання 14-22° С при відносній вологості повітря 50-70%. Необхідно також попереджувати вплив на світлочутливі матеріали деяких газоподібних продуктів, які можуть знаходитися в атмосфері. Не допускається сумісне зберігання світлочутливих матеріалів з радіоактивними речовинами (солі радію, урана та ін.) і фарбами, що засвічуються.
Граничний термін зберігання в торгових організаціях апаратури з автоматичною системою установки експозиції 2 роки, для неавтоматичних пристроїв - 3 роки. Товари з простроченим терміном зберігання продажу не підлягають.
Контрольні запитання:
1. Назвіть основні конструктивні вузли фотоапаратів і їх призначення.
2. Перерахуйте основні параметри фотооб'єктивів і їх товарознавчу
інтерпретацію.
3. Які основні споживні властивості фотоапаратів?
4. Як класифікують фотоапарати?
5. Дайте порівняльну характеристику дзеркальних, далекомірних, шкальних і автофокусних фотоапаратів.
6. Що відноситься до фотографічного приладдя?
Тести:
1 .Що належить до світлочутливих матеріалів? а)фотоплівки, фотопапір, фотопластинки б)фотоплівки, фотопапір, закріплювачі, проявники в)фотокераміка, фотоплівки, фотопластинки г)фотоплівки, фотопапір, фотохімікати
2.Одиниця світлочутливості - це:
а) Ом
б)од.ГОСТ
в)фарада
г) генрі
3.Назвіть носій інформації цифрових фотоапаратів: а) МОП-матриця
а) МОП-матриця б)ПЗЗ-матриця в)КМОП-м і кросхема г) фотоплівка
582
4.Що таке фокусна відстань?
а)відстань по оптичній осі від оптичного центру до точки головного фокуса, чи
фокальної площини
б)відстань від оптичного центру лінзи до світлочутливого матеріалу
в)відстань від фотоапарата до об'єкта зйомки
г)відстань від об'єкта зйомки до світлочутливого матеріалу
5.Пристрій фотоапарата, що дає змогу забезпечити потрібну тривалість дії
світлового проміння на фотографічний матеріал це:
а)фотографічний затвор
б)об'єктив
в)корпус
г)видошукач
б.Пристрій фотоапарата, що направляє оптичну систему на об'єкт
фотографування, спостерігає за ним у просторі та визначає координати
положення у кадрі це:
а) фотозатвор
б)видошукач
в)об'єктив
г)механізм наведення на різкість
7.Оптична система фотоапарата, скоригована для отримання зображення об'єктів фотографування на фотографічному матеріалі це:
а) фотозатвор б)видошукач
в)фотографічний об'єктив г)механізм наведення на різкість
8.3ум (2ЮОМ)- об'єктиви це:
а)об'єктиви зі змінною фокусною відстанню
б) об'єктиви з постійною фокусною відстанню в)жорстковмонтований фото об'єктив г)штативний об'єктив
9. Який пристрій забезпечує вмикання лампи-спалаху синхронно з роботою
світлових заслінок?
а)синхроконтакт
б)затвор
в)об'єктив
г)видошукач
583
ІО.Як класифікують затвори за конструкцією? а)центральний, фокальний б)віяльний, електронний в)центральний, віяльний іЛшторно-щільовий, механічний
11 До якого типу належать фотоапарати, для яких використовуються фотоплівки
шириною 24 мм, розміром кадру 16,7x30,2:
а)напівформатні
б)мініатюрні
в)малоформатні
г)формату АР8
6.8 Побутові радіоелектронні товари
6.8.1 Напрями розвитку асортименту. Споживні властивості
радіоелектронних товарів
Ринок побутових радіоелектронних товарів в Україні інтенсивно розвивається з 1990 року. Сьогодні на ньому присутні побутові радіоелектронні апарати, комплектуючі вироби для них, контрольно-вимірювальні прилади.
Провідне місце на ринку радіоелектронних товарів належить побутовим радіоелектронним апаратам, що пояснюється їх винятковою роллю в поширенні інформації, організації дозвілля та задоволенні культурних потреб широких верств населення.
Загальні світові тенденції розвитку ринку побутової радіоелектронної апаратури зводяться до зниження споживчої потужності, поліпшення якості зображення і підвищення якості звуковідтворення, розширення функціональних можливостей і підвищення надійності.
Все більше уваги надається ергономічним властивостям, які створюють комфорт для споживача при експлуатації побутової радіоелектронної апаратури.
Подальше вдосконалення кольорових телевізорів буде розвиватись у напрямку широкого впровадження цифрових методів обробки сигналів, управління і контролю за їх роботою. Підвищення рівня реалізації засобів відеотехніки з великим екраном і використання формату 16:9 (звичайний формат має співвідношення 4:3).
В умовах ринкових відносин вимоги споживачів до якості радіоелектронних апаратів спрямовані, насамперед, на їх електричну, механічну, термічну та екологічну безпеку.
Електрична безпека радіоелектронних апаратів характеризується безпечною потужністю іонізуючого та неіонізуючого випромінювань (не більше 36 пА, або 0,5 мР/с) і відсутністю витоку електроенергії при короткому замиканні або роз'єднані деталей. Найголовнішим показником електричної безпеки 584
радіоелектронної апаратури є температура розм'якшення ізолюючого матеріалу, яка повинна бути не менше 150 °С. Доступні споживачеві частини апарата не повинні знаходитись під небезпечною напругою.
При оцінці електричної безпеки побутової радіоелектронної апаратури враховується також вплив електричних та електромагнітних полів на роботу інших апаратів (не викликати перешкод) та на здоров'я людей. Якщо апарат не виказує такого впливу, він вважається екологічно безпечним.
Усі радіоелектронні апарати повинні пройти випробування на електричну безпеку через підключення до них змінного або постійного струму (залежно від умов експлуатації) на термін тривалістю 60 с. Апарат задовольняє вимогам електричної безпеки, якщо опір ізоляції після дії струму не змінився, а в самому апараті не було коронарного розряду.
Механічна безпека побутових радіоелектронних апаратів тісно пов'язана з механічною міцністю цих приладів. Достатня міцність апарата дозволяє йому витримувати умови нормальної експлуатації. Руйнування радіо- телеапаратури під час падіння може призвести до короткого замикання електричної мережі та до пожежі. Залежно від виду апаратури механічна безпека визначається при випробуванні на ударну міцність, вібрацію, ударом, механічним руйнуванням апарату або його частин. При випробуванні на ударну міцність радіоелектронний апарат встановлюють на горизонтальну підставку, яку потім кидають з висоти 50 см на дерев'яну підлогу. Після закінчення випробування в апараті не повинно бути пошкоджень.
При випробуванні на вібрацію апарат закріплюють на вібростенді, що має вертикальний режим коливань. Після випробування в апараті не повинні бути порушені або послаблені кріплення, що може призвести до небезпечної ситуації. При випробуванні ударом апарат закріплюють на жорсткій опорі, по його зовнішній поверхні, включаючи ручки управління і кнопки перемикання, завдають удари молотком пружинної дії. Після таких ударів апарат повинен витримати випробування на електричну міцність.
Міцність кінескопа телевізорів визначають ударом по його поверхні кулькою діаметром 40 мм, яка виготовлена із загартованої сталі. Закріплена на шнурі кулька відводиться на натягнутому шнурі таким чином, щоб відстань по вертикалі між кулькою і точкою удару складала 210 см для кінескопів з розміром діагоналі більш 40 см та 170 см - для решти кінескопів. Після випробування кінескоп повинен залишатися неушкодженим.
Головними характеристиками термічної безпеки радіоелектронних апаратів є вогнестійкість і стійкість до теплового удару. З метою контролю на вогнестійкість деталі, наприклад друковані плати телевізора, випробовують вертикальним полум'ям, яке створює горілка Бунзена. Якщо зразок витримує середній час горіння - 5 с, то вогнестійкість вважається задовільною.
Тепловий удар виникає у телевізорах після вибуху кінескопа і характеризується багаторазовою зміною температури виробу (швидким нагріванням і наступним різким охолодженням). Для кінескопів випробування термоударом є обов'язковим. З цією метою на балон кінескопа наносять сітку
585
дряпин, а потім це місце охолоджують кілька разів рідким азотом до появи гоіщин. Результат вважають позитивним, якщо при руйнуванні кінескопа жоден осколок вагою більше двох грамів не вилетів за межі бар'єра, що встановлений на підлозі на відстані 50 см від кінескопа.
Проблема підвищення безпеки є складовою частиною проблеми підвищення конкурентоспроможності радіоелектронних товарів на ринку, що віддзеркалює всі аспекти життя суспільства і незмінно знаходиться в центрі уваги керівництва та ділових кіл усіх країн світу. Особливого значення надають цій проблемі в індустріальне розвинутих країнах. Певних заходів з підвищення безпеки радіоелектронних апаратів вживають і в Україні, але й сьогодні бракує кардинальних заходів принципового характеру. З цієї причини кожен радіоелектронний пристрій українського виробництва у період сертифікації підлягає повному переліку випробувань на безпеку.
Закордонні фірми відомі на світовому та українському ринках як виробники продукції високої якості. Сертифікація таких фірм здійснюється за полегшеними схемами, які основані на використанні доказів відповідності (невідповідності) продукції вимогам декларації відповідності. Крім того, додаються документи, які це підтверджують. Закордонні радіоелектронні апарати, що відповідають вимогам безпеки, можуть додатково мати знаки безпеки.
6.8.2 Елементи радіоелектронної апаратури
Ринок комплектуючих виробів для побутової радіоелектронної апаратури останнім часом розвивається бурхливо. Спочатку реалізація цих виробів здійснювалась на стихійних ринках, а потім - - на організованих спеціалізованих "радіо ринках". Паралельно з товарами цієї групи на таких ринках здійснюється продаж контрольно-вимірювальних приладів.
Залежно від сутності процесів, що відбуваються в загальній електричній схемі радіопристрою за участю тих або інших елементів, комплектуючі вироби поділяють на пасивні та активні.
До пасивних зараховують ті вироби, що беруть участь у накопиченні електричної енергії та її перерозподілі. До таких виробів належать радіодеталі. Активні елементи призначені для підсилення та перетворення електричних коливань. До них належать напівпровідникові та електровакуумні прилади, інтегральні мікросхеми, мікропроцесори, електроакустичні прилади, а також хімічні джерела струму та інші вироби.
Радіодеталі (конденсатори, резистори, котушки індуктивності та ін.) надходять до ринку в широкому асортименті.
Конденсатори постійної та змінної ємності надходять відповідно з існуючою класифікацією. Серед конденсаторів постійної ємності прилади з твердим плівковим органічним діелектриком (полістирольні, фторопластові, поліпропіленові та ін.), паперові (з діелектриком із конденсаторного паперу), з твердим неорганічним діелектриком (керамічні, склокерамічні, скляні та слюдяні), оксидні (полярні) конденсатори великої ємності. 586
Конденсатори змінної ємності звичайно з'єднані в блоки з двох або трьох конденсаторів (залежно від ємності), конденсатори які підстроюються завжди мають керамічну основу.
Резистори, постійні та змінні, мають сучасне скорочене маркування. Перший елемент такого позначення - одна або дві літери, що вказують на підклас резистора: С - постійний, СП - змінний; другий елемент - цифра, яка визначає групу резистора залежно від матеріалу струмопровідного шару, наприклад, 1 - недротовий тонкошаровий вуглецевий та боровуглевий; 2 недротовий тонкошаровий металооксидний, 3 недротовий композиційний плівковий,
5 - дротовий та ін.; третій елемент - порядковий номер розробки резистора, що відокремлюється від інших елементів дефісом. Наприклад, СПЗ-21 - резистор змінний недротовий композиційний плівковий, двадцять першої розробки.
Котушки індуктивності призначені для коливальних контурів і різняться за конструкцією (одно- та багатошарові), відхиляючих систем для чорно-білих та кольорових телевізорів, трансформатори (силові, низько - та високочастотні, рядкової та кадрової розгорток), блоки живлення (на 4,5-12В), антени (радіоприймальні та телевізійні) зовнішні, кімнатні та телескопічні, що вмонтовуються у прилад.
Крім вказаних, до асортименту радіодеталей, що формується на ринку, входять також вузли, блоки, запобіжники, ручки управління, шкали діапазонів, перемикачі режимів роботи, електродвигуни та інші деталі, їх купують для заміни деталей, що вийшли з ладу, або самостійного конструювання побутової радіоелектронної апаратури.
Напівпровідникові прилади діоди (випрямні, світловипромінювальні стабілітрони, варикапи), транзистори (кремнієві, германієві, галієві, польові) мають скорочене маркування. Перший елемент - літера, що позначає вихідний матеріал, з якого виготовлено прилад (Г - германій, К - кремній, А - арсенід галію); другий елемент - літера, що визначає підклас або групу приладу (Д- діоди, В - варикапи, С - стабілітрони, Т - транзистори біполярні, П - транзистори польові); третій елемент - цифри від 1 до 9 - визначає властивості приладу (наприклад, у транзисторів біполярних 1 - малопотужні низькочастотні, 8 - великої потужності середньої частоти); четвертий елемент - числа від 1 до 999 вказує на порядковий номер розробки технологічного типу; п'ятий елемент -літера - визначає класифікацію за величиною параметрів приладів. Наприклад, КТ805Б біполярний кремнієвий транзистор великої потужності
середньочастотний, п'ятої розробки, коефіцієнт передачі 15 (відповідно до довідника за п'ятим елементом).
Електровакуумні прилади - електронні лампи (радіолампи) та електронно-променеві трубки (кінескопи). У сучасній радіоелектронній апаратурі електронні лампи вже не застосовують, їх замінено напівпровідниковими приладами та інтегральними мікросхемами. Але у населення знаходиться значна кількість побутових радіоелектронних приладів на електронних лампах, у зв'язку з чим вони ще користуються попитом. Скорочене позначення електронних ламп складається з чотирьох елементів: перший цифра, що показує напругу на
587
підігрівачу (напруга розжарення) у вольтах округлено; другий літера, що визначає тип лампи (наприклад, Д - діод, X - подвійний діод, С - тріод, Н - подвійний тріод, П - пентод, Ф - тріод-пентод, І - тріод-гептод); третій - число, що показує порядковий номер розробки лампи цього типу; четвертий - літера, що характеризує конструктивне оформлення та матеріал балону лампи (наприклад,
С - скляний, П - пальцевий).
Скорочене позначення кінескопів складається теж із чотирьох елементів: перший двозначне число, що показує розмір екрана за діагоналлю в сантиметрах; другий літерний символ (ЛК - променевий кінескоп з електростатичним фокусуванням та магнітним відхиленням променя); третій -цифра порядкового номера розробки кінескопа; четвертий - літера Б або Ц, що визначає колір світіння екрана (білий або трикольоровий). Наприклад, 61ЛК4Ц -променевий кінескоп кольорового зображення з розміром екрана за діагоналлю
61 см, 4-та розробка.
Інтегральні мікросхеми - мікроелектронний виріб, що виконує певну функцію перетворення та обробки сигналу (наприклад, функцію детектора, підсилювача та ін.). За функціональним призначенням інтегральні мікросхеми поділяють на цифрові (для перетворення та обробки сигналів, що змінюються за законом дискретної функції) та аналогові (для перетворення та обробки сигналів, що змінюється за законом неперервної функції). Конструктивно інтегральні мікросхеми схожі на електронний пристрій, що складається з безлічі діодів та транзисторів, які з'єднані за принциповою схемою в технологічному процесі збирання. Вони мають власну систему маркування.
Мікропроцесори виготовляють у вигляді великих інтегральних схем універсального призначення, що працюють відповідно до програми, яка зберігається в їх пам'яті. Використання мікропроцесорів у побутових радіоелектронних пристроях розширює їх функціональні можливості та підвищує комфортні характеристики. Наприклад, мікропроцесорний блок управління може вмикати і вимикати апаратуру в потрібний час, здійснювати автоматичний пошук потрібних каналів (у телевізорах), станцій (у радіоприймачах) з періодичним переключенням з каналу на канал, зі станції на станцію та ін. Мікропроцесори вже широко використовують у сучасних побутових радіоелектронних апаратах.
Електроакустичні прилади перетворюють механічні коливання на електричні або електричні коливання на механічні. До них належать мікрофони, звукознімачі, магнітні голівки, голівки динамічні (гучномовці), акустичні системи
та головні телефони (слухавки).
Мікрофони застосовують для запису звуку. У побутовій радіоелектронній апаратурі використовують електродинамічні (наприклад, МД-325) та електретні малогабаритні мікрофони МКЄ-2, МКС-3.
Звукознімачі - прилади для відтворення грамзапису у електропрогравачах, електрофонах, радіолах тощо. До ринку надходять кілька типів звукознімачів, які дозволяють відтворювати запис тільки з моно- або стереофонічних грамплатівок, а також універсальні звукознімачі, що дозволяють працювати (шляхом зміни голки) з усіма видами грамзапису.
588
Магнітні голівки - використовують у магнітофонах. До ринку надходять малогабаритні головки до різних видів магнітофонів, їх виготовляють окремо для запису і відтворення, стирання запису, а також універсальні (для запису і відтворення звуку). Маркування магнітних головок здійснюється за певною системою. Наприклад, 6Д12Н.З.О. Перша цифра означає ширину стрічки, для роботи з якою розрахована голівка (3 - для стрічок шириною 3,81 мм; 6 - для стрічок шириною 6,25 мм). Другий елемент - - літера, що показує призначення голівки (А - записуюча, В - відтворююча, С - стираюча, Д - універсальна). Третій елемент - цифра, яка показує максимальну кількість доріжок фонограм, що записуються, відтворюються або стираються. Четвертий елемент - також цифра. Вона показує кількість доріжок, розташованих уздовж ширини магнітної стрічки. П'ятий елемент літера, яка показує особливість використання голівки
(Н - голівка з низьким, а П або В - голівка з високим імпедансом - повним опором). Шостий елемент цифра, що відокремлюється від попереднього елемента крапкою, показує номер модифікації голівки. Сьомий елемент -літера наприкінці позначення - показує категорію якості голівки (О - звичайна, У - поліпшена).
Голівки динамічні (гучномовці) використовують для перетворення електричних сигналів на звукові коливання. До ринку надходять низькочастотні (40 - 5 000 Гц), середньочастотні (200 - 5 000 Гц) та високочастотні (200 -20 000 Гц) головки, які використовують у звукових трактах радіоелектронної апаратури.
Акустичні системи це пристрої, що призначені для роботи з
високоякісною автономною звукопідсилювальною апаратурою, магнітофонами, електрофонами, музичними центрами та стереорадіокомплексами. Вони складаються з низько - та високочастотних динамічних голівок різної потужності, які розміщують у корпусах. Акустичні системи можуть бути стаціонарними (АС) та малогабаритними (МАС), їх виготовляють для моно- та стереозвучання (парні корпуси), маркують за принципом позначення динамічних голівок. Наприклад, 6АС-2 - стаціонарна акустична система, потужністю 6 Вт, 2-ї моделі або 10 МАС-1М - малогабаритна акустична система потужністю 10 Вт, 1-ї модифікованої моделі.
Головні телефони (слухавки) призначені для індивідуального прослуховування звукової інформації. Випускають їх у моно- та стерео-варіантах. Стереофонічні телефони за принципом дії та одержуваним ефектом працюють як дві широкосмугові динамічні голівки малої потужності (0,1 Вт), які мають діапазон відтворених частот від 20 до 2000 Гц.
Хімічні джерела струму використовують для живлення побутової радіоелектронної апаратури у нестаціонарних умовах. Вони поділяються на гальванічні елементи та акумулятори.
Гальванічні елементи випускають у вигляді сухих елементів, готових до використання. Елементи часто складають у батареї. До ринку надходять вугільно-цинкові, марганцево-цинкові та лужні разові елементи.
Вугільно-цинкові та марганцево-цинкові елементи мають малу ємність,
589
ороткий термін зберігання, але вони відносно дешеві. Головними характеристиками таких елементів є тип корпусу, його розміри, напруга та
ємність.
Лужні гальванічні елементи мають високу ємність І можуть зберігатися
5-10 років.
Акумулятори не виробляють енергію (як гальванічні елементи), а
накопичують її від іншого джерела. Головною перевагою акумуляторів є багаторазове їх використання. До ринку надходять нікелево-керамієві та літієво-іонні акумуляторні батареї. Найбільш перспективними є літієво-лужні акумулятори, що мають підвищену ємність, довгий термін використання.
6.8.3 Радіоелектронна апаратура
За призначенням побутову радіоелектронну апаратуру поділяють на
дві групи:
- побутову аудіоапаратуру; побутову відеоапаратуру.
До аудіоапаратури (від лат. аікііо - чую) належать апарати, робота яких сприймається слухом людини. Це різні радіоприймальні пристрої, магнітофони, електропрогравачі та електрофони, абонентські гучномовці, автономні підсилювачі низької частоти, акустичні системи та слухавки.
До групи відеоапаратури (від лат. уісієо - дивлюсь, бачу) відносять радіоелектронні апарати, що відтворюють не лише звукову, але й зорову інформацію. Це телевізори, апарати відеозапису, відтворення звуку та зображення, комбіновані телевізійні пристрої.
Асортимент радіоприймальних пристроїв на ринку складається з радіоелектронних апаратів, створених за супергетеродинною принциповою схемою і поділяються на радіоприймачі, магнітоли, музичні центри, тюнери та
радіокомплекси.
Радіоприймачі дозволяють приймати сигнали радіомовних станцій у різних діапазонах радіохвиль. Вони також мають додаткові пристрої, що розширюють їх експлуатаційні можливості. Сучасні радіоприймачі можуть мати автоматичне регулювання підсилення і гучності звучання, систему безшумного приймання, мікропроцесорне управління та інше.
Магнітола - це пристрій, що забезпечує приймання радіомовних станцій та запис і відтворення фонограм за допомогою вмонтованого магнітофона.
Тюнери - це радіоприймальні пристрої, які призначені для приймання звичайних та стереопрограм у радіомовних діапазонах. Вони працюють разом із будь-яким видом радіоприймального пристрою, що має стереофонічний підсилювач низької частоти. Перевага тюнера - його висока чутливість (від 2 мкВ) та широкий діапазон відтворюваних частот.
Музичні центри - призначені для високоякісного приймання монофонічних та стереофонічних передач, а також для відтворення стереофонічного або монофонічного запису звука. Музичний центр відрізняється від магніторадіоли наявністю високоякісного електронно-механічного програвана платівок або компакт-дисків, тюнера та підсилювально-комутаційного пристрою.
Радіокомплекси - - об'єднують в єдину систему окремі пристрої - тюнер. еквалайзер, касетний магнітофон (стерео), повний низькочастотний підсилювач та акустичну систему. Еквалайзер у радіокомплексі використовується для корегування амплітудно-частотних характеристик звуку за двома складовими стереоканалу. Він забезпечує високу якість звуковідтворення на рівні Ні-Рі (від англ. НІЈп Рісіеіігу - висока вірність).
Всі види радіоприймальних пристроїв характеризуються чутливістю, вибірковістю, діапазонами приймальних та відтворюваних частот, якістю звучання та іншими споживними властивостями.
Чутливість - це головна здатність радіоприймального пристрою приймати сигнали радіомовних станцій і обробляти їх до нормального звучання. Вона характеризується мінімальною напругою, що виникає в антені радіоприймача в момент перетинання її електромагнітними коливаннями (радіохвилями), які надходять від радіомовних станцій. Чутливість вимірюють у мікровольтах (мкВ) у стаціонарних радіоприймачах.
Вибірковість це здатність радіоприймального апарата виокремлювати сигнали потрібної станції для прослуховування з усієї кількості сигналів, які одночасно діють на антену. Приймання потрібної станції завжди пов'язане з послабленням сигналів сусідніх радіостанцій, які працюють на частотах, що наближаються до частоти потрібної станції. Якщо радіоприймальний пристрій має низьку вибірковість, тоді існує можливість чути роботу кількох радіостанцій, що знижує розбірливість передачі. Вибірковість вимірюється у логарифмічних одиницях децибелах (дБ), які характеризують ступінь послаблення сигналів сусідніх станцій відносно до сигналу станції, що приймається. Розрізняють вибірковість за «сусіднім» та «дзеркальним» каналами, що пов'язано з природою проходження в ефірі радіохвиль.
Діапазон частот, що приймаються, характеризує ту ділянку частот (радіохвиль), у межах якої радіоприймальний пристрій приймає радіомовні станції. Радіоприймальні апарати, які беруть радіосигнали у діапазоні довгих (148,0 - 285,0 кГц, або 2027,0 - 1050,0 м), середніх (525,0 - 1607,0 кГц, або 591,4 -186,7 м), коротких (3,95 - 12,1 МГц, або 75,9 - 24,8 м) та ультракоротких (65,8 -108,0 МГц, або 4,56 - 2,78 м) радіохвиль, називають всехвильовими радіоприймальними апаратами. Радіоприймачі, що здатні брати сигнали лише у діапазонах довгих та середніх хвиль, відносять до дуже простих апаратів. Вони забезпечують впевнене приймання сигналів уночі. Радіоприймальні пристрої, що забезпечують додаткове приймання сигналів у короткохвильовому діапазоні, мають високий рівень споживних властивостей.
Якість звучання радіоприймальних апаратів характеризується діапазоном відтворюваних частот та ступенем їх викривлення, які радіоприймальні пристрої вносять у спектр відтворюваних частот. Наявність надлишкових частот пояснюється недоліками принципової схеми та монтажу приймального апарата Надлишкові частоти характеризуються коефіцієнтом гармонік за електричною

591
напругою у відсотках (від 0,3 до 2%). Викривлення виявляються у появі дзеленчання звуку, погіршені розбірливості передач, виникненні хрипів та інших небажаних ефектів.
Побутові радіоприймальні пристрої класифікують за умовами експлуатації, видом джерела живлення, особливостями звучання, електроакустичними параметрами та комплексом споживних (експлуатаційних)
зручностей.
За умовами експлуатації побутові радіоприймальні пристрої поділяються на стаціонарні та переносні. Серед переносних апаратів в окрему групу виділяють мікро-радіоприймачі, що експлуатуються лише в комплекті з головними телефонами (слухавками).
За видом джерела живлення розрізняють радіоприймальні апарати з живленням від побутової мережі змінного струму та від джерел автономного живлення, апарати зі змінним живленням (від вмонтованого або автономного низьковольтного спрямовувача).
За особливостями звучання радіоприймальну апаратуру поділяють на моно- і стереофонічну.
Залежно від електроакустичних параметрів і комплексу споживних (експлуатаційних) зручностей побутову радіоприймальну апаратуру поділяють на три групи складності: вишу (0), першу (1) та другу (2). Група складності радіоприймального апарата впливає на вартість таких пристроїв. Більш висока група складності обумовлює більшу ціну апарата. Різниця у вартості між апаратами сусідніх груп складності дорівнює 25 - ЗО %.
Сучасні імпортні радіоприймальні пристрої на ринку радіоелектронних товарів повинні мати розумні договірні ціни, які відображають їх пряму залежність від фактичного рівня споживних властивостей. З цією метою ділери, менеджери та інші фахівці, що займаються реалізацією радіоприймальної апаратури іноземного походження, при встановленні договірних цін повинні співвідносити такі апарати з нормативними вимогами груп складності радіоприймальних пристроїв вітчизняного виробництва, наведеними в табл. 6.1.
Такий підхід дозволить виключити випадки надто високих або невиправдано низьких цін на радіоприймальні апарати закордонного виробництва.
Друге місце на ринку серед побутових аудіоапаратів посідають апарати магнітного запису та відтворення звуку - магнітофони, магнітофони-приставки, магнітофонні програвачі, магнітофонні панелі або деки, диктофони, плейєри, автомобільні магнітофони - програвачі.
Залежно від способу розміщення магнітної стрічки апарати магнітного запису та відтворення звуку поділяються на котушкові та касетні. Касетні пристрої домінують на ринку, що пояснюється зручністю зміни в них фонограм та мобільністю. 592
Таблиця 6.2. Нормативні вимоги до побутової радіоприймальної апаратури за
групами складності
Властивості
Нормативні вимоги за групами складності



0
1
2

Чутливість стаціонарних апаратів, не гірше, мкВ, у діапазонах:

ДХ
40
100
до 100

сх
ЗО
100
до 100

кх
ЗО
100
до 100

Чутливість переносних апаратів, не гірше, мВ/м, у діапазонах:

ДХ
1.0
1,5
до 1.5

сх
0.5
0.7
до 0.7

кх
0.1
0.15
до 0.15

Вибірковість за сусіднім каналом, не менше, дБ
60
40
до 40

Вибірковість за дзеркальним каналом, не менше, дБ у діапазонах:

ДХ (на частоті 200 кГц)
70 (60)
50 (40)
до 50 (40)

СХ (на частоті 1000Гц)
60 (54)
36
34(20)

КХ
ЗО
16
12(10)

Діапазон відтворюваних частот у діапазонах ДХ і СХ, не вужче, Гц:

для стаціонарних апаратів
31,5-8000
50- 6300
125-3550

для переносних апаратів
80- 5600
125-5600
315-3150

Загальні гармонічні викривлення, не більше, %
2
4
5

Примітка: У дужках вказано нормативи для мікроапаратів
Касетні та котушкові магнітофони призначені для запису і відтворення звуку. За характером звучання вони поділяються на моно- і стереофонічні, за джерелом живлення - з живленням від мережі змінного струму та з універсальним живленням, за кількістю швидкостей руху стрічки - на одно-, дво-та тришвидкісні, за ступенем мобільності магнітофони поділяють на стаціонарні, переносні і носимі. Касетні магнітофони додатково поділяють на одно- та двокасетні.
Магнітофон-приставка відрізняється від магнітофона відсутністю підсилювача потужності та гучномовця. Приставку використовують для запису фонограми. Використовуючи приставку для відтворення запису її підключають до окремого підсилювача з акустичною системою або до радіопристрою, який має повний акустичний тракт.
Магнітофонний програвач не має блоку запису і призначений лише для
І
593
відтворення готових фонограм. Програвачі випускаються тільки касетного типу.
Магнітофонна панель (дека) - це частина комбінованих радіопристроїв. Дека самостійно не використовується. У продаж магнітофонні панелі надходять для радіоаматорів та для ремонту комбінованих радіопристроїв.
Диктофони - мініатюрні касетні магнітофони для запису і відтворення
звуку.
Плейєри - мініатюрні магнітофонні програвачі з відтворенням звуку на
головні телефони (навушники).
Автомобільні магнітофони-програвачі призначені для встановлення в автомобілях. Живлення здійснюється від бортової мережі. Вони відтворюють моно- і стереофонічні фонограми з магнітних стрічок, які розміщені у касетах. Прослуховування здійснюється через два виносних гучномовці, які знаходяться в
салоні автомобіля.
Споживні властивості апаратів магнітного запису та відтворення звуку характеризуються швидкістю і рівномірністю руху стрічки, коефіцієнтом детонації, діапазоном відтворюваних частот, відносним рівнем стирання та конструктивними особливостями: кількістю касет, моторів у стрічкопротягувальному механізмі, магнітних голівок, швидкістю перемотування стрічки, здатністю до перезаписування на іншу касету, споживчою та вихідною потужністю, додатковими пристроями, що збільшують зручність та комфорт у експлуатації цих апаратів.
Швидкість руху стрічки вимірюють у сантиметрах за секунду (см/с). У магнітофонах передбачається чотири швидкості руху стрічки: 19,05; 9,53; 4,76 та 2,38 см/с. Для котушкових магнітофонів обов'язковою є швидкість 19,05 см/с, для касетних - 4,76 см/с. Додатковою (необов'язковою) для котушкових магнітофонів є швидкість 9,53 см/с, для касетних - 2,38 см/с. Якість запису та відтворення звуку знаходиться у прямій залежності від швидкості руху стрічки.
Коефіцієнт детонації характеризує нерівномірність швидкості руху стрічки при записі та відтворенні звуку. Він розраховується як відношення амплітуди коливань швидкості руху стрічки до середньої швидкості. При значних коефіцієнтах детонації звук стає нижчим або вищим за натуральний. Причиною детонації є низька якість стрічкопротягувального механізму.
Робочий діапазон частот магнітофона це смуга частот звукового спектру, що ефективно записується та відтворюється апаратом. У котушкових магнітофонах він дорівнює 31,5 - 20 000 Гц, у касетних - 40 - 14000 Гц.
Відносний рівень перешкод (коефіцієнт гармонік) регламентується: для котушкових магнітофонів - - 60 70, для касетних - 60 - 65 дБ. Перешкоди (шипіння та фон) виникають через неоднорідність магнітного порошку у стрічці та непостійність контакту між стрічкою та голівкою магнітофону, а також через пульсування напруг, що живлять підсилювачі магнітофону тощо.
До додаткових пристроїв, що збільшують зручність та комфорт експлуатації магнітофонів, відносять роздільну індикацію рівня запису за двома звуковими каналами із можливістю синхронного регулювання звуку, індикацію рівня відтворення, можливість тимчасового зупинення руху стрічки, систему 594
шумозниження (для касетних магнітофонів), можливість підключення зовнішнього джерела інформації, слухавок та ін.
Залежно від величини функціональних показників, які наведені в табл. 6.3, та експлуатаційних зручностей, магнітофони на ринку радіоелектронних товарів поділяють на п'ять груп складності: вищу (0), першу (1), другу (2), третю (3) та четверту (4).
Таблиця 6.3. Нормативні вимоги за групами складності до побутових
магнітофонів
Властивості
Нормативні вимоги за групами складності



0
1
2
3
4

Діапазон відтворюваних частот, не вужче, Гц
31,5-22000
31,5-18000
40-1400
40- 1250
63-8000

Відхилення швидкості магнітної стрічки від номінальної, не більше, %
+ 1,0
+ 1,5
+2,0
+2,0
+2,0

Коефіцієнт детонації, не більше, %
+0,1
+0,15
+0,2
+0,3
+0,4

Відносний рівень перешкод (коефіцієнт гармонік), не більше, %
1,5
2
3
4
5

Відносний рівень стирання, не більше, дБ
-70
-65
-65
-60
-60

У котушковому варіанті магнітофони можуть бути вищої та першої груп складності, у касетному - всіх груп. Магнітофони-приставки можуть бути вищої, першої та другої груп складності. Автомобільні касетні магнітофони та деки -першої, другої та третьої груп.
Широко використовують звукові компакт-диски та програвачі компакт-дисків (СО-програвачі). Під час запису інформації на компакт-диски використовують цифрові методи кодування звукових сигналів та оптично-лазерну систему запису.
Всі типи СО-програвачів використовують лазерну голівку «зчитування» та відповідну електронно-оптичну систему стеження за звуковою доріжкою. Відтворення звуку такими апаратами має високі параметри, а компакт-диск при цьому практично не зношується. Залежно від кількості та розміщення дисків СО-програвачі поділяються на однодискові, багатодискові з пленарним розміщенням дисків (чейнджери) та багатодискові програвачі-автомати. На ринок надходять СО-програвачі виробництва закордонних фірм - 8опу, РЬіІірз, ТесЬпісз, Ріопеег та ін.
З метою багаторазового запису звукової інформації розроблено
^


595
магнітооптичну дискету, або так званий «міні-диск». Розміри міні-диска - 7x7 см, він захований у суцільному пластмасовому корпусі, якій має щілину. Час запису -до 74 хвилин. Для міні-дисків закордонні фірми (8опу, 8Ьагр, АЬуа, Вепоп та ін.) виробляють спеціальні програвачі. Вони компактні та дуже зручні у використанні.
Абонентські гучномовці призначені для прослуховування передач проводового радіомовлення. Вони складаються з корпуса, динамічних голівок, злагодженого трансформатора та регулятора гучності. За кількістю програм, що приймаються, вони поділяються на одно- та багатопрограмні. У багатопрограмних гучномовцях використовується додаткове живлення від мережі змінного струму. Вибір потрібної програми здійснюється електронним блоком.
Підсилювачі низької (звукової) частоти призначені для підсилення радіосигналів за напругою до необхідного значення, що забезпечує нормальне функціонування послідовних блоків радіоапаратури. Підсилювачі потужності підсилюють сигнал за міцністю до рівня, що необхідний для роботи електричних систем. Повні підсилювачі - містять попередній підсилювач та підсилювач потужності, їх зазвичай використовують у складі стереокомплексів разом Ь тюнером, магнітофоном-приставкою, електропрогравачем, еквалайзером, а також з електронними музичними інструментами. Залежно від електричних параметрів та експлуатаційних зручностей, підсилювачі поділяють на дві групи складності: вищу (0) та першу (1).
Загальні принципи телебачення
В основі телебачення лежать три основні фізичні процеси: перетворення оптичного зображення в електричні сигнали, передача цих сигналів по каналах зв'язку і перетворення переданих електричних сигналів в оптичне зображення.
Перетворення оптичного зображення в електричні сигнали здійснюється за допомогою передаючих телевізійних камер, найважливішою частиною яких є передаюча телевізійна трубка. Залежно від призначення і умов роботи камер в них використовують головним чином три види передаючих трубок-суперіконоскоп, суперортікон і відікон.
Суперіконоскопи застосовують в основному для студійних телепередач. Вони створюють зображення з високою чіткістю і контрастністю, з хорошою
передачею півтонів.
Суперортікони володіють високою чутливістю, що наближається до чутливості людського ока, що дозволяє вести передачі при природному освітленні, їх встановлюють в камерах, за допомогою яких ведуть спортивні І
інші передачі.
Відікони - це найнадійніші передаючі трубки, що мають невеликі рс їх застосовують у всіх малогабаритних телевізійних камерах і в камерах, призначених для проекції кінофільмів (студійні телекінопроектори).
Принцип дії передаючих трубок різних типів має багато спільного інформація чорно-білого телебачення через об'єктив передаючої телевізійне камери проектується на світлочутливу мозаїку передаючої трубки, світла з окремих чарунків мозаїки, що є елементарними конденсаторами, 596
вибиваються електрони і вони здобувають позитивний потенціал. Сильно освітлені ділянки (чарунки) мозаїки втрачають більше електронів і здобувають вищий позитивний потенціал. Внаслідок цього на мозаїці передаючої трубки утворюється потенційний рельєф, величина заряду кожної точки якого пропорційна яскравості відповідних точок оптичного зображення.
За допомогою електронного проміня, формованого електронною гарматою передаючої трубки, що переміщується, чарункам (мікроконденсаторам) мозаїки послідовно компенсуються бракуючі електрони і вони розряджаються. При цьому утворюються електричні імпульси, амплітуда коливань яких аналогічна яскравості відповідних точок оптичного зображення. Аналогові електричні імпульси і є електричні сигнали зображення, які називаються відеосигналами.
Відповідно до вимог телевізійного стандарту зображення, проектоване на мозаїку передаючої трубки, розбивається на 625 рядків, які складають кадр зображення. Спочатку перетворюється в електричний імпульс перший елемент мозаїки (мікроконденсатор) верхнього рядка зображення. Потім послідовно, елемент за елементом, рядок за рядком, все зображення перетворюється у ланцюг послідовних імпульсів. Після «прочитування» першого кадру електронний промінь обробляє рядки другого і т.п. При частоті кадрів, рівній 25 Гц, передається 250 000 елементів зображення. При цьому промінь пробігає 25 кадрів за секунду. Проте для запобігання мерегтінню зображення на екрані телевізора необхідно, щоб промінь пробігав 50 кадрів за секунду. Тому повне число рядків одного кадру передається в два прийоми - напівкадрами: за 1/5Ос передаються парні рядки, а за інші 1/150 с - непарні рядки зображення.
Складним рухом електронного променя (по вертикалі і горизонталі) управляють електромагнітним способом за допомогою двох пар відхилюючих систем - рядкової і кадрової, розміщених на зовнішній стороні катодної частини передаючої трубки. Робота систем рядкової і кадрової розгорток управляється синхронізуючими імпульсами, що виробляються синхрогенератором. Цей же генератор виробляє гасячі рядкові і кадрові імпульси для замикання передаючої і приймальної трубок на час зворотних ходів електронного проміння. Синхронізуючі і гасячі імпульси поступають одночасно - в радіопередавач сигналів зображення, туди ж поступає заздалегідь посилений електричний сигнал зображення (відеосигнал). У радіопередавачі вони модулюють по амплітуді несучу частоту, утворюючи повний (складний) телевізійний сигнал, який підводиться до антени і у вигляді електромагнітних коливань (радіохвиль) передається через ефір до приймального пристрою (телевізору).
При телевізійному віщанні одночасно з передачею зображення ведеться передача звукового супроводу. Для передачі звуку на телецентрі є окремий передавач, в якому відбувається модуляція сигналу за частотою. Передача звукового супроводу здійснюється за допомогою тієї ж антени, що і передача сигналів зображення. Щоб обидва сигнали - звуковий і телевізійний - могли бути
597
прийняті телевізором, несучі частоти передавачів вибирають близькими один до
одного.
У кінескопі відбувається перетворення електричних сигналів у видиме зображення. Екран кінескопа покритий зсередини тонким шаром речовини, здатної світитися під дією електронного бомбардування, - люмінофором. На шарі люмінофора відтворюється телевізійне зображення. Сформований на катоді кінескопа вузький пучок електронів - електронний промінь, потрапляючи на малу ділянку екрану, викликає свічення люмінофора у вигляді яскравої плями. Чим більше електронів у промені, тим яскравіше світиться пляма (крапка) на екрані кінескопу. Електронний промінь, робить складні зигзагоподібні рухи, прокреслює рядок за рядком на екрані кінескопу (прямий хід променю). Після цього він швидко повертається в крапку, з якої почалося прокреслювання першого рядку першого кадру (зворотний хід променю), і проводить розгортку рядків другого кадру, третього і т.п. Яскравість свічення окремих точок кожного рядка і всього кадру в цілому пропорційна потужності відеосигналу, що впливає на густину електронів в промені.
Сигнали звукового супроводу передаються на частоті, близькій до частоти, на якій передаються сигнали зображення. Тому в телевізорі вони проходять і посилюються разом з повним телевізійним сигналом від приймальної антени до відеопідсилювача. На виході відеопідсилювача із загального сигналу за допомогою резонансного контура, точно налаштованого на несучу частоту звукового супроводу, виділяється модульований звуковий сигнал. Виділений звуковий сигнал промодульований двічі: за частотою -сигналом звукової частоти і за амплітудою - повним телевізійним сигналом. В блоці амплітудного обмежувача амплітудна модуляція пригнічується. На частотний детектор подається сигнал, вже постійний за амплітудою, але промодульований за частотою. В частотному детекторі відбувається виділення сигналів звукової (низької) частоти, а в підсилювачі низької частоти їх усилюють до величини, що забезпечує нормальну роботу гучномовця.
В основі кольорового телебачення лежать принципи теорії трьобарвного зору, з якої виходить, що будь-який колір може бути одержаний шляхом складання в певному співвідношенні трьох основних кольорів, червоного, зеленого і синього. Для передачі кольорового зображення необхідно розділити кольорове зображення об'єкту на три такі одноколірні зображення. Кожне з трьох кольорових зображень повинне бути оброблене за принципами чорно-білого телебачення і передане в ефір.
У передаючій камері кольорового телебачення діхроїчні (кольоро розрізнювальні) дзеркала розділяють багатоколірне зображення переданого об'єкта на червоне, зелене і синє зображення. Оптичні пристрої проектують їх на мішені трьох передаючих трубок, на виході з яких одержують три електричні сигнали: червоний (К), зелений (О) і синій (В). Всі вони поступають в кодуючу матрицю, де перетворюються в сигнал (У) яскравості і два кольорорізністні сигнали: (Я - -У) і (В - У). Сигнал яскравості передає зображення дрібних Деталей в чорно-білому варіанті, а кольорорізністні сигнали передають кольорову 598
інформацію крупних і середніх деталей кольорового зображення. Надалі при відтворенні зображення очі людини погано розрізняють колір і насиченість його в дрібних деталях зображення (переданих сигналом яскравості) і добре сприймають крупні і середні деталі кольорового зображення, зберігаючи при цьому повну достовірність кольорового зображення, що передається.
Отже, існуючі системи чорно-білого і кольорового телебачення передбачають перетворення безперервних електричних сигналів, що є електричними аналогами зображень які передаються. Низька перешкодостійкість аналогових телевізійних систем примусила шукати надійніші способи передачі і обробки зорової інформації. Ключ до рішення цієї проблеми був знайдений в особливому вживанні цифрової електронної техніки, що завоювала сьогодні міцні позиції в технології обробки інформації.
Сутність цифрової обробки телевізійного сигналу полягає в його дискретизації, тобто в подрібненні безперервного аналогового сигналу на частини. Величина частини, що утворилася, автоматично виражається двійковим цифровим кодом і передається в ефір у вигляді послідовних електричних мікроімпульсів. При цьому мікроімпульси несуть докладну інформацію про всі параметри зображення - - яскравість, кольоровість та ін. Прийом їх телевізійними приймачами проводиться за традиційною схемою.
Цифрове телебачення має високу надійність, оскільки зміна імпульсів, що досягли вхідних ланцюгів, легко знаходяться та відновлюються до первинних значень (у момент прийому) в телевізорі за допомогою вбудованого блоку електронно-цифрової апаратури відповідно до двійкового коду. В результаті цього відеосигнали поступають в кінескоп майже без втрат, забезпечуючи високу якість зображення.
У перспективі цифрове телебачення розв'яже проблему якості телевізійного зображення при передачі його на будь-які відстані.
Відеоапаратура
Основним видом на ринку відеоапаратури є телевізійні приймачі, або телевізори. За видом зображення вони поділяються на телевізори чорно-білого та кольорового зображення. Незначну питому вагу мають комбіновані багатофункціональні телевізійні апарати.
Телевізори кольорового зображення відрізняються від телевізорів чорно-білого зображення більш складною схемою, яка дозволяє приймати і відтворювати додаткову кольорову інформацію.
Асортимент телевізорів на ринку додатково поділяють за конструктивними ознаками та особливостями використання, джерелом живлення, форматом телевізійного зображення, характером звукового супроводу, особливостями елементної бази.
За конструктивними ознаками та особливостями використання розрізняють телевізори стаціонарні та переносні. Розмір екрана стаціонарних телевізорів вітчизняного виробництва та виробництва країн
599
СНД повинен бути не менше ніж 40 см по діагоналі, переносних - не більше 44 см. Стаціонарні і переносні телевізори виготовляють за уніфікованими принциповими схемами з використанням уніфікованих блоків, вузлів та деталей. Особливості таких схем формують тип телевізора, який позначається шифром. Наприклад, тип УНІКТ означає, що це уніфікований напівпроводниково-інтегральний блочно-модульний кольоровий телевізор.
Розмір діагоналі екрана телевізорів що постачаються на ринок радіоелектронних товарів закордонними фірмами, вимірюється в дюймах (1 дюйм дорівнює 2,54 см). Типи таких телевізорів позначаються за системою, яка прийнята кожною фірмою-виробником. Наприклад, телевізор Рпііірз 42 Р\Ґ 9922 торговельна марка РЬіІірз, розмір діагоналі екрана - 42 дюйми. Подальша розшифровка ведеться згідно з довідковими матеріалами, що надаються фірмою-постачальником. Імпортні телевізори, що мають діагональ екрана не більше 16 дюймів, зараховують до переносних, більше ніж 21 дюйм - до стаціонарних моделей.
За джерелом живлення розрізняють телевізори з живленням від мережі змінного струму, а також телевізори, що мають батарейне та універсальне живлення. На ринок також надходять переносні телевізори з живленням від сонячних батарей.
За форматом телевізійного зображення ці апарати поділяють на моделі з форматом 4:3 (відношення ширини зображення до його висоти) та 16:9. Формат 16:9 створено спеціально для перегляду широкоекранних фільмів у імпортних моделей телевізорів.
За характером звукового супроводу телевізори поділяють на монофонічні, стереофонічні та об'ємного звучання.
За особливостями елементної бази телевізори поділяють на покоління. В Україні використовують телевізори третього, четвертого та п'ятого поколінь. На ринок надходять сучасні моделі телевізорів п'ятого покоління.
Телевізори третього покоління - це апарати касетно-модульної системи конструкції, четвертого покоління - мікроелектронні апарати, що побудовані на безкорпусних мікрозбірних великих та надвеликих інтегральних схемах. До телевізорів п'ятого покоління зараховують аналогово-цифрові моделі з мікропроцесорним управлінням та аналоговою обробкою сигналів звуку та зображення. Телевізори п'ятого покоління забезпечують приймання телевізійних передач у системах кольорового зображення 8ЕСАМ, РАЬ, МТ8С за різними стандартами, вони можуть використовуватись як дисплеї персональних комп'ютерів.
Споживні властивості телевізорів обумовлюють їх придатність задовольняти інформаційні потреби людини, включаючи і властивість відтворювати зорову інформацію.
До споживних властивостей телевізорів відносять: функціональні, ергономічні, естетичні, економічні властивості, безпеку експлуатації та надійність. Найбільш важливими для споживачів являються функціональні властивості, які визначають ступінь виконання характерних для телевізорів 600
функцій та корисний ефект, який отримують телеглядачі при експлуатації телевізора.
Функціональні властивості телевізорів характеризують розміром зображення, кількістю програм, які приймає телевізор, якістю зображення та звуку, чутливістю, споживаною потужністю. Кольорові телевізори додатково характеризують якістю кольорового зображення. Покупці завжди цікавляться кількістю сервісних пристроїв та вагою апаратів.
Величина зображення телевізора впливає на характер його експлуатації. На ринку телевізорів виразно помітні три розмірних категорії телевізорів. Телевізори з розміром діагоналі екрана 35-40 см (14 - 16 дюймів) використовуються на кухнях та дачах, 51-64 см (21 - 25 дюймів) призначені для віталень, від 71 см (28 дюймів) використовуються у просторих апартаментах.
Кількість програм, що приймаються, - одна з найголовніших споживних властивостей телевізора. Вона залежить від кількості каналів, на яких телевізор може працювати, та від його чутливості. Висока чутливість та багатоканальність телевізійного приймача (метровий, дециметровий, сантиметровий (супутниковий) діапазони) дозволяють приймати декілька десятків програм. Так, якщо телевізори 3-го та 4-го поколінь приймали не більше 12 програм, телевізори 5-го покоління можуть приймати до 60 програм. Дорогі імпортні телевізори сучасного асортименту здатні приймати до 100 програм.
Якість зображення чорно-білих телевізорів формується їх розпізнавальною здатністю, яскравістю та контрастністю зображення. Ці три показники пов'язані між собою. Наприклад, якщо зображення не має достатньої яскравості, від цього знижується не лише чіткість, але й контрастність зображення.
Якість кольорового зображення додатково характеризується правильністю відтворення кольорів, балансом білого кольору, статичним та динамічним зведенням електронних променів у кінескопі. Ці показники якості кольорового зображення корегуються відповідними регуляторами телевізора.
Якість звучання телевізорів залежить від частотного діапазону відтворених звукових хвиль, потужності звучання та особливостей відтворення звуку. Телевізори мають велику кількість динаміків - від одного до півтора десятків. У звичайних моделей телевізорів (діагональ екрана 53 см, або 21 дюйм) завжди використовують монозвук, у дорогих великоекранних телевізорах застосовують стерео - та об'ємне звучання. Діапазон відтворених частот чорно-білих телевізорів знаходиться у інтервалі 10 - 1000 Гц, кольорових - 40 - 13000 Гц.
Потужність звучання телевізорів від 0,15 до 2,5 Вт.
Сучасні телевізори мають досить широкий перелік сервісних пристроїв. Серед них «картинка в картинці», присутня в дорогих моделях. Це дозволяє переглядати програми кількох каналів одночасно; попередня установка зображення - можливість регулювання кольорового відтінку зображення (синій, червоний або жовтий) в залежності від зовнішнього освітлення; таймер увімкнення/вимкнення телевізора - дозволяє програмувати автоматичне увімкнення/вимкнення телевізора, а також використовувати його як будильник;
601
телетекст здатність телевізора зберігати у пам'яті декілька сторінок
інформації, що була передана в ефір, та можливість переглянути її, не відриваючись від перегляду програми; гральний режим - означає, що в телевізор вмонтовано відеоігри; замок на каналі - дозволяє дорослим захистити дітей від перегляду небажаних телепередач та ін.
Надійність телевізорів характеризують здатністю виконувати надані функції, зберігаючи при цьому експлуатаційні показники у визначених межах, протягом певного часу. Надійність телевізорів визначається безвідмовністю, ремонтопридатністю, зберігаємостю та довговічністю.
Безвідмовність телевізорів характеризується здатністю зберігати працездатність протягом певної наробки у годинах до першої відмови. Для кольорових телевізорів наробка до відмови дорівнює більш ніж 10000 годин, тобто при щоденної роботі тривалістю 4 години, телевізори працюють до першої відмови 7-8 років.
Довговічність телевізорів характеризує їх спроможність зберігати працездатність до критичного стану з необхідними перервами для технічного обслуговування та ремонту. У зв'язку з тим, що телевізори можна багаторазово ремонтувати, їх довговічність може бути дуже тривалою. Але значно раніше фізичного зношування наступає моральне зношування, яке пов'язано з появою нових більш сучасних моделей. Термін морального зношування телевізорів 5-Ю років.
Особливою формою надійності є гарантійний строк, який встановлює виробник апарату. Протягом цього строку (в основному це 1 рік) виробник гарантує безвідмовну роботу і зобов'язується здійснити безкоштовний ремонт телевізора або його заміну.
Апаратуру відеозапису та відтворення звуку і зображення представлено на ринку радіоелектронних товарів відеомагнітофонами, відеопрогравачамк, телевізійними камерами (відеокамери) та відеопринтерами.
Відеомагнітофони використовують для запису на магнітну стрічку телевізійних відеосигналів зі звуковим супроводом та наступного їх відтворення. Вони ґрунтуються на двох конструктивних особливостях: застосуванні нахило-рядкового способу запису та використанні касет, що разом із магнітною стрічкою розміщені в апараті. Разом із зображенням завжди синхронно записується (відтворюється) звук. Складається відеомагнітофон з стрічкопротягувального механізму та електронної частини. Робота всіх механічних пристроїв відеомагнітофону контролюється низкою електронних систем автоматичного регулювання. Вони стежать за частотою обертання відеоголівок, за швидкістю протягування стрічки тощо. Автоматика сервісу та захисту від помилок (на базі мікропроцесора) забезпечує правильність встановлення касети, натискання кнопок управління, натягування стрічки, контролює вологість повітря. Зя надмірної вологості відеомагнітофон автоматично вимикається.
Побутові відеомагнітофони класифікують за форматом запису, кількістю стрічкопротягувальних механізмів, можливістю здійснити запис (відтворення) у різних форматах та системах кольорового телебачення, кількістю відеоголівок І 602
швидкостей запису (відтворення), характером записаних та відтворених аудіосигналів, джерелом струму тощо.
За форматом відеозапису відеомагнітофони поділяються на апарати формату УН8, 8ирег УН8, УН8-С, Уісіео-8 тощо. В Україні поширений формат УН8 (Уісіео Ноте 8узІет), що був розроблений японськими фірмами. Деякі відеомагнітофони мають цифровий формат.
При підключенні відповідних блоків у відеомагнітофоні формат УН8 дозволяє здійснювати запис (відтворення) сигналів кольорового бачення у трьох системах телебачення N780, РАЬ та 8ЕСАМ. Європейський варіант
відеокасети забезпечує запис програм тривалістю 3-4 години.
За кількістю стрічкопротягу вал ьних механізмів розрізняють одно- та двокасетні відеомагнітофони.
За кількістю відеоголівок відеомагнітофони поділяють на дво-, чотири- та шестиголовкові апарати.
За кількістю швидкостей запису (відтворення) відеомагнітофони поділяють на одно- та двошвидкісні.
Залежно від характеру записаних та відтворених аудіосигналів побутові відеомагнітофони поділяють на моно- та стереофонічні, за видом джерела живлення - на апарати з живленням від мережі змінного струму та апарати з універсальним живленням.
Відеопрогравачі (відеоплейєри) здатні відтворювати відеозапис з касет або оптичних дисків певних розмірів. Сучасні відеоплейєри оснащуються універсальним дископриймачем, що дозволяє використовувати лазерно-візуальні компакт-диски тощо. До ринку, в основному, надходять прості двоголівкові відеоплейєри закордонного виробництва.
Відеокамери призначені для знімання зображення та синхронного запису звуку з метою їх подальшого відтворення. Складаються відеокамери з об'єднаних в одному корпусі телевізійної передавальної камери та касетного відеомагнітофона. До ринку надходять професійні, напівпрофесійні та побутові (аматорські) відеокамери різних форматів.
Сучасні відеокамери забезпечують покадровий запис відеосигналів статичних телевізійних зображень, а також подальше відтворення записаних кадрів на екрані телевізора або одержання відбитків з носія інформації за допомогою відеопринтера.
Відеопринтери використовують для перетворення записаного відеосигналу на оптичне зображення, що друкується на прозорому або непрозорому (фотопапір) носії. За допомогою відеопринтерів можливо одержувати чорно-білі та кольорові відбитки від 6x9 до 21x30 см, що мають різний рівень оптичної густини.
Комбінована відеоапаратура, що надходить на ринок, представлена моноблоками, які складаються з телевізора та відеомагнітофона, об'єднаних в одному корпусі. Багато закордонних фірм випускають так звані відеодвійки комплекти, що складаються з телевізора та відеомагнітофона, погоджених між собою за вхідними параметрами. У невеликих кількостях на ринок надходять
603
«відеотрійки» (відеодвійка з додатковою відеокамерою). Провідні світові фірми постачають на український ринок комплект під назвою «камкордер», який складається з погоджених між собою відеокамери і відеомагнітофона. Останнім часом пробиває шлях на ринок комбінована система «домашній кінотеатр»» Компоненти цієї системи дорогий високоякісний великоекранний телевізор, Ні-Рі відеомагнітофон та музичний центр із системою ОоІЬу Ргоіо^іс забезпечують споживачеві якісно нову технологію розваг.
6.8.4. Вимоги до якості побутової радіоелектронної апаратури, маркування,
пакування
Основні вимоги до якості побутової радіоелектронної апаратури зазначено у відповідних нормативних документах. Оцінку якості побутової апаратури в торгівлі проводять тільки за зовнішнім виглядом та шляхом перевірки працездатності всіх вузлів.
Так, перевірка якості радіоприймальної апаратури охоплює перевірку зовнішнього вигляду, роботу органів керування, оцінку основних параметрів та комплектності. При зовнішньому огляді приймача знайомляться з призначенням кнопок керування, порядком вмикання пристрою. Необхідно шляхом кількох поворотів ручки настроювання в обидві сторони переконатися в доброякісності пристрою. За шкалою приймача встановлюють, на яких діапазонах працює приймач і межі цих діапазонів по частоті і довжині хвилі. Приймач перевіряють на всіх діапазонах у трьох точках шкали: на початку, всередині й наприкінці.
Прослуховуючи передачу, звертають увагу на наявність тла, якість роботи регулятора гучності і регулятора тембру звуку. Приймач прослуховують на максимальній гучності звучання, встановлюють найкращий режим роботи приймача,
При перевірці якості апаратури для магнітного запису звуків перевіряють якість стрічкопротяжного механізму. Випробування проводиться на всіх швидкостях, які має магнітофон. Перевіряють роботу органів керування. Ручки і кнопки керування повинні встановлюватися в потрібному положенні з першого разу і фіксуватися, щоб режим роботи магнітофона не змінювався.
Оцінку якості телеприймальної апаратури починають із зовнішнього огляду моделі. Встановлюють кількість наявних каналів, що перемикаються, тип приймальної трубки, її умовне позначення, розмір екрана. Телевізори так само, як і приймачі, характеризуються електричними й акустичними параметрами, їх вимір можливий за наявності спеціальної апаратури і обладнаної лабораторії.
Після вмикання телевізорів дають 4-5 хв. для прогріву. Перевіряють
<ість зображення телевізора: зображення повинно бути чітким,
сфокусованим, займати всю площу екрану; якість кольоровідтворення
перевіряють за допомогою кольорових вертикальних смуг: кольори мають 604
бути чіткими; перевіряють якість звукового супроводу так: звук повинен бути чистим, гучність - легко регулюватися.
Роботу всіх органів керування, наявність запасу регулювання з'ясовують при нормальній роботі телевізора, коли всі параметри повинні знаходитися в середньому значенні.
При оцінці якості комбінованої побутової апаратури перевіряють якість всіх апаратів.
Контрольні запитання:
1. За якими ознаками класифікують комплектуючі вироби?
2. Які вироби належать до радіодеталей?
3. Яке основне призначення резисторів?
4. За якими ознаками класифікують резистори?
5. Яке призначення та основна властивість конденсаторів?
6. Які основні параметри якості конденсатора?
7. Які вироби відносять до моткових радіодеталей?
8. Які конструктивні особливості котушок індуктивності?
9. Як називають електромагнітній пристрій, призначений для переміщення електричного проміння телевізійної трубки кінескопа?
10. До якої групи елементів радіоелектронної апаратури відносять кінескопи?
11. Як класифікують діоди за призначенням?
12. Що таке інтегрована мікросхема?
13. Які прилади відносять до електроакустичних?
14. Які основні процеси відбуваються при радіопередачі? Яке основне призначення мікрофона? Що таке модуляція?
15.За якою схемою збирають сучасну радіоапаратуру? Які особливості супергетеродинної схеми? Яка перевага супергетеродинного приймача?
16. Які ви знаєте показники функціональних властивостей радіоприймачів і в яких одиницях вони вимірюються?
17.Якими показниками характеризується надійність радіоелектронної апаратури ?
18.За якими ознаками класифікують асортимент радіоприймальної апаратури ?
19. Які основні фізичні процеси покладено в основу телебачення?
20. Що таке система кольорового телебачення і яка система прийнята в Україні?
21. У чому полягає принцип дії кінескопа телевізора?
22. Які основні показники споживних властивостей телевізорів?
23.Що визначає розмір зображення телевізора і в яких одиницях він
вимірюється? 24.Які основні ознаки класифікації телевізорів? Які основні напрями розвитку
телебачення і вдосконалення телевізорів? 25. На які групи за призначенням поділяється апаратура для запису і
605
відтворення звуку та зображення? У чому полягає основний принцип механічного запису звуку?
26. У чому полягає основний принцип оптичного способу запису?
27. Яке основне призначення компакт-дисків?
28.Які основні ознаки класифікації та параметри компакт-дисків?
29. Які види апаратури належать до апаратури для магнітного запису і
відтворення звуку? ЗО.Як класифікують магнітофони?
31. Які види апаратури відносять до апаратури для відеозапису і відтворення звуку та зображення?
32. Визначте основні ознаки та параметри відеомагнітофонів.
33. Назвіть основні принципи побудови відеокамер.
34. Охарактеризуйте основні ознаки та параметри відеокамер.
35. Наведіть приклади комбінованої радіоелектронної апаратури.
36. Яка основна ознака класифікації стаціонарної комбінованої аудіоапаратури?
Тести:
І.До комплектуючих виробів відносять:
а)радіодеталі, проводи, шнури
б)напівпровідникові та електровакуумні прилади, провідникові вироби
в)радіодеталі, напівпровідникові прилади та електровакуумні прилади
г)радіодеталі, радіоприймачі, інтегральні мікросхеми
2. До напівпровідникових виробів відносять: а)радіолампи, кінескопи, іоноскопи б)діоди, транзистори, тиристори в)транзистори, трансформатори, діоди г)проводи, шнури
З.До електровакуумних приладів відносять: а)діоди, транзистори б)радіолампи, трансформатори в)резистори, конденсатори, акумулятори г)рад5оламли, кінескопи, іоноскопи
4. До радіодеталей відносять: а)резистори, конденсатори, акумулятори б)конденсатори, моткові вироби, резистори в)акумулятори, батарейки, резистори, моткові вироби г)конденсатори, моткові вироби, гучномовці 606
5.Як називають радіодеталь, яка являє собою систему із двох або більше
обкладинок (провідників) розділених діелектриком:
а)конденсатор
б)резистор
в)трансформатор
г)діод
6.Як називають радіодеталь, яку призначено для перерозподілу і регулювання
струму та напруги на окремих ділянках радіосхеми:
а)конденсатор
б)акумулягор
в)резистор
г)тиристор
7.Котушка індуктивності це:
а)пристрій для перетворення змінного струму однієї напруги в змінний струм
іншої напруги тієї ж частоти
б)виріб, який служить для перетворення електромагнітних коливань в електричні
в)радіодеталь, що складається з каркасу циліндричної форми, який виготовлено з
провідника та намотаного на цей каркас мідного дроту-обмотки
г)радіодеталь, що складається з каркасу циліндричної форми, який виготовлено з
діелектрика та намотаного на цей каркас мідного дроту-обмотки
8. Які переваги мають напівпровідники порівняно з радіолампами? а)малий розмір, мале споживання електроенергії
б)великий розмір, точність параметрів
в)малий розмір, велике споживання електроенергії
г)доброякісність, тривалий термін використання
9. Яке значення мають мікрофони
а) для підсилення високої частоти
б) для детектування
в) для перетворення звукових коливань низької частоти у електричні коливання низької частоти
г) для перетворення електричних коливань низької частоти у звукові
Ю.Назвіть основні системи кольорового телебачення: а)ОТ8С, 8ЕСАМ, А8ТЕС б)5ЕСАМ, ОТ5С, РАЬ в)8ЕСАМ, N180, ЕАН г)КТ8С, РАЬ, ЕАН
607 ЛІТЕРАТУРА
косметические. Упаковка, маркировка,
7237-93 Изделия парфюмерньїе
Терміни та
жидкие. Общие технические
визначення.- К.:Держстандарт
1. ГОСТ 28303-89 Изделия транспортирование й хранение.
2. ГОСТ условия.
3. ДСТУ 2165-93 Іграшки. У країни, 1993.
4.ДСТУ 2472-94 Продукція парфумерно-косметична. Терміни та визначення.
5. Агбаш В.Л., Елизарова В.Ф., Лойко Д.П. й др. Товароведение непродовольственньїх товаров. - М.: Зкономика, 1989.
6. Галик І.С, Семак Б.Д. Товарознавство непродовольчих товарів. 4.2. Товарознавство трикотажних товарів. К.: НМЦ «Укоопосвіта», 2001.
7. Глушкова Т.Г. Товари культурно-побутового призначення: Підручник. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. - 550 с.
8. Інфраструктура товарного ринку. Навч. посібник під ред. проф. О.О. Шубіна. - К.: НМЦВО МОіН України, «Студцентр», 2004. -816с.
9. Кисляк Н.К. Коломієць Т.М. Кравченко В.М. Сіренко С.О. Товарознавство господарських товарів. - К.: Книга, 2004 р.
10. Козьмич Д.И., Л.В. Полищук, Дианич М.М., Сицько В.Ю. Товароведение текстильних, швейньїх й трикотажних товаров. Учебник. - К.: Вища Школа, 1992р.
11. Кутянин Г.И. Пластические массьі й бьітовьіе химические товарьі. М.: Зкономика, 1988.-208с.
12. Кушнір М.К., Тихонова Н.П. Товарознавство непродонольчих товарів. Ч. III. Товарознавство взуттєвих товарів. Підручник для студ. тов. спец. -К.: НМЦ «Укоопосвіта», 2001.
13. Мельниченко Т.А. Товароведение парфюмерно-косметических товаров. -Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. - 288 с.
14. Михайлов В.І., Глушкова Т.Г., Зельніченко О.Т. Непродовольчі товари. Підручник. - К.: Книга, 2005. 344с.
15. Неверов А.Н. Чальїх Т.И. Пехталиева Е.А. Товароведение й организация торговли непродовольственньїми товарами. - М.: Академия, 2003 г.
16. Полікарпов І.С., Беднарчук М.С. Асортимент та якість нетканих текстильних матеріалів. - К.: НМЦ «Укоопосвіта», 1996.
17. Пугачевський Г.Ф., Семак Б.Д. Товарознавство непродовольчих товарів. 4.1. Текстильне товарознавство: Підручник для студентів товарознавчих спеціальностей вищих закладів освіти. К.: НМЦ «Укоопосвіта», 1999.
18. Савенко Л.В. Товароведение галантерейних й парфюмерно-косметических товаров. - М.: Зкономика, 1989.
' Справочник товароведа непродовольственньїх товаров. В 3-х томах. Том 1 / Г.Г. Богатьірева й др. - М.: Зкономика, 1988. - 400 с.
20. Сьщко В.Е., Миклушов М.Н., Турилкина Г.С. й др. Товароведение непродовольственньїх товаров: Учебное пособие. М: Вьісшая школа, 1999. 633с.

15

Приложенные файлы

  • doc 22393036
    Размер файла: 675 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий