№ 372 ППБв ЗСУ (под методичку)

13EMBED Word.Picture.81415
МіНіСТЕРСТВО ОБОРОНи УКРАіНи
НАКАЗ
Міністра оборони України
25.06.2007 м. Київ № 372

Про затвердження Правил пожежної безпеки для військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України


На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 року № 870 “Про затвердження Програми забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року” (зі змінами)

Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Правила пожежної безпеки для військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, що додаються.

2. Наказ розіслати до окремої військової частини.



Міністр оборони України А.С.ГРИЦЕНКО








ЗАТВЕРДЖЕHО
Наказ Міністра оборони України
25.06.2007 № 372

ПРАВИЛА
пожежної безпеки для військових частин, закладів, установ
та організацій Збройних Сил України

1. Загальні положення

1.1. Правила пожежної безпеки для військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі – Правила) розроблено на підставі Закону України “Про пожежну безпеку”, постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року № 508 “Про заходи щодо виконання Закону України “Про пожежну безпеку” (зі змінами).
1.2. Правила поширюються на органи військового управління всіх рівнів, військові частини, військові навчальні заклади, установи й організації Збройних Сил України та підприємства, що належать до сфери управління Міністерства оборони України (далі – військові частини), а також будинки, споруди, приміщення, технологічні установки та інші об’єкти (далі – об’єкти), які закріплені за військовими частинами.
1.3. Правила встановлюють вимоги пожежної безпеки для об’єктів Збройних Сил України та Міністерства оборони України, що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються.
1.4. Пожежна безпека в Збройних Силах України та Міністерстві оборони України організовується у відповідності із вимогами Закону України “Про пожежну безпеку”, Типового положення про відомчу пожежну (пожежно-сторожову) охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1995 року № 653 (зі змінами), статутів Збройних Сил України, Положення про пожежну безпеку в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2006 року № 185 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 травня 2006 року за № 529/12403.
1.5. Забезпечення пожежної безпеки досягається дотриманням законів України, статутів Збройних Сил України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів і директив Міністра оборони України та начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України, а також цих Правил.
1.6. Для забезпечення пожежної безпеки слід керуватися НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні (далі – НАПБ А.01.001-2004), стандартами, будівельними і відомчими нормами, Правилами улаштування електроустановок (далі – ПУЕ), ДНАОП 0.00-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок (далі – ДНАОП 0.00-1.32-01), Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів, нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, які регламентують вимоги пожежної безпеки для відповідних об’єктів.
1.7. Терміни та визначення, що використовуються у цих Правилах, відповідають ДСТУ 2272:2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять, ДСТУ 2273:2006 Протипожежна техніка. Терміни та визначення основних понять, ДСТУ 3855-99 Пожежна безпека. Визначення пожежної небезпеки матеріалів та конструкцій. Терміни та визначення (зі змінами), ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования, ГОСТ 12.1.044-89 Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения, ГОСТ 19433-88 Грузы опасные. Классификация и маркировка, ОНТП 24-86 Общесоюзные нормы проектирования. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности.
1.8. Стан пожежної безпеки територій та об’єктів військових частин, а також порядок утримання технічних засобів протипожежного захисту повинні відповідати вимогам, визначеним у НАПБ А.01.001-2004, а також в інших нормативно-правових, нормативних актах з питань пожежної безпеки.
1.9. Забороняється:
розводити багаття, спалювати відходи, тару, викидати незагашене вугілля та попіл на відстань меншу ніж 40 м від будинків та споруд, а також у межах протипожежних розривів, установлених будівельними нормами;.
курити на технічних і складських територіях військових частин, у парках техніки та озброєння, сховищах, ангарах, у приміщеннях дитячих дошкільних, шкільних і лікувальних закладів та інших приміщеннях, куріння в яких заборонено керівними документами.
1.10. Куріння дозволяється лише у спеціально визначених наказом командира військової частини і обладнаних для цього місцях, позначених відповідним покажчиком, обладнаних урною або попільницею з негорючих матеріалів, а в будинках ще й примусовою витяжною вентиляцією.
1.11. Не дозволяється проходження повітряних ліній електропередач та зовнішніх електропроводок над технічними територіями арсеналів, баз, складів ракет, боєприпасів, авіаційних засобів ураження, вибухових речовин, пально-мастильних матеріалів, над горючими покрівлями, сховищами, навісами та майданчиками відкритого зберігання ракет, боєприпасів і вибухових речовин, сховищами пально-мастильних матеріалів та інших горючих матеріалів.
1.12. Дозвіл на тимчасове використання пічного опалення надається в кожному окремому випадку посадовими особами органів пожежної безпеки Збройних Сил України.
1.13. Не допускається розміщувати безпосередньо під і над приміщеннями клубів, будинків офіцерів, музеїв, дитячих дошкільних закладів, їдалень військових частин, підприємств військової торгівлі, військових навчальних закладів, наукових (проектних) установ, спортивно-тренувальних споруд та іншими приміщеннями, призначеними для одночасного перебування більше 50 осіб, приміщення категорій А і В.
1.14. У будинках усіх ступенів вогнестійкості, крім будинків V ступеня вогнестійкості, на шляхах евакуації не дозволяється застосовувати будівельні матеріали груп вищої пожежної небезпеки згідно з ДСТУ Б В.2.7-19-95 Будівельні матеріали. Методи випробувань на горючість (далі – ДСТУ Б В.2.7-19-95), ніж:
Г1, В1, Д2, Т2 – для оздоблення стін, стель і заповнення в підвісних стелях вестибюлів, сходових кліток, ліфтових холів;
Г2, В2, Д2, Т2 – для оздоблення стін, стель і заповнення в підвісних стелях коридорів, холів і фойє;
Г2, РП1, Д2, Т2 – для покриттів підлоги вестибюлів, сходів, сходових кліток, ліфтових холів;
В2, РП2, Д2, Т2 – для покриттів підлоги коридорів, холів, фойє.
Дозволяється в коридорах, холах (окрім ліфтових холів), фойє влаштовувати підлогу з деревини.
Каркаси підвісних стель на шляхах евакуації та у приміщеннях слід виконувати з негорючих матеріалів.
1.15. Не дозволяється застосовувати для опорядження стін і стель залів для глядачів клубів, будинків офіцерів, музеїв, залів спортивно-тренувальних споруд, дитячих дошкільних закладів, їдалень військових частин, підприємств військової торгівлі, конференц-залів, актових залів військових навчальних закладів, наукових (проектних) установ (крім залів, розташованих у будинках V ступеня вогнестійкості) горючі матеріали групи горючості Г3, Г4 згідно з ДСТУ Б В.2.7-19-95.
1.16. Під час організації і проведення заходів з масовим перебуванням людей повинно бути організоване несення пожежно-постової служби особовим складом пожежного підрозділу військової частини (членами добровільної пожежної дружини (команди)). Кількість постів та обов’язки постових визначаються табелем, затвердженим командиром військової частини. Пожежні пости повинні виставлятися за одну годину до початку заходів.
1.17. Двері сходових кліток, коридорів, тамбурів повинні мати ущільнення у притулах, бути обладнані пристроями для самозачинення, які повинні постійно утримуватися у справному стані.
1.18. Будинки, споруди та зовнішні установки у військових частинах повинні бути обладнані блискавкозахисними пристроями та пристроями для захисту від статичної електрики відповідно до вимог ВСН 58-87/Минобороны СCСР “Инструкция по проектированию, устройству и эксплуатации молниезащиты и защиты от статического электричества зданий и сооружений” (далі – ВСН 58-87) та РД 34.21.122-87 “Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений” (далі – РД 34.21.122-87).
1.19. Категорія блискавкозахисту, а в разі застосування стержневих або тросових блискавкозахисних пристроїв – тип зони захисту визначається за таблицею 1 РД 34.21.122-87 або за таблицею 1.1. ВСН 58-87 в залежності від середньорічної тривалості гроз у місці знаходження будинку (споруди), а також від очікуваної кількості пошкоджень блискавкозахисних пристроїв за рік.
1.20. За збереження та утримання в технічно справному стані пристроїв блискавкозахисту в процесі їхньої експлуатації відповідає командир (начальник) військової частини (далі – командир військової частини).
Заступник командира військової частини з озброєння зобов’язаний стежити за станом пристроїв блискавкозахисту на об’єктах та організовувати періодичну їх перевірку.
Безпосередня відповідальність за експлуатацію блискавковідводів і утримання їх у стані постійної надійності покладається наказом командира військової частини на особу, відповідальну за електрогосподарство.
1.21. У всіх військових частинах повинна бути проектна документація на блискавкозахисні пристрої будинків і споруд.
На всі блискавкозахисні пристрої складаються паспорти блискавкозахисних пристроїв, паспорти заземлювальних пристроїв блискавкозахисту і заводиться журнал обліку стану пристроїв блискавкозахисту. Паспорти блискавкозахисних пристроїв і паспорти заземлювальних пристроїв блискавкозахисту повинні зберігатися у командира (начальника) підрозділу, за яким закріплені будинки чи споруди.
1.22. На кожній опорі блискавкозахисного пристрою повинна бути встановлена табличка із зазначенням його порядкового номера, року встановлення і з попереджувальним написом про небезпеку перебування поблизу блискавковідводу під час грози. Нумерація блискавковідводів повинна проводитися відповідно до вимог ВСН 58-87.
1.23. На видних місцях стін будинків і споруд, обладнаних блискавкозахисними пристроями (для майданчиків відкритого зберігання – на опорі першого блискавкозахисного пристрою), повинні бути зображені умовні знаки чи прикріплені таблички з цими знаками, що показують взаємне розташування фундаментів будинків і споруд, заземлювачів і струмовідводів блискавкозахисних пристроїв.
1.24. Блискавкоприймачі і струмовідводи підлягають захисту від корозії оцинкуванням чи фарбуванням.
1.25. Для забезпечення постійної надійності роботи блискавкозахисних пристроїв щорічно перед початком грозового сезону проводиться їх огляд і перевірка.
Під час огляду і перевірки блискавкозахисних пристроїв необхідно:
перевірити оглядом за допомогою бінокля цілісність блискавкоприймачів і струмовідводів, надійність їхнього з’єднання і кріплення до щогл;
виявити елементи пристроїв блискавкозахисту, що потребують заміни чи ремонту внаслідок порушення їхньої механічної цілісності;
визначити ступінь руйнування корозією окремих елементів блискавкозахисних пристроїв, вжити заходів з антикорозійного захисту і посилення елементів, ушкоджених корозією;
перевірити надійність електричних з’єднань між струмопровідними частинами всіх елементів блискавкозахисних пристроїв;
перевірити відповідність пристроїв блискавкозахисту призначенню будинку чи споруди й у випадку наявності будівельних і технологічних змін за попередній період намітити заходи щодо модернізації і реконструкції блискавкозахисних пристроїв відповідно до вимог ВСН 58-87 і РД 34.21.122-87;
заміряти величини опору всіх заземлювачів блискавкозахисних пристроїв на відповідність вимогам ВСН 58-87 і РД 34.21.122-87;
перевірити наявність документації, табличок, трафаретів, передбачених пунктами 1.22, 1.23 цих Правил.
1.26. Усі штучні заземлювачі, струмовідводи і місця їхнього з’єднання повинні піддаватися протягом п’яти років зовнішньому огляду шляхом їх викопування, при цьому щорічно необхідно оглядати 20 % їх загальної кількості.
Уражені корозією заземлювачі і струмовідводи в разі зменшення площі їхнього поперечного перерізу більше ніж на 25 % повинні бути замінені новими.
1.27. Позачергові огляди блискавкозахисних пристроїв необхідно проводити після стихійного лиха (ураганний вітер, землетрус, пожежа, повінь) і гроз надмірної інтенсивності.
1.28. Позачергові вимірювання опору заземлення пристроїв необхідно проводити після виконання всіх ремонтних робіт, як на блискавкозахисних пристроях, так і в самих будинках і спорудах, що захищаються, і поблизу них.
1.29. Результати перевірок оформляють актами та протоколами і заносять у паспорти і журнал обліку стану блискавкозахисних пристроїв.
1.30. Захисту від проявів статичної електрики підлягають усі будинки, споруди й установки, які за ступенем необхідності обладнання блискавкозахистом належать до І та ІІ категорій і в яких за технологічним процесом можливе утворювання статичної електрики.
1.31. До об’єктів, які підлягають захисту від статичної електрики, відносяться:
зливно-наливні пристрої на причалах, пристанях, залізницях, складах і в місцях роздавання нафтопродуктів, лакофарбових матеріалів в автотранспорт і бочкотару;
трубопроводи, якими транспортуються нафтопродукти, рідини-діелектрики, а також горючі пилоповітряні суміші;
насосні станції для перекачування світлих нафтопродуктів;
приміщення та пристрої для розливання світлих нафтопродуктів;
автоналивні стояки;
наземні та підземні резервуари для горючих рідин;
металеві резервуари для зберігання дихлоретану та інших вибухонебезпечних рідин, що мають діелектричні властивості, трубопроводи для їх транспортування тощо.
1.32. Захист від статичної електрики в будинках, спорудах і установках здійснюється заземленням усіх металевих або електропровідних трубопроводів, посудин, ємностей, конструкцій і деталей обладнання, на яких можуть утворюватися заряди статичної електрики.
1.33. З метою захисту від статичної електрики заземленню підлягають:
наземні і підземні резервуари та ємності для зберігання нафтопродуктів, скраплених газів та інших рідин, які є діелектриками і здатні у разі випаровування утворювати вибухонебезпечні і горючі суміші парів та газів;
трубопроводи для світлих нафтопродуктів, сирої нафти й інших вибухонебезпечних рідин, які прокладені відкрито і під землею, – через кожні 200 м їх довжини і додатково на кожному розгалуженні;
залізничні рейки зливно-наливних фронтів, електрично з’єднаних між собою, та металеві конструкції зливно-наливних естакад з кожного кінця фронту;
металеві конструкції автоналивальних стояків;
цистерни з нафтопродуктами, розміщені на поверхні землі в спорудах казематного типу і в землі;
механізми й електрообладнання насосних станцій для перекачування сирої нафти, світлих нафтопродуктів та інших вибухонебезпечних рідин;
пересувні засоби заправки і перекачування пального – під час їх роботи;
металеві конструкції транспортерів, розміщені в спорудах і будинках, які за ступенем необхідності обладнання блискавкозахистом належать до І та ІІ категорій, – з кожного кінця транспортерів і в місцях розривів конструкцій;
металеві конструкції морських і річкових причалів, пірсів в місцях зливання і наливання сирої нафти, світлих нафтопродуктів та інших вибухонебезпечних діелектричних рідин;
металеві корпуси залізничних, автомобільних цистерн, морських і річкових суден;
металеві вентиляційні короби і кожухи термоізоляції трубопроводів у вибухонебезпечних приміщеннях через кожні 40-50 м їх довжини;
металеві оголовки і патрубки заправних рукавів;
металеві елементи арматури неметалевих трубопроводів і шлангів, а також корпуси фарборозпилювачів для лаків і фарб;
обладнання для роботи з боєприпасами;
металеві конструкції обладнання і покриття столів, на яких проводяться роботи з порохами.
1.34. Усі шланги і рукави, призначені для наливання і зливання нафтопродуктів та інших діелектричних рідин, повинні мати металеве плетіння або бути обвиті заземлювальним мідним провідником, перерізом не менше ніж 6 мм2, з проміжком між витками, не більшим ніж 20 мм, приєднаним з однієї сторони до металевого оголовка, а з другої – до наливної труби чи патрубка. Дозволяється застосовувати для заземлення мідний багатожильний провідник, перерізом не менше ніж 6 мм2, який пропущено всередині шланга з приєднанням його до оголовка і патрубка.
1.35. Під час наливання світлих нафтопродуктів в бочкотару необхідно заземлювати як ємність, так і наливний шланг. Під час наливання рідин через лійки їх необхідно заземлювати.
1.36. Під час наливання в цистерни, бочкотару та інші ємності сирої нафти, легких масел, толуолу, бензину, гасу, бензолу, дихлоретану та інших легкозаймистих рідин (далі – ЛЗР) необхідно дотримуватися таких правил:
здійснювати наливання під рівень рідини, яка міститься у резервуарі. Наливати рідини вільно падаючим струменем забороняється;
під час первинного заповнення ємностей або наливання рідини після їх очищення швидкість руху рідини не повинна перевищувати 0,7 м/сек.;
під час пневматичного переливання рідини не застосовувати повітря, для подавання рідини необхідно використовувати інертні гази;
під час наливання не допускати інтенсивного перемішування рідини всередині резервуара; на поверхні рідини і в ємності не повинно бути ніяких предметів, що плавають;
наливання рідини до рівня, вищого на 2 м від кінця шлангу, через який наливають рідину, виконувати повільно із швидкістю не більше ніж 1м/сек.;
під час наливання рідини в бочки і бідони із струмопровідного матеріалу їх необхідно встановлювати на заземлений металевий лист, а під час зливання – з’єднувати із заземленим пристроєм гнучким провідником.
1.37. Перед зливанням ЛЗР із автоцистерн та інших ємностей, які ізольовані від землі, їх корпуси необхідно заземлювати приєднанням до заземлених металевих конструкцій або інвентарних заземлювачів за допомогою гнучких провідників перерізом не менше ніж 6 мм2. Приєднання провідника, що заземлює, повинне здійснюватися при закритих засувках, люках і горловинах ємності.
1.38. У будинках і спорудах, які за ступенем необхідності обладнання блискавкозахистом належать до І категорії, застосування ремінних передач не допускається.
1.39. У приміщеннях проведення фарбувальних робіт розпиленням металеві деталі примусової витяжної вентиляції, підвісні пристрої та інше струмопровідне обладнання повинні бути заземлені.
1.40. Будинки, споруди та приміщення повинні обладнуватися автоматичними установками пожежної сигналізації (далі – АУПС) та автоматичними установками пожежогасіння (далі – АУПГ) відповідно до будівельних норм, правил, стандартів, НАПБ Б.06.004-2005 Переліку однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, а також Переліку об’єктів Збройних Сил України, які підлягають обладнанню
автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 лютого 2006 року № 85.
Апаратура та обладнання, що входять до складу установок, повинні відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації заводів-виробників, мати сертифікат відповідності і бути без дефектів.
1.41. Приймально-контрольні прилади і станції АУПС, шлейфи пожежної сигналізації, вузли керування АУПГ повинні контролюватися на режим “Готовність” під час здавання і приймання чергування черговим персоналом та піддаватися періодичним випробуванням особою, відповідальною за експлуатацію АУПС та АУПГ на режим “Тривога” та “Установка спрацювала” згідно з планом-графіком.
1.42. У приміщенні, де розміщені приймально-контрольні прилади і станції АУПС, вузли керування АУПГ, має бути:
журнал приймання та здавання чергування;
журнал обліку несправностей і технічного обслуговування;
інструкція про порядок дій чергової зміни на випадок надходження сигналів про пожежу або про несправність в АУПС чи АУПГ;
схеми пожежної сигналізації та/або установок пожежогасіння;
інструктивні матеріали про керування установкою (системою) пожежогасіння та про дії щодо оповіщення про аварію і (або) пожежу.
1.43. Приймально-контрольні прилади і станції АУПС та комплексу охоронно-пожежної сигналізації встановлюються в приміщені з цілодобовим чергуванням персоналу, а саме:
за наявності штатного пожежного підрозділу – в приміщенні чергового телефоніста (радіотелефоніста) пожежного підрозділу;
у приміщенні варти;
у приміщенні чергового військової частини.
1.44. У кожній військовій частині (на кожному об’єкті) повинен бути визначений порядок оповіщення особового складу про пожежу, а також використання систем оповіщення.
Порядок використання систем оповіщення необхідно визначати в інструкціях з їх експлуатації, де потрібно вказувати осіб, які мають право приводити систему в дію.
1.45. На території військової частини повинен бути встановлений пристрій для подавання звукового сигналу з метою оповіщення особового складу на випадок пожежі.
Арсенали, бази і склади зберігання ракет, боєприпасів, авіаційних засобів ураження також забезпечуються системами оповіщення мешканців військових містечок у разі виникнення пожежі.
1.46. Система оповіщення про пожежу та керування евакуацією повинна забезпечувати передавання сигналів оповіщення та керування одночасно на всю територію (до всіх об’єктів) військової частини, а в разі необхідності – вибірково на окремі її території (адміністративну, складську тощо) або в окремі будинки.
У лікувальних та дитячих дошкільних закладах повинні оповіщатися тільки адміністрація та персонал обслуги.
1.47. Військові частини забезпечуються телефонним зв’язком з оперативним черговим Головних управлінь (управлінь) Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України (далі – МНС України).
Арсенали, бази і склади зберігання ракет, боєприпасів, авіаційних засобів ураження, центри забезпечення пальним, бази і склади пально-мастильних матеріалів забезпечуються прямим телефонним зв’язком з оперативним черговим Головних управлінь (управлінь) МНС України.
1.48. Відповідальність за справний стан засобів зв’язку на території та об’єктах військової частини несе начальник зв’язку військової частини.
1.49. Територія військових частин, об’єкти повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна (грубововняної тканини, повсті тощо), пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.
Пожежне обладнання й інструмент розміщують з урахуванням можливості їх швидкого використання особовим складом для ліквідації пожежі.
1.50. Норми належності первинних засобів пожежогасіння для будинків, споруд, приміщень встановлюються НАПБ Б.03.001-2004 Типові норми належності вогнегасників, Положенням про пожежну безпеку в Збройних Силах України.
1.51. На території військової частини первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють із розрахунку обслуговування одним щитом групи будинків, споруд, майданчиків на площі 5000 м2, а також біля кожного сховища (навісу, майданчика) з вибухонебезпечним майном.
Комплектування пожежних щитів визначено Положенням про пожежну безпеку в Збройних Силах України.
Біля кожного пожежного щита обладнується засіб звукової сигналізації для подавання сигналу пожежної тривоги.
Пожежні щити та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76 Цвета сигнальные и знаки безопасности.
1.52. Територія військової частини повинна бути забезпечена необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння (згідно з вимогами будівельних норм та інших нормативних документів). Кожна споруда, будинок повинні бути забезпечені не менше ніж двома джерелами зовнішнього водопостачання для пожежогасіння із розрахунку:
обслуговування пожежним гідрантом будинків, споруд у радіусі 125 м;
обслуговування пожежною водоймою будинків, споруд у радіусі 200 м.
Мінімальна відстань від джерел водопостачання до будинків, споруд – 10 м, до резервуарів з пальним – 40 м, до об’єктів зберігання боєприпасів – 50 м.
У разі використання для пожежогасіння двох пожежних водойм запас води в кожній з них повинен забезпечувати півторагодинну потребу для пожежогасіння.
1.53. Відповідальність за справність та технічний стан пожежних гідрантів, установлених на мережі водогону військової частини, несе квартирно-експлуатаційна служба, яка відповідає за ці мережі водогону.
Відповідальність за справність та технічний стан пожежних водойм несе:
на складській (технічній) території – головний інженер (начальник зберігання) військової частини;
на території парку озброєння та військової техніки – заступник командира військової частини з озброєння (логістики);
на адміністративній, житловій та інших територіях – начальник квартирно-експлуатаційної служби військової частини.
1.54. Підтримання в постійній готовності штучних водойм, пожежних резервуарів, пожежних гідрантів, під’їздів до них покладається на посадових осіб, визначених у п.1.53.
2. Особливі вимоги пожежної безпеки до об’єктів загальновійськового призначення
2.1. Будинки і приміщення штабів та управлінь
2.1.1. Стан пожежної безпеки будинків і приміщень штабів та управлінь повинен відповідати вимогам, визначеним у розділі 1 цих Правил.
2.1.2. Коридори довжиною 60 м та більше слід розділяти перегородками із дверима, розташованими на відстані не більше ніж 60 м одна від одної та від торців коридору. Двері повинні бути обладнані пристроями для самозачинення.
2.1.3. У штабах і адміністративних будинках забороняється:
прибирати приміщення із застосуванням ЛЗР та горючих рідин (далі – ГР);
користуватися електронагрівальними приладами поза спеціально обладнаними приміщеннями (місцями);
залишати без нагляду ввімкнені в електромережу електронно-обчислювальні машини (далі – ЕОМ), електронагрівальні прилади, телерадіоаудіоапаратуру, лічильні машини (електрокалькулятори), електричні друкарські машинки тощо;
облицьовувати стіни службових приміщень горючими тканинами, не просоченими вогнезахисною сумішшю.
2.1.4. Усі приміщення режимно-секретних органів і місця зберігання таємних документів повинні бути обладнані в протипожежному відношенні. Для екстреної евакуації таємних документів у режимно-секретному органі слід мати спеціальну тару (мішки, сумки, металеві ящики тощо), яка надійно закривається і має пристосування для опечатування. У кожній військовій частині відпрацьовується інструкція черговому частини (штабу, закладу) щодо порядку рятування таємних документів у разі пожежі (стихійного лиха) у неробочий час.
2.1.5. Розігрів сургучу допускається лише в спеціальних електросургучоварках з електролампою потужністю не більше ніж 200 Вт.
2.1.6. Усі приміщення, де постійно перебувають люди, повинні мати природне освітлення.
2.1.7. Керування освітленням сходових кліток, поверхових коридорів та входів до будинку повинне бути централізованим (з кімнати чергового частини (штабу, охорони) або з іншого приміщення, розташованого поблизу нього).
2.1.8. Приміщення архівосховищ повинні відділятися від приміщень іншого призначення протипожежними перегородками та протипожежними перекриттями з межею вогнестійкості 45 хв. або розміщуватися в окремих будівлях не нижче ІІ ступеня вогнестійкості.
Площа приміщення (відсіку) архівосховища між протипожежними перегородками не повинна перевищувати 600 м2. З кожного відсіку слід влаштовувати не менше двох виходів. Якщо площа відсіку менша ніж 80 м2, дозволяється мати один евакуаційний вихід.
2.1.9. У приміщеннях архівосховищ, каталогів та описів установлюють протипожежні двері 2-го типу.
2.1.10. У разі відсутності в приміщеннях архівосховищ вікон там влаштовуються спеціальні системи димовидалення.
2.1.11. Стелажі в архівосховищах мають бути виготовлені з негорючих матеріалів.
2.1.12. Поздовжні проходи між стелажами повинні бути шириною не менше ніж 1 м, а між стелажами та стінами – не менш ніж 0,8 м. Головний прохід та прохід між торцями стелажів та стіною мають бути шириною не менше ніж 1,2 м та 0,45 м відповідно.
2.1.13. У приміщеннях сховищ архівів оздоблення стін та стель виконується тільки з негорючих матеріалів.
2.2. Казарми
2.2.1. Стан пожежної безпеки казарм повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, визначеним у розділі 1 цих Правил.
2.2.2. Казарми, як правило, розташовують окремо від інших будинків. Не допускається вбудовувати в казарми котельні, насосні станції, вбудовувати й прибудовувати трансформаторні підстанції, майстерні переробки та склади зберігання ЛЗР та ГР. Розміщення насосної в підвальних та цокольних поверхах, а також у технічному підпіллі допускається лише для внутрішнього протипожежного водогону.
2.2.3. На поверхах казарми, які мають один евакуаційних вихід, допускається розміщення не більше 50 військовослужбовців.
2.2.4. У казармі ширина центрального проходу повинна бути не менше ніж 2,8 м.
2.2.5. Коридори, проходи, основні та запасні виходи повинні постійно утримуватися вільними, горища – закритими на замки та опечатаними, ключі від них мають зберігатися у чергового підрозділу.
2.2.6. Проживання особового складу в коморах, сушарнях та інших приміщеннях, які не призначені для цього, забороняється.
2.2.7. Меблі в казармі розставляють так, щоб не перешкоджати евакуації особового складу в разі пожежі.
2.2.8. Місткість народознавчої світлиці визначається з розрахунку не менше ніж 0,85 м2 на одну особу, при цьому у приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється перебування одночасно не більше 50 осіб.
2.2.9. У коморах підрозділів забороняється зберігати ЛЗР, ГР, фарби, мастила, промаслене обмундирування та ганчір’я.
2.2.10. Робоче обмундирування належить зберігати в шафах, що вентилюються. Забороняється зберігання робочого обмундирування навалом в коморах і сушарнях.
2.2.11. Кімнати для зберігання зброї обладнуються АУПС з дублюванням сигналів черговому частини та днювальному.
2.2.12. Кімната (місце) для чищення зброї повинна бути забезпечена ящиками для збирання використаного паперу та/або ганчір’я. Після чистки зброї сміття з ящиків повинно бути винесене в визначене місце. Зберігання мастила для чищення зброї дозволяється в кімнаті для зберігання зброї в металевій тарі, яка щільно закривається.
2.2.13. Для штучного освітлення приміщень казарм слід передбачати робоче, аварійне, евакуаційне та чергове освітлення. Кімнати для зберігання зброї, місце днювального, приміщення із протипожежними пристроями та електрощитові повинні мати аварійне освітлення.
Евакуаційне освітлення повинне бути в коридорах, на сходових клітках та в спальних приміщеннях.
Для чергового освітлення коридорів слід використовувати світильники евакуаційного освітлення.
2.2.14. У кімнаті побутового обслуговування місця для прасування повинні бути забезпечені необхідною кількістю негорючих підставок під електропраски.
Не дозволяється ставити електропраски в шафи до їх повного охолодження, залишати без нагляду ввімкнені електроприлади, установлювати їх на відстані менше ніж 1 м від занавісок та інших горючих матеріалів.
2.2.15. Установлення штепсельних розеток у коморі для зберігання майна роти та особистих речей військовослужбовців, а також у кімнаті для вмивання та душовій не допускається.
2.2.16. Кімната командира роти (підрозділу) та місце днювального повинні бути обладнані телефонним зв’язком.
2.2.17. У разі використання пічного опалення повинні виконуватися вимоги пожежної безпеки, викладені в підрозділі 5.2 НАПБ А.01.001-2004, а також у розділі 1 цих Правил.
2.3. Клуби військових частин, будинки офіцерів
2.3.1. Стан пожежної безпеки клубів, будинків офіцерів повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, визначеним у розділі 1 цих Правил.
Спільне розміщення клубів з пожежо- і вибухонебезпечними виробництвами, лабораторіями, а також з дитячими установами, медпунктами і школами забороняється.
2.3.2. У будинках офіцерів і клубах ІІІа, ІІІб, ІV, ІVа, V ступеня вогнестійкості зали для глядачів і фойє допускається розміщати тільки на першому поверсі, у будинках ІІІ ступеня вогнестійкості – не вище другого поверху.
Розміщення залів для глядачів і фойє у підвальних та цокольних поверхах не допускається.
2.3.3. У будинках офіцерів і клубах не дозволяється застосовувати фанеру, шпалери, тканини й інші горючі матеріали для оздоблення стін і стель залів для глядачів та інших приміщень, а також улаштовувати фанерні і дощаті пустотні перегородки чи застосовувати горючі матеріали для заповнення перегородок і утеплення горищних перекриттів.
2.3.4. Усі горючі декорації, сценічне оформлення, драпірування в залах для глядачів, фойє мають бути важкозаймистими або обробленими вогнезахисними речовинами для надання їм таких властивостей. Дерев’яні конструкції сценічної коробки (колосники, робочі галереї тощо) повинні бути оброблені вогнезахисними засобами, що забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.
2.3.5. Зберігання майна, інвентарю й інших предметів у горищних приміщеннях, під сходовими маршами і площадками, сценами і підмостками для естрадних виступів, а також у підвалах, розташованих під залою для глядачів, забороняється.
2.3.6. Постійне чи тимчасове проживання особового складу в будинках офіцерів і клубах не допускається.
2.3.7. Застосування відкритого вогню в усіх приміщеннях будинку офіцерів (клуба) забороняється.
3.3.8. Використання будинків офіцерів і клубів для проведення новорічних ялинок дозволяється тільки за умови дотримання протипожежних заходів, викладених у підрозділі 4.2. НАПБ А.01.001-2004.
2.3.9. У разі обладнання приміщення проекційної двома стаціонарними чи напівстаціонарними постами, обслуговування їх під час демонстрування кінофільмів повинне здійснюватися двома кіномеханіками.
Другим кіномеханіком (помічником) може призначатися наказом по військовій частині особа, що має відповідне кваліфікаційне посвідчення та документ про проходження пожежно-технічного мінімуму.
2.3.10. У залах для глядачів повинно бути не менше двох евакуаційних виходів. Допускається улаштування одного виходу з амфітеатру, балкону і з переглядового залу спеціального призначення, якщо ці приміщення мають не більше ніж 50 місць.
У залах для глядачів клубів місткістю до 100 місць у разі наявності одного виходу безпосередньо назовні допускається використовувати як другий вихід вхід у залу для глядачів через фойє.
Шляхи евакуації із залу для глядачів не повинні проходити через приміщення, у яких можливе одночасне перебування більше 50 осіб.
2.3.11. Замикати двері залів для глядачів під час сеансів чи інших заходів дозволяється тільки запорами, що легко відкриваються, установленими з боку залу для глядачів.
2.3.12. Місткість залу для глядачів визначається із розрахунку не менше ніж 0,75 м2 підлоги на одного глядача (із врахуванням площі залу для глядачів від сцени до останнього ряду).
2.3.13. Розміщення крісел у залах для глядачів, з урахуванням кількості місць у ряді, відстані між рядами та спинками сидінь тощо, повинне здійснюватися відповідно до будівельних норм для видовищних установ і забезпечувати можливість швидкого і безпечного виходу людей з будинку.
2.3.14. Кількість установлених місць у ряді залу для глядачів повинна бути:
у будинках І –ІІІ ступеня вогнестійкості:
у разі односторонньої евакуації – не більше ніж 30;
у разі двосторонньої евакуації – не більше ніж 60;
у будинках ІІІа – V ступеня вогнестійкості:
у разі односторонньої евакуації – не більше ніж 15;
у разі двосторонньої евакуації – не більше ніж 30.
2.3.15. Стільці в залі для глядачів повинні бути з’єднані в рядах між собою і міцно прикріплені до підлоги.
2.3.16. У будинках офіцерів місткістю 800 місць і більше будівельний портал з боку сцени повинен бути обладнаний протипожежною завісою, що перекриває портал зверху і з кожної бокової сторони не менше ніж на 0,25 м.
Межа вогнестійкості стіни будівельного порталу, обладнаного протипожежною завісою, повинна бути не менше ніж 2,5 години.
2.3.17. У залах для глядачів забороняється:
затемнювати вікна за допомогою віконниць (для затемнення вікон можуть застосовуватися штори із щільної тканини);
вставляти у вікна ґрати чи металеві сітки;
улаштовувати фальшиві двері;
зберігати ЛЗР та ГР.
2.3.18. Зберігання декорацій, предметів бутафорії та іншого майна й обладнання в трюмах, на колосниках і робочих майданчиках забороняється. Ці приміщення і споруди повинні бути завжди вільні й утримуватися в чистоті.
2.3.19. У підсобних приміщеннях сцени (естради) забороняється:
зберігати порох і піротехнічні засоби в кількості, що перевищує необхідну для вистав (заходів) поточного дня (збереження допустимої кількості порохів і піротехнічних засобів дозволяється тільки в закритому на замок металевому ящику, в безпечному місці);
застосовувати ЛЗР та ГР;
застосовувати для освітлення свічки, гасові лампи й інші освітлювальні прилади з відкритим полум’ям.
2.3.20. У приміщеннях кіноапаратної підлога повинна бути виконана з негорючих чи з горючих матеріалів групи Г1, Г2 згідно з ДСТУ Б В.2.7-19-95 і не повинна сприяти утворенню пилу.
Для кіноапаратних, обладнаних кінопроекторами з лампами розжарювання, у проекційних допускається дерев’яна, щільно пригнана підлога.
2.3.21. Двері кіноапаратних повинні бути розміром не менше ніж 0,85 ( 2 метри, улаштовуватися з урахуванням розміщення технологічного устаткування і відкриватися в напрямку виходу назовні. В усіх приміщеннях кіноапаратної дозволяється улаштовувати дерев’яні двері без захисту їх від загоряння.
2.3.22. У кіноапаратних будинків офіцерів і клубів дозволяється зберігати не більше ніж дві програми кінофільмів, але не більше ніж сорок частин (рулонів) кіноплівки, покладеної в негорючі фільмостати.
У разі проведення в будинку офіцерів (клубі) тематичних вечорів, кінофестивалів тощо, як виняток, дозволяється розміщувати в фільмостатах чи в ящиках типу “ЯУФ”, “ФТ” до чотирьох кінопрограм.
2.3.23. Зберігання в приміщеннях кіноапаратної сторонніх речей і предметів забороняється. Обтиральний матеріал після використання необхідно зберігати в металевих ящиках, які щільно зачиняються. Обрізки та обривки кіноплівки необхідно збирати в окремий металевий ящик з кришкою. Ящики очищаються щодня після закінчення сеансу.
2.3.24. Забороняється допуск у приміщення кіноапаратної сторонніх осіб.
2.3.25. У приміщеннях кіноапаратної дозволяється вивішувати під склом тільки схеми монтажу кіноустановки з нумерацією всіх електричних ліній, графіки оглядів і ремонту устаткування, плакати й інструкції про техніку безпеки і пожежну безпеку.
2.3.26. У кіноапаратній повинно бути встановлене самостійне керування (вмикання і вимикання) групою чергового освітлення зали для глядачів.
2.3.27. Приміщення бібліотек, як правило, розміщують на першому або другому поверхах. Стелажі в бібліотеках повинні бути металевими. Центральний прохід повинен бути шириною не менше ніж 1,2 м, а прохід між торцями стелажів та стіною – не менше ніж 0,45 м.
2.3.28. Захаращувати книжками проходи між стелажами в бібліотеках та книгосховищах, а також складати книжки на підвіконнях та батареях опалення не дозволяється.
2.3.29. Місткість читального залу визначається з розрахунку 2,4 м2 площі на одне місце для читача.
2.3.30. Максимально допустиме завантаження приміщення фонду закритого зберігання визначають з розрахунку 2,5 м2 площі на 1 тисячу одиниць зберігання, а фонду відкритого зберігання – 4,5 м2 площі на 1 тисячу одиниць зберігання.
2.4. Їдальні військових частин, підприємства військової торгівлі
2.4.1. Стан пожежної безпеки їдалень військових частин, підприємств військової торгівлі повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, визначеним у розділі 1 цих Правил.
2.4.2. Установлювати в проходах обідніх залів їдалень військових частин, кафе столи, стільці й інші меблі, що перешкоджають руху, не допускається.
2.4.3. Закривання на замок дверей евакуаційних виходів під час перебування в їдальнях військових частин та на підприємствах військової торгівлі особового складу забороняється. Допускається застосування внутрішніх засувок, що легко відкриваються.
2.4.4. Будинки їдалень військових частин і підприємств військової торгівлі повинні бути обладнані системами оповіщення людей про пожежу (звукові, світлові, комбіновані) згідно з вимогами будівельних норм.
2.4.5. Проведення в їдальнях військових частин (кафе) масових заходів (свята новорічної ялинки, банкети тощо) дозволяється за наявності в приміщенні не менше двох евакуаційних виходів, обладнаних світловими покажчиками, і тільки за умови дотримання протипожежних заходів, викладених у підрозділі 4.2. НАПБ А.01.001-2004.
2.4.6. У будинках їдалень військових частин, кафе і підприємствах військової торгівлі забороняється:
залишати без догляду ввімкнені електричні і газові плити, духові, жарові шафи й інші нагрівальні прилади, а також печі, що топляться;
застосовувати сірники й інший відкритий вогонь для виявлення витоків газу із газопроводів і приладів;
встановлювати і зберігати в приміщеннях варочних цехів порожні і наповнені скрапленими газами балони;
улаштовувати на шляхах евакуації роздягальні;
оздоблювати стіни обідніх залів матеріалами з пожежною небезпекою, вищою ніж Г2, В2, Д2, Т2;
зберігати у підвальних приміщеннях балони з газами, ЛЗР, ГР, лаки, нітроемалі, товари побутової хімії, товари в аерозольній упаковці й інші товари, що мають підвищену пожежну небезпеку.
2.5. Лікувальні корпуси військових медичних закладів, військових санаторіїв, медичні пункти, аптеки
2.5.1. Стан пожежної безпеки лікувальних корпусів військових медичних закладів, військових санаторіїв, медичних пунктів, аптек повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, визначеним у розділі 1 цих Правил.
2.5.2. У багатоповерхових лікувальних закладах палати для важкохворих повинні розміщуватися на нижніх поверхах.
2.5.3. У кожній палаті слід передбачати встановлення світильника нічного освітлення, приєднаного до мережі аварійного освітлення. Керування нічним освітленням усіх палат слід передбачати одним вимикачем з поста чергової медичної сестри.
2.5.4. Перев’язочні, маніпуляційні, процедурні, пости чергових медсестер, приймальні відділення, лабораторії термінового аналізу, операційні блоки, реанімаційні повинні бути обладнані аварійним освітленням та аварійним живленням.
2.5.5. У палатах, лікувальних кабінетах і коридорах відділень офтальмології, ортопедо-травмотологічних і відновлювального лікування ортопедичного і неврологічного профілів необхідно передбачати влаштування поручнів.
2.5.6. Подача кисню хворим повинна здійснюватися зазвичай централізовано, з установленням балонів (не більше ніж 10) за межами будинку лікувального закладу у прибудованих спорудах з негорючих матеріалів або з центрального кисневого пункту (коли кількість балонів понад 10). Допускається встановлювати один кисневий балон біля зовнішньої негорючої стіни будинку закладу у металевій шафі. Центральний кисневий пункт слід розміщувати в будинку, що стоїть окремо, на відстані не менше ніж 25 м від будинків із постійним перебуванням хворих.
За відсутності централізованого постачання кисню порядок користування кисневими подушками визначається наказом (розпорядженням) керівника лікувального закладу.
2.5.7. Трубопроводи медичних газів повинні бути прокладені відкрито. Допускається сховане прокладання трубопроводів у разі забезпечення доступу до них.
2.5.8. Не допускається встановлювати газове обладнання безпосередньо у палатних відділеннях чи лікувально-поліклінічних приміщеннях.
2.5.9. У лабораторіях, на постах відділень, у кабінетах лікарів та старших медсестер допускається зберігання не більше 3 кг медикаментів і реактивів, що відносяться до ЛЗР та ГР (спирт, ефір, ацетон тощо), тільки у спеціальних негорючих шафах, що замикаються, з прикріпленими до них переліками допустимих до спільного зберігання речовин і матеріалів, а також норм їх зберігання. Шафа встановлюється на відстані не менше 1 м від опалювальних та нагрівальних приладів.
2.5.10. Для тимчасового зберігання використаних обтиральних та перев’язувальних матеріалів у приміщеннях для медичного обслуговування слід передбачити металеву урну з кришкою, що закривається. Після закінчення роботи в приміщенні вміст урни виноситься в спеціально відведені місця.
2.5.11. Матеріали та речовини в коморах, аптечних складських приміщеннях необхідно зберігати суворо за асортиментом, не допускається спільне зберігання ЛЗР з іншими матеріалами.
2.5.12. Аптеки дозволяється розміщувати як в окремому будинку, так і в громадських та житлових будинках. У громадських чи житлових будинках аптеки слід розміщувати на першому поверсі.
В аптеках, які містяться в будинках іншого призначення (у тому числі лікарняних корпусах), загальна кількість легкозаймистих та горючих медикаментів, реактивів (спирти, ефіри тощо) не повинна перевищувати 100 кг.
В аптеках допускається зберігати не більше двох балонів з киснем, які повинні бути закриті ковпаками і розміщені у вертикальному положенні в спеціальних гніздах та надійно закріплені.
2.5.13. Аптечні кіоски можна розміщувати на перших поверхах громадських та житлових будинків за наявності окремого входу, підведення інженерних комунікацій (водопостачання, каналізація, теплопостачання), наявності вентиляції та площі не менше ніж 21 м2, у тому числі 8 м2 – зона розміщення обладнання робочих місць персоналу, 10 м2 – зона обслуговування населення, 3 м2 – вбиральня.
2.5.14. Число місць у житлових корпусах санаторіїв І і ІІ ступенів вогнестійкості не повинне перевищувати 1000; ІІІ ступеня вогнестійкості – 150; ІІІа, ІІІб, ІV і V ступенів вогнестійкості – 50.
2.6. Дитячі дошкільні заклади
2.6.1. Стан пожежної безпеки дитячих дошкільних закладів повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, визначеним у розділі 1 цих Правил.
2.6.2. Обслуговуючий персонал повинен пройти навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у відповідності з НАПБ Б.02.005-2003 Типові положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України (далі – НАПБ Б.02.005-2003).
2.6.3. Стоянка автотранспорту на території дитячих дошкільних закладів дозволяється на відстані не менше ніж 10 м від будинків за умови забезпечення вільних проїздів і проходів до споруд.
2.6.4. Не дозволяється залишати на території, а також поблизу будинків і споруд дитячих дошкільних закладів бочки з ЛЗР і ГР, балони із скрапленими і стисненими газами, порожні бочки та балони, спалювати відходи, влаштовувати відкриті кухонні печі.
2.6.5. Меблі та обладнання в приміщеннях слід розміщувати так, щоб вони не перешкоджали евакуації.
2.6.6. У період перебування дітей у будинках допускається замикати двері евакуаційних виходів лише зсередини за допомогою запорів (засувів, крючків тощо), які легко (без ключів) відмикаються.
2.6.7. Будинки дитячих дошкільних закладів повинні бути обладнані засобами оповіщення про пожежу згідно з вимогами будівельних норм.
2.6.8. Дитячі дошкільні заклади мають бути забезпечені електричними ліхтарями на випадок вимкнення електроенергії.
2.7. Навчальні корпуси військових навчальних закладів і службові корпуси наукових (проектних) установ
2.7.1. Стан пожежної безпеки навчальних корпусів військових навчальних закладів і службових корпусів наукових (проектних) установ повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, викладеним у розділі 1 цих Правил.
2.7.2. Після закінчення занять у навчальних корпусах військових навчальних закладів (наприкінці робочого дня в наукових установах) усі вибухопожежонебезпечні речовини та матеріали повинні бути прибрані з навчальних класів, кабінетів, майстерень у спеціально виділені та обладнані приміщення.
Кошики та ящики для паперу повинні регулярно спорожнятися, а сміття виноситися за межі будинків у спеціально відведені місця.
Забороняється зберігати меблі, прилади, моделі, речі, приладдя, будівельні та інші матеріали під фальшпідлогою лекційних залів і аудиторій, а також використовувати цей простір для інших цілей.
2.7.3. У навчальних закладах і наукових установах забороняється використовувати електронагрівальні пристрої для проведення занять або дослідів за межами спеціально відведених та обладнаних приміщень.
Не дозволяється розміщати в будинках діючих навчальних закладів і наукових установ вибухо- та пожежонебезпечні приміщення та склади (за винятком лабораторій), у тому числі на засадах оренди.
2.7.4. Зберігання фільмокопій, діапозитивів, слайдів, магнітних стрічок тощо повинне здійснюватися в обмежених кількостях, лише для забезпечення навчального процесу і проведення наукових досліджень відповідно до затверджених програм і в приміщеннях лаборантських (препараторських) при відповідних кабінетах.
2.7.5. Відповідальний виконавець науково-дослідної (дослідної, дослідно-конструкторської) роботи повинен вжити необхідних запобіжних заходів для забезпечення пожежної безпеки під час проведення досліджень, дослідів, випробувань.
2.7.6. Зберігання в лабораторіях речовин і матеріалів повинне здійснюватись за асортиментом із врахуванням їх пожежонебезпечних фізико-хімічних властивостей, сумісності, а також вимог НАПБ А.01.001-2004. Сумісне зберігання речовин, хімічна взаємодія яких може викликати вибух чи пожежу, не допускається.
2.7.7. Робочі поверхні столів, стелажів, витяжних шаф, які призначені для роботи з вибухонебезпечними рідинами і речовинами, повинні мати покриття з негорючих матеріалів. Для роботи з кислотами, лугами й іншими хімічно активними речовинами столи і шафи потрібно виготовляти з матеріалів, стійких до їх впливу, із пристроєними бортиками з негорючого матеріалу висотою не менше ніж 2 см (для запобігання протіканню рідини за межі шафи, столу).
2.7.8. Припливно - витяжна вентиляція в усіх приміщеннях лабораторії, в яких використовуються ЛЗР та ГР, повинна вмикатися за 30 хв. до початку роботи і вимикатися тільки після закінчення робочого дня.
Повітроводи з витяжних шаф і стінки витяжних шаф повинні періодично, залежно від характеру проведеної роботи, очищатися від відкладень.
Порядок і терміни очищення повинні визначатися розробленою для конкретної лабораторії інструкцією.
2.7.9. Конференц-зали та актові зали, зали зборів, зальні приміщення розміщуються на поверхах відповідно до чинних будівельних норм залежно від ступеня вогнестійкості будинку та місткості залу.
2.7.10. Стіни та стелі актових залів, конференц-залів (крім залів, розташованих у будинках V ступеня вогнестійкості) забороняється оздоблювати матеріалами з пожежною небезпекою, вищою ніж Г2, В2, Д2, Т2.
Для оздоблення підлоги дозволяється використовувати штучне килимове покриття, що не поширює вогонь і не виділяє під час горіння токсичних речовин, яке слід наклеювати на негорючу основу.
2.7.11. Місткість конференц-залів, навчальних аудиторій визначається з розрахунку не менше ніж:
1,25 м2 площі на одну особу в приміщеннях з кількістю місць до 150, з пюпітрами біля крісел;
1,1 м2 площі – у приміщеннях з кількістю місць до 150, без пюпітрів біля крісел;
1,1 м2 площі – у приміщеннях з кількістю місць понад 150, з пюпітрами біля крісел;
1 м2 площі – у приміщеннях з кількістю місць понад 150, без пюпітрів біля крісел.
2.7.12. Місткість актових залів має відповідати вимогам норм проектування, а в разі відсутності таких норм визначатися з розрахунку не менше ніж 0,75 м2 площі залу на одну особу.
2.8. Спортивно-тренувальні споруди та приміщення
2.8.1. Стан пожежної безпеки спортивно-тренувальних споруд та приміщень (спортивних залів) повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, які зазначені у розділі 1 цих Правил.
2.8.2. Необхідність обладнання спортивно-тренувальних споруд системами оповіщення про пожежу визначається в залежності від вимог будівельних норм.
2.8.3. Замикати двері спортивного залу під час проведення змагань, тренувань чи інших заходів дозволяється тільки запорами, що легко відкриваються, установленими всередині залу.
Під час проведення змагань, інших заходів з масовим перебуванням людей спортивно-тренувальні споруди та приміщення повинні бути забезпечені засобами гучномовного оповіщення.
2.8.4. Пристосування для закріплення тимчасових конструкцій для сидіння глядачів, а також закріплення помостів, естрад, рингів тощо повинні утримуватися у справному стані. Під час встановлення таких конструкцій потрібно прораховувати необхідну ширину евакуаційних шляхів.
2.8.5. Кількість місць у спортивних залах не повинна перевищувати встановлену будівельними нормами.
2.8.6. У разі безстелажного зберігання спортінвентарю, збірно-розбірних конструкцій залів, об’ємних покриттів залів та інших матеріалів їх слід укладати в штабелі на площі, не більшій ніж 100 м2.
2.8.7. Спортінвентар та інші матеріали зберігають на стелажах таким чином, щоб вони не виступали за габарити стелажів.
2.8.8. У спортивних залах складування горючих матеріалів, а також улаштування приміщень з конструкціями з горючих матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-19-95 безпосередньо під вузлами кріплення металевих та дерев’яних тримальних конструкцій забороняється.
2.8.9. Для зберігання спортивного інвентарю, виготовленого із застосуванням поролону та інших синтетичних матеріалів з високою питомою теплоємністю, що виділяють під час горіння токсичні речовини, використовують приміщення, відокремлені від інших приміщень протипожежними перегородками та перекриттями.
Поролонові мати, складені в межах залів у штабелі, слід вкривати брезентом, просоченим вогнезахисними сумішами.
2.8.10. Стрілецькі тири можуть бути розміщені як в окремо розташованих будинках, так і в будинках іншого призначення. Можливість розміщення тирів у будинках різного призначення визначається згідно із вимогами будівельних норм. Підлога, стеля і стіни (за винятком кулеуловлювача) будинків (приміщень) повинні бути з негорючих матеріалів.
2.8.11. У разі розміщення стрілецького тиру в підвальних (цокольних) поверхах будинків іншого призначення допускається влаштовувати вихід окремими сходами, що ведуть до першого поверху. Вихід на загальні сходи не допускається.
2.8.12. Матеріали для оздоблення стін та стель (у тому числі звукоізоляційні) слід застосовувати залежно від місткості тиру та відповідно до вимог будівельних норм.
У разі використання для облицювання дерев’яної рейки, деревно-стружкових та деревно-волокнистих плит вони повинні бути оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності згідно з ГОСТ 16363-98 Средства огнезащитные для древесины. Методы определения огнезащитных свойств. Поверхні облицювання або настилу, які щільно прилягають до поверхні стін, що облицьовуються, допускається не піддавати вогнезахисній обробці.
2.8.13. У приміщеннях для чищення спортивної зброї необхідно передбачати металевий ящик для збирання промасленого ганчір’я. Після закінчення роботи тиру або стрільбища цей ящик очищують, а його вміст видаляють у спеціально визначене місце.
Кімнати для зберігання зброї, боєприпасів та спеціальних засобів відокремлюють від решти приміщень стінами з негорючих матеріалів з дверима з важкогорючих або негорючих матеріалів. Межа вогнестійкості стін та дверей повинна бути не менше ніж 45 хв.

2.9. Лазні та сауни
2.9.1. Стан пожежної безпеки будинків та приміщень лазень і саун повинен відповідати вимогам, визначеним у розділі 1 цих Правил.
2.9.2. Під час миття у лазні (приймання душу) військовослужбовців строкової служби для догляду за додержанням порядку, а також виконання вимог пожежної безпеки повинен призначатися черговий лазні.
2.9.3. Меблі в приміщенні для переодягання особового складу розміщуються так, щоб вони не перешкоджали евакуації особового складу під час пожежі.
2.9.4. Складувати білизну слід тільки в відведених для цього приміщеннях (місцях). Місця складування білизни не повинні розміщуватись на шляхах евакуації особового складу.
2.9.5. Приміщення для миття особового складу забезпечуються гумовими килимками або дерев’яними підставками для застилання підлоги.
2.9.6. Розміщувати вбудовані лазні сухого жару вище другого поверху, у підвальних поверхах, під трибунами, у дитячих дошкільних закладах, а також під приміщеннями та суміжно з приміщеннями, у яких перебуває понад 100 осіб, не допускається.
2.9.7. Вбудовані сауни дозволяється розміщувати в приміщеннях, які мають один евакуаційний вихід безпосередньо назовні і відокремлені від суміжних приміщень протипожежними перегородками та перекриттями з межею вогнестійкості 45 хв.


3. Особливі вимоги пожежної безпеки до виробничих будинків, приміщень, ділянок
3.1. Стан пожежної безпеки виробничих будинків, приміщень, ділянок повинен відповідати вимогам, визначеним у розділі 1 цих Правил.
3.2. Спецодяг повинен зберігатися у відокремлених приміщеннях (відділених від приміщень цеху протипожежними перегородками та перекриттями з межею вогнестійкості 45 хв.) в металевих шафах з отворами для провітрювання в розвішеному вигляді.
Промаслений спеціальний одяг повинен зберігатися поза виробничими приміщеннями (цехами) у спеціальних шафах у розгорнутому вигляді.
Залишати в кишенях спеціального одягу промаслені обтиральні матеріали забороняється.
3.3. Для складування використаного ганчір’я в усіх приміщеннях і на майданчиках, де проводяться роботи, слід встановлювати металеві ящики з кришками. Ящики в міру накопичення, а також після закінчення робіт повинні звільнятися від ганчір’я.
3.4. Зберігання у виробничих приміщеннях ЛЗР і ГР дозволяється тільки в металевій герметичній, добре закупореній тарі в кількості, що не перевищує змінної потреби. Тара з фарбами, лаками, розчинниками та іншими ЛЗР і ГР повинна зберігатися в металевих шафах. Після закінчення роботи ЛЗР, ГР, а також балони з горючими газами (далі – ГГ) повинні виноситися з цехів у спеціальні комори або на склад.
3.5. Приміщення для фарбувальних і фарбоприготувальних робіт, миття і знежирення деталей, приміщення з петролатумними ваннами, а також інші приміщення, у яких використовуються ЛЗР і ГР, повинні бути обладнані самостійною примусовою припливно-витяжною вентиляцією та системами місцевих відсмоктувачів від фарбувальних камер, постів ручного фарбування, сушильних камер, ділянок знежирювання, масляних ванн, ванн з петролатумом тощо.
3.6. Вентилятори витяжних систем вентиляції фарбувальних дільниць, фарбувального та сушильного обладнання слід застосовувати у вибухобезпечному виконанні.
3.7. Ванни для миття і знежирення виробів з використанням ЛЗР та ГР, термічні, просочувальні ванни, ванни з охолоджуючими ГР, масляні ванни для загартовування виробів з металу повинні бути обладнані кришками. Ці кришки, а також пристрої для їх кріплення повинні бути з металу, що не може бути джерелом утворювання іскор у разі удару. Після закінчення роботи ванни повинні закриватися кришками.
Ці ємності (ванни) слід обладнувати пристроями аварійного зливання в підземні резервуари, які розміщуються поза будинками.
Аварійні ємності розміщуються поза будинком на відстані не менше 1 м від глухої стіни та не менше 5 м від стіни з отворами.
3.8. У цехах (майстернях) дозволяється зберігати матеріали, вироби, ремонтний фонд у кількості, яка не перевищує фактичну змінну потребу.
Тимчасове зберігання ремонтного фонду, матеріалів, устаткування тощо допускається на відстані не ближче ніж 20 м від будинків на спеціально відведеному для цього складі (коморі) або майданчику.
3.9. Цехи, ділянки, установки фарбування, знежирення і миття виробів
3.9.1. Стан пожежної безпеки цехів, ділянок, установок фарбування, знежирення і миття виробів повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, зазначеним у пунктах 3.1 – 3.6, 3.8 цих Правил.
3.9.2. Забороняється здійснювати фарбувальні роботи, миття та знежирення виробів з використанням ЛЗР і ГР з відключеною системою вентиляції. Необхідно передбачати захисне блокування, яке унеможливлює подачу матеріалів (або стисненого повітря) до розпорошувальних пристроїв у разі припинення роботи вентиляції. Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень повинні мати звукову та світлову сигналізацію, яка сповіщає про припинення їх роботи.
3.9.3. Сушильні камери для пофарбованих виробів мають бути обладнані виробничою автоматикою, яка відключає нагрівальні прилади в разі піднімання температури вище встановлених меж. Дозволяється ручне відключення сушильного обладнання в разі постійного спостереження за ним обслуговуючого персоналу.
Сушильні камери періодичної дії перед кожним завантаженням повинні очищатися від виробничого сміття.
3.9.4. Ділянки миття та знежирювання виробів з використанням ЛЗР або ГР, а також у термічних ваннах повинні розміщуватися в окремих приміщеннях або на відокремлених виробничих ділянках (постах), обладнаних системами примусової припливно-витяжної вентиляції.
3.9.5. Знежирення деталей двигунів, які працюють на етильованому бензині, дозволяється здійснювати промиванням гасом тільки у спеціально виділених для цієї мети місцях.
3.9.6. Використані після миття ЛЗР та ГР зберігати на постах миття забороняється. Їх слід тримати у спеціально призначених місцях у щільно закритій тарі.
3.9.7. Не допускається застосовувати для миття і знежирювання виробів рідини невідомого складу.
3.9.8. Забороняється застосовувати бензин для миття деталей, протирання автомобілів та обладнання.
Пролиті ЛЗР та ГР слід негайно прибрати, а місця розлиття засипати піском.
3.10. Деревообробні цехи, ділянки, майстерні
3.10.1. Стан пожежної безпеки деревообробних цехів, ділянок, майстерень повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, зазначеним у пунктах 3.1 – 3.4, 3.8 цих Правил.
3.10.2. Технологічне обладнання деревообробних виробництв, приладів опалення і електрообладнання треба очищати від пилу, стружки та інших горючих матеріалів кожної зміни, а будівельні конструкції і світильники – не менше одного разу на два тижні.
3.10.3. Для вилучення відходів деревообробні верстати повинні бути обладнані місцевою примусовою витяжною вентиляцією. Забороняється робота на верстатах за відключених систем вентиляції. Місця виділення деревного пилу повинні бути закриті кожухами, підключеними до місцевої примусової витяжної вентиляції.
3.10.4. Двері та люки пилозбиральних камер і циклонів під час їх експлуатації мають бути зачинені, горючі відходи, зібрані в камерах та циклонах, треба своєчасно видаляти. Не допускається перевантаження пилозбиральних камер і циклонів.
3.10.5. Деревообробні та шліфувальні верстати повинні бути надійно заземлені для відведення зарядів статичної електрики. Необхідно слідкувати за тим, щоб частини верстатів, які труться, не нагрівалися до температури займання деревного пилу (+2250С).
3.10.6. Необхідно дотримуватися термінів змащування частин устаткування і підшипників.
3.10.7. Для кожної сушарки мають бути встановлені гранично допустимі норми завантаження матеріалами і температурний режим роботи.
У всіх сушарках терморадіального типу з безперервним рухом матеріалів (виробів) необхідно передбачати автоматичне відключення системи обігріву в разі раптової зупинки конвеєра.
3.10.8. Під час сушіння деревини електричним струмом високої частоти в сушарнях електроди повинні бути справними та забезпечувати щільне приєднання їх до деревини, щоб уникати іскріння.
3.10.9. Сушарні лісоматеріалів потрібно обладнувати стаціонарними установками парогасіння або дренчерними системами пожежогасіння.
3.10.10. У деревообробних майстернях забороняється:
зберігати лісоматеріали в кількості, яка перевищує змінну потребу;
залишати після закінчення роботи неприбрану продукцію, стружки, тирсу, пил деревини, мастило, оливу, лаки, клей та інші горючі речовини і матеріали;
експлуатувати лісопильні рами, круглопильні, фрезерні та інші верстати й агрегати в разі торкання пилами огорож, перекосу рами, ослаблення і неправильної підгонки повзунів, несправності систем охолодження та змащення, нагрівання підшипників понад +700С, вимкнення систем місцевої вентиляції або за їхньої відсутності, а також у разі порушення герметичності повітроводів;
залишати електроустановки під напругою без нагляду.
3.11. Цехи, ділянки гарячої обробки металів
3.11.1. Стан пожежної безпеки цехів, ділянок гарячої обробки металів повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, зазначеним у пунктах 3.1 – 3.3, 3.5 – 3.8 цих Правил.
3.11.2. Баки з оливами у цехах гарячої обробки металів дозволяється встановлювати в спеціальних окремих приміщеннях, відокремлених від суміжних приміщень стінами (перегородками) та перекриттями з негорючих матеріалів, або поза цехом на спеціальних опорах або кронштейнах.
3.11.3. У цехах гарячої обробки металів забороняється:
прокладати трубопроводи для ЛЗР та ГР по стінах;
прокладати незахищені трубопроводи для ЛЗР та ГР по підлозі;
зберігати будь-які горючі матеріали.
3.11.4. Не допускається експлуатація масляних загартувальних ванн, нагрітих до температури, вищої за температуру спалаху масел, які використовуються, та соляних ванн, нагрітих до температури вище ніж +550 0С.
3.11.5. У ливарних цехах (ділянках) приміщення для приготування суспензії з попереднім гідролізом етилсилікату (або змішаним способом) належать до вибухопожежонебезпечних і повинні розміщуватись біля зовнішньої стіни будинку з приляганням до них найбільш довгої сторони приміщення. Виходи з цих приміщень в інші приміщення, що відносяться за пожежною небезпекою до категорії Г, повинні передбачатись через тамбур-шлюзи з протипожежними дверима.
3.11.6. Технологічні джерела шкідливих виділень (обладнання для приготування вогнетривкої суспензії, обсипання та обмазування моделей) повинні бути загерметизовані, а в разі неможливості герметизації забезпечені місцевою примусовою витяжною вентиляцією.
3.11.7. Над ділянками цехів з печами і ємностями з розплавленими металами, соляними загартовувальними ваннами забороняється улаштовувати пристрій внутрішнього відведення води з покриття даху будинку.
3.11.8. Приміщення для загартовування металів у масляних і соляних ваннах відокремлюються одне від одного та від інших приміщень стінами, виконаними із негорючих матеріалів
3.12. Друкарні, картографічні виробництва
3.12.1. Стан пожежної безпеки друкарень, картографічних виробництв повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, зазначеним у пунктах 3.1 – 3.6, 3.8 цих Правил.
3.12.2. Столи і шафки (тумбочки) у відділеннях машинного набору повинні бути покриті листовою нержавіючою чи оцинкованою сталлю або термостійкою пластмасою.
3.12.3. Чистити друкарське, картографічне обладнання за допомогою ЛЗР і ГР необхідно в ізольованому приміщенні, обладнаному примусовою витяжною вентиляцією.
В окремих випадках допускається чищення в спеціальній негорючій шафі безпосередньо в лінотипному відділенні, обладнаному місцевою примусовою витяжною вентиляцією.
3.12.4. Підлога в гарто-плавильних відділеннях повинна бути з негорючих вогнестійких матеріалів.
3.12.5. Просочувати фільтрувальний картон бакелітовим лаком дозволяється тільки на спеціальних столах, виконаних з негорючих матеріалів та обладнаних місцевою примусовою витяжною вентиляцією.
3.12.6. Температура в термостаті під час розігрівання воскової композиції не повинна перевищувати +80°С.
3.12.7. Графітування матричного матеріалу необхідно робити в спеціальному закритому апараті за включеної витяжної вентиляції.
3.12.8. Не дозволяється поливати матричний матеріал (вініпласт, воскову масу, свинець) розчином каучуку в бензині, графітувати відкритим способом на тралері преса чи на тралері нагрівального пристрою, а також сушити його над опалювальними і нагрівальними приладами.
3.12.9. Обрізки фотоплівки необхідно збирати в негорючі ящики з кришками, які щільно закриваються.
Після закінчення роботи у фотолабораторіях і приміщеннях із проявними установками проявлені плівки необхідно здавати на збереження в архів. Дозволяється зберігати плівку в кількості до 10 кг у вогнетривкій шафі.
3.12.10. Настільні ліхтарі монтажних столів і ретушерських пультів повинні мати подвійне засклення. Забороняється працювати на монтажних столах із розбитим матовим склом і заміняти його на звичайне прозоре з паперовим розсіювачем.
3.12.11. Забороняється:
підвішувати на металоподавач відливних машин вологі зливки;
завантажувати відливний казан набірними матеріалами, забрудненими фарбами і горючими речовинами;
залишати на складальних машинах чи зберігати біля них ЛЗР і ГР, які використовуються для миття, а також маслянки з мастильними маслами;
підходити до відливального апарата і працювати на машині в спецодязі, просоченому ЛЗР та ГР;
користуватися для змивання набору і форм ЛЗР та ГР.
3.13. Цехи, ділянки, лабораторії гальванічних покриттів
3.13.1. Стан пожежної безпеки цехів, ділянок, лабораторій гальванічних покриттів повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, зазначеним у пунктах 3.1 – 3.3 цих Правил.
3.13.2. Працівники цехів, ділянок, лабораторій гальванічних покриттів зобов’язані знати, яку пожежну небезпеку становлять хімічні речовини і матеріали, що застосовуються, та дотримуватись заходів безпеки під час роботи з ними.
Зберігання речовин та матеріалів повинне проводитись згідно із асортиментом із врахуванням їх пожежонебезпечних фізико-хімічних властивостей (здатності до окислення, самонагрівання, займання у разі потрапляння вологи, взаємодії з повітрям), а також вимог НАПБ А.01.001-2004.
3.13.3. Гальванічні відділення, які розміщені в одному будинку з іншими виробництвами, повинні бути відокремлені від сусідніх приміщень пилогазонепроникними протипожежними перегородками з межею вогнестійкості 45 хв.
3.13.4. У місцях отворів, у внутрішніх стінах і перегородках, що відокремлюють гальванічне відділення від інших приміщень, коридору та сходової клітки, слід передбачати тамбур-шлюзи з постійним підпором повітря 20 Па (2 кгс/м2). Двері тамбур-шлюзів повинні бути протипожежними 2 типу.
3.13.5. Робочі поверхні столів, стелажів витяжних шаф, призначених для роботи з пожежовибухонебезпечними рідинами та речовинами, повинні мати негорючі покриття.
Столи та шафи, на (у) яких проводяться роботи з кислотами, лужними та іншими хімічно активними речовинами, повинні бути виконані з матеріалів, стійких до їх впливу, з улаштуванням бортиків з негорючого матеріалу для запобігання розливанню рідини за межі шафи, стола.
3.13.6. Усі роботи, пов’язані з можливістю виділення токсичних або пожежовибухонебезпечних парів та газів, повинні проводитись лише у витяжних шафах, які належить утримувати у справному стані. Користуватись витяжними шафами з розбитим склом або несправною вентиляцією забороняється.
3.13.7. Скляний посуд з кислотами, лугами та іншими їдкими речовинами дозволяється переносити лише у спеціальних металевих або дерев’яних ящиках, викладених усередині азбестом. Для сірчаної та азотної кислот використання дерев’яних ящиків, корзин та стружки допускається за умови їх обробки вогнезахисною сумішшю.
3.13.8. Зберігати термоси з рідким повітрям та киснем в одному приміщенні з легкозаймистими речовинами, жирами та маслами забороняється.
3.13.9. Лужні метали слід зберігати у збезводненому гасі чи маслах, без доступу повітря, у товстостінному посуді, що ретельно закупорений. Склянки з лужними металами необхідно розміщувати в металевих ящиках з кришками, що щільно закриваються, стінки і дно яких викладені азбестом.
3.13.10. Застосовувати вогонь для виявлення витікань газу з газопроводу та газових приладів не дозволяється.
3.13.11. Балони із стисненими, скрапленими та розчиненими ГГ необхідно встановлювати поза будинками в металевих шафах. Шафи повинні мати прорізи або жалюзійні ґратки для провітрювання. Забезпечення виробничих приміщень цими газами, а також киснем повинне проводитись, як правило, централізовано.
3.13.12. Припливно-витяжна вентиляція в усіх виробничих приміщеннях повинна вмикатися не пізніше ніж за 5 хвилин до початку робочого дня та вимикатися після закінчення роботи. Проводити роботи за несправної вентиляції забороняється.
3.13.13. У цехах, ділянках, лабораторіях гальванопокриттів забороняється:
проводити миття підлог, обладнання, інструментів ЛЗР або ГР;
сушити обтиральні матеріали і одяг на трубопроводах та батареях систем опалення;
проводити прибирання розлитих ЛЗР або ГР за ввімкнених пальників;
залишати без нагляду установки, які працюють;
зливати в систему каналізації залишки горючої продукції, відпрацьовані реактиви та інші хімічні речовини без попередньої нейтралізації та знежирення.
4. Особливі вимоги пожежної безпеки до парків озброєння та військової техніки
4.1. Стан пожежної безпеки парків озброєння та військової техніки (далі – ОВТ) повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, зазначеним у розділі 1 цих Правил.
4.2. В парках ОВТ повинен бути розроблений План виводу техніки в разі оголошення тривоги.
4.3. Для забезпечення негайного виводу машин у разі пожежі щоденно повинен призначатися черговий тягач та наряд військовослужбовців. Черговий тягач укомплектовується засобами евакуації і пожежогасіння (жорстким і гнучкими зчепленнями, трьома порошковими вогнегасниками типу ВП-5, ящиком з піском ємністю не менше ніж 0,5 м3, покривалом з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті).
4.4. Територія парків ОВТ повинна бути забезпечена основним та запасним виїздами. Для кожної групи машин повинно бути передбачено запасні виїзди з розрахунку на кожні 60-80 колісних або 40 гусеничних машин 1 виїзд.
4.5. Для пожежогасіння територія парку ОВТ повинна бути обладнана пожежними водоймами або гідрантами.
Загальна ємність пожежних водоймищ повинна бути:
для парків батальйонів – не менше ніж 50 м3;
для парків полків – не менше ніж 100 м3.
4.6. Відпрацьоване мастило повинне зберігатися в спеціальному будинку (приміщенні) з негорючих матеріалів або в підземних резервуарах.
4.7. Не дозволяється експлуатація газобалонних автомобілів з несправною газовою апаратурою та за наявності витікання газу через нещільні з’єднання, а також в’їзд (зберігання) автомобілів у приміщення, коли газова апаратура не справна.
4.8. Сховища, навіси, майданчики відкритого зберігання ОВТ
4.8.1. У разі розміщення ОВТ у сховищах у два ряди техніка другого ряду повинна бути з’єднана з технікою першого ряду гнучкими зчепленнями.
4.8.2. Під горючими (дерев’яними) навісами дозволяється зберігати не більше 20 одиниць техніки.
4.8.3. У сховищах відстань між ОВТ, а також між ОВТ та стінами (воротами) сховищ повинна бути не менше 1 м.
4.8.4. На майданчиках відкритого зберігання ОВТ розміщують групами, не більше 200 одиниць техніки у кожній.
Відстань між групами, між групами та будинками ІІІ – V ступеня вогнестійкості повинна бути не менше 20 м, між групами і будинками І та ІІ ступеня вогнестійкості – не менш 15 м. Відстань у групі між рядами техніки має бути не менше 10 м, між технікою у ряді – не менше ніж 1,5 м.
4.8.5. Автомобілі-цистерни і спеціально обладнана техніка, призначені для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикачі для відключення акумуляторної батареї автомобіля, два порошкових вогнегасники ВП-5, один вуглекислотний – ВВК-7, покривало з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящик із сухим піском ємністю не менш як 0,5 м3, лопату. Вихлопні труби в них повинні бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.
4.9. Пункти технічного обслуговування і ремонту ОВТ
4.9.1. Стан пожежної безпеки пунктів технічного обслуговування і ремонту (далі – ПТОР) ОВТ повинен відповідати вимогам, визначеним у розділі 3 цих Правил.
4.9.2. ПТОР ОВТ повинні бути відділені від сховищ (боксів) зберігання ОВТ протипожежними перегородками з межею вогнестійкості 45 хв.
4.9.3. У ПТОР ОВТ не дозволяється здійснювати капітальний та середній ремонт техніки з баками, наповненими пальним (газобалонних автомобілів – коли заповнені газом балони), та картерами, заповненими мастилом.
Під час ремонту бензобаків необхідно попередньо промити їх гарячою водою або розчином каустичної соди, продути парою, просушити гарячим повітрям до повного видалення залишків ЛЗР. Очищення слід здійснювати на відкритому повітрі або у вентильованому приміщенні, а зварювання чи паяння – з відкритими отворами бензобаків та заповненням резервуара водою.
4.9.4. Під час виконання робіт із знежирювання, миття та фарбування необхідно дотримуватися вимог пожежної безпеки, визначених у пунктах 3.9.1 – 3.9.8 цих Правил.
Застосування для миття та знежирення ЛЗР та ГР дозволяється лише в тих випадках, коли існуючі негорючі речовини і безпечні методи не забезпечують необхідної за технологією чистоти обробки деталей.
4.9.5. Перед проведенням фарбування та сушіння транспортних засобів їх бензобаки слід знімати або проводити заходи з їх очищення (пропарювання, сушіння тощо).
4.9.6. Під час проведення ремонту військової техніки, яка працює на газовому паливі, пов’язаного з виконанням зварювальних та фарбувальних робіт (включаючи штучне сушіння), газовий балон повинен бути знятий з техніки.
Розхідні баки виробничих печей та агрегатів ємністю більше ніж 1 м3, які працюють на рідкому паливі, встановлюються в окремих ізольованих приміщеннях, а ємністю до 1 м3 – на стінах, виконаних з негорючих матеріалів, на відстані не менше 5 м від агрегатів.
4.9.7. Порядок зберігання спецодягу викладено у пункті 3.2. цих Правил.
4.10. Акумуляторно-зарядні станції
4.10.1. Акумуляторщиком може призначатися особа, яка має відповідне кваліфікаційне посвідчення.
4.10.2. Стаціонарні акумуляторно-зарядні станції (далі – САЗС) повинні розміщуватися в будинках І або ІІ ступеня вогнестійкості. Дозволяється розміщувати САЗС у будинках технічного обслуговування і ремонту ОВТ, відокремлених від інших приміщень протипожежною перегородкою з межею вогнестійкості 45 хв. і обладнаних самостійним виходом назовні.
4.10.3. Електрообладнання приміщення зарядки САЗС повинне відповідати класу вибухопожежонебезпечної зони класу 1 відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.32-01.
4.10.4. Приміщення зарядки САЗС повинні бути обладнані самостійною примусовою припливно-витяжною вентиляцією в вибухобезпечному виконанні. Місця зарядки акумуляторів повинні бути обладнані системами місцевої примусової витяжної вентиляції.
4.10.5. У приміщенні зарядки акумуляторних батарей включення зарядного пристрою та припливно-витяжної вентиляції повинне бути зблоковане. Проведення зарядки акумуляторів без працюючої вентиляції категорично забороняється.
4.10.6. В САЗС дозволяється тільки центральне водяне опалення, у межах приміщення для зарядки акумуляторів труби повинні бути гладкі, з’єднані між собою зваркою, фланцеві з’єднання та встановлення вентилів забороняються.
4.10.7. Акумуляторні батареї, встановлені для зарядки, повинні з’єднуватися затискачами або пласкими наконечниками, які мають надійний електричний контакт і унеможливлюють іскроутворення. З’єднувати зажими акумуляторних батарей дротом шляхом “закручування” забороняється.
Підключення та відключення акумуляторних батарей для заряджання проводять тільки за вимкнутого зарядного пристрою.
4.10.8. Контроль за ходом заряджання повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра тощо). Перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням забороняється.
4.10.9. Заряджання акумуляторних батарей повинне проводитися за відкритих пробок.
4.10.10. Двері у приміщенні для зарядки акумуляторів повинні бути обладнані пристроями для самозачинення і відповідати вимогам ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об’єктів будівництва.
4.10.11. У приміщенні зарядки акумуляторів забороняється:
курити і користуватись відкритим вогнем;
користуватись електронагрівальними приладами;
використовувати тимчасові електромережі;
заряджати кислотні і лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні;
перебувати стороннім осібам;
користуватись апаратами та інструментами, які можуть дати іскру в разі удару;
зберігати кислоти і луги в кількостях, що перевищують змінну потребу;
залишати спецодяг, сторонні предмети і горючі матеріали.
4.11. Пункти заправки пальним
4.11.1. Пункти заправки пальним (далі – ПЗП) повинні розміщуватися в будинках, спорудах або приміщеннях з негорючих матеріалів.
4.11.2. До роботи на ПЗП допускаються особи, які пройшли навчання у відповідності з вимогами НАПБ Б.02.005-2003 та мають на це відповідне посвідчення.
4.11.3. Місця заправлення та зливання нафтопродуктів мають бути освітлені вночі.
4.11.4. Кришки зливних та замірювальних труб, люків оглядових та зливних колодязів повинні утримуватись закритими.
Кришки оглядових та приймальних колодязів можна відкривати тільки для вимірювання та відбору проб, під час зливних операцій і проведення профілактичних заходів.
4.11.5. Під час грози зливання-наливання нафтопродуктів, заправлення автотранспорту на ПЗП забороняється.
4.11.6. Один раз на рік – улітку – за сухого ґрунту роздавальні колонки повинні перевірятися на електричний опір, про що складається акт.
Кожне технічне обслуговування (далі – ТО), ремонт, перевірку роздавальних колонок слід фіксувати в журналі обліку ремонту обладнання.
4.11.7. Будь-які протікання пального із трубопроводів або іншого обладнання ПЗП необхідно негайно усувати, пролите пальне слід негайно прибрати, а місця розлиття засипати піском.
4.11.8. Відстань між автомобілем, танком, бойовою машиною піхоти (далі – БМП), бронетранспортером (далі – БТР) тощо, який заправляється, та автомобілем, що стоїть за ним, має бути не менше ніж 3 м, а відстань між усіма іншими автомобілями у черзі – не менше ніж 1 м. Для кожного транспортного засобу повинна бути забезпечена можливість маневрування і виїзду з території ПЗП.
4.11.9. Очищення резервуарів для нафтопродуктів повинне здійснюватися не менше ніж один раз на два роки, а також у разі заміни марки нафтопродукту, що зберігається.
5. Особливі вимоги пожежної безпеки до складських (технічних) територій військових частин, сховищ, навісів, майданчиків відкритого зберігання ОВТ та майна
5.1. Стан пожежної безпеки складських (технічних) територій військових частин, сховищ, навісів, майданчиків відкритого зберігання (далі – об’єкт зберігання) ОВТ та майна повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, які зазначені в розділі 1 цих Правил.
5.2. Складські (технічні) території повинні систематично очищатися від сміття, сухостою, опалого листя тощо, які необхідно регулярно видаляти (вивозити) у спеціально відведені місця за межі складських (технічних) територій.
Трава повинна своєчасно, до її висихання, викошуватися й прибиратися. Сушіння трави на складських (технічних) територіях та її випалювання не допускаються.
Навколо об’єктів зберігання створюється мінералізована смуга шириною не менше 2 м.
5.3. По периметру огородження складських (технічних) територій, які розташовані в степовій або лісовій місцевості, ґрунт оборюється і влаштовуються смуги мінералізованого ґрунту шириною не менше ніж 10 м.
5.4. Для збору горючого сміття і відходів на складських (технічних) територіях відводяться спеціальні місця, які забезпечені металевими ящиками з кришками, розташовані на відстані не ближче ніж 15 м від об’єктів зберігання та позначені відповідними покажчиками.
Після закінчення робіт усі виробничі відходи та сміття, що накопичилися за день, повинні бути винесені (вивезені) зі складських (технічних) територій.
5.5. Біля об’єктів зберігання, на відстані ближче ніж 20 м від них і в розривах між ними забороняється складати будівельні матеріали або інше майно, а також порожню тару й укупорку.
5.6. Користуватися відкритим вогнем на складських (технічних) територіях дозволяється в місцях, визначених наказом по військовій частині.
Допуск військовослужбовців та обслуговуючого персоналу на складські (технічні) території із сірниками та запалювальними речами забороняється.
5.7. Проведення на складських (технічних) територіях тимчасових електрогазозварювальних (газорізальних), паяльних робіт, розігрівання (варіння) бітумів та смол (далі – вогневі роботи) допускається лише у виняткових випадках з дозволу командира військової частини за обов’язкового виставлення пожежного поста із засобами пожежогасіння.
5.8. Під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт з вибухо- і пожежонебезпечними речовинами у місцях робіт виставляється пожежний пост у складі бойової обслуги на пожежному автомобілі.
5.9. Розлите на складських (технічних) територіях, на підлозі об’єктів зберігання пальне слід негайно прибрати, а місце розлиття засипати піском.
5.10. Зберігання вантажів, тари та вантажних механізмів на рампах складських (технічних) територій не дозволяється. Матеріали, вивантажені на рампу, до кінця робочого дня повинні бути прибрані.
5.11. Входити до сховищ, у яких зберігаються вибухо- і пожежо-небезпечні речовини (матеріали), із вогнепальною й холодною зброєю, запалювальними та освітлювальними пристроями (крім акумуляторних ліхтарів у вибухобезпечному виконанні), а також у взутті, не визначеному відповідними інструкціями, забороняється.
На дверях (воротах) складів, у яких зберігаються ЛЗР, ГР, хімічні речовини, балони з газами, повинні бути вивішені таблички із зазначенням вогнегасної речовини, яку дозволяється застосовувати під час гасіння пожежі.
У цих складах дозволяється лише водяне, парове низького тиску або повітряне опалення.
5.12. Конструкції сховищ, навісів з матеріалів груп горючості Г3 та Г4 мають бути оброблені вогнезахисними засобами, які забезпечують І групу вогнезахисту.
5.13. Ворота і двері у сховищах повинні утримуватися в постійній справності, відкриватися тільки назовні, легко, без важільних чи ударних пристосувань і закриватися тільки на зовнішні запори.
5.14. У сховищах дозволяється зберігати тільки ті види майна, для яких вони призначені, з дотриманням правил спільного зберігання.
Під час спільного зберігання у сховищах (приміщеннях) різних речовин та матеріалів повинні враховуватися їх фізико-хімічні властивості (здатність до окислення, самонагрівання, займання у разі потрапляння вологи, взаємодії з повітрям тощо), що можуть призвести до пожежі.
Спільне зберігання в одній секції сховища (навісу) будь-якого майна з каучуком або автомобільною гумою, а також ЛЗР та ГР не дозволяється.
5.15. Забороняється улаштування перегородок із горючих матеріалів у сховищах (навісах) для розподілу сховищ (навісів) на відсіки.
5.16. Майно у сховищах розміщується з дотриманням установлених норм завантаження, із забезпеченням відповідних робочих і оглядових проходів.
5.17. Відстань між майном, яке зберігається, і стелею повинна бути не менше ніж 0,5 м.
5.18. До укладання тари в штабелі вона звільняється від залишків пакувальних матеріалів (паперу, стружки тощо), а тара з-під горючих рідин – від їх залишків.
5.19. Комплектну укупорку дозволяється зберігати в штабелях загальною ємністю не більше двох вагонів на спеціально відведеній площадці на відстані не менше ніж 50 м від сховищ, майстерень та інших будинків.
5.20. Спецодяг дозволяється зберігати в металевих шафах з отворами для провітрювання, установлених поза сховищами, або в конторських чи побутових приміщеннях, які відповідають вимогам, викладеним у пункті 3.2 цих Правил.
5.21. Опалення сховищ повинне бути центральне водяне. Майно в сховищах розміщується не ближче ніж за 0,5 м від радіаторів і труб центрального опалення.
5.22. У разі використання у сховищах пічного опалення печі влаштовують у футлярах із листової сталі, топки печей установлюються поза цими приміщеннями. Печі у сховищах повинні бути огороджені від можливості зіткнення майна з поверхнею печей, мінімальна відстань огородження від поверхні печі повинна бути не менше ніж 0,5 м.
5.23. Електрообладнання сховищ повинне відповідати вимогам пожежної безпеки, які викладені в розділі 1 цих Правил.
5.24. Штучне освітлення у сховищах допускається тільки електричне стаціонарне, переносними світильниками чи за допомогою акумуляторних ліхтарів. При влаштуванні у складах (сховищах) штучного освітлення світильники слід встановлювати над робочими та оглядовими проходами.
Відкриті магістральні, розгалужувальні силові та освітлювальні лінії прокладаються уздовж робочих і оглядових проходів.
5.25. У сховищах, у яких зберігаються речовини і матеріали, що здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації газів і парів, повинні встановлюватися автоматичні газоаналізатори для контролю за повітряним середовищем.
За відсутності газоаналізаторів необхідно здійснювати лабораторний аналіз повітряного середовища згідно з розробленим графіком планових перевірок.
5.26. Забороняється відкривати металеву тару з ЛЗР і ГР зубилом чи молотком, які можуть утворювати іскру. Для відгвинчування пробок слід використовувати лише спеціальні ключі або інструменти, які не можуть бути джерелом утворювання іскор, або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.
5.27. Технічні території баз і складів ОВТ, об’єктів зберігання ОВТ
5.27.1. Стан пожежної безпеки технічних територій баз і складів ОВТ, об’єктів зберігання ОВТ й інших об’єктів, розміщених на технічній території, повинен відповідати вимогам, викладеним у розділі 1 та підпунктах 5.1 – 5.24 цих Правил.
Технічна територія баз ОВТ обладнується не менше ніж двома в’їздами (виїздами).
5.27.2. На технічній території баз об’єкти зберігання ОВТ розташовуються окремо від виробничих будинків.
Сховища для зберігання ЛЗР та ГР повинні розміщуватися на відстані не менше ніж 20 м від суміжних будинків.
5.27.3. Сховища повинні бути обладнані безперешкодними під’їздами й виїздами для тягачів із ОВТ.
5.27.4. На зовнішній стіні сховища (навісу), у якому зберігаються ОВТ, що змонтовані на базових шасі (машинах), повинне бути одне жорстке або гнучке зчеплення на кожні 10 одиниць ОВТ.
5.27.5. У сховищі кожний автомобіль (тягач) повинен бути обладнаний вогнегасниками (двохосьовий – одним порошковим ВП-2 або вуглекислотним ВВК-5, багатоосьовий – одним порошковим ВП-5).
5.27.6. Розміщення ОВТ у сховищах повинне забезпечувати безперешкодний виїзд (винесення) озброєння.
Під час розташування автомобілів, артилерійських тягачів у сховищах або під навісами необхідно дотримуватися вимог, викладених у пункті 4.8.3 цих Правил.
При стелажному збереженні відстань між верхнім ящиком з озброєнням і стелею повинна бути не менше ніж 0,6 м.
У разі зберігання ящиків зі стрілецькою зброєю в штабелях після кожних двох рядів штабелів необхідно залишати оглядові проходи шириною не менше ніж 0,5 м.
5.27.7. Зняті з ОВТ кислотні і лужні акумулятори зберігають в окремих сховищах.
Сховища для акумуляторів повинні розташовуватися на відстані не менше ніж 20 м від сховищ з ОВТ.
5.27.8. Зберігати в одному сховищі з ОВТ балони зі стисненим повітрям, азотом, киснем, воднем, ЛЗР та ГР, обтиральні матеріали, а також порожню тару забороняється.
5.27.9. Сховища для мастильних матеріалів, лаків, фарб і хімікатів повинні знаходитися на відстані не менше ніж 20 м від сусідніх будинків; дозволяється використовувати для зберігання цих матеріалів напівпідвальні і підвальні приміщення, що мають перекриття з негорючих матеріалів.
Мастильні матеріали повинні зберігатися в тарі з щільно закритими кришками чи пробками.
5.27.10. Забороняється залишати у сховищах тачки, рольганги й інші транспортні засоби. Дозволяється не розбирати рольгангові потоки під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт протягом кількох днів підряд і в разі використання їх для швидкого завантаження транспортних засобів за тривогою, при цьому робочі проходи не повинні перекриватися рольгангами.
Для зберігання тачок, рольгангів та інших засобів малої механізації обладнують спеціальні площадки (навіси, комори) на відстані не менше 20 м від сховищ з ОВТ.
5.27.11. Для зберігання тари виділяється спеціальний майданчик, обладнаний навісами, віддалений від сховищ на відстань не менше ніж 50 м. Перед укладанням на зберігання тару очищують від залишків пакувальних матеріалів.
5.27.12. Протікання гідравлічної рідини з гідравлічних пристроїв ОВТ, пального з паливних баків повинні негайно усуватися. Розлиті ЛЗР або ГР слід негайно прибрати, а місця розлиття засипати піском.
5.27.13. У сховищах зі стаціонарним електричним освітленням повинні встановлюватися світильники закритого типу. У разі відсутності стаціонарного електричного освітлення допускається використання акумуляторних ліхтарів.
Світильники у сховищах повинні розміщуватися над проходами між штабелями чи стелажами з ОВТ.
5.27.14. Для проведення капітального ремонту сховищ вони повинні бути звільнені від ОВТ.
5.27.15. Під час розташування ОВТ на майданчиках відкритого зберігання необхідно дотримуватися вимог, викладених у пункті 4.8.4 цих Правил.
Відкриті майданчики повинні мати тверде покриття (асфальт, бетон тощо) на всій території або на місцях стоянки ОВТ.
У разі відсутності твердого покриття майданчики повинні бути очищені від рослинності.
5.27.16. Технічне обслуговування, консервація і переконсервація агрегатів, вузлів та систем повинні виконуватися на ПТОР, пунктах щоденного ТО (далі – ЩТО). На об’єктах зберігання допускається завершувати роботи з консервації (переконсервації) агрегатів, вузлів та систем, захист яких від корозії може бути порушений або погіршений під час переміщення озброєння до об’єктів зберігання.
Правила пожежної безпеки під час виконання робіт із знежирення, фарбування вузлів і агрегатів ОВТ викладені у пунктах 3.9.1 та 3.9.8 цих Правил.
5.28. Склади, сховища речового майна
5.28.1. Стан пожежної безпеки складських територій, сховищ речового майна (далі – сховища) повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, які зазначені в пунктах 5.1 – 5.24 цих Правил.
5.28.2. Сховища, навіси і бунтові площадки відкритого зберігання речового майна повинні бути віддалені від житлових та адміністративних будинків не менше ніж на 50 м.
5.28.3. Зберігання нового майна і такого, що було в користуванні, разом в одному сховищі не допускається.
5.28.4. Речове майно недоторканного запасу (далі – НЗ) зберігається в окремих сховищах.
5.28.5. У сховищах при зберіганні у бунтах кожухів, ватного обмундирування та майна, яке було у користуванні, повинно бути встановлене постійне спостереження за їх температурою. При її підвищенні бунти повинні обов’язково розкриватися і провітрюватися.
Висота бунтів не повинна перевищувати 2 м.
5.28.6. Предмети одягу, що були у користуванні, перед укладанням на тривале зберігання обов’язково піддаються хімічному чищенню та/або пранню.
5.28.7. Майно зі слідами масел, ЛЗР чи ГР відбирається в хімічне чищення чи промивання в лужних ваннах.
5.28.8. Якщо обмундирування зі слідами масел і ГР не може бути відразу відправлене в чищення, його укладають в окремому сховищі чи складають у бунт висотою не більше ніж 1 м на відкритій окремій площадці.
5.28.9. Обтиральні матеріали, що були у користуванні, до їхнього знежирення в цехах хімічного чищення повинні зберігатися під навісами в залізних шухлядах без ущільнення й окремо від чистого ганчір’я.
5.28.10. У приміщеннях, де зберігається ганчір’я, повсть, вата тощо, зберігання фарб, розчинників і масел, а також обробка деталей маслами забороняється.
5.28.11. Гумовий та інші види клеїв на органічних розчинниках зберігаються в окремих коморах, які розташовані в будинках з негорючих матеріалів, по можливості в підвальних чи напівпідвальних приміщеннях, ізольованих від гумових виробів і матеріалів.
Температура в приміщенні для зберігання клеїв повинна бути не вище +20°С.
Клеї мають зберігатися в тарі промислового виробництва і бути герметично закупорені.
Видача клеїв зі складу допускається тільки у фабричному упакуванні, розкриття банок і фасування клеїв на складі не дозволяється.
5.28.12. Майданчики з бунтами повинні розміщуватися на відстані не менше ніж:
від залізничних колій – 15 м;
від сховищ, які виконані з негорючих матеріалів, – 15 м;
від сховищ, які виконані з горючих матеріалів, а також від опалювальних сховищ – 25 м.
Відстань між бунтовими майданчиками повинна бути не менше ніж 20 м, між бунтами на майданчиках – 5 м.
Кожен майданчик не повинен перевищувати по довжині 50 м, по ширині – 26 м і повинен мати не більше чотирьох бунтів.
Розміри бунтів: по довжині – 15 м, по ширині – 6 м, по висоті – 3 м.
5.28.13. Речовий склад військової частини повинен бути улаштований так, щоб забезпечувалося роздільне зберігання нового майна і майна, що було у користуванні; брудної білизни, ганчір’я, мила, соди, лижного і спортивного майна та інвентарю.
5.28.14. У разі застосування дезінфікуючих та інших препаратів слід дотримуватись таких правил:
не застосовувати горючі рідини як розчинники;
перед проведенням обприскування знеструмити електромережу;
не застосовувати під час роботи відкриті джерела вогню;
після обприскування ретельно провітрювати приміщення;
не включати електричне освітлення раніше ніж через 1 годину після провітрювання сховища;
завантаження фарбопультів та інших розпилювачів проводити тільки поза сховищами;
запаси виготовленого робочого розчину і скипидару зберігати у сховищах, які відповідають вимогам щодо сховищ легкозаймистих рідин.
5.28.15. У сховищах забороняється:
зберігати промаслене ганчір’я у шафах і ящиках;
завантажувати майно понад установлені норми.
5.29. Склади, сховища продовольчої служби та холодильні установки
5.29.1. Стан пожежної безпеки складських територій, сховищ продовольства та холодильних установок повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, зазначеним у пунктах 5.1 – 5.24 цих Правил.
5.29.2. Під час зберігання олії необхідно дотримуватися таких правил:
для зберігання олії в загальному сховищі відводиться окреме ізольоване місце;
якщо в місцях зберігання олії підлога дерев’яна, її оббивають залізом;
роздача олії здійснюється над деками;
місце зберігання олії повинне утримуватися в чистоті;
перед закриттям сховища всі місця, де була пролита олія, витираються насухо, бочки з олією закриваються металевими пробками;
ганчір’я і тирса, просочені олією, видаляються із приміщення у відведене для цього місце;
у разі зберігання олії поза приміщенням, земля, просочена олією, видаляється і місце, де була пролита олія, засипається свіжим піском;
підлогу приміщень сховищ для зберігання олії необхідно періодично промивати лужним розчином;
на складах забороняється накопичувати і зберігати ганчір’я, папір та інші матеріали, промащені олією.
Застосовувати відкритий вогонь для розігрівання олії забороняється.
5.29.3. Сірники зберігаються в окремих сховищах І або ІІ ступеня вогнестійкості. Спільне зберігання сірників і продовольства забороняється.
Допускається спільне зберігання сірників з продовольством у сховищах І або ІІ ступеня вогнестійкості, які розміщуються на відстані не менше ніж 25 м від сусідніх споруд. Сірники повинні розміщуватися в окремих секціях, які мають відділятися від суміжних секцій протипожежними перегородками з межею вогнестійкості 45 хв.
5.29.4. Висота штабелю ящиків з сірниками повинна бути не більше 10 рядів (для ящиків по 1000 коробок).
Ящики із сірниками забороняється кидати і різко струшувати. Для перевірки якості сірників ящики відкриваються обережно і на відстані не менше ніж 2 м від штабелів. Перевірка якості сірників проводиться поза сховищем.
5.29.5. Освітлення овочесховищ здійснюється постійними або переносними електричними лампами напругою не вище 36 В, з арматурою, яка захищає лампи від механічних пошкоджень. У виняткових випадках, за відсутності електроосвітлення, дозволяється користуватися гасовими ліхтарями типу “летюча миша”.
5.29.6. Зберігання порожньої тари в одному сховищі (приміщенні) з продовольством забороняється. Для зберігання тари відводяться спеціальні сховища або приміщення.
Нова тара всіх видів зберігається окремо від тари, що була у користуванні, а мішкотара – розсортированою за категоріями.
5.29.7. Стаціонарні холодильні камери повинні розміщуватися в окремому будинку, холодильні камери встановлюються в підсобних приміщеннях складу або в спеціально відведених місцях.
Блок холодильних камер відокремлюється від інших приміщень загальним тамбуром шириною не менше ніж 1,5 м.
Електроосвітлювальні прилади і вимикачі в камерах повинні бути в вологозахищеному виконанні.
5.29.8. Користуватися відкритим полум’ям під час огляду циліндра, картера, масловіддільника та інших частин машин і апаратів холодильної установки забороняється.
5.29.9. Проведення зварювальних робіт апаратів або трубопроводів, заповнених аміаком, забороняється. Проведення зварювальних та паяльних робіт під час ремонту діючих холодильних установок допускається лише під наглядом технічного персоналу, який обслуговує холодильні установки. При цьому повинні бути здійснені такі заходи: роз’єднання фланцевих з’єднань та постановка на них заглушок, опломбування в закритому стані маховиків вентилів, відчинення дверей і вікон та забезпечення безперервної роботи вентиляції.
5.30. Склади (сховища) медичного майна і ліків
5.30.1. Стан пожежної безпеки складів (сховищ) медичного майна і ліків повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, зазначеним у пунктах 5.1 – 5.26 цих Правил.
5.30.2. Склади (сховища) для зберігання легкозаймистих речовин (спиртів, ефірів, скипидарів, целулоїдів тощо) та ліків на їх основі повинні розміщуватися на відстані не менше ніж 20 м від інших складів (сховищ) І – ІІІа ступенів вогнестійкості, не менше ніж 30 м від інших складів (сховищ) і не менше ніж 50 м від житлових будинків.
5.30.3. При організації зберігання медичного майна і ліків необхідно враховувати їх особливості і фізико-хімічні властивості, а також норми їх сумісного зберігання.
5.30.4. Легкозаймисті речовини та ліки на їх основі зберігаються в окремих складах (сховищах) І – ІІ ступенів вогнестійкості. Допускається зберігання в одному складі (сховищі) легкозаймистих речовин та ліків на їх основі з іншим медичним майном та ліками у разі розміщення їх у відсіку, відокремленому від інших відсіків протипожежними перегородками з межею вогнестійкості 45 хв.
5.30.5. Тверді легкозаймисті речовини (нафталін, целулоїд і вироби з нього) зберігаються окремо від ЛЗР.
Не допускається спільне зберігання легкозаймистих речовин з мінеральними кислотами, стиснутими та скрапленими газами, легкозаймистими речовинами (олії рослинні, сірка тощо), а також з неорганічними солями, які утворюють з органічними речовинами вибухові суміші (хлорид калію, перманганат калію, хромат калію тощо) і з речовинами, самозаймистими на повітрі (фосфор білий).
5.30.6. Легкозаймисті рідини зберігаються в міцній скляній або металевій тарі, з притертими пробками, які зверху заливаються спеціальною смолою або загіпсовуються.
5.30.7. Розлив легкозаймистих рідин в іншу тару повинен проводитися в відокремленому приміщенні.
5.30.8. Горючі вироби з целулоїду зберігаються в металевих шафах.
5.30.9. Опалення складів (сховищ), у яких зберігаються легкозаймисті речовини та ліки на їх основі, дозволяється тільки водяне.
6. Особливі вимоги пожежної безпеки до арсеналів, баз і складів зберігання ракет, артилерійських та інженерних боєприпасів, авіаційних засобів ураження, вибухових речовин
6.1. З метою організації боротьби з лісовими пожежами перед початком весняно-літнього пожежонебезпечного періоду наказом командира арсеналу, бази, складу зберігання ракет, артилерійських та інженерних боєприпасів, авіаційних засобів ураження, вибухових речовин (далі – бази зберігання боєприпасів) створюється оперативна група та визначається особовий склад, автотракторна землерийна та інша необхідна техніка для гасіння лісових пожеж і запобігання проникненню вогню на територію бази зберігання боєприпасів. Для боротьби з лісовими пожежами завчасно заготовлюється необхідний запас первинних засобів пожежогасіння (лопати, пили, сокири, захлести тощо).
Оперативна група повинна мати взаємодію з місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування для запобігання виникненню лісових і торф’яних пожеж, а в разі виникнення таких пожеж – для їх гасіння.
6.2. При вході на технічну територію сірники та інші запалювальні пристрої для куріння повинні здаватися на контрольно-перепускному пункті. Курити та користуватися відкритим вогнем на технічній території категорично забороняється.
6.3. Здійснення вогневих робіт на технічній території допускається лише у виняткових випадках з дозволу командира бази зберігання боєприпасів, про що оголошується наказом.
6.4. Під час проведення на технічній території вантажно-розвантажувальних робіт з вибухо- та вогненебезпечним майном, а також робіт із застосуванням відкритого вогню повинен виставлятися пожежний пост на пожежному автомобілі.
6.5. Перед в’їздом на технічну територію автомобільної, тракторної техніки та залізничних потягів особами пожежного наряду повинні бути перевірені їх технічний стан і забезпеченість засобами пожежогасіння.
На технічну територію допускаються тепловози, мотовози, які працюють на рідкому паливі. Маневрові тепловози та паровози залізниці на технічну територію допускаються тільки в супроводженні особи пожежного наряду бази зберігання боєприпасів.
Уся техніка, що працює на технічній території, у тому числі й така, що прибула з боєприпасами або для їх одержання, повинна бути технічно справна (мати справну паливну систему і випускний пристрій) та обладнана первинними засобами пожежогасіння (двома порошковими вогнегасниками ВП-5, одним вуглекислотним ВВК-7, покривалом з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті розміром не менш як 1,5 х 1,5 м, лопатою, захлестом). Глушники автомобільної та автотракторної техніки повинні бути обладнані іскрогасниками. Допуск несправної або не обладнаної засобами пожежогасіння та іскрогасником техніки на технічну територію забороняється.
6.6. Під час грози з метою своєчасного виявлення й ліквідації загоряння силами особового складу відділів зберігання (цехів) організовується спостереження за сховищами і майданчиками відкритого зберігання, весь особовий склад пожежного підрозділу приводиться у бойову готовність, на технічну територію висилаються рухомі пожежні пости на пожежних автомобілях і ведеться спостереження з вишки.

6.7. Утримання технічних територій баз зберігання боєприпасів
6.7.1. Стан пожежної безпеки технічних територій баз зберігання боєприпасів повинен відповідати вимогам, визначеним у розділі 1 та пунктах 5.1 – 5.26 цих Правил.
6.7.2. З метою забезпечення пожежної безпеки навколо баз зберігання боєприпасів визначаються заборонені зони та заборонені райони.
6.7.3. На місцевості за зовнішньою огорожею технічної території на смузі шириною 50 м необхідно вирубати чагарник, очищати дерева від гілля на висоту 2,5 м, траву вчасно, до її висихання, викошувати та вивозити за межі забороненої зони.
6.7.4. Охоронна зона навколо технічної території бази зберігання боєприпасів повинна бути очищена від рослинності до мінерального ґрунту на всю ширину (виорана та/або оброблена гербіцидами).
6.7.5. При в’їзді на технічну територію встановлюється пожежно-інвентарний пункт, укомплектований первинними засобами пожежогасіння згідно з вимогами Положення про пожежну безпеку в Збройних Силах України, а також стенд зі схемою території, на якій вказуються дороги, проїзди, розміщення будинків, споруд, об’єктів зберігання боєприпасів, водоймищ, гідрантів.
6.7.6. На технічній території зовнішні лінії електромереж повинні бути кабельними і прокладатися в землі, блоках, трубах або лотках. Кабельні лінії повинні прокладатися у відповідності з вимогами ПУЕ та ВСН 58-87. Прокладання повітряних ліній електромереж забороняється.
На адміністративно-господарській території та на охоронному периметрі лінії електропередач напругою до 1000 В дозволяється робити повітряними.
Пересувні електростанції, які застосовуються на технічній території для забезпечення електроенергією засобів механізації і освітлення місць проведення вантажно-розвантажувальних робіт, повинні розміщуватися не ближче 50 м від об’єктів зберігання боєприпасів, вантажно-розвантажувальних платформ. Пересувні світлові точки повинні розміщуватися не ближче 5 м від місць проведення робіт.
6.7.7. Технічна територія повинна бути очищена від дрібної порослі, кущів, вересу, хмизу, вітролому. Пеньки викорчовуються і видаляються за межі технічної території. Дерева очищуються від гілок на висоту 2 м. На смузі місцевості шириною 20 м навколо кожної споруди та майданчика відкритого зберігання боєприпасів мох, верес, обпалі голки хвої та листя видаляються. Трава навколо будинків на відстані 1 м від стін видаляється до мінерального ґрунту.
Сушити траву, зберігати сіно, пасти худобу на технічній території складу забороняється.
На підземних та заглиблених спорудах і об’єктах допускається не вирубувати кущі.
Смуга місцевості шириною 50 м, розташована навколо будинків (споруд), майданчиків відкритого зберігання, закріплюється за відповідальними за пожежну безпеку будинків (споруд). Межі дільниць, закріплених за відповідальними посадовими особами, встановлюються відповідним наказом командира бази зберігання боєприпасів.
6.7.8. Для збору горючого сміття і відходів на технічній території на відстані не ближче ніж 40 м від об’єктів зберігання відводяться спеціальні місця, які позначаються відповідними покажчиками і забезпечуються металевими ящиками з кришками.
Після закінчення робіт усі виробничі відходи та сміття, що накопичилися за день, повинні бути винесені (вивезені) із технічних територій.
6.7.9. На технічній території телефонні апарати повинні встановлюватися в виробничих приміщеннях, на пунктах робіт, на вантажно-розвантажувальних платформах, у пунктах відділів зберігання, а також на технічній території із розрахунку один телефонний апарат на 4-6 об’єктів зберігання боєприпасів.
Зовнішні телефонні апарати на технічній території повинні розміщуватись на відстані не менше 10 м від об’єктів зберігання боєприпасів, у спеціальних шафах, що зачиняються. Металеві корпуси телефонних апаратів і шафи для їх розміщення повинні бути заземлені. Опір заземлювального пристрою повинен бути не більше ніж 50 Ом.
Лінії телефонного зв’язку на технічній території повинні бути кабельними підземними.
6.7.10. На технічній території бази ручні пожежні сповіщувачі встановлюються з розрахунку не менше ніж один сповіщувач на виробниче приміщення, на пункт робіт, на вантажно-розвантажувальну платформу, котельню, на кожні два об’єкти зберігання боєприпасів. Ручні пожежні сповіщувачі також установлюються в вартових приміщеннях і в секторах варт.
Ручні пожежні сповіщувачі встановлюються вздовж доріг на відстані не більше 150 м один від одного і 10 – 35 м від об’єктів зберігання боєприпасів.
6.7.11. Перевірка систем зв’язку та пожежної сигналізації здійснюється не менше одного разу у квартал. Результати перевірок відображаються в спеціальному журналі.
6.7.12. Місця розміщення телефонних апаратів і ручних пожежних сповіщувачів повинні визначатися відповідними покажчиками.
6.7.13. Зберігання боєприпасів, укупорки, устаткування між будинками цехів і прицеховими платформами забороняється.
6.7.14. Пожежні щити на технічній території розміщуються на відстані 10 – 15 м від об’єктів зберігання боєприпасів, а також уздовж залізничних колій, на яких систематично проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, – через кожні 100 м.
Пожежні щити, розташовані навколо об’єктів зберігання, цехів, пунктів робіт, додатково обладнуються двома діжками для води, захлестами, ящиком з піском, драбиною. Висота драбини повинна забезпечувати безпечний підйом особового складу на дах будинку.
6.7.15. На базах зберігання боєприпасів повинен бути створений недоторканний запас води об’ємом не менше 200 м3 з розрахунку гасіння пожежі протягом трьох годин з витратою води 20 л/с.
6.7.16. Зовнішня водопровідна мережа повинна відповідати таким вимогам:
водопровідна мережа у межах технічної території повинна бути кільцевою;
відстань між гідрантами не повинна перевищувати 150 м;
пожежні гідранти повинні розміщуватися на відстані 50 – 125 м від об’єктів зберігання боєприпасів, виробничих будинків і не більше 2,5 м від доріг;
кожний будинок, споруда, майданчик відкритого зберігання боєприпасів повинні бути забезпечені не менше ніж двома пожежними гідрантами (водоймами) для гасіння пожежі.
6.7.17. За неможливості виконання вимог, викладених у пункті 6.7.16, або за відсутності на встановленій відстані від будинків, споруд, об’єктів зберігання боєприпасів двох пожежних гідрантів обладнуються додаткові пожежні водойми (резервуари). Ємність кожної пожежної водойми (резервуару) повинна бути не менше 50 м3. На базах зберігання інженерних боєприпасів дозволяється використовувати для пожежогасіння існуючі пожежні водойми ємністю 25 м3.
Загальний об’єм води в пожежних водоймах (резервуарах) визначається із розрахунку 50 м3 на кожні 100 вагонів боєприпасів (для інженерних боєприпасів – 100 м3 на кожні 1000 т боєприпасів у тротиловому еквіваленті).
На базах зберігання боєприпасів, розташованих у пожежонебезпечних районах, загальний об’єм води на технічній території для пожежогасіння повинен бути збільшений на 25%.
6.7.18. Пожежні водойми повинні розміщуватися на відстані 50 – 200 м від будинків, споруд, об’єктів зберігання боєприпасів.
Пожежні водойми (резервуари) ємністю 100 м3 і більше повинні мати не менше двох горловин для забору води.
6.7.19. Якщо база зберігання боєприпасів розташована у пожежонебезпечному районі, то уздовж зовнішнього огородження або в межах охоронної зони установлюють додаткові пожежні водойми ємністю 50 м3 на кожні 400 м огородження. Водойми, розташовані у межах охоронної зони, повинні встановлюватися, як правило, біля зовнішнього огородження.
Визначення кордонів пожежонебезпечних районів здійснюється місцевими органами влади за погодженням із територіальними органами МНС України.
6.8. Вимоги пожежної безпеки до об’єктів зберігання боєприпасів
6.8.1. Стан пожежної безпеки об’єктів зберігання боєприпасів повинен відповідати вимогам, визначеним у розділі 1 та пунктах 5.1 – 5.26 цих Правил.
Боєприпаси дозволяється зберігати у сховищах І або ІІ ступеня вогнестійкості.
6.8.2. Об’єкти зберігання боєприпасів повинні бути обладнані блискавкозахисними пристроями та обваловані.
Укладання боєприпасів на зберігання, навіть тимчасово, у об’єкти зберігання, які не обладнані блискавкозахисними пристроями, забороняється.
6.8.3. У сховищах з боєприпасами для освітлення дозволяється використовувати стаціонарні світильники із захисними скляними ковпаками. Дозволяється для живлення світильників використовувати акумуляторні батареї напругою не більше ніж 24 В, при цьому акумуляторні батареї та апарати керування повинні розміщуватися за межами сховищ на відстані не менше ніж 5 м у спеціальних металевих ящиках, що закриваються. Електричні мережі повинні прокладатися на спеціальних підставках на відстані не менше ніж 0,5 м від ящиків з боєприпасами.
Після закінчення робіт електрична мережа повинна відключатися.
У сховищах з боєприпасами електрична мережа повинна бути в сталевих водогазопровідних трубах. Електричні світильники повинні розміщуватися над проходами на висоті не менше 2,5 м від підлоги.
Використання електричного освітлення у сховищах з димними порохами забороняється.
6.8.4. У сховищах боєприпасів і вибухових речовин, у місцях, де ведуться роботи з такими речовинами, шибки у вікнах мають бути з матового скла або зафарбованими білою фарбою.
Боєприпаси не дозволяється залишати навіть на короткий час у місцях, куди проникає пряме сонячне проміння.
6.8.5. Під час зберігання боєприпасів необхідно дотримуватися правил спільного зберігання.
6.8.6. У сховищах з боєприпасами проти кожних воріт (дверей) влаштовуються робочі проходи шириною, рівною ширині воріт (дверей), але не менше ніж 1,5 м, усередині сховища або вздовж однієї зі стін – робочі проходи шириною не менше ніж 1,25 м, уздовж стін – оглядові проходи шириною не менше ніж 0,6 м.
6.8.7. Висота штабелів ящиків з боєприпасами не повинна перевищувати висоти, встановленої керівними документами. Відстань між верхнім рядом штабеля і стелею сховища повинна бути не менше ніж 0,5 м. Забороняється розміщувати будь-яке майно в проходах і залишати поверх штабелів боєприпаси, не укладені в ящики.
6.8.8. У сховищах з димними порохами необхідно дотримуватися таких правил:
підлога сховищ у межах робочих проходів повинна бути покрита прядив’яними (повстяними) матами або брезентом;
усі частини стелажів для зберігання порохів повинні з’єднуватися між собою за допомогою шипів і дерев’яних нагелей. З’єднання з використанням металевих з’єднувальних виробів забороняється. Дошки стелажів дозволяється з’єднувати металевими шурупами, які повинні бути утоплені на 2-3 мм у деревину із зашпаровуванням заглиблень замазкою;
використовувати тільки інструмент і інвентар, які не можуть бути джерелом утворювання іскор, або виготовлені з деревини;
входити у сховище у взутті на гумовій підошві, у валянках, а також в іншому взутті, яке не має на підошві цвяхів і інших виробів з чорного металу.
6.8.9. Димні порохи та вироби з них всередині сховищ дозволяється перевозити тільки на спеціальних ручних тачках або візках з колесами на підшипниках, які виключають утворення іскор, і на гумових шинах.
6.8.10. На майданчику відкритого зберігання боєприпасів майданчик під штабель повинен бути повністю очищений від рослинності до мінерального ґрунту і засипаний гравієм.
Використання матеріалів на бітумній основі при обладнанні покрить штабелів забороняється.
6.9. Вимоги пожежної безпеки під час технологічного обслуговування, ремонту, розряджання, знищення, утилізації ракет і боєприпасів
6.9.1. Стан пожежної безпеки цехів, майстерень, пунктів робіт з ракетами і боєприпасами (далі – пункти робіт з боєприпасами) повинен відповідати вимогам, визначеним у пунктах 3.1 – 3.8 цих Правил.
6.9.2. Пункти робіт з боєприпасами повинні розміщуватися в одноповерхових будинках (спорудах) І або ІІ ступеня вогнестійкості, з легкоскидним покриттям.
6.9.3. Із пунктів робіт повинно бути не менше 2 виходів назовні. З дільниці роботи з порохами повинен бути вихід безпосередньо назовні.
Від кожного робочого місця повинен бути вільний вихід, робочі місця повинні розміщуватися на відстані не більше 30 м від виходів.
6.9.4. У пунктах робіт відстань між осями двох паралельних потоків повинна бути не менше 4 м, центральні проходи між обладнанням паралельних потоків – не менше 2 м, боковий прохід між стіною і обладнанням – не менше 1 м. Дозволяється в окремих випадках верстати і обладнання розміщувати на відстані 0,6 м від стін будинку.
6.9.5. У цехах, у яких проводяться роботи з боєприпасами, у замкнутому просторі між потоками, а також між потоком і стіною, у якій відсутні виходи назовні, влаштування робочих місць забороняється, за винятком влаштовування робочих місць у замкнутому просторі при обов’язковому обладнанні перехідними містками або відкидними стільцями.
6.9.6. Приміщення, у яких проводяться роботи з димними і нітроцелюлозними порохами, повинні бути ізольовані від інших приміщень протипожежними стінами з межею вогнестійкості 150 хв. і мати окремий вихід назовні. Для сполучення із суміжними приміщеннями цеху в стінах передбачаються отвори, які обладнуються металевими щитами з автоматичним зачиненням у разі виникнення пожежі.
6.9.7. У приміщеннях, у яких проводяться роботи з димними і нітроцелюлозними порохами, зарядами і виробами з них, п’єзоелектричними підривачами, засобами запалення, детонаторами, піротехнічними засобами тощо, електрична мережа повинна бути прокладена в сталевих водогазопровідних трубах.
6.9.8. Для запобігання вторинних проявів блискавки забороняється розміщувати в літній період порохові заряди в гільзах або їх зборках ближче, ніж за 1 м від внутрішнього контуру заземлення.
6.9.9. Робочі столи та підлога приміщень, у яких проводяться роботи з димними і нітроцеллюлозними порохами, зарядами і виробами з них, п’єзоелектричними підривачами, засобами запалення, вибухонебезпечними елементами протитанкових керованих реактивних снарядів (далі – ПТКРС), капсулями-детонаторами, піротехнічними засобами тощо, повинні бути покриті струмопровідними матеріалами (лінолеумом, гумою тощо) з електричним опором не більше ніж 106 Ом Ч см. Підлога не повинна мати щілин.
Особи, які працюють у цих приміщеннях, повинні бути у взутті з підошвою, виконаною із струмопровідного матеріалу. Забороняється проводити роботи з указаними вище виробами в одязі, який легко електризується, з шерстяного трикотажу, лавсану, капрону, нітрону, ацетатного шовку та інших синтетичних тканин.
6.9.10. У приміщеннях, вказаних у пункті 6.9.9, необхідно дотримуватися таких вимог:
уникати використання стрічкових транспортерів або стрічки транспортерів повинні бути виготовлені із струмопровідних матеріалів;
не використовувати ремінні передачі і фрикціонні механізми з елементами, які виготовлені з струмонепровідних матеріалів;
вихідний канал вентиляції повинен мати металеві стінки, що заземлені;
рекомендується підтримувати відносну вологість у приміщенні – не нижче 70 %.
6.9.11. Усі металеві конструкції обладнання, на якому проводяться роботи з боєприпасами, покриття столів, на яких проводяться роботи з димними і нітроцелюлозними порохами, зарядами і виробами з них, п’єзоелектричними підривачами, засобами запалення, капсулями-детонаторами, піротехнічними засобами тощо, повинні бути заземлені. Заземлення виконується мідними шинами (трубками), пластинами або сітками. Робота на обладнанні (столах), не опорядженому заземлювальними пристроями, а також при несправних заземлювальних пристроях забороняється.
6.9.12. Опалення пунктів робіт повинне бути центральним водяним. Нагрівальні прилади систем опалення повинні мати гладкі поверхні.
6.4.13. Над столами, на яких проводяться роботи з димними і нітроцелюлозними порохами у відкритому вигляді, повинні бути швидкодіючі автоматичні установки пожежогасіння.
6.9.14. Запас боєприпасів на робочому місці не повинен перевищувати потребу, встановлену технологічними нормами.
Після закінчення робочого дня боєприпаси з пунктів робіт повинні бути вивезені.
Перелік боєприпасів, які дозволяється залишати після закінчення робочого дня та які необхідні згідно з технологічним процесом для забезпечення початку роботи, визначаються відповідними керівництвами.
Перелік боєприпасів, їх кількість повинні бути визначені у відповідній інструкції цеху (пункту робіт).
6.9.15. Розхідні матеріали (фарби, мастила, тара, посуд, ганчір’я тощо) повинні зберігатися в коморах, розташованих на відстані не менше 40 м від пунктів робіт, при цьому необхідно дотримуватися правил спільного зберігання матеріалів. Кількість матеріалів у розхідних коморах не повинна перевищувати тризмінної потреби.
Інструменти та пристосування зберігаються в цехових коморах. Зберігання розхідних матеріалів у цехових коморах забороняється.
6.9.16. Чистий робочий одяг повинен зберігатися в індивідуальних шафах або на вішалках у роздягальні пункту робіт, робочий одяг з плямами ЛЗР та ГР – в окремому побутовому приміщенні (з негорючих матеріалів) пункту робіт або в окремому будинку. Залишати будь-який одяг у виробничих приміщеннях забороняється.
6.9.17. Під час роботи з порохами для уловлювання порохових зерен і пилу в місцях можливого їх скопичення під конвеєрами, верстатами та іншим обладнанням повинні бути встановлені деки з водою.
6.9.18. Просипання порохів на підлогу не припускається. У разі просипання пороху на підлогу його необхідно негайно зібрати. У разі просипання на підлогу димного пороху підлога повинна бути негайно прибрана вологим ганчір’ям. Зібраний порох зсипається у спеціальну заповнену водою ємність з кришкою, яка заповнена водою. Після закінчення робочого дня цей порох повинен передатися для знищення встановленим порядком.
6.9.19. Мішки і обгортувальний папір, які звільнилися від зарядів, повинні ретельно очищатися від залишків зерен пороху.
Неперевірені мішки та обгортувальний папір вивозити з цеху забороняється.
6.9.20. Для роботи з димними і нітроцелюлозними порохами, що знаходяться у відкритому вигляді, необхідно використовувати інструмент, лійки та кружки з металів, які не можуть бути джерелом утворювання іскор, або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.
6.9.21. У приміщеннях, у яких проводяться роботи з димними і нітроцелюлозними порохами, зарядами і виробами з них, п’єзоелектричними підривниками, засобами запалення, капсулями-детонаторами, піротехнічними засобами тощо, необхідно дотримуватися таких вимог:
особовий склад, який у них працює, повинен бути у взутті з підошвою, виконаною із струмопровідного матеріалу (із шкіри), та в одязі, який не електризується (не дозволяється шерсть, нейлон, лавсан, капрон, інші синтетичні тканини);
робочі місця повинні бути обладнані поручнями, що заземлені;
стрічки стрічкових транспортерів повинні бути із струмопровідних матеріалів, застосування ремінних передач та фрикційних механізмів з елементами, виготовленими із струмопровідних матеріалів забороняється;
витяжні повітропроводи вентиляційних систем повинні мати металеві стінки й бути заземлені;
тара для транспортування в цеху (пункті робіт) порохів та виробів із них повинна бути з кольорових металів та закриватися кришками.
6.9.22. У пунктах робіт повинні бути встановлені терміни та порядок прибирання приміщень та обладнання.
Прибирання повинні проводитися з такою періодичністю:
приміщень, у яких проводяться роботи з боєприпасами, – не менше 1 разу на місяць;
приміщень, у яких проводяться роботи з димними і нітроцелюлозними порохами і зарядами з них, – не менше 1 разу на тиждень;
інвентарю, обладнання, підвіконь, труб та радіаторів опалення – не менше 1 разу на тиждень;
робочих місць – перед обідньою перервою та перед закінченням робочого дня, вологе прибирання підлоги і обладнання – наприкінці робочої зміни;
верстатів для утрясання зарядів, запресування картонних виробів і патронування пострілів – не менше 2 разів у день.
6.9.23. Під час чищення зовнішніх поверхонь корпусів ракет, пострілів, мін, гранат та підривачів (запалів, запалювальних трубок) не допускається їх нагрівання вище встановленої температури.
Забороняється чищення на верстатах боєприпасів в остаточно спорядженому вигляді, з трасерами, а кумулятивних боєприпасів – з головними підривачами. Чищення пострілів патронного заряджання металевими щітками дозволяється тільки в разі надійного водяного охолодження поверхні.
6.9.24. Розряджання і знищення боєприпасів повинне бути організованим і здійснюватись із додержанням порядку і правил, визначених керівними документами.
6.9.25. Роботи із знищення боєприпасів дозволяється здійснювати лише на підривних полях (підривних майданчиках), розміщених на безпечних відстанях від технічної території, населених пунктів та інших об’єктів.
6.9.26. Відстань від площадок для спалювання порохів до зовнішнього огородження технічної території бази зберігання боєприпасів, до житлових будинків має бути не менше ніж 1500 м, пунктів робіт – 1000 м, дерев – 300 м, порожньої тари – 80 м.
Відстань від пунктів для спалювання порохів безперервним методом до технічної території, інших будинків і споруд, лісових насаджень має бути не менше ніж 300 м.
6.9.27. Майданчики для спалювання (підривання) боєприпасів та вибухових речовин повинні бути очищені від горючих матеріалів та рослинності. Навколо бронепечей, спеціальних котлів територія очищується від рослинності на відстані 20 м.
6.9.28. Боєприпаси, які підлягають знищенню, завозять на підривне поле (майданчик) у кількості, що не перевищує змінну потребу. Здійснювати на підривному полі одночасно різні види робіт (підрив, випалювання вибухових речовин, спалювання порохів тощо) забороняється.
6.9.29. Спалювання великої партії порохів дозволяється здійснювати в осінньо-зимовий період, навесні – до сходження снігового покрову.
6.9.30. Запалювати порохові доріжки дозволяється тільки з підвітряного боку.
Спалювати порохи та вибухові речовини під час вітру швидкістю понад 10 м/с забороняється.
6.9.31. Після спалювання пороху майданчик, на якому він спалювався, через 20 хвилин поливається водою.
6.10. Вимоги пожежної безпеки в разі утримання боєприпасів на транспортних засобах та бойових машинах
6.10.1. На транспортних засобах
6.10.1.1. Стан пожежної безпеки технічних територій, сховищ, на (у) яких розміщені транспортні засоби з боєприпасами, повинен відповідати вимогам, визначеним у пунктах 5.1 – 5.26.16, 6.7.1 – 6.7.19 цих Правил.
6.10.1.2. По периметру зовнішнього огородження технічної території, на якій розміщені транспортні засоби з боєприпасами, ґрунт оборюється і утворюється смуга мінерального ґрунту шириною 5 м. Дерева, чагарник в межах цієї смуги повинні бути вирубані.
Трава навколо об’єктів зберігання на відстані 2 м видаляється до мінерального ґрунту.
6.10.1.3. Територія, на якій розташовані об’єкти зберігання з транспортними засобами, що завантажені боєприпасами, повинна визначатися на відстані не менше ніж 500 м від населених пунктів, казарменої й житлової зон військового містечка, не меншій ніж 200 м від виробничих і службових будинків і приміщень з пічним опаленням, вартових приміщень, майстерень.
Відстань від території, на якій розміщені транспортні засоби з боєприпасами, до складів пально-мастильних матеріалів (далі – ПММ), стоянок цистерн з пальним, паливозаправних колонок, кузень, джерел відкритого вогню повинна бути не менше ніж 300 м.
6.10.1.4. У разі розміщення транспортних засобів з боєприпасами у сховищах і під навісами необхідно додержуватись таких вимог:
відстань між сховищами (навісами) місткістю до 15 вагонів повинна бути не менше ніж 50 м, за наявності обвалування – 25 м;
відстань між боковими бортами транспортних засобів і стіною приміщення повинна забезпечувати можливість вільного винесення ящиків з боєприпасами й бути не менше ніж 0,8 м;
відстань між задніми бортами транспортних засобів і стіною приміщення повинна забезпечувати вільне відкривання заднього борта і бути не менше ніж 1 м;
відстань між транспортними засобами по фронту повинна бути не менш ніж 1,5 м.
Транспортні засоби у сховищах і під навісами слід розміщувати в один або два ряди.
6.10.1.5. Майданчики відкритого зберігання розміщуються не ближче ніж за 50 м від сховищ (навісів). Місткість майданчиків не повинна перевищувати 30 машин.
Тягачі з причепами дозволяється розміщувати у два ряди тягачами в різні боки, з відстанню між рядами не менше ніж 3 м. Відстань між машинами по фронту повинна бути не менше ніж 1,5 м.
У разі розміщення транспортних засобів з боєприпасами на відкритих майданчиках повинні виконуватися вимоги пункту 4.8.4 цих Правил щодо відстаней між технікою.
У всіх випадках розміщення транспортних засобів необхідно в разі виникнення пожежі забезпечувати можливість їх вільного виведення без маневрування.
6.10.1.6. У разі спільного розміщення на об’єктах зберігання причепів і тягачів вони повинні бути зчеплені між собою. У разі утримання боєприпасів на причепах без тягачів причепи повинні бути забезпечені жорсткими або гнучкими зчепленнями для виведення їх у разі пожежі.
6.10.1.7. Дверцята кабін автомобілів і тягачів після завантаження їх боєприпасами і постановки на зберігання зачиняти на замок забороняється.
6.10.1.8. Кожен автомобіль та/або артилерійський тягач, завантажений боєприпасами, повинен мати:
два порошкових вогнегасники ВП-5, один вуглекислотний ВВК-7;
ємність з піском об’ємом не менше ніж 0,5 м3;
азбестову (повстяну) ковдру розміром 1 ( 1,5 м;
одне жорстке або гнучке зчеплення.
6.10.1.9. Утримувати на об’єктах зберігання транспортних засобів з боєприпасами та в кузовах цих транспортних засобів будь-яке майно за винятком дезактивувальних матеріалів у заводському пакуванні, маскувальних сіток у чохлах, запасного інструменту та приладів до транспортних засобів у заводських ящиках забороняється.
6.10.1.10. На об’єктах зберігання, де розташовані транспортні засоби з боєприпасами, забороняється проводити будь-які роботи з їх ремонту або роботи з боєприпасами, за винятком:
періодичної перевірки стану акумуляторних батарей, знімання їх для заряджання і заміни;
зливання і заправлення охолоджувальної рідини;
підкачування шин (ручним насосом);
контрольних оглядів машин перед виїздом і в процесі зберігання;
робіт, пов’язаних із запуском двигуна і виведенням машин за межі сховища (навісу, майданчика);
вивантаження і виносу боєприпасів із сховища (з-під навісу, з майданчика) для проведення контрольно-технічного огляду;
видалення пилу і снігу, які осіли на машини або боєприпаси під час зберігання.
Проведення таких робіт організовується тільки в дні й години, які встановлюються командиром військової частини.
6.10.1.11. Підігрівати двигуни транспортних засобів для полегшення їх пуску відкритим вогнем (факелом, паяльною лампою) категорично забороняється.
6.10.1.12. У місцях розташування транспортних засобів забороняється заправлення (дозаправлення) їх пально-мастильними матеріалами, а також зливання чи відбирання проб цих матеріалів. Забороняється здійснювати будь-які роботи з системою живлення двигуна транспортного засобу.
6.10.2. На бойових машинах
6.10.2.1. Стан пожежної безпеки парків з бойовими машинами із завантаженими боєприпасами повинен відповідати вимогам, визначеним у пунктах 4.1 – 4.8.5 цих Правил.
6.10.2.2. У разі розміщення бойових машин із завантаженими боєприпасами в одному сховищі з іншою технікою вони повинні бути відокремлені одні від одних протипожежною стіною з межею вогнестійкості 60 хв.
Дозволяється спільне розміщення в одному сховищі (секції) бронетанкової техніки бойової (стройової) групи із завантаженими боєприпасами й інших бойових (стройових) машин цього ж батальйону без встановлення між ними протипожежної стіни.
6.10.2.3. Ремонт бойових машин дозволяється здійснювати на ПТОР після вивантаження з них боєприпасів. Боєприпаси, вивантажені з бойових машин (призначених для ремонту і переконсервації), слід розміщувати для тимчасового зберігання в їх укупорці у сховищі поточного постачання або на території парку в спеціально виділених сховищах, або на обладнаних відкритих майданчиках, розташованих не ближче ніж за 40 м від місць стоянки машин. Боєприпаси на майданчиках повинні накриватися брезентом.
Розміщувати боєприпаси, вивантажені з бойових машин, у сховищі (під навісом, на відкритому майданчику), де перебувають інші машини, забороняється.
6.10.2.4. Піротехнічні засоби (освітлювальні й сигнальні патрони), які входять до боєкомплекту бойових машин, необхідно зберігати і перевозити в герметичній укупорці.
6.10.2.5. Підготовка боєприпасів і завантаження їх у бойові машини тривалого зберігання здійснюється відповідно до вимог чинних документів, які регламентують зберігання бронетанкової техніки.
6.10.2.6. Зберігання укупорки від боєприпасів, які укладені в бойові машини, організовується на складах поточного забезпечення, в окремих сховищах (під навісами). Дозволяється зберігати порожню укупурку на обладнаних відкритих майданчиках відповідно до вимог чинних документів, які регламентують зберігання артилерійського озброєння і боєприпасів у військах.
Укупорку від пострілів, укладених в танки і самохідні установки, необхідно зберігати в окремих штабелях поротно (окремо за видами дії та партіями складання пострілів, які в них зберігалися).
Дозволяється зберігати укупорку від боєприпасів, які укладені в танки, самохідні установки, БМП, у сховищах з боєприпасами, відокремивши її від штабелів з боєприпасами проходом шириною 1 – 1,5 м.
7. Особливі вимоги пожежної безпеки до центрів забезпечення пальним, баз і складів пально-мастильних матеріалів, компонентів ракетного палива
7.1. У центрах забезпечення пальним, на базах і складах пально-мастильних матеріалів, компонентів ракетного палива (далі – бази зберігання ПММ) проводиться розрахунок сил та засобів, потрібних для гасіння пожеж на кожний резервуар, сховище, навіс, майданчик відкритого зберігання з нафтопродуктами. Розрахункові дані у вигляді таблиці повинні додаватися до Плану пожежної безпеки військової частини.
7.2. При вході на технічну територію бази зберігання ПММ сірники та інші запалювальні пристрої повинні здаватися на контрольно-перепускному пункті. Курити, розводити вогонь, користуватися гасовими лампами на технічній території і в забороненій зоні забороняється.
7.4. Здійснення на технічній території робіт із застосуванням відкритого вогню, а також інструментів, які утворюють іскри, допускається лише у виняткових випадках з дозволу командира бази зберігання ПММ, про що оголошується його наказом.
7.5. Під час проведення на технічній території зливання й наливання пального, масового видавання пального, навантажування та розвантажування пального, а також робіт із застосуванням відкритого вогню повинен виставлятися пожежний пост на пожежному автомобілі. При цьому пожежний розрахунок на пожежному автомобілі здійснює попереднє бойове розгортання.
7.6. Зварювальні та інші вогненебезпечні роботи в резервуарах, казематах, на трубопроводах, насосних станціях, роздавальних для видавання нафтопродуктів в бочки і в колодязях, у яких розміщені засувки керування, дозволяється здійснювати після зниження і підтримання протягом усіх робіт концентрації парів і газів нижче граничнодопустимої норми (далі – ГДН).
7.7. Перед в’їздом на технічну територію автомобільної, тракторної техніки та залізничних потягів, цистерн, вагонів з пальним особами пожежного наряду повинні бути перевірені їх технічний стан і забезпеченість засобами пожежогасіння.
Потяги і залізничні цистерни, вагони з пальним, які допускаються на технічну територію бази зберігання ПММ, повинні супроводжуватися особою пожежного наряду і мати первинні засоби пожежогасіння.
На технічну територію допускаються тепловози і мотовози, які працюють на рідкому паливі.
7.8. Уся техніка, яка перевозить ЛЗР і ГР, у тому числі й та, що прибула з пальним або для його одержання, повинна бути справна (мати справну паливну систему, випускний пристрій, двигуни, які нормально працюють на холостих обертах) й обладнана первинними засобами пожежогасіння (двома порошковими вогнегасниками ВП-5, одним вуглекислотним – ВВК-7, покривалом з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті розміром не менш як 2 х 2 м, лопатою, ящиком з піском ємністю не менше ніж 0,5 м3). Глушники автомобільної та автотракторної техніки повинні бути виведені під радіатор і обладнані іскрогасниками. Автоцистерни, які перевозять ЛЗР і ГР, додатково повинні мати надійне заземлення та вимикачі для відключення акумуляторної батареї автомобіля.
Допуск на технічну територію бази зберігання ПММ техніки, технічний стан якої не перевірено, яка не обладнана засобами пожежогасіння, а також газогенераторних автомобілів на дільниці прийому, зберігання і видачі пального забороняється.
7.9. Під час приймання, зберігання і видавання нафтопродуктів усі роботи на резервуарах, цистернах з відкриттям кришок люків, підтяжки болтів повинні проводитися інструментом, який не може бути джерелом утворювання іскор, або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.
7.10. У приміщеннях, у яких проводиться перекачування, зберігання і відпуск нафтопродуктів, працювати у взутті, підбитому металевими цвяхами і набійками, які можуть утворювати іскру, забороняється.
7.11. На вході у приміщення, у яких можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій парів нафтопродуктів (насосні станції, роздавальні, каземати тощо), повинні бути попереджувальні надписи про необхідність включення вентиляції або провітрювання приміщення перед початком робіт.
7.12. Утримання технічних територій баз зберігання ПММ
7.12.1. Стан пожежної безпеки технічних територій баз зберігання ПММ повинен відповідати вимогам, визначеним у розділі 1 та пунктах 5.1 – 5.26 цих Правил.
7.12.2. З метою забезпечення пожежної безпеки навколо баз зберігання ПММ визначаються заборонені зони. Розмір забороненої зони і порядок її утримання встановлюються відповідними нормативно-правовими актами.
7.12.3. На місцевості за зовнішньою огорожею технічної території на смузі шириною 50 м необхідно вирубати чагарник, очищати дерева від гілля на висоту 2,5 м, траву завчасно, до її висихання, викошувати та вивозити за межі забороненої зони.
7.12.4. У межах охоронної зони технічної території бази зберігання ПММ влаштовується мінералізована смуга шириною не менше 10 м.
7.12.5. Технічну територію баз зберігання ПММ очищують від дрібної порослі, кущів, хмизу. Траву вчасно, до її висихання, викошують і вивозять з території.
Сушити траву та зберігати сіно на технічній території забороняється.
7.12.6. Вогневі роботи на технічній території бази зберігання ПММ допускається проводити на відстані не менше ніж 20 м від наповнених резервуарів, від порожніх резервуарів з-під нафтопродуктів, якщо вони не очищені в установленому порядку, та інших пожежонебезпечних об’єктів.
При цьому слід обов’язково дотримуватися таких запобіжних заходів:
усі горловини сусідніх резервуарів, засувки на сусідніх резервуарах і трубопроводах покриваються повстю, просоченою вогнезахисними сумішами (антипіренами), влітку повсть повинна змочуватися водою;
у місцях виконання робіт із застосуванням відкритого вогню встановлюються переносні повстяні чи азбестові щити розміром 1(2 м для запобігання розлітанню іскор;
електро- та газозварювальну апаратуру розміщувати на відстані не менше 50 м від діючих резервуарів.
Проведення вогневих робіт під час сильного вітру забороняється.
7.12.7. На технічній території бази зберігання ПММ повинен бути запасний резервуар, звільнений від нафтопродуктів, на випадок аварії або пожежі. Ємність цього резервуару повинна бути не менша ємності найбільшого резервуару бази зберігання ПММ. Замість стаціонарного резервуару дозволяється обладнувати групу пересувних резервуарів такою ж загальною ємністю.
7.12.8. Усі будинки на технічній території бази зберігання ПММ забезпечуються телефонним зв’язком. На технічній території бази зберігання ПММ встановлюються ручні електричні сповіщувачі із розрахунку один сповіщувач на 4-5 будинків (споруд).
7.12.9. Технічна територія бази зберігання ПММ повинна бути забезпечена нормативними запасами води і піноутворювача для пожежогасіння.
Водопостачання для пожежогасіння при витраті води більше 60 л/с повинне здійснюватися від водопровідної мережі високого тиску, у разі меншої витрати – від водопровідної мережі низького тиску або від пожежних водойм. Запас води у пожежних водоймах визначається розрахунком, але повинен бути не менше ніж 100 м3.
Необхідні запаси води та піноутворювача для охолодження резервуарів та гасіння пожеж визначається в відповідності з вимогами нормативних документів.
7.13. Вимоги пожежної безпеки при зберіганні ПММ у резервуарах і тарі
7.13.1. Групи наземних і напівзаглиблених резервуарів, а також окремо розміщені резервуари повинні бути обваловані.
7.13.2. Майданчик усередині обвалування повинен бути рівний, утрамбований та спланований так, щоб дощові і талі води збиралися в місці установлення дренажної труби для витоку їх у водовідвідну канаву.
Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибрати, а місця розлиття посипати піском.
Через водовідвідну канаву і обвалування влаштовуються перехідні містки з негорючих матеріалів.
7.13.3. На стінках наземних резервуарів повинен бути надпис, який указує розрахункову кількість піногенераторів, пінопідйомників, необхідний запас піноутворювача і витрати води на гасіння і охолодження. На заглиблених та казематних резервуарах ці дані вказуються на корпусі попереджувального клапана або на спеціальній табличці.
7.13.4. Сховища для зберігання нафтопродуктів у тарі повинні мати не менше двох дверей (воріт).
Підлога у сховищах повинна бути з негорючих і таких, що не вбирають нафтопродукти, матеріалів, гладкою і мати нахил для стікання рідин до лотків та трапів, а у сховищах, у яких зберігаються ЛЗР, також з матеріалів, які не можуть бути джерелом утворювання іскор.
Віконне скло сховищ повинне бути пофарбоване в білий колір.
7.13.5. У кожному сховищі повинні бути металеві ящики з кришками для чистого та використаного ганчір’я.
7.13.6. Тара повинна оглядатися, у разі виявлення підтікання тари нафтопродукт переливається в іншу тару.
7.14. Вимоги пожежної безпеки до ділянок зливання і наливання пального
7.14.1. Зливно-наливні естакади, причали для зливання і наливання нафтопродуктів, окремі автоналивні стояки мають бути виконані з негорючих матеріалів.
Зливно-наливні естакади повинні бути обладнані відкидними містками з негорючих матеріалів з торців і через кожні 60 м по їх довжині. Робочі та евакуаційні сходи естакад повинні постійно утримуватися справними.
7.14.2. Ділянки для масового видавання нафтопродуктів в автоцистерни і паливозаправники (далі – ділянки масового видавання), ділянки видавання нафтопродуктів у бочки повинні мати тверде покриття.
Ділянки масового видавання повинні забезпечувати безперешкодне стікання розлитих рідин через гідравлічний затвор у виробничо-зливну каналізацію чи в спеціальний збірник. За наявності на базі зберігання ПММ водогону повинно бути забезпечене змивання розлитих рідин водою.
Ділянки видавання нафтопродуктів повинні бути забезпечені жорсткими або гнучкими зчепленнями.
7.14.3. Зливно-наливні естакади, наливні стояки, естакади і ріжки повинні бути обладнані гнучкими бензостійкими рукавами з наконечниками із кольорових металів. Довжина рукавів повинна забезпечувати можливість опускати їх до дна залізничної, автомобільної цистерни, паливних баків кораблів.
7.14.4. Зливно-наливні прилади залізничних естакад повинні мати єдиний контур заземлення із залізничними коліями.
Кожний стояк залізничної естакади повинен мати індивідуальні виводи і гнучкі провідники приєднання до залізничних цистерн. Гнучкі провідники повинні мати на кінцях зажими, які забезпечують надійний контакт.
Автоналивні пристрої для заправлення нафтопродуктами автоцистерн і паливозаправників та/або причали для заправлення кораблів повинні мати пристосування для заземлення автотранспорту та/або кораблів під час наливання в них нафтопродуктів.
Металеві лійки, які застосовуються для наливання нафтопродуктів у тару, повинні бути з металу, який не може бути джерелом утворювання іскор, або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні. Для їхнього заземлення застосовується спеціальний провідник, що одним кінцем кріпиться до лійки, а іншим – до наливного стояка.
7.14.5. Перед наливанням нафтопродуктів необхідно перевірити залізничні й автомобільні цистерни на відсутність сторонніх предметів. На автомобільних цистернах також перевіряються наявність та справність заземлення, іскрогасник та інші захисні пристрої.
Перед початком заправлення кораблів необхідно перевірити надійність заземлення, правильність з’єднання рукавів з трубопроводами і прийомними приладами корабля.
7.14.6. До з’єднання рукавів з трубопроводами і прийомними приладами корабля кораблі повинні бути заземлені. Заземлювальні пристрої повинні зніматися тільки після закінчення заправлення і роз’єднання трубопроводів з рукавами.
7.14.7. До заправлення кораблів навколо них для локалізації випадково пролитого пального повинні встановлюватися плавучі бонові загородження.
7.14.8. Автомобілі під час отримання пального встановлюються на відстані не менше ніж 5 м один від одного.
7.14.9. Автотранспорт повинен бути заземлений до початку заливання нафтопродуктів. Люки автоцистерн і паливозаправників відкриваються безпосередньо перед наливанням і після того, як автотранспорт буде заземлений. Заземлення знімається тільки після закінчення наливання і закриття люків.
Автоцистерни і паливозаправники із заздалегідь відкритими люками під наливання не допускаються.
7.14.10. Під час отримання нафтопродуктів карбюраторні двигуни автотранспорту повинні працювати на холостих обертах, дизельні двигуни дозволяється зупиняти. Пуск дизельних двигунів дозволяється здійснювати тільки після закінчення наливання нафтопродуктів, після зачинення люків (горловин) цистерн, пробок тари.
Зупиняти і запускати карбюраторні двигуни, заправляти паливні баки автомобілів пальним, встановлювати автомобілі глушниками в бік наливання і маневрувати на ділянці видавання пального забороняється.
Якщо карбюраторний двигун автомобіля зупинився, повторний пуск його на ділянці наливання не допускається. У цьому випадку автомобіль видаляється за допомогою іншого автомобіля.
7.14.11. Під час зливання-наливання нафтопродуктів у залізничні цистерни потягу забороняється підходити ближче ніж на 20 метрів до зливно-наливного приладу (естакади, стояків).
7.14.12. У разі виявлення в процесі наливання протікань у залізничній або автомобільній цистерні, наливання повинно бути негайно припинене до повного усунення несправності. За неможливості усунення протікання цистерна повинна бути звільнена від налитого нафтопродукту.
Відкривати нижні зливальні пристрої залізничних цистерн за допомогою ломів, кувалд чи інших інструментів і пристосувань, що можуть утворювати іскри, не допускається. У цьому випадку нафтопродукт відкачують через верхню горловину цистерни.
7.14.13. Після закінчення наливання у залізничні та автомобільні цистерни нафтопродуктів рукави, стояки і колектори, розташовані на верху естакад, повинні бути звільнені від нафтопродуктів, а люки цистерн герметично закриті кришками на прокладках.
7.14.14. Усі бочки в кузові автомобіля встановлюються (укладаються) пробками догори.
7.14.15. Видачу нафтопродуктів у бочки, встановлені в кузовах автомобілів, дозволяється здійснювати тільки в денний час. Автомобілі повинні встановлюватися на відстані не менше 5 м від розливальних пристроїв.
7.14.16 Використовувати пересувні засоби перекачування пального і мастил усередині складу з зачиненими дверима забороняється.
7.14.17. Зливання і наливання нафтопродуктів під час грози забороняється.
7.14.18. Технічний огляд зливно-наливних та роздавальних приладів повинен проводитися кожний раз перед зливанням, наливанням нафтопродуктів, але не менше двох разів на місяць. При цьому перевіряється щільність фланцевих з’єднань, сальників, справність заземлення рукавів і приладів для заземлення автоцистерн. Результати огляду заносяться в спеціальний журнал.
Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не менше ніж один раз на рік згідно з графіком, затвердженим командиром бази.
Перевірка герметичності всього зливно-наливного і роздавального обладнання (без рукавів) повинна проводитися один раз у два роки гідравлічним або пневматичним опробуванням.
7.14.19. Роздавальні для видавання нафтопродуктів у бочки повинні розміщатися в будинках не нижче II ступеня вогнестійкості або на відкритих майданчиках, обладнаних відповідними пристосуваннями для виконання цих робіт.
Роздавальні, спеціальні майданчики для видавання ЛЗР повинні бути відокремлені від роздавальних, спеціальних майданчиків для видавання ГР і розташовані в окремих будинках (місцях).
В одному приміщенні з ЛЗР дозволяється видавання дизельного пального.
7.14.20. Підлога в роздавальних повинна бути з негорючих і таких, що не вбирають нафтопродукти і не утворюють іскор, матеріалів.
7.14.21. У роздавальних забороняється:
проводити будь-які роботи, не пов’язані з наливанням нафтопродуктів у тару та з їх видачею;
наносити удари молотками, ключами й іншими металевими предметами по металевих бочках;
відкривати пробки бочок за допомогою молотків і зубил (необхідно застосовувати спеціальні ключі з матеріалу, який не утворює іскор);
перевертати і перекочувати бочки по металевих плитах, рейках, бруківці (необхідно застосовувати дерев’яні лаги);
скидати металеві бочки з автомашин, майданчиків;
наливати нафтопродукти під час грози;
користуватися відкритим вогнем.
7.15. Насосні станції для перекачування нафтопродуктів
7.15.1. Насосні станції для перекачування нафтопродуктів повинні розміщуватися в одноповерхових наземних або заглиблених будинках без горищ І або II ступеня вогнестійкості, під навісами з негорючих матеріалів або на відкритих майданчиках. Внутрішні стіни суміжних з насосною станцією приміщень повинні бути з газонепроникних матеріалів.
7.15.2. Підлога в насосних станціях повинна бути з негорючих і таких, що не вбирають нафтопродукти і не утворюють іскор, матеріалів. Підлога повинна мати нахил у бік лотків (каналів) для стоку пролитих нафтопродуктів. Лотки (канали) на виході із приміщень насосних станцій з’єднуються з промислово-зливною каналізацією чи зі спеціальним збірним колодязем через гідравлічний затвор.
7.15.3. Двері і вікна в насосних станціях повинні відкриватися назовні. Улаштовувати пороги в дверних прорізах не допускається. Насосні станції на п’ять і більше насосів повинні мати не менше ніж два виходи, розташовані у протилежних кінцях будинку.
7.15.4. Ширина проходів між частинами насосів, що виступають, повинна бути не менше ніж 1 м. У разі встановлення насосів шириною до 0,6 м і висотою до 0,5 м ширину проходів можна зменшувати до 0,7 м.
7.15.5. Приміщення насосних станцій обладнують примусовою припливно-витяжною і витяжною природною вентиляцією.
7.15.6. Витяжку повітря необхідно здійснювати з двох зон, одна з яких займає 2/3 всього об’єму, а друга – 1/3 всього об’єму. Приплив повітря повинен бути влаштований на висоті не менше ніж 1,5 м від підлоги.
7.15.7. Витяжні та припливні камери розташовують в окремих приміщеннях, будівельні конструкції яких виконані з негорючих матеріалів. Усі отвори припливних і витяжних систем повинні бути захищені металевими сітками з кількістю вічок на 1 см2 не менше ніж чотири.
7.15.8. У насосних станціях включення основних насосів та примусової вентиляції повинне бути зблоковане.
7.15.9. Якщо в одному приміщенні встановлені насоси для перекачування ЛЗР і ГР, насосна станція і всі види устаткування в ній повинні відповідати вимогам до цих пристроїв за умови перекачування нафтопродуктів з найбільш низькою температурою спалаху.
7.15.10. У разі використання для приводу насосів електродвигунів у вибухобезпечному виконанні і двигунів внутрішнього згоряння приміщення насосів повинні бути відокремлені від приміщень двигунів стінками з негорючих матеріалів.
Вали, що з’єднують двигуни з насосами, перепускаються через стіни у герметичних сальниках.
7.15.11. Баки з пальним для двигунів внутрішнього згоряння розташовують зовні будинку з насосами на підставці з негорючих матеріалів чи в спеціальному приміщенні, конструктивні елементи якого виконуються з негорючих матеріалів і яке обладнується самостійним виходом назовні. Трубопровід для подачі пального від бака до двигуна внутрішнього згоряння необхідно обладнати двома вентилями, один із яких розташовують біля двигуна, другий – біля бака.
7.15.12. Пересувні засоби перекачування повинні встановлюватися на відстані не менш як 0,8 м від глухих стін, 3 м від вікон насосної станції, 5 м від входу в насосну станцію, 10 м від входу в трансформаторні підстанції або розподільчі пристрої.
7.16. Вимоги пожежної безпеки під час очищення і ремонту резервуарів (порожньої тари)
7.16.1. До початку проведення ремонту резервуари, трубопроводи, насоси, тара повинні бути звільнені від нафтопродуктів, проведена їх дегазація до вибухобезпечної концентрації парів нафтопродуктів, а також відкриття всіх люків на резервуарах. Резервуари, трубопроводи й інше обладнання необхідно від’єднати від трубопроводів, резервуарів і засобів перекачування.
7.16.2. Резервуари очищають миючими засобами за допомогою компресора для механізованого очищення та/або, як виняток, вручну за допомогою дерев’яних лопаток, шкребків, трав’яних чи капронових щіток. Застосування інструменту з металу, який може бути джерелом утворювання іскор, забороняється.
7.16.3. Роботи із очищення (зачищення) та ремонту резервуарів повинні проводитися у взутті, що не має сталевих цвяхів і підківок, та за допомогою інструменту з матеріалу, який не може бути джерелом утворювання іскор, або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні. Кришки люків необхідно відкривати без ударів. Переносні ліхтарі перед застосуванням перевіряють на справність, включати їх дозволяється тільки перед входом у вибухонебезпечне середовище, а виключати після виходу з нього.
7.16.4. Тару необхідно очищати (зачищати) на спеціально відведеному майданчику за допомогою комплекту устаткування для промивання бочок. Перед зачищенням необхідно видалити з тари нафтопродукти, що залишилися.
Дозволяється проводити очищення тари у спеціальних приміщеннях, обладнаних механічною вентиляцією.

8. Особливі вимоги щодо пожежної безпеки на аеродромах
8.1. Місця стоянки літальних апаратів, аркові укриття
8.1.1. Стан пожежної безпеки місць стоянки літальних апаратів, аркових укриттів повинен відповідати вимогам, визначеним у розділі 1 та пунктах 5.1 – 5.23 цих Правил.
8.1.2. У разі розміщення літаків на групових стоянках (позиціях підготовки літаків) інтервали між кінцями крил літаків, що стоять поруч, мають бути:
для літаків з одним авіаційним двигуном – не менше ніж 2 м;
для літаків з двома авіаційними двигунами – не менше ніж 3 м;
для літаків з чотирма авіаційними двигунами – не менше ніж 5 м.
Для літаків зі змінною стріловидністю крила інтервали визначаються при мінімальному куті стріловидності.
Інтервали між вісями гвинтів вертольотів повинні бути не менші, ніж два діаметри несучого гвинта.
8.1.3. Майданчики зі штучним покриттям на всіх місцях стоянки літаків обладнуються пристроями для забезпечення заземлення літаків і паливозаправників.
8.1.4. При розміщенні літака в укритті відстані між його елементами і конструкціями укриття повинні бути не менше:
за розмахом крил – 1 м;
за довжиною літака – 1,5 м від хвостового оперення до тильної стінки і 1 м від носа до воріт;
за висотою – 0,6 м.
8.1.5. Перед закочуванням літака в укриття всі системи живлення літака повинні бути оглянуті на відсутність підтікання пального і мастил.
Після закочування літака в укриття під дренажні системи літака встановлюють сухі дека, а літак надійно заземлюють.
Перед запуском авіаційних двигунів дека з укриття видаляють.
8.1.6. Під час зберігання літальних апаратів акумуляторні батареї з них повинні бути зняті.
Зняті акумуляторні батареї повинні зберігатися в спеціальних приміщеннях чи на зарядних акумуляторних станціях. Дозволяється зберігання акумуляторних батарей у спеціальних контейнерах поблизу літаків.
Спільне зберігання кислотних та лужних акумуляторних батарей забороняється.
8.1.7. Запуск і випробування двигунів в укриттях здійснюються відповідно до вимог нормативних документів з технічного забезпечення авіації.
8.1.8. Під час проведення в укриттях і на стоянках робіт з підготовки літаків до польотів контроль за дотриманням особовим складом заходів пожежної безпеки здійснюють посадові особи інженерно-авіаційної служби, які організовують ці роботи.
8.1.9. Для освітлення заправної горловини літальних апаратів дозволяється застосовувати переносні світильники у вибухозахищеному виконанні із живленням від мережі напругою не більше 36 В.
8.1.10. Приміщення електроагрегатної та заправочної повинні бути ізольовані від укриття для літаків і мати самостійний вихід назовні.
8.1.11. У місцях стоянок літальних апаратів та в розташуванні аеродромних споруд забороняється:
запускати авіаційні двигуни у разі відсутності засобів пожежогасіння на стоянці;
залишати без нагляду працюючі засоби підігріву;
заправляти пальним літаки і паливозаправники, які не заземлені;
проливати пальне і мастильні матеріали;
розпалювати паяльні лампи і засоби підігріву авіаційних двигунів на відстані менше ніж 25 м від літаків і аеродромних споруд;
курити поза місцями, спеціально відведеними для цього.
8.1.12. В аркових укриттях забороняється:
залишати після робочого дня на ніч у деці пальне і мастильні матеріали;
під час заправлення літака паливом проводити роботи, пов’язані з утворенням іскор;
курити і застосовувати відкритий вогонь;
розпалювати пальники, паяльники;
розливати пальне і спеціальні рідини із дренажних систем на підлогу;
зберігати промаслене ганчір’я, пальне, мастильні матеріали і зняті з літака акумулятори;
здійснювати будь-які роботи з обслуговування літальних апаратів без засобів пожежогасіння.
8.1.13. Під час проведення польотів виставляється пожежний пост на пожежному автомобілі. Місце перебування пожежного розрахунку визначається керівником польотів.
Особовий склад пожежного розрахунку на старті підпорядковується керівнику польотами і начальнику служби пожежної безпеки військової частини.
8.1.14. Запас авіаційних засобів ураження, засобів утворення пасивних перешкод і піротехнічних засобів для забезпечення польотів не повинен перевищувати потреби на виконання завдань одного льотного дня (ночі).
Зберігання авіаційних засобів ураження (далі – АЗУ) та комплектуючих елементів до них на майданчиках підготовки АЗУ після закінчення польотів категорично забороняється.
8.2. Вимоги пожежної безпеки під час експлуатації спеціальних засобів аеродромного обслуговування
8.2.1. До роботи на киснедобувних, киснезарядних установках (далі – установки) допускаються особи, які мають спеціальну підготовку, знають будову і правила експлуатації, техніку безпеки і правила пожежної безпеки під час роботи на установках.
Вхід у приміщення, на робочі площадки, в автомобілі з установками особам, які не мають безпосереднього відношення до роботи з цими установками, забороняється.
8.2.2. Стаціонарні установки розміщуються в одноповерхових будинках І або II ступеня вогнестійкості, без горищних перекриттів, з легкоскидним негорючим покриттям.
Стаціонарні киснедобувні установки розташовуються не ближче ніж за 250 м від місць стоянки літаків.
Приміщення для наповнення балонів киснем відокремлюються від приміщень, де встановлене основне устаткування киснедобувної установки, стінами із негорючих матеріалів.
8.2.3. У приміщеннях, у яких установлені стаціонарні установки, електричні мережі повинні бути прокладені в сталевих водогазопровідних трубах, а світильники – у вибухозахищеному виконанні.
Опалення в цих приміщеннях повинне бути центральне водяне чи повітряне.
8.2.4. Зберігання вогненебезпечних, горючих і отруйних речовин та матеріалів, хімікатів, що використовуються на установках, порожніх балонів дозволяється тільки в спеціально обладнаних приміщеннях.
8.2.5. Під час роботи на установках забороняється:
захаращувати приміщення і робочі площадки;
заправляти пальним, коли працюють двигуни;
використовувати пальне, мастила і хімікати, які не відповідають державним стандартам і рекомендаціям заводів-виробників;
працювати в брудному і промасленому одязі;
використовувати станції й установки за відсутності на них засобів пожежогасіння;
залишати в приміщеннях і кузовах автомобілів промаслене ганчір’я;
курити і розпалювати вогонь у радіусі до 50 м від місць розташування установок;
порушувати герметичність кисневих систем;
паяти кисневі трубопроводи непередбаченими для цієї мети припоями;
від’єднувати зарядні шланги без попереднього зтравлювання з них тиску через вентилі скидання тиску;
скручувати кисневі шланги та трубопроводи;
застосовувати нерозконсервовані та незнежирені кисневі шланги;
забруднювати мастилами і жирами кисневі апарати й агрегати;
застосовувати кисень для продувки, просушування й інших підсобних операцій, крім випадків, передбачених спеціальними інструкціями;
наповнювати киснем балони з простроченими термінами огляду;
наближатися в робочому одязі після роботи з рідким чи газоподібним киснем до вогню;
ремонтувати посудини і апарати, що знаходяться під тиском.
8.2.6. Пересувні киснедобувні установки встановлюються в спеціально пристосованих приміщеннях чи на майданчиках, очищених від рослинного покрову, віддалених на відстань не менше ніж:
100 м від димарів котелень, місць газозварювальних робіт, місць зберігання карбіду кальцію, ям з карбідним мулом, фекальних ям і боліт, що виділяють метан (болотний газ);
50 м від житлових приміщень.
8.2.7. Киснедобувну установку дозволяється включати тільки після усунення всіх несправностей, виявлених у процесі підготовки.
8.2.8. Киснева апаратура і посудини для рідкого кисню повинні бути захищені від забруднення мастилами і жирами та піддаватися періодичному знежиренню відповідними розчинниками. Після знежирення залишки розчинника із посудин, апаратів і комунікацій ретельно видаляють продуванням нагрітим чистим повітрям чи азотом.
8.2.9. Перевірка герметичності кисневої апаратури здійснюється тільки за допомогою мильної піни. Застосовувати для цих цілей інші засоби забороняється.
8.2.10. Під час експлуатації киснезарядних станцій необхідно дотримуватись таких вимог:
для змащення кисневого компресора застосовувати тільки гліцерин та/або водно-гліцеринові суміші;
обслуговувати станцію в чистому знежиреному спецодязі і з чисто вимитими руками;
шкіряні манжети перед установкою в циліндри компресора піддавати знежиренню;
не починати роботу в разі несправності компресора і кисневої комунікації;
відра, лійки й іншу тару, яка застосовується для заливання гліцерину та/або водно-гліцеринової суміші, тримати чистими й знежиреними.
8.2.11. Під час заряджання літальних апаратів стиснутим киснем із транспортних ємностей слід дотримуватись таких вимог:
заряджання здійснювати за допомогою сифона і спеціального знежиреного зарядного шланга;
зарядний шланг зберігати тільки у відведеному для нього на автомобілі місці, при цьому, штуцери закриваються заглушками і чистими брезентовими (дермантиновими) чохлами.
8.2.12. Під час зберігання киснезарядної установки, переїзду (крім переїзду від літака до літака), під час виконання регламентних робіт і ремонту установки, вентилі балонів повинні бути закриті, а кисень з комунікацій стравлений.
8.2.13. Автомобілі-цистерни, призначені для заправляння літальних апаратів, повинні бути обладнані пристроями для заземлення. Глушники цих автомобілів-цистерн повинні бути справні і виведені під передній бампер, а вихлопна труба обладнана іскрогасником.
8.2.14. Під час заправлення літальних апаратів пальним необхідно:
виключити запалювання двигунів літака (вертольота) і перекрити до них паливопроводи;
установлювати автомобіль-цистерну, призначений для заправлення літальних апаратів, не ближче ніж за 3 – 5 м від них;
заземлити літальний апарат, автомобіль-цистерну, призначений для заправлення літальних апаратів, роздавальний кран (“пістолет”) автомобіля-цистерни.
У разі відсутності гнізда в заправній горловині перед початком заправлення необхідно доторкнутися на відстані не менше ніж 1 м від заправної горловини роздавальним краном (“пістолетом”) до літака.
8.2.15. Перед заземленням необхідно перевірити справність і надійність з’єднань і контактів шлангових струмопровідних провідників з патрубком, роздавальним краном й іншою з’єднувальною арматурою.
Заземлювачі піддаються інструментальній перевірці не менше одного разу на три місяці.
8.2.16. У разі якщо літак буде частково облитий пальним, запуск двигунів здійснюється не раніше ніж за 10 – 15 хв. після повного видалення пролитого пального з поверхні літака і ґрунту (штучного покриття).
8.2.17. Під час роботи на паливозаправнику забороняється:
користуватися паливозаправником (паливною цистерною) зі знятими противибуховими сітками, з несправною дихальною арматурою цистерн, за відсутності або несправності заземлюючих пристроїв, за відсутності засобів пожежогасіння, а також при несправних шлангах і підтіканні пального в місцях з’єднань;
застосовувати відкритий вогонь для обігріву вузлів і деталей паливозаправника;
курити в процесі роботи паливозаправника;
загороджувати в’їзди і виїзди для паливозаправників.
8.2.18. Для підігрівання авіаційних двигунів дозволяється використовувати підігрівачі, обладнані необхідними контрольно-вимірювальними і запобіжними приладами.
8.2.19. Заправлення паливних баків підігрівачів здійснюється пальним, передбаченим заводом-виробником, при цьому не дозволяється переповнення паливних баків і заправлення їх під час роботи підігрівачів.
8.2.20. Розпалювання та запуск підігрівачів здійснюється без рукавів і на відстані не менше 25 м від літальних апаратів, будинків та об’єктів зберігання майна.
8.2.21. Рукави з тканини до інжекторних та двигунових підігрівачів приєднуються тільки стороною, яка має внутрішню теплоізоляцію із азбестової тканини.
Після закінчення підігріву авіаційного двигуна рукави з тканини від’єднуються спочатку від підігрівача, а потім від люка капота двигуна.
8.2.22. Під час експлуатації підігрівачів забороняється:
здійснювати запуск з баками для пального, паливопроводами, які підтікають, і за наявності підтікань пального через контрольну трубку;
залишати працюючі підігрівачі без догляду;
робити заломи та згинання рукавів;
розпалювати і запускати підігрівачі всіх типів у спецодязі, який просочений ЛЗР або ГР;
перевозити працюючий підігрівач із приєднаними рукавами;
здійснювати розпалювання підігрівачів без попереднього продування повітрям калорифера (3 – 5 хв.) і при непрацюючому вентиляторі;
здійснювати розпалювання і запуск підігрівачів у разі обливання пальним баків для пального і пускових приладів.
8.3. Вимоги пожежної безпеки під час проведення ТО і ремонтних робіт літальних апаратів
8.3.1. Стан пожежної безпеки місць проведення ТО літальних апаратів і ремонтних робіт повинен відповідати вимогам, визначеним у пунктах 3.1 – 3.9.8 цих Правил.
8.3.2. Розміщувати літаки (вертольоти) у цеху для ремонту необхідно відповідно до встановлених норм завантаження (у відповідності зі схемою розміщення) із урахуванням їх швидкої евакуації у разі пожежі.
8.3.3. Уводити в цехи, технічно-експлуатаційні частини літаки (вертольоти) з пальним у баках і з бортовими акумуляторами забороняється.
Перевірка електросистем літаків (вертольотів) здійснюється технологічними акумуляторами.
8.3.4. Підключати літаки до джерел електричного струму для перевірки устаткування дозволяється тільки після повного монтажу всіх систем. При цьому необхідно суворо стежити, щоб не проводились роботи з промивання літаків.
8.3.5. Стенди для випробовування двигунів повинні розташовуватися в одноповерхових будинках І або II ступеня вогнестійкості чи під навісами з негорючих матеріалів, розташованими на відстані не менше ніж 20 м від інших будинків.
У разі розміщення випробувальних стендів усередині виробничих корпусів, приміщення випробувальних стендів повинні мати окремі виходи назовні і бути відокремлені від інших приміщень стінами, виконаними з негорючих матеріалів.
8.3.6. Запуск і випробування авіаційних двигунів після виконання регламентних робіт чи усунення несправностей здійснюються на спеціальних площадках, обладнаних засобами пожежогасіння.
8.3.7. Щоб виключити випадки виникнення пожежі під час випробування двигунів, необхідно переконатися в герметичності всіх систем у режимі малого газу, після чого робити випробування у підвищеному режимі.
8.3.8. Перевірку двигунів у максимальному та форсажному режимах особами інженерно-технічного складу дозволяється проводити тільки на майданчиках, обладнаних кріпленнями, які передбачені керівництвом з технічної експлуатації літаків цього типу.
Перед запуском двигунів перевіряється наявність і стан засобів пожежогасіння.
8.3.9. Під час підготовки літака (вертольота) для фарбування з протиранням фюзеляжу бензином (змивкою) літак (вертоліт) і посуд з бензином (змивкою) слід надійно заземлювати.
Під час промивання планера і видалення старого лакофарбового покриття дозволяється користуватися шпателем тільки з кольорового металу.
8.3.10. У приміщеннях, де проводяться роботи із застосуванням електропаяльників, дерев’яні робочі столи обладнують негорючими теплоізоляційними підставками.
8.3.11. Літаки, які перебувають у ремонті, повинні бути постійно транспортабельними і знаходитися на основних чи технологічних шасі.
8.3.12. Для евакуації літаків (вертольотів) цехи забезпечуються буксирними пристосуваннями. Ворота (касети) у цехах повинні бути справними і легко відкриватися.
8.3.13. У виробничих цехах (майстернях) і приміщеннях забороняється:
улаштовувати перегородки, а також комори й антресолі з горючих матеріалів;
зберігати ЛЗР та ГР (незалежно від їхньої кількості);
захаращувати зсередини і ззовні ворота в цехах ремонту літаків (вертольотів);
користуватися автотранспортом, мотоциклами і моторолерами.
9. Особливі вимоги пожежної безпеки під час експлуатації спеціальних фортифікаційних споруд (пунктів управління)
9.1. Стан пожежної безпеки спеціальних фортифікаційних споруд (пунктів управління) (далі – СФС) повинен відповідати вимогам, визначеним у розділі 1 цих Правил.
9.2. Будівельні конструкції споруд повинні бути виконані з негорючих матеріалів.
Не дозволяється виконувати облицювання стін і стель горючими і такими, що виділяють під час горіння токсичні продукти, матеріалами, а також обклеювати їх горючими плівковими матеріалами.
9.3. Підлога, кришки каналів і люків, ізоляція трубопроводів усіх призначень, конструкції підвісних стель повинні бути виготовлені із негорючих матеріалів.
9.4. Приміщення категорій А і Б повинні бути відокремлені одне від одного, а також від приміщень категорій В, Г і Д та коридорів протипожежними стінами і перекриттями 1 типу.
9.5. Приміщення категорій А і Б, сховища балонів з негорючими газами повинні бути віддалені від приміщень з постійним перебуванням особового складу (крім особового складу, що обслуговує ці установки).
9.6. Приміщення, де можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші горючих газів і парів із повітрям, необхідно обладнувати стаціонарними газоаналізаторами із сигналізацією, яка повідомляє про виникнення в приміщенні небезпечної концентрації газів і парів.
9.7. Розміщувати службові і побутові приміщення з постійним перебуванням більше ніж 10 осіб, а також приміщення, у яких розміщуються вибухопожежонебезпечні й агресивні продукти та виробництва, поряд, над і під приміщеннями компресорних та балонних не дозволяється.
9.8. Резервуари з ЛЗР і ГР повинні розміщуватися в окремому приміщенні, відгородженому від суміжних приміщень та коридорів протипожежними стінами і перекриттями з межею вогнестійкості 150 хв., відділеному від коридору тамбуром з одними протипожежними (І типу) й одними герметичними дверима. Двері повинні відчинятися назовні. Протипожежні двері встановлюються з боку приміщення.
Не дозволяється улаштовувати вихід із сховищ палива безпосередньо у вибухонебезпечні приміщення, а також у приміщення розподільчих пристроїв.
9.9. Резервуари з ЛЗР і ГР повинні бути обладнані аварійним зливним трубопроводом, з’єднаним з резервною ємністю. Місткість резервної ємності повинна бути не менше ніж місткість більшого резервуара. Діаметр аварійного зливного трубопроводу визначається розрахунком за умови, що час зливання не перевищуватиме 15 хв.
Якщо верх резервуарів нижче, ніж відмітка підлоги споруди, і сховище для зберігання ЛЗР і ГР обладнане АУПГ, резервну ємність для аварійного зливання допускається не влаштовувати.
9.10. Резервуари ЛЗР і ГР повинні бути обладнані дихальною системою. Випуск парів ЛЗР і ГР із резервуарів у приміщення, у яких вони встановлені, не допускається.
9.11. Трубопроводи для транспортування ЛЗР і ГР прокладаються в каналах, що перекриваються плитами (кришками) з негорючих матеріалів. У межах машинної зали дизельної електростанції (далі – ДЕС) допускається їх відкрите прокладання. Через кожні 75 м, а також у місцях перетинання стін і перегородок канали повинні розділятися перегородками з негорючих матеріалів.
9.12. Транспортні і комунікаційні тунелі повинні бути обладнані вентиляцією і системою димовидалення.
9.13. Приміщення балонних повинно бути відділене від суміжних приміщень тамбуром з протипожежними дверима І типу, які повинні відчинятися назовні.
9.14. Дверні отвори приміщень (сховищ) з ЛЗР і ГР повинні мати пороги з пандусами. Висота порога визначається з розрахунку запобігання розтікання рідини в разі ушкодження найбільшої ємності, але не менше ніж 0,15 м.
9.15. Кабельні лінії повинні бути прокладені у кабельних каналах, тунелях, шахтах, фальшпідлогах, коробах, приміщеннях із вводом кабелів тощо. Конструкції, що огороджують кабельні канали, повинні мати межу вогнестійкості не менше ніж 1,5 год.
У відкритих транзитних кабельних лініях, у прохідних тунелях, потернах, сходових клітках і коридорах, що є евакуаційними шляхами, мають бути прокладені кабелі та проводи, стійкі до поширення полум’я згідно з ДСТУ 4216-2003 Випробування електричних кабелів в умовах впливу вогню. Частина 1. Випробування на поширення полум’я поодиноко прокладеного вертикально розташованого ізольованого проводу або кабелю і ДСТУ 4217-2003 Випробування електричних кабелів в умовах впливу вогню. Частина 2. Випробування на поширення полум’я поодиноко прокладеного вертикально розташованого ізольованого проводу або кабелю з малим перерізом.
Якщо система проводки складається з двох або більше кабелів і проводів, то кабелі і проводи залежно від об’єму неметалевих матеріалів на одному погонному метрі прокладки повинні бути стійкими до поширення полум’я згідно з ДСТУ 4237-3-21-2004 Випробування електричних кабелів в умовах впливу вогню. Частина 3.21. Випробування на поширення полум’я вертикально прокладених проводів або кабелів, прокладених у пучках – категорія А F/R, ДСТУ 4237-3-22-2004 Випробування електричних кабелів в умовах впливу вогню. Частина 3.22. Випробування на поширення полум’я вертикально розташованих проводів або кабелів, прокладених у пучках – категорія А, ДСТУ 4237-3-23-2004 Випробування електричних кабелів в умовах впливу вогню. Частина 3.23. Випробування на поширення полум’я вертикально прокладених проводів або кабелів, прокладених у пучках – категорія В, ДСТУ 4237-3-24-2004 Випробування електричних кабелів в умовах впливу вогню. Частина 3.24. Випробування на поширення полум’я вертикально прокладених проводів або кабелів, прокладених у пучках – категорія С, ДСТУ 4237-3-25-2004 Випробування електричних кабелів в умовах впливу вогню. Частина 3.25. Випробування на поширення полум’я вертикально прокладених проводів або кабелів, прокладених у пучках – категорія D. Додатково кабелі та проводи повинні мати неметалеві елементи з помірною димоутворювальною здатністю та з малою токсичною небезпекою продуктів згоряння згідно з ГОСТ 12.1.044-89.
9.16. Засоби регенерації повітря повинні зберігатися в окремих приміщеннях, відділених від суміжних приміщень та коридорів протипожежними стінами і перекриттями І типу. Отвори у протипожежних стінах повинні бути обладнані протипожежними дверима І типу.
9.17. Каркас меблів, які встановлюються у приміщеннях, повинні бути виготовлені з негорючих елементів. Матеріали, які застосовуються для облицювання, та інші деталі меблів повинні бути негорючими або групи горючості Г1, Г2, що не виділяють під час горіння токсичних продуктів.
Не допускається використання м’яких меблів з горючих матеріалів.
9.18. У приміщенні компресорної повинні бути передбачені спеціальні місця для зберігання в закритих ящиках обтиральних матеріалів, а також запасів мастила, необхідного для роботи компресора між регламентними перевірками.
9.19. СФС повинні бути обладнані сигналізацією, яка сповіщає про відкриття (закриття) протипожежних дверей і люків, дистанційним управлінням вентиляторами, герметичними клапанами, засувками й іншими технічними засобами пожежних відсіків.
Системи управління вентиляцією, кондиціюванням повітря повинні бути зблоковані для їх автоматичного відключення в разі спрацювання АУПС чи АУПГ.
9.20. У спорудах об’ємом 5 тис. м3 та більше повинно бути передбачене окреме приміщення (пожежний пост) площею, не меншою ніж 15 м2, для розміщення пожежного та гірничорятувального устаткування і майна. Приміщення пожежного поста повинне бути обладнане телефонним і диспетчерським зв’язком з командним пунктом споруди і пожежним підрозділом.
9.21. Кожна СФС повинна бути забезпечена вогнегасними засобами в кількості, необхідній для гасіння внутрішніх пожеж. Запаси вогнегасних засобів установлюються нормами чи визначаються розрахунком.
9.22. Забезпечення евакуації особового складу з СФС у разі виникнення пожежі
9.22.1. Кількість та розміри евакуаційних виходів з приміщень пожежних відсіків СФС, їхні конструктивні й планувальні рішення, умови освітленості, протяжність шляхів евакуації, їх облицювання повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм. Евакуаційні шляхи повинні забезпечувати евакуацію всього особового складу, що знаходиться в споруді.
9.22.2. Для оповіщення особового складу про пожежу повинні використовуватися спеціальні технічні засоби оповіщення (експлуатаційний зв’язок, світлова і звукова сигналізація тощо).
9.22.3. Кожен пожежний відсік, у якому перебуває особовий склад, повинен мати не менше ніж два розосереджених евакуаційних виходи назовні чи в суміжні пожежні відсіки.
9.22.4. У місцях виходу з пожежних відсіків повинні передбачатися тамбури. Між відсіками тамбур повинен мати троє дверей: зі сторони відсіків – протипожежні і середні – герметичні. У місцях виходу на сходову клітку допускається тамбур з двома дверима: герметичні двері встановлюються зі сторони сходової клітки.
9.22.5. Для забезпечення евакуації тамбури, які мають блокування дверей, повинні бути обладнані пристроями для подачі аварійного сигналу (світлового і звукового) на пульт керування про відкриття (закриття) дверей, місцевою світловою сигналізацією з кожної сторони дверей про дозвіл чи заборону проходу.
9.22.6. Протипожежні двері, що застосовуються в спорудах, повинні відповідати вимогам ДБН В.1.1-7-2002 та бути обладнані пристроями для самозачинення і ущільнення в притворах.
9.22.7. Двері сходових кліток, що ведуть у загальні коридори, двері ліфтових приміщень і тамбурів повинні бути обладнані пристроями для самозачинення і ущільнення в притворах. Вони не повинні мати пристроїв, що не дозволяють їх відкрити без ключа.
9.22.8. Сходові клітки, коридори, проходи, тамбури та інші шляхи евакуації повинні бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог ПУЕ. Шляхи евакуації повинні бути позначені світловими покажчиками напрямку руху, підключеними до джерел живлення евакуаційного (аварійного) освітлення, або такими, що переключаються автоматично в разі зникнення живлення на основних джерелах електропостачання.
9.22.9. Двері компресорних станцій повинні відчинятися назовні. Усі приямки і канали в приміщеннях компресорних станцій повинні закриватися врівень з підлогою спеціальними плитами або металевими рифленими листами, які повинні бути надійно прикріплені до підлоги.
9.22.10. У диспетчерських пунктах, на бойових постах і в приміщеннях для безпосереднього використання за призначенням повинні бути аварійно-рятувальні засоби для проведення аварійно-рятувальних робіт силами особового складу СФС.
До комплекту повинні входити засоби індивідуального захисту особового складу, первинні засоби пожежогасіння, монтажно-демонтажні засоби, засоби для надання першої медичної допомоги тощо.
9.22.11. Увесь особовий склад, який перебуває у СФС, повинен бути забезпечений індивідуальними засобами захисту органів дихання від продуктів горіння. Щоквартально повинні проводитися практичні заняття щодо використання індивідуальних засобів захисту.
9.22.12. На шляхах евакуації не дозволяється:
установлювати обладнання і навісні технічні пристрої;
споруджувати пороги чи проміжні східці, крім випадків, коли влаштування порогів необхідне для запобігання розтіканню рідин;
установлювати відкидні ліжка для відпочинку особового складу.
9.23. Особливі вимоги пожежної безпеки під час експлуатації дизельних електростанцій
9.23.1. Приміщення вбудованої ДЕС у СФС повинні розміщуватися в окремому блоці. Машинні зали ДЕС повинні бути віддалені від приміщень з постійним перебуванням особового складу. Вхід у приміщення машинного залу ДЕС повинен обладнуватися герметичними тамбурами з герметичними протипожежними дверима 1типу, які відчиняються у бік виходу з дизельної.
9.23.2. Баки для палива та мастил, їхні трубопроводи та арматура повинні розміщуватися на відстані не менше ніж 0,5 м від вихлопної труби ДЕС.
9.23.3. Випускні трубопроводи повинні бути обладнані пристроями для компенсації температурного подовження. Забороняється з’єднувати в один колектор вихлопні трубопроводи різних двигунів. У приміщеннях (машинна зала та інші) вихлопний трубопровід повинен мати теплоізоляцію.
9.23.4. Електрообладнання ДЕС підлягає зануленню (заземленню) шляхом підключення до нульових жил кабелів електроживлення та магістральної шини заземленого обладнання. Занулення однофазних споживачів слід виконувати окремою третьою жилою електромережі.
9.23.5. Випадково розлиті пальне, мастило слід негайно витерти. Обтиральні матеріали необхідно зберігати в закритих металевих ящиках ємністю не більше ніж 0,5 м3, а наприкінці робочого дня видаляти.
9.23.6. У разі спрацювання АУПГ (АУПС) система управління насосами підкачування палива повинна їх відключати.
9.23.7. Акумуляторну слід розміщувати в окремих, спеціально призначених приміщеннях. Вихід з акумуляторної повинен здійснюватися через тамбур-шлюз із двома протипожежними дверима І типу. Двері тамбура-шлюзу повинні відчинятися назовні і обладнуватися самозакривними замками, що відкриваються з внутрішньої сторони без ключа.
10. Особливі вимоги пожежної безпеки під час розташування військових частин та підрозділів табором
10.1. Стан пожежної безпеки території табору повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, які визначені у розділі 1 цих Правил.
10.2. Під час вибору місця розміщення табору повинні враховуватися стан доріг, під’їзду, а також наявність джерел водопостачання.
Навколо наметового містечка повинні бути створені протипожежні смуги очищеного від рослинності до мінералізованого шару ґрунту шириною не менше ніж 2 м.
Територія табору повинна утримуватися в чистоті, очищуватися від сухостою, чагарнику, трава повинна своєчасно викошуватися.
Сміття повинне збиратися в установленому місці і щоденно вивозитися у місця, розташовані на відстані не менше 3 км від табору. Випалювання сміття на території табору забороняється.
Дороги на території табору повинні утримуватися в справному стані і бути обладнані спеціальними покажчиками.
10.3. Територія табору повинна бути обладнана блискавкозахисними пристроями.
10.4. Об’єкти зберігання боєприпасів повинні бути розміщені на відстані не менше 400 м від кордонів наметового містечка.
Місця стоянки ОВТ, зберігання ПММ обладнуються на відстані не менше ніж 50 м від наметів.
Похідні кухні встановлюють на відстані не менше ніж 10 м від хвойних дерев, 25 м – від наметів. Майданчики для кухонь у радіусі 5 м очищають від моху, чагарнику та іншого рослинного покрову.
Попіл з кухонь виноситься у ями, заливається водою і засипається піском.
У пожежонебезпечний період забороняється встановлювати намети з пічним опаленням під кронами дерев.
Місця для куріння та розпалення багать обладнуються на відстані не менше ніж 15 м від наметів та дерев.
10.5. Навколо об’єктів зберігання боєприпасів, вибухових речовин, запалювальних речовин та сумішей, ПММ створюють протипожежні смуги очищеного до мінералізованого шару ґрунту завширшки не менше ніж 3 м, навколо об’єктів стоянки техніки – не менше ніж 2 м.
10.6. Відстань між лініями в глибину табору визначається системою розміщення наметів, необхідних споруд та обладнання. Ширина передньої лінії повинна бути не менше ніж 10 м, середньої та задньої ліній – не менше ніж 5 м. Між рядами наметів у глибину табору обладнуються доріжки завширшки до 3 м.
Ширина поперечних ліній між батальйонами та окремими підрозділами повинна бути не менше ніж 3 м.
Відстань по фронту між основами бортів суміжних наметних гнізд повинна бути не менше ніж 2,5 м, в глибину – не менше ніж 5 м.
10.7. Для опалення наметів на кожну ніч призначаються окремі опалювачі, які повинні пройти інструктаж щодо пожежної безпеки і беззаперечно його дотримуватися.
10.8. Для електричного освітлення наметів дозволяється використовувати провід з подвійною гумовою ізоляцією. У разі гасового освітлення ліхтарі підвішуються на негорючому дроті до основного стояка намету на відстані не ближче ніж 0,7 м від полотна намету.
10.9. Біля постового грибка днювального встановлюється пристрій для подавання звукового сигналу на випадок пожежі.
10.10. Вздовж ліній табору встановлюються пожежні щити на відстані не більше 50 м один від одного, але не менше ніж два на батальйон. Влітку пожежні щити додатково забезпечуються двома відрами, а біля пожежних щитів установлюються бочки з водою ємністю не менше ніж 0,2 м3.
11. Вимоги пожежної безпеки до полігонів, танкодромів, тирів, стрільбищ
11.1. Території полігона, дільниці місцевості, на яких проводяться стрільби (пуски ракет), заняття з водіння бойових машин і автомобілів (далі – полігон), повинні бути очищені від сухостою, сухого чагарнику, сухої трави, легкозаймистих предметів.
11.2. По периметру лісових масивів, які є на території полігона або безпосередньо прилягають до неї, має бути створена протипожежна смуга очищеного від рослинності до мінералізованого шару ґрунту шириною не менше ніж 2 м.
11.3. Під час проведення стрільб, навчань, занять на полігоні повинен виставлятися пожежний пост на пожежному автомобілі.
Під час проведення стрільб у тирі виставляється пожежний пост із засобами пожежогасіння (три порошкових вогнегасники ВП-5).
11.4. Приготування і розливання запалювальних сумішей повинне здійснюватися на спеціально призначених та обладнаних майданчиках, забезпечених засобами пожежогасіння. Під час виготовлення запалювальних сумішей забороняється використовувати металеві інструменти і приладдя, які можуть бути джерелом утворювання іскор.
11.5. Резервуари, цистерни, бочки, інші ємності з ЛЗР та ГР, вибухові речовини повинні зберігатися в траншеях, або котлованах, обсипаних ґрунтом і укритих брезентом, обробленим вогнезахисними сумішами.
Курити, користуватися відкритим вогнем ближче ніж за 100 м від майданчика для приготування запалювальних сумішей не дозволяється.
11.6. Забороняється:
вести стрільбу поблизу сховищ боєприпасів, вибухових речовин і ПММ та інших легкозаймистих предметів, дерев’яних будинків (споруд), а також розташовувати поблизу них танки, БМП, БТР, трактори та автомашини;
проводити вибухові (підривні) роботи, використовувати імітаційні та димові заряди, вести стрільбу з використанням трасуючих боєприпасів, холостих артилерійських пострілів, кидати вибухові пакети на ділянках місцевості з сухою рослинністю або торфом;
вести стрільбу поза межами встановленого сектору стрільби;
кидати імітаційні та димові боєприпаси, вибухові пакети на озброєння і техніку, військове майно, горючі речовини;
використовувати для миття і чищення озброєння, військової техніки, обмундирування і спорядження ЛЗР і ГР;
використовувати для освітлення прилади з відкритим вогнем (свічки, саморобні світильники тощо).
12. Протипожежні вимоги під час пересування військ автомобільним транспортом
12.1. Під час перевезення особового складу у кожному транспортному засобі призначається старший, який стежить за дотриманням особовим складом вимог пожежної безпеки.
12.2. Під час заправлення (дозаправлення) транспортних засобів машини встановлюються не ближче ніж за 2 м від паливозаправника (колонки). Наступна машина має перебувати на відстані не ближче ніж 10 м від машини, яка заправляється. Забороняється заправляти машини з особовим складом у кузові.
12.3. Під час масового заправлення виставляється пожежний пост із засобами пожежогасіння.
12.4. Для привалів слід обирати найбільш безпечні в пожежному відношенні місця поблизу джерел води. Під час привалів виставляється пожежний пост із засобами пожежогасіння. Розводити багаття дозволяється з навітреного боку та на відстані не менше ніж 40 м від машин.
Перед початком руху всі багаття повинні бути загашені водою та засипані ґрунтом.
12.5. Курити дозволяється у спеціально визначених місцях не ближче 40 м від транспортних засобів.
12.6. Під час пересування військ автомобільним транспортом забороняється:
перевозити в кузовах автомобілів з особовим складом боєприпаси, майно, ПММ;
курити в транспортних засобах, запалювати в них вогонь;
використовувати відкрите полум’я для полегшення запуску двигуна.


Начальник Управління пожежної безпеки
Генерального штабу Збройних Сил України
полковник Р.М.МАКАР

Зміст
1.
Загальні положення ..
1

2.
Особливі вимоги пожежної безпеки до об’єктів загальновійськового призначення ...

10

2.1.
Будинки і приміщення штабів та управлінь ...
10

2.2.
Казарми .
11

2.3.
Клуби військових частин, будинки офіцерів .
13

2.4.
Їдальні військових частин, підприємства військової торгівлі ..

16

2.5.
Лікувальні корпуси військових медичних закладів, військових санаторіїв, медичні пункти, аптеки .

16

2.6.
Дитячі дошкільні заклади
18

2.7.
Навчальні корпуси військових навчальних закладів і службові корпуси наукових (проектних) установ .

18

2.8.
Спортивно-тренувальні споруди та приміщення ..
20

2.9.
Лазні та сауни ...
22

3.
Особливі вимоги пожежної безпеки до виробничих будинків, приміщень, ділянок

22

3.9.
Цехи, ділянки, установки фарбування, знежирення і миття виробів
23

3.10.
Деревообробні цехи, ділянки, майстерні ...
24

3.11.
Цехи, ділянки гарячої обробки металів .
25

3.12.
Друкарні, картографічні виробництва ...
26

3.13.
Цехи, ділянки, лабораторії гальванічних покриттів .
27

4.
Особливі вимоги пожежної безпеки до парків озброєння та військової техніки

28

4.8.
Сховища, навіси, майданчики відкритого зберігання ОВТ
29

4.9.
Пункти технічного обслуговування і ремонту ОВТ .
30

4.10.
Акумуляторно-зарядні станції
30

4.11.
Пункти заправки пальним ...
31

5.
Особливі вимоги пожежної безпеки до складських (технічних) територій військових частин, сховищ, навісів, майданчиків відкритого зберігання ОВТ та майна ..


32

5.27.
Технічні території баз і складів ОВТ, об’єктів зберігання ОВТ

35

5.28.
Склади, сховища речового майна ...
37

5.29.
Склади, сховища продовольчої служби та холодильні установки ..

38

5.30.
Склади (сховища) медичного майна і ліків
40

6.
Особливі вимоги пожежної безпеки до арсеналів, баз і складів зберігання ракет, артилерійських та інженерних боєприпасів, авіаційних засобів ураження, вибухових речовин ..



40

6.7.
Утримання технічних територій баз зберігання боєприпасів ...

42

6.8.
Вимоги пожежної безпеки до об’єктів зберігання боєприпасів ..

44

6.9.
Вимоги пожежної безпеки під час технологічного обслуговування, ремонту, розряджання, знищення, утилізації ракет і боєприпасів .


46

6.10.
Вимоги пожежної безпеки в разі утримання боєприпасів на транспортних засобах та бойових машинах .

50

7.
Особливі вимоги пожежної безпеки до центрів забезпечення пальним, баз і складів пально-мастильних матеріалів, компонентів ракетного палива


53

7.12.
Утримання технічних територій баз зберігання ПММ .
54

7.13.
Вимоги пожежної безпеки при зберіганні ПММ у резервуарах і тарі .

55

7.14.
Вимоги пожежної безпеки до ділянок зливання і наливання пального .

56

7.15.
Насосні станції для перекачування нафтопродуктів
59

7.16.
Вимоги пожежної безпеки під час очищення і ремонту резервуарів (порожньої тари) ..

60

8.
Особливі вимоги щодо пожежної безпеки на аеродромах ...
61

8.1.
Місця стоянки літальних апаратів, аркові укриття ..
61

8.2.
Вимоги пожежної безпеки під час експлуатації спеціальних засобів аеродромного обслуговування .

63

8.3.
Вимоги пожежної безпеки під час проведення ТО і ремонтних робіт літальних апаратів ..

66

9.
Особливі вимоги пожежної безпеки під час експлуатації спеціальних фортифікаційних споруд (пунктів управління) ...

67

9.22.
Забезпечення евакуації особового складу з СФС у разі виникнення пожежі ..

70

9.23.
Особливі вимоги пожежної безпеки під час експлуатації дизельних електростанцій ...

71

10.
Особливі вимоги пожежної безпеки під час розташування військових частин та підрозділів табором .

72

11.
Вимоги пожежної безпеки до полігонів, танкодромів, тирів, стрільбищ ..

73

12.
Протипожежні вимоги під час пересування військ автомобільним транспортом

74










13PAGE 15


13PAGE 142015


13PAGE 15














































Root Entry

Приложенные файлы

  • doc 22398855
    Размер файла: 853 kB Загрузок: 1

Добавить комментарий