Нич перед Риздвом

М. Старицький. Ніч перед Різдвом

Оксана. Ой, лишенько! На селі вже й колядок почали, а я ще й не прибрана.
І що людям здумалось розславити, ніби я хороша? Брешуть люди,
Я зовсім не гарна, не гарна! О, ні! Я хороша! Пишаю красою, мов
квіточка вранці, умита росою.
Вакула.(грюкає)
Оксана. Ой, хто це? Злякав як! Чого це ти, мов злодій, підкрався? Чи хочеш, щоб лопатою прогнала за двері?
Вакула. Яка ти хороша, Оксано! Дозволь хоч поговорити, хоч подивитись на тебе!
Оксана. Хто ж тобі боронить? Говори, дивись!
Вакула. Дивився б на тебе, здається б, та й закам’янів би на цьому місці, та все б дивився.
Оксана. Справді?
Вакула. Оксано! Зірко моя! Дай хоч поцілую тебе!
Оксана. Чого забажав! Тобі як мед, так і ложкою! Геть собі! У тебе і руки цупкі, як залізо, й сам пропахтів увесь димом, певно й мене усю в сажу убрав!
Вакула. ( в сторону)Не любить вона мене! Їй все жарти. А я, мов той дурень, очей з неї не можу звести!
Оксана. А що се дівчат нема? Давно вже й колядувати час.
Вакула. Та й бог з ними, моя зіронько!
Оксана. Чому так? З ними прийдуть парубки. Підуть у нас ляси та баси.
Вакула. І тобі з ними весело?
Оксана. Авжеж, веселіше, ніж з тобою. Ой, хтось стукнув. Піду я в кімнату і каганець візьму. А ти, мерщий, іди собі геть з хати, а то ще поговір піде.
(уходить)
Вакула. Отак усе б їй жартувати. Неначе кішка заграє.
Чого б не дав я, щоб дізнатись, що там на серці в неї є.
Хтось крадеться. О! Стукнув знову! Чи не коханець це її?
Його побачить рад я дуже. Ех , дався б я тобі взнаки!
Е, коли що, то, милий друже, скуштуєш ти ції руки!
Чуб. Ну й хуртовину зробили раптом чорти! Як почало водити! Кума згубив. Трохи з села не вийшов. Думав, що пропаду. Хвалити богові, хоч додому допхав. Оксано, засвіти!
Вакула. А чого тобі треба. Га?
Чуб. Отакої! Це не моя хата. В мою хату не залізе коваль. Та де ж це я?
Вакула. Недарма моє серце ворога чуло.
Чуб. І чия ж воно хата? Чи не Левченкова? Так-так. А чого коваль тут? Еге-ге! Та це він, бачу, до молодиці ходить! Он як! Добре, добре, тепер я усе зрозумів!
Вакула. Чи довго ти там мимритимеш? Кажи зараз, хто ти і чого сюди вбрався?
Чуб. Чи ба, як присікавсь, отже не признаюсь. Та це я , чоловіче добрий, прийшов до вас поколядувати.
Вакула. Бреше, іродів син, певно до Оксани. Геть собі в зуби до чорта зі своїми колядками!
Чуб. Та чого ти справді тюкаєш, мов на собаку? Хочу колядувати і все тут.
Вакула. Та тобі , я бачу. Не дошкулиш словом?(пхає) Отуди!
Чуб. Ти вже, здається, і пхаєшься?
Вакула. Ей, мовчи та диш. Тікай од гріха, бо скую тебе на підкову!
Чуб. Цур йому! Ще й справді скалечіть! Чи він не п’яний? Якби ж двері знайти. Чи ба? І дверей нема. Оце водить! Може, це не коваль, а чортяка! Свят, свят, свят!
Вакула. Так ти ще й досі не пішов? А?Отуди до бісу!
Чуб. Тривай, чортів син! Ти думаєш, що я на тебе не знайду управу? Будеш мені знати,я не подивлюся. Що ти коваль там чи маляр!
Оксана. Що се тут за грюк, за гармидер? Це ти тут товчешься по хаті, коргами бавишся?
Вакула. Оксано! Що хоч наді мною роби, убий мене краще враз, а не рви мого серця клещами. Не любиш, то не знущайся, не смійся!
Оксана. Подумаєш їй-богу, наказав два мішки вовни! Чи мені рюмати перед тобою чи що?
Вакула. Та скажи ж мені хоч, кого вибрало твоє серце, дай хоч гляну у вічі своєму ворогові!
Оксана. Чи ба. Який цікавий! А може й тебе! Чим не козак?
Вакула. Як буря у лісі дуби нагинає, отак те кохання мене знемагає.
Аж рве моє серце до смерті – загину. Його ти струїла, недобра
дівчина!
Оксана. Як послухати, то й справді. Ніб мене кохаєш.
А допевнись, ще й на іншу ти мене зміняєш.
Чим докажеш мені, чи ти зрадиш чи ні.
Чи любов свою я сльозами не заллю?
Вакула. Як я стану тебе, зоре, пестувати,
Навіть вітру не дозволю на тебе буяти.
Хоч у пекло чи в рай ти мене посилай.
Я за кралю свою хоч і зараз в труну.
Оксана. Побачимо!











15

Приложенные файлы

  • doc 22412531
    Размер файла: 33 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий