ЄВАНГЕЛЬСЬКА ПРАВДА №45


Чтобы посмотреть этот PDF файл с форматированием и разметкой, скачайте его и откройте на своем компьютере.





ЙАи.РГЗТА. НВ.ГГЕБТЗТАД


иЕКДиВДВ.Г. МЕиАВ.


















Наближається свято Воскресіння Ісуса. Важливе та радісне
свято для всіх християн. Ми будемо святкувати його, згадуючи,
що саме в цей день Ісус воскрес із мертвих, смертю смерть
подо
лав. Але в цьому номері газети хотілося б звернути увагу на
те, що передувало
Воскресінню. На

жаль, йтиметься про сумні
події: відречення від Ісуса, Його страждання, муки та смерть. Про
це важко читати, Ми ніколи не повинні забувати цього, адже все
це було

зроблено для нашого спасіння. Ісус зайняв наше місце,
поніс на собі наш гріх і пройшов через ті страждання за наші
провини.


У

багатьох церквах встановлений навіть суворий піст у цей
день на спомин про ті тяжкі страждання, які терпів заради
нашого спасі
ння

Ісус. Він

віддав Своє життя

для того, щоб ми з
вами могли жити, могли мати прощення та спасіння. І
та
жертва
Ісуса для кожної
Б
ожої дитини є важливою
, адже сам
великий Господь робив це для нас. Ми з пошаною в серці, з покорою
та сумом знаходимось перед

Божим лицем і з каючимся серцем
визнаємо, що все це Ісус зробив заміс
ть нас.
Яка велика є Божа
любов.























Не


капризничай

«Я кибнжіш мюіг

біец»




Юлі 4 єюьз(Яеілмв ийвлншмц

рі
лмкьтзі )зі б авммщ Ілнль, і диаЯз
кьб бжЯзтншсв мЯжй кибйиюі)і.
Свж бе
васЯ лмьє пкЯлм, мвж
йиюіецзітЯ лмьє їп кибйиюі)ц.
ндьаіжи
,

)ещ йЯктвп 30 кидію
авммщ нйьлвмЯещ юв)іеЯзи евтЯ
)юь киб)іев, ми)і щд илмьззцижн
мвазш авммщ нйьлвмЯещ ю Сюьз(Яеії
Іюьзь йкв)іеЯзи 7 киб)іеію


мибми
мкЯмщ сьлмвзь юлієї Сюьз(Яеії.
клмьззіг мва)Я
зц кибйвльзвг
жьгаЯ йи(и)вззи. І рЯ юкьаьє, рЯ
йидьбнє
зь юьаевюілмц льжЯ рци(и
жижЯзмн

ю авммі Ілнль. Свж бевасЯ
лмьє жижЯзм лжЯкмі нвзь Еиаи(и,
мвж біецтЯ лмьємцлщ ілмиквсзвп
йи)іг, мвж біецтЯ ювйиюзшшмцлщ
йкикирмюь.

Кибйиюі)ц йки кибй’щммщ мь жндв
Ілнль

бнеь і бьевтьємцлщ льжиш
лмкьтзиш. Зь рЯ юьади бнеи
)вювмвлщ
,

і зьюімц свмьмв йки мьді
лмкьтзі кЯсі мьдиа юьади.

иілрЯ йидькьззщ, щд жв свмьєжи, бзьпи)веилц зь
?ие(иоі, і бнеи зьбюьзи ю сЯлмц ми(и, уи йи люиїг оикжі
рщ лдЯещ зь(ь)нюьеь сЯкЯй.

ЙЯкЯ) мвж,
щд йквюЯлмв ю
)іш ювкид )ещ Ілнл, щд зьйвльзи ю )юип Сюьз(Яеіщп,
юиїзв бьйкийизнюьев Ілнлн ювйвмв лйЯріьецзн лнжіт


ювзи, бжітьзЯ б (ікдимиш. Сюьз(Яеілм иькд йвтЯ, уи рЯ
бнеь лнжіт ювзь бжітьзи(и б жвккиш. Мьд св ізьдтЯ,
рЯ бнеи йЯюзвг зькдимвсзвг бьліб,
щдвг йиеЯ(тнюью
біец мь йквмнйешюью юі)снммщ. Бьбювсьг, рЯг зьйіг
(имнюьев бь(ьмі аіздв б Скнльевжн. Юизв аЯкмюнюьев рі
кЯсі, уиб щдвжилц свзиж )ийижи(мв лмкьа)ьецрщж.

кмаЯ, рЯг зьй
іг

бню бьйкийизиюьзвг і Ілнлн, ьеЯ, щд
жв свмьєжи ю Еібеії, Юіз юі)жиювюлщ

йвмв. Рідьюи, сижн
Юіз мьд йилмнйвю? Сижн зЯ бьаью )ийижи(мв либі і
йиеЯ(твмв лмкьа)ьззщ? ииаевюи, юв йи)нжьємЯ, уи
рЯ зЯбзьсзь )Ямьец, щдь юбь(ьеі зЯ юькмь зьтиї нюь(в.
ииаевюи, дкьуЯ бнеи б йи(июиквмв йки біецт
юьаевюіті леиюь, щді Ілнл (июиквю зь пкЯлм
і. авюзи, ьеЯ
зьюімц мьдиш зЯбзьсзиш )ієш Ілнл пимію йидьбьмв, уи
Юіз писЯ йиюзілмш юі)снюьмв ю
Ялц миг біец, щдвг

Юіз
бкью зь нЯбЯ бь юлЯ еш)лмюи. Юіз зЯ бьпимію йквмнйещмв
біец бью)щдв мижн зьйиш, ьеЯ
,

зьюйьдв, йкигмв сЯкЯб
юлі лмкьа)ьззщ )и дізрщ. Сижн Ю
із мьд йилмнйвю? Сижн
пимію юі)снюьмв юлі мі лмкьа)ьззщ? Мижн
, уи Юіз бзью,
уи еш)в, щді авюн
мц зь ріг бЯжеі
,

мьдиа бн)нмц
юі)снюьмв мьді лмкьа)ьззщ.

Ілнл бзью, уи пмилц іб зьл ю йЯюзі жижЯзмв люи(и
авммщ бн)Я юі)снюьмв лЯбЯ юмижеЯзвж, бзЯлвеЯзвж,
ибмщаЯз
вж. Юіз бзью, уи юьтЯ лЯкрЯ жиаЯ
кибквюьмвлщ юі) (икщ, юі)сьш, йкибеЯж. Юіз бзью, уи
Ги(и йилеі)июзвдв

бн)нмц мЯкйімв біец. ииаевюи
,

рЯг

біец бн)Я зЯ ю
міеі, ьеЯ ю )нті. Еіец, юі) щди(и зЯжьє
еідію. ньжЯ мижн

Ілнл бьпимію )и дізрщ йкигмв сЯкЯб юлі
мі лмкьа
)ьззщ мь биеі, уиб н льжн лдкнмзн пювевзн
зьти(и авммщ Юіз жі(

бв лдьбьмв зьж: «Я кибнжіш мюіг

біец. Я юі)снюью мЯ льжЯ, і
,

жиаевюи, зьюімц біецтЯ».

Я илибвлми зЯ жиан йквгмв )и пюикиї еш)взв, щдь
мЯкйвмц біец, і лдьбьмв їг, уи кибнжіш її лмкьа)ьззщ. Я
жи
ан евтЯ (июиквмв (ькзі і

пикиті кЯсі, ьеЯ щ зЯ жиан

юмітвмв еш)взн, би зідиев зЯ юі)снюью ми(и, уи

юі)снюьє ізть еш)взь. Я зЯ жиан

йквгмв )и еш)взв,
щдь иб
мщаЯзь йкибеЯжьжв св жьє
)нтЯюзвг

біец, св бнеь бкь)а
Язь,
св бнеь йидвзнмв; щ зЯ жиан

юмітвмв мьдн еш
)взн, би зЯ
йЯкЯавюью мьди(и, і зьюімц зЯ
кибнжіш, уи юі)снюьє ізть
еш)взь. !еЯ Ілнл )и дізрщ
йкигтию сЯкЯб рЯ юлЯ. Юіз люі)ижи
гтию )и дізрщ, уиб кибнжімв зьл.
Ю)нжьгмЯлщ евтЯ н мЯ, уи
юЯевдвг Еи( йквгтию н рЯг люім зЯ
)ещ ми(и, уиб юі))ьмв еш)щж йи
бьлен
(ьж бь їпзі йкиювзв, бь їпзі
(кіпв, ьеЯ Юіз йквгтию, уиб
бкибнжімв зьл, бкибнжімв зьті
лмкьа)ьззщ, зьті биеі, зьтЯ (икЯ.
Пми уЯ жі( йидьбьмв мьдн ешбию )и
еш)Яг? Пми уЯ мьд бь(ьми бкибвю
бькь)в зьти(и лйьліззщ?

І льжЯ бью)щдв мижн, уи Юіз
кибнжіє зьл, жв
жиаЯжи йквгмв )и
Зци(и, і евтЯ ю Зци(и тндьмв
йі)мквждв, кибкь)в, )ийижи(в,
юміпв мь йикщмнздн. Яд жиаЯ
щдвглц биаид, щдижн йидеизщшмцлщ еш)в, кибнжімв
еш)взн, бзьмв її біец мь )ийижи(мв їг? Яд жиаЯ Ен))ь
св иь(ижЯм кибнжімв юьл, диев юизв зідиев зЯ
йЯкЯав
юьев ми(и, уи зьж )июи)вмцлщ йЯкЯавюьмв? Яд
жиаЯ иькіщ, ьби щдвглц лющмвг
,

кибнжімв юьтн мквюи(н,
кибйьс, зна)н, мь юлЯ мЯ, уи юьл биевмц? Яд жианмц мі,
пми юаЯ )ьюзи йижЯк
ев
, кибнжімв мь лйіюснюьмв юьж?
Ядуи н юьл є йкибеЯжв св біец, св бюЯкзневлщ б юв )и

ми(и, пми зідиев зЯ йЯкЯавюью мьді кЯсі? анжьш, уи рЯ
бнеи б йкилми бЯб(енб)и.

!еЯ Ілнл, щдвг бню зь зьтижн жілрі, льжЯ юіз жиаЯ
кибнжімв, уи юв юі)снюьємЯ. І щдуи Ги(и авммщ зь бЯжеі
зЯ йЯкЯдизнє юьл, ми рЯ йиювззь бкибвмв лжЯкмц зь
пкЯлмі. Юіз кибнжіє,
сЯкЯб уи юьж )июи)вмцлщ
йкипи)вмв. Зьт ?илйи)ц зЯ )вювмцлщ зь зьл бювлидь, і
зЯ зьлжіпьємцлщ зь) зьтвжв зна)ьжв мь йкибеЯжьжв.

Еь(ьми пми

нщюещє Еи(ь, щдвг лв)вмц )Ялц )ьеЯди зь
зЯбЯльп, і щди(и ьблиешмзи зЯ мквюиавмц зіси(и, уи
юі)бнюьємцлщ зь рі
г бЯжеі.

Зібв Юіз лмюиквю бЯжеш

мь г
бьбню бь зЯї мь бь еш)Яг. !еЯ, зьлйкью)і, рЯ )ьеЯди зЯ
мьд. Юіз йквгтию )и зьл, уиб юі)снмв зь либі зьтЯ
авммщ, бзьмв, уи зьж биевмц
,

уи зьл мкв
юиавмц. Юіз
люі)ижи йЯкЯзіл мьдвг

а
Я біец, б щдвж

бнлмкісьшмцлщ
бь(ьми еш)Яг зь ріг

бЯжеі. Юіз бзьє зьтЯ авммщ, льжЯ
мижн Юіз девсЯ )и лЯбЯ і писЯ )ийижи(мв, йі)мквжьмв,
юмітвмв, )ьмв йиеЯ(тЯззщ. анаЯ (ькзи зьйвльзи йки
пькьдмЯк Ілнль ю йилеьззі )и єюкЯїю (4:15): «Еи жв
жьєжи зЯ мьди(и ЙЯкюилющуЯзвдь, уи зЯ жі( бв
лйіюснюьмв леьбилмщж зь
твж, ьеЯ ювйкибнюьзи(и ю
нлцижн, йи)ібзи )и зьл, идкіж (кіпь».

Екьмв і лЯлмкв, )вюзь є рщ Еиаь ешбию. Юіз зь
лміецдв йиешбвю рЯг люім, зьл б юьжв, уи йквгтию, уиб
юі)снюьмв
мЯ, уи жв юі)снюьєжи; мЯкйімв миг біец, щдвг

жв мЯкйвжи; йкигмв сЯкЯб юлі ювйкиб
июнюьззщ, сЯкЯб
щді жв йкипи)вжи. Зьт ?илйи)ц бзьє диаЯз ьлйЯдм
зьти(и авммщ. Юіз юЯевдвг Еи(, щдвг зЯ міецдв йквзіл
)ещ зьл лйьліззщ, ьеЯ г диаЯз )Язц зьти(и авммщ жиаЯ
бнмв зьтвж йикь)звдиж мь нмітвмЯеЯж. Юіз бзьє зьтЯ
авммщ, би льж йкигтию сЯкЯб рЯ юлЯ.

І юіз писЯ, уиб н
бн)ц
-
щдн пювевзн зьти(и авммщ жв бюЯкмьевлщ льжЯ )и
Зци(и. І льжЯ ю Зцижн тндьев йі)мквждв мь йикщмнздн.
!жізц.


Івана 13:1
-
17

:и баХиЙи Аи кМЙи
-
нГбСВь РакГ ВгЗПРАМ С ПСХаПниУ
–ГОкАаУ? ММДЙиАМ, НОиЗКаЙи СХаПРь?

СНОМбСЗКМ
ОМ”гбОаРиП( С
РМКС ВгЗПРАг, (кГ ”ОМбиА ІПСП г МПМбЙиАМ
ВЙ(
наП АаДЙиАМ НМКгОкСАаРи НОМ РГ, Хи КабКМ бСкАаЙьнМ
АикМнСАаРи ПЙМАа ІПСПа г Рак ПаКМ КиРи нМБи МВин МВнМКС.

У
Є
АанБГЙг
д

АгВ

ІАана

ХиРа
б
КМ

НОМ

ВМАБС

ОМ”КМАС

УХиРГЙ(

”г

ПАМ
д
Ки

СХн(Ки

на

Ра
б
КнгЗ

АГХГ
Ог. СаКГ А РгЗ

кгКнаРг ІПСП Пка”аА баБаРМ АаДЙиАиУ ПЙгА, НОМ ЧМ ІАан НиЦГ
–гЙиУ 5 ОМ”ВгЙгА. СаКГ А РгЗ кгКнаРг бСЙа г КМЙиРАа УХиРГЙ( ”а
СХнгА Ра ВСДГ АаДЙиАг НОакРиХнг наПРанМАи, (кг
НМПЙгВМАники ІПСПа КаюРь НаК

(РаРи

Ра

АикМнСАаРи
.

КМЙи АПг аНМПРМЙи ”гбОаЙиП( А кгК
наРг, АГХГО( АДГ
бСЙа НОиБМРМАЙГна г ПРгЙ накОиРиЗ. В Рг ХаПи нГ бСЙМ
ПРгЙь–гА Ра АиПМкиУ ПРМЙгА, ”аКгПРь РМБМ ЙюВи ПиВгЙи на
(киУМПь киЙиКкаУ бгЙ( ни”ькМБМ ПРМЙС. ММДЙиАМ,
”аЗКаюХи КгП–( бгЙ( РакМБМ ПРМЙС, А ПГО–(У аНМПРМЙгА
”нМАС НОМ(АиЙМП( РакГ наКаБанн
( ”аЗн(Ри кОаЧг КгП–(,
бСРи бЙиДХГ ВМ ІПСПа. ?кМПь ІПСП АДГ бСА ВМкМОиА
д
К

”а

РакГ

наКаБанн(

”аЗн(Ри

кОаЧг

КгП–(
.
АЙГ

РСР
,
на

–гЗ

АГХГОг
,
ГМПНМВь

нГ

РгЙьки

ПЙМАаКи
,
аЙГ

З

на

ВгЙг

”аУМРгА

ВаРи

д
К

Ра

АПгК

гнЦиУ

ЙМБМ

НМПЙгВМАникаК

СОМк

ПКиОГнн(

Ра ЙюбМАг МВи
н ВМ МВнМБМ.

?к ( АДГ ”БаВаА,

НгВЙМБС А кгКнаРг на СУМВг, ”а”АиХаЗ,
НМкОиАаЙи киЙиКкМК г НОи АУМВг А –ю кгКнаРС НМРОгбнМ
бСЙМ ПкинСРи А”СРР(, ЧМб нГ ”абОСВниРи –ГЗ киЙиК, бМ
НМРгК на ньМКС Д НМРОгбнМ бСЙМ ПиВгРи. ЦГЗ киЙиКМк
РакМД ААаДаАП( ПА(ЧГнниК, бМ
на ньМКС ЙюВина
КМЙиЙаП(, РМКС НМРОгбнМ бСЙМ ПкинСРи А”СРР
(. ПОМРГ,
ПкинСЙа ЙюВина А”СРР(

Хи нг, аЙГ нМБи ”аЙиЦаЙиП(
НМкОиРиК
и НиЙюкМю АгВ УМВгнн( НМ

ВМОМ”г

А НиЙю–г
. В
наПЙгВМк –ьМБМ АПРанМАиАП( ”АиХаЗ КиРи нГ РгЙьки ОСки
НГОГВ
д
ВМю
,
аЙГ

З

нМБи. ПМКиРи нМ
Би гнЦгЗ ЙюВинг


–Г
бСЙМ ”аАВанн(К Оаба, аЙГ МПкгЙьки нгУРМ ” СХнгА

нГ

КаА
баДанн( НОини”иРиП(, наАНаки, бгЙьЦгПРь УМРгЙа бСРи
НГОЦиКи, РМКС ПаК ІПСП АПРаА ”
-
”а ПРМЙС, ЧМб АикМнаРи
–Г ОабПькГ ПЙСДгнн(.

ІМб нГ НОМНСПРиРи наАгРь наЗКГнЦМ
д

ВГРа
Йг,
б
АанБГЙ
гПР

ІАан

наКаБа
б
РьП(

МНиПаРи

кМДнС

Вгю

ІПСПа
.
СНМХаРкС

ІПСП

АПРаА


-
”а

ПРМЙС
,
”н(А



ПГбГ

АГОУню

МВГДС
,
А”(А

ОСЦника
,
НгВНГОГ”аАП(
,
наЙиА

АМВи

ВМ

СКиАаЙьни–г

Ра

НМХаА

КиРи

бОСВнг

нМБи

СХнгА

Ра

АиРиОаРи

д
У

ОСЦникМК
.
Ц( Вг( на
ПРгЙьки ”ВиАСАаЙа Ра НОиПМОМКиЙа

аНМПРМЙгА, ЧМ
АМни нГ КаЙи наАгРь ЧМ г Пка”аРи. І РгЙьки кМЙи ІПСП
ВгЗЦМА ВМ ПГРОа, аНМПРМЙ ” НМВиАМК каДГ:
ОТи, Господи,
митимеш ноги мені?П

ЗАиХаЗнМ, ВЙ( аНМПРМЙа ПРаЙМ
ПМОМКнМ г ”а ПГбГ г ”а гнЦиУ аНМПРМЙгА, ЧМ АМни ХаПРМ
наКаБаюРьП( ”аЗн(Ри НГОЦг, АиБ
гВнгЦг НМ”и–г
д
,
бМ(РьП(

НМПРСНиРиП(

КгП–ГК
,
а

д
УнгЗ

УХиРГЙь

наПРгЙьки

НОини”иА

СГбГ
,
ЧМ

АикМнС
б

РС

ОМбМРС
,
(ка

наАгРь

ВЙ(

Оаба

бСЙа

б

НОиниДГнн(К
. ТМКС аНМПРМЙ г каДГ ІПСПС:
ОТи повік мені
ніг не обми
є
ш
!П.

Ма
б
РьП(

на

САа”г

РСР

нГ

РГ
,
ЧМ

нМБи

П
ГРОа бСЙи
на
П
РгЙьки бОСВнг,
ЧМ
д
У

наАгРь

ІПСП

нГ

КгБ

АиКиРи
.
ПОМПРМ

ПГРОМ

нГ

УМРгА
,
ЧМб

ІПСП

наПРгЙьки

НОиниДСАаАП(

НГОГВ

ниК
.

АЙГ на РМЗ
КМКГнР СХнг ВМ
кгн–( Рак г нГ
ОМ”СКгЙи РГ АПГ,
на ЧМ НОиЗЦМА ІПСП С –ГЗ ПАгР. БаБаРМ УРМ ” ниУ ДиА
ВСКкаКи, ЧМ ІПСП НОиЗЦМА
,

ЧМб н
Г НОини”иРиП(, а
наАНаки


”аЗн(Ри РОМн Ра кГОСАаРи І”Оа
д
ЙГК
. СаКГ РМКС
ІПСП каДГ ПГРОС Ра АПгК гнЦиК аНМПРМЙаК:
ОЩо Я роблю,
ти не зна
є
ш

тепер
,
але

опісля

зрозумі
є
ш

і

к
оли Я не
вмию тебе, ти не матимеш частки зо МноюП.

ЗАиХаЗнМ,
ЧМ ПГР
ОМ УМРгА бСРи ” ІПСП
МК, КаРи ” Н
иК (кСПь ХаПРкС,
РМКС г АгВНМАгВа
б
:
О
Господи, не самі мо
ї

ноги
,
а

й

руки

та

голову

(вмий)!П

СНОаАВг, А Вг(У наЦМБМ ГМПНМВа бСЙи нГ ”МАПгК
”ОМ”СКгЙг ВЙ( аНМПРМЙгА ОГХг. І НГОЦГ, ЧМ наК АаОРМ
ОМ”СКгРи


ХМКС Рак НМПРСНиА ІПСП?

:
МКС ПаК БМБ А
ЙюВП
ькМКС РгЙг на
ПРгЙьки НОини”иА ПГбГ, ЧМ АикМнСАаА
ОабПькГ ПЙСДгнн(? НГАДГ ІПСП н
Г КгБ НОМПРМ ВаРи ”аАВанн(
ВЙ( П
АМ
д
У

аНМПРМЙгА
,
Хи

НОМХиРаРи БаОнС НОМНМАгВь НОМ РГ,
ЧМ
д
К

нГ

НМРОгбнМ

БМОВиРиП(
,
наКаБаРиП(

бСВи

НГОЦиКи

г

РМКС

НМВгбнГ
?
:МКС

Вгн

СаК НМХаА КиРи

нМБи аНМПРМЙаК?

ЗВаАаЙМПь би, ”наюХи НОМ САМю ПЙаАС, (к БМБа,
”наюХи, ЧМ РМбг НМкЙМн(юРьП( АПг анБГЙи, ІПСП КаА би
ПаК ПгПРи ”а ПРМЙМК, Пка”аРи, ЧМб ЙМКС НОинГПЙи
ОМ”кгЦнг Ои”и, Вгн КаА би ПкинСРи –аО( Ра ”аЗн(Ри ЗМБМ
РОМн, нака”аРи АПгК, ЧМб НМкЙМн(ЙиП(
РгЙьки ЙМКС.
ЗВаАаЙМПь би, Рак КаА ”ОМбиРи ІПСП. ПМ кОаЗнгЗ КгОг
,

ПаКГ –ьМБМ АгВ НьМБМ г ХГкаЙи баБаРМ
б
АОГ
д
А
,
А

РМ
КС ХиПЙг,
МХГАиВнМ, г ЮВа ІПкаОгМРПькиЗ. І кМЙи Агн НМбаХиА, ЧМ
ІПСП наАгРь нГ ВСКа
б

”аЗн(Ри

РОМн
,
ЮВа

ВСДГ

ОМ”ХаОСАаАП(

А

ІПСПг
.

ТМЗ АХинМ
к, (киЗ ІПСП ”ОМбиА на Та
б
КнгЗ

АГХГОг
,

НМка”С
б

АПГ

ДиРР(

Ра

”аАВанн(

наЦМБМ

ГМПНМВа
. СаКГ на
–Г Вгн г НОиЗЦМА С –ГЗ ПАгР, ЧМб нГПРи ПаКГ НОини”ЙиАГ
ПЙСДгнн(. ІПСП НОГкОаПнМ ”наА, ЧМ Вгн бСА ОгАниЗ БМБМАг,
ЙМКС КаюРь НМкЙМн(РиП( анБГЙи, ЙМКС наЙГДиРь –гЙиЗ
ПАгР г САГПь ПАгР КаА би ПЙСДиРи ЙМКС. ПОМРГ наЦ ГМПНМВь
ПаК АПРа
б


-
”а

ПРМЙС
,
НгВНГОг”С
б
РьП(
,
бГОГ

А

ОСки

ОСЦник




















Р
а

АМВС

г
,

ПРаАЦи

НМВгбниЗ

ВМ

Оаба
,

НМХина
б

КиРи

нМБи

аНМПРМЙаК
. Вгн
НОиЗЦМА нГ ВЙ( РМБМ,
ЧМб ЙМКС ПЙСДиЙи, аЙГ
ЧМб ПаКМКС

НМПЙСДиРи ВЙ( ЙюВГЗ.
Вгн НОиЗЦМА нГ ВЙ(
РМБМ, ЧМб ”а НьМБМ
НМКиОаЙи, аЙГ СаК
НМКГО на УОГПРг ”а
БОгУи ЙюВГЗ. ВПгКа
–иКи ОГХаКи наЦ
ГМПНМВь УМРгА НМ
ка”аРи
БМДС ЙюбМА ВМ
ЙюВини, на
ПкгЙьки
ОРГ–ь НГбГПниЗ
ЙюбиРь САМ
д
У

ВгРГЗ

Ра

нГ

баДа
б
,
ЧМб

АМни

”аБинСЙи

С

Б
ОгУаУ
. САМ
д
К

НОиниДГнн(К
,
ПКиОГнн(К
,
РМю

ДГОРАМю

на

УОГПРг

ІПСП

бСА

НМВгбниЗ

ВМ

ДГОРАГннМБМ

(Бн(Рка
,
(кГ

НОинМПиЙМП(

А

ДГОРАС

”а

БОгУи

ЙюВГЗ
.
ІПСП
,


АБнГ–ь
,
(киЗ

НМКГО

”а

наЦг

БОгУи

на

УОГПРг
,

НОМЗЦМА

САГП
ь РМЗ
ЦЙ(У
НОиниДГнн(, Баньби,

ОабПькМБМ ПЙСДгнн(

”аОаВи РМБМ,
ЧМб ”аНЙаРиРи ”а наЦг БОгУи.

Є

ЧГ

МВна

АаДЙиАа

ОгХ

С

РМКС

НМПРСНкС

ІПСПа

Ра

ЙМБМ

ПЙМАаУ
,
С

15
АгОЦг

наНиПанМ
:
ОБо то Я вам
приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинивП.

ЗАиХаЗнМ, С баБаРьМУ ЙюВГЗ АиникаюРь НиРанн(
: «ІМ
наПНОаАВг КаА на

САа”г ГМПНМВь? НГАДГ Вгн КаА на
САа”г, ЧМ АПг Ки бСкАаЙьнМ НМАиннг КиРи нМБи МВин
МВнМКС?»

ВПг Ки ”на
б
КМ
,
ЧМ
,
наНОикЙаВ
, ОиКМ
-
каРМЙи–ька
–ГОкАа ОМ”СКг
б

–г

ПЙМАа

бСкАаЙьнМ
. ОВин Оа” С Огк
НГОГВ ПаПУМю ПаНа РиКПькиЗ
,

(к БМЙМАа –ГОкАи
,

НСбЙгХнМ Ки
б

нМБи

12
ПНГ–гаЙьнМ

НОиБМРМАЙГниК

ВЙ(

–ьМБМ

бгВн(каК
,
(кг

СМПМбЙююРь

А

ПМбг

12
аНМПРМЙгА
.
ДСКаю
,
нГ

НМРОгбнМ

НМ(ПнюАаРи
,
ЧМ

ПкМОгЦГ

”а

АПГ

–Г

ПУМДГ

на

ЦМС
,
нгД

на

акР

ПКиОГнн(

Ра

НМкМОи
.
ПГОЦ
,
ХиК

Рг

12
ЙюВГЗ

НМРОаНЙ(Рь

ВМ

ПаНи
,
АМни

КаюРь ВМбОГ
АиКиРиП(, бгЙьЦ
-
КГн
Ц НМО(ВнМ АВ(БРиП(, КаюРь
НОМЗРи ХГОГ” –гЙС БАаОВгю МУМОМни,
д
У

НГОГАгО(юРь

на

ВГРГкРМОг
,
Хи

нГ

НОинГПРи

АМни

”бОМ
д
,
НгПЙ(

–ьМБМ

д
К

БМВини

2
-
3
НМ(ПнююРь
, (к НМРОгбнМ ПГбГ АГПРи, кСВи
ПРаРи, ЧМ нГ КМДна ка”аРи г (к кЙан(РиП( Ра
УОГПРиРиП( НГОГВ «наКгП
никМК
БМБа на ”ГКЙг». ВПГ –Г
на
ПРгЙьки кМКгХнМ АиБЙ(Ва
б

”г

ПРМОМни
,
УМХа

ВЙ(
баБаРьМУ ПЙСД
иРГЙгА БМДиУ Рак нГМбУгВнМ

НМни”иРиП(, а
нГ АМ”АГЙиХСАаРиП(.

Ми Ка
б
КМ

ОМ”СКгРи
,
ЧМ

НГОЦ ”а АПГ ІПСП ВаА
ВЙ( АПгУ наП НОикЙаВ
ПКиОГнн(, НМкМОи
, г ПаКГ
А –ьМКС Ки АПг НМАин
нг
наАХиРиП( А наЦМБМ
ГМПНМВа. ?кЧМ Аи
НМВиАиРГП( на баБаРьМУ
ПьМБМВнгЦнгУ РакиУ
ПА(ЧГннМПЙСДиРГЙгА
АиЧМБМ ОанБС, на ВМОМБиУ
бОМньМАаниУ
аАРМКМбгЙ(У, на
д
УнгУ

МУМОМн–гА, (киУ С ВГкМБМ
б

бгЙьЦГ
,

нгД

аНМП
РМЙгА С
ІПСПа; на УМОМКи, А (киУ
ДиАСРь Ракг ЙюВи, г к
СВи
АаП наАгРь ВМ АМОгР нГ
ВМНСПР(Рь; (кЧМ
НМВиАиРГП( на РГ, (к
НОМПРг АгОСюХг
д
К

ОСки

Аи
–гЙМАСюРь,
РМВг ОМ”СКг
б
Ц
,
ЧМ

ВСДГ АВаЙиЗ Ра
акРСаЙьниЗ НОикЙаВ
ВаА ВЙ( АПгУ наП
,ОиПРМП, УМХа РакиЗ
Агн Р(ДкиЗ ВЙ(
баБаРьМУ. НаНГАнМ,
–ГЗ НОикЙаВ ІПСПа
ПРаА бгЙьЦ
акРС
аЙьниК С наЦ
ХаП, бМ АПг Ки
б

ПАгВкаКи

РМБМ
, (к
баБаРМ ”ЙМАДиАань
б



–иК

ПКиОГнн(К
.

:и ЙГБкМ бСЙМ б
ВЙ( АаП МПМбиПРМ А”(Ри НМПСВинС ” АМВМю г АКиРи нМБи
ЙюВинг?

ДСКаю, ЧМ ЙГБкМ. ЦГ КМДна МОБанг”САаРи (к
ЦМС: «ВиАгРьП(, (киЗ ( НОаАГВниЗ, ЧМ наАгРь нМБи КМ
ДС
НМКиРи!» ВПГ –Г ЙГБкМ ”ОМбиРи, аЙГ
ппомбс„рг бге
скиаалля ліб пмиаеари пам
є

пкиоглля
,
пмиаеари

памь

йьбма

вм

бйидльмбм
,
поилиеири

памь

бмовіпрь
. Спомбс„рг
пмпрааи
ри ілргогпи памбм бйидльмбм аищг

еа пам
ї
,
ппомбс„рг

в
мпмкмбри
,

лг мчіисьчи лічмбм аеакіл,
п
помбс„рг пмпрспирипя иоащик кіпфгк, ппомбс„рг
еомбири вмбом пам
є
кс

амомбс
,
яи

имйипь

є
псп

акиа

лмби

йьвилі
,
яиа

чгоге

паос

бмвил

аивапрь

Змбм

ла

пкгорь
.

ОПь –Г
б

АаДкМ
,
наАгРь

ВСДГ

АаДкМ
.
АЙГ

ПаКГ

РакМБМ

ПКиОГнн(
,
НМкМО
и Ра ЙюбМАг ВМ бЙиДньМБМ АиКаБаА
ІПСП

АгВ САМ
д
У

НМПЙгВМАникгА
.
СаКГ

А

–ьМКС

ІПСП

ВаА

наК

НОикЙаВ
,
г

УМХГ
,
ЧМб

Ки

НМПРСНаЙи

Рак

ПаКМ
.

?кЧМ Ки б
УОиПРи(наКи

г

УМХГКМ

бСРи

ПУМДиКи

на

ПАМБМ

УХиРГЙ(
,
РМВг

наК

НМРОгбнМ

НМХинаРи



РМБМ
,
ЧМ

ОМбиА

наЦ

ГМПНМВь



НОМ(АЙ(Ри ПКиОГнн(. НаАгРь (кЧМ
Йю
Вина НОМХиРаЙа кгЙька Оа”гА БгбЙгю, ”наб
ВМкРОини

Ра

АХГнн(

АПгУ

–ГОкМА
,
баБаРМ

БМАМОиРь

НОМ

УОиПРи(нПькС

АгОС
,
аЙГ

нГ

Ка
б
ЙюбМАг

Ра

ПКиОГнн(



РМВг

АПГ

–Г

ПРаАиРь

НгВ

ПСКнгА

АгОС

РакМ
д
ЙюВини

А”аБаЙг
. ?кЧМ
ЙюВина БМОВиРьП( ПАМд
К

баБаРПРАМК
,
НМПаВМю
,
ПРаРС
ПМК

Хи

МПАгРМю
,
(кЧМ

Рака

ЙюВина

нГ

ААаДа
б
”а

НМРОгбнГ

Аи(АиРи

НМАаБС

ВМ

бЙиДньМБМ
,
ВМНМКМБРи

ЗМКС
,
наАгРь

(кЧМ

ВМАГВГРьП(

«НГОГПРСНиРи

ХГОГ”

ПГбГ»
,
РМВг

Рака
ЙюВина ВаОГКнМ на”иАаб ПГбГ УОиПРи(нинМК, бМ нГ
УМХГ АикМнСАаРи РМБМ, ЧМ наПРанМАиА ГМПНМВь. КМЙи

БМБ
баХиРь С наЦМКС ПГО–г
ПКиОГнн( Ра НМкМОС, РМВг
БМБ ОМбиРь ” РакМд
ЙюВини

нМАГ

РАМОгнн(
,
НОи”наХГнГ

ВЙ(

ПЙСДгнн(

БМБС

Ра

ЙюВ(К
. ?к
АаДЙиАМ наК АПгК
НаК’
(РаРи

Ра

АикМнСАаРи

–ю

наПРанМАС

наЦМБМ

ГМПНМВа
. ПаК’
(РаЗКМ

РМ
З
НОикЙаВ наЦМБМ ГМПНМВа г
ВаАаЗРГ бС
ВГКМ ПЙСДиРи
МВнГ МВнМКС, (к г ,ОиПРМП
НМПЙСДиА наК.


А коли настав вечір, Він із
дванадцятьма учнями сів за стіл. є, як вони
споживали, Він сказав: Поправді кажу вам,
що один із вас видасть Мене... А вони
засмутилися тяжко, і кожен із них с
тав
питати Його: Чи не я то, о Господи? А Він
відповів і промовив: Хто руку свою вмочить
у миску зо Мною, той видасть Мене.
Людський Син справді йде, як про Нього
написано; але горе тому чоловікові, що
видасть Людського Сина! Було б краще
йому, коли б той
чоловік не родився! Юда ж,
зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то,
Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...

(Матв.26:20
-
25)

У даній проповіді хотів

би

з

вами

поміркувати

про

Юдину

зраду
.
Нічого

доброго

чи

повчального

немає

в

цій

історії
,
лише

сумні

р
ечі
.
Якби

я

був

автором

Євангелії
,
то

волів

би

про

того

Юду

ніколи

не

згадувати
,
бо
,
здається
,
він

опоганює

самих

апостолів

та

є

темною

плямою

в

історії

життя

єсуса

Христа
.
Знаючи

того

Юду
,
його

вчинки
,
злодійство
,
ми

можемо

осуджувати

вчинки

того

апостола
.
Дивно
,
що

він

робив

з

єсусом

3
роки
?
Ще

більш

дивно
,
що

він

разом

з

якимось

іншим

апостолом

навіть

ходив

по

містах

та

селах

і

проповідував

про

єсуса
,
можливо
,
навіть

чудеса

робив
,
лікував

хворих
.
Цікаво
,
про

що

проповідував

Юда
?
Про

покаяння
,
чи

може

про

прийняття

єсуса

в

своє

серце
?

Якби

я

був

автором

Євангелії
,
то

про

таку

людину

ніколи

і

не

згадував

би
.
Але
,
тим

не

менше
,
всі

чотири

євангелісти

пишуть

про

нього
,
про

його

вчинок
,
про

зраду
.
Як

ви

думаєте
,
чому

в

житті

єсуса

Христа

мусив

бути

такий

чоло
вік
?
Чому

взагалі

потрібна

була

така

зрада
?
Невже

не

можна

було
,
щоб

єсуса

просто

прийшли

та

арештували
?
Чому

потрібно
,
щоб

хтось

видавав

єсуса

на

смерть
,
був

зрадником
?
Кого

уособлює

в

собі

той

зрадник

на

ім

я

Юда
?
Що

Господь

хотів

показати

для

нас

через

життя

та

вчинок

того

чоловіка
?

Була

вечеря

перед

Пасхою
.
Ми

читали
,
що

учні

приготували

вечерю

в

якійсь

кімнаті

та

зібралися

всі

разом
.
В

той

вечір

єсус

багато

чого

розповів

для

Своїх

послідовників
,
дав

важливі

приклади

смирення
,
показав

наскільки

Він

люби
ть

їх
.
Звичайною

темою

розмови

в

той

вечір

була

історія

виходу

ізраїльського

народу

з

Єгипту
.
Але

євангеліст

Матвій

починає

свою

розповідь

про

ту

таємну

вечерю

відразу

зі

слів

єсуса

про

зраду
:
Поправді

кажу

вам
,
що

один

із

вас

видасть

Мене
...

.
Зауваж
те
,
що

Христос

наперед

знав

про

зраду
.
Це

ми

з

вами

живемо

і

не

знаємо
,
що

з

нами

буде

завтра
,
та

як

з

нами

поступлять

друзі

чи

рідні
.
Але

Христос

знав

про

все

те
,
що

з

ним

станеться
.
є

той

факт
,
що

єсус

знав

наперед
,
як

з

ним

поступить

найближча

людина
,

показ
ує

не

тільки

терпіння

та

смирення

Божим

планам
,
але

й

велику

любов

до

того

зрадника
.
Як

би

ви

поступили
,
коли

б

знали
,
що

ваш

найближчий

друг

через

три

роки

видасть

вас

на

покарання
?
Щоб

ви

відчували

до

тієї

людини
,
яка

називає

вас

учителем
,
другом
,
але

ви

знаєте
,
що

через

певний

час

ця

людина

завдасть

вам

дуже

багато

болю
?
Тепер

уявіть

собі
,
як

мав

почуватися

єсус

всі

ті

три

роки
.

Очевидно
,
вибираючи

Собі

12
апостолів
,
єсус

знав

про

Юду
,
про

те
,
ким

він

буде
,
і

що

він

зробить
.
Звичайно
,
щодо

цього

у

нас

є

дуже

багато

запитань
,
але

ми

повинні

зрозуміти
,
що

на

все

у

Господа

були

Свої

плани
.
Христос

показав

Юді

Своє

служіння
,
дав

йому

повне

об

явлення

про

Себе
,
показав
,
що

саме

Він

той

Месія
,
Якого

чекали

юдеї

тисячі

років
.
Господь

зробив

все

для

того
,
щоб

ц
ей

грішний

чоловік

повірив

у

Нього
,
прийняв

спасіння
.
Але

так

не

сталося
.
Бог

бачив

усі

вчинки

Юди
,
і

вибрав

його
,
щоб

той

робив

згідно

його

духовним

падінням
.
Бог

просто

відступив

від

нього

і

не

зупинив

Юду
.
є
,

знаючи

людську

гріховність
,
Господь

знав
,
до

чого

ця

гріховність

може

привести
.
є

саме

ця

гріховність

привела

Юду

до

того
,
що

той

пішов

до

первосвящеників
,
які

навіть

не

сподівалися

цього
,
і

пообіцяв

за

певну

нагороду

видати

єсуса
.

















Коли

в

єсуса

був

привід
,
Він

не

раз

казав

оточуючи
м

про

зраду
,
страждання

та

смерть
.
Він

казав

також

і

про

зраду
,
але

тепер

на

цій

останній

вечері

єсус

дав

зрозуміти
,
що

зрадник

є

серед

них
.

Далі

ми

з

вами

подивимось

на

реакцію

апостолів
,
як

вони

сприйняли

ту

звістку
,
що

серед

них

є

зрадник
.
Це

дуже

цікав
а

реакція
,
і

саме

та

поведінка

апостолів

є

головною

темою

проповіді
.
Перша

реакція

апостолів
,
про

яку

згадує

Матвій



це

те
,
що

апостоли

тяжко

засмутились
.
Та

звістка
,
що

їхній

Учитель

буде

зраджений
,

звичайно
,
що

мусила

засмутити

апостолів
.
Особливо

їм

бу
ло

сумно
,
що

це

зробить

один

з

них
.
Вони

могли

ще

уявити
,
що

зрадником

може

бути

якийсь

фарисей
,
або

ж

якийсь

учень
,
який

відійшов

від

них
.
Але

те
,
що

зрадником

буде

один

з

апостолів



було

ганьбою

для

їхнього

братства
.
є

саме

це

засмутило

їх
.

Знаєте
,
нав
іть

в

цьому

є

також

певний

урок

для

нас
,
бо

добре
,
якщо

ми

переживаємо

за

гріхи

інших

людей
,
особливо

тих
,
хто

займає

певне

положення

в

церкві
.

Добре
,
коли

переживаємо

за

інших
,
чи

турбуємось

про

святість

церкви
.
Більше

того
,
єсус

спочатку

не

сказав

конк
ретно
,
хто

буде

зрадником
,
і

кожен

з

тих

апостолів

переживав

за

себе
.
Той
,
хто

знає

про

силу

та

спокуси

сатани
,
а

також

про

свої

слабкі

сторони
,
не

можуть

не

переживати

за

себе
,
бо

немає

100%
гарантії
,
що

вони

будуть

святими

та

безгрішними

до

кінця

свого

ж
иття
.
Чи

можете

ви

бути

впевнені
,
що

ви

не

піддастеся

спокусі
?
Якось

апостол

Павло

писав
:

Тому

то
,
хто

думає
,
ніби

стоїть

він
,
нехай

стережеться
,
щоб

не

впасти
!
»

Саме

тому
,
як

пише

апостол

Матвій
,
кожен

із

них

став

питати

єсуса
:
Чи

не

я

то
,
о

Господи
?


Зверніть

увагу
,
що

вони

навіть

і

не

думали

підозрювати

Юду

єскаріотського
.
Ми

знаємо

зі

Слова

Божого
,
що

Юда

був

призначений

касиром

серед

12
апостолів
,
але

він

зловживав

цим

становищем
,
оскільки

привласнював

собі

частину

зібраних

грошей
.
Проте
,
очевидно
,
він

настільки

вселяв

довіру
,
що

апостолам

навіть

в

голову

не

прийшло

озиратися

на

Юду

та

звинувачувати

його

в

чомусь
.
Ніхто

з

них

навіть

не

подумав

задати

питання

єсусу
:

Чи

не

Юда

це

єскаріотський
,
Господи
?


В

Євангелії

від

євана

написано
,
що

навіть

коли

Господь

єсус

конкретно

показав

на

свого

зрадника

тим
,
що

подав

йому

кусок

хліба

і

конкретно

сказав
:

Що

ти

робиш



роби

швидше

.
Навіть

після

цього

апостол

єван

пише
,
що

жоден

із

апостолів

того

не

зрозумів
,
чому

єсус

так

сказав
,
бо

знали
,
що

Юда

тримав

скр
иньку

на

гроші
,
то

деякі

думали
,
ніби

каже

до

нього

єсус
:
Купи
,
що

потрібно

на

свято

для

нас
,
або

щоб

убогим

подав

що
.

Саме

важливо

і

повчально

є

для

нас

те
,
що

кожен

з

тих

апостолів

не

почав

показувати

пальцем

на

когось

і

підозрювати

іншого
,
але

кожен

з

них

почав

питати
:
Чи

не

я

то
,
Господи
?


Не

дивлячись

на

те
,
що

їм

навіть

думка

про

зраду

свого

Вчителя

в

голову

не

могла

прийти
,
все

ж

вони

боялися

самого

гіршого

і

питали

Того
,
Хто

знав

їх

самих

краще
:
Чи

не

я

то
,
Господи
?

.

Уявіть

себе

на

місці

ти
х

апостолів
,
чи

задали

б

ви

єсусу

таке

саме

питання

про

себе
?
Проте

апостоли

задали

таке

питання
,
хоча

ми

їх

називаємо

святими

людьми

та

говоримо

про

їхню

сильну

віру
.
Тим

не

менше
,
ці

святі

люди

не

вказують

пальцем

на

когось
,
але
,

дивлячись

на

своє

власне

життя
,
дивлячись

на

свою

гріховну

натуру
,
вони

розуміють
,
що

не

можуть

похвалитися

своє
ю

вірою

та

досконалістю
.
Знаєте
,
в

наш

час

багатьом

людям

важко

визнати

свої

гріхи
,
визнати

свою

гріховну

натуру
.
Багато

хто

з

сьогоднішніх

людей

на

місці

тих

апостолів

показував

би

на

когось

іншого
,
але

тільки

не

на

себе
.
Багато

хто

бив

би

себе

в

груди

і

доказував

би

єсусу
,
що

ніколи

такого

не

зробили

б
.
Але
,
тим

не

менше
,
вже

роблять
.

Ми

звикли

осуджувати

Юду

єскаріотського
,
ставитися

до

того

апостола

з

відразою
,
ворож
істю
,
але

багато

хто

навіть

не

підозрює

того
,
що

своїми

вчинками

поступає

так

само
,
як

поступив

колись

Юда
.
Скільки

людей

в

наш

час

хоч

і

ходить

до

церкви
,
слухає

Слово

Боже
,
приймає

участь

у

якихсь

церковних

справах
,
може

бити

себе

в

груди

і

заявляти
,
що

він

християнин
,
в

той

час
,
коли

його

серце

є

далеке

від

Бога

і

при

першій

же

нагоді

така

людина

готова

зрадити

Господа
.
Скільки

разів

людина

може

зраджувати

Бога
,
поклоняючись

і

шануючи

когось

чи

щось

інше

ніж

Бог
?
Такі

зрадники

є

не

тільки

у

якійсь

окремі
й

церкві
,
вони

є

скрізь
,
люди
,
які

своїм

гріховним

життям
,
своїми

злими

вчинками

додають

ще

більше

страждання

для

єсуса
.
Таким

грішним

життям

багато

хто

заставляє

єсуса

ще

більше

страждати
.

є

останнє
,
що

потрібно

відмітити
.
Юда

єскаріотський

не

просто

так

був

в

житті

єсуса

Христа

та

й

Біблії

в

цілому
.
Мені

здається
,
для

того
,
щоб

арештувати

єсуса
,

а

потім

стратити

Його
,

не

обов

язково

потрібен

був

хтось
,
кому

потрібно

було

платити

30
срібних

монет

і

хто

б

зрадив

єсуса
.
Можна

було

б

це

зробити

і

без

Юди
.
Пр
оте

так

само
,

як

і

дружина

Лота
,
так

і

Юда

єскаріотський
,

мають

служити

пересторогою

для

всієї

церкви
.
Важливим

є

тут

той

факт
,
що

перед

тим
,
як

встановити

Вечерю

Господню
,
те

таїнство

з

хлібом

та

вином
,
єсус

на

певний

момент

заставив

апостолів

задуматися

над

собою
,
перевірити

та

дослідити

самих

себе
,
чи

не

зраджують

вони

єсуса
.
є

тільки

коли

апостоли

поміркували

над

своїм

життям
,
тільки

коли

був

виявлений

зрадник
,
тільки

тоді

єсус

дав

їм

хліб

та

вино
,
як

символи

тіла

та

крові

єсуса
,
які

будуть

віддані

за

г
ріхи

дітей

Божих
.

Кожному з нас,
подібно

до

апостолів

Христових
,

потрібно

перевірити

своє

серце
,
чи

немає

там

ворожби

проти

єсуса
,
чи

не

схожі

ми

в

нашому

житті

та

поведінці

на

того

Юду

єскаріотського
?
Нехай

єсус

випробує

нас

і

перевірить
,
чи

не

йдемо

ми

грішною

дорогою
,
і

нехай

допоможе

звернути

з

тієї

дороги

та

йти

вузькою

стежкою

до

спасіння
.


Луки 22:54
-
62

Ця історія є дійсно дуже важливою і повчальною. Ми
можемо бачити, що Біблія дійсно правдива книга, адже
для чого авторам Євангелій писати такі стр
ашні речі
про зраду найближчим учнем Ісуса. Чи розповіли б ви
у своїй біографії про такі речі? Напевно, що ніколи.
Проте всі 4 євангелісти зі слів апостола Петра, який
сам їм
розповів про ці події,
пишуть про таке
відречення. І пишуть вони це для того, щоб

показати і
нам дуже важливі і повчальні речі. Згодом ми будемо
говорити, що саме ця історія може навчати нас.

У

таких обставинах, в яких опинився Ісус, Він
напевно дуже хотів, щоб Його учні могли підтримати
Його, побути разом з Ним, можливо
,

навіть моли
тися
за Нього. О
днак у цей тяжкий для Ісуса час

ми не
бачимо, щоб Його міг хтось підтримати, поспівчувати,
бути поруч. Читаємо лише про одного Петра, яки
й
послідував за Ісусом, та і то

краще би він пішов додому
спати, адже своєю присутністю
,

і особливо своїм
відреченням від Господа, цей Петро ще більше додав
страждання для Ісуса. Нашому Господу було боляче
також дивитися, як один з Його послідовників, який 3
роки провів з Ісусом, тепер так легко відрікається від
Нього.

Давайте цю історія
роз
ділимо на три частини і
перш за все я хочу
розповісти про саму зраду
Петра, далі ми поговоримо
про значення цієї історія
для нас особисто, і на
закінчення


про гіркі
сльози Петра.

Отже, як же сталося
таке глибоке падіння
апостола Петра? Взагалі,
це був
цікавий чоловік, і напевно ми найбільше знаємо
про нього і про його життя, ніж про будь
-
яких інших
апостолів. Чи то він перший завжди хотів скрізь бути,
чи то в нього характер такий? Але завжди він
відзначався, чи то з хорошої сторони, чи то з поган
ої.
Спо
чатку Ісус хвалить Петра

за те, що той визнає Ісуса
за Мес
ію, потім Ісус каже до Петра: ЙВ
ідійди від мене,
сатана”. Далі П
етро

знову перший на таємній вечері
заявляє, що на смерть готовий іти за Ісусом, хоч його
за язик ніхто не тягнув, але буквально через

пару
годин, при найменшій небезпеці, він каже, що взагалі
не знає Ісуса. Дійсно, жи
ття апостола було схоже на
гори:

то висока вершина, то дуже глибока впадина.

У Біблії ми читаємо, що коли Ісуса схопили у
Гетсиманському саду, Його відвели у дім
первосвящ
еника. Всі учні, які були в той час з Ісусом
,

повтікали, залишився лише сам Петро, якому було
цікаво знати, що буде далі. Увесь це
й натовп
озброєних людей привів

Ісуса до палацу
,

в якому жив
первосвященик. Це був свого роду замок, де був

великий двір, і д
е біля вогнища

сиділа прислуга та
солдати. Ісуса повели у дім, а Петро, який

йшов позаду,
підсів біля вогнища
, де грілися прислу
га. І тут
підійшла одна служниця
, яка десь
,

напевно
,

бачила
Петра і каже: ЙІ це
й

був із Ним”. В цей момент Петро
думав зовсім пр
о інше, і запитання служ
ниці

було
такою несподіванкою, що він розгубився, забув про
попередження Ісуса, і
, напевно, щоб ця служниця

відчепилася, він каже при всіх: ЙНе знаю я, жінко,
Його!”

Можливо
,

ми можемо собі уявити, що ці слова
Петро сказав не подум
авши, його думки були зайняті
іншим. Після цього Петро відійшов до воріт палацу,
щоб його там ніхто не помітив, але і там, через певний
час, неждано прийшло друге випробовування для
апостола. Інший чоловік впізнав у Петрі апостола,
який був з Ісусом. Але і

тоді Петро почав заперечувати,
що не знає Господа. Він не тільки відрікається, але і
клянеться, що не знає цього чоловіка. Ці слова
рівносильні тому, якби він сказав, що взагалі не
признає Ісуса, взагалі він не є християнином. Чом
у ж
Петро так необачно по
ступає

і говорить такі речі?
Невже ж цей самий Петро не залишив всього ради
Ісуса? Невже цей Петро ніколи не бачив тих чудес, які
робив Ісус, і ніколи не чув тих проповідей, які говорив
Ісус? Невже за декілька тижнів перед цим Петро не
визнавав Ісуса за св
ого Господа, Месію і Царя? Невже
міг Петро, дивлячись у очі Ісуса сказати, що не знає
Його?

Ще через годину третій чоловік впізнає Петра і
каже, що бачив Петра разом з Ісусом у Галілеї. На що
Петро втретє каже, що не знає ні
я
кого Ісуса, і навіть не
здог
адується
,

про що цей чоловік говорить. У
євангеліях Матвія і Марка
написано, що Петро не
просто промовив ці слова,
він почав клястися і
божитися, що ніколи не
знав Ісуса. Третє
відречення було ще гірше
за попередні два.

Ми дійсно з сумом і
плачем у серці
читаємо ці
слова, і певним чином
дивуємося, чому апостол
Петро так поступив.
Декілька годин тому Ісус його попереджував про
відречення
,

про півня, який буде співати, невже
апостол міг забути це? Ми можемо собі уявити, що
один раз він міг сказати такі слов
а не подумавши, але
зректися Ісуса тричі !!! і ще при цьому клястися і
божитися, що не знаєш Ісуса,
-

це дійсно проблема.
Зовсім недавно цей учень приймав хліб і вино з рук
самого Господа, він перший клявся, що навіть коли
інші учні відступлять від Ісуса,
він ніколи не
відступить, і готовий навіть на смерть іти за Ним. І ось
Петро тричі каже, що не знає Господа. І сталося це в
такій ситуації, яка зовсім не
загрожувала йому. Можливо
,

якби
це було на суді, де від твого
визнання залежало життя, це
дійсно вел
ике випробовування, і
дійсно багато людей бояться в
таких ситуаціях за своє життя
. Але
тут у трьох випадках Петру

не
загрожувало зов
сім нічого, якась
служниця

підійшла і сказала, що
Петро був з Ісусом. Петро міг
спокійно відповісти, що був, і
нічого трагіч
ного не сталося б. В
словах інших людей також не було
жодних погроз, ніхто навіть не
намагався схватити Його.

З усього прочитаного і
сказаного ми можемо зрозуміти,
що
ця
історія написана у Біблії не
даремно. Невже Петро міг так
легко забути попередження Іс
уса
на таємній вечері? Невже він після
3 років єдності з Ісусом міг так
легко сказати, що не знає Його?
Чому потрібно тричі зрікатися
Ісуса, а не 2 чи 4 рази? І взагалі, що
Господь хоче сказати нам з вами
відносно цієї історії, про яку
,

не
соромлячись
,

пиш
уть 4
євангелісти? Що тут є важливого
для нас з вами?

Очевидно
,

ця історія була
певним чином схожа на Юдину
зраду, і дана була для наступних
поколінь, щоб показати, що дуже
багато людей будуть схожими
своєю поведінкою на тих двох
апостолів. Одні можуть дуж
е легко
зрадити Ісуса, інші будуть подібні
на апостола Петра, які при
найменших випробовуваннях
можуть зректися Ісуса і сказати,
що ніколи не знали Його.

Саме тому нам потрібно задати питання кожен для
себе: чи не схожі і ми у своїй поведінці, діях чи сло
вах
на апостола Петра? Давайте подумаємо, чи не
відрікаємось і ми Господа не лише нашими сл
овами,
але і ділами? Напевно,

кожного разу,
як

апостол Павло
чув спів півня, на його очах зБявлялися сльози
,

і він ще
раз і ще раз просив пробачення у Бога за те
ві
дречення.

Чи не було такого і у вашому житті? Чи завжди ви
говорите, що вірите в Бога? У наш час ми не будемо
мати переслідування чи інших проблем за нашу ві
ру,
як це було за роки комуністичного режиму
, прот
е все
ще велика кількість людей

при найменшій не
безпеці
відрікаються від віри в Бога, від церкви. Інколи
молодь потрапляє в такі ситуації, коли в компанії
друзів їх запитують про віру, а вони соромляться
розповісти. Інколи і дорослі потрапляють в такі
ситуації, або ж на роботі, або ж серед знайомих, кол
и
каж
уть: ОНі ми не ходимо до церкви

чи до тої секти, і
Біблію ми не читаємо, ми так як всіП. Чи були у
вашому житті такі випадки? Можливо саме тому на
Реформатських Церквах тут
, у

Закарпатті
,

стоїть
півень, який застерігає нас, щоб і ми ніколи не
відрекл
ися від Господа, чи то
словами, чи то ділами.

Однак ми робимо ще більшу
помилку, коли соромимось
Христа, скриваючи від інших те,
що ми знаємо Ісуса, і коли ми
відказуємося сповідувати Його
тоді, коли нас до цього
закликають. Поступати так
означає на діл
і те сам
е, що і
відректися від Господа.

Але говорити про відречення
Петра і не говорити п
ро його
гіркі сльози, було б не
правильно.
Двоє учнів Ісусових поступили
дуже погано у своєму житті


Юда і Петро, але один був
прощений, а інший


ні. Про гіркі
сльози

розкаяння одного ми
читаємо у Біблії, а про іншого


ні. У кінці нашого тексту
написано, що коли півень
заспівав, Господь обернувся і
подивився на Петра. Їхні погляди
зустрілися, уявіть собі, як міг
Петро після того, що він зробив,
дивитися в очі свого Уч
ителя.
Далі всі 4 автори євангелій
пишуть, що Петро побіг звідти
гірко плачучи. Це дійсно були
сльози розкаяння, після
зробленого він не міг бути
щасливий, йому було гірко на
серці. І
,

дивлячись на правдиве
покаяння цього апостола
,

Ісус
простив йому. Пізні
ше Ісус тричі
запитував Петра, чи той любить
Його і Петро тричі відповідав, що
дійсно любить Ісуса. Напевно у
кінці цієї історії Петро міг
сказати: ООсь так може прощати
Господь людину, навіть якщо та
зробила дуже багато гріхів. Але
якщо кожен приходить до

Господа з гіркими сльозами
розкаяння, Бог може простити навіть найбільшого
грішника.П

ПамБятаймо цю історію з життя Петра, ті уроки, які
Господь дає через неї для нас. ПамБятаймо, що навіть
найкращі зі святих


всього лише люди, які легко
піддаються ба
гатьом слабостям. ПамБятаймо про
всепрощаючу любов Божу, через яку до Господа
приходять навіть найбільші грішники. ПамБятаймо про
всі ці речі, щоб і у нашому житті м
и ніколи не
відрікалися Господа

чи то словами, чи то ділами
.





А один із розп'ятих злочинників став зневажати
Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!
Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не
бо
ї
шся

ти

Бога
,
коли

й

сам

на

те

саме

засуджений
? Але
ми спр
аведливо засуджені, і належну заплату за вчинки
сво
ї

беремо
,
Цей

же

жадного

зла

не

вчинив
. І сказав до
Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство
Сво
є
! І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти
будеш зо Мною сьогодні в раю!

(Лук.23:39
-
43)

Перш чим пояснювати певні поді
ї

з

ці
єї

історі
ї
,
хочу

вас

запитати
:
Чому

у

Біблі
ї

написана

ця

історія

про

двох

розбійників
,
які

були

розп

яті

поряд

з

Ісусом
? Зда
є
ться
,
ми мали б сконцентрувати нашу увагу на Ісусі, Його
стражданні та смерті за наші гріхи, а
ле
навіщо тут
згадано про двох розбійників? І взагалі, чому саме два, а
не 1, чи 3? Чому Ісус був посередині,

а не крайній зліва чи
крайній з правого боку
?

По
-
перше, як написано у пророцтві Іса
ї

53:9
та

12
вірші

кажуть
:
„і з злочинцями був порахований

.
Це
пророц
тво говорить, що хоч Ісус був безгрішний, проте
Його розіп

яли

поряд

зі

злочинцями
,
і

вважали

Його

також

злочинцем
. Отже, з одно
ї

сторони
, ці два розбійники були
поряд з Ісусом для виконання пророцтва, але в той же
час саме ці два чоловіки
є

прообразами

на
с

з

вами

у

нашому

житті

та

поступках
.
Ми
є

дуже

схожі

або

на

одного

з

цих

розбійників
,
або

ж

на

іншого
. Саме тому
було два розбійники, послідовники одного будуть по праву
руку в нашого Господа, і послідовники іншого


ліворуч.
Одних Господь забере до Царст
ва Небесного, на інших
чека
є

пекло
.

Сьогодні я хочу вам розповісти про три етапи
життя цих злочинців, які можна порівняти також з
трьома етапами нашого життя.
По
-
перше
, це життя без
Бога.
Друге



пізнання Ісуса Христа. І
третій етап



прийняття або не п
рийняття Спасителя у сво
є

серце.

Отже, перш за все потрібно розпочати з життя цих
двох розбійників, хто вони такі і чому вони стали
розбійниками.
Ї
хня історія могла починатися так: в
одному
є
врейському

селі

народилися

по

сусідству

два

хлопчики
.
З

самого

д
итинства

вони

дружили

один

з

одним
.
Завжди

гралися

разом
.
Так

як

у

селищі

було

багато

римських

солдат

з

красивим

вбранням
,
то

хлопчики часто,
перебравшись у таку само одежу, і вирізавши з дерева
мечі, хотіли стати солдатами. Часто на хлопців
скаржилися сус
іди, так як граючись, хлопці кривдили
менших дітей на вулиці. Згодом, коли хлопці підросли,
вони не переставали гратися зі збро
є
ю

в

руках. Одного
вечора ці ігри настільки далеко зайшли, що вони
пограбували чоловіка, приставивши зброю. Це
ї
м

стало

подобатис
я

і

ігри перейшли в справжн
є

знущання

над

людьми
. Забираючи гроші у людей, вони могли сильно
побити людину. І одного разу дійшло до того, що вони
навіть убили чоловіка.

Римська влада надіялася, що за грабежі самі
є
вре
ї

покарають

цих

злочинців
,
але

діло

ді
йшло до вбивства


тут почали діяти закони римсько
ї

імпері
ї
,
коли

самих
тяжких злочинців карають смертною карою на хресті.
Тому, коли цих двох впіймали, то засудили до страти
через саму ганебну кару


розп

яття

на

хресті
.
Разом

з

ними

мали

розіп

яти

ще

одн
ого

розбійника



Варавву. Але
так як по традиці
ї

на

Пасх
у потрібно відпускати одного
зі злочинців на волю, то народ вибрав саме його. Тому на
Голгофі стояли три хрести, один


на якому був Ісус, а
по праву і ліву руку від Ісуса


дво
є

злочинців
.

Я на хвил
инку зупинюсь із розповіддю, і хочу пояснити,
чому ми можемо провести паралель між цими двома
злочинцями та нами. У житті кожно
ї

людини був чи навіть
зараз
є

етап
,
коли

люди

не

знали

про

Бога

і

жили

без

Нього
.
Як

написано

у

Іса
ї

53:6:
„Усі ми блудили, немо
в ті
овечки, розпорошились кожен на власну дорогу

.

Усі ми
були схожі на тих злочинців, які чинять злочин проти
Бога. Тут використано слово „усі

, кожна людина, яка не
слуха
є

Господа, яка зробила у сво
є
му житті багато гріхів,
усі такі люди в очах Господніх

є

злочинцями, подібними на
тих двох поряд з Ісусом.

Але рано чи пізно у нашому житті ми почина
є
мо

дізнаватися

про

Ісуса
, чи то через проповідь, чи через
якусь гарну християнську пісню, чи ще через щось. Це
вже
є

другий етап нашого життя, в якому ми також

схожі на тих двох розбійників. Вони могли чути дещо про
Ісуса, могли чути Його чудеса, які Він робив, про Його
допомогу для нужденних. Вони чули, що Ісус назива
є

Себе
царем юдейським, Месі
є
ю. І коли ці дво
є

злочинців
зустрілися з Ісусом, перша
ї
хня реакці
я була щодо Ісуса


це сміх. Вони насміхалися і глузували з Ісуса, хоча самі
йшли на місце розп

яття
.
Як

написано

у

Матвія

і

Марка
,
що

„насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були
розп'яті.


Яка
є

перша

реакція

людей

у

наш

час

на

проповідь
,
чи

навіть

п
рості

слова

про

Бога
?
Дійсно
, більшість людей,
яким ви розповіда
є
те

про

Бога
,
починають

насміхатися
:
„Та що ти мені розповіда
є
ш
,
я

сам

все

знаю
.
Навіщо

мені

якийсь

Спаситель
,
якщо

я

сам

себе

можу

спасти
,
та

і

гріхів

у

мене

нема
є

багато
,
я

за

них

свічечку

п
оставлю

у

церкві

і

все

. На жаль, у багатьох людей сама така
реакція на слова про спасіння, покаяння.

Як спочатку насміхалися над Ісусом ті дво
є

розбійників,
так само насміхаються над Ісусом багато людей сьогодні.
Навіть у такому положенні, в якому були ц
і розбійники, коли
краще
ї
м

було

помовчати

і

подумати

про

сво
є

життя
,
адже

це

над

ними

потрібно

насміхатися
,
але

будучи за декілька
годин до сво
єї

смерті

ці

люди

насміхаються

і

зневажають

Того
,
Хто

може

ї
м

дати

пор
ятунок. Скільки
є

таких

людей

сьогодні
,
як
і

поступово

тонуть

у

болоті

гріха
,
і

ще

й

насміхаються

і

зневажають

Бога

і

те

спасіння
,
яке

Бог

пропону
є

для

них
.

Один пастор писав, що колись, у роки війни, німці
скинули були на його місто бомби, які не відразу вибухали,
але через якийсь певний час. І о
т коли бомба ця впала, всі
люди поховалися в укриття. Зі сво
єї

схованки цей чоловік
побачив, що на бомбу сіла зграя горобців, напевно, щоб
погрітися. І цей пастор почав махати на горобців, щоб вони
втікали звідти, адже скоро може вибухнути ця бомба. А
горо
бці собі далі сиділи, не розуміючи, що той хоче, і ще ніби
насміхалися з того чоловіка: „От дивися, який дурний, щось
там маха
є
, хоче, щоб ми відлітали звідси, а нам тут так
добре, тепленько

. Пізніше бомба вибухнула і цей пастор
пише у сво
ї
й книзі, що в т
очно такому ж положенні
знаходять дуже багато людей сьогодні, вони
є

дуже схожі у
сво
ї
х діях на тих двох розбійників, які глузували з Ісуса.

Але пройшов певний час і розбійник, який висів
праворуч Ісуса, докорінно змінив свою думку. Чому так
сталося? Коли

він побачив Ісуса, котрого вели римські
во
ї
ни
,
побачив

молотки

і

ц
вяхи, побачив, як Ісуса поклали
на спину і вбивали у Його руки і ноги цвяхи


цей
розбійник був вражений молитвою, котру він почув з уст
Ісуса:
„Отче! Прости
ї
м
...!


Ймовірно, сам він прокл
инав
тих людей, які його розпинали, а тут чу
є

молитву

Ісуса
.
Як
є
врей
,
розбійник

зрозумів
,
що

означа
є

ця

молитва
. Він
був вражений, як Ісус молився за сво
ї
х

убивців
.
Тако
ї

молитви

він

не

те

що

ніколи

не

чув
,
він

наві
ть подумати
не міг, що така молитва в та
кий момент може бути
сказана.

Справді, життя і думки цього розбійника помінялися
на цілі 180 градусів. Можна сказати, що він підійшов до
третього етапу свого життя, коли зрозумівши, хто
такий Ісус, потрібно було вибирати


або далі глузувати
з Господа, аб
о стати на Його сторону. Здавалось би,
розбійник устиг сказати Ісусу лише декілька слів, але що
це були за слова. Що саме цікаво, що ті люди, які навіть
ніколи Біблі
ї

в

руки

не

брали
,
вони

прекрасно знають цю
історію. І всі люди, знаючи цю історія, ставлят
ь собі
її

за

приклад
,
бо

думають, що як був врятований розбійник в
останні хвилини його життя, так і у нас
є

нібито

шанс

бути

врятованим

в

останні

хвилини

життя
. Велика
кількість людей, маючи це на увазі, думають, що вони
будуть жити
так, як вони
хочуть, а

коли
стануть старі,
або перед
смертю просто
попросять Бога
простити
ї
х

гріхи
. Але чи
будуть мати
люди таку
сильну віру, яка
була у цього
розбійника?

Ви ніколи
не думали, яка
сильна віра
була у цього
розбійника?

Спочатку він
визна
є

перед

Ісусом

свою

прови
ну
,
що

він

дійсно

заслугову
є

на

покарання
.
Потім

він

справді

повірив
,
що

Ісус

може

врятувати

його
.
Ще

декілька

хвилин

тому

цей

розбійник

глузував

з

Ісуса
,
тепер

же

він

молиться

до

Нього
,
назива
є

Ісуса

Господом

і

вірить
, що цей Господь може спасти його. Мо
жна
сказати, що сво
є
ю вірою розбійник посоромив навіть учнів
Христа, бо хоч ті учні три роки слухали Ісуса про те, що
Його Царство не
є

цьогосвітн
є
, та проте вони не
зрозуміли того. А розбійник повірив у це,. навіть,
можливо, не чуючи про це ніколи. Для уч
нів Христових
Ісус помирав, і вони думали, що помира
є

Його

Царство
.
Вони не могли собі уявити, що Ісус може во
скреснути і
царювати у славі.
А розбійник вірив у Христове Царство.

Справді, цей чоловік у останні хвилини свого життя
перемінився, і Господь

бачив цю переміну. Ми читали з
вами про двох розбійників:
один по праву руку від Ісуса,
інший


по ліву руку.
Обидва вони бачили і чули те, що
сталося з Ісусом за ті 6 годин, коли Господь був на
хресті. Обидва вони помирали, і при цьому тяжко
мучилися. Об
идва вони були грішниками, але все ж таки
один помер у сво
ї
х

гріхах
,
жорстокосердий

і

нерозкаяний
.
А інший


покаявся, повірив у Ісуса, попросив про
допомогу і був спасенний. Чому так сталося?

Ця історія показу
є

нам

з

вами те, що і сьогодні одна
частина л
юдства у сво
ї
х діях схожа на одного розбійника,
інша частина людства схожа на іншого. Третього
варіанту тут нема
є
.
Одні люди
, хоч і народжуються у
гріхах, але, пізнавши Господа, розкаюються, просять
прощенні і вірять, що Бог ма
є

силу

ї
х

спасти
.
Інші люди
,
яких
є

більшість
,
так

і

помирають

у

сво
ї
х

гріхах
,
з

жорст
оким серцем, до якого Господь не може дістатися.
На одних

чека
є

Царство Небесне, яке Ісус обіцяв
розбійнику вже сьогодні.
А на інших

чека
є

пекло за
вчинені гріхи. Отже, два типи людей


до якого типу

людей належите ви? На кого ви схожі у сво
ї
х

діях
?


Напевно, саме і для того була написана ця історія
про двох розбійників, щоб показати нам з вами, на кого
ми
є

схожі

у

нашому

житті
,
і

що

на

нас

чека
є
. Мені сумно
читати про розбійника, який мав шанс у ост
анню хвилину
свого життя покаятися і стати на сторону Ісуса. Мені
дуже шкода таких людей, які також і сьогодні мають
шанс прийняти Ісуса у сво
є

серце
,
але

які

цього

не

хочуть

робити
.
Можуть
,
але

н
е хочуть.

З іншо
ї

сторони
,
мені

радісно

читати

про

іншого

р
озбійника
,
який

зрозумів

сво
є

становище

і

покаявся
.
Мені

радісно

читати

ті

слова
,
які

Господь

йому

сказав
: „Ти
будеш зо Мною
сьогодні в раю!


Не в пеклі і не
в чистилищі, чи
ще десь, але в
раю і то
відразу,
сьогодні. Мені
радісно також
за тих людей,
які в
наш час
приймають Ісуса
як Спасителя і
надіються бути
з
Ним у Царстві
Його небесному.


Дм имбм аи
кмдгрг
поиоіаляри
пгбг
?








І ось завіса у храмі роздерлась
надвоє від верху аж додолу

(Матв.27:51)

Була
п’ятн
иця, день
,

в який
страждання Ісуса були
найбільшими. Над Ним
знущалися, били, Його
засудили до страти і Він Сам
вимушений був нести хрест до
місця Свого покарання.
В
решті

Його розіп’яли і навіть
терплячи тяжкі муки, як на
хресті, так і йдучи до місця
Свого

покара
ння, Він не
переставав думати про

людей. Він молився за
них, просив Небесного Батька простити їм, бо ті
люди не знали, що роблять. Дійсно, дивлячись на
ці страждання, які так терпів Ісус, нам хочеться
плакати, але ще більше плакати хочеться, коли
ба
чиш, як люди сприймають ці страждання.
Мало хто в
той час серйозно сприймав Ісуса

і
Його мученицьку смерть, мало хто і зараз
задумується над причиною тих стражд
ань Ісуса.

Хотів би
разом з вами поміркувати

про одне з
декількох чудес, яке сталося при смерті

нашо
го
Спасителя, а також подивитися на

ставлення
людей до цього.

У нашому тексті ми читаємо про те, щ
о в
останні хвилини життя Ісуса

Він почав взивати
до Свого Небесного Отця:
„Боже Мій, Боже Мій,
нащо Мене Ти покинув?..”

Після цього один з
вояків намоч
ив губку в оцет, настромив на
тростину і дав пити Ісусу. Через декільк
а хвилин
Ісус гучним голосом скрикнув

і віддав Свого
Духа. Після цього, як пише євангеліст Матвій
,

сталося 4 чуда
: „завіса у храмі роздерлась надвоє
від верху аж додолу, земля потряслася
, зачали
розпадатися скелі, повідкривались гроби, і
повставало багато тіл спочилих святих”.

Все це
було справді дивно і незви
чайно, але саме більш
вражаюче

є те, що завіса у храмі роздерлася
навпіл.
Це був дуже важливий символ, який люди
повинні були запам
’ятати.

Коли я перший раз прочитав цей текст, мені
нічого дивного не здалося у цьому, але коли я
зрозумів, що це за завіса, я зрозумів велику
істину, яку Господь вклав у це чудо. Храмова
завіса була дана ще за часів Мойсея, коли він за
наказом Господнім по
будував

у пустелі скинію
для Господа. С
ама скинія була величенька, проте
вона ділилася на дві частини: одна частина, куди
мали право заходити тільки чоловіки, інша


яка
була відгороджена величезною суцільною
завісою, куди мав право заходити тільки
первосв
ященик один раз у рік. Там він приносив
жертву перед Богом за гріхи людства. Ця
процедура мала відбуватися щорічно. Вважалося,
що за цією завісою перебував Дух Божий, і якщо
хтось зі сторонніх просто
доторкнеться до цієї завіси,
він міг померти. Навіть
пер
восвященика, який
входив туди
,

могли
прив’язуват
и за ногу, щоб,
якщо Господь вразить його,
можна було витягнути.

Завіса відділяла у храмі
місце, яке називали
святе

святих. Там зберігався ковчег
і ще декілька речей. Там було
місце Бога.
І

в храмі
Соломона,

і в подальшому
відновленому храмі було
місце, яке відділяла ця завіса,
і яке називалося святе
святих.
С
аме тоді, коли
Христос віддав Свого Духа
для Небесного Отця, ця сама
завіса в храмі роздерлася
зверху донизу. В той час в храмі перебували
багато євреїв
, священиків, первосвященик. Це
була вечірня служба перед Пасхою. І тут
зненацька всі присутні стали свідками того, як
суцільна величезна завіса роздерлася навпіл, і всі
люди могли бачити те, що жодна проста людина
ніколи

не бачила


вони побачили святе

св
ятих,
місце перебування Бога.


На цьому всьому були побудовані
відносини
Бога з людиною в Старому Завіті
,

і
вони були символами приходу Месії, який
виконає всі обрядові закони, і їм буде к
інець. Ісус
справді виконав все
,

і тому завіса в храм
і
роздерлася навпіл, як знак того, що Бог прийняв
викупну жертву Ісуса.

Розірвана завіса звістила про шлях спасіння
для в
сього людства. Зі смертю Христа

не тільки
євреї могли бути в присутності Господа, але й
язичники дістали доступ до спасіння, дост
уп до

істинного Бога. Тепер всі з вірою в Христа

можу
ть бути в присутності Господній

і для цього
вже більше не потрібні первосвященики, через
яких люди спілкувалися з Господом. Тепер кожен
особисто може спілкуватися з Богом, без будь
-
яких посередників. Двері ві
дкрилися, шлях до
Господа є вільний.

Я не знаю,
наскільки євреї

в той момент
зрозуміли це, не знаю також,
на
скільки
вони
покаялося у тому, що

зробили, проте, очевидно
,

таких людей було дуже мало. Навіть той самий
первосвященик, який бачив це все, не впав
на
коліна і не почав просити прощення в Господа,
він так і не прийняв того Месію, якого ж сам
видав на покарання. Ми можемо читати, що
служби у цьому храмі проходили ще більше
ніж
30 років після смерті Христа. Очевидно,
священики просто залатали ту розірва
ну завісу,
ніби нічого не сталося. Ніби: „Боже, Ти нам не
вказуй, що нам робити, ми самі знаємо”.

Як ви думаєте, чи добре вони поступили? Чи
хотів Бог, щоб далі були жертвоприношення,
первосвященики, обряди, святість певних місць,
приміщень чи предметів?
Чи хотів далі цього
Господь? Ні. Розірвана навпіл завіса показувала,
що в Христі Ісусі все виконалося і тепер Бог не
десь там у якомусь певному місці, заховався за
завісою, тепер Він кругом, у серці кожного
віруючого. Чи добре поступили священики, які
нама
галися повернути Бога туди, де Він був, які
також намагалися полагодити завісу у храмі? Чи
добре поступають сьогоднішні священики, які
продовжують будувати іконостаси, які б
відгороджували простих людей від „святе
святих”? Чи добре поступає сьогоднішнє
дух
овенство, яке продовжує виконувати всі

ті
обряди зі Старого Завіту, ти
м самим ніби
зашиваючи назад ту завісу, яку сам Бог роздер?
Чи бачили ви коли
-
небудь щось на зразок свята
святих, (відгороджене святе приміщення) у будь
-
якій протестантській церкві?

Пам
’ятаймо, брати і сестри
, що через ту
розірвану завісу

Господь показав, що немає вже
більше святих місць, немає
вже святих храмів, де
є Господь

і де нібито Його немає. Господь є
скрізь, в серці кожного віруючого, який прийняв
те спасіння в Ісусі Христі, як
ий повірив, що
Христо помер і за нього особисто. Господь
показав, що Він є поряд кожного з нас, Він є з
тим, хто надіється на Господа.

Нехай ця сьогоднішня історія наповнить наші
серця бажання
м

прославляти нашого Господа.
Він зробив все для нашого спасінн
я, Він віддав
Себе на хрест за наші гріхи, Він роздер завісу у
храмі і бажає бути не десь в якомусь окремому
місці, а в серці кожного з нас. Бог все зробив для
нас, невже ж тоді ми не приймемо Його, невже
ми будемо сумніватися в Його любові до кожного
з на
с? Нехай Господь нам допоможе прийняти
це, повірити в таку Божу любов, адже це так
просто і так радісно. І нехай наші серця
наповняться бажанням бути з нашим Господом
навіки.

Дорог
і

брати

і

сестри
!

Запрошу
є
мо

вас

в
і
дв
і
дати

сайт


"
Реформатський погляд
":

http://reformed.org.ua
.

Цей сайт присвячений реформатському руху в
слов'янськом
у світі в цілому і Україні зокрема. Ви
знайдете тут багато різних статей, пов’язаних із
минулим та сьогоденням реформатського богослов’я,
духовності та церковного життя. Сподіваємось, ці
матеріали сприятимуть розвитку біблійного та
реформатського богослов’
я у слов’янських країнах.

Для досягнення цієї мети ми пропонуємо власні переклади
статей реформатських богословів з Нідерландів, США та
інших країн. Крім цього, ми публікуємо "класичні" праці
різних християнських теологів минулого і сучасності. Ми
не завжд
и погоджуємось із усім, що вони пишуть, проте
ми вважаємо, що реформатське богослов’я глибоко
вкорінене у вченні отців церкви, і прагнемо перейняти
найкраще із інших християнських традицій


в межах, у
яких вони відповідають Слову Божому як джерелу
мудрост
і.

Запрошуємо також взяти участь у
форумі,

на якому
обговорюються питання, пов’язані із реформат
-

ським рухом в його найширшому розумінні.





Християнські подарунки, які проповідують

Еібеії, дзв(в, ю
і)Яи
-

мь ьн)іи йки)ндріщ, лнюЯзікв

ж.нюьещюь, юне..Е
икдьзшдь
(біещ жнб.тдиев)


мЯе.050 6665549


йкьршєжи: йиз.
-
й´щмз.: 10.00
-
16.00





аехнічний редактор: Мурза Чячеслав

илени редколегії: Мурза Ч.Ч.,


Пилипенко Ч.Ч., Молнар йандор

НХйХ ХДРЕСХ
:

вул.Чизволення 164/1, м.Свалява

Закарпатська область, бкраїна, 89300

аелефон: (03133) 73061
e
-
mail
:
uerc
@
ukr
.
net

************************************

аираж видання: 1000

примірників.

Періодичність
2

раз у два місяці

Газета розповсюджується за
пожертви


















Приложенные файлы

  • pdf 22417183
    Размер файла: 3 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий