ЗНО 8 кл ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ скорочений 26 12 2..


Зона мішаних лісів України Північна частина України = частина мішаних лісів Східноєвропейської рівнини =
достатнє зволоження, переважання дерново-підзолистих ґрунтів, значне поширення соснових лісів.
Клімат зони помірно континентальний, літо тепле і вологе, зима порівняно м'яка.
Середні температури
на зх січні -4,5...-5 °С, на сх -7...-8 °С; у липні - +17° на зх і +19,5 °С на сх
600-700 мм опадів. Стійкий сніговий покрив 90-100 днів.
низинні болота. озеро Світязь (в групі Шацьких озер).
Ґрунти зони дерново-підзолисті та болотні.
рослинність лісові, лучні та болотні види. Переважають соснові бори, дубово-соснові субори та дубово-грабові ліси, є значні ділянки дубово- липових, вільхово-березових та ясенево-вільхових лісів.
Ліси з переважанням твердолистих порід (дуб, граб, бук, в'яз, берест, ясен) ростуть на дерново-підзолистих ґрунтах.
Для Українського Полісся лісові тварини: лось, дикий кабан, вовк, лисиця, рись, куниця лісова, заєць, білка, борсук, ондатра; серед птахів - тетерук, глухар, рябчик. На болотах, озерах і річках живуть бобри, видри, качки, кулики; у водоймах - понад 30 видів риби (промисловими є короп, лящ, карась, щука, окунь).
Лісостепова зона України35 % площі України.
Рельеф Волинська, Подільська, Придніпровська височини, Придніпровська низовина і Середньоруська височина.
лесом і лесоподібними суглинками.
Середньосічневі зх на сх від -5 до -8 °С, а
середньолипневі від +18 до +22 °С.
750 мм на заході, 450 мм - на сході.
рівнинні, з озерами-старицями в заплавах.
сірі лісові ґрунти (переважно на заході), чорноземи опідзолені та вилуговані (здебільшого під лісовими ділянками), чорноземи типові (під степовими масивами). чорноземи типові - 80-150 см.
У рослинності широколистяні породи дерев: на заході - бук, в центрі і на сході - дуб, граб, клен, липа, явір. Соснові ліси є на терасах річкових долин. У степових ділянках представлені типові види степової флори і багате різнотрав'я: ковила, шавлія, конюшина.
Для тваринного світу лісостепу характерне поєднання представників Полісся (дикий кабан, борсук, лось, козуля, вовк, куниця, білка), що зустрічаються в лісах і степу (заєць-русак, ховрах, хом'як, миші, перепілка), що живуть на безлісих просторах.
За особливостями поширення ландшафтів лісостепова зона України поділяється на чотири провінції:
1)Західноукраїнську,
2) Дністровсько-Дніпровську,
3)Лівобережно- Дніпровську
4)Середньоруську.
Степова зона УкраїниПівденна частина України 40 % території. 3 підзони:
1)північностепову,
2)середньостепову
3)південностепову.
Природна зона охоплює Причорноморську низовину, рівнини Кримського півострова, Приазовську височину, Донецький кряж, а також південні частини Придніпровської височини, Придніпровської низовини і Середньоруської височини.
Клімат степу помірний континентальний.
температури січня зменшуються на схід від -2 до -9 °С,
а липня збільшується в тому ж напрямку від +20 до +24 °С.
Річна кількість опадів зменшується від 450 мм до 300 мм з північного заходу на південний схід. Зволоження недостатнє. Часті суховії, посухи і пильні бурі.
У північностеповій підзоні - чорноземи звичайні зі значним вмістом гумусу.
У середньостеповій - чорноземи південні, в яких вміст гумусу зменшується. Ґрунти нейтральні за хімічною реакцією, сформувалися на лесі, зазнають водної і вітрової ерозії.
Під південними степами з недостатнім зволоженням утворилися каштанові ґрунти. Вони лужні, потребують гіпсування, часто засолені. Вміст гумусу невеликий. Необхідне зрошення.
Степова рослинність змінюється із півночі на південь.
У північних районах трапляються лучні степи, в яких переважає вологолюбне різнотрав'я: конюшина, шавлія, сон-трава.
У середній частині степу панують типові степові види злаків: ковила, типчак.
У південному степу при бідному зволоженні переважають посухостійкі види: полин, солянка.
Характерними представниками степової фауни є дрібні гризуни: ховрахи, хом'яки, миші, полівки, тушканчики. Зрідка зустрічається великий гризун байбак.
На гризунів полюють хижі звірі: тхір, лисиця, вовк, з птахів - степовий орел, боривітер малий і великий. Інколи зустрічається дрохва.
На узбережжі морів живуть баклани, чаплі, пелікани, лебеді-шипуни, мартини.
Із плазунів відомі степова гадюка, жовточеревий полоз.
Кримські гори Фізико-географічне положення.
На крайньому півдні України. 1 % від площі нашої держави.
Крім власне гір, Кримська гірська країна = на півночі передгір'я, які поступово переходять у рівнини Степового Криму, та на півдні вузьку рівнину Південного Берега Криму,
Геологічна будова.
молодими складчастими горами. Вони складені шарами різних за твердістю осадових гірських порід. Це м'який мергель, твердий пісковик, гнучка глина та легкорозчинний вапняк.
Вони відкладалися на дні давнього мезозойського моря, а з часом, в епоху альпійськогогоротворення, були підняті на поверхню внаслідок насування Африканської літосферної плити на Євразійську.
Наявність вапняків, що легко розчиняються у воді, зумовила активний розвиток у Кримських горах явища карсту. Тут відомо понад 800 підземних карстових порожнин різних розмірів, тобто майже 90 % їхньої загальної кількості в Україні. Перші описи кримських карстових печер належать до XVIII ст.
Найглибшими печерами Кримських гір є
Солдатська (500 м),
Молодіжна (260 м),
Каскадна (310 м),
Хід Конем(213 м),
Вухо Землі (132 м).
Найбільшою печерою Криму є Червон , що складається з 6 поверхів загальною довжиною 13,7 км. По двох нижніх поверхах тече підземна річка, що утворює кількасот проточних озер.
Окремі ділянки Кримських гір складені твердими магматичними породами мезозойської ери. Зокрема, це згаслий вулкан Карадаг, навколо якого збереглися продукти його колишньої діяльності: потоки застиглої лави, вулканічні бомби та попіл. Серед них трапляються неймовірно красивого забарвлення кварц, смугастий агат, прозорий сердолік. їх використовують як виробне каміння.
Тектонічні структури.
Внаслідок зіткнення літосферних плит сформувалися тектонічні структури Кримських гір та продовжується їхнє формування й донині. У минулому гори займали більшу площу. Нині у будові вони являють собою випуклу складку земної кори, південне крило якої по лінії розломів опустилося під рівень Чорного моря. Занурення продовжується й далі зі швидкістю 1,4 мм на рік. Про це свідчать періодичні землетруси силою до 8 балів, осередки яких зароджуються у морі.
Північна частина складки підіймається на 2 мм щороку. Складена різними за твердістю гірськими породами, вона зазнала інтенсивної водної ерозії. Внаслідок цього сформувалися окремі пасма Кримських гір, які являються собою куести (з іспанської - косогір) - асиметричні гори. Вони утворилися внаслідок розмиву похилених в один бік гірських порід різної твердості. Довгий і пологий схил складений однією породою, стрімкий та короткий - зрізає різні за твердістю верстви порід. Продукти руйнування гір виносилися на рівнинну частину Криму.
Рельєф.
У зв'язку з історією формування та тектонічною будовою Кримські гори являють собою три різні за висотою паралельні пасма:
1)Зовнішнє,
2)Внутрішнє
3)Головне. Вони розділені між пасмовими зниженнями шириною від 2- 3 км дб »15-20 км
1)Зовнішнє пасмо у рельєфі мало помітне. Його пересічні висоти становлять 250 м, найбільша - 344 м. Воно простягається на 114 км із заходу на схід.
2)Внутрішнє пасмо простягається майже суцільною дугою на 150 км із заходу на схід. Воно має середню висоту 500 м, а максимальну - 756 м. У рельєфі обидва пасма - типові куести. їхня висота настільки незначна, що їх вважають передгір'ями Кримських гір.
3)Головне пасмо - найвища частина Кримських гір, яка тягнеться на 180 км із заходу на схід. Його вважають власне горами. Пересічні висоти сягають 1200-1500 м. Головне пасмо розбите на окремі масиви. їхні плоскі безлісі вершини називають яйлами. Найвищим масивом є Бабуган-Яйла, розміщений між Гурзуфом та Алуштою. Його пересічні висоти 1000-1400 м. Саме тут знаходиться найвища точка Криму -г. Роман- Кош (1545 м).
На сході над рівниною здіймається вулканічний масив Карадаг («Чорна гора») висотою 577 м.
Дивом Південного Берега Криму є Аюдаг, або Ведмідь-гора, висотою 577 м. Це підземний вулкан-лаколіт. Клімат.
у помірному та субтропічному кліматичних поясах. Межею між ними є Головне пасмо. Характерними рисами клімату території достатньо високі температури та значна кількість опадів у горах.
Якщо на Зовнішньому пасм зимою -1 °С, то на Внутрішньому -2 °С, а на Головному -4 °С.
Літні температури відповідно становлять +22, +21 та +16 °С.
На Південному Березі Криму, захищеному від вторгнення холодних повітряних мас з півночі, пересічні температури січня становлять +2...+4 °С. Тут зимові зниження температури нижче 0 °С наносять значні збитки виноградникам.
Влітку встановлюється спека з середньодобовою температурою +24 °С.
Опади у Кримські гори приносить західне перенесення. У зв'язку з максимальною висотою найбільш зволожене Головне пасмо. А ступінь наближення до Атлантичного океану призводить до зменшення кількості опадів із заходу на схід Головного пасма від 1100 мм до 700 мм на рік.
Улітку трапляються сильні зливи, часто випадає град. Взимку сніг лежить лише на яйлах. Менші за висотою Внутрішнє та Зовнішнє пасма одержують відповідно 500 мм та 400 мм опадів на рік.
На Південному березі Криму спостерігається чітка сезонність у річному розподілі опадів.
Взимку під час панування помірних повітряних мас випадає 300-550 мм опадів.
Влітку, коли надходять тропічні повітряні маси, встановлюється суха спекотна погода.
У горах навесні та восени дмуть сухі та теплі місцеві вітри фени. Вони викликають раптове танення снігу та сходження снігових лавин. На узбережжі Чорного моря формуються добові вітри бризи.
Внутрішні води.
Найдовшими річками Криму є Салгир (204 км), Альма (84 км), Бельбек (63 км). Кача (60 км). У кримських річок переважає снігове та дощове живлення. На них часто трапляються паводки. Влітку річки міліють, деякі зовсім пересихають. Є річки, що додатково мають підземне живлення за рахунок води, яка скупчується в карстових порожнинах після танення снігу. Лише ці річки не міліють, тому на них створюють водосховища, вода яких іде на зрошення.
На річках Кримських гір є високі водоспади. Серед них найвищий в Україні - водоспад Учансу (98,5 м). Найпотужнішим водоспадом Криму є Джур-Джур. Він не пересихає навіть у найбільш посушливі роки. З вапнякового виступу у 15 м вода струменем до 5 м падає у глибокий котлован, звідти прямує до річки Улу - Узень.
Роботою річок Криму створені кілька великих каньйонів (з іспанської - ущелина). Вони мають урвисті й круті схили. Бельбецький каньйон має глибину 160 м. Тут відомі стоянки первісної людини кам'яної доби. Річка Кача утворила каньйон глибиною близько 140 м. Його схили складаються з вапняків і мергелів. Тут є оригінальні форми вивітрювання - химерні бастіони та гроти. Але найглибшим каньйоном в Україні є Великий каньйон на північному схилі гори Ай-Петрі. Висота його стрімких схилів становить 250- 320 м.
Поверхневих озер у Кримських горах взагалі немає.
Висотна поясність ґрунтово-рослинного покриву.
У зв'язку з малою висотою Кримських гір висотна поясніть властива лише Головному пасму. Тут нараховується понад 2200 видів рослин, близько 10 % з них є ендеміками. На Головному пасмі сформувалися три пояси з притаманним кожному з них ґрунтово-рослинним покривом.
1)Передгір'я підіймається до висоти 600-700 м. Для них характерні широколистяні ліси, які ростуть на бурих гірсько-лісових ґрунтах. Головним деревом гір є дуб пухнастий. Поряд з ним часто росте дуб скельний. Діброви складають майже 2/3 лісових масивів Кримських гір. До дуба домішуються граб, ясен, клен, липа. Зрідка трапляється сосна кримська.
2)Низькогір'я підіймається до висоти 1000 м. У ньому на бурих гірсько-лісових ґрунтах розвиваються широколистяні ліси з бука кримського з домішками кримської сосни. Цими рослинами зайнято близько 1/3 площі гір.
3)Лісовий пояс у Кримських горах обривається на малих висотах і замінюється на висоті понад 1000 м гірськими луками - яйлами. Це пояснюється нестачею води для дерев на вершинах, складених вапняками, які легко пропускають крізь себе воду, не затримуючи її. Це царство злакових трав та невисоких чагарників, які ростуть на гірсько-лучних чорноземоподібних ґрунтах. З рослин тут відомі фіалка скельна, кримський едельвейс, тонконіг лучний, типчак та ін.
На Південному березі Криму на родючих коричневих та червоно-бурих ґрунтах переважають низькорослі дубово-ялівцеві ліси та чагарники. Природна рослинність збереглася лише на схилах. Великі площі зайняті садами й виноградниками.
Тваринний світ.
Фауна Кримських гір має переважно лісовий характер та вирізняється значною своєрідністю. Вона сформувалася з кінця неогенового періоду: близько 3-5 млн років тому.
З ссавців тут відомі: кримський звичайний олень, кримський благородний олень, дикий баран, куниця кам'яна, борсук, лисиця, білка-телеутка та ін.
Серед птахів багато рідкісних видів. В Україні лише в Криму живуть чорний гриф, сип білоголовий, чорноголова сойка.
Світ плазунів = гекон кримський голопалий, зрідка трапляються жовтопуз безногий, лазячий леопардовий полоз. Частими є ящірки кримська та скельна.
Природні області.
У межах Кримських гір виділяють три природні області, які мають характерні для них риси природних умов. Це
1)Передгірна лісостепова область, яка займає Зовнішнє та Внутрішнє пасма,
2)Головне пасмо та
3)Південний берег Криму.
Природні умови і природні ресурси Чорного моря Фізико-географічне положення.
внутрішнім і належить до басейну Атлантичного океану. Воно з'єднане з Середземним морем через протоки Босфор і Дарданелли. Чорне море омиває південні береги України, площа його поверхні складає близько 422 тис. км2.
Береги моря слабо розчленовані. Найбільшими затоками є
Каркінітська,
Каламітська,
Феодосійська,
Одеська.
Найбільший острів - Джарилгач. Найвіддаленішою географічною точкою території України є острів Зміїний, площею 1,5 км2.
За геологічною будовою
дна Чорне море є морем рухомих зон. Його улоговина утворилася після альпійського горотворення і має крутий материковий схил та відносно рівне дно. Північна частина дна лежить на затопленій частині Східноєвропейської платформи, тому тут сформувався широкий шельф. Для більшої частини морського дна глибини сягають понад 2000 м. Максимальна глибина знаходиться у південній частині моря і становить 2245 м. У шельфовій зоні відкриті родовища природного газу і нафти.
У північно-західній частині моря в межах берегової лінії України утворилось багато лиманів. Окремі лимани використовують як джерела лікувальних грязей та кухонної солі.
Чорне море розташоване в межах двох кліматичних поясів.
Північно-західна його частина - у континентальній області помірного поясу. Тут переважає суха погода протягом року з жарким літом і холодною зимою. Ця ділянка моря в окремі роки може вкриватися кригою.
Більша частина Чорного моря знаходиться у середземноморській області субтропічного поясу.
Основні властивості водних мас зумовлені тим, що Чорне море є «двоповерховим».
1)Верхній шар води до 150-200 м має вдвічі нижчу солоність (17-18 %о), ніж середня в Океані. Цю особливість визначає значний річковий стік. Шар води з глибини 150 м не відчуває різких коливань температури і солоності. Тут протягом року вода має температуру близько +8 °С, а солоність зростає до 22 %о.
2)У нижньому шарі чорноморської води кисню майже немає і водні маси насичені отруйним сірководнем, тому цей шар вважається «мертвим». За однією з гіпотез, сірководень утворився завдяки життєдіяльності особливого виду бактерій. Основні чорноморські течії рухаються проти годинникової стрілки паралельно береговій лінії, замикаючи коло. Ширина течій - кілька десятків кілометрів.
Органічний світ
Чорного моря порівняно бідний і одноманітний унаслідок наявності сірководню та значної віддаленості від Океану.
Серед безхребетних поширені медузи, креветки, мідії.
У морі відомо понад 180 видів риб: кефаль, тюлька, тунець, скумбрія, ставрида, камбала, акула-катран. Більшість з них мають промислове значення.
Із ссавців у морі живуть 3 види дельфінів: білобочка, афаліна, азовка, а також білочеревий тюлень, який отримав назву тюлень-монах.
У мілководній північно-західній частині моря існує скупчення червоних водоростей філофори, з яких виготовляють речовину агар-агар (використовується в мікробіологи та кондитерському виробництві).
Природні умови і природні ресурси Азовського моря Фізико-географічне положення.
Азовське море, як і Чорне, є внутрішнім морем басейну Атлантичного океану. Воно з'єднане з Чорним морем вузькою і мілкою Керченською протокою. Море омиває південно-східні береги України. Його площа становить 39 тис. км2. Море має багато заток і лиманів. Обитічна, Бердянська, Білосарайська затоки відокремлені від моря однойменними косами. Найбільшими лиманами є Молочний та Утлюцький. Вузька видовжена коса Арабатська Стрілка відокремлює мілководну затоку Сиваш, яку іноді називають третім морем України - Гниле море.
За будовою дна
Азовське море є платформеним. Воно утворилось на затоплених ділянках Скіфської та Східноєвропейської платформ. Дно моря сейсмічно стійке, в осадовому чохлі платформ знайдені родовища природного газу, нафти, осадових залізних руд. Азовське море є наймілкішим морем світу, за що стародавні греки називали його Меотійським болотом. Його середня глибина становить 7,4 м, а найбільша -15м.
Клімат.
Азовське море розміщене в межах континентальної області помірного кліматичного поясу, якому притаманна суха погода з досить значними річними амплітудами коливань температур.
Середня січнева температура повітря над морем становить - 1...-6 °С,
середня липнева - +22...+24 °С. У суворі зими море замерзає, а шар криги сягає 80-90 см.
Водні маси
моря відзначаються низьким рівнем солоності: в минулому - 10,5 %о, що в 3,5 рази менше за середню солоність океанічної води. Але через скорочення стоку річок Дону та Кубані, води яких інтенсивно використовуються для зрошення, солоність води Азовського моря зросла до 12-14 %о. У зв'язку з малою глибиною моря, температура води від поверхні до дна змінюється мало.
Влітку вона становить +22...+26 °С,
взимку - 0...-1 °С.
Вода пересичена киснем, що сприяє інтенсивному розвитку планктону. Морські течії Азовського моря рахуються вздовж берегової лінії проти годинникової стрілки.
Водні маси затоки Сиваш відрізняються дуже високим рівнем солоності: 120- 170 %о. Це зумовлено тим, що у Сиваш не впадає жодна річка й за умов високих температур та значного випаровування швидко зростає солоність води. Велика кількість солей випадає в осад з морської води на дно. Сиваш - один з районів видобутку кухонної солі в Україні. З його ропи виробляють також соду, йод і бром.
Органічний світ
Азовського моря є досить одноманітним. У морі існує близько 400 видів тварин.
З риб відомі камбала, кефаль, лящ, судак. Є в морі і один вид дельфінів - азовка. Багато рачків, молюсків, водоростей. До середини XX ст. Азовське море було надзвичайно продуктивним і давало дуже багато риби. Серед риб переважали осетрові: осетер, білуга, севрюга. Нині їхнє місце зайняли менш вибагливі до умов існування види.
Всього в Україні створено понад 7000 природоохоронних територій з різним заповідним режимом, які займають понад 4 % площі нашої держави. Основними категоріями природоохоронних територій є 1)природні заповідники,
2)біосферні заповідники,
3)природні національні парки,
4)заказники,
5)заповідно-мисливські господарства,
6)пам'ятки природи,
7ботанічні сади,
8)дендрологічні парки,
9)зоопарки,
10)парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
На сьогодні в Україні існує 19 природних заповідників.
Заповідники - це ділянки суходолу чи водних територій, що повністю вилучені з господарського використання людини. Тут охороняється весь природний комплекс, тобто всі компоненти природи та взаємозв'язки між ними. Головною метою заповідника є збереження екологічної рівноваги та слугування еталоном природи, бути місцем пізнання природних процесів без втручання людини. Заповідники створені в усіх великих природних комплексах України.
З 1971 р. в світі почали створювати біосферні заповідники в рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». В Україні існує 4 біосферних заповідники. Мета їхнього створення - простежити за змінами природного комплексу під впливом людської діяльності шляхом систематичних спостережень. Тому в таких заповідниках є ділянки обмеженого господарського використання, але в центрі залишається заповідне ядро, як у звичайному заповіднику.
В Україні біосферними заповідниками є
1)Асканія-Нова,
2)Чорноморський,
3)Карпатський,
4)Дунайський.
У природних національний парках також охороняється весь природний комплекс, але до них мають доступ туристи. Тому природні комплекси там частково змінено: створено оглядові майданчики, збудовано господарчо-побутові території, прокладено доріжки. В Україні створено 41 природний національний парк. Найвідоміші серед них: Карпатський, Гуцульщина, Синевир, Вижницький, Шацький, Подільські Товтри, Азово-Сиваський.
На території нашої держави існує понад 2630 заказників. Це території з частково заповідним режимом, де охороняються окремі або кілька компонентів природи, найчастіше певні види рослин чи тварин. Створюються заказники терміном на 2-5 років. За потребою термін роботи подовжують.
Пам'яткою природи можуть бути проголошені рідкісні природні об'єкти, що мають історичну, наукову, естетичну чи культурну цінність. Це можуть бути печери, водоспади, мальовничі скелі, озера, окремі екземпляри дерев тощо. В Україні таких об'єктів понад 3000.

Приложенные файлы

  • docx 22428454
    Размер файла: 56 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий