Микроэкономика — Лекции 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
„КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”
КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ





В.М. Радько, О.В. Третякова


МІКРОЕКОНОМІКА
















КРИВИЙ РІГ
2013
Рецензенти:
Шайкан А.В., д.е.н., професор
(в.о. заступника директора з науково-педагогічної і навчальної роботи КЕІ ДВНЗ «КНУ»)

Мацюра С.І., к.е.н.
(доцент каф. економіки та стратегії підприємств КЕІ ДВНЗ «КНУ»)








Радько В.М., Третякова О.В.
Мікроекономіка: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. – Вид. 1-е. – Кривий Ріг: КЕІ ДВНЗ «КНУ», 2013. – 158 с.




В навчальному посібнику викладено теоретичні, методологічні та практичні питаня сучасної мікроекономіки. Він містить програму курсу із розкриттям тем, плани практичних занять, перелік проблемних питань та практичних ситуацій, методичні поради та завдання щодо виконання самостійних та індивідуальних робіт.
Посібник призначений для студентів рівня підготовки «бакалавр з економіки підприємств» всіх форм навчання.













© В.М. Радько, О.В. Третякова
© КЕІ ДВНЗ «КНУ», 2013
ЗМІСТ


ВСТУП
6

РОЗДІЛ І. ПРОГРАМА КУРСУ «МІКРОЕКОНОМІКА»
7

Зміст дисципліни за модулями і темами
7

Тематичний план
13

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ
16

Модуль 1. Теорія поведінки споживача
Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
16

Тема 2. Теорія граничної корисності і поведінка споживача
18

Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача
20

Тема 4. Моделювання поведінки споживача на ринку товарів
22

Тема 5. Ринковий попит
24

Модуль 2. Теорія ринкових структур. Рівновага та ефективність ринкової системи
Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства
27

Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника
30

Тема 8. Витрати виробництва
34

Тема 9. Ринкова пропозиція
37

Тема 10. Ринок досконалої конкуренції
39

Тема 11. Монопольний ринок
42

Тема 12. Олігополія
45

Тема. 13. Ринок монополістичної конкуренції
48

Тема 14. Утворення похідного попиту
50

Тема 15. Ринок праці
53

Тема 16. Ринок капіталу
56

Тема 17. Загальна рівновага конкурентних ринків
58

Тема 18. Інституціональні аспекти ринкового господарства
62

РОЗДІЛ 3. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ
66

РОЗДІЛ 4. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ
107

РОЗДІЛ 5. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
126

Навчальні завдання для індивідуальної роботи №1«Розрахунок еластичності попиту»
126

Навчальні завдання для індивідуальної роботи №2«Максимізація прибутку і конкурентна пропозиція»
127

Навчальні завдання для індивідуальної роботи №3«Принципи ціноутворення за ринкової влади»
129

РОЗДІЛ 6. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
131

Зміст самостійної роботи
131

Завдання самостійної роботи
132

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ З КУРСУ „МІКРОЕКОНОМІКА”
147

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
153

ДОДАТКИ
154





ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
AC – середні витрати;
AFC – середні постійні витрати;
AP – середній продукт;
AR – середній доход;
ATC – середні сукупні витрати;
AVC – середні змінні витрати;
D – попит;
DP – ціна попиту;
d – попит з точки зору конкурентної фірми;
EDI – еластичність попиту за доходом;
EDP – цінова еластичність попиту;
EDx/y – перехресна еластичність попиту;
ES – цінова еластичність пропозиції;
FC – постійні витрати;
H – кількість годин дозвілля;
I – бюджетне обмеження, обсяг доходу;
IH – індекс Герфіндаля;
IL - індекс монопольної влади Лернера;
K – капітал;
L – праця;
LAC – середні витрати у довгостроковому періоді;
LMC – граничні витрати у довгостроковому періоді;
MC – граничні витрати;
MEB – гранична зовнішня вигода;
MEC – граничні зовнішні витрати;
MP – граничний продукт;
MPB – гранична приватна вигода;
MPC – граничні приватні витрати;
MR – граничний доход;
MRC – граничні витрати ресурсу;
MRP – гранична доходність ресурсу;
MRS – гранична норма заміщення;
MRTS – гранична норма технологічного заміщення;
MSB – граничні суспільні вигоди;
MSC – граничні суспільні витрати;
MU – гранична корисність;
P – ціна одиниці товару;
PC - рівноважна ціна;
Pm – монопольна ціна;

· – прибуток;
PF – дисконтова на вартість;
Q – обсяг;
QC – рівноважний обсяг попиту на продукцію;
QD – обсяг попиту або кількість одиниць товару, яка може бути придбана покупцем;
Qm –монопольний обсяг випуску продукції;
QS –обсяг пропозиції;
r – ставка відсотка;
S – пропозиція;
SP – ціна пропозиції;
ST – пропозиція землі;
TC – сукупні витрати;
TP – сукупний продукт;
TR – сукупний (валовий) доход, сукупна виручка;
TU – сукупна корисність;
U – корисність;
VC – змінні витрати;
W – заробітна плата.





















ВСТУП

Переорієнтація економіки України на ринкові механізми потребує належної модернізації підготовки фахівців різних професій. Першочерговою проблемою є формування ринкової психології учасника суспільного виробництва, спроможного здійснити самостійну цивілізовану підприємницьку діяльність.
Мікроекономіка вивчає поведінку і механізм прийняття рішення окремими економічними суб’єктами (індивідами, домашніми господарствами, підприємствами, галузями, громадськими організаціями і державними агентствами тобто мікросистемами). Таким чином, мікроекономіка – це розділ економічної теорії, який вивчає економічні передумови формування свідомого вибору дії окремими суб’єктами, що господарюють в умовах обмеженості ресурсів. Саме мікроекономіка всебічно аналізує економічну поведінку виробників, споживачів, власників виробничих та фінансових ресурсів. Мікроекономіка розкриває економічне підґрунтя раціональної поведінки окремих осіб і виявляє особливості координації їх підприємницької діяльності за допомогою цінових факторів та конкуренції. Використання мікроекономічного аналізу обумовлює розкриття механізму прийняття рішень окремими суб’єктами процесу економічного виробництва – підприємствами, споживачами, робітниками, фермерами, власниками ресурсів.
Мета вивчення дисципліни – допомогти студентам здобути знання поведінки економічних суб’єктів у ринкових умовах, озброїти їх методикою прийняття господарських рішень за наявних обмежених засобів і альтернативних можливостей. Центральні питання мікроекономіки – це відносні ціни на товари, попит і пропозиція, розподіл ресурсів для досягнення альтернативних цілей, поведінка мікросистем у різних ринкових ситуаціях, рівновага споживача, виробника тощо.
Предмет курсу – це поведінка людей і механізм прийняття ними рішень для досягнення мети в умовах обмежених ресурсів. Знання предмету сприяє більш ефективному розподілу власних коштів, раціональному веденню справ, допомагає в управлінні підприємством.
Основними завданнями по вивченню курсу „Мікроекономіка” є: розкрити механізм прийняття рішень окремими суб’єктами процесу економічного виробництва, визначити взаємодію окремих економічних суб’єктів та дослідити механізм функціонування конкретних ринків, розкрити основні закономірності ринкової економіки на рівні товаровиробника та споживача і показати механізм прийняття рішень господарюючими суб’єктами, які прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів.
Об’єктом „Мікроекономіки” є поведінка індивідуумів, домогосподарств, підприємств (фірм) тощо в ринкових умовах.
Методологічні основи курсу – це діалектичний підхід до явищ, системний аналіз, методи дедукції, індукції, абстракції. моделювання, економіко-математичні, графоаналітичні та інші.
В результаті вивчення курсу студент повинен
- знати:
а) принципи раціональної поведінки мікросистем на ринках;
б) термінологію та основні засоби мікроекономічного аналізу;
- вміти:
а) застосовувати прийоми мікроекономічних досліджень для аналізу ефективності функціонування самостійних господарських систем;
б) самостійно виконувати техніко-економічні розрахунки, пов’язані з обґрунтуванням раціональної поведінки мікросистем.



РОЗДІЛ 1
ПРОГРАМА КУРСУ «МІКРОЕКОНОМІКА»

Зміст дисципліни за модулями і темами

Модуль 1. Теорія поведінки споживача

Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки

Багатоаспектність теоретичного аналізу економічних систем. Проблема обмеженості ресурсів і необхідності вибору. Альтернативність цілей використання обмежених ресурсів і раціональність поведінки суб'єктів ринкових відносин. Макро- та мікроекономіка, як найважливіші складові сучасної теоретичної економіки, як методологічна, термінологічна, інструментальна база конкретних економічних дисциплін.
Предмет курсу. Суб'єкти та об'єкти економічних відносин на мікрорівні. Індивід. Домогосподарство. Ділова одиниця (підприємство). Держава. Методологія мікроекономіки: граничний аналіз, модулювання (графічне, аналітичне, табличне), оптимізація та визначення рівноваги, порівняльна статика.
Нормативна і позитивна мікроекономіка. Тезаурус дисципліни: благо, попит, пропозиція, ринок, граничні величини, рівновага тощо.
Мета і завдання дисципліни. Блочно-змістова схема дисципліни. Взаємозв'язок з іншими дисциплінами.

Тема 2. Теорія граничної корисності і поведінки споживача

Поняття "потреби", "види потреб". Економічні блага, їх класифікація. Поняття "корисність", її особливості, спосіб досягнення. Сукупна та гранична корисність. Функція корисності, як залежність між кількістю одиниць споживчого блага та рівнем корисності, що досягається споживачем.
Процес споживання та динаміка зміни сукупної та граничної корисності. Перший закон Госсена. Закон спадної корисності блага, його графічне подання.
Вплив на поведінку споживача бюджетних спрямувань і цін на блага. Модифікація функції корисності як залежності між кількістю споживчих благ і рівнем корисності за умови бюджетних обмежень. Сутність раціонального вибору споживача.
Поняття "рівноваги споживача". Модель споживання набору благ. Другий закон Госсена.
Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівновагу споживача. Поняття "попиту на благо". Моделювання поведінки споживача, який прагне раціоналізувати свій вибір з урахуванням спадної граничної корисності блага: визначення індивідуального попиту на благо.

Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача

Система переваг споживача та її основні елементи: здатність до ранжування альтернатив; транзитивність переваг; не насиченість благами; взаємозамінність благ. Множинність благ і повна інформованість споживача як зовнішні умови для здійснення вибору.
Особливості аналізу функції корисності з ординалістських позицій.
Спадний характер і неможливість перетинання кривих байдужості за інших однакових умов. Карта байдужості.
Наслідок динаміки норми у поясненні у поясненні форми кривих байдужості. Крайні випадки взаємозаміщення та взаємодоповнення благ.
Бюджетне обмеження та можливості споживача. Бюджетна лінія: рівняння й графічна побудова. Визначення нахилу бюджетної лінії та його кута за зміни цін на блага. Вплив зміни доходу споживача та положення бюджетної лінії на процес споживання.
Два підходи до оптимізації споживчого вибору, к гранична інтерпретація. Вирівнювання зважених граничних корисностей і рівновага споживача. Різні випадки досягнення рівноваги: "кутова" і "внутрішня" рівноваги.

Тема 4. Моделювання поведінки споживача на ринку товарів

Зміна оптимального стану у споживача в результаті зміни його доходу. Графічний аналіз і побудова лінії "дохід-споживання". Нахил лінії як свідчення ставлення споживача до благ. Поняття "благо з нормальною споживчою цінністю". Крива Енгеля; закон Енгеля-Швабе. Розподіл споживчих затрат за напрямами їх використань.
Зміна вибору споживача в результаті зміни одного з товарів та обох товарів. Побудова лінії "ціна-споживання". Траєкторія розвитку споживання як результат зниження цін. Побудова лінії індивідуального попиту споживача.
Визначення умов, що аналізуються: моделі зменшення ціни одного з товарів за незмінності цін на інші товари та доходи споживача. Неоднозначність впливу на вибір споживача. Розкладання сукупної зміни обсягу попиту на дві складові: ефект доходу та ефект заміщення. Одно- та різноспрямований вплив ефектів. Парадокс Гіффена. Ефекти заміщення і доходу як основа по побудові функції індивідуального попиту на благо в ординалістській теорії корисності.
Утворення "надлишку споживача" в результаті перевищення корисності товарів, що купуються, щодо ціни. Приріст надлишку споживача як зміна його добробуту. Сукупний надлишок споживача і формування ринкового попиту на певний товар. Зміна надлишку і витрати в результаті введення податків і дотацій на товари.

Тема 5. Ринковий попит

Попит на товари в умовах досконалого конкурентного ринку. Ринковий попит як сума індивідуального попиту всіх споживачів певного товару.
Форми представлення попиту: аналітична, графічна та таблична. Закон попиту та його пояснення базовими положеннями теорії поведінки споживача. Соціальні ефекти, що ускладнюють зв’язок між індивідуальним і ринковим попитом: ефект "юрби", ефект "сноба", ефект "Веблена".
Цінові та нецінові детермінанти. Зміна величини (обсягу) попиту: переміщення вздовж функціональної заданої лінії попиту. Зміна попиту в цілому під впливом нецінових детермінант, її графічна ілюстрація. Особливості впливу цін взаємопов’язаних товарів. Принципова оцінка дії цінових і нецінових детермінант попиту в діагностиці реальних ситуацій на товарних ринках.
Концепція цінової еластичності попиту у визначенні міри чутливості споживача до зміни цін на товари. Методичні підходи до обчислення показника еластичності. Діапазон числових значень коефіцієнта прямої цінової еластичності попиту. Чинники цінової еластичності попиту, особливості їх виливу. Суть абсолютно еластичного та абсолютно нееластичного попиту. Взаємозв'язок ціни та валової виручки за різної еластичності.
Методика обчислення коефіцієнта еластичності попиту за доходом, параметри його значень повноцінних і неповноцінних товарів. Суть перехресної еластичності попиту, методика обчислення відповідного коефіцієнта. Кількісні параметри еластичності для взаємозамінних та взаємодоповнюючих товарів.
Практичне використання концепції перехресної еластичності попиту в обґрунтуванні цінової політики продавців (виробників) взаємопов'язаних товарів.
Суть поняття "пропозиція". Закон пропозиції та його аргументація; ціна як ринковий стимул для виробника; збільшення граничних витрат як стимулюючий фактор збільшення обсягу виробництва. Аналітична, таблична та графічна форми представлення пропозиції. Індивідуальна та ринкова пропозиція.
Цінові та нецінові детермінанти пропозиції. Відмінності в поняттях "зміна в пропозиції" та "зміна обсягу пропозиції". Зміщення кривої пропозиції під впливом нецінових детермінант.
Методика обчислення рівня цінової еластичності пропозиції. Фактори, що впливають на еластичність пропозиції.
Перехресна еластичність пропозиції та її вплив на стратегію товаровиробника.

Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства

Підприємство як суб'єкт ринкових відносин, як економічна організація, як найважливіший різновид мікросистем. Найпростіша схема ринку виробничої системи (вхід, процесор, вихід). Підприємство як закупівельна система, як товаровиробник, як продавець. Динамічність зовнішнього середовища та його вплив на внутрішню динаміку виробництва. Поняття: адаптивність, гнучкість та гомеостатичність виробничо-ринкової системи.
Мотивація поведінки підприємства. Основні види вибору підприємства: що виробляти (продукція, роботи, послуги)?; як виробляти (технологія, фактори виробництва)?; для кого виробляти (ринки, споживачі, ціни)?. Фактор часу та періоди у функціонуванні оптимального та рівноважного станів підприємства.
Фактори виробництва, їх групування та варіації. Поняття і параметри виробничої функції. Сукупний, середній та граничний продукт. Витрати виробництва, економічний та бухгалтерський підходи до визначення. Альтернативні витрати та їх склад. Сукупні, середні та граничні витрати. Поняття: загальний (сукупний, валовий), середній та граничний виторг. Прибуток як кінцевий результат діяльності підприємства. Різні концепції прибутку. Сукупний, середній та граничний прибуток.

Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника

Виробнича функція з одним змінним фактором та її графічне відображення. Феномен "згасання" виробничої функції. Правило спадної віддачі (продуктивності) змінного фактору виробництва. Еластичність виробництва: поняття, методика обчислення показників, діапазон змін. Обґрунтування управлінських рішень щодо розширення та згортання виробництва.
Виробнича функція з двома змінними факторами. Крива однакового продукту (виробничої байдужості) - ізокванта. Карта ізокванти. Заміщеність факторів виробництва. Гранична норма технічного взаємозаміщення. Доповнюваність, подільність, мобільність та інтенсивність використання факторів виробництва.
Збільшення випуску за рахунок пропорційного нарощування обсягів ресурсів. Постійна (стала), спадна та зростаюча віддача від масштабу. Графіки віддачі від масштабу однорідних виробничих функцій. Причини зростаючого та спадного ефекту від масштабу. Еластичність масштабу та її взаємозв'язок з еластичністю виробництва.
Вибір комбінації виробничих факторів за критеріями мінімізації витрат чи максимізації випуску. Умови комбінації (взаємозаміщення) факторів. Лінія однакових витрат - ізокоста. Карта ізокост. Спільний графік однакового продукту та однакових витрат. Траєкторія розширення виробничої діяльності фірми у коротко- та довгостроковому періодах. Межі розширення виробництва у короткостроковому періоді. Оптимальний шлях розвитку у довгостроковому періоді. Ізоквантна варіація факторів виробництва. Зміна цін на ресурси. Ефекти взаємозаміщення та випуску. Концепція X- фактора (X - ефективності).

Тема 8. Витрати виробництва

Частинна варіація факторів виробництва і функція витрат. Постійні та змінні витрати (сукупні та середні). Типовий характер зміни витрат у короткостроковому періоді. Закон неминучого зростання граничних витрат (зниження дохідності).
Ізоквантна, пропорційна та частинна варіація факторів виробництва і функція витрат. Криві довгострокових витрат (сукупних і середніх) як такі, що огинають криві короткострокових витрат. Види кривих довгострокових середніх витрат. Концепція мінімально ефективного розміру підприємства. Варіанти технологічного вибору підприємства в процесі вироблення довгострокової концепції розвитку. Оптимальна виробнича потужність (оптимальні обсяги випуску). Мінімально-ефективний розмір виробництва та структура ринку.

Тема 9. Ринкова пропозиція

Сутність поняття „пропозиція”. Закон пропозиції та його аргументація: ціна як ринковий стимул для виробництва; збільшення граничних витрат як стримувальний фактор збільшення обсягу виробництва тощо. Аналітична, таблична та гранична форми представлення пропозиції. Індивідуальна та ринкова пропозиція.
Цінові та нецінові детермінанти пропозиції. Відмінності в поняттях „зміна в пропозиції” та „зміна обсягу пропозиції”. Зміщення кривої пропозиції під впливом нецінових детермінант. Методика обчислення рівня цінової еластичності пропозиції. Фактори, що впливають на еластичність пропозиції.
Перехресна еластичність пропозиції та її вплив на стратегію товаровиробника.


Модуль 2. Теорія ринкових структур. Рівновага та ефективність ринкової системи

Тема 10. Ринок досконалої конкуренції

Ознаки та умови досконалої конкуренції: автомістичність, відкритість, мобільність ресурсів, прозорість, однорідність товару тощо.
Поняття ринкової рівноваги. Визначення рівноважної ціни та рівноважної кількості товару. Зрівноважувальна функція цін.
Вплив змін попиту і пропозиції на стан рівноваги, рівноважну ціни та рівноважну кількість товару на ринку (зокрема, одночасно одно- або різноспрямовані). Деякі варіанти комбінації попиту та пропозиції: множинність рівноваги. Сталість ринкової рівноваги.
Ринковий попит на продукцію підприємства за умов досконалої конкуренції. Графічне відображення попиту, середнього, граничного й сукупного виторгу підприємства. Максимізаційно-мінімізаційні цілі підприємства в короткостроковому періоді. Визначення оптимальних обсягів випуску: два підходи. Поведінка підприємства за умови зміни ринкової ситуації. Правила поведінки підприємства. їх універсальність. Пропозиція підприємства в короткостроковому періоді, їх зв'язок з кривими витрат: графік галузевої пропозиції.
Рухомість ринкового попиту і пропозиції. Звуження мотивації діяльності підприємства з одночасним розширенням можливостей маневрування ресурсами.
Пропозиція підприємства у довгостроковому періоді. Крива ринкової пропозиції у довгостроковому періоді та можливі її конфігурації (галузі з постійними, зростаючими, спадними витратами і їх комбінаціями).
Довгострокова рівновага підприємства, галузі, ринку та механізм її підтримки.


Тема 11. Монопольний ринок

Поняття "єдиний продавець", "ринкова (монопольна) влада" у вузькому та широкому розумінні. Ознаки "чистої" монополії: єдиний продавець, відсутність замінників товару, бар'єри для вступу конкурентів до монополізованої галузі. Різновиди монополії. Діагностування монопольної влади. Монополістичний спосіб дій.
Крива попиту у монополіста. Вибір монополістом ціни та обсягу виробництва. Вплив на поведінку монополіста цінової еластичності попиту. Пропозиція монополіста та особливості її формування. Визначення монопольної ціни. Цінова диференціація та дискримінація. Рівновага підприємства-монополіста у довгостроковому періоді. Досягнення та утримання монополістом ринкової влади.
Аналіз поведінки реальних монополій. Економічні наслідки монополізації галузі, і Порівняльна оцінка конкурентного та монопольного ринків. Потреба держаного регулювання монополії, антимонопольна політика.

Тема 12. Олігополія

Нечисленність підприємств в олігополістичних галузях. Загальна взаємозалежність олігополіста. Однорідність або диференційованість продукту. Високі бар'єри для вступу до галузі. Асиметричність ринкової влади олігополістів.
Олігополістична взаємозалежність та еволюція способу дій учасника ринку. Ринкові лідери та аутсайдери. Узагальнення моделей дуополії за Штакенсбергом. Моделі дуополії Курно та Бертрана як відображення ринкової поведінки початківця. Моделювання поведінки олігополістів за функціями їх реакції на ринкові зміни. Стратегія постійного співвідношення цін. Теорія ігор у моделюванні олігополії.
Взаємозалежність олігополістів, цінові війни та схильність до змови. Таємні змови, мовчазні заходи та легальні угоди. Картелі. Нецінова конкуренція.
Суспільна оцінка олігополістичного ринку. Ефективність олігополії порівняно з іншими ринковими структурами. Економічні наслідки олігополії. Можливості державного регулювання олігополії.

Тема 13. Ринок монополістичної конкуренції

Спільні риси та відмінності монополістичної конкуренції порівняно з досконалою конкуренцією та чистою монополією. Кількість товаровиробників і диференціація виробів. Умови вступу до галузі. Нецінова конкуренція за даної ринкової структури.
Еластичність попиту за монополістичної конкуренції. Прибутковість і збитковість підприємства у короткостроковому періоді. Визначення оптимального обсягу продажів і цінова політика. Умови досягнення та підтримання беззбитковості у довгостроковому періоді.
Суть і передумови розвитку нецінової конкуренції. Поглиблення диференціації продукту: позитивні наслідки і загрози. Реклама товару. Вплив рекламної діяльності на обсяг продажу і витрат.
Наслідки цінової конкуренції споживачів: діапазон споживчого вибору і витрати вільного часу. Позитивний і негативний аспекти рекламної пропаганди товарів. Надлишкова виробнича потужність, її наслідки для товаровиробника та суспільства в цілому.

Тема 14. Утворення похідного попиту

Попит на продукти та фактори виробництва. Ринки факторів виробництва, їх функції в економіці. Споживання факторів виробництва: цілі та обчислення. Граничний продукт виробничого ресурсу.
Виробнича функція, витрати виробництва та попит на фактори виробництва. Вплив різновиду структури ринку товарів на похідний попит. Особливості поведінки підприємства-покупця на монополістичному та олігополістичному ринках факторів виробництва.
Індивідуальний та галузевий попит на фактори виробництва. Функція похідного галузевого попиту. Зміна обсягу попиту та попиту в цілому. Цінова еластичність попиту на ресурс виробника. Аналіз залежності між ринком товару та ринком ресурсу щодо обсягів і цін, її графічне представлення.
Монопольний ринок товару та ринок факторів виробництва. Функція монопольного похідного попиту, аналітичне та графічне представлення. Порівняння похідних попитів за монополії та за досконалої конкуренції.
Порівняння граничного виторгу та граничних витрат товаровиробника при споживанні одного фактора виробництва. Вартісний граничний продукт і ціна фактора. Умова довгострокової рівноваги підприємства з урахуванням похідного попиту.


Тема 15. Ринок праці

Функції ринків ресурсів в економіці. Споживання виробником факторів виробництва: цілі та обмеження. Граничний фізичний продукт ресурсу, методика його обчислення та графічна інтерпретація. Гранична дохідність ресурсу для різних виробників. Граничні витрати ресурсу та максимізація прибутку виробником. Попит на ресурси: зміна обсягу попиту та попиту в цілому. Цінова еластичність попиту на ресурс.
Праця як фактор виробництва, її мобільність. Суть та особливості використання поняття "заробітна плата". Характеристики досконало конкурентного ринку праці. Граничний виграш виробника від найму праці: обґрунтування рішення про найом. Попит окремого виробника на працю. Формування галузевого та ринкового попиту на працю.
Еластичність пропозиції праці для галузей з різною динамікою витрат на виробництво. Обґрунтування вибору робітника щодо праці та відпочинку: інструментарій ординалістської теорії корисності. Ефект доходу і заміщення за зміни заробітної плати. Криві пропозиції праці, що "згинається в середину". Ринкова пропозиція послуг праці. Диференціація заробітної плати. Рівновага на ринку праці: двосекторна модель.
Попит монополії на працю і монопольна рівновага. Монопсонічний та олігополістичний ринки, їх особливості. Прийняття рішення про наймання на монопсонічному ринку праці.
Монопольна влада продавців праці. Контроль профспілок над пропозицією робочої сили, рівнем заробітної плати та продуктивністю праці.
Двостороння монополія і визначення реального рівня заробітної плати. Дискримінація на ринках робочої сили. Проблеми еквівалентності праці.

Тема 16. Ринок капіталу

Капітал як ресурс приватного використання; форми капіталу. Рух капіталу і капітальні ((зонди. Поняття "позичковий процент". Вплив ставки позичкового процента на короткострокові інвестиційні проекти підприємств. Обґрунтування інвестиційних рішень у довгостроковому періоді.
Часова перевага як економічна категорія. Гранична норма часової переваги, ї графічна інтерпретація. Міжчасове бюджетне обмеження у результаті зміни ставки позичкового процента.
Ринкова ставка позичкового процента. Однозначність її для позичальників і кредиторів. Вплив зміни ставки на рівноважний обсяг підприємницьких інвестицій. Поняття "поточна або дисконтована вартість", методика обчислення. Поточна вартість і ринкова ціна основних фондів. Обґрунтування інвестиційних рішень щодо придбання основних фондів. Ризик в інвестуванні та оцінка надійності вкладень.
Тема 17. Загальна рівновага конкурентних ринків

Часткова загальна рівновага. Необхідність визначення ринкової системи як цілого дослідження взаємодії та взаємозалежності її частин. Аналіз загальної рівноваги, його етапи. Ефект зворотного зв’язку. Система рівнянь загальної рівноваги за Вальрасом. Закон Вальраса.
Необхідність і вигоди ринкового обміну. Порівняння граничних норм зміщення для пар товарів, що обмінюються. Діаграма Едварда. Ефективність при обміні. Крива контрактів. Парето-ефективний розподіл. Крива можливостей споживачів. Загальна рівновага за Парето.
Розподіл виробничих ресурсів. Діаграма Еджворта. Крива виробничих контрактів. Парето-оптимальний розподіл ресурсів. Рівновага виробника на конкурентному ринку факторів виробництва. Крива виробничих можливостей та ефективність випуску. Ефективність на конкурентних ринках товарів.
Сукупна (зведена) ефективність конкурентних ринків (при обміні, при використанні вкладень у виробництво, на ринку товарів). Причини обмеженої спроможності ринкового регулювання: наявність ринкової влади. Непрозорість ринків і неповна або асиметрична інформація, вплив зовнішніх ефектів, існування суспільно значущих благ, позаринкова діяльність суб’єктів ринку та неринкові механізми ринкової системи регулювання тощо. Оптимум і квазеоптимум ринкової системи. Теорія загальної рівноваги та політика у галузі економіки добробуту. Критерії оцінки добробуту.

Тема 18. Інституціональні аспекти ринкового господарства.
Сучасна економічна теорія права власності як сукупність санкціонованих норм поведінки. Трансформування власності та ринкові процеси.
Загальні специфічні, інтерспецифічні ресурси фірми. Контрактна концепція фірми. Трансакційні витрати.
Поняття про зовнішні ефекти. Суспільні та індивідуальні витрати (вигоди). Корегуючи податки та субсидії. Теорема Коуза. Забруднення навколишнього середовища. Роль держави у вирішенні екологічних проблем. Споживчі властивості громадських благ і загальнодоступність, неконкурентність та невиключеність. Попит на громадські блага та їх ефективній обсяг. Забезпечення громадськими благами: можливості ринку і держави.

Тематичний план

Тематична структура дисципліни у розрізі напрямів підготовки, форм навчання і видів робіт наведена в табл. 1.1 та 1.2.
Матеріали дисципліни, відповідно до її змістовності і кількості годин, відведених на вивчення, згруповано у 2 модулі, які послідовно розглядають: теоретичні основи теорії поведінки споживача та виробництва (модуль1), теорії ринкових структур. Рівновагу та ефективність ринкової системи (модуль 2).
Тематику лекцій визначено відповідно до практичної значущості матеріалу. Практичні заняття на денній формі навчання проводяться за усіма темами, що дає змогу викладачеві активно впливати на формування широкого економічного світогляду майбутніх економістів високої кваліфікації. З огляду на важливість виконання окремих завдань індивідуального характеру, трудомісткість підготовки до практичних занять за окремими темами визначено обсяг годин на самостійну та індивідуальну роботу.
Календарний розподіл годин дисципліни за тижнями семестру передбачає рівномірність читання лекцій та проведення практичних занять, а також виконання різних видів самостійної роботи. Термін виконання індивідуальних завдань прив’язаний до строків аудиторного розгляду відповідних тем і теж є відносно рівно напруженим.

Таблиця 1.1
Тематична структура дисципліни „Мікроекономіка” для напрямів підготовки 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030507 «Маркетинг»
Назви змістових модулів і тем
Кількість годин


денна форма
Заочна форма


усього
у тому числі
усього
у тому числі



л
п
лаб
інд.
с.р.

л
п
лаб
с.р.
інд.

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13

Модуль 1

Змістовий модуль 1. Теорія поведінки споживача та виробництва

Вступ. Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
6
2
2
-
-
2
6
-
-
-
6
-

Тема 2. Теорія граничної корисності і поведінки споживача
6
2
2
-
-
2
7
0,5
0,5
-
6
-

Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача
6
2
2
-
-
2
6,5
0,5
-
-
6
-

Тема 4. Моделювання поведінки споживача на ринку товарів
10
2
2
-
4
6
9
0,5
0,5
-
8
-

Тема 5. Ринковий попит
10
2
2
-
4
6
6,5
-
0,5
-
6
-

Тема 6.Мікроекономічна модель підприємства
6
2
2
-
-
2
8,5
0,5
-
-
8
6

Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника
8
2
2
-
-
4
9
0,5
0,5
-
8
-

Тема 8. Витрати виробництва
8
2
2
-
-
4
7
0,5
0,5
-
6
-

Тема 9. Ринкова пропозиція
8
2
2
-
-
4
6,5
-
0,5
-
6
-

Модульний контроль 1 (КМР №1)
2
-
2
-
-
-
-
-
-
-
-
-

Разом за змістовим модулем 2
70
18
20

8
32
66
3
3
-
60
6

Змістовий модуль 2. Теорія ринкових структур. Рівновага та ефективність ринкової системи

Тема 10. Ринок досконалої конкуренції
12
2
2
-
6
8
9,5
1
0,5
-
8
-

Тема 11. Монопольний ринок
8
2
2
-
-
4
11
0,5
0,5
-
10
8

Тема 12. Олігополія
8
2
2
-
-
4
8,5
0,5
-
-
8


Тема 13. Ринок монополістичної конкуренції
8
2
2
-
-
4
6,5
0,5
-
-
6
-

Тема 14. Утворення похідного попиту
8
2
2
-
-
4
8,5
0,5
-
-
8
-

Тема 15. Ринок праці
7
2
1
-
-
4
8,5
0,5
-
-
8
-

Тема 16. Ринок капіталу
7
2
1
-
-
4
8,5
0,5
-
-
8


Тема 17. Загальна рівновага конкурентних ринків
7
2
1
-
-
4
8,5
0,5
-
-
8
-

Тема 18. Інституціональні аспекти ринкового господарства
7
2
1
-
-
4
8,5
0,5
-
-
8
-

Модульний контроль 2 (КМР №2)
2
-
2
-
-
-
-
-
-
-
-
-

Разом за змістовим модулем 2
74
18
16
-
6
40
78
5
1
-
72
8

Усього годин
144
36
36
-
14
72
144
8
4
-
132
14




Таблиця 1.2
Тематична структура дисципліни „Мікроекономіка” для напряму підготовки 6.030502 «Економічна кібернетика»
Назви змістових модулів і тем
Кількість годин


денна форма
Заочна форма


усього
у тому числі
усього
у тому числі



л
п
лаб
інд.
с.р.

л
п
лаб
с.р.
інд.

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13

Модуль 1

Змістовий модуль 1. Теорія поведінки споживача та виробництва

Вступ. Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
6
2
2
-
-
2
6
-
-
-
6
-

Тема 2. Теорія граничної корисності і поведінки споживача
6
2
2
-
-
2
6,5
0,5
-
-
6
-

Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача
6
2
2
-
-
2
6,5
0,5
-
-
6
-

Тема 4. Моделювання поведінки споживача на ринку товарів
10
2
2
-
4
6
9
0,5
0,5
-
8
-

Тема 5. Ринковий попит
10
2
2
-
4
6
8
-
-
-
8
-

Тема 6.Мікроекономічна модель підприємства
6
2
2
-
-
2
8
-
-
-
8
6

Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника
8
2
2
-
-
4
9
0,5
0,5
-
8
-

Тема 8. Витрати виробництва
8
2
2
-
-
4
8
-
-
-
8
-

Тема 9. Ринкова пропозиція
8
2
2
-
-
4
8
-
-
-
8
-

Модульний контроль 1
2
-
2
-
-
-
-
-
-
-
-
-

Разом за змістовим модулем 2
70
18
20

8
32
69
2
1
-
66
6

Змістовий модуль 2. Теорія ринкових структур. Рівновага та ефективність ринкової системи

Тема 10. Ринок досконалої конкуренції
12
2
2
-
6
8
9
0,5
0,5
-
8
-

Тема 11. Монопольний ринок
8
2
2
-
-
4
11
0,5
0,5
-
10
8

Тема 12. Олігополія
8
2
2
-
-
4
8,5
0,5
-
-
8


Тема 13. Ринок монополістичної конкуренції
8
2
2
-
-
4
6,5
0,5
-
-
6
-

Тема 14. Утворення похідного попиту
8
2
2
-
-
4
8
-
-
-
8
-

Тема 15. Ринок праці
7
2
1
-
-
4
8
-
-
-
8
-

Тема 16. Ринок капіталу
7
2
1
-
-
4
8
-
-
-
8


Тема 17. Загальна рівновага конкурентних ринків
7
2
1
-
-
4
8
-
-
-
8
-

Тема 18. Інституціональні аспекти ринкового господарства
7
2
1
-
-
4
8
-
-
-
8
-

Модульний контроль 2 (КМР №2)
2
-
2
-
-
-
-
-
-
-
-
-

Разом за змістовим модулем 2
74
18
16
-
6
40
75
2
1
-
72
8

Усього годин
144
36
36
-
14
72
144
4
2
-
138
14





РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ

Модуль 1. Теорія поведінки споживача

Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки

Програмні питання:
Мікроекономіка як складова частина теоретичної економіки.
Предмет, концептуальні основи і методологія мікроекономіки.
Мета, завдання і зміст дисципліни.

Разом із багатогранним прогресом людства розвивається й економічна теорія, що на сьогодні складається з певних напрямків, кожен з яких виконує специфічні завдання. Надскладна економічна система досліджується та теоретично узагальнюється в різних видах аналізу. Серед видів теоретичного аналізу можна виділити такі:
сутнісний, завданням якого є формулювання економічних законів, тобто стійких, сутнісних, таких, що повторюються, внутрішніх зв'язків і відносин між економічними явищами;
історичний, ретроспективний, у межах якого певне економічне явище чи процес розглядається на етапах виникнення, становлення та розвитку;
кількісний, потрібний для виміру економічної діяльності, для її управління;
мотиваційний, за допомогою якого економічним агентам різних рівнів розкриваються спонукальні мотиви діяльності та прийняття рішень;
порівняльний, що дає змогу зіставити результати економічної діяльності у часі та у просторі, порівняти різні позиції, моделі тощо;
функціональний, основним призначенням якого є аналіз функціональних залежностей між основними економічними параметрами, що дає змогу прогнозувати ланцюг причинно-наслідкових зв'язків в економіці, наперед визначаючи очікувані результати рішень, що приймаються.
Розглядаючи структуру сучасної економічної теорії, варто зазначити, що сутнісним видом теоретичного аналізу займається переважно політична економія, а теорія функціонального аналізу представлена макро- та мікроекономікою.
Мікроекономіка вивчає поведінку та механізм прийняття рішень окремими економічними суб'єктами мікросистемами (індивідами, домашніми господарствами, підприємствами, організаціями), що прагнуть досягти мети за наявних обмежених ресурсів, для яких, де того ж, можна знайти альтернативне використання. У центрі уваги мікроекономіки знаходяться поведінка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розподіл ресурсів за альтернативності їх використання, часткова та загальна ринкова рівновага тощо.
Рідкісність, або об'єктивна обмеженість, ресурсів суспільства, з одного боку, та безмежність бажань і потреб людей з іншого, є ключовими вихідними проблемами мікроекономіки, яка може бути визначена як наука, що вивчає обґрунтування вибору самостійними економічними одиницями. При цьому мікроекономіка виходить з гіпотези про раціональність намірів, рішень і дій мікросистем, тобто йдеться не тільки про раціональність цілей економічних агентів (субстанційна раціональність), а й про раціональність способів їх досягнення (процедурна раціональність).
Мікроекономіка, як і будь-яка наука, має свій метод пізнання, тобто певні прийоми і засоби, за допомогою яких можна науково описати об’єкт дослідження. Цей метод є сукупністю взаємопов’язаних загальних та специфічних методів.
До загальних методів відносяться спостереження, відбір фактів, статистичний та економічний аналіз. Із спостереження і відбору фактів починається будь-яке дослідження. Важливо відібрати ключові факти, які відображають процес, що вивчається. З метою впорядкування доволі хаотичної фактичної інформації використовують статистичний аналіз, який дозволяє виявити динаміку і тенденції розвитку досліджуваного процесу. Економічний аналіз починається з абстрагування, тобто відкидання другорядних, несуттєвих елементів і виділення суттєвих. Так формується ідеальний образ, який не співпадає з реальним предметом, але дозволяє відстежити властивості та взаємозв’язки, характерні для даного процесу. Аналіз також вимагає деяких припущень. Найчастіше застосовується припущення „за інших рівних умов”, яке дозволяє більш виразно показати вплив кожного з досліджуваних факторів.
До специфічних методів мікроекономіки відносяться граничний аналіз і мікроекономічне моделювання.
Економічне моделювання – це спрощений опис досліджуваної мікросистеми, який характеризує властивості, суттєві сторони певної структури. Економічна модель є умовним відображенням економічних явищ, процесів, об’єктів. За способами вираження розрізняють вербальні (словесне описання), математичні (виражені формулами), графічні, табличні, комп’ютерні, змішані моделі.
Головна мета даної дисципліни сформувати у студентів знання поведінки економічних суб'єктів у ринкових умовах, озброїти їх універсальним інструментом прийняття оптимальних господарських рішень за наявних обмежених засобів та альтернативних можливостей їх використання.
У результаті вивчення курсу студент:
має розуміти універсальний інструментарій для вивчення поведінки економічних суб'єктів у ринкових умовах і методи її оптимізації;
вміти визначати, до якого розділу економічної науки слід звернутися, коли є потреба вибору за сформульованої мети, обмежених ресурсів і альтернативних можливостей їх використання;
набути знань з основ функціонування ринкового механізму, узгодження попиту і пропозиції, прагнення ринкової системи до рівноважного стану;
знати: а) принципи раціональної поведінки мікросистем на ринках;
б) термінологію та основні засоби мікроекономічного аналізу;
вміти: а) застосовувати прийоми мікроекономічних досліджень для аналізу ефективності функціонування самостійних господарських систем;
б) самостійно виконувати техніко-економічні розрахунки, пов'язані з обґрунтуванням раціональної поведінки мікросистеми.
Отже, одне з важливих завдань курсу скласти уявлення про те, що успіх будь-якого бізнесу залежить не тільки від наявності стартового капіталу й підприємницького хисту, а й від знання закономірностей функціонування економічних мікросистем у різних ринкових ситуаціях й вміння їх ефективно застосовувати.
Для успішного оволодіння курсом недостатньо механічного запам'ятовування певного обсягу інформації. Необхідно творчо осмислювати явища, що вивчаються. Набуті знання мають стати складовою загальної культури спеціаліста.

Запитання для самоконтролю:
Що вивчає мікроекономіка як галузь економічної теорії (на відміну від політичної економії та макроекономіки)?
Чи є проблеми вибору умов рідкісності ресурсів такою, що розглядається тільки мікроекономікою?
Як Ви розумієте поняття „субстанційна раціональність”, „процедурна раціональність”?
Чи є раціональною поведінка спортсмена, який поставив собі за мету встановити новий олімпійський рекорд?
Проблемні запитання:
Альтернативність цілей використання обмежених ресурсів і раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин.
Загальні та специфічні методи мікроекономічних досліджень.
Як вирішуються проблеми взаємодії ринкового механізму і державного регулювання в різних економічних системах?
Чи може принцип обмеженості благ застосовуватися по відношенню до окремої особи, сім’ї та усього суспільства?

Тема 2. Теорія граничної корисності і поведінка споживача

Програмні питання:
2.1. Корисність в економічній теорії і проблеми її виміру.
2.2. Закон спадної граничної корисності.
2.3. Оптимізація споживання за умови множинності споживаних благ.
2.4. Рівновага споживача з кардиналістичних позицій.

Мікроекономічний аналіз поведінки індивіда-споживача базується на мотиваційній концепції прагнення споживача задовольнити свої потреби. Матеріально-уречевлені засоби та послуги, що спроможні задовольнити потреби, називають благами. Переважну більшість благ відносять до категорії економічних, створених людською працею в результаті альтернативного вибору використання обмежених ресурсів. Споживач здійснює свій вибір благ, керуючись власними потребами та наявними коштами. Загальною основою для зіставлення різноманітних варіантів заведено вважати корисність благ їх здатність задовольняти потребу. Корисність - поняття суб'єктивне, для різних споживачів корисність тих самих благ суттєво різниться.
Споживання благ підвищує рівень добробуту споживача не однаковою мірою, що визначається особистими перевагами, уподобаннями. Іноді в результаті вибору спостерігається зниження рівня добробуту внаслідок споживання антиблага блага, що набуває негативної корисності (взагалі забруднене повітря, вибірково дим від паління цигарки для того, хто не палить).
Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем:
U = f (Х1;Х2;...Хn), (2.1)
де U рівень корисності;
X1, Х2,...,Хn кількість споживаних благ, одиниць;
n кількість видів благ.
Вирізняють два основних підходи до формалізації вибору споживачів, з яких випливають різні рівні кількісної порівнянності корисності благ. Це виражається кількісною (кардиналістською) та порядковою (ординалістською) функціями корисності. За кількісною функцією:
U = f (X) (2.2. )
можна простежити залежність між зміною кількості одиниць одного споживаного блага X за незмінної кількості інших благ і відповідною зміною рівня корисності, що також має кількісний вимір (скажімо, в умовних одиницях ютилях). При цьому сумарна корисність усіх споживаних одиниць блага називається сукупною корисністю (ТU), а приріст сукупної корисності за збільшення споживання блага на одиницю граничною корисністю (МU).
За умови, що споживання інших благ не змінюється, а благом X споживач насичується, задоволення від споживання наступної одиниці (порції) цього блага зменшується, тобто гранична корисність кожної наступної одиниці блага X знижується. Це емпіричне положення має фундаментальний характер, стосується всіх економічних благ і називається законом спадної граничної корисності. Закон є справедливим передусім для одного акту споживання (за годину, день, тиждень, місяць тощо), його дія для більшості благ розпочинається з другої одиниці.
Проілюструвати дію закону можна за допомогою графіків сукупної і граничної корисності, що відповідають один одному (рис. 2.1).
Рішення споживача щодо кількості, в якій варто споживати блага, завжди пов'язане з відмовою від якоїсь кількості інших благ задля придбання однієї додаткової одиниці певного блага. Споживач керується принципом раціональності, а саме: маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) так щоби корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою:
13 EMBED Equation.3 1415, (2.3)
де MUx, MUy – гранична корисність, відповідно, блага Х та Y, ютиль;
Рис. 2.1. Зміна сукупної та граничної корисності блага X у процесі його пропорційного споживання
Рх, Py – ціна, відповідно, блага Х та Y, грош. од.
Рівняння (2.3.) розглядається як основне в концепції споживчого попиту (в рамках теорії корисності) й означає досягнення споживачем стану рівноваги. Воно може бути перетворено наступним чином:
13 EMBED Equation.3 1415 . (2.4.)
Звідси можна зробити висновок, що за зміни ціни одного з благ, скажімо, Х, і незмінності доходу споживача та цін на інші блага вказана рівність порушується. Зменшення ціни блага Х означатиме зацікавленість споживача у збільшенні його купівлі, а значить, падіння MUx. Це буде продовжуватися до відновлення рівності (2.4). Очевидно, що так діятимуть усі споживачі: падіння ціни товару Х приведе до збільшення обсягу його попиту на ринку.

Запитання для самоконтролю:
Поняття „корисність блага”, „сукупна корисність” та „гранична корисність”; функція корисності.
Процес споживання та динаміка сукупної і граничної корисності.
Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівновага споживача.
Оптимальна структура покупок і гранична корисність грошей. Зв’язок зміни ціни одного з благ зі зміною обсягу попиту на нього.

Проблемні запитання:
В чому полягає сутність загальної та граничної корисності?
Вплив на поведінку споживача бюджетних обмежень і цін.
Які із основних постулатів теорії споживчого вибору носять абсолютний, вічний характер, а які – відносний, тимчасовий?
Чи змінився б парадокс води та алмазу, якби був би винайдений спосіб штучним шляхом перетворювати воду в алмази? Алмази в воду?





Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача

Програмні питання:
3.1. Вибір споживача з ординалістських позицій.
3.2. Криві байдужості, їх властивості.
3.3. Криві байдужості як спеціальний інструментарій мікроекономічного аналізу.
3.4. Бюджетна лінія.
3.5. Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.

Споживач, вибираючи блага, керується певними послідовними індивідуальними вподобаннями. Вони формують систему переваг, яка базується на таких положеннях:
повна упорядкованість переваг і принципова зіставленість благ та їх наборів;
транзитивність переваг споживача та його здатність до послідовного перенесення переваг з одних благ та їх наборів на інші;
раціональність вибору;
ненасиченість споживача благом.
Система переваг дає змогу моделювати оптимальний вибір споживача за порядковою (ординалістською) функцією корисності. Згідно з нею споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого. Як правило, ординалістська функція корисності досліджується на основі геометричного аналізу із застосуванням спеціального інструментарію.
Певне спрощення вибору споживача зводиться до вибору набору двох благ, кількість яких відкладено по осях системи координат X та У. Лінії з'єднання точок на площині, що означають однакові за своєю корисністю набори благ, називаються кривими байдужості. Чим далі від початку координат знаходиться крива байдужості, тим більшу корисність вона відображає. Аналіз поведінки споживача за кривими байдужості дає змогу визначити, від якої кількості одного блага (У) згоден відмовитися споживач задля збільшення іншого блага (X) на одиницю за умов незмінності рівня корисності від набору благ. Показник, який кількісно визначає цей процес, носить назву граничної норми заміщення MRS XY і обчислюється таким чином:
MRS XY = 13 EMBED Equation.3 1415, (3.1)
де
·Y втрати у споживанні Y, одиниць;
·Х вигоди у споживанні X, одиниць.
Звичайно крива байдужості має спадний характер (опукла вниз, до початку координат). Це відображає ту обставину, що MRS зменшується в міру руху вниз вздовж кривої байдужості, тобто зі збільшенням споживання одного блага замість іншого (рис.3.1).

MRS також можна визначити через співвідношення граничних корисностей благ згідно із законом спадної граничної корисності:
MRSXY = 13 EMBED Equation.3 1415 (3.2)
Блага, між якими існують співвідношення виключної замінності у споживанні (досконалі субститути), мають криві байдужості у вигляді прямих ліній. Блага, що спільно споживаються для задоволення однієї потреби, в якій вони ніяк не можуть замінити одне одного (досконалі комплементарні блага), мають криві байдужості у вигляді прямих кутів. Ціни на блага та рівень споживчого бюджету враховуються за допомогою бюджетної лінії, що будується в тій самій системі координат, що й крива байдужості (рис. 3.2).
Чим далі бюджетна лінія розміщена від початку координат, тим більші бюджетні можливості споживача вона ілюструє. За певного рівня бюджету та незмінності цін для споживача існує відповідна бюджетна лінія, кожна точка якої показує набори благ, при споживанні яких бюджет витрачається повністю. Вона ділить координатну площину на дві частини: праву, де набори є недосяжними, і ліву, де набори є досяжними, але такими, що не вичерпують бюджет.
Нахил бюджетної лінії до осі X визначається як tg
· (рис. 3.2), тобто як співвідношення цін відповідних благ:
tg
· = PX / PY (3.3)
У геометричній інтерпретації задачі споживчого вибору оптимальне рішення досягається у точці, де найвища з можливих кривих байдужості дотична до бюджетної лінії, що й означає найбільш високий з можливих рівнів добробуту (рис. 3.3). У цій точці нахили кривої байдужості та бюджетної лінії збігаються, тому:
MRSXY = -PX / PY . (3.4)
13 SHAPE \* MERGEFORMAT 1415
Рис.3.3. Рівновага споживача

Виходячи з (3.2), умова рівноваги може бути виражена
таким чином:
13 EMBED Equation.3 1415 = 13 EMBED Equation.3 1415 (3.5)

або 13 EMBED Equation.3 1415 (3.6)
Це означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність. Виведений еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей є спільним для обох теоретичних підходів: кардиналістського та ординалістського.

Запитання для самоконтролю:
1. У чому відмінність ординалістського та кардиналістського підходів до аналізу поведінки споживача?
2. Яку інформацію містить у собі крива байдужості? Які характерні риси кривих байдужості?
3. У чому полягає суть поняття „гранична норма заміщення одного товару іншим” (з наявного їх набору)? Як змінюється її значення в міру руху вздовж байдужості?
4. Охарактеризуйте стан рівноваги споживача, використовуючи основні положення концепції кривих байдужості.

Проблемні запитання:
1. Чому економістів цікавить точка дотику лінії бюджетного обмеження певного споживача і його кривої байдужості? Які варіанти такого дотику зустрічаються в економіці?
2. Чим визначається форма і місце розташування кривих байдужості? Чому криві байдужості не перетинаються?
3. Розрізняються чи ні (якщо так, то яким чином) бюджетні обмеження споживача для різних типів економічних систем?
4. Чи завжди гранична норма заміщення є постійною в ринковому обміні? В рівновазі споживача? Чи може непостійність граничної норми заміщення слугувати ознакою нерівноважного стану споживача?

Тема 4. Моделювання поведінки споживача на ринку товарів

Програмні питання:
4.1. Реакція споживача на зміну його доходу.
4.2. Реакція споживача на зміну цін товарів.
4.3. Ефект заміщення та ефект доходу.
4.4. Надлишок споживача.

Графічний аналіз споживчого вибору між двома благами за допомогою кривих байдужості та бюджетної лінії можна значно наблизити до реальності, якщо розглядати вибір між окремим благом і всіма іншими благами. Таке припущення дещо змінює параметри моделі, а саме: по вертикальній осі відкладається загальна сума грошей, що витрачається на придбання всіх інших благ, а по горизонтальній кількість блага X. Тоді формула бюджетного обмеження матиме вигляд:
В = РХХ+
·YY, (4.1)
де Х – кількість товару, що досліджується;
РХ – ціна на товар, що досліджується;

·Y
· – сукупна кількість решти товарів, що також входять у кошик споживача;

·Y
· - ціни на відповідні товари.
Гранична норма заміщення благом X витрат споживача на інші блага виражається в грошовій формі й означає міру готовності пожертвувати можливістю витратити бюджет на інші блага задля споживання додаткової одиниці X, залишаючись на даній кривій байдужості.
Рішення споживача щодо придбання блага X залежить від доходу, яким він розпоряджається в певний проміжок часу. Зміни у доході (бюджеті) можуть привести до зміни кількості блага X, що купується. Моделювання цього явища здійснюється за допомогою переміщення бюджетної лінії паралельно самій собі (нахил залишається без змін, оскільки незмінним є співвідношення цін) та знаходження нового положення точок оптимуму (рівноваги) споживача. Крива, що проходить через усі точки рівноваги, які відповідають різним величинам доходу, називається лінією «дохідспоживання» (рис. 4.1).
Залежно від зміни доходу може змінитися і ставлення споживача до блага X: як до блага з нормальною споживчою цінністю (повноцінного) або ж блага з низькою споживчою цінністю (неповноцінного). Споживання повноцінних благ при збільшенні доходу зростає, що зумовлює додатний нахил лінії «дохідспоживання». Споживання неповноцінних благ при збільшенні доходу скорочується, що зумовлює від'ємний нахил лінії «дохідспоживання».
Лінія «дохідспоживання» може бути використана для побудови лінії Енгеля, яка показує взаємозв'язок доходу споживача і кількості придбаного блага X (рис. 4.2).
Якщо за незмінної величини бюджету змінюється ціна блага X, то бюджетна лінія здійснює поворот навкруги точки свого перетину з вертикальною віссю, досягаючи більш віддалених кривих байдужості. Всі точки оптимуму, які утворюються дотиком бюджетної лінії, що повертається, до кривих байдужості, визначають лінію «цінаспоживання».
Вона показує, як реагує споживач на зміну ціни одного
із благ. Різновид такого взаємозв'язку, в свою чергу, залежить від пов'язаності благ у споживанні. Для благ-замінників лінія «ціна-споживання» має від'ємний нахил, а для доповнюючих благ - додатний (рис.4.3 і 4.4).




0 X
Рис. 4.3. Лінія «цінаспоживання» для взаємозамінних товарів
Рис. 4.4. Лінія «цінаспоживання» для взаємодопов-нюючих товарів

Рис. 4.5. Побудова лінії попиту на основі лінії «цінаспоживання»
Лінія «цінаспоживання» може бути використана для побудови лінії індивідуального попиту шляхом встановлення графічної відповідності певних оптимальних кількостей даного блага і цін цього ж блага (рис. 4.5). Реакція споживача на зміну ціни може бути поділена на два моменти. У відповідь на зміну відносних цін споживач замінює блага, які відносно подорожчали, на ті, які відносно подешевшали, має місце ефект заміни. У відповідь на зміну реального доходу споживач змінює обсяг благ залежно від їх різновиду (повноцінні чи неповноцінні) має місце ефект доходу. Якщо благо вважається споживачем повноцінним, обсяг його споживання при зростанні ціни зменшується, якщо неповноцінним обсяг споживання збільшується.

Рішення про кількість, в якій варто споживати будь-яке благо, це результат зіставлення споживачем вигод і витрат. Виражаючи корисність блага в грошових одиницях, отримуємо цінність блага.
Витрати споживання або вартість даної кількості блага це грошові кошти або ринкова ціна одиниці блага, помножена на кількість одиниць блага. Вигода (цінність) перевищує витрати (вартість), оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці блага більш високу ціну, ніж ту, яку він реально платить при купівлі.
Різниця між цінністю і вартістю блага називається споживчим надлишком (надлишком споживача). Графічну ілюстрацію формування надлишку подано на рис. 4.6 (вартість блага площа ОВБГ, цінність АБГО, споживчий надлишок АБВ).
Надлишок споживача можна розглядати як різницю між максимальною ціною, яку споживач заплатив би за кожну кількість блага X, і ринковою вартістю цієї кількості.

Запитання для самоконтролю:
1. Які зміни в моделі споживчого вибору варто здійснити, щоб підвищити рівень її реалістичності?
2. Як будується лінія Енгеля? Які висновки випливають з аналізу її нахилу?
3. Виявіть ефект заміни та ефект доходу при зменшенні ціни певного блага.
4. Обставини виникнення надлишку споживача. У якій точці спостерігається максимальне перевищення сукупної вигоди споживача над його витратами?

Проблемні запитання:
1. Чому крива Енгеля розташована над кривою „дохід-споживання”?
2. Дію якого закону спростовує парадокс Гіффена?
3. За якої економічної ситуації в Україні можна спостерігати дію парадокса Гіффена?
4. Розкладання сукупної зміни обсягу попиту на дві складові: ефект доходу та ефект заміщення.

Тема 5. Ринковий попит

Програмні питання:
5.1. Попит і закон попиту.
5.2. Аналіз зміни попиту в цілому та величини (обсягу) попиту.
5.3. Цінова еластичність попиту.
5.4. Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту.

Уподобання окремого споживача на ринку товарів визначають його бажання придбати товар, а бюджетні можливості в порівнянні з цінами можливість придбання. Процес виявлення бажання та можливостей завжди відбувається в певний проміжок часу за інших незмінних умов. Такими є основні контури моделі в теорії попиту і пропозиції, що посідає одне з найважливіших місць у поясненні поведінки ринкових суб'єктів як на мікро-, так і на макрорівні. Функція, на якій базується модель попиту, має вигляд:
QD = f (P), (5.1)
де QD обсяг (величина) попиту на товар, одиниць за проміжок часу; Р ціна на товар, грош. од.
Обсяг (величина) попиту є саме такою кількістю товару, яку бажає і може придбати споживач (споживачі) в певний проміжок часу за деякою ціною (з діапазону можливих цін) за інших незмінних умов.
Умови, в яких формується попит, характеризують середовище, в якому здійснюють свій вибір споживачі. Основними чинниками (детермінантами) попиту, окрім ціни даного товару (5.1), вважаються:
ціни товарів-замінників (PIC, , PNC);
ціни доповнюючих товарів (РIK..., РNK);
дохід споживачів (I);
уподобання споживачів (M);
очікування споживачів щодо змін на ринку (О);
природні (зовнішні) умови споживання (Z).
Зазначені чинники (РIC , ..., РNC ; РIK ..., РNK ; I; М; О; Z), що їх називають неціновими детермінантами попиту, визначають умови, в яких формується попит. Внаслідок їх впливу змінюється попит у цілому (або умови попиту). Не за кожним з них можна визначити кількісно міру впливу, але напрям змін напевне.
Математичне дослідження моделі попиту здійснюється за функціональною залежністю, що враховує вплив одного з наведених вище чинників, найчастіше цінової детермінанти (5.1). Таку залежність для певного товару можна вивести в результаті спостережень, якщо абстрагуватися від впливу інших детермінант (прийняти їх дію за незмінну). Попри всю різноманітність визначуваних таким чином конкретних функцій попиту їх об'єднує обернений характер залежності, а саме: зростання ціни за інших незмінних умов призводить до зменшення обсягу попиту, і навпаки. Цю емпірично визначену залежність називають законом попиту. Графічно така залежність має вигляд лінії з від'ємним нахилом (рис. 5.1).
Якщо змінюється ціна товару, то спостерігається зміщення вздовж лінії попиту (ab), а якщо змінюється якась з нецінових детермінант – зміщення самої лінії попиту(D1D2).
Ці зміни діагностуються по-різному і називаються, відповідно, змінами обсягу попиту та змінами умов попиту (або попиту в цілому).
Передбачення напряму і величини коливань попиту під впливом різних чинників здійснюється за допомогою спеціального показника еластичності як міри реагування. Еластичність попиту характеризує ступінь реакції споживачів на коливання однієї з детермінант попиту, найчастіше кількісно визначеної: ринкової ціни товару, доходу споживача, ціни на взаємозв'язаний товар. Тому розрізняють еластичність попиту за ціною та доходом, перехресну еластичність, які кількісно визначаються коефіцієнтами.
Коефіцієнт еластичності попиту за ціною показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту при зміні ціни товару на 1%. У загальному випадку
13 EMBED Equation.3 1415 . (5.2)
Оскільки обсяг попиту знаходиться в оберненій залежності від ціни, то коефіцієнт цінової еластичності – величина від’ємна. Як правило, увага звертається на абсолютне значення коефіцієнта. Розрізняють попит нееластичний (ЕР<1), одиничної еластичності (ЕР =1) та еластичний (ЕР>1). У разі абсолютної нееластичності (ЕР = 0) лінія попиту розміщена паралельно осі ординат, у разі абсолютної еластичності вона паралельна осі абсцис. Формула для обчислення Ер така:
13 EMBED Equation.3 1415 . (5.3)
Якщо процентні зміни ціни та обсягу попиту досить великі, тобто такі, що ведуть до істотного просування вздовж кривої попиту, наприклад, від a до b (рис. 5.2), то коефіцієнт Ер обчислюється за формулою дугової еластичності. Для цього використовується:

Цінова еластичність попиту впливає на обсяг загального виторгу від реалізації товару. Сукупний виторг у будь-якій точці кривої попиту, наприклад, в точці А (рис. 5.2), можна визначити у вигляді площі прямокутника, утвореного перпендикулярами від даної точки з обома осями.
За умов різної еластичності попиту зміна ціни викликає відповідну реакцію покупців на зміну обсягу покупок і сукупного виторгу. Так, при зниженні ціни за еластичного попиту обсяг покупок різко зростає, зростає і сукупний виторг (рис. 5.2, а). При зниженні ціни за нееластичного попиту попит зростає дуже повільно, а сукупний виторг спадає (рис. 5.2, в). За одиничної еластичності площі прямокутників однакові, оскільки зміни висот і основ компенсують одна одну (рис. 5.2, б).

Існує загальне правило: якщо попит нееластичний, то сукупний виторг продавця змінюється в тому ж напрямку що й ціна. За еластичного попиту напрямки зміни цих величин протилежні.
Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (Еху) характеризує міру реакції обсягу попиту на один товар (х) на зміну ціни іншого товару (у). Еху показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту на товар х за зміни ціни товару у на 1%. Методика аналогічна (5.3) та (5.4). Для незалежних товарів Еху = 0, для замінників Еху>0, для взаємодоповнюючих товарів Еху<0.
Коефіцієнт еластичності попиту за доходом (Е1) характеризує міру реалізації обсягу попиту на товар за зміни величини доходу споживача. Е1 показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту на товар за зміни доходу споживача на 1%. Методика аналогічна (5.3) та (5.4). Якщо Е1>0, то товар вважається повноцінним. Серед повноцінних товарів виділяють товари першої необхідності (01).

Запитання для самоконтролю:
1. Закон попиту та обґрунтування його дії. Які фактори визначають попит?
2. Цінова еластичність попиту: поняття, методика розрахунку показників.
3. Чому для виміру чутливості попиту споживачів використовуються проценти, а не абсолютні величини? Чи може набувати від’ємного значення коефіцієнт цінової еластичності попиту ?
4. Як оцінюється еластичність попиту за доходом? У чому суть перехресної цінової еластичності попиту?

Проблемні запитання:
1. Покажіть механізм взаємодії цінових та нецінових детермінантів попиту.
2. У чому полягає різниця між зміною попиту та обсягу попиту?
3. Розкрийте чинники цінової еластичності попиту та особливості їх впливу.
4. В чому полягає практичне значення коефіцієнта цінової еластичності попиту та коефіцієнта перехресної еластичності попиту?

Модуль 2. Теорія ринкових структур. Рівновага та ефективність ринкової системи

Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства

Програмні питання:
6.1. Підприємство як суб’єкт ринку та виробничо-ринкова система.
6.2. Підприємство як центр прийняття рішень.
6.3. Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі.

Мікроекономіка розглядає підприємство як цілісний об'єкт, що здійснює перетворення ресурсів на готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем.
Підприємство є ринково-виробничою системою. Воно водночас виступає у ролі споживача факторів виробництва (купує ресурси на ринках факторів), виробника продукції та її продавця на ринках товарів і послуг.
Будь-яка система, за термінологією загальної теорії систем, має вхід, процесор та вихід. На вході підприємства так звані прості елементи процесу виробництва (фактори виробництва): засоби праці, предмети праці, робоча сила, енергія, інформація тощо. Процесор це трансформація факторів виробництва у готову продукцію, а саме виробничий процес. Вихід кінцеві результати виробництва: товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі, вироблені підприємством за певний проміжок часу з використанням необхідних для цього ресурсів.
Ресурси, або фактори виробництва це блага, які потрібно придбати підприємству для забезпечення випуску інших благ готової продукції. Заведено розрізняти такі групи факторів виробництва: праця всі розумові та фізичні витрати, що здійснюються людьми в процесі виробництва; фізичний капітал, або просто капітал, засоби виробництва, зокрема будівлі, споруди, устаткування та товарно-матеріальні цінності; природні ресурси все, що може бути використане у виробництві в натуральному стані, тобто без будь-якої обробки (земля, ліс, мінерали тощо); підприємницький хист.
З огляду на можливості підприємства змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва, діяльність його як мікросистеми досліджують протягом певних періодів часу: миттєвого період виробництва, протягом якого жодний фактор не може бути змінений; короткострокового період у виробничій діяльності підприємства, протягом якого один із факторів розглядається як змінний (наприклад, праця), інші як постійні; довгострокового період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, потрібних для випуску продукції.
За кількістю найменувань продукції підприємства поділяють на монопродуктові та багатопродуктові. В мікроекономіці виходять з припущення, що кожне підприємство випускає лише один вид продукції, тобто монопродукт.
Гіпотеза про раціональність поведінки суб'єктів ринкових відносин означає, що фірма прагне приймати такі рішення, які б дозволили їй за умов обмеженості ресурсів максимізувати прибуток, тобто основною метою діяльності підприємства є максимізація прибутку. Досягнення цієї мети вимагає здійснення вибору:
- що виробляти ?
- яким чином виробляти?
- для кого призначаються результати виробництва?
Підприємство володіє суверенітетом у прийнятті рішень щодо своєї діяльності. Припущення про єдину мету діяльності підприємства є певним спрощенням. Воно може мати й інші цілі, особливо у короткостроковому періоді, але домінуючою метою у довгостроковому періоді має бути саме максимізація прибутку, інакше підприємство не зможе втриматись у своєму бізнесі та досягти інших цілей.
Виробничі відносини на мікрорівні це, передусім, технологічні відносини. Технологія це сукупність знань про технічні засоби здійснення виробничого процесу, про те, як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску певного блага.
Однією з головних умов отримання максимального прибутку є ефективність виробництва. Слід розрізняти технологічну та економічну ефективність виробництва.
«Портрет» (модель) підприємства складається з виробничої функції, яка показує залежність між максимально можливим обсягом випуску продукції (Q) та обсягом ресурсів (X), що для цього використовуються :
Q = f (x1, x2, , xi, , xn ) . (6.1)
Якщо весь спектр комбінацій факторів виробництва прийняти як витрати праці (L) і капіталу (К), то виробнича функція може бути визначена так:
Q =f (L, K), (6.2)
де Q максимальний обсяг продукції, що виробляється за даною технологією (даного співвідношення праці та капіталу).
Виробнича функція в короткостроковому періоді (так звана однофакторна) відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосованих інших виробничих факторів:
Q = f (X). (6.3)
Загальний обсяг виробництва, який досягається за певного кількісного поєднання змінного ресурсу з незмінною кількістю інших ресурсів, називається сукупним продуктом (ТР). Величина сукупного продукту змінюється зі зміною обсягів використання змінного фактора.
Середній продукт (АР) відображає середню віддачу (продуктивність) змінного фактора, тобто загальний обсяг продукції, який припадає на одиницю фактора X.
13 EMBED Equation.3 1415. (6.4)
Граничний продукт (МР) це приріст загального обсягу виробництва (додатковий продукт), здобутий завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва:
13 EMBED Equation.3 1415, (6.5)
де 13 EMBED Equation.3 1415ТРприріст обсягу виробництва;
·Х приріст змінного фактора.
Якщо витрати змінного фактора збільшувати в нескінченно малих кількостях, то граничний продукт саме й виражатиме граничну продуктивність фактора (наприклад, гранична продуктивність праці, гранична продуктивність капіталу). Це поняття посідає центральне місце в теорії фірми, оскільки зіставлення продуктивності та ринкової ціни фактора виробництва обґрунтовує рішення фірми щодо доцільності залучення додаткових одиниць змінного фактора.
До найважливіших параметрів підприємства як мікроекономічної моделі належать також витрати виробництва, виторг і прибуток. Загальні обсяги витрат ресурсів (факторів виробництва), або грошові витрати, здійснювані підприємством для виробництва певного обсягу продукції, становлять його витрати виробництва.
У теоретичній економіці розрізняють бухгалтерські та економічні витрати. Бухгалтерські витрати це фактичні витрати підприємства на виробництво продукції у певному обсязі.
З огляду на обмеженість ресурсів використання будь-якого ресурсу для виробництва певного товару виключає можливість його використання у виробництві іншого (альтернативного) товару. Витрати, що виникають як результат втрачених можливостей через альтернативне використання ресурсів, називаються альтернативними, або економічними. Для окремого підприємства економічні витрати це безпосередні витрати підприємства на ресурси разом із недоотриманим виторгом від найкращого альтернативного способу використання цих ресурсів.
Бухгалтерські витрати відрізняються від економічних ще и тим, що вони не містять у собі вартість тих факторів виробництва, використовуваних у відповідному процесі, які є власністю підприємства. Витрати, обумовлені використанням факторів виробництва, які є власністю підприємства, називаються неявними витратами.
Явні витрати це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів. Бухгалтерські витрати містять у собі лише явні витрати. Економічні (альтернативні) витрати охоплюють явні та неявні витрати.
Витрати на виробництво певного обсягу продукції (Q) називають сукупними витратами (ТС). Середні сукупні витрати (АТС) це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції:
13 EMBED Equation.3 1415 (6.6)
Граничні витрати (МС) це приріст сукупних витрат підприємства, пов'язаний із виробництвом додаткової одиниці продукції. Як правило, під граничними витратами розуміють витрати, пов'язані з випуском останньої одиниці продукції.
13 EMBED Equation.3 1415 (6.7)
Залежно від змін граничних витрат вирішується питання про доцільність збільшення або зменшення обсягу виробництва.
Валовий (сукупний, загальний) виторг це сума коштів, яку одержала фірма від реалізації товарів за певний час. Він дорівнює ціні (Р) проданого товару, помноженій на обсяг продажу (Q):
TR = PQ (6.8)
Сукупний прибуток це величина, на яку валовий виторг (TR) підприємства перевищує його сукупні витрати (ТС). Розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між загальним виторгом і бухгалтерськими витратами. Величина економічного прибутку встановлюється як різниця між виторгом підприємства та економічними витратами.
Якщо підприємство отримує нульовий економічний прибуток, то воно покриває усі свої витрати. Нормальний прибуток це прибуток, від якого відмовляються власники підприємства на користь ресурсів на своєму підприємстві, але який вони могли б отримати, вклавши свої ресурси в інші напрями діяльності поза межами підприємства. Отже, до внутрішніх витрат відноситься й нормальний прибуток, необхідний для того, щоб залучити та утримати ресурси в межах даного виробництва.
Зі зміною обсягу виробництва величини валового виторгу і сукупних витрат змінюються по-різному, а отже, величина прибутку підприємства залежатиме від обсягу випуску продукції. Саме тому підприємства намагаються встановити такий обсяг виробництва і реалізації продукції, за якого забезпечується найбільший прибуток. З цією метою обчислюється граничний виторг (МR), тобто приріст загального виторгу підприємства в результаті збільшення випуску продукції на одну одиницю:
13 EMBED Equation.3 1415 (6.9)
Середній виторг (АR) це виторг підприємства в розрахунку на одиницю продукції:
AR=13 EMBED Equation.3 1415 (6.10)

Запитання для самоконтролю:
1. Визначте сутність понять: „виробництво”, „підприємство”, „виробнича функція”.
2. Що таке технічна та економічна ефективність ?
3. Дайте визначення сукупного, середнього та граничного продукту змінного фактора виробництва.
4. Розкрийте економічний зміст прибутку як кінцевого результату діяльності підприємства. Яка мотивація поведінки підприємства? Які основні види вибору підприємства?

Проблемні запитання:
1. Чим можна пояснити багаточисельність форм і розмірів фірми? Чому одні фірми ростуть швидко, а інші повільно?
2. Як Ви вважаєте, до якого ступеню мета фірми полягає в максимізації прибутку? Чи завжди фірма повинна намагатись максимізувати прибуток, а не поліпшувати соціальні умови, спонсорувати мистецтво, політичні кампанії?
3. Характеристика умов, в яких функціонують підприємства.
4. Яким чином можна вирішити конфлікт між обмеженими ресурсами і безмежними потребами?

Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника

Програмні питання:
Частинна варіація факторів виробництва.
Ізоквантна варіація факторів виробництва.
Пропорційна варіація факторів виробництва.
Оптимум виробника та ізокостна варіація факторів.

У мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціонально, тобто як процес перетворення вхідного потоку факторів (ресурсів, витрат) на вихідний потік готову продукцію з використанням певної технології виробництва, та описується за допомогою виробничої функції. Це зумовлює необхідність поглибленого аналізу виробничих функцій.
Рис. 7.1. Сукупний, середній та граничний продукти змінного фактора виробництва та їх взаємозв'язки
Розглянемо випадок, коли обсяги використання всіх факторів виробництва, окрім одного, є фіксованими, тобто однофакторну виробничу функцію (ВФ), або ВФ короткострокового періоду, або частинну варіацію факторів виробництва. Основними показниками тут є динаміка сукупного (ТР), середнього (АР) та граничного (МР) продукту змінного фактора виробництва. Взаємозв'язок показників ТР, АР і МР та обсягу використання змінного фактора X ілюструє рис. 7.1. Сукупний продукт збільшується разом із збільшенням змінного фактора X і досягає у точці А найбільшого значення, потім збільшення припиняється. Середній продукт збільшується, досягає найбільшого значення у точці В, потім спадає. Граничний продукт збільшується, досягаючи найбільшого значення у точці С, потім спадає. Характер зміни показників означає, що, починаючи з певного моменту (на рисунку точка С), кожна додаткова одиниця змінного фактора стає все менш результативною. Більш того, додаткові витрати фактора можуть негативно вплинути на випуск продукції (на рис. 7.1, МР < 0 при Х> 8). Цей факт означає не лише зниження граничного продукту (граничної продуктивності) фактора, а й порушення оптимальної комбінації залучених факторів (використовуваної технології виробництва).
Закономірність, що спостерігається в аналогічних ситуаціях, відома в теоретичній економіці як закон спадної продуктивності (віддачі) змінного фактора виробництва. Згідно з цим законом залучення до процесу виробництва все більшої додаткової кількості певного фактора за незмінних обсягів інших факторів призводить зрештою до того, що віддача (продуктивність) кожної наступної одиниці змінного ресурсу буде менша за віддачу попередньої одиниці цього ресурсу, тобто гранична продуктивність спадає. Залежно від співвідношень МР, АР і ТР можна визначити чотири стадії виробництва (табл. 7.1).
Закономірним є те, що криві АР і МР на рис. 7.1.б перетинаються в точці В, де середня продуктивність змінного фактора є максимальною, тобто в цьому випадку досягається найефективніше використання ресурсу. Розглянуті взаємозалежності показників використовуються при обґрунтуванні управлінських рішень щодо розширення або згортання виробництва у короткостроковому періоді:
на I фазі необхідно збільшувати масштаби виробництва, залучаючи більшу кількість змінного фактора виробництва;
Таблиця 7.1
Характеристика графіка виробничої функції у короткостроковому періоді
Фаза
Сукупний продукт, ТР
Середній продукт, АР
Граничний продукт, МР
Кінцева точка фази

І
Збільшується
Збільшується
Збільшується до mах
МР = mах

II
Збільшується
Збільшується до mах
Знижується МР
·АР
АР = mах
МР = АР

III
Збільшується до mах
Знижується
Знижується до 0
ТР = mах
МР = 0

IV
Знижується
Знижується
Знижується


на II фазі є рація продовжувати залучати ресурси, нарощувати виробництво продукції за максимальних значень середньої та граничної продуктивності змінного фактора виробництва. Проте обсяг продукції ще не є максимальним;
на III фазі обсяг продукції буде найбільшим при дуже низькій середній та граничній продуктивності ресурсу;
на IV фазі слід припинити залучати ресурси. Граничний продукт має від'ємне значення.
Двофакторна виробнича функція, або ізоквантна варіація факторів виробництва, моделює виробничий процес, в якому змінними є обсяги використання двох факторів виробництва. У табличній формі вона подається у вигляді так званої виробничої сітки (табл. 7.2).
Кожна клітина таблиці відображає максимальний обсяг випуску, який забезпечується відповідними обсягами факторів. Для побудови двофакторної функції у графічній формі слід вибрати в табл. 7.2 усі комбінації ресурсів, що забезпечують той самий обсяг випуску, і нанести відповідні точки на координатну площину К,L. Якщо з'єднати ці точки, отримаємо лінію незмінного випуску ізокванту (рис. 7.2).
Таблиця 7.2
Виробнича сітка
(обсяги виробництва продукції за різних комбінацій виробничих факторів)

Капітал, од.
Праця, од.



1
2
3
4
5

1
20
40
55
65
75

2
40
60
75
85
90

3
55
75
90
100
105

4
65
85
100
110
115

5
75
90
105
115
120


Ізокванта це лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації ресурсів (праці та капіталу), які дають змогу отримати однаковий обсяг виробництва продукції. Чим більша кількість використовуваних ресурсів, тим більший обсяг виробництва і тим далі від початку координат міститься відповідна ізокванта. Сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції, називається картою ізоквант (рис. 7.3).
Отже, різні комбінації факторів виробництва (у межах ізокванти) забезпечують виробництво певної кількості продукції, а це означає, що ці фактори деякою мірою є взаємозамінними. Взаємозамінність виробничих ресурсів у кожній точці ізокванти є різною. Для означення рівня взаємозамінності факторів виробництва використовують граничну норму технологічної заміни (МRTS). Ця величина показує, на скільки одиниць має зменшитися виробниче споживання одного ресурсу в обмін на збільшення кількості споживання іншого ресурсу на одиницю за умови, що обсяг виробництва залишається незмінним. Так, наприклад, гранична норма технологічної заміни праці капіталом визначається за формулою:
13 EMBED Equation.3 1415 13 EMBED Equation.3 1415 (7.1)
або гранична норма технологічної заміни капіталу працею:
13 EMBED Equation.3 1415 (7.2)
Можливості взаємозаміщення факторів виробництва знаходяться в діапазоні від випадку, коли фактори ідеально взаємозамінні (рис. 7.4, а), до виробничої функції із жорстко фіксованою пропорцією їх використання (рис. 7.4, б).

Рис. 7.4. Ізокванти для виробничих функцій: а – з ідеальною взаємозамінністю;
б – з фіксованою пропорцією факторів виробництва.

Розширюючи виробництво для виготовлення більшої кількості продукції, виробники залучають все більшу й більшу кількість необхідних ресурсів, підприємство змінює масштаб виробництва. При цьому можливий різний ефект від масштабу виробництва. Якщо обсяг виробництва збільшується відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів, то маємо зростаючий ефект від зміни масштабу виробництва. Якщо приріст обсягу виробництва відповідає приросту витрат факторів виробництва, то ефект масштабу виробництва є сталим. Якщо зростання випуску продукції відбувається нижчими темпами, ніж збільшення витрат факторів виробництва, то спостерігається ефект спадної віддачі від зміни масштабу виробництва (рис. 7.5).
Виробництво продукції пов'язано з певними витратами, зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат. Тому виробник, зважаючи на динаміку граничної продуктивності, вартість та взаємозамінність ресурсів, намагається досягти стану рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.


Рис. 7.5. Постійний (а), зростаючий (б) та спадний (в) ефекти від збільшення масштабу виробництва.
Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови, що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, використовуваних виробником:
13 EMBED Equation.3 1415, (7.3)
де МРL, МРК, МРn граничний продукт відповідно праці, капіталу та n-го ресурсу в грошовому виразі;
PL, Рк, Рn ціна одиниці праці, капіталу та n-го ресурсу.
Графічно точку рівноваги виробника можна знайти за допомогою ізокости лінії, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів (наприклад, праці та капіталу).
Якщо ТС сума грошей, яку витрачає виробник на придбання факторів праці і капіталу за цінами РL і РK, то рівняння ізокости має вигляд:
TC = LPL + KPK . (7.4)
Через те, що ціни факторів виробництва розглядаються як незмінні, незалежно від обсягів використання факторів, ця функція є лінійною (рис. 7.6). Нахил ізокости дорівнює
(-PL/PK) і визначає ринкову норму заміщення одиниці капіталу додатковою одиницею праці. Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу виробництва (ізокванти) відображає рівновагу виробника (рис. 7.6).
Рис. 7.6. Графічне зображення рівноваги виробника Рис. 7.7. Лінія росту
У точці дотику кут нахилу ізокости (ринкова норма взаємозаміщення) та ізокванти (норма взаємозаміщення факторів за технологією) той самий, тобто виконується рівність:
MRTSKL = 13 EMBED Equation.3 1415 , (7.5)
або 13 EMBED Equation.3 1415. (7.6)
Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип, або принцип рівності зважених (на грошову одиницю) граничних продуктів: для мінімізації вартості за заданого рівня виробництва підприємству треба використовувати таку комбінацію ресурсів, за якої співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою.
Для кожної іншої величини обсягу випуску можна знайти оптимальну комбінацію ресурсів, тобто комбінацію, що мінімізує витрати. Поєднання таких точок на ізоквантно-ізокостній діаграмі утворює лінію (рис. 7.7), яка називається шлях (крива) росту (лінія експансії, або траєкторія розвитку, розширення виробничої діяльності) підприємства у довгостроковому періоді.

Запитання для самоконтролю:
1. Поняття та параметри однофакторної виробничої функції. Виробнича функція з двома змінними факторами.
2. Що таке ізокванта? Карта ізоквант?
3. Як Ви розумієте взаємозаміщеність ресурсів (виробничих факторів). Наведіть приклади.
4. В яких межах може відбуватися взаємозаміщення одних факторів іншими?
5. Наведіть словесно і графічно виробничу функцію з постійною, спадною і зростаючою віддачею від масштабів виробництва.
6. Ізоморфізм теорії виробництва і теорії споживання.

Проблемні запитання:
1. В чому полягає феномен „згасання” виробничої функції?
2. Які можливості має конфігурація ізоквант?
3. Причини позитивного і негативного ефекту від масштабу виробництва.
4. Що визначає графік однакового продукту та однакових витрат?

Тема 8. Витрати виробництва

Програмні питання:
Витрати виробництва в короткостроковому періоді.
Витрати на довгострокових інтервалах.
Витрати виробництва це вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів. Склад і взаємозв’язок економічних і бухгалтерських витрат та прибутку наведено в табл. 8.1.
Таблиця 8.1
Взаємозв’язок економічних, бухгалтерських витрат і прибутку
Загальна виручка підприємства

Економічні витрати
Економічний прибуток

Явні витрати:
сировина, матеріали, напівфабрикати, що купуються; електроенергія; зарплата; витрати на утримання обладнання ; орендна плата , інші явні витрати
Неявні витрати:
процент на власний капітал, зарплата підприємця, інші неявні витрати


Бухгалтерські витрати
Бухгалтерський прибуток


У короткостроковому періоді сукупні витрати підприємства поділяються на постійні та змінні. У довгостроковому періоді всі витрати є змінними.
Постійні витрати (TFС) - це витрати, які не залежать від змін обсягу виробництва і мають місце навіть тоді, коли не виробляється продукція (заробітна плата управлінського персоналу, орендна плата, плата за кредит, амортизаційні відрахування та ін. ).
Змінні витрати (ТVС) - це витрати, які змінюються за зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, заробітна плата робітників та ін. ).
Сукупні витрати підприємства (ТС) це сума постійних і змінних витрат.
TC (Q) = TFC + TVC(Q) (8.1)
Середні постійні та середні змінні витрати визначаються діленням сукупних постійних і сукупних змінних витрат на обсяг випуску продукції:
AFC = 13 EMBED Equation.3 1415 (8.2)
AVC =13 EMBED Equation.3 1415 (8.3)
тобто: ATC(Q)=AFC(Q)+AVC(Q) (8.4)
Типовий характер динаміки витрат виробництва ілюструє рис. 8.1. Як бачимо, змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням обсягу виробництва (рис.8.1, а). Темпи зміни витрат залежать від особливостей виробничого процесу. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження (рис.8.1,б), оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат лишається незмінною.
Криві середніх змінних, середніх сукупних і граничних витрат мають U-подібну форму. Це пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва. Тому закон спадної віддачі змінного фактора виробництва тлумачать як закон неухильного збільшення граничних витрат. Зауважимо, що крива граничних витрат перетинає криві середніх сукупних і середніх змінних витрат у точках їх мінімуму.
Рис. 8.1. Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді: а сукупні витрати;
б середні та граничні витрати
У динаміці витрат виробництва можна також вирізнити кілька фаз (рис. 8.1, табл.8.2).

Таблиця 8.2
Характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді
Фаза
Сукупні витрати, ТС
Середні змінні витрати, АVС
Середні сукупні витрати, АТС
Граничні витрати, МС
Критична точка

І
Зростають
Зменшуються
Зменшуються
Зменшуються до min
Точка перетину кривої МС
МС = min

II
Зростають
Зменшуються
до min
Зменшуються
Зростають
МС
· АVС МС>АFС
Точка перетину кривої АVС АVС = МС,
АVС = min

III
Зростають
Зростають
Зменшуються до min
Зростають МC>АVС
МС
· АТС
Точка перетину кривої АТС
АТС = МС,
АТС = min

IV
Зростають
Зростають
Зростають
Зростають МС>АVС МС>АТС



Динаміка витрат зумовлює поведінку підприємства. За даної технології та організації виробництва підприємство оптимізує свою діяльність, виробляючи продукцію в обсязі, що відповідає мінімальним середнім сукупним витратам. Якщо маркетингові дослідження підтверджують, що фірмі доцільно розширювати виробництво, то саме на третій або навіть на другій фазі слід вжити випереджальних заходів. На рішення підприємця про збільшення обсягу продукції, особливо в умовах невизначеного попиту, впливають саме граничні витрати, оскільки вони показують, як дорого фірмі обійдеться додаткове виробництво одиниці продукції.
На динаміку витрат у довгостроковому періоді найбільше впливає характер ефекту від зростання масштабів виробництва. Варіанти кривих середніх витрат підприємства у довгостроковому періоді наведено на рис. 8.2.
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 8.2. Криві середніх коротко- та довгострокових витрат за сталої (а), зростаючої (б) та спадної (в) віддачі від зміни масштабів виробництва
У деяких випадках у підприємства виникають витрати, які воно не в змозі собі відшкодувати, якщо, приміром, припинить свою діяльність та вийде з даної галузі. В такому разі говорять про незворотні витрати, альтернативна вартість яких дорівнює нулю. Їх не слід брати до уваги при економічному аналізі подальшої поведінки підприємства.

Запитання для самоконтролю:
1. Дайте визначення і наведіть приклади постійних, змінних, незворотних витрат.
2. У чому різниця між короткостроковими й довгостроковими часовими інтервалами?
3. Словесно, аналітично та графічно опишіть „сімейство” витрат підприємства у короткостроковому періоді часу.
4. Побудуйте графік і прокоментуйте типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді.
5. Розкрийте економічний зміст граничних витрат.
6. Якщо підприємство використовує таке співвідношення праці й капіталу, яке максимізує прибуток, то чи означає це, що таке співвідношення одночасно забезпечує й найменші витрати?

Проблемні запитання:
1. Розкрийте сутність альтернативних витрат.
2. Що характеризують сукупні, середні та граничні витрати для підприємства.
3. Варіанти технологічного вибору підприємства в процесі вироблення довготермінової стратегії розвитку.
Тема 9. Ринкова пропозиція

Програмні питання:
9.1. Пропозиція і закон пропозиції.
9.2. Аналіз змін у пропозиції та в обсязі пропозиції.
9.3. Еластичність пропозиції.
9.4. Перехресна еластичність пропозиції.
Розглянемо фактори, що впливають на поведінку підприємства при прийнятті рішення щодо обсягу продукції, який пропонуватиметься для продажу на ринку.
Пропозиція (S) це кількість товару, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певних умов. Обсяг (величина) пропозиції (Qs) це кількість товару, яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних умов.
На пропозицію, як і на попит, впливають цінові та нецінові фактори, тобто у загальному випадку пропозиція є функцією багатьох факторів. Залежність пропозиції від факторів, що впливають на неї, виражає функція пропозиції
QSX = f (PX, PY, PZ, K, П, З, С, ...), (9.1)
де QSX обсяг пропозиції товару Х за одиницю часу; РХ ціна товару Х; РY ціни альтернативних (які можуть вироблятися з тих самих ресурсів) товарів; РZ ціни на ресурси; К технологія, використовувана при виробництві товару; П податки і дотації; З стабільність законодавства та визначеність правового поля; С специфічні фактори (кліматичні умови, зміна моди, психологічна мотивація тощо); ... інші можливі фактори (структура ринку, очікування щодо майбутніх економічних умов).
Вважаючи вплив нецінових факторів незмінним, встановимо залежність пропозиції від ціни: QSX = f (PX) так званий закон пропозиції. Закон пропозиції визначає, що чим вища ціна товару, за інших незмінних умов, тим більше стимулюються виробництво і продаж саме цього товару. Відповідний графік крива з додатним тангенсом кута нахилу (рис. 9.1).
Зміна ціни (від Р1 до Р2) спричиняє зміну обсягу пропозиції. Рух відбувається вздовж кривої пропозиції. На відміну від цього, зміна нецінових факторів обумовлює зміну пропозиції. Крива пропозиції зміщується праворуч, якщо вона зростає, і ліворуч у противному разі (рис. 9.2).

13 EMBED Word.Picture.8 1415 13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 9.1. Крива пропозиції Рис. 9.2. Зміна пропозиції
Еластичність пропозиції характеризує реакцію виробника на коливання ціни товару, що ним виробляється. Коефіцієнт прямої еластичності пропозиції від ціни ЕS показує, на скільки процентів зміниться обсяг пропозиції товару за зміни ціни на 1%:
13 EMBED Equation.2 1415. (9.2)
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 9.3. Еластичність пропозиції

Коли ЕS = 0, пропозиція не реагує на зміну ціни (на рис. 9.3 це зображено вертикальною прямою).
Співвідношення ЕS = ( означає, що нескінченно мале збільшення ціни призведе до безмежного росту обсягу пропозиції або до повного її зникнення при зменшенні ціни. У разі ЕS < 1 пропозиція вважається нееластичною, тобто коливання ціни товару не викликає помітного зменшення (збільшення) обсягу випуску товару. Якщо ES > 1, то пропозиція еластична.
Фактори, що впливають на еластичність пропозиції:
мобільність товаровиробника, гнучкість і рівень завантаження виробничої потужності підприємства;
характер застосовуваної технології;
можливості мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел накопичення;
фактор часу. Пропозиція реагує на зміну ціни зазвичай з певним часовим лагом. Тому еластичність пропозиції тим вища, чим більше часу має виробник для зміни обсягу пропозиції.
Перехресна еластичність пропозиції – це зміна пропозиції в залежності від зміни ставки відсотку на капітал, рівня зарплати, цін на сировину, матеріали, енергоносії тощо.
Перехід від індивідуальної до галузевої, або ринкової, пропозиції може відбуватися шляхом горизонтального додавання (рис. 9.4) або через множення обсягу пропозиції товару найбільш типового продавця на загальну кількість продавців на ринку.
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 9.4. Індивідуальна та ринкова пропозиція

Запитання для самоконтролю:
1. Що таке „пропозиція»? Закон пропозиції. Форми представлення пропозиції: аналітична, таблична та графічна.
2. Які фактори впливають на пропозицію? Що відбувається з лінією пропозиції, якщо діє кожен з них?
3. У чому різниця між термінами „зміни обсягу пропозиції” та „зміни в пропозиції”? Наведіть приклади причинно-наслідкових зв’язків.
4. Фактори, що впливають на еластичність пропозиції.
5. Що означають поняття „абсолютно еластична пропозиція” та „абсолютно нееластична пропозиція”? Якого вигляду набуває крива пропозиції в цих випадках.

Проблемні запитання:
1. У чому полягає різниця між зміною пропозиції та обсягу пропозиції?
2. Перехресна еластичність пропозиції та вплив її на стратегію товаровиробника.





Тема 10. Ринок досконалої конкуренції

Програмні питання:
10.1. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики.
10.2. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага.
10.3. Рівновага підприємства та галузі у короткостроковому періоді.
10.4. Ринок досконалої конкуренції у довгостроковому періоді.
Виробники товарів пропонують свою продукцію на ринку, де вони взаємодіють з іншими виробниками, споживачами та іншими суб'єктами ринкових відносин. Умови взаємодії учасників і ціноутворення на ринках залежать від типу ринкової структури.
Досконала конкуренція це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:
дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання продукції, внаслідок чого кожний з них самотужки не може вплинути на ціну (атомістичність ринку);
однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є однаковою, немає різниці у транспортних витратах, немає збиткових послуг та особистих зв'язків між постачальниками та покупцями), інакше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність;
прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси;
відсутність вхідних і вихідних бар'єрів до ринку.
Отже, на ринку досконалої конкуренції існує дуже велика кількість продавців і покупців, інтереси яких в узагальненому вигляді представлені ринковим попитом і ринковою пропозицією. На графіку відповідні криві перетинаються в точці рівноваги попиту і пропозиції.
Ринкова рівновага це ситуація, за якої наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Стану ринкової рівноваги відповідають певні значення рівноважної ціни та рівноважної кількості товару (рис. 10.1.).
Як видно з графіка, встановлення ціни більшої за рівноважну (Р1 > РЕ) призводить до появи надлишку товару, а ціни нижчої за рівноважну (Р1 < РЕ) до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівноваги приводить у дію ринковий механізм, який, за інших незмінних умов, повертає ринок у рівноважний стан.
Рис.10.1.Ринкова рівновага
Вихід ринку зі стану рівноваги відбувається під впливом чинників, що зумовлюють як зміну попиту чи пропозиції, так і одночасну одно- чи різноспрямовану їх зміну (рис. 10.2).
При цьому змінюється як рівноважна ціна, так і рівноважна кількість товару.
За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний лише пристосуватися до ринкової ціни і виступає як «рrісе-tакеr», тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична. Це означає, що обсяг товарів, який споживачі мають намір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або малим за певного рівня ціни на товар. Тобто обсяг попиту може дорівнювати Q1, Q2, Q3,... за рівноважної ринкової ціни РЕ (рис. 10.3).


Рис. 10.2. Вплив зміни попиту та пропозиції на стан рівноваги, рівноважну ціну
та рівноважну кількість товару на ринку.






Рис. 10.3. Лінія попиту підприємства в Рис. 10.4. Попит, середній, граничний
умовах досконалої конкуренції та загальний дохід підприємства
При цьому середній виторг підприємства АR, його граничний виторг МR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою попиту. Загальний виторг ТR збільшується зі збільшенням випуску продукції (рис. 10.4.).
За умов будь-якої ринкової структури підприємство намагається максимізувати свій прибуток, вибираючи для цього відповідний обсяг виробництва. Для визначення максимального значення функції прибутку використовуються методи диференціального обчислення. Нехай функція прибутку має вигляд:
П = TR – TC (10.1)
Тоді її максимум буде досягнуто за умови:
13 EMBED Equation.3 1415= 0
тобто МR-МС = 0, або МR = МС (10.2)
Отже, особливістю ринку досконалої конкуренції є те, що окреме підприємство для максимізації свого прибутку повинно виконувати умови подвійної рівності
МR= МС = Р (10.3)
За інших рівних умов підприємство для встановлення максимуму свого прибутку може використовувати два порівняльні методи: за першим порівнюються величини загального виторгу і загальних витрат, за другим зіставляються граничні величини виторгу та витрат (рис. 10.5).

Рис. 10.5. Вибір обсягу виробництва за критерієм максимуму прибутку:
а зіставлення загального виторгу і загальних витрат;
б порівняння граничного виторгу і граничних витрат
У довгостроковому періоді всі види витрат фірми є змінними, фірма може змінити масштаб виробництва, прийняти рішення вийти з галузі, тобто припинити виробництво, або увійти в галузь, тобто розпочати виробництво. Внаслідок вільного входу та виходу фірм їх число в конкурентній галузі змінюється.
Оптимальний обсяг випуску, що максимізує прибуток у довгостроковому періоді, визначається за двоетапною процедурою. На першому етапі фірма обирає оптимальний обсяг виробництва, для якого ціна буде дорівнювати довгостроковим граничним витратам: 13 EMBED Equation.3 1415. На другому етапі фірма вирішує, чи функціонувати їй взагалі. Для цього потрібно проаналізувати, з яким результатом може випускатись оптимальний обсяг.
На рис. 10.6 зображені криві короткострокових і довгострокових граничних і середніх витрат. За ціною 13 EMBED Equation.3 1415 фірма в короткостроковому періоді розширює виробництво до обсягу 13 EMBED Equation.3 1415, для якого 13 EMBED Equation.3 1415. При цьому фірма має можливість максимізувати економічний прибуток в сумі, що відповідає площі прямокутника 13 EMBED Equation.3 1415. В точці 13 EMBED Equation.3 1415 встановлюється короткострокова рівновага.
Якщо менеджери фірми вважають, що ринкова ціна тривалий період залишатиметься на рівні 13 EMBED Equation.3 1415, то обсяг випуску розшириться до 13 EMBED Equation.3 1415, де виконується умова максимізації прибутку 13 EMBED Equation.3 1415. Нова рівновага в точці 13 EMBED Equation.3 1415 настає на ефективнішому масштабі виробництва. Тут граничний прибуток зростає від 13 EMBED Equation.3 1415 до 13 EMBED Equation.3 1415, а загальна сума економічного прибутку – до величини прямокутника 13 EMBED Equation.3 1415. Досягнута довгострокова рівновага в точці 13 EMBED Equation.3 1415 буде також і короткостроковою, тому що великий надприбуток може привабити нові фірми, на ринку з’явиться надлишок товарів і ціна впаде.
Зниження ціни змусить фірму скорочувати виробництво доти, доки обсяги випуску не досягнуть 13 EMBED Equation.3 1415, де в точці 13 EMBED Equation.3 1415 виконується умова 13 EMBED Equation.3 1415. Тут ціна стає рівною також і довгостроковим середнім витратам: 13 EMBED Equation.3 1415. Це означає, що фірма потрапила у стан беззбитковості. Обсяг 13 EMBED Equation.3 1415 є оптимальним, тому що забезпечує нормальний конкурентний прибуток, достатній для того, щоб утримати фірму в даній галузі як завгодно довго. Будь-яке відхилення від 13 EMBED Equation.3 1415 погіршує положення фірми за ціни 13 EMBED Equation.3 1415, тому що вона стає збитковою. Отже, рівновага фірми в точці 13 EMBED Equation.3 1415 з обсягом 13 EMBED Equation.3 1415 і ціною беззбитковості 13 EMBED Equation.3 1415 є рівновагою довгострокового періоду.
Коли ринкова ціна падає нижче ціни беззбитковості, економічний прибуток стає від’ємним, і якщо менеджери не сподіваються швидко покращити становище фірми, тоді потрібно розглянути можливість виходу фірми з галузі. У довгостроковому періоді фірма не може працювати, якщо не відшкодовує всіх витрат виробництва 13 EMBED Equation.3 1415.
Стратегія довгострокового функціонування фірми на ринку:
обрати обсяг випуску, для якого 13 EMBED Equation.3 1415;
вступити на ринок, якщо 13 EMBED Equation.3 1415;
вийти з ринку, якщо 13 EMBED Equation.3 1415.
Довгострокова рівновага конкурентного ринку пов’язана з переливом інвестиційного капіталу із галузі в галузь, і досягається, коли настає галузева рівновага. Сигналом, який спонукає будь-яку фірму до входження в галузь, або надає інформацію про недоцільність перебування в галузі, слугує прибуток, який забезпечується рівноважною ринковою ціною. Дослідження процесу встановлення довгострокової рівноваги в конкурентній галузі виявило феномен, який дістав назву парадоксу прибутку.

Запитання для самоконтролю:
1. Сформулюйте характерні риси ринку досконалої конкуренції.
2. Якими є відомі Вам методи визначення умов максимізації прибутку?
3. Ринкова рівновага попиту і пропозиції та її зміни під впливом різних факторів.
4. Вплив різних факторів на зміну рівноважного обсягу та рівноважної ціни.
5. Чи завжди можливе встановлення рівноваги між попитом і пропозицією? Поясніть за допомогою прикладів, проілюструйте графічно.
6. Наслідки державного регулювання ціноутворення для конкурентного підприємства та галузі.

Проблемні запитання:
1. У чому полягають відмінності між ринковим попитом та попитом для конкурентного виробника?
2. Які недоліки має ринок досконалої конкуренції?
3. Чи вірно, що для отримання максимального прибутку необхідно продати максимально велику кількість продукції.
4. Чи перешкоджають патенти, ліцензії та авторські права конкуренції? Якщо так, то чи повинні такі обмеження мати місце в економіці?

Тема 11. Монопольний ринок

Програмні питання:
11.1. Модель чистої монополії та ї характеристика.
11.2. Монопольний ринок у короткостроковому періоді.
11.3. Монопольний ринок у довгостроковому періоді.
11.4. Особливості функціонування реальних монополізованих ринків.
Монополія являє собою ринкову структуру, яка характеризується наявністю одного продавця та багатьох покупців, відсутністю близьких замінників для даного товару, існуванням бар'єрів для входу конкурентів на ринок. Відповідно, підприємство в умовах монополії зветься монополістом, а ринок, на якому діє монополіст, монопольним ринком.
В умовах чистої монополії галузь складається з одного підприємства, тобто поняття «підприємство» і «галузь» стають тотожними. Крива попиту на продукт «чистого монополіста» є одночасно кривою ринкового попиту, що завжди має від'ємний тангенс кута нахилу (рис.11.1).
Монополіст, на відміну від конкурентної фірми («рrісе-tакеr») є «шукачем ціни» (рrісе-mакеr), оскільки він не приймає ринкову лінію попиту як задану, а сам встановлює ціну та обсяг виробництва, бо має дуже сильну ринкову владу.
Умовами встановлення та утримання монопольної влади є бар'єри для вступу конкурентів до галузі, тобто обмеження, які запобігають появі додаткових продавців на монопольному ринку, а саме:
виключні права;
патенти, авторські права, ліцензії;
власність на всю пропозицію виробничого фактора;
ефект масштабу великого виробництва тощо.
Монополіст максимізує прибуток, випускаючи таку кількість продукції, за якої граничний виторг дорівнює граничним витратам (МR = МС). Що ж до ціни, яку править монополіст, то вона визначається висотою кривої попиту в точці випуску, що дає максимум прибутку. Така ціна завжди вища за граничні витрати, тобто Р > МС (рис.11.2).
Еластичність попиту на продукт (навіть коли на ринку діє лише один продавець цього продукту) впливає на ціну монополіста. Маючи інформацію щодо еластичності попиту ЕD, а також дані, що характеризують граничні витрати монопольного виробника, можна обчислити ціну продукції Р за формулою:
P = 13 EMBED Equation.3 1415. (11.1)



У довгостроковому періоді монополіст, так само, як і конкурентна фірма, виробляє продукцію лише тоді, коли окупає всі сукупні витрати. Монополія обирає найбільш прибуткові масштаби виробництва для свого перспективного розвитку. При цьому вона орієнтується на довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на продукцію.
На рис. 11.3 зображені варіанти розвитку фірми з відповідними короткостроковими кривими середніх і граничних витрат, а також нанесені криві довгострокових середніх і граничних витрат 13 EMBED Equation.3 1415 і 13 EMBED Equation.3 1415. Короткострокова рівновага монополії може встановлюватись у точках 13 EMBED Equation.3 1415 і 13 EMBED Equation.3 1415.
Кращим варіантом розвитку буде стан рівноваги 13 EMBED Equation.3 1415, який одночасно є коротко- і довгостроковою рівновагою, оскільки в точці а перетинаються криві граничного виторгу і граничних витрат коротко – і довгострокового періоду:

13 EMBED Equation.3 1415. (11.2)
Монополія завжди може вибрати з усіх варіантів розвитку такий, який принесе їй найбільший прибуток. Закономірним є те, що рівноважна ціна 13 EMBED Equation.3 1415 і в довгостроковому періоді перевищує довгострокові середні і граничні витрати: 13 EMBED Equation.3 1415.
Для монополії не властивий парадокс прибутку. Завдяки бар’єрам входження в галузь монополія і в довгостроковому періоді зберігає економічний прибуток.
Порівняно з досконалою конкуренцією монополіст, максимізуючи прибуток, намагається виробити менший обсяг продукції і встановити вищу ціну на свій товар. Шкоду від монополії складають чисті втрати суспільства від того, що монополіст не досягає ефективного обсягу випуску. Крім того, монополіст перерозподіляє на свою користь частину доходів споживачів. У деяких випадках монополіст може здійснювати цінову дискримінацію встановлювати різні ціни на той самий продукт для різних покупців.
Економічні умови здійснення цінової дискримінації:
- продавець повністю контролює виробництво та ціноутворення товару на всіх сегментах ринку;
- продавець здатний відокремлювати різні та стійкі групи покупців з різною еластичністю попиту;
- покупці не мають бажання та умов перепродавати придбану продукцію іншим покупцям.
Графічну ілюстрацію цінової дискримінації щодо двох груп покупців наведено на рис. 11.4.
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 11.4. Графічна ілюстрація цінової дискримінації щодо двох груп покупців

Якщо монополія встановлює різну ціну для кожного покупця, то це означає, що вона здійснює досконалу цінову дискримінацію, або впроваджує ідеальну диверсифікацію цін.
Класифікацію видів цінової дискримінації, представлено в табл. 11.1.



Таблиця 11.1
Основні види цінової дискримінації
Вид дискримінації
Класифікаційна ознака
Приклади

Просторова
Територіальна диференціація покупців
Демпінгові ціни Цінові пояси та зони. Ціни офшорних зон Сільські та міські ціни і тарифи

Часова
Час придбання товарів або послуг
Денні та нічні ціни. Сезонні ціни

Товарна
Мета придбання товарів або послуг
Тарифи на виробниче або споживче використання енергії


Обсяг придбання
Оптові та роздрібні ціни і тарифи


Якість товарів
Надбавки та знижки за якість, сортність тощо


Торговельна марка
Ціни на продукцію всесвітньо відомих і невідомих фірм

Персональна
Рівень доходів покупців
Магазини для бідних і багатих покупців


Статус покупця
Знижка для постійних покупців. Знижка для першого покупця (почин). Ціни для співробітників фірми


Соціальний статус покупця
Ціни для дітей, студентів, дорослих тощо

Отже, в умовах монополії об'єктивно існує тенденція до обмеження обсягів виробництва і до підвищення цін. Рівночасно, монополізація завжди пов'язана з масштабами виробництва, що приводить до зниження середніх витрат у цілому і до економії ресурсів.
Тому антимонопольна політика уряду визначається таким чином, щоб запобіжні засоби щодо проявів антиконкурентної поведінки не стримували ефективне використання великих масштабів виробництва.
Слід зауважити, що у довгостроковому періоді всі монополії можуть вважатися відкритими, оскільки конкуренція може виникнути у зв'язку із появою товарів-субститутів, нововведеннями, зміною технології та іншими ринковими умовами.

Запитання для самоконтролю:
1. Які характерні ознаки монопольного ринку? У чому полягає монопольна влада?
2. Які основні різновиди монополій Вам відомі?
3. Які особливості монопольного ціноутворення? У чому полягає суть цінової дискримінації?
4. Короткострокова монопольна рівновага.
5. Які існують бар’єри для вступу до галузі?
6. Які, на Вашу думку, „плюси” і „мінуси” стратегії цінової дискримінації на прикладі діяльності авіакомпанії, що встановлює різні ціни на квитки для різних категорій авіапасажирів?

Проблемні запитання:
1. Чим є монополія для суспільства „злом” чи „благом”? Хто виграє і хто програє в результаті встановлення монополії?
2. Державне регулювання діяльності монопольних підприємств в Україні.

Тема 12. Олігополія

Програмні питання:
12.1. Основні ознаки олігополії.
12.2. Теоретичні моделі олігополії.
12.3. Особливості організації олігополістичного ринку.
12.4. Ефективність олігополії.

Олігополістична структура ринку посідає проміжне місце між монополією та монополістичною конкуренцією, тому деякі її ознаки не мають однозначного тлумачення, а саме:
на ринку діє невелика кількість підприємств;
окреме підприємство може пропонувати на ринку однорідний або диференційований продукт;
підприємства мають неоднакову ринкову владу;
вступ до галузі ускладнений через різні бар'єри;
може мати місце нецінова конкуренція.
Але головна риса олігополістичного ринку загальна взаємозалежність його учасників. Кожний олігополіст при визначенні лінії своєї економічної поведінки повинен враховувати поведінку як споживачів продукції, так і конкурентів, оскільки їх реакція на його дії може бути неоднозначною. Тому не існує загальної універсальної теорії олігополії. Моделі поведінки фірм при олігополії досить різноманітні і виходять з різних підходів щодо сценаріїв стратегічної поведінки фірми способів конкурентної боротьби і взаємодії із суперниками в умовах прагнення до максимальних прибутків. Розглянемо найбільш поширені моделі олігополії на прикладі дуополістичної структури ринку.
Дуополія це ринкова структура, за якої пропозиція представлена лише двома постачальниками.
Першим, хто змоделював поведінку дуополістів, які враховують особливості ринкової позиції конкурента, його ринкову владу, був Г. фон Штакельберг. Власне, якщо в моделі дуополії враховувати економічну силу конкурентів, а вона може бути або однаковою, або ні, то можливі такі чотири ситуації:
перший продавець є лідером і встановлює ринкову ціну, а другий аутсайдером, який підпорядковує свої дії поведінці лідера;
другий продавець виступає лідером, а перший займає залежну позицію;
обидва продавці намагаються бути лідерами і проводити незалежну ринкову політику;
обидва продавці на ринку пасивні й пристосовуються до дій співучасника.
Історично першою була змодельована четверта ситуація, відома в теорії мікроекономіки як модель дуополії Курно. Пізніше з'явилася модель дуополії Бертрана. Сутність цих моделей зводиться до того, що кожний з продавців визначає свій обсяг виробництва (модель Курно) або ціну товару (модель Бертрана) залежно від аналогічних параметрів, які встановлює інший співучасник ринку. Очевидно, що така пасивність дуополістів не може існувати довгостроково і рано чи пізно визначиться лідер та аутсайдер певного ринку.
Модель третьої з розглянутих вище ситуацій відома в мікроекономічній теорії як олігополістичне рішення Боулі. Розвиток цієї ситуації призводить до порушення ринкової рівноваги та до перевиробництва, в результаті чого або розпочинається цінова війна, де буде один переможець, або учасники дійдуть певної згоди. І в тому, і в іншому випадку створюються реальні передумови для монополізації даного ринку.
У цілому, розгляд усіх чотирьох ситуацій дає підстави стверджувати, що в результаті процесів навчання учасників і накопичення ринкового досвіду ними усвідомлюється неминучість розшарування дуополістів, а загалом олігополістів, за рівнем ринкової влади для збереження олігополістичної структури. Процеси розшарування кінець-кінцем призводять до встановлення жорсткого співвідношення між ціною лідера (лідерів) і ціною аутсайдерів та односпрямованості цінових змін у майбутньому. Певним станам еволюційного процесу ринкової поведінки олігополістів відповідають моделі Феллнера (модель об'єднання олігополістів), Свізі (модель ламаної кривої попиту), Хойсса (політика жорсткого співвідношення цін).
В аналізі олігополістичних ситуацій застосовуються положення та методи теорії ігор. Теорія ігор це наука, яка за допомогою математичних методів досліджує поведінку індивідів у відповідних ситуаціях, пов'язаних з прийняттям рішень. Різні види ігор можна класифікувати за певними ознаками:
за числом гравців (ігри з двома, трьома і більше учасниками);
за кількістю стратегій (скінченні й нескінченні ігри);
за властивостями платіжної функції (ігри з нульовою та ненульовою сумою);
за характером попередньої домовленості (кооперативні та некооперативні ігри).
Певна ситуація на олігополістичному ринку може моделюватися та досліджуватися відповідною грою. Об’єктивно існуюча взаємозалежність олігополістів визначально впливає як на зміст процесу навчання учасників даного ринку («квазіпереговори» за Феллнером), так і на еволюцію внутрішньогалузевої організації. Олігополісти повинні вирішувати, чи варто їм агресивно конкурувати, намагаючись захопити більшу частку ринку за рахунок конкурента, чи «співпрацювати» і конкурувати більш пасивно, співіснуючи зі своїм конкурентом, задовольняючись своєю часткою і домовляючись щодо спільних ринкових дій. Тобто олігополія створює сприятливі передумови для організації даного ринку за змовою. Змова наявна, коли підприємства галузі досягають очевидної (відкритої чи відслідковуваної) або прихованої (таємної чи мовчазної) згоди щодо фіксування цін і спільної цінової політики, поділу ринку (квотування) або інших способів обмеження конкуренції між собою. Зумовлений змовою контроль над ціною та певна спільна ринкова влада дає змогу олігополістам зменшити невизначеність, збільшити прибутки і навіть перешкодити вступу до галузі нових конкурентів.
Щодо питання економічної ефективності олігополії існують різноманітні погляди. Багато західних економістів (Шумпетер, Гейлбрейт) вважають, що лише великі фірми, які володіють значними фінансовими, технічними, інтелектуальними ресурсами, здатні забезпечити науково-технічний прогрес. Їх опоненти доводять, що численні винаходи були зроблені на дрібних фірмах і навіть окремими винахідниками самостійно. Існує також думка, що олігополія, з точки зору суспільства, навіть гірша за монополію, оскільки остання підлягає державному регулюванню, а за олігополії лише утворюється видимість конкуренції.
Проте олігополія найпоширеніша ринкова структура сучасної економіки в розвинутих країнах. Найвагомішою причиною її існування є наявність ефекту масштабу, що обумовлює зниження довгострокових середніх витрат виробництва. В умовах олігополії мінімально ефективний розмір фірми має бути досить значним, адже за даного обсягу споживчого попиту достатня ефективність галузі може бути досягнута лише малою кількістю великих підприємств.

Запитання для самоконтролю:
1. Назвіть загальні риси олігополістичних ринків. Охарактеризуйте бар’єри до вступу в олігополістичну галузь.
2. Охарактеризуйте олігополістичну взаємозалежність.
3. В якому випадку на олігополістичному ринку можлива цінова війна?
4. Дайте загальну характеристику ціноутворення в умовах олігополістичного ринку.
5. Олігополія з погляду теорії ігор.

Проблемні запитання:
1. Розкрийте механізм прибутковості та збитковості підприємства у короткостроковому періоді.
3. Розкрийте поняття надлишкової виробничої потужності і її наслідки для виробництва.
4. Які засоби державної політики використовуються для регулювання олігополістичного ринку? Чи завжди таке регулювання потрібно і вигідно з точки зору суспільного добробуту?
5. Які, на Вашу думку, економічні наслідки олігополії?
Тема. 13. Ринок монополістичної конкуренції

Програмні питання:
13.1. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.
13.2. Модель поведінки підприємства-монополістичного конкурента.
13.3. Нецінова конкуренція.
13.4. Ефективність монополістичної конкуренції.

Монополістична конкуренція тип ринку, на якому діє велика кількість невеликих постачальників, що конкурують між собою за продаж диференційованого товару. Можна сформулювати такі ознаки монополістичної конкуренції:
На ринку існує відносно велика кількість продавців, кожен з яких задовольняє невелику частку ринкового попиту;
Товар кожного підприємства є недосконалим замінником товару, що реалізується іншими учасниками даного ринку, тобто товар є диференційованим. Диференціація може бути як за якісними ознаками, так і за розбіжностями в рекламі, іміджі підприємства, що дає змогу продавцеві мати певну міру монопольної влади у своєму ринковому сегменті;
Продавці при встановленні цін і визначенні обсягів продажу своїх товарів не враховують реакцію конкурентів. Малоймовірно, щоб якийсь конкурент зазнав збитків або втратив значну частку ринку при зменшенні будь-яким підприємством продажної ціни, оскільки він виробляє диференційований товар, на який є досить сталий попит;
Ринок має відносно невисокі вхідні та вихідні бар'єри.
Крива попиту на товар підприємства має від'ємний тангенс кута нахилу (на рис. 13.1 D2D2).
Попит на продукцію підприємств не є, як за умов досконалої конкуренції, абсолютно еластичним (D1D1), але його еластичність вища, ніж за умов монополії (D3D3).















Для визначення обсягів випуску продукції, що максимізують прибуток або мінімізують збитки (короткостроковий період), підприємство - монополістичний конкурент повинно провести такий самий сукупний або граничний аналіз, як і за умов інших ринкових структур. Обсяг оптимального випуску та відповідна ціна визначаються за правилом: МR = МС. Точка Емк ( Qмк, Рмк ) на лінії попиту ( рис. 13.2 ) відповідає умовам короткострокового періоду, точка В відображає стан довгострокової рівноваги.
Якщо монополістично конкурентні підприємства одержують економічний прибуток, то це спонукатиме нові підприємства до вступу в галузь, що зменшить попит на продукцію окремого підприємства й обмежить його граничний виторг. Тому галузь не може знаходитися у стані рівноваги, поки підприємства можуть встановлювати ціни на товар більші за середні загальні витрати при випуску, що максимізує прибуток.
За довгострокової рівноваги крива попиту на товар будь-якого підприємства в галузі є дотичною до кривої середніх витрат у довгостроковому періоді. Вільний вступ до ринку веде до того, що кожне підприємство одержує тільки нормальний (нульовий економічний) прибуток (рис. 13.2, в).




Цей процес може відбуватися й у зворотному напрямку, якщо підприємства не можуть відшкодувати свої економічні витрати і зазнають збитків.
Чи є ринковий механізм монополістичної конкуренції ефективним? Щодо використання ресурсів ні, оскільки виробництво здійснюється не з мінімальними витратами (рис.13.2, в): обсяг виробництва Qмк не досягає величини Q1 де середні загальні витрати підприємства мінімальні. Але якщо оцінювати ефективність стосовно задоволення потреб споживачів, то різноманітність товарів, яка відповідає потребам людей, є для них більш прийнятною, ніж одноманітна продукція за нижчими цінами і в значному обсязі.

Запитання для самоконтролю:
1. У чому полягає сутність моделі монополістичної конкуренції?
2. Ознаки та розповсюдження монополістичної конкуренції.
3. Чим диференційована продукція відрізняється від стандартизованої? Які переваги вбачає в такій продукції споживач?
4. Вибір ціни та обсягу виробництва підприємства за умов монополістичної конкуренції.
5. Що означають дві криві попиту на ринку монополістичної конкуренції?

Проблемні запитання:
1. Порівняльна оцінка ефективності ринків монополістичної та досконалої конкуренції.
2. Чи завжди підприємство на ринку монополістичної конкуренції має додатний економічний прибуток?
3. Чи є ринок монополістичної конкуренції ефективним? Які ознаки неефективності притаманні цьому ринку?
Тема 14. Утворення похідного попиту

Програмні питання:
14.1. Похідний попит. Взаємозв’язок ринків продуктів і факторів виробництва.
14.2. Похідний попит за досконалої конкуренції на ринку товарів.
14.3. Монопольний похідний попит.
14.4. Похідний попит та принцип оплати факторів.

Поведінка суб’єктів ринку та споживачів вивчалася у попередніх частинах курсу на ринку продуктів. Попит на продукти пов’язувався з максимізацією корисності їх для споживачів, а пропозиція з максимізацією прибутку виробників. Пропозиція споживчих благ надходила від підприємств, а попит утворювали домогосподарства. На ринку факторів виробництва (ресурсному ринку) їх ролі принципово змінюються: первинні фактори виробництва (праця, капітал, земля) пропонуються домогосподарствами та іншими суб’єктами ринку, а попит на них утворюється підприємствами.
Така зміна веде до того, що на ринках факторів виробництва індивідуальна пропозиція виводиться з максимізації функції корисності, а індивідуальний попит з максимізації прибутку (або іншої цільової установки) виробника.
Підприємство, виявляючи попит на фактори виробництва, прагне максимізувати корисність від їх використання, що виявлятиметься у прирості прибутку. Така цільова функція реалізується на ринку благ і тому попит на ресурси є похідним попитом, залежним від попиту на кінцевий продукт підприємства.
За визначення додаткового обсягу споживання кожного з факторів виробництва потрібно зіставляти їх результативність і витрати на придбання. Для цього використовується інструментарій теорії виробництва. Додаткову кількість виробленого продукту в результаті використання додаткової одиниці додаткового фактора називають виторгом від граничного продукту. Він обчислюється як добуток граничного продукту фактора виробництва і граничного виторгу від продажу додаткової одиниці продукту. Так, виторг від граничного продукту праці дорівнює
MRPL = (MPL) (MR) (14.1)
де MRPL граничний виторг від граничного продукту праці, грош. од.; MPL граничний продукт праці, натур. од.; MR граничний виторг від продажу продукту, грош. од.
За умов досконалої конкуренції, оскільки ціна продукту дорівнює граничному виторгу, цей вираз спрощується:
MRPL = (MPL)P, (14.2)
де Р ціна продукту, грош. од.
Зміна витрат, викликана залученням додаткової одиниці фактора виробництва, називається граничними факторними витратами. Цей показник обчислюється за формулою
MRCL = (MPL) (MC), (14.3)
де MRCL граничні факторні витрати, грош. од.; МС граничні витрати виробництва продукту із залученням додаткової одиниці і-го фактора, грош. од.
На досконало конкурентному ринку величини MRC будуть однаковими для всіх одиниць фактора виробництва, що залучаються, і дорівнюватимуть ціні одиниці фактора PL. Умовою максимізації прибутку товаровиробником є залучення такої кількості фактора виробництва, за якої виконується рівність
MRCL = MRPL. (14.4)
У такому випадку умовою максимізації прибутку виробника стає виконання рівності
PL = MRPL (14.5)
Зазначені умови можна сформулювати так, щоб вони відповідали правилу найменших витрат для вибору факторів виробництва, а саме: прибутки максимізуються у тому випадку, коли граничний продукт на грошову одиницю витрат фактора виробництва зрівнюється для кожного фактора:
MPL / PL = MPK / PK = ... = MPN / PN ; (14.6)
MRPL / PL = MRPK / PK = ... = MRPN / PN. (14.7)
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 14.1. Рішення підприємства про наймання праці в умовах досконалої конкуренції
Правило залучення (наймання) факторів виробництва безпосередньо веде до функції похідного попиту виробника на кожен з факторів. Визначення функціональної залежності між кількістю одиниць фактора та його ціною за інших однакових умов здійснюється знаходженням відповідності між ціною ресурсу PL та його виторгом від граничного продукту. Звідси: лінія MRPL є лінією попиту виробника на ресурс (рис. 14.1).
Крива попиту на ресурс з боку виробника показує, як змінюється обсяг потрібних виробнику послуг ресурсу за зміни цін на ці послуги і незмінних заданих чинниках, що впливають на попит. Виробник, що максимізує прибуток і купує трудові послуги за кожною можливою ставкою заробітної плати на конкурентному ринку, коригує обсяг своєї потреби в них доти, поки для кожної можливої ставки заробітної плати не буде виконана умова (14.5). Для виявлення кількості одиниць праці, якої потребує виробник за будь-якого рівня заробітної плати, ставку вибраної заробітної плати (скажімо, PL* на рис. 14.1) слід співвіднести з кількістю одиниць праці (L* на рис.14.1) за допомогою лінії MRPL.
Між заробітною платою і кількістю найманих працівників існує обернений зв’язок. Це наслідок зниження граничного продукту праці в міру використання все більшого обсягу ресурсу (у короткостроковому періоді). Крива попиту на ресурс має низхідний характер.
Зміна ціни ресурсу веде як до ефекту випуску, так і до ефекту заміщення. Ефект заміщення полягає у тому, що виробник замінює більш дешевим ресурсом відносно більш дорогий ресурс. Ефект випуску полягає в тому, що виробник збільшує випуск продукції, якщо ціна ресурсу знижується, і зменшує його, якщо ціна ресурсу збільшується.
Попит на ресурс визначається не лише його ціною, але й іншими чинниками: попитом на продукцію підприємства; ціною та обсягом ресурсів-замінників і доповнюючих ресурсів; технологічними змінами, що впливають на граничний продукт ресурсу. Зміни у попиті виробника на ресурси, що відбуваються під впливом нецінових детермінант, ведуть до змін в умовах попиту, що графічно ілюструється зміщенням лінії попиту на ресурс праворуч або ліворуч відносно вихідного положення.
Галузевий попит на ресурс складається з обсягів попиту окремих виробників як сума їх значень за кожної можливої ціни. За умов досконалої конкуренції вплив окремого виробника на ціну продукції може проявитися лише в одночасній та односпрямованій зміні попиту на ресурс. Це явище можна простежити у такому порядку: зниження ринкових ставок заробітної плати
· збільшення обсягу попиту на ресурс кожного виробника
· збільшення галузевого попиту на працю
· збільшення пропозиції на ринку продукції
·
·зниження рівноважної ціни продукції
·
·зниження виторгу від граничного продукту праці
· зниження попиту на працю.
Чутливість виробників до зміни ціни на ресурс аналізується за допомогою коефіцієнта еластичності, що обчислюється як відношення процентної зміни попиту на ресурс до процентної зміни його ціни. Наприклад, еластичність попиту на працю за заробітною платою становить:
EL = (
·L / L) /
·
·W / W), (14.8)
де L кількість праці, од.; W галузева ринкова ставка заробітної плати, грош. од.
Основними чинниками еластичності попиту на ресурс є:
цінова пряма еластичність попиту на продукт (чим еластичнішим є попит на продукт, тим еластичнішим є попит на ресурс);
технічні можливості заміни ресурсу іншим (чим вони більші, тим еластичнішим є попит на ресурс);
еластичність пропозиції інших ресурсів, що використовуються в галузі (чим еластичнішою є пропозиція ресурсів-субститутів, тим нееластичнішим є попит на ресурс, ціна якого змінюється);
час (попит на ресурс у довгостроковому періоді порівняно з короткостроковим еластичніший).
Ринковий попит на ресурс це сума обсягів попиту на ресурс з боку всіх галузей за відповідною ціною на нього. Цінова еластичність ринкового попиту пов’язана із ціновою еластичністю попиту в кожній з галузей, які утворюють ринок, а також із пропозицією, в якій ресурси використовуються в різних галузях.
Крива пропозиції ресурсів у межах галузі, як правило, висхідна. Проте крива пропозиції для окремого виробника горизонтальна за умови ринкової ціни на ресурси. Це відповідає припущенню, що конкурентна фірма приймає ціну кінцевого продукту як задану навіть за ситуації, коли існує стрімко низхідний попит на продукцію підприємства.
Монопольна влада на ринках готової продукції може вплинути на попит на фактори виробництва. Виробники, які володіють ринковою владою, прагнуть виробляти менше, ніж конкурентні підприємства. В результаті цього їм потрібна менша кількість ресурсів, ніж конкурентним підприємствам. Граничний виторг від додаткового випуску для монополістів менший від його ціни. Це призводить до того, що виторг від граничних продуктів виробничих ресурсів нижчий від вартості їх граничного продукту.
Монопсонія на ринку ресурсів виникає тоді, коли великій кількості неорганізованих працівників, що пропонують працю, протистоїть єдиний покупець підприємство або спілка підприємців. Як тоді, коли продавець має монопольну владу, хоча він не єдиний продавець на ринку, підприємство може володіти ситуацією-монопсонією, навіть конкуруючи з іншими покупцями. Важливо те, що підприємство може чинити вплив на ринкову ціну ресурсу, змінюючи обсяг його купівлі.
Великий наймач у малому місті часто має повну монопсонічну владу.

Запитання для самоконтролю:
1. Ринки факторів виробництва, їх функції в економіці. Яке значення має формування цін на ресурси в ринковій економіці?
2. Поясніть, у чому відмінність чинників, що визначають попит на ресурси, від чинників, що визначають попит на продукти?
3. У чому зміст і значення твердження про те, що попит на ресурси є похідним попитом?
4. У чому різниця між зміною попиту на ресурс та зміною кількості ресурсу, на який пред’явлено попит? Які, зокрема, чинники це визначають?
5. Які чинники визначають еластичність попиту на ресурс?

Проблемні запитання:
1. Споживання факторів виробництва: цілі і обмеження.
2. Особливості поведінки підприємства – покупця на монопсонічному ринку факторів виробництва.
3. Порівняння похідних попитів за монополії та досконалої конкуренції.
4. Функції ринків ресурсів в економіці.



Тема 15. Ринок праці

Програмні питання:
15.1. Загальна характеристика ринку факторів виробництва.
15.2. Попит на працю за умов досконало конкурентного ринку ресурсів.
15.3. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку.
15.4. Ринок праці з недосконалою конкуренцією.

Загальновідомо, що єдиного ринку ресурсів немає, але існує сукупність взаємозв’язаних ринків ринку праці, ринку капіталу, ринку землі тощо. Вивчення кожного з цих ринків розпочинається з аналізу досконалої конкуренції з подальшим розглядом ринкових структур з недосконалою конкуренцією.
Серед усіх економічних ресурсів, використовуваних у виробництві товарів і послуг, найважливішим є праця. Це обумовлено такими обставинами:
суб’єктом ринку праці є практично кожен працездатний член суспільства;
винагорода (заробітна плата) є основною складовою доходу переважної більшості сімей будь-якої країни;
проблеми зайнятості, безробіття, рівня заробітної плати стають об’єктом політичної та економічної боротьби, державної політики.
Для ринку праці характерним є саме вплив на мобільність цього ресурсу неекономічних факторів, але в мікроекономічному моделюванні виходять з їх незмінності хоча б у певний період часу. Єдиним чинником, що впливає на попит і пропозицію праці, залишається заробітна плата, рівень якої, в свою чергу, встановлюється в результаті взаємодії попиту та пропозиції праці.
Термін «заробітна плата» вживається тут у розумінні «ставка заробітної плати», тобто оплата праці за конкретний проміжок часу, а «заробіток» чи «дохід» як величина, що залежить від ставки заробітної плати і кількості відпрацьованого часу. Під ставкою заробітної плати в мікроекономічному аналізі розуміють її реальну (а не номінальну) величину, що відображує рівень цін на ринку товарів і послуг; рівень податків є незмінним.
Досконало конкурентному ринку праці притаманні такі властивості:
у кожній галузі існує значна кількість фірм, що конкурують між собою за право найму того чи іншого працівника;
існує велика кількість працівників певної професії та однакової кваліфікації; кожен з них незалежно один від одного пропонує свої послуги на ринку праці;
ні окрема фірма, ні окремий працівник не спроможний вплинути на рівень заробітної плати, що встановився в галузі.
За умов досконалої конкуренції ціна праці формується як ціна всякого товару. Це означає, що всі працівники отримують однакову зарплату, яка не залежить від того, на якому підприємстві вони працюють, і сприймається підприємством як задана величина. Тому для окремого підприємства пропозиція праці є абсолютно еластичною. Сам рівень зарплати є максимальним, працівник отримує повний продукт праці:
MRC = W (15.1)
де W заробітна плата, грош. од.
Тому граничні витрати підприємства на працю дорівнюють заробітній платі.
Підприємство наймає працівників доти, поки збільшення виторгу перевищує збільшення витрат, або ж:
МRР = MRC = W. (15.2)
Повертаючись до графічного зображення на рис. 15.1, можна визначити, чому дорівнюють сукупні витрати підприємства на зарплату: площі прямокутника OHoEIo.
Праця є своєрідним товаром, оскільки фактично продається не найманий працівник, а його час F, обсяг якого знаходиться в природних межах: 24 години за добу. Враховуючи той факт, що частина цього часу має бути витрачена людиною для відпочинку, тобто відновлення здатності його до праці, робочий час F дорівнює: 24 – Н0, де Н0 вільний час, або дозвілля. За рівня почасової зарплати W денний заробіток працівника (дохід) І0 становитиме
I0 = W(24 – H0) (15.3)
Вибір між працею і дозвіллям окремого працівника досліджується за допомогою інструментарію теорії поведінки споживача (або ж працівника), що проілюстровано на рис. 15.1.
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 15.1. Вибір між працею і дозвіллям
Тут зображено типову ситуацію, у якій рівновага працівника досягається у точці Е. Нахил бюджетного обмеження дорівнює (–W). Працівник максимізує корисність, коли гранична норма заміщення вільного часу доходом дорівнює зарплаті:
MRSHI = W (15.4)
За зміни заробітної плати на вибір працівника впливає як ефект доходу, так і ефект заміщення. З підвищенням зарплати робота стає привабливішою, тобто відмова від кожного часу дозвілля супроводжується збільшенням доходу. Ефект заміщення має той самий напрям зміни, що й робочий час і заробітна плата. Якби ефект заміщення був єдиним результатом зміни в зарплаті, то крива пропозиції праці мала б висхідний характер. Разом з тим зростання доходу підвищує цінність дозвілля як повноцінного блага. Підвищення зарплати викликає ефект доходу, який примушує людину віддавати більше часу дозвіллю. Ефект доходу, таким чином, спрямований протилежно до ефекту заміщення. Він може точно компенсувати ефект від заміщення, тоді пропозиція трудових послуг буде абсолютно нееластичною. Подальше збільшення доходу призводить до того, що послуги праці стають неповноцінним товаром, до того ж і збільшення робочого часу має свої обмеження. Ефект доходу, діючи у напряму, протилежному ефекту заміщення, починає перевищувати останній. Така реакція на підвищення зарплати обумовлює від’ємний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці. Три етапи підвищення зарплати зображено на рис. 15.2.
13 EMBED Word.Picture.8 1415 13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 15.2. Лінія індивідуальної пропозиції праці
Рис. 15.3. Модель монопсонії на ринку праці

На першому етапі збільшення заробітної плати з W1 до W2 веде до збільшення кількості робочого часу з f1 до f2 ефект заміщення перевищує ефект доходу. На другому етапі збільшення зарплати від W2 до W3 не відображається на збільшенні тривалості робочого дня  ефект заміщення дорівнює ефекту доходу. На третьому етапі підвищення зарплати від W3 до W4 веде до скорочення робочого дня з f2 до f3 ефект заміщення менше ефекту доходу.
Типовою ситуацією на ринку праці є монопсонія, коли підприємство у невеликому місті є головним (а фактично єдиним) покупцем, а тому має можливість вплинути на рівень зарплати. Це досягається шляхом скорочення чисельності найманих працівників. У результаті посилення конкуренції між працівниками їх зарплата знижується нижче рівноважного рівня (рис. 15.3).
Кривою попиту виступає крива виторгу монопсонії від граничного продукту праці MRPL. Крива ринкової пропозиції перед монопсонією постає у вигляді кривої середніх витрат на закупку праці АС. Побудована відповідно до неї крива граничних витрат у точці її перетину з кривою попиту визначає кількість праці, необхідної для максимізації прибутку монопсоніста (на рис. 15.3 fM). Ця кількість є меншою, ніж за досконалої конкуренції (fK), і зарплата також є меншою (WK > WM).
Двостороння монополія (або монополія монопсонія) виникає на ринку праці за умов, коли між профспілкою і спілкою підприємців укладено угоду. На такому ринку ціна однозначно не встановлюється, замість точки рівноваги існує область можливої згоди. Залежно від сили кожної із сторін ринкової угоди рівноважна ціна встановлюється в інтервалі між ціною, яка правиться профспілкою, і ціною, що заявляється монопсонією. При цьому перша з них завжди вище другої. Співвідношення обсягів попиту і пропозиції праці теж не визначено однозначно: залежно від нахилів ліній попиту і пропозиції обсяг пропозиції може бути більше, менше або однаковим з обсягом попиту. Графічний аналіз двосторонньої монополії можна зробити за рис. 15.4.
13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 15.4. Двостороння монополія на ринку праці










За умов досконалої конкуренції рівновага встановилася б у точці Е1, при цьому було б зайнято lK робітників, а рівень заробітної плати склав би WK. Виробник-монополіст буде прагнути знизити зарплату до рівня WM шляхом скорочення зайнятих від lK до lM. Профспілка, в свою чергу, намагатиметься підняти рівень зарплати до WN, також скорочуючи пропозицію праці. Таким чином, при відносно невеликих відмінностях у чисельності працівників (lM та lN) підходи до визначення зарплати різко відрізняються (WM і WN).

Завдання для самоконтролю:
1. Як формується ціна праці на досконало конкурентному ринку? Якого характеру набуває еластичність пропозиції для окремого підприємства.
2. Як здійснюється вибір між працею і дозвіллям? Поясніть механізм досягнення рівноваги.
3. Чим характерна монопсонія на ринку праці?
4. Яка роль профспілок на конкурентному ринку праці? У чому проявляється ринкова влада профспілок у ситуації з чистою монополією?
5. Чим характерна двостороння монополія на ринку праці? Чи може привести вона до конкурентного результату.

Проблемні запитання:
1. Суть та особливості використання поняття заробітної плати.
2. Прийняття рішення про наймання на монополістичному ринку праці.
3. Дискримінація на ринку робочої сили.
4. Диференціація ставок заробітної плати. Людський капітал.




Тема 16. Ринок капіталу

Програмні питання:
16.1. Капітал і процентний дохід.
16.2. Пропозиція заощаджень.
16.3. Визначення ринкової ставки позичкового процента за умов досконалої конкуренції.

Капітал є ресурсом тривалого користування, який застосовується з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна риса капітального блага полягає в тому, що воно є водночас і фактором виробництва, і продуктом. Коли йдеться про капітал як про об'єкт купівлі-продажу на ринку ресурсів, то мається на увазі не весь запас капітальних благ, наявний в економіці, а потік нового капіталу, що з'являється в даний період у виробництві. Підприємства пред'являють попит не просто на якісь матеріальні капітальні блага, а на тимчасово вільні грошові кошти, які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх використання у майбутньому. Таким чином, якщо мова йде про ринок капіталу, то мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об'єкт купівлі-продажу переходить з рук в руки тимчасово, а тому всі економічні форми угод тісно переплетені з системою прав власності і дуже різноманітні. Інструментами ринку капіталу можуть бути і безпосередньо кредитні ресурси, і цінні папери (акції, облігації, векселі), і різні похідні контракти.
Грошові кошти акумулюються шляхом заощаджень або утримання від поточного споживання. Домашні господарства спрямовують кошти на капітальні блага шляхом заощадження грошей у вигляді різних фінансових активів: облігацій, акцій, а також вкладення грошей на різні заощаджувальні рахунки. Власники фінансових активів чи заощаджень сподіваються отримати деякий дохід. Його рівень характеризує процентна ставка (або дохід від різних фінансових активів, або щорічний дохід від вкладених коштів).
Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки. Номінальна ставка показує, на яку величину сума, що її позичальник повертає кредитору, перевищує величину отриманого кредиту. Реальна ставка виражається в грошових одиницях постійної споживчої спроможності і визначається як номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції. За умов досконалої конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної процентної ставки. В реальних умовах діапазон ставок досить широкий, що обумовлено терміновістю і розміром позики, діючою системою оподаткування, структурою ринку капіталу тощо.
Отже, домашні господарства або інші ринкові суб'єкти забезпечують фінансовими ресурсами або капіталами тих, хто хоче купити реальні капітальні блага. Норма процента є ціною, яку банк або інший фінансовий посередник платить позикодавцю за використання грошей протягом деякого періоду часу. Процентну ставку виражають як деякий процентний дохід за рік у процентах.
Прийняття підприємцем рішення про придбання капітальних ресурсів ґрунтується на порівнянні очікуваного доходу, який він отримає від використання даного капітального товару, і витрат на його придбання та експлуатацію.
Капітальні блага можуть приносити дохід протягом деякого періоду. Поточна, або дисконтована, вартість довгострокового активу обчислюється так: визначається, скільки потрібно вкласти грошей сьогодні за наявної процентної ставки, щоб отримати майбутній дохід від цього активу. Для безстрокового (довічного) володіння, наприклад, таким активом, як земля, що приносить N грош. од. доходу кожного року від цього моменту аж до вічності, поточна вартість землі РV обчислюватиметься за формулою:
PV = N / i , (16.1)
де і ринкова процентна ставка, виражена десятковим дробом.
У більш загальному випадку поточна вартість будь-якого активу, що приносить дохід, який з часом змінюється, обчислюється як дисконтована вартість кожної частини потоку доходів. Це виражається сумою окремих складових поточної вартості за формулою:
РV = N1 / ( 1 + i) + N2 / ( 1 + і)2 + N3 / ( 1 + i)3 + + Nn / (1 + i)n, (16.2)
де N1, N2, N3, Nn - щорічний дохід, грош. од.;
1, 2, 3, ..., n роки, протягом яких очікуються відповідні суми доходів.
Якщо сума майбутнього доходу FV через n років відома, величина коштів, які потрібно вкласти сьогодні, розраховується за формулою:
РV=FVn / ( 1+і )n. (16.3)
У цьому випадку і є ставкою дисконту, величина якої може бути прийнята як процентна банківська ставка. У випадку використання позичкових коштів потрібно порівнювати внутрішню норму окупності r і процентну ставку i.
Підприємства, намагаючись максимізувати прибуток, інвестують тоді, коли доходи на інвестиції вищі від ринкової процентної ставки. Якщо процентна ставка вища від норми прибутку на інвестиції, то підприємство не інвестуватиме. В ідеальних конкурентних умовах рівновага досягається тоді, коли конкуренція серед підприємств збиває дохід на інвестиції до рівня ринкової ставки процента.


r, і
Графічний аналіз доходу на капітал у найпростішому випадку (всі реальні капітальні блага однакові, економіка знаходиться у стаціонарному стані) можна проілюструвати за допомогою рис.16.1.
Попит на капітал є похідним і виводиться з граничної продуктивності капіталу.


Крива попиту D на рис. 16.1 має низхідний характер. Інвестиції у попередньому періоді створили деяку величину капіталу, показану вертикальною лінією пропозиції S. У точці Е, де перетинаються лінії попиту і пропозиції, величина капіталу відповідає потребам підприємств.
Однак рівновага у точці Е спостерігається тільки у короткостроковому періоді, тому що за такої високої (10%) процентної ставки домашні господарства продовжуватимуть заощаджувати. На рис. 16.2 подано ілюстрацію того, як процентні ставки визначаються у довгостроковому періоді. Нагромадження капіталу продовжується, тому лінія пропозиції є не вертикальною, а висхідною. Тривала рівновага у точці Е* спостерігається тоді, коли величина фінансових активів, якою люди хочуть володіти у довгостроковому періоді, відповідає величині капіталу, яку підприємства хочуть мати за даної процентної ставки.
Земля, як і капітал, є фактором виробництва довгострокового використання, її особливістю є те, що вона обмежена, тобто пропозиція землі є відносно стабільною. На рис. 16.3 видно, що лінія пропозиції на землю S є вертикальною, тобто пропозиція абсолютно нееластична.
Абсолютна нееластичність пропозиції землі означає, що ціни на землю визначаються рівнем попиту на окремі її ділянки. Ціни на землю пов'язані з ціною власності на земельну ділянку, яку слід відрізняти від земельної ренти, тобто ціни послуг землі як різновиду економічної ренти. Ціни на землю визначаються, як дисконтована вартість майбутньої земельної ренти, тобто шляхом капіталізації земельної ренти (16.3 ). Лінія попиту на землю D має низхідний характер внаслідок дії закону спадної родючості землі.
Запитання для самоконтролю:
1. Дайте характеристику капіталу як фактора виробництва довгострокового користування.
2. Ставка процента та її вплив на обсяг і структуру капітальних товарів.
3. Яким чином ціна попиту та ціна пропозиції капітального товару впливають на інвестиційне рішення підприємства?

Проблемні запитання:
1. Як норма відсотку впливає на рівень інвестування в економіку?
2. Чи буде підприємству байдуже, якою є ставка позичкового відсотку, якщо інвестування діяльності підприємства здійснюється за рахунок прибутку (шляхом самофінансування)?
3. З якою метою людина здійснює вибір у часі? Як чинник часу враховується при визначенні доцільності того чи іншого варіанту вкладення капіталу?

Тема 17. Загальна рівновага конкурентних ринків

Програмні питання:
Поняття ринкової рівноваги.
Рівновага обміну.
Ефективність у виробничій сфері.
Загальна рівновага та економіка добробуту.

Окремі ринки є взаємозалежними і вся їх чисельність переплітається в надзвичайно складну ринкову систему. І ця система теж прагне рівноваги, але значно більш загального характеру. Загальна ринкова рівновага передбачає формування рівноважної ціни та рівноважного обсягу продукції на даному ринку з урахуванням змін рівноважного стану на всіх інших ринках. Можна вважати, що стан загальної ринкової рівноваги є композицією усіх станів часткової рівноваги на взаємопов’язаних ринках факторів і продукції (див. рис. 17.1).
При аналізі загальної рівноваги рівноважні ціни та обсяги встановлюються з урахуванням ефекту зворотного зв’язку, який відображає зміну часткової рівноваги на даному ринку в результаті змін, що відбулися на суміжних ринках під впливом первісних змін на даному ринку.
Очевидно, що при аналізі загальної рівноваги головна увага має приділятися вивченню взаємозалежності (взаємодоповненості та взаємозамінності) різних товарів. У зв’язку із цим найпростіший аналіз має передбачати як мінімум чотири етапи:
первинна зміна на даному ринку;
зміни на ринках товарів-субститутів;
зміни на ринках товарів-комплементів;
ефект зворотного зв’язку.

13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 17.1. Приклад взаємозв’язків ринків
Поняття «загальна ринкова рівновага» тісно пов’язано із ефективністю розміщення ресурсів в економічній системі на стадіях виробництва, обміну та споживання. Ефективним вважається таке розміщення, коли жоден з ресурсів не витрачається марно. Але якщо можливий такий перерозподіл ресурсів, коли будь-який економічний агент може покращити своє становище без погіршення становища будь-кого іншого, тоді при попередньому розміщенні ресурсів мало місце певне марнотратство й ефективність розміщення не досягалася. Такий підхід базується на понятті «ефективність», запропонованому італійським економістом Вільфредом Парето наприкінці XIX ст. Розглянемо базові елементи Парето-ефективного розподілу ресурсів щодо основних стадій суспільного виробництва.
Ефективність при обміні обумовлена, насамперед, граничними нормами заміщення, які притаманні учасникам мінових (торгових) операцій. До тих пір, поки ці норми різняться між собою, існує можливість взаємовигідного обміну й підвищення ефективності. Розподіл товарів є ефективним тоді, коли граничні норми заміщення між будь-якими парами товарів однакові для всіх споживачів, тобто подальше продовження мінових операцій призведе до зниження ефективності розподілу.
Умови ефективності обміну у формалізованому вигляді можна представити таким чином. Два споживачі С і П шляхом взаємообміну міняють кількості придбаних товарів А і В доти, поки співвідношення цін на них не дорівнюватиме їхнім граничним нормам заміщення товару А товаром В:
13 EMBED Equation.3 1415. (17.1)
Якщо розглядати споживання товару В як еквівалент грошових витрат (З) на придбання всіх інших товарів, крім товару А, то можна сформулювати такі умови ефективності:
13 EMBED Equation.3 1415. (17.2)
При цьому можна визначити суму грошей (З), яку споживачі С і П можуть залучити для додаткової кількості товару А. Значення 13 EMBED Equation.3 1415 або 13 EMBED Equation.3 1415 характеризує певну суму грошей, призначену для придбання інших товарів, яку потрібно спрямувати для додаткової одиниці товару А.
Аналогічні підходи застосовуються і при аналізі ефективності розподілу ресурсів у виробництві, але тут вивчаються, відповідно, граничні норми технічного заміщення.
Для дослідження ефективності як обміну, так і виробництва може бути застосована діаграма Еджворта, названа так на честь англійського економіста Френсіса Еджворта. При побудові діаграми відбувається накладення двох карт ізоквант (кривих байдужості), початки координат яких розташовані один проти одного, в результаті чого створюється замкнутий простір, що має назву коробки Еджворта. На рис. 17.2 за допомогою діаграми Еджворта розглядаються варіанти розподілу ресурсів (капітал і праця) для виробництва двох товарів А та В.
Лише ті комбінації факторів виробництва, які відповідають умовам дотику двох ізоквант у коробці Еджворта, означають варіанти ефективного розподілу ресурсів. Це досягається в разі рівності кутів нахилу ізоквант, тому формальною ознакою ефективного розподілу виробничих факторів є рівність граничних норм технічного заміщення:
13 EMBED Equation.3 1415. (17.3)

13 EMBED Word.Picture.8 1415
Рис. 17.2. діаграма Еджворта










Таких варіантів може бути безліч. Якщо об’єднати певну кількість точок, кожна з яких відповідає технічно ефективним варіантам використання ресурсів, то отримаємо криву виробничих контрактів. Ефективність виробництва досягається тоді, коли вже неможливо перерозподілити ресурси для того, щоб збільшити випуск одного товару без зменшення виробництва іншого (Парето-оптимальний розподіл ресурсів).
Побудова та аналіз діаграми Еджворта дає змогу визначити параметри кривої виробничих можливостей. Лінія виробничих можливостей показує максимально можливий обсяг виробництва певного товару за даного виробництва інших благ, фіксованого ресурсного забезпечення та рівня технології (рис. 17.3). Кожна точка дотику ізоквант двох товарів у коробці Еджворта відповідає точці на кривій виробничих можливостей. При русі вздовж цієї кривої змінюються пропорції загального виробництва, і ці зміни дають змогу аналізувати граничну норму трансформації товару А в товар В. Вона показує від якої кількості товару А слід відмовитися для збільшення випуску товару В на одну одиницю:
13 EMBED Equation.3 1415. (17.4)
Виробництво тоді буде ефективним, якщо воно буде максимізувати корисність для споживачів і водночас не виходитиме за межі наявних ресурсів, тобто знаходитиметься на кривій виробничих можливостей. Отже, межа виробничих можливостей та крива байдужості, що відображає максимальний рівень задоволення потреб, будуть мати тільки одну загальну точку точку дотику (рис. 17.4).
13 EMBED Word.Picture.8 1415 13 EMBED Word.Picture.8 1415

Рис. 17.3. Лінія виробничих можливостей

Рис. 17.4. Умови ефективного виробництва

Отже, для ефективного функціонування економіки в цілому розміщення ресурсів між виробництвом різних товарів має бути таким, щоб структура цього виробництва за ефективного використання ресурсів збігалася із структурою споживання. Тобто споживачі мають бути готові заміщати блага саме у такій пропорції, в якій виробництво може трансформувати один товар в інший. Виконання цієї умови можливе тільки тоді, коли всі ринки є досконало конкурентними і на кожному з них встановлюються ефективні ціни:
13 EMBED Equation.3 1415 (17.5)
Звідси
13 EMBED Equation.3 1415. (17.6)
Останнє рівняння дає змогу визначити умову ефективного розміщення ресурсів в економіці:
13 EMBED Equation.3 1415. (17.7)
При виконанні цієї умови конкурентна економіка досягає станів, що є оптимальними за Парето. Але існують передумови та ситуації, коли саморегульований ринок неспроможний забезпечити досягнення ефективного функціонування економіки. Такі передумови і ситуації розглядаються як загальна група під назвою «Причини неспроможності ринку». Деякі з них (наявність ринкової влади, непрозорість ринків і неповна чи асиметрична інформація) вивчалися в попередніх розділах. Крім них обмежують ефективність ринкового регулювання ще й наведені нижче причини.
Наявність зовнішніх факторів, які виникають тоді, коли певна діяльність (у виробництві чи у споживанні) має побічний вплив на інші види діяльності, але цей вплив не відображається безпосередньо у ринкових цінах.
Існування громадських благ. У цій ситуації неспроможність ринку проявляється тоді, коли ринки не в змозі (не здатні або не зацікавлені) запропонувати товари, корисні для багатьох споживачів.
Позаринкова діяльність суб’єктів ринку та неринкові механізми регулювання. Відносини між суб’єктами господарювання можуть регулюватися не тільки ринковим механізмом (втручання держави, існуюча політична система, законодавча база тощо).
Наявність низки причин обмеженої спроможності ринкового регулювання обумовлює неможливість досягнення максимуму ефективності в економічній системі. За цих умов загальна рівновага досягається на новому рівні на рівні квазіоптимуму. Теорія квазіоптимуму стверджує, що у випадку, коли в одній галузі (чи в групі галузей) викривлення не можуть бути усунені, краще відмовитися від досягнення максимуму ефективності в іншій галузі (чи в групі галузей), щоб збалансувати економіку в цілому.
Теорія загальної рівноваги має широке застосування, але найбільшу роль вона відіграє при визначенні наукових основ політики в галузі економіки добробуту. Очевидно, що в загально зрівноваженій економіці відбувається й ефективний розподіл. Однак чи є ефективний розподіл справедливим? І які переваги має один ефективний розподіл відносно іншого? Будь-яке міркування з цього приводу припускало б суб’єктивні порівняння корисностей, і навіть розсудливі люди не змогли б домовитися щодо таких порівнянь. У зв’язку з цим, розробка критеріїв оцінки добробуту є надзвичайно актуальною задачею.
Поряд із універсальним підходом В. Парето існують й інші пропозиції щодо оціночних критеріїв динаміки добробуту. За Н. Калдором та Дж. Хіксом, добробут підвищується, якщо ті, хто виграє, оцінюють свої доходи вище збитків потерпілих. За Д. Роулсом, найбільш справедливий розподіл максимізує корисність для найменш забезпечених членів суспільства. Досить добре відомий принцип зрівнялівки теж може використовуватись як критерій оцінки добробуту.

Запитання для самоконтролю:
1. Що таке ефект зворотного зв’язку? Яка його роль у ринковій економіці?
2. Що представляє собою модель загальної економічної рівноваги Вальраса?
3. Яким чином учасники обміну двох благ в моделі Еджворта досягають Парето-ефективного розподілу?
4. Теорія квазіоптимуму та її практичне застосування.

Проблемні питання:
Яким чином аналіз загальної рівноваги використовується для дослідження ринкової системи як єдиного цілого; дослідження взаємозв’язків між рівноважними цінами й обсягами виробництва на всіх ринках?
Як вплине на суспільний добробут включення країни до системи міжнародної торгівлі (покажіть із застосуванням моделі)?
Перелічіть основні перепони для досягнення Парето-ефективного розміщення ресурсів та розподілу благ, що існують в реальній економіці?

Тема 18. Інституціональні аспекти ринкового господарства

Програмні питання:
18.1. Правові передумови для ринкових суб’єктів.
18.2. Інституціональна природа сучасної фірми.
18.3. Позаринкові зовнішні ефекти.
18.4. Громадські блага.

Ефективність дії ринкового механізму багато в чому залежить від бажань і волі людей. У сучасному суспільстві вольові відносини його членів закріплюються в структурі прав, морально-етичних норм, економічних стимулів і т. п., що в цілому визначає поведінку кожної людини. Ці передумови ефективності ринкової економіки, з одного боку, а з другого її наслідки регулюються здебільшого державою. В цілому, завжди існує система інституцій формальних і неформальних норм і правил поведінки, що розробляються та встановлюються державою, суспільством і дають змогу індивідам структурувати та координувати свою діяльність. Розглянемо послідовно найважливіші з них.
Інституціональне середовище функціонування економічних суб’єктів багато в чому визначається правами власності. Сучасна економічна теорія під правом власності розуміє санкціоновані норми поведінки, сукупність яких регулює відносини між людьми щодо використання ними економічних благ. Ефективність цих норм прямо залежить від панівної в суспільстві форми власності, а також від структури форм власності (приватна, державна та комунальна), що склалася, та тенденції її розвитку.
Теорія прав власності дає змогу по-новому побачити роль і природу економічних організацій. Відомо, що всередині цих організацій принципи ринкової економіки не діють. Яким чином у сучасній економіці повинні співіснувати ринкові та ієрархічні принципи організації? Чому самі економічні організації існують у різних формах? На ці та багато інших питань намагається відповісти сучасна неоінституціональна теорія.
У рамках цієї теорії під фірмою, як економічною організацією, розуміють коаліцію власників скооперованих факторів виробництва, які зв’язані між собою контрактними зобов’язаннями з метою мінімізації трансакційних витрат.
Трансакційні витрати це витрати у сфері обміну, пов’язані з передачею прав власності. Вирізняють п’ять основних форм трансакційних витрат:
витрати, пов’язані із пошуком, збиранням, обробкою та аналізом ринкової інформації;
витрати, пов’язані із пошуком партнерів, веденням переговорів та укладанням контрактів;
витрати, пов’язані із стандартизацією та забезпеченням і контролем виконання вимог стандартів;
витрати, пов’язані із захистом прав власності;
витрати, обумовлені опортуністичною поведінкою партнерів, тобто невиконанням ними контрактних зобов’язань.
В основу фірми як економічної організації покладено систему контрактів, які укладаються між власниками певних ресурсів. Фірмова коаліція по-різному оцінює скооперовані ресурси і ділить їх на три групи:
а) загальні ресурси, цінність яких не залежить від того, чи знаходяться вони у даній фірмі, чи ні;
б) специфічні ресурси, які всередині фірми цінуються вище, ніж за її межами;
в) інтерспецифічні ресурси взаємодоповнюючі до найбільшого синергетичного ефекту ресурси, максимальна цінність яких досягається тільки в даній фірмі. Фірма розглядається як об’єднання щодо спільного використання передусім інтерспецифічних ресурсів.
Унікальність інтерспецифічних ресурсів, об’єднуваних коаліцією, та різноманітність трансакційних витрат й обумовлюють численність видів сучасних фірм.
На зміст інституціональної системи суттєво впливає існування зовнішніх ефектів, тобто витрат або вигод від ринкових операцій, що не отримали відображення в цінах.
Якщо діяльність економічного агента призвела до витрат у інших виробників чи споживачів товарів і послуг, то в цьому разі має місце негативний зовнішній ефект. Яскравим прикладом такого ефекту є забруднення навколишнього середовища.
Позитивний зовнішній ефект виникає тоді, коли діяльність одного економічного агента принесла вигоду іншим. Прикладом позитивного зовнішнього ефекту може слугувати освітянська діяльність.
Оцінюючи зовнішній ефект, визначають різницю між суспільними витратами (вигодами) та індивідуальними витратами (вигодами):
MSC = MPC + MEC (18.1)
де MSC граничні суспільні витрати; MPC граничні індивідуальні витрати; MEC граничні зовнішні витрати.
На рис. 18.1 та 18.2 показані види зовнішніх ефектів (MSB, MPB  відповідно граничні суспільні та граничні індивідуальні вигоди). Варто звернути увагу на те, що за наявності негативного зовнішнього ефекту економічне благо продається та купується у більшому обсязі порівняно з ефективним його розміром, а за позитивного ефекту у меншому обсязі.
13 EMBED Word.Picture.8 141513 EMBED Word.Picture.8 1415

Рис. 18.1. Негативний зовнішній ефект

Рис 18.2. Позитивний зовнішній ефект

Щоб зменшити перевиробництво товарів з негативним зовнішнім ефектом або збільшити виробництво, що має позитивний зовнішній ефект, необхідно трансформувати зовнішні ефекти у внутрішні. З цим завданням ринок не може справитись, і виправляти становище повинна держава.
В арсеналі економічної політики є різні засоби щодо усунення небажаних зовнішніх ефектів. Використання цих засобів сприяє наближенню обсягів виробництва із зовнішніми ефектами до ефективних. З цією метою вдаються до:
а) встановлення прав власності на ресурси і створення можливостей для вільного обміну цими правами;
б) колективного або державного володіння благами, яким властиві зовнішні ефекти;
в) заборони або встановлення обмежень на види забруднюючих та шкідливих речовин;
г) запровадження корегуючих податків і субсидій.
Мета використання зазначених інституцій (за винятком державного володіння цими благами) полягає у включенні додаткових суспільних витрат (вигоди) благ із зовнішніми ефектами до індивідуальних витрат (вигод). У цьому випадку йдеться про інтернаціоналізацію зовнішніх ефектів.
Механізм державного регулювання приходить на допомогу ринку і при розв’язанні проблем громадських благ, тобто благ, споживання яких неможливо обмежити лише для осіб, що платять за них. Прикладами громадських благ можуть бути національна оборона, держава, протипожежні заходи тощо. Основною властивістю громадських благ є можливість використання цих благ усіма особами без урахування наявності та розмірів індивідуальної оплати.
На відміну від індивідуальних благ, громадським благам притаманна не вибірковість, неконкурентність у споживанні. Доступність громадського блага практично не зменшується або не зникає зовсім для всіх членів суспільства після того, як окремий споживач використав це благо. Неконкурентність громадського блага означає й те, що гранична вартість надання права користування благом ще одному споживачеві є нульовою.
Громадські блага вирізняються також не винятковістю блага пропонуються всім без винятку членам суспільства. Жодна людина не може бути недопущеною до споживання громадського блага, навіть якщо вона відмовляється за це платити. Готовність суспільства платити за громадське благо це сума індивідуальних бажань платити за нього, бо кожен має можливість спожити сумарну кількість виробленого товару.
Оскільки всім забезпечується та сама кількість суспільно важливого товару, крива попиту на нього вертикальне підсумовування кривих індивідуального попиту. А ефективним буде той обсяг виробництва громадського блага, який відповідає точці перетину кривої сукупного попиту та кривої граничних витрат.
На ринку може відчуватися нестача громадських благ, оскільки, коли відомо, що можна скористатися благом без будь-яких витрат, виникає проблема «зайців». Внаслідок існування цієї проблеми виробництво громадських благ буває нижче ефективного. Ринок не в змозі вирішити цю проблему, знову на допомогу приходить держава.

Запитання для самоконтролю:
1. Назвіть форми трансакційних витрат?
2. В чому полягає специфіка зовнішніх ефектів?
2. Що таке чисте суспільне благо? Чим суспільні блага відрізняються від приватних?
2. Які особливості властиві суспільним благам?
3. Коли благо можна вважати неконкурентним? Коли невинятковим? Наведіть приклади.
4. В чому полягає сутність теорії суспільного вибору?

Проблемні питання:
1. Теорія трансакційних витрат: сутність і перспективи впровадження.
2. Які специфічні види трансакційних витрат існували в соціалістичних країнах? Чи ведуть ринкові реформи в Україні до зниження трансакційних витрат? Чому?
3. Обмежена спроможність ринкового механізму та функції держави.
4. Стійка та нестійка загальна рівновага.
































РОЗДІЛ 3
ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ
Практичне заняття 1

Предмет і метод мікроекономіки(2 год.)

Заняття проводиться у формі семінару-дискусії.
Мета заняття – з’ясувати, що вивчає мікроекономіка, визначити її роль і місце в системі економічних дисциплін; здобути практичні навички по розрахункам альтернативної вартості.
Завдання заняття – розглянути сутність мікро- та макроекономіки, розкрити методи мікроекономічного аналізу, усвідомити, в чому полягає різниця між позитивним і нормативним підходами в мікроекономіці, яку роль та функції відіграє межа виробничих можливостей в економічному аналізі, як з її допомогою вирішуються основні питання економічного вибору.
Програмні питання:

Макро- та мікроекономіка як найважливіші складові сучасної теоретичної економіки.
Альтернативність цілей використання обмежених ресурсів і раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин.
Характеристика дії мікросистем у різних ринкових ситуаціях.
Позитивна і нормативна теоретична економіка: сутність, принципи, методи.
Моделювання в мікроекономічній теорії.

Запитання для дискусійного обговорення:

Становлення та розвиток мікроекономіки як галузі знань.
Історія мікроекономічної думки в Україні.
Еволюція методів мікроекономічного аналізу.
Рідкісність ресурсів та альтернативність вибору: мікроекономічний аналіз.
Позитивна і нормативна теоретична економіка: сутність, принципи, методи.
Ринкова система: мікроекономічний підхід.
Проблеми координування економічних виборів суб’єктів господарювання.
Моделювання в мікроекономічній теорії.

Тестові завдання :

Визначте єдино правильну відповідь:

Мікроекономіка, як ринковий механізм визначає:
а) ціни товарів;
б) ціни послуг;
в) ціни економічних ресурсів;
г) будь-які ціни.
Центральними суб’єктами мікроекономічного аналізу є:
а) підприємства та банки;
б) споживач і фірма;
в) наймані робітники на підприємстві;
г) ринки товарів і ресурсів.
Проблему обмеженості ресурсів:
а) можна вирішити за умов жорсткої економії всіх ресурсів;
б) можна вирішити за умов жорсткого обмеження потреб всіх суб’єктів економіки;
в) можливо вирішити лише у майбутньому, коли рівень розвитку науки і техніки дозволить суттєво збільшити виробництво товарів;
г) неможливо вирішити за жодних умов.
Принцип раціональної поведінки означає, що:
а) кожний економічний суб’єкт ощадливо витрачає гроші;
б) кожна людина робить вибір, максимізуючи власну вигоду;
в) кожний суб’єкт повинен діяти згідно існуючих правил, які відображають оптимальний варіант вибору;
г) всі діють однаково, опинившись в однакових умовах.
До специфічних методів мікроекономічних досліджень належать:
а) спостереження та статистичний аналіз;
б) граничний аналіз та економічне моделювання;
в) економічне моделювання та експеримент;
г) відбір фактів та наукове абстрагування.

Визначте правильні чи неправильні наступні твердження:

Головна мета вивчення мікроекономіки полягає у забезпеченні успішної майбутньої підприємницької діяльності студентів.
Об’єктом дослідження мікроекономічних досліджень є поведінка мікроекономічних суб’єктів.
Основними методами мікроекономічних досліджень є граничний аналіз та економічне моделювання.
Уряд може зробити альтернативні витрати суспільства на товар нульовими, прийнявши закон про встановлення нульової ціни товару.
Підручники бібліотек, якими користуються студенти безоплатно, не відносяться до економічних благ.
Суб’єкт, який міг би отримувати заробітну плату 5 грн. за годину, мав би альтернативну вартість години відпочинку 5 грн.
Припущення “за інших рівних умов” потрібне для того, щоб відокремити сторонні фактори при вивченні певного явища.
Економіка використовує ресурси ефективно, якщо є змога збільшити виробництво всіх видів благ.
Для мікроекономіки характерні функціональний, переважно кількісний аналіз та суб’єктивний підхід до вивчення економічних процесів.
Проблема вибору в умовах обмеженості ресурсів полягає у визначенні, від якої кількості одного блага потрібно відмовитись, щоб отримати додаткову одиницю іншого блага.
Перевага моделювання порівняно з іншими методами полягає в отриманні висновків в межах зроблених припущень.
Точка на кривій виробничих можливостей характеризує вибір на користь товарів сьогоднішнього дня.

Практичні завдання:

Ситуація 1. Визначте елементи позитивного та нормативного аналізу в наведених нижче положеннях:
Нормування продажу бензину – це політика, внаслідок якої рівень життя більшості людей раніше погіршується, аніж поліпшується.
Бюджетний дефіцит слід зменшити за рахунок вищих податків і нижчих урядових витрат.
Якщо доходи споживачів зростуть, попит на абсолютну більшість товарів також зросте.
Люди з низьким рівнем доходів не повинні сплачувати податки.
За минулий місяць загальний рівень цін зріс на 2%.
Ситуація 2. Безмежні потреби людей визначають рідкість ресурсів. Чи згодні Ви з цим твердженням? Відповідь обґрунтуйте.
Ситуація 3. Якщо взяти до уваги, що ресурси обмежені, а потреби безмежні, чи існує небезпека зниження ступеня задоволення потреб із часом (тобто в міру виснаження ресурсів і росту потреб)?
Ситуація 4. Що з Вашої точки зору, найбільше впливає на задоволення потреб: обсяг наявних ресурсів або характер їхнього розподілу?
Ситуація 5. На території України, за оцінками економістів у 2000 р. близько 40% населення проживало за межею бідності. Чи відбувалося це внаслідок катастрофічної обмеженості ресурсів? Запропонуйте можливі шляхи виходу із ситуації.
Задача 1. На приватному підприємстві працює десять робітників, кожен з яких може виготовити в день або три одиниці товару А або п’ять одиниць товару Б:
а) накресліть криву виробничих можливостей цього підприємства;
б) як зміниться межа виробничих можливостей підприємства, якщо воно придбає технологію, яка дозволить збільшити щоденний обсяг виробництва товару А одним робітником на одну одиницю?
в) знайдіть точки на графіку для наступних комбінації виробництва товарів:
1. 20 А і 10 Б;
2. 25 А і 15 Б;
3. 24 А і 10 Б;
4. 20 А і 20 Б;
5. 20 А і 35 Б;
6. 10 А і 35 Б.
Визначте ефективний, неефективний і недосяжний варіанти виробництва для рівня технології, передбаченого пунктом (а);
г) підрахуйте альтернативну вартість виготовлення додаткових десяти одиниць товару Б, якщо припустити, що до цього підприємство виготовляло 25 одиниць товару А і 10 одиниць товару Б.
Задача 2. Визначити величину виробничих можливостей підприємства та накреслити криву виробничих можливостей виготовлення двох видів продуктів А та Б при використанні двох видів ресурсів (праця та машини - капітал). Загальна кількість праці на тиждень 640 людино-годин та капіталу - 400 машино-годин. Одиниця продукту А потребує витрат 4 людино-годин праці та 5 машино-годин роботи верстату. Одиниця продукції Б відповідно - 4-х людино-годин та однієї машино-години.
Задача 3. Підприємець вклав власні заощадження у сумі 50 тис. грн. в проект В, що передбачає отримання інвестором щорічного прибутку у розмірі 13 тис. грн. Визначте альтернативну вартість інвестування грошей в проект В, якщо за більш ризикованим проектом А, що потребує тих самих інвестицій, пропонуються щорічні прибутки у розмірі 15 тис. грн., а банківські установи виплачують 14 % річних по депозитним внескам.
Задача 4. Якою буде альтернативна вартість однієї години дозвілля людини, що має можливість отримати роботу, з заробітною платнею від 15,2 до 16,4 грн./год.?



Практичне заняття 2

Теорія граничної корисності і поведінки споживача (2 год.)

Мета заняття – зясувати місце теорії граничної корисності в механізмі поведінки споживача.
Завдання заняття – розкрити зміст загальної та граничної корисності товару; сформулювати закон спадної граничної корисності; зясувати, як робиться діагностика рівноваги споживача згідно з кардиналістським підходом, набути практичних навичок в її визначенні.

Програмні питання:
1. Вплив на поведінку споживача бюджетних обмежень і цін. Модифікація функції корисності як залежності між кількістю споживаних благ та рівнем корисності за умови бюджетних обмежень.
2. Суть раціонального вибору споживача.
3. Моделювання поведінки споживача, який прагне раціоналізувати свій вибір з урахуванням спадної граничної корисності блага: визначення індивідуального попиту на благо.
4. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.

Тестові завдання:

Визначте єдино правильну відповідь:

1. Метою споживача є максимізація:
а) граничної корисності;
б) сукупної корисності;
в) середньої корисності;
г) різниці між сукупною і граничною корисністю.
Кардиналістська модель поведінки споживача:
а) не потребує кількісного визначення величини корисності;
б) не потребує порівняння корисності різних благ;
в) не вимагає незалежності корисностей різних благ однієї від іншої;
г) передбачає можливість визначення кількісної величини корисності.
Між кривими сукупної та граничної корисності існує геометричний зв’язок:
а) крива сукупної корисності досягає максимального значення в точці, яка відповідає нульовому значенню граничної корисності;
б) кут нахилу кривої сукупної корисності показує величину граничної корисності;
в) за від’ємних значень граничної корисності крива сукупної корисності відхиляється донизу, стає спадною;
г) всі відповіді правильні.
Закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена) твердить, що:
а) відношення граничних корисностей благ до їхніх цін повинні бути рівні;
б) сукупна корисність зростає зі зростанням споживання благ;
в) величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зменшується до досягнення нульового значення в точці повного насичення потреби;
г) зі зростанням доходів споживачів величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зменшується.
Закон зростаючої сукупної корисності полягає в тому, що:
а) зі зростанням доходів споживачів величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зростає;
б) зі зростанням доходів споживачів величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зменшується;
в) з нарощуванням споживання будь-якого блага величина задоволення від кожної додаткової одиниці зменшується;
г) з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зростає.

Практичні завдання:

Ситуація 1. В чому полягає припущення щодо транзитивності благ, коли споживач вважає, що набір К є найпривабливішим за набір М, а набір М привабливішим за набір Н?
Ситуація 2. Який можна зробити висновок, коли гранична норма заміни між двома благами дорівнює 2/3 будь-якого рівня споживання?
Ситуація 3. Який вигляд мають криві байдужості, якщо два блага є абсолютними замінниками?
Ситуація 4. Якою є динаміка граничної корисності по мірі збільшення кількості блага, що споживається?
Задача 1. Споживач витрачає 38 грн. на місяць на придбання товарів А і В. Гранична корисність товару А визначається виразом: 28 – 2А, та товару В виразом: 20 - 2В. Ціна товарів відповідно: РА = 2 грн.; РВ = 4 грн. Яку кількість товарів А і В придбає раціональний споживач?
Задача 2. Споживач щомісяця купує 5 кг яблук (Я) та 2 кг ківі (К). Корисність, яку він отримує від приживання різної кількості QЯ і QК, представлена в таблиці 2.1. Ціна РЯ =10 грн./кг, а РК =20 грн./кг.
Таблиця 2.1
К-ть, кг
Я б л у к а
К і в і


U, ют
MU
MUя / Ря
U, ют
MU
Mк /P к

1
500


400



2
1000


800



3
1400


1100



4
1750


1340



5
1950


1540



6
2050


1710



7
2090


1840




Визначити:
1. Скільки грошей витрачає споживач на покупку цієї кількості товарів?
2. Яку корисність він одержує від споживання такої комбінації товарів?
3. Розрахувати граничну корисність, яку він отримує від споживання товарів.
4. Зобразити графічно криву граничної корисності ківі.
5. При якій комбінації двох товарів корисність виявиться максимальною?
Задача 3. Споживач робить вибір між двома товарами Х та Y. Гранична корисність кожного з них наступна (табл. 3.1):
Таблиця 3.1
Одиниця товару
MUx
MUy

1
150
270

2
120
210

3
100
180

4
90
150

5
80
120

Визначити, яку кількість кожного товару придбає раціональний споживач, якщо його бюджет становить 180 грн., а ціни товарів: Рх = 20 грн., Ру = 30 грн.?
Задача 4. Сукупна корисність споживача представлена функцією U=(A*B)*1/2, де А – обсяг споживання апельсинів, В – обсяг споживання бананів.
1. Визначити величину сукупної корисності, якщо А = 5, В = 80.
2. Визначити рівень споживання бананів, якщо А = 10, А = 15, А = 20 і т. ін. Побудувати криву корисності товару А.
Задача 5. На основі даних табл. 3:
Кількість тістечок, кг
0
1
2
3
4
5
6
7

Сукупна корисність, ютилів
0
5
9
12
14
15
15
14

1. Визначити граничну корисність третього тістечка;
2. Побудувати графіки сукупної та граничної корисності;
3. За якого значення граничної корисності споживач отримує максимум сукупної корисності?
Задача 6. Корисність індивіда від споживання трьох благ (M, N і L) наступна (табл. 6.1).
Таблиця 6.1
Одиниця блага
Гранична корисність від споживання блага, ютилів


M
N
L

1
250
200
120

2
200
160
60

3
150
120
45

4
100
80
30

Бюджет індивіда складає 420 грн. Ціна товару за одиницю М - 50 грн., товару N - 40 грн., товару L - 30 грн. Доведіть, що індивід не отримає максимуму корисності, якщо придбає дві одиниці товару М, чотири одиниці товару N і три одиниці товару L. Який набір благ забезпечує йому максимум корисності за даного бюджету? Підрахуйте загальну корисність від споживання цього набору.
Задача 7. Функція загальної корисності (TU) індивіда від споживання Q одиниць благ А і В має вигляд: TU=413 EMBED Equation.3 1415, ютилів. Ціна одиниці блага А становить 3 грн., а блага В - 6 грн. Бюджет споживача - 120 грн. Від якої кількості споживання благ індивід отримає максимум корисності?

Практичне заняття 3

Ординалістська теорія поведінки споживача (2 год.)

Мета заняття – уяснити сутність ординалістського підходу щодо визначення рівноважного стану споживача.
Завдання заняття – розглянути відмінні риси ординалістського підходу у визначенні оптимального набору благ; визначити основні положення системи переваг споживача; вивчити криві байдужості і їх властивості; розглянути економічну сутність граничної норми заміщення продукту і показати, що лежить в основі зміни її величини; розкрити зміст бюджетної лінії; виявити чинники, що визначають її положення на графіку; з'ясувати, як робиться діагностика рівноваги споживача згідно з ординалістським підходом.

Програмні питання:
Особливості аналізу функції корисності з ординалістських позицій.
Система переваг споживача та її основні елементи.
Два підходи до оптимізації споживчого вибору, її гранична інтерпретація.
Криві байдужості як спеціальний інструментарій мікроекономічного аналізу.
5. Гранична норма заміщення благ: суть і методика обчислення.
Тестові завдання :

Визначте єдино правильну відповідь:
1. Положення і нахил кривої байдужості для окремого споживача визначаються:
а) доходом і уподобаннями споживачів;
б) тільки цінами товарів;
в) тільки уподобаннями споживача;
г) уподобаннями споживача, цінами товарів та доходом споживача.;
д) цінами товарів і доходом споживача.
2. Споживча рівновага на карті байдужості – це:
а) будь-яка точка на найвищій з кривих байдужості;
б) та точка, у якій нахил бюджетної лінії дорівнює нахилу дотичної до неї кривої байдужості;
в) будь-яка точка, розташована на бюджетній лінії;
г) будь-яка точка, розташована у просторі, обмеженому бюджетною лінією.
3. Гранична норма заміни одного товару іншим:
а) визначає, від скількох одиниць одного товару споживач повинен відмовитись, щоб одержати додаткову одиницю іншого, без зміни рівня сукупної корисності;
б) вимірює пропорції заміни одного товару іншим;
в) показує абсолютну величину кута нахилу кривої байдужості в точці на кривій;
г) всі відповіді вірні.
4. Якщо два блага є абсолютними замінниками, то:
а) гранична норма заміни є сталою;
б) криві байдужості мають вигляд прямого кута;
в) криві байдужості мають вигляд прямих ліній;
г) правильні відповіді а) і в).
5. Ординалістський підхід до аналізу поведінки споживача на відміну від кардиналістського:
а) передбачає можливість кількісного визначення величини корисності;
б) не вимагає вимірювання величини корисності;
в) не враховує суб’єктивної оцінки споживачем корисності благ;
г) не враховує бюджетних обмежень споживача.

Практичні завдання :

Ситуація 1. Що повинен зробити споживач, який максимізує корисність, коли ціна груш і яблук однакова і становить 5 грн. за кілограм?
Ситуація 2. Якщо гранична норма заміщення товару Y товаром Х є величиною постійною при будь-яких комбінаціях цих товарів та збереженості загальної корисності, то який вигляд буде мати крива байдужості за таких умов?
Ситуація 3. Якою буде крива байдужості у випадку двопродуктового кошика, коли одне з благ є антиблагом, і яким буде значення граничної норми заміщення.
Ситуація 4. Морозиво є нормальним товаром для Іри й малоцінним для Олі. Покажіть за допомогою кривих байдужості, як зміниться споживання морозива Ірою та Олею, якщо його ціна знизиться вдвічі.
Задача 1. Ціна на товари Х та Y становить відповідно 30 і 60 грн. Доход споживача – 300 грн.
1. Записати рівняння бюджетної лінії.
2. Побудувати криву байдужості споживача за наведеними даними.
3.Вказати набір, при якому споживач максимізує корисність.

Таблиця 1.1
Набір
Товар Х, одиниць
Товар Y, одиниць

А
1
9

В
2
5

С
4
3

D
7
2

Е
11
1

Задача 2. Крива байдужості задана рівнянням Y = 12 / Х + 2. Ціни товарів Х та Y відповідно дорівнюють 40 і 30 грн., а дохід споживача – 300 грн.
1. Записати рівняння лінії бюджетного обмеження.
2. Показати графічно криву байдужості та лінію бюджетного обмеження.
3. Визначити оптимальний набір споживача за даних умов.
4. Розрахувати граничну норму заміщення товару Х товаром Y у точці рівноваги.
Задача 3. Індивід витрачає на покупку фруктів – апельсинів (Х) та яблук (У) = 90 грн. на місяць. Визначити множину наборів фруктів доступних споживачеві, якщо в травні ціна апельсинів становила 15 грн./кг, а яблук 6 грн./кг. У серпні дохід індивіда зріс і тепер він може витрачати на покупку фруктів 180 грн. Яблука подешевшали і коштують 4 грн./кг, а при покупці 5 кг апельсинів встановлено знижку, вони продаються за ціною 12 грн./кг. Визначити, які набори фруктів будуть бюджетно допустимі для індивіда у серпні. Побудувати відповідні графіки бюджетного обмеження.
Задача 4. Визначити комбінацію товарів за допомогою графіка, яка максимізує корисність, якщо доход складає 120 грн. Ціна одиниці товару А – 4 грн., а товару Б – 6 грн. Крива байдужості задається наступними даними (табл. 4.1):
Таблиця 4.1
Одиниць товару А
30
23
15
10
5
3

Одиниць товару Б
5
7
10
15
25
35

Задача 5. Індивід вважає, що йому однаково корисно споживати як 25 од. товару А і 9 од. товару Б, так і 15 од. товару А і 20 од. товару Б. Визначте граничну норму заміщення товару Б на А.

Практичне заняття 4

Моделювання поведінки споживача на ринку товарів (2 год.)

Мета занять – з'ясувати особливості поведінки споживача при зміні доходу споживача та цін на товари, розкрити зміст ефекту заміщення і ефекту доходу, оволодіти методикою розрахунку надлишку споживача.
Завдання занять – розглянути методику побудови кривих "доход-споживання", "ціна-споживання", кривої Енгеля; визначити вплив ефекту доходу та заміщення на споживача, розглянути сутність споживчого надлишку та особливості графічного і аналітичного визначення його величини.

Програмні питання:
Реакція споживача на зміну його доходу.
Реакція споживача на зміну цін товарів.
Ефект заміщення та ефект доходу.
Надлишок споживача.

Тестові завдання:

Визначте єдино правильну відповідь:

1. Крива Енгеля є монотонно висхідною, якщо:
а) частка даного блага у структурі споживання зі зростанням доходу залишається незмінною;
б) товар є нормальним благом;
в) частка даного блага в структурі споживання зі зростанням доходу зменшується;
г) благо є нейтральним відносно зміни доходу.
2. Ефект заміщення полягає у:
а) зміні обсягу попиту внаслідок зміни відносних цін товарів за незмінного реального доходу;
б) зміні обсягу попиту внаслідок зміни реального доходу за незмінних відносних цін товарів;
в) здатності одного товару задовольняти ті ж потреби, що й інший товар;
г) можливості покупця заміщувати споживання одного товару іншим, більш якісним.
3. Ефект доходу має місце у наступному випадку:
а) якщо доходи споживачів скорочуються, то вони купують менше даного блага;
б) зниження ціни одного блага дає змогу споживачу купувати більше даного блага, не скорочуючи обсягу придбання інших;
в) обсяг купівлі деяких товарів скорочується зі зростанням доходів споживачів;
г) у всіх перерахованих випадках.
4. Ефекти заміщення та доходу за Слуцьким і Хіксом виявляють:
а) додатне значення ефекту заміни за зниження ціни нижчого блага;
б) додатне значення ефекту доходу за зниження ціни нижчого блага;
в) від’ємне значення ефекту доходу за зниження ціни нормального блага;
г) від’ємне значення ефекту заміни за зниження ціни нормального блага.
5. Що з наведеного нижче характеризує товар Гіффена?
а) зі зниженням ціни даного блага обсяг попиту на нього зростає;
б) зі зростанням ціни даного блага обсяг попиту на нього скорочується;
в) зі зниженням ціни даного блага обсяг попиту на нього скорочується;
г) зміна ціни даного блага не впливає на обсяг попиту на нього.
6. Коли ціна нормального блага знижується, то:
а) ефект доходу спонукатиме споживача купувати його більше, а ефект заміщення – менше;
б) в результаті дії і ефекту заміщення, і ефекту доходу споживач купує більше цього блага;
в) в результаті дії ефекту доходу обсяг попиту зменшується, а ефекту заміщення – збільшується;
г) і ефект заміщення, і ефект доходу спонукають до зменшення споживання блага.
7. Надлишок споживача:
а) це різниця між максимальною сумою, яку споживач був готовий заплатити за певну кількість товару, і фактично заплаченою сумою;
б) вимірює сукупну вигоду споживача від придбання товару на конкурентному ринку; є показником його добробуту;
в) відповідає площі фігури, обмеженої кривою попиту, лінією ринкової ціни та віссю ординат;
г) всі відповіді правильні.
Практичні завдання:

Ситуація 1. За інших рівних умов, що відбувається внаслідок зростання доходу споживача?
Ситуація 2. Про що можна стверджувати, коли після зміни доходу та ринкових цін благ споживач знову досягає стану рівноваги? У новому рівноважному кошику граничні корисності всіх благ стали нижчими, ніж були спочатку. Уподобання споживача не змінилися.
Ситуація 3. Що відбувається з ефектом доходу та ефектом заміщення з підвищенням ціни нижчого блага?
Ситуація 4. Чим пояснюється, що коли споживання на душу населення основних продуктів харчування скорочується, споживання картоплі збільшується, наприклад на 16%?
Ситуація 5. Чи сплачує хтось кожному споживачу надлишок у грошовій формі?
Задача 1. Споживач витрачає весь свій доход у 200 грн. на придбання двох товарів – Х і Y. Ціна одиниці Х = 10 грн., ціна одиниці Y=20 грн. Оптимальний споживчий кошик складається з 12 од. Х та 4 од.Y. Зростання ціни товару Х до 20 грн./од. призводить до зменшення точки рівноваги. Тепер оптимальний кошик включає 4 од. Х і 6 од. Y. Зниження ціни Х до 5 грн./од. дає новий оптимум і кошик складається з 20 Х і 5 Y. Показати графічно зміни рівноваги споживача. Побудувати криву “ціна-споживання”.
Задача 2. Функція корисності споживача задана U = Х * Е , де Е – видатки на всі інші товари у гривнях. Дохід споживача становить 400 грн. на місяць. Ціна товару Х знижується з 25 до 10 грн. за одиницю. Визначити величину компенсуючої (ефект заміщення) та еквівалентної (загальний ефект) суми грошового доходу за Слуцьким та Хіксом.
Задача 3. Кожну неділю споживач купує подарунки для своїх дітей: цукерки (Х) і прохолодні напої (Y). Функція корисності має вигляд U = Х * Y, ціна цукерок Рх = 35 грн., прохолодних напоїв Ру =15 грн. Бюджет споживача , який витрачає він на подарунки І = 350 грн.
1. Записати рівняння кривої байдужості, на якій знаходиться споживач в момент рівноваги.
2. Визначити вплив збільшення на 5 грн. ціни цукерок на початкову рівновагу споживача, розробити загальний ефект збільшення ціни на ефект заміни та ефект доходу стосовно товару Х і товару Y.
3. Показати графічно реакцію споживача на збільшення ціни цукерок з точки зору ефекту заміни, ефекту доходу і загального ефекту.
4. Визначити різницю між компенсуючою (ефект заміщення) та еквівалентною (загальний ефект) замінами доходу. Представити графічно компенсуючу та еквівалентну заміни доходу.
Задача 4. Функція корисності індивіда має вид: TU=13 EMBED Equation.3 1415, де TU - загальна, корисність, ютилів, QА, QВ - обсяги двох різних благ, од. Відомі ціни благ: PА =25 грн., PВ =40 грн. і бюджет індивіда - 600 грн.
Як індивід повинен використати свій бюджет, щоб отримати максимум корисності?
На скільки збільшиться благополуччя індивіда, якщо ціна, блага В знизиться до 30 грн.?
Задача 5. Споживач купує компакт-диски (к-д). Якщо ціна к-д буде вищою за 20 грн., він не купить жодного. Якщо ціна знизиться до 15 грн., він купуватиме 1 к-д на місяць, якщо ціна становитиме 13 грн., - він купить 2 к-д, а якщо ціна впаде до 10 грн. – купуватиме 3 к-д на місяць.
1. Обчислити, яким буде споживчий надлишок, якщо ціна к-д становить 5 грн.
2. Визначити і покажіть графічно, на скільки зменшиться споживчий надлишок, якщо ціна к-д зросте до 25 грн.
Задача 6. До введення обмежень на імпорт товару щорічно в країні продавалось 2 млн. його одиниць по середній ціні 600 грн. Після введення імпортних квот обсяг ввозу товару скоротився до 1,4 млн. одиниць на рік, а його середня ціна піднялась до 720 грн. Визначте, на скільки скоротився надлишок споживачів даного товару.
Задача 7. Фірма з’ясувала, що обсяги покупок нових парфумів покупцями залежно від їх готовності платити, є такими: якщо ціна за один флакон перевищуватиме 180 грн., у неї не знайдеться жодного покупця; в інтервалі цін від 180 до 160 грн. один флакон купить пані Іванчик; в інтервалі цін від 160 до 150 грн. один флакон купить пані Тимченко; в інтервалі цін від 150 до 140 грн. бажання купити один флакон виявить пані Лесюк, а якщо ціна стане нижчою за 140 грн., то один флакон для своєї дружини купить пан Гаврилюк.
1. Визначити і показати графічно величину споживчого надлишку, за умови, що ціна парфумів встановилася на рівні 150 грн. за флакон.
2. Визначити і показати графічно, як зміниться споживчий кошик, якщо ціна знизиться до 140 грн. за флакон.
3. Чому дорівнює додатковий надлишок початкових споживачів? Яку величину становить надлишок нових споживачів?
Задача 8. На ринку щорічно продавалось 250 од. товару по ціні 55 грн./од. Визначити графічно, на скільки скоротився споживацький надлишок, якщо обсяг продажу скоротився на 70 од., а ціна за одиницю зросла на 15 грн. Припустити, що крива попиту лінійна.

Практичне заняття 5

Ринковий попит (2 год.)

Мета заняття – уяснити сутність таких економічних категорій як „попит”, зрозуміти їх роль в ринковій економіці, засвоїти методику підрахунку ринкових попиту.
Завдання занять – визначити поняття "попит", виявити основні чинники, що на них впливають, зрозуміти графічне зображення функції попиту; з’ясувати, що означає поняття еластичності, якими бувають її різновиди та методики їх розрахунку; здобути практичні навички в знаходженні коефіцієнтів цінової еластичності попиту, еластичності попиту за доходом, перехресної еластичності попиту.
Програмні питання:

1. Попит і закон попиту.
2. Аналіз зміни попиту в цілому та величини (обсяги) попиту.
3. Цінова еластичність попиту.
4. Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту.

Тестові завдання:

Визначте єдино правильну відповідь:

1. Крива ринкового попиту :
а) отримується шляхом додавання обсягів індивідуального попиту за кожної з можливих цін;
б) отримується шляхом додавання цін за кожного з можливих обсягів індивідуального попиту;
в) співпадає з кривою попиту споживача, чий попит є максимальним для даного ринку;
г) утворюється як середнє арифметичне індивідуальних попитів.
2. Яке з наступних тверджень ілюструє закон попиту?
а) зі зростанням ціни кави обсяг покупок буде скорочуватись;
б) зі зростанням доходів споживачі віддадуть перевагу більш дорогим сортам кави;
в) зі зниженням ціни кави знизяться й обсяги її споживання;
г) споживачі бажають споживати і готові платити за каву ціну, яку пропонує ринок.
3. Якщо зміна кількості товару, яку бажають та можуть купити споживачі, викликана неціновим фактором, відбудуться зміни:
а) у попиті на товар, що зрушить криву попиту;
б) у попиті на товар, але крива попиту не зміститься;
в) в обсязі попиту на товар, крива попиту не зміститься;
г) в обсязі попиту на товар, крива попиту зміститься.
4. Скорочення попиту на товар і зміщення кривої попиту на нього ліворуч є наслідком:
а) скорочення доходів споживача;
б) очікування підвищення ціни товару;
в) скорочення пропозиції товару;
г) підвищення цін товарів-замінників.
5. Як зміниться сукупна виручка продавця за умови зростання ціни товару, якщо попит на цей товар є еластичним за ціною?
а) зменшиться;
б) збільшиться;
в) не зміниться;
г) зміни виторгу не пов’язані з еластичністю попиту.
6. Показники перехресної еластичності попиту та еластичності попиту за доходом вимірюють:
а) процентну зміну обсягу попиту вздовж кривої попиту на товар;
б) процентне зміщення кривої попиту під впливом відповідного нецінового чинника;
в) процентну зміну обсягу попиту на товар при зміні його ціни на 1%;
г) процентну зміну обсягу попиту на товар при зміні доходу на 1%.

Практичні завдання:

Ситуація 1. Якщо два товари є взаємозамінниками, тоді до чого призведе підвищення ціни одного з них?
Ситуація 2. Як пояснити, що з підвищенням доходів споживачі почали купувати більше сиру, але менше макаронів?
Ситуація 3. Чим пояснюється спільність кривої граничної корисності і кривої ринкового попиту (обидві мають відповідний нахил)? Чи може крива попиту мати позитивний нахил і чому?
Ситуація 4. Якщо держава, маючи на меті підтримку фермерських господарств, встановлює ціну на м’ясо вище рівноважної, як це відобразиться на величині загальних витрат споживача даного виду продукції?
Ситуація 5. До чого призведе підвищення ціни кожного з товарів, якщо фірма виробляє і продає два товари А і В? Перший із них має багато замінників, а другий становить значну частку в доходах споживачів.
Ситуація 6. Яким буде попит на продукти харчування для студента, за умови, що студент уважно слідкує за своїми видатками? Коли ціни на продукти харчування зросли на 2% він скоротив їх купівлю на 1%.
Ситуація 7. Як зміниться попит на ювелірні вироби при підвищенні доходу споживача на 5%, якщо еластичність попиту за доходом на ювелірні вироби дорівнює 5.
Ситуація 8. Як зміниться обсяг попиту на товар, якщо його ціна знизилася на 3%, доходи споживачів зросли на 4%, коефіцієнт цінової еластичності попиту становить – 0,5, а еластичність попиту за доходом + 0,9.
Задача 1. За даними, що відображають величину попиту на певний товар при різних цінах, визначити вид функції попиту, записати її формулу та побудувати графік.


Таблиця 1.1
Ціна за од., грн.
12
15
18
22
25
27

Обсяг попиту, од.
1100
950
720
600
450
300

Що відбудеться, якщо ціна товару зросте з 18 до 22 грн./од?
Нехай обсяг попиту при кожному значенні ціни збільшиться на 10 од. Як це відобразиться на положенні кривої попиту на графіку? Які фактори можуть викликати ці зміни?
Задача 2. Припустимо, що на ринку певного товару є лише два покупця, індивідуальний попит яких характеризують наступні данні:
Таблиця 2.1
Ціна товару, грн.
10
9
8
7
6
5
4
3
2
1
0

     Обсяг попиту першого споживача

0

0

0

1

2

4

6

10

15

21

25

Обсяг попиту другого споживача

0

3

5

7

9

12

15

18

21

24

25

1. Побудуйте криві попиту кожного споживача та криву ринкового попиту.
2. Визначити і покажіть, які зміни відбудуться на графіку, якщо перший споживач збільшить свій попит у 1,5 рази.
3. Пояснити, які фактори могли спричинити зміни у попиті першого споживача.
Задача 3. Дитячий атракціон розрахований на 16 місць. Рівняння лінії попиту на квитки: Qd = 20 – 4Р. Побудуйте лінію попиту та визначте, яку ціну за квиток потрібно призначити організаторам атракціону, щоб усі місця були зайняті? При якій ціні виручка буде найбільша?
Задача 4. Ціна на ринку пшениці коливається від 150 до 200 грн. за центнер, а попит відповідно від 40 до 20 тис. центнерів на місяць.
1. Визначити коефіцієнт лінійної еластичності за умови зниження і зростання ціни.
2. Обчислити коефіцієнт дугової еластичності попиту.
Задача 5. Доходи родини зросли з 600 грн. до 1500 грн. на місяць, а її видатки на товар N за цей же період зросли відповідно з 50 грн. до 100 грн. Обчислити коефіцієнт еластичності попиту за доходом і визначити, яким є товар N – предметом першої необхідності чи предметом розкоші.
Задача 6. Підприємство вирішило збільшити виручку від продажу товару, піднявши ціну з 55 до 57 грн. за одиницю. При цьому обсяг продажу за день впав з 200 до 170 одиниць. Визначте, чи досягнуло підприємство поставленої мети. Як це характеризує еластичність попиту на товар?
Задача 7. Використовуючи формулу дугової еластичності знайдіть перехресну еластичність попиту на товар Б до ціни товару А та перехресну еластичність попиту на товар Г до ціни товару В. Зробіть висновки про взаємозалежність товарів.
Таблиця 7.1
Показники
Товар


А
Б
В
Г

Ціна, грн./од.





- до зміни
2,2

3,4


- після зміни
2,5

4


Величина попиту, од.





- до зміни

75000

120000

- після зміни

80000

90000






Задача 8. Визначити еластичність попиту та загальну виручку за наступними даними:
Таблиця 8.1
Попит на продукцію, од.
2000
4000
7000
11000
16000

Ціна за одиницю, грн.
50
40
30
20
10


Практичне заняття 6
Мікроекономічна модель підприємства (2 год.)

Заняття проводяться у формі семінару-дискусії.
Мета заняття – уяснити економічну сутність підприємства як суб’єкту ринку та виробничо-ринкової системи, визначити його роль у встановленні ринкової рівноваги.
Завдання заняття – визначити основні елементи підприємства як виробничо-ринкової системи; визначити особливості коротко- та довгострокового періодів, розглянути сутність технологічної та економічної ефективності виробництва, виробничої функції, витрат виробництва, виторгу, прибутку.

Програмні питання:

Підприємство як суб’єкт ринку та виробничо-ринкова система.
Підприємство як центр прийняття рішень.
Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі.

Питання для обговорення:

1. Які фактори виробництва споживаються у процесі виробництва?
2. Які аспекти раціоналізації факторів виробництва ви знаєте?
3. Надати характеристику умови, в яких функціонують підприємства.
4. Які показники показують вплив зміни обсягів використання одного з факторів виробництва на результат виробництва?
5. Чому приватизація державного майна в Україні супроводжується падінням суспільного виробництва?
Тестові завдання:

Визначте єдину правильну відповідь:

1. У короткостроковому періоді:
а) виробничі потужності залишаються незмінними;
б) виробники можуть збільшити обсяг випуску тільки за рахунок більш інтенсивного використання наявних виробничих потужностей;
в) обсяги принаймні одного з ресурсів неможливо змінити;
г) всі відповіді правильні.
2. Довгостроковий період функціонування фірми – це:
а) найтриваліший цикл роботи підприємства;
б) максимально можливий період функціонування фірми в даній галузі;
в) час, необхідний для зміни всіх залучених ресурсів;
г) часовий інтервал, протягом якого фірма може отримувати економічний прибуток.
3. Технологічно ефективним є спосіб виробництва, який:
а) максимізує прибуток фірми;
б) максимізує обсяг випуску за використання точно визначеного обсягу ресурсів;
в) мінімізує витрати виробництва і одночасно максимізує прибуток фірми;
г) мінімізує збитки фірми.
Виробнича функція показує:
а) витрати, які забезпечують той чи інший обсяг випуску;
б) найбільш вигідний для фірми обсяг випуску за даних цін ресурсів;
в) максимальну кількість продукту, яку можна одержати, використовуючи різні сполучення заданих ресурсів;
г) мінімальну кількість продукції, яку можна одержати використовуючи певну кількість ресурсів.
5. Граничний продукт змінного фактора – це:
а) відношення сукупного обсягу випуску продукції до затрат змінного фактора;
б) додатковий продукт, одержаний від застосування додаткової одиниці змінного фактора;
в) кількість продукції, виробленої на одиницю затрат змінного фактора;
г) відношення продуктивності праці до обсягу випуску.
6. Середній продукт змінного фактора набуває максимального значення коли:
а) сукупний продукт змінного фактора є максимальним;
б) граничний продукт змінного фактора є максимальним;
в) граничний продукт змінного фактора дорівнює нулю;
г) він дорівнює граничному продукту.
7. Оскільки граничний продукт змінного фактора зі збільшенням обсягу випуску фірми спочатку зростає, а потім знижується, то:
а) сукупні витрати спочатку зростають повільно, а згодом – спостерігається їх стрімке зростання;
б) сукупні змінні витрати спочатку стрімко зростають, а згодом їх зростання уповільнюється;
в) середні змінні витрати спочатку зростають, а згодом знижуються;
г) середні постійні витрати зростають з моменту дії закону спадної віддачі.

Практичні завдання:

Ситуація 1.
а) заповнити пропуски в таблиці, наведений далі:
Таблиця 1.1
Обсяг змінного ресурсу (L)
Загальний обсяг продукції (TP)
Граничний продукт праці (MPL)
Середній продукт праці (APL)

0
0



1
150



2


200

3

200


4
760



5

150


6


150

б) побудуйте графік загального , середнього та граничного продуктів праці.
Ситуація 2. Фірма для виготовлення 1 матраца потребує 50 пружин, 5 м тканини, 2 робітника та 2 пневматичних молотка. Як описується виробнича функція виробництва?
Задача 1. Фермерське господарство має намір виростити і зібрати 500 т картоплі за сезон. Йому запропоновані декілька технологічних проектів виробництва бажаної кількості.
1. Визначити технологічно ефективні способи виробництва.
2. Визначити економічно ефективні способи виробництва, якщо ціна одиниці праці становить 100 грн., одиниці техніки – 500 грн., одиниці добрив – 30 грн., одиниці землі – 200 грн.
Таблиця 1.1
Проекти
Кількість техніки, од.
Кількість робітників, чол.
Кількість добрив, тонн
Кількість землі, га

А
3
10
14
5

Б
1
20
19
3

В
3
10
25
3

Г
4
10
25
5

Задача 2. Для випуску 346 виробів за робочий день фірма може застосувати такі варіанти технологічно ефективних способів виробництва:
Таблиця 2.1
Варіанти технології
А
В
С
D

Кількість праці, одиниць
1
2
3
6

Кількість капіталу, одиниць
6
3
2
1

Ціна одиниці праці 25 грн., ціна одиниці капіталу 30 грн.
Визначити:
а) економічно ефективний спосіб виробництва;
б) чи зміниться вибір фірмою технології, якщо ціна одиниці капіталу знизиться до 10 грн.? Яку саме комбінацію праці і капіталу вибере фірма?
Задача 3. Для відкриття малого підприємства потрібно придбати устаткування на 100 тис.грн., які за альтернативним використанням могли б щорічно давати 10 тис. грн. доходу. Устаткування розраховано на 10 років роботи. Найом робітників обійдеться у 21 тис.грн. щомісячно, річна орендна плата становитиме 40 тис. грн., а на закупівлю сировини, матеріалів, електроенергії потрібно 55 тис. грн. на рік. Очікувана річна виручка становить 185 тис. грн. На аналогічному підприємстві на посаді менеджера можна отримати заробітну плату за рік 42 тис. грн. Обчислити величини річних бухгалтерського та економічних прибутків малого підприємства.
Задача 4. Менеджер, який працював у державній друкарні, отримував 24 тис. грн. заробітної плати на рік, але вирішив відкрити власну друкарню. Річна оренда приміщення обійшлася йому у 32 тис. грн., оренда обладнання – 64 тис. грн. Для оплати ліцензій він був змушений зняти 1000 грн. з власного рахунку в “Приватбанку” у 20 тис. грн., на які нараховувалось 20% річних. Витрати на сировину та матеріали становили 50 тис. грн. на рік. Очікувана річна виручка від надання послуг становить 250 тис. грн. Визначити величини бухгалтерського та економічного прибутків підприємця і поясніть, чи було доцільним його рішення щодо заснування власного бізнесу.
Задача 5. Дані таблиці показують, як змінюватиметься випуск продукції підприємства, внаслідок зміни обсягів праці, яка використовується в короткостроковому періоді.
Таблиця 5.1
Витрати праці, чол. / тиждень
Обсяг виробництва од. / тиждень
Середній продукт
Граничний продукт

0
0



1
40



2
90



3
165



4
280



5
450



6
510



7
525



а) внесіть відсутні дані в таблицю;
б) накресліть криві граничного та середнього продуктів. Визначте, при якому рівні використання праці вони перетинаються;
в) чи зміниться графік кривих граничного та середнього продуктів, якщо збільшаться витрати капіталу?

Практичне заняття 7

Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника (2 год.)

Мета заняття – уяснити економічну сутність виробничої функції, закону спадної продуктивності змінного фактору, та граничної норми технічного заміщення, мінімізації витрат.
Завдання заняття – визначити варіації факторів виробництва, поняття ізокванти та її властивостей, замінність факторів виробництва, та поняття із окости, ефект віддачі від масштабу та взаємозв’язок еластичності ефекту від масштабу з еластичністю виробництва.

Програмні питання:

1. Частинна варіація факторів виробництва.
2. Ізоквантна варіація факторів виробництва.
3. Пропорційна варіація факторів виробництва.
4. Оптимум виробника та ізокостна варіація факторів.

Тестові завдання:

Визначте єдину правильну відповідь:
1. Будь-яка точка ізокости або ізокванти представляє:
а) сукупні витрати виробництва певного обсягу;
б) комбінацію фізичних обсягів двох ресурсів;
в) максимальний обсяг випуску продукції;
г) обсяг випуску продукції у грошовому виразі.
2. Фірма максимізує обсяг виробництва за певного рівня витрат у точці дотику:
а) ізокости та найнижчої з можливих ізоквант;
б) ізокости та найвищої з можливих ізоквант;
в) ізокванти та найнижчої з можливих ізокост;
г) ізокванти та найвищої з можливих ізокост.
3. Якщо за певної комбінації праці та капіталу співвідношення їх граничних продуктивностей дорівнює 2:1, то для мінімізації витрат:
а) співвідношення їх цін повинно становити 2:1;
б) співвідношення їх цін повинно становити 1:2;
в) дві одиниці праці повинні поєднуватися з одиницею капіталу;
г) однозначне визначення неможливе.
4. Якщо виробник збільшив витрати факторів виробництва на 30%, а обсяг виробництва при цьому зріс на 25%, то це означає, що:
а) підприємство отримує додатковий прибуток;
б) діє закон спадної граничної продуктивності змінних факторів виробництва;
в) спостерігається спадний ефект від збільшення масштабів виробництва;
г) спостерігається зростаючий ефект від збільшення масштабів виробництва.
5. Зростаючий ефект масштабу має місце, коли:
а) темп зростання обсягів виробництва перевищує темп зростання обсягів залучених ресурсів;
б) темп зростання обсягів виробництва дорівнює темпу зростання обсягів залучених ресурсів;
в) темп зростання обсягів залучених ресурсів перевищує темп зростання обсягів виробництва;
г) темп зростання обсягів виробництва не пов’язаний зі зростанням обсягів залучених ресурсів.

Практичні завдання:

Ситуація 1. На фірмі працюють 100 робітників, кожний з яких протягом робочого дня виготовляє 10 виробів. Останній найнятий робітник збільшує сукупний випуск фірми на 8 одиниць продукції. Чому буде дорівнювати продуктивність праці, якщо фірма звільнить цього робітника?
Ситуація 2. Виробник безалкогольних напоїв виявляє, що виробництво 2 тисяч банок і 3 тисяч пляшок на одному заводі коштує дешевше, ніж на іншому. Що виявляє цей виробничий процес?
Задача 1. Фірма нарощує обсяги виробництва у короткостроковому періоді. Взаємозв’язок між обсягами використання змінного фактора та сукупним випуском продукції представлений даними.
Таблиця 1.1
Кількість змінного фактора (L), робітників/день

0

1

2

3

4

5

6

Сукупний випуск продукції (ТР), одиниць/день

0

40

90

126

150

165

170

1. Обчислити величини граничного та середнього продуктів змінного фактора за кожного з обсягів випуску.
2. Накреслити криві сукупного, граничного та середнього продуктів праці.
3. Визначити з наймом якого робітника фірма відчує спадну віддачу.
4. За яких значень змінного ресурсу граничний та середній продукти досягають максимуму? За якого значення граничного продукту максимізується сукупний продукт?
Задача 2. Для виробництва 66 одиниць продукту підприємство використовує 12 одиниць праці і 6 одиниць капіталу. Яка гранична продуктивність праці, якщо гранична продуктивність капіталу становить 3? Ефект масштабу при цьому має сталий характер.
Задача 3. Фірма витрачає 200 грн. за оренду устаткування і 100 грн. – на заробітну плату. При цьому вона використовує таку кількість праці і капіталу, що їх граничні продуктивності відповідно дорівнюють 0,5 і 1. чи використовує фірма оптимальне співвідношення факторів виробництва з точки зору максимізації прибутку?
Задача 4. Фірма планує виробляти 490 одиниць продукції на тиждень. Їй запропоновано декілька технологічно ефективних способів виробництва, представлених даними таблиці. Ціна праці – 30 грн./од. Ціна капіталу – 50 грн./од.
1.Визничити економічно ефективний варіант технології.
2. Показати графічно оптимальний вибір фірми за допомогою ізокванти й із окости
Таблиця 4.1

Варіанти технологій
Кількість одиниць


Праці (L)
Капіталу (К)

А
2
6

Б
3
4

В
4
3

Г
6
2

Задача 5. Зобразіть варіанти ліній розвитку для випадків:
а) кожен фактор збільшується однаковою мірою, тобто 13 EMBED Equation.2 1415
б) праця збільшується більшою мірою, ніж капітал, тобто13 EMBED Equation.2 1415
в) збільшення капіталу перевищує збільшення праці, тобто13 EMBED Equation.2 1415
г) коли капітал є фактором «низької якості»;
д) коли праця є фактором «низької якості».
Задача 6. На основі даних таблиці про співвідношення ресурсів за різних технологій виробництва штучного каучуку вкажіть, яку з технологій вибере підприємство. Припустімо, що створено нову технологію, яка передбачає використання 3 од. праці, 2 од. землі, 7 од. капіталу та 1 од. підприємливості. Якій технології віддасть тепер перевагу виробник?
Таблиця 6.1
Ресурс
Ціна одиниці ресурсу, грн.
Технологія виробництва (од. ресурсів)



I
II
III

Праця
2
3
5
4

Земля
4
3
2
3

Капітал
2
5
4
5

Підприємливість
3
2
2
1

На ринку праці збільшення пропозиції робочої сили викликало зниження її ціни до 1 грн. Як ця ситуація вплине на вибір підприємства?

Практичне заняття 8.

Витрати виробництва

Мета заняття – розкрити зміст усіх видів витрат, виявити умови мінімізації витрат підприємства, а також оптимальний шлях росту підприємства.
Завдання заняття – розглянути класифікацію витрат підприємства, вивчити методику їх розрахунку, розглянути особливості застосування виробничих функцій з одним або двома змінними факторами; динаміку витрат в короткостроковому та довгостроковому періодах.
Програмні питання:

1. Постійні та змінні, валові, граничні, середні витрати та їх графічне зображення.
2. Витрати виробництва в короткостроковому періоді.
3. Витрати на довгострокових інтервалах.
4.Вибір комбінації виробничих факторів за критеріями мінімізації витрат та максимізації прибутку.

Тестові завдання:

Визначте єдино правильну відповідь:

1. Щоб знайти величину змінних витрат фірми, потрібно:
а) від середніх сукупних витрат відняти середні постійні витрати;
б) від сукупних витрат відняти постійні витрати і поділити на обсяг випуску;
в) від середніх сукупних витрат відняти середні постійні і помножити на обсяг випуску;
г) від середніх сукупних витрат відняти граничні витрати.
2. Якщо граничні витрати фірми перевищують її середні змінні витрати, то:
а) продуктивність праці зменшується;
б) сукупний продукт змінного фактора зростає;
в) фірма відчуває дію закону спадної віддачі;
г) всі відповіді правильні.
3. Якщо середні змінні витрати зменшуються, то для даного інтервалу обсягів випуску характерним буде:
а) скорочення граничних витрат;
б) скорочення постійних витрат;
в) перевищення середніми змінними витратами граничних витрат;
г) збільшення граничних витрат.
4. Відмінності між короткостроковим і довгостроковим періодами полягає у тому, що:
а) у короткостроковому періоді частина ресурсів і витрат постійна, у довгостроковому – всі ресурси і витрати змінні;
б) у довгостроковому періоді зниження середніх витрат виробництва відбувається як за рахунок постійних, так і змінних факторів, короткостроковому – лише змінних;
в) у короткостроковому періоді закон спадної віддачі та ефект масштабу діють різноспрямована, у довгостроковому – односпрямована;
г) правильні відповіді а) і б).
5. Рівновага фірми за технологією і витратами встановлюється у:
а) точці перетину ізокванти та ізокости;
б) точці дотику ізокванти та ізокости;
в) точці дотику двох найближчих ізоквант;
г) точці перетину ізокванти з осями координат.
6. Причиною U – подібності більшості кривих середніх витрат є:
а) у довгостроковому періоді – дія закону спадної віддачі, у короткостроковому періоді – змінний ефект масштабу;
б) у короткостроковому періоді – дія закону спадної віддачі, у довгостроковому періоді – змінний ефект масштабу;
в) у короткостроковому періоді закон спадної віддачі та ефект масштабу діють різноспрямовано, у довгостроковому – односпрямовано;
г) у довгостроковому періоді закон спадної віддачі та ефект масштабу діють різноспрямовано, у короткостроковому – односпрямовано.
7. Мінімальний ефективний розмір підприємства – це:
а) найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати;
б) найменший обсяг виробництва, за якого фірма може бути беззбитковою;
в) найменший з досяжних обсягів виробництва за постійного рівня витрат;
г) найкращий розмір підприємства, який дозволяє максимізувати прибуток.

Практичні завдання:

Ситуація 1. Якщо сукупні витрати виробництва 5 одиниць продукції становлять 1000 грн., а постійні витрати – 200 грн., то чому будуть дорівнювати середні витрати фірми?
Ситуація 2. Якщо у короткостроковому періоді фірма виробляє 10 одиниць продукції, її AVC становлять 5 грн., FC дорівнюють 20 грн., то чому будуть дорівнювати ATC?
Ситуація 3. Середні змінні витрати конкурентної фірми є мінімальними і становлять 6 грн., граничний продукт змінного фактора становить 10 одиниць. Що це означає?
Ситуація 4. Підприємство по наданню юридичних послуг з метою залучення клієнтів, погоджується на витрати по оплаті посередницьких послуг у розмірі 10% від вартості послуг, що надаються клієнту. До якого виду витрат можуть бути віднесені вказані витрати?
Ситуація 5. Якщо за певної комбінації праці та капіталу співвідношення їх граничних продуктивностей дорівнює 2 : 1, тоді яким воно буде для мінімізації витрат?
Ситуація 6. Фірма використовує капітал і працю. Їх граничні продукти становлять 1800 та 400, а ціни відповідно 600 та 200 грн. за одиницю. Що потрібно зробити для мінімізації витрат?
Ситуація 7. Якщо виробник збільшив витрати факторів виробництва на 30%, а обсяг виробництва при цьому зріс на 25%, що це означає?
Задача 1. Виробнича функція підприємства має вигляд: Qs=5L0,85 * K0,15. Ціна ресурсів, що використовуються, становить відповідно РL=15 грн., PK =25 грн. Вивести функцію граничних витрат підприємства.
Задача 2. Функція загальних витрат підприємства має вигляд: ТС=200+20Qs + 4Qs2 – 0,25Qs3. Визначити аналітично витрати: FC, VC, ATC, AFC, AVC, MC та побудувати графіки чотирьох останніх різновидів витрат при випуску Qs = 1, 2, , 10.
Задача 3. Виробнича функція підприємства має вигляд: Qs=LЅ * K1/3. Вартість застосованих ресурсів становить: РL = 4 грн., PK = 27 грн. Визначити оптимальний обсяг виробництва, якщо ціна продукту складає 4 грн., а обсяг першого ресурсу, тобто кількість працюючих, становить 36 осіб.
Задача 4. Функція загальних витрат підприємства має вид: ТС=3000 + 160*Qs – 2*Qs2 + +0,01*Qs3, де Qs - обсяг виробництва, од.; ТС - загальні (валові) витрати підприємства, грн.
Знайдіть алгебраїчні вирази для загальних постійних, загальних змінних, середніх загальних, середніх постійних, середніх змінних та граничних витрат. Побудуйте графіки чотирьох останніх різновидів витрат при випуску Qs =10; 20;....50 одиниць.
Задача 5. Підприємство працює за технологією, що відображається виробничою функцією: Qs = L0,6 * К0,4, де L - витрати праці, од.; К - витрати капіталу, од. Ціна праці 8 грн., ціна капіталу 16 грн. Визначте середню продуктивність праці при знаходженні підприємства в стані рівноваги, якщо бюджет підприємства 400 тис. грн.
Задача 6. Фірма працює за технологією, відповідно до якої рівняння ізокванти для 9 одиниць випуску має вигляд: К = 729 / L 3, де К - витрати капіталу, L - витрати праці. Яка економія на масштабі виробництва має місце? Представте цей тип віддачі графічно.
Задача 7. Виробнича функція фірми, яка прагне виробляти 5 одиниць продукції за годину робочого часу за допомогою праці та капіталу, має вигляд Q=2,5*L2/3*K1/3. Ціна одиниці капіталу становить 4 грн. за годину і вдвічі перевищує годинну ставку заробітної плати.
1. Визначити аналітично комбінацію ресурсів, яка забезпечить фірмі мінімізацію витрат на заданий обсяг випуску.
2. Побудувати ізокванту та ізокосту і визначити графічно точку рівноваги фірми.
Задача 8. Залежність довгострокових сукупних витрат деякої фірми від обсягу випуску представлена даними:
Таблиця 8.1
Обсяг випуску, од./тижд.
0
1
2
3
4
5
6

Сукупні витрати (LC)
0
32
48
82
140
228
352

1. Доповніть таблицю і обчисліть величини середніх (LAC) і граничних (LMC) витрат фірми. Побудувати криві довгострокових середніх і граничних витрат.
2. За яких обсягів випуску фірма відчуватиме зростаючий ефект масштабу, спадний ефект масштабу?
3. Визначити мінімальний ефективний масштаб виробництва для цієї фірми.
Задача 9. Фірма випускає продукцію згідно технології, яка характеризується виробничою функцією Q=10K0,9 L0,1. Витрати на одиницю робочої сили визначаються ставкою заробітної плати PL = 22 грн., а витрати на одиницю капіталу – прокатною ціною капіталу PK= 90 грн.
1. Розрахувати середню продуктивність праці при знаходженні фірми в стані рівноваги.
2. Визначити комбінацію ресурсів, яка максимізує випуск за наявного бюджету ТС = 1600 грн.
3. Визначити комбінацію ресурсів, що забезпечує мінімальні витрати при фіксованому випуску Q=187 одиниць. Проілюструвати графічно.

Пракитчне заняття 9

Ринкова пропозиція

Мета заняття – уяснити сутність таких економічних категорій як „пропозиція”, зрозуміти їх роль в ринковій економіці, засвоїти методику підрахунку ринкової пропозиції.
Завдання занять – визначити поняття "пропозиція", виявити основні чинники, що на неї впливають, зрозуміти графічне зображення функції пропозиції; з’ясувати, що означає поняття еластичності, якими бувають її різновиди та методики їх розрахунку; здобути практичні навички в знаходженні коефіцієнтів цінової еластичності пропозиції, еластичності пропозиції за доходом, перехресної еластичності пропозиції.

Програмні питання:

1. Пропозиція і закон пропозиції.
2. Аналіз змін у пропозиції.
3. Еластичність пропозиції.
4. Перехресна еластичність пропозиції.

Тестові завдання:

Визначте єдину правильну відповідь:

1. Удосконалення технології виробництва товару призведе до:
а) зниження його рівноважної ціни і збільшення рівноважного обсягу;
б) підвищення його рівноважної ціни і зменшення рівноважного обсягу;
в) зменшення пропозиції даного товару і появи його дефіциту;
г) зміщення як кривої попиту на нього, так і кривої його пропозиції праворуч.
2. Який з чинників не викликає зміщення кривої пропозиції учнівських зошитів?
а) скорочення постачання деревини;
б) впровадження нової технології виробництва целюлози;
в) підвищення ціни на учнівські зошити;
г) запровадження пільгового оподаткування для виробника канцтоварів.
3. Якщо пропозиція товару скорочується, а попит на нього зростає то:
а) рівноважна ціна обов’язково зростає, а рівноважний обсяг продажу зменшується;
б) рівноважна ціна обов’язково зростає, а рівноважний обсяг продажу може як збільшуватися, так і зменшуватися, чи не зміниться зовсім;
в) рівноважна ціна обов’язково зростає, а рівноважний обсяг продажу або збільшуватися, або зменшуватися;
г) рівноважний обсяг продажу обов’язково зменшується, а рівноважна ціна зростає.
4. Якщо пропозиція товару абсолютно нееластична за ціною, а попит на нього зростає, то рівноважна ціна:
а) знизиться, рівноважна кількість товару зросте;
б) знизиться, зменшиться й рівноважна кількість товару;
в) зросте, а рівноважна кількість товару зменшиться;
г) зросте, а , рівноважна кількість товару залишиться незмінною.
5. Цінова еластичність пропозиції залежить головним чином від:
а) наявності товарів-замінників;
б) періоду часу, протягом якого продавці можуть пристосовуватися до зміни ціни;
в) того, чи є даний товар предметом першої необхідності або розкоші;
г) того, чи відноситься даний товар до предметів тривалого користування або поточного споживання.

Практичні завдання:

Ситуація1. Пояснити, до чого призведе удосконалення технологій виробництва товарів на підприємстві.
Ситуація 2. Ціна яловичини зросла одночасно зі зростанням обсягу її продажу. Яка подія узгоджується з цими змінами?
Ситуація 3. Якою буде сукупна виручка, якщо відомо, що попит на сільськогосподарську продукцію нееластичний за ціною, а фермери в цьому році зібрали найбільший врожай?
Задача 1. За даними, наведеними в таблиці, запишіть функцію пропозиції, накресліть її графік. Який нахил має ця крива і з чим це повязано?
Таблиця 1.1
Ціна за од., грн.
10
12
14
16
18
20

Обсяг пропозиції, од.
100
120
145
170
200
300

Задача 2. На ринку кукурудзи за ціною 120 грн. за тону попит становив 1000 т на рік. Еластичність попиту за даною ціною становить – 0,5. Через неврожай фермери на наступний рік змогли поставити на ринок лише 90% від обсягу пропозиції попереднього року. Визначити:
1) якою повинна бути ціна кукурудзи, щоб відновилась ринкова рівновага?
2) як зміниться при цьому виручка фермерів.
Задача 3. Крива попиту на товар задається рівнянням Qd = 2800 – 160 P; крива пропозиції: Qs = 1600 + 140 P. Визначити, як зміняться сукупні видатки покупця на даний товар та обсяг його продажу, якщо ціна одиниці товару зросте на 25%, а коефіцієнт еластичності попиту на даний товар становить – 0,5.
Задача 4. Попит на товар задається функцією: Qd =20 – 0,5*Р, а пропозиція - функцією: Qs =10 + 1,5*Р, де Qd і Qs - обсяги попиту і пропозиції відповідно, тис. од.; Р - ціна товару, грн. за одиницю. Визначити:
а) аналітично і графічно рівноважний обсяг і рівноважну ціну;
б) яким буде дефіцит товару, якщо держава встановить верхню межу ціни - 5 грн./од.?
в) якою буде нова ціна рівноваги, якщо інфляційне зростання призведе до зменшення реальних доходів споживачів, внаслідок чого, вони купуватимуть на 1 тис. од. товару менше за кожної даної ціни;
г) як вплине на рівноважні ціну і обсяг продажу надання державою дотації виробникам у розмірі 1 грн. на кожну одиницю товару? Визначте загальний розмір дотації, який необхідно сплатити державі виробникам.
Задача 5. Відомі функції ринкового попиту (Qd = 10 –Р) і пропозиції (Qs = -5 + 2*Р). За кожну продану одиницю продукції виробник повинен платити податок у розмірі 1,5 грн. Яка частина цього податку перекладається на споживача?
Задача 6. Ринок товару характеризується наступними функціями попиту і пропозиції: Qd = 12– Р; Qs = -3 + 2Р, де Qd і Qs - обсяги попиту і пропозиції відповідно, тис. од.; Р - ціна одиниці товару, грн. Визначити:
а) яка сума податку буде зібрана з продажу товару, якщо встановити податок з обороту в розмірі 20 %;
б) на скільки зросте обсяг продажу товару, якщо податок буде скасовано;
в) коефіцієнти цінової еластичності попиту і пропозиції на інтервалі цін від 4 до 5 грн./од.;
г) чи є стійкою рівновага, на даному ринку?
Задача 7. Функція попиту на товар має вигляд: QD = 14 – 0,5Р. Функція пропозиції товару наступна QS = -7 + 2,5Р, де Р – ціна одиниці товару, грн.; QD i QS – функції попиту і пропозиції відповідно. Знайдіть аналітично і графічно рівноважну ціну та обсяг пропозиції.

Практичне заняття 10

Ринок досконалої конкуренції

Мета заняття – з'ясувати теорію поведінки виробника на ринку досконалої конкуренції, оволодіти методами визначення стратегій виробника у коротко- та довгостроковому періодах.
Завдання заняття – розглянути основні характеристики ринку досконалої конкуренції; сутність двох підходів, щодо визначення оптимального обсягу виробництва, та особливостей їх застосування в умовах чистої конкуренції.

Програмні питання:

Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики.
Взаємодія попиту і пропозиції, ринкова рівновага.
Рівновага підприємства та галузі в короткостроковому періоді.
Ринок досконалої конкуренції у довгостроковому періоді.

Тестові завдання:

Визначте єдину правильну відповідь:

1. Якщо гранична виручка фірми за всіх рівнів випуску дорівнює ринковій ціні, то:
а) фірма максимізує прибуток;
б) попит на продукцію фірми є абсолютно еластичним;
в) фірма працює в умовах досконалої конкуренції;
г) правильні відповіді б) і в).
2. Конкурентна фірма максимізуватиме прибуток або мінімізуватиме збитки, виробляючи обсяг продукції, для якого:
а) ціна дорівнює середнім сукупним витратам;
б) ціна дорівнює граничним витратам;
в) гранична виручка дорівнює середнім змінним витратам;
г) гранична виручка дорівнює середнім сукупним витратам.
3. Конкурентній фірмі, яка одержує нульовий економічний прибуток, потрібно:
а) підвищити ціну на свою продукцію;
б) збільшити виробництво і намагатися отримати більший економічний прибуток;
в) залишити галузь і знайти більш прибуткове застосування ресурсам фірми;
г) діяти так, як раніше, нічого не змінювати.
4. Короткострокова крива ринкової пропозиції конкурентної галузі:
а) визначає обсяг виробництва галузі;
б) утворюється шляхом додавання обсягів пропозиції всіх фірм за кожної можливої ціни;
в) будується за умови незмінного числа фірм в галузі;
г) всі відповіді правильні.
5. Парадокс прибутку полягає в тому, що:
а) можливості отримати економічний прибуток в конкурентній галузі є причиною його зникнення у довгостроковому періоді внаслідок входження в галузь нових фірм;
б) можливості отримати тільки нормальний прибуток у конкурентній галузі у довгостроковому періоді є причиною виходу фірм з галузі;
в) тільки великі фірми можуть одержувати економічний прибуток і в короткостроковому і в довгостроковому періоді;
г) жодна з фірм не може одержувати економічного прибутку без розширення масштабів виробництва.

Практичні завдання:

Ситуація 1. Конкурентна фірма виробляє 500 одиниць продукції. Витрати виробництва даного обсягу становлять : AVC = 3 грн.; AFC = 5 грн.; МС = 4 грн. Ринкова ціна продукції дорівнює 6 грн. Що доцільно зробити фірмі?
Ситуація 2. Конкурентна фірма збирається ввести один додатковий рейс маршрутного таксі. Сукупні витрати рейсу становлять 150 грн., у тому числі FC = 70 грн. Очікувана виручка від рейсу оцінюється у 90 грн. Що треба зробити фірмі?
Ситуація 3. Оптимальний обсяг випуску продукції конкурентної фірми становить 10 одиниць продукції, сукупна виручка від їх продажу дорівнює 150 грн., AVC = 10 грн., FC = 20 грн. Що потрібно робити фірмі?
Ситуація 4. Сукупні витрати конкурентної фірми на виробництво 101 одиниці продукції становлять 2030 грн., а середні сукупні витрати виробництва 100 одиниць продукції складають 20 грн. Ціна одиниці продукції становить 30 грн. Що робить при цьому фірма?
Задача 1. Досконало конкурентна фірма нарощує обсяги виробництва у короткостроковому періоді від 0 до 10 одиниць продукції. Її постійні витрати становлять 60 грн. Динаміка змінних витрат представлена даними:
Таблиця 1.1
Обсяг випуску, од.
0
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10

Змінні витрати, грн.
0
45
85
120
150
185
225
270
325
390
465

1. Розрахувати сукупні, середні постійні, середні змінні, а також граничні витрати фірми; визначити величини сукупної та граничної виручки, економічного прибутку (збитку) фірми за наступними ринковими цінами: Р1 = 50 грн., Р2 = 40 грн., Р3 = 30 грн.
2. Побудувати криві сукупних, постійних та змінних витрат, криві сукупної виручки та економічного прибутку (збитків) і визначити оптимальні обсяги виробництва.
3. Визначити за якої ціни фірма буде готова зупинити виробництво.
Задача 2. Конкурентна фірма функціонує у короткостроковому періоді. В таблиці наведено динаміку сукупних витрат залежно від зміни обсягів виробництва:
Таблиця 2.1
Обсяг випуску продукції (Q), од.
0
1
2
3
4
5

Сукупні витрати (ТС), грн.
10
12
16
22
30
40

Визначити:
ціну беззбитковості фірми;
обсяг продукції, який фірма буде виробляти за ціною беззбитковості;
побудувати модель рівноваги фірми в ситуації беззбитковості;
обчислити, який обсяг випуску вибере фірма, якщо ринкова ціна становитиме: 5 грн., 9 грн. Яким буде результат діяльності фірми?
Задача 3. Фірма працює в умовах досконалої конкуренції. Функція її сукупних витрат має вигляд: ТС = 0,1Q2 + 15Q + 10. Ринкова ціна товару становить 25 грн. за одиницю. Визначити, який обсяг випуску дозволить фірмі максимізувати прибуток.
Задача 4. Функція сукупних витрат конкурентної фірми має вигляд ТС = 6Q + 2Q2. Визначити результат діяльності фірми, якщо вона виробляє 25 одиниць продукції і реалізує їх на досконалому конкурентному ринку за ціною 36 грн. за одиницю.
Задача 5. Сукупні витрати конкурентної фірми, що працює у короткостроковому періоді, задаються рівнянням: TC = 100 + 2Q + Q2. Визначити:
аналітичний вираз для граничних , середніх сукупних та середніх змінних витрат фірми;
який обсяг продукції буде виробляти фірма у короткостроковому періоді, якщо ринкова ціна на її продукцію становить 40 грн. за одиницю, якими при цьому будуть результати діяльності фірми?
який обсяг продукції конкурентна фірма вироблятиме у довгостроковому періоді, якщо її витрати залишаться незмінними і LAC = ATC?
що відбудеться, якщо рівноважна ринкова ціна довгострокового періоду встановиться на рівні 21 грн. за одиницю?
Задача 6. Яким повинен бути річний випуск продукції, що забезпечує беззбитковість діяльності підприємства, якщо середні витрати на виробництво складають 5 + 7000/Q, де Q - кількість продукції, випущеної за рік, а прогнозна ціна продукції 12 грн. за одиницю?
Задача 7. Функція залежності загальних витрат (ТС) від обсягу виробництва підприємства (Q) має вид: ТС = 15 + 16Q + Q2 . Визначте ринкову ціну продукції, якщо відомо, що підприємство максимізує свій прибуток при виробництві 20 одиниць продукції в день.
Задача 8. В галузі з досконалою конкуренцією після встановлення довгострокової рівноваги працювало 100 підприємств з однаковою для всіх функцією загальних витрат: ТС = Q 3– 2Q 2 + +16Q. Внаслідок збільшення галузевого попиту підприємства збільшили масштаби виробництва і їх функція витрат прийняла вигляд: ТС = Q 3 – 4Q 2 + 20Q.
Побудуйте графік функції галузевої пропозиції, припускаючи, що вона лінійна.
Задача 9. Визначте надлишок конкурентного підприємства, якщо обсяг його пропозиції задається функцією: Qs= -600 + 200P, а ринкова ціна встановилася на рівні 5 грн. за одиницю.
Задача 10. На конкурентному ринку функціонують три підприємства, функція пропозиції кожного з яких має вид: Qs=2Р–10; шість підприємств, функція пропозиції кожного з яких має вид Qs = 5Р–10; і п'ятнадцять підприємств, кожне з яких має функцію пропозиції Qs = Р-2,
де Qs обсяг пропозиції, тис. од.; Р - ціна одиниці продукції, грн. Функція галузевого попиту наступна: Q = 150 – 30Р, де Q - обсяг галузевого попиту, тис. од. Знайдіть надлишки виробників і споживачів, чистий виграш суспільства.

Практичне заняття 11

Монопольний ринок

Мета заняття – зрозуміти, як монополія вибирає обсяг виробництва і ціну, що забезпечують максимальний прибуток; в чому полягає економічна неефективність монополії.
Завдання заняття – з'ясувати поняття монополії; визначити умови, необхідні для її існування; розглянути підходи щодо визначення оптимального обсягу виробництва монополіста; розкрити сутність цінової дискримінації, показати її наслідки, з’ясувати можливості ліквідації негативних наслідків монополії шляхом державного регулювання.

Програмні питання:

1. Модель „чистої” монополії та її характеристики.
2. Монопольний ринок у короткостроковому та довгостроковому періодах.
3. Особливості функціонування реальних монополізованих ринків.

Тестові завдання:

Визначте єдино правильну відповідь:

1. Галузь є недосконало конкурентною, якщо:
а) у довгостроковому періоді всі фірми галузі отримують лише нормальний прибуток;
б) у довгостроковому періоді нові фірми не можуть увійти в галузь;
в) гранична виручка типової фірми галузі на всіх обсягах випуску дорівнює ціні;
г) середня виручка типової фірми на всіх обсягах випуску дорівнює ціні.
2. Якщо гранична виручка монополії дорівнює нулю, то:
а) економічний прибуток є максимальним;
б) сукупна виручка монополії є максимальною;
в) цінова еластичність попиту на продукцію монополії дорівнює 1;
г) правильні відповіді б) і в).
3. Суспільні втрати від монопольної влади полягають у тому, що за інших рівних умов:
а) монополіст виробляє менший обсяг продукції, ніж виробляла б конкурентна галузь;
б) монополіст встановлює вищу ціну на товар порівняно з конкурентним ринком;
в) монополія захоплює і перетворює на монопольний прибуток частину надлишку споживача;
г) всі відповіді правильні.
4. Монополіст, який прагне максимізувати прибуток, буде знижувати ціну на свою продукцію, доки:
а) гранична виручка перевищує граничні витрати;
б) знижуються граничні витрати;
в) знижуються середні сукупні витрати;
г) знижується попит на його продукцію.
5. Ринкова влада монополіста буде тим більшою:
а) чим більш еластичним є попит на продукцію монополії;
б) чим менш еластичним є попит на продукцію монополії;
в) ринкова влада непов’язана з еластичністю попиту;
г) чим менш еластичною є його пропозиція.

Практичні завдання:

Ситуація 1. Якими будуть параметри суспільного добробуту, якщо фірма-монополіст застосовує досконалу цінову дискримінацію?
Ситуація 2. Що практикує адвокатська контора, якщо вона не встановлює фіксованих цін на свої послуги, а адвокат сам вирішує, яку ціну призначити для кожного клієнта?
Ситуація 3. Яку стратегію практикує крамниця коли під час передсвяткового розпродажу вона надає знижку 10% на пляшку вина, коли купують від 5 до 10 пляшок і на 20% знижки, якщо купують більше 20 пляшок?
Ситуація 4. Чому буде дорівнювати гранична виручка 11-ої одиниці, коли монополія може продавати 10 одиниць товару за ціною 100 грн. за одиницю, але для продажу 11 одиниць повинна знизити ціну до 95 грн.?
Задача 1. Модель простої монополії описується наступною системою рівнянь: Qd = 5 – P; TC = 0,5 + 2Q; TR = 5Q – Q2. Визначити:
обсяг виробництва і ціну, що забезпечують монополісту максимізацію економічного прибутку, а також величину економічного прибутку;
обсяг виробництва і ціну, що забезпечують монополісту максимізацію сукупної виручки; якою буде величина економічного прибутку?
Задача 2. Модель простої монополії описується наступними рівняннями: TR = 100Q – Q2; MC = 10 + Q. Визначити обсяг виробництва і ціну продукції, якщо:
фірма функціонує як проста монополія;
фірма функціонує в умовах досконалої конкуренції;
порівняти одержані результати і зробити висновки щодо наслідків монополізації виробництва.
Задача 3. На ринку досконалої конкуренції діють п’ять однакових фірм. Індивідуальна пропозиція кожної фірми описується рівняннями Qs = P – 2. Ринковий попит описується рівнянням Qd = 8 – P. Визначити і показати величину втрат надлишку споживача за умови, що конкурентна галузь монополізується.
Задача 4. Фірма-монополіст має криву сукупної виручки: TR = 100Q – Q2 і криву граничних витрат MC = 10 + Q. Визначити:
оптимальний обсяг виробництва і ціну, за якою він буде проданий, якщо фірма функціонує як монополія;
оптимальний обсяг виробництва і ціну продукції за умов, що уряд прийняв рішення про демонополізацію галузі і галузь стала досконало конкурентною;
величини надлишків споживача і виробника, за умов конкуренції й монополії, та величину чистих суспільних втрат від монополістичної влади. Пояснити зміну у надлишках споживача і виробника.
Задача 5. Попит на товар задається рівнянням: Qd = 1000 – 50P. Граничні і середні витрати довгострокового періоду становлять 10 грн. на одиницю продукції.
1. Визначити, якими будуть ціна і рівноважна кількість продукції в умовах конкуренції і в умовах монополії.
2. Припустимо, що запроваджено податок у розмірі 2 грн. на одиницю продукції; визначити, якими будуть нові рівноважні ціни та кількість продукції за умов конкуренції і за умов монополії.
Задача 6. На монополістичному ринку функціонує виробник з наступною функцією валових витрат: ТС = Q2 + 800Q + 4000. Визначити можливий обсяг максимального прибутку підприємства, якщо функція валової виручки має вид: TR = 26000Q2 – 0,5Q.
Задача 7. Функціонуючи в умовах монополії підприємство визначило функцію валових витрат виробництва як: TC =110000 + 0,2Q2. Який розмір економічного прибутку розраховує отримати підприємство, якщо в межах довгострокового періоду оптимальний обсяг випуску дорівнює 2,5 тис. од., а підприємство реалізує свою продукцію по ціні 544 грн. за одиницю?
Задача 8. Продаючи продукцію по ціні 600 грн. за одиницю, підприємство-монополіст максимізує свій прибуток. Якщо цінова еластичність попиту дорівнює - 3, то яку величину складають граничні витрати й граничний доход підприємства?
Задача 9. Функція валових витрат монополіста (ВВТ) має вигляд: TC = Q2 + 15Q + 150.
Залежність обсягу реалізованої продукції від ціни (P) описується функцією: TR = 210 – 2P.
Яку ціну повинен встановити монополіст, щоб отримати максимальний прибуток?
Задача 10. Підприємство, постійні витрати якого складають 150 грн., а середні змінні витрати на виробництво продукції - 5 грн., вирішило розширити сферу свого впливу за рахунок збільшення обсягу реалізації з 100 до 120 од. в день. Визначте:
а) яку ціну встановить підприємство, якщо відомо, що еластичність попиту на його продукцію – 2;
б) якою величиною прибутку монополіст має поступитися заради реалізації своєї стратегії?
в) яка величина монопольної влади підприємства?
Задача 11. На монопольному ринку попит представлено функцією Qm = 8 – 2P, де P - ціна за одиницю продукції, грн., Qm - обсяг попиту, кг. Функція валових витрат монополії має вигляд: TC = 0,5Q2. Визначте, на скільки монополія збільшить свій прибуток, якщо їй вдасться здійснити ідеальну диверсифікацію цін.

Практичне заняття 12

Олігополія

Мета занять – з'ясувати теоретичні основи щодо стратегії виробника в умовах олігополії.
Завдання занять – вивчити сутність олігополії, розглянути основні правила ціноутворення та визначення оптимального обсягу виробництва на даних ринках, оцінити ефективність функціонування даних ринкових структур.

Програмні питання:

1. Основні ознаки олігополії.
2. Теоретичні моделі олігополії.
3. Особливості організації олігополістичного ринку.
4. Ефективність олігополії.

Тестові завдання:

Визначте єдино правильну відповідь:

1. Яка з наведених ознак характерна тільки для олігополії:
а) диференційована продукція;
б) всезагальна взаємозалежність фірм;
в) наявність бар’єрів до вступу в галузь;
г) нецінова конкуренція.
2. У яких ринкових структурах продукт може бути диференційованим?
а) у досконалій конкуренції, монополістичній конкуренції та олігополії;
б) у монополістичній конкуренції та олігополії;
в) у досконалій конкуренції та олігополії;
г) у чистій монополії та олігополії.
3. Сукупний обсяг виробництва двох фірм у рівновазі Курно:
а) дорівнює монопольному обсягу виробництва;
б) менший за монопольний обсяг виробництва;
в) більший за конкурентний обсяг виробництва;
г) перебуває в проміжку монопольного та конкурентного обсягів виробництва.
4. У моделі “ломаної кривої попиту” кожна фірма впевнена, що:
а) конкуренти наслідуватимуть всі цінові зміни;
б) конкуренти наслідуватимуть лише зниження ціни;
в) конкуренти наслідуватимуть лише підвищення ціни;
г) конкуренти не наслідуватимуть жодних змін ціни.
5. У довгостроковому періоді:
а) фірми, які працюють в умовах досконалої конкуренції, отримують нульовий економічний прибуток;
б) фірми, які працюють в умовах монополістичної конкуренції, отримують нульовий економічний прибуток;
в) олігополісти та монополісти, як правило, отримують економічний прибуток;
г) всі відповіді правильні.

Практичні завдання:

Ситуація 1. В якому випадку обсяг продажу фірми В буде найбільшим за умови, що фірми А і В з ідентичними виробничими функціями є дуополістами?
Ситуація 2. Що означають такі умови за яких, якщо Ваша фірма знизить ціну продукції то і конкуренти відповідно знизять свої ціни, але якщо Ви підвищуєте ціну, жоден з конкурентів не наслідуватиме вашого прикладу?
Ситуація 3. З чим стикається фірма, яка очікує, що при зниженні або підвищенні нею ціни всі інші учасники ринку зроблять те саме?
Ситуація 4. В якому випадку учасник картелю може збільшити свій прибуток у короткостроковому періоді?
Ситуація 5. До якого ринку відноситься галузь, що складається з 50 виробників диференційованої продукції, ринкова частка кожного з яких не перевищує 3% ?
Задача 1. У галузі діють дві фірми, граничні витрати яких однакові і рівні нулю. Попит на продукцію галузі описується рівнянням: P = 100 – Q. Визначити:
обсяг виробництва за умов, що галузь є конкурентною;
обсяг виробництва за умови, що фірми об’єднаються в картель.
Задача 2. Крива ринкового попиту для фірми-лідера і фірми-аутсайдера в моделі Штакельберга визначається рівнянням: P = 10 – Q. Граничні витрати обох фірм є сталими: МС = 2. Визначити і проілюструвати графічно:
рівноважну ціну і обсяг випуску для кожної фірми;
величину економічного прибутку кожної фірми.
Задача 3. На ринку функціонують три фірми, які вирішили об’єднатись у картель. Функція попиту на продукцію галузі: Qd = 20 – P. Функція пропозиції першої фірми задана рівнянням: Qs1 = - 8 + P, другої фірми: Qs2 = - 12 + 1,5P, третьої фірми: Qs3 = - 24 + 3P. Визначити:
оптимальний обсяг випуску картелю та ціну, яка буде встановлена на продукцію;
обсяги випуску кожного учасника картелю, якщо виробничі квоти визначені для кожної з фірм, становлять відповідно 2 : 5 : 4;
на основі одержаної інформації, поясніть, чому звичайно в учасників картелю виникає спокуса порушити картельну угоду і ці угоди є нестійкими.

Практичне заняття 13

Ринок монополістичної конкуренції

Мета занять – з'ясувати теоретичні основи щодо стратегії виробника в умовах монополістичної конкуренції.
Завдання занять – вивчити сутність монополістичної конкуренції, розглянути основні правила ціноутворення та визначення оптимального обсягу виробництва на даних ринках, оцінити ефективність функціонування даних ринкових структур.

Програмні питання:

1. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.
2. Модель поведінки підприємства – монополістичного конкурента.
3. Нецінова конкуренція.
4. Ефективність монополістичної конкуренції.

Тестові завдання:

Визначте єдино правильну відповідь:

1. Монополістична конкуренція виникає на ринках товарів, де попит на продукцію фірми:
а) більш еластичний, ніж за умов монополії;
б) менш еластичний, ніж за умов досконалої конкуренції;
в) абсолютно еластичний;
г) правильні відповіді а) і б).
2. Монополістичний конкурент максимізує прибуток або мінімізує збитки, виробляючи обсяг продукції, для якого:
а) гранична виручка дорівнює ціні;
б) гранична виручка дорівнює граничним витратам;
в) гранична виручка дорівнює середнім змінним витратам;
г) гранична виручка дорівнює середнім сукупним витратам.
3. Ринкова влада монополістичного конкурента буде тим більшою:
а) чим більш еластичним є попит на продукцію фірми;
б) чим менш еластичним є попит на продукцію фірми;
в) ринкова влада не пов’язана з еластичністю попиту;
г) чим більш еластичною є пропозиція.
4. У короткостроковому періоді монополістичний конкурент може:
а) максимізувати прибуток;
б) мінімізувати збитки шляхом виробництва;
в) мінімізувати збитки шляхом закриття;
г) всі відповіді правильні.
5. У стані довгострокової рівноваги монополістичний конкурент:
а) забезпечує виробничу ефективність і ефективність розподілу ресурсів;
б) не досягає виробничої ефективності, але забезпечує ефективність розподілу ресурсів;
в) не досягає ефективності розподілу ресурсів, але забезпечує виробничу ефективність;
г) не досягає ні виробничої ефективності, ні ефективності розподілу ресурсів.

Практичні завдання:

Ситуація 1. Станції заправки пальним є прикладом монополістично конкурентної галузі. Чи є нетиповим для їх діяльності умови, коли ціни дорівнюють граничним витратам? Поясніть чому.
Ситуація 2. Що є найбільш поширеним способом боротьби з конкурентами на ринку монополістичної конкуренції?
Ситуація 3. Монополістичні конкуренти часто витрачають значні кошти на рекламу своєї продукції, тоді як ціни на продукцію залишаються здебільшого на рівні цін конкурентів. Про що цей факт свідчить?
Ситуація 4. Підприємство функціонує на ринку монополістичної конкуренції та володіє певною ринковою владою, має спадну функцію попиту. Як відомо, такий вигляд кривої попиту передбачає наявність монопольного прибутку. Проте існує парадокс: підприємство має збитки в короткостроковому періоді.. Чи є можливою така ситуація? Якщо так, то в якому випадку вона може мати місце?
Задача 1. Функція сукупних витрат монополістичного конкурента має вигляд: TC = 200 + 30Q, функція попиту на продукцію фірми описується рівнянням: P = 60 – 0,2Q. Визначити оптимальний обсяг випуску і ціну, які дозволяють максимізувати прибуток фірми.
Задача 2. Фірма виготовляє спортивні костюми (тис. од. на рік) і діє на ринку монополістичної конкуренції. Гранична виручка фірми описується рівнянням: MR = 20 – Q, граничні витрати: MC = 3Q – 10. Визначити величину надлишкових потужностей фірми в одиницях річного випуску, якщо мінімальні довгострокові середні витрати становлять 11 грн.
Задача 3. Кожна з 20 фірм монополістично конкурентної галузі має криву попиту, задану рівнянням: P = 10 – Q. Визначити аналітичний вираз для кривої попиту кожної фірми після входження в галузь 5 нових фірм.
Задача 4. У невеликому містечку є чотири піцерії, розташовані на однаковій відстані одна від одної вздовж кільцевої дороги, довжиною 1 км. Всі піцерії мають однакові криві сукупних витрат: TC = 50 + 5Q, де Q – кількість піц, реалізованих за день. Відвідувачами піцерії є 100 чол., які складають населення містечка. Вартість проїзду по місту становить 2,5 грн. за 1 км. Визначити:
середні сукупні витрати з врахуванням транспортних витрат;
середні сукупні витрати кожної піцерії на 1 піцу;
як зміниться величина середніх сукупних витрат, якщо в містечку стануть працювати 6 піцерій;
як зміниться оптимальне число піцерій, якщо чисельність населення зросте до 400 чол.?
Задача 5. Попит на продукцію підприємства, що функціонує в умовах монополістичної конкуренції., описується функцією: Qn = 12 – 0,5P, функція валових витрат підприємства в короткостроковому періоді має вигляд: ТС = 2Qn2 – 4Qn + 10 , де Qn - обсяг випуску, тис. од. Визначити величину прибутку та:
при якому обсязі виробництва підприємство буде максимізувати прибуток?
за якою ціною підприємство буде реалізувати продукцію?

Практичне заняття 14

Утворення похідного попиту

Мета заняття – з'ясувати умови, що формують попит і пропозицію на ринках факторів виробництва, а також особливості встановлення рівноваги в залежності від ринкової структури.
Завдання заняття – розглянути взаємозв’язок, який існує між ринками продуктів та ринками факторів виробництва; визначити, яке правило лежить в основі встановлення обсягу попиту на певний вид ресурсу в залежності від ринкової структури.

Програмні питання:

Похідний попит. Взаємозв’язок ринків продуктів і факторів виробництва.
Похідний попит за досконалої конкуренції на ринку товару.
Монопольний похідний попит.
Похідний попит та принцип оплати факторів.

Тестові завдання:

Визначте єдино правильну відповідь:

1. Похідний характер попиту на ресурс означає, що:
а) попит фірми на ресурс залежить від попиту на готову продукцію фірми;
б) попит фірми на ресурс залежить від ціни ресурсу;
в) попит фірми на ресурс залежить від граничної продуктивності ресурсу;
г) попит фірми на ресурс залежить від граничних видатків на нього.
2. Якщо фірма продає свою продукцію на недосконало конкурентному ринку, то:
а) граничний продукт кожної додаткової одиниці ресурсу вона зможе продавати за однією і тією ж ціною;
б) ) граничний продукт кожної додаткової одиниці ресурсу вона зможе продавати лише за все нижчої ціни;
в) граничний продукт кожної додаткової одиниці ресурсу вона зможе продавати лише за більш високої ціни;
г) її середній продукт буде меншим за граничний продукт для будь-якої кількості залученого ресурсу.
3. Згідно правила оптимального використання ресурсу:
а) використання ресурсу буде прибутковим, якщо гранична доходність ресурсу дорівнює граничним видаткам на нього;
б) використання ресурсу буде прибутковим, якщо ціни всіх залучений ресурсів рівні;
в) використання ресурсу буде прибутковим, якщо фірма купує їх на конкурентному ринку;
г) використання ресурсу буде прибутковим до точки, де MR = MC.
4. Фірма мінімізує видатки на ресурси, якщо:
а) співвідношення між граничними продуктивностями та цінами всіх ресурсів однакові;
б) граничні продуктивності всіх ресурсів однакові;
в) граничні продуктивності всіх ресурсів дорівнюють їх цінам;
г) ціни всіх залучених ресурсів однакові.
5. Довгостроковий попит фірми на ресурс порівняно з короткостроковим є:
а) більш еластичним;
б) менш еластичним;
в) абсолютно нееластичним;
г) абсолютно еластичним.

Практичні завдання:

Ситуація 1. Якщо праця і капітал є ресурсами – замінниками, а ефект обсягу випуску переважає ефект заміщення, то до чого призведе зростання ціни капіталу?
Ситуація 2. Що повинна зробити фірма, яка прагне мінімізувати видатки на ресурси для виробництва заданого обсягу випуску?
Ситуація 3. Що робить ефект заміщення фірми, коли вона досягає рівня виробництва, за яким гранична доходність кожного ресурсу дорівнює ціні цього ресурсу?
Ситуація 4. Конкурентна фірма продає власну продукцію на ціною 2 грн. за одиницю, а ресурс купує за ціною 10 грн. за одиницю. Визначити, якими повинні бути гранична продуктивність і гранична доходність ресурсу, щоб фірма могла максимізувати прибуток.
Задача 1. У виробництві продукту використовуються ресурси: праця і капітал. Граничний продукт праці – 2 од., а граничний продукт капіталу – 5 од., ціна одиниці праці становить 5 грн. а капіталу - 50 грн. Продукція фірми продається на конкурентному ринку за ціною 15 грн. за одиницю. Визначити, чи є обране фірмою співвідношення ресурсів оптимальним для максимізації прибутку, якщо ні, то поясність, як фірма повинна його змінити?
Задача 2. Меблева фабрика реалізує крісла на досконало конкурентному ринку за незмінною ціною Р = 180 грн. за одиницю при заданий кількості праці залежність загального випуску від кількості капіталу представлена в табл. 22
К
0
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10

Q
0
15
32
48
61
70
78
83
87
90
92

За допомогою кривих MRPK та ARPK побудувати криву попиту на капітал.
Який попит на капітал уде мати фабрика, якщо прокатна ціна капіталу складатиме 400 грн.? Яку максимальну ціну може платити фабрика за одиницю капіталу?
Задача 3. Фірма нарощує виробництво, використовуючи працю і капітал, які купує на конкурентному ринку. Ціна одиниці праці 2 грн., одиниці капіталу 3 грн. Дані про граничні продуктивності і граничні доходності ресурсів наведені у табл. 23
Одиниці
ресурсу
Праця
Капітал


MPL
MRPL
MPK
MRPK

1
10
5,0
21
10,5

2
8
4,0
18
9,0

3
6
3,0
15
7,5

4
5
2,5
12
6,0

5
4
2,0
9
4,5

6
3
1,5
6
3,0

7
2
1,0
3
1,5

1. Визначити, скільки одиниць праці та капіталу повинна придбати фірма для мінімізації витрат виробництва 64 одиниць продукції.
2. Скільки одиниць праці і капіталу повинна придбати фірма, щоб одержати максимальний прибуток? Яким при цьому буде обсяг випуску?
Задача 4. Виручка універсаму дорівнює 30 тис. грн. за умови, коли працює лише один продавець. Кожен наступний продавець нарощує виручку на 2 тис. грн. менше, ніж попередній. Прийнято на роботу 15 працівників. Знайти граничний дохід ресурсу і виручку універсаму.

Практичне заняття 15

Ринок праці

Мета заняття – з'ясувати умови, що формують попит і пропозицію на ринку праці, а також особливості встановлення рівноваги в залежності від ринкової структури.
Завдання заняття – визначити особливості праці у порівнянні з іншими факторами виробництва; основні чинники, які формують попит та пропозицію праці; розглянути ринки праці досконалої та недосконалої конкуренції.


Програмні питання:

1. Загальна характеристика ринку факторів виробництва.
2. Попит на працю за умов досконало конкурентного ринку ресурсів.
3. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку.
4. Ринок праці з недосконалою конкуренцією.

Тестові завдання:

Визначте єдино правильну відповідь:

1. Конкурентна фірма, яка прагне максимізувати прибуток, буде наймати додаткових робітників доти, доки:
а) гранична доходність праці менша за ставку заробітної плати;
б) гранична доходність праці знижується;
в) гранична доходність праці зростає;
г) гранична доходність праці перевищує ставку заробітної плати.
2. Досконало конкурентний ринок праці характеризується:
а) мобільністю робочої сили;
б) значним числом продавців і покупців праці, нездатних за будь-яких умов вплинути на її ринкову ціну;
в) типовою висхідною кривою пропозиції праці для фірми;
г) правильні відповіді а) і б).
3. Стан рівноваги на конкурентному ринку праці характеризується тим, що:
а) зарплата робітників дорівнює цінності граничного продукту праці;
б) рівноважна ставка зарплати дорівнює граничній продуктивності останнього з найнятих робітників;
в) рівноважний обсяг праці визначає рівність граничної продуктивності та ставки заробітної плати;
г) всі відповіді правильні.
4. Монопсонічний ринок праці характеризується тим, що:
а) крива граничних видатків фірми на працю проходить нижче кривої пропозиції;
б) крива пропозиції праці співпадає з кривою граничних видатків на працю;
в) крива граничних видатків фірми на працю проходить вище кривої пропозиції;
г) можливі всі перераховані випадки.
5. Людський капітал:
а) є мірою втілення в людині здатності приносити доход протягом життя;
б) включає природні здібності людини і набуті завдяки освіті та професійному навчанню;
в) створюється завдяки інвестиціям в освіту, охорону здоров’я, забезпечення мобільності робочої сили;
г) всі відповіді правильні..

Практичні завдання:

Ситуація 1. Що доцільно для максимізації прибутку конкурентної фірми, якщо цінність граничного продукту останнього з найнятих пекарів становить 25 грн., а ставка його заробітної плати – 40 грн. на день. Цінність граничного продукту останнього з найнятих кондитерів становить 45 грн., а його заробітна плата – дорівнює 30 грн. на день?
Ситуація 2. До чого може призвести встановлення державою мінімальної заробітної плати, яка перевищує рівень рівноважної?
Ситуація 3. Чому буде дорівнювати рівноважна ставка заробітної плати у випадку двосторонньої монополії?
Ситуація 4. Якими будуть встановлені фірмою ставки заробітної плати, якщо фірма є монопсоністом на ринку праці?
Ситуація 5. В чому полягає ефект заміщення в результаті підвищення ставки заробітної плати при виборі між доходом і часом дозвілля?
Ситуація 6. В якому випадку підвищення заробітної плати може призвести до скорочення обсягу пропозиції праці з боку робітника?
Задача 1. Фірма АВС працює на ринку досконалої конкуренції. Ціна на її готову продукцію становить 2 грн. за одиницю. Динаміка сукупного продукту залежно від кількох прийнятих робітників представлена даними:
Таблиця 1.2
Кількість робітників, чол./день
1
2
3
4
5
6

Обсяг випуску продукції, од./день
20
50
70
85
95
100

1. Виконати необхідні розрахунки і побудувати криву попиту фірми на працю.
2. Визначити, скільки робітників буде наймати фірма, якщо ставка заробітної плати становитиме 55 грн. на день.
3. Як зміниться кількість робітників, якщо ставка заробітної плати знизиться до 35 грн.?
Задача 2. Фірма АВС стає монополістом на ринку готової продукції. Залежність між кількістю робітників та сукупним випуском не змінилася і відповідає даним задачі 1. Попит на продукцію фірми заданий наступними даними:
Таблиця 2.1
Ціна одиниці готової продукції, грн.
15
12
10,5
9
6
3

Обсяг випуску продукції, од./день
20
50
70
85
95
100

1. Виконати необхідні розрахунки і побудувати криву попиту на працю фірми-монополіста, порівняти з кривою попиту на працю конкурентної фірми.
2. Визначити, скільки робітників буде наймати фірма-монополіст, якщо спочатку ставка заробітної плати становитиме 75 грн. на день і згодом знизиться до 55 грн.
3. Зробити висновки відносно використання ресурсу монополістом та досконалим конкурентом.
Задача 3. Фірма, що діє на досконало конкурентному ринку готової продукції і купує працю на досконало конкурентному ринку праці, стає монополістом на ринку готової продукції. Вона виробляє продукцію за незмінною технологією: Q = 2L. Ціна одиниці праці становить 8 грн./день. Функція попиту на продукцію фірми описується рівнянням: Qd = 12 – P. Визначити:
1. Яку кількість праці найме фірма, обсяг її випуску та ціну продукції, що забезпечують максимізацію прибутку, якщо вона функціонує на досконало конкурентному ринку?
2. Яку кількість праці найме фірма, обсяг її випуску та ціну продукції, що забезпечують максимізацію прибутку, за умов монополії?
Задача 4. Припустимо, що у деякій фірмі кількість робітників є єдиним змінним фактором виробництва. Ціна одиниці продукції фірми становить 160 грн.
Таблиця 4.1
Кількість робітників, чол.
1
2
3
4
5
6
7
8

Обсяг випуску, од.
20
39
52
62
69
74
78
81

Визначити та показати графічно:
обсяг попиту фірми на працю, якщо ринкова ставка заробітної плати становить 1550 грн. на місяць;
яку максимальну кількість робітників може найняти фірма, якщо держава встановить мінімальну зарплату на рівні 520 грн. на місяць?
яким повинно бути рішення адміністрації фірми щодо звільнення робітників, якщо під тиском профспілки фірма була змушена підвищити місячну заробітну плату з 1500 грн. до 1800 грн.?
Задача 5. Ринковий попит на працю описується рівнянням: Qd = 70 – W, ринкова пропозиція праці: Qs = 4W – 30, де Q – тис. робітників, W - денна ставка заробітної плати, грн./день. Держава встановлює мінімальний рівень заробітної плати у 30 грн. на день. Визначити, як вплине встановлення мінімуму заробітної плати на ринок праці.

Практичне заняття 16

Ринок капіталу

Мета заняття – з'ясувати умови, що формують попит і пропозицію на ринку капіталу, а також особливості встановлення рівноваги в залежності від ринкової структури.
Завдання заняття – визначити особливості капіталу у порівнянні з іншими факторами виробництва; основні чинники, які формують попит та пропозицію капіталу; розглянути яким чином встановлюється ринкова ставка позичкового проценту в умовах досконалої конкуренції.

Програмні питання:

1. Капітал як фактор виробництва довгострокового користування.
2. Ставка процента та її вплив на обсяг і структуру капітальних товарів.
3. Номінальні та реальні процентні ставки, діапазон їх значень, чинники, що його визначають.

Тестові завдання:

Визначте єдино правильну відповідь:

1. Між рівнем освіти та величиною індивідуальних доходів:
а) не існує ніякого зв’язку;
б) існує прямий зв’язок;
в) існує обернений зв’язок;
г) існує прямий зв’язок, лише якщо враховується стаж роботи.
2. При прийнятті інвестиційних рішень фірми орієнтуються на:
а) номінальну процентну ставку;
б) реальну процентну ставку;
в) номінальну процентну ставку за мінусом реальної;
г) реальну процентну ставку за мінусом номінальної.
3. Якщо гранична норма часової переваги дорівнює нулю, це означає, що:
а) відмова від додаткової одиниці поточного споживання компенсується збільшенням на одиницю майбутнього споживання;
б) за жодних умов людина не погодиться відмовитись від поточного споживання заради додаткової одиниці майбутнього споживання;
в) відмова від будь-якої кількості поточного споживання не змінить майбутнього споживання;
г) відмова від поточного споживання зменшить майбутнє споживання.
4. Пропозиція позичкових коштів на ринку фінансового капіталу для окремої фірми є:
а) нееластичною;
б) еластичною;
в) абсолютно еластичною;
г) абсолютно нееластичною.
5. Земельна рента буде зростати, якщо за інших рівних умов:
а) знизиться ціна землі;
б) зросте попит на землю;
в) скоротиться попит на землю;
г) зросте пропозиція землі.

Практичні завдання:

Ситуація 1. Характеристика якого ефекту буде, якщо з підвищенням ставки проценту домогосподарства можуть збільшити обсяг поточного споживання і скоротити заощадження, оскільки та ж сума приросту їх майбутнього доходу може бути забезпечена меншим обсягом заощаджень?
Ситуація 2. Фірма має намір взяти кредит на будівництво нового підприємства. Річна ставка банківського проценту становить 15%, очікувана норма прибутку визначена у 17%. Яке рішення може прийняти фірма?
Ситуація 3. Що буде мати утримувач безстрокового цінного паперу, який приносить річний доход у 100 грн., зі збільшенням ставки проценту від 8% до 10%?
Ситуація 4. Скільки треба заплатити за верстат, який слугуватиме три роки і буде приносити щорічно 10000 грн. доходу, а в кінці третього року буде проданий за 5000 грн., за умови, що процентна ставка дорівнює 10%?
Ситуація 5. Скільки треба заплатити фермеру за 1 га землі, якщо земельна рента за нього становить 2000 грн., а процентна ставка – 8%?
Задача 1. Місто потребує реконструкції мосту через річку, що розділяє його на дві частини. Дві фірми представили проекти реконструкції, що відрізняються за термінами виконання робіт та витратами:
Таблиця 7.1
Показники
1 рік
2 рік
3 рік

Витрати фірми 1 (тис. грн.)
2000
40000
0

Витрати фірми 2 (тис. грн.)
3000
2000
500

Якому проекту слід віддати перевагу, якщо процентна ставка становить 10%?
Задача 2. Університет для видавництва власного підручника має намір інвестувати 800 тис. грн. на придбання друкарського обладнання, яке буде слугувати три роки і його ліквідаційна вартість становитиме 20 тис. грн. Процентна ставка становить 20%. Прогнозовані рівні випуску і витрат друкарні наступні:
Таблиця 8.1
Показники
1 рік
2 рік
3 рік

Обсяг реалізації, од.
20000
30000
40000

Ціна підручника, грн.
30
31
32

Середні витрати, грн.
15
16
17

Визначити чисту дисконтовану вартість даного інвестиційного проекту та зробити висновки відносно доцільності інвестування.
Задача 3. Фірма планує закупити обладнання згідно інвестиційного проекту, реалізація якого розрахована на 5 років і вимагає початкових інвестицій в сумі 100 тис. грн. Очікуваний прибуток фірми однаковий для кожного з 5 років. Очікувана залишкова вартість обладнання оцінюється у 80 тис. грн. Процентна ставка – 10%. Визначити мінімальну суму щорічного прибутку, за якої реалізація даного інвестиційного проекту буде доцільною.
Задача 4. Попит на землю описується рівнянням: Q = 100 – 4R, де Q – площа землі (га), R– величина ренти (тис.грн./га). Визначити та проілюструвати рішення графічно:
а) рівноважну величину ренти, якщо пропозиція землі становить 60 га;
б) ціну 1 га землі, якщо процентна ставка становить 20%;
в) вплив на суспільний добробут встановлення державою граничного рівня ренти у 5 тис. грн.

Практичне заняття 17

Загальна рівновага конкурентних ринків та інституціональні аспекти ринкового господарства

Заняття проводяться у формі семінару-дискусії.
Мета заняття – з'ясувати сутність ринкової рівноваги та ефект зворотнього зв’язку, рівноваги в економіці обміну, поняття добробуту та інституціональних аспектів ринкового господарства.
Завдання заняття – визначити взаємозв’язок ринків та як будується модель загальної рівноваги, розглянути діаграму Еджуорта, криві контрактів та Парето-ефективний розподіл, розподіл виробничих ресурсів та теорію загальної рівноваги, та також визначити право та форми власності, умови зовнішніх ефектів за допомогою теореми Коуза, що таке суспільні блага та суспільний вибір.

Програмні питання:

1. Поняття ринкової рівноваги.
2. Рівновага обміну.
3. Ефективність у виробничій сфері.
4. Загальна рівновага та економія добробуту.
1. Правові передумови для ринкових суб’єктів.
2. Інституціональна природа сучасної фірми.
3. Позаринкові зовнішні ефекти.
4. Громадські блага.

Питання для обговорення:

1. Яку роль відіграє ефект зворотнього зв’язку в ринковій економіці?
2. Як держава може досягти більш рівномірного розподілу доходів?
3. Як співвідносять ефективність і справедливість політики держави?
4. Перерахувати основні перешкоди для досягнення Парето-ефективного розміщення ресурсів і розподілу існуючих благ.
5. Чи ведуть ринкові реформи в Україні до зниження трансакційних витрат?
6. Визначити дію податку як інструмента, який впливає на зовнішні ефекти.
7. Охарактеризуйте оптимальну структуру економіки.
8. Надати власну оцінку діям уряду України або місцевих органів влади щодо виробництва того чи іншого суспільного блага.

Тестові завдання:

Визначте єдино правильну відповідь:

1. Аналіз загальної рівноваги:
а) визначає одночасно ціни на всіх ринках;
б) припускає можливість зворотнього зв’язку;
в) може одночасно враховувати ринки товарів і ресурсів;
г) усі відповіді вірні.
2. Економічна теорія добробуту:
а) дає можливість вирішити, в якій точці кривої виробничих можливостей економіки прагне знаходитись суспільство;
б) дає можливість вирішити, в якій точці межі споживчих можливостей економіки бажає знаходитись суспільство;
в) дає можливість оцінити соціальну бажаність різних економічних станів;
г) вивчає шляхи допомоги бідним.
3. Парето-оптимум в обміні досягається:
а) коли втрати одного з учасників перевищують виграш іншого;
б) коли перерозподіл благ приводить до втрати користі обох учасників обміну;
в) коли збільшення корисності для одного з учасників обміну неможливе без зменшення корисності для другого;
г) коли обидва учасники можуть виграти при обміні.

Практичні завдання:

Задача 1. Крива виробничих можливостей описана рівнянням х2 + у2 = 200, функція корисності суспільства u(х,у) = х + у. Визначити оптимальний обсяг виробництва товарів.
Задача 2. У моделі «Робінзона Крузо» виробнича функція Q(L) = 4Q – 5L2, функція корисності «Робінзона Крузо» U (Q,L) = 2Q – 3L2 . Знайти рівноважний обсяг використання праці, випуск, корисність, визначити відносну ціну праці.
Задача 3. На основі аналізу загальної рівноваги прослідкуйте наслідки наступних подій:
1. Наукові дослідження довели надзвичайну корисність для людського організму продуктів моря, внаслідок чого попит на низ зріс.
2. У текстильній промисловості винайдені синтетичні матеріали, які не поступаються природним, але є більш практичними – вони не витрачають кольору, не зношуються, не деформуються.
3. Внаслідок несприятливих погодних умов значна частка врожаю картоплі загинула.
4. Винайдена нова технологія, яка дозволяє знизити витрати будівництва житла на 50%.

Практичне заняття 18

Інституціональні аспекти ринкового господарства

Заняття проводяться у формі семінару-дискусії.
Мета заняття – з'ясувати сутність інституціональних аспектів ринкового господарства.
Завдання заняття –визначити право та форми власності, умови зовнішніх ефектів за допомогою теореми Коуза, що таке суспільні блага та суспільний вибір.

Програмні питання:

1. Правові передумови для ринкових суб’єктів.
2. Інституціональна природа сучасної фірми.
3. Позаринкові зовнішні ефекти.
4. Громадські блага.



Питання для обговорення:

1. Чи ведуть ринкові реформи в Україні до зниження трансакційних витрат?
2. Визначити дію податку як інструмента, який впливає на зовнішні ефекти.
3. Охарактеризуйте оптимальну структуру економіки.
4. Надати власну оцінку діям уряду України або місцевих органів влади щодо виробництва того чи іншого суспільного блага.

Тестові завдання:

Визначте єдино правильну відповідь:

1. Теорема Коуза дійсна:
а) для «економіки Робінзона Крузо»;
б) для двох учасників;
в) для десяти учасників;
г) не залежить від кількості осіб, які є учасниками угоди.
2. Соціальні граничні витрати перевищують індивідуальні граничні витрати:
а) на загальну величину забруднення;
б) на величину граничних зовнішніх витрат;
в) на величину середніх зовнішніх витрат;
г) вірної відповіді немає.
3. Зовнішні ефекти виникають, оскільки:
а) вони пов’язані з вигодами або витратами, ніким не створеними;
б) вони пов’язані з монополією;
в) вони включають постійні витрати, які не входять до граничних витрат;
г) вірні відповіді а) і б).

Практичні завдання:

Задача 1. Суспільство складається з 5 індивідів, кожний з яких має функцію попиту на суспільне благо QD = 20 – P . Сукупні витрати на надання суспільного блага становлять TC = 50Q. Визначити аналітично та графічно оптимальний обсяг суспільного блага.
Задача 2. У таблиці наведено дані про загальні вигоди й витрати від реалізації чотирьох природоохоронних програм.
Таблиця 4.1
Програми
Загальні витрати (млн. грн.)
Загальні вигоди (млн. грн.)

Посилення рибнагляду
20
30

Захист малих річок
30
50

Створення заповідників
80
77

Створення національних парків
72
84


Яку з них з економічної точки зору слід реалізувати?






РОЗДІЛ 4

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ

Тема 4. Моделювання поведінки споживача на ринку товарів

Мета роботи: закріплення теоретичних знань щодо розуміння сутності ефектів доходу та заміщення, визначення їх особливостей для благ низької споживчої цінності та для товару Гіффена
Питання для самостійної роботи
1. Ефекти доходу та заміщення для благ низької споживчої цінності та для товару Гіффена.
Методичні вказівки до вивчення теми:
В даній темі потрібно розглянути сутність ефектів доходу та заміщення, особливості визначення їх величини за Хіксом та Слуцьким, методику визначення величин споживчого надлишку, надлишку виробника, чистого виграшу суспільства. Розглянути особливості дії ефектів доходу та заміщення для різних типів благ (нормальних благ, благ низької споживчої якості, благ Гіффена).

Зміст роботи: вивчення літературних джерел, самоопрацювання теоретичного матеріалу зі складанням конспекту, підготовка до тестового опитування, домашнє розв’язання задач, підготовка реферативних доповідей.

Основні терміни і поняття: фактична і реальна ціна, надлишок споживача, узагальнений надлишок, чистий виграш суспільства.

Практичні завдання:
1. Функція корисності споживача ТU (x,y) = 2XPPPPP0,5PPPPP YPPPPP0,5PPPP. Дохід становить 500 ден. од. Ціна першого товару 4 гр.од., другого товару 2 гр. од. Визначте ефект доходу і ефект заміщення за Слуцьким, якщо ціна на товар Х збільшиться і складе 5 гр. од.     
2. Функція корисності споживача ТU (x,y) = 4XY. Дохід становить 50 гр.ед. Ціна першого товару 10 гр. од., другого товару 5 гр. од. Визначте : а) ефект доходу і ефект заміщення за Хиксом , якщо ціна на товар Х збільшиться в два рази; б) тип товару.     

Есе на тему: «Самі по собі речі не бувають ні хорошими, ні поганими, це тільки наша оцінка».
Зверніть увагу на наступні аспекти проблеми: а) чи повинен ринок знати споживчі переваги? б) від яких чинників залежатиме вибір споживача? в) як можна оцінити корисність блага? г) чи реально в практичному житті збільшення граничної корисності? д) як взаємопов'язані між собою закон попиту і закони Госсена?
1. Розкрийте в термінах теорії споживчої поведінки переваги і недоліки «раціонального вибору споживача» (гранична і загальна корисність, крива байдужості, криві Енгеля, гранична норма заміщення, ефект ціни, і т.п.).
2. Від яких факторів залежить вибір споживача?
3. Чи можливий оптимум споживача в умовах реалізації «ефектів Веблена, сноба, приєднання до більшості»?
Начало формы

Інтернет–завдання. Тема:«Аналіз практичного застосування психологічного закону Д. Кейнса і Е. Енгеля».
Основний психологічний закон Д. Кейнса свідчить про те, що приватне споживання залежить від рівня доходів, проте його динаміка відстає від зростання доходів. Відповідно до даного закону, люди при зростанні рівня своїх доходів схильні збільшувати своє споживання, але не в міру зростання доходів, а в меншій мірі. Іншими словами, відсоток доходу, що направляється на заощадження, зростає в міру зростання доходів.
Д. Кейнс виділяв мотиви поведінки людей, що ведуть до свідомого стримування витрат, що спрямовуються на придбання споживацьких товарів. До них він відносив три мотиви з восьми, серед яких скупість, попередливість, розважливість. У результаті реалізації даних мотивів гранична схильність до споживання в суспільстві падає. А саме з нею пов'язаний споживчий попит. Розширений обсяг заощаджень не встигає поглинатися попитом на інвестиційні товари.
Закон Енгеля говорить - із збільшенням доходу його частка, яка витрачається на товари першої необхідності, зменшується, в той час як частка витрат на предмети розкоші і на духовний розвиток збільшується. Так, відповідно до закону Енгеля, частка витрат на продовольчі товари в міру зростання доходу падає, оскільки продукти харчування відносяться до необхідних товарах, а на туризм постійно підвищується. 1. Відвідайте офіційні сайти:
- Державного комітету статистики: http://www.ukrstat.gov.ua/
- Національного банку України: http://www.bank.gov.ua/
- Міністерства фінансів України: http://www.minfin.gov.ua/
- Антимонопольного комітету України: http://www.amc.gov.ua/
- Міністерства агарарної політики України: http://minagro.gov.ua/
2. Прослідкуйте, на основі статистичної інформації, як в реальному житті реалізуються дані теоретичні закони. Оцініть кількісний масштаб доходів населення, розмір споживання і заощаджень.
3. Скільки грошових ресурсів реально можна перенаправити зі стану заощаджень в русло інвестицій?
4. Проаналізуйте поведінкові коефіцієнти: гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження (проведіть факторний аналіз).

Питання для дискусії:
1. У яких випадках поведінку споживача слід вважати раціональною? Сформулюйте і обгрунтуйте перший і другий закони Госсена.
2. Як ви гадаєте, в якій з теорій споживчого вибору, поведінку споживача можна вважати раціональною?
3. В яких сферах життєдіяльності людини застосовуються теорії споживчого вибору?

Теми реферативних доповідей:
1. Криві „ціна – споживання”: ефекти доходу та заміщення за Слуцьким та Хіксом.
2. Аналіз впливу зміни ціни блага і доходу споживача на кількість і структуру споживання благ.
3. Співвідношення ефектів доходу і заміни для різних товарів.

Тема 5. Ринковий попит

Мета роботи: набуття теоретичних знань щодо сутності попиту, факторів, що на нього впливають, а також еластичності попиту за доходом та перехресної еластичності, її практичного значення в обґрунтуванні поведінки ринкових суб’єктів; отримання практичних навичок щодо розрахунку показників еластичності попиту.


Питання для самостійної роботи:
1. Попит і закон попиту.
2. Аналіз зміни попиту в цілому та величини (обсягу) попиту.
3. Цінова еластичність попиту.
4. Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту.

Методичні вказівки щодо самостійного вивчення теми:
В даній темі потрібно розглянути поняття попиту та закону попиту, його графічне трактування, фактори, що впливають на попит ,відмінності аналізу змін у обсягах попиту та попиту в цілому, методику визначення величин цінової, перехресної еластичності попиту та еластичності попиту за доходом.

Зміст роботи: вивчення літературних джерел, самоопрацювання теоретичного матеріалу зі складанням конспекту (наявність термінологічного словника основних понять, наведення формул для розрахунку еластичності попиту за доходом та перехресної еластичності попиту прямим методом та методом середньої точки), робота над проблемними питаннями, підготовка до тестового опитування, домашнє вирішення задач.

Основні терміни і поняття: попит, обсяг попиту, закон попиту, еластичність, коефіцієнт еластичності, перехресна еластичність попиту, еластичність попиту за доходом, товари-субститути, товари-комплементи, товари низької споживчої якості, нормальні товари, товари тривалого використання.

Практичні завдання:
1. На основі наведених нижче табличних даних знайти перехресну еластичність попиту на товар Б до ціни товару А та перехресну еластичність попиту на товар Г до ціни товару В.

Товар
Обсяг попиту, од.
Ціна , грн.


до зміни
після зміни
до зміни
після зміни

А


10
12

Б
300
500



В


25
15

Г
400
400




Зробити висновки про взаємозалежність товарів.
2. Протягом останнього року відбулось скорочення реальних доходів населення в середньому на 15 %, причому на товар А на початку року витрачалося 30 % сімейного бюджету, а в кінці року – 20 %, на придбання товару Б – відповідно 30% та 35 %.використовуючи формулу середньої точки, розрахуйте коефіцієнти еластичності попиту від доходу, зробіть висновки відносно характеру товарів.

Проблемна ситуація. Тема: «Віконний ринок в умовах світової економічної кризи».
Світова економічна криза внесла досить сильні корективи в споживчий попит. У даних умовах покупець намагається скоротити свої витрати, як на продовольчі, так і на промтовари, про позитивну динаміку останніх говорити не доводиться. «Зараз покупці прагнуть не повністю відмовитися від якихось придбань, а намагаються всіма силами оптимізувати свої витрати. Вони приділяють особливу увагу, насамперед найбільш вигідному поєднанню ціни і якості придбаної продукції, а тому більш ретельно вибирають компанію».
Так, на думку керуючого торговельною мережею Віктора Єрошова, попит знизився приблизно на 50 %. «Якщо врахувати, що витрати у всіх виробників на лізингові та кредитні платежі, оренду та рекламу залишилися колишніми, то така динаміка виглядає сумно. Зараз поява нового клієнта на ринку - випадок скоріше одиничний, ніж масовий. Основна частка реалізації здійснюється за рахунок вторинних продажів старим покупцям. У багатьох компаніях зменшилися не тільки обсяги реалізації, але й ціни. Генеральний директор ТОВ Віконний Будинок Анна Пашкова вважає, що в середньому кількість замовлень з початку року впала на 30-40%. Взагалі ж, порівнювати докризовий період і сьогоднішній етап відновлення не зовсім коректно. У сьогоднішніх же умовах думати про вікна багато хто просто не в змозі, так як мало у кого є чітке уявлення про те, що буде найближчим часом.
Із зменшенням обсягу виробництва на 40 % згодні і в компанії Kaleva, експерти якої відзначають, що така динаміка свідчить швидше про відкладений попит, ніж про зниження потреби населення в установці пластикових вікон. Що ж до цін, то тут зіткнулися дві протилежні тенденції: прагнення знизити ціну вікна для залучення клієнтів і вельми обмежена можливість це зробити.
На думку керівника департаменту маркетингу ЮККО: «Економлячи на вартості, споживачі абсолютно не бажають економити на якості. Сьогодні затребувані надійні вироби, придбання яких беззастережно гарантує відсутність в майбутньому незапланованих витрат. Можна відмовитися від необов'язкових доповнень до комплектації вікон, але все одно придбати високоякісний виріб. Хочеться також відзначити, що зріс попит на наші вікна з дерев'яного бруса. Це знову ж таки пов'язано з неготовністю багатьох виробників запропонувати покупцям по-справжньому високоякісну продукцію за адекватну вартість».
В умовах кризи кожна серйозна компанія намагається вивести на ринок якісь оригінальні пропозиції. «Будь-які знижки повинні бути розумними, тому зниження цін на 40 % , 50 % або навіть 60 % - це профанація для недалекого клієнта. Ми декларуємо і даємо реальні знижки від обсягу покупки, і вони рідко перевищують 15 %. Злитися з сірою масою, так званих, «антикризових » пропозицій зовсім не вихід. А ось забезпечити допомогу дійсно незахищеним соціальним верствам населення в наших силах. Саме тому ми пропонуємо спеціальні програми скління для молодят, новоселів, молодих батьків». Коли економічна ситуація нестабільна в якості «антикризових» пропозицій «Для досягнення мети» ми постійно проводимо різні акції і робимо вигідні пропозиції для наших замовників, послуга «Вікна в розстрочку, - розповідає Ганна Пашкова з ТОВ Віконний Дім. - Крім виробів високої якості збірки, надійної фурнітури і монтажу з дотриманням всіх технічних норм і правил, ми пропонуємо опціональні акції при замовленні вікон ПВХ, комплектуючі в подарунок (підвіконня і відливи). Крім того, виводимо на ринок енергозберігаючі склопакети (за ціною звичайних), і даємо безкоштовні докладні консультації по монтажу тим клієнтам, які хочуть трохи заощадити і встановити вікна своїми силами».
Пошук вирішення проблеми:
Для початку треба зрозуміти, якими наслідками фінансова криза загрожує віконному ринку. Розгляньте ситуацію в трьох основних сегментах споживачів віконної продукції: житлове будівництво; корпоративні замовлення; приватний сектор.
а ) Як планують свої витрати покупці в умовах економічної кризи? Чим керуються сьогодні споживачі при виборі покупки?
б) Під впливом яких чинників впав попит на вікна? Чим пояснити, що в багатьох компаніях зменшилися не тільки обсяги реалізації, але й ціни?
в) Перерахуйте всі нецінові фактори, що впливають на попит вікон.
г) З яких компонентів складаються витрати виробника вікон? Окупаються вони?
д) Чи не пов'язано прагнення знизити ціну на вікна з потайним бажанням погіршити їх якість?
 е) Розкрийте в термінах теорії споживчої поведінки переваги і недоліки т.зв. «Програм стимулювання споживача» (спеціальні програми скління для молодят, новоселів, молодих батьків, вигідні пропозиції для постійних замовників, послуга «Вікна в розстрочку» тощо). Від яких факторів залежить їх стимулюючий вплив? Чи можливий оптимум споживача в умовах реалізації «програм стимулювання споживача»? ж) Чи доводилося вам купувати товари вищої якості і при цьому за можливо низькими цінами?
з) Чи доводилося вам купувати низькоякісні товари за завищеними цінами? Чи існували на цих ринках «програми стимулювання споживача»?
і) Якою мірою «програми стимулювання споживача » здатні нав'язувати споживачам певну думку?

Питання для дискусії:
В чому полягає практичне значення теорії еластичності попиту?
В чому полягає значення еластичності попиту за доходом?
Які фактори впливають на перехресну еластичність попиту та на еластичність попиту за доходом?

Теми реферативних доповідей:
1. Частковий аналіз і виведення закону попиту.
2. Поєднання вербального, алгебраїчного та графічного підходів щодо аналізу попиту споживача.
3. Попит на товари в умовах досконалої конкуренції на ринку.
4. Цінові і нецінові детермінанти попиту.
5. Концепція цінової еластичності попиту.
6. Методика обчислення коефіцієнта еластичності попиту за ціною та доходом.
7. Еластичність попиту та її практичне за застосування.
8. Звичайна та скомпенсована лінії попиту: спільні риси і відмінності.
9. Індексний аналіз у діагностиці стану споживача (індекси Пааше, Ласпейреса).

Тема 7. Варіації факторів виробництва та
оптимум товаровиробника

Мета роботи: розглянути сутність та особливості застосування концепції варіації факторів виробництва.

Питання для самостійної роботи:
1. Частинна варіація факторів виробництва.
2. Ізоквантна варіація факторів виробництва.
3. Пропорційна варіація факторів виробництва.
4. Оптимум виробника та ізокостна варіація факторів.

Методичні вказівки щодо самостійного вивчення теми:
При вивченні даної теми потрібно розглянути ізокванту та її властивості, поняття та види виробничих функцій, .ізокосту та фактори, що впливають на її положення, графічну та аналітичну інтерпретацію оптимуму товаровиробника, дію ефекту масштабу та методику розрахунку коефіцієнту еластичності випуску за витратами.

Основні терміни і поняття: частинна варіація факторів виробництва, ізокванта, ізоквантна варіація факторів виробництва, ефект масштабу, пропорційна варіація факторів виробництва, рівновага виробника,.

Зміст роботи: вивчення літературних джерел, робота над проблемними питаннями, підготовка до тестового опитування, домашнє вирішення задач, підготовка до контрольної роботи, підготовка реферативних доповідей.

Практичні завдання:
1. Бюджет підприємства складає 140 грн. Вартість одиниці праці 2 грн., одиниці капіталу – 8 грн. Рівняння ізокванти має вигляд Ч=2К-15, де Ч,К – кількість праці та капіталу відповідно. Дайте аналітичне та графічне рішення рівноваги виробника.
На ринках факторів виробництва склалися такі ціни на ресурси: ціна робочої сили – 40 грн., ціна капіталу – 85 грн. Яким буде обсяг пропонування товару підприємства, що працює по технології, яка описується наступною виробничою функцією: Кпр= Ч0,85 Ч К0,15, а бюджет підприємства 1550 грн.

Есе на тему: «Витрати виробництва не чинили б ніякого впливу на конкурентну ціну, якби вони не впливали б на пропозицію» (Д.С. Міль).
Зверніть увагу на наступні аспекти проблеми: 
а) Що ви розумієте під конкурентною ціною? Охарактеризуйте причинно-наслідковий зв'язок у наступному ланцюжку: витрати виробництваконкурентна цінапропозиція; 
б) Обгрунтуйте взаємозв'язок між коефіцієнтом технологічної результативності виробництва і витратами на виробництво продукції.  
в) Чи вірно твердження, що для отримання максимального прибутку необхідно продати максимально велику кількість продукції?  
г) Виробнича функція відображає технологічно ефективний спосіб виробництва, тобто виробництво максимально можливого випуску продукції з використанням мінімальної кількості ресурсів - праці і капіталу. З іншого боку щоб максимізувати прибуток, необхідно налагодити економічно ефективне виробництво. Обміркуйте такий логічний ланцюжок: пропозиція технологічно ефективний спосіб виробництва економічно ефективний спосіб виробництва обсяг випуску, що максимізує прибуток; 
д) Розгляньте зв'язок функції Кобба - Дугласа і витрат виробництва. Технології являють собою різновид витрат виробництва і, отже, їх моральний знос скорочує розміри прибутку. Більш того, якщо відбувається технічна революція, це може призвести до загибелі підприємства. З іншого боку, швидке оновлення технологій (традиційно всі інновації діляться на дві основні категорії: технологічні та нетехнологічні) може бути важливим аргументом у конкурентній боротьбі. Якщо фірми встигають оновити технології, а інші фірми цього не зробили, то на боці першої фірми виявляться переваги більш ефективного виробництва. Якою мірою технологічний коефіцієнт функції Кобба - Дугласа впливає на витрати виробництва?
е) Які заходи на рівні окремих фірм і всієї держави, на ваш погляд, повинні бути прийняті для зниження витрат з впровадження інновацій?  
ж) Спробуйте самостійно «реконструювати» невідому вам теорію інновацій Й. Шумпетера, який виділив п'ять типових його змін: виготовлення продукції з новими властивостями; впровадження нового методу (способу) виробництва; освоєння нових ринків збуту; використання нового джерела сировини; проведення відповідної реорганізації виробництва.
з) Розгляньте вплив коефіцієнтів еластичності випуску по праці і капіталу на витрати виробництва.

Проблемна ситуація. Тема: «Інновація як основний чинник підвищення ефективності виробництва».
У сучасних умовах підвищення ефективності виробництва можна досягти переважно за рахунок розвитку інноваційних процесів, які отримують кінцеве вираження в нових технологіях, нових видах конкурентоспроможної продукції.
За своєю природою інновації включають в себе не тільки технічні чи технологічні розробки, а й будь-які зміни в кращий бік у всіх сферах науково- виробничої діяльності. Постійне оновлення техніки і технологій робить інноваційний процес основною умовою виробництва конкурентоспроможної продукції, завоювання і збереження позицій підприємств на ринку і підвищення продуктивності, а також й ефективності підприємства.
Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності.
Більшість дослідників приділяють найбільшу увагу технологічним інноваціям, що є прямою характеристикою інтенсивності розвитку виробництва. До них відносять всі зміни, що зачіпають засоби, методи, технології виробництва, що визначають науково -технічний прогрес.
Відповідно, інновації організаційного, управлінського, правового, соціального, екологічного характеру відносять до нетехнологічним інновацій.
Класифікація нововведень за критерієм значимості у розвитку продуктивних сил суспільства передбачає їх розподіл на такі групи: По-перше, базові нововведення - це такі нововведення, які реалізують найбільші винаходи і стають основою революційних переворотів у техніці, формування нових її напрямів, якісних змін технологічної системи, створення нових галузей. Такі інновації потребують тривалого періоду часу і великих витрат для освоєння, але зате забезпечують значний за рівнем і масштабом народногосподарський ефект.
По-друге, великі і принципові нововведення - інновації, що виникли на базі аналогічного рангу винаходів, наукових та технічних рекомендацій, в результаті яких відбувається зміна поколінь техніки в рамках даного напрямку або поява нової технології при збереженні вихідного фундаментального наукового принципу. Створена в результаті переважно прикладних досліджень і розробок нова техніка і технологія має більш високі техніко - економічні показники, що дозволяють задовольнити нові потреби. Реалізація даних інновацій відбувається в більш короткий термін і з меншими витратами, але і стрибок в технічному рівні та ефективності набагато менше.
По-третє, середні і комбінаторні нововведення являють собою використання різних сполучень конструктивного з'єднання елементів. Реалізуючи винаходи середнього рівня та ноу-хау, дані інновації дозволяють створити базу для освоєння нових моделей і модифікації даного покоління техніки, удосконалити існуючу технологію, покращити основні техніко-економічні показники продукції, що випускається.
По-четверте, дрібні і комбінаторні нововведення - нововведення , що виникають на основі дрібних винаходів, раціоналізаторських пропозицій, виробничого досвіду. Вони необхідні для підтримки техніко -економічного рівня основних або поліпшення другорядних техніко-економічних параметрів техніки і технології, поліпшення параметрів продукції, що випускається, що сприяє більш ефективному виробництву цієї продукції, або підвищенню ефективності її використання.
З метою підвищення ефективності функціонування підприємства інноваційна діяльність повинна забезпечувати:
а) найбільш повне і своєчасне задоволення потреб;
б) конкурентоспроможність підприємства за показниками якості продукції та ефективності виробництва;
в) ефективність у широкому спектрі радикальності нововведень і гнучко пристосовуватися як до еволюційних, постійно реалізованим нововведень і т.д.
В даний час в стратегіях багатьох підприємств відбувається певна переорієнтація, тобто перехід від всебічного використання економічного ефекту великомасштабного виробництва до більш цілеспрямованої інноваційної стратегії. Нововведення є найважливішими засобами забезпечення стабільності господарського функціонування, ефективності функціонування та конкурентоспроможності. Існує сувора залежність між конкурентними позиціями, ефективністю підприємства і його інноваційним потенціалом. Ефективність функціонування підприємства можна досягти за рахунок підвищення якості продукції, реалізації політики ресурсозбереження, випуску нових, конкурентоспроможних проектів, освоєння рентабельних бізнес-проектів.
Таким чином, можна стверджувати, що інновація - це нововведення, запроваджене у діяльність підприємства з метою підвищення його ефективності на основі кращого задоволення певної суспільної потреби. При цьому слід зазначити, що під ефективністю слід розуміти певний економічний, виробничий, соціальний, екологічний та інший результат, очікуваний від впровадження нововведення.
Пошук вирішення проблеми:
1. За рахунок чого в сучасних умовах можна досягти підвищення ефективності виробництва?
2. Що включають в себе інновації за своєю природою?
3. Хто є основоположником теорії інновацій? У чому полягає актуальність його вчення?
5. Що включають в себе «нові комбінації змін у розвитку» виробництва Й.Шумпетера?
6. Що розуміють під інновацією відповідно до міжнародних стандартів?
7. Що відносять до нетехнологічних інновацій?
8. На які групи діляться нововведення за критерієм значимості у розвитку продуктивних сил суспільства? Якою мірою вони сприяють зниженню витрат виробництва?
9. Охарактеризуйте стратегії багатьох підприємств в даний час.

Питання для дискусії:
Розкрийте економічний зміст виробництва та виробничої системи.
В чому полягає сутність закону спадної продуктивності змінного фактора виробництва та його значення для виробника?
Чи є отримання максимального прибутку підприємством обов’язково обумовленим забезпеченням при цьому мінімальних витрат?

Теми реферативних доповідей:
1. Сутність закону спадної продуктивності змінного фактора виробництва.
2. Двофакторна виробнича функція або ізоквантна варіація факторів виробництва.
3. Взаємозамінність факторів виробництва: гранична норма технологічної заміни.
4. Постійний, зростаючий та спадний ефекти від збільшення масштабу виробництва.
5. Поняття принципу рівності зважених граничних продуктів.
6. Теоретичні концепції підприємства; неокласична, інституціональна, підприємницька.
7. Динамічність зовнішнього середовища та його вплив на внутрішню динаміку виробництва.
8. Поняття: адаптивність, гнучкість та гомеостатичність виробничо-ринкової системи.
9. Доповнюваність, подільність, мобільність та інтенсивність використання факторів виробництва.
10. Види виробничих функцій: класична, неокласична, лінійно-обмежена, технологічні виробничі функції.
11. Еластичність масштабу та її зв’язок з еластичністю виробництва.
12. Мінімально ефективний розмір виробництва та структура ринку.
13. Обґрунтування управлінських рішень щодо розширення та згортання виробництва.




Тема 9. Ринкова пропозиція

Мета роботи: засвоєння сутності та значення поняття пропозиція та обсяг пропозиції, визначення факторів, що на неї впливають, зясування сутності поняття еластичності пропозиції, цінової та перехресної еластичності пропозиції, набуття практичних навичок щодо розрахунку цього показника.

Питання для самостійної роботи:
1. Пропозиція і закон пропозиції.
2. Аналіз змін у пропозиції та в обсязі пропозиції.
3. Еластичність пропозиції.
4. Перехресна еластичність пропозиції та її вплив на стратегію товаровиробника.


Методичні вказівки щодо самостійного вивчення теми:
В даній темі потрібно розглянути методику обчислення рівня цінової еластичності пропозиції, фактори, що впливають на еластичність пропозиції. Розглянути перехресну еластичність пропозиції та її вплив на стратегію товаровиробника.

Зміст роботи: вивчення літературних джерел, самоопрацювання теоретичного матеріалу зі складанням конспекту, робота над проблемними питаннями, підготовка до тестового опитування, підготовка реферативних доповідей.

Основні терміни і поняття: пропозиція, обсяг пропозиції, еластичність пропозиції за ціною, перехресна еластичність пропозиції, вплив еластичності пропозиції на стратегію поведінки виробника.

Практичні завдання:
Проблемне завдання. Менеджери з виробництва фірми «Cosmic Paper Corporation» вважають, що їх виробництво описується функцією виробництва короткострокового періоду: Q = 72X + 15X2 - X3 , де Q - виробництво паперу (у тоннах за рік); X - кількість одиниць змінного ресурсу, використовуваних за той же період.
Знайдіть рівняння для MP і APvi. Яким буде значення MP при використанні 7 одиниць змінного ресурсу? Наскільки зросте обсяг виробництва, якщо змінний ресурс зросте з 7 до 8 одиниць за період? При якому значенні змінного ресурсу досягається точка убування граничної віддачі? Який максимально можливий обсяг виробництва за період? При якій величині змінного ресурсу досягається максимальний обсяг виробництва?
Побудуйте графік функції виробництва і відповідних функцій MP і APvi. Покажіть на графіку ділянку зростання виробництва в зростаючій мірі і ділянку зростання виробництва в порядку спадання ступеня. Покажіть виробництво, при якому досягається точка убування граничної віддачі від змінного ресурсу.

Питання для дискусії:
В чому полягає практичне значення теорії еластичності пропозиції?
Від яких факторів залежить реакція виробників на підвищення ціни товару?
Які фактори впливають на еластичність пропозиції?

Теми реферативних доповідей:
1. Цінова еластичність пропозиції та фактори, що визначають її величину.
2. Нецінові фактори пропозиції.


Тема 12. Олігополія

Мета роботи: з’ясувати теоретичні основи поведінки товаровиробника в умовах олігополії, суспільно-економічні наслідки олігополії.

Питання для самостійної роботи:
1. Основні ознаки олігополії.
2. Теоретичні моделі олігополії.
3. Особливості організації олігополістичного ринку.
4. Ефективність олігополії.

Методичні вказівки щодо самостійного вивчення теми:
В даній темі слід розглянути суспільну оцінку олігополістичного ринку. Дослідити ефективність олігополії порівняно з іншими ринковими структурами, економічні наслідки олігополії. Визначити можливості державного регулювання олігополії.

Зміст роботи: вивчення літературних джерел, самоопрацювання теоретичного матеріалу зі складанням конспекту, робота над проблемними питаннями, підготовка до тестового опитування, підготовка реферативних доповідей.

Основні терміни і поняття: олігополія, цінова війна, картель, таємна або явна змова, наслідки олігополії.
Практичні завдання:
1. Припустимо, що повністю конкурентна галузь організувалася в картель.
Доведіть, що максимізація групового прибутку несумісна з максимізацією прибутку будь-якої окремої фірмою при картельній ціні. Покажіть, що якщо всі фірми будуть максимізувати прибуток по картельній ціні, то ціна впаде до конкурентного рівня.
2. Фірми Titanic Corporation і Mammoth Enterprises є єдиними продавцями роботів, що виконують певні роботи по дому. На думку Titanic Corporation річний попит на її роботів заданий рівнянням PT = 2400 - 0,1 QT. Mammoth Enterprises оцінила річний попит на свої роботи як PM = 2400 - 0,1 QM .
Через відмінності в технічних показниках роботів витрати Titanic Corporation відрізняються від витрат Mammoth Enterprises. Функція сукупних витрат Titanic: TCT = 400000 + 600QT + 0,1Q , де ТС вимірюються в доларах за рік, а QT - річне виробництво роботів. Функція сукупних витрат Mammoth описується рівнянням : TCM = 600000 + 300QM + 0,2Q , де ТСM також вимірюються в доларах , а QM - річне виробництво роботів даної фірми.
Визначте ціну і обсяг виробництва, що максимізують прибуток, для обох фірм. Чи існує між цими фірмами ціновий конфлікт? Якби Ви були президентом Titanic Corporation, то яку б ціну Ви обрали? Чому? Якби Ви були президентом Mammoth Enterprises, то яку б ціну Ви обрали? Чому? Чи принесе вигоду таємна угода між фірмами? Чому так або чому ні?

Питання для дискусії:
До оцінки якої ринкової структури близька оцінка ефективності олігополії?
Які позитивні риси має олігополістичних ринок?
В чому полягають недоліки олігополії в порівнянні із іншими ринковими структурами?

Теми реферативних доповідей:
1. Олігопольний ринок. Рівновага в короткостроковому та довгостроковому періодах.
2. Ціноутворення на олігополістичному ринку. Економічні наслідки олігополії.
3. Варіанти співвідношення ринкової влади : моделі олігополії.
4. Олігополія з позиції теорії ігор. „Дилема ув’язнених” – приклад некооперативної гри з ненульовою сумою.
5. Формування підприємством – олігополістом політики стабілізації цін і маневрування капітальними витратами.
6. Особливості конкурентної боротьби на олігополістичному ринку гетерогенного блага.
7. Моделі поведінки лідерів і аутсайдерів на олігополістичних ринках гомогенних і гетерогенних благ.
8. Ігрові моделі поведінки олігополістів на ринку гетерогенного блага.
9. Наслідки нецінової конкуренції для споживачів.
10. Позитивні і негативні аспекти рекламної пропаганди товарів.
11. Порівняльна оцінка ефективності різних ринкових структур.

Тема13: Ринок монополістичної конкуренції

Мета роботи: : з’ясувати теоретичні основи поведінки товаровиробника в умовах монополістичної конкуренції, особливості та наслідки нецінової конкуренції товаровиробників, ефективність монополістичної конкуренції як ринкової моделі.

Питання для самостійної роботи:
1. Ринок монополістичної конкуренції.
2. Моделі поведінки підприємства – монополістичного конкурента.
3. Ефективність монополістичної конкуренції.

Методичні вказівки щодо самостійного вивчення теми:
В даній темі потрібно розглянути поняття та основні ознаки ринку монополістичної конкуренції, особливості попиту на продукцію та визначення оптимального обсягу виробництва монополістичним конкурентом у короткостроковому та довгостроковому періодах, поняття нецінової конкуренції та її наслідки для споживача, ефективність монополістичної конкуренції як ринкової моделі для суспільства.

Зміст роботи: вивчення літературних джерел з питання теми, робота над проблемними питаннями, підготовка до тестового опитування, домашнє розв’язання задач, підготовка до контрольної роботи, підготовка реферативних доповідей.

Основні терміни і поняття: ринок монополістичної конкуренції, нецінова конкуренція, реклама, диференціація продукту, форми диференціації продукту, наслідки нецінової конкуренції.

Практичні завдання:
Умови діяльності підприємства-монополістичного конкурента у короткостроковому періоді характеризуються функцією попиту на його продукцію, функціями граничної виручки, граничних і середніх витрат (відповідно MR, MC, ATC). Підприємство обирає обсяг випуску, максимізує його прибуток та встановлює відповідну ціну на продукцію. Побудувати графік, що відповідає такій ситуації. Визначити на ньому схематично, як може змінитися ситуація в довгостроковій перспективі.
Підприємство здійснює свою діяльність в умовах монополістичної конкуренції та виготовляє диференційовану продукцію. Протягом довгострокового періоду підприємство виготовляє 225 од. продукції, причому даний обсяг максимізує його прибуток і реалізує товар за ціною 7,5 грн./од. Якби підприємство функціонувало в умовах досконалої конкуренції і виготовляло продукцію з мінімальними середніми витратами, їх величина складала б 7,25 грн./од. Визначити розмір «плати за різноманітність» на ринку диференційованого продукту, якщо в галузі функціонують 30 підприємств з аналогічними умовами виробництва.
3. Визначте істинність або хибність таких тверджень, що відносяться до монополістичної конкуренції. Обгрунтуйте свою позицію.
а) Так як ціна довгострокової рівноваги перевищує мінімальну величину довгострокових середніх витрат, фірми отримують в довгостроковій рівновазі економічний прибуток.
б) Ціна довгострокової рівноваги перевищує довгострокові середні витрати виробництва у фірми, яка займається рекламою.
в) Реклама не в змозі постійно збільшувати економічний прибуток фірм.
г) У міру того, як в довгостроковому періоді нові фірми вступають в галузь, фірми, що вже працюють в галузі, знижують свою ціну і обсяг випуску.
4. Дайте обгрунтовані відповіді на такі питання:
а) За яких умов фірма, що працює на ринку з монополістичної конкуренцією, може слідувати стратегії виробника з найменшими витратами? У чому вигоди такої стратегії? Які її недоліки?
б) Знайдіть аргументи за і проти використання стратегії диференціації на ринку з монополістичної конкуренцією. Наведіть приклади шляхів диференціації продукції.
в) Знайдіть аргументи за і проти використання стратегії спеціалізації на ринку з монополістичної конкуренцією.
г) Чи є в умовах ринку з монополістичною конкуренцією у фірм можливість вибирати ту чи іншу стратегію конкуренції?
5. Умови діяльності підприємства-монополістичного конкурента у короткостроковому періоді характеризуються функцією попиту на його продукцію, функціями граничної виручки, граничних і середніх витрат (відповідно MR, MC, ATC). Підприємство обирає обсяг випуску, максимізує його прибуток та встановлює відповідну ціну на продукцію. Побудувати графік, що відповідає такій ситуації. Визначити на ньому схематично, як може змінитися ситуація в довгостроковій перспективі.
6. Підприємство здійснює свою діяльність в умовах монополістичної конкуренції та виготовляє диференційовану продукцію. Протягом довгострокового періоду підприємство виготовляє 225 од. продукції, причому даний обсяг максимізує його прибуток і реалізує товар за ціною 7,5 грн./од. Якби підприємство функціонувало в умовах досконалої конкуренції і виготовляло продукцію з мінімальними середніми витратами, їх величина складала б 7,25 грн./од. Визначити розмір «плати за різноманітність» на ринку диференційованого продукту, якщо в галузі функціонують 30 підприємств з аналогічними умовами виробництва.

Питання для дискусії:
Назвіть основні ознаки ринку монополістичної конкуренції.
Наведіть приклади ринків монополістичної конкуренції в реальному економічному житті.
Чим відрізняється поведінка товаровиробників, що діють на ринку монополістичної конкуренції, у короткостроковому та довгостроковому періодах?
В чому полягають особливості попиту на продукцію фірми-монополістичного конкурента?
Перелічіть основні групи методів здійснення нецінової конкуренції.
Зазначте переваги та недоліки нецінової конкуренції.
В чому полягають наслідки нецінової конкуренції для споживачів?

Теми реферативних доповідей:
1. Монополістичний спосіб поведінки суб’єктів конкурентного ринку.
2. Механізм підтримки довгострокової рівноваги підприємства.
3. Діагностика ринкової рівноваги за А. Маршаллом і Л. Вальрасом.
4. Ринкова рівновага: миттєва, коротко- і довгострокова рівновага.
5. Критерії суспільної ефективності певної ринкової структури.
6. Наслідки державного регулювання ціноутворення для конкурентного підприємства.
7. Методи діагностування ринкової влади.
8. Стримування монопольної влади: антитрестовська політика.
9. Реакція монополії на встановлення цінових обмежень, податків і субсидій.
10. Надлишок споживача, надлишок виробника і чисті втрати для суспільства за умов монополії.
11. Способи утримання ринкової влади монополістом у довгостроковому періоді.

Тема 14. Утворення похідного попиту

Мета роботи: засвоїти умови формування похідного попиту, сутність та значення похідного попиту в економіці.

Питання для самостійної роботи
1. Утворення похідного попиту.
2. Похідний попит за досконалої конкуренції на ринку товару.
3. Монопольний похідний попит.
4. Похідний попит та принцип оплати факторів.

Методичні вказівки щодо самостійного вивчення теми:
Необхідно проаналізувати монопольний ринок товару та ринок факторів виробництва, розглянути функцію монопольного похідного попиту, її аналітичне та графічне представлення. Порівняти похідний попит за монополії та за досконалої конкуренції.

Основні терміни і поняття: похідний попит, монополістичний похідний попит, монопсонічний ринок праці, двостороння монополія на ринку факторів виробництва.

Зміст роботи: вивчення літературних джерел, самоопрацювання теоретичного матеріалу зі складанням конспекту, робота над проблемними питаннями, підготовка реферативних доповідей.
Практичні завдання:
1. Припустимо, Вашим єдиним доходом є заробітна плата. Накресліть криві байдужості між доходом і відпочинком і покажіть Вашу рівновагу, коли ви заробляєте $ 5 на годину. Припустимо, Ви отримуєте спадок, який дасть Вам щоденний дохід в $ 100 без всякої роботи. Покажіть, як це вплине на Ваш вибір між роботою і відпочинком. Покажіть вплив цього на вашу криву пропозиції праці.
2. Встановлений податок з заробітної плати, що виплачується фірмою-монопсоністом. За допомогою графічного аналізу покажіть, як це вплине на обсяг придбаних трудових послуг.
3. Попит монопсонії на послуги праці заданий рівнянням: W = 12-L. Крива середніх витрат на послуги праці задана рівнянням: W = 2 +2 L. Яку ставку заробітної плати слід встановити і яку кількість робочої сили найняти монопсоністу в цих умовах?
4. Профспілка музикантів обмежує кількість своїх членів до 10 000. Якщо профспілка вимагає, щоб на роботу брали тільки членів профспілки, яким чином зарплата, встановлювана профспілкою, може перевищити ринкову?


Питання для дискусії:
Як відобразиться на ціновій еластичності попиту на працю взаємозамінність факторів виробництва?
Охарактеризуйте відмінності між монопсонічним ринком праці та двосторонньою монополією.
В чому полягають відмінності між ринками факторів виробництва та ринками товарів?

Теми реферативних доповідей:
1. Концептуальні основи теорії попиту виробника на ресурси.
2. Визначення потреби у факторах виробництва згідно з правилами максимізації прибутку та мінімізації витрат виробника.
3. Основі вибору оптимального поєднання факторів виробництва для максимізації прибутку виробника.


Тема 15. Ринок праці

Мета роботи: засвоїти сутність та основи існування ринку праці як різновиду ринку факторів виробництва, вивчити його загальну характеристику.

Питання для самостійної роботи:
Загальна характеристика ринку факторів виробництва.

Методичні вказівки щодо самостійного вивчення теми:
В цій темі необхідно розглянути функції ринків ресурсів в економіці, споживання виробником факторів виробництва: цілі та обмеження. Вивчити поняття граничного фізичного продукту ресурсу, методику його обчислення та графічну інтерпретацію. Гранична дохідність ресурсу для різних виробників.

Основні терміни і поняття: конкурентний ринок праці, граничні витрати на ресурси, граничний продукт у грошову виразі.
Зміст роботи: вивчення літературних джерел, самоопрацювання теоретичного матеріалу зі складанням конспекту, робота над проблемними питаннями, підготовка до тестового опитування, підготовка реферативних доповідей.

Практичні завдання:
 Інтернет – завдання.
1. Відвідайте інформаційний портал Державної служби зайнятості: http://www.dcz.gov.ua/   
2. Визначте:
а) Чому дорівнює чисельність робочої сили в Україні?
б) У яких сферах виробничої діяльності вони зайняті переважно?
в) Скільки в Україні офіційно зареєстрованих безробітних?
г) Порівняйте дані про чисельність безробітних та потреби в робочій силі. Які фактории впливають на попит і пропозицію праці?
е) Розрахуйте коефіцієнти еластичності попиту на працю та пропозиції праці;
ж) Зробіть свої прогнози щодо розвитку ситуації на ринку праці в цілому по Україні в найближчі п'ять років;
з) Зобразіть ситуацію на ринку праці графічно.

Питання для дискусій:
Охарактеризуйте взаємозв’язок виробників і споживачів як контрагентів ринкових відносин.
Назвіть основні ринки факторів виробництва.
У чому полягає особливість пропозиції факторів виробництва?

Теми реферативних доповідей:
1. Аналіз ціноутворення й зайнятості ресурсів у виробництві.
2. Формування ціни на ресурси і грошові доходи домогосподарств.
3. Ефективний розподіл доходів у динамічній економіці.
4. Ціни на виробничі ресурси і найменш витратне їх поєднання у виробництві продуктів.
5. Етика розподілу доходів через призму ринку ресурсів.
6. Заробітна плата як найважливіша ціна в економіці.
7. Мікроекономічний аналіз впливу трудових спілок на рівень і структуру заробітної плати.
8. Економічні наслідки встановлення мінімального рівня заробітної плати.
9. Відмінності у рівнях заробітної плати: причини, об’єктивні чинники, оцінка реалізації.
10. Глобалізація виробництва і рівень заробітної плати.

Тема 16: Ринок капіталу

Мета роботи: з’ясувати умови, що формують попит і пропозицію на ринку капіталу, а також особливості встановлення ринкової рівноваги.

Питання для самостійної роботи:
1. Пропозиція заощаджень.

Методичні вказівки щодо самостійного вивчення теми:
В даній темі увага приділяється двом основним формам капіталу та виробничого капіталу, зокрема основному та оборотному. Капітал сам по собі являється у вигляді фондів, а для утворення нового капіталу необхідні й залучені кошти за використання яких стягається певний відсоток, на який і треба звернути увагу. Також слід ознайомитися з заощадженнями, часовими перевагами, які мають позитивне, нульове та від’ємне значення та вміти будувати між часове бюджетне обмеження та між часову рівновагу.

Зміст роботи: вивчення літературних джерел, робота над проблемними питаннями, підготовка до тестового опитування, підготовка реферативних доповідей.

Основні терміни і поняття: капітал, заощадження, інвестування, позичковий відсоток, часові переваги.

Практичні завдання:
Есе на тему:«Що потрібно і що можна зробити, щоб вийти із зачарованого кола?»
Зачароване коло - це ситуація , коли зарплати маленькі, потенціал заощаджень невеликий, інфляція стимулює поточне споживання, а не заощадження, що веде до звуження інвестицій, отже, виробництво тупцює на місці, зарплати не ростуть...і так знову по колу.
Зверніть увагу на наступні аспекти проблеми:
а) Згадайте, з яких компонентів складаються валові інвестиції.
б) Які фірми виграють, потрапивши «в зачароване коло»? Якими способами вони домоглися успіху?
в) Подумайте, яку роль у розвитку виробництва відіграють власні інвестиції, позикові та залучені інвестиції?
г) Чи існує зв'язок між принципом оцінки майбутніх доходів за допомогою дисконтування і поняттям альтернативних витрат? Як конкретно виявляються альтер нативні витрати у формулі чистої дисконтованої вартості (NPV)?
 д) Чи можна застосовувати принцип дисконтування для оцінки доцільності довгострокового продовження діяльності не нового проекту, а вже існуючого підприємства (альтернатива: залишитися в справі або продати підприємство)?
е) Чому як ставки дисконтування використовуються далеко не найвищі можливі рівні відсотка (облікова ставка центрального банку або ставки кредиту провідних комерційних банків, відсоток державних облігацій і т. п.)?
ж) Яку роль при виборі інвестиційного проекту відіграє ризик?

Питання для дискусії:
Ринковий попит на залучені засоби та інвестиційні фонди.
Часові переваги: позитивна, нульова та від’ємна.
Міжчасове бюджетне обмеження та міжчасова рівновага.

Теми реферативних доповідей:
1. Ринок капіталу. Капітал і суміжне виробництво.
2. Інвестування у капітал як відкладене споживання.
3. Мікроекономічний аналіз взаємозв’язку інвестицій і процентних ставок.
4. Інвестування як процес створення капіталу.
5. Процентна ставка та її вплив на рівень і структуру виробництва інвестиційних товарів.
6. Економічні та неекономічні джерела „чистого економічного прибутку” підприємця.
7. Прибуток – як генератор ринкової економіки.
8. Визначення ціни кредиту в мікроекономіці.
9. Рента і ціни факторів виробництва як знаряддя раціонального використання обмежених ресурсів.
10. Поточна вартість активів в обґрунтуванні інвестиційних рішень.
11. Заробітна плата, процент, рента і прибуток як форма доходу від факторів виробництва.
12. Теорія ефективних податків і мінімізація неефективності ринкової економіки.

Тема 17: Загальна рівновага конкурентних ринків

Мета роботи: засвоїти сутність поняття ефективність, особливості визначення ефективності в виробничій сфері.

Питання для самостійної роботи:
1. Ефективність у виробничій сфері.

Методичні вказівки щодо самостійного вивчення теми:
В цій темі потрібно розглянути розподіл виробничих ресурсів, діаграму Еджворта, криву виробничих контрактів, Парето-оптимальний розподіл ресурсів. Вивчити рівновагу виробника на конкурентному ринку факторів виробництва. Розглянути криву виробничих можливостей та ефективність випуску, а також ефективність на конкурентних ринках товарів.

Основні терміни і поняття: ефективність виробництва, загальна рівновага, ефективність розподілу, діаграма Еджворта, умови Парето-оптимальності, гранична норма трансформації.

Зміст роботи: вивчення літературних джерел, робота над проблемними питаннями, підготовка до тестового опитування, підготовка до аудиторної контрольної роботи, підготовка реферативних доповідей.

Практичні завдання:
Есе на тему: «Чи не є ринкова економіка ефективною тільки для багатих?».
Зверніть увагу на наступні аспекти проблеми:
а) Перш за все, слід визначитися в питанні про контури ринкової економіки: право приватної власності; приватної господарської ініціативи; ринкової організації розподілу обмежених ресурсів.
б) Подумайте, чому, незважаючи на те, що майже весь світ живе в умовах ринку, більшість країн не може вибратися зі стану застійної бідності?
в) Чому будь-якій країні потрібна незворотність ринкових процесів, тобто гарантія приватної власності? Чи згодні ви з думкою російського філософа І. Ільїна, що тільки приватна власність «дає людині впевненість у тому, що продукт його праці не буде у нього віднято; вона дає йому спокій і викликає в ньому волю до ревної і постійної праці».
г) Яку роль відіграє конкуренція в організації господарської діяльності?
д) Так, відповідно до думки Й. Шумпетера: історія показує, що від існування ринкової економіки бідні виграють не менше багатих. При цьому ринкова економіка не має природних або, як кажуть економісти, «вбудованих» механізмів вирівнювання доходів різних соціальних груп. Чи можна стверджувати, що породження відмінностей у рівнях доходів і багатства є недоліком ринкової економіки? Порівняйте становище сучасного робітника з положенням робочого періоду розвиненого соціалізму; життя сучасного олігарха і багатого жителя Європи та Азії.
е) Що відображає «індекс економічної свободи» , що включає поряд з іншими і суб'індекс захищеності прав приватної власності?
ж) В економічній літературі існує думка, що «на сьогоднішній день рівень захищеності прав власності в Україні оцінювався як низький» , а «погано захищене право власності негативно впливає на економічне зростання і, ... в кінцевому рахунку, знижує рівень доходу держави». Тут ми підходимо до проблеми, так чи інакше пов'язаної з роллю держави у забезпеченні зростання економіки та добробуту. Треба розібратися: яка держава нам потрібна? Що є критерієм ефективності держави? Добробут громадян або міць держави?
з) Чи доцільно втручання держави в ринкові процеси? Проаналізуйте приклади вдалого і невдалого втручання держави з української практики (відсутність дефіциту або надлишку продукції праці; розподіл доходів; існування вбудованих механізмів у вирівнюванні доходів; становище бідних і багатих в часі).
і) Щоб ринкова економіка була ефективною за західними мірками, Україна повинна подолати економічне відставання. У рамках ринкової моделі і з урахуванням досягнутого рівня розвитку у України є два шляхи вирішення цього завдання:«нижній шлях» або стратегія наздоганяючої модернізації - це «для країн, що розвиваються вихід на світові промислові ринки за рахунок залучення іноземних інвесторів ціною надання в їх розпорядження якомога більше дешевих трудових і природних ресурсів». Результатом розвитку по «нижньому шляху» є нарощування обсягів стандартизованої, імітованої або ліцензованої продукції. Технічна будова ВВП в цьому випадку знаходиться на більш низькому рівні, ніж у випадку розвитку по «верхньому шляху». Тим самим відтворюється інноваційна відсталість.
«Верхній шлях» - це «інноваційна економіка», заснована на розробці і виробництві принципово нової продукції настільки складної в техніко - технологічному відношенні і настільки добре захищеної юридично в плані інтелектуальної власності, що менш розвинені країни виявляються тимчасово нездатними конкурувати на світовому ринку. Який шлях обрати ринковій економіці України?
Питання для дискусії:
В чому полягає графічна інтерпретація ефективності виробництва?
В чому полягає сутність методу діаграми Еджворта?
Які умови досягнення ефективності виробництва?

Теми реферативних доповідей:
1. Стійка і нестійка загальна рівновага.
2. Оптимальна структура економіки.
3. Криві байдужості Світковського.
4. Функції суспільної корисності як специфічний інструмент економічного аналізу.
5. Проблеми визначення суспільних переваг. Теорема Ерроу.

Тема 18. Інституціональні аспекти ринкового господарства

Мета роботи: засвоєння особливостей сучасної неоінституціональної теорії щодо умов створення та функціонування фірми.

Питання для самостійної роботи:
1. Інституціональна природа сучасної фірми.

Методичні вказівки щодо самостійного вивчення теми:
В цій темі потрібно розглянути загальні специфічні, інтерспецифічні ресурси фірми, контрактну концепцію фірми, класифікацію контрактів, основні типи ресурсів.

Основні терміни і поняття: загальні специфічні, інтерспецифічні ресурси фірми, контрактна концепція фірми, види контрактів, основні типів ресурсів за О. Уільямсоном.

Зміст роботи: вивчення літературних джерел, робота над проблемними питаннями, підготовка реферативних доповідей, підготовка до конференції, підготовка до іспиту.

Практичні завдання:
1. Саша і Коля - два студенти, що вирішують питання про спільне проживання в одній квартирі. У разі окремого проживання орендна квартирна плата кожного складе $ 300 в місяць. Досить простора квартира для спільного проживання може бути орендована за $ 450 на місяць. При вирішенні проблеми спільного проживання Сашу і Колю крім витрат турбують такі проблеми: Саша любить слухати стереозаписи пізно вночі, що заважає Колі спати, а Коля любить співати в душі, який він зазвичай приймає в 6:00 ранку, і це будить Сашу. У всьому іншому їм абсолютно байдуже, як жити - роздільно або спільно. Коля готовий пожертвувати $ 80 на місяць за можливість співати в душі. Саша також готовий заплатити за можливість слухати стереозаписи пізно вночі $ 155 на місяць. Сашко готовий терпіти спів Колі, а Коля звучання стереозаписи Саші за компенсацію не менше, ніж $ 75 і $ 80 на місяць відповідно.
Чи слід Колі і Саші жити разом? Якщо так, то як має бути розділена орендна плата, щоб кожному це було вигідніше, ніж жити окремо? Якщо ні, то поясніть чому?
Припустимо, що Саша отримав безкоштовно пару стереонавушників. Одягаючи їх, він більше не заважає Колі спати. Саші подобаються навушники, але все ж він готовий платити $ 40 в місяць за право слухати музику ночами через динаміки. Чи зміниться ваша попередня відповідь за наявності цієї нової умови?
2. Припустимо, що науково-дослідний економічний інститут рекомендує уряду ввести податок з обороту в розмірі 5% на продаж промислових товарів і продовольства. При цьому надані послуги (перукарські, юридичні, косметологічні тощо) пропонується оподатковувати лише в 2%.
Чи поліпшить, на вашу думку, пропонована міра розподіл ресурсів?
3. Дайте оцінку наступному ствердженню: «Люди, як правило, отримують менше продукції на долар, що витрачений державою, аніж на долар, що витрачений приватним підприємством, навіть якщо держава витрачає гроші виключно на виробництво необхідних для суспільства товарів та послуг».

Питання для дискусії:
1. Охарактеризуйте вплив зовнішніх ефектів на зміст інституціональної системи.
2. Як вплинуть ринкові реформи в Україні на рівень рансакційних витрат?
3. Чи існували певні види трансакційних витрат у соціалістичних країнах?
4. Назвіть наслідки позитивного та негативного зовнішніх ефектів.
5. Поясніть дію податку як інструменту впливу на зовнішні ефекти.

Теми реферативних доповідей:

1. Інституціональне середовище ринкової економіки.
2. Теорія прав власності та її значення для структурування діяльності суб’єктів ринку.
3. Теорія економічних організацій та її вплив на розвиток теоретичних основ функціонування мікросистем.
4. Теорія трансакційних витрат: сутність і перспективи впровадження.
5. Оптимальний обсяг суспільного блага Правило Самуельсона.
6. Сучасні блага за умов демократії. Модель самостійності Ліндела.
7. Непрямі методи вияву переваг щодо суспільних благ. Модель Т’єбу. Податок Кларка.
8. Обмежена спроможність ринкового механізму та функції держави.

























РОЗДІЛ 5

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Навчальні завдання для індивідуальної роботи №1:
«Розрахунок еластичності попиту»

Мета індивідуальної роботи: з'ясувати поняття цінової, перехресної еластичності та еластичності попиту від доходу, оволодіти методами їх розрахунку.
Для досягнення поставленої мети студент повинен:
володіти такими поняттями, як: цінова, перехресна еластичність та еластичність попиту від доходу, нормальні блага, нижчі блага, товари-субститути, товари-компліменти;
знати методи розрахунків коефіцієнтів еластичності;
уміти користуватися пакетом Excel, будувати таблиці, складати формули, працювати з базою даних;
підготувати алгоритм розв'язання задачі з використанням комп’ютерної програми „Розрахунок еластичності попиту”.

Завдання:
На основі отриманих вихідних даних розрахувати коефіцієнти цінової, перехресної еластичності попиту та еластичності попиту за доходом, зробити необхідні висновки.

Методичні рекомендації до виконання індивідуальної роботи:

У вашому розпорядженні є певна сума грошей які складають ваш місячний бюджет ( І1) та (І2,), дані щодо розміру бюджету наведено у дод А. Ви живете один або одна і вам необхідно придбати на ці гроші продукти харчування на місяць. При цьому слід дотримуватись наступних вимог:
необхідно забезпечити нормальне харчування (не залишитися голодним і не купувати більше, ніж необхідно);
ніяких запасів харчів на початок місяця у вас немає, як і немає можливості залучити додаткові кошти.
При розрахунку кількості необхідних продуктів харчування порадьтеся з батьками, намагайтеся спланувати закупку продуктів таким чином, щоб їх кількість відповідала вашим реальним потребам, а асортимент продуктів був якомога різноманітнішим.
До обов'язкових щоденних витрат мають входити дві поїздки на транспорті (в інститут і з інституту) з оплатою проїзду разовими квитками.
Вам необхідно витратити всі кошти, що є у вашому розпорядженні. На гроші що залишились після придбання продуктів харчування, можна купити квитки в кіно або на дискотеку.
В дод. Б наведено умовний список продуктів та ціни на них (Р1), із яких ви повинні самостійно вибрати ті товари, які будете купувати.
Розрахунки коефіцієнтів еластичності здійснюються із використанням комп’ютерної програми „Розрахунок еластичності попиту”, яка входить до переліку комп’ютерних програм кафедри економіки підприємств.

Інструкція для використання комп’ютерної програми:

1. На аркуші "Вихідні дані" в чарунках, що зафарбовані темним кольором необхідно зазначити дані Вам рівні бюджету (І1) та (І2), згідно до Вашого варіанту та вказати два рівні цін: ціна (Р1) приймається із заданого у табл. 2 інтервалу, ціна (Р2) обирається студентом самостійно, таким чином, щоб виконувалися такі умови:
- ціни всіх товарів без виключення змінюються;
- зміна цін відбувається різноспрямовано та пропорційно.
2. На аркуші "Розрахунок" в чарунках, що зафарбовані темним кольором студент вказує кількість товару, яку Він прийняв рішення споживати відповідно до рівня бюджету та за даного рівня цін.
Перша кількість(Q1) задається за початкового рівня цін (Р1) та вихідного бюджету (І1).
Друга кількість (Q2) задається з урахуванням другого рівня цін (Р2) та вихідного бюджету (І1).
Третя кількість (Q3) вказується при другому рівні цін (Р2) та другому бюджеті (І2).
3. На аркуші "Перехресна еластичність" в чарунках що зафарбовані темним кольором необхідно ввести коди товарів, перехресні еластичності яких Ви бажаєте дослідити.
Для кожного коефіцієнта еластичності (для кожної пари товарів) є окрема таблиця.
Коди товарів вказуються відповідно до їх порядкового номера в таблиці "Розрахунки".

Структура звіту з індивідуальної роботи:

Формування мети роботи;
Завдання роботи;
Вихідні дані;
Таблиця розрахунків коефіцієнтів еластичності попиту;
Висновки щодо цінової еластичності попиту на окремі товари (еластичний, нееластичний попит, попит одиничної еластичності), перехресної еластичності ( товари субститути, товари комплементи, незалежні товари) та їх категорії (нижчі блага, нормальні блага, предмети розкоші, товари першої необхідності), які ви зможете визначити на підставі еластичності попиту за доходом.


Навчальні завдання для індивідуальної роботи №2:
«Максимізація прибутку і конкурентна пропозиція»

Мета індивідуальної роботи: з'ясувати методику вибору та економічного обґрунтування оптимального обсягу виробництва продукції підприємствами в умовах досконалої конкуренції.
Для досягнення поставленої мети студент повинен:
оволодіти такими поняттями, як: валові витрати, змінні виграти, постійні витрати; середні валові, змінні та постійні витрати, граничні витрати, прибуток;
знати сутність сукупного та граничного аналізу стосовно вибору оптимального обсягу виробництва підприємством;
уміти користуватися пакетом Excel: будувати таблиці, складати формули, працювати з базою даних, будувати графіки;
підготувати алгоритм розв'язання задачі з використанням комп’ютерної програми „Максимізація прибутку та конкурентна пропозиція”.

Завдання:
На ринку досконалої конкуренції працює підприємство з певною функцією валових витрат і валової виручки (студент вибирає необхідний йому варіант завдання і відповідні йому функції з даних дод. Б за його порядковим номером в журналі).
Необхідно знайти оптимальний (той, що дозволяє максимізувати прибуток або мінімізувати збитки) обсяг виробництва шляхом проведення сукупного та граничного аналізів, побудувати відповідні графіки, знайти величину максимального прибутку або мінімальних збитків, що отримує підприємство, зробити висновки.

Методичні рекомендації до виконання індивідуальної роботи:

1. Здійснення сукупного аналізу діяльності підприємства із використанням концепції „Валова виручка – валові витрати” (модель „TR - TC”).
На даному етапі дослідження студент повинен за отриманим графіком та таблицею даних щодо рівня валових витрат (ТС), валової виручки (ТR) і прибутку (R) визначитися із оптимальним обсягом випуску продукції, зонами збитковості, прибутковості та зоною самоокупності діяльності.
2. Здійснення граничного аналізу діяльності підприємства із використанням моделі „MR - MC”.
На даному етапі дослідження здійснюється розрахунок середніх витрат та граничної виручки та граничних витрат.
На основні розрахункової таблиці даних та отриманого графіку студент повинен самостійно визначити:
оптимальний обсяг випуску продукції;
точки мінімуму середніх валових витрат (АТС) та середніх змінних витрат (АVС);
визначити на графіку зони прибутковості, збитковості та самоокупності.
Після проведення розрахунків зазначених величин та побудови графіків слід зробити висновки щодо оптимального для підприємства обсягу виробництва та основних параметрів його діяльності.

Інструкція для використання комп’ютерної програми:

1. Відповідно до отриманих із дод. В даних щодо рівняння валової виручки (TR) та валових витрат (ТС) студент вводить їх у опцію програми „Вихідні данні” за таким зразком:
Функція валових витрат: TR = 3000 + 150*Q - 3*Q2 + 0,01*Q3
  Вводяться коефіцієнти таким чином:
1) 3000
2) 150  
3) 3 
4) 0,01  
Функція валової виручки: TR = 300Q
5) 300
2. У вкладці комп’ютерної програми „TR - TC” cтудент роздруковує отриману таблицю розрахункових даних та отриманий графік.
3. У вкладці комп’ютерної програми „МR - МC” cтудент роздруковує отриману таблицю розрахункових даних та отриманий графік.

Сруктура звіту з індивідуальної роботи:
Формування мети роботи;
Завдання роботи;
Вихідні дані;
Таблиця і графіки залежності виручки, витрат та прибутку від обсягів виробництва;
Таблиця і графіки залежності середніх граничних витрат і граничної виручки віл обсягів виробництва;
Висновки про оптимальні для підприємства обсяг і результат виробництва.

Навчальні завдання для індивідуальної роботи №3:
«Принципи ціноутворення за ринкової влади»

Мета роботи: з'ясувати, як за умов ринкової влади підприємства реалізують стратегії ціноутворення, спрямовані на отримання максимально можливої частки споживацького надлишку.
Для досягнення поставленої мети студент повинен.
володіти такими поняттями як: монополія, монопольна влада, цінова дискримінація, середні та граничні витрати, гранична виручка, прибуток;
знати принципи ціноутворення за ринкової влади;
уміти користуватися пакетом Excel: будувати таблиці, складати формули, працювати з базою даних, будувати графіки;
підготувати алгоритм розв'язання задачі з використанням пакету прикладних програм Excel.

Завдання:
На ринку працює одне підприємство, що задовольняє своєю продукцією попит на двох сегментах. Функції, що описують залежність обсягу попиту на продукцію підприємства-монополіста в залежності від встановленої ним ціни на обох ринкових сегментах, а також величини граничних і середніх витрат, що є рівними, наведено в дод. Д (студент обирає необхідний йому варіант завдання за його порядковим номером в журналі).
Необхідно :
Побудувати графіки ринкового попиту, граничних витрат і граничної виручки підприємства, припускаючи, що воно не здійснює цінову дискримінацію.
Опираючись на попереднє припущення, визначити обсяг випуску, який забезпечує максимальний прибуток, величину цього прибутку, ціну товару та ступінь монопольної влади підприємства.
Побудувати графіки попиту, граничної виручки і граничних витрат монополії на кожному з ринкових сегментів окремо, припускаючи, що вона здійснює цінову дискримінацію.
Опираючись на попереднє припущення, визначити обсяг випуску, який забезпечує максимальний прибуток, величину цього прибутку та ціну товару на кожному з сегментів ринку.
Показати, як зміниться прибуток монополіста після проведення цінової дискримінації.

Методичні рекомендації до виконання індивідуальної роботи:

Досліджують поведінку підприємства в умовах простої монополії. Для цього в Excel складають таблицю "Дослідження цінової політики підприємства в умовах простої монополії". Після присвоєння назви таблиці і заголовків стовпцям (відповідно "ціна", "Обсяг попиту на сегменті А", "обсяг попиту на сегменті Б", "обсяг ринкового попиту", "валова виручка", "гранична виручка" і "граничні витрати") в блоці А4:А28 розміщують дані про ціну, що встановлює монополіст на свою продукцію (їх необхідно підібрати самостійно таким чином, щоб вони містили ціну, за якої обсяг ринкового попиту є найменшим і ціну, за якої обсяг ринкового попиту буде максимальним; загальна кількість цін не повинна бути меншою 25). В клітинку В4 записують формулу, яка відповідає функції попиту на сегменті А, і копіюють її у блок В5:В28. В клітинку С4 записують формулу, яка відповідає функції попиту на сегменті Б і копіюють її у блок С5:С28. В клітинку D4 записують формулу для визначення величини ринкового попиту на продукцію монополіста і копіюють її у блок D5:D28. В клітинку E4 записують формулу для визначення величини граничної виручки і копіюють її у блок Е5:Е28. В блоці Р4:Р28 розмішують дані про граничні витрати підприємства.
Використовуючи "Майстер діаграм" будують графіки ринкового попиту, граничної виручки і граничних витрат підприємства Роблять висновки про обсяг випуску і ціну, які забезпечують максимальний прибуток Визначають величину цього прибутку, а також ступінь монопольної влади підприємства використовуючи коефіцієнт Лернера.
Досліджують поведінку підприємства в умовах здійснення цінової дискримінації. Для цього складають дві таблиці: першу з назвою "Дослідження цінової політики підприємства на сегменті А в умовах здійснення цінової дискримінації", а другу з назвою "Дослідження цінової політики підприємства на сегменті Б в умовах здійснення цінової дискримінації". Обидві таблиці повинні містити колонки з назвами "ціна", "обсяг попиту", "валова виручка", "гранична виручка" і "граничні витрати", які заповнюються аналогічно попередній таблиці.
Використовуючи "Майстер діаграм" будують графіки попиту, граничної виручки і граничних витрат підприємства на кожному з ринкових сегментів. Роблять висновки щодо обсягу випуску і ціни, які забезпечують максимальний прибуток. Визначають величину цього прибутку.
Порівнюють прибутки підприємства до і після здійснення цінової дискримінації. Роблять необхідні висновки.
Структура звіту з індивідуальної роботи:
Формування мети роботи;
Завдання роботи;
Вихідні дані;
Таблиці і графіки, які досліджують цінову політику підприємства в умовах простої монополії, висновки про обсяг виробництва і ціну, які забезпечують максимальний прибуток, розрахунки ступеня монопольної влади підприємства і величини максимального прибутку;
Таблиці і графіки, які досліджують цінову політику підприємства за умов здійснення цінової дискримінації на ринкових сегментах А і Б, висновки про обсяги виробництва і ціни, що забезпечують максимальний прибуток, розрахунки величини цього прибутку;
Загальні висновки по роботі стосовно вигідності для монополії здійснення цінової дискримінації.














РОЗДІЛ 6

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Зміст самостійної роботи

Відповідно до навчального плану студенти заочної форми всіх спеціальностей на другому курсі при вивченні дисципліни “Мікроекономіка” виконують контрольну роботу, варіанти якої наведені в даних методичних вказівках.
Метою виконання контрольної роботи є розширення і поглиблення знань про механізм прийняття рішень економічними субєктами відносно економічних благ (що, як і для кого виробляти); підвищення рівня загальноекономічної підготовки спеціалістів, формування навичок науково-аналітичного опрацювання проблем.
Завдання для виконання контрольної роботи видаються у 3 семестрі, в період читання лекцій з курсу, а захист відбувається у наступному 4 семестрі до початку екзаменаційної сесії.
Контрольна робота кожним студентом виконується за індивідуальним варіантом, номер якого збігається з порядковим номером прізвища студента в журналі академічної групи.
Зміст контрольної роботи складається з наступних завдань: перше та друге – теоретичні питання, третє – тестове завдання, четверте та пяте – завдання розрахункового характеру (розв’язання задач з окремих тем курсу).
При розкритті теоретичних завдань обов’язково потрібно відобразити основні теоретичні положення питань, що розглядаються, навести і пояснити методологію проведення певних розрахунків, провести необхідне порівняння різних точок зору тощо. Бажано проілюструвати питання, що розглядаються, табличними, графічними, конкретними практичними матеріалами, доповнюючи їх необхідними роз’ясненнями; назвати проблеми, що мають місце на практиці, та способи їх подолання. При використанні в роботі цифрових даних або інших джерел слід навести точне посилання на номер джерела у поданому в кінці роботи списку літератури із зазначенням конкретних сторінок.
Виконання тестового завдання передбачає вибір і обґрунтування єдино правильної відповіді із наведених можливих варіантів. Обґрунтування повинне спиратися на використання основного методичного інструментарію мікроекономічної науки (моделювання, аналіз тощо).
Виконання четвертого та пятого завдань потребує знання методології проведення відповідних розрахунків. Спочатку необхідно надати методику розрахунків, з поясненням всіх позначень у формулах, що наводяться, показати алгоритм розв’язання, а потім безпосередньо виконати розрахунки. У відповіді до задачі слід чітко сформулювати кінцевий результат та пояснити його економічне значення.
Обсяг контрольної роботи повинен становити 20 – 24 сторінки звичайного учнівського зошиту в клітину. Кожне питання необхідно озаглавити, сторінки пронумерувати. Робота повинна бути охайно оформлена, грамотно написана від руки чітким почерком з використанням чорнил (пасти) тільки темного кольору. У чистовому вигляді не дозволяється робити виправлення, закреслення, вставки, а також скорочувати слова, окрім загальноприйнятих.
Матеріали виконаної контрольної роботи слід розташовувати в наступній послідовності:
номер варіанту контрольної роботи;
теоретична частина (назва теоретичних питань та їх розкриття);
тестове завдання (зміст завдання, варіант відповіді з обґрунтуванням);
практична частина (вихідні дані, розрахунки з поясненням методології, загальні висновки);
список використаної літератури.
У кінці контрольної роботи, після наведення переліку особисто використаних студентом літературних джерел, ставиться дата закінчення її написання та власний підпис.
Повністю підготовлена контрольна робота за 1 місяць до початку екзаменаційної сесії подається на кафедру. У разі невірного виконання робота повертається студентові на доопрацювання, після чого повторно оцінюється викладачем.

Завдання самостійної роботи

Варіант 1

1. Мікроекономіка як складова частина теоретичної економіки.
2. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Бюджетна лінія:
а) показує межу між можливим і неможливим;
б) показує компроміс, на який повинен піти споживач у виборі між двома благами;
в) визначає множину комбінацій двох благ, видатки на які в сумі не перевищують доходу споживача;
г) всі відповіді правильні.
4. Задача. За даними, що відображають величину попиту на певний товар при різних цінах, визначити вид функції попиту, записати її формулу та побудувати графік.
Ціна за од., грн.
4
7
9
12
16
20

Обсяг попиту, од.
120
115
105
85
45
15

Нехай обсяг попиту при кожному значенні ціни збільшиться на 10 од. Як це відобразиться на положенні кривої попиту на графіку? Які фактори можуть викликати ці зміни?
5. Задача. Функція витрат фірми TC(Q)=Q2+10Q+30. Визначте функції змінних витрат, постійних витрат, середніх витрат, середніх постійних, середніх загальних та граничних витрат.
Варіант 2

1. Предмет, концептуальні основи і методологія мікроекономіки.
2. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Рівновага споживача на карті байдужості - це:
а) будь-яка точка на найвищій з кривих байдужості;
б) будь-яка точка на бюджетній лінії;
в) будь-яка точка у просторі, обмеженому бюджетною лінією;
г) точка дотику бюджетної лінії до кривої байдужості.
4. Задача. Бюджет підприємства складає 90 000 грн. Вартість одиниці праці 30 грн., одиниці капіталу 25 грн. Рівняння ізокванти має вигляд: 13 EMBED Equation.3 1415, де L, К – кількість праці та капіталу відповідно. Аналітично визначте рівновагу виробника.
5. Задача. Фірма-монополіст здійснює політику цінової дискримінації за рахунок продажу своєї продукції двом групам споживачів за різними цінами. Функції попиту споживачів на продукцію фірми: Q1=120-Р1 та Q2=90-2Р2, де Р1, Р2 та Q1, Q2 – ціна та обсяг попиту для кожної групи споживачів. Граничні витрати фірми на виробництво постійні і дорівнюють 3.
Визначити, яку ціну необхідно встановити монополісту для максимізації свого прибутку на кожному сегменті ринку.

Варіант 3

1. Корисність в економічній теорії і проблеми її виміру.
2. Рівновага підприємства та галузі у короткостроковому періоді.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Яке з наступних стверджень, що характеризують зв’язок між ТР, АР і МР, є хибним:
а) АР продовжує зростати доти, поки збільшується МР;
б) АР досягає максимального рівня до того, як ТР стає максимальним;
в) ТР досягає максимального рівня, коли МР = 0;
г) МР = АР при максимальному рівні АР;
д) ТР знижується, якщо МР< 0?
4. Задача. Припустимо, що на ринку певного товару є лише два покупця, попит яких характеризують наступні данні:
Ціна товару, грн.
100
90
80
70
60
50
40
30
20
10

Обсяг попиту першого споживача

0

0

0

10

20

40

60

100

150

210

Обсяг попиту другого споживача

0

30

50

70

90

120

150

180

210

240

1. Побудуйте криві індивідуального попиту та криву ринкового попиту;
2. Розрахуйте коефіцієнт цінової еластичності ринкового попиту на ціновому інтервалі від 40 до 30 грн. Наведіть економічну інтерпретацію отриманого значення.
5. Задача. Фермер, працюючи на своїй земельній ділянці, отримує щорічний доход у розмірі 1000 грн. Визначити, чому дорівнюють щорічні бухгалтерський та економічний прибутки фермера, якщо ставка банківського відсотка дорівнює 10%, а сукупні щорічні витрати на обробку землі складають 500 грн.

Варіант 4

1. Закон спадної граничної корисності блага.
2. Ринок досконалої конкуренції у довгостроковому періоді.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Фірма працює згідно з технологією, при якій рівняння ізокванти дев’яти одиниць випуску має вигляд: К = 81/L. Яка віддача від масштабу характерна для даної технології:
а) постійна;
б) зростаюча;
в) спадна?
4. Задача. Здійсніть відповідні розрахунки і заповніть таблицю даними, яких не вистачає:
Q
TC
FC
VC
AFC
AVC
ATC
MC

100

300



11


200






7

300




6



5. Задача. Середні витрати монопольної фірми на виробництво є постійними і дорівнюють 10 грн. З метою отримання максимального прибутку фірма встановила ціну на свою продукцію в розмірі 15 грн./од.
Визначити еластичність попиту за ціною на продукцію фірми; зміну виручки монополіста у випадку, якщо в період сезонного розпродажу ціна за одиницю продукції буде зменшена на 3 грн.
Варіант 5

1. Оптимізація споживання за умови множинності споживаних благ.
2. Модель „чистої монополії” та її характеристики.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Крива пропозиції конкурентної фірми на короткостроковому часовому інтервалі це:
а) крива граничних витрат;
б) лінія ціни товару;
в) спадна частина кривої середніх витрат;
г) зростаюча частина кривої середніх витрат;
д) частина кривої граничних витрат, яка розміщена вище кривої середніх змінних витрат.
4. Задача. Технологію виробництва фірми можливо описати за допомогою наступної виробничої функції: Q=K0,5L2.
Визначте граничний продукт праці, граничний продукт капіталу і граничну норму технологічного заміщення капіталу працею, якщо К=8, L=6.
5. Задача. Залежність валових витрат підприємства від обсягу виробництва описується рівнянням: TC=4Q2-6Q-120. Залежність валового доходу від обсягу виробництва TR=128Q-600. Визначте обсяг виробництва, розмір прибутку та ціну.

Варіант 6

1. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.
2. Монопольний ринок у короткостроковому та довгостроковому періодах.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Зміни в рівні реальної заробітної плати можна визначити, порівнюючи зміни в рівні номінальної заробітної плати зі змінами в:
а) рівні цін на товари, послуги;
б) нормі прибутку;
в) ставках оподаткування;
г) тривалості робочого часу;
д) ні одна з відповідей не є вірною.
4. Задача. Еластичність випуску за капіталом дорівнює 0,3, еластичність випуску за працею 0,6. Використання капіталу збільшилося на 7%, а використання праці зменшилось на 2%.
Визначте, на скільки відсотків і в якому напрямку зміниться обсяг випуску.
5. Задача. Ринковий попит на бальзам для волосся:
Q13 EMBED Equation.3 1415=500/(2Рш+Рб) (тис.од.),
де Рб, Рш – ціна бальзаму і шампуню відповідно.
Пропозиція бальзаму має вигляд:
Q13 EMBED Equation.3 1415=4Рб (тис.од.).
Відомо, що ринковий попит і пропозиція шампуню задаються відповідними функціями:
Q13 EMBED Equation.3 1415=100-9Рш, (тис.од.),
Q13 EMBED Equation.3 1415=11Рш+40 (тис.од.).
Визначити рівновагу на кожному ринку.

Варіант 7

1. Вибір споживача з ординалістський позицій.
2. Особливості функціонування реальних монополізованих ринків.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Зростання реальної заробітної плати призводить:
а) до збільшення індивідуальної пропозиції праці;
б) до зменшення індивідуальної пропозиції праці;
в) спочатку до збільшення індивідуальної пропозиції праці, потім до її зменшення;
г) спочатку до зменшення індивідуальної пропозиції праці, потім до її збільшення.
4. Задача. Використовуючи дані таблиці про витрати праці, капіталу та обсяги випуску, визначте характер економії від масштабу при переході від А до В, від В до С, від С до D.
Варіанти виробництва
Витрати праці, од.
Витрати капіталу, од.
Обсяг випуску, од.

А
40
20
200

В
60
30
400

С
120
60
800

D
180
90
880

5. Задача. На олігополістичному ринку функціонує фірма-лідер, функція витрат якої наступна: ТС=Q2+3Q. Функція ринкового попиту: Р=90-Q. Інші фірми можуть запропонувати за ціною лідера 45 одиниць продукції.
Визначити обсяг випуску і ціну лідера.

Варіант 8

1. Криві байдужості та їх властивості. Криві байдужості як спеціальний інструментарій мікроекономічного аналізу.
2. Основні ознаки олігополії.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Якщо AVC скорочуються при зростанні обсягів виробництва, то:
а) MC також повинні скорочуватися;
б) TFC також повинні скорочуватися;
в) TC також повинні скорочуватися;
г) ATC повинні бути нижчими, ніж AVC;
д) MC повинні бути нижчими, ніж AVC.
4. Задача. Доходи споживача зросли з 1000 грн. до 1400 грн. на місяць, а його видатки на товар N за цей же період зросли відповідно з 70 грн. до 100 грн. Обчислити коефіцієнт еластичності попиту за доходом, навести економічну інтерпретацію отриманого значення; визначити, до якого типу товару належить товар N.
5. Задача. На розгляд пропонується 2 інвестиційних проекти. Вихідні дані про суми вкладень і доходу наведено у табл. Дисконтна ставка планується на рівні 12% річних.

1-й рік
2-й рік
3-й рік
4-й рік
5-й рік

Проект 1






Інвестиції, тис. грош. од.
600
300
100



Дохід, тис. грош. од.


100
400
1000

Проект 2






Інвестиції, тис. грош. од.
300
400
300



Дохід, тис. грош. од.


100
1000
400

На основі методу чистої поточної вартості визначте, який з проектів найкращий.


Варіант 9

1. Гранична норма зміни благ: сутність і методика обчислення.
2. Теоретичні моделі олігополії.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Пропозиція землі:
а) еластична;
б) має одиничну еластичність;
в) може бути еластичною і нееластичною;
г) нееластична.
4. Задача. Функція попиту на товар задається рівнянням: Qd=25–3Р, функція пропозиції: Qs =4Р – 3.
1. Графічно визначити параметри ринкової рівноваги (ціна та обсяг продажу).
2. Визначити графічно, як вплине на рівноважну ціну та рівноважний обсяг продажу надання державою дотації виробникам у розмірі 2 грн. на кожну одиницю товару?
5. Задача. Виробнича функція фірми, яка є досконалим конкурентом на ринку готової продукції, в короткостроковому періоді Q=200L0,5, де L – кількість робітників. Ціна готової продукції – 3 грн., а рівень заробітної плати – 30 грн. (ринок праці є конкурентним).
Визначте, скільки робітників найме фірма, яка максимізує свій прибуток.

Варіант 10

1. Бюджетна лінія. Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.
2. Особливості організації олігополістичного ринку. Ефективність олігополії.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Припустимо, що економіка складається з двох секторів: промислового і сільськогосподарського. Нехай в промисловому секторі вводиться закон про мінімальний рівень заробітної плати (даний закон не зачіпає сільськогосподарський сектор), який призведе до безробіття в промисловості.
Встановіть, як зміняться заробітна плата і кількість зайнятих в сільськогосподарському секторі:
а) заробітна плата і кількість зайнятих збільшаться;
б) заробітна плата збільшиться, кількість зайнятих зменшиться;
в) заробітна плата зменшиться, кількість зайнятих збільшиться;
г) заробітна плата зменшиться, кількість зайнятих зменшиться.
4. Задача. Функція попиту на товар задається рівнянням: Qd=50–2Р, функція пропозиції: Qs =4Р – 10.
1. Аналітично обчислити параметри ринкової рівноваги (ціна та обсяг продажу).
2. Визначити аналітично, як вплине на рівноважну ціну та рівноважний обсяг продукції зменшення попиту на 30%.
5. Задача. Функція валових витрат від обсягу виробництва підприємства, що функціонує в умовах досконалої конкуренції, має вигляд ТС=9Q2+27Q+90. Визначити обсяг виробництва, який дозволить мінімізувати збитки, якщо ціна встановлюється на рівні 81 грн./ од.
Яка величина цих збитків?




Варіант 11

1. Реакція споживача на зміну його доходу.
2. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Якщо підприємство впровадить вдосконалену технологію виготовлення обох товарів, то крива його виробничих можливостей:
а) зміститься праворуч;
б) зміститься ліворуч;
в) змінить кут нахилу;
г) залишиться незмінною.
4. Задача. Короткострокові сукупні витрати конкурентної фірми:
TC= Q3 -8Q2+20Q+50.
Визначте, за якого значення ринкової ціни конкурентна фірма зупинить виробництво в короткостроковому періоді.
5. Задача. Пропозиція землі: Q=100 (га землі). Сільськогосподарський попит на землю: Q=100-Р. Несільськогосподарський попит на землю: Q=50-Р, де Р – ціна землі в тис.грн. за 1 га.
Визначити:
а) ціну землі, якщо власник вирішить продати землю;
б) щорічну плату за умови здачі землі в оренду, якщо ставка банківського відсотку дорівнює 10% річних.

Варіант 12

1. Реакція споживача на зміну цін факторів.
2. Модель поведінки підприємства – монополістичного конкурента.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Два товари (А, В) споживачі використовують разом в пропорції 1:1, при цьому товар А приносить користь споживачам тільки при використанні разом з товаром В.
Визначте, як зміняться рівноважні ціна РА і кількість QA при падінні попиту на товар В:
а) РА збільшиться, QA збільшиться;
б) РА зменшиться, QA зменшиться;
в) РА збільшиться, QA зменшиться;
г) РА зменшиться, QA збільшиться.
4. Задача. Здійсніть відповідні розрахунки і заповніть таблицю даними, яких не вистачає:
Кількість одиниць ресурсу, L
ТР
МР
АР

1
4



2
7



3

8


4

1


5


3,2


5. Задача. Пропозиція землі: Q=10 (га землі). Попит фермерів на землю: Q=50-Р. Збільшення попиту на продукти харчування збільшило попит на землю до Q=100-Р.
Визначити, на скільки зросла земельна рента, якщо ставка банківського відсотку зменшилась з 10% річних до 5% річних, а плата за вкладений капітал і відрахування на амортизацію не змінились.

Варіант 13

1. Ефект заміщення та ефект доходу.
2. Нецінова конкуренція. Ефективність монополістичної конкуренції.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Чому раз встановлені суспільні інституції мають тенденцію до тривалого існування в суспільстві навіть після того, коли вони перестають приносити суттєву користь:
а) тому що люди не сприймають зміни сталих інституцій;
б) тому що ніхто не є зацікавленим в їх відміні;
в) через недбальство законодавчих органів;
г) тому що інституціональні зміни мають значні трансакційні витрати.
4. Задача. Підприємство працює за технологією, відповідно до якої рівняння ізокванти 80 од. випуску має вигляд К=6400/L2. На скільки відсотків зміниться обсяг виробництва, якщо масштаб виробництва зміниться на 5%?
5. Задача. Підприємство, постійні витрати якого складають 200 грн., а середні змінні витрати на виробництво продукції 4 грн., вирішило розширити сферу свого впливу за рахунок збільшення обсягу реалізації зі 100 до 120 од./день. Розрахуйте, яку величину монопольної влади має підприємство та яку ціну встановить для споживачів, якщо еластичність попиту на його продукцію становить 2?

Варіант 14

1. Надлишок споживача.
2. Похідний попит та принцип оплати факторів виробництва.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
В чому різниця між кривими попиту на чисто суспільне та чисто приватне благо:
а) в більшій еластичності кривої попиту на чисто приватне благо;
б) споживачі чисто приватного блага можуть контролювати обсяг попиту;
в) споживачі чисто суспільного блага можуть контролювати обсяг попиту;
г) різниці між ними немає.
4. Задача. Для випуску 200 виробів за робочий день фірма може застосувати такі варіанти технологічно ефективних способів виробництва:
Варіанти технології
А
В
С
D

Кількість праці, одиниць
5
7
10
12

Кількість капіталу, одиниць
10
9
5
2

Ціна одиниці праці 6 грн., ціна одиниці капіталу 8 грн. Визначити:
а) економічно ефективний спосіб виробництва;
б) чи зміниться вибір фірмою технології, якщо ціна одиниці капіталу знизиться до 5 грн.? Яку саме комбінацію праці і капіталу за цих умов вибере фірма?
5. Задача. Довгострокові сукупні витрати конкурентної фірми:
TC= Q3 -10Q2+28Q.
Визначте, за якого значення ринкової ціни конкурентна фірма буде знаходитись в стані довгострокової рівноваги.

Варіант 15

1. Попит і закон попиту.
2. Загальна характеристика ринку факторів виробництва.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Яке з наступних тверджень означає, що умови досконалої конкуренції не виконуються:
а) фірма знаходиться в рівновазі, коли її гранична виручка дорівнює граничним витратам;
б) крива граничних витрат перетинає криву середніх витрат у точці, що відповідає мінімальному значенню АТС;
в) крива попиту на продукт фірми має від’ємний нахил;
г) криві середніх і граничних витрат мають U-образну форму;
д) крива попиту на продукт фірми – горизонтальна лінія?
4. Задача. Технологія виготовлення продукції фірми передбачає використання 3 од. ресурсу А і 1 од. ресурсу В для виробництва одиниці продукції. Вартість одиниці ресурсу А – 1 грн., а одиниці ресурсу В – 2 грн.
Складіть формули для функцій загальних витрат (ТС), середніх витрат (АС) і граничних витрат (МС) даної фірми.
5. Задача. Підприємство, постійні витрати якого складають 200 грн., а середні змінні витрати на виробництво продукції 4 грн., вирішило розширити сферу свого впливу за рахунок збільшення обсягу реалізації зі 100 до 120 од./день. Розрахуйте, яку величину монопольної влади має підприємство та яку ціну встановить для споживачів, якщо еластичність попиту на його продукцію становить 2?

Варіант 16

1. Аналіз зміни попиту в цілому та величини (обсягу) попиту.
2. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Які із перерахованих нижче суспільних благ є чистими:
а) підтримка чистоти в центрі Києву;
б) національна оборона;
в) пенсійне забезпечення;
г) кабельне телебачення.
4. Задача. Визначити графічно набір благ з максимальною корисністю, якщо ціна товару А – 9 грн./од., а товару В – 4 грн./од. Доход споживача – 36 грн. Дані для побудови кривої байдужості наведені в таблиці:
Набір благ
1-й
2-й
3-й
4-й
5-й

Кількість товару А, од.
6
3
2,5
2
1

Кількість товару В, од.
1
2
4,5
6
10

5. Задача. Підприємець має можливість отримати 3000 дол. через 2 роки за наступних умов вкладення капіталу: 1000 дол. на початку першого року і 1500 дол. на початку другого року. Чи слід йому здійснювати це вкладення капіталу за ставки 5%? За ставки 15%? При розрахунках використати модель складного відсотку.
Варіант 17
1. Цінова еластичність попиту.
2. Ринок праці з недосконалою конкуренцією.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Економічний прибуток:
а) еквівалентний нормальному бухгалтерському прибутку;
б) не може мати місця на конкурентному ринку в довгостроковому періоді;
в) існує завжди, коли валові витрати перевищують валовий дохід фірми;
г) існує завжди коли граничний дохід перевищує граничні витрати.
4. Задача. Власник підприємства провів дослідження на ринку та виявив, що він може продавати 2000 одиниць продукції за ціною 10 грн./од., та 2400 одиниць, якщо зменшить ціну до 9 грн. за одиницю. Визначити граничний дохід від продажу 400 додаткових одиниць.
5. Задача. Підприємство працює за технологією, що відображається виробничою функцією: 13 EMBED Equation.3 1415. Ціна робочої сили – 23 грн./од., ціна капіталу – 52грн./од. Бюджет підприємства складає 12000 грн. При яких обсягах використання праці і капіталу випуск підприємства буде максимальним?

Варіант 18

1. Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність.
2. Ефективність у виробничій сфері.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
В короткостроковому періоді конкурентна фірма не буде продовжувати виробництво, якщо:
а) ціна продукту нижча мінімальних середніх витрат;
б) ціна продукту нижча граничних витрат;
в) валовий дохід не покриває валових витрат фірми ;
г) ціна продукту нижча мінімуму середніх змінних витрат.
4. Задача. Гранична корисність, яку отримує індивід від споживання товару А, може бути представлена функцією MUA=15 – QA, а від споживання товару B – функцією MUB = 16 – 2QB, де QA і QB - обсяги товарів А і B відповідно. Визначте, яку кількість придбає індивід, якщо його бюджет становить 460 грн., а ціна товару А – 30 грн./од., товару В – 15 грн./од.
5. Задача. Функція середніх витрат фірми - монополістичного конкурента на своєму ринку: АС=3Q-2. Ринковий попит на продукцію фірми: Q=52-2Р. Після проведення рекламної кампанії, витрати на яку склали Срекл.=0,5Q2+6Q, попит збільшився і склав: Q=104-2Р.
Визначити прибуток фірми до і після проведення рекламної кампанії і зробіть висновок щодо її ефективності.

Варіант 19

1. Підприємство як субєкт ринку та виробничо-ринкова система.
2. Похідний попит.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Гранична норма заміщення товару А товаром В означає:
а) скільки одиниць товару А споживач може придбати, якщо ціна товару В знизиться на 1 грн.;
б) як зростає гранична корисність, якщо споживання товару А та В зростає на одиницю;
в) від якої кількості одиниць товару А споживач може відмовитись в обмін на одержання однієї одиниці товару В, щоб загальна корисність залишилася на попередньому рівні;
г) правильної відповіді немає.
4. Задача. Функція витрат конкурентної фірми: TC= Q2+4Q+16.
Визначити, за якого рівня ринкової ціни фірма отримує нормальний прибуток у довгостроковому періоді.
5. Задача. Продаючи продукцію за ціною 350 грн./од., підприємство – монополіст максимізує прибуток. Якщо цінова еластичність попиту при вказаній ціні дорівнює 5, то яку величину складуть граничні витрати і граничний дохід підприємства?

Варіант 20

1. Підприємство як центр прийняття рішень.
2. Похідний попит за досконалої конкуренції на ринку виробничих факторів.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Яке з поданих тверджень характеризує дію ефекту доходу:
а) якщо ціна знижується, то споживання нормальних товарів зростає;
б) якщо ціна зростає, то споживання неякісних товарів залишається незмінним;
в) якщо ціна зростає, то споживання нормальних товарів залишається незмінним;
г) якщо ціна знижується, то споживання неякісних товарів зростає?
4. Задача. Визначити графічно надлишок споживача, якщо функція ринкового попиту має вигляд: Qd=30–2Р, де - обсяг попиту, одиниць; Р – ціна одиниці продукції, грн./од, а державою встановлено фіксовану ціну на товар в розмірі 9 грн./од.
5. Задача. Функція витрат фірми-монополіста: TC= 0,5Q2+2Q. Функція попиту на продукцію фірми: Р=10-0,5Q.
Визначити ціну, за якої прибуток фірми буде максимальним, і ступінь її монопольної влади.

Варіант 21

1. Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі.
2. Монопольний похідний попит.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Конкурентна фірма максимізує прибуток при такому обсязі виробництва, коли:
а) відстань (по вертикалі) між кривими загальної виручки і загальних витрат найбільша;
б) гранична виручка дорівнює граничним витратам;
в) ціна продукту дорівнює граничним витратам;
г) усі попередні відповіді вірні.
4. Задача. За даними, наведеними в таблиці, запишіть функцію пропозиції, накресліть її графік. Який нахил має ця крива і з чим це повязано?
Ціна за од., грн.
12
14
16
18
20
22

Обсяг пропозиції, од.
40
50
70
100
140
190

Нехай обсяг пропозиції при кожному значенні ціни зменшиться на 5 од. Як це відобразиться на положенні кривої пропозиції на графіку? Які фактори можуть викликати ці зміни?
5. Задача. На основі даних таблиці про співвідношення ресурсів за різних технологій виробництва вкажіть, яку з технологій вибере підприємство?


Ресурси
Ціна одиниці ресурсу, грн.
Технологія виробництва, одиниць ресурсів




І

ІІ

ІІІ

П р а ц я
2
5
6
4

З е м л я
4
4
3
4

К а п і т а л
2
5
4
5

Підприємницькі здібності
3
2
2
1

На ринку праці збільшення пропозиції робочої сили викликало зниження її ціни до 1грн./од.? Як ця ситуація вплине на вибір підприємства?

Варіант 22

1. Частинна варіація факторів виробництва.
2. Капітал і процентний дохід.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
На ринку олігополії фірма може розраховувати на зростання величини попиту на свою продукцію за наступних умов:
а) зменшені ціни товару конкурентної фірми;
б) збільшені ціни товару конкурентної фірми;
в) збільшені цін на доповнюючи товари;
г) збільшені вартості на рекламу.
4. Задача. Функція граничних витрат конкурентної фірми: МС=20+Q. Ціна одиниці продукції постійна і дорівнює 42 грн./од.
Визначити обсяг виробництва, який дасть можливість фірмі максимізувати прибуток.
5. Задача. Корисність індивіда від споживання трьох благ (M, N і L) наступна:
Одиниця блага
Гранична корисність від споживання блага, ютилів


M
N
L

1
2
3
4
54
36
24
6
32
24
12
8
12
6
4
3

Денний бюджет індивіда складає 29 грн. Ціна товару за одиницю М - 6 грн., товару N - 8 грн., товару L - 3 грн.
Доведіть, що індивід не отримає максимуму корисності, якщо придбає дві одиниці товару М, чотири одиниці товару N і три одиниці товару L.
Який набір благ забезпечує йому максимум корисності за даного бюджету? Підрахуйте загальну корисність від споживання цього набору.

Варіант 23

1. Ізоквантна варіація факторів виробництва.
2. Пропозиція заощаджень.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Щоб отримати максимум прибутку, монополіст повинен вибрати такий обсяг випуску при якому:
а) граничні витрати дорівнюють ціні продукції;
б) граничні витрати дорівнюють валовим витратам;
в) граничний дохід дорівнює граничним витратам;
г) граничний дохід дорівнює валовим витратам;
д) середні витрати дорівнюють ціні продукції.
4. Задача. До введення обмежень на імпорт товару щорічно в країні продавалось 3 млн. його одиниць по середній ціні 20 грн. Після введення імпортних квот обсяг ввозу товару скоротився до 2 млн. одиниць на рік, а його середня ціна піднялась до 42 грн. Визначте графічно та аналітично, на скільки скоротився надлишок споживачів даного товару.
5. Задача. Продуктивність праці і капіталу дорівнюють значенням, наведеним в таблиці. Продукція, яка вироблена з використанням цих ресурсів, реалізується на ринку в умовах чистої конкуренції по 1 грн./од. І праця, і капітал купуються в умовах чистої конкуренції відповідно по 1 грн./од. та 3 грн./од.
Одиниця капіталу
МР капіталу
Одиниця праці
МР праці

1
24
1
11

2
21
2
9

3
18
3
8

4
15
4
7

5
9
5
6

6
6
6
4

7
3
7
1

8
1
8
1/2

Визначити:
а) яким буде співвідношення праці і капіталу, що забезпечуватиме найменші витрати при виробництві 80 одиниць продукції;
б) яким буде співвідношення праці і капіталу, що забезпечуватиме максимальний прибуток фірмі; який буде обсяг продукції, вироблений у цьому випадку; якою є величина прибутку?

Варіант 24

1. Пропорційна варіація факторів виробництва.
2. Визначення ринкової ставки позичкового процента за умов досконалої конкуренції.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Якщо два товари є взаємодоповнюючими, то зростання ціни на перший викличе:
а) падіння попиту на другий товар;
б) зростання попиту на другий товар;
в) збільшення обсягу попиту на другий товар;
г) падіння величини попиту на другий товар.
4. Задача. Визначити графічно набір з максимальною корисністю. Дані для побудови кривої байдужості наведені в таблиці.
Бюджетне обмеження має вигляд: 13 EMBED Equation.3 1415

Набір благ
1-й
2-й
3-й
4-й
5-й

Кількість одиниць товару А
15
11
7
4
1

Кількість одиниць товару Б
2
3
5
7
11


5. Задача. Відомо, що у довгостроковому періоді середні змінні витрати монополістично конкурентної фірми залежать від обсягів виробництва як АС=Q+10. Попит на продукцію фірми має залежність: Р=150-Q.
Визначте параметри рівноваги (ціну і обсяг продажу) і зробіть висновок, в якому стані рівноваги, довго- чи короткострокової, знаходиться фірма.

Варіант 25

1. Оптимум товаровиробника.
2. Поняття ринкової рівноваги та її аналіз.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Яка з перерахованих характеристик кривої попиту належить монополістичній конкуренції:
а) абсолютна еластичність;
б) висока еластичність;
в) низька еластичність;
г) абсолютна нееластичність?
4. Задача. Галузевий попит на продукцію задається функцією P= 78–4Q. Потреби ринку задовольняє одне підприємство, що прагне максимізувати прибуток. Витрати на виробництво представлені функцією 13 EMBED Equation.3 1415. Визначити обсяг виробництва, прибуток підприємства та ціну продукції.
5. Задача. Фірма бажає придбати устаткування, яке приносило б їй доход протягом трьох років: 320 тис. грн. за перший рік, 325 тис. грн. за другий рік, 333 тис. грн. за третій рік. Визначити максимальну суму, яку фірма може заплатити за устаткування, якщо ставка проценту становить 8%.



Варіант 26

1. Витрати виробництва в короткостроковому періоді.
2. Рівновага обміну.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Чим можна пояснити зміщення кривої попиту на товар Х:
а) пропозиція товару Х із деяких причин зменшилась;
б) ціна товару Х зросла, і, як наслідок цього, споживачі вирішили менше купувати даного товару;
в) смаки споживачів викликали зацікавленість до товару Х, і тому вони хочуть купувати його при будь-якій ціні більше, ніж раніше;
г) ціна товару Х знизилась, тому споживачі вирішили купувати його більше ніж раніше?
4. Задача. Загальна корисність споживача від споживання двох благ – А і В має вид: 13 EMBED Equation.3 1415. Ціна одиниці блага А – 8 грн., а одиниці В – 2 грн. Бюджет споживача складає – 120 грн. Визначити, від якої кількості товарів А і В споживач отримає максимум корисності.
5. Задача. Яку ціну на свою продукцію встановить монополіст, якщо відомо, що граничні витрати становлять 200 грн., а цінова еластичність попиту 2?

Варіант 27

1. Витрати на довгострокових інтервалах.
2. Попит на працю за умов досконало конкурентного ринку ресурсів.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Ефект заміщення у моделі Хікса полягає у тому, що:
а) зі зміною відносних цін споживач змінює обсяг попиту на товар за незмінного рівня корисності;
б) зі зміною відносних цін оптимальний вибір споживача не змінюється;
в) зі зміною номінального доходу споживач змінює оптимальний вибір;
г) зі зміною відносних цін споживач змінює обсяг попиту на товар за незмінної купівельної спроможності.
4. Задача. Припустимо, що на ринку певного товару є лише два виробника, пропозицію яких характеризують наступні данні:
Ціна товару, грн.
100
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0

Обсяг пропозиції першого виробника
125
75
50
39
26
18
12
7
5
2
0

Обсяг пропозиції другого виробника
130
80
52
35
20
13
10
6
0
0
0

1. Побудуйте криві індивідуальної пропозиції та криву ринкового пропозиції;
2. Розрахуйте коефіцієнт цінової еластичності ринкової пропозиції на ціновому інтервалі від 90 до 100 грн. Наведіть економічну інтерпретацію отриманого значення.
5. Задача. В галузі функціонує п’ять фірм з обсягами випуску 2,3,5,10 та 20% від загального випуску галузі. Увесь інший випуск здійснюється малими фірмами, кожна з яких має не більше 1% продажів.
Здійсніть необхідні розрахунки і на їх основі зробіть висновок щодо ступеню монополізації галузі.

Варіант 28

1. Пропозиція і закон пропозиції.
2. Загальна рівновага та економіка добробуту.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Економічний прибуток – це:
а) мінімальний прибуток, необхідний для утримання фірми в межах даного виду діяльності;
б) прибуток, який отримує типова фірма в галузі;
в) прибуток, який фірма отримує в нормальних умовах її функціонування;
г) прибуток, який отримує фірма, якщо її сукупний виторг перевищує суму явних і неявних витрат.
4. Задача. Витрати часу 1-го робітника на виробництво одиниці товару А складають 25 хв., а товару В – 30 хв. Накресліть лінію виробничих можливостей робітника в межах 8-годинного робочого дня.
5. Задача. Виробнича функція підприємства має вигляд: 13 EMBED Equation.3 1415. Ціна робочої сили – 12 грн./од., ціна капіталу – 4 грн./од. Яку кількість праці і капіталу повинно мати підприємство для випуску 300 одиниць продукції?

Варіант 29

1. Аналіз змін у пропозиції та обсязі пропозиції.
2. Правові передумови для ринкових субєктів. Інституціональна природа сучасної фірми.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
У короткостроковому періоді:
а) всі ресурси фіксовані;
б) обсяги принаймні одного з ресурсів неможливо змінити;
в) всі ресурси є змінними;
г) кількість ресурсів неможливо змінити.
4. Задача. Споживач склав для себе таку таблицю корисності 3-х благ:
Одиниця блага
Гранична корисність блага (MU), ют.


А
Б
В

1-а
2-а
3-я
4-а
5-а
35
20
15
10
3
54
45
27
18
9
40
24
16
12
4

Скільки одиниць кожного товару буде куплено, якщо ціна А – 5 грн./од., Б – 9 грн./од., В – 8 грн./од. Бюджет споживача становить 80 грн. Визначте загальну корисність від споживання цього набору.
5. Задача. Визначити величину виробничих можливостей підприємства та накреслити криву виробничих можливостей виготовлення двох видів продуктів А та Б при використанні двох видів ресурсів (праця та капітал). Загальна кількість праці на тиждень 360 людино-годин та капіталу - 160 машино-годин. Одиниця продукту А потребує витрат 8 людино-годин праці та 2 машино-годин роботи верстату. Одиниця продукції Б відповідно - 2-х людино-годин та однієї машино-години.

Варіант 30

1. Еластичність пропозиції. Перехресна еластичність пропозиції.
2. Позаринкові зовнішні ефекти. Громадські блага.
3. Виберіть і обґрунтуйте правильний варіант відповіді:
Економічне поняття „обмеженість ресурсів” означає:
а) відсутність у країні певних природних ресурсів;
б) неможливість задоволення всіх людських потреб;
в) стан ресурсів у період економічного спаду;
г) високі ціни на товари, які обмежують можливість їх придбання.
4. Задача. Визначити обсяг попиту на товари А та В при ціні за одиницю товару А - 5 грн., за одиницю товару В – 7 грн. Крива байдужості задається функцією QА = 3QВ, де QА і QВ – споживання відповідно товарів А та В. Доход споживача складає 120 грн.
5. Задача. Для відкриття малого підприємства на придбання устаткування необхідно 50 тис. грн. власних коштів, які при альтернативному їх використанні могли б щорічно приносити 5 тис. грн. доходу; устаткування розраховано на 10 років роботи; місячний форд оплати праці робітників становитиме 2 тис грн.; оренда виробничого приміщення – 6 тис. грн. за рік, а на сировину, матеріали та електроенергію витрачається 14 тис. грн. щорічно. Річний дохід підприємства становить 70 тис. грн. На іншому підприємстві власнику малого підприємства пропонували посаду менеджера з річною оплатою 9,2 тис. грн. Обчислити розмір бухгалтерського та економічного прибутку підприємства.
































Основні поняття та визначення з курсу „Мікроекономіка”
Аксіома порівнянності - споживач здатний серед пари наборів благ обрати привабливіший для себе.
Аксіома транзитивності - якщо набір благ x краще ніж у, а у- ніж z, то набір х кращий ніж z.
Антиблага (шкідливі товари) - товари, споживання яких хибне для здоров'я споживача.
Блага - товари, послуги й соціальні та економічні умови, які задовольняють потреби людини, або які людина змушена споживати чи використовувати.
Блага доповнення - блага які можуть споживатися в фіксованій пропорції один до одного.
Блага замінники (субститути) - які можуть бути замінені один на одне з постійним коефіцієнтом заміни.
Бухгалтерські витрати оцінюють фактичні витрати факторів виробництва у формі прямих платежів.
Бюджетна лінія - лінія, що поділяє простір наборів на допустимі та недопустимі з точки зору бюджету споживача.
Вибір - прийняття та реалізація рішень на підставі наявних ресурсів та уподобань споживача.
Гіпотеза про ненасиченість - людина завжди вибирає набір, що містить більше благ.
Гіпотеза щодо раціональності поведінки індивіда - поведінка людини завжди підпорядкована меті досягнення найкращого для неї життєвого стану з можливих.
Граничні витрати (Marginal cost - МС) - приріст витрат на одиницю збільшення виробництва.
Гранична ефективність ресурсу (Marginal Product - МР) - приріст випуску за умови збільшення використання ресурсу на одиницю.
Гранична корисність (Marginal Utility - MU) - приріст корисності за умови збільшення споживання блага на одиницю.
Гранична корисність доходу (MUb) - приріст корисності на одиницю збільшення доходу.
Гранична норма заміни (Marginal Rate of Substitution - MRS) величина жертви одного блага з боку споживача заради додаткової одиниці іншого блага при збереженні того самого рівня добробуту.
Гранична норма технологічної заміни (Marginal Rate of Technical Substitution - MRTS) - витрати одного ресурсу для компенсації зменшення на одиницю застосування іншого.
Граничний доход (Marginal Revenue - MR) - приріст доходу у разі збільшення виробництва на одиницю.
Граничні витрати (Marginal Cost - МС) - приріст витрат на одиницю зміни виробництва.
Дерево рішень - графічне зображення дій індивіда та їх наслідків.
Детермінований еквівалент (лотереї) - сума, отримання якої для людини еквівалентне участі в лотереї (ризикованій операції).
Джерело ризику - об'єкт або процес, який породжує невизначеність у прийнятті рішень.
Довгострокові сукупні витрати - мінімальний рівень економічних витрат, необхідних для виробництва певної кількості благ у довгостроковому періоді.
Досконала конкуренція - ринок з багатьма покупцями та продавцями деякого уніфікованого товару.
Дохід (Revenue - R) - гроші, які отримує фірма від продажу товару на ринку або надання послуг.
Диверсифікація ресурсів - це розподіл ресурсів за декількома напрямками, доходність яких має від'ємну залежність.
Економічні витрати оцінюють альтернативні витрати факторів виробництва.
Економічний прибуток - різниця між доходом та економічними витратами.
Еластичність (Elasticity) - показник, який відображає ступінь чутливості одного елементу до зміни іншого.
Еластичність заміни факторів (Elasticity of Substitution - ES) -відношення відносної зміни витрат ресурсів до відносної зміни граничної норми технологічної заміни.
Еластичність попиту за ціною (Price Elasticity of Demand - PED) -відносна зміна попиту, що припадає на одиницю відносної зміни ціни.
Еластичність пропозиції за ціною (Price Elasticity of Supple - PES) -відносна зміна обсягу пропозиції, що припадає на одиницю відносної зміни ціни.
Ефект доходу - зміна споживання блага, викликана зміною реального доходу внаслідок зміни ціни на благо.
Ефект заміщення - зміна споживання блага викликана зміною відносної ціни на це благо внаслідок зміни його ціни.
Загальна рівновага - стан економіки, за якого балансується система взаємозв'язаних індивідуальних ринків споживчих благ та ресурсів, задовольняється попит всієї сукупності споживачів у благах та виробників у ресурсах.
Закон зростаючої граничної тяжкості праці - необхідність збільшення компенсації кожної додаткової одиниці трудової активності.
Закон попиту - при збільшенні (зменшенні) ціни обсяг попиту зменшується (збільшується).
Закон пропозиції - обсяг пропозиції зростає (спадає) за підвищення (зниження) ціни.
Закон спадних граничних витрат - зниження граничних витрат за підвищенням обсягу виробництва.
Закон спадної граничної корисності - кожна додаткова одиниця споживання блага забезпечує дедалі менший приріст корисності.
Звичайні блага, споживання яких зростає (спадає) за зниженням (підвищенням) ціни.
Зміна обсягу попиту визначає залежність зміни попиту від зміни ціни на благо за решти однакових умов. Графічно це відображається у пересуванні з однієї точки виміру по одній і тій же кривій попиту.
Зміна попиту - залежність купівлі блага від ціни на нього. Графічно це відповідає зміні положення (паралельне зміщення) всієї кривої попиту при зміні інших факторів (крім ціни), які впливають на попит.
Змінні витрати (Variable Cost - VC) - витрати, що залежать від обсягу виробництва і визначаються на короткостроковому інтервалі як різниця між сукупними та фіксованими витратами.
Ізокванта - сукупність витрат ресурсів, що забезпечують постійний випуск.
Ізокоста - геометричне місце точок, для яких витрати виробництва постійні.
Імовірність (Probability - Р) - ступінь частоти події, або ступінь впевненості особи в тому, що ця подія відбудеться.
Карта кривих байдужості - повний набір кривих байдужості окремого індивіда.
Картель (Cartel) - змова декількох фірм-виробників (продавців) з метою максимізації прибутку, які спільно діють на ринку як фірма монополіст, контролюючи обсяг виробництва та ринкову ціну на блага.
Короткострокові сукупні економічні витрати (Shot-Run Costs - SRC) - мінімальний рівень економічних витрат, необхідний для виробництва певної кількості благ у короткостроковому періоді.
Крива Енджела - графічне зображення залежності споживання блага від доходу.
Крива Лаффера - графічне відображення залежності державного податкового доходу від рівня податків.
Крива попиту - графічне зображення залежності обсягу попиту від ціни.
Крива пропозиції (S) - показує, яку кількість економічного блага готові продати його виробники за різними цінами в цей момент часу.
Крива байдужості у просторі двох благ - набір сполучень двох товарів, еквівалентних з точки зору певного індивіда.
Крива цінового споживання - це лінія, що показує, як зміна ціни на деяке благо впливає на його споживання.
Компенсуюча бюджетна лінія - бюджетна лінія з бюджетом, достатнім для того, щоб зберегти початковий вибір споживача (компенсуюча лінія за Слуцьким) або початковий рівень корисності (компенсуюча лінія за Хіксом) за нових відносних цін.
Корисність (Utility) - вимірювач задоволення людини від споживання певного набору благ.
Корисність за Нейманом (Neuman Utility) - імовірність, за якої проста лотерея буде еквівалентною кількості блага, корисність якого вимірюється.
Лернера індекс - показник монопольної влади фірми.
Людські ресурси - фізична можливість та розумова здібність людей, які беруть участь у процесі виробництва благ; цей потенціал умовно поділяється на дві частини:
здатність брати участь у виробництві благ;
здатність приймати на себе ризик організації виробництва благ з метою одержання прибутку - підприємство.
Математичне сподівання (Expected Value) середньозважене за імовірностями випадкової величини.
Міграція робочої сили - переселення працездатного населення з одних регіонів в інші на строк більше одного року .
Міжнародна міграція робочої сили - переселення на строк більше одного року з однієї держави до іншої.
Мікроекономіка вивчає прийняття рішень та поведінку окремих економічних одиниць і структур (домашні господарства, ринки окремих благ, фірми).
Модель - аналог будь-якої природи, що надає уяву про явище або реальний об'єкт.
Модель економіко-математична - це математичний аналог, що адекватно відображає економічний об'єкт або явище.
Модель споживача - це математичне відображення впливу основних факторів, що належать певному простору, на функцію добробуту, яку споживач прагне максимізувати.
Монополістична конкуренція - це конкуренція, коли багато продавців продають диференційований товар або послуги.
Монополія - ринкова структура, коли діє лише один продавець та багато покупців, входу на ринок перешкоджають високі бар'єри.
Надлишок виробника - інтегральна різниця між ринковою ціною блага та мінімальними цінами, за якими виробник згоден продати кожну додаткову одиницю виробленого блага.
Надлишок споживача - інтегральна різниця між максимальними цінами, які споживач згоден заплатити за кожну додаткову одиницю придбаного блага, та ринковою його ціною.
Невизначеність - неоднозначність умов та параметрів у разі прийняття рішень.
Нейтральність до ризику - риса особи, що приймає рішення, якій байдуже - отримати гарантовано сподіваний виграш чи брати участь у ризикованій операції.
Несхильність до ризику - риса особи, що приймає рішення, для якої привабливіше гарантовано отримати сподіваний виграш, ніж брати участь у ризикованій операції.
Нормальні блага (товари) - ті, споживання яких зростає за збільшення доходу споживача.
Рента диференціальна - надбавка на початкову запитувану ціну ресурсу на ринку у випадку підвищення попиту.
Рента капіталізована - ринкова ціна ресурсу, що визначається як дисконтована вартість усіх майбутніх доходів, які надходять у вигляді ренти.
Рівень доходності (Rate of Return) - відношення одержаного прибутку до величини витрат.
Рівновага (Equilibrium) - стан системи, який не може бути порушений без зовнішніх впливів.
Рівновага (оптимум) за Нешем (Nash Equilibrium) - принцип взаємодії декількох індивідів, кожен з яких розглядає дії інших як незмінні, намагаючись максимізувати свою функцію корисності.
Рівновага конкурентного ринку - стан конкурентного ринку, за якого в учасників ринку немає мотивів до змін.
Рівновага попиту та пропозиції - стан ринку, за якого обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції.
Рівновага споживача (Consumer Equilibrium) - стан споживача, за якого у нього відсутні мотиви його порушувати.
Рівняння рівноваги конкурентного ринку - рівність середніх сукупних, граничних витрат та ціни.
Рівняння рівноваги конкурентного ринку у довгостроковому періоді - рівняння середніх сукупних довгострокових, граничних довгострокових витрат та ціни.
Рівняння рівноваги фірми досконалого конкурента - рівність граничних витрат та ціни.
Рівняння рівноваги працездатного індивіда - рівність заробітної плати граничній нормі заміни трудової активності доходом.
Ризик (Risk) - особливість процесу прийняття рішень за умов невизначеності.
Ринок - місце, де в даний момент здійснюються дії з придбання та обміну товарами і послугами між продавцями і покупцями.
Середні дисконтовані витрати (Average Fixed Costs, AFC) - фіксовані витрати, що в середньому випадають на одиницю випуску.
Середні витрати (Average Costs, AC) - витрати, що припадають в середньому на одиницю продукції.
Середні змінні витрати (Average Variable Costs, AVC) - змінні витрати, що припадають в середньому на одиницю випуску.
Середні сукупні витрати (Average Total Costs, ATC) - сукупні витрати, шо припадають в середньому на одиницю випуску.
Споживач (Consumer) - особа, що споживає блага.
Споживчий надлишок (Consumer Surplus) - сукупний виграш споживачів, які схильні купувати блага за ціну, що вища від ринкової.
Сукупні витрати (Total Costs, TC) - сума витрат на всі види ресурсів, залучених до виробництва даного виду продукції.
Ставлення, до ризику - нейтральність, схильність або несхильність до ризику.
Страхова винагорода - відшкодування клієнтові страхової компанії збитків, пов'язаних із страховим випадком.
Страховий внесок - плата за страхування страховій компанії з боку її клієнта.
Схильність до ризику (Propensity to Risk) - риса особи, що приймає рішення, для якої привабливіше брати участь у лотереї (ризикованій операції), ніж гарантовано отримувати сподіваний виграш.
Сукупні витрати (Total Costs, TC) - загальні витрати виробництва.
Товари (Goods) - матеріальні об'єкти, які задовольняють потреби людини і можуть бути предметами купівлі та продажу.
Умовна збитковість фірми за досконалої конкуренції - ціна менша, ніж середні сукупні витрати.
Умова прибутковості фірми за досконалої конкуренції - ціна перевищує середні сукупні витрати.
Фактори виробництва (Factor of Production) - ресурс, який використовується для виробництва благ.
Фіксовані витрати (Fixed Costs, FC) - витрати, що у короткостроковому періоді не залежать від обсягу виробництва.
Функція корисності (Utility Function) - функція, що залежить від обсягу споживання благ.
Функція попиту (Demand Function) - залежність обсягу продажу певного блага від його ціни.
Ціни загальної рівноваги – ціни, за яких балансується система індивідуальних ринків.
Кртелі – об’єднання декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність та домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, цінах та ринках збуту;
Синдикати – об’єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт; отже, вони зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність; збут здійснюється спільним збутовим підрозділом;
Трести – об’єднання ряду підприємств однієї чи декількох галузі промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність; учасники об’єднують виробництво, збут, фінанси та керівництво, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту, які надають їм право брати участь у керівництві та привласнювати відповідну частину прибутку тресту;
Концерни – об’єднання великої кількості підприємств різних галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює фінансовий контроль над іншими учасниками об’єднання;
Конгломерати – створено шляхом поглинання прибутків різногалузевих підприємств, що не мають ані технічної, ані виробничої єдності; поява – 60-х рр. ХХ ст. у США.



СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна література:

Базилевич В. Д. Мікроекономіка: Підручник / Базилевич В. Д. – К.: Знання, 2007. – 677с.
Горошко М.Ф. Мікроекономіка: Тести. Ситуації. Задачі: навчальний посібник/ Горошко М.Ф., Кулішов В.В. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 368 с.
Долан Э. Дж. Микроэкономика: пер. с англ. / Долан Э. Дж., Линдсей Д.; под общ. ред. Б. Лисовика и В.Лукашевича. СПб.: Экон. шк., 1994. 448 с.
Косік А.Ф. Мікроекономіка: навчальний посібник/ Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 416 с.
Лісовий А.В. Мікроекономіка: навч. посібн./ Лісовий А.В. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 192 с.
Макконнелл К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика: в 2 т. / Макконнелл К.Р., Брю С.Л.; [пер. с англ. 2-го изд.] М.: Республика, 1992. Т. 1. 399 с; Т. 2. 400 с.
Мініна О.В. Мікроекономіка: навч. посібн./ Мініна О.В., Базілінська О.Я. – К.:„Центр навчальної літератури” 2004. – 351 с.
Нуреев Р.М. Курс микроэкономики: учеб. для вузов./ Нуреев Р.М. М.: Издат. группа «НОРМА- ИНФРА. М», 2005 576 с.
Піндайк Р. Мікроекономіка / Піндайк Р, Рубінфелд Д. Л.; [пер. з англ. А. Олійника, Р. Скільського]. К.: Основи, 1996. 646 с.
Самюелсон Пол А. Мікроекономіка / Самюелсон Пол А., Нордгуаз Вільям Д.; [пер. з англ. С. Панчишина]. К.: Основи, 1998. 676 с.
Селищев А.С. Микроэкономика / Селищев А.С. – СПб: Питер, 2002. – 448 с.
Ястремський О.І. Основи мікроекономіки: підручн./ Ястремський О.І., Гриценко О. Г. К.: Знання, 1998. 674 с.
Додаткова література:

Мікроекономіка: опорний конспект лекцій./ [Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н.]. К.: Четверта хвиля, 1998. 248 с.
Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка. Практикум: навч. посібн./ Гронтковська Г.Е., Косік А.Ф. – К.: Центра навчальної літератури, 2004. – 404 с.
Задоя А.О. Мікроекономіка. Курс лекцій та вправи.: навч. посібн./ Задоя А.О. - К.: Знання, 2008. – 211 с.
Карагодова О.О. Мікроекономіка: навч. посібн./ Карагодова О.О., Черваньов Д.М. К.: Четверта хвиля, 1997. 204 с.
Кириленко В.І. Мікроекономіка: навч. посібн. для студ. екон. спец. вузів/ Кириленко В.І. К.: Таксон, 1998. 334 с.
Лисовицкий В.Н. Микроэкономика: учеб. пособие/ Лисовицкий В.Н. 2-е изд., доп. и перераб. К.: ИСИМО МО Украины, НВФ Студцентр, 1997. 160 с.
Мікроекономіка: Навч.-методичний комплекс: в 3-х ч. /[укл. А. П. Наливайко та ін.]. К.: КДЕУ, 1997. 267 с.
Мікроекономіка і макроекономіка: підруч. [для студ. екон. спец. закладів освіти] / за заг. ред. С. Будаговської. К.: Основи, 1998. 518с.
Ястремський О. І. Основи теорії економічного ризику: навч. посібник/ [для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів]/ Ястремський О. І.. К.: АРТЕК, 1997. 248 с.

Додаток А
Вихідна інформація для розрахунків
Найменування товару
Одиниця виміру
Р1, грн
Q1,
Р1*Q1
Р2
Q2
Р2*Q2
Епц
Епа\б
Q3
Q3*Р2
Епд

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13

Проїзд на транспорті
поїздка
1,0-2,0











Хліб білий
1 хлібина
3,2











Хліб чорний
1 хлібина
2,25











Картопля
кг
3,0











Макарони
кг
3,5-
5,5











Рис
кг
11,0











Масло вершкове
кг
30











Олія
л
11,5











Яйце
дес.
7,0











Сосиски
кг
25-40











Ковбаса
кг
35-70











М'ясо
кг
35-50











Сало
кг
28-35











Молоко
л
5,2











Цукор
кг
4,0











Сіль
кг
2,5











Здоба
100 гр.
2,7











Чай
100 гр.
5,5-12,5











Кава
100 гр.
15-35











Кока-кола
л
6,5











Фанта
л
6,5











Сік
л
7,5











Апельсин
кг
10,0











Яблука
кг
6,5











Жувальна
гумка "DIROL"
1 шт.
2,5











Тістечка
1 шт.
2,0











Шоколад "Світоч"
100 гр.
4,5











Шоколад "Корона"
100 гр.
6,0











Ікра чорна
100 гр.
100











Ікра червона
100 гр.
45











Риба морська
кг
22-
35











Кетчуп
200гр.
4,0











Квиток в кіно
шт.
25











Квиток на дискотеку
шт.
20














Додаток Б
Вихідні дані до індивідуального завдання № 1
Номер варіанту
Рівень доходу 1 (І1)
Рівень доходу 2 (І2)


1397
1609


1265
1511


1858
1356


1568
1211


1386
1786


1246
1678


1411
1809


1792
1353


1292
1618


1445
1914


1869
1336


1565
1284


1784
1333


1390
1810


1466
1325


2000
1795


2400
1990


1961
2095


1589
1915


1990
1778


2356
2041


2500
2395


2052
1777


2407
1988


1907
2225


1918
2402


1909
1603


2411
2265


2356
2511


2211
2585


1986
2302


2378
1999


2409
2169


2511
2254


2356
2088







Додаток В
Вихідні дані до індивідуального завдання № 2
Номер варіанту
Функція валових витрат
Функція валової виручки

1
TC= 3000 + 150 Q – 3 Q2 + 0,01 Q3
TR = 300 Q

2
TC= 3000 + 150 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 190 Q

3
TC= 3000 + 150 Q – Q2 + 0,01 Q3
TR = 220 Q

4
TC= 3000 + 160 Q – Q2 + 0,01 Q3
TR = 220 Q

5
TC= 3000 + 160 Q – 3 Q2 + 0,01 Q3
TR = 150 Q

6
TC= 2000 + 160 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 120 Q

7
TC= 1000 + 160 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 210 Q

8
TC= 1000 + 150 Q – Q2 + 0,01 Q3
TR = 180 Q

9
TC= 2000 + 100 Q – Q2 + 0,01 Q3
TR = 130 Q

10
TC= 2000 + 160 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 165 Q

11
TC= 4000 + 150 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 125 Q

12
TC= 4000 + 100 Q – Q2 + 0,01 Q3
TR = 200 Q

13
TC= 4000 + 50 Q – Q2 + 0,01 Q3
TR = 160 Q

14
TC= 4000 + 50 Q – 0,5 Q2 + 0,01 Q3
TR = 170 Q

15
TC= 4000 + 25 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 170 Q

16
TC= 1000 + 160 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 260 Q

17
TC= 2000 + 150 Q – 0,5 Q2 + 0,01 Q3
TR = 180 Q

18
TC= 5000 + 25 Q – 0,5 Q2 + 0,01 Q3
TR = 160 Q

19
TC= 5000 + 50 Q – 0,5 Q2 + 0,01 Q3
TR = 170 Q

20
TC= 5000 + 100 Q – Q2 + 0,01 Q3
TR = 220 Q

21
TC= 5000 + 100 Q – Q2 + 0,01 Q3
TR = 190 Q

22
TC= 1000 + 150 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 120 Q

23
TC= 2000 + 160 Q – Q2 + 0,01 Q3
TR = 85 Q

24
TC= 4000 + 50 Q – Q2 + 0,01 Q3
TR = 60 Q

25
TC= 4000 + 50 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 80 Q

26
TC= 4000 + 150 Q – 0,5 Q2 + 0,01 Q3
TR = 70 Q

27
TC= 4000 + 25 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 170 Q

28
TC= 2000 + 150 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 155 Q

29
TC= 5000 + 150 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 150 Q

30
TC= 5000 + 160 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 170 Q

31
TC= 5000 + 150 Q – 3 Q2 + 0,01 Q3
TR = 160 Q

32
TC= 5000 + 200 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 190 Q

33
TC= 5000 + 250 Q – 2 Q2 + 0,01 Q3
TR = 250 Q

34
TC= 5000 + 160 Q – 3 Q2 + 0,01 Q3
TR = 180 Q

35
TC= 5000 + 200 Q – 3 Q2 + 0,01 Q3
TR = 200 Q

Додаток Д
Вихідні дані до індивідуального завдання № 3
Варіант
Функція попиту для ринкового сегменту А
Функція попиту для ринкового сегменту Б
Граничні середні витрати підприємства

1
Qd = 84 – Р
Qd = 100 – 0,5 Р
20

2
Qd = 13 – Р
Qd = 26 – 0,5 Р
5

3
Qd = 50 – 2 Р
Qd = 25 – 0,5 Р
5

4
Qd = 100 – 3 Р
Qd = 80 – Р
15

5
Qd = 150 – 1,5 Р
Qd = 100 – 0,2 Р
25

6
Qd = 200 – 2 Р
Qd = 150 – 0,2 Р
30

7
Qd = 200 – Р
Qd = 100 – 0,3 Р
10

8
Qd = 160 – 1,2 Р
Qd = 100 – 0,3 Р
33,3

9
Qd = 25 – 2 Р
Qd = 40 – 3 Р
3

10
Qd = 25 – 2 Р
Qd = 60 – 2 Р
4

11
Qd = 75 – Р
Qd = 25 – 2 Р
2,5

12
Qd = 45 – Р
Qd = 35 – 3 Р
6

13
Qd = 50 – 0,2 Р
Qd = 60 – 2,3 Р
6

14
Qd = 80 – 0,5 Р
Qd = 100 – 2,5 Р
15

15
Qd = 90 – 0,5 Р
Qd = 100 – 2,5 Р
4

16
Qd = 55 – 0,5 Р
Qd = 45 – 3,5 Р
2

17
Qd = 30 – Р
Qd = 40 – 2 Р
6

18
Qd = 60 – 0,3 Р
Qd = 50 – 2 Р
7

19
Qd = 80 – 0,4 Р
Qd = 100 – 4 Р
5

20
Qd = 120 – 0,4 Р
Qd = 100 – 2,6 Р
18

21
Qd = 75 – 0,5 Р
Qd = 65 – 2,5 Р
6

22
Qd = 85 – 0,5 Р
Qd = 75 – 2,5 Р
8

23
Qd = 95 – 0,5 Р
Qd = 85 – 2 Р
12,5

24
Qd = 55 – Р
Qd = 65 – 2 Р
2,5

25
Qd = 65 – 0,2 Р
Qd = 75 – 2,8 Р
10

26
Qd = 75 – 0,25 Р
Qd = 85 – 2,25 Р
7

27
Qd = 115 – 0,25 Р
Qd = 120 – 2,25 Р
13

28
Qd = 115 – 0,5 Р
Qd = 130 – 2,5 Р
12

29
Qd = 120 – 0,5 Р
Qd = 130 – 2,5 Р
12

30
Qd = 125 – 0,5 Р
Qd = 100 – Р
20

31
Qd = 95 – 0,25 Р
Qd = 100 – 2,25 Р
14,4

32
Qd = 85 – 0,5 Р
Qd = 90 – 3 Р
25

33
Qd = 80 – 0,2 Р
Qd = 100 – 4 Р
5

34
Qd = 70 – 2,5 Р
Qd = 80 – 4 Р
10

35
Qd = 60 – 0,2 Р
Qd = 80 – 2,3 Р
14,8
















13PAGE 15


13PAGE 1412815



0

U

E

X

B

Y

Рис. 4.6. Надлишок споживача

Рис. 3.1. Крива байдужості























0


LAC





13 EMBED Equation.3 1415




Рис. 13.2. Можливі варіанти становища підприємства за умов монополістичної конкуренції:
а – максимізація прибутку;
б – мінімізація збитків;
в – стан рівноваги у довгостроковому
періоді











Рис.16.1. Визначення ставки процента і доходу у короткостроковому періоді

Рис. 16.2. Рівновага на ринку капіталу у довгостроковому періоді

К

Рис. 16.3. Визначення ренти на землю на ринку досконалої конкуренції



В

Рис. 11.3. Довгострокова рівновага фірми - монополіста

Рис. 13.2. Можливі варіанти становища підприємства за умов монополістичної конкуренції:
а – максимізація прибутку;
б – мінімізація збитків;
в – стан рівноваги у довгостроковому
періоді


Рис. 11.2. Максимізація прибутку підприємством-монополістом

0 Q
Рис.11.1. Ціна, попит і граничний виторг підприємства-монополіста









Рис. 10.6 Максимізація прибутку фірмою у довгостроковому періоді


МК


N
PMK

Q1






Рис.13.1. Лінії попиту на продукцію підприємства за різних ситуацій









Root EntryEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation NativeEquation Native15Times New Roman15Times New Roman° ° ° 15Times New Roman15Equation Native

Приложенные файлы

  • doc 22439978
    Размер файла: 5 MB Загрузок: 0

Добавить комментарий