Лекція 2 Системи електронної комерції в сектора..


Лекція 2 Системи електронної комерції в секторах B2B, B2C2.1 Торгово-закупівельні B2B системиB2B (англ. Business to Business) – термін, що визначає вид інформаційної й економічної взаємодії, класифікованої за типом взаємодіючих суб’єктів, у цьому випадкові – це юридичні особи. Прикладом В2В-діяльності може стати виробництво барних стійок або надання рекламних послуг: фізичним особам реклама ні до чого, а ось іншим організаціям вона необхідна.
Під поняттям B2B також мають на увазі системи електронної комерції, тобто системи електронної торгівлі, програмно-апаратні комплекси, що є інструментами для здійснення торговельно-закупівельної діяльності в мережі Інтернет.
У західних країнах під терміном В2В часто розуміється забезпечення яких-небудь виробничих фірм супровідними послугами, додатковим устаткуванням тощо. Проте в загальному випадку визначенню B2B відповідає будь-яка діяльність, направлена на клієнтів, котрі є юридичними особами.
Приблизно 80% електронної комерції належать до цього типу, і більшість експертів передбачає, що B2B електронна комерція продовжить поширюватися швидше ніж B2C. Більш загальні B2B приклади й кращі практичні моделі – IBM, Hewlett Packard, Cisco and Dell.
Завдання B2B-системОсновне завдання систем В2В – підвищення ефективності роботи компаній на В2В-ринку за рахунок зниження витрат на підготовку торговельних процедур і розширення географії бізнесу до масштабу всього світу.
У завдання B2B систем також уходить:
організація взаємодії між підприємствами (головний критерій – швидко і зручно);
побудова захищених надійних каналів обміну інформацією між фірмами;
координація дій підприємств і їх спільний розвиток на основі інформаційного обміну.
Взаємодія може бути пов’язана з торгівлею, обміном технологіями, досвідом, інвестиційною діяльністю тощо.
Класифікація B2B-системB2B-системи розрізняються за наборами пропонованих функцій:
корпоративний сайт компанії – призначений для спілкування з партнерами і контрагентами, містить інформацію про компанію, персонал, керівництво, продукцію, опис послуг;
Інтернет-магазин – призначений для збуту продукції, може бути вбудований в корпоративний сайт. Він дозволяє розміщувати замовлення, проводити електронні платежі, забезпечувати доставку;
служба закупівель та постачання – шукає постачальників, отримує комерційні пропозиції, здійснює електронні платежі, контролює виконання замовлень;
інформаційний сайт – призначений для розміщення інформації про галузь, належних до неї компаній, параметрів стану ринку, галузевих стандартів;
брокерські сайти – виконують роль посередників між покупцями і продавцями;
електронні торговельні майданчики (ЕТП) – призначені для безпосереднього здійснення торговельно-закупівельної діяльності. ЕТП, як правило, виконуються у вигляді окремих сайтів, і на них створюються робочі місця для надання користувачам цілої низки послуг;
професійні B2B-медіа продукти – це інформаційні продукти (газети, журнали, галузеві каталоги, інформаційні бюлетені), націлені виключно на тих професіоналів, що працюють у певній сфері або галузі. B2B-видання можуть бути присвячені питанням менеджменту, логістики, продажам, фінансам, різним секторам економіки та ін. Як правило, дані видання споживаються виключно з метою здобуття інформації, необхідної для роботи. При цьому різні типи видань (націлені на певну професію або галузь) можуть мати загальну аудиторію, адже одні й ті ж професіонали працюють на різних ринках.
2.2 Корпоративні представництва в ІнтернетКорпоративні інформаційні системи (КІС) є розвитком систем для робочих груп, вони орієнтовані на крупні компанії та можуть підтримувати територіально рознесені вузли або мережі. В основному вони мають ієрархічну структуру з декількох рівнів. Для таких систем характерна архітектура клієнт-сервер із спеціалізацією серверів або ж багаторівнева архітектура. При розробленні таких систем можуть використовуватися ті ж сервери баз даних, що й при розробленні групових інформаційних систем. Проте в крупних інформаційних системах найбільшого поширення набули сервери Oracle, DB2 і Microsoft SQL Server.
Для групових та корпоративних систем істотно підвищуються вимоги до надійності функціонування й збереження даних. Ці властивості забезпечуються підтримкою цілісності даних, посилань та транзакцій у серверах баз.
Найбільш істотною рисою комплексної інформаційної системи стає розширення контуру автоматизації для здобуття замкнутої, саморегульованої системи, здатної гнучко й оперативно перебудовувати принципи свого функціонування.
До складу КІС повинні ввійти засоби для документального забезпечення управління, інформаційної підтримки наочних областей, комунікаційне програмне забезпечення, засоби організації колективної роботи співробітників та інші допоміжні (технологічні) продукти. З цього, зокрема, випливає, що обов’язковою вимогою до КІС є інтеграція великого числа програмних продуктів.
Під КІС слід розуміти в першу чергу систему, і потім лише програмне забезпечення (ПЗ). Часто цей термін використовується IT-спеціалістами як об’єднуюча назва програмних систем сімейства CASE, ERP, CRM, MRP та ін.
2.3 Віртуальні підприємстваВіртуальні підприємства є групами людей, що спільно займаються загальною справою, незалежно від їх фізичного місцезнаходження, пересікаючи кордони підприємств і країн, у реальному часі або у відстроченому режимі (асихронно). Вони (і підприємства, і люди) можуть швидко реагувати на зміни ринку при критично низьких витратах з точки зору традиційного бізнесу.
Віртуальні підприємства можуть і постійно перебудовуватимуть свою конфігурацію та архітектуру процесів, аби зберігати максимальну ефективність в умовах динамічного ринку. Завдяки своїй здатності створювати й експлуатувати більш новаторські та цілеспрямовані служби при менших капіталовкладеннях, у більш стислі терміни і зі значно меншим фінансовим ризиком, вони складуть серйозну конкуренцію крупним традиційним корпораціям.
Віртуальне підприємство створюється шляхом відбору потрібних людських, організаційно-методичних і технологічних ресурсів різних підприємств та їх комп’ютерної інтеграції, що наводить до формування гнучкої, динамічної організаційної структури, найбільш пристосованої для швидкого випуску нової продукції й її оперативного постачання на ринок. У такому підприємстві здійснюється інтенсивна взаємодія фахівців і підрозділів різних підприємств за допомогою новітніх інформаційних та комунікаційних технологій. Ця взаємодія покликана підвищити рівень кооперації й координації партнерів, а зрештою, конкурентоспроможність вироблюваної ними продукції.
Поняття віртуального підприємства є повністю орієнтованим на замовника, оскільки його основні характеристики – оперативність виконання замовлення (minimal time-to-market) і повнота задоволення потреб клієнта.
Створення віртуального підприємства означає інтеграцію унікального досвіду, виробничих можливостей і передових технологій низки підприємств – партнерів довкола деякого проекту, який вони не можуть виконати окремо.
Необхідно відзначити, що створення віртуального підприємства вимагає розв’язання кількох завдань, таких, як:
вибір критеріїв і оцінка ефективності підприємств при їх відборі для участі у віртуальному підприємстві;
вибір оптимального проектного рішення з розроблення маршрутних технологічних процесів виготовлення гами виробів;
визначення оптимальної виробничої структури віртуального підприємства для розробки, виготовлення і просування на ринок конкурентоздатного виробу й ін.
Віртуальне підприємство повинне забезпечувати реалізацію всього виробничого циклу виробу. При цьому портфель замовлень може змінюватися в короткі терміни, так само як і склад організацій, що беруть участь у його виконанні. Тому організація виробництва віртуального підприємства вимагає наявність спеціальної інфраструктури.
У сучасних умовах боротьба за ринок вимушує вітчизняні підприємства постійно вдосконалювати свої технології, виробничі фонди, структуру, управління, готувати і вести перепідготовку кадрів. Ці роботи пов’язані з необхідністю опанування наукоємних, сучасних, швидко оновлюваних виробничих, навчальних та інформаційних технологій.
Система управління більшості сучасних традиційних підприємств має яскраво виражену функціональну спрямованість. В основі подібної організації управління лежить принцип розділення і спеціалізації праці.
У сучасних умовах подібна організація стає неефективною:
немає зацікавленості працівників, оскільки система оцінювання їх діяльності відірвана від результативності роботи підприємства в цілому;
їх бачення поточної ситуації найчастіше не виходить за рамки підрозділів, у яких вони працюють;
вони не орієнтовані на цільові завдання підприємства;
головним споживачем результатів роботи працівника є його керівник;
надмірно ускладнений обмін інформацією між різними підрозділами, що працюють у рамках одного бізнес-процесу, призводить до великих накладних витрат.
Новий підхід, що сформувався в середині 80-их років і став альтернативою «функціональному» підходу, виражається наступними тезами:
організація – це не просто множина департаментів, відділів, цехів і груп, а сукупність бізнес-процесів, їх робота має бути організована довкола бізнес-процесів;
не товари, а процеси їх створення приносять компаніям довгостроковий успіх;
резерв підприємства з поліпшення його ключових показників (витрати, якість, час реакції й так далі) полягає в удосконаленні його бізнес-процесів, подоланні їх фрагментарності та розривів (технологічних, інформаційних, організаційних).
2.4 Мобільна комерціяМобільна комерція (інші назви m-Commerce, mCommerce) – загальна назва для різних комерційних сервісів (окрім послуг зв’язку), що використовують мобільний телефон, як основний інтерфейс користувача. Процес здійснюється за допомогою кишенькових комп’ютерів або smart-фонів через віддалене (Інтернет, GPRS тощо) з’єднання. Мобільна комерція, як правило, є програмно-апаратним рішенням із автоматизації процесів взаємодії з віддаленими користувачами.
Зустрічається назва мобільна торгівля – бізнес-рішення, тісно інтегроване із системами автоматизації торгівлі й призначене в першу чергу для автоматизації збору замовлень. Інколи термін мобільна торгівля (мобільні продажі) трактують ширше і вживають як синонім мобільної комерції взагалі.
Історія появи мобільної комерціїУ 1997 році на вулицях Гельсинкі, столиці Фінляндії, були встановлені два автомати компанії Coca-Cola з продажу напоїв за допомогою SMS. Тоді ж клієнтам Merita bank of Finland стали доступні послуги мобільного банкінгу.
У 1998 році став можливим продаж цифрового контенту за допомогою мобільного телефона, коли фінським стільниковим оператором Radionlinja був запущений комерційний сервіс з продажу рингтонів.
1999р. компанією Smart на Філіппінах була запущена національна платформа мобільних платежів Smart Money. Майже одночасно з цим NTT DoCoMo запустила в Японії першу мобільну Інтернет-платформу, що дістала назву i-Mode.
Восени 1999 років компанія France Telecom оголосила про відкриття захищеної системи електронної комерції на базі мобільного зв’язку під назвою «Iti Achat». Послуга дозволяє абонентам системи GSM, належною France Telecom, здійснювати покупки як через Інтернет, так і по мобільному телефону. Вбудований в трубку GSM зчитувач кредитних карток гарантує захищеність системи.
У листопаді 1999 року компанія Millicom International Cellular (Люксембург) оголосила про випуск пристрою GiSMo, що дозволяє виробляти безпечні платежі в Інтернет за допомогою мобільного телефона. Покупець надає номер свого мобільного телефона продавцеві, який, використовуючи виділений канал в Інтернет, передає отриманий номер в операційний центр GiSMo, де на основі отриманих даних формується персональний ідентифікаційний код. Цей код передається і на мобільний телефон покупця. Покупець повинен надати продавцеві отриманий код для перевірки. Рахунки щомісячно висилаються клієнтам на e-mail.
Напрями мобільної комерціїМобільний банкінг має на увазі управління банківським рахунком з використанням мобільного телефона як засобу ідентифікації власника банківського рахунку. При здійсненні платіжних трансакцій використовуються грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Мобільні платежі (м-платежі) передбачають здійснення платежу за допомогою мобільного телефону з використанням грошових коштів, розміщених на передплачених рахівницях мобільного оператора. Мобільні платежі здійснюються без використання банківських рахунків користувача і доступні абонентам таким, що не має власного банківського рахунку.
Мобільний контент – різновид мобільних платежів, при якому мобільний термінал використовується не лише як віддалений засіб ідентифікації платника, але і пристрою для прийому замовленої послуги. Цей тип мобільної комерції застосовується при продажу рингтонів/мелодій, картинок, Java-ігор, інтерактивних медіапроектів (SMS-чати, SMS-голосування) тощо.
2.5 Класифікація систем сектора B2CBusiness-To-Consumer (B2C) (англ. бізнес споживачеві) – форма електронної торгівлі, метою якої є прямі продажі для споживача.
Механізм B2C ефективний для усунення відмінностей між крупними містами й віддаленими регіонами в сенсі доступності товарів і послуг для споживача. B2C дозволяє вести прямі продажі з мінімальною кількістю посередників. Усунення посередників дає можливість установлювати конкурентні ціни на місцях та навіть знижувати їх (виключаючи винагороду посередників), що природно приведе до зростання прибутку.
Система є однією з ланок у ланцюжку сучасних бізнес-процесів, і ця ланка будує бізнес-стосунки такого плану взаємодій, як «Бізнес-клієнт».
B2C – це концепція побудови бізнес-процесів підприємства і комплекс Інтернет-технологій та інструментів, що забезпечують підвищення прозорості підприємства і полегшують його взаємодію з клієнтами. Одним із найбільш популярних інструментів B2C є Інтернет-магазин.
Це друга за величиною й найбільш рання форма електронної комерції. Приклади B2C моделей – мережні компанії продажу вроздріб типу Amazon.com, Drugstore.com, Beyond.com. B2C електронна комерція зменшує ціну угод (особливо ціну пошуку), збільшуючи доступ споживачів до інформації й дозволяючи споживачам знайти саму конкурентоспроможну ціну за товар або послугу. B2C електронна комерція також зменшує ринкові бар’єри входу, оскільки вартість створення й розкручування сайту набагато менша, ніж створення інфраструктури фірми. У випадку інформаційних товарів, B2C електронна комерція ще більш приваблива, тому що це зберігає фірми від факторингу в додатковій вартості фізичної мережі розподілу. Крім того, для країн із зростаючою кількістю користувачів Internet, поставка інформаційних товарів стає все більше й більше доступною.
2.6 Послуги в ІнтернетРозглянемо найбільш популярні послуги Інтернету.
Усесвітня павутина
Усесвітня павутина (англ. World Wide Web) – розподілена система, що надає доступ до зв’язаних між собою документів, розташованих на різних комп’ютерах, підключених до Інтернету. Всесвітню павутину утворюють мільйони web-серверів. Більшість ресурсів усесвітньої павутини є гіпертекстом. Гіпертекстові документи, що розміщуються в усесвітній павутині, називаються web-сторінками. Декілька web-сторінок, об’єднаних загальною темою, дизайном, а також зв’язаних між собою посиланнями та розташовані на одному web-сервері, називаються web-сайтом. Для завантаження і перегляду web-сторінок використовуються спеціальні програми – браузери. Всесвітня павутина викликала справжню революцію в інформаційних технологіях та спричинила бурхливий розвиток Інтернету. Для позначення всесвітньої павутини також використовують слово веб (англ. web) і «WWW».
Веб-форумиВеб-форум – клас веб-сервер-додатків для організації спілкування відвідувачів веб-сайту. Термін відповідає значенню вихідного поняття «форум». Для роботи форуму часто потрібна база даних, як правило, SQL.
Форум пропонує набір розділів для обговорення. Робота форуму полягає в створенні користувачами тем у розділах і подальшому обговоренні всередині цих тем. Окремо взята тема, по суті, є тематичною гостьовою книгою. Поширена ієрархія веб-форуму: розділи – теми – повідомлення.
На форумах може застосовуватися надзвичайно гнучке розмежування доступу до повідомлень. При реєстрації учасники форуму можуть створювати профілі – сторінки з відомостями про певного учасника. Більшість форумів мають систему особистих повідомлень, що дозволяє зареєстрованим користувачам спілкуватися індивідуально, аналогічно електронній пошті. Зазвичай форум має можливість пошуку по своїй базі повідомлень.
У наш час веб-форуми майже повністю витіснили групи новин на базі NNTP і є одним з найбільш популярних способів обговорення питань у всесвітній павутині. На сьогодні форуми співіснують нарівні з блогами і мікроблогами. Ці дві форми спілкування в Інтернеті практично не поступаються один одному за популярністю.
БлогиБлог (англ. blog, від web log – інтернет-журнал подій, інтернет-щоденник) – веб-сайт, основний вміст якого – записи, що регулярно додаються, містять текст, зображення або мультимедіа. Для блогів характерні недовгі записи тимчасової значущості, відсортовані в зворотному хронологічному порядові (останній запис зверху). Відмінності блогу від традиційного щоденника зумовлюються середовищем: блоги зазвичай прилюдні й передбачають сторонніх читачів, які можуть уступити в прилюдну полеміку з автором (у коментарі до запису або своїх блогів).
Для блогів характерна можливість публікації відгуків (коментарів, «комментов») відвідувачами. Вона робить блоги середовищем мережевого спілкування, що має низку переваг перед електронною поштою, групами новин, веб-форумами і чатами.
Вікі-проектиВікі (англ. wiki) – веб-сайт, структуру і вміст якого користувачі можуть спільно змінювати за допомогою інструментів, що надаються самим сайтом. Найвідоміший вікі-сайт – Вікіпедія. Вперше термін «вікі» для опису веб-сайту був використаний у 1995 році Уордом Каннінгемом, розробником першої вікі-системи WikiWikiWeb, який запозичив слово гавайської мови, що означає «швидкий». Пізніше цьому слову був придуманий англійський бекронім What I Know Is.
Уорд Каннінгем і його співавтор Бо Леуф у їх книзі The Wiki Way: Quick Collaboration on the Web описали суть концепції Вікі таким чином:
Вікі пропонує всім користувачам редагувати будь-яку сторінку або створювати нові сторінки на вікі-сайті, застосовуючи звичайний веб-браузер без яких-небудь його розширень.
Вікі підтримує зв’язки між різними сторінками за рахунок майже інтуїтивно зрозумілого створення посилань на інші сторінки і відображення того, існують ці сторінки чи ні.
Вікі не є ретельно виготовленим сайтом для випадкових відвідувачів. Навпаки, вікі намагається залучити відвідувачів до безперервного процесу створення і співпраці, який постійно змінює вигляд сайту.
Інтернет-магазиниІнтернет-магазин (англ. online shop або e-shop) – безпечний сайт для покупок через інтернет; веб-сайт, що рекламує товар або послугу, приймає замовлення на купівлю, пропонує користувачеві вибір варіанта розрахунку, способу здобуття замовлення і виписує рахунок на оплату.
Інтернет-магазини створюються із застосуванням систем управління контентом сайтів, оснащених необхідними модулями. Крупні інтернет-магазини працюють на спеціально для них розроблених або адаптованих типових системах управління. Середні та малі магазини зазвичай використовують типове комерційне й вільне ПО. Наприклад, широко відомий вільний інструментарій osCommerce.
Система управління контентом сайту інтернет-магазину може бути готовим програмним продуктом, що самостійно встановлюється на хостинг-майданчик, може бути комерційним розробленням веб-студії або програмним сервісом, який надається з щомісячною оплатою.
Потреби адміністраторів інтернет-магазину в складському, торговельному, бухгалтерському і податковому обліку повинні підтримуватися невидимою відвідувачам частиною інтернет-магазину – бек-офісом. Економічно ефективною практикою створення інтернет-магазинів є використання спеціалізованих систем обліку. Інтернет-магазин зазвичай інтегрований з такими системами обліку.
Інтернет-аукціониІнтернет-аукціон (він же «онлайновий аукціон») – аукціон, що проводиться за допомогою інтернету. На відміну від звичайних аукціонів, інтернет-аукціони проводяться на відстані (дистанційно) і в них можна брати участь, не знаходячись у визначеному місці проведення, роблячи ставки через інтернет-сайт або комп’ютерну програму аукціону.
У деяких аукціонах є зарезервована ціна на товар, тобто мінімальна запропонована ціна, за яку продавець згоден продати товар.
Момент закінчення інтернет-аукціону, на відміну від традиційних аукціонів, заздалегідь призначається самим продавцем при вистановленні товару на торги. У звичайних же аукціонах боротьба йде до тих пір, поки підвищуються аукціонні ставки. Після закінчення інтернет-аукціону покупець повинен перевести гроші продавцеві за безготівковим розрахунком (рідше – готівкою, наприклад – при здобутті товару з рук у руки), а продавець зобов’язаний вислати товар покупцеві поштою, нерідко в будь-яку точку країни проведення або всього світу. Кордони можливого пересилання товару вказуються самим продавцем заздалегідь.
Найкрупнішим інтернет-аукціоном у світі є eBay, заснований у 1995 році, що має оборот у декілька мільйонів операцій на день. У Росії діють популярні аукціони meshok.ru, molotok.ru, aucland.ru.
Соціальні мережіСоціальна мережа направлена на побудову співтовариств в Інтернеті з людей зі схожими інтересами і діяльністю. Зв’язок здійснюється за допомогою сервісу внутрішньої пошти або миттєвого обміну повідомленнями. Існують соціальні мережі для пошуку не лише людей за інтересами, але й самих об’єктів цих інтересів: веб-сайтів, музики тощо. В таких мережах зазвичай використовується фолксономія.
Зазвичай на сайті мережі можна вказати інформацію про себе (дату народження, школу, ВНЗ, улюблені заняття та ін.), за якою обліковий запис користувача зможуть знайти інші учасники. Розрізняються відкриті й закриті соціальні мережі. Одна із звичайних рис соціальних мереж – система «друзів» і «груп».
Переможну ходу Інтернетом соціальні мережі почали в 1995 році з американського порталу Classmates.com («Однокласники» є його російським аналогом). Проект виявився досить успішним, що в наступні декілька років спровокувало появу не одного десятка аналогічних сервісів. Але офіційним початком буму соціальних мереж прийнято вважати 2003-2004 роки, коли були запущені LinkedIn, MySpace і Facebook.
Електронна пошта та списки розсилання
Електрона пошта (англ. email, e-mail, від англ. electronic mail) – технологія і послуги, що надаються нею, з пересилання й отримання електронних повідомлень (мають назву «листи» або «електронні листи») по розподіленій комп’ютерній мережі.
Основною відмінністю (і перевагою e-mail) від інших систем передачі повідомлень (наприклад, служб миттєвих повідомлень) раніше була можливість відкладеної доставки повідомлення, а також розвинена (та заплутана, через довгий час розвитку) система взаємодії між незалежними поштовими серверами (відмова одного сервера не приводила до непрацездатності всієї системи).
Можна виділити декілька видів поштових розсилань.
Список розсилання (англ. mailing list). Штатна можливість багатьох серверів електронної пошти, а також функція спеціалізованих програм для розсилання. Сервер приймає повідомлення від будь-якого передплатника на спеціалізовану адресу, після чого перенаправляє це повідомлення всіх підписчиків списку розсилки. Ця технологія дозволяє організувати спілкування між собою групи людей (аналог телеконференції). Звичайне таке ПО дозволяє підписчикам управляти своїми налаштуваннями (підписка, відписка, зміна формату, зміна адреси, запит пропущених повідомлень тощо) через відправку повідомлень електронної пошти.
Групова адреса. Штатна можливість більшості серверів електронної пошти. Дозволяє декільком людям читати пошту, що поступає на одну адресу, від кого б вона не прийшла. Наприклад, зручно зробити такою груповою адресою ролева адреса компанії [email protected] Пошту, що поступає, отримуватимуть декілька співробітників одночасно, кожен – в свою власну поштову скриньку.
Інформаційна і рекламна розсилка. Підготовлене одним оператором повідомлення автоматично розсилається за списком – одночасно всім підписчикам даної розсилки, але без можливості відповідати на нього. У разі, коли не передбачена попередня підписка, така розсилка називається спамом.
Групи новинГрупа новин (англ. newsgroup) – віртуальне вмістище повідомлень в технології NNTP, аналог каналу в IRC. Групи позначаються назвами, що складаються із слів, розділених крапками (.), наприклад gnu.emacs.help.
Для російськомовних користувачів представляє особливий інтерес шлюз fido7. Існують програми (ifmail, fidogate), що здійснюють перетворення повідомлення з формату FTSC-0001 у формат RFC 1036. Вузол Usenet, на якому встановлена така програма, виконує роль «шлюзу» між двома мережами. Вузол ddt.demos.su(2:5020/400) забезпечує шлюзування конференцій Fidonet в Інтернет у вигляді груп новин.
Файлообмінні мережіФайлообмінна мережа – збиральна назва однорангових комп’ютерних мереж для спільного використання файлів, заснованих на рівноправ’ї тих користувачів, що беруть участь в обміні файлами, тобто кожен учасник одночасно є і клієнтом, і сервером.
Незважаючи на те, що кожен учасник файлообмінної мережі є і клієнтом і сервером, необхідна інфраструктура для об’єднання розрізнених клієнтів між собою в певне співтовариство. У централізованих файлообмінних мережах службову інформацію зберігають сервери індексацій. Децентралізовані файлообмінні мережі функціонують без серверів індексацій. Хоча об’єм службової інформації, яка передається клієнтам, в них більший, надійність їх набагато вище. На цей час не існує способу примусово зупинити функціонування такої мережі. До децентралізованих мереж відносяться Gnutella, Overnet, Kad.
Електронні платіжні системиПлатіжна система – сукупність правил, процедур і технічної інфраструктури, що забезпечують переклад вартості від одного суб’єкта економіки іншому. Платіжні системи є одній з ключових частин сучасних монетарних систем.
Зазвичай мається на увазі, що через платіжні системи здійснюється переказ грошей. З юридичної точки зору в більшості випадків відбувається переклад боргу: засоби, які платіжна система повинна одному з клієнтів, вона стає повинна іншому клієнтові. Коли перший клієнт передає платіжній системі свої гроші, то фіксується сума такої передачі, тобто сума боргу перед першим клієнтом. Своїм розпорядженням клієнт може вказати, що платіжна система тепер винна не йому, а другому клієнтові. При зверненні другого клієнта до платіжної системи у нього є можливість отримати грошовий еквівалент такого боргу. У ряді випадків платіжними засобами виступають не гроші або борги, номіновані в грошах, а умовні платіжні одиниці або спеціалізовані коштовні папери (прикладом можуть служити WMR).
Платіжні системи є замінником розрахунків готівкою при здійсненні внутрішніх і міжнародних платежів і є одним з базових сервісів, що надаються банками і іншими профільними фінансовими інститутами.
Розширеними формами платіжних систем (включаючи фізичну або електронну інфраструктуру і пов’язані з ними процедури і протоколи) є проведення фінансових транзакцій за допомогою банкоматів, платіжних кіосків, POS-терминалів, карт з грошовою вартістю, що зберігається; проведення транзакцій на валютних ринках, ринках ф’ючерсів, деривативів і опціонів. Деякі платіжні системи включають кредитні механізми, проте їх слід розглядати поза аспектом платіжних систем.
Електронні платіжні системи є підвидом платіжних систем, які забезпечують здійснення транзакцій електронних платежів через мережі (наприклад, Інтернет) або платіжні чіпи.
Інтернет-радіоІнтернет-радіо або веб-радіо – група технологій передачі потокових аудіоданих через мережу Інтернет. Як термін інтернет-радіо або веб-радіо може розумітися радіостанція, що використовує для мовлення технологію потокового мовлення в Інтернет.
Окрім потоку звукових даних зазвичай передаються також текстові дані, аби в плеєрі відображувалася інформація про станцію і про поточну композицію. Як станція можуть виступати звичайна программа-аудиоплеер із спеціальним плагіном-кодеком або спеціалізована програма (наприклад – ICes, EzStream, SAM Broadcaster), а також апаратний пристрій, що перетворює аналоговий аудіопотік в цифровий.
Інтернет-телебаченняТелебачення міжмережевого протоколу (Інтернет-телебачення або online-TV) – система, заснована на двосторонній цифровій передачі телевізійного сигналу через інтернет-з’єднання за допомогою широкосмугового підключення.
Одним з широко відомих проектів, який знаходиться на стадії бета-тестування, є Joost розроблений творцями Skype і Kazaa Янусом Фрісом і Ніколасом Зенстромом. На відміну від звичайного телебачення, яке передає зображення по радіо і кабельним мережам, в Joost трансляція ведеться на основі пірінгової технології.
IP-телефонияVOIP (англ. Voice over IP; IP-телефонія) – система зв’язку, що забезпечує передачу мовного сигналу по мережі Інтернет або по будь-яких інших IP-мережах. Сигнал передається каналом зв’язку в цифровому вигляді і, як правило, перед передачею перетворюється (стискується) з тим, аби видалити надмірність.
Обмін повідомленнямиПрограма миттєвого обміну повідомленнями (англ. Instant messenger, IM) – програма для обміну повідомленнями через інтернет в реальному часі через служби миттєвих повідомлень (Instant Messaging Service, IMS). Можуть передаватися текстові повідомлення, звукові сигнали, зображення, відео, а також виконувати такі дії, як спільне малювання або ігри. Більшість таких програм може застосовуватися для організації групових текстових чатів або відеоконференцій.
Файлові сервериFTP (англ. File Transfer Protocol – протокол передачі файлів) – протокол, призначений для передачі файлів в комп’ютерних мережах. FTP дозволяє підключатися до серверів FTP, переглядати вміст каталогів і завантажувати файли з сервера або на сервер; крім того, можливий режим передачі файлів між серверами.
FTP є одним із старих прикладних протоколів, що з’явився задовго до HTTP, в 1971 році. До початку 90-х років FTP припадала на частку близько половини трафіку в Інтернеті. Зараз широко використовується для поширення програмного забезпечення та доступу до віддалених хостів.
IRC
IRC (англ. Internet Relay Chat – ретрансльований інтернет-чат) – сервісна система, за допомогою якої можна спілкуватися через мережу Інтернет з іншими людьми в режимі реального часу. Вона була створена в 1988 році фінським студентом Ярко Ойкаріненом (Jarkko Oikarinen). IRC почало завойовувати особливу популярність після операції «Буря в пустелі» (1991), коли повідомлення зі всього світу збиралися в одному місці і в режимі «on-line» транслювалися в IRC.
Пошукові системиПошукова система – програмно-апаратний комплекс з веб-інтерфейсом, що надає можливість пошуку інформації в Інтернеті. Під пошуковою системою зазвичай мається на увазі сайт, на якому розміщений інтерфейс (фронт-енд) системи. Програмною частиною пошукової системи є пошукова машина (пошуковий движок) – комплекс програм, що забезпечує функціональність пошукової системи і що зазвичай є комерційною таємницею компанії-розробника пошукової системи.
Більшість пошукових систем шукають інформацію на сайтах всесвітньої павутини, але існують також системи, здатні шукати файли на FTP-серверах, товари в інтернет-магазинах, а також інформацію в групах новин Usenet.
Інтернет-рекламаІнтернет-реклама – представлення товарів, послуг або підприємства в мережі Інтернет, адресоване масовому клієнтові і що має характер переконання. Інтернет-реклама має, як правило, двоступінчатий характер. Перший рівень – зовнішня реклама, що розміщується рекламодавцем у видавців, – рекламний носій. Види цієї реклами – банери, текстові блоки, вспливаючі вікна, міні-сайти. Така реклама зазвичай має посилання безпосередньо на сайт рекламодавця (другий рівень). Реклама в Інтернеті, має ряд переваг на відміну від звичайної реклами: можливість оперативного аналізу і коректування рекламної компанії, інтерактивність (зв’язок споживача з рекламодавцем для оформлення замовлення безпосередньо через рекламний носій і тому подібне), відносно низька вартість, можливості автоматизації таргетинга і профайлінга тощо.
Віддалені терміналиВіддалене управління (керовані послуги) – практика передачі постійних видів діяльності менеджменту за межі організації. Термін є близьким за значенням до слова «аутсорсинг».
Людина або організація, які володіють або безпосередньо відповідають за керовану організацію або систему, називаються клієнтом або замовником. Людина або організація, які здійснюють віддалено керовану послугу є постачальником послуг.
Зазвичай клієнт залишається відповідальним за функціонування і роботу віддалено керованої послуги і не відмовляється від загальної управлінської відповідальності за передану в управління організацію або систему.
Мережні ігриМережні ігри – тип комп’ютерних ігор, при якому одночасно грає декілька чоловік. Багатокористувальницькі ігри звичайно класифікують за технічною реалізацією, правилами, способом організації зв’язку.
Web 2.0Web 2.0 (визначення Тіма О’Рейлі) – методика проектування систем, які шляхом обліку мережевих взаємодій стають тим краще, чим більше людей ними користуються. Особливістю веб-сервера 2.0. є принцип залучення користувачів до наповнення і багатократного вивіряння вмісту. Удосконалення має на увазі, що веб-сторінки стають повнішими, тобто , йдеться про наповнення інформацією, проте питання її надійності, достовірності, об’єктивності не розглядаються. Словосполучення Веб 2.0 не є науковим терміном.

Приложенные файлы

  • docx 22533463
    Размер файла: 42 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий