kriminalniy protses metodichka vsya novaya 2015


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.І.МЕЧНИКОВА
ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра кримінального права, кримінального процесу та криміналістики
Програма курсу та методичні рекомендації
до вивчення навчальної дисципліни
«КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС УКРАЇНИ»
Для студентів денного відділення економіко-правового факультету
Напрям підготовки: 6.030401 «Правознавство»
Освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»
Одеса – 2015
Укладач:
Миколенко О.М., к.ю.н., доцент, Козерацька О.С., ст. викладач, Алієва О.М., ст. викладач.
.
Рецензенти:

Затверджено:
рішенням кафедри кримінального права,
кримінального процесу та криміналістики
протокол № 1 від «28» серпня 2015 р.
Рекомендовано до друку:
Вченою Радою економіко-правового факультету,
протокол № 1 від «31» серпня 2015 р.
Зміст
стор.
1. Пояснювальна записка 4
2. Тематичний план навчальної дисципліни «Кримінальний процес України» 8
3. Зміст лекцій, плани семінарських і практичних занять, завдання для самостійної роботи студентів та методичні вказівки 9
4. Змістовий модуль І 9
5. Питання до змістового модулю І 44
6. Змістовий модуль ІІ 46
7. Питання до змістового модулю ІІ 74
8. Питання до іспиту з навчальної дисципліни «Кримінальний процес України» 75
9. Список рекомендованих джерел до вивчення курсу навчальної дисципліни «Кримінальний процес України» 78
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Кримінальний процес відноситься до числа основоположних, фундаментальних дисциплін, яка забезпечує професійну підготовку висококваліфікованих спеціалістів для роботи у сфері боротьби з кримінальними правопорушеннями. Саме на його основі здійсняється вивчення та засвоєння криміналістики та оперативно-розшукової діяльності.
Кримінальний процес являє собою складну форму соціальної діяльності, перед якою стоять завдання захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Програма навчальної дисципліни «Кримінальний процес України» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів напряму підготовки «Правознавство».
Предметом навчальної дисципліни є положення відповідно до структури курсу, що складається з двох частин: загальної та особливої.
У Загальній частині розглядаються поняття і завдання кримінального процесу, його основні наукові категорії, система стадій, джерела кримінального процесуального права України, засади кримінального процесу, правовий статус учасників кримінального провадження, доказове право, порядок відшкодування шкоди, положення про процесуальні строки і витрати, заходи забезпечення кримінального провадження.
Особлива частина присвячена докладному вивченню процесуальної діяльності, що відбувається у кожній стадії кримінального процесу, особливих порядків кримінального провадження, а також міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві.
Мета і завдання курсу:
- підготовити студентів до практичної та наукової діяльності висококваліфікованих фахівців-правознавців;
- ознайомити студентів із загальними закономірностями виникнення і розвитку кримінального процесу, показати його значення у становленні національної системи права України, сприяти засвоєнню ними теоретичних положень науки кримінального процесуального права;
- сприяти розвитку у студентів самостійності мислення, засвоєнню ними спеціальної юридичної лексики і термінології, формуванню їх правової культури;
- усвідомити значення норм права, що регулюють різноманітні форми - захисту прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб;
- сформувати у студентів навички знаходити необхідні правові норми, правильно тлумачити їх і застосовувати на практиці при проведенні процесуальних дій, прийнятті та оформленні процесуальних рішень.
Основними завданнями курсу «Кримінальний процес України» є:
- ознайомлення студентів із закономірностями виникнення і розвитку кримінального процесу України;
- засвоєння студентами загальних положень кримінально-процесуального права, організації діяльності органів розслідування, прокуратури та суду з розслідування, судового розгляду та вирішення кримінальних правопорушень (злочинів та кримінальних проступків), діяльності органів судової влади щодо перевірки вироків, постанов та ухвал суду;
- сприяння розвитку у студентів самостійності мислення;
- засвоєння студентами юридичної лексики і термінології;
- формування правової культури студентів.
Досконале вивчення дисципліни дозволить запобігти помилкам при застосуванні норм кримінального процесуального права, успішно вирішувати завдання по зміцненню законності.
Нормативна дисципліна «Кримінальний процес України» вивчається студентами третього курсу економіко-правового факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова в п’ятому і шостому семестрі. Планом навчального процесу для вивчення курсу цієї дисципліни відведено 6 кредитів (216 годин учбових занять). З них на лекції передбачено – 50 годин (18 – заочна форма), на практичні та семінарські заняття – 52 годин (4 – заочна форма), на самостійну роботу – 114 годин (194 – заочна форма). Формою контролю є іспит. Дисципліна вивчається з застосуванням кредитно-модульної системи (КМС) і складається з 5 змістових модулів.
До іспиту допускаються студенти, що відпрацювали всі пропущені заняття, виправили незадовільні оцінки, які вони отримали на семінарських заняттях, набрали мінімальну кількість балів і успішно здали змістовні модулі.
Основними засобами вивчення навчальної дисципліни є лекції, семінарські та практичні заняття, написання рефератів і курсових робіт, самостійна та індивідуальна робота, поточний і підсумковий контроль.
Даний курс викладається шляхом поєднання аудиторних занять із самостійною роботою. Лекційні, семінарські, практичні заняття відносяться до аудиторних занять. При підготовці до семінарських занять необхідно, керуючись записами, зробленими під час лекції, а також методичними вказівками до кожної теми, опрацювати відповідні розділи підручника і рекомендовану літературу; проаналізувати та засвоїти положення КПК і інших рекомендованих нормативно-правових актів з даної теми. Самостійна підготовка передбачає написання рефератів, доповідей та повідомлень, аналіз нормативних актів і літературних джерел, огляд бібліографії, виконання практичних завдань, вирішення задач тощо.
Запорукою успішного вивчення дисципліни є систематична перевірка ступеню засвоєння теорії кримінального процесуального права, яка може відбуватися у формі опитування, співбесіди, тестування, написання контрольних робіт, вирішення конкретних завдань.
Одним з обов'язкових елементів учбового плану для студентів є підготовка до практичних занять. Для цього студентам необхідно ознайомитися з рекомендованою учбовою, учбово-методичною літературою, нормативно-правовими актами з кожної теми. Виконання завдань по темам курсу є обов'язковою умовою підготовки до практичних занять. При підготовці до практичних занять необхідно:
— ознайомитись з питаннями теми;
— прочитати відповідні питання в підручнику або конспекті;
— ознайомитись з нормативними матеріалами;
— ознайомитись з літературними джерелами, які додаються в плані практичних занять; розв'язати завдання до теми.
Для розв'язання завдань необхідно завести окремий зошит, при необхідності записати тези відповідей на питання практичних занять. Розв'язання завдань має бути чітким, повним, обов'язкова присутність посилання на статті нормативних актів з позначкою, коли і ким він був виданий; має бути особисте тлумачення проблеми на підставі чинного законодавства.
У результаті вивчення курсу студенти мають:
знати:
основні положення теорії кримінального процесуального права та кримінального процесуального законодавства;
систему кримінальних процесуальних понять;
особливості формування, функціонування та розвитку кримінального процесуального права;
структуру кримінального процесу;
процесуальний статус учасників кримінального судочинства;
сучасні підходи до забезпечення безпеки особистості, суспільства та держави від злочинних посягань.
вміти:
ефективно використовувати положення кримінального процесуального закону в своїй професійній діяльності і до конкретних ситуацій судової, прокурорської та слідчої діяльності;
- поставити завдання та організувати наукові дослідження з визначення проблемних ситуацій, пов’язаних із вдосконаленням кримінального судочинства;
визначати, юридично обґрунтовувати й відстоювати свою позицію;
застосовувати прийоми з виявлення, фіксації та дослідження доказової інформації.
СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ
Навчальна нормативна дисципліна «Кримінальний процес України» викладається за кредитно-модульною системою організації навчального процесу (КМСОНП).
Дана система запроваджується з метою удосконалення системи контролю якості знань студентів, сприяння формуванню системних та систематичних знань, стабільної самостійної роботи впродовж семестру, підвищення об’єктивності оцінювання знань та адаптації до вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (ECTS).
Оцінювання знань студентів повинно сприяти реалізації низки завдань, зокрема:
підвищення мотивації студентів до системного навчання впродовж семестру та навчального року, переорієнтація їх цілей з отримання позитивної оцінки на формування системних, стійких знань, умінь та навичок;
відповідність переліку, форм, та змісту контрольних заходів вимогам КМСОНП;
відкритість контролю, яка базується на ознайомленні студентів на початку вивчення дисципліни переліком, формами та змістом контрольних завдань, критеріями та порядком їх оцінювання;
подолання елементів суб’єктивізму при оцінюванні знань, що забезпечується виконанням індивідуальних завдань із застосуванням модульної системи оцінювання, іспиту;
розширення можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку їх творчого мислення, та підвищення ефективності навчального процесу.
Ця дисципліна вивчається протягом двох семестрів та складається з п’яти змістових модулів (ЗМ). По завершенню курсу студенти у шостому семестрі складають іспит. На іспит виносяться вузлові питання, типові і комплексні завдання, що потребують творчої відповіді та вміння синтезувати отримані знання і застосовувати їх при вирішенні практичних завдань.
Оцінювання знань студентів здійснюється шляхом виконання індивідуальних завдань, які включають поточний (ЗМ1, ЗМ2, ЗМ3, ЗМ4, ЗМ5), підсумковий (КПМ) та семестровий (СК) контроль.
Результати контрольних завдань оцінюються за 100–бальною системою.
За результатами оцінювання змістового модуля студентам виставляються бали.
Максимальна кількість балів, що може набрати студент за один ЗМ дорівнює 15-ти балам. За п’ять змістовних модулі студент може одержати максимум 75 балів (по 10 балів за кожний ЗМ), які додаються до наступних максимально можливих 25 балів, що одержуються ним за комплексний підсумковий модуль (КПМ).
Параметри
Змістовий
модуль 1
(ЗМ1) Змістовий
модуль 2
(ЗМ2) Змістовий модуль 3
(ЗМ3) Змістовий модуль 4
(ЗМ4) Змістовий модуль 5
(ЗМ5) Комплексний
підсумковий
модуль (КПМ) Разом
(підсумкова
оцінка (СК))
Оцінка в балах 0 - 15 0 – 15 0-15 0-15 0-15 0 - 25 0 - 100
Під час викладання матеріалу лекцій лектор може здійснювати контрольні опитування студентів. Максимальна оцінка, яку студент може отримати за ці опитування складає 5 балів, які є складовими КПМ.
Орієнтовні форми контролю знань на семінарських заняттях та їх оцінка:
доповідь (виступ на задану тему) – до 5 балів;
доповнення доповіді – до 3 балів;
експрес опитування – до 3 балів;
колоквіум – до 4 балів;
самостійна робота – до 4 балів;
домашня робота – до 4 балів;
есе (короткі відповіді на запитання) – до 3 балів;
тестування (з набору суджень вибрати вірні) – до 3 балів;
реферат (змістовна письмова робота на задану тему з аналізом літератури та висновками) – до 3 балів;
участь в дискусії – до 2 балів;
підсумкова контрольна робота - до 5 балів.
У випадку відсутності студента на лекції або семінарському занятті він зобов’язаний відпрацювати пропущене заняття через усне опитування в поза аудиторний час (час консультацій викладача) або відпрацювати пропущене заняття шляхом написання реферату на тему, задану викладачем (але не більше половини від загальної кількості лекцій та семінарських занять). Невідпрацьовані заняття вважаються незданими і за них не нараховується оцінка в балах. За 10 днів до початку екзаменаційної літньої сесії викладач припиняє приймати відпрацювання.
Таким чином, за цю дисципліну студентом може бути отримано максимально 100 балів. У підсумку, оцінені за 100-бальною системою, знання студента відображаються у заліковій книжці.
Шкала оцінювання: національна та ESTS
Сума балів за всі види навчальної діяльності Оцінка ECTS Оцінка за національною шкалою
для екзамену
90-100 А відмінно
85-89 В добре
75-84 С 70-74 D задовільно
60-69 Е 35-59 FX незадовільно з можливістю повторного складання
0-34 F незадовільно з обов'язковим повторним вивченням дисципліни
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС УКРАЇНИ»
№ НАЗВА ТЕМИ Види занять, години п/п Лекції Практ. та семін. СРС Всьо-го
Модуль І
Змістовий модуль 1 «Теоретичні засади кримінального процесуального права» (Теми 1- 3) 1 Поняття, завдання, функції та стадії кримінального процесу 4 4 6 14
2 Кримінальне процесуальне право та кримінальне процесуальне законодавство України
2 1 2 5
3 Засади кримінального провадження 4 4 6 14
4 Учасники кримінального провадження 6 6 8 20
Модульна контрольна робота - 1 - 1
Всього за змістовним модулем І 16 16 22 54
Модуль ІІ
Змістовий модуль 2 «Інші інститути кримінального провадження»(Теми 4-9) 5 Докази та доказування у кримінальному провадженні 4 4 4 12
6 Засоби забезпечення кримінального провадження 4 4 8 16
7 Процесуальні строки і процесуальні витрати 1 2 4 7
8 Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні - 1 8 9
9 Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення 1 - 8 9
Модульна контрольна робота - 1 - 1
Всього за змістовим модулем 2 10 12 32 54
Разом 26 28 54 108
Модуль III
Змістовий модуль 3 «Досудове розслідування: поняття, завдання, учасники, процесуальні дії та кінцеві рішення стадії» (Теми 10- 16)
10 Загальні положення досудового розслідування 2 2 3 7
11 Слідчі (розшукові) дії 4 4 6 14
12 Негласні слідчі (розшукові) дії 2 2 6 10
13 Повідомлення про підозру 1 1 2 4
14 Зупинення та закінчення досудового
розслідування 1 2 4 7
15 Особливості досудового розслідування кримінальних проступків - - 2 2
16 Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування - - 2 2
Модульна контрольна робота 1 - - 1
Всього за змістовим модулем 3 11 11 25 47
Модуль IV
Змістовий модуль 4 «Судові стадії кримінального провадження. Виконання судових рішень» (Теми 17- 25) 17 Підготовче провадження 1 1 2 4
18 Судовий розгляд
2
2 4 8
19 Судові рішення - - 2 2
20 Особливі порядки провадження в суді першої інстанції - - 2 2
21 Провадження в суді апеляційної інстанції 2 2 3 7
22 Провадження в суді касаційної інстанції 1 1 2 4
23 Провадження у Верховному Суді України 1 1 2 4
24 Провадження за нововиявленими обставинами 1 1 2 4
25 Виконання судових рішень - 1 2 3
Всього за змістовим модулем 4 8 9 21 38
Змістовий модуль 5. Інші інститути кримінального процесуального права (Теми 26- 28)
26 Особливі порядки кримінального провадження 2 4 6 12
27 Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження 2 - 4 6
28 Загальна характеристика основних інститутів кримінального процесу іноземних держав - - 4 4
Модульна контрольна робота 1 1
Всього за змістовим модулем 5 5 4 14 23
Разом 26 26 56 108
Загалом за Загальною та Особливою частиною 50 52 114 216
ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ, ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
МОДУЛЬ 1
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ, ФУНКЦІЇ ТА СТАДІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Лекція (4 години) Поняття кримінального процесу та його завдання. Співвідношення понять: «кримінальний процес», «кримінальне судочинство», «кримінальне провадження», «правосуддя». Історичні типи (форми) кримінального процесу.
Кримінальна процесуальна форма. Кримінальні процесуальні функції. Кримінальні процесуальні правовідносини. Стадії кримінального процесу. Кримінальні процесуальні гарантії. Кримінальні процесуальні акти.
Практичне заняття (4 години)
І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:
Поняття, зміст та завдання кримінального процесу.
Історичні типи (форми) кримінального процесу.
Кримінальна процесуальна форма.
Кримінальні процесуальні функції.
Стадії кримінального процесу.
Кримінальні процесуальні правовідносини.
Кримінальні процесуальні гарантії.
Кримінальні процесуальні акти. Кримінальні процесуальні документи.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті:
Розшукова (інквізиційна) форма кримінального процесу.
Сучасна форма кримінального процесу України.
Взаємодія кримінального процесуального права з іншими галузями права України та суміжними галузями знань.
Моральні засади кримінальної процесуальної діяльності.
Уніфікація і диференціація кримінальної процесуальної форми.
ІІ. ЗАДАЧІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ.
Задача 1. Під час кримінального провадження про квартирну крадіжку органом досудового розслідування був затриманий Дятлов, який в процесі допиту зізнався у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Чи виконане в цьому випадку завдання щодо викриття винного у вчиненні злочину? Обґрунтуйте свою відповідь з посиланням на кримінальне процесуальне законодавство.
Задача 2. Слідчий викликав як свідка Домброва і під час допиту поставив йому кілька питань, які стосуються змісту електронних листів, отриманих ним від підозрюваного. Свідок на ці питання відповідати відмовився, посилаючись на закон, котрий гарантує таємницю листування.
Чи є правильними дії Домброва? Які гарантії прав особи в кримінальному провадженні встановлені Конституцією України? Обґрунтуйте свою відповідь з посиланням на кримінальне процесуальне законодавство.
Задача 3. Комендант гуртожитку у зв’язку з чисельними порушеннями порядку у вечірні години мешканцями гуртожитку Власовим та Перовим, провів з участю прибиральниці та технічного працівника огляд їх кімнати. За відсутністю мешканців вони оглянули цю кімнату та склали відповідний акт, в якому вказали, що під час перевірки у тумбі Власова було знайдено 7 пляшок горілки та газовий пістолет, а у шафі Перова – близько 2 кілограмів головок маку. Акт підписали прибиральниця, технічний працівник та комендант гуртожитку.
Чи законні дії коменданта гуртожитку? Назвіть гарантії недоторканності житла громадян. Обґрунтуйте свою відповідь з посиланням на кримінальне процесуальне законодавство.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
При вивчені цієї теми студенту необхідно звернути увагу на різні аспекти щодо розуміння поняття «кримінальний процес». Особливу увагу треба приділити науковим спорам щодо поняття «кримінальна процесуальна діяльність» та переліку учасників провадження які її виконують. Звернути увагу на розмежування понять «кримінальний процес», «правосуддя», «кримінальне судочинство», «кримінальне провадження».
Дослідити основні поняття кримінального процесу, їх взаємозв’язок між собою та вплив на можливість досягнення завдань кримінального провадження.
Одним з елементів процесуальної форми є процесуальний документ, який відрізняється від поняття «процесуальний акт».
Для більш свідомого розуміння природи кримінального процесу, його міста та ролі в юридичній системі необхідно ознайомитися з історичними типами (формами) кримінального процесу, проаналізувати сучасну форму кримінального процесу України та його завдання (загальні та спеціальні), а також дослідити його зв’язок з іншими галузями права і галузями знань.
Джерела рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
Конституція України: Закон України від 28 червня 1996р. № 254/96 // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - ст. 88.
Закон України "Про Службу безпеки України" від 25.03.1992 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1992. - № 27. - ст. 382.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. - N 41-42, N 43, N 44-4. - ст. 529.
Закон України «Про прокуратуру» від 5.11.1991 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. - N 53. - ст. 793.
Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). – 1991. - N 4. - ст. 20.
Спеціальна література
Адаховський Д. Поняття, сутність і види кримінально-процесуальних функцій / Д. Адаховський // Право України. – 2010. - № 6. – С. 220 – 225.
Бацько І.М. Поняття і зміст кримінально-процесуальних відносин / І.М. Бацько // Право і суспільство. – 2006. - № 1. – С. 151 – 154.
Гевко В. Удосконалення процесуальної форми як основа реформування кримінального судочинства України / В. Гевко // Право України. – 2010. – № 2. – С. 150 – 158.
Даниленко А.В. Природа та призначення кримінально-процесуальних функцій / А.В. Даниленко // Право и безпека. – 2012. - № 5. – С. 150 – 154.
Кримінальний процес: підручник / Ю.М. Грошевой, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін.; за ред. В.Я.Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / В.Г. Гончаренко, В.Т. Нор, В.І. Бояров, С.В. Гончаренко [і інш.]; за заг. ред. В.Г. Гончаренко, В.Т. Нора, М.Є. Шумило. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні правовідносини6 структура і система: монографія / М.А. Погорецький. – Х.: Арсіс, 2002. – 160 с.
Попелюшко В.О. Функція захисту у кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми: монографія / В.О. Попелюшко. – Острог: Острозька акад., 2009. – 634 с.
Фоміна Т.Г. Дискусійні питання щодо визначення системи кримінально-процесуальних гарантій / Т.Г. Фоміна // Право і безпека. – 2010. - № 5. – С. 185 – 188.
Шило О. До питання щодо диференціації кримінально-процесуальної форми / О. Шило // Право України. – 2010. – № 9. – С. 180 – 186.
ТЕМА 2. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМІНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ
Лекція (2 години) Кримінальне процесуальне право України: поняття, предмет та метод правового регулювання. Джерела кримінального процесуального права України. Кримінальне процесуальне законодавство. Кримінальний процесуальний закон. Поняття, структура та види кримінальних процесуальних норм. Дія кримінальної процесуальної норми у просторі, часі та за колом осіб.

Практичне заняття (2 година)
І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:
1. Кримінальне процесуальне право України: поняття, предмет та метод правового регулювання.
2. Джерела кримінального процесуального права України.
3. Поняття, структура та види кримінальних процесуальних норм.
4. Дія кримінальної процесуальної норми у просторі, часі та за колом осіб.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті:
1. Виникнення і основні етапи розвитку кримінального процесуального законодавства України.
2. Співвідношення джерел кримінального процесуального права України та кримінального процесуального законодавства.
3. Застосування кримінально-процесуального закону за аналогією.
4. Рішення Конституційного Суду України у кримінальному судочинстві.
5. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у кримінальному судочинстві України.

ІІ. ЗАДАЧІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ.
Задача 1. Ковпаков та Савченко вчинили вбивство з метою пограбування в місті Києві. Заволодівши грошима та майном, закопали труп у лісі. Під час проведення досудового розслідування Ковпаков та Савченко були затримані у Мінську. Слідчий з Києва прибув до Білорусії для провадження слідчих (розшукових) дій.
Яким кримінальним процесуальним законом повинен керуватися слідчий при провадженні слідчих (розшукових) дій у Мінську? Обґрунтуйте свою відповідь з посиланням на КПК України та міжнародно-правові акти.
Задача 2. Капітан французького танкера, якій знаходився в порту України (м. Іллічівськ), звернувся до керівництва порту з проханням про надання допомоги у налагодженні електрообладнання, оскільки електрик танкеру тяжко захворів. Для надання такої допомоги був направлений електрик Шасов.
Через декілька годин Шасов повернувся та доповів, що обладнання ним налагоджено. Також він повідомив, що в його присутності на борту танкера відбулася бійка, в результаті якої одному з учасників було нанесено тяжке ножове поранення в груди. Між тим інформація від капітану танкера, пов’язана з бійкою, до порту не надходила.
Оцініть ситуацію, враховуючи правила дії кримінального процесуального закону у просторі. Обґрунтуйте свою відповідь з посиланням на КПК України та міжнародно-правові акти.
Задача 3. Під час провадження в Україні досудового розслідування про вчинення підозрюваним Мозговим шахрайства з фінансовими ресурсами, що завдало великої матеріальної шкоди, виникла необхідність у проведенні деяких процесуальних дій на території Німеччини та Молдови.
У відповідності з яким кримінальним процесуальним законом будуть проведені необхідні процесуальні дії в зазначених державах? Обґрунтуйте свою відповідь з посиланням на КПК України та міжнародно-правові акти.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
При вивченні даної теми студент повинен згадати ті положення (знання), які він отримав в процесі вивчення теорії держави та права: по-перше, що є критерієм виділення самостійної галузі права, поняття та види методів правового регулювання; поняття «закон», «законодавство», «джерело права», «джерело законодавства», дія закону у часі, просторі та за колом осіб. Ці знання допоможуть зрозуміти специфіку кримінального процесуального закону та кримінального процесуального законодавства України.
Певну увагу треба приділити питанню «кримінальна процесуальна норма», види кримінальних процесуальних норм, елементи цих норм, особливо – специфіці кримінальних процесуальних санкцій.
При розгляді питання про чинність кримінального процесуального закону у часі, звернути увагу на можливість зворотної дії кримінального процесуального закону.
Питання про чинність кримінального процесуального закону щодо кола осіб необхідно розглядати з точки зору початку кримінального провадження щодо громадян України (в тому числі порядку притягнення до кримінальної відповідальності певного кола осіб – вищих посадових осіб держави, суддів, прокурорів, працівників правоохоронних органів, адвокатів тощо), осіб без громадянства, іноземців.
Джерела рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
Конституція України: Закон України від 28 червня 1996р. № 254/96 // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
Загальна декларація прав людини від 10 груд. 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С.1824.
3. Міжнародний пакт про громадянські i політичні права від 16 груд. 1966 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С. 3662.
4. Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. // Офіційний вісник України.  1998.  № 13.  Ст. 270.
5. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах: Мінськ, 22 січня 1993 р. // Офіційний вісник України.  2005.  №44.  С. 328.  Ст. 2824.
6. Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах: підпис. 22 січ. 1993 р. // Офіційний вісник України.  2005.  № 47.  Ст. 461.
7. Кримінальний кодекс України (прийнятий 5 квітня 2001 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2001.  № 25-26.  Ст.131.
8. Кримінальний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - ст. 88.
9. Закон України від 4 листопада 1991 р. «Про державний кордон України» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. - N 2. - Ст. 5.
10. Закон України від 29 червня 2004 року «Про міжнародні договори України» // Відомості Верховної Ради України.  2004.  № 50.  Ст.540.
11. Закон України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» // Урядовий Кур'єр. – 2006. - №60. – С. 18.
Спеціальна література
Бастрыкин А.И. Взаимодействие советского уголовно-процессуального и международного права / Бастрыкин А.И.  Л.: Ленинград. гос.ун-т, 1986. – 134 с.
Баулін О.В. Дія кримінально-процесуального закону як гарантія законності в кримінальному процесі // Забезпечення законності в діяльності органів дізнання та досудового слідства: Матеріали І наук.-практ. конф., м.Луганськ 25 березня 2011 р. / редкол.: Л.В. Черечукіна, О.Г. Русанова. – Луганськ: РВВ ЛДВС ім. Е.О. Дидоренка, 2011. – С.5-12; Електронний ресурс: http: //corp-lguvd.lg.ua/dok 101.html/.
Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: Монографія. – Х.: Право, 2008. – 296 с.
Карпов Н.С. Дія кримінально-процесуального закону України в часі // Науковий вісник НАВС.  2011.  Вип. 2 (75).  С. 819.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстиніан, 2012. – 1224 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. У 2-х томах. За заг.ред. Тація В.Я., Пшонки В.П., Портнова А.В. – К., 2012.  1430 с.
Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Загальна частина) / Рожнова В. В., Конюшенко Я. Ю., Чурікова І. В. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 280 с.
Лобойко Л. М. Кримінальний процес: підручник / Л. М. Лобойко. – К.: Істина, 2014. – 432 с.
Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика: Монографія.  К.: Ін Юре, 2004.  544 с.
Молдован В.В. Порівняльний аналіз норм колишнього та нового кримінального процесуального кодексу України / Молдован В.В. – К., 2012. – 418 с.
ТЕМА 3. ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Лекція (4 години) Поняття, значення та система засад кримінального провадження. Класифікація засад кримінального провадження. Верховенство права. Законність. Повага до людської гідності. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність. Недоторканність житла чи іншого володіння особи. Таємниця спілкування. Невтручання у приватне життя. Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень. Рівність перед законом і судом. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Безпосередність дослідження показань, речей і документів. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Диспозитивність. Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами. Розумність строків. Мова, якою здійснюється кримінальне провадження. Кримінальні процесуальні засади та їх правовий зміст. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї. Заборона двічі притягуватися до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення. Забезпечення права на захист. Публічність.
Практичне заняття (4 година)
І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:
1. Поняття засад кримінального провадження, їх система та класифікація.
2. Загально-правові засади: верховенство права, законність, повага до людської гідності, забезпечення права на особисту недоторканність, недоторканність житла чи іншого володіння особи, таємниця спілкування, невтручання у приватне життя, недоторканність права власності, доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень.
3. Міжгалузеві (загально-процесуальні) засади: рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей, документів, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами, розумність строків, мова, якою здійснюється кримінальне провадження.
4. Галузеві (кримінальні процесуальні) засади: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, свобода від самовикриття та права не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї, заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення, забезпечення права на захист, публічність
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті:
Ознаки засад кримінального провадження як системного утворення.
Реалізації засади верховенства права у кримінальному провадженні.
Характеристика нормативного змісту засади «Повага до людської гідності».
Судовий захист прав людини.
ІІ. ЗАДАЧІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ.

Задача 1. Лисенко, підозрюваний за ч. 2 ст. 152 КК, у підготовчій частині судового розгляду заявив клопотання про розгляд його справи у закритому судовому засіданні. На обґрунтування свого клопотання він посилався на те, що для з’ясування пом’якшуючих обставин він буде змушений торкатися у своїх показаннях інтимних обставин сімейного життя.
Яке рішення вправі прийняти суд за клопотанням підсудного ? Які обставини передбачені чинним КПК як підстави для проведення закритого засідання суду ?
Задача 2. Патруль міліції у міській лісопарковій зоні відпочинку на місці, з якого було чути крики про допомогу, виявив Іванову - 19 років, і Кротова - 23 років. Іванова пояснила міліціонерам, що вона кликала на допомогу через те, що Кротов на пропозицію якого стати його дружиною вона сьогодні дала згоду, намагався силою подолати її небажання вступати з ним у статеві стосунки. Подавати скаргу на нього вона не збирається, бо не бажає, щоб його притягнули до кримінальної відповідальності. Кротов повідомлених Івановою фактів не заперечував.
Ці особи були доставлені до міліції, де Іванова на пропозицію чергового написала пояснення, у якому виклала те, що відбулося у лісопосадці, і просила не притягати Кротова до відповідальності.
Яке рішення має бути прийняте органом міліції у даному випадку? Яким принципом кримінального процесу слід керуватися під час прийняття цього рішення? Чи має значення для вирішення ситуації вік Каверіної?
Задача 3. Слідчий своєю постановою наклав арешт на кореспонденцію, що надходить на адресу матері обвинуваченого, який ухилився від слідства. Узнавши про це від працівниці почтового відділення, вона звернулася до прокурора району із скаргою на дії слідчого, вважаючи, що той порушив гарантовану Конституцією України таємницю листування. Сама вона нічого протизаконного не вчиняла, а за дорослого сина, який давно уже проживає зі своєю сім’єю окремо від неї, не відповідає і тому дії слідчого вважає незаконними.
Як має вчинити прокурор ? Розкрийте зміст принципу забезпечення таємниці листування, виходячи із положень ст. 31 Конституції України та ст. 8 ЄКПЛ.
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (6 годин):
Конституційні права людини та їх обмеження у кримінальному провадженні.
Забезпечення права на захист та правову допомогу у кримінальному провадженні.
Співвідношення принципів гласності та публічності.
Реалізація кримінальної процесуальної засади - доступ до правосуддя.
Гарантії застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві України.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
З метою пізнання сутності засад кримінального провадження, необхідно, перш за все, проаналізувати таке загальне поняття, як «засада кримінального провадження», також ознайомитися з різноманітними класифікаціями засад кримінального процесу. В ході знайомства з вищезазначеними положеннями, студент повинен відповісти на таке важливе питання – а чи тільки законодавчо закріплені положення відносяться до засад кримінального провадження?
Ця тема є основоположною у кримінальному процесі, тому вона має багато аспектів, які ускладнюють її вивчення. Різноманітні аспекти цієї теми розглянуті у роботах В. Божьева, Н. Громова, Т. Добровольскої, А. Кобликова, В. Тертишніка, А. Михайленко, М. Михеенко, Н. Нора, В. Савицкого, М. Строговича, І. Петрухина, М. Якуба і інших.
Розглядаючи групи (види) засад кримінального провадження необхідно звернути увагу на ті, які притаманні окремим стадіям кримінального процесу (принцип публічності, усність судового розгляду, принцип безпосередності дослідження доказів тощо).
Не менш важливим є питання щодо правових гарантій реалізації принципів кримінального процесу, тобто діяльності учасників кримінального провадження щодо забезпечення особистих прав і інтересів або прав та інтересів інших осіб.

Джерела рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
Конституція України: Закон України від 28 червня 1996р. № 254/96 // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. // Офіційний вісник України.  1998.  № 13.  Ст. 270.
3. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959р. та додатковий протокол 1978р. до Конвенції // Відом. Верх. Ради України. – 1998. - № 23. – Ст. 130.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - ст. 88.
Спеціальна література
Безпалько Л.І. Система приципів кримінального процесу та проблема їх класифікації: монографія / І.Л. Безпалько. – Х. : ФІНН, 2011. – 215 с.
Кримінальний процес: підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін.; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
Кримінальний процес України: навчальний посібник / В.В. Назаров. – К.: ФОП О. С. Ліпкан, 2013. – 488 с.
Лисогор В. Презумпція невинуватості – основний принцип кримінального процесу в правовій державі / В. Лисогор, Н. Махначова // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – №1. – С. 145 – 148.
Кучинська О.П. Принцип поваги до честі та гідності людини у кримінальному процесі / О.П. Кучинська // Адвокат. – 2012. - № 4. – С. 17 – 19.
Літвінова І.Ф. Забезпечення недоторканності житла чи іншого володіння особи в кримінальному процесі: монографія / І.Ф. Літвінова. – К.: О.С. Ліпкан, 2012. – 230 с.
Маляренко В.Т. Конститутційні засади кримінального судочинства / В.Т. Маляренко; Нац. Юрид. Акад.. України ім. Ярослава Мудрого. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 318 с.
Маркуш М.А. Принцип змагальності у кримінальному процесі України: монографія / М.А. Маркуш. - Х.: Бібліотека юриста, 2007. – 208 с.
Навроцька В.В. Засада диспозитивності та її реалізація у кримінальному процесі України / В.В. Навроцька. – Л.: ДУВС. – Львів, 2010. – 439 с.
ТЕМА 4. УЧАСНИКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Лекція (6 годин). Поняття учасників кримінального провадження та їх класифікація. Поняття терміну «сторона» у кримінальному провадженні.
Суд, його повноваження. Законний склад суду. Слідчий суддя, його повноваження.
Сторона обвинувачення. Прокурор, його завдання і повноваження у кримінальному процесі, на різних його стадіях. Органи досудового розслідування. Слідчий органу досудового розслідування, його повноваження. Процесуальна самостійність слідчого. Керівник органу досудового розслідування, його повноваження. Оперативні підрозділи, їх завдання і повноваження у кримінальному провадженні.
Обставини, що виключають можливість участі у справі судді, присяжного засідателя, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, працівника оперативного підрозділу. Відводи і самовідводи.
Сторона захисту. Підозрюваний, обвинувачений: поняття, процесуальні права та обов’язки. Законний представник підозрюваного, обвинуваченого, їх права та обов'язки.
Захисник підозрюваного, обвинуваченого, його права та обов'язки. Коло осіб, які можуть бути захисниками. Обставини, які виключають участь особи у провадженні як захисника. Запрошення, призначення, заміна захисника. Момент допуску захисника до участі у провадженні. Випадки обов'язкової участі захисника в кримінальному провадженні. Відмова підозрюваного, обвинуваченого від захисника. Відмова захисника від захисту. Оплата праці захисника. Підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги.
Потерпілий: поняття, процесуальні права та обов’язки. Представник потерпілого. Коло осіб, які можуть бути допущені до участі у провадженні як представники потерпілого. Обставини, які виключають участь особи як представника потерпілого. Процесуальні права та обов'язки представника. Законний представник потерпілого, їх права та обов'язки.
Інші учасники кримінального провадження. Заявник, його процесуальні права та обов’язки. Цивільний позивач, цивільний відповідач, їх поняття, процесуальні права та обов’язки. Представник цивільного позивача, цивільного відповідача. Обставини, які виключають участь особи як представника цивільного позивача, цивільного відповідача. Права та обов'язки представника. Законний представник цивільного позивача. Представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Свідок, його процесуальні права та обов’язки. Особи, які не можуть бути допитані як свідки.
Перекладач. Експерт. Спеціаліст. Секретар судового засідання. Судовий розпорядник. Їх процесуальні права та обов’язки.
Процесуальні та інші заходи забезпечення безпеки учасників кримінального провадження.
Практичне заняття (6 годин)
І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:
Заняття 1 (2 години).
1. Поняття учасників кримінального провадження та їх класифікація.
2. Суд, суддя, слідчий суддя їх повноваження у кримінальному провадженні. Законний склад суду.
3. Прокурор і його повноваження у кримінальному провадженні.
4. Органи досудового розслідування. Слідчий органу досудового розслідування.
5. Керівник органу досудового розслідування.
6. Оперативні підрозділи. Їх повноваження в кримінальному провадженні.
7. Підстави та порядок відводу і самовідводу судді, слідчого судді, прокурора, слідчого, керівника органу досудового розслідування, працівника оперативного підрозділу.

Заняття 2 (2 години)
1. Підозрюваний, його процесуальні права та обов'язки.
2. Обвинувачений, його процесуальні права та обов'язки.
3. Захисник, його процесуальні права та обов'язки.
4. Потерпілий, його процесуальні права та обов'язки.
5. Цивільний позивач і цивільний відповідач, їх процесуальні права та обов'язки.
6. Представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, їх процесуальні права та обов'язки.
7. Законні представники підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача, їх процесуальні права та обов’язки.
8. Підстави та порядок забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Заняття 3 (2 години).
1. Заявник, його процесуальні права та обов’язки.
2. Цивільний позивач, цивільний відповідач, їх поняття, процесуальні права та обов’язки.
3. Представник цивільного позивача, цивільного відповідача, їх права та обов'язки. Законний представник цивільного позивача.
4. Представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
5. Свідок, його процесуальні права та обов’язки.
6. Перекладач, його процесуальні права та обов’язки.
7. Експерт, його процесуальні права та обов’язки.
8. Спеціаліст, його процесуальні права та обов’язки.
9. Секретар судового засідання, його процесуальні права та обов’язки.
10. Судовий розпорядник, його процесуальні права та обов’язки.
Теми рефераті до розгляду на практичному занятті:
Порівняльна характеристика кола учасників кримінального процесу за КПК 1960 р та КПК 2012 р.
Присяжні засідателі як учасники кримінального провадження. Законодавчі вимоги до цих учасників процесу.
Відвід судді, слідчого судді або присяжного.
Відносини прокурора із захисником у досудовому розслідування.
Взаємодія прокурора і слідчого.
Взаємодія слідчого, прокурора з оперативними підрозділами.
Вдосконалення процесуального статусу слідчого.
Співвідношення судового контролю та прокурорського нагляду на досудовому розслідуванні.
ІІ. ЗАДАЧІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ.
Задача 1. Сомов обвинувачується за ст. 209 КК «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом». Розслідування у цій справі здійснював помічник прокурора району Куликов, якому доручено підтримувати у суді державне обвинувачення.
Під час судового розгляду кримінальної справи Сомов заявив відвід державному обвинувачеві, обґрунтувавши це тим, що Куликов здійснював розслідування і тому не може бути об’єктивним, бо він буде домагатися, щоб суд погодився із висновками досудового слідства.
Чи підлягає заявлений відвід задоволенню? Чи мав право помічник прокурора здійснювати досудове слідство? Чи мав право помічник прокурора, який здійснював досудове слідство, підтримувати державне обвинувачення у суді?
Якими є підстави відводу прокурора під час досудового слідства і у суді та яким є порядок відводу прокурора?
Задача 2. Слідчий, вирішивши, що у кримінальній справі є досить доказів, які вказують на вчинення убивства Комаровим І.В., склав мотивовану постанову про притягнення його як підозрюваного за ч. 1 ст. 115 КК і поміщення до ізолятору тимчасового тримання.
Чи ґрунтується на законі рішення слідчого? Хто і яким чином набуває статусу підозрюваного у кримінальній справі? Яку постанову мав би винести слідчий у цій ситуації? Чим відрізняється процесуальний статус підозрюваного від статусу обвинуваченого?
Задача 3. 17 жовтня цього року о 18 год. Коломієць Р.В., скориставшись тим, що її сусідка Вороніна П.А. вхідні двері своєї квартири залишила не замкненими, зайшла до неї і викрала різні речі на загальну суму 3800 грн. За цим фактом почато кримінальне провадження за № 15416.
Кваліфікуйте суспільно-небезпечне діяння. Яким учасником кримінального процесу слід визнати Вороніну П.А.? Яким процесуальним документом необхідно оформити таке визнання.
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (8 годин)
1. Загальна характеристика сторони обвинувачення.
2. Процесуальна самостійність слідчого.
3. Підстави та порядок забезпечення державного захисту суддів, прокурора, осіб, які здійснюють досудове розслідування, секретаря судового засідання, судового розпорядника і членів їх сімей.
4. Надайте свій письмовий аналіз щодо бачення Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 у справі №1-23/2009 за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. - № 8. – С.32-40.

Джерела рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996р. № 254/96 // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - Ст. 88.
3. Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини (04.11.1950) // Офіц вісн. України. – 1998. - № 13. – С. 270.
4. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 46. – Ст. 417. Верх. Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
5. Про судоустрій і статус суддів: Закон України // Відомості Верх. Ради України. – 2010. - № 41 -42, 43, 44 – 45. – Ст. 529.
6. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №53. – Ст. 793.
7. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 // Відомості Верховної Ради України. – 2015. - № 11. - Ст. 75.
8. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
9. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України  // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2014. - № 47. - Ст. 2051.
10. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02 червня 2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.
11. Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні : Наказ Генеральної прокуратури України 19.12.12 р. № 4гн (із змінами, внесеними наказом Генерального прокурора України від 26.07.2013 № 4гн-1) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/gl.html?_m=publications. – Назва з екрану.
12. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян: наказ Генерального прокурора України від 12 квітня 2013 року № 7 гн [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/gl.html?_m=publications&_t=rec&id=94102. – Назва з екрану.
Спеціальна література:
Грошевий Ю.М. Роль суду в змагальному кримінальному процесі судочинства / Ю.М. Грошевий// Вибрані праці. – Х. : Право, 2011. – С. 430 – 439.
Кримінальний процес : підручник / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін. ; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – 824 с.
Кримінальний процес України : навчальний посібник / В. В. Назаров. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. – 488 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.
Корсун В. Судовий контроль у досудових стадіях кримінального процесу / В. Корсун // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - № 10. – С. 193 – 195.
Туманянц А. Р. Слідчий суддя як суб’єкт реалізації судових функцій у досудовому провадженні / А. Р. Туманянц // Форум права. – 2011. – № 2 . – С. 896 – 901.
Удалова Л. Д. Суд як суб’єкт кримінально-процесуального доказування: монографія / Л. Д. Удалова, В. Я. Корсун. – К. : Скіф, 2012. – 166 с.
МОДУЛЬ II
Змістовий модуль 2 «Основні інститути
кримінального провадження» (Теми 4 - 9)
ТЕМА 5. ДОКАЗИ І ДОКАЗУВАННЯ
Лекція (2 години).
Поняття, сутність і значення кримінального процесуального доказування. Загальні положення теорії доказів та доказового права. Елементи кримінального процесуального доказування. Предмет та межі доказування у кримінальному провадженні. Процес доказування та його суб’єкти. Обов’язок доказування у кримінальному процесі. Поняття доказів та їх класифікація. Властивості доказів. Поняття та види процесуальних джерел доказів. Характеристика показань. Показання з чужих слів. Характеристика речових доказів, строки і порядок їх зберігання. Характеристика документів. Вирішення питання про речові докази і документи. Характеристика висновку експерта.

Практичне заняття (4 годин)
І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:
Заняття 1 (2 години).
1. Загальні положення теорії доказів та доказового права.
2. Поняття та елементи кримінального процесуального доказування.
3. Предмет та межі доказування у кримінальному провадженні.
4. Процес доказування. Способи збирання, перевірки і оцінки доказів та їх процесуальних джерел.
5. Суб’єкти та обов’язок доказування у кримінальному процесі.
Заняття 2 (2 години)
1. Поняття доказів та їх класифікація.
2. Властивості доказів: належність, достовірність, допустимість та достатність доказів. Умови визнання доказів недопустимими. Достатність доказів для прийняття рішення у кримінальній справі.
3. Характеристика показань. Показання з чужих слів.
4. Характеристика речових доказів, строки і порядок їх зберігання.
5. Характеристика документів.
6. Характеристика висновку експерта.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті
1. Наслідки перебільшення або зменшення меж доказування.
2. Особливості доказування на різних стадіях кримінального процесу.
3. Показання підозрюваного та обвинуваченого їх різновиди.
4. Вирішення питання про речові докази і документи у кримінальному провадженні.
5. Особливості доказування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.
ІІ. ЗАДАЧІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ.
Задача 1. Соломін підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Викликаний для допиту як свідок батько підозрюваного Соломін відмовився давати показання про відомі йому обставини вчинення злочину сином.
Які дії слідчого при зазначених вище обставинах?
Задача 2. Власов, Петров та Чемченко вчинили п’ять розбійних нападів з метою заволодіння матеріальними цінностями в промтоварних магазинах. Діючи за попередньою змовою, вони, під’їжджали до магазину на автомобілі «Жигулі», який належав Чемченко, і, пограючи сторожу обрізом мисливської рушниці, зв’язували його, після чого зламували запори. Із магазина співучасники, як правило, розкрадали найцінніші речі та завантажували їх в автомобіль, після чого Чемченко відвозив украдене до себе додому.
Під час обшуку у Власова в сараї було знайдено та вилучено обріз мисливської рушниці з дванадцятьма патронами. У квартирі Петрова слідчим були знайдені ломик «фомка», відмички та зв’язки ключів. За місцем проживання Чемченка були вилучені лише деякі з украдених товарів, так як більшість з них він встиг реалізувати. Під час обшуку у Чемченко був описаний та вилучений його власний автомобіль «Жигулі».
Визначте вид речових доказів, виявлених під час обшуків, і їх долю після вирішення справи. Який порядок приєднання до кримінальної справи виявлених при обшуку предметів?
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (4 години)
1. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.
2. Достовірність доказів.
3. Належний суб’єкт отримання доказів.
4. Співвідношення пізнання та кримінально процесуального доказування.
5. Обов’язок доказування.
Джерела рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
Конституція України: Закон України від 28 червня 1996р. № 254/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - Ст. 88.
Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини (04.11.1950) // Офіційний вісник України. – 1998. - № 13. – С. 270.
Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 46, № 11. – Ст. 417, Ст. 51.
Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.
Про судоустрій і статус суддів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 41 -42, 43, 44 – 45. – Ст. 529.
Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2015. - № 11. - Ст. 75.
Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України  // Відомості Верховної Ради. – 2014. - № 47. - Ст. 2051.
Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції): затверджена наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, СБ України, Верховним судом України, Державною судовою адміністрацією України 27серпня 2010 р. № 51/401/649/471/23/125.
Спеціальна література
Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі : наук.-практ. посібн. / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. – 2-ге вид. – К. : КНТ, 2007. – 270 с.
Кримінальний процес : підручник / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін. ; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – 824 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.
Кримінальний процес України : навчальний посібник / В. В. Назаров. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. – 488 с.
Стахівський С. М. Теорія і практика кримінально-правового доказування : монографія / С. М. Стахівський. – К. : НАВСУ, 205. – 271 с.
Шумило М. Є. Непрямі докази в кримінальному процесі України : монографія / М. Є. Шумило. – Х. : СПД ФО Брові О.В., 2012. – 206 с.
Шумило М. Є. Поняття «докази» у Кримінальному процесуальному кодексі України: спроба критично переосмислити ідеології нормативної моделі / М. Є. Шумило // Вісник Верховного Суду України. – 2013. - № 2 (150). – С. 40 – 48.
Верхогляд О. Особливості регулювання порядку вирішення питання про речові докази у кримінальному судочинстві / О. Верхогляд // Вісник Академії правових наук України. – 2009. – Вип. 3 (58). – С. 258 – 267.
Запотоцький А. П. Документи як процесуальні джерела доказів у кримінальному судочинстві : монографія / А. П. Запотоцький, Д. Ю. Савицький. – К. : Бізнес Медіа Консалтинг, 2011. – 220 с.
Стахівський С. М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі / С. М. Стахівський. – К., 1996. – 24 с.
ТЕМА 6. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Лекція (4 години).
Поняття, ознаки та види заходів забезпечення кримінального провадження. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Місце запобіжних заходів серед інших заходів процесуального примусу. Поняття та система запобіжних заходів. Мета та підстави їх застосування. Процесуальний порядок застосування, зміни та скасування запобіжних заходів. Особисте зобов’язання. Особиста порука. Домашній арешт. Застава. Тримання під вартою. Поняття та види затримання. Строки затримання. Застосування запобіжних заходів щодо неповнолітніх. Підстави і процесуальний порядок скасування чи зміни запобіжного заходу.
Практичне заняття (4 годин)
І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:
Заняття 1 (2 години).
1. Поняття та ознаки заходів забезпечення кримінального провадження.
2. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
3. Класифікація заходів забезпечення кримінального провадження.
4. Загальна характеристика інших заходів забезпечення кримінального провадження.
Заняття 2 (2 години).
1. Поняття та система запобіжних заходів, як різновиду заходів забезпечення кримінального провадження.
2. Мета та підстави застосування запобіжних заходів.
3. Процесуальний порядок застосування, зміни та скасування запобіжних заходів.
4. Загальна характеристика запобіжних заходів: особисте зобов’язання, особиста порука, домашній арешт, застава, тримання під вартою.
5. Поняття та види затримання. Строки затримання.
6. Застосування запобіжних заходів щодо неповнолітніх.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті
Порівняльна характеристика системи запобіжних заходів за старим та новим КПК України.
Суб’єкти уповноважені застосовувати запобіжні заходи.
Відповідальність за незаконне застосування запобіжного заходу.
Ефективність та недоліки системи запобіжних заходів.
Проблеми застосування домашнього арешту.
Застосування електронних засобів контролю.
Практика застосування застави.
ІІ. ЗАДАЧІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ.
Задача 1. Мешканець м. Києва Іванов був викликаний для допиту як свідок у справі про дорожньо-транспортну пригоду в Автозаводський РВ КМУ УМВС України в Полтавській області. Після допиту свідок став вимагати відшкодування йому витрат на проїзд в залізничному транспортні і пред’явив квиток на проїзд в вагоні класу «люкс». Слідчий виніс постанову про оплату витрат свідка Іванова, виходячи із вартості квитку для проїзду в плацкартному вагоні.
Оцініть дії слідчого.
Задача 2. Слідчий вніс відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про вчинення розбійного нападу на Козара. Наступного дня після цього Козар звернувся до слідчого із заявою, в котрій просив визнати його потерпілим і цивільним позивачем. Слідчий роз’яснив Козару, що в даний час він не може бути визнаний потерпілим і цивільним позивачем тому, що особа, яка вчинила злочин, не встановлена.
Чи правильно поступив слідчий?
Задача 3. Після повідомлення Калієву І.В. про підозру у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 185 КК України, слідчий обрав йому запобіжний захід – домашній арешт, однак Калієву І.В. через кілька днів зник з постійного місця проживання. Після вжиття відповідних заходів встановити його місце перебування не вдалося.
Які дії необхідно вчинити слідчому?
Задача 4. У кримінальному провадженні щодо розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування підозрюваним Антонову та Свиридову запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання. Серед підстав застосування цього запобіжного заходу слідчий навів дані, які дають підстави вважати, що підозрювані можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Слідчий суддя, після одержання цього клопотання 15 січня о 10 год. 00 хв., призначив дату судового слухання на 18 січня о 16 год. 00 хв. та здійснив судовий виклик Антонова та Свиридова на цей же час.
Оцініть дії слідчого та слідчого судді в описаній ситуації. Чи допустили вони порушення вимог процесуального законодавства? Якщо так, то які саме?
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (8 годин)
1. Порядок здійснення виклику. Привід та порядок його виконання.
2. Накладення грошового стягнення.
3.Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. Порядок та строки тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом.
4. Відсторонення від посади: порядок застосування та строки.
5.Тимчасовий доступ до речей і документів. Речі і документи, до яких заборонено доступ. Виконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів.
6. Тимчасове вилучення майна: підстави та процесуальний порядок проведення.
7. Арешт майна. Підстави для арешту майна. Клопотання про арешт майна та його розгляд.
8. Взаємозв’язок тимчасового вилучення майна та арешту майна.

Джерела рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
Конституція України: Закон України від 28 червня 1996р. № 254/96 // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - ст. 88.
Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини (04.11.1950) // Офіційний вісник України. – 1998. - № 13. – С. 270.
Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 46, № 11. – Ст. 417, Ст. 51.
Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.
Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. Ст. 360.
7. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 // Відомості Верховної Ради України. – 2015. - № 11. - Ст. 75.
8. Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України: лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 року № 511–550/0/4–13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/2013_rik.html. – Назва з екрану.
Спеціальна література
Верхогляд-Герасименко О. В. Забезпечення майнових прав особи при застосуванні заходів кримінально-процесуального примусу : монографія / О. В. Верхогляд-Герасименко. – Х. : Вид-во «Юрайт», 2012. – 216 с.
Вільгушинський М. Й. До питання застосування домашнього арешту як запобіжного заходу відповідно до Кримінального процесуального кодексу України / М. Й. Вільгушинський // Адвокат. – 2012. - № 11. – С. 9 – 13.
Гаюр І. Й. Накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого : автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.09)/ НАВС. – Київ, 2011. – 20 с.
Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Загальна частина) / [Рожнова В. В., Савицький Д. О., Конюшенко Я. Ю. та ін.]. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 280 с.
Кримінальний процес : підручник / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін. ; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – 824 с.
Кримінальний процес України : навчальний посібник / В. В. Назаров. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. – 488 с.
Левендаренко О. Передання неповнолітнього підозрюваного й обвинуваченого під нагляд у системі запобіжних заходів / О. Левендаренко // Підприємництво, господарство і право. – 2013. - № 1. – С. 126 – 130.
Миколенко О. М. Кримінальний процесуальний примус у положеннях нового Кримінального процесуального кодексу України / О. М. Миколенко // Правова держава. - 2013 . - № 16. – С. 204 – 208.
Миколенко О. М. Критерії класифікації заходів забезпечення кримінального провадження та їх співвідношення з заходами кримінального процесуального примусу / О. М. Миколенко // Правова держава. – 2014. - № 17. – С. 81-85.
Миколенко О. М. Деякі аспекти застосування тимчасового заходу процесуального примусу – затримання / О. М. Миколенко // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. Збірник наукових праць. - 2006. – Т.9. (Вип. 10). - С. 263-268
Попелющко В. О. Запобіжні заходи в новому КПК України: поняття, мета, підстави, порядок та суб’єкти застосування / В. О. Попелюшко // Адвокат. – 2012. - № 9. – С. 4 -6.
Смоков С. М. Гарантії застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві України / С. М. Смоков, К. Г. Горелкіна. – Одеса : Астропринт, 2012. – 148 с.
ТЕМА 7. ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ І ВИТРАТИ
Лекція 1 (1 година)

Поняття процесуальних строків та їх класифікація. Порядок обчислення та поновлення процесуальних строків. Поняття та види процесуальних витрат. Процесуальний порядок стягнення процесуальних витрат.
І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття 1 (2 години)
1. Поняття процесуальних строків та їх класифікація.
2. Порядок обчислення та поновлення процесуальних строків.
3. Поняття та види процесуальних витрат.
4. Процесуальний порядок стягнення процесуальних витрат.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті
Порядок відшкодування витрат на правову допомогу.
Процесуальні витрати, пов’язані із залученням у кримінальне провадження спеціалістів та експертів.
Регламентація процесуальних строків за новим КПК України 2012р.
ІІ. ЗАДАЧІ
Задача 1. Під час судового слідства у кримінальній справі про злочин, передбачений ст. 125 КК України, була проведена судово-медична експертиза для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень В процесі подальшого розгляду справи потерпілий до видалення судді в нарадчу кімнату для постановлення вироку заявив, що ніяких претензій до підсудного не має і просить кримінальну справу закрити.
Після повернення з нарадчої кімнати суддя ухвалив вирок, яким затвердив угоду про примирення і звільнив винного від покарання з випробуванням.
Хто повинен відшкодувати судові витрати?
Задача 2. 10 грудня 2012 року о 20 год. 00 хв. Король звернувся до міліції з заявою про викрадення з його квартири грошей на суму 10 тис. гривень. Відповідно до ч.1 ст. 214 КПК України слідчий зобов’язаний не пізніше 24 годин після подання заяви внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Враховуючи цю вимогу закону, відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 грудня 2012 року о 20 год. 50 хв.
Чи відбулося в даному випадку порушення норм кримінального процесуального законодавства?
Задача 3. 20 листопада 2012 року Пояркова звернулася до міліції з заявою про те, що коли вона поверталася з роботи до дому, незнайомі чоловіки вирвали у неї з рук сумочку з грошима та мобільним телефоном і зникли. 21 листопада 2012 року відомості про це кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування. Під час досудового провадження було встановлено, що кримінальне правопорушення вчинено Пінчуком, якому 15 грудня 2012 року було оголошено про підозру.
Визначте дату закінчення строку досудового розслідування враховуючи вимоги ст. 219 КПК України.
Який порядок обчислення процесуальних строків, які визначаються місяцями?
Задача 4. 30 жовтня 2012 року Сидоренку було повідомлено, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України (грабіж вчинений у великих розмірах). В даному кримінальному провадженні, враховуючи вимоги ст. 219 КПК України, 2 січня 2013 року прокурором був затверджений обвинувальний акт та направлений до суду.
Чи порушив слідчий визначений законом строк досудового розслідування, якщо врахувати, що 31 грудня 2012 року та 1 січня 2013 року – це неробочі дні?
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
1. Встановлення процесуальних строків прокурором, слідчим суддею, судом.
2. Додержання процесуальних строків.
3. Зменшення розміру процесуальних витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат.
4. Рішення щодо процесуальних витрат.
Джерела рекомендовані до заняття
Нормативні акти
Конституція України: Закон України від 28 червня 1996р. № 254/96 // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини (04.11.1950) // Офіц вісн. України. – 1998. - № 13. – С. 270.
Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 46, № 11. – Ст. 417, Ст. 51.
Спеціальна література
Заїка С.О. Щодо порядку обчислення строків у кримінальному процесі / С. О. Заїка // Вісник Верховного Суду України. – 2004. - № 1. – С. 41 – 44.
Кримінальний процес : підручник / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін. ; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – 824 с.
Кримінальний процес України : навчальний посібник / В. В. Назаров. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. – 488 с.
Мацьків Г. Кримінально-процесуальні строки як гарантії прав і законних інтересів учасників процесу / Г. Мацьків // Підприємництво, госп-во і право. – 2005. - № 10. – С. 147 – 150.
Павлишин А. Підстави стягнення процесуальних витрат у кримінальному процесі України / А. Павлишин // Вісн. Львів. Ун-ту. Серія юрид. – 2003. – вип. 38. – С. 552 – 557.
Прокопенко О.Б. Деякі питання забезпечення розумного строку розгляду справ судами загальної юрисдикції / О.Б. Прокопенко // Проблеми законності. – Х., 2010. – Вип. 107. – С. 183 – 196.
ТЕМА 8. ВІДШКОДУВАННЯ (КОМПЕНСАЦІЯ) ШКОДИ
У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Лекція (не передбачена).
Форми відшкодування (компенсації) шкоди у кримінальному провадженні. Добровільне відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні. Примусове відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні. Відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю
Практичне заняття (не передбачене)

Задача 1. В результаті нанесення Мироненку тяжких тілесних ушкоджень двома невідомими особами він втратив зір. В ході досудового розслідування кримінального правопорушення не вдалося встановити осіб, які його вчинили.
Чи має право Мироненко на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням?
Якщо так, то хто повинен її відшкодовувати та якими нормами це регламентовано?
Задача 2. 19-річний Туренко разом з 13-річним Єгоровим вчинили крадіжку автомобіля, що належав Завадському. Катаючись на викраденому автомобілі, вони, не впоравшись з керуванням, вдарилися в огорожу та пошкодили автомобіль на суму 2500 гривень. Від потерпілого Завадського надійшла позовна заява про відшкодування йому шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Хто бути нести цивільну відповідальність за заподіяну шкоду?
Яким чином особа, якій заподіяно шкоду кримінальним правопорушенням, набуває статус цивільного позивача у кримінальному провадженні?
Задача 3. Керуючи автомобілем, що належав ремонтно-будівельному управлінню, Грабчук допустив перевищення швидкості і, не впоравшись з керуванням, виїхав на тротуар, де здійснив наїзд на підлітка. Протягом 23 днів потерпілий перебував на лікуванні в лікарні, потім, за рекомендацією лікарів, – у санаторії. Під час досудового провадження постало питання про відшкодування матеріальних витрат в розмірі 12000 гривень, пов’язаних з придбанням ліків, санаторним лікуванням, посиленим харчуванням потерпілого. Види витрат і їх розмір підтверджені відповідними довідками.
Яка шкода має бути відшкодована?
Хто вправі пред’явити цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням?
Хто буде нести цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, яке вчинив Грабчук?
Задача 4. Назарук і Шевчук на вулиці напали на Гаврилова, забрали в нього мобільний телефон і, аби уникнути переслідування, побили його. Гаврилову були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження. Протягом 19 днів він знаходився в лікарні, 8 днів лікувався амбулаторно. Гаврилов заявив цивільний позов у якому вимагав відшкодувати йому різницю в заробітній платі у зв’язку з лікарняним, а також вартість мобільного телефону та пошкодженої куртки. Адміністрація лікарні, де перебував Гаврилов, пред’явила позов про відшкодування 6000 гривень, витрачених лікарнею на його лікування та харчування.
Оцініть ситуацію.
Яка шкода і кому має бути відшкодована?
Чи зобов’язаний цивільний позивач доказувати розмір завданої йому шкоди?
Задача 5. Якимов, який є потерпілим у кримінальному провадженні про порушення правил безпеки дорожнього руху (ч. 1 ст. 286 КК України), пред’явив цивільний позов. Він просив стягнути з винного різницю в заробітній платі, що виникла внаслідок його перебування на лікарняному, вартість придбаних ліків, а також 1000 гривень, які він мав отримати за виконання замовлення по виготовленню ювелірної прикраси.
Чи слід задовольнити вимоги Якимова, якщо так, то які саме?
Задача 6. Із роздягальні басейну Гунько викрав шкіряну куртку, що належала Семенову. Потерпілий, а також його батьки, допитані як свідки, заявили, що заплатили за неї на речовому ринку 2460 гривень. Висновком товарознавчої експертизи вартість куртки була визначена в розмірі 1000 гривень.
Визначте характер і розмір завданої потерпілому шкоди в описаній ситуації.
Яке значення має правильне встановлення розміру шкоди?
Які види шкоди передбачені кримінально-процесуальним законом?
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ( 8 годин)
1. Форми відшкодування (компенсації) шкоди у кримінальному провадженні.
2. Добровільне відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні.
3. Примусове відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні.
4. Відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Джерела рекомендовані до теми
Нормативні акти

Конституція України: Закон України від 28 червня 1996р. № 254/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - Ст. 88.
Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини (04.11.1950) // Офіційний вісник України. – 1998. - № 13. – С. 270.
Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 46, № 11. – Ст. 417, Ст. 51.
Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2015. - № 2-3. - Ст. 12. країни “Про прокуратуру”
Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України від 01.12.1994: зі змінами і доповненнями станом на 01.11.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/266/94-%D0%B2%D1%80 – Назва з екрану.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2010. – 456 с.
Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 р. № 3 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: 1973-2005 р. — X. : «Одісей», 2006. – 345 с.
Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7.07.1995 № 11 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова. – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2010. – 456 с.
Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1.
Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963—2000) : Офіційне видання. — К., 2000. — Т. 1. — С. 80.
Спеціальна література
Баранова Л. М. Компенсація шкоди жертвам насильницьких злочинів в Україні (фахові аспекти) / Л. М. Баранова, С. Є. Сиротенко, М. І. Сірий. – К. : Наш час, 2006. – 100 с.
Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності : монографія / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.
Кримінальний процес : підручник / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін. ; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – 824 с.
Кримінальний процес України : навчальний посібник / В. В. Назаров. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. – 488 с.
Нор В. Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве / В. Т. Нор. – К. : Вища школа, 1989. – 276 с.
Палиюк В. П. Возмещение морального (неимущественного) вреда : монографія / В. П. Палиюк. – Изд. второе, испр. и доп. – К. : Право, 2000. – 272 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Наково-практичний коментар / Ю. П. Аленін, Л. І. Аркуша, В. Д. Басай, В. Д. Берназ [і інші] ; відп. ред. С. В. Ківалов, С. М. Міщенко, В. Ю. Захарченко. – Х. : Одіссей, 2013. – 1104 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар ; заг. ред. А. А. Гетьмана. - Х. : Право, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Національна академія правових наук України, 2012. - 681 с.
Лобойко Л. М. Кримінальний процес : підручник / Л. М. Лобойко. – К. : Істина, 2014. – 432 с.
ТЕМА 9. ФІКСУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ РІШЕННЯ.
Лекція (1 година).
Форми фіксування кримінального провадження. Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження. Журнал судового засідання. Реєстр матеріалів досудового розслідування. Поняття процесуальних рішень у кримінальному процес. Види процесуальних рішень. Повідомлення.
Практичне заняття (не передбачене).
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (8 годин)
1.Форми фіксування кримінального провадження.
2. Процесуальні рішення.
3. Повідомлення.
Джерела рекомендовані до теми
Нормативні акти
Конституція України: Закон України від 28 червня 1996р. № 254/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини (04.11.1950) // Офіційний вісник України. – 1998. - № 13. – С. 270.
Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11, 46. – Ст. 51, 417.
Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №11. – Ст. 51.
Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 05.04.2013 р. № 223-558/0/4-13 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0558740-13. – Назва з екрану.
Наказ Державної судової адміністрації України від 20.09.2012 № 108 «Про затвердження Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання)».

Спеціальна література
Вапнярчук В. В. Зразки кримінально-процесуальних документів: досудове провадження / В. В. Вапнярчук; за наук ред. Ю. М. Грошевого. – Х. : Вид. СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2006. – 464 с.
Грошевий Ю. М. Правові властивості вироку – акту правосуддя / Ю. М. Грошевий // упоряд. : О. В. Капліна, В. І. Маринів. – Х. : Право, 2011. – 654 с.
Зеленецкий В.С. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины / В. С. Зеленецкий, Н. В. Глинская. – Х. : Страйд, 2006. – 656 с.
Кримінальний процес : підручник / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін. ; за ред.. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – 824 с.
Кримінальний процес України : навчальний посібник / В. В. Назаров. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. – 488 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.
Модуль ІІI
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Змістовий модуль 3: «Досудове розслідування: поняття, завдання, учасники, процесуальні дії та кінцеві рішення стадії» (Теми 10- 16)

ТЕМА 10. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ.
Лекція (2 години).

Поняття, значення та завдання стадії досудового розслідування. Форми досудового розслідування. Загальні положення досудового розслідування (початок досудового розслідування, строки досудового розслідування, повноваження слідчого, об’єднання і виділення матеріалів кримінального провадження, розгляд клопотань, недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування). Підслідність та її види.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (2 години).
1. Поняття, значення, завдання та форми досудового розслідування.
2. Початок, місце і строки провадження дізнання та досудового слідства.
3. Поняття та характеристика загальних положень досудового розслідування: повноваження слідчого об’єднання і виділення матеріалів кримінального провадження, розгляд клопотань, недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування.
4. Підслідність та її види.
5. Взаємодія слідчого і оперативних підрозділів.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.
Нагляд прокурора на стадії досудового розслідування.
Процесуальні рішення органів досудового розслідування.
Процесуальне повідомлення у кримінальному провадженні.
ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (3 години).

1. Законспектуйте основні положення Закону України “Про прокуратуру“ від України від 5 лист. 1991 р. (зі змінами та доповненнями).
2. Оформить протокол усної заяви про скоєння кримінального правопорушення.
3. Внесіть відомості про скоєння кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно вимогам ст. 214 КПК Украйни.
4. Оформить постанову про об’єднання матеріалів досудового розслідування.
5. Оформить клопотання будь-якого учасника кримінального провадження під час досудового розслідування.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
При вивченні даної теми, перш за все, слід констатувати, що досудове розслідування є першою стадією кримінального процесу, на якій органи досудового розслідування після внесення заяви, повідомлення про скоєння кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ними обставин, що свідчать про вчинення такого правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, здійснюють відповідно до вимог кримінально-процесуального закону діяльність з розкриття злочинів, викриття винних, щодо встановлення всіх обставин кримінальної справи та вирішенню інших завдань кримінального процесу.
Закон передбачає дві форми досудового розслідування:
1. досудове слідство - форма розслідування злочинів - глава 19 КПК.
2. дізнання - форма розслідування кримінальних проступків - глава 25 КПК.
Досудовим розслідуванням займаються слідчі підрозділи: органів внутрішніх справ; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства; органів державного бюро розслідувань.
Загальні положення досудового слідства забезпечують єдиний і обов'язковий для всіх кримінальних справ процесуальний порядок розслідування. Загальними умовами досудового розслідування визнаються закріплені в кримінальному процесуальному законі правила, що відображають особливості досудового розслідування як стадії кримінального процесу, і встановлюють вимоги до порядку провадження процесуальних дій та прийняття рішень на даній стадії процесу.
До загальних положень досудового розслідування відносять наступні: початок досудового розслідування, строки досудового розслідування, підслідність, повноваження слідчого, об’єднання і виділення матеріалів кримінального провадження, розгляд клопотань, недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – Х. : Одіссей, 2012. – 360 с.
Закон України „Про попереднє ув'язнення” // Відомості Верховної Ради. - 1993.- № 35.- Ст. 360.
Закон України від 25.02.1994р. „Про судову експертизу”// Відомості Верховної Ради.-1994.- № 15. – Ст. 45.
Закон України від 23.12. 1993 р. ”Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” // Відомості Верховної Ради України.–1994.-№11. – Ст. 51.
Спеціальна література
Молдован А.В., Мельник С.М. Кримінальний процес України: Навч. посібник / А.В. Молдован, С.М. Мельник. – К.: Центр учбової літератури, 2013. - 368 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Особлива частина: підручник. – К. : Кондор, 2005. – 245 с.
Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 176 с.
Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. – Х.: Одиссей, 2007. – 672 с.
Татаров О.Ю Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС) [Текст]: [монографія] / О.Ю. Татаров. – Донецьк: ТОВ ВПП ПРОМІНЬ, 2012. – 640 с.
ТЕМА 11. СЛІДЧІ (РОЗШУКОВІ) ДІЇ.Лекція (4 години).

Поняття, ознаки, види та система слідчих (розшукових) дій. Підстави та вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій. Допит. Особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи. Пред’явлення для впізнання: поняття, різновиди (пред’явлення речей для впізнання, пред’явлення трупа для впізнання). Обшук та процесуальний порядок його провадження. Огляд. Особливості огляду трупа. Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією. Слідчий експеримент. Освідування особи. Підстави проведення експертизи. Порядок залучення експерта. Процесуальне оформлення слідчих (розшукових) дій. допиту.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (4 години).

Заняття 1.
1. Поняття та види слідчих (розшукових) дій.
2. Процесуальні вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій.
3. Допит. Проведення допиту в режимі відео-конференції.
4. Пред’явлення для впізнання: поняття, різновиди.
Заняття 2.
1. Обшук.
2. Огляд. Ексгумація трупа.
3. Слідчий експеримент.
4. Освідування особи.
5. Призначення експертизи.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.
Характеристика слідчих дій, в яких бере участь спеціаліст.
Проблема застосування примусу під час проведення слідчих (розшукових) дій та права людини.
ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (6 годин).

1. Особливості допиту свідка та потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні.
2. Проведення допиту, впізнання у режимі відео конференції під час досудового розслідування.
3. Проникнення до житла чи іншого володіння особи.
4. Отримання зразків для проведення експертизи.
5. Оформить протокол допиту підозрюваного.
6. Оформить протокол допиту свідка.
7. Оформить протокол допиту потерпілого.
8. Оформить протокол пред’явлення речей для впізнання.
9. Оформить клопотання про залучення експерта під час досудового розслідування.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
Згідно КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, які спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Значення слідчих дій полягає в тому, що вони є основним способом збирання доказів і звідси - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань.
Закон передбачає проведення таких слідчих дій: а) допит, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб (статті 224-226 КПК); б) пред'явлення для впізнання: особи (ст. 228), речей (ст. 229 КПК), трупа (230 КПК); в) обшук (статті 233-236 КПК); г) огляд: місцевості, приміщень, речей та документів (ст. 237 КПК), трупа (ст. 238 КПК), огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією (ст. 239 КПК); д) слідчий експеримент (ст. 240 КПК); е) освідування особи (ст. 241 КПК); є) залучення експерта та проведення експертизи (статті 242-243 КПК).
Кримінально-процесуальний закон не містить чітких вказівок відносно часу провадження слідчих (розшукових) дій, оскільки це залежить від внутрішнього переконання слідчого чи прокурора та слідчої тактики. Він містить тільки одну заборону щодо часу їх проведення - не допускається проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час з 22 до 6 години, за винятком невідкладних випадків.
Під невідкладними випадками розуміють ситуації, коли затримка в проведенні слідчої дії може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.
Неможливість відкласти проведення слідчої (розшукової) дії до закінчення нічного часу визначається слідчим у кожному випадку окремо залежно від конкретних обставин кримінального провадження. Обґрунтування проведення слідчої (розшукової) дії у нічній час обов'язково повинно бути зазначене у протоколі відповідної слідчої дії.
Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту або потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, або її захисника чи представника. Виключенням є випадки, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.
Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.
Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб в якості понятих для провадження таких слідчих дій, як пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – Х. : Одіссей, 2012. – 360 с.
Закон України від 25.02.1994р. „Про судову експертизу”// Відомості Верховної Ради. - 1994. - № 15. – Ст. 56.
Спеціальна література
Молдован А.В., Мельник С.М. Кримінальний процес України: Навч. посібник / А.В. Молдован, С.М. Мельник. – К.: Центр учбової літератури, 2013.- 368 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
Лупинская П.А. Производство экспертизы в уголовном процессе.- М.: Юрид. лит.,1982.- 129 с.
Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. –М., 1981. – 234 с.
ТЕМА 12. НЕГЛАСНІ СЛІДЧІ (РОЗШУКОВІ) ДІЇ.
Лекція (2 години).
Поняття, види та основні риси негласних слідчих (розшукових) дій. Підстави та процесуальний порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Суб’єкти, уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Використання конфіденційного співробітника.
Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій. Вимоги до постанови слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Характеристика окремих негласних слідчих (розшукових) дій.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (2 години).
1. Поняття та види негласних слідчих (розшукових) дій.
2. Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії.
3. Негласні слідчі (розшукові) дії, пов’язані з втручанням у приватне спілкування.
4. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій.
5. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.
1. Аудіо-, відеоконтроль особи: поняття та процесуальний порядок провадження.
2. Накладення арешту на кореспонденцію. Огляд і виїмка кореспонденції.
3. Заходи захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
4. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та з електронних інформаційних систем.
ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (6 годин)

1. Проведення негласних слідчих (розшукових) дії до постановлення ухвали слідчого судді.2. Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні та в інших цілях або передання інформації. 3. Засоби, що використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів.4. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.5. Оформить клопотання про дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію.
6. Оформить клопотання про дозвіл на зняття інформації з електронних інформаційних систем.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК України.
Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.
Негласні слідчі (розшукові) дії здійснюються з метою пошуку та фіксації фактичних даних, що підлягають використанню у доказуванні на досудових та судових стадіях кримінального провадження, проведення цих дій забезпечує розшук в інтересах кримінального судочинства осіб, що безвісно зникли, або переховуються від органів досудового розслідування та суду, або ухиляються від відбування кримінального покарання; розшук предметів, документів, що можуть використовуватись у кримінальному провадженні як докази.
Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених КПК України, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов'язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення. Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений:
- прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням, - до вісімнадцяти місяців;
- керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, - до шести місяців;
- начальником головного, самостійного управління Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за забезпеченням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до дванадцяти місяців;
- Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, головою органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, головою державного бюро розслідувань, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до вісімнадцяти місяців;
- слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому статтею 249 КПК.
Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України.
За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
Система негласних слідчих (розшукових) дій включає: аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК), накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК), огляд і виїмку кореспонденції (ст. 262 КПК), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК), зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК), обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК), спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК), аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК), контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК), виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК), негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК).
Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264, 267, 269, 270, 271, 272, 274 КПК, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – Х. : Одіссей, 2012. – 360 с.
Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 134.
Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
Спеціальна література
Молдован А.В., Мельник С.М. Кримінальний процес України: Навч. посібник / А.В. Молдован, С.М. Мельник. – К.: Центр учбової літератури, 2013.- 368 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х.: Право, 2002. – 160 с.
Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. - N 22. - ст. 303.
Становлення системи негласного розслідування у кримінально-процесуальному законодавстві України: Матеріали круглого столу (Київ, 7 жовтня 2011 р.). – К.: ФОП Ліпкан О.С., 2011. – 168 с.
ТЕМА 13. ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ.Лекція (1 година).
Поняття, підстави та значення повідомлення особи про підозру. Випадки повідомлення про підозру. Зміст та форма письмового повідомлення особи про підозру. Процесуальний порядок повідомлення особи про підозру. Зміна повідомлення про підозру. Допит підозрюваного.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (1 година).
1. Поняття «повідомлення про підозру». Випадки та строки повідомлення про підозру.
2. Зміст письмового повідомлення про підозру.
3. Процесуальний порядок вручення письмового повідомлення про підозру.
4. Підстави і процесуальний порядок зміни повідомлення про підозру.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.
1. Інститут притягнення до кримінальної відповідальності у КПК 1960 р. и новому КПК України.
2. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб.
ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (2 години)
1. Аналіз відмінності підозри від обвинувачення.
2. Допит підозрюваного.
3. Оформить громадянину Іванову І.І повідомлення про підозру у скоєні наступного кримінального правопорушення: з заявою звернулась громадянка Мішина Н.С. про те, що її чоловік постійно п’є, влаштовує скандали та б’є її. Місяць тому він, погрожуючи її примусив зробити аборт, але вона відмовилась. Тоді він її побив внаслідок чого, в неї виникли передчасні пологи мертвого немовля.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України. Таке повідомлення здійснюється у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права та обов’язки. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Повідомлення має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – Х. : Одіссей, 2012. – 360 с.
Спеціальна література

Молдован А.В., Мельник С.М. Кримінальний процес України: Навч. посібник / А.В. Молдован, С.М. Мельник. – К.: Центр учбової літератури, 2013.- 368 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х.: Право, 2002. – 160 с.
Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 176 с.
ТЕМА 14. ЗУПИНЕННЯ ТА ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ.Лекція (1 година).
Поняття, підстави та порядок зупинення досудового розслідування. Розшук підозрюваного. Відновлення досудового розслідування. Форми закінчення досудового розслідування. Загальні положення закінчення досудового розслідування. Закриття кримінального провадження. Звільнення особи від кримінальної відповідальності. Закінчення досудового розслідування шляхом звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (2 година).
1. Підстави та порядок зупинення досудового розслідування.
2. Розшук підозрюваного та відновлення досудового розслідування.
3. Форми закінчення досудового розслідування.
4. Відновлення провадження при відмові від поручительства.
5. Обвинувальний акт: поняття та зміст.
5.Закриття кримінального провадження: підстави та процесуальний порядок .
6. Провадження строку досудового розслідування.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.
Підстави та умови зупинення досудового розслідування.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні та додатки до нього.
Ознайомлення учасників кримінального процесу з матеріалами кримінального провадження.
ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (2 години)
Законспектуйте положення щодо:
1. Змісту обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування.
2. Ознайомлення учасників кримінального процесу з матеріалами кримінального провадження.
3. Оформить постанову про зупинення досудового розслідування.
Оформить постанову про оголошення розшуку підозрюваного.
Оформить постанову про закриття кримінального провадження.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
Досудове розслідування має бути зупинено при наявності обставин, які перешкоджають подальшому кримінальному провадженню та його закінченню. Зупинення досудового розслідування має тимчасовий характер.
Досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо:
1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;
2) підозрюваний переховується від органів розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме;
3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.
До зупинення досудового розслідування слідчий зобов'язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для встановлення місцезнаходження особи, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв'язку з неможливістю встановлення його місцезнаходження.
Якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних.
Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається стороні захисту, потерпілому, які мають право її оскаржити слідчому судді.
Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Досудове розслідування визнається закінченим, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих (розшукових) або негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, коли жодна з версій, які виникли, не залишилась неперевіреною, тобто коли виконані вимоги ст. 91 КПК про встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Прокурор у найбільш короткий строк після повідомлення особі про підозру прийняв одне з таких рішень:
1) закрити кримінальне провадження;
2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
3) звернутися до суду з обвинувальним актом;
4) звернутися до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру;
5) звернутися до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
Спеціальна література
3. Молдован А.В., Мельник С.М. Кримінальний процес України: Навч. посібник / А.В. Молдован, С.М. Мельник. – К.: Центр учбової літератури, 2013. - 368 с.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
5. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
6. Кучинська О.П., Кучинська О.А. Кримінальний процес України. Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2005. – 202 с.
ТЕМА 15. ОСОБЛИВОСТІ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОСТУПКІВ.Лекція (не передбачена).
Поняття та види кримінальних проступків. Загальні положення досудового розслідування кримінальних проступків. Органи та посадові особи, які проводять досудове розслідування кримінальних проступків. Запобіжні заходи, які застосовуються під час досудового розслідування кримінальних проступків. Слідчі (розшукові) дії, які застосовуються під час досудового розслідування кримінальних проступків. Особливості закінчення досудового розслідування кримінальних проступків.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (не передбачене).
ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (2 години).
1. Поняття та види кримінальних проступків.
2. Загальні положення досудового розслідування кримінальних проступків. 3. Органи та посадові особи, які проводять досудове розслідування кримінальних проступків.
4. Запобіжні заходи, які застосовуються під час досудового розслідування кримінальних проступків. 5. Слідчі (розшукові) дії, які застосовуються під час досудового розслідування кримінальних проступків. 6. Особливості закінчення досудового розслідування кримінальних проступків.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ

Дізнання є формою досудового розслідування, в якій розслідуються кримінальні проступки (п. 4 ч. 1 ст. 3, ст. 215 КПК), а порядок досудового розслідування кримінальних проступків є спрощеною (диференційованою) формою кримінального провадження.
Дізнання здійснюють органи досудового розслідування якими є слідчі органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань (ч. 1 ст. 38 КПК). При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. Наразі закону, який би встановлював повноваження зазначених співробітників щодо досудового розслідування кримінальних проступків, не ухвалено. Наразі Глава 25 КПК України «Особливості досудового розслідування кримінальних проступків» набере чинності одночасно з набранням чинності законом України про кримінальні проступки.
У всіх кримінальних провадженнях щодо проступків з моменту повідомлення особі про підозру можуть бути укладені угоди між потерпілим та підозрюваним про примирення та між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості (статті 468-473 КПК).
Строк досудового розслідування кримінальних проступків складає один місяць з дня повідомлення особі про підозру. Цей строк може бути продовжено районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором до двох місяців (ст. 219 КПК) у порядку, встановленому ст. 294 КПК. Подальше продовження строку досудового розслідування кримінальних проступків не передбачене.
Проведення слідчих (розшукових) дій після закінчення строку розслідування заборонено, а якщо вони були проведені, то їхні результати визнаються недійсними, а встановлені докази - недопустимими (ч. 8 ст. 223 КПК).
Матеріали досудового розслідування щодо кримінального проступку не можуть бути об'єднані в одне провадження з матеріалами досудового розслідування щодо злочину (ч. 2 ст. 217 КПК).
Також під час досудового розслідування кримінальних проступків не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою.
Для досудового розслідування кримінальних проступків закон дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, передбачені КПК України, окрім негласних слідчих (розшукових) дій.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
Спеціальна література.

Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України: структурно-логічні схеми і таблиці, типов бланки та зразки процесуальних документів: науково-практичний посібник / [авт. кол. : Андреєв Р.Г., Блажівський Є.М., Гошовський М.І. та ін.]. – К.: Алерта, 2012. – 736 с.
Кримінальний процес : підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін.. ; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – 824 с.
Молдован А.В., Мельник С.М. Кримінальний процес України: Навч. посібник / А.В. Молдован, С.М. Мельник. – К.: Центр учбової літератури, 2013. - 368 с.
ТЕМА 16. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ.
Лекція (не передбачена).
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування (ст. ст. 303-308 КПК України). Оскарження недотримання розумних строків (ст. 308 КПК України). Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування (ст. ст. 309- 310 КПК України). Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора (ст. ст. 311-313 КПК України). Строки подання скарг, правові наслідки подання скарг, порядок розгляду скарг та рішення, які приймаються за результатами розгляду скарг.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (не передбачене).
ІІ. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (2 години).
1.Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування (ст. ст. 303-308 КПК України).
2. Оскарження недотримання розумних строків (ст. 308 КПК України).
3. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування (ст. ст. 309- 310 КПК України).
4. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора (ст. ст. 311-313 КПК України). 5. Строки подання скарг, правові наслідки подання скарг, порядок розгляду скарг та рішення, які приймаються за результатами розгляду скарг. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, є важливою гарантією захисту прав учасників кримінального процесу і відповідно до ст. 7 КПК України - однією із засад кримінального провадження.
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
Спеціальна література

Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України: структурно-логічні схеми і таблиці, типов бланки та зразки процесуальних документів: науково-практичний посібник / [авт. кол. : Андреєв Р.Г., Блажівський Є.М., Гошовський М.І. та ін.]. – К.: Алерта, 2012. – 736 с.
Кримінальний процес : підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін.. ; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
Молдован А.В., Мельник С.М. Кримінальний процес України: Навч. посібник / А.В. Молдован, С.М. Мельник. – К.: Центр учбової літератури, 2013. - 368 с.
Перевірка змістового модуля 3: «Досудове розслідування: поняття, завдання, учасники, процесуальні дії та кінцеві рішення стадії» (Теми 10 - 16) у форми тестування.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО МОДУЛЮ III
Поняття та задачі стадії досудового розслідування.
Досудове слідство, як форма досудового розслідування.
Органи та строки досудового розслідування.
Загальні положення досудового розслідування.
Початок досудового розслідування.
Поняття та види підслідності.
Обєднання та виділення матеріалів досудового розслідування.
Процесуальна самостійність та повноваження слідчого в кримінальному провадженні. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора.
Повноваження керівника органу досудового розслідування.
Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами.
Поняття, підстави та види слідчих (розшукових) дій.
Загальна характеристика слідчих (розшукових) дій за участю понятих.
Допит, як вид слідчої (розшукової) дії. Особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи.
Пред’явлення для впізнання: поняття, різновиди.
Проведення окремих слідчих (розшукових) дій в режимі відеоконференції під час досудового розслідування.
Мета, підстави та процесуальний порядок проведення обшуку.
Поняття огляду та різновиди огляду.
Освідування: поняття, підстави проведення.
Підстави проведення експертизи. Оформлення висновку експерта.
Негласні слідчі (розшукові) дії: поняття, значення, види.
Фіксування ходу та результатів негласних слідчих (розшукових) дій.
Поняття та різновиди втручання у приватне спілкування.
Інші види негласних слідчих (розшукових) дії згідно КПК України.
Повідомлення про підозру, як нова процесуальна дія у КПК України.
Підстави і процесуальний порядок зупинення досудового розслідування та його відновлення.
Форми закінчення досудового розслідування.
Підстави закриття кримінального провадження.
Обвинувальний акт, його реквізити та значення. Додатки до обвинувального акту.
Особливості досудового розслідування кримінальних проступків.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора.
МОДУЛЬ IV
Змістовий модуль 4 «Судові стадії кримінального провадження. Виконання судових рішень» (Теми 17- 25)
ТЕМА 17. ПІДГОТОВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ.Лекція (1 година).
Підсудність: поняття та види. Поняття і значення стадії підготовчого провадження. Процесуальний порядок підготовчого провадження. Рішення, які приймаються за результатами підготовчого провадження. Дії суду, пов’язані з підготовкою до судового розгляду. I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (1 година).
Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні.
Поняття, суть і значення підготовчого судового провадження.
Порядок і строки підготовчого судового провадження.
Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.
1. Сутність інституту підсудності.
2. Автоматизована система документообігу суду.
2. Закриття кримінального провадження у підготовчому провадженні: підстави та процесуальний порядок.
3. Матеріали кримінального провадження (кримінальна справа) та право на ознайомлення з ними.
ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (2 години)
1. Вирішення питань, пов’язаних з підготовкою до судового розгляду.
2. Особливостей персональної підсудності.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
Підготовче провадження є першим важливим етапом судового провадження у суді першої інстанції, в якому суд зобов'язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень (ст. 314 КПК), вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, у тому числі, визначити дату, час та місце судового розгляду, форму проведення судового засідання, склад суду тощо.
У підготовчому провадженні не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду, завданням цього провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду. На стадії підготовчого провадження виконується функція контролю за досудовим розслідуванням - у визначених законом межах перевіряється законність рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, відповідність вимогам КПК обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності - та організаційна (підготовча) функція до наступної стадії судового провадження - судового розгляду з метою створення належних умов для успішного виконання завдань кримінального судочинства.
Після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Підготовче судове засідання проводиться суддею одноособово, а у випадках, передбачених частинами 2, 3, 9 ст. 31 КПК, колегіально, відкрито, за участю сторін та інших учасників судового провадження. До цього переліку відноситься прокурор, обвинувачений, захисник, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник.
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
Спеціальна література
3. Гультай М.М. Виявлення і виправлення слідчих та судових помилок у кримінальному процесі України: стадії досудового розслідування, попереднього розгляду справи суддею, судового розгляду та апеляційного провадження: Монографія / М.М. Гультай. – Х. : Кроссроуд, 2008. – 231 с.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
5. Кримінальний процесуальний кодекс України: структурно-логічні схеми і таблиці, типов бланки та зразки процесуальних документів: науково-практичний посібник / [авт. кол.: Андреєв Р.Г., Блажівський Є.М., Гошовський М.І. та ін.]. – К.: Алерта, 2012. – 736 с.
6. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Особлива частина) [Текст] / [Хабло О.Ю., Степанов О.С., Климчук М.П. та ін.]. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 200 с.
7. Рожнова В.В., Азаров Ю.І., Заїка С.О. Кримінальний процес України у питаннях і відповідях: посібник / В.В. Рожнова, Ю.І. Азаров, С.О. Заїка. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 260 с.
ТЕМА 18. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД.
Лекція (2 година).
Судовий розгляд, як центральна стадія кримінального процесу та її структурні етапи (частини). Загальні положення судового розгляду (строки і загальний порядок судового розгляду; незмінність складу суду, головуючий у судовому засіданні; безперервність судового розгляду; безпосередність дослідження показань, речей і документів; учасники судового провадження; наслідки неприбуття учасників судового розгляду; право перебувати в залі судового засідання та обов’язки присутніх; заходи до порушників порядку судового засідання; порядок обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді; проведення експертизи, слідчих (розшукових) дій ;та застосування заходів забезпечення кримінального провадження в суді; об’єднання і виділення матеріалів кримінального провадження; зупинення судового провадження; проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження. Процедура судового розгляду.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (2 години).
Судовий розгляд, як центральна стадія кримінального процесу та її структурні етапи (частини).
Загальні положення судового розгляду, їх поняття, види та значення.
Межи судового розгляду.
Процедура судового розгляду.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.
1. Головуючий у судовому засіданні: поняття, повноваження.
2. Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження.
3. Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді.
4. Наслідки неприбуття учасників судового розгляду.
5. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження.
6. Відмова від підтримання державного обвинувачення. ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (2 години)
1. Заходи, які застосовуються до порушників порядку судового засідання.
2. Правове положення запасного судді.
3. Дій суду при встановленні в судовому засіданні неосудності обвинуваченого.
4. Об’єднання і виділення матеріалів кримінального провадження на стадії судового розгляду.
5. Оформить обвинувальний вирок суду.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ

Судовий розгляд – центральна стадія кримінального провадження, в якій суд першої інстанції за активною участі сторін розглядає і вирішує справу по суті, тобто остаточно з’ясовує всі обставини кримінального правопорушення, перевіряє та оцінює докази і на цій основі ухвалює вирок або постановляє ухвалу.
Загальні положення судового розгляду — це встановлені законом правила, які виражають особливості здійснення кримінального провадження в стадії судового розгляду та найбільш істотні вимоги до його порядку. До них належать: строки і загальний порядок судового розгляду; незмінність складу суду при розгляді справи; головуючий у судовому засіданні; безперервність судового розгляду; безпосередність дослідження показань, речей і документів; учасники судового провадження; наслідки неприбуття учасників судового розгляду; право перебувати в залі судового засідання та обов’язки присутніх; заходи до порушників порядку судового засідання; порядок обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді; проведення експертизи, слідчих (розшукових) дій та застосування заходів забезпечення кримінального провадження в суді; об’єднання і виділення матеріалів кримінального провадження; зупинення судового провадження; проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження.
Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Колегіально судом у складі трьох професійних суддів кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов’язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених КПК України. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
Судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. У разі необхідності окремі процесуальні дії можуть вчинятися поза межами приміщення суду.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – Х. : Одіссей, 2012. – 360 с.
3. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 7.07.2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №41-45. – Ст.529.
4. Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
5. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Голос України. – 1994. – 2 березня.
Спеціальна література
6. Корчева Т.В. Проблеми діяльності захисника в досудовому провадженні та в суді першої інстанції: Монографія / Т.В. Корчева. – Х.: Видавець ФОП Вапнярчук Н.М., 2007. – 200 с.
7. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства / В.Т. Маляренко . – К.: Істина, 2000. – 320 с.
8. Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу. Навчальний посібник / Л.М. Лобойко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 176 с.
9. Кримінальний процесуальний кодекс України: структурно-логічні схеми і таблиці, типов бланки та зразки процесуальних документів: науково-практичний посібник / [авт. кол.: Андреєв Р.Г., Блажівський Є.М., Гошовський М.І. та ін.]. – К.: Алерта, 2012. – 736 с.
10. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Особлива частина) [Текст] / [Хабло О.Ю., Степанов О.С., Климчук М.П. та ін.]. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 200 с.
Тема 19. Судові рішення. Лекція (не передбачена).
Поняття та види судових рішень. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення, як його властивості. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма. Зміст ухвали. Види та зміст вироків. Окрема думка судді. Порядок проголошення та роз’яснення судового рішення, виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні. Заходи піклування про неповнолітніх, непрацездатних і збереження майна обвинуваченого. Звільнення обвинуваченого з-під варти.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (не передбачене).
II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (2 години)
1. Поняття та види судових рішень. 2. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення, як його властивості.
3. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма. Зміст ухвали. 4. Види та зміст вироків. Окрема думка судді.
5. Порядок проголошення та роз’яснення судового рішення, виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні. 6. Заходи піклування про неповнолітніх, непрацездатних і збереження майна обвинуваченого.
7. Звільнення обвинуваченого з-під варти.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
Судові рішення — це правозастосовні акти суду, судді, слідчого судді або суду присяжних, які викладені у формі вироку або ухвали та в яких вирішено обвинувачення по суті або інші питання кримінального провадження.
Відповідно до ст. 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Судове рішення приймається у формі ухвали або вироку.
Вирок та ухвала повинні бути законними, обґрунтованими та вмотивованими. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вирок, ухвалений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог КПК України. Вирок мають право ухвалювати суди першої та апеляційної інстанцій безпосередньо після закінчення судового розгляду.
Вирок може бути виправдувальним або обвинувальним. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження,
Різновидом обвинувальних вироків є вироки на підставі угод про примирення або про визнання винуватості. А саме, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З набранням законної сили вироком законодавець пов'язує настання відповідних юридичних наслідків. Наприклад, за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, від імені держави застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ст. 50 КК).
Ухвали суду поділяються на два види: ухвали, які постановлені в нарадчій кімнаті, та ухвали, які постановлені без виходу до нарадчої кімнати.
Судове рішення ухвалюється простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду. Якщо рішення ухвалюється в нарадчій кімнаті, відповідні питання вирішуються за результатами наради суддів шляхом голосування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів. Головуючий голосує останнім. У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді.
Кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – Х. : Одіссей, 2012. – 360 с.
3. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 7.07.2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41-45. – Ст. 529.
Спеціальна література
4. Грошевий Ю.М. Правові властивості вироку – акту правосуддя [текст] / Ю.М. Грошевий. – Х. : Укр. юрид. акад., 1994. – 48 с.
5. Пожар В.Г. Прийняття кримінально-процесуальних рішень : навч.-метод. посіб. / В.Г. Пожар, І.В. Гловюк, М.М. Стоянов, В.К. Волошина. – Одеса: Феникс, 2011. – 184 с.
6. Толочко А.Н. Судебный приговор и его мотивировка : учебное пособие / А.Н. Толочко. – К.: УМК ВО, 1991. – 87 с.

ТЕМА 20. ОСОБЛИВІ ПОРЯДКИ ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Лекція (не передбачена).
Спрощене провадження щодо кримінальних проступків. Загальні положення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків. Розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні
Провадження в суді присяжних. Порядок провадження в суді присяжних. Виклик присяжних. Права і обов’язки присяжного. Відбір присяжних у суді. Порядок наради і голосування в суді присяжних.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (не передбачене).
II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (2 години)
1. Загальні положення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків.
2. Розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
3. Особливості провадження в суді присяжних.
4. Процесуальний порядок провадження в суді присяжних.
5. Виклик присяжних. Відбір присяжних у суді.
6. Права і обов’язки присяжного. Порядок наради і голосування в суді присяжних.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
Головною ціллю спрощеного провадження щодо кримінальних проступків у кримінальному процесі є економія матеріальних затрат держави, часових затрат суду та учасників кримінального провадження.
Зазначений вид провадження спрямований на підвищення оперативності розгляду кримінальних справ за рахунок скорочення терміну розгляду окремого обвинувального акта до п'яти днів. Така оперативність розгляду суттєво наближує учасників кримінального провадження до його завершальної стадії і, відповідно, скорочує терміни захисту порушених прав громадян та момент настання виховного впливу на суб'єкта кримінального проступку. Отже, спрощене провадження щодо кримінальних проступків є логічним елементом приведення національного законодавства до європейських стандартів.
Правом ініціювання застосування спрощеного провадження наділяються прокурор та слідчий.
Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, який надійшов з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.
Суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції, а кримінальне провадження судом присяжних здійснюється відповідно до загальних правил КПК України.
Після призначення судового розгляду судом присяжних головуючий дає секретарю судового засідання розпорядження про виклик присяжних у кількості семи осіб, які визначаються автоматизованою системою документообігу суду з числа осіб, які внесені до списку присяжних. Відбір присяжних здійснюється після відкриття судового засідання. Головуючий повідомляє присяжним, яке провадження підлягає розгляду, роз’яснює їм права та обов’язки, а також умови їх участі в судовому розгляді. Кожен із присяжних має право заявити про неможливість його участі в судовому розгляді, вказавши на причину цього, та заявити собі самовідвід.
Після закінчення відбору основних і запасних присяжних вони займають місця, відведені їм головуючим, та за його пропозицією складають присягу.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
Спеціальна література
3. Быков В.М. Причины вынесения присяжными заседателями необоснованных оправдательных вердиктов / В.М. Быков, Е.Н. Митрофанова // Росс. Юстиция. – 2010. - № 2. - С. 47-51.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. У 2-х т. Т. 1 / О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін. ; за заг. ред. В.Я. Тація , В.П. Пшонки, А.В. Портнова. – Х. : Право, 2012. – 664 с.
5. Русанова І.О. Суд присяжних в Україні: проблеми становлення та розвитку: монографія / І.О. Русанова. – Х.: ІНЖЕК, 2005. – 184 с.
6. Хавронюк М.І. Конституція України. Коментар основних положень щодо захисту прав і свобод людини та громадянина / М.І. Хавронюк. – К.: Літера, 2008. – 384 с.
7. Юрченко О.М. Проблеми нового Кримінального процесуального кодексу України щодо вирішення заяв і повідомлень громадян про кримінальні проступки / О.М. Юрченко // Юрид. наука. – 2012. - № 10. – С. 109-121.
ТЕМА 21. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Лекція (2 година).
Сутність і завдання провадження в суді апеляційної інстанції. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Суб’єкти права на апеляційне оскарження. Процесуальний порядок і строки апеляційного оскарження. Форма та зміст апеляційної скарги. Процесуальний порядок, строки та межі перегляду процесуальних рішень в суді апеляційної інстанції. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги (судові рішення суду апеляційної інстанції). Зміст ухвали суду апеляційної інстанції.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (2 година).
Поняття, завдання та основні риси провадження в суді апеляційної інстанції.
Суб’єкти, порядок і строки апеляційного оскарження.
Провадження в суді апеляційної інстанції. Рішення суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.
1. Види апеляційного провадження у світовій практиці.
2. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.
3. Відновлення строку на подачу апеляції.
4. Підстави для призначення та особливості нового розгляду в суді першої інстанції. 5. Оформить апеляційну скаргу.
ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (3 години).
1. Відмова від апеляційної скарги, її зміна і доповнення.
2. Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень.
3. Недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого в суді апеляційної інстанції.
4. Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції.
5. Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
Апеляційний суд розглядає справи за апеляційними скаргами на судові рішення судів першої інстанції. Предметом оскарження в апеляційному порядку можуть бути ухвалені місцевими судами вироки та постановлені ухвали, які не набрали законної сили.
Апеляційна скарга може бути подана на такі рішення, ухвалені (постановлені) місцевим судом: 1) обвинувальні і виправдувальні вироки, крім випадків, визначених КПК;2) ухвали про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК.
До інших ухвал, на які може бути подано апеляційну скаргу, належать ухвали:
- про закриття кримінального провадження (ст. 284 КПК);
- про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 288 КПК);
- про роз'яснення судового рішення або відмову в його роз'ясненні (ст. 380 КПК);
- про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні такого вироку (ст. 476 КПК);
- про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 516 КПК);
- про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку (ст. 539 КПК);
- стосовно виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК);
- за результатами розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України (ст. 610 КПК).
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення (постановлення) судових рішень, які вирішують справу по суті (вирок, ухвала про закриття справи, ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру), окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК (зокрема, таким випадком є можливість оскарження рішення суду за результатами підготовчого судового засідання про повернення прокурору обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (ст. 314 КПК)).
Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
В апеляційному порядку можуть бути також оскаржені ухвали слідчого судді. Зокрема, до таких належать ухвали слідчого судді: про відмову у наданні дозволу на затримання (ст. 309 КПК); про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні (ст. 309 КПК); про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні (ст. 309 КПК); про поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні (ст. 309 КПК); про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні (ст. 309 КПК); про застосування тимчасового арешту (ст. 583 КПК); про застосування екстрадиційного арешту (ст. 584 КПК); за результатами розгляду скарги на рішення про видачу особи (ст. 591 КПК) тощо.
Приводом до початку апеляційного провадження є апеляційна скарга, подана одним з учасників процесу. Перелік осіб, наділених правом подати апеляційну скаргу, є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає.
Апеляційна скарга, може бути подана:
1) на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення;
2) на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення;
3) на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити вирок або ухвалу без змін;
2) змінити вирок або ухвалу;
3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;
5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;
6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
3. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. − 456 с.
Спеціальна література
4. Богословська Л.О. Апеляційне провадження: історія виникнення в Україні / Л.О. Богословська // «Судова реформа в Україні»: Матеріали науково-практичної конференції. – Київ-Харків, 2002. – С. 206- 209.
5. Захаров Д.О. Рішення апеляційного суду та їх правові властивості /
Д.О. Захаров // «Судова реформа в Україні»: Матеріали науково-практичної конференції. – Київ-Харків, 2002. – С. 273-276.
6. Кримінальний процес: Підручник / Ю.М. Грошевой, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та інш.; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
7. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
8. Мірошніков І.Ю Судове слідство в апеляційній інстанції: Монографія / І. Ю. Мірошніков. –Х. : Право, 2007. – 192 с.

ТЕМА 22 . ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Лекція (1 година).
Сутність і завдання провадження в суді касаційної інстанції. Суб’єкти права на касаційне оскарження. Процесуальний порядок і строки касаційного оскарження. Вимоги до касаційної скарги. Процесуальний порядок, строки та межі розгляду справи в суді касаційної інстанції. Письмове касаційне провадження. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Недопустимість погіршення правового становища виправданого та засудженого. Судові рішення суду касаційної інстанції. Зміст ухвали суду касаційної інстанції.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (1 година).
Поняття, завдання та основні риси провадження в суді касаційної інстанції.
Суб’єкти, порядок і строки касаційного оскарження.
Провадження в суді касаційної інстанції. Рішення суду за результатами розгляду касаційної скарги.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.
1. Види касаційного провадження у світової практиці.
2. Особливості касаційного провадження та його відмінність від апеляційного провадження.
3. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції.
4. Новий розгляд справи після скасування судового рішення судом касаційної інстанції.5. Закриття кримінального провадження судом касаційної інстанції.ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (2 години)
1. Залишення касаційної скарги без руху або її повернення.2. Підготовка касаційного розгляду. 3. Відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження.4. Межі перегляду судом касаційної інстанції. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані з суду, який виконує судове рішення, окрім суду касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов’язаний прийняти таке рішення.
Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
4) змінити судове рішення.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
3. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. − 456 с.
Спеціальна література
4. Бєлкін М. Проблемні питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень / М. Бєлкін // Право України. – 2010. - № 5. – С. 154-160.
5. Бобечко Н.Р. Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у кримінальному судочинстві України : наук.-практ. Посіб. / Н.Р. Бобечко; за ред. В.Т. Нора. – К.: Прав. Єдність, 2010. – 142 с.
6. Кримінальний процес: Підручник / Ю.М. Грошевой, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та інш.; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
7. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
ТЕМА 23. ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ УКРАЇНИ.
Лекція (1 година).
Сутність і завдання провадження у Верховному Суді України. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України. Право на звернення про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Строк подання заяви про перегляд судового рішення. Перевірка заяви та допуск справи до провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Порядок розгляду справи Верховним Судом України. Повноваження Верховного Суду України. Рішення Верховного Суду України.

I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (1 година).
1. Сутність і завдання провадження у Верховному Суді України.
2. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України.
3. Право на звернення та строк подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
4. Порядок розгляду справи Верховним Судом України.
5. Повноваження Верховного Суду України. Рішення Верховного Суду України
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.
1. Провадження у Верховному Суді України, як виключне (екстраординарне) провадження з перегляду судових рішень.
2. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України.
3. Обов’язковість судових рішень Верховного Суду України.
ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (2 години)
1. Вимоги до заяви про перегляд судового рішення та порядок подання заяви про перегляд судового рішення.
2. Особи, які наділені правом на звернення про перегляд судових рішень Верховним Судом України та порядок подання заяви про перегляд судового рішення.
3. Здійснення процедури допуску Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи до провадження.
4. Рішення Верховного Суду України: ухвала про повне або часткове задоволення заяви; ухвала про відмову в задоволенні заяви. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
ВСУ є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Саме на нього покладено завдання забезпечити однакове застосування судом касаційної інстанції, яким є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закону України про кримінальну відповідальність і таким чином гарантувати єдність судової практики при застосуванні норм матеріального права.
Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є:
1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Провадження у ВСУ здійснюється у справах, рішення яких набрали законної сили після їх перегляду в касаційному порядку. Приводом до початку такого провадження є заява одного з учасників судового процесу про перегляд судового рішення з вищезазначених підстави. Коло осіб, які можуть звернутися з такими заявами, визначено у ст. 425 КПК України.
Заява про перегляд судового рішення подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду постановляється одна з таких ухвал:
1) про повне або часткове задоволення заяви;
2) про відмову в задоволенні заяви.
Така ухвала приймається більшістю голосів від складу суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, якщо підставою його перегляду було неоднакове застосування закону про кримінальну відповідальність судом касаційної інстанції, та більшістю голосів складу суддів ВСУ у разі розгляду заяви з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
3. Перегляд судових рішень Верховним Судом України на підставі рішення Європейського суду з прав людини: Постанова Верховного Суду України від 6 червня 2011 р. // Право України. – 2011. - № 10. – С. 377-382.
4. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. − 456 с.
Спеціальна література
5. Колтунова О. Переваги і недоліки системи перегляду судових рішень в Україні / О. Колтунова // Юрид. вісн. України. – 2005. – 10-16 грудня. – (№49). – С. 15.
6. Кримінальний процес: Підручник / Ю.М. Грошевой, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та інш.; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
7. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
8. Ткачук О.С. Перегляд судових рішень Верховним Судом України: проблемні питання правозастосування / О.С. Ткачук, Д.Д. Луспеник // Право України. – 2011. - № 10. – С. 107-117.
9. Ярема А.Г. Неоднакове застосування закону судами як підстава звернення до Верховного Суду України / А.Г. Ярема, А.В. Лужанський // Вісн. Верховного суду України. – 2012. - № 12 (148). – С. 37.
ТЕМА 24. ПРОВАДЖЕННЯ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ.
Лекція (1 година).
Загальні положення перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами. Суб’єкти права подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Строк звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (1 година).
1. Загальні положення перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
2. Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами.
3. Порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
4. Судові рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.
Провадження за нововиявленими обставинами, як спосіб забезпечення законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень.
Відмінність провадження за нововиявленими обставинами від проваджень у судах апеляційної та касаційної інстанції.
Коло осіб, які наділені правом подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (2 години)
1. Суди, які здійснюють перегляд судових рішень за ново виявленими обставинами.
2. Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
3. Порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. 4. Відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами. 5. Відмова від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та її наслідки.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються:1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;
5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
За нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті судові рішення (вироки, постанови, ухвали) всіх судів , які набрали законної сили.
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у разі вчинення суддею злочину, внаслідок якого ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення, подається до суду тієї інстанції, суддею якого він був.
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом двох місяців з дня її надходження згідно з правилами, передбаченими КПК України для кримінального провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
Учасники судового провадження повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.
Суд своєю ухвалою має право зупинити виконання судового рішення, яке перелядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду.
Суд має право не досліджувати докази щодо обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
3. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. − 456 с.
Спеціальна література
4. Маляренко В.Т. Про перегляд судових рішень у кримінальних справах у порядку виключного провадження / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - № 5 (37). – С. 17-23.
5. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика: Монографія / В.Т. Маляренко. − К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 544 с.
6. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства / В.Т. Маляренко . – К., 2000. – 320 с.
7. Омельяненко Г. Поняття, суть і форми перегляду вироків, постанов і ухвал суду в кримінальних справах / Г. Омельяненко // Право України. -– 2003. – № 10. - С. 90 – 96.
8. Кримінальний процес: Підручник / Ю.М. Грошевой, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та інш.; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
9. Фінько В.Д. Виключне провадження в кримінальних справах за новим законодавством / В.Д. Фінько // Судова реформа в Україні. Матеріали науково-практичної конференції. – Київ-Харків, 2002. – С. 214-217.
ТЕМА 25. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ.
Лекція (не передбачена).
Поняття, значення та завдання стадії виконання судових рішень. Набрання судовим рішенням законної сили. Наслідки набрання законної сили судових рішень. Порядок та строки звернення судового рішення до виконання. Відстрочка виконання вироку. Процесуальний порядок розгляду та вирішення питань, які виникають під час виконання вироку.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (1 година).
1. Поняття, значення та завдання стадії виконання судових рішень.
2. Порядок набрання законної сили судовим рішенням.
3. Порядок та строки звернення судового рішення до виконання.
4. Процесуальний порядок розгляду та вирішення питань, які виникають під час виконання вироку.
Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.

1. Суть стадії виконання судових рішень.
2. Відстрочка виконання вироку.
3. Органи, які виконують судові рішення і забезпечують виконання кримінальних покарань.
4. Нагляд за дотриманням законів під час виконання судових рішень.
ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (2 години)
1. Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків. 2. Питання, які вирішуються судом після виконання вироку.
3. Зарахування у строк відбування покарання часу перебування засудженого в лікувальній установи.4. Наслідки набрання законної сили судових рішень.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
Вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.
Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Судове рішення, що набрало законної сили, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України.
Виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено у разі: 1) тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання; 2) вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за злочин, що не є особливо тяжким; 3) якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім’ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім’ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
3. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. − 456 с.
Спеціальна література
4. Баранов А. Обеспечение законности и справедливости судебных решений / А. Баранов // Угол. право. – 2003. - № 1. – С. 8 – 10.
5. Корниенко В. Право осужденного на защиту при рассмотрении судом вопросов, связанных с исполнением приговоров / В. Корниенко // Угол. право. – 2006. - № 3. – С. 69-73.
6. Кримінальний процесуальний кодекс України: структурно-логічні схеми і таблиці, типов бланки та зразки процесуальних документів: науково-практичний посібник / [авт. кол.: Андреєв Р.Г., Блажівський Є.М., Гошовський М.І. та ін.]. – К.: Алерта, 2012. – 736 с.
7. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Особлива частина) [Текст] / [Хабло О.Ю., Степанов О.С., Климчук М.П. та ін.]. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 200 с.
8. Молдован А.В. Кримінальний процес України: Навч. посібник / А.В. Молдован, С.М. Мельник. – К.: Центр учбової літератури, 2013.- 368 с.
9. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Підручник / В.В. Назаров, Г.М. Омельяненко. – К.: Юридична думка, 2008. – 548 с.

Перевірка змістового модуля 4: «Судові стадії кримінального провадження. Виконання судових рішень» (Теми 17- 25) у формі тестування
Змістовий модуль 5. Інші інститути кримінального
процесуального права (Теми 26, 27, 28)

ТЕМА 26. ОСОБЛИВІ ПОРЯДКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.
Лекція (2 години).
Особливості кримінального провадження на підставі угод. Угода в кримінальному провадженні та її різновиди. Зміст угоди про примирення. Зміст угоди про визнання винуватості. Процесуальний порядок досудового розслідування та судового провадження на підставі угоди. Вирок на підставі угоди. Поняття та особливості кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб. Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження. Повідомлення про підозру. Особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і обрання запобіжного заходу. Загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх. Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх. Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх. Особливості досудового розслідування в кримінальному провадженні щодо неповнолітніх. Особливості судового розгляду щодо неповнолітніх. Застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру.
Підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Порядок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру та щодо обмежено осудних осіб.Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю. Охорона державної таємниці під час кримінального провадження. Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю.Особливості кримінального провадження та процесуальних дій під час кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (4 години)

Заняття 1
1. Особливості кримінального провадження на підставі угод.
2. Угода в кримінальному провадженні та її різновиди. Зміст угоди про примирення. Зміст угоди про визнання винуватості.
3. Процесуальний порядок досудового розслідування та судового провадження на підставі угоди.
4. Поняття та особливості кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
5. Початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
6. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.
7. Особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і обрання запобіжного заходу у кримінальному провадження щодо окремої категорії осіб.
Заняття 2
1. Загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх.
2. Особливості досудового розслідування в кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.
3. Особливості судового розгляду щодо неповнолітніх.
4. Застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру.
5. Особливості кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
6. Особливості кримінального провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.

Теми рефератів для розгляду на практичному занятті.
1. Сутність та значення кримінального провадження на підставі угод.
2. Наслідки невиконання угоди.
3. Особливості кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
4. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
5. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх.
6. Застосування до неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу. 7. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.
8. Обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру.9. Охорона державної таємниці під час кримінального провадження.
ІІ. ЗАДАЧІ
Ш. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (6 годин)
1. Ініціювання та укладення угоди. 2. Обставини, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості.
3. Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого.4. З’ясування умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого.
5. Участь у судовому розгляді представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей.6. Права особи, яка бере участь у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру. 7. Місце проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
- У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:
1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим - це угода, в якій названі сторони узгоджують умови відповідальності підозрюваного або обвинуваченого за умови вчинення ним дій, спрямованих на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості - це угода, в якій названі сторони узгоджують умови відповідальності підозрюваного або обвинуваченого залежно від його дій після початку кримінального провадження або після вручення письмового повідомлення про підозру щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення.
- Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб, передбачене в главі 37 КПК України. До осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження відносять: 1) народного депутата України; 2) судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя; 3) кандидата у Президенти України; 4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 5) Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати; 6) депутата місцевої ради; 7) адвоката; 8) Генерального прокурора України, його заступника.
Застосування особливого порядку кримінального провадження означає, що стосовно осіб, вказаних у переліку, кримінальне провадження загалом здійснюється за загальними правилами, встановленими КПК, із врахуванням низки особливостей (особливих процедур). Ними є: особливий порядок повідомлення про підозру; затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (щодо судді, народного депутата України), обшуку, огляду особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи (щодо народного депутата України). Встановлення в законі особливого порядку кримінального провадження щодо вказаних осіб спричинене прагненням законодавця забезпечити цим особам найбільш сприятливі умови для здійснення ними власних повноважень та захистити їх від можливого незаконного впливу.
- Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, провадиться за наявності достатніх підстав вважати, що:
1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності
2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусового заходу медичного характеру.
Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності.
До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми і яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз'яснення йому вимог статті 28 Закону України «Про державну таємницю» та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.
Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.
Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.
Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується під час здійснення провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до українського порту.
Службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій, є: 1) керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України - у разі вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном; 2) капітан судна України - у разі вчинення кримінального правопорушення на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України, капітан судна України зобов'язаний призначити іншу службову особу, уповноважену на вчинення процесуальних дій, якщо він є потерпілим внаслідок вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Службові особи, які здійснювали процесуальні дії, залучаються як свідки до кримінального провадження після його продовження на території України. Вони зобов'язуються надавати пояснення слідчому, прокурору щодо проведених процесуальних дій.
Джерела, рекомендовані до заняття:

Нормативні акти
1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
3. Лист ВССУ № 223-1679/0/4-12 від 15.11.2012 (із доповненнями від 05.04.2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v1679740-12. – Назва з екрану.
4. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=43306. - Назва з екрану.
5. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. // Вісник прокуратури України. – 1999. – №1. – С. 103-126.
6. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
7. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
8. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №41-45. – Ст. 529.
Спеціальна література
9. Верещак В.М. Судовий компроміс у кримінальному судочинстві / В.М. Верещак // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. - № 1 (17). – С. 41-44.
10. Перепелиця С.І. Правова природа кримінального провадження у формі приватного обвинувачення та її регламентація за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / С.І. Перепелиця // Право і безпека. – 2012. - № 4. – С. 180-185.
11. Задорожний О.В. Депутатська недоторканність: (Сучасна парламентська та судова практика: правовий аналіз) / О.В. Задорожний, М.М. Добкін, А.О. Селиванов; за заг. ред. О.В. Задорожного. – К.: Логос, 2004. – 288 с.
12. Омельяненко Г.М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми. Навчальний посібник / Г.М. Омельяненко. – К.: Атака, 2002. – 128 с.
13. Галаган А.И. Особенности расследования органами внутренних дел общественно опасных деяний лиц, признаваемых невменяемыми / А.И. Галаган. - К.: Наука, 1986. – 176 с.
14. Смолькова И.В. Гласность и тайна в уголовном процессе / И.В. Смолькова // Законность. – 1998. - № 7. – С. 39-42.
15. Федорова А.В. Государственная тайна в уголовном процессе / А.В. Федорова // Правоведение. – 2000. - № 4. – С. 100-108.
ТЕМА 27. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.Лекція (2 години)

Загальні положення міжнародного співробітництва. Форми міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Центральні органи України, що забезпечують міжнародне співробітництво у кримінальному провадженні. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій. Порядок виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території України. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція). Кримінальне провадження у порядку перейняття. I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (не передбачене).

ІІ. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (4 години)
1. Законспектуйте положення щодо нормативно-правових актів, що регулюють міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.
2. Надання та отримання міжнародної правової допомоги чи іншого міжнародного співробітництва без договору.
3. Результати розгляд запиту іноземного компетентного органу про міжнародну правову допомогу.
4. Відкладення надання міжнародної правової допомоги.
5. Створення і діяльність спільних слідчих груп.
6. Поняття тимчасової видачі.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ
Відповідно до ст. 542 КПК України міжнародне співробітництво – це діяльність уповноважених органів під час кримінального провадження, що полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків.
Важливою формою міжнародної взаємодії між державами по боротьбі зі злочинністю є співробітництво в сфері судочинства по кримінальним правопорушенням різних видів. Така форма співпраці має назву міжнародної правової допомоги.
Міжнародна правова допомога є офіційною діяльністю державних органів, яка здійснюється на підставі міжнародних договорів. Договори про правову допомогу забезпечують найбільш повне здійснення національної юрисдикції й уникнення конфлікту юрисдикцій – саме з цією метою держави їх укладають. З появою міжнародних судових органів міжнародні договори можуть передбачати можливість надання правової допомоги для здійснення міжнародної кримінальної юрисдикції.
Організацію по наданню міжнародної допомоги здійснюють компетентні органи суверенних держав. До уповноважених (центральних) органів в Україні відповідно до ст. 545 КПК України відносяться: Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.
Правову основу міжнародної співпраці в сфері судочинства по кримінальним правопорушенням складають Конституція України, загальновизнані засади та норми міжнародного права та міжнародні договори України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Закони України «Про прокуратуру», «Про міжнародні договори України», щодо ратифікації міжнародних договорів України про правову допомогу по кримінальним правопорушенням, що встановлюють загальні та спеціальні правила, з урахуванням яких повинна реалізовуватися міжнародна взаємодія по кримінальним правопорушенням різноманітних видів.
Базовими міжнародними правовими актами є: Устав ООН, Загальна декларація прав людини, що була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН (1948 р.), Європейська конвенція про захист прав і основних свобод 1950 р., Віденська конвенція 1969 р. про право міжнародних договорів, що вступила в дію в1980 р., типові договори про взаємодопомогу в галузі кримінального правосуддя, про перейняття кримінального провадження та видачу, що були прийняті Генеральною Асамблеєю ООН (1990р.), Конвенція ООН 2000р. проти транснаціональної злочинності, а також інші міжнародні акти ООН та інших міжнародних організацій.
Договори про правову допомогу в основному регулюють такі питання, як екстрадиція, виконання іноземного судового рішення, виконання окремого процесуального доручення, а також питання колізійного права. Інколи це можуть бути інші питання, наприклад обмін інформацією відповідно до Європейська Конвенція про інформацію відносно іноземного законодавства 1968 р.
Перелік напрямів правової допомоги, які включено до конкретного договору, залежить від домовленості між державами: це може бути екстрадиція, причому окремої групи осіб, правова допомога у кримінальних справах. Питання правової допомоги можуть бути включені до міжнародних договорів про уніфікацію кримінального законодавства. Прохання про надання правової допомоги може бути відхилено, якщо надання такої допомоги може зашкодити суверенітету чи безпеці або суперечить законодавству держави, що робить запит.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти
1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
3. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1964. - № 8. – Ст. 97.
4. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. та Додатковий протокол 1978 р. до Конвенції // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 23. – Ст. 130.
5. Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р., Додатковий протокол 1975 р. та Другий додатковий протокол 1978 р. до Конвенції // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 23. – Ст. 129.
6. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 31. – Ст. 250.
7. Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 31. – Ст. 248.
Спеціальна література
8. Письменний Д.П. Розслідування злочинів слідчою та слідчо-оперативною групою: правові та організаційні засади: Монографія / Д.П. Письменний, В.М. Федченко. – Дніпропетровськ, 2006. – 204 с.
9. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика: Монографія / В.Т. Маляренко. − К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 544 с.
10. Грошевий Ю. Допит у рамках міжнародного співробітництва: окремі аспекти / Ю. Грошевий, І. Тітко // Вісн. Нац. акад. прокуратури України. – 2010. - № 4. – С. 11-15.
11. Фаринник В. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження / В. Фаринник // Юрид. вісн. України. – 2012. - № 34. – С. 4.
12. Шевчук І. Екстрадиція та порушення прав людини / І. Шевчук // Юрид. журнал. – 2011. - № 1. – С. 102-105.
ТЕМА 28. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ІНСТИТУТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ.
Лекція (не передбачена)
Загальна характеристика кримінального процесу європейських континентальних країн романо-германської правової системи (Франція, Німеччина, Італія та ін.): законодавче регулювання; система доказів, досудове розслідування справ; віддання обвинуваченого до суду, розгляд справ у судах першої інстанції; перегляд судових рішень.
Загальна характеристика кримінального процесу країн загального права (або англосаксонської системи права) (Англія, Сполучені Штати Америки та ін.): доказове право, порушення кримінального переслідування і розслідування злочинів, розгляд справ у судах присяжних і в сумарному порядку, апеляційне провадження.
I. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ
Практичне заняття (не передбачене)

ІІ. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (4 години).
1. Загальна характеристика кримінального процесу європейських континентальних країн романо-германської правової системи (Франція, Німеччина, Італія та ін.).
2. Досудове розслідування кримінальних справ в країнах романо-германської правової системи (Франція, Німеччина, Італія та ін.).
3. Судовий розгляд в країнах романо-германської правової системи (Франція, Німеччина, Італія та ін.).
4. Форми перегляду судових рішень в країнах романо-германської правової системи (Франція, Німеччина, Італія та ін.).
5. Загальна характеристика кримінального процесу країн загального права (або англосаксонської системи права) (Англія, Сполучені Штати Америки та ін.).
6. Досудове розслідування кримінальних справ в країнах загального права (Англія, Сполучені Штати Америки та ін.)
7. Судовий розгляд в країнах загального права (Англія, Сполучені Штати Америки та ін.).
8. Форми перегляду судових рішень в країнах загального права (Англія, Сполучені Штати Америки та ін.).
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ

Традиційно кримінальний процес західних держав розглядається на прикладі Англії, США, Німеччині та Франції, чиї правові системи належать до найбільш досліджуваних в юридичній науці; причина тому - їх загальносвітова історична значимість і величезний вплив, який вони справили на інші країни. У юридичній літературі (заходу, ближнього зарубіжжя і України) накопичено значний матеріал, що стосується в тій чи іншій мірі порівняння судочинства названих країн (а також країн, близьких до них за типом). Так само такий вибір пояснюється тим, що ці країни досить повно представляють дві основні правові системи сучасності - романо-германську правову систему (Німеччина, Франція і Україна) і систему загального права - (Англія і США).
Романо-германська правова сім'я (континентальна система) характеризується переважаючим значенням правових норм, які, як правило, закріплені в кодифікованих нормативних актах. До складу даної сім'ї входять більшість країн континентальної Європи, а також країн Південної і Центральної Америки, франкомовної Африки, Близького Сходу, Індонезії, Туреччині, і, з точки зору формального законодавства - Японія, Сінгапур, Таїланд та ін.
Сім'я загального права (острівна або англосаксонська система) на перший план висуває юридичну практику. Її представники - Англія, США, більшість країн британської Співдружності Націй, Австралія, Нова Зеландія та ін.
Джерела, рекомендовані до заняття:
Нормативні акти

1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
3. Уголовно-процессуальный кодекс ФРГ: с изм. и доп. на 1 января 1993 г. Перевод с немецкого и предисловие Б.А. Филимонова. - М.: Манускрипт, 1994. - 204 с.
4. Уголовно-процессуальный кодекс Франции 1958 года: с изменениями и дополнениями на 1 января 1966 года / Под ред. В. И. Каминской; Пер. с фр. С. В. Боботова. - М.: Прогресс, 1967. - 323 с.
5. Федеральные Правила о доказательствах для судов и магистратов США 1995г. (с поправками по состоянию на 9 июля 1995 г) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.juristlib.ru/book_10257.html. – Назва з екрану.
Спеціальна література

6. Апарова Т.В. Суды и судебный процесс Великобритании. Англия, Уэльс, Шотландия / Т.В. Апарова. – М.: Триада, Лтд., 1996. – 157 с.
7. Бернам У. Правовая система США. – Вып. 3-й / У. Бернам. – М.: Новая Юстиция, 2006. – 1216 с.
8.​ Бойльке В. Уголовно-процессуальное право ФРГ: Учебник. – 6-е изд., с доп. и изм. / В. Бойльке; пер. с нем. Я.М. Плошкиной; под ред. Л.В. Майоровой. – Красноярск: РУМЦ ЮО, 2004. – 352 с.
9. Гуценко К.Ф. Уголовный процесс западных государств / К.Ф. Гуценко, Л.В. Головко, Б.А. Филимонов / под ред. К.Ф. Гуценко. – М.: Зерцало, 2002. – 480 с.
10.​ Решетникова И.В. Доказательственное право Англии и США / И.В. Решетникова. – М.: Городец, 1999. – 284 с.
11.​ Стойко Н.Г. Уголовный процесс западных государств и России: сравнительное теоретико-правовое исследование англо-американской и романо-германской правовых систем. – СПб.: Издательский Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Издательство Юридического Факультета С.-Петерб. гос. ун-та, 2006. – 264 с.
12. Михеенко М.М., Шибико В.П. Уголовно-процессуальное право Великобритании, США и Франции. – К., 1981. – 234 с.
13. Молдован В.В., Молдован А.В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навчальн. посібн. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 400 с.
Перевірка змістового модуля 5: «Інші інститути кримінального процесуального права» (Теми 26, 27, 28) у формі тестування.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО МОДУЛЮ IV
Cудовий розгляд, як центральна стадія кримінального процесу.
Межі судового розгляду. Зміна обвинувачення у суді.
Перенесення, зупинення та закінчення справи судом.
Проведення судових дій під час судового розгляду.
Порядок виступу сторін в судовому розгляді кримінальної справи.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді.
Наслідки неприбуття учасників судового розгляду.
Судові рішення: види, властивості, зміст.
Поняття та види вироків.
Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку.
Особливості провадження в суді присяжних.
Відбір присяжних у суді.
Провадження в суді апеляційної інстанції, як стадія кримінального процесу.
Порядок і строки апеляційного оскарження. Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень.
Рішення, які приймаються судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Провадження в суді касаційної інстанції, як стадія кримінального процесу.
Порядок та строки касаційного оскарження. Право на касаційне оскарження.
Порядок та строки розгляду справи у касаційній інстанції.
Рішення, які приймаються судом касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Поняття та значення перегляду судових рішень Верховним Судом України.
Строк та порядок подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Набрання вироком законної сили та порядок звернення його до виконання.
Значення та види угод в кримінальному провадженні.
Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх.
Провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру.
Особливості кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Засади та форми міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб.
Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція).
3.2 ЗАСОБИ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС УКРАЇНИ»
Поняття, суть та значення кримінального процесу.
Історичні типи (форми) кримінального процесу.
Сучасна форма кримінального процесу України.
Поняття стадій кримінального процесу та їх система.
Поняття та види процесуальних функцій.
Поняття кримінально-процесуальних відносин та їх особливості.
Процесуальна форма, як гарантія додержання законності.
Дія кримінально-процесуального закону у просторі, у часі та по колу осіб.
Кримінально-процесуальна норма: поняття, види і елементи. Особливості кримінально-процесуальних санкцій.
Поняття кримінально-процесуального права. Співвідношення кримінального процесуального права з іншими галузями права та суміжними науками.
Поняття, значення і система принципів кримінального процесу.
Характеристика конституційних принципів кримінального процесу.
Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.
Зміст принципу публічності у кримінальному процесі.
Поняття та класифікація учасників кримінального процесу.
Роль слідчого судді на стадії досудового розслідування.
Здійснення правосуддя судом. Склад суду.
Права та обов’язки присяжних.
Сторона обвинувачення у кримінальному провадженні.
Сторона захисту у кримінальному провадженні.
Повноваження прокурора у кримінальному процесі.
Представництво у кримінальному процесі: поняття, види.
Інші учасники процесу згідно КПК України.
Правове положення потерпілого.
Набуття статусу підозрюваного.
Процесуальне положення захисника. Обов’язкова участь захисника у кримінальному провадженні.
Права, обов’язки та відповідальність свідка.
Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Відводи, самовідводи.
Поняття та зміст теорії доказів у кримінальному процесі.
Поняття, властивості і класифікація доказів.
Мета, предмет та межі доказування.
Поняття та елементи процесу доказування.
Загальна характеристика процесуальних джерел доказів.
Речові докази і документи, як процесуальні джерела доказів.
Показання, як процесуальні джерела доказів.
Висновок експерта, як процесуальне джерело доказів.
Форми фіксування кримінального провадження.
Поняття та обчислення процесуальних строків.
Поняття та види процесуальних витрат.
Відшкодування (компенсація) шкоди у межах кримінального провадження.
Поняття та види заходів забезпечення кримінального провадження.
Накладення грошового стягнення, як захід забезпечення кримінального провадження.
Характеристика тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом і відсторонення від посади.
Арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження.
Затримання особи: поняття, підстави та мета.
Мета і підстави застосування запобіжних заходів.
Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Підстави застосування та строки тримання під вартою.
Підстави обрання запобіжних заходів щодо неповнолітніх.
Домашній арешт – новий запобіжний захід у КПК України.
Особиста порука, як вид запобіжного заходу.
Використання електронних засобів контролю при застосуванні запобіжних заходів.
Порядок зміни та припинення запобіжних заходів.
Поняття та задачі стадії досудового розслідування.
Досудове слідство, як форма досудового розслідування. Органи досудового розслідування та строки такого розслідування.
Загальні положення досудового розслідування.
Початок досудового розслідування.
Поняття та види підслідності.
Обєднання та виділення матеріалів досудового розслідування.
Процесуальна самостійність та повноваження слідчого в кримінальному провадженні. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора.
Повноваження керівника органу досудового розслідування.
Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами.
Поняття, підстави та види слідчих (розшукових) дій.
Загальна характеристика слідчих (розшукових) дій за участю понятих.
Допит, як вид слідчої (розшукової) дії. Особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи.
Пред’явлення для впізнання: поняття, різновиди.
Проведення окремих слідчих (розшукових) дій в режимі відеоконференції під час досудового розслідування.
Мета, підстави та процесуальний порядок проведення обшуку.
Поняття огляду та різновиди огляду.
Освідування: поняття, підстави проведення.
Підстави проведення експертизи. Оформлення висновку експерта.
Негласні слідчі (розшукові) дії: поняття, види. Фіксування ходу та результатів негласних слідчих (розшукових) дій.
Поняття та різновиди втручання у приватне спілкування.
Інші види негласних слідчих (розшукових) дії згідно КПК України.
Повідомлення про підозру, як нова процесуальна дія у КПК України.
Підстави і процесуальний порядок зупинення досудового розслідування та його відновлення.
Форми закінчення досудового розслідування.
Підстави закриття кримінального провадження.
Обвинувальний акт, його реквізити та значення. Додатки до обвинувального акту.
Особливості досудового розслідування кримінальних проступків.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування.
Поняття та види підсудності. Значення правил підсудності.
Автоматизована система документообігу суду: поняття, значення.
Стадія підготовчого провадження: поняття, значення, рішення стадії.
Судовий розгляд, як центральна стадія кримінального процесу. Загальні положення судового розгляду.
Учасники судового розгляду, їх права, обов’язки та наслідки неявки до суду.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу у суді.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження.
Межі судового розгляду. Зміна обвинувачення у суді.
Перенесення, зупинення та закінчення справи судом.
Проведення судових дій під час судового розгляду.
Судові дебати та останнє слово обвинуваченого.
Судові рішення: види, властивості, зміст.
Поняття та види вироків.
Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку.
Особливості провадження в суді присяжних.
Відбір присяжних у суді.
Провадження в суді апеляційної інстанції, як стадія кримінального процесу.
Порядок і строки апеляційного оскарження. Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень.
Рішення, які приймаються судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Провадження в суді касаційної інстанції, як стадія кримінального процесу.
Порядок та строки касаційного оскарження. Право на касаційне оскарження.
Порядок та строки розгляду справи у касаційній інстанції.
Рішення, які приймаються судом касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Поняття та значення перегляду судових рішень Верховним Судом України.
Строк та порядок подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Набрання вироком законної сили та порядок звернення його до виконання.
Значення та види угод в кримінальному провадженні.
Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх.
Провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру.
Особливості кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Засади та форми міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб.
Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція).
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ
«КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС УКРАЇНИ»
Нормативні акти
Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України вiд 23.07.96 р., № 30, ст.141.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С.18-24.
Міжнародний пакт про громадянські i політичні права від 16 грудня 1966 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С. 36-62.
Європейська конвенція з прав людини (Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року) // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 12-17.
Кримінальний кодекс України: Чинне зак-во зі змінами та допов. на 18 січня 2011 року / Україна. Закони. – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 174 с.
Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. − 456 с.
Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02 червня 2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.
Про амністію: Закон України від 12.12.2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 15. – Ст. 189
Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України: Закон України від 7 березня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 32. – Ст. 225.
Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=43306
Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Голос України. – 1994. – 2 березня.
Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Голос України. – 1994. – 2 березня.
Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. № 47. – Ст. 256.
Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 134.
Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.
Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Голос України. – 1993. – 6 серпня.
Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. Ст. 360.
Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. // Вісник прокуратури України. – 1999. – №1. – С. 103-126.
Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.
Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року //Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №41-45. – Ст. 529.
Про концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. // Голос України. – 1992. – 12 серпня.
Концепція реформування кримінальної юстиції України: Затв. Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 27. – Ст. 838.
Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 04 жовтня 2003 р. № 1155.
Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються: Наказ МВС України від 14 квітня 2004 р. №400.
Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України у виявленні, документуванні та розслідуванні злочинів у сфері економіки: Наказ МВС України від 8 вересня 2005 р. № 760.
Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України в розкритті і розслідуванні вчинених злочинів: Наказ МВС України від 8 вересня 2005 р. № 777.
Про організацію діяльності органів досудового слідства МВС України: Наказ МВС України від 31 березня 2008 р. № 160.
Про затвердження положення про основи організації розкриття злочинів органами внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 24 вересня 2010 р. № 456.
Про проведення експерименту щодо апробації вертикальної системи підпорядкування слідчих підрозділів ОВС України: Наказ МВС України від 15 червня 2011 р. № 336.
Про затвердження Інструкції про єдиний облік злочинів: наказ Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, Міністерства оборони України, Державної митної служби країни, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державної судової адміністрації України від 25 травня 2010 №21/135/281/240/499/354/367/159/69.
Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції): затверджена наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, СБ України, Верховним судом України, Державною судовою адміністрацією України 27серпня 2010 р. № 51/401/649/471/23/125.
Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затв. Указом Президента України від 10 червня 1993 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
Порядок отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1169 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 06.04.2011 р. №383/2011 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua.Про затвердження Порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 р. № 821 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство: Наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р. №4 гн. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua.
Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.Спеціальна література
Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 книгах / За заг. ред. С.Я. Фурси. − К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. − Кн. 1. – 315 с.
Басиста І.В. Прийняття і виконання рішень слідчого на стадії досудового розслідування: Монографія / І.В. Басиста. – Івано-Франківськ: Тіповіт, 2011. – 500 с.
Бахин В.П. Материалы к изучению практики борьбы с преступностью / В.П. Бахин, Н.С. Карпов. – К., 2007. – 489 с.
Баулін О.В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії / О.В. Баулін, Н.С. Карпов. – К.: НАВСУ, “Охорона праці”, 2001. – 232 с.
Березняк В.С. Екстрадиція як інститут кримінально-процесуального права України: Монографія / В.С. Березняк, В.М. Тертишник. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; «Ліра ЛТД», 2010. – 188 с.
Верхогляд-Герасименко О.В. Забезпечення майнових прав особи при застосуванні заходів кримінально-процесуального примусу: Монографія / О.В. Верхогляд-Герасименко. – Харків.: Вид-во «Юрайт», 2012. – 216 с.
Гаюр І.Й. Накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого: Автореф.дис. ... канд.юрид. наук (12.00.09)/ НАВС. – Київ, 2011. – 20 с.
Грошевий Ю.М. Докази і доказування у кримінальному процесі / Ю.М. Грошевий, С. М. Стахівський. − К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2006. – 272 с.
Грошевий Ю.М. Деякі проблеми кримінально-процесуальної теорії / Ю.М. Грошевий // Вісник Академії правових наук України. - Х.: Право, 2004. - №3(38) – С. 34-39.
Кримінальний процес України. Підручник. За редакцією професора Ю.М. Грошевого та доцента В.М. Хотенця. – Х. : Право 2000. - 480 с.
Гультай М.М. Виявлення і виправлення слідчих та судових помилок у кримінальному процесі України: стадії досудового розслідування, попереднього розгляду справи суддею, судового розгляду та апеляційного провадження: Монографія / М.М. Гультай. – Х. : Кроссроуд, 2008. – 231 с.
Джига М.В., Баулін О.В., Лук`янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні / М.В. Джига, О.В. Баулін, С.І. Лук`янець, С.М. Стахівський. – К., 1999. – 156 с.
Дізнання в органах внутрішніх справ. Навч.-метод. посібник / Ю.І. Азаров, О.В. Бугаков, Н.І. Щегель. – К.: КНУВС, 2007.
Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального права України: Монографія / О. М. Дроздов – Х.: Видавець ФОП Вапнярчук Н.М., 2008. – 208 с.
Запотоцький А.П. Документи як процесуальні джерела доказів у кримінальному судочинстві: Монографія / А.П. Запотоцький, Д.О. Савицький. – К.: БМК, 2011. – 220 с.
Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: наук.-практ. Коментар / Я.П. Зейкан. – 4-те вид. – К.: КНТ, 2009. – 600 с.
Зеленський С.М. Провадження у справах дітей, які не досягли віку кримінальної відповідальності: Навчальний посібник / С.М. Зеленський, С.П. Назаренко, Д.П. Письменний. – К.: КНТ, 2012. – 160 с.
Зеленецкий  В.С. Технология восстановления (реконструкции) утраченных уголовных дел / В.С. Зеленецкий, В.Ю. Кузьминова. – Харьков: Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2002. – 236 с.
Зразки основних кримінально-процесуальних документів досудового провадження: Практ. посібник / В.В. Рожнова, Ю.І. Азаров, В.Г. Фатхутдінов; За заг. ред. В.Г. Фатхутдінова. – 2-ге вид., допов. та перероб. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 188 с.
Зразки кримінально-процесуальних документів: досудове провадження / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х.: Вапнярчук, 2010. – 568 с.
Зразки процесуальних документів по кримінальних справах: Навчальний посібник / Кол. авторів: С.О. Бандурка, Р.В. Єдин, С.О. Сичов, С.В. Слінько. – Х.: Золота миля, 2011. – 316 с.
Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: Монографія / О.В. Капліна. – Харків: Право, 2008. – 296 с.
Карпов Н.С. Криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності: Монографія / Н.С. Карпов. − К.: КНУВС, 2007. – 522 с.
Карпенко М.О. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх: Монографія / М.О. Карпенко. – Х.: Видавництво «ФІНН», 2009. – 240 с.
Кримінальний процес: Підручник / за ред. Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної. – Х: Право, 2010. – 608 с.
Кримінальний процес: Підручник / Ю.М. Грошевой, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та інш.; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
Кримінально-процесуальне право: Навч. посібник / Ю.І. Азаров, С.О. Заїка, В.Г. Фатхутдінов. – К., 2008. – 295 с.
Кримінальний процес України: тестові завдання: Навч. посібник / В.Т. Нор, В.П. Бойко, Н.Р. Бобечко, М.В. Гузела та ін. – К.: Правова єдність, 2010. – 373 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
Корчева Т.В. Проблеми діяльності захисника в досудовому провадженні та в суді першої інстанції: Монографія / Т.В. Корчева. – Х.: Видавець ФОП Вапнярчук Н.М., 2007. – 200 с.
Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Загальна частина) [Текст]/ [Рожнова В.В., Савицький Д.О., Конюшенко Я.Ю. та ін.]. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 280 с.
Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Особлива частина) [Текст]/ [Хабло О.Ю., Степанов О.С., Климчук М.П. та ін.]. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 200 с.
Кучинська О.П. Кримінальний процес України: Навч. посібник / О.П. Кучинська, О.А. Кучинська. – К.: Прецедент, 2005. – 202 с.
Кучинська О.П. Кримінально-процесуальні документи: досудове та судове провадження: Навч.-практ. Посібник / О.П. Кучинська. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 408 с.
Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник / Л. М. Лобойко. – К.: Істина, 2005. – 405 с.
Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Курс лекций. Учеб. Пособие / Л.Н. Лобойко. – Х.: Одиссей, 2007. – 457 с.
Лоскутов Т.О. Кримінальне переслідування здійснюване слідчим: Монографія / Т.О. Лоскутов. – Дніпропетровськ: «Ліра ЛТД», 2011. – 164 с.
Ляш А.О. Кримінальний процес (Особлива частина): Навчальний посібник для дистанційного навчання / А.О. Ляш. – К.: Університет “Україна”, 2006. – 470 с.
Маляренко В.Т., Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Підручник / В.Т. Маляренко, Є. Г. Коваленко. - 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.
Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика: Монографія / В.Т. Маляренко. − К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 544 с.
Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства / В.Т. Маляренко . – К., 2000. – 320 с.
Мірошніков І.Ю Судове слідство в апеляційній інстанції: Монографія / І. Ю. Мірошніков. –Харків: Право, 2007. – 192 с.
Миколенко А.И. Законы Украины «О прокуратуре», «О милиции», «Об адвокатуре»: Комментарии. Издание четвертое, исправл. и дополнен. / А.И. Миколенко, А.Н. Миколенко. – Х.: ООО «Одиссей», 2005. – 304 с.
Миколенко О.М. Правове забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, як гарантія захисту прав та інтересів людини / О.М. Миколенко // Збірник тез доповідей. Матеріали конференції. - Том 3.- Запоріжжя, 2005. – С. 108-110.
Молдован А.В. Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навч. посібник / А.В. Молдован. - 2-е вид. – К.: ЦУЛ, 2010. – 352 с.
Молдован А.В. Кримінальний процес України: Навч. посібник / А.В. Молдован, С.М. Мельник. – К.: Центр учбової літератури, 2013.- 368 с.
Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Підручник / В.В. Назаров, Г.М. Омельяненко. – К.: Юридична думка, 2008. – 548 с.
Пашинін О.І. Актуальні проблеми досудового провадження у кримінальному процесі України: Монографія / О.І. Пашинін. – Х.: Кроссроуд, 2009. – 164 с.
Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: Монографія / М.А. Погорецький. − Х.: Арсіс, ЛТД, 2007. – 576 с.
Письменний Д.П. Процесуальна діяльність слідчого щодо запобігання злочинів: Навч. посібник / Д.П. Письменний, О.Є. Омельченко. – К., 2005. – 158 с.
Письменний Д.П. Розслідування злочинів слідчою та слідчо-оперативною групою: правові та організаційні засади: Монографія / Д.П. Письменний, В.М. Федченко. – Дніпропетровськ, 2006. – 204 с.
Поповченко О.І. Спрощене досудове провадження в Україні: історія, сучасність, перспективи, досвід / О.І. Поповченко, Д.О. Савицький, Н.С. Карпов, О.В. Баулін. – К.: Семенко Сергій, 2004. – 213 с.
Попелюшко В.О. Функція захисту в кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми: Монографія / В.О. Попелюшко. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2009. – 634 с.
Проблеми застосування заходів кримінально-процесуального примусу під час досудового провадження: Матеріали круглого столу (Дніпропетровськ, 22 листопада 2011 р.). – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2012. – 224 с.
Рожнова В.В., Азаров Ю.І., Заїка С.О. Кримінальний процес України у питаннях і відповідях: посібник / В.В. Рожнова, Ю.І. Азаров, С.О. Заїка. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 260 с.
Сізінцова Ю.Ю. Докази у кримінальному процесі: теоретичний аспект та практичне значення в процесі правозастосування: навч. посібник / Ю.Ю. Сізінцова. – К.: Дакор, 2010. – 128с.
Смоков С.М. Гарантії застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві / С.М. Смоков, К.Г. Горелкіна. – Одеса: Астропринт, 2012. – 152 с.
Слінько С.В. Теорія і практика реформування досудового розслідування: Монографія / С.В. Слінько. – Х.: РВФ «Арсіс ЛТД», 2011. – 270 с.
Становлення системи негласного розслідування у кримінально-процесуальному законодавстві України: Матеріали круглого столу (Київ, 7 жовтня 2011 р.). – К.: ФОП Ліпкан О.С., 2011. – 168 с.
Статіва І.І. Початковий етап досудового провадження в сучасному кримінальному процесі: український і західний контексти: Монографія / І.І. Статіва. – Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2012. – 248 с.
Строгович М.С. Избранные труды в 3-х томах. Том 1: Проблемы общей теории права / М.С. Строгович; отв. ред. С. Н. Братусь Т. 1. – М. : Наука, 1990. – 304 с.
Строгович М.С. Избранные труды в 3-х томах. Том 2: Гарантии прав личности в уголовном судопроизводстве / М.С. Строгович; отв. ред. В. М. Савицкий. — М. : Наука, 1992. — 277 с.
Строгович М.С. Избранные труды в 3-х томах. Том 3: Теория судебных доказательств / М.С. Строгович; отв. ред. и авт. вступ. ст. А. М. Ларин. — М.: Наука, 1991. — 297 с.
Строгович М.С. Деятельность адвокатов в качестве защитников обвиняемых / М.С. Строгович // Советское государство и право. - № 8. – 1981. – С. 88- 96.
Татаров О.Ю Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС) [Текст]: [монографія] / О.Ю. Татаров. – Донецьк: ТОВ ВПП ПРОМІНЬ, 2012. – 640 с.
Тітко І.А. Оцінні поняття у кримінально-процесуальному праві України: Монографія / І.А. Тітко. – Х.: Право, 2010. – 216 с.
Удалова Л.Д. Кримінальний процес України в питаннях і відповідях: навч. посібник / Л.Д. Удалова. – 2-ге вид. – К.: КНТ, 2010. – 160 с.
Удалова Л.Д. Практикум з кримінального процесу: навч. посібник / Л.Д. Удалова, В.В. Рожнова, О.В. Шпотаківська. – К.: КНТ, 2010. – 360 с.
Удалова Л.Д., Паризький І.В. Застосування компромісів при вирішенні конфліктів під час досудового розслідування: Навчальний посібник / Л.Д. Удалова, І.В. Паризький. – К: Видавничий дім «Скіф», 2012. – 184 с.
Хавронюк М.І. Конституція України. Коментар основних положень щодо захисту прав і свобод людини та громадянина / М.І. Хавронюк. – К.: Літера, 2008. –384 с.
Черненко А.П. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій: Монографія / А.П. Черненко. – Дніпропетровськ, 2005. – 216 с.
Яновська О.Г. Концептуальні засади функціонування і розвитку змагального кримінального судочинства: Монографія / О.Г. Яновська.– К.: Прецедент, 2011. – 303 с.
12. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ
Відомості Верховної Ради України.
Урядовий кур’єр.
Голос України.
Офіційний вісник України.
http://www.president.gov.ua. – офіційний веб-сайт Президента України.
http://www.portal.rada.gov.ua – офіційний веб-сайт Верховної Ради України.
http://www.kmu.gov.ua –офіційний веб-сайт Кабінету Міністрів України.
http://www.mvs.gov.ua – офіційний веб-сайт Міністерства внутрішніх справ України.
http://www.court.gov.ua/vscourt – офіційний веб портал судової влади в Україні
http://www.scourt.gov.ua – офіційний веб-сайт Верховного Суду України.
http://www.sc.gov.ua – офіційний веб-сайт Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільний і кримінальних справ.
http://www.sbu.gov.ua – офіційний веб-сайт СБУ.
http://www.gp.gov.ua – офіційний веб-сайт Генеральної прокуратури України.
http://www.minjust.gov.ua – Офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України.
http://www.reyestr.court.gov.ua – єдиний реєстр судових рішень в Україні.
http://www.police.ua – Форум працівників МВС України.
http://www.vkka.gov.ua – офіційний сайт Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.
http://www.nbuv.gov.ua – Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського.
http://www.catalogue.nplu.org – Національна парламентська бібліотека України.
http://www.pravoznavec.com.ua – Електронна бібліотека юридичної літератури “Правознавець”.
http://www.icpo.centrmia.gov.ua – сайт Національного центрального бюро Інтерполу в Україні.

Приложенные файлы

  • docx 18883881
    Размер файла: 251 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий