Pitannya do ispitu

19.Основні правила фінансування санації підприємств
До основних правил фінансування підприємств належать:золоте правило фінансування (золоте банківське правило або правило узгодженості строків);золоте правило балансу;правило вертикальної структури капіталу.Перші два правила характеризують горизонтальну структуру капіталу та майна підприємства. Останнє стосується лише пасиву балансу.Золоте правило вимагає, щоб строки, на які мобілізуються фінансові ресурси, збігалися зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції. Дотримуючись цього правила підприємство забезпечує собі стабільну ліквідність та платоспроможність.Золоте правило балансу вимагає паралельності строків фінансування, інвестування та додержання певних співвідношень між окремими статтями активів та пасивів.Правило вертикальної структури капіталу пов’язане з аналізом складу та структури  джерел формування капіталу та вимагає дотримання певного співвідношення між власним і позичковим капіталом підприємства.Гранично допустима частка позичених коштів для підприємства визначається показником фінансового лівериджу. Аналізуючи вертикальну структуру балансу, обчислюють два основні показники: коефіцієнт фінансової незалежності та коефіцієнт фінансового лівериджу (коефіцієнт заборгованості). Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії ) Кавт визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу

20.Поняття та класифікація внутрішніх джерел фінансової стабілізації
У літературі з питань фінансової санації розрізняють два види реакції підприємств нафінансову кризу.Захисна стратегія, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегмента, зменшення відпуск них цін і (або) обсягів реалізації продукції.Наступальна стратегія передбачає активні дії: модернізацію обладнання, упровадження нових технологій та ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробку й реалізацію прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління.Залежно від обраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталог внутрішньогосподарських санаційних заходів, тобто тих, які беруть свій початок на підприємстві і не пов'язані з фінансовою участю третіх сторін (власників, кредиторів, держави).Використовуючи внутрішні фінансові резерви, підприємство може не тільки подолати внутрішні причини кризи, а й значною мірою зменшити залежність ефективності санації від залучення зовнішніх фінансових джерел.Проте на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі, повністю вичерпуються такі класичні джерела самофінансування, як прибуток та амортизація.Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована насамперед на підвищення (або відновлення) його платоспроможності та ліквідності.

21.Основні напрями збільшення вхідних грошових потоків як джерела фінансової стабілізації підприємства у кризі
Збільшення вхідних грошових потоків Вхідні грошові потоки підприємства класифікують таким чином:1) виручка від реалізації основної продукції;2) надходження у вигляді інших операційних доходів;3) доходи від інвестиційної діяльності;4) кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав;5) кошти, залучені на умовах позики;6) державні дотації та субсидії. До внутрішніх джерел збільшення грошових надходжень відносять перші три позиції. Можливості підприємства, що перебуває у кризі, скористатися останніми трьома джерелами фінансових ресурсів залежать від суб'єктивних мотивацій та спроможності третіх сторін: інвесторів (акціонерів, пайовиків), кредиторів, держави. йбільш зацікавленими в санації неспроможного підприємства є власники. Вони, як правило, несуть найбільший тягар фінансування санаційних заходів. Фінансування санації власники проводять у таких формах- внески для збільшення статутного фонду;- надання позик;- цільові внески на безповоротній основі.Основні цілі збільшення статутного фонду підприємства:- мобілізація фінансових ресурсів для виконання санаційних заходів виробничо-технічного характеру, модернізації діючих потужностей, переустаткування чи розширення виробництва;- збільшення частини капіталу, у межах якого власники підприємства відповідають за його зобов'язання перед кредиторами, спрямоване на підвищення кредитоспроможності суб'єкта господарювання і його фінансової стійкості;- підвищення ліквідності і платоспроможності підприємства (збільшення капіталу пов'язане, як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів);- акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств, у тому числі з метою посилення впливу на них.


22. Механізм управління витратами. Сутність раціоналізації інвестицій.
Процес управління витратами підприємства носить комплексний характері і передбачає рішення таких питань- значення того, де, що й у яких обсягах витрачаються ресурси підприємства;- прогноз того, де, задля чого й у яких обсягах необхідні додаткові фінансові ресурси;- вміння забезпечити максимально високий рівень віддачі використання ресурсів.Управління витратами – це вміння заощаджувати ресурси, максимізувати віддачу від нього і профілактика кризових явищОднією з найбільш ефективних методів вирішення завдань фінансового аналізу з єдиною метою оперативного і планування служить операційний аналіз,називаеми також аналізом «>издержки-объем-прибиль», що відстежує залежність фінансових результатів бізнесу від витрат та обсягів виробництва (збуту).Операційний аналіз є складовою управлінського обліку. Його ключовими елементами є: операційний важіль, поріг рентабельності і запас фінансової міцності. Названі елементи можна доповнити маржинальним доходом. Проміжниймаржинальний дохід – це результат від товарів після відшкодування тієї частини змінних і постійних витрат, розмір якої знадобиться під час виробництва аналізованого вироби або змінюється зі зміною обсягу випуску.айважливішою складової операційного аналізу є поділ витрат за перемінні й постійні.Змінні витрати змінюються загалом прямо пропорційно змін обсягу виробництва товарів (робіт, послуг). До них належать видатки сировину й основні матеріали, технологічне паливо та енергію, основну зарплатню виробничих робітників і т.п.До постійним ставляться витрати, загальний розмір яких істотно не змінюється при зменшенні чи збільшенні обсягу випуску продукції, у результаті змінюється їх відносна величина на одиницю продукції. Це видатки опалення та висвітлення приміщень, вести управлінського персоналу, амортизаційні відрахування та інших. Згідно ще з одним підходом, достатньо поширеним на Заході, всі інвестиції розрізняють за об'єктами вкладень- інвестиції в майно - безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, наприклад, інвестиції в устаткування, будівлі, запаси матеріалів (практично - це реальні інвестиції);- фінансові інвестиції;- нематеріальні інвестиції- в підготовку кадрів, дослідження і розробки, рекламу та ін.;- з погляду спрямованості дій:- інвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції), або нетто-інвестиції;- інвестиції на розширення виробничого потенціалу (екстенсивні інвестиції);- реінвестиції, тобто зв'язування заново вільних інвестиційних коштів через спрямування їх на придбання або виготовлення нових засобів виробництва з метою підтримання складу основних фондів підприємства. До таких можна віднести: інвестиції на заміну, внаслідок яких наявні об'єкти замінюються новими; інвестиції на раціоналізацію, що скеровуються на модернізацію технологічного устаткування або процесів; інвестиції на зміну програми випуску (пропорційно до складу програми випуску); інвестиції на диверсифікацію, пов'язані зі зміною номенклатури продукції, створенням нових видів продукції й організацією нових ринків збуту; інвестиції на забезпечення виживання підприємства в перспективі, які спрямовуються на науково-дослідні роботи, підготовку кадрів, рекламу, охорону навколишнього середовища;






23. Необхідність та напрями збільшення статутного капіталу в межах проведення двоступінчастої санації
У результаті санації балансу підприємство не мобілізує додаткових коштів, однак створює необхідні передумови (урівноважування номінальної вартості акцій (паїв) з їхньою ринковою ціною) для залучення зовнішніх фінансових джерел у майбутньому. На практиці в санаційних цілях досить часто слідом за зменшенням статутного капіталу здійснюється його збільшення. Ця операція має назву «двоступінчастої санації».Санація збільшенням статутного фонду. Основні цілі збільшення статутного капіталу підприємства:мобілізація фінансоих ресурсів для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру, для модернізації існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва;збільшення частки капіталу, в межах якої власники підприємства відповідають за його зобов’язаннями перед кредиторами, тобто підвищення кредитоспроможності суб’єкта господарювання та  його фінансової стійкості;поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства, оскільки збільшення капіталу пов’язане, як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів;акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств, у тім числі з метою посилення впливу на такі підприємства, їх поглинання чи придбання їхніх потужностей.Для залучення засобів збільшенням статутного капіталу не потрібна ні застава майна, ні гарантії третіх осіб. Крім того, ресурси, вкладені в статутний фонд підприємства, залишаються в його розпорядженні протягом довгострокового періоду.

24. Характеристика конвертованих облігацій
Одним із способів залучення коштів та збільшення статутного капіталу підприємства є емісія цінних паперів, які згодом можна конвертувати в акції. Конвертовані облігації належать до таких цінних паперів. Конвертовані облігації це іменні облігації, умовами випуску яких передбачена можливість їх обміну на звичайні акції підприємства. У разі конверсії відбувається трансформація позичкового капіталу у власний. Капіталодавці зі статусу кредиторів переходять у статус власників. Рішення про випуск облігацій цього типу приймається в такому ж порядку, як і рішення щодо випуску акцій. На відміну від інших видів облігацій, курс емісії конвертованих облігацій може бути не меншим 100 %, тобто не меншим за номінал. У повідомленні про емісію конвертованих облігацій, окрім номінального курсу, процентної ставки, строків обігу, слід зазначити:переважні права на придбання облігацій (захист проти «розмивання» власного капіталу);пропорції обміну (коефіцієнт конверсії);строки конверсії;необхідність, порядок і розмір доплат;зауваження щодо захисту прав держателів облігацій.


Приложенные файлы

  • doc 18913424
    Размер файла: 69 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий