Pitannya na ekzamen

Реформування судової системи України
Питання на екзамен

Теорія поділу державної влади як необхідна умова функціонування судової системи. Зміст принципу розподілу влади.

В основу принципу розподілу влад покладено поділ єдиної за своєю природою державної влади на відокремлені, взаємо врівноважені гілки, кожна з яких являє собою систему державних органів.
Політичне обґрунтування поділу влади на три галузі («гілки») полягає в тому, щоб поділити і збалансувати державно-владні повноваження за принципом компетентності між різними державними органами, встановити взаємний контроль, унеможливити узурпацію влади зосередження всіх повноважень або більшої їх частини у єдиному органі державної влади або в посадової особи і тим самим запобігти сваволі. Влада в демократичній державі у вигляді її трьох галузей (законодавчої, виконавчої, судової) є політичною формою вираження влади народу. Будучи «поділеною», влада в державі має залишатися цілісною, єдиною. Юридичне вираження єдності і гармонійності влади полягає в такому:
органи державної влади в сукупності мають компетенцію, необхідну для здійснення функцій і виконання завдань держави;
різні органи держави не можуть диктувати одним і тим же суб'єктам за тих же обставин взаємовиключні правила поведінки.
Цей принцип включає певну систему вимог:
розподіл функцій і повноважень (компетенції) між державними органами відповідно до вимог поділу праці;
закріплення певної самостійності кожного органу влади під час здійснення своїх повноважень, неприпустимість втручання у прерогативи один одного та їх злиття;
наділення кожного органу можливістю протиставити свою думку рішенню іншого органу держави та виключення зосередження всієї влади в одній гілці;
наявність в органів влади взаємного контролю та неможливість зміни компетенції органів держави неконституційним шляхом.
Принцип поділу влади доповнюється системою стримувань та противаг , яка передбачає конкуренцію різних органів влади, наявність засобів для взаємного стримування й підтримки відносної рівноваги сил. Система стримування і противаг, з одного боку, сприяє співробітництву і взаємному пристосуванню органів влади, а з іншого боку створюють потенціал для конфліктів, які найчастіше вирішуються шляхом переговорів, угод і компромісів.
Поділ влади це лише один з багатьох елементів механізму демократичного здійснення державної влади і сам по собі не є гарантією демократії. Більше того, за незбалансованої системи стримувань і противаг жорсткий поділ влади може спричинити протистояння гілок влади. Особливої гостроти протистояння законодавчої та очолюваної главою держави виконавчої гілок влади набуває за президентської та змішаної форм республіканського правління у періоди так званого розділеного правління, коли президент і парламентська більшість представляють різні партійно-політичні сили. Іноді це протистояння доходить до відкритої збройної конфронтації, як це сталося, наприклад, у 1993 р. в Росії.
Ефективність державної влади залежить не тільки від її поділу, а й від багатьох інших елементів механізму здійснення влади, які у своїй сукупності характеризуються поняттям «форма держави».
Моделі поділу державної влади залежно від форми правління.
Поділ влади, який характеризується формальною ізольованістю кожної з її гілок і відсутністю між ними тісних функціональних відносин, визначається як «жорсткий». Найповніше він проявляється у президентській республіці.
Інший «м'який» характер має поділ влади за парламентарних форм правління, де різниця між законодавчою й виконавчою владою не має суттєвого значення, оскільки тією й іншою володіє партія парламентської більшості, лідер якої одночасно керує урядом і контролює цю більшість. Реальний поділ державної влади тут відбувається всередині парламенту між сформованим партією чи коаліцією партій парламентської більшості урядом та опозицією.
Окрім того, в змішаних республіках існує «змішана модель поділу влади». Типовою ознакою змішаних форм правління є сполучення рис президентської і парламентарної республік. Як і в президентській республіці, тут главу держави обирають на загальних виборах. Іноді він наділений значними повноваженнями у сфері виконавчої влади або навіть очолює її. З іншого боку, як і в парламентарній республіці, суб'єктами виконавчої влади є прем'єр-міністр і уряд в цілому, які несуть відповідальність перед представницьким органом. У наші дні змішані республіканські форми правління є досить поширеними: тільки в Європі їх мають Австрія, Болгарія, Ірландія, Ісландія, Македонія, Польща, Румунія, Словенія, Фінляндія, Франція і Хорватія. До змішаної форми тяжіє і більшість країн, що утворилися на терені колишнього СРСР.
Система «стримувань і противаг» як необхідна умова поділу державної влади. Ознаки системи «стримувань і противаг».
Системі «стримування і противаг» притаманні наступні специфічні ознаки
вона застосовується лише в країнах, де реалізований принцип розподілу влади;
системність та цілісність її елементів, тобто концепція стримувань і противаг діє як цілісна система взаємопов'язаних елементів, поодинокі елементи якої не здатні
забезпечити баланс влади в системі;
реалізується через систему політико-правових засобів втручання однієї гілки влади у сферу компетенції іншої, а також незалежному самостійному політико-правовому статусі гілок державної влади;
запобігає узурпації влади, створюючи систему комплексних елементів контролю за діяльність гілок державної влади;
зазначена система застосовується щодо всіх органів державної влади;
зміст такої системи залежить від характеру і рівня розвитку державного механізму країни, стану економіки, від історичних, національних, політичних та інших
традицій, які склалися в суспільстві;гарантує основні права і свободи людей, тим самим створюючи базу для існування демократичної правової держави

Поняття, завдання та значення судової влади в Україні.
Судова влада незалежна і самостійна гілка державної влади, яка здійснюється судовими органами (судами).
Органи судової влади вирішують правові суперечки між конкретними особами, а також розглядають справи щодо норм контролю, а саме: відповідності законів конституції і підзаконних нормативних актів законам. В окремих випадках ці органи дають тлумачення правовим нормам, в основному нормам конституції країни, поза зв'язком з конкретним позовом.
Суди також виконують окремі посвідчуванні функції: визнання фактів, в окремих державах зміцнення прав, коли для посвідчення потрібний доказ, що за складністю виходить за межі компетентності нотаріусів.

1. захист прав і свобод людини, законних інтересів фізичних і юридичних
осіб шляхом визнання за ними певних прав.
2. визначення суб'єктів правовідносин, винних у вчиненні злочину,
призначення покарання.
3. вирішення правових суперечностей (насамперед визначення відпоідності
конкретного правового акту Конституції України)
3. Основні принципи і засади судочинства
Про принципи судочинства ми можемо говорити на підставі Конституції
України. Отже, найважливіші принципи судоустрою:

1. здійснення правосуддя виключно судами
2. поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в
державі
3. безпосередня участь народу у здійсненні судочинства через народних
засідателів і присяжних
4. побудова судів загальної юрисдикції за принципами територіальності і
спеціалізації
5. неможливість створення надзвичайних і особливих судів
6. незалежність і недоторканність судів
7. відправлення правосуддя професійними суддями
Система «стримувань і противаг» на прикладі України: загальна характеристика та специфічні риси.

Суб'єктами системи стримувань і противаг за Конституцією України є Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України і Верховний Суд України. Дана система виражається насамперед через повноваження цих органів, що включають суворо визначені взаємні обмеження.
У Конституції України передбачені такі інститути системи «стримувань і противаг»:
право «вето» Президента на законопроект, прийнятий Верховною Радою;
імпічмент Президента з боку Верховної Ради, що призводить до його усунення з поста;
прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів, яка має наслідком його відставку;
участь Верховної Ради у формуванні Конституційного Суду (призначення третини складу);
контроль Конституційного Суду за відповідністю Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
дострокове припинення Президентом повноважень Верховної Ради у визначених Конституцією випадках;
парламентський контроль Уповноваженим Верховної Ради з прав людини (омбудсманом) за дотриманням конституційних прав і свобод людини та ін.
Характерні риси системи «стримування і противаг» щодо України
Риси системи «стримування і противаг» залежать від форми державного правління. Україна належить до змішаної форми правління, якій притаманні наступні ознаки:
обрання президента та парламенту на загальних виборах;
право президента розпустити парламент;
широке коло спільних повноважень президента та парламенту країни, передусім становчих (формування уряду, судової гілки влади), контрольних (подвійна відповідальність уряду і перед президентом, і перед парламентом);
вкрай обмежені можливості відправити президента країни у відставку (досить складна процедура імпічменту);
право відкладального вето президента країни;
контрасигнування актів президента країни главою уряду або профільним міністром.
Структура системи судів загальної юрисдикції.
Власне система судів загальної юрисдикції визначена в Законі «Про судоустрій України», який розвинув і деталізував відправні положення, закріплені в Конституції.

Згідно з цим Законом система судів загальної юрисдикції складається з загальних та спеціалізованих судів. Загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Спеціалізованими є господарські суди, які розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також деякі інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. До спеціалізованих належать й адміністративні суди, які розглядають справи, пов’язані з правовідносинами у сфері державного управління та самоврядування (справи адміністративної юрисдикції).

Підсистему загальних судів утворюють місцеві районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Їх відносять до судів першого рівня. Другий рівень у підсистемі загальних судів утворюють апеляційні суди, до яких включено апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд ВійськовоМорських Сил України. Вживання поняття «апеляційний» у назві вказаних судів не означає, що вони наділені повноваженнями щодо розгляду справ лише в апеляційному порядку. У випадках, передбачених законом, вони здійснюють розгляд справ по першій інстанції. Наявність двох інстанційних повноважень у судах другого рівня обумовила необхідність третього рівня в підсистемі загальних судів, який в Законі представлений Апеляційним судом України.

На четвертому рівні судової системи знаходиться Верховний Суд України, який стосовно загальних судів наділений повноваженням переглядати в касаційному порядку рішення, постановлені місцевими, апеляційними судами та Апеляційним судом України.

Підсистему спеціалізованих судів утворюють господарські та адміністративні суди.

Місцевими господарськими судами (першого рівня) є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до Указу Президента України.

Апеляційними спеціалізованими судами (тобто судами другого рівня) є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указів Президента України. Вони розглядають справи тільки в апеляційному порядку.

Третій рівень підсистем спеціалізованих судів складають Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України. На разі утворення інших видів спеціалізованих судів мають бути утворені відповідні вищі суди. Конституція не визначила зміст поняття «вищий суд», а Закон України «Про судоустрій України» встановлює, що вищі суди є вищою судовою інстанцією спеціалізованих судових гілок, які розглядають в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом, дають спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції.

Верховний Суд України, який є найвищим судовим органом і в підсистемі загальних, і в підсистемі спеціалізованих судів, може переглядати справи, розглянуті вищими спеціалізованими судами у касаційному порядку за винятковими або нововиявленими обставинами.
Принципи, за якими побудована система судів загальної юрисдикції в Україні.
принцип територіальності побудови судової системи забезпечує територіальне розмежування компетенції однорідних судів, тобто визначає межі судового округу. Найбільшого значення дія принципу територіальності набуває при визначенні мережі судів першого (вихідного) рівня, оскільки вона має бути розгалуженою, щоб забезпечити кожній особі реальну можливість дістатися судової установи для вирішення своєї справи за суттю. зміст принципу територіальності розуміється як розбудова системи судів загальної юрисдикції відповідно до системи адміністративно­територіального устрою, визначеної в ст. 133 Конституції України, оскільки він обумовлений потребою здійснення правосуддя на всій території України і доступності його для всього населення.
Принцип спеціалізації у побудові судової системи є одним з факторів забезпечення права на правосуддя, оскільки ця вимога пов’язана з необхідністю розгляду справи компетентним судом. Компетентний суд це не лише суд, уповноважений здійснити правосуддя у повному обсязі з винесенням рішення за суттю, а й суд, у фаховості якого впевнена особа, яка до нього звертається.
Принцип єдності судової системи проявляється у тому, що в Україні утворена цілісна система судів загальної юрисдикції, яка поєднує функціонування загальних і спеціалізованих судових гілок з існуванням єдиного найвищого судового органу. Таким органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Конституція України не розкриває змісту поняття «найвищий». Це зробив Закон України «Про судоустрій України», визначивши у ст. 47 компетенцію Верховного Суду України, який здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Він дає судам роз’яснення з питань застосування законодавства на підставі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; у разі необхідності визнає нечинним роз’яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду.

Принцип ступінчастості у побудові судової системи означає, що над кожним судом, який розглядає справу по суті, має бути наступний суд, який розглядає справу як суд другої інстанції, а над судом другої інстанції є суд, що здійснює повноваження суду третьої інстанції. Справа по щаблях судової системи має рухатися поступово і послідовно, не оминаючи чергового щаблю судової системи
началом ступінчастості щільно пов’язане начало ієра­р­хічності. Судова ієрархічність полягає у праві вищого суду переглядати рішення, постановлені нижчим судом. З принципу ієрархічності випливають декілька важливих правил вищий суд наділений правом оцінювати законність і обґрунтованість рішення нижчого суду;
нижчий суд зобов’язаний виконувати рішення вищого суду;
юрисдикція вищого суду має переваги перед юрисдикцією нижчого суду в усіх сумнівах щодо застосування закону.
Важливу роль у побудові судової системи відіграє принцип доступності правосуддя. Закріплене в Конституції, міжнародних правових актах і процесуальному законодавстві право кожного на судовий захист само по собі є недостатнім, щоб вважати проблему судового захисту вирішеною.

Єдність системи судів загальної юрисдикції.
Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

– єдиними засадами організації та діяльності суду, які визначені Конституцією України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів», Кримінально-процесуальним кодексом, Господарським процесуальним кодексом, Цивільним процесуальним кодексом, Кодексом адміністративного судочинства. Вони є обов’язковими для всіх судів, що складають систему судів загальної юрисдикції:
– єдиним статусом суддів, який встановлений Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів»;
– обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, які закріплені у Конституції України, процесуальних кодексах України, Законі України «Про судоустрій та статус суддів», інших законах;
– забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права;
– обов’язковістю виконання на території України судових рішень. Це означає, що судові рішення усіх судів загальної юрисдикції, які набрали законної сили є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими особами, юридичними і фізичними особами на всій території України;

– єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів, згідно ст. 145 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», цю функцію покладено на Державну судову адміністрацію України, яка здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади;
– фінансуванням судів лише з Державного бюджету України. Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, де окремим рядком визначаються видатки на утримання кожного суду загальної юрисдикції та Конституційного Суду України;
– вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування. Регулювання цих питань забезпечується Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
Правосуддя. Форми судочинства в Україні.
Правосуддя самостійна галузь державної діяльності, яку здійснює суд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ.
Судочинство здійснюється у наступних формах:
конституційне судочинство; процесуальна діяльність уповноважених судових органів з розгляду конституційно-правових конфліктів. Конституційно-правовий конфлікт визначається або як спір про право, що випливає з конституційно-правових норм держави[K 1], або спір про конституційне правопорушення[K 2][1].
кримінальне судочинство;
судочинство у справах про адміністративні правопорушення
цивільне судочинство;
господарське судочинство;
адміністративне судочинство.
Самостійність та незалежність судової влади.
Законність як принцип судочинства.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Законність - це принцип точного і повсюдного виконання всіма органами держави, посадовими особами та громадянами вимог закону.
Цей принцип виявляється у відповідності закону судових установ і судових процедур. Судові органи й судді діють на підставі закону, підкорюються лише Конституції та законам України. Носії судової влади (судді) не вправі відступати у своїй діяльності від вимог закону.
Принцип законності можна визначити як вимогу нормативного характеру, що зобов'язує суддю, прокурора, слідчого, дізнавача, а також всіх осіб, які беруть участь у справі, застосовувати, виконувати норми Конституції, кримінального та кримінального процесуального законодавства. Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана ВРУ.

Законність стосується всіх стадій та інститутів кримінального процесу, всіх його суб'єктів, поширюється на всі дії і процесуальні рішення, характеризує всі грані процесуальної діяльності і процесуальних відносин, пронизує всі інші принципи, сприяє їх фактичній реалізації. Законність посідає особливе місце серед принципів кримінального процесу, які розкривають і конкретизують її. Законність - загальний, універсальний принцип, який знаходить вияв у всіх засадах і нормах кримінального процесуального права.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Під рівністю громадян перед судом слід розуміти те, що всі вони несуть відповідальність перед судами, які входять до єдиної судової системи, не маючи при цьому ніяких переваг і не піддаючись ніяким обмеженням. Наявність правил про підсудність кримінальних справ не суперечить цьому принципу, бо громадяни не одержують ніяких привілеїв. Як виняток з принципу рівності громадян перед законом можна розглядати правила про недоторканність Президента і кандидатів у Президенти України, депутатів, кандидатів у депутати, суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, господарських, обласних, міських і районних судів. Такий виняток необхідний для забезпечення успішного виконання вказаними особами їх обов'язків незалежно від сторонніх незаконних впливів.
Принцип забезпечення доведеності вини.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ] Обов'язок розпочати досудове розслідування за наявності вказаних умов пов'язується з обов'язком прокурора, слідчого, дізнавача, вжити всіх передбачених кримінально-процесуальним законом заходів для встановлення:

- події злочину, що означає необхідність: максимально повної реконструкції події, що послужили підставою для досудового розслідування; оцінки встановлених ознак події з точки зору їх відповідності ознакам конкретного складу злочину; встановлення відповідності норми КК, яка закріплює склад злочину, ознакам діяння, з приводу якого розслідується кримінальна справа. Це тягне за собою необхідність встановлення ряду характеристик вказаної норми: чи діяла вона в момент вчинення події, чи були з того часу до неї внесені зміни, чи не втратила вона чинності;
- осіб, винних у вчиненні злочину: осіб, які вчинили діяння, що містить ознаки конкретного злочину, передбаченого КК, і стало підставою для розслідування кримінальної справи; чи може підозрювана особа бути суб'єктом даного злочину, тобто чи відповідають ознаки її діяння ознакам суб'єкта і суб'єктивної сторони діяння, що входять до складу певного злочину.
Всебічність дослідження означає висунення і перевірку всіх можливих версій загального характеру щодо події злочину, окремих версій щодо особи винного, мотиву і мети вчинення злочину, а також однаково ретельне виявлення обставин, що підтверджують вину підозрюваного або спростовують її, а так само обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Під повнотою дослідження слід розуміти правильне визначення предмета доказування, з'ясування всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі, системну оцінку всіх допустимих і належних доказів у сукупності, що є основою прийняття законного і обгрунтованого рішення у справі.
Об'єктивність дослідження полягає у ретельному аналізі всіх обставин кримінальної справи в цілому у відповідності з встановленими фактами, у співставленні різних точок зору і припущень, у прагненні збирання, перевірки і оцінки доказів неупереджено, з однаковим ставлення до всіх учасників процесу та інших осіб, що беруть участь у справі, з уникненням обвинувального або виправдувального ухилів.
Змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів та доведення перед судом їх переконливості як принцип судочинства.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Провідною ідеєю цього принципу є паритетність сторін обвинувачення і захисту, які самостійно відстоюють їхні правові позиції у формі судового спору шляхом реалізації наданих законом процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Традиційно наука кримінального процесу виділяє у структурі змагальності три основні риси: 1) чітке розмежування функцій державного обвинувачення, захисту і судового розгляду; 2) рівність сторін у процесуальних правах для здійснення своїх функцій; 3) особлива роль суду в процесі як об'єктивного та неупередженого суб'єкта. Оскільки засада змагальності знаходить свій прояв у реалізації протилежних за своїм змістом функцій обвинувачення і захисту, сторони для відстоювання своїх інтересів наділяються правами, які урівнюють їх процесуальні можливості. Рівноправність сторін означає, що кожна з них користується однаковим обсягом процесуальних прав для здійснення своїх функцій і жодна із сторін не має перед судом переваг у доведенні переконливості своєї позиції, заявленні та задоволенні клопотань, поданні скарг, доказів тощо. Реалізація сторонами їхніх процесуальних прав дає можливість ефективно виконувати властиву їм процесуальну функцію.
Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Прокурор уповноважений:
- звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування заходів медичного характеру, клопотанням про застосування заходів виховного характеру чи клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
- підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовитися від обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК;
- погоджувати запити (клопотання, доручення тощо), самостійно звертатися з ними, а також доручати виконання запитів (клопотань, доручень тощо), здійснювати інші повноваження в рамках міжнародного співробітництва під час кримінального провадження;
- оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому КПК

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, а також користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.
Гласність судового процесу та його фіксування технічними засобами.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом.
Незалежність та недоторканність суддів, їхнє підкорення тільки закону.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Закон передбачає кримінальну відповідальність за вчинення тиску на суд у будь-якій формі з метою перешкодити всебічному, повному і об'єктивному розгляду конкретної справи. Передбачено також адміністративну відповідальність за прояв неповаги до суду, перешкоду явці до суду народному засідателю, незастосування заходів з окремої ухвали.

Колегіальний і одноособовий розгляд справ у суді.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
СКЛАД СУДУ




У суді першої інстанції:
в апеляційному порядку
в касаційному порядку
у Верховному Суді України

- одноособово (завжди, крім випадків, передбачених КПК);
у складі не менш як три професійних судді, при цьому кількість суддів повинна бути непарною
не менш як три професійних судді, при цьому кількість суддів повинна бути непарною
Колегіально за участю не менше 2/3 суддів від складу Судової палати або 2/3 від складу ВСУ

- у складі трьох професійних суддів (щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років)






Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]

Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК
Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
У апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
- вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК;
- ухвали про застосування чи незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру;
- інші ухвали у випадках, передбачених КПК.
Обов’язковість рішень суду.
Обов'язковість рішень суду, що набрали законної сили, полягає у тому, що: 1) вони не можуть бути скасовані або змінені будь-якими адміністративними або державними органами, громадськими організаціями тощо та їх посадовими чи службовими особами. Ці органи та особи не можуть винести іншого рішення у цій судовій справі; 2) ці органи та особи не можуть приймати акти, що суперечать рішенню суду, яке набрало чинності, виходячи із припущення про його неправильність; 3) жоден орган, крім вищестоящого суду, не може скасувати рішення суду, що набрало чинност
Конституційне право людини на свободу та особисту недоторканність і його реалізація у судочинстві України.
Конституційна гарантія забезпечення недоторканості житла та іншого володіння особи.
Законність проведення обшуку житла чи іншого володіння особи без дозволу суду.
Державна мова судочинства.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суд рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому в разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК.
Система судів в Україні.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Вищі спеціалізовані суди, їх структура і повноваження.
Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України. До складу вищого спеціалізованого суду входять судді, обрані на посаду судді безстроково, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. У вищому спеціалізованому суді, кількість суддів у якому перевищує сорок п'ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]

Конституційний суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції.
Для гарантування верховенства Конституції як Основного Закону держави існує конституційна юрисдикція (конституційний контроль), сутність якої полягає в юридичній перевірці судом законів та інших нормативно-правових актів на відповідність Конституції і визнанні їх у разі неконституційності нечинними.
За світовою практикою конституційний контроль здійснюється або судами загальної юрисдикції, або спеціалізованими. У першому випадку конституційність нормативно-правових актів перевіряють або всі суди загальної юрисдикції за звичайною процедурою при розгляді конкретних судових справ (децентралізований контроль), або тільки найвищий суд загальної юрисдикції (централізований контроль). У другому випадку конституційний контроль здійснюють конституційні суди (централізований контроль) через процедуру конституційного судочинства.
В Україні конституційний контроль здійснює Конституційний Суд України. Згідно зі ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Порядок формування Конституційного Суду України.
Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів по шість призначаються Президентом, Верховною Радою та з'їздом суддів України.
Утім не кожна особа може бути кандидатом на посаду судді Конституційного Суду України. Відповідно до ст. 16 Конституції України, суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше 10-ти років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх 20-ти років.
Порядок призначення суддів Конституційного Суду України Президентом України передбачає, що Глава Держави попередньо здійснює консультації з Прем'єр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів. У разі узгодження запропонованих Президентом України кандидатур він видає відповідний указ, скріплений підписами Прем'єр-міністра України та Міністра юстиції України.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, наприклад, при досягненні ним 65 років. Президент України у місячний строк призначає на цю посаду іншу кандидатуру.
Порядок призначення суддів Конституційного Суду України Верховною Радою України передбачає, що Верховна Рада України призначає суддів таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.
Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України можуть вноситися Головою Верховної Ради України або не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. При цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної у відповідному порядку.
Строк конституційних повноважень судді Конституційного Суду України становить дев'ять років. Повторне призначення на посаду судді Конституційного Суду України однієї і тієї ж особи забороняється Законом "Про Конституційний Суд України".
Вимоги, що пред’являються до суддів Конституційного суду України. Склад Конституційного Суду України та його повноваження.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
Місцеві суди.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ]
1. Місцевими загальними судами е районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.
2. Місцевими господарськими судами е господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
3. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом.
4. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких призначаються голова та заступник голови суду. У місцевому суді, кількість суддів в якому перевищує п'ятнадцять, може бути призначено не більше двох заступників голови суду.
Місцеві суди - це головна ланка в системі судів загальної юрисдикції. На них припадає основне судове навантаження, оскільки вони розглядають абсолютну більшість кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ.
Місцеві суди складають першу ланку у системі судів загальної юрисдикції. їх також заведено йменувати основною ланкою судової системи, оскільки вони становлять переважну більшість усіх судових органів, а також як суди першої інстанції розглядають усі судові справи. Предметна юрисдикція загальних та спеціалізованих судів визначена загальним чином у судоустрійному та більш детально у процесуальному законодавстві.
Місцеві загальні суди розглядають кримінальні, цивільні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Місцевий загальний суд має повноваження щодо судового контролю за додержанням конституційних прав і свобод особи при досудовому розслідуваннікримінальних справ, зокрема, він приймає рішення щодо законності і обґрунтованості затримання підозрюваного, обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також продовження тримання особи під вартою; проведення обшуку житла чи іншого володіння особи та інших дій, передбачених КПК.
У місцевих господарських судах впроваджена більш детальна спеціалізація щодо розподілу справ. Реалізується вона шляхом утворення спеціалізованих колегій з вирішення господарських спорів. Утворюють таку колегію у складі від трьох до семи суддів, один з яких призначається головуючим колегії. За необхідності вводиться посада заступника головуючого колегії. Спеціалізація колегій може бути, наприклад, за такими категоріями справ:
- за участі органів державної податкової служби, контрольно-ревізійної служби та органів контролю;
- за участі підприємств та організацій паливно-енергетичного комплексу, транспорту, зв'язку, водо, тепло-, енергопостачання;
- за участі органів державної влади та місцевого самоврядування;
- пов'язаних з укладанням, зміною та виконанням господарських договорів;
- пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності, недобросовісною конкуренцією;
- про банкрутство.
Апеляційні суди.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ] Апеляційними судами з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим
До складу апеляційного суду входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. В апеляційному суді, кількість суддів в якому перевищує тридцять п'ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду. Апеляційні суди є внутрішньо структурованими. На відміну від місцевих судів, де внутрішня спеціалізація залежить від можливостей кожного суду окремо, структурованість апеляційних судів не тільки закріплена в законі, ним визначений і порядок утворення цих структур. В апеляційних судах утворюються судові палати. їх кількість залежить від виду апеляційного суду. Зокрема, в апеляційних судах областей функціонують традиційно дві палати: судова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах. Натомість в апеляційному господарському суді можуть утворюватись судові палати з розгляду окремих категорій справ.

Так, наприклад, у Харківському апеляційному господарському суді, кількість суддів котрого досить значна, утворено три судові палати з розгляду окремих категорій справ:
- у спорах за участі податкових та інших контролюючих органів;
- у справах про банкрутство;
- у спорах, пов'язаних з укладанням, зміною, виконанням договорів.
Вищі спеціалізовані суди.
Верховний Суд України - найвищий судовий орган
Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, тому що він:
- переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;
- переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справисудом;
- надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;
- звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;
- голова Верховного Суду України за посадою входів до складу Вищої ради юстиції.
Участь народу у здійсненні правосуддя.
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть картинку ] Реалізація в Україні принципу участі народу у провадженні судочинства наближає суд до суспільства й певною мірою сприяє:

а) формуванню самостійної судової влади, незалежної від законодавчої та виконавчої гілок влади;

б) гуманізації правоохоронної діяльності в дусі поважного ставлення до прав і свобод людини;

в) підвищенню професіоналізму суддів, державних обвинувачів та захисників на рівні, що забезпечує якісну діяльність у змагальному процесі за участю присяжних.
Вимоги, що пред’являються до кандидатів у професійні судді.
Професійний суддя - це громадянин України, призначений Президентом України строком на 5 років у разі, якщо він вперше рекомендований на посаду судді, або обраний безстроково Верховною Радою України, і займає штатну суддівську посаду в одному з судів України відповідного рівня спеціалізації (місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду чи Верховного Суду України). Залежно від того, до суду якого рівня претендує на посаду професійного судді кандидат, до нього висувається ряд вимог з тим, щоб суддею був призначений (обраний) громадянин, який тривалий час проживає в Україні, добре знає країну чинне законодавство, має достатній життєвий досвід і досвід правової роботи, зуміє правильно застосувати законодавство при вирішенні судових справ. Претендент на посаду судді повинен пройти конкурсний відбір і бути рекомендованим до призначення суддею відповідного суду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати інші оплачувані посади чи виконувати якусь оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів" від 12 квітня 1996 р. № 4 наголошено, що чинним законодавством суддям заборонено виконувати не властиві суду функції, тому вони не можуть бути членами комітетів, комісій з боротьби зі злочинністю та залучатися до іншої роботи, якщо це може вплинути на їх незалежність при здійсненні правосуддя.
Органи суддівського самоврядування.
органи суддівського самоврядування утворюються суддями для виразу їхніх інтересів як носіїв судової влади та забезпечення незалежності суддів.
Організаційними формами (органами) суддівського самоврядування виступають:
1) збори суддів, які проводяться суддями в місцевих і апеляційних судах, вищих спеціалізованих судах, а також у Верховному Суді України;
2) конференції суддів загальних місцевих та апеляційних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;
4) конференції суддів спеціалізованих судів;
5) з'їзд суддів України;
6) ради суддів, в тому числі рада суддів України.
Завданням органів суддівського самоврядування є вирішення питань внутрішньої діяльності судів, у тому числі щодо:
- забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; зміцнення незалежності судів, суддів, захисту від втручання в їх діяльність;
- участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контролю за додержанням встановлених нормативів вказаного забезпечення;
- вирішення питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції, призначення суддів Конституційного Суду України та суддів до складу Вищої ради юстиції та до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- заохочення суддів та працівників апарату судів;
- здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.
Органи суддівського самоврядування, взаємодіючи із судами, Державною судовою адміністрацією України та іншими правоохоронними органами, мають сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, недоторканність і безпеку суддів, забезпечувати захист суддів від втручання у судову діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами в системі судів.
Обрання на посаду судді безстроково.
Стаття 74. Порядок обрання на посаду судді безстроково
1. Порядок обрання на посаду судді безстроково встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.
2. Суддя, строк повноважень якого закінчився, за його заявою має бути рекомендований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому. Стаття 75. Звернення кандидата на посаду судді безстроково до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
1. Кандидат на посаду судді безстроково не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку перебування на посаді судді звертається до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково.
2. Із заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування для обрання на посаду судді безстроково може звернутися також кандидат, якого звільнено з посади судді у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено, та який раніше не звертався до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про обрання його на посаду судді безстроково, протягом трьох років з часу звільнення.
3. Кандидат, час звільнення якого з посади судді у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено, перевищує зазначений у частині другій цієї статті строк, може бути рекомендований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання на посаду судді безстроково після складення кваліфікаційного іспиту відповідно до вимог цього Закону.
Національна школа суддів України.
Національна школа суддів України державна установа зі спеціальним статусом, що забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для судової системи та здійснює науково-дослідну діяльність.
На Національну школу суддів України не поширюється законодавство про вищу освіту. Структура Національної школи суддів України відповідає завданням, які поставлені перед нею:
організація спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді;
підготовка суддів, яких призначено на посаду судді вперше; яких обрано на посаду судді безстроково; яких призначено на адміністративні посади в судах;
періодичне навчання суддів з метою підвищення рівня кваліфікації;
підготовка працівників апаратів судів;
проведення наукових досліджень з питань удосконалення судочинства;
вивчення міжнародного досвіду організації діяльності судів;
науково методичне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.
Органи та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді.
1. Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють:
1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів;
2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.
Процедура притягнення судді до дисциплінарної відповідальності може здійснюватися виключно органами, чітко визначеними цим Законом. З метою забезпечення неупередженого, об'єктивного розгляду питань про дисциплінарну відповідальність суддів такі органи повинні у своїй діяльності бути незалежними, самостійними і здійснювати свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України, цим Законом та Законом "Про Вищу раду юстиції".
Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюється у певній послідовності і порядку, визначеному цим Законом. Процедура дисциплінарного провадження передбачає:

1) здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Під час здійснення такої перевірки член ВККСУ має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, об'єднань громадян, громадяни, яким направлено запит члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зобов'язані протягом десяти днів з дня його отримання надати відповідну інформацію. У разі необхідності зазначений строк може бути подовжений до тридцяти днів, про що член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повідомляє безпосередньо у запиті

За результатами перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена ВККСУ та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Комісії.

2) відкриття дисциплінарної справи. На підставі висновку члена ВККСУ за результатами проведеної ним перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності Вища кваліфікаційна комісія суддів ухвалює рішення про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Копія рішення про відкриття дисциплінарної справи не пізніш як через три дні з дня його прийняття надсилається судді, щодо якого відкрито дисциплінарну справу (до нього додається висновок члена ВККСУ, складений за результатами перевірки), та ініціатору дисциплінарного провадження.

3) розгляд дисциплінарної справи. Дисциплінарна справа щодо судді розглядається на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на яке запрошуються особа, за зверненням якої відкрито справу, суддя, стосовно якого відкрито справу, а в разі необхідності й інші заінтересовані особи. Розгляд відбувається на засадах змагальності. На засіданні ВККСУ заслуховуються повідомлення члена Комісії, який здійснював перевірку, про результати перевірки, пояснення судді, стосовно якого розглядається справа, та/або його представника, а також інших заінтересованих осіб. Окрім того, суддя та/або його представник мають право ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи. А у разі своєї неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні суддя, справа стосовно якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи і оголошуються на засіданні в обов'язковому порядку. Повторна неявка цього судді на засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів є підставою для розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.

Перебіг розгляду дисциплінарної справи стосовно судді та оголошення результатів її розгляду фіксуються технічними засобами, так само, як і звичайний судовий процес.

4) прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження. Див. коментар до ст. 87 цього Закону.

Процедуру здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів визначає Закон України "Про Вищу раду юстиції".
Склад та повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Стаття 92. Склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі одинадцяти членів, які е громадянами України, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше двадцяти років. До складу Комісії входять:
1) шість суддів, які призначаються з'їздом суддів України;
2) дві особи, які призначаються з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ;
3) одна особа, яка призначається Міністром юстиції України;
4) одна особа, яка призначається Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;
5) одна особа, яка призначається Головою Державної судової адміністрації України.
2. Строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить три роки з дня призначення. Одна і та сама особа не може здійснювати повноваження члена Комісії два строки підряд.
3. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на час здійснення повноважень відряджаються до Комісії і не можуть виконувати професійних повноважень за основним місцем роботи.
4. За членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на час здійснення повноважень зберігаються статус та місце роботи.
1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України:
1) веде облік даних про кількість посад судді у судах загальної юрисдикції, 0 тому числі вакантних;
2) веде облік даних про кількість адміністративних посад у судах загальної юрисдикції та негайно повідомляє відповідну раду суддів, Вищу раду юстиції про утворення вакантної посади голови суду, заступника голови суду;
3) проводить добір кандидатів на посаду судді вперше, в тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит;
4) вносить до Вищої ради юстиції рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді для подальшого внесення відповідного подання Президентові України;
5) надає рекомендацію про обрання на посаду судді безстроково або відмовляє у наданні такої рекомендації;
6) визначає потреби в державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України;
7) приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України;
8) розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження;
9) приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судіє;
10) приймає рішення про дострокове зняття застосованого до судді дисциплінарного стягнення;

11) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
1. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з числа суддів призначаються з'їздом суддів України відкритим або таємним голосуванням. З'їзд суддів може обрати більше ніж шість суддів на випадок вибуття одного або кількох членів зі складу Комісії, призначених за квотою з'їзду суддів України, визначивши черговість їх включення до складу Комісії. Такі особи автоматично набувають повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддю України в разі вибуття одного або кількох членів Комісії, обраних за квотою з'їзду суддів України. Особи, призначені з'їздом суддів України до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на випадок вибуття одного або кількох її членів, продовжують виконувати обов'язки судді до моменту зайняття ними посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідно до встановленої черговості.
2. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України призначаються з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ відкритим або таємним голосуванням.
3. Міністр юстиції України призначає члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своїм наказом.
4. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначає члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своїм розпорядженням.
5. Голова Державної судової адміністрації України призначає члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своїм наказом.
6. До складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не можуть бути призначені народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, голови судів, їх заступники, секретарі судових палат, члени Ради суддів України, Вищої ради юстиції, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, а також посадові особи, які мають дисциплінарне стягнення.
7. Вища кваліфікаційна комісія суддів України вважається повноважною за умови призначення до її складу не менше восьми членів.
Права та обов’язки члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
1. Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право:
1) знайомитися з матеріалами, поданими на розгляд Комісії, брати участь у їх дослідженні та перевірці;
2) наводити свої мотиви та міркування, а також подавати додаткові документи з питань, що розглядаються;

3) вносити пропозиції щодо проекту рішення Комісії з будь-яких питань та голосувати за або проти того чи іншого рішення;
4) висловлювати письмово окрему думку щодо рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
5) здійснювати інші повноваження, встановлені законом.
Відсутність у Законі чітких вказівок на обов'язки члена Комісії не означає, що їх немає. Оскільки члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів, скажімо обрані з'їздом суддів України, обираються на певний строк і на час роботи в Комісії увільняються тільки від виконання службових обов'язків за основним місцем роботи, то як судді вони зобов'язані виконувати вимоги Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Під час роботи в ВККС члени Комісії повинні дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд матеріалів з дотриманням встановлених законом строків; додержувати вимог, передбачених регламентом ВККС: не розголошувати відомості, що становлять державну, службову, комерційну та банківську таємницю, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час роботи в Комісії, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите засідання; не допускати вчинків та будь-яких дій, що можуть викликати сумнів у їх об'єктивності, неупередженості та незалежності тощо.
Порядок прийняття рішення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Стаття 97. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
1. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймається більшістю від п загального складу. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, і запрошених осіб.
2. Рішення Комісії викладаються в письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад Комісії, питання, що розглядалося, мотиви прийнятого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії, які брали участь у засіданні.
3. За наявності окремої думки вона викладається членом Комісії у письмовій формі і додається до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні, але зміст окремої думки виголошенню на засіданні не підлягає.
4. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може бути оскаржене до суду в порядку, встановленому процесуальним законом.
5. У випадках, передбачених цим Законом, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може бути оскаржене до Вищої ради юстиції.
Забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Забезпечення діяльності ВККС покладено на Державну судову адміністрацію.
Проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
Стаття 71. Проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді
1. Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-порталі та публікує таке оголошення в газетах "Голос України" та " Урядовий кур'єр" не пізніше ніж за місяць до проведення конкурсу.
2. В оголошенні про конкурс зазначаються найменування судів, де в вакантні посади судді, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, дата, нас і місце проведення конкурсу
3. Кандидати на посаду судді, які перебувають у резерві та виявили бажання взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад судді, у встановлений строк подають до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України письмові заяви.
4. Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на заміщення вакантних посад судді та здійснює добір кандидатів з урахуванням результатів кваліфікаційного іспиту і кількості набраних кандидатами балів. Кількість набраних балів є першочерговим критерієм при проведенні Вищою кваліфікаційною комісією суддів України конкурсного добору кандидатів на зайняття вакантних посад судді. У разі набрання кандидатами однакової кількості балів перевага надається тому кандидату, який має більший стаж роботи у галузі права.
5. За результатами конкурсного добору Вища кваліфікаційна комісія суддів України надсилає до Вищої ради юстиції відповідно до кількості вакантних посад судді рекомендації про призначення кандидатів суддями.
6. Відповідно до внесеної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рекомендації Вища рада юстиції на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі прийняття позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді.
Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо дисциплінарної відповідальності суддів.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає питання, пов'язані з дисциплінарною відповідальністю суддів. Проводить пов'язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушує дисциплінарні провадження та вирішує справи про дисциплінарну відповідальність суддів (див. главу 1 розділу VI цього Закону).
ВККС розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів, проводить пов'язані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушує дисциплінарне провадження і вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, а також про дострокове зняття застосованого до судді дисциплінарного стягнення.
Поняття суддівського самоврядування.
Cyддівське самоврядування це підзаконна діяльність щодо самостійного колективного вирішення професійними суддями через виборні органи або безпосередньо їх колективами питань внутрішньої діяльності судів і суддівського корпусу, що здійснюється у встановлених законом межах.
Збори суддів та конференції суддів.
Стаття 115. Збори судді
1. Збори суддів - це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
2. Збори суддів скликаються головою відповідного суду за власною ініціативою або на вимогу не менш як третини від загальної кількості суддів даного суду.
3. Збори суддів місцевих та апеляційних судів скликаються у міру потреби, але не рідше одного разу на три місяці.
4. Збори суддів е повноважними, якщо на них присутні більше половини від загальної кількості суддів даного суду. На збори суддів можуть запрошуватися працівники апарату суду, інші особи. У голосуванні беруть участь лише судді цього суду.
Конференція суддів відповідних судів:
o обговорює і вирішує питання щодо фінансування та організаційного забезпечення діяльності відповідних судів;
o формує відповідну раду суддів та затверджує положення про раду суддів;
o звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та місцевого самоврядування;
o аслуховує звіти відповідних рад суддів, інформацію Голови Державної судової адміністрації;
o розробляє пропозиції для внесення на розгляд з'їзду суддів України;
o обирає делегатів на з'їзд суддів України;
o ініціює проведення позачергового з'їзду суддів України у порядку, встановленому Законом;
o обговорює інші питання, віднесені до повноважень органів суддівського самоврядування Законом.
Конференція суддів приймає рішення, які є обов'язковими до виконання для рад суддів та суддів відповідних судів.
Органи суддівського самоврядування.
Забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування.
Особливості забезпечення функціонування судової влади.
Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Повноваження Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь.
Вища рада юстиції, її завдання та функції.
Вища рада юстиції колегіальний, незалежний орган України, відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу, а також за приймання рішення стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність. Відповідно до статті 131 Конституції України до завдань Вищої ради юстиції належать:
внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;
прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;
здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів. Функції[ред. ред. код]
Подання про призначення на посаду судді вперше[ред. ред. код]
Відповідно до внесеної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рекомендації Вища рада юстиції на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі прийняття позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді.
Розгляд питань про звільнення суддів[ред. ред. код]
До Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади можуть звернутися:
Вища кваліфікаційна комісія суддів України;
член Вищої ради юстиції.
Вища рада юстиції за пропозицією кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав.
Рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин, зазначених у пунктах 1 3, 7 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, приймається на засіданні Вищої ради юстиції більшістю голосів її членів, які брали участь у засіданні. У разі звернення судді з заявою про звільнення з посади за власним бажанням Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з'ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус.
Вирішення питань щодо порушення вимог законодавства про несумісність[ред. ред. код]
Вища рада юстиції розглядає питання про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із заняттям діяльністю, забороненою Конституцією України та законами України. Вища рада юстиції може прийняти рішення:
про визнання заняття суддею або прокурором іншою діяльністю, не сумісною з подальшим перебуванням на посаді судді або прокурора, і запропонувати йому у встановлений Вищою радою юстиції строк визначитися з питанням про продовження роботи на посаді судді або прокурора чи заняття іншою діяльністю з повідомленням Вищої ради юстиції;
про визнання порушення суддею або прокурором вимог щодо несумісності їх посади із заняттям іншою діяльністю і надіслати подання відповідним органам про звільнення їх з посади.
Участь у застосуванні дисциплінарної відповідальності суддів[ред. ред. код]
Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.
Вища рада юстиції може накласти на цих суддів такі стягнення:
попередження;
догану з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;
сувору догану з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;
тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;
переведення судді до суду нижчого рівня;
вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.
Суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції.
Принцип законностіГласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобамиОдноособовий і колегіальний розгляд справВиди та склад вищих спеціалізованих судівСклад КСУПовноваження КСУВимоги до судді КСУПовноваження судді КСУВиди місцевих судів Заголовок 215

Приложенные файлы

  • doc 18913457
    Размер файла: 891 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий