pitannya do ispitu z kursu Istoriya ukrayinskoy..

ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ З КУРСУ "ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ"
1- рівень складності(3 бали за кожне питання).
1. Термін"культура" в перекладі з латини означає: обробляти
2. Сукупність матеріальних і духовних надбань людства це: культура
3.Вперше у духовному сенсі термін " культура" вживає: Цицерон
4. " Культура " це те, що відрізняє людину від тварини. Так сказав: С.Пуфендорф у 1684р.
5.Чи тотожні поняття "культура" та " цивілізація"? ні
6.Яке судження вірне?(обвести потрібну літеру):
а)матеріальна та духовна культура існують цілком відірвано одна від одної;
б)матеріальна і духовна культура становлять одну систему культури як її складові частини;
в)поняття матеріальної культури не існує взагалі.
7.Назвіть функції культури( не менше трьох). Пізнавальна, інтегративна, комунікативна, регулятивна, інформативно-трансляційна, виховна, світоглядна, етноформуюча, етнозахисна.
8.Комунікативна функція культури полягає у тому, що культура відкриває перед людиною скарбницю знань та практичного досвіду багатьох поколінь(заповнити пробіл).Назвіть ще відомі Вам функції культури. Пізнавальна, інтегративна, регулятивна, інформативно-трансляційна, виховна, світоглядна, етноформуюча, етнозахисна.
9. У чому суть етнозахисної функції культури?
Саме культура забезпечує цілісність та самобутність нації, оберігає її від руйнівного впливу чужорідних елементів, що мають, як правило, іноземне походження. Цю роль виконує система культурних цінностей, традицій та звичаїв, механізм її спрямований на те, щоб не допустити переваги чужорідних елементів над національними, бо це неминуче поставить під загрозу національне життя народу взагалі.
10.Культура творить неповторне і самобутнє лице нації. Це суть етноформуючої функції культури(заповнити пробіл).Які ще функції культури Ви знаєте?
Пізнавальна, інтегративна, комунікативна, регулятивна, інформативно-трансляційна, виховна, світоглядна, етнозахисна.
11. Культура об"єднує людей незалежно від світоглядної та ідеологічної орієнтації, національної, вікової, професійної або іншої приналежності у певні соціальні спільноти а народи у світову цивілізацію. це суть -інтегративної функції культури.
12. Що таке "художня культура"?
Наслідок особливої форми творчої діяльності діячів мистецтва, що здійснюється у специфічній формі і специфічними художніми засобами.
13. Що таке " художній стиль"?
усталена форма художнього самовизначення епохи, регіону, нації, соціальної або творчої групи або окремої особистості.
14. Термін"цивілізація" в перекладі з латини означає: громадянський, державний
15. Назвіть відомих Вам українських вчених- знавців культури: І.Огієнко, Д.Антонович.
16. Першим людським поселенням на території України є:с. Королево (Закарпаття).
17. Назвіть стоянки первісної доби на території України: с.Пінці(р. Урдай), кирилівська стоянка в Києві, селище Молодово, Мізинська стоянка(Новгород-Сіверський)
18.Образотворче мистецтво зароджується в добу: верхнього палеоліту
19.Коли здійснився перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства? Неоліт
20. Що називають " неолітичною революцією"? перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства
21. Якими знаряддями праці користувалася людина в добу палеоліту: Ручне рубило; скребачки, ножі, верхів’я списів, голки, шила (пізній палеоліт)
22.Кам’яна Могила поблизу Мелітополя – це:
а) найдавніша палеолітична стоянка на території України;
б) комплекс гротів, які з часів палеоліту використовувались як культові приміщення;
в) найдавніше поховання періоду палеоліту;
г) місце знахідки набору перших музичних інструментів
23.Що таке "первісна Венера"? статуетка жінки, яку виготовляли первісні люди
24.Поясніть походження назви,вкажіть час та територію розповсюдження Трипільської культури:
В.Хвойко знайшов рештки діяльності давніх хліборобів неподалік від с. Трипілля на Київщині.
Опанували простори Лісостепу від Дністра до Дніпра, досягши територій Волині і Степового Причорномор’я.
4-2 тис. до н.е
25.Уперше поселення Трипільської культури було знайдено археологом В.Хвойкою у: 1893 р.
26.Хто,коли і де винайшов Трипільську культуру? Вікентій Хвойка, біля с.Трипілля, що на Київщині у 1893р.
27.Назвіть поселення Трипільської культури на території України: с.Тальянка, с.Доброводи, с.Майданецьке, с.Небелівка, с.Веселий Кут, с.Косенівка
Назвіть характерні риси Трипільської культури:
Надзвичайно великі поселення – протоміста(35-40 тис. мешканців); будинки 2-3 поверхи, поділ на кімнати, дерев’яний каркас, обмазаний глиною, в одному будинку – кілька сімей; розвинута кераміка: копії будівель, керамічні вироби для господарства, біноклевидна кераміка, прикраси, дитячі іграшки, орнаменти подібні до теперішніх; існував поховальний обряд; потужне землеробство та скотарство; тонкі тканини.
28."Оркестр кам"яного віку" було створено у (доба кам"яного віку): мезоліт
29. На території якої стоянки виявлено набір музичних інструментів з кістки та рогу, внесений ЮНЕСКО до списку найбільших культурних цінностей людства? Мізинська стоянка (Новгород-Сіверський)
30.Первісні релігійні вірування це: магія, фетишизм, тотемізм, анімізм
31.Віра в здатність людини чарівними засобами впливати на хід подій це : магія
32. Магія в перекладі з грецької : чаклунство
33. Культ речей, які первісна людина наділяла надприродними властивостями це: фетишизм
34. Віра в духів і душі це: анімізм
35. Віра в існування засновника роду та його захисника і покровителя в особі
тварини чи рослини це: тотемізм
36.Систему вірувань, серцевиною якої є анімізм, тотемізм та фетишизм називають: язичництво
37. Міфологія в перкладі з грецької це: казкослів'я, виклад стародавніх казок, переказів
38.Кіммерійці з"явилися на території України у : 1-ше тисячоліття до н.е.
39. Скіфи з"явилися на території України у: 7-ме століття до н.е.
40.Із давньогрецьких авторів найдетальніше життя. побут,звичаї та історію скіфів описав:
Геродот
41. Світову славу скіфському мистецтву принесли наступні твори: золота пектораль з кургану «Товста могила», кубок з кургану «Куль-Оба», золотий гребінь з кургану «Солоха», срібні з позолоченням вази з кургану «Чортомлин»
42.Які стилі у мистецтві були започатковані в період скіфо-сарматської доби? Сіфо-сарматський звіриний стиль
43. Культура скіфів носила язичницький .характер. Вони поклонялися силам природи, космічним явищам, родючості землі, предкам( заповнити пробіл).
44. Найдавніші скіфські кургани датуються 7-им століттям до н.е..
45. Назвіть відомі Вам поховання царських скіфів: кургани «Товста Могила», «Висока могила», «Чортомлик», «Куль-Оба», «Солоха», «Гайманова могила»
46. Неперевершеним шедевром елліно-скіфського мистецтва є Золота Пектораль, знайдена у кургані «Товста могила» .
47. У ІІ ст. до н.е. скіфи були витіснені племенами сарматів .
48. Стиль у декоративно-прикладному мистецтві, який започаткували сармати, називається: поліхромно-інкрустаційний стиль
49 .Назвіть відомі Вам грецькі міста-колонії на території України: Ольвія, Херсонес, Тира, Пантікапей, Кафа, Фанагорія, Феодосія.
50.Характерною рисою релігійних вірувань Північного Причорномор"я був: політеїзм
51. Верховним богом в язичницькому пантеоні давніх слов"ян був проголошений: Перун (можливо Сварог)
52. Що Ви знаєте про Збруцького ідола? У 1848р. на річці Збруч різко впав рівень води, над водою з’явився кам’яний капелюх – зображення Святовида: 4 обличчя, 3 яруси(які позначають 3 світи).
53. Провідна галузь господарства у слов"ян це: землеробство
54. Назвіть відомі Вам ремесла у давніх слов"ян: гончарство, ковальство, обробка дерева, ткацтво
55.Назвіть відомих Вам богів давньослов"янського пантеону: Перун, Сварог, Дажбог, Ярило, Лада, Стрибог.
56. Бог вітру у давніх слов"ян це: Стрибог
57.Як називалась найдавніша слов’янська писемність? «Чертами и резами»
58.Яка писемність стає поширеною в Київській Русі після запровадження християнства? кирилиця
59. Які літературні жанри існували в Київській Русі: літописи, повчання, хроніки, філософсько-богословська публіцистика, житія
60. Які твори посібникового характеру, перекладені з грецької мови, користувалися популярністю на Русі? «Фізіолог», «Шестиднев», «Християнська топографія» (не знаю чи з грецької, але використовували як підручники)
61. Першою літературною пам"яткою часів Київської Русі вважають: перший літописний звід (1037-1039 рр.)
62.Внесіть у текст пропущені імена:
Просвітителі ІХ ст. брати Кирило та Мифодій приблизно у 848році здійснили так звану "руську місію" в Крим,де знайшли "руські письмена".На їх основі Кирило уклав слов"янське письмо і переклав Євангеліє слов"янською мовою.
63. До визначних пам"яток лицарького епосу княжої доби належить твір «Слово о полку Ігоревім»,написаний у 1185р.,що докладно описує похід князя Ігоря проти половців(заповнити пробіл).
64. Кому з названих авторів належать твори:
а)"Слово про закон і благодать"; 4 1.Нестор;
б)"Повчання дітям"; 3 2.Невідомий автор;
в) "Слово о полку Ігоревім"; 2 3.Володимир Мономах;
г) "Житіє Бориса і Гліба"; 1 4.Іларіон.
65. Назвіть відомі Вам літописні пам"ятки часів Київської Русі: «Повість минулих літ», Галицько-Волинський літопис
66."Слово про закон та благодать" написав: митрополит Ілларіон у 1051 році
67. Хто написав «Повчання дітям»? Володимир Мономах
68.Найдавніша рукописна книга, яка збереглася до наших днів, це: Остромирове євангеліє
69. Вкажіть автора «Повісті минулих літ» та рік її закінчення : Нестор Літописець 1113р.
70.Допишіть речення:
Ярослав Мудрий започаткував складання першого загально руського кодексу юридичних норм, який називався: «Руська правда»
71. Збірник, у якому описуються житія святих, називається: агіограф
72. Галицько-Волинський літопис був створений у: 13-му столітті
73. Галицько-Волинський літопис складався з 2-х частин.
74. Книги в Київській Русі писали на ( назвати матеріал): пергаменті
75.Книгоробні майстерні в Київській Русі називалися: скрипторії
76. Як свідчить літопис, перші школи на Русі заснував князь : Володимир Великий
77. Онучка Ярослава Мудрого Янка заснувала при Андріївському монастирі в Києві : школу для дівчат
78. Графіті - це: надписи, зображення на стінах, вицарапані або намальовані фарбою(чорнилом).
79.В архітектурі Київської Русі найпоширенішим був стиль: візантійський архітектурний стиль
80. Першою мурованою культовою спорудою часів Київської Русі називають: десятинну церкву
81. Собор св. Софії в Києві був побудований у. першій половині 11ст. за взірцем собору Софії Царгородської у Візантії( Заповнити пробіл).
82. Визначте відому світську споруду часів Київської Русі, яка збереглася до нашого часу: золоті ворота
83. У першій половині ХІ ст. було засновано найдавнішу бібліотеку Київської Русі, яка нараховувала понад 500 томів і була на той час найбільшою у світі. За якого князя вона була створена і де? Ярослава Мудрого, Софія Київська
84.Єдиний в Україні комплекс оборонних споруд ІХ-Х ст. це: змієві вали
85. Які стилі були поширені в архітектурі Галицько-Волинського князівства? Романський, готичний
86.Місто Львів вперше згадується у( назва твору): Галицько-Волинському літописі
87.Назвіть відомі Вам споруди княжого Львова: високий, низький замки, храм Іоанна Хрестителя, церква св.Миколая, костел Марії Сніжної
88.Найвідоміша архітектурна пам’ятка княжого Галича – це: церква Пантелеймона
89. Що таке мозаїка? Який матеріал використовували в Київській Русі для створення мозаїчних композицій? зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], керамічних плиток, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та інших матеріалів. Використовували смальту
90. Смальту в Київській Русі використовували для створення: мозаїк
91.Що таке мозаїка? Який матеріал використовували в Київській Русі для створення мозаїчних композицій? зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], керамічних плиток, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та інших матеріалів. Використовували смальту
92.Допишіть речення, використавши наведені у дужках терміни (1  мозаїка, 2  ікона, 3  фреска):
а) живописний твір, виконаний водяними фарбами на свіжій вогкій штукатурці, це фреска
б) мистецький твір із різнокольорового скла-смальти це мозаїка
в) живописний твір на релігійну тематику, виконаний темперними фарбами на заґрунтованій дошці, це ікона
93.Перших відомих майстрів іконопису часів Київської Русі звали: Аліпій Печерський, Григорій та учні
94. Одним з найвідоміших лікарів на Русі був монах Печерського монастиря: Агапіт
95. Яка мова була офіційною у Великому князівстві Литовському у ХІV столітті? Староукраїнська
96. В яких західноєвропейських університетах навчалося найбільше вихідців з українських земель у ХІУ-ХУ століттях? українці-русини навчалися у Сорбонні, Болонському, Падуанському, Празькому, Гейдельберзькому та інших університетах.

97. Назвіть відомих Вам діячів українського Передвідродження : Павло Русин, Юрій Дрогобич, Станіслав Оріховський
98. Професор медицини і астрономії, перший з українських вчених надрукував свою працю"Прогностична оцінка 1483 року".Одним із його учнів був славетний польський астроном Миколай Копернік.Про кого йдеться? Юрій Дрогобич
99. В Західній Європі цього видатного діяча українського Передвідродження називали " сучасним Демосфеном". Хто це? Станіслав Оріховський
100. Викладач Краківського університету.Перший латиномовний український поет-гуманіст. Назвіть його. Павло Русин
101. Ректором Болонського університету у 1481-1482 рр. був видатний діяч українського Передвідродження : Юрій Дрогобич
102. Ренесанс в перекладі це: відродження
103. Гуманізм в перекладі з латини означає: людський, людяний
104. Основними рисами Відродження як культурно-історичної епохи є:
Відродження інтересу до Античності;
Обґрунтування права науки і розуму на незалежність від церкви;
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] замість теоцентризму;
Світський характер культури та літератури;
Спроби компромісного поєднання надбання античності давньоримського варіанта з християнською ідеологією [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

105.Реформація це-широкий релігійний та ідеологічний рух в країнах Зх та Центральної Європи, спрямований на здійснення реформ в дусі протистантизму
106. Перші книги кирилицею були надруковані в 1491році.
107.Хто і коли надрукував "Апостол"- першу точно датовану друковану книгу України? Іван Федоров у 1564 році
108.Основоположником постійного книгодрукування в Україні є: Іван Федоров
109. В Острозі Іван Федоров надрукував: Острозьку біблію
110. Шедевр друкарського мистецтва ХIУ ст. Острозька біблія побачила світ у 1581 році.
111. Назвіть книжки, що видав І. Федоров у Львові: Апостол, Буквар
112.Назвіть найстаріше та найвпливовіше братство України: Львівське Успенське Братство
113. Що таке Ставропігія?
Ставропігі
·я (від грец. «ставрос» і «пігіон»  поставлення хреста)  автономна православна церковна одиниця ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ],[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]), яка підлягає [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] не місцевому [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], а безпосередньо [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (в [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] з [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]Святішому [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]) і користується спеціальними правами (догляд над [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], іноді навіть над ієрархами).

114. Відомим меценатом, засновником першої в Україні національної школи на зразок середніх та вищих навчальних закладів Європи був: Костянтин Острозький
115. М.Грушевський називає її "першою українською академією наук". Про який навчальнийзаклад йдеться? Назвіть студентів та викладачів цього закладу. Києво-могилянська академія
Лазар Баранович, І.Мазепа, Березовський, Скоропатський, Сковорода, Самойлович, Лизогуби
116. Першим ректором Острозької академії став:Герасим Смотрицький
117.Назвіть видання Острозької друкарні: Острозька біблія, Герасим Смотрицький, Ключ Царствія Небеснаго,
118. Г.Смотрицький,Д.Наливайко,В.Суразький,К.Лукаріс викладали у: Острозькій колегії
119. Що таке "сім вільних мистецтв"? 7 наук, які вивчалися в університетах Європи
120. У "тривіум" входили Граматика, риторика, діалектика
121. У "квадривіум" входили арифметика, геометрія, астрономія, музика
122. Полемічна література в Україні обговорювала питання: проблемні питання релігійної дискусії між католицькою та православною церквами з метою їх об'єднання.
123. Серед перелічених назвіть імена відомих українських полемістів: Павло Русин, Юрій Котермак - Дрогобич, Петро Скарга, Петро Могила, Христофор Філалет, Іван Федоров. Іван Вишенський, Петро Мстиславець.
124. "Про єдність Церкви Божої під одним пастирем" - цим твором була започаткована релігійна полеміка в Україні. Хто його автор? Петро Скарга
125.Назвіть відомих Вам художників доби Ренесансу в Україні: Федір Пухало, Федір Сенькович, Петрахнович
126. Видатний представник українського Відродження М.Петрахнович відомий: український художник, живописець, іконописець
127. Своєрідність формування Ренесансу в Україні полягала у наступному:
Приходить в Україну з запізненням; Україна не мала своєї державності; територією розповсюдження ренесансу стали західні землі України, на сході він практично не чутно; в загальному українське відродження було ближче до північного; українська ренесансна культура розвивалася на основі національно-визвольного, культурно-освітнього та релігійного руху
128. Центрами ренесансної культури др. пол ХУI - поч. ХУII ст. в Україні є: Київ, Львів, Острог
129.Архітектурні ансамблі Львова доби Відродження це: Успенської церкви, площі ринок, каплиці бої мів та корпіанів
130. В ренесансний ансамбль Успенської церкви Львова входять наступні споруди: церква, каплиця трьох святителів, вежа-дзвіниця Корнякта
131.П. Римлянин, П. Щасливий, П. Барбон - відомі архітектори доби Відродження в Україні.
132. Серед назваих осіб ХУІ-першої половиниХУІІ століття виберіть тих, хто відзначився у сфері шкільництва та просвіти: Дм.Вишневецький, К.Острозький, С.Наливайко, Г.Смотрицький, С.Кішка, М.Жмайло, Т.Трясило, К.Сакович, П.Могила.
133. Києво- Могилянська колегія була заснована у 1632 році.
134. Народившись у сім’ї молдавського господаря, він став одним із видатних церковних і культурних діячів України першої половини ХVІІ ст. Про кого йдеться? Які його здобутки Ви можете назвати? Петро Могила.У 1632 році заснував Києво-Могилянську колегію на основі братської і лаврської шкіл
135.Розвиток вищої освіти в Україні тісно пов"язаний з діяльністю Києво-могилянської колегії ,котра грамотою Петра І від 26 вересня 1701 року отримала статус академії.
136.Бароко в перекладі-дивний, химерний, примхливий
137. Мистецький стиль,що розвинувся в добу пізнього бароко називається: рококо
138. Що таке Контреформація? Рух проти створення власної церкви. Релігійний рух спрямований на збереження та зміцнення католицької церкви в боротьбі з протестантизмом
139.Декоративізм та орнаментальність притаманні епосі : бароко
140. У чому полягала своєрідність формування бароко в Україні? у цей стиль були привнесені традиції народного мистецтва. Найбільш яскраво цей самобутній стиль проявився в архітектурі Лівобережжя і Слобожанщини, возз'єднаних із Росією
141.Видатним явищем українського літературного бароко є козацькі літописи.Назвіть їх авторів(не менше трьох): літопис Самовидця, літопис Самійла Величка, Літопи Григорія Граб’янки
142. Назвіть театральні жанри , що розвивалися в добу бароко в Україні. шкільна драма, інтермедія, інтерлюдія, вертепна вистава

143. З першої половии ХУІІ ст. в Україні поширювалися п"єси,які ілюстрували біблійні оповідання, життя святих або містили розмови моралізаторського характеру між алегоричними постатями(Правдою і Кривдою,Любов"ю та Смертю тощо) Такі п"єси називалися: шкільна драма
144. З ХУІІ ст. в Україні поширюється український народний ляльковий театр,авторами і виконавцями вистав у якому були учні братських шкіл та колегіумів.Такий театр називався: вертепом
145.Назвіть студентів та випускників Києво- Могилянської академії. Виговський, Березовський, Ведель, Мазепа, Скоропатський, С.Величко, Граб’янка, Гулак-Артемовський
146. Назвіть викладачів Києво- Могилянської академії. Феофан Прокопович, Лазар Баранович, Мелетій Смотрицький
147. Скільки років тривав повний курс навчання у Києво- Могилянській академії? 12 років
148.Які науки вивчали в академії? 7 вільних наук: риторика, граматика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія. музика
149. Назвіть видання Києво- Печерської друкарні ХУІІ ст. «Бесіди Іоана Златоуста на дії Св. Апостолів», «Бесіди Іоана Златоуста на 14 послань Св. Ап. Павла»,  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], «Часослов», «Псалтир»
150.Назвіть архітектурні споруди доби "козацького бароко".будинок полкової канцелярії в Чурнігові, Миколаївська церква в Ніжині, Покровський собор в Харкові, Преображенська церква в Придуках, Будинок малоросійської колегії в Глухові
151.Назвіть приклади мазепинського бароко в архітектурі. Успенська церква Києво-Печерської лаври, Михайлівська церква Видубенського монастиря
152. Вершиною львівського бароко дослідники називають: церкву св Юра
153. Архітектурне бароко Львова представляють наступні споруди: церква св.Юра, костел Петра і Павла, Домініканський собор, собор Марії Магдалини
154. Коли був відкритий Львівський університет7 1661р
155. Які факультети діяли у Львівському університеті? Юридичний, богословський, медичний, філософський
156.Що таке парсуна? Примітивний жанр портрету в Російському царстві, який в своїх художніх засобах був залежний від іконопису
157. Назвіть майстрів іконопису доби українського бароко:  Іван Руткович, Йов ондзелевич, Лука Волинський, Василь Реклінський
158. Основоположником української школи граверства називають. Олександра Тарасевича
159.Ю. Шимонович, І. Туткович, М. Альтомонте -барокові художники, які творили у м. Жовква
160. Назвіть відомих Вам українських письменників доби бароко. Прокопович, Конинський, Туптало, Гаватович, Яворський, Величковський
161. Установіть відповідність між поняттями та їхніми визначеннями:
1) вертеп в а) вид мистецтва, у якому зображення є друкованим відбитком малюнка
вирізьбленого на спеціально підготовленій дошці;
2) драма г б) невеличка п`єса, переважно комедійного характеру на народну
тематику, яку виконували між діями, актами вистави;
3) гравюра а в) мандрівний ляльковий театр, призначений для показу як релігійних
сцен, так і дотепних вистав із повсякденного життя;
4)інтермедія б г) літературний твір, побудований у формі діалогу без авторської мови,
який виголошували зі сцени учні братських шкіл, академій.
162.Який мистецький стиль, що розвинувся в Україні, можна характеризувати таким чином: «Задовольняючи смаки знаті, він підкреслював велич, розкіш та декоративність. Цей стиль мав збуджувати почуття людини і в такий спосіб оволодівати її думками. Він віддавав перевагу формі перед змістом, химерності перед простотою, синтезові перед самобутністю. Саме здатність до синтезу зробила його особливо принадним для українців - нації, котра перебувала між православним Сходом та латинізованим Заходом?

Бароко (козацьке бароко)
163. Відомий український композитор, випускник Києво- Могилянської академії, його ім"я занесено на "золоту дошку" Болонської академіїї, де він вчився разом з Моцартом. Хто це? М.Березовський
164. Класицизм в перекладі - зразковий
165.Завершальною стадією класицизму називають ампір
166. Становлення нової української літературної мови відбулося завдяки виходу в світ: «Енеїди» Котляревського
167.Чия це біографія? Походження з Полтавщини, з козацького роду, навчався в Києво-Могилянській академії, співав у придворній царській капелі, викладав, останні 25 років життя провів «як мандрівний філософ» та вчитель. Написав низку філософських трактатів та діалогів («Начальная дверь к христианскому добронравию», «Наркиз. Розглагол о том – узнай себе», а також літературних творів, які зібрані у рукописні збірки «Сад божественних пісень» та «Басні харківські». Григорій Сковорода
168 " Історія Русів" була вперше опублікована у 1846 році.
169.Перше видання "Енеїди" було здійснено у 1798році.
170. Дослідженням українського фольклору у кінці ХУІІІ на поч. ХІХ ст. займалися Цертелєв, Максимович, Калиновський, Бодянський
171.Назвіть відомі Вам твори І. Котляревського. Енеїда, Москаль-чарівник, Наталка Полтавка
172. Перший на Східній Україні університет у Харкові було відкрито у 1805 році.
173. Київський університет Святого Володимира було відкрито у 1834 році.
174. Петро Ярославський та Андрій Меленський - видатні українські архітектори ХУІІІ- поч.ХІХ ст.
175. Головним архітектором Києва у 1799-1829 рр. був Андрій Меленський
176.Головний корпус Київського університету Св. Володимира побудований у стилі класицизму Проект цієї споруди підготував архітектор В.Беретті (заповнити пробіл).
177. Архітектурні споруди доби класицизму в Україні це: Головний корпус КНУ, ратуша на пл. Ринок, бібліотека Стефаника,
178.Приміщення бібліотеки АН України ім. В. Стефаника у Львові побудоване у стилі:
класицизму
179. .До найвідоміших декоративно-пейзажних парків, створених в Україні в період класицизму, належать: Олександрія, Софіївка в Умані, Стрийський парк у Львові
180.Період розвитку класицизму в Україні – це:
а) період бурхливого культурного піднесення, зумовленого чинником національної державності;
б) період служби „чужим вівтарям”, коли українці втрачали своє національне обличчя;
в) період зростання ролі народу у формуванні національної культури.

181. Центрами розвитку романтизму в Українв були міста: Львів, Київ, Харків
182. Назвіть відомих Харківських романтиків. Метлицький, Срезневський, Костомаров
183.Кирило- Мефодіївське братство існувало у 1845-1847 роках.
184.Засновниками Кирило-Мефодіївського братства вважають Білозерський, Гулак, Костомаров, Куліш
185. Програмними документами Кирило- Мефодіївського братства є Програмні положення братства були викладені у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським.
186.Автором " Закону божого" вважають М.Костомарова
187. Перше видання " Кобзаря" було здійснено у 1840 році.
188.Серія офортів Т. Шевченка ввійшла в історію під назвою «Живописна Україна»
189. Авторству Т. Шевченка належить понад 800 творів образотворчого мистецтва.
190. Т. Шевченко - засновник методу критичного реалізму
191. Про якого митця йдеться в уривку з історичного джерела:
"Він був сином мужика,і став володарем в царстві духа.Він був кріпаком,і став велетнем у царстві людської культури.Він був самоуком,і вказав нові,світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим":
Тараса Шевченка
192.Історик,філолог,етнограф,ботанік,поет.Перший ректор Київського
університету,укладач популярних збірників народних пісень: М.Максимович
193.Коли було створено товариство " Руська трійця"? Хто туди входив? 1833 рік. Маркіан Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький
194. Назвіть відомі Вам твори членів "Руської трійці". альманах "Русалка дністрова", збірка "Зоря", «Син Русі»

195. Де і коли був надрукований альманах " Русалка Дністровая"? 1837 рік Буда(нині Будапешт)
196. Скільки частин було в альманаху? 4 частини і передмова
197.Хто є автором альманаху " Вінок русинам на обжинкі? Яків Головацький
198.Собор руських вчених відбувся у м.Львові, у 1848 році.
199.Перший часопис українською мав назву: «Зоря Галицька»
200. Перший часопис українською мовою вийшов у Львові у 1848 році.
201.М. Вербицький - відомий український композитор, хоровий диригент, священник, громадський діяч, автор гімну України
202.Автором музики на слова П. Чубинського " Ще не вмерла Україна" став М.Вербицький
203. Автором опер "Наталка-Полтавка","Тарас Бульба","Пан Коцький" є: М.В.Лисенко
204.Автором першої української опери “Запорожець за Дунаєм” є С.С.Гулак-Артемовський
Яких ще відомих композиторів цього періоду Ви можете назвати.
Лисенко, Вербицький, Січинський
205.Остап Білявський та Василь Береза - відомі українські художники
206. Автором пам"ятнику Богданові Хмельницькому у Києві був скульптор: М.Микешин
207. Позначте прізвище художника, який брав участь у розписі Володимирського
собору в Києві М.Пимоненко
208. Назвіть провідних митців західноукраїнського живопису кінця ХІХ – поч. ХХ століття. К.Устиянович, Ю.Панькевич ( з 1888), В.Гребеняк, О.Іванчук (1913) О.Мурашко, М.Жук, М.Бурачек, І.Труш , Новаківсьий

209. Автором картини " Запорожці пишуть листа до турецького султана" є І.Рєпін Він творив у 19 столітті.( заповнити пробіл).
210.Який роман П. Куліша започатковує жанр історичного роману в українській літературі? «Чорна рада»
211. Михайло Щепкін та Карпо Соленик - відомі українські театральні актори
212. В середині ХІХ ст. на зміну романтизму приходить реалізм
213. Валуєвський циркуляр був виданий у 1863 році.
214. Емський указ був виданий у 1876 році.
215. Розташуйте у хронологічній послідовності:а)Емський указ (1876); б)Відкриття Київського університету(1834);в)Валуєвський циркуляр(1863);г)Відкриття Харківського університету(1805).
216.Охарактеризуйте рух “хлопоманів”. Хто був ідеологом хлопоманства? народницько-культурна течія української інтелігенції на [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 50-ті60-ті роки [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], яка прагнула зближення з народом. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]

217.Перша " Громада" була створена у м. Петербург .
218. Журнал " Основа" виходив у 1861-1862 рр. у м. Петербург
219.Назвіть членів " Київської Громади": [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
220. Коли і де було засновано товариство " Просвіта"? у галичині у 1868 році
221.Хто очолив товариство " Просвіта"? Анатоль Вахнянин
222.Коли і де було засновано Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка. У 1873 році у Львові (як ЛТШ) з 1892 року - НТШ
223. Протягом 15 років НТШ ім. Т. Шевченка очолював М.Грушевський
234.Марко Вовчок працювала в стилі реалізму
235. Що Ви знаєте про Михайла Драгоманова? український [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ],[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] Один із організаторів [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]). Після звільнення за політичну неблагонадійність емігрував до[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], де очолював осередок української політичної еміграції ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]).[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] Вищої школи у Софі
236.Коли і де було засновано український театр " Руська бесіда"? Львів 1864 рік
217. Назвіть відомих українських акторів другої половини ХІХ ст.  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ],[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
218. С. Крушельницька - відома українська оперна співачка
219. І. Мечніков -відомий український науковець, лауреат Нобелівської премії, один з основоположників [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]..
220. Розвиток хімічної науки в Україні пов"язують з іменем професора Харківського університету А.І.Ходнєва .
221. Він є автором понад 2 тис. наукових праць у галузі вітчизняної історії та літературознавства. Його багатотомна " Історія України - Руси" у 1998 році була визнана ЮНЕСКО найгрунтовнішим авторським фундаментальним дослідженням. Хто це? М.Грушевський
222. О.Кульчицька-відома українська художниця
223. Із наведених у дужках варіантів вілповіді виберіть правильний:
Українська академія мистецтв створена у(1917,1918,1919,1923) році.ЇЇ ректором було призначено визначного українського художника (М.Бойчука,О.Мурашка,Г.Нарбута,М.Жука)
224.Проекти грошових знаків,поштових марок,державного герба і печатки на замовлення Центральної Ради були виконані визначним українським графіком: Г.Нарбутом
225. Модерн в перекладі означає новітній, сучасний
226. Змішування різних форм та стилів характерні для: еклектики (архітектурної практики)
227. Що таке імпресіонізм? Назвіть представників цього напряму в українській культурі.  мистецька течія у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], а також в [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], котра виникла в[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] роках та остаточно сформувалася у другій половині [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ],  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ],  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ],  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ],  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ],  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
228.Експресіонізм в перекладі це вираження, виразність
229. Хто в українській культурі вперше виступив під гаслами модернізму? М.Вороний
230. Назвіть літературні організації, що діяли на поч. ХХ ст. У Києві та Галичині. Хто входив у ці організації? Аспанфут, ВАПЛІТЕ, Марс, Гарт, Ланка, Плуг
231.Установіть відповідність між назвами організацій і прізвищами діячів,причетних до їхнього створення.
1.Кирило-Мефодіївське братство Б А.М.Шашкевич;І.Вагилевич;Я.Головацький.
2."Молода муза" В Б.М.Костомаров;В.Білозерський;М.Гулак.
3."Руська трійця" А В.Б.Лепкий;М.Яцків;В.Пачовський.
4."Українська хата" Г Г.М.Шаповал,М.Євшан,П.Богацький.


232. Які українські письменники та поети вважаються представниками українського літературного модерну?Які напрями та жанри вони розвивали? Коцюбинський, Стефаник, Плужник, Вороний, Хвильовий, Михайль Семенко, Тичина, Олесь, Рильський
Експресіонізм, імпресіонізм, футуризм, соціальний реалізм, неокласицизм
233.Коли і в яких містах уряд П.Скоропадського заснував університети. 6 жовтня 1918р – Київ, 22 жовтня 1918р – Кам’янець-Подільський
234. Першим президентом Української Академії Наук був: Володимир Вернадський
235.Назвіть імена перших видатних українських кіномитців( не менше трьох): Довженко, Кавалерідзе, Дзиґа Вертов.

236.Автором фільму "Арсенал" є відомий український кінорежисер: О.Довженко
237. Що Ви знаєте про Дзигу Вертова? [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Один із засновників і теоретиків [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Перший використав методику [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]камера», створив перший український звуковий документальний фільм «Симфонія Донбасу» 1930р.
238.Назвіть відомі Вам фільми О. Довженка. «Арсенал», « Земля», «Щорс», «Аероград»
239.Архітектурні споруди доби модернізму у Львові це: Будинок страхового товариства «Дністер», клініка Солецького на вул.Личаківській, Вілла Труша.

240. Будинок з "химерами"у Києві створив архітектор Городецький
241. Головний корпус університету ім. І. Франка збудований в стилі:Віденського неоренесансу
242. Казимир Малевич працював у стилі авангардизму. Назвіть його роботи. Чорний квадрат, Червоний квадрат, чорний круг, супрематична композиція
243.Курс на українізацію був проголошений у: 1923 році
244. Назвіть літературні організації доби українізації . ВАПЛІТЕ, Гарт, Молодняк, Плуг, Неокласики
245. ."Злою іронією долі звучать безграмотні поради орієнтуватися на московське мистецтво"- писав письменник(росіянин за походженням) у публіцистичних роздумах "Україна чи Малоросія". Назвіть їх автора. Хвильовий
246.Хто входив у ВАПЛІТЕ? М.Хвильовий, М.Куліш, Бажан, Смолич, Досвітній
247.Художнім керівником якого театру був Лесь Курбас?Коли цей театр був створений? «Березіль» 1922рік
248. П"єси " Народний Малахій", " Мина Мазайло", " Патетична соната" були створені відомим українським драматургом М.Кулішем
249 .Нарком освіти УСРР, брав активну участь в українізації.Про кого йдеться? М.Скрипник
250. Що Ви знаєте про Спілку визволення України? вигадана антирадянська організація, вигадана ОДПУ СРСР для судового процесу з дискредитації української наукової інтелігенції. З СВУ часів Першої світової війни ця організація ніяких зв'язків не мала чекісти просто використовували стару назву.Під час судового процесу в 1930 році над «членами» СВУ було репресовано 474 особи. До найвищої міри покарання були засуджені 15, засуджені до різних термінів ув'язнення 192, вислані за межі України 87, умовно засуджені 3, звільнені від покарання 124 особи

251. 30-ті роки ХХ ст. увійшли в українську культуру під назвою «Розстріляне відродження»
252. Олена Теліга відома українська: поетеса та літературний критик
253. Що Ви знаєте про Юря Липу?  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ],[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], автор української геополітичної концепції, один з визначних ідеологів українського націоналізму.
254. Хто є автором кіноповісті " Україна в огні", присвяченій подіям Другої світової війни, долі сільської родини та простих селян. Олександр Довженко
255.Назвіть автора вірша "Любіть Україну". Володимир Сосюра
256. Назвіть відомих Вам поетів-"шістдесятників". Ліна Костенко, Драч, Симоненко, Гуцало
257. Літературний критик,лідер дисидентського руху в Україні,автор роботи "Інтернаціоналізм чи русифікація" це: Іван Дзюба
258.Клуб творчої молоді " Пролісок" був створений у 1962 році у м. Львові
259. Фільм "Тіні забутих предків"- це твір режисера: Сергія Параджанова
260.Назвіть представників українського поетичного кіно 60-70 рр. Осика, Миколайчук, Параджанов
261. Знайдіть відповідність між авторами та їх творами:

С.Параджанов 5 1. "Червона рута"
О.Довженко 4 2. "Правда і кривда"
О.Гончар 6 3. будинок з химерами
В.Городецький 3 4. "Поема про море"
М.Стельмах 2 5. "Тіні забутих предків"
В.Івасюк 1 6. "Собор".






262. Художники-шістдесятники це:  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]
263. Тетяна Яблонська - відома українська художниця .Назвіть відомі Вам роботи «У парку», «Перед стартом», «Наречена», «Колиска», «Весна»
264.Художник – активний учасник українського правозахисного руху, загинув за нез’ясованих обставин: Алла Горська
265.Закон про мову, за яким українській мові було надано стасус державної був прийнятий у: 1918р. – Централька Рада, 1989р- конституційно закріплено, 1990р. – в законі про державний суверенітет України, 1996р. – Конституція України(ст.№10)

266.На яких з перерахованих книг складає присягу президент України:

Конституція та Євангеліє;
Біблія та Конституція;
Остромирове Євангеліє та Конституція;
Конституція та Пересопницьке Євангеліє.
267.Назвіть відомих Вам сучасних українських письменників.О.Забужко, Ю.Андрухович, С.Жадан, брати Капранови, М.Матіос, Ірен Роздобутько
268. Назвіть відомих Вам представників української діаспори. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].

ІІ-й рівень складності( кожна відповідь оцінюється по 10 балів)
1.Походження та зміст поняття «культури»
Вперше поняття «культура» у значенні «розумова, духовна діяльність» ужив Цицерон в 45 р е. Назвав філософію культурою душі, тобто, виховуючи свій розум, обробляючи його як селянин землю, людина розвиває свої розумові здібності, удосконалює духовну діяльність.
У сучасному розумінні під культурою мають на увазі:
- Властивість людини у сфері соціальної поведінки (культурний – хамський);
- Ототожнення культури з освіченістю (культурний – неосвічений);
- Культура як спосіб життя (культурний – сільський);
- Культура як хвороба людства (христиансько-православний погляд);
1648 – Пуфендорф вживає термін культури для означення духовного світу особи,що відрізняється від тваринного світу.
Культура в перекладі означає оброблений, доглянутий – сукупність матеріальних та духовних цінностей створених людством протягом історії, а також сам процес створення і розподілу матеріальних цінностей та благ.
Сам термін культура має походження від латинського слова "culture" - що в перекладі означає "обробіток землі, догляд". Цей термін точно виражає сутність поняття культури, під яким розуміють всі види перетворювальної діяльності суспільства і людини разом з її результатами. В даний час слово "культура" часто вживається як міра рівня освіченості та освіченості і вихованості людини.
Французькі просвітителі [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] розуміли зміст культурно-історичного процесу як розвиток [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Мета цього процесу, на їхню думку, зробити всіх людей щасливими, що живуть у злагоді з запитами і потребами своєї "природної" природи. Проте вже в той час зародилося філософський напрямок "критики культури". Послідовники цього напряму засуджували не тільки культурну еволюцію, а й саму людську цивілізацію. Сприйнявши критику культури, як проблему загальнотеоретичного осмислення протиріч буржуазної цивілізації, представники німецької [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] стали шукати вихід в усвідомленні культури як сфери "духу". Кант розглядав культуру перш за все з позицій моральної свідомості (його знаменитий категоричний імператив). Шиллер як сукупність естетичних форм свідомості, а [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]вбачав у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] еволюцію філософського [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. З цієї точки зору, культура постає як галузь духовної свободи людини.

2. Назвіть та охарактеризуйте відомі вам функції культури Пропоную взяти це, бо воно з лекції. Вручну друкувала:
1)Пізнавальна- фіксує досягнення людства в кожну суспільно-історичну епоху. Через культуру, яка об’єднує в органічну цілісність природничі, технічні та гуманітарні знання, людина розуміє цілісну картину світу, усвідомлює своє місце та значення в ньому.
2)Інтегративна – об’єднує людей незалежно від їх національної, вікової, професійної чи іншої приналежності у певні соціальні. спільноти.
3)Комунікативна – полягає в передачі історичного досвіду поколінь через механізм спадкоємності та формування на цій підставі різних способів і типів спілкування між людьми. Цю функцію культура виконує за допомогою складної знакової системи, яка зберігає попередній досвід у мові, поняттях, обрядах, традиціях, звичаях, засобах виробництва, наукових формулах.
4)Регулятивна - реалізується через систему цінностей і норм , які є регуляторами суспільних відносин, духовними орієнтирами на кожному етапі історичного розвитку. Норми у формі звичаїв, традицій, обрядів, ритуалів є засобами пристосування цінностей до вимог життя певного історичного виміру.
5) Інформативно- трансляційна - виконує роль передачі соціокультурного досвіду як від попередніх поколінь до нащадків, так і в обміні духовними цінностями між народами.
6)Виховна – культура не лише пристосовує людину до природного і соціального середовища, а й виступає фактором саморозвитку людства.
7)Світоглядна – синтезує цілісну і завершену форму (систему) пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оціночних та вольових частин духовного світу особистості
8) Етнозахисна – саме культура забезпечує цілісність та самобутність нації, захищає її від руйнівного впливу чужерідних елементів, що мають, як правило, іноземне походження. Цю роль виконує система культурних цінностей, традицій та звичайїв, механізм її дії спрямований на те, щоб не допустити переваги чужерідних елементів над національними, бо це неминуче поставить під загрозу національне життя народу взагалі.
9)Етноформуюча – формує неповторне і самобутнє обличчя нації, надає їй своєрідності.

Розглядають як функції культури в цілому по відношенню до суспільства, так і окремих її елементів до системи культури.
Адаптивна функція
Адаптивна функція полягає у забезпеченні адаптації людини до зовнішнього середовища.  Для того, щоб вижити, людина створює культурне середовище.
Інтегративна функція
Інтегративна функція полягає в об'єднанні людей у соціальні групи, народи, держави, одночасно у членів однієї соціальної групи формується приналежність до неї. Разом з тим інтегративній функції супутня і дезінтегративна - культурні відмінності утруднюють спілкування людей, виступають як бар'єри, що відокремлюють групи і спільноти і нерідко причиною їх протистояння і ворожнечі.
Інформативна функція
Культура виконує передачу, трансляцію нагромадженого соціального досвіду як за «вертикаллю» (від попередніх поколінь до нових), так і за «горизонталлю» обмін духовними цінностями між народами.
Комунікативна функція
Полягає в передаванні історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадкоємності та формуванні на цій підставі різноманітних способів і типів спілкування між людьми.
Нормативна функція
Нормативна сторона культури яскраво виявляється у звичаях та обрядах. Звичаї це історично сформовані способи поведінки, що мають вигляд доцільних дій, які здійснюються людьми тієї або іншої спільноти в силу трудової діяльності, під впливом громадської думки, задля відтворення зразка. Звичаї передаються з покоління в покоління.
Виховна функція
Культура не лише пристосовує людину до певного природного та соціального середовища, сприяє її соціалізації. Вона ще й виступає універсальним фактором саморозвитку людини, людства. Кожного конкретного індивіда або людську спільність правомірно розглядати як продукт власної культурної творчості.
Інші функції
Апокаліптична функція полягає в тому, щоб донести людям, що рано чи пізно настане кінець світу, апокаліпсис, гієнна, великий суд. Чимало вчених намагались дослідити цю функцію.
Деякі дослідники вважають, що культура виконує також «репресивну» функцію - через придушення біологічної агресивності людини соціальними засобами або перетворення її у соціально прийнятні форми. Такої точки зору тримався [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], що називав культурне придушення природних інстинктів головною причиною виникнення неврозів («Я та Воно», «Тотем і табу»).
Крім цього, серед інших слід назвати пізнавальну (гносеологічну, мислетворчу), експресивну (яка дає можливість “побачити” внутрішній світ індивіда), етичну та ідентифікативну функцію культури.

3. Структура культури. Культура і природа. Культура і цивілізація.
Оскільки до сфери культури належать результати людської діяльності  та способи, засоби, методи самої людської діяльності, а також такі, що мають не матеріальну, а духовну форму, то розрізняють культуру матеріальну і культуру духовну.
Матеріальна культура охоплює різноманітне коло речей, у середовищі яких, власне, й протікає все життя як кожної окремої людини, так і суспільства в цілому. До матеріальної культури відносять: знаряддя і засоби виробництва, техніку, технологію; культуру праці й виробництва; матеріальний бік побуту; матеріальний бік навколишнього середовища.
До духовної культури належить сфера виробництва, розподілу і вжитку найрізноманітніших духовних цінностей. Галузь духовної культури включає всі результати духовної діяльності людства: науку, філософію, мистецтво, мораль, політику, право, освіту, релігію, сферу керівництва суспільством і управління ним. До духовної культури разом з цим належать також і відповідні установи, організації, заклади які у своїй сукупності забезпечують функціонування духовної культури.
Поділ культури на духовну і матеріальну є відносним. Часто неможливо однозначно віднести ті чи інші явища до галузі матеріальної чи духовної культури. Одними своїми гранями вони належать до культури матеріальної, іншими - до культури духовної. З поняттям "культура" пов'язаний процес набуття знань та досвіду в тій чи іншій галузі діяльності, засвоєння людиною певної системи цінностей, визначення власної лінії поведінки.
Існує певна типологія культур. Так, зокрема, виокремлюють культуру: національну (українську, російську, французьку тощо); регіональну (слов'янську, американську, африканську і т. д.); культуру певних соціальних суб'єктів. Вирізняють також певні культурні епохи: культура античної епохи, культура Середньовіччя, культура епохи Відродження; певні форми культури: політична, соціальна, правова, економічна, екологічна, етнічна, фізична, моральна і т. ін. культури. У літературі називають також такі специфічні культурні пласти і культурні підрозділи, як масова, елітарна, молодіжна культура тощо, а також офіційна культура.
Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру, здійснюючи за її допомогою зв'язок з навколишньою природою та іншими народами.
Серед ранніх форм релігії існував атотемізм (від слова "ототем", що означає "його рід") фатальна віра в надприродний зв'язок між людськими родами і тваринами. Вони були типовими для первіснообщинного ладу і входили до складу тієї культури, яка відповідала даній стадії розвитку.
У Стародавньому Єгипті, як і в усьому стародавньому світі, обожнювали сили природи.
У античні часи погляд на людину як на унікальне явище природи, повага до особистості громадянина поліса зумовили таку характерну рису античної культури, як антропоморфізм, перенесення властивих людині рис на природу і навіть на богів. Останніх греки, а пізніше і римляни уявляли у вигляді людей безсмертних, прекрасних і вічно молодих.
У язичницьких віруваннях своєрідно поєднувалися народна фантазія та знання людини про світ, віковий досвід поколінь, що закарбувався у правилах етики, естетики, моралі. У народній поетичній творчості вищі сили боги мали людську подобу, але були наділені надлюдськими силою і вмінням, можливостями й розумом.
Найбільш тісно можна простежити взаємостосунки сучасної культури і природи у такій культурній течії як натуралізм.
Натуралізм (від французької та латинської природа) склався в останній третині XIX ст. Він прагнув до об'єктивного, точного і безпосереднього зображення реальності, людського характеру. Особлива увага зверталася на навколишнє середовище, що в більшості випадків розумілось як безпосереднє побутове оточення людини. Натуралісти ставили перед собою завдання вивчати людину і суспільство подібно до природознавця. Предметом спостереження проголошувалася "вся людина", про яку натуралісти мали намір розповісти "всю правду". Художній твір розглядався як "людський документ", а основним естетичним критерієм вважалася повнота здійсненого в творі пізнавального акту. Проте натуралізм містив у собі суттєві естетичні суперечності, мав свої вразливі місця.


4. Особливості формування культури первісної доби на території України.
В історичному розвитку первісна доба охоплює величезний період - від появи перших людиноподібних істот до виникнення перших цивілізацій. Відповідно до основного матеріалу виробництва - каменю, цю культурно-історичну епоху називають кам’яним віком. Він характеризується поступовим формуванням людини сучасного типу за фізичними ознаками, привласнювальним типом господарювання (мисливство, рибальство, збиральництво), створенням найпростіших знарядь праці, знайомством з вогнем та вмінням його видобувати, формуванням перших суспільних спільнот (людське стадо або праобщина, родова община), форм релігійних вірувань (фетишизм, анімізм, тотемізм та магія) тощо. Найдавнішим поселенням вважається стоянка біля с. Королево, що на Закарпатті.
У ранню добу палеоліту жили людиноподібні істоти, яких в науці називають «пітекантропи».З погляду сучасності вони виготовляли примітивні предмети праці. Ймовірно користувались дерев’яними киями та загостреними палицями, які не збереглися до нашого часу, а також зробленими з різних порід каменю ручними рубилами.
Приблизно 150-100 тис. років до Р. Х. з’являється новий фізичний тип людини - «неандерталець». Значно вдосконалювалось виробництво крем’яних і кам’яних знарядь, мисливської зброї, з’явились крем’яні вістря на списи, ножі. Проживали на берегах великих річок, будували перші житла. Наземні споруджувались з велетенських кісток, черепів і бивнів мамонтів, дерева, накривались шкірами. Житла обігрівались і освітлювались вогнищами.
В Україні відомі поховання неандертальців. У гроті Киїк-Коба в Криму знайдено поховання жінки і дитини, що свідчить про зародження релігійних вірувань. У цей період первісні люди заселяють всю територію України, але найбільше їхніх стоянок виявлено на Дніпрі та Дністрі (Молодове, Кормань, Бабин та інші).
Найдавніші пам’ятки мистецтва в Україні належать до доби пізнього палеоліту, які були знайдені на Радомишльській (Житомирська обл.), Мізинській (Чернігівської обл.), Амвросіївській (біля м. Амвросіївка Донецької обл.) та інших стоянках.
На сучасному етапі доба мезоліту представлена приблизно 1000 розроблених стоянок та кількома могильниками. Найвідомішою пам’яткою цієї доби є Кам’яна могила, яка розташована біля села Терпіння (Запорізька область). Великий кам’яний пагорб у степу приваблював давніх людей як явище надзвичайне та фантастичне. У результаті багаторічних досліджень Кам’яної могили науковці відкрили 65 гротів і печер, на стелях яких виявлено кілька тисяч найрідкісніших наскельних зображень різних історичних епох (від пізнього палеоліту і мезоліту до середньовіччя).
Досягнення людства в неоліті називають «неолітичною революцією», бо в цей час первісні люди перейшли від привласнювального типу господарства до відтворювального, тобто землеробства, скотарства та виробництва. Другою основною рисою досягнень неоліту було винайдення глиняного посуду, який ліпили руками, орнаментували та випалювали на вогнищі. Неолітичні племена України селилися переважно на родючих ґрунтах берегів річок і озер. Землю обробляли серпами з кісток та рогів тварин з вставленими в них гострими крем’яними пластинками. У домашньому господарстві розводили корів, биків, свиней. Ця доба називається мідно-кам’яний вік, який в Україні тривав до ІІІ тис. до Р. Х. Здебільшого цей культурно-історичний період пов’язаний з трипільською культурою.




5. Культура скіфо-сарматської доби на території України.
Проникнення скіфів на узбережжя Чорного моря відбувалося кількома хвилями. Спочатку вони не тільки мирно уживалися з кіммерійцями, а й нерідко ставали їхніми воєнними союзниками. Проте зростаючий тиск сусідніх кочових племен массагетів примусив скіфів дедалі активніше просуватися на захід у глиб кіммерійських земель.
Все населення Скіфії поділялося на дві великі групи: мігруючі племена та осілі племена (елліно-скіфи-калліпіди, які жили поблизу давньогрецького міста Ольвії; скіфи-землероби, зосереджені на Лівобережжі; скіфи-орачі, які розташовувалися на захід від Дніпра). Різними були і напрями діяльності скіфських племен: якщо для скіфів-кочівників та царських скіфів основним заняттям були кочове скотарство і грабіжницькі воєнні походи, то для скіфів-орачів зернове землеробство. Та найбільше неоднорідність скіфського суспільства виявлялася в соціально-політичній сфері: панівне становище у країні належало царським скіфам, які вважали решту населення своїми рабами. Скіфи на основі синтезу власних здобутків і досягнень тих народів, з якими вони воювали або ж торгували, створили самобутню культуру. Найяскравішими її виявами були царські кургани (Чортомлик, Куль-Оба, Солоха, Товста Могила та ін.) і «скіфська тріада» скіфський тип зброї, «звіриний стиль» в образотворчому мистецтві та специфічна збруя верхових коней. Ці та інші елементи скіфської культури вплинули на формування передслов'янської культури. Деякі з них дожили до нашого часу, зокрема, корені окремих скіфських слів й досі зберігаються в мовах східних слов'ян: «спако» (собака), «голос», «топор».
Сармати.  III ст. до н. е. в поволзько-приуральських степах сформувався союз кочових іраномовних племен сарматів, який спустошливим ураганом пронісся Приазов'ям та Північним Причорномор'ям, витіснив скіфів на Кримський півострів. Особливістю сарматського суспільного ладу було існування пережитків матріархату. Античні автори досить часто називають сарматів «гюнайкократуменами» керовані жінками. У стародавніх джерелах є згадки про сарматських цариць Томирис, Амагу та ін. Загалом жінки цього народу відрізнялися войовничим характером, їздили верхи, володіли зброєю, нарівні з чоловіками ходили в походи, не вступали в шлюб доки не вб'ють першого ворога, тобто своєю поведінкою нагадували міфічних амазонок. За легендою, переказаною Геродотом, сармати походять саме від амазонок і скіфів.  У військовій справі сармати суттєво випередили не тільки скіфів, а й інші народи. Удар сарматської кінноти (катафрактаріїв), вдягнутої у залізні панцирі, озброєної довгими списами та мечами, що атакувала ворога зімкнутим клином, за свідченням Тацита, не могло витримати жодне військо.

6. Культура грецьких міст-колоній на території Україні.
Греки з'явилися у Північному Причорномор'ї в середині VII ст. до н.е. Тут вони знайшли родючі, практично незаселені землі і почали будувати свої міста-колонії. Причинами, що підштовхнули греків до колонізації, були такі: перенаселення міст у самій Греції, усобиці та війни на території Греції, необхідність пошуку нових джерел сировини і ринків збуту.
Першим грецьким поселенням на території сучасної України було місто Борисфен, побудоване на острові Березань. Потім у Дніпровсько-бузькому лимані з'явилася Ольвія ("Щаслива"), яка стала незабаром найбільшим грецьким містом у Північному Причорномор'ї. Наприкінці VII - початку VI ст. до н.е. були побудовані міста Херсонес (околиця сучасного Севастополя), Tipa (Білгород-Дністровський), Пантікапей (Керч), Феодосія, Фанагорія (Тамань), Танаїс (гирло Дону) та інші.
Населення грецьких міст поділялося на вільних та рабів. Вільні люди мали право брати участь у народних зборах, обирати та бути обраними на державні посади. Народні збори вирішували важливі державні питання. Політичний устрій, який склався в грецьких містах отримав назву рабовласницької демократії.
У 480 р. до н.е. утворюється політичне об'єднання грецьких міст-колоній у Криму - Боспорське царство зі столицею в Пантікапеї. Незабаром це царство значно розширює свою територію по берегах Азовського моря й у Східному Причорномор'ї. У І ст. до н.е. подальша експансія Боспорського царства зіштовхнула його з великою Римською імперією. Внаслідок невдалих війн з Римом Боспорське царство почало занепадати, а в 63 р. римські легіони вступили до його столиці Пантікапея. Всі грецькі міста-колонії Північного Причорномор'я були вимушені визнати владу римлян.
7. Античні впливи в українській культурі.
У І тис. до Н. X. територія України потрапила у сферу античних впливів, і це започатковує нову епоху в розвитку культурних традицій українців.. Античні міста Північного Причорномор'я – це символи елліністичного впливу. Пам'ятки давньогрецького мистецтва у скіфських курганах, і, нарешті, один з перших описів території України та народів, що її населяли, були зроблені давньогрецьким істориком Геродотом. Античне мистецтво в цілому стало для нас класикою.
Культура скіфів - своєрідний сплав місцевої культурної традиції, що корінням своїм сягає мідного віку, та складників античної цивілізації, значний вплив якої відбувся внаслідок колонізації еллінами північного узбережжя Чорного моря (з VIII ст. до Н. X.), коли були засновані міста-поліси (Ольвія - на березі Буго-Дніпров-ського лиману; Тірас - у гирлі Дністра; Пантікапей - на місці сучасної Керчі; Херсонес - біля сучасного Севастополя тощо.)Від скіфів українці успадкували керамічне і декоративне мистецтво, низку слів (собака, топір та ін.), елементи одягу (біла сорочка, чоботи, шпичаста шапка), деталі озброєння (сагайдак, пернач).
Значний вплив на розвиток української культури мали античні традиції Риму. Ці впливи, зокрема, помітні в І - II ст., коли кордони Римської імперії наблизились до українських територій. У той час між Україною і Римом встановилися тісні торговельні й культурні звґязки. В скарбах, знайдених на Україні, крім монет і металевих прикрас зустрічається також скляний посуд римського походження і римські емалі. Наближення римлян до українських територій стало причиною популяризації тут християнства.
На початку III ст. Південну Україну захопили германські племена готів (ост-готів), підкоривши собі сарматсько-скіфське населення. Готи засвоїли скіфсько-сарматську і грецьку культури, прийняли християнство. Вони мали, вплив на словґян, особливо військової організації.

8. Охарактеризуйте слов’янську культуру дохристиянського періоду.
Аналіз культурологічних, археологічних, історіографічних джерел, пам'яток історії та культури, які подарували сучасникам земля і народ України, дає підстави зробити висновок: відбувалась безперервна зміна численних поколінь, кожне з яких освоювало і користувалось усіма здобутками культур своїх попередників, робило свій внесок у культурну спадщину.
Реміснича та побутова культура східних слов'ян. Знахідки залишків сільськогосподарських знарядь праці та зерен культурних злаків, дані етнографії, писемні свідчення вказують на те, що основою господарства східних слов'ян було землеробство. Поряд з ним існували скотарство та промисли: мисливство, рибальство та бортництво. З ремесел були поширені виготовлення заліза та металообробка.
З VIII ст. у слов'янських племен спостерігається деяке піднесення ремесла. Відбувається відокремлення металургії від ковальської справи, з'являються невеликі виробничі центри. Такі види ремесел, як гончарство, прядіння, ткацтво, обробка шкіри, каменю, дерева, за умов натурального способу життя залишались здебільшого в межах родинного промислу, задовольняючи потреби сім'ї.
Важливе місце в системі культури будь-якої етноісторичної спільності має набір посуду, який втілює в собі етнічні особливості, естетичні смаки людей, рівень культурного розвитку. Говорячи про традиційний посуд русичів доби середньовіччя, слід мати на увазі не лише глиняні вироби, а й дерев'яні. Керамічний посуд характеризується наявністю кількох типів посуду: різних горщиків, мисок, сковорідок, кухлів, які ставили в піч з невисоким склепінням.
Релігійні вірування слов'ян. У східнослов'янській релігії яскраво відображені дві риси, найбільш характерні для землеробських племен раннього середньовіччя: обожнювання сил природи в різноманітних, формах і культ роду. Ранньою дохристиянською релігією в праукраїнців був язичницький політеїзм, або багатобожжя, що являв собою нашарування різних вірувань досло-в'янських епох.
Народна творчість слов'ян. Усна поезія у наших предків з давніх часів користувалась широкою популярністю, вона була невід'ємною частиною духовного життя трудового народу. Нею виражали труднощі боротьби з силами природи, свої погляди на світ, своє горе і радощі. З широкого загалу виходили співці й музиканти, майстри різних видів прикладного мистецтва, оповідачі билин, різних переказів, казок, загадок тощо.
Отже, досягнення східнослов'янських народів у господарській діяльності, багата і різнопланова народна творчість, мораль, героїчна боротьба за незалежність з кочівниками, поступове об'єднання в єдиній державі Київській Русі сприяли розвитку своєрідної, неповторної матеріальної і духовної культури.


9. Охарактеризуйте вплив візантійської культури на формування культури Київської Русі
Світове значення візантійської культури важко переоцінити. Саме Візантія зберегла протягом Середньовіччя греко-римську культурну основу і вже цим підготувала розвиток гуманізму епохи Ренесансу. І хоча в ХІ ст. християнська церква розпалася на західну - римсько-католицьку і Східну - греко-православну (1054 р.), і Візантія належала до Східної зони, саме візантійська культура мала великий вплив не тільки на східну культуру і країни православні, але й на західні культури.
Вплив же Візантії на культуру Київської, а потім і Московської держави виявлявся в багатьох напрямах. Ще в ІХ ст. поширюються активні контакти Київської Русі з Візантією по знаменитому шляху “з варягів у греки”. Наступним кроком стає похід князя Аскольда на Царгород у 860 р., який фактично започаткував хрещення Русі.
А шлюб сестри візантійського імператора Василія ІІ - Анни - з київським князем Володимиром завершує перетворення християнства на державну релігію Київської Русі, хрещення якої відбулося, як відомо, в 988 р.
Київська Русь сприйняла не тільки церковну доктрину, але і християнську концепцію богообраності імператорської влади (пригадаємо порожній трон Христа біля трону візантійського василевса). Церква в Київській Русі також була залучена до коронації київських князів, символізуючи, як і у Візантії, божественне освячення їх влади.
Саме з Візантії у великій кількості прибували богослужебні книги і предмети християнського культу, там же був запозичений церковний спів.
Не менш відомим був вплив Візантії на мистецтво Київської Русі:
тринадцятикупольна Софія Київська була створена візантійськими зодчими;
мозаїка і фрески Софії Київської відобразили й участь у їх створенні візантійських митців, і продовження візантійської традиції давньоруськими майстрами;
Візантійські традиції відчуваються і в архітектурі (хрестово-купольний храм), і в книжковому видавництві, і в літературі, і в політичних концепціях аж до ХVІІ ст.
Після падіння Константинополя (1453 р.) Московська держава сприймалася у світі як пряма спадкоємниця Візантійської імперії. Це відобразилося у відомій державно-політичній формулі: “Москва - третій Рим”, що означала: “Два Рима впало, третій (Москва) - стоїть, а четвертому - не бувати!” Московська держава запозичила й герб Візантії - орел з двома головами, а її князі перейняли титул царів (цесарів).


10. Освіта і література в Київській Русі
Князь Володимир Святославович після хрещення створив у Києві школу для дітей бояр і дружинників. Молодь мала не просто освоїти грамоту й підготуватися до церковного служіння, а здобути освіту, гідну громадян великої держави. Поширеним було й індивідуальне домашнє навчання.
Вільний доступ до освіти мали жінки. Представниці князівської верхівки своєю освіченістю не поступалися чоловікам і, через шлюб потрапляючи до іноземних королівських дворів, вражали своїм розумом, світоглядом, аргументованими висловленнями.
Оскільки освіту населення вважали надзвичайно важливою справою, князі доручили її священикам. Це були найосвіченіші представники тогочасного суспільства, серед них було чимало видатних мислителів, письменників і проповідників.
Вивчали арифметику, початки географічних і природничих наук. Вищий рівень освіти передбачав знання філософії, граматики, риторики, історії. Засвоєння знань поєднувалося з вивченням морально-етичних настанов, які вимагали бути корисними своєму суспільству.
Справжніми осередками знань були монастирські і приватні бібліотеки. Вчені стверджують, що загальний книжковий фонд Київської Русі становив близько ста сорока тисяч томів. Найбільш відомими і багатими бібліотечними центрами були церква Святої Софії і Києво-Печерський монастир.
Розвиток освіти посилив інтерес народу до минулого, сприяв появі літописів. Вищим досягненням історичної писемності стала «Повість минулих літ», складена на початку XII століття ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором, у якій здійснена спроба визначити місце Київської Русі в загальній історії людства.

11. Архітектура Київської Русі
Яскравою сторінкою культурного розвитку Київської Русі виступає архітектурне будівництво. При порудженні житла й оборонних будівель слов’яни споконвіку використовували місцеві матеріали та спирались на традиції, що сягали сивої давнини. До прийняття християнства кам’яні будівлі у східнослов’янських землях майже не зводились.
Київські майстри, створювали нові типи споруд, що вражали рівнем розвитку будівельної техніки, витонченим смаком та живописністю композицій.
Головним структурним елементом храму був його центральний купол. Зсередини тут малювали образ Христа-Пантократора, тобто Вседержителя. Це був найвищий рівень храму, оскільки за часів Київської Русі дзвіниці не зводилися. Найпоширенішим типом церков стала три-п’яти купольна храмова будівля. Це Спасо-Преображенський (1036) і Борисо-Глібський (1128) собори в Чернігові, Кирилівська (1146) і Василевська (1183) церкви у Києві, Успенська церква (1078) Києво-Печерської лаври, Михайлівський Золотоверхий собор у Києві (1113) та багато інших.
Мистецтво Київської Русі
У IX – X ст. швидкими темпами розвиваються фресковий та мозаїчний живопис. Оздоблення найчастіше мало характер сюжетних малюнків і портретів святих, що чергувалися з орнаментами. Власне всі зображення мали утворювати єдиний за задумом текст, що читався, як і книга, зліва направо. Спочатку ікони завозили з Візантії, а вже з другої половини XI ст. при давньоруських монастирях починають плідно працювати і власні іконописні майстерні. До нас дійшли імена руських іконописців. Найвідомішими з них вважаються Григорій та Алімпій.
Значний слід залишила давньоукраїнська малярська школа в оздоблені рукописів, які прикрашали мініатюрами, заставками, орнаментами. Високий ґатунок книжкової мініатюри виявився, зокрема, в оформленні "Остомирового євангелія", "Ізборника" 1073 р. та 1076 р. тощо. Склороби, крім смальти, виготовляли різнокольорові браслети, намисто, персні, кубки, чари, інші предмети побутового призначення. Особливо масовими були скляні браслети. Головним центром їх виробництва був Київ. Як вважають спеціалісти, давньоруські ремісники знали вже й секрети кришталю.





12. Культурні здобутки Галицько-Волинського князівства
Розвиток культури в Галицько-Волинському князівстві сприяв закріпленню історичних традицій Київської Русі. Упродовж багатьох сторіч ці традиції зберігались в архітектурі, образотворчому мистецтві, літописах та історичних творах. У XIII ст. особливого значення набуло заснування нових міст. До найвідоміших, заснованих Д. Галицьким, міст зараховують Холм та Львів. У силу різних культурно-історичних обставин саме збережені пам’ятки Львова є найкращим відображенням містобудування та архітектури Галицько-Волинського князівства. Окрім безслідно втраченого княжого замку, визначальними пам’ятками є найдавніші храми. Центральне місце серед них посідає Миколаївська церква, яку можна визнати фундацією Д. Галицького. у Холмі біля підніжжя Замкової гори церкви св. Миколая. Церква св. Миколая – це, ймовірно, найстарша церква у Львові. До княжого періоду, очевидно, належить заснування П’ятницької церкви, католицької готичної каплиці св. Івана Хрестителя та латинського парохіяльного храму Марії Сніжної на околиці княжого міста. На Волині культурним осередком ще до створення Галицько-Волинського князівства виступало місто Володимир. У середині ХІІ ст. князь Мстислав Ізяславович заклав перший цегляний храм Волині –Успенський собор.  Поряд з культовою архітектурою у Галицько-Волинському князівстві розвивалось будівництво замків та фортець.Одна з найдавніших – Кременецька фортеця, зведена з вапняка на неприступній горі, досягає 1328 м над рівнем моря . В образотворчому мистецтві східнохристиянська орієнтація української культури визначила домінантну перевагу візантійського напряму. Малярство відігравало провідну роль серед образотворчих видів мистецтва. До літописних повідомлень належать найперше фрески церкви св. Дмитрія Солунського у Володимирі. Станкове малярство XIII–XІV ст. репрезентоване лише іконописом. Поширенню іконопису сприяла вироблена на візантійській основі система декорації храму. Найстарішою пам’яткою іконопису вказаного періоду є ікона «Богородиці Одигітрії» останньої третини XIII ст. з Успенської церкви в с. Дорогобужі. Поширеним у цей час стало й зображення Богородиці-Покрови.  Однією з тематичних ліній в іконописанні Галицько-Волинського князівства став образ святих мучеників – Дмитрія, Фрола,Лавра, Бориса та Гліба. Найпопулярнішим образом цієї трагічної й героїчної доби був образ воїна-захисника св. Юрія Змієборця.
Найменш відомою сторінкою малярства Галицько-Волинської доби є мініатюра рукописних книг. Серед нечисельних пам’яток виділяють мініатюри Добрилового євангелія (1164), Оршанського євангелія та служебника Варлаама Хотинського які доносять високий рівень художньої культури Волині.
Скромне місце в культурі цього періоду посідає скульптура. Хоча традиція скульптурної декорації храмів отримала продовження і дальший розвиток. Про це свідчить опис спорудженої за короля Данила церкви св. Іоанна Златоуста в Холмі. Поряд із скульптурою, призначеною переважно для декорації мурованих храмів, розвивалося мистецтво дрібної пластики.
13. Охарактеризуйте розвиток української культури в умовах Великого князівства Литовського.
Приєднання українських земель до [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ознаменувало новий період у розвитку [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], зокрема освіти і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. У загальнокультурному відношенні [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] значно поступалася Україні  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] стала мовою [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], приватного [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] на території Великого князівства Литовського. Недержавне становище українського населення пізніше негативно позначилося на розвитку культури. У цей період [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] існували в містах, при великих церквах і монастирях і в маєтках деяких магнатів. Навчали дяки-"[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]", яким платили [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та іншими продуктами. Вчилися або в будинку [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], або в приміщенні при церкві. Вивчали читання, письмо і церковний спіяв. Підручниками служили [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
У кінці [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] в [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і Литві починається культурне піднесення. Тут розповсюджуються ідеї [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], вчення [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]та інших діячів [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Через Польщу прогресивні ідеї проникали в Україну, і одночасно польська культура збагачувалася завдяки контактам з українською. Вихідці з України навчалися також в університетах Європи. У документах паризької [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]імена студентів-українців, а також [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] зустрічаються вже з другої половини [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Що стосується науки, то в українських землях набули більшого розвитку філософські та політичні погляди. Математичні знання в XIII  XV століття не набули особливого поширення
З поступовим розвитком в XIV  XV століть торгівлі, відновленням [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], відродженням [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]відбувалося розширення географічного [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] людей. До того часу належить складання безлічі [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] збірок, що містили справжні і докладні описи Константинополя, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], Західної Європи та інших земель. Найвидатнішою пам'яткою такого роду, що отримав популярність, є [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] тверського купця [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], який здійснив в[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] рр. подорож [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] до [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], а потім до [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], пов'язані з осмисленням місця [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] в [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], а також політичні теорії з часу утвердження[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] на Русі в основному укладалися в межі [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. У XIV  початку XV століть Русь, сприйнявши в основному філософсько-богословські течії Візантії, відставала від неї за рівнем філософського мислення, яке в той період і в самій Візантії переживало кризу. На Русі XIV  XV століть було розвинене вчення про неминучість [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і божественного суду над [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Через[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ці ідеї набували форми реального очікування [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].


14. Своєрідність формування Ренесансу в Україні.
Ренесанс в українській культурі був своєрідним і як історичний етап хронологічно не збігався з італійським або західноєвропейським Відродженням. Ренесанс почав торувати свій шлях в українських землях вже на початку XVI ст. Однак лише в другій половині XVI ст. та в перші роки XVII ст. прояви Ренесансу стали досить помітними.
Упродовж усього XV ст., коли в Західній Європі розквітав Ренесанс, українська культура із заходу зазнавала асиміляції, з півдня ж - відвертого геноциду. Специфічна ренесансність української культури кінця XVI - початку XVII ст. полягала саме у прагненні звільнитись від польської "культурної опіки", у формуванні культури національного відродження, що так яскраво виявилось у діяльності братств, у розвитку полемічної літератури, православної освіти та книгодрукування. Вплив містобудівної та архітектурної практики європейського Відродження позначився на українських землях вже на початку XVI ст. Кращі умови для цього були в західноукраїнських землях, де відбудовуються старі та закладаються нові міста, основою яких часто були магнатські фортеці, такі як Броди, Жовква, Бережани, Меджибож, Тернопіль та ін. Регулярне планування відповідно до ренесансних вимог характерне насамперед для Львова і Камґянця-Подільського.
Найкращі споруди замку - Кругла Башта і Луцька брама без перебільшення належать до визначних споруд Європи доби Відродження. З архітектурою був повґязаний розвиток українського камґяного різьблення. Найхарактернішим прикладом гармонійного поєднання архітектури, скульптури, орнаментів з каменю, де сполучаються ренесансні та українські народні мотиви, є львівські усипальниці - каплиця Кампіанів та каплиця Боїмів (обидві - початок XVII ст., архітектори і скульптори П. Римлянин, А. Бемер, Г. Горст та ін.). У другій половині XVI ст. ренесансні впливи стають відчутними і в українському малярстві. У цей час основними його видами залишаються настінний розпис та іконопис, однак поряд з ними виникають нові жанри -портрет, історичний живопис, в іконах і фресках зростає інтерес художника до реалістичного зображення персонажів, показу побутових сцен, краєвиду.
Наприкінці XVI - на початку XVII ст. освіта стає одним з найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження етнічної цілісності України.Братства - це світські організації, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців. їм належали великі заслуги у справі збереження української православної традиції, у становленні громадянського суспільства, його етнонаціональній консолідації, у підвищенні рівня освіти та культури.
Розвиток друкарської справи в Україні є найкращим підтвердженням благотворного впливу ренесансної культури. У перший період свого існування наприкінці XVI - початку XVII ст. більшість друкарень, що створювались при братствах, видавали літературу переважно світського спрямування. Поширення освіти спричинило великий попит на навчальну і наукову літературу. Перші книжки "Октоїх" та "Часословець", надруковані кирилицею, зґявилися в Кракові 1491 p., де були досить значними українська і білоруська громади. Важко переоцінити роль у становленні книгодрукування в Україні особистості І. Федорова.


15. Охарактеризуйте культурно-освітню діяльність братств.
Історія створення братств сягає давніх часів. Ще в Іпатіївському літопису за 1134-1159 рр. є згадка про "братчини", але до XV ст. вони не набули значного поширення.
Діяльність братств активізувалась у XV ст. Це зумовлювалося пожвавленням релігійного життя, реформаторськими рухами в Європі, особливо гуситськими, економічним збагаченням мешканців міст, яким Останні спочатку були суто світськими, а невдовзі набули яскраво вираженого релігійного забарвлення, їх головна мета полягала в обороні своєї батьківської. віри. Найстарші з братств Львівсько-Успенське (1439р.) та Вілснсько-Кушнірське (1458 р.ї.
Братства по-діловому перейняли досвід єзуїтів, активізували діяльність, почали подавати допомогу парафіяльній церкві в оздобленні й організації урочистих богослужінь, на яких роздавали старцям щедру милостиню та пригощали всіх братчиків медом і обідом. Медоварення були державною монополією, але на храмові свята братства одержували право зварити і реалізувити мед, що також давало їм прибуток.
Великого значення братства надавали вихованню, формуванню моральних засад. Братчики не допускали сварок та пиятики, для всіх були обов'язкові дотримання дисципліни, повага та пошана до старших, чесність-та люб'язність до братчиків, так і дорослих людей. Братства мали свою виборну систему. Старшим братом, головою братства, братом-скарбником, братом-ключником міг бути обраний тільки найдостойніший. За непослух братчики каралися своїм судом, якому надавались королівські привілеї. Уже з перших своїх кроків братства зрозуміли, що освіта краща зброя для захисту своєї віри, дальшої діяльності та утвердження в суспільстві. Тому при всіх братствах відкривалися й активно працювали школи, вихованці яких несли ідеї братства в маси.
При братствах працювали друкарні, зокрема Львівська, Віденська, Київська, Могилівська та інші. Вони залишили помітний слід у культурі свого народу: випускалася різноманітна література, а що найголовніше підручники. Братства заохочували самоосвіту серед своїх членів, всіляко допомагаючи в цьому. Вони були вссстановими, приймаючи до лав усіх, хто бажав і міг щось зробити для розбудови української держави, її освіти і культури. Братства проіснували до революції 1917р.


16. Охарактеризуйте Передвідродження в Українській культурі.
Розвиток української культури в XIV XVI ст. органічно пов'язаний з історичними обставинами на землях України-Русі, яка тоді входила до великого князівства Литовського (це Галицько-волинська Русь, Київське князівство і Чернігове Сіверщина): під владу угорських королів потрапило Закарпаття. Кревська унія 1385), закріпила об'єднання Литви з Польщею, надала право володіння польській шляхті українськими землями, тим самим узаконила експансію латинської культури на кілька віків.
Позитивним моментом в цьому процесі відзначимо входження українських земель в коло західної цивілізації-Однак за умовами Кревської унії Польща повела тотальний наступ на українську культуру, віру, звичаї, традиції, відкривши шлях колонізації України.
Неймовірно тяжкою для українського народу була перша половина XV ст. через щорічні напади татарських орд. Це негативно позначилось на економічному і культурному поступі України. Походи Менглі-Прея в 1478 р. спустошили Київщину, через чотири роки було нещадно пограбовано Київ і знищено його святині. Така ж. доля спіткала Черкаси, Полісся. Волинь. У XVI ст. Україна вступила руїною.
Люблінська унія (1569) узаконила політику національного, релігійного Й соціального гноблення українського народу, що в свою чергу спричинило відкритий супротив, збройний протест православного населення. Оборонцем старої руської віри, звичаїв стає козацтво, період становлення якого припадає на середину XVI ст.
Своєрідний характер культурного життя України XIVXVI ст. і зумовлений тим, що народ з втратою державності, роз'єднаний державами-завойовницями і приречений виключно на роль виконавця чужої волі, був позбавлений можливості вільно, розвивати свої інтелектуальні та творчі здібності. Починаючи з XIV ст., вся духовна енергія українського народу спрямовувалась на те, щоб довести свою життєвість, прив'язаність до традицій національної культури. ЇЇ поступ перебував у зв'язку зі складними реаліями, що іноді суперечили суспільно-культурному розвитку.


17. Охарактеризуйте значення Берестейської церковної унії для розвитку культурного життя в Україні
Унія обіцяла захист щодо соціально-побутових прав українців-русинів. До прийняття унії православних у Речі Посполитій вважали іновірцями, прирівнюючи їх до євреїв. Православним не дозволяли обіймати високих постів, чинили всілякі утиски соціального плану, спонукаючи прийняти римський обряд. Після підписання унії перехід православних у католицизм заборонявся: “...якщо на майбутнє люди нашого обряду, погордивши своїм обрядом і церемоніями, забажали б прийняти римські обряди й церемонії, то нехай їх не приймають, бо всі ми вже будемо перебувати в одній Церкві і під проводом одного Пастиря” [2, с. 57]. Тому будь-яка дискримінація майбутніх уніатів при обійманні посад і одержанні привілеїв, виключалася. У створенні сім’ї дозволялися змішані шлюби, “нехай будуть дозволені подружжя між людьми грецького і римського обрядів, але подруги хай не примушують одне одного приймати обряд другої сторони...” [2, с. 57] – на відміну від доунійського періоду, коли члени новостворюваної сім’ї були різних віросповідань, сім’я зазвичай ставала католицькою, починала вести польський спосіб домового життя, користуватися польською мовою, дотримуватися польських традицій.
Згідно з артикулами Берестейської унії, захищалось право руського народу на розвиток культури й освіти: “...нехай нам буде дозволено засновувати семінарії і школи грецької і слов’янської мови, де це буде видаватися найвигідніше, а також друкарні для друкування книг...” [2, с. 59].
Заснування шкіл і друкарень було надзвичайно важливою справою, адже через недостатню освіту занепадали й культуру народу, і його національне життя. Нові школи могли б стати альтернативою єзуїтським – цим кузням національної безхарактерності для русинів, які з метою освіти віддавали туди дітей. Заснування шкіл і друкарень давало б змогу виховувати покоління, котре б не цуралося своєї мови, звичаїв, обрядів і було б гідним представником свого народу.
Усі ці умови робили унію принадною і для пригніченого населення і для вищих класів, які хотіли дійти компромісу з Річчю Посполитою. Виконання всіх умов унії папа Римський обіцяв домогтися в короля Речі Посполитої – Зигмунда ІІІ. Таким чином, Святійший Отець став гарантом та захисником української пастви. Він повідомив український єпископат, що “на віки схвалює східний обряд та всі прохання єпископів і звертається до польського короля щодо підтримки з’єднання і наділення потрібних привілеїв” [4, с. 37]. Занепад Православної Церкви.
Вона постала як вихід із кризи, у якій перебували Українська Православна Церква й українська суспільність. Зблизившись із Вселенською Церквою, православні ієрархи зберегли певну самостійність і самобутність своєї церкви, що стало на заваді польської експансії. Хоча ставлення до українського народу в Речі Посполитій залишалося дещо зверхнім, проте польський уряд не міг дозволити собі тих переслідувань і утисків, які чинилися до унії. Берестейська унія спричинила інтелектуальний рух, який активізував процес пробудження самосвідомості українського народу, тобто усвідомлення ним своїх національних інтересів та національної ідентичності, унія концентрувала громадську думку навколо цих питань.
Сила Берестейської унії в тому, що вона виникла не з вузько-релігійних інтересів, а з необхідності національного захисту.


18. Роль острозької академії у культурно-освітньому житті України ХУІ
Наприкінці XVII ст. у розвитку української духовної культури і філософської думки зокрема починається новий, ранньомодерний етап, характерною особливістю якого була відкритість переважної частини тогочасної вітчизняної інтелектуальної еліти для впливів західного Ренесансу, Реформації і контрреформації.
Духовне відродження в Україні започаткували два громадські середовища гурток учених-книжників в Острозі, який організував і підтримував український магнат і київський воєвода, князь Костянтин-Василь Острозький (15261608), і братства.
Важливу роль у піднесенні освітнього рівня й духовної культури наприкінці XVI на початку XVII ст. відіграла заснована князем Острозьким академія. За характером і змістом навчання її можна вважати першою спробою створення в Україні школи вищого типу. Гурток учених-книжників, які працювали в Острозькому культурно-освітньому осередку, не був однорідним. Тут зібралися не лише представники традиційної для України східнопатристичної традиції з більшою або меншою акцентуацією містичного компонента у світогляді тієї чи іншої персоналії, а Й католики, антитринітарії (прихильники течії, сект у християнстві, які не приймали один із основних його догматів Святу Трійцю, тобто заперечували триєдність Бога), греки візантійського і римського походження, кілька московських утікачів, серед яких був друкар Іван Федоров. Осередок складався з колегіуму, або академії (під такими назвами цей навчальний заклад згадується у різних тогочасних джерелах), друкарні та науково-літературного гуртка.
В Острозькій академії подібно до європейської системи навчання освітня програма охоплювала сім т. зв. вільних наук, які поділяли на trivium (граматика, риторика, діалектика) і quadrivium (арифметика, геометрія, музика й астрономія). Найбільшу увагу приділяли trivium, насамперед мовам, оскільки перекладацька й літературна праця потребували серйозної філологічної підготовки. В Острозі викладали старословґянську, грецьку й латинську мови.
Серед учителів Острозької школи були також греки. До Острозького науково-літературного гуртка належав полеміст Клірик Острозький (кінець XVI початок XVII ст.), який виступив під цим псевдонімом у творі «Отписъ на листъ въ Бозі велебного отца Ипатіа, Володимерского и Берестейского єпископа, до ясне освецоного княжати Костентина Острозского, воеводы Киевского о залецанью и прехвалянью восточной церкви, з заходнымъ котеломъ уніи або згоды, въ року 1598 писаный».


19. Літературна полеміка ХУІ – поч. ХУІІ ст.. – яскраве явище української ренесансної літератури.
Після Люблінської унії 1569 р. єзуїти розпочали наступ на українську культуру. Петро Скарга висунув кілька тез, спрямованих на захист та ідейне обгрунтування польсько-шляхетської експансії на схід. Приводом для розгортання літературної полеміки, крім виступу Скарги, стала і спроба запровадити на Україні григоріанський календар замість юліанського. Першим з гострими полемічними творами виступив ректор Острозької школи Герасим Смотрицькнй. Найбільш відомим його твором є трактат «Ключ царства небесного», що вийшов друком разом із трактатом «Календар римський новий» у 1587 р. «Ключ царства небесного» починається двома передмовами.
Сильним ударом по натхненниках і авторах Берестейської унії був вихід у світ твору Христофора Філалета «Апокрисис» (Вільно, 1597 – польською мовою; Острог, 1598 – українською). Це один з найвизначніших творів полемічної літератури кінця XVI ст., в якому викриваються антинародна суть унії і зрада православних священиків, гостро критикується тодішній папа римський.
Вершиною полемічної літератури стала творчість Івана Вишенського. Ним було висунуто такі принципові питання, які виводили його полеміку за рамки того часу: інші полемісти та їх меценати хотіли лише оборонити православну церкву від нападів, а Вишенський мріяв про перемогу справжнього християнства над усіма іншими «сектами і вірами»; культурні та релігійні діячі прагнули створити такі умови, в яких православна церква могла б існувати в межах тодішнього державного і суспільного ладу, а Вишенський, виходячи із старохристиянського аскетизму, висунув утопічну програму «царства Божого на землі».
Визначною пам’яткою староукраїнської літературної мови цього періоду є «Пересопннцьке євангеліє», перекладене так званою простою мовою, близькою до народної, Михайлом Василевичем та архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм у 1556-1561 pp. Завидна доля судилася цьому євангелію, через 430 років воно стане учасником урочистого акту, пов’язаного з відродженням незалежної, соборної держави України, – на ньому складе присягу на вірність українському народові перший всенародно обраний президент.


20. Ренесанс в архітектурі та образотворчому мистецтві України.
Епоха Ренесансу помітно вплинула на архітектуру й образотворче мистецтво, які розвивалися у контексті європейських архітектурних традицій і зазнали вагомого впливу ідей християнства. Архітектурні пам'ятки України цієї доби можна поділити на три групи: оборонні споруди, споруди-замки; церковне будівництво. Особливістю пам'яток архітектури й образотворчого мистецтва є те, що в них формувався український стиль. Церковне будівництво України вирізнялося архітектурними забудовами "зрубними храмами" трибанні та п'ятибанні церкви. Вони на землях України майже не збереглися. Виняток становлять церква Св.Духа.) та церква Св.Миколая Кам'яна архітектура відображала ренесансні віяння, а від середини XVII ст. риси бароко. У цей період в Україні існували дві архітектурно-будівельні школи: галицька та волинська. Для галицької архітектурної школи характерним типом забудов була кам'яна кладка з міцними стінами і кількома вежами, що піднімалися над спорудами. В архітектурних спорудах оборонного типу олинської школи використовували великоформатну цеглу. Цегляні башти цієї школи мають вигляд могутніх циліндрів, яким належала важлива роль у системі укріплень. Це засвідчує, зокрема, Острозький замок.
Найвизначнішим досягненням українського Ренесансу у Львові є церковні споруди. Це, наприклад, тридільна і трикупольна церква Св.Успення Богородиці , архітектори П.Римлянин, В.Капинос, А.Прихильний. Успенська церква архітектурний ансамбль, що складається із трьох частин: вежа Корнякта, каплиця Трьох Святих і власне самої церкви. Каплицю побудував архітектор П.Красовський із кам'яних квадратних плит у 15781591 pp. Вона має чудовий портал зі звіринним і рослинним орнаментом. Поряд із каплицею Трьох Святителів височіє краса і гордість українського Ренесансу, його найцінніша пам'ятка Вежа Корнякта. До вежі прилягає тридільна і трикупольна Успенська церква, спорудження якої тривало впродовж 40 років. Цікаве переплетення українського народного стилю з ренесансним становлять архітектурні пам'ятки кінця XVI початку XVII ст. Каплиця Кампіанів і Каплиця Боїмів. Впродовж першої третини XVII ст. був споруджений єзуїтський костьол св.Апостолів Петра і Павла. Ознаки ренесансного стилю характерні також для християнських церков Києва, Чернігова, Переяслава та Канева. Гуманістичні ідеї епохи Ренесансу мали вплив і на розвиток образотворчого мистецтва, що характеризувалося монументальністю, витонченістю колориту, гармонією пропорцій, яскравістю малюнка, високою професійністю виконання. В образотворчому мистецтві поступово утверджувався реалістичний напрям, особливістю якого є віра в людину, життя. Релігійні образи на полотнах художників поступово втрачали нерухомість і часто набували рис простих людей.

21. Охарактеризуйте своєрідність формування бароко в Україні
В Україні бароко набуло своєрідних особливостей, зокрема, у цей стиль були привнесені традиції народного мистецтва. Найбільш яскраво цей самобутній стиль проявився в архітектурі Лівобережжя і Слобожанщини, возз'єднаних із Росією (16481654 pp.).
На західних землях України, що залишилися під владою польських магнатів, архітектура розвивалася в іншому напрямку. Тут були замовники з іншими смаками й вимогами, іншими були й архітектори (частіше іноземці), іншими були традиційні прийоми будівництва й будівельні матеріали, до того ж на той момент посилювалася політика католицької експансії. Саме цією політикою пояснюється будівництво великої кількості католицьких монастирів у Галичині, на Поділлі й Правобережжі, на Волині.
Однією з перших будівель, що повністю відповідали запозиченому архітектурному стилю, був єзуїтський костьол Петра і Павла у Львові, побудований у 16101630 pp. італійським зодчим Джакомо Бріано. 


22.Роль Києво-Могилянської академії в культурно-освітньому житті України.
З цієї академії вийшли тисячі освіченого духовенства та більша частина тієї свідомої інтелігенції, серед яких були письменники, вчені, дипломатичні діячі, а головне – українські патріоти-автономісти.  Києво-Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом, що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в період радикальних світоглядних і суспільно-політичних змін, народно-визвольної боротьби, формування національної церкви і держави. Виникненню Києво-Могилянської Академії передував культурно-національний рух, що в умовах посиленого наступу на соціальні і духовні інтереси українців, який чинився правлячим колами Речі Посполитої, швидко набрав характерних особливостей.Свідомі громадяни, світські й духовні, інтелігенція і козацтво об'єдналися до справи захисту духовних та національних інтересів України.Найголовнішим завданням вони вважали виховання громадян, гідних своєї історії і відповідальних за майбутнє вітчизни.Поступово центром духовного життя стає Київ.


23. Козацьке бароко
Українське бароко [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] нерідко називають «козацьким». Відомо чимало відомих творів архітектури та живопису, створених на замовлення козацької старшини. Але козацтво не лише споживало художні цінності, виступаючи в ролі багатого замовника. Будучи насамперед величезною військовою і значною суспільно-політичною силою, воно виявилось також здатним утворити власне творче середовище й виступати на кону духовного життя народу ще й як творець самобутніх художніх цінностей. Козацькі думи, козацькі пісні, козацькі танці, козацькі літописи, ікони, козацькі собори  все це не порожні слова.
Стиль бароко найвиразніше проявивсь у кам'яному будівництві. Характерно, що саме в автономній Гетьманщині і пов'язаній з нею Слобідській Україні вироблявсь оригінальний варіант барокової архітектури, який називають українським, або «козацьким» бароко. Позитивне значення мала побудова в Україні храмів за проектами Бартоломео Растреллі (Андріївська церква в Києві, 1766 р.). Серед українських архітекторів, які працювали в Росії, найвідоміший [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. У кам'яних спорудах Правобережжя переважало «загальноєвропейське» бароко, але і тут найвидатніші пам'ятки не позбавлені національної своєрідності (Успенський собор Почаївської лаври, собор св. Юра у Львові, а також собор св. Юра Києво-Видубицького монастиря, Покровський собор у Харкові та ін.).
Твори образотворчого та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], стародруки, що належать до одного з найцікавіших періодів в історії культури українського народу  другої половини XVII  XVIII століть  часу становлення та розвитку в українському мистецтві загальноєвропейського стилю [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Характерною особливістю бароко є проникнення світського світогляду в усі сфери художньої діяльності.
Нові віяння доби бароко проявилися і в художньому гаптуванні, в якому сильними були старовинні [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Для XVII століття характерна ще статичність композиції та площинний малюнок зображень. Але вже на межі століть відбувається різка зміна техніки гаптування, обумовлена перемогою нового художнього напрямку. Насичені за колоритом барочні ікони, разом з соковитим позолоченим різьбленням іконостасів, складали органічний та цілісний ансамбль, що полонив величністю та декоративністю загального звучання. Барочні риси проявляються і в оформленні стародруків, гравюри яких набувають складної композиції та пишних декоративних форм.
24. Західноукраїнське бароко
Характерним для доби бароко надгробок у каплиці Боїмів у Львові, поставлений для Юрія Боїма з дружиною й цілої його родини. В центрі надгробку вміщено скульптурну групу Піста (мадонна з тілом сина на колінах), а по боках схилені на коліна постаті Юрія Боїма та його дружини.
Побіч Пфістера, а можливо, ще й дещо раніше від нього, працював у Львові скульптор Яків Тривалий, що робив надгробок у Красному, на якому підписав своє ім'я, називаючи себе львів'янином. Ця каплиця з фасаду вся до пересичення вкрита скульптурами в два яруси, переділені сильним карнизом. У нижньому ярусі, поділеному шістьма різьбленими та орнаментованими колонами, крім скульптурне оздоблених вікон та дверей, ще вміщені дві ніші з постатями святих, а у верхньому ярусі ще білйше пересичення скульптурами-статуями, рельєфами, орнаментами та архітектурно-скульптурними деталями.
Крім скульпторів, різьбярів каменю, працювали в Західній Україні також скульптори конвісарі або людвісарі. Так називалися відливачі з металу. Головним центром ремесла й мистецтва в добу барокко в Україні зоставався Львів. Одною з більше відомих львівських майстерень була майстерня родини Франковичів, що майже ціле XVII ст. переходить від одного члена роду до другого. Франковичі відливали в своїй майстерні найбільше дзвони та гармати, іноді з дуже вибагливими та артистичними орнаментами, але виготовляли також і самостійні металеві скульптури.
На Східній чи в Центральній Україні, де скульптура набула дикого значення головним чином як декорація пишної архітектури козацького барокко, вона різниться більше матеріалом скульптури, ніж стилем виконання. З дерева різали виносні хрести з рельєфно різаним розп'яттям та іншими сценами, але це більше відноситься до дрібної скульптури, що сусідить із сніцерстизом. Ще більше, ніж фігуральна скульптура, в Центральній та Східній Україні розвинулася орнаментальна дерев'яна різьба: обрамлення ікон, вівтаря і навіть цілі іконостаси. Якраз у добу барокко іконостаси, що раніше в церквах були невисокі, розвинулися в цілу багатоярусну стінку, що перегороджувала церкву, підіймаючися вгору аж до висоти найвищої церковної бані. Бароккові багатоярусні іконостаси іноді являли собою густо різьблені високі стіни, що складалися з колон, арок, архітравів, які разом із тим служили обрамуванням ікон, але при тому пишалися іноді тонкою вибагливою різьбою.






25. Що ви знаєте про меценатську діяльність І. Мазепи
Коштом І. Мазепи було збудовано, реставровано та оздоблено велику кiлькicть церковних споруд. Найвiдомiшими з них були будівлі в таких монастирях, як Києво-Печерська Лавра, Пустинно-Миколаєвський, Братський Богоявленський, Кирилiвський, Золотоверхо-Михайлiвський, Чернiгiвський Троїцько-Iллiнський, Лубенський Мгарський, Густинський, Батуринський Крупницький, Глухiвський, Петропавлiвський, Домницький, Макошинський, Бахмацький, Каменський, Любецький, кафедральнi собори у Києвi  Святої Софiї, Переяславi та Чернiговi, церкви в Батуринi, в Дiгтярiвцi та інші.
Крім будівництва нових, або перебудови старовинних храмів княжої доби, гетьман робив церквам коштовні подарунки. Серед них ікони, хрести, чаші, митри, ризи, дзвони, срібні домовини для святих мощей, богослужбові книги, виготовлені з коштовних матеріалів, оправлені та оздоблені золотом, сріблом, коштовним камінням, парчею, оксамитом та шовком.
Гетьман І. Мазепа також опікувався станом православної церкви за межами України. Серед подарунків, зроблених Мазепою іноземним православним патріархатам, найбільш відомим є срібна плащаниця, що зберігається у вiвтарi грецького православного собору Воскресіння при Гробi Господньому в Єрусалимi i використовується лише в особливо урочистих випадках. Іншим відомим дарунком було Євангелiє 1708 р., переписане та оздоблене гравюрами коштом для богослужбового вжитку православних ciрiйцiв м. Алепо. Крім цих подарунків, гетьман виділяв певні кошти на милостині та допомогу православним християнам за кордоном.
В цілому, за підрахунками козацької старшини, зробленими одразу після смерті І. Мазепи, за 20 років свого гетьманування гетьман на меценатські цілі витратив щонайменше 1.110.900 дукатів, 9.243.000 злотих та 186.000 імперіалів.

26. Охарактеризуйте провідні художні напрямки української культури другої половини ХУІІІ – ХІХ ст.
Протягом XVIIXVIII ст. бурхливо розвивалася гравюра. Найвидатнішими українськими художниками-графіками були Олександр та Леонтій Тарасевичі. У 1702 р. в Києві вийшов друком «Києво-Печерський патерик» із 40 гравюрами Леонтія Тарасевича.
Нові мистецькі принципи поступово поширювалися в іконописі. У розписах українських церков виразніше виявлялися народні мотиви. Іконописні образи набували рис, вихоплених із повсякденного життя, почасти наближаючись до світської картини.
Своєрідне поєднання іконописних традицій із тогочасними художніми досягненнями спостерігалось у творчості Івана Рутковича та Йова Кондзелевича найвидатніших іконописців козацької доби.
Портрети замовляли представники козацької старшини, власне, тому їх і називають козацькими. У багатьох козацьких маєтках створювалися портретні галереї. Найбагатшим вважають зібрання портретів Сулим у родовому маєтку Сулимівці на Київщині. Надзвичайною популярністю в усій Україні користувалося зображення козака Мамая. Козаків малювали олійними фарбами на полотні, стінах, дверях, віконницях, кахлях, скринях, посуді й навіть на вуликах, вважаючи символічне зображення Мамая оберегом.
Збереглася велика кількість варіантів народної картини. Вони дають змогу збагнути глибоко символічний зміст цього шедевра народних митців. Дослідники одностайні в думці, що козак Мамай втілення найголовніших рис українського характеру.
Популярність цього художнього образу у XVIII і навіть XIX ст. є вельми промовистим фактом: за часів руйнації Української держави, знищення залишків державної незалежності український народ не втрачав надії на визволення. Прагнення до волі найголовніший символ народної картини.
Кінець XVIII ст. вкрай несприятливий період в історії українського народу. Позначений він був цілковитим підкоренням України, більша частина якої внаслідок цілеспрямованої колоніальної політики російського царату перетворилася на колонію Російської імперії. Проте й за таких обставин українці, спираючись на самобутню тисячолітню культуру й такі ж давні традиції власної держави, долали потужні асиміляторські заходи імперії, залишаючись окремим народом.
27. Класицизм в українській літературі
В [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] класицизм не зміг у силу несприятливих історичних обставин розвинутися як цілісна структурована система, переважно орієнтувався на низькі жанри (очевидно, під впливом низового бароко). Деякі тенденції класицизму знайшли свій вияв у трагікомедії «Володимир» [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], поезії [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], шкільних «піїтиках» XVIII ст., поемі [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], травестійній оді «Пісні Гараська» [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], оповіданнях [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та ін.
Шедевром українського класицизму стає героїко-комічна поема Івана Котляревського «Енеїда»  твір бурлескний і травестійний. Поширюється також травестійна ода (І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський) і байка (П. Білецький-Носенко, П. Писаревський, С. Рудиковський). «Низькі» класицистичні жанри превалюють і в драматургії («Москаль-чарівник» та «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), а в доробку Г. Квітки-Основ'яненка розвивається нетипова для літератури класицизму проза. З «високих» жанрів на зламі XVIII–XIX століть була поширена ода (І. Фальковський, І. Максимович, І. Шатович), яка створювалася з приводу урочистих дат або візитів світських і церковних можновладців.
Класицизм в Україні, на відміну від інших національних літератур, народився та існував без боротьби з бароковою літературою. У другій половині XVIII століття, коли Україна стає російською провінцією і втрачає національні літературні й культурні центри (зокрема Київську Академію), бароко зникає саме собою. Український класицизм, незважаючи на свій не вельми різноманітний прояв, знаменує собою перехід до єдиної літературної мови. Вживання народної мови вимагали існуючі в літературі українського класицизму жанри  травестія, байка, комедія, народне оповідання. Такий перехід від білінгвічного бароко (церковнослов'янська й українська мови) стає для України справжнім літературним ренесансом.

28. Романтизм в українській культурі
Український романтизм ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] romantisme)  ідейний рух у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], науці й мистецтві. Визначальними для [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] стали ідеалізм у[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], ліричної пісні, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] лірики, історичних романів і [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Першими виявами українського романтизму були: видана [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] «Грамматика малороссийского наречия»[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і збірка [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] української народної поезії. До виявів українського передромантизму зараховують також виданий у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] («Твардовський» і «Рибалка», 1827). Український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] традицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків  з другого. Зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (К. Рилєєв, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] й особливо [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]). Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи" романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.

29. Руська трійця та національно-культурне відродження Галичини.
Національне відродження, що розпочалося в Лівобережній Україні, мало значний вплив на пробудження національної свідомості українців у Галичині, яка перебувала в складі Австрійської імперії. У національно-культурному відродженні Галичини можна хронологічно виділити три періоди: перший присвячений збиранню народної спадщини (18161847 pp.); другий організаційний (1848-1860 pp.); третій політичний (1861-1918 pp.). В умовах відсутності національної інтелігенції роль ініціатора національного відродження в Галичині взяло на себе греко-като-лицьке духовенство. Важливу культурно-просвітницьку місію в Галичині виконували духовні навчальні заклади: Греко-католицька духовна семінарія у Львові та Дяко-вчительський інститут у Перемишлі. З ініціативи галицьких митрополитів і єпископів П.Білянського, А.Анге-ловича, М.Левицького та духовних діячів при церквах Галичини були відкриті парафіяльні школи. Вони поширювали серед народу освіту, пропагували досягнення української культури. Навчання у школах велося польською мовою. Це викликало протест греко-католицького духовенства, яке вимагало запровадити навчання українською мрвою. Активну культурно-просвітницьку діяльність розгорнули відомі діячі Греко-католицької церкви І.Могильницький, М.Герасевич, В.Компаневич, І.Лаврівський та ін. І.Могильницький (1777 1831 pp.) був автором першої в Галичині граматики української мови.. З ініціативи І.Могильницького було створене товариство галицьких священиків греко-католицького обряду (1816 p.). Воно мало на меті розповсюдження книжок, що слугували б душпастирям для "навчання вірних", а парафіянам для "духовної поживи". Високу оцінку культурно-просвітницької діяльності товариства дав І.Франко, назвавши його "зірницею відродження в Галичині". Помітний внесок у національно-культурне відродження Галичини зробили М.Герасевич автор твору з історії української церкви, В.Компаневич дослідник історії монастирів, І.Лаврівський, який підготував популярну історію Русі та переклав польською мовою "Повість временних літ". Наприкінці 20-х років XIX ст. центр національного відродження галицьких українців перемістився з Перемишля до Львова. В цей час у середовищі прогресивно налаштованих українських студентів духовної семінарії та Львівського університету склалося літературне угруповання "Руська трійця". До нього увійшли Мар-кіян Шашкевич (1811 1843 pp.), Іван Вагилевич (1811-1866 pp.) та Яків Головацький (1814 1888 pp.). Культурно-просвітницька діяльність "Руської трійці" започаткувала справжнє національно-культурне відродження в Галичині. Головним девізом їх творчості стало твердження: "нарід руський одне з головних поколінь слов'янських, ...русини Галичини є часткою великого українського народу, який має свою історію, мову і культуру". Великий інтерес діячі "Руської трійці" виявляли до народної творчості. Вони збирали і записували українські народні пісні та перекази. В 1833 р. був підготовлений їх перший рукописний збірник "Син Русі", куди увійшли вірші руською мовою, а в 1835 р. фольклорно-літературна збірка "Зоря" ("Писемце посвячене рускому языку"). Знаменною подією у національно-культурному відродженні Галичини був вихід у світ 1837 р. у Будимі (Будапешт) літературного альманаху "Русалка Дністровая", підготовленого діячами "Руської трійці". Він був сміливим викликом проти національного гноблення та консерватизму. "Русалка Дністровая" опублікувала збірки народних дум і пісень з передмовою І.Вагилевича, оригінальні твори М.Шашкевича ("Загадка", "Погоня", "Тута за милою", "Сумрак вечірній"), Я.Го-ловацького ("Два віночки"), І.Вагилевича (поеми "Мадей", "Жу-лин і Калин"), а також переклади сербських пісень, три історичні пісні "із старих рукописів" тощо. Вихід у світ "Русалки Дністрової" з радістю зустріла передова інтелігенція. На жаль, церковна ієрархія Греко-католицької церкви не зрозуміла й не підтримала молодих ентузіастів "Руської трійці". Власті Галичини і вище духовенство ставилися до появи альманаху вороже. На їх прохання віденська цензура конфіскувала основний тираж."Русалці Дністровій" належала вагома роль в історії культурного відродження західноукраїнських земель. Вона підтведила, що народна пісня, легенда і звичаї становлять першоджерело національного самопізнання. Наскрізна ідея альманаху єдність Наддніпрянської та Наддністрянської України. Оцінюючи ідейний зміст "Русалки Дністрової", І.Франко зауважив, що "вона була на ті часи явищем наскрізь революційним". Другий етап українського національного відродження в Галичині розпочався після революційних подій 1848 р. у Відні, які мали великий вплив на всю Австрійську імперію. Під їх тиском австрійський уряд змушений був піти на певні поступки. У 1848 р. він прийняв нову Конституцію, згідно з якою українці мали право обиратися до національного парламенту (Рейхстагу); була скасована панщина, внаслідок чого українські селяни звільнялися від кріпацтва, а також проголошена загальна рівноправність громадян. З метою захисту національних і політичних прав українського населення при активному сприянні Греко-католицької церкви у Львові 1848 р. була створена перша політична організація Головна Руська Рада (ГРР). У діяльності вона обмежувалася вимогами культурно-національної реформи для українського населення Галичини. Голова Руської Ради організувала культурно-освітнє товариство "Галицько-руську матицю", відкрила народний просвітній інститут "Народний дім"; провела з'їзд діячів української культури (Собор руських учених); видавала першу в Галичині українську газету "Зоря Галицька", яка виходила у Львові з 1848 р. до 1857 р. У Львівському університеті була відкрита кафедра української (руської) мови та літератури, роботу якої очолив професор Я.Головацький. Окремі предмети викладалися українською мовою. Третій політичний етап українського національного відродження в Галичині охоплює період останньої чверті XIX початку XX ст. В умовах демократичного парламентаризму, дозволеного австрійським урядом, виникли політичні групи, які висували й обстоювали українські інтереси. Спочатку це були громадсько-політичні організації "Руська Рада" (1870 p.), "Народна Рада" (1885 p.), а згодом й політичні партії. У сфері духовної культури цей час позначений плідним розвитком науки, літератури, публіцистики, на нього припадає діяльність таких корифеїв української культури, як І.Франко та М.Грушевський. З ініціативи І.Франка, М.Павлика та С.Даниловича прогресивна інтелігенція Східної Галичини створила 1890 р. Русько-українську радикальну партію першу в Україні політичну організацію європейського типу. Кінцевою метою програмної діяльності радикали вважали соціальне визволення селян та робітників, проголошення незалежності України. В 1899 р. партія розпалася на дві різні Національно-демократичну, куди увійшли видатні представники національно свідомої інтелігенції М.Грушевський, 1.Франко, Ю.Романчук, Кость і Євген Левицькі, Є.Олесницький та інші, а також Українську соціально-демократичну партію, до якої належали молоді радикали прихильники марксизму Ю.Ба-чинський, С.Вітик, М.Ганкевич, МНоваківський, Д.Яросєвич та ін. Українська національно-демократична партія головним гаслом програмної діяльності вважала єдність, соборність усіх українських земель, незалежність Української держави. Тезу політичної самостійності України в Галичині вперше висунули 1895 р. Ю.Бачинський у книжці "Україна irredenta", a на Наддніпрянській Україні М.Міхновський 1900 р. у брошурі "Самостійна Україна".
30. Кирило-Мефодіївське братство та його діячі
Кирило-Мефодіївське товариство  таємна політична антикріпосницька організація, що утворилася в грудні 1845 р. січні 1846 р. в Києві й існувала до кінця березня 1847. Засновниками товариства були [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (18221899; уродженець Полтавської губернії),[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (18171885), [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (18251899; у 18461847 вчителював у[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]). До них приєдналися : [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ],[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] , [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ,[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] , [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].

Політичну програму Кирило-Мефодіївського товариства було викладено в "Книзі буття українського народу", "Статуті Слов'янського товариства св. Кирила і Ме-фодія" і Записці, складеній В. М. Білозерським. Програмні положення містили й записки про освіту народу (В. М. Білозерського), про емансипацію жінок (М. І. Савича), про об'єднання слов'янських народів (М. І. Костомарова), а також літературні твори Т. Г. Шевченка, М. І. Костомарова, П. О. Куліша, листування членів товариства.
Головним своїм завданням товариство вважало знищення самодержавства, ліквідацію кріпосного права, скасування станів, об'єднання слов'янських народів у федеративну республіку з парламентським ладом і з наданням кожному народові рівних прав і широкої політичної автономії. У березні 1847 р. за доносом провокатора студента Петрова Кирило-Мефодіївське товариство було викрите й розгромлене. Слідство тривало до 30 травня. Членів товариства покарали ув'язненням і засланням у віддалені губернії.

31. Охарактеризуйте Т. Шевченка як митця та громадського діяча
18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка - "Кобзар".
Хоча "Кобзар" містив лише вісім творів ("Думи мої, думи мої", "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка", "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч"), вони засвідчили, що в українське письменство прийшов поет великого обдаровання.
Новий період творчості Шевченка охоплює роки 1843 - 1847 (до арешту) і пов'язаний з двома його подорожами в Україну. За назвою збірки автографів "Три літа" (яка включає поезії 1843 - 1845 рр.) ці роки життя й творчості поета названо періодом "трьох літ". До цього ж періоду фактично належать і твори, написані в 1846 - 1847 рр. (до арешту).
Період "трьох літ" - роки формування художньої системи зрілого Шевченка. Його художню систему характеризує органічне поєднання реалістичного і романтичного начал, в якому домінуючою тенденцією стає прагнення об'єктивно відображати дійсність у всій складності її суперечностей. У ці й наступні роки поет пише і реалістичні твори ("Сова", "Наймичка", "І мертвим, і живим..."), і твори, в яких реалістичне начало по-різному поєднується з романтичним ("Сон", "Єретик"), і твори суто романтичні ("Великий льох", "Розрита могила", історичні поезії періоду заслання)
Громадська діяльність.
Навесні 1846р. у Києві Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, М. Гулаком, М. Савичем, О. Марковичем та іншими членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства (засноване в грудні 1845 - січні 1846 рр.) і вступає в цю організацію. Його твори періоду "трьох літ" мали безперечний вплив на програмні документи товариства. У березні 1847р. товариство було розгромлене. Почалися арешти. Шевченка заарештували 5 квітня 1847р., а 17-го привезли до Петербурга і на час слідства ув'язнили в казематі III відділу.
В останні роки життя він бере діяльну участь у громадському житті, виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам в Україні (складає і видає для них "Букварь южнорусский"). Бере участь у виданні альманаху "Хата" та підготовці до видання журналу "Основа".


32. Що вам відомо про культурно-національну діяльність Головної Руської Ради, створеної у Львові в 1848р.
Головна руська рада – перша українська полі політична організація у Галичині. Створена 2 травня 1848р. у Львові під час революції в Австрійській імперії для оборони прав українського населення. З метою захисту національних і політичних прав українського населення при активному сприянні Греко-католицької церкви у Львові 1848 р. була створена перша політична організація Головна Руська Рада (ГРР). У діяльності вона обмежувалася вимогами культурно-національної реформи для українського населення Галичини. Делегація галицьких русинів, уповноважена ГРР, звернулася до монарха Австрії Франца Иосифа II з проханням: ввести у школах Галичини викладання всіх предметів руською (українською) мовою, всі цісарські укази й урядові постанови оголошувати руською мовою; розвивати руську мову в усіх округах, де проживають русини; зрівняти у правах представників трьох обрядів (греко-католицького, латинського та вірменського); русинам (українцям) надати право брати участь в усіх адміністративних установах Австрійської держави. Голова Руської Ради організувала культурно-освітнє товариство "Галицько-руську матицю", відкрила народний просвітній інститут "Народний дім"; провела з'їзд діячів української культури (Собор руських учених); видавала першу в Галичині українську газету "Зоря Галицька", яка виходила у Львові з 1848 р. до 1857 р. У Львівському університеті була відкрита кафедра української (руської) мови та літератури, роботу якої очолив професор Я.Головацький. 



33. Розвиток української культури у другій половині ХІХ ст.
Українська культура другої половини XIX ст., незважаючи на всі перепони, продовжувала успішно розвиватися. Цьому сприяли: по-перше, реформи 1860–1870-х років (скасування кріпосного права, судова, земська, міська, освітня реформи); по-друге, бурхливий розвиток капіталістичних відносин.
В освіті зміни стали відчутними вже на межі 1860-х років. Молода інтелігенція, студенти, що об’єдналися в громади, активно займалися створенням недільних шкіл. У 1862 р. в Україні їх діяло понад 110. Викладання у багатьох із них велося українською мовою, видані були букварі та підручники, в тому числі “Буквар” Т. Шевченка. Але того ж таки 1862 р. царський уряд вирішив закрити недільні школи, а багато їх організаторів та викладачів було заарештовано.
Політика реформ проводилась царизмом одночасно з політикою репресій проти української культури. Про це свідчив і відомий Валуєвський циркуляр 1863 р., який загальмував розвиток української культури. Лише з початку 1870-х років в Україні пожвавлюється культурно-освітня діяльність. Нового удару по розвиткові української культури завдав Емський указ Олександра II у 1876 р. Але й після цього не зникають прогресивні тенденції в культурі. У 1865 р. з ініціативи М.Пирогова в Одесі засновано Новоросійський університет. Таким чином на українських землях діяло вже п’ять університетів. Було відкрито також Ніжинський історико-філологічний інститут, Харківський технологічний, Київський політехнічний, Катеринославський гірничий інститути.
У 1880-х роках відбувається розквіт українського театрального мистецтва. Це було зумовлене тим, що лише у театрі був можливим розвиток української мови. Кращі драматурги були також провідними режисерами і керівниками театральних труп. Професійний український театр виник на базі аматорських колективів, що діяли в 1860–1870 роках. У 1882 р. під керівництвом М. Кропивницького в Єлисаветграді створено першу українську професійну трупу, до якої були запрошені М. Садовський, М. Заньковецька, О. Маркова, І. Бурлака та ін. У 1883 р. трупу очолив М. Старицький, а режисером залишився М. Кропивницький. На Західній Україні український професійний театр був заснований 1864 р. О. Бачинським під назвою “Руська бесіда”.
У музичному мистецтві вирізнялася творчість С. С. Гулака-Артемовського. У 1862 р. він створює першу українську оперу “Запорожець за Дунаєм”.
В українській архітектурі другої половини XIX ст. поширюється еклектизм різноманітних стилів. Найзначнішими здобутками в цей період відзначались архітектори О. В. Беретті (Володимирський собор, будинок Першої гімназії у Києві), В.О.Шредер (будинок оперного театру і театру Соловцова у Києві), П. Главка (будинок резиденції митрополита Буковини у Чернівцях).


34. Західноукраїнська художня культура кінця ХІХ- поч. ХХ ст.
У пошуках кращих умов життя значна частина селян Закарпаття уже з 70-х рр., а Східної Галичини і Буковини – з 90-х рр XIX століття емігрували в інші країни (США, Бразилію, Канаду, Аргентину), на Наддніпрянську Україну та на Балкани. В західноукраїнському селі зростала армія безробітних, жебраків, бродяг. Сільське населення дедалі більше пролетаризувалося.
Сільське господарство західноукраїнських земель у II половині XIX ст. – на початку XX ст., незважаючи на залишки кріпосництва, поступово переходило на капіталістичні рейки (використовується вільнонаймана праця, зростає товарність сільського господарства, поліпшуються знаряддя праці, поширюється практика використання прогресивних раціональних сівозмін, розширюються посівні площі тощо).
Загалом сільське господарство краю залишалось екстенсивним, низькопродуктивним, втрачало свої експортні можливості. Підтвердженням цього є те, що протягом II половини XIX ст.. продукція землеробства Галичини, Буковини та Закарпаття збільшилась майже у 1,5 рази, а населення – в 1,8 рази.
Економіка західноукраїнських земель мала чітко виражений колоніальний характер, що особливо було помітно у сфері промисловості.
Особливості колоніального характеру промисловості західноукраїнських земель.
1. Гальмування промислового розвитку земель Галичини, Буковини і Закарпаття. Це робилося з допомогою високих податків в цих землях, відсутності фінансової підтримки, протекціоністської політики щодо австрійських підприємців, що суттєво підривало конкурентоспроможність західноукраїнської промисловості. Деякі галузі промисловості не витримували конкуренції з дешевими австрійськими товарами і занепадали. Це такі як: цукрова, текстильна, шкіряна, машинобудівна, паперова, скляна.
2. Консервація кустарно-ремісничого характеру західноукраїнської промисловості. Переважна більшість промислових підприємств була дрібною, недостатньо механізованою, розташовувалася в селах та невеликих місцях. В 1902 р. понад 94% промислових підприємств Галичини налічувало до п’яти робітників. Великих капіталістичних підприємств у західноукраїнських землях налічувалося лише 220 і на них працювали тільки ј частина робітників.
3. Орієнтація фабричного виробництва на добування та первинну переробку сировини, деформована структура промислового потенціалу. Активно розвивалися та прогресували галузі, які мали сировинний характер – нафтоозокеритова, лісопильна, борошномельна, солеварна, спиртогорілчана та тютюнова. Найшвидше зростала нафтова.
4. Залежність промислового розвитку від іноземного потенціалу.
5. Хижацька експлуатація природних багатств західноукраїнських земель.
6. Фіксація низької енергоозброєності західноукраїнської промисловості. В Галичині діяло лише 5,5% парових двигунів, що функціонували в Австро-Угорщині, а на Буковині а в Закарпатті цей відсоток був ще нижчим.
7. Перетворення західноукраїнського краю на ринок збуту. Напередодні І світової війни сировина становила понад 90% всього експорту із західноукраїнських земель в інші країни.
Досить складною була ситуація у суспільно-політичному житті краю. У 1867 р. Австрія перетворилася в Австро-Угорську монархію. Стосовно Галичини австро-угорський компроміс доповнювався австро-польським, який розширив політичні права поляків за рахунок українців. За цих обставин соціальне напруження “українсько-польське протистояння” в західноукраїнських землях наростало. На початку XX ст. один з польських дослідників писав: “Те що селянин став синонімом русина, а поляк – синонімом пана, стало фатальним для нас”.
Відповіддю на посилення польського впливу в західноукраїнських землях сталовиникнення москвофільної та народовської суспільно-політичних течій. Основними передумовами виникнення москвофільства були: втрата українським народом власної державності, багатовікове іноземне поневолення роздрібленість і відособленість окремих земель, денаціоналізація освіченої еліти та низький рівень національної самосвідомості. Москвофіли – реакційна суспільно-політична течія. У своїй політиці вони орієнтувалися на російський царизм. Зміст їхньої політики: утвердження недоторканості існуючого ладу з усіма його залишками кріпосництва, неприйняття багатьох сторін капіталізму країн Заходу. Москвофіли об’єднували консервативну інтелігенцію, духовенство та сільську буржуазію.
Ідеологи москвофілів: Д. Зубрицький, В. Дідицький, М. Малиновський, Д. Добрянський та ін. Вони видавали російською мовою газету “Слово” та журнали “Галичина”, “Лада” та ін. Організовували культурно-освітні товариства “Общество русских женщин в Буковине”, “Общество студентов Карпат”, “Народний дім” та ін.Москвофіли запевняли, що українського народу і української мови не існує, а є тільки єдиний російський народ і єдина російська мова (редактор “Газети церковної” І. Раковський).
Ідеї культури і освіти народних мас рідною мовою намагалися втілити в життя народовці. При цьому масовий визвольний рух вони спрямовували лише в русло культурно-освітньої діяльності. Народовці – суспільно-політична течія серед молодої західноукраїнської інтелігенції виникла в 60-ті рр. XIX ст. у Галичині. Народовський рух з’явився на грунті ідей національного відродження, започаткованих “Руською Трійцею” та Кирило-Мефодівським Братством і сформувався під впливом творчості Т.Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова.Народовці виступали за єдність усіх українських земель та розвиток єдиної української мови на основі народної говірки.
Біля витоків народовства стояли В. Шашкевич(син Маркіяна), К. Климович, Ф. Заревич та ін., які на початку 60-х рр. заснували у Львові студентську громаду – один з перших осередків українофільства в краї.
Більшість серед народовців становили світські особи – адвокати, вчителі, лікарі тощо.
Національну освіченість народних мас народовці підносили з допомогою Шевченкового “Кобзаря”, у містах і селах засновували народні бібліотеки, організовували гуртки художньої самодіяльності, влаштовували концерти і творчі виставки. За ініціативою народовців у Львові в 1868 р. засновано товариство “Просвіта”, метою якого згідно зі статутом було навчати і освічувати народ, а в 1873 р. – засновано Товариство ім. Шевченка, його мета – сприяти розвитку української мови і літератури.
У Львові народовці відкрили друкарню. Галичина стала центром українського друкованого слова. У народовських газетах і журналах (найдовговічнішими і найпопулярнішими були “Правда” і ”Діло”), а також окремими книжковими виданнями друкували свої твори й українські письменники.
Народовці створили у Галичині політичну організацію під назвою “Народна Рада”. Основна її ідея – національний розвиток Галичини, встановлення демократії та федералізму.
Лідери Руху (Ю. Романчук, О. Барвінський, К. Левицький та ін.) виступали проти революційних форм боротьби і стояли на платформі толерантного ставлення щодо Австро-Угорської монархії. Наприкінці 80-х рр. завдяки енергійним діям народовці змогли відвоювати у москвофілів передові позиції і відтіснили їх на другий план.
У середині 70-х рр. у Галичині з’являється молода інтелігенція, яка критично оцінювала діяльність обох руських течій та пропонувала надати українському рухові європейського характеру. Під впливом М. Драгоманова молоді політичні діячі І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький схилялися до соціалізму. Так в українському таборі виникла ще одна радикальна течія. Через свої часописи “Громадський друг”, “Дзвін”, “Молот”, “Світ” радикали прагнули залучити до політичної діяльності широкі народні маси Галичини та Буковини. Незабаром вони створили першу політичну партію на українських землях – Русько-українську радикальну партію (1890р.).
У лоні цієї партії вперше в історії української політичної думки був сформульований постулат – політичної самостійності України. (В. Будзиковський, та Ю. Бачинський, 1890-1895рр.)
Починаючи з 90-х рр. XX ст. суспільний рух в західноукраїнських землях вступає у політичний етап свого розвитку, який характеризується утворенням політичних партій, кристалізації їхніх програм та активною боротьбою за вплив на маси.
Селянський рух також набуває політичного характеру (страйки, віче, передвиборча боротьба).
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. пожвавлюється національний рух на західних землях. Засноване народовцями у 1868 р. для освіти селян товариство “Просвіти” на початку ХХ ст. значно розширило свою діяльність. На 1914р. “Просвіта” мала 3000 читалень і налічувала близько 37 тисяч членів. У 1894 р. засновано спортивне товариство “Сокіл”, у 1900 р. – товариство “Січ”. В них налічувалося 50 тис. членів у 1914 р. У 1913 р. виходило 80 українських періодичних видань(66 – у Галичині, 8 – на Буковині, 4 – на Закарпатті, 4 – у Відні та Будапешті).
Виникають нові політичні партії: УНДП(1899), УСДП(1899), Католицький Русько-Народний Союз(1896) перетворений у 1911 р. в Християнсько-Суспільну партію. Русофіли у 1900 р. створили Руську Народну Партію.
У 1894 р. до Львова переїхав М. Грушевський.
Великі заслуги в організації і піднесенні національного життя належала А. Шептицькому, митрополитові (з 1901 р.) Греко-Католицької Церкви.
У Галичині ознаки нової літератури активно формували члени «Руської трійці», – М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький, на Закарпатті – О. Духнович (1803–1865), а на Буковині – Ю. Федькович (1834–1888).
Помітне місце в літературному житті Західної України ХІХ ст. посідає письменник, громадський і політичний діяч, греко-католицький священик А. Могильницький (1811–1873). Літературну популярність він здобув завдяки поемі «Скит Манявський». На увагу заслуговує галицький поет, письменник, драматург, політичний діяч, журналіст, видавець та греко-католицький священик І. Гушалевич (1823–1903). 1848 р. у Перемишлі вийшла перша його збірка віршів «До моєї батьківщини», у 1852 р. він публікує другу збірку поезій «Квіти з Наддністрянської левади», а в 1881 р. виходить у світ третя збірка «Галицькі відголоси». Опублікував текст «Слова о полку Ігоревім» з примітками і передмовою, в якому доводив справжність пам’ятки.
У 1870–1890-х рр. розкрився талант І. Франка (1856–1916) – поет і прозаїк, драматург і літературний критик, історик і теоретик літератури, творець новітньої української преси, перекладач, письменник, громадсько-політичний діяч тощо.
Західноєвропейський модерністичний напрям у літературі характерний для творчості П. Карманського (1878–1956), В. Пачовського (1878–1942), О. Луцького (1883–1941) та інших. У 1907 р. вони організували гурток «Молода муза», який оприлюднив свій маніфест, що містив критичні зауваження щодо реалізму в літературі.

У кінці 1861 р. йому вдалось відкрити українське товариство «Руська бесіда», при якому мав діяти театр.
З середини ХІХ ст. розгорнув діяльність галицький композитор М. Вербицький (1815–1870). Особливо плідною була його творчість у галузі хорової та театральної музики. Він був одним із перших композиторів-професіоналів у Галичині, автор хорових вокальних, інструментальних творів, серед ких: оперети «Гриць Мазниця», «Школяр на мандрівці» (1849); мелодрама «Підгоряни» (1864); хори «Заповіт», «Поклін», «Думка»; 12 симфоній-увертюр (1855–1865), солоспіви, два полонези, вальс. У 1863 р. написав музику на вірш П. Чубинського «Ще не вмерла Україна» (з 1992 р. – Державний гімн України).

У архітектурі початок цього культурно-історичного періоду позначений домінуванням класицизму. У Галичині сакральна архітектура не зазнала якогось піднесення. Класицистичні храмові споруди відсутні на Тернопільщині та Івано-Франківщині. Кілька таких споруд збережено на Львівщині, дві з них – монастирські, започатковані у XVIII ст., де поєднані риси пізнього бароко та класицизму: Юр’ївська церква та келії Василіянського монастиря у Червонограді і Воздвиженський костел у Новому Милятині.
В архітектурі складну стилістику розкрила еклектика
·, стиль, який понятійно часто підміняють изначенням стилізація. Проте, на відміну від еклектики, стилізація запозичувала з мистецтва минулих епох цілісність стилю, і така стилізація має узагальнену назву – історизм. У будь-якому стилізованому творі наявна еклектичність, що виконує другорядну роль. На думку авторів праці «Українське мистецтво», другу половину ХІХ ст. правильніше буде характеризувати «періодом еклектики».
До відомих скульпторів цієї доби належить М. Паращук (1878–1963). Вагомим здобутком його творчості у співавторстві з А. Попелем став високохудожній пам’ятник польському поетові А. Міцкевичу (1905).
· Крім того, він виконав скульптурні портрети В. Стефаника, С. Людкевича (1906), Т. Шевченка (1912), І. Франка, М. Лисенка (1913).
Малярство цієї доби розпочинає класицизм. Найпочесніше місце належить художнику Л. Долинському (1745–1824). Художник відмовляється від візантійського духу, таємничості атмосфери, канонічності типажу, хоча ще зберігав іконографічну схему. У 1780-х рр. Л. Долинський розписував собор св. Юра у Львові: образи «Христос», «Богородиця», пророків та апостолів. У 1807–1810 рр. здійснював оздоблення Успенської церкви Почаївського монастиря.
На початку ХХ ст. провідне місце зайняв І. Труш. У 1898 р. у Львові організував «Товариство для розвою руської штуки».
35. Модернізм в українській літературі
Модернізм це літературний напрямок, який утвердився в мистецтві наприкінці XIX - на початку XX століття разом з новим розумінням людини, коли істотним стає все нетипове, особистісне.
Характерним для модернізму є пристрасть до зображення дійсності як абсурду й хаосу; особистість подається в контексті відчуження її від соціуму, закони якого сприймаються нею як такі, що є ірраціональними та алогічними, і не пізнаються.
В українській літературі Ольга Кобилянська є один із перших представників модернізму. Також до модерністів належать М. Коцюбинський, Леся Українка, І. Франко та інші. Модернізм має такі течії: неокласицизм, неоромантизм, імпресіонізм, символізм, футуризм, експресіонізм. У подальшій своїй творчості О. Кобилянська тяжіла до неоромантизму й символізму, що пов'язаний з мужнім гуманізмом. Автори неоромантичних творів прагнули змін у стилі й житті, тому вони відмовлялися від психології накопичування та лицемірства вікторіанської моралі. Сильна особистість , що перед усім намагається наблизити дійсність до мрії - герой неоромантичного твору.

36. Модерн в архітектурі та образотворчому мистецтві України
У стилі модерну побудовано залізничні вокзали Львова, Києва, Жмеринки, Харкова, перший в Україні критий ринок (Бесарабський). Почасти сюди належать і будинки, споруджені Ф. Альошиним. Найяскравішими постатями архітектурного модернізму були К. Жуков, О. Вербицький, М. Верьовкін та ін. У спорудах В. Рикова і П. Альошина в Києві, А. Бекетова в Харкові, І. Бернадацці в Одесі починається переборення цього стилю: плекається архітектура в основному в стилі італійського ренесансу.
Українська скульптура початку ХХ ст. теж не уникла модерністських починань. Під впливом західних мистецьких шкіл формується плеяда українських скульпторів-модерністів - М. Гаврилко, М. Паращук, В. Іщенко, П. Війтович та ін. Їхній творчості властиві контрастні світлотіньові ефекти та глибокий психологізм. Зірка світового масштабу О. Архипенко збагатив мову пластики ХХ ст.: він змусив порожній простір стати органічним і дуже виразним елементом композиції. Цьому неперевершеному майстрові належать скульптури "Ступаючи жінка", "Жінка, яка зачісується" та інші твори.
Оновлення мистецтва приносить із собою імпресіонізм. Він пробивається вже в творчості таких митців реалістичного напряму, як І. Похитонів (1850 - 1923), П. Левченко (1859 - 1917), Г. Дяченко (1869 - 1921), А. Куїнджі (1842 - 1910), О. Бокшай, Ф. Красицький, а особливо О. Мурашко (1875 - 1919).   краківської майстерні Я. Станіславського, народженого на Україні польського митця і майстра українського краєвиду, виходять такі митці, як львів’янин Іван Труш (1869 - 1940) і киянин М. Бурачек (1871 - 1942), творці нового українського пейзажу.
Видатний український художник М. Пимоненко (1862 - 1912) вступив до Товариства передвижників, В його картинах "Жертва фанатизму", "Конокрад", "Проводи рекрутів", "На Далекий Схід" та інших викривалися негативні явища у житті тодішнього українського села, релігійне мракобісся, самодержавний лад.


37. Українська культура в роки національно-визвольних змагань 1917-1921 рр.
Визвольна боротьба українського народу 1917-1921 рр. відкрила нову сторінку в історії [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Крах Російської імперії з її багатовіковою централізаторською і русифікаторською політикою, боротьба за утворення суверенної української держави, глибокі соціально-економічні зрушення і пов'язана з цим хвиля сподівань та надій викликали духовне піднесення в суспільстві, яке проявилося у галузі культурного життя. Кожен політичний режим, що утверджувався в Україні, прагнув вести власну лінію в галузі культури. У суспільстві панувала нетерпимість, жорстокість, зневага до людського життя. Інтелектуальна діяльність втрачала свою престижність, а інтелігенція традиційні джерела існування. Непристосована до життя у виняткових умовах війни, господарської розрухи, хронічного дефіциту інтелігенція першою ставала жертвою [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]; надмірна політизація штовхала її представників в епіцентр політичної боротьби, де були особливо великі жертви. Ось чому втрати освічених людей в 1917-1921 рр. були надзвичайно великі. Проте інтелігенція інтенсивно поповнювалася за рахунок інших соціальних верств, які вносили в її свідомість свої настрої і сподівання. В таких умовах культурний процес в Україні набував своєрідних, властивих лише цій історичній добі, проявів і форм.
«Просвіти» Зусиллями української інтелігенції після Лютневої революції 1917 р. поширювалися національні культурно-освітні організації - «Просвіти», які найбільш активно діяли серед сільського населення. «Просвіти» організовували бібліотеки, драмгуртки, хорові колективи, лекторії тощо. Вони налагоджували видавничу справу, розповсюджували українські книги, газети, часописи. У роботі «Просвіт» охоче брали участь відомі українські письменники, поети, композитори, актори. Завдяки діяльності «Просвіт» багато українців уперше дізналося про славне минуле свого народу, його боротьбу за національне й соціальне визволення, прилучалося до скарбниці вітчизняної і світової культури. «Просвітяни» охоче виступали перед масовою аудиторією, на мітингах, святкуваннях ювілеїв, пам'ятних дат, клопоталися про організацію українських шкіл та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] «Просвіти» залучали до визвольної боротьби тисячі раніше байдужих до національної справи українців. ЦК КП(б)У, місцеві більшовицькі комітети, спираючись на підконтрольні їм органи влади, висували своїх представників до керівництва «Просвіт». Відкрито ставилося завдання перетворити «Просвіти» на ідеологізовані заклади, знаряддя комуністичного виховання. У липні 1920 р. було вироблено зразковий статут «Просвіт», який визначив комуністичний характер їхньої діяльності. Однак перебудувати діяльність «Просвіт» виявилося неможливим, і тоді більшовики в 1921 р. пішли на знищення цих національних культурно-освітніх організацій. «Більшовизація» культурно-освітньої діяльності  Нова влада прагнула підпорядкувати своїм інтересам діяльність усіх культурно-освітніх та мистецьких закладів. В умовах громадянської війни були націоналізовані й поставлені під контроль відповідних державних установ кінематографи, театри, бібліотеки, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та інші культурні і мистецькі установи. Протягом громадянської війни склалася ціла система культурно-освітніх закладів, пристосована для проведення політичної лінії правлячої більшовицької партії. Стан загальноосвітньої школи Велика заслуга Центральної Ради полягала в тому, що вона розгорнула будівництво української школи. Більшовики прагнули будувати принципово нову школу, відкидаючи як дореволюційний досвід, так і надбання Центральної Ради. В деяких місцях нова влада починала діяльність із переслідування вчителів українознавчих дисциплін. Свою діяльність секретаріат будував на підставі розпоряджень і декретів, що видавалися центральною владою РосіїІсторію, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], інші гуманітарні дисципліни пропонувалося викладати на засадах ідей соціалізму. Скасовувалося викладання Закону Божого. У період гетьманату тривала українізація шкільної справи. Прагнучи уникнути конфліктів із батьківськими комітетами, Міністерство народної освіти утримувалося від реорганізації російських шкіл, в них лише вводились українська мова, історія і географія України як обов'язкові предмети. Українською мовою було видрукувано декілька мільйонів підручників. Наприкінці врядування гетьмана в Україні діяло 150 українських гімназій. Враховуючи, що справа українізації шкіл, особливо початкових, найбільше гальмувалася за відсутності кваліфікованих педагогів, Міністерство народної освіти приділило увагу впровадженню вивчення української мови в учительських семінаріях. За доби Директорії українізація школи провадилася ще інтенсивніше, але в зв'язку зі швидким перебігом політичних подій закріпити її результати не вдалося. 1919 р. українізація народної освіти була перервана. Радянська влада основну увагу звертала на соціальне реформування школи, підпорядкування її завданням «комуністичного виховання». Викладачі України, зокрема об'єднані у Всеукраїнській вчительській спілці - організації, яка виникла 1917 р. і перебувала під впливом боротьбистів, - негативно реагували на реформи радянської влади в шкільній справі. Тому в лютому 1920 р. спілку було розпущено, а вчителів республіки включили до Всеросійської спілки працівників освіти, яка перебувала під повним контролем більшовиків. Незважаючи на складні умови воєнного часу, в народній освіті України 1917-1920 рр. відбулися позитивні зрушення. Наприкінці 1920 р., згідно з офіційними даними, в Україні налічувалося 21,9 тис. загальноосвітніх шкіл -дещо більше, ніж напередодні революції. За ці роки обліковий склад учнів зріс з 1,7 до 2,25 млн. Однак близько 1 млн дітей усе ще залишалося поза школою, а сотні тисяч записаних у відповідні класи, за умов голоду і розрухи, не відвідували [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Чимало шкіл не були готові до роботи і через деякий час закривалися. У 1920 р. майже всі шкільні приміщення потребували невідкладного ремонту, але на це не було коштів.


38. Українізація: суть, причини, наслідки.
Українізація  політичне просування і впровадження елементів [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та української культури, в різних сферах суспільного життя.
Важливою складовою частиною [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]-[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] процесів в Україні в 20–30-х рр. була [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] коренізації, проголошена XII з'їздом РКП(б). В Україні ця політика дісталла назву "українізації".
Політика коренізації ("українізації") була зумовлена багатьма зовнішніми і внутрішніми причинами:
1. Формуванням на міжнародній арені привабливого іміджу СРСР як [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], в котрій начебто забезпечено гармонійний і вільний розвиток радянських [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та гарантовано вільний розвиток [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] меншин.
2. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] досягнення своєрідного компромісу з [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (основною масою національних республік було селянство) та національною [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] шляхом[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] національних відносин.
3. Намаганням більшовицької партії розширити соціальну базу своєї системи, залучивши до партій і до управління республікою представників неросійських народів [В 1920 р. у ВКП(б)У українці складали лише 19%, тоді як вони становили 80% населення УСРР, і лише 11% комуністів вважали рідною мовою українську, а розмовляли нею лише 2%].
4. Намаганням радянського керівництва очолити і поставити під контроль процес національного [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] окраїн, щоб він не вилився в антицентробіжні спрямування.
5. Потребою зміцнення новоутвореного державного утворення – СРСР, наданням прав "культурно-національної [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]" хоч частково компенсувати республікам втрату їх політичного [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] тощо.
У практичному здійсненні "українізації" в Україні можна виділити такі наслідки:
1. Усунення від [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] відвертих шовіністів першого секретаря ЦК КП(б)У Е. Квірінга та другого секретаря Д. Лебедя, який проголосив [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] боротьби двох культур,[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], міської російської та [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], відсталої сільської української культури. В їх боротьбі українська культура мала відступити і загинути.
2. Розширення сфери вживання української мови в державному житті. [З серпня 1923 р. для державних чиновників та партійних функціонерів організовуються курси української мови. Той, хто не пройшов їх і не склав іспиту, ризикував втратити посаду. З 1925 р. було введене обов'язкове вживання української мови в державному діловодстві. З 1927 р. партійну документацію переведено на українську мову].
3. Зростає кількість українців у партійному і державному апараті. Так, у 1923 р. їхня частка становила 25–35%, а у 1927 р. – 52–54%. За кількісним ростом стояли важливі структурні зміни. Одною з них була поява нової державно-політичної, господарської та культурної [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], кістяком якої були так звані націонал-комуністи, вихідці з колишніх українських лівих партій.
4. Найбільший вплив "українізація" справила на розвиток національної освіти. Вона збіглася в часі з розгортанням більшовиками так званої культурної революції, одним з головних напрямків якої була ліквідація неписьменності. У 1930 р. в Україні почали впроваджувати загальнообов’язкове початкове навчання. У 1927 р. – 97% українських дітей навчалося українською мовою. Цей показник так і не був перевершений за роки радянської влади (у 1990 р. він становив лише 47,9%). Зростання мережі україномовних навчальних закладів йшло паралельно з розвитком наукових досліджень у різних галузях українознавства.
5. Різко збільшувалась кількість української преси (в 1933 р. вона становила 89% всього тиражу газет у республіці).
6. Україномовні стаціонарні театри в 1931 р. складали 3/4 всіх театрів в Україні; в 1927/29 рр. у Києві збудовано найбільшу в Європі на той час кіностудії.
7. Місто почало втрачати позиції цитаделі російської ідентичності.
8. Різнопланова культурно-освітня робота проводилась серед компактно проживаючих за межами України українців (на 1925 р. за межами України проживало 6,5 млн. українців).
9. Велика увага приділялась розвитку національних меншин в Україні. Так, протягом 1925 р. було утворено 7 німецьких, 4 болгарських, один польський і один єврейський національні райони, а також 954 сільські ради національних меншин, 100 міських рад. У цей час в Україні діяли 966 шкіл з німецькою мовою навчання, 342 – з єврейською, 31 – з татарською тощо, а взагалі початковий всеобуч здійснювався понад 20-ма мовами.
Слід сказати, що жодна з республіканських "коренізацій" не зайшла так далеко як українська. За десять років "українізації" (1923–1933) українці перетворилися на структурно повноцінну націю.
Проте, на початку 30-х років "українізацію", яку слушно називали Українським Відродженням, почали поступово згортати. Розпочинається боротьба з буржуазним[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], на хвилі цієї боротьби застрелилися М. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] та М. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (1933 р.), що стало своєрідним сигналом кінця "українізації". Остаточно політика "українізації" була згорнута в 1938 р., коли вийшла постанова Раднаркому УСРР про обов'язкове викладання російської мови в усіх неросійських школах, яка сприяла процесу русифікації, і постанова Політбюро ЦК КП(б)У про ліквідацію національних адміністративно-територіальних утворень тощо.
Отже, проголошений партією курс на "українізацію" та його наслідки мали величезне значення. Однак було б великою помилкою вважати його тільки результатом цілеспрямованих зусиль більшовицької партії. Вона була насамперед далеким відгомоном української національної революції 1917–1920 рр. Якщо націонал-комуністи виступали керівними кадрами політики "українізації", то величезна армія виконавців складалася переважно з української інтелігенції, значна частина якої брала участь у національно-визвольних змаганнях. Особливу групу серед них складали українські емігранти та вихідці з [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], які повірили у серйозність курсу на "українізацію". Загалом курс на “українізацію” був тактичним кроком, який не відповідав стратегічним планам комуністичної партії.

39. Розстріляне відродження – повернуті імена
Воєнно-комуністичний наступ 30-х років, що прийшов на зміну українському відродженню 20-х років, відзначався крайньою ідеологізаціїю в усіх сферах життя суспільства, суворим контролем за діяльністю
високоінтелектуальних осіб, діячив культури та мистецтва, забороною різних релігійних течій, руйнуванням храмів, відкиданням тих напрямів суспільної, історчної, філософської думки, що виходили за рамки
ідеологічних догм, переслідування інакомислячих. Значна частина української інтелігенції загинула в сталінських тюрмах і канцтаборах. У 1933 році був засланий на Соловки М.Ірчан, у цьому ж році було
арештовано М.Ялового, О.Вишню (П.Губенка). Його чекали звинувачення в причетності до «Української військової організації», арешт у 1933 році та 10 років поневірянь у таборах. Вражений арештами своїх друзів, трагічно закінчує своє життя М.Хвильовий. Письменника обвинувачували в націоналізмі, ворожості офіційному курсу партії. Перестає виходити журнал «ВАПЛІТЕ». Хвильовий був вимушений писати покаянні листи, клястися у вірності комуністичній ідеології.
Останньою спробою відстояти незалежність стала нова літературна організація «Пролітфронт» і видання впродовж 1930 року однойменного журналу. Для М.Хвильового давно вже стали зрозумілими помилки в
національній політиці, що привели до голоду в Україні.

У 1934 році заарештовані і розстріляні Г.Косинка, Д.Фельківський, К.Буревій. Репресій зазнали 97 із 193 членів спілки письменників України,створеної у 1934 році. Серед них М.Зеров, Л.Гомін, М.Куліш та інші. Правду життя показував глядачам Лесь Курбас разом зі своїм творчим колективом «Березіль», але хвиля терору поглинула митця, як і багатьох інших.

Серйозні втрати були й серед майстрів пензля та різця. Арешту за професійні погляди зазнали В.Седлер, І.Падалка та ін. Саме про цих людей прийнято говорити, що вони символізують «розстріляне відродження».
Деякі з письменників, котрим пощастило вижити (П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, П.Панч, Ю.Яновський та ін.), змушені були пристосовуватися до нових умов, ставати на шлях конформізму. Усе це негативно позначилось на культурі, літературі та мистецтві, руйнувало творчий потенціал народу, збіднювало його духовне життя.


40. Українська культура в роки Другої світової війни
Друга світова війна стала тяжким випробуванням для нашого народу. Військові події забрали мільйони людських життів, були знищені цінні пам'ятки культури, розграбовані музейні та приватні колекції. Тисячі музейних експонатів були вивезені за кордон і не повернуті після закінчення війни.
Діячі української культури всі сили присвячували боротьбі з ворогом. В евакуації продовжували працювати вищі навчальні заклади, інститути Академії наук України, творчі спілки. У творчості письменників переважала патріотична тематика ("Слово про рідну матір" М.Рильського, "Клятва" М.Бажана, "Любіть Україну" В.Сосюри, "Весна", "Голос матері" П.Тичини, "Україна в огні", "Ніч перед боєм" О.Довженка, "Ярослав Мудрий" І.Кочерги, "Зенітка" Остапа Вишні). Героїко-патріотична тематика переважала у творчості українських театрів, які в евакуації ставили п'єси О.Корнійчука, І.Кочерги, Л.Леонова, К.Симонова, виступали з концертами і виставами перед бійцями військових частин на фронті і в тилу. Українські кінематографісти в час війни працюють над створенням хронікально-документальних та художніх фільмів ("Битва за нашу Радянську Україну", реж. О.Довженко; "Як гартувалася сталь", "Райдуга", реж. М.Донськой). Після перемоги у війні в суспільстві з'явилися надії на демократизацію життя, на утвердження поваги до особистості, її людських та політичних прав і свобод. Натомість влада намагалася зміцнити тоталітарний режими. Були повторно репресовані люди, які вже вийшли з місць позбавлення волі, військові, що потрапили до німецького полону. У перше повоєнне десятиліття тема війни залишалася домінуючою, але акцент робився на переможному, завершальному етапі війни, причини поразок і тяжких втрат у літературних творах не висвітлювалися. Після смерті И.Сталіна ряд письменників засудили прояви безконфліктності, тенденцій прикрашання дійсності й ілюстративності, хоча процеси оновлення в літературі й мистецтві були незначними.
41. Шістдесятництво та дисидентство в українській культурі
Провідними постатями серед шістдесятників були письменники і поети І .Драч, Л.Костенко, М.Вінграновський, В.Симоненко, В.Стус, С.Гуцало, І.Калинець, художники А.Горська, П.Заливаха, В.Кушнір, літературні критики І.Світличний, І.Дзюба, Є.Сверстюк, діячі кінематографу С.Параджанов, Л.Осика, Ю.Ілленко та багато інших. Усе це не могло не викликати незадоволення з боку влади. Шістдесятників почали звинувачувати у відході від "марксизму-ленінізму", "формалізмі", "космополітизмі", обмежувати їх творчу діяльність, а згодом перейшли до репресій проти них. Саме шістдесятники склали ядро дисидентського руху, учасники якого вимагали радикальних змін, і стали провідниками національного відродження. Прикметним є той факт, що в 1959 р. конгрес США прийняв закон про "Тиждень поневолених націй", до числа яких потрапила й Україна. Нову поетичну книжку Ліни Костенко «Зоряний інтеграл», яка мала побачити світ 1963 року, було розсипано, така ж доля спіткала через десять років і збірку «Княжа гора»: авторка не погодилася поміняти там ані слова. Творчий доробок поетеси досить вагомий. Перша збірка «Проміння землі» вийшла в 1957 р. На сьогодні Л. Костенко авторка близько десяти поетичних книг, серед яких найвідоміші: «Мандрівка серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989) тощо. Перу письменниці належить історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979), за який вона удостоєна Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. Василь Стус (1938 -1985 рр. ) - видатний український поет, правозахисник. підготував і Здав до видавництва збірку творів "Круговерть", написав ряд літературно-критичних статей, надрукував кілька перекладів з Гете, Рільке, Лорки. Належав до Клубу творчої молоді, який очолював Лесь Танюк. У 1965 під час прем'єри кінофільму "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" Стус разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьо закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції, що стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час.  Отже, розглядаючи творчий спадок шістдесятників, можна визначити Василя Стуса та Ліну Костенко одними з найвидатніших представників дисидентського руху в українській літературі. Обидва письменники брали активну участь в громадському житті країни, вступали до гуртків та організацій, що відкрито боролися за визнання громадянських прав та національних свобод свого народу. Крім того, видатними діячами доби можна назвати також Дмитра Павличка, Івана Світличного, Григіра Тютюнника, Івана Драча та багатьох інших письменник, чий внесок у дисидентський рух є без сумніву значним. Багато з них належали до Української Гельсінської групи – першої сформованої організації українських дисидентів. 


42. Основні тенденції розвитку культури ХХ ст. Картина художнього життя XX ст. не порівнянна ні з однією з минулих епох за своєю різноманітністю і парадоксальністю. Виникає безліч нових жанрів  або завдяки новим технічним можливостям ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]  більше ста років тому, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]  в наші дні), або внаслідок іншого переломлення традиційних (наприклад, [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], коли в картинах зображення заміняють написи). Вже не можна знайти минулої [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] єдності, відмічається як [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], так і нестримне[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Надзвичайно поширюється синтез мистецтв.
Серйозні дискусії пов'язані з трактуванням місця й ролі [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] і мистецтва в житті суспільства. У XIX столітті серед творчих людей сильними були прагнення своїм мистецтвом змінити життя на краще і віра в те, що це досить швидко станеться. Ці надії зазнали краху. У мистецтві виникає тенденція перетворення його на елітарне (мистецтво для обраних, посвячених).
[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ст. пройшли під знаком [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], віри у всемогутність [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], у XIX ст. посилюється увага до [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. У XX столітті в центрі знаходиться сфера[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Надзвичайно істотну роль у виникненні нових художніх течій відіграла теорія [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Йому належить сама постановка питання про те, що [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] бере участь у визначенні [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] людини. Він вважає, що треба:
1) звільнити свідомість від раціональних зв'язків, досягнути стану, близького до трансу;
2) повністю підкоритися неконтрольованим позарозумовим імпульсам;
3) працювати за можливості швидко, не затримуючись для осмислення зробленого.
Модернізм і постмодернізм [[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]]
Модернізм-особливо цінується вироблення власного, ні на кого не схожого образу, що пов'язано зі зміною загальних естетичних настанов. Якщо раніше головною естетичною категорією було прекрасне, все мистецтво попереднього сторіччя пронизане гуманізмом, то тепер популярною категорією стає потворне, ідеал цілісної людської особистості зникає. Головною цінністю визнається внутрішній світ художника, право без обмежень вибирати способи вираження своїх переживань, асоціацій.
Другу половину ХХ століття в мистецтві визначають як [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Збереглися прихильники авангардизму першої половини сторіччя, який сам перетворився на класику, повернувся ряд історичних традицій. Для багатьох пошук нових форм перестав бути самоціллю, а перетворився просто в один з вирізних засобів.
Образотворче мистецтво [[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]]
Образотворче мистецтво стало сферою, де на початку століття найбільш наочно проявився розрив з традицією, художній пошук і новаторство. Щоб скласти про них уявлення, зупинимося на характеристиці деяких з нових напрямів.
Сюрреалізм [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ](зокрема [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]  в якому основу композиції картин складали [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]Малевича визнається у певному розумінні програмним твором.)Одним з варіантів абстракціонізму стало також [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ])  Ключовий елемент оп-арту  ритмічне чергування фігур або ліній одного кольору, що створює ілюзію [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Композиції Вазарелі у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] роки використовувалися в архітектурі передмістя [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] як декоративне опорядження будинків.
Як це бувало і в попередні епохи, найвизначніші майстри підіймалися над вузькістю одного напряму. Тривале творче життя великого художника і скульптора [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ][ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ])  один з символів мистецтва ХХ століття. Його творчість завжди була багатоплановою. В одних роботах Пікассо наближався до [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], в інших помітний вплив [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Художник експериментував з [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], роблячи який-небудь [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] домінуючим. Найвідоміші післявоєнні роботи художника виконані в реалістично-романтичній манері. Таким є малюнок «Голуб» ([ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]), що став емблемою [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Широкої популярності набула скульптура «Людина з ягням», що втілила в собі ідею захисника, доброго пастиря, яка має витоки з [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Ця скульптура встановлена на площі невеликого південнофранцузького містечка [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] перед «Храмом миру». Одним з найбільш пронизливих втілень в мистецтві жахів війни і протесту проти воєнного безумства стала картина Пікассо «Герніка». Її сюжет пов'язаний з подіями [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], коли під час нальоту німецької авіації повністю було знищене місто[ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], за декілька годин загинули тисячі людей.
Архітектура 
Переворот, який відбувся в ХХ столітті в [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], полягає не просто у появі нових [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], застосуванні нових матеріалів. Змінилася вся концепція цього виду [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Досі при проектуванні на першому плані стояли завдання [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], тепер же головним призначенням архітектури стає найраціональніше вирішення практичних, функціональних завдань  на перших етапах, а згодом  на подальших  від 50-их років  заперечення усього, такий собі [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Хай-тек від початків промислової революції у вигляді Кришталевого палацу, Ейфелевої вежі, дебаркадерів, центра Помпіду й до сучасних зиґуратів  у фаворі. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] як цілісність уже сформованих архітектурних ансамблів укупі із сучасними трендами, віяннями і візіями набула все більшої виразності.
В архітектурі, як і в [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], пошуки нового стилю почалися на рубежі століть у рамках [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Спочатку вони були вираженням ідейного протесту проти колишніх форм і відстоюванням права на індивідуальну творчість. [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] полягав у чисто зовнішньому спрощенні форм, відмові від традиційних декоративних прикрас, матеріалів.
Справжня архітектурна революція пов'язана з оформленням у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] роки [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] як провідного напряму. Він утвердив такий основний принцип: «форма іде за функцією». Ключовою фігурою, чия творчість визначила магістральні шляхи розвитку будівництва у ХХ столітті, став архітектор надзвичайної інтелектуальної і художньої сили  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. Він народився у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], але жив і працював в основному у [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]. У своїх численних яскравих теоретичних роботах він сформулював принципи функціоналістської архітектури:
1) [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], що підіймають [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] над землею;
2) сад на даху;
3) вільний план;
4) горизонтальне [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ];
5) вільний [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ].
У [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] отримав популярність близький за духом напрям  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] (тобто [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ]  основа усього архітектурного рішення). У деяких спорудах того часу простежувалося поєднання конструктивізму і класичної традиції (наприклад  [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ], побудований за проектом О. В. Щусева).

43. Культурні здобутки української діаспори
Історія українського культурного процесу ХХ ст. характерна виникненням доволі чисельної еміграції. Українська культура почала розвиватися у різних країнах Європи, Американського та Австралійського континентів. Центрами  української еміграції стали Прага та курортне містечко Подебради.
         Еміграційний процес почався відразу ж після занепаду УНР і продовжувався протягом наступних періодів. Протягом десятиліть у діаспорі створено чималі наукові, літературні, художні цінності, там працювали і працюють багато видатних українських науковців, письменників, митців. Українські емігранти змогли зберегти свою національну ідентичність завдяки потужній праці на ниві культури. Представники української інтелігенції будували школи, народні доми, "Просвіти", читальні, церкви і церковні громади, засновували часописи, друкували книжки.
         Саме за кордоном України була втілена в життя ідея незалежної української освіти та науки, що сприяло вихованню нових українських спеціалістів різних галузей із високим рівнем інтелекту та культури. Першою заснованою у діаспорі вищою школою став Український вільний університет у Відні. Його фундаментатором був Союз українських журналістів і письменників, а співзасновниками
· С. Дністрянський та М. Грушевський.
         У Празі у 1923 р. засновано Українське історично-філологічне товариство. До його складу входили українські вчені: Д. Антонович, Д. Дорошенко, О. Колесса, В. Щербаківський та інші.
         У 1929 р. до США прибув Василь Авраменко, який згодом став засновником української народної хореографії.Створив понад 50 ансамблів, які діяли по всій країні.
З усіх українських митців найбільшої світової слави зажив Олександр Архипенко, який прибув до США ще в 1923р. Він увійшов в історію мистецтва як один з основоположників культури модернізму. 
У 80-ті роки почала діяти Українська європейська культурно-освітня фундація, її метою є створення кафедриукраїнської мови та літератури при Лондонському університеті. В Англії в повоєнний період почали виходити часописи"Українська думка", "Наша церква", "Наше слово", "Сурма", "Визвольний шлях". У червні 1993 р. в Національнійбібліотеці України ім. В.Вернадського відбулася презентація журналу "Визвольний шлях" і передача повного його комплексу до фондів бібліотеки.
У Парижі створено бібліотеку ім. Симона Петлюри . З 1952 р. українську мову офіційно затверджено для вивчення в Паризькому державному університеті східних мов і цивілізацій. Значним здобутком української діаспористало відродження діяльності Наукового товариства ім. Тараса Шевченка (НТШ) як спадкоємця заснованої в 1873 р. уЛьвові дослідницької установи тієї самої назви. У 1947-1951 pp. президія НТШ перебувала у Мюнхені, а потім переїхала вСарсель, поблизу Парижа, де знаходиться й тепер.
Ціла мережа українських організацій була заснована в Австралії. Серед них можна виділити Жіночу асоціацію, молодіжні організації «Пласт», «СУМ», а також різноманітні профспілкові й творчі колективи .
Тому я вважаю що, українська культура в діаспорі
· це культурне продовження тих культурних процесів, що розгорнулися в Україні на початку ХХ ст., розвиток тих напрямів, що були заборонені. Нині ми дуже мало знаємо про досягнення української діаспори, хоча не можна емігрантів відокремлювати від українців, які проживають на Україні. Ми маємо пишатися нашою діаспорою, тому що вона сприяє розвитку нашої науки. Діаспора збагатила вітчизняну культурну спадщину, зберегла багатьох культурних діячів, відродила діяльність низки установ та організацій, підготувала грунт для подальшого піднесення української культури.

44. Українська культра на поч. ХХІ ст.
На початку XIX ст. починається розклад феодально-кріпосницького ладу і формування капіталістичних відносин. Незважаючи на жорстокі утиски, в Україні починає активізуватися культурний процес, який охоплює майже все розмаїття соціального життя. Майже загальна неписьменність гальмувала розвиток капіталістичних відносин. Аналіз кількості шкіл і дітей, що в них навчалися, був невтішний.
Так, у 1856 р. навчалися лише 67 тис. чоловік, налічувалося лише 10 гімназій; проміжну ланку між середньою школою та університетом становили ліцеї, їх було лише два Одеський і Ніжинський.
Києво-Могилянська академія була перетворена на духовну. Щоправда, тут поряд із богословськими дисциплінами читалися курси математики, природознавства, фізики, географії, історії, астрономії, давніх і нових мов, це давало можливість частині випускників продовжувати освіту в університетах та інших вищих навчальних закладах. Але з 1814 р. з програм духовних академій були вилучені світські науки, що негативно позначилося на підготовці слухачів, а також істотно зменшилась їхня кількість.
Вимоги часу диктували і вимоги до підготовки кадрів, а потреба в них щоденно зростала. В Україні в 1805 р. завдяки клопотанням відомого вченого, освітнього і громадського діяча В. Каразіна відкривається перший університет у Харкові. У період з 1805 по 1851 р. його закінчили близько 3 тис. чоловік, з яких близько 500 пішли на викладацьку роботу, а 66 одержали професорське звання, зокрема лікар Ф. Іно-земцев, математик М. Остроградський, філолог О. Потебня та ін.
У 1834 р. відкривається Київський університет св. Володимира. При ньому працювали музей старожитностей, фізичний, мінералогічний, зоологічний кабінети, було створено ботанічний сад, збудовано університетську обсерваторію та анатомічний театр. Було закладено підвалини української історичної школи, школи фольклористики та мовознавства.
У першій половині XIX ст. відбувається становлення нової української літератури, яка формувалася на розумінні національних особливостей українського народу, на реалістичних засадах і народності.
Започатковану Г. Сковородою традицію використання живої української мови в літературному процесі закріпив І. Котляревський, який у своїх творах вивів її на рівень літературної норми. Почесне місце посідають поет-байкар П. Гулак-Артемовський та прозаїк Г. Квітка-Основ'яненко, які писали як українською, так і російською мовами. Останній одним із перших увів у свої твори сатиру, щоправда, дещо із сентиментальним присмаком; його повісті "Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик", "Конотопська відьма", "Пан Халявський" певною мірою заідеалізовані, але досить виразно передають життя і характер українського села. Вони стали популярними серед українського народу.
Талановитий байкар Є. Гребінка критично висвітлював негативні сторони кріпосницького ладу. Він поділяв прогресивні погляди інтелігенції свого часу, допомагав талановитим митцям, вихідцям із народу, зокрема, він узяв участь у викупі Т. Шевченка з кріпацтва та сприяв у виданні "Кобзаря" 1840 р.
Т. Шевченко став основоположником революційно-демократичного напрямку та критичного реалізму в новій українській літературі. Його внесок в українську літературу визначив її провідне місце в літературах слов'янських народів.
Постала потреба в інформації, що зумовило створення періодичних видань. Виходили газети і журнали "Украинский вестник" (1816 1819), "Харьковский Демокрит" (1816), "Харьковские известия" (1817 1924) та ін. У Києві виходив журнал "Киевлянин" (18401841 і з 1850). У ньому крім літературних творів публікувалися статті з історії України та інші історичні розвідки. Побачили світ альманахи "Молодик" (1843-1844), "Ластівка" (1841), "Сніп" (1841), "Южный русский сборник" (1848). Ці та інші літературні альманахи і збірники активізували літературне життя в Україні.
О. Павловський укладає граматику української мови і видає її в 1818 р. у Петербурзі; вона стала поштовхом до наукових студій в українському мовознавстві. Найбільший внесок у його розвиток зробили М. Максимович та І. Срезневський.
Театральне мистецтво завжди було популярним у народі. Традиція театралізації свят і обрядів простежується здавна, але це були або любительські, або шкільні театри, а з кінця XVIII ст. в Україні починають формуватися перші професійні трупи, а при великих маєтках кріпосні театри. Найвідомішими з них були трупи Т. Широя, М. Рєпніна, Д. Трощинського. Професійну російську трупу започатковано в 1805 р. у Києві. У Полтаві в 1810 р. починає працювати перша українська трупа, душею якої був І. Котляревський. Г. Квітка-Основ'яненко у 1812 р. формує українську трупу в Харкові. Великий внесок у розвиток театрального мистецтва України зробив М. І_Цепкін. Популярними у глядачів були п'єси І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Гоголя, О. Грибоедова.
Видатним художником став Т. Шевченко, який одержав ґрунтовну фахову підготовку в Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв, у майстерні К. Брюллова. Він заклав підвалини професійного реалістичного мистецтва, виконав велику кількість мистецьких творів у живописі та графіці, став першим українським художником, якого Академія мистецтв вшанувала званням академіка.
Наукові студії пробудили наукову думку, завдяки чому було сформовано громадські товариства, які об'єднали навколо себе цвіт української інтелігенції Кирило-Мефодіївське братство, яке виробило першу політичну українську програму федерацію слов'янських народів, громади Києва, Одеси, Полтави, Чернігова.
Наприкінці XIX ст. відбувається могутній рух за об'єднання українців Заходу і Сходу. Цьому активно сприяють митці Центральної України та Галичини.
Нове покоління українців об'єднується в гуртки, братства і громади, які пропагували українську ідею і несли її в маси через "Просвіти", недільні школи, мистецькі гуртки. Поряд із цим наприкінці XIX ст. середнє покоління і молодь виходять на рівень політичної свідомості рівень створення партійних організацій. В Україні працювали партії всіх напрямків: крайні ліві, крайні праві, центристи з об'єднаними програмами. У більшості з них провідним гаслом було зробити Україну самостійною, соборною і незалежною державою.
Таким чином, незважаючи на великі втрати, яких зазнала Україна, вона змогла і зуміла при таких обмеженнях і мінімальних можливостях сформувати свідому частину суспільства, яка стала каталізатором і провідником революційних ідей, ідей боротьби за свободу і незалежність України.
Найбільшим добутком культурного життя стало ліквідування відкритих чи прихованих перепон на шляху розвитку національної культури. Суспільство звільнилося від ідеологічних штампів марк-
сизму-ленінізму, вперше за багато десятиліть одержало вільний доступ до надбань світової культури. Закладено основи для відродження історичної пам’яті, повернення забутої або забороненої
культурної і мистецької спадщини, вивільнення творчої ініціативи, розгортання широкого спектру стильових напрямів, активізації культурного життя в регіонах, піднесення народної творчості тощо.
У перше десятиліття незалежності створено умови для розвитку приватних закладів культури – це галереї, театри, музичні та танцювальні колективи тощо, які формують конкурентне середо вище.
Театральний репертуар постійно поповнюється новими постановками. В театр приходять фахівці, менеджери, продюсери, які вміють працювати в умовах ринкової економіки.
Помітною подією стало відкриття в м. Коломиї музею «Писанки».
Релігійне життя України характеризується надзвичайною інтенсивністю, динамічністю водночас конфліктністю. Стрімко зростає кількість різноманітних конфесій і культів. У ЛІТЕРАТУРІ розвиваються масові жанри – детектив, трилер, еротична повість, елодрама, порнографічна література, містика. «Станіславський феномен» –найпомітніше явище українського постмодернізму; особливості жіночого письма.

Rђ Заголовок 1\ђ Заголовок 2Rђ Заголовок 3Шрифт абзацу за промовчаннямЗвичайна таблиця Немає спискуОсновний текст з відступомОсновний текст13Основний текст ЗнакСтандартний HTML15Стандартний HTML Знак Абзац списку\ђЗаголовок 2 ЗнакRђЗаголовок 1 ЗнакRђЗаголовок 3 Знак

Приложенные файлы

  • doc 18913483
    Размер файла: 581 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий