pitannya 3


про організацію та проведення перевірок додержання законодавства щодо захисту майнових та житлових прав дітей
м. Київ
2012 рік
Схвалено науково-методичною радою
при Генеральній прокуратурі України
(протокол від 14.12.2012 року № 8)
Методичні рекомендації щодо організації та проведення перевірок додержання вимог законодавства щодо захисту майнових та житлових прав дітей. Колектив авторів – Київ, Управління захисту прав і свобод дітей

Автори:
Годуєв Олег Олексійович – начальник управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України;
Пащенко Оксана Володимирівна – начальник відділу нагляду за додержанням законів щодо охорони дитинства управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України;
Румянцева Ольга Іванівна – старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів щодо охорони дитинства управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України;
Нецька Любов Степанівна – професор кафедри представництва інтересів громадян та держави в судах та нагляду за додержанням та застосуванням законів Національної академії прокуратури України









З М І С Т

ВСТУП - 4

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ - 6

РОЗДІЛ ІІ. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАГЛЯДУ - 10

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ

3.1 В органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування - 16

3.2 У службах у справах дітей - 19

3.3 В органах соціального захисту населення - 22

3.4 В органах приватизації житла, житлово-експлуатаційних
підприємствах - 23

3.5 У нотаріальних конторах - 25

3.6 У закладах де утримуються діти-сироти та діти, позбавлені
батьківського піклування - 27

3.7 У соціальних гуртожитках для дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування - 29

РОЗДІЛ ІV. РЕАГУВАННЯ ПРОКУРОРА НА ВИЯВЛЕНІ
ПОРУШЕННЯ - 31

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ
НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ТА ІНШИХ ДЖЕРЕЛ - 33

ДОДАТКИ





ВСТУП

Конвенція ООН про права дитини, ратифікована Україною в 1991 році, визначає пріоритет інтересів дитини в суспільстві, наголошує про право кожної дитини на гідний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального та соціального її розвитку.
Зважаючи на це, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року». На виконання зазначеного Закону Урядом щорічно розробляються заходи у сфері охорони дитинства.
Правом кожної дитини, яке гарантовано та охороняється Конституцією України, є право на власне житло. Відповідно до [ Cкачайте файл, чтобы посмотреть ссылку ] держава забезпечує право дитини на проживання в умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку, на захист своїх майнових, житлових прав.
Наказом Генерального прокурора України від 01.11.2012 № 16гн «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей» одним із приорітетних напрямів правозахисної діяльності у сфері охорони дитинства визначено захист майнових та житлових прав дітей, у тому числі дітей, які потребують особливої уваги держави. Зазначений наказ вимагає стан додержання законодавства щодо захисту прав дітей оцінювати через ефективність діяльності відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів, наділених державою відповідними повноваженнями.
В Адміністрації Президента України перебуває на контролі виконання Указу Президента України від 05.05.2008 № 411/208 з питань стану додержання законодавства щодо захисту майнових та житлових прав дітей. За завданням Генеральної прокуратури України від 27.02.2012 №07/3-58 вих-142 окв-12 на його виконання прокурори областей щопівроку проводять перевірки стану додержання законодавства у сфері захисту житлових та майнових прав дітей.
Вивчення міжнародної практики щодо організації прокурорської діяльності у сфері захисту прав і свобод дітей, зокрема розповсюджених в червні 2012 року Координаційною радою генеральних прокурорів за згодою Секретаріату Координаційної ради держав-учасниць Співдружності незалежних Держав методичних рекомендацій щодо організації прокурорської діяльності у сфері захисту прав дітей на майно та житло засвідчило, що це питання є актуальним. Кожна країна вважає це питання пріоритетним та вживає заходів для захисту прав своїх неповнолітніх громадян.
Методичні рекомендації розроблено з метою надання тереоретичної та практичної допомоги з організації та проведення перевірок додержання законодавства, спрямованого на захист майнових та житлових прав дітей.
Головним завданням їх є визначення приорітетів правозахисної діяльності на цій ділянці, оволодіння прийомами та методами наглядової практики для забезпечення повноти та максимальної ефективності перевірок, усунення порушень законів, причин та умов, що їм сприяють, притягнення винних осіб до відповідальності та реального поновлення прав дітей, відшкодування завданих їм збитків.
Використання методичних рекомендацій на практиці сприятиме підвищенню ефективності правозахисної діяльності органів прокуратури у сфері охорони дитинства.
При підготовці методичних рекомендацій використано чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, статистичні дані, практику правозахисної діяльності з цих питань тощо.





РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

З часу формування ринку нерухомості неповнолітні стали повноправними суб’єктами цивільних та майнових правовідносин.
Проте через нездатність, а в деякихих випадках і внаслідок фізичного та психічного стану діти неспроможні самостійно захистити свої права. Водночас через несумлінне ставлення до своїх обов’язків батьків або осіб, які їх замінюють, бездіяльність службових осіб, які уповноважені державою захищати права дітей, вони позбавляються майна, житла, поповнюють лави жебраків та бродяг, втягуються в пияцтво, наркоманію, вчинення злочинів. Щорічно майже 11 тисяч дітей потрапляють до притулків, з них майже третина – саме через порушення житлових прав.
Найбільш вразлива категорія дітей – це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які виховуються в сім’ях, що опинились у складних життєвих обставинах.
За даними Державної служби статистики України, із 98 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, житло мають 61,3 тис., житлові приміщення 3 тис. дітей знаходяться у стані непридатному для використання за призначенням. Потребує житла майже 38 тис. дітей цієї категорії.
Законом України «Про охорону дитинства» (стаття 4) визначено державну систему заходів щодо охорони дитинства, яка включає в себе визначення основних, правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, передусім створення для дітей належних умов утримання та виховання, гідних умов життя.
Указом Президента України від 06.04.2011 №389/2011 головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань сім’ї та дітей, соціального захисту населення визначено Міністерство соціальної політики України, на яке покладено обов’язок формування державної політики у сфері захисту прав дітей, передусім тих, які потребують особливої уваги держави, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування стосовно соціального захисту дітей.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» у регіонах виконання цих функцій покладено на уповноважені органи влади у справах сім’ї, дітей та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи міських і районних у містах рад. Повноваження таких органів визначено статтею 4 зазначеного Закону та положеннями, розробленими відповідно до Типового положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1068.
Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» у статті 11 та пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Про затвердження Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини» встановлюють, що органами опіки та піклування визначено районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. На них покладається організація діяльності з надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, її влаштування під опіку (піклування), на усиновлення, до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, соціальний захист.
Безпосереднє ведення справ та координація діяльності в цій сфері здійснюється регіональними службами у справах дітей (стаття 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»).
Указані підрозділи співпрацюють із центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. На співробітників центру покладаються функції соціального супровіду дітей, які перебувають на вихованні в сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, у родинах усиновителів (стаття 15 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Закон України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю»).
У здійсненні соціального захисту дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, окремі громадяни.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції від 18.09.2012) приводами для проведення прокурорської перевірки можуть бути письмові звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також власна ініціатива прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.
Завданням перевірки є вжиття заходів до усунення порушень вимог законодавства, спрямованого на захист майнових та житлових прав дітей причин і умов, що їм сприяють, надання принципової оцінки законності діяльності службових осіб органів і служб у справах дітей, спеціальних установ для дітей щодо виконання вимог закону у цій сфері, ініціювання питання про притягнення до відповідальності осіб з вини яких відбулися порушення прав дітей.
Захист прав дітей на майно та житло гарантовано низкою нормативних актів, спрямованих на визначення обсягу прав дітей, шляхів до їх забезпечення. Зокрема це Конституція України, Закони України «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Укази Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей», «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні», відомчі нормативні документи тощо.

РОЗДІЛ ІІ. ПІДГОТОВКА ДО ПЕРЕВІРКИ
Підготовку до перевірок доцільно розпочати з вивчення системи законодавчих та відомчих актів, які регулюють правовідносини у сфері забезпечення прав дітей на майно та житло (орієнтовний перелік додається). Зокрема, слід визначитись із порядком набуття ними права власності, спадкування майна, житла, користування, у тому числі умовами розпорядження ним.
Обсяг цивільної дієздатності неповнолітніх визначено статтями 31-36 Цивільного кодексу України. Особи, які не досягли чотирнадцяти років (малолітня особа), мають право вчиняти дрібні побутові правочини стосовно предметів, які мають невисоку вартість (часткова цивільна дієздатність).
Діти від 14 до 18 років (неповна цивільна дієздатність) мають право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією, іншими доходами; бути учасником (засновником) юридичних осіб; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися ним. За згодою органу опіки та піклування і батьків або осіб, які їх замінюють, підлітки можуть розпоряджатися грошовими коштами, що внесені у фінансову установу на їх ім'я іншими особами. З моменту реєстрації шлюбу неповнолітнім він набуває повної цивільної дієздатності. Обсяг дієздатності обмежується виключно судом.
Перед початком перевірки необхідно проаналізувати матеріали попередніх перевірок з цих питань, звернувши увагу на більш поширені порушення прав дітей. Вивчити відомості, які оприлюднювалися в засобах масової інформації, звернення, що надходили до органів прокуратури щодо порушення житлових та майнових прав дітей. Підлягають аналізу також статистичні дані органів державної влади та органів місцевого самоврядування, служб у справах дітей, органів освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення та інших, які витребовуються у ході підготовки до перевірки. При цьому необхідно ефективно аналізувати дані за кілька років (два, три) з метою з’ясування фактичного стану додержання прав дітей, типових порушень їх прав. Для виявлення системних порушень майнових та житлових прав дітей доцільно вивчити судову практику розгляду цивільних справ такої категорії, матеріали досудового розслідування кримінальних правопорушень, передусім передбачених статтями 166, 167, 364, 365, 366, 367 Кримінального кодексу України.
Для вивчення стану законності у сфері захисту прав дітей на житло та майно необхідно витребувати та проаналізувати інформацію органів і служб, на які покладено повноваження щодо захисту прав дітей. Зокрема:
з органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо:
- наявності регіональних програм, спрямованих на соціальний захист дітей, у тому числі щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та повнолітніх осіб з їх числа, стан їх фінансування та виконання, контроль за виконанням передбачених заходів;
- кількості дітей (осіб до 18 років), які мешкають у регіоні;
- кількості рішень (розпоряджень) про надання згоди на укладення угод з майном, житлом дітей (відчуження, передача в оренду, заставу, дарування тощо);
- кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які мають у власності земельні ділянки, стан їх збереження, використання, у тому числі передання в оренду, користування іншим особам, підприємцям;
- кількості рішень про закріплення земельних ділянок, де власниками (співвласниками) є діти;
- наявності мережі соціального житла, заходів, які вживаються для його розвитку, кількості закладів які не функціонують (із зазначенням причин), стану фінансування, кількості осіб, які проживають у них (за віковими категоріями);
- кількості осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на обліку для отримання житла, осіб, які отримали соціальне, постійне житло упродовж звітного періоду.


У службах у справах дітей щодо:
- кількості в регіоні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з них, які перебувають під опікою (піклуванням), у дитячих закладах;
- кількості дитячих будинків сімейного типу та в них дітей, прийомних сімей та в них вихованців, стану забезпечення їх житлом, наявності майна, земельних та майнових паїв;
- кількості сімей, які опинились у складних життєвих обставинах, та в них дітей;
- кількості дітей, поміщених до притулку для дітей у зв’язку із порушенням їх житлових прав;
- кількості перевірок, здійснених працівниками служб у справах дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, виявлені порушення, вжиті заходи на їх усунення;
- кількості позовів в інтересах дітей, поданих службою у справах дітей на захист житлових та майнових прав дітей (визнання права власності, виселення, визнання угод недійсними тощо), результати їх розгляду, стан виконання рішень;
- кількості клопотань, поданих у суді при розгляді позовів про позбавлення батьківських прав відповідно до частини 4 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» щодо накладення заборони на відчуження житла, де мешкали діти, стан задоволення їх судом.
В органах соціального захисту населення щодо:
- кількості отримувачів державної допомоги за категоріями відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», наявності заборгованості по виплатах;
- кількості дітей-інвалідів, отримувачів державної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», наявності заборгованості по виплатах;
- кількості перевірок, проведених соціальними інспекторами з питань цільового використання державної допомоги, виявлені порушення, вжиті заходи на їх усунення, суми коштів, повернуті до бюджету як необґрунтовано сплачені.
З органів державної міграційної служби щодо:
- кількості новонароджених дітей, зареєстрованих за місцем проживання батьків. Порівняти ці данні з інформацією органів реєстрації актів цивільного стану щодо кількості новонароджених дітей у зазначеному періоді. У разі значної розбіжності з’ясувати її причини;
- кількості дітей, знятих з реєстрації батьками або особами, які їх замінюють, відомостей про місце їх подальшої реєстрації;
З органів державної виконавчої служби:
- кількості відкритих виконавчих проваджень про стягнення аліментів на утримання дітей, передусім тих, що утримуються в інтернатних закладах, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, у сім’ях опікунів;
- розмір заборгованості зі сплати зазначених виплат, передусім на користь дітей зазначеної категорії;
- заходи, які вживались до боржників посадовцями органів виконавчої служби з метою примусового виконання судових рішень про стягнення аліментів (кількість подань про звернення стягнення на майно, щодо розшуку боржників, про ініціювання притягнення їх до кримінальної відповідальності);
Після ґрунтовного вивчення та аналізу наявної інформації слід визначитись із колом об’єктів, що підлягають перевірці, переліком питань, які підлягають з’ясуванню, доцільності залучення до перевірки спеціалістів інших відомств (працівників служб у справах дітей, органів освіти, охорони здоров’я, соціальних інспекторів).
При проведенні перевірок доцільно в першу чергу перевіряти об’єкти, де згідно з інформацією прокурора за попередніми перевірками мали місце найбільш системні та суттєві порушення прав дітей. При цьому звертати увагу на повноту їх усунення та реальне поновлення прав дітей.
З метою визначення обсягу повноважень при підготовці до перевірки необхідно вивчити розпорядчі документи органів та відомств, діяльність яких підлягає перевірці, їх установчі документи (положення, розподіл обов’язків між працівниками, посадові інструкції спеціалістів тощо).
РОЗДІЛ ІІІ. ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ
Порядок проведення перевірок визначено статтею 21 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції від 18.09.2012). Зокрема, для їх здійснення прокурор приймає постанову, у якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону (вимагати виділення спеціалістів для проведення перевірок, надання відповідних документів і матеріалів, письмових пояснень службових осіб тощо).
Копія постанови надається представнику органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі – підприємцю. Постанова може бути оскаржена цими особами до прокурора вищого рівня або суду в порядку адміністративного судочинства протягом десяти днів з дня одержання копії постанови. За результатами розгляду скарги прокурор вищого рівня приймає рішення про задоволення скарги та скасування постанови або про відмову в задоволенні скарги. Оскарження постанови до прокурора вищого рівня не позбавляє особу права на її оскарження до суду, що може бути здійснено нею протягом десяти днів з дня одержання рішення прокурора вищого рівня про результати розгляду скарги.
Не потребує винесення постанови реалізація повноважень, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 20 зазначеного Закону (безперешкодно входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності. Витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, оскаржувати заходи щодо їх забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів).
При проведенні перевірок у відповідних підрозділах органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування підлягає перевірці виконання вимог Закону України «Про звернення громадян»
3.1. У місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування.
Потребує з’ясуванню виконання вимог Закону України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенціїї ООН про права дитини на період до 2016 року» та Указу Президента України від 16.12.2011 «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні» про розробку, прийняття та виконаня регіональної та місцевої програм в частині забезпечення житлових прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Звернути увагу на включення до програм заходів, які безпосередньо належать до функцій місцевих органів влади і не потребують додаткових витрат з бюджету, їх фінансування та їх реальне виконання.
Статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 177 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.
Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною в містах Києві та Севастополі державною адміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей. Наданню такого дозволу має передувати перевірка зазначеною службою документів за місцем знаходження майна, житла. Така перевірка проводиться протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини. Дозвіл надається лише в разі гарантування збереження права на майно (житло) дитини та оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.
У ході вивчення рішень про надання згоди з’ясуванню підлягають питання виконання майнових зобов’язань щодо дітей батьками або особами, які їх замінюють. Зокрема, якщо відчужується майно або житло, що належить дитині, необхідно з’ясовувати, чи придбано нове житло дитині, чи відповідає частка новопридбаного житла відчуженій (тобто, якщо дитині належала 1/2 частина у проданій квартирі, то при придбанні нового житла частка не може бути меншою, у тому числі за розміром житлової площі). Окремо досліджувати питання щодо проведення реєстрації неповнолітнього за новим місцем мешкання.
Наприклад: Найбільш поширеними порушеннями, які виявляються прокурорами в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування є неналежне виконання своїх обов’язків посадовцями служб у справах дітей. Зокрема, при вирішенні питання про можливість надання згоди або в її відмові на відчуження батьками або особами, які їх замінюють, житла і майна не з’ясовуються фактичні причини його продажу, обміну, дарування, передачі в оренду, під заставу. Не контролюється виконання майнових зобов’язань стосовно дітей, унаслідок чого вони позбавляються житла, майна.
При відчуженні майна дітей, необхідно з’ясовувати як батьки, або особи, що їх замінюють розпорядилися коштами, отриманими внаслідок його відчуження (переведено на особистий рахунок дитини, витрачено на його утримання, придбання іншого майна тощо).
Слід також звертати увагу на те, що дозвіл органу опіки та піклування потрібен не лише в тому разі, якщо дитина є співвласником нерухомості, а й у тому випадку, якщо дитина зареєстрована та має право користування житловим приміщенням.
Районна, районна в містах Києві та Севастополі державна адміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті ради (органи опіки та піклування) можуть відмовити в наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише в разі, коли ними встановлено, що:
мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України;
судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 Сімейного кодексу України;
до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 Сімейного кодексу України;
особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;
між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;
між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);
вчинення правочину призведе до звуження обсягу наявних майнових прав дитини та/або порушення інтересів дитини, що охороняються законом.
Рішення про відмову може бути оскаржено до суду повноваженою особою, яка звернулась за згодою.
З метою захисту прав дітей, мешканців сільської місцевості, доцільно вивчити питання законності рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про розпаювання майна та земельних ділянок сільськогосподарських колективів. Окрему увагу слід звернути на оформлення права власності дітей на земельні ділянки та майно.



3.2. У службах у справах дітей.
При проведенні перевірок у службах у справах дітей слід мати на увазі, що цей підрозділ є спеціально уповноваженою структурою регіональних державних адміністрацій у сфері захисту прав дітей, передусім тих, які потребують особливої уваги держави. У складі служб у справах дітей функціонують сектори з питань опіки та піклування, які забезпечують реалізацію державної політики щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
При перевірці необхідно з’ясовувати питання виконання вимог законодавства щодо:
- повноти обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (ведення Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Діти»), своєчасності їх виявлення та встановлення їм відповідного правового статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, (наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 18.11.2008 №4580);
- ведення реєстру наявного майна, житла дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, (пункт 61 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки і піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»);
- достовірності даних, внесених до «Звіту про збереження житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», затвердженого наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 08.12.2008 №4815;
- наявності рішень про закріплення за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, житла та майна, визначення особи, відповідальної за їх збереження (одночасно із визначенням статусу дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування), наявності актів про передачу відповідальній особі житла та майна;
- направлення повідомлень до житлово-експлуатаційних суб’єктів господарювання, у віданні яких перебуває житло дітей, та до місцевого органу приватизації про закріплення житла за дітьми, які тимчасово в ньому відсутні у зв’язку із поміщенням до дитячого закладу, влаштуванням під опіку (піклування), до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, з метою недопущення приватизації житлового приміщення без участі дитини, зняття її з реєстрації тощо;
- наявності в особових справах дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, даних щодо майна та житла дітей, у тому числі отриманого у спадок, подарованого тощо. Призначення пенсії по втраті годувальника, отримання аліментів. Слід також мати на увазі, що діти можуть успадковувати не лише нерухоме майно, але й корпоративні права, тобто частки у статутному фонді господарських товариств;
- здійснення контролю за умовами проживання та виховання дітей, соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (наявності звітів опікунів (піклувальників), прийомних батьків, батьків-вихователів, довідок про перевірки з цих питань у зазначених родинах, дитячих установах, де виховуються діти зазначеної категорії), виявлених порушень та вжитих заходів на їх усунення;
- своєчасності оформлення документів з метою постановки на облік для отримання житла дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які його не мають (для осіб, які набули 16 років);
- забезпеченості житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які були його позбавлені внаслідок незаконних дій службових осіб місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, нотаріусів, працівників житлово-експлуатаційних підприємств тощо;
- законності використання майна та житла дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, (передано в оренду, заборгованість з орендної плати, комунальних послуг тощо);
- рішень, які приймались за наслідками розгляду звернень громадян з питань порушення майнових та житлових прав дітей, заходи, які вживались на їх усунення та поновлення прав дітей, ініціювання питань про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких вони сталися;
- стану виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №81 «Про затвердження порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом «гроші ходять за дитиною».
Наприклад: Типовими порушеннями у діяльності служб у справах дітей є несвоєчасне виявлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, (тривале перебування дітей без визначення статусу у притулках, лікарнях, інтернатних закладах (за заявами батьків), недотримання термінів встановлення дітям правового статусу, що позбавляє їх права на своєчасне отримання державної допомоги, влаштування в сім’ї, усиновлення.
Так, у Боярському обласному будинку дитини Київської області понад півроку перебували без статусу 30 дітей. Унаслідок цього троє малолітніх вихованців закладу через тривале перебування без статусу втратили право на отримання державної допомоги при народженні дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
У Добровеличківському районі Кіровоградської області прийомний батько понад рік не забезпечував дітей одягом, харчуванням, діти мешкали самостійно в будинку, який належав померлій прийомній матері та утримувалися мешканцями с. Перемога. Водночас отриману за 2011-2012 рік державну допомогу в сумі 80 тис. грн. прийомний батько використовував на власні потреби. За цим фактом прокурором району порушено кримінальну справу за статтею 167 КК України та винесено постанову про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника районної служби у справах дітей.
В Одеській області упродовж 2011 року розглянуто майже 400 справ про позбавлення батьків батьківських прав, а заборону про відчуження житла накладено судом лише у восьми випадках.
3.3. В органах соціального захисту населення.
В органах соціального захисту населення необхідно перевіряти своєчасність призначення державних виплат, передбачених статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». А саме: допомоги при народженні, усиновленні дитини, по догляду за нею до досягнення трирічного віку, на дітей, над якими встановлено опіку (піклування), одиноким матерям, по втраті годувальника.
Потребує вивчення стан додержання вимог Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» щодо призначення, нарахування, та виплати їм соціальної допомоги.
Звертати увагу на виконання соціальними інспекторами вимог статтею 22 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо здійснення моніторингу цільового використання державної допомоги, передусім багатодітними, малозабезпеченими сім’ями, сім’ями, які опинились у складних життєвих обставинах та які мають дітей-інвалідів.
З’ясовувати, виконання вимог спільного наказу Міністерста України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 14.06.2006 №1983/388/452/221/556/596/106 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи з сім’ями, які опинились у складних життєвих обставинах» щодо взаємодії органів і служб при проведенні соціальної роботи із зазначеними сім’ями.
Наприклад: Найбільш типові порушення, які виявляються в діяльності цих органів – це призначення державних виплат понад встановлений термін, відсутність моніторингу цільового використання виплат на дітей (дитина перебуває в державному закладі на повному державному забезпеченні, а батьки або особи, які їх замінюють, отримують державну допомогу, яку витрачають на власні потреби).
Мешканці Хмельницької області виплачено 19 тис.грн. державної допомоги при народженні двох дітей. Проте, малолітні за заявою матері влаштовані до будинку дитини на повне державне утримання. Упродовж перебування дітей у закладі мати до них не навідується, зловживає спиртними напоями. Інша мешканка цієї ж області отримала більше 20 тис. грн. державної допомоги на дітей, які витратила на власні потреби. Натомість п’ятеро її дітей проживали в занедбаній кімнаті, в антисанітарних умовах, спали на зламаних ліжках. У родині не було запасу їжі, дитячого одягу, шкільного приладдя. Незважаючи на такий стан, соціальний інспектор після обстеження помешкання сім'ї не ініціював призупинення виплат та вилучення дітей із несприятливого оточення. На вимогу прокурора дітей вилучено з родини та заявлено позови до суду про їх відібрання від батьків, припинено виплати державної допомоги, соціального інспектора притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Прокуратурою м. Кривій Ріг Дніпропетровської області виявлено, що мати двох дітей С., пенсію сина-інваліда витрачала на придбання спиртних напоїв, при цьому умови для належного утримання та виховання дітей, передусім лікування хворої дитини не забезпечила.
3.4 Перевірки в органах приватизації житла, житлово-експлуатаційних підприємствах.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в результаті приватизації квартири, житлових приміщень у гуртожитках усі члени сім’ї, які мешкають у ній на правах наймачів, у тому числі неповнолітні діти, а також тимчасово відсутні, за якими зберігається право на житло, набувають рівних прав щодо спільної сумісної власності на квартиру.
Порядок приватизації, перелік документів, які подаються до органів приватизації визначено Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, який затверджено наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396.
За неповнолітніх членів сім’ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами в заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Прокурорські перевірки свідчать, що найчастіше права неповнолітніх на житло порушуються саме в ході приватизації квартир державного житлового фонду. Одним з поширених порушень є надання в орган приватизації недостовірних даних про те, що неповнолітні в квартирі не проживають. Як правило, батьки приховують наявність у сім’ї неповнолітніх дітей, отримуючи відповідні довідки з житлових органів або виписують дітей до подання заяви про приватизацію житла. При цьому неповнолітні фактично продовжують проживати з батьками. Зважаючи на це, під час перевірки доцільно звіритись зі списком приватизованих квартир та з’ясувати в житлово-експлуатаційних конторах, чи були зареєстровані в квартирах діти.
Перевіряючи обставини, пов’язані зі зняттям з реєстрації дітей напередодні приватизації, слід виходити з вимог статті 29 Цивільного кодексу України, де зазначено, що місцем проживання особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, у якому вона проживає. Для осіб від десяти до чотирнадцяти років окрім наведених, місце проживання може встановлюватись за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання підлітка визначається органом опіки та піклування або судом.
Виписка дітей незадовго до її приватизації з метою приватизації квартири тільки дорослими членами сім’ї, а також приватизація квартири за неправдивими довідками стосовно неповнолітніх, які проживають у квартирі, завжди повинні тягнути за собою визнання в судовому порядку свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру нечинним і таким, що підлягає скасуванню.
Особливої уваги в ході перевірок потребує з’ясування обставин приватизації житла особами, які перебувають у складних життєвих обставинах, зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні та психотропні речовини, систематично ухиляються від виконання батьківських обов’язків та мають неповнолітніх дітей.
Наприклад: Прокурором м. Вінниці порушено кримінальну справу відносно службових осіб міського комунального житлово-експлуатаційного комітету №14, якими видано фіктивну довідку про склад осіб, зареєстрованих у квартирі, без зазначення дитини-сироти. Як наслідок, надалі договір купівлі-продажу житла укладено без згоди органу опіки та піклування та врахування інтересів дитини.
Посадові особи Зміївського виробничого управління житлово-комунального господарства Харківської області не включили до розпорядження про приватизацію житла неповнолінього, за яким рішенням суду збережено частину квартири на час його перебування в дитячому закладі. Внаслідок таких дій дитина позбавлена житла. За даним фактом прокурором району порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 367 КК України.
Паспортистом комунального підприємства «Відродження» при оформленні документів про передачу у приватну власність квартири надано недостовірну довідку опікунам чотирьох неповнолітніх дітей. На підставі наданих документів приватизовано квартиру без урахуванння інтересів дітей. За даним фактом прокурором Слов’яносербського району Луганської області порушено кримінальну справу. На рішення про приватизацію внесено акт реагування про його скасування.
3.5 У нотаріальних конторах.
Перевірку в нотаріальних конторах доцільно проводити за наявності інформації, виявленої в ході перевірок, щодо випадків посвідчення нотаріусом угоди з порушенням встановленого порядку відчуження майна чи житла неповнолітнього або затвердження правочинів, які обмежують права дітей. Нотаріальні органи діють відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.02.2012 за №282/20595. При цьому, потрібно мати на увазі, що нотаріусами не перевіряється достовірність документів, які подаються для оформлення угод.
У зв’язку з обов’язковістю нотаріального посвідчення та державної реєстрації правочинів щодо відчуження нерухомості відповідно до частин три, чотири статті 334 Цивільного кодексу України певну інформацію можна отримати й з нотаріальних контор. Проте витребовувати таку інформацію слід з обов’язковим дотриманням вимог частини шостої статті 8 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-ХІІ, у якій закріплено, що довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обгрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів досудового розслідування.
У разі виявлення порушень прав дітей при спадкуванні майна, земельних паїв, що належали батькам які померлі, встановити фактичне оформлення права власності дитини у порядку спадкування. Вжити заходів прокурорського реагування для поновлення прав дітей на спадок відповідно до статті 20 Закону України «Про прокуратуру».
Наприклад: На обліку у службі у справах дітей міста Сімферополя перебувала неблагополучна сім’я, де виховувалось четверо дітей. Мати зловживала алкогольними напоями, ніде не працювала. Незважаючи на відсутність згоди на відчуження будинку, де сім’я мешкала, приватним нотаріусом міського округу посвідчено договір купівлі продажу житлового будинку. Нове житло не придбано, кошти матір’ю витрачено на алкоголь, діти опинились у притулку. Прокурором угоду оскаржено у судовому порядку.


3.6. У закладах де утримуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.
Перевірки проводяться з метою виявлення дітей, права на майно та житло яких порушено, а також для з’ясування стану додержання адміністрацією виховного закладу законодавства, спрямованого на захист соціальних прав неповнолітніх, у тому числі на житло та майно. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до статті 245 Сімейного кодексу України, статті 66 Цивільного кодексу України, якщо дитина постійно проживає в дитячій установі, функції опікуна (піклувальника) щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.
Перевірки проводяться в будинках дитини органів охорони здоров’я, дитячих будинках, школах-інтернатах де утримуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, органів освіти, інтернатних установах для дітей з особливими потребами органів соціального захисту, притулках для дітей служб у справах дітей, центрах соціально-психологічної реабілітації дітей, у тому числі створених громадськими організаціями, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, де навчаються діти цієї категорії.
Слід мати на увазі, що відповідно до вимог галузевого наказу Генерального прокурора України такі перевірки здійснюються щорічно.
Відповідно до наказу Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 18.11.2008 №4591 на кожного з вихованців заводиться особова справа. Цим же наказом затверджено порядок її ведення та перелік документів, які мають у ній міститися. При їх вивченні особливу увагу слід звертати на наявність:
- рішення про надання статусу дитини-сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування;
- рішення або розпорядження органу опіки та піклування про закріплення за неповнолітнім майна, житла, якщо дитина його має, визначення відповідальної особи за його збереження до досягнення дитиною повноліття, акта передачі його зазначеній особі;
заходів, які вживаються адміністрацією установи для виявлення цього житла (запити до відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бюро технічної інвентаризації, нотаріусів, експлуатаційних контор за місцем останньої реєстрації дитини тощо);
документів, що підтверджують підстави володіння майном та належного юридичного оформлення власності або користування житлом (приватизовано, отримано у спадщину або в подарунок, закріплено право користування тощо), наявну інформацію про стан його збереження (придатне чи непридатне для проживання та використання, здано в оренду, наявність або відсутність заборгованості по орендних та комунальних виплатах, рахунки дитини, на які вони надходять, тощо);
- довідок про оформлення пенсій, державної допомоги, стягнення аліментів, їх реальне надходження, реагування адміністрації на випадки ухилення від сплати аліментів батьків (звернення до державної виконавчої служби, заява про розшук боржників тощо);
- ощадної книжки в дитини або договору про відкриття рахунку в установі банку та періодичність звірки за ними з фінансовою установою про надходження коштів та їх використанням;
- даних про постановку на облік для отримання житла дітей у разі його відсутності (для осіб, яким виповнилося 16 років).
Окрему увагу слід звернути на цільове використання коштів з особистих рахунків вихованців. Мати на увазі, що діти перебувають на повному державному забезпеченні і не повинні витрачати особисті кошти на харчування, придбання одягу, предметів побуту, затрати на утримання закладу тощо (постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, залишених без піклування батьків»).
Наприклад: Юрист школи-інтернату в Житомирській області за підробними дорученнями зняла з ощадних книжок дітей-сиріт та привласнила 108,9 тис. грн. За порушеною прокурором кримінальною справою її засуджено, завдані дітям збитки відшкодовано.
Окремі керівники закладів усупереч вимогам закону вважають за можливе утримувати установу за рахунок коштів вихованців. Так, за результатами перевірок з цих питань, проведених прокурором Любешівського району Волинської області у поточному році, засуджено директора технічного коледжу Луцького національного технічного університету за частиною 2 статті 183 КК України за незаконне вимагання оплати за навчання та зборів на потреби закладу на загальну суму 75 тис. грн.
Перевірки засвідчили, що навіть при наявності судових рішень про стягнення аліментів, діти кошти не отримують, оскільки керівниками установ не вживається вичерпних заходів до примусового виконання рішень, внаслідок чого виникає заборгованість. Між тим, як опікуни вони повинні вимагати від посадовців державної виконавчої служби вживати заходів, передбачених статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає наслідки ухилення батьків від своєчасної виплати аліментів (звернення стягнення на майно боржника, ініціювання притягнення його до кримінальної відповідальності).
Наприклад: У місті Антрацит Луганської області на виконанні міського управління юстиції перебуває 1,5 тис. документів про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей по яких стягнення не відбувається. Водночас, посадовцями державної виконавчої служби у поточному році за цими провадженнями підготовлено лише 5 подань до органів внутрішніх справ про розшук боржників та 27 – про притягнення до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів (стаття 164 Кримінального кодекса України).
3.7. У соціальних гуртожитках для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Перевіряється законність функціонування закладів відповідно до їх положень, розроблених на підставі Типового положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2005 № 878. При цьому слід звертати увагу на контингент мешкаючих, наявність направлень на поселення, їх вік, відсутність у них іншого житла тощо.
Наприклад: у країні функціонує лише 19 соціальних гуртожитків для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, що не забезпечує реальної потреби у влаштуванні такої категорії дітей, які повертаються від опікунів, з дитячих закладів, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та не мають постійного житла. Тому доцільно за результатами перевірок з цих питань при внесенні документів реагування до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування порушувати питання про розвиток мережі соціального житла. Зокрема, у Чернівецькій області це питання вирішується через придбання приватних квартир, яким надається статус соціального житла. Порушення при перевірці в соціальних гуртожитках, як правило, стосуються порядку поселення до них осіб, які не мають права в них мешкати (діти закріплені за гуртожитками закладів, де навчаються, зареєстровані в помешканні родичів, досягли 23-річного віку тощо).
РОЗДІЛ ІV РЕАГУВАННЯ ПРОКУРОРА НА ВИЯВЛЕНІ
ПОРУШЕННЯ
За наслідками перевірки складається довідка, у якій зазначаються строки та місце її проведення, посада працівника, який її проводив, та об’єкти, які перевірялися. Довідка не повинна бути перевантажена інформацією, що не містить певного правовового змісту. Під час її складання потрібно послідовно та чітко викласти виявлені порушення з посиланням на норми законодавства, вказати конкретних службових осіб, з вини яких вони сталися, наслідки, причини та умови, що їм сприяли.
Завершується довідка пропозиціями щодо реалізації результатів перевірки (внесення документів реагування, підготовка інформаційного листа, обговорення на колегії прокуратури області, розгляд на міжвідомчій нараді тощо). Про стан законності доцільно поінформувати органи місцевої влади та органи місцевого самоврядування, оприлюднити в засобах масової інформації.
Залежно від характеру виявлених порушень, прокурор у межах своєї компетенції, відповідно до статей 20, 23, 24, 37 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 18.09.2012 (далі Закон) має право вносити подання, використовуючи його також для постановки питання про притягнення до відповідальності винних осіб до дисциплінарної відповідальності, виносити постанову про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності (статті 41,151,184,185-8 та ін. Кодексу України про адміністративні правопорушення), звертатися до суду в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, починати досудове розслідування.
У разі виявлення адміністративно-карного корупційного правопорушення прокурор складає відповідний протокол, який направляє до суду.
У статті 36-І Закону прямо зазначено, що підставою представництва в суді прав дітей є їх вік, внаслідок якого вони не спроможні самостійно захищати свої права. Категорії позовів залежать від виду порушеного права дитини. Як правило, це позови про визнання недійсними угод купівлі-продажу житла, застави, свідоцтва про право власностіприватизацію, поновлення строку на прийняття спадщини, усунення перешкод у користуванні житлом або майном, стягнення орендної плати, відшкодування збитків, у тому числі заподіяних їм внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність. З метою представництва дітей прокурор має право також у порядку, передбаченому процесуальним законом, вступати у справи, порушені за позовами інших осіб, на будь-якій стадії розгляду, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справах, порушених за позовами інших осіб, брати участь у розгляді справ.
У разі виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, прокурор повинен внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування (стаття 214 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012). Порядок ведення реєстру затверджений наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 № 69.
Критеріями оцінки діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і інтересів дітей є своєчасність і повнота реагування на порушення закону, реальне поновлення прав дітей, фактичне усунення порушення та відшкодування заподіяної шкоди, притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні закону.



















13PAGE 141815






Приложенные файлы

  • doc 18913717
    Размер файла: 220 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий