Vidpovidi 50 pitan


1.1. Передумови виникнення й розвитку туризму
Туризм став реальним фактом економіки будь-якої країни. Не є виключенням і Україна.Історично склалося так, що сучасний туризм став результатом появи та еволюції подорожей. Люди подорожували завжди й залишали записи про свої мандрівки.На стадіях зародження туризму мандрівники організовували подорожі самостійно. Метою подорожей було вивчення звичаїв і побуту, рівнів та особливостей розвитку народів і країн. Потім, в епоху Римської імперії, виникають перші елементи індустрії подорожей - заїжджі двори, причому як державні, так і приватні.Розвиток християнства та торгівлі в середні віки привів до появи подорожей з метою розповсюдження релігії і реалізації товарів поза місцем їхнього виготовлення. У цю пору, говорячи сучасною мовою, інфраструктура подорожей поповнюється за внаслідок появи монастирів, а подальший розвиток одержують заїжджі двори за рахунок купців.В епоху великих географічних відкриттів метою мандрівників, мореплавців і першопрохідників стало У виникненні туристичної діяльності і розвитку туризму можна виділити 4 етапи:1 етап - передісторія туризму;2 етап - елітарний туризм і зародження масового туризму;3 етап - початок становлення масового туризму;4 етап - масовий туризм.У 1997 р. Україна стала дійсним членом ВТО, а у вересні 1999 р. на 13-й Генеральній асамблеї ВТО в м. Сантьяго (Чилі) обрана в керівний орган ВТО - Виконавчу раду.
Поняття і основні напрямки географії туризму
Одним з таких провідних напрямків в туризмології є географія туризму - галузь географічних знань про просторово-часові закономірності функціонування туризму як суспільного явища. 
Просторові форми суспільних явищ і процесів досліджує суспільна географія [6, с 20]. Вторинність туризму в потребах суспільства об'єктивно зумовлює його залежність від рівня соціально-економічного розвитку території, детермінована рівнем та стилем життя її населення. 
Географія туризму на вітчизняних теренах формувалась протягом 60-80-х років XX ст. в складі рекреаційної географії як її розділ.  Рекреаційна географія - галузь географічних знань, яка, спираючись на рекреаційну функцію як необхідну складову суспільного відтворення, займається розробкою теоретико-методичних засад територіальної організації відпочинку та оздоровлення. 
Урізноманітнення рекреаційної функції та розширення рекреаційної діяльності внаслідок розвитку туризму як масового явища спричинило формування географії туризму як окремої географічної науки. Виокремились два основних напрямки географічних досліджень туризму: Таким чином, географія туризму на сучасному етапі повинна взяти на себе розробку теоретико-методологічних засад, методики та методів геопросторової організації туризму як суспільного явища, оскільки має для цього достатню наукову базу і практичні наробки. Цей доробок стане вагомим внеском в туризмологію як теорію розвитку і функціонування туризму. Місце географії туризму в системі географічних наук (таблиця 1.1) визначається предметно-об'єктною сферою та колом завдань, спрямованих на виконання суспільного замовлення.
Місце географії туризму в системі географічних дисциплін
Таким чином, географія туризму на сучасному етапі повинна взяти на себе розробку теоретико-методологічних засад, методики та методів геопросторової організації туризму як суспільного явища, оскільки має для цього достатню наукову базу і практичні наробки. Цей доробок стане вагомим внеском в туризмологію як теорію розвитку і функціонування туризму. Місце географії туризму в системі географічних наук (таблиця 1.1) визначається предметно-об'єктною сферою та колом завдань, спрямованих на виконання суспільного замовлення.Місце географії туризму в ієрархічній структурі географічних наук
Географія Система наук
Суспільна географія Родина наук
Соціальна географія Комплекс наук (дисципліна)
Рекоеаційна географія Галузь
Географія туризму Розділ

4.
5. Поняття про туризм
туризм — тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без здійснення оплачуваної діяльності;Під туризмом розуміють теорію і практику різного роду походів, сходження на гори і подорожі з метою спортивного суперництва, активного відпочинку, освіти і виховання. Для подорожей у відпустку з використанням громадського або особистого транспорту, в яких головне місце займають розмови і відпочинок, все більше підходить слово туризм. Туризм складає частину фізичної культури і спорту, оскільки він служить проявленням здорового способу життя, розвитку, досконалістю і збереженню фізичної робото здатності і всесторонньої підготовки. В туристичній діяльності в центрі уваги знаходяться різні форми планомірних і організованих туристичних походів, вело туризм, подорожей на лодках і лижних походів. Крім того, туризм пов’язаний з культурними цінностями. Особливо важливе значення туризму заключається в організації дозвілля для молоді.Подорож і туризм — нерозривні поняття, які характеризують певний ВИД ЖИТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ. Характерною дією, що визначає та відокремлює подорожі від інших видів діяльності, є переміщення людини в іншу місцевість або країну, континент, що не є його звичайним місцезнаходженням або місцем проживання.

6. Види туризму
Так, в залежності від місця проведення подорожі туризм поділяється на міжнародний і внутрішній. До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм-подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни.
Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі існують такі види туризму:- дитячий;- молодіжний;- сімейний;- для осіб похилого віку;- для інвалідів.
В залежності від мети туризм може бути: культурно-освітнім, оздоровчо-лікувальним, релігійним та спортивним.
Так, спортивний туризм має за мету спортивне удосконалення в подоланні природних перешкод. Це означає удосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок, фізичної підготовленості, необхідних для безпечного пересування людини по місцевості.
Пізнавальний турмзм – подорож з метою ознайомлення з історико-культурними цінностями й унікальними природними обєктами.
Діловий туризм – поїздки з метою встановлення ділових контактів, проведення ділових переговорів.
Релігійний туризм це здійснення подорожі віруючими по святих місцях.\
Реалізація культурно-освітньої мети здійснюється при подорожах по містах, регіонах, країнах в процесі яких туристи знайомляться з архітектурою, пам'ятниками, музеями, опановуючи історію, культуру, звичаї та традиції різних народів.
Лікувально-оздоровча мета здійснюється в процесі рекреаційного, реабілітаційного та зеленого туризму.
Зелений туризм має на меті прилучити жителів міст до відпочинку у екологічно-чистому районі сільської місцевості.
Рекреаційний туризм це відновлення фізичних й психічних сил людини засобами туризму. Це туризм активного відпочинку й оздоровлень, тому його часто називають оздоровчим.
Реабілітаційний туризм має цільову функцію - лікування визначених захворювань засобами туризму.
Професійно-прикладний туризм має за мету удосконалення професійних знань, умінь, навичок засобами туризму.
Учбовий туризм це здійснення подорожі з метою отримання певних знань.

7. Класифікації туризму
З метою класифікації сучасного туризму необхідно встановити його найістотніші класифікаційні ознаки. Доцільна класифікація за географічною ознакою, напрямом туристичного потоку, метою поїздки, способом пересування, засобам розміщення туристів, кількістю учасників, організаційно-правовими формами і т, п.Розглянемо характеристику основних видів туризму (табл. 3.1).Головним є поділ туризму на внутрішній і міжнародний.1. Внутрішній туризм являє собою міграційні потоки людей у межах країни постійного проживання з туристичними цілями. Національна грошова одиниця, яка використовується повсякденно, продовжує залишатися засобом платежу, а рідна туристу мова- засобом спілкування. 2. Міжнародний туризм охоплює поїздки осіб, що подорожують з туристичними цілями за межі країни постійного проживання. Перетин державного кордону для них пов'язаний з певними формальностями: оформленням закордонних паспортів і віз, проходженням митних процедур, валютним і медичним контролем. Ці правила вводяться державою в цілях боротьби з незаконною міграцією, міжнародним тероризмом, торгівлею наркотиками, проституцією і т. д. і забезпечують установлений порядок в'їзду в країну і виїзду з неї. 3. Національний туризм включає внутрішній і виїзний туризм і співвідноситься з категорією (ВНП).4. Туризм в'їздний- подорожі в межах країни осіб, що не проживають у ній постійно, з туристичними цілями без заняття оплачуваною діяльністю.5. Туризм виїзний - подорожі осіб, які постійно проживаючих в одній країні, в іншу країну з аналогічними цілями без заняття оплачуваною діяльністю у відвідуваній країні.6. Рекреаційний туризм. Туризм із метою відпочинку для ряду держав є найбільш масовою формою. Поїздки іноземних туристів в Іспанію, Італію. Францію, Австрію переслідують насамперед саме цю мету. 7. Оздоровчий відпочинок має особистий, індивідуальний характер. Однак нерідко бувають випадки, коли туристи поєднуються для спільних поїздок, що має за мету одержання групових знижок за проїзд. Звичайна тривалість туру на лікування - 24- 28 днів, що значно більше, ніж за іншими видами туризму.8. Пізнавальний (екскурсійний) туризм. Цей вид туризму виключає в себе подорожі і поїздки з пізнавальними цілями. Екскурсія як форма пізнання і вид дозвілля виконує функції розширення кругозору й інтелекту. Однієї з різновидів пізнавальних поїздок є автомобільний туризм. Порівняно з подорожами на іншими видами транспортних засобів, поїздки на автомашинах і автобусах надають туристам набагато більшу пізнавальну можливість.п.
8.ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ТУРИСТ»«Турист» — центральне поняття в туризмі, яке також має багато визначень.Найбільш широке визначення міститься в рекомендації комісії з туризму та рекреаційної географії Всесвітнього географічного конгресу: турист — особа, яка подорожує з будь-якою метою, крім пошуку заробітку та зміни постійного місця проживання, при умові перебування поза межами свого місця проживання не менше 24 годин. Після розробки рекомендацій зі статистики туризму Всесвітньою туристичною організацією у 1993 р. за основу визначення поняття «турист» приймається положення, що турист — це тимчасовий відвідувач, який подорожує за межами місця його постійного проживання щонайменше 24 години (але не більше 12 місяців) з будь-якою метою, крім зміни постійного місця проживання та заняття діяльністю, що оплачується з джерела в місці тимчасового перебування.Поняття «міжнародний (іноземний) турист»Міжнародний (іноземний) турист визначається як особа, яка подорожує з метою туризму в іншу країну, що не с країною її постійного проживання, та знаходиться за межами звичного для неї середовища протягом не менше 24 годин без заняття оплачуваною діяльністю.Міжнародними туристами вважаються особи, які подорожують:♦ з метою відпочинку, лікування, відвідування родичів та ін.;♦ з метою участі в семінарах, конгресах (наукових, дипломатичних, релігійних, адміністративних, атлетичних тощо);♦ з діловими цілями;♦ в морському круїзі, навіть якщо вони залишаються на судні менш ніж 24 години.
9. Особливості міжнародного туризму
Міжнародний туризм став феноменом XX ст. Він перетворився на масове захоплення мільйонів людей завдяки тому, що бажання подорожувати поєдналося з доступністю туристичних регіонів і збільшеними матеріальними можливостями.
Безліч туристичних регіонів наблизились до нас і стали доступними завдяки розвиткові пасажирського транспорту, особливо авіаційного, створенню надійних і комфортабельних реактивних повітряних лайнерів, які можуть переміщувати великі групи людей на далекі відстані.
У XXI ст. міжнародний туризм розвивається під впливом факторів, властивих саме індустрії гостинності та туризму, а також таких факторів зовнішнього середовища, як політика і право, економіка і фінанси, культура, соціодемографічні зміни, розвиток торгівлі, транспорту, інфраструктури та науково-технічного прогресу.
10. Види туристичних ресурсів
Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту.
Найбільш важливими кількісними та якісними характеристиками туристичних ресурсів є:- обсяг запасів (дебіт джерел мінеральних вод, екскурсійний потенціал туристичних центрів і маршрутів), необхідний для визначення потенційної ємності туристичних комплексів, рівня освоєння, оптимізації техногенного й антропогенного навантаження;- площа поширення (розміри водоносних горизонтів, пляжів, лісів, площа територій зі стійким сніговим покривом), яка дозволяє визначити потенційні рекреаційні угіддя, встановити межі санітарної охорони;- період можливої експлуатації (тривалість сприятливого погодно-кліматичного періоду, купального чи лижного сезону), який визначає сезонність рекреаційних процесів і ритмічність туристичних потоків;- територіальна зосередженість у місцях виникнення чи поширен-ня, яка обумовлює тяжіння туристичної інфраструктури і туристчних потоків до місць їх концентрації;- порівняно низька капіталомісткість і невисока вартість експлуатаційних затрат, що дозволяє досить швидко створювати інфраструктуру й отримувати соціальний та економічний ефект, а також самостійно використовувати окремі види ресурсів;- багаторазовість використання при дотриманні норм раціонального природокористування і проведення заходів із рекультивації та благоустрою;- універсальність, яка дозволяє використовувати один і той же ресурс для організації різних видів рекреаційно-туристичної діяльності;- масовість, унікальність, інформативність і доступність, від яких залежить потужність туристичних потоків і можливість створення інфраструктури;- соціальність - незалежно від походження і використання, туристичні ресурси характеризуються "цільовим призначенням" - покращання соціальних параметрів у суспільстві.
11. Туристична індустрія належить до галузей із виразною ресурсною орієнтацією. Разом із тим, туризм називають "індустрією без труб". Ресурси, задіяні в рекреаційно-туристичній діяльності, при дотриманні елементарних природоохоронних і ресурсозберігаючих правил і технологій, можуть використовуватися тривалий час без суттєвих процесів деградації природних і соціально-культурних комплексів навіть за умови значних антропогенних навантажень. Хоча впливу не уникнути, але він не йде ні в які порівняння із тиском, що чинять на довкілля металургія, хімічна промисловість, лісове чи сільське господарство.Характеристику рекреаційно-туристичних ресурсів світу розпочнемо з їх природної складової. Насамперед, слід наголосити, що окремі види природних ресурсів впливають на рекреаційно-туристичний процес комплексно, взаємодіють і взаємодоповнюють один одного і формують те неповторне природне оточення, на фоні якого людина реалізує свою потребу відпочивати та відтворювати життєву енергію.Можна припустити, що туризм, особливо окремі його види, може існувати на основі штучно створених компонентів природного середовища. На практиці ж слід констатувати, що без відповідних природних ресурсів, розвиток і реалізація відповідних функцій є проблематичними.Серед природних туристичних ресурсів найбільше значення для індустрії туризму та рекреаційної діяльності мають кліматотерапевтичні, водні, бальнеологічні і ландшафтні складові, які доцільно об'єднувати у клас ресурсів першого порядку (рис. 1.3). Ця група ресурсів має безпосередній вплив на розвиток рекреаційного і туристичного процесів.
12. Історико-культурне надбання туристичних ресурсів світу. Своєрідним путівником туристичними ресурсами світу є перелік видатних культурних та природних об'єктів, що становлять надбання усього людства і перераховані у відповідному списку, складеному під егідою ЮНЕСКО, який носить назву "Світова спадщина ЮНЕСКО"
Статус об'єкту Світової спадщини дає певні переваги і накладає обов'язки з їх охорони:- підвищує престиж територій і керуючих ними установ;- додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів;- сприяє популяризації включених до списку об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування, у першу чергу, туризму, особливо екологічного;- забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів світової культурної і природної спадщини;- сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів. Головна мета списку Світової спадщини - зробити відомими і захистити об'єкти, які є унікальними у своєму роді. Для цього, та через прагнення до об'єктивності, були складені оціночні критерії. На початку формування переліку (з 1978 року) існували тільки критерії для об'єктів культурної спадщини - цей список налічував шість пунктів. Потім для відновлення рівноваги між різними регіонами і країнами світу з'явилися природні об'єкти і для них було розроблено перелік критеріїв із чотирьох пунктів. І, нарешті, у 2005 році, всі ці критерії були зведені воєдино, і тепер кожен об'єкт Світової спадщини має в своєму описі хоч би один з них. Номери критеріїв, зазвичай, позначаються римськими числами, написаними маленькими буквами.
13.Туристичне районування світу.(зошит)
Придатними для туризму (станом на 1.01.2007 р.) вважають такі регіони:• Європа;• Америка;• Східна Азія та Тихоокеанський регіон;• Південна Азія;• Африка;• Близький Схід.Європа, незмінний світовий лідер за обсягами міжнародного туризму, спромоглася привабити понад 370 млн. іноземців. Доходи теж сягнули чималої суми — 226 млрд. доларів США. Значною мірою цьому сприяли рекреаційні ресурси країн Європи.Серед країн, які найбільше приваблюють туристів, варто відзначити такі:Франція — середземноморські узбережжя (Лазурове узбережжя), історико-архітектурні пам'ятки. Країна має сприятливі кліматичні умови для розвитку як літніх, так і зимових видів туризму. У Франції здійснюються 10 відсотків гірських баз світу, популярний конгресний туризм — понад 500 конгресів кожний рік. Щороку цю країну відвідує майже 70 млн. туристів, а доходи від туризму становлять 29,07 млрд. доларів США.Іспанія. Популярними районами серед туристів є Канарські острови, райони Коста-Брава, пляжі Коста-Дорада, Коста дель Соль, острів Мальорка та давньоісторичні міста. Іспанію щорічно відвідує 47,7 млн. туристів, доходи від туризму становлять 29.6 млрд. доларів США.Італія. Основними туристичними центрами є Рим, Неаполь та Флоренція. Пам'ятки 22 міст Італії є унікальними, а 1350 з них вважають надзвичайно привабливими. Щороку країну відвідує 34,8 млн. туристів, доходи становлять 30,4 млрд. дола-рів'США.Велика Британія популярна незайманою природою, історичними містами та музеями, а південь її славиться піщаними пля-жами. Щорічно до країни прибувають 22 млн. іноземних туристів, доходи складають 21,3 млрд. доларів США.У Скандинавських країнах особливо поширений гірськолижний туризм.Серед інших країн, які приваблюють значну кількість туристів, варто відзначити Німеччину, Угорщину, Грецію, Чехію, Австрію, Швейцарію, які мають не лише відповідну інфраструктуру, а й дуже давні традиції приймання значних потоків відпочивальників і туристів.В Америці туристів найбільше приваблюють острівні країни Карибського моря, Мексика, деякі райони США та Канади, а саме національні парки та резервації (Йєллостонський національний парк, Гранд Каньйон та ін.). Рекреаційними районами світового значення стали Флорида (Майямі) та Каліфорнія.
14. Характеристика туристичного потенціалу країн Європи.Європа. Має в своєму розпорядженні сприятливі рекреаційні ресурси і надалі залишається основним регіоном світу в сфері санаторно-курортного лікування, відпочинку та туризму.Позитивні якості:вигідне економічно-географічне розташування;високий рівень економічного розвитку;зростаюча урбанізація;зручні транспортні зв’язки з іншими країнами;розвинена рекреаційна інфраструктура.В європейському регіоні зосереджені джерела мінеральних вод, пляжі, гірські території. Більша частина регіону має всі умови для проведення відпочинку, санаторно-курортного лікування.До країн з найкращими рекреаційними ресурсами відносяться:приморські, з переважною кількістю сонячних днів (Італія, Франція, Хорватія, Монако та інші);країни з гірськими ландшафтами та чистим повітрям (Швейцарія, Австрія).Ще одна причина популярності європейського регіону – це зосередження найбільшої кількості історичних та архітектурних цінностей. На розвиток рекреації впливає і те, що в Європі найвищий рівень освіченості та культури. Традиційно тут проводяться різні міжнародні заходи: конгреси, з’їзди, конференції, семінари, симпозіуми, фестивалі, спортивні змагання і інше, що сприяє розвитку туризму
15. Характеристика туристичного потенціалу країн Америки. Північна Америка. Цей рекреаційний регіон включає в себе такі високорозвинуті країни як США і Канада. Північна Америка має вигідне економіко-географічне положення, омивається трьома океанами – Атлантичним, Тихим та Північним Льодовитим. Регіон знаходиться на перетині важливих морських комунікацій та повітряних трас, має в розпорядженні велику територію, яка володіє природнім та соціально-економічним потенціалами та людськими ресурсами. Регіон має високий рівень рекреаційної інфраструктури, включаючи всі види транспортних комунікацій.Центральна та Південна Америка. Цей регіон включає всі країни Латинської Америки. На міжнародному рекреаційному ринку він займає дуже мале місце, не дивлячись на те, що дуже швидко розвивається туристичний бізнес в Мексиці та в країнах Карибського моря. Існують фактори які мають негативний вплив: віддаленість від інших щільно населених регіонів, де формуються значні рекреаційні потоки (Європа, Азія);слабо розвинуті транспортні комунікації; недостатній розвиток рекреаційної інфраструктури в більшості країн Латинської Америки;низький рівень економічного розвитку та тяжке матеріальне становище населення в окремих країнах регіону;відсутність в більшості латиноамериканських країнах політичної стабільності.Основним видом транспорту, який використовується для перевезення туристів, є авіаційний, на другому місті – автомобільний транспорт.Залізничний транспорт в цьому регіоні практично не використовується.Основними іноземними туристами є громадяни сусідніх держав, із європейських країн: Іспанія, Італія, Німеччина, Англія, Франція. Поїздки туристів із Латинської Америки в Європу є незначними.
16. Характеристика туристичного потенціалу країн Азії, Останнім часом цей регіон набирає все більшої популярності, що сприяє швидкому розвитку рекреаційної сфери.Основні фактори які сприяють розвитку:сусідство з великим рекреаційним ринком (Європа);найбільш ємка та найбільша територія в світі за населенням;територію омивають три океани, багато морів, де проходять основні водно-транспортні комунікації;різноманітні і багаті природні ресурси та культурно-історична спадщина;розміщення в межах території важливих центрів паломництва;велика різноманітність етнічного складу (екзотика).Негативні фактори розвитку рекреації: непридатність значної частини територій (пустелі, скелі, гори, джунглі) для організації масового туризму; невисокий рівень економічного розвитку більшості країн, непідготовленість до прийому туристів; слабкий розвиток транспортних комунікацій, нестабільність внутрішньополітичного становища а більшості азіатських країн. Для Азії основними постачальниками туристів є розвинені країни Європи (Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Бельгія, Скандінавські країни), а також США, Канада, Австралія, Нова Зеландія. З країн Африки найбільші потоки рекреантів спостерігають під час паломництва в Мекку та Медіну.
17. Характеристика туристичного потенціалу країн.Африка. На сьогоднішній момент є важливим рекреаційним регіоном, так як має великий потенціал для розвитку туристичної сфери.Привабливість африканського регіону заключається в:теплий клімат, сонячні дні на протязі всього року; чудові піщані пляжі;унікальні історичні та культурні пам’ятки (Єгипетьсі піраміди);екзотична флора і фауна (заповідники, національні парки, які зберегли свій первісний стан)Але існують фактори які мають відштовхуючій вплив на туристів:низькій рівень економічного розвитку;слабо розвинена рекреаційна інфраструктура (розміщення туристів, транспортні сполучення);природні умови в окремих районах (жара, суховії, чисельні опади);нестабільне політичне положення в деяких країнах.Але для африканського регіону є дуже важливим і вигідним розвивати туристичну галузь. Уряди багатьох африканських країн приділяють увагу розвитку рекреаційних ресурсів, вбачаючи в туризмі важливу статтю прибутку, а інколи навіть єдиний шлях економічного підняття. Економіка таких країн, як Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій, з значній степені залежать від іноземного туризму, так як це є надійним джерелом надходжень іноземної валюти. Тому у всіх перерахованих країнах в складі уряду створений пост міністр по туризму.
18. Характеристика туристичного потенціалу країн Австралії та Океанії. Цей регіон знаходиться далеко від туристичних ринків, а також від транзитних, повітряних та морських ліній. Однак швидкий розвиток рекреаційної діяльності спостерігається останнім часом в цьому регіоні.За нашими дослідженнями за останнє десятиліття потік туристів збільшився більш ніж на два рази. З кожним роком рекреаційна діяльність, а точніше туристична індустрія, перетворюється у все більш прибуткову діяльність. На Таїті рекреаційно-туристична галузь зайняла друге місце (після експорту кокосового горіха) по надходженню іноземної валюти. На Гавайських островах в цій галузі зайнято більш ніж третина працездатного населення, і вона є більш прибуткова ніж експорт цукрового тростини або бананів.У більшість туристів викликають інтерес мистецтво та побут аборигенів.
19. Характеристика туристичного потенціалу країн Близького Сходу. Близький Схід - особливий культурний світ, який об'єднує країни, переважну більшість населення яких становлять араби. Країни Близького Сходу у 2008 р. відвідало майже 55 млн візитерів, тоді як у 1990 - менше 10 млн. Таке різке зростання міжнародних туристичних прибуттів відбулося за рахунок двох країн - Єгипту і Саудівської Аравії, у яких розвиток туристичної індустрії опирається на різні види ресурсів. Єгипет експлуатує природні ресурси узбережжя теплого моря й орієнтується на масові популярні види туризму, Саудівська Аравія, використовуючи подієві і культурно-історичні ресурси, спеціалізується на релігійному туризмі.Єгипет,Йорданія,Сирія,Ліван,Саудівська Аравія.
20.Географія туризму з метою відпочинку і розваг та її особливості. Туристські потоки з метою відпочинку і розваг є найбільш масовими і визначають географічну структуру міжнародного туризму. Вони зароджуються в країнах Європи, Північної Америки, Азійсько-Тихоокеанського регіону і водночас тяжіють до них.
Особливістю туризму з метою відпочинку і розваг є те, що внутрішньорегіональні поїздки, переважно в сусідні країни, переважають над міжрегіональними. В Європі на внутрішньорегіональні туристські потоки припадає близько 90 % всіх вибуттів, в Америці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні — майже 75 %. Лише в структурі виїзного туризму в Південній Азії переважають міжрегіональні поїздки.
За прогнозами UNWTO, найближчим часом співвідношення внутрішньо- та міжрегіональних туристських потоків у світі дещо зміниться: туристичний обмін між регіонами буде розвиватися більш інтенсивно, ніж усередині регіонів. Прогнозуються відносно високі темпи збільшення кількості туристських вибуттів з Азійсько-Тихоокеанського регіону в Європу та Америку, що більшою мірою визначатиме загальну картину. В результаті, зросте частка міжрегіональних туристичних поїздок (до 24 % ), а частка внутрішньорегіональних відповідно зменшиться (до 76 %).
Інша особливість міжнародного туризму з метою відпочинку і розваг проявляється в меридіальному спрямуванні туристських потоків: туристи з північних країн охоче відпочивають на узбережжях теплих морів. Американці й канадці є головними відвідувачами курортів країн Карибського регіону. В Європі купально-пляжний туризм сконцентрований у Середземномор'ї. Тут проводять відпустки норвежці, данці, фінни, шведи, ірландці.
Останнім часом помітно зростають зустрічні туристські потоки з півдня на північ, переважно на курорти Північної Європи та в Скандинавські країни, що пояснюється станом екології та лагідним сонцем.
.
21. Туризм з метою відпочинку і розваг в Європі.Найбільший ринок туризму з метою відпочинку і розваг сформувався в Європі. Особливо виділяються два її субрегіони — Західний та Південний,на які припадає понад 60 % усіх туристських прибуттів регіону. Тут формуються основні європейські потоки туристів і водночас сюди ж і спрямовуються. На Західну Європу припадає 34,4 % усіх туристських прибуттів у регіоні, на Південну — 29,4 %, на Центральну і Східну — 21,9 %, на Північну — 10,8 %, на Північне Середземномор'я — 3,4 %.Туризм у Європі, порівняно з іншими регіонами світу, має досить чітковиражений
внутрішньорегіональний характер. Інтенсивному внутрішньоєвропейському туристичному обміну сприяють: велика кількість
держав на відносно невеликій за площею території, між якими добре
налагоджені економічні, культурні та етнічні зв'язки, сучасна мережа транспортних комунікацій, спрощена система туристичних формальностей,
розмаїття природних рекреаційних ресурсів і культурно-історичних
пам'яток, розвинена туристична інфраструктура. На внутрішньорегіональний
туризм припадає 4/6 усіх прибуттів в Європу.Міжрегіональний обмін туристами розвинений слабше. У ньому важливу рольвідіграє Америка, особливо США — єдина неєвропейська країна, що входить у першу десятку за кількістю прибуттів в Європу.
22. Туризм з метою відпочинку і розваг в Америці.
Американський регіон за кількістю прибуттів посідає друге місце у світі
після Європи. В'їзний туристський потік розподіляється між чотирма
субрегіонами: Північна Америка, острівні держави і території Карибського
басейну, Південна Америка та Центральна Америка. Сім із десяти
туристських прибуттів у Західну півкулю припадає на Північну Америку —
69,7 %, Південну Америку — 14,4 %, Карибський басейн — 13,1 %,
Центральну Америку — 2,8 %.
Досить швидко зростає кількість туристських прибуттів у Південну
Америку, яка володіє унікальними природними об'єктами і пам'ятками
історії та культури. Тут знаходиться найвищий водоспад Анхель
(Венесуела), найповноводніша у світі річка Амазонка (Бразилія), дощові
ліси Амазонії, висотні гірські піки Анд. Серед визначних культурних
пам'яток особливий інтерес становлять свідки давньої цивілізації інків,
що дійшли до нас, — культові міста Мачу-Пікчу і Куско, плато Наска.
Потужний туристичний потенціал цього материка використовується наразі
досить мало. Прогнозується зростання частки Південної Америки в
міжнародних прибуттях у регіон.
В Америці, як і в Європі, більшість туристських потоків зосереджена
всередині регіону. Особливо інтенсивний обмін туристами здійснюється між
трьома країнами Північної Америки: США, Канадою та Мексикою. Причому
туристський потік зі Сполучених Штатів у Мексику, за даними UNWTO, е
найпотужнішим у світі (20,3 млн прибуттів).
Найбільший за обсягом ринок в'їзного та виїзного туризму в Західній
півкулі сформувався в США. Усі основні туристські потоки в Американський
регіон починаються чи, навпаки, закінчуються в цій країні.
Кількість туристських прибуттів у США коливається в межах 45—50 млн на
рік. Дві з кожних п'яти поїздок здійснюються з метою відпочинку і
розваг. Мандрівників приваблюють унікальні природні об'єкти, краса і
велич яких овіяні легендами та багатократно примножені рекламою.
Туристи приїжджають у США, щоб відвідати долину гейзерів і побачити
прояви "живої геології" в Йєллоустонському національному парку,
відвідати Карлсбадські печери з гігантськими сталагмітами, помилуватися
чудовою панорамою Гранд-Каньйона чи насолодитися відпочинком на піщаних
пляжах Каліфорнії. Та не тільки природні багатства є предметом
зацікавлення туристів. Великою популярністю серед іноземних туристів
користуються поїздки в столицю США Вашингтон та Нью-Йорк з бетонними
хмарочосами Манхеттена, Колумбійським університетом, вулицею банків
Уолл-стріт, знаменитим Бруклінським мостом, у Лос-Анджелес, де
знаходяться парк розваг "Діснейленд" та численні кіностудії Голлівуда.
Ці атракції приваблюють як іноземних відвідувачів, так і самих
американців. Щорічно американські громадяни здійснюють понад 1 млрд
23. Туризм з метою відпочинку і розваг в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні
Міжнародний туризм в Азійсько-Тихоокеанському регіоні — порівняно нове
явище. У деяких країнах індустрія туризму почала розвиватися недавно — у
80-ті роки XX ст. У цей час у регіоні сформувалася структура в'їзного
туризму, яку можна спостерігати і протягом останніх років. Вона
практично повторює (з деякими змінами й уточненнями) розподіл
туристичних прибуттів в Америці. В обох випадках значною є частка
поїздок на близькі відстані. У структурі міжрегіональних туристських
прибуттів в Азійсько-Тихоокеанський регіон 18 % припадає на Європу й
Америку, прибуття з Африки, Близького Сходу і Південної Азії в
сукупності не перевищують 3 %.
В Азійсько-Тихоокеанському регіоні, як і в Америці, туристські прибуття
зосереджені переважно в одному субрегіоні, однак із нижчою
концентрацією, більш рівномірно вони розподіляються територіями Східної,
Південно-Східної Азії та Океанії.
Основні туристські потоки спрямовані в Східну Азію (56,9 %). Другий за
значущістю субрегіон — Південно-Східна Азія (33,5%). Австралія й Океанія
мають незначну ринкову частку (9,6 %).
Просторова структура туристських прибуттів в Азійсько-Тихоокеанському
регіоні значною мірою залежить від стану ринку міжнародного туризму в
Китаї, на який припадає третина всіх прибуттів у регіон, а включаючи
території Сянган (Гонконг) і Тайвань, — понад 50 %.
Китай є основною туристичною країною на Тихоокеанському узбережжі. Але
донедавна більшість туристів — 25,6 з 27,5 млн осіб 1990 р. — становили
етнічні китайці і лише 1,7 млн осіб — туристи з Японії, США, Великої
Британії, країн СНД та ін.
Модель туризму Китаю, що вже сформувалася, зумовлена політичною історією
країни, її міжнародним становищем. Китай є колискою однієї з найдавніших
цивілізацій.
З початком модернізації китайської економіки наприкінці 70-х років XX
ст. у країну почало приїжджати багато гостей із-за кордону. Більшість
туристів цікавляться давньою культурою країни. У середині 80-х років XX
ст. прокотилася друга хвиля зростання туризму, але темпи цього зростання
наприкінці десятиріччя зменшились через недостатньо розвинену
інфраструктуру.
Туристи охоче здійснюють круїзи річкою Хуанхе чи стародавнім Китайським
каналом, надають перевагу поїздкам Трьома ущелинами Янцзи. Вони
знайомляться з традиційними методами китайської медицини і прилучаються
до фізичної культури — гімнастики тайцзи. Багато туристів вирушають у
подорож, щоб одержати уявлення про китайську кухню чи взяти участь у
фестивалі паперових зміїв, побачити степи Внутрішньої Монголії чи зійти
на засніжені вершини, а також познайомитися з мистецтвом каліграфії. У
Китаї для туристів розроблені різноманітні тематичні екскурсії,
наприклад, вони можуть відвідати завод Цзіндечжень та власноруч
виготовити порцеляновий сувенір.
24. Туризм з метою відпочинку і розваг в Африці, на Близькому Сході
Найсуттєвіші зміни за останні роки сталися в структурі міжнародного
туризму Африканського континенту. Наприкінці 90-х років XX ст. частка
прибуттів із регіонів, з якими налагоджено щільні контакти, передусім з
Європи, перевищила частку внутрішньорегіональних поїздок. На сьогодні
внутрішньорегіональний обмін став переважати зі збереженням тісних
контактів з Європою.
8 Африку прибуває 25 млн осіб, у тому числі 10,5 млн — з самої Африки,
9 млн — з Європи і 5,5 млн — з інших регіонів світу.
Найбільш розвинені на ринку міжнародного туризму країни Північної,
Східної та Південної Африки — Єгипет, Туніс та Марокко — спеціалізуються
на купально-пляжному та пізнавальному туризмі, Зімбабве та Кенія
організовують сафарі в численних національних парках, мисливських
резерватах і заказниках. Одним з найперспективніших туристичних
напрямків на "чорному" континенті є Південно-Африканська Республіка, яка
вирізняється комфортними природно-кліматичними умовами: м'яким тропічним
і субтропічним кліматом, найбільшою у світі кількістю сонячних днів за
рік. Дивовижні пейзажі не можуть залишити байдужими нікого. За деякими
оцінками, з вичерпанням золотих запасів у ПАР туризм замінить
золотодобувну промисловість за припливом іноземної валюти в країну.
Африка з її багатим природним і культурним потенціалом має необхідні
передумови для розвитку міжнародного туризму. Однак, щоб розширити свою
участь у світовому туристичному обміні, більшість країн цього регіону
повинні подолати хронічне відставання в інфраструктурі, поліпшити якість
обслуговування туристів, ліквідувати загрозу терористичних актів та
вжити заходів для зниження загального рівня злочинності.
Близький Схід, як уже зазначалося, на ринку відпочинку і розважального
туризму відіграє другорядну роль.
Для Південної Азії прогноз також не можна назвати оптимістичним.
Експерти UNWTO рекомендують країнам Південної Азії звернути увагу на
міжрегіональний туризм, дальні поїздки і зосередити маркетингові зусилля
на освоєнні найпотужніших ринків виїзного туризму Європи, Північної
Америки, а також Азійсько-Тихоокеанського регіону
25. Туризм з метою відпочинку і розваг в Азії. Азія – найобширніший континент, займає
30% поверхні землі, і найщільніше заселений – тут живе 60% всього людства.Туризм і відпочинок в країнах Азії надзвичайно різноманітний. Це, перш за все, екскурс в історію. Тут створювалися і рушилися царства, виникали і зникали етноси, перемішувалися мови і говір. Великі азіатські культури Індії, Китаю, Ірану, Близького Сходу багато в чому визначили хід світової історії.Подорож до Азії – це паломництва і дотик до витоків релігій. Тут виникли три світові релігії - буддизм, християнство, іслам.Відпочинок в Азії дає можливість доторкнутися до витоків філософської думки, мистецтва і культури континенту. Імена Заратустри, Будди, Лао-цзи, Конфуція, пророка Мухаммеда, Авіценни (Ібн-сини), Омара Хайяма відомі у всьому світі не менше, ніж імена великих завойовників - Чингисхана і Тімура або знаменитих діячів XX в. Махатми Ганді, Мао Цзедуна, аятоли Хомейні.Сьогодні Азія займає лідируючі позиції у світовому готельному бізнесі. Найвідоміші готельні мережі інвестують значні кошти на власне розширення в цьому регіоні. Багато експертів пророкують розвиткові готельного бізнесу в Азії успішне майбутнє та процвітання.
26. Географія ділового туризму
Діловий туризм відноситься до розряду найбільш видатних феноменів XXI століття і є сьогодні основним сегментом ринку гостинності. Туризм з діловою метою вважається найбільш перспективним видом туризму в силу своєї позасезонності, прогностичності, орієнтації на клієнта з високим рівнем доходу.Діловий туризм - це подорожі, що здійснюються з метою участі в конгресах, зборах, семінарах і інших важливих заходах. Залежно від мети ділові подорожі можуть включати зустрічі і конференції, торгові виставки і ярмарки, а також подорожі інсентиву (заохочувальні).До сфери ділового туризму належить організація різних конференцій, семінарів, симпозіумів тощо.Як окремий напрям діловий туризм виник лише 20-30 років тому. Піднімаючи за рахунок корпоративних клієнтів виручку в міжсезоння, турфірми і готелі згладжують сезонність туристичного бізнесу. Зараз бізнес на відрядженнях – це напрям туристичної діяльності, що найшвидше розвивається.На діловий туризм вже припадає $399 млрд з $6,5 трлн загальносвітового обороту туристичної галузі. За прогнозами Всесвітньої туристичної організації (WTO), протягом найближчих десяти років оборот ділового туризму збільшиться у п’ять разів – попит з боку компаній зростає шаленими темпами.Топ-5 країн – лідерів ділового туризму (за кількістю конференцій, за даними Міжнародної асоціації конгресів та з’їздів за 2007 рік):- США – 376;- Німеччина – 320;- Іспанія – 275;- Велика Британія – 270;- Франція – 240.Топ-5 міст – лідерів ділового туризму:- Відень – 129;- Сінгапур – 125;- Барселона – 116;- Берлін – 100;- Гонконг – 95.
Отже, можна узагальнити, що сфера ділового туризму в світі активно розвивається, а його географія безмежна.
27. Географія інсентив-туризму.
Інсентив-тури (англ. incentive — спонукальний, заохочувальний) — це поїздки, якими комерційні фірми нагороджують своїх співробітників за високі показники в роботі чи мотивують їх до більш продуктивної праці в майбутньому. Особливістю інсентив-програм є те, що вони розробляються під конкретного замовника.
На інсентив-тури припадає лише 8 % ділового туризму, а в загальному потоці туристів, що відвідують, наприклад, Іспанію і Францію, "премійовані" туристи становлять не більше 5—7 %. Однак частка прибутків від цього виду туризму є вищою, що пояснюється більш високою ціною заохочувальних програм порівняно зі звичайними турами. Наприклад, щорічний оборот інсентив-туризму у Швейцарії перевищує 460 млн дол. США, хоча інсентивом у цій країні активно займаються не більше 20 туроператорів і близько 230 агентств. Загальний річний оборот європейського інсентив-туризму сягає 4,5 млрд дол.
Поїздки як форма заохочення працівників почали використовуватися у 60-х роках XX ст. у США. Відтоді географія інсентив-туризму не змінилася. США залишаються основним "постачальником** премійованих туристів, — на їх частку припадає 60 % груп, які прибувають в Європу по лінії інсентиву. Про популярність інсентив-турів у США свідчить випереджальне зростання витрат американських компаній на заохочувальний туризм порівняно з витратами на матеріальне стимулювання праці. Подовжується тривалість інсентив-турів. Заохочувальні тури спрямовуються переважно в Мексику, Велику Британію, країни Азії та Тихоокеанського басейну.
В інсентив-туризмі близько 80 % поїздок припадає на Європу, 10 % — на США, 6 % — на країни Південно-Східної Азії, 4 % — на інші регіони. Рейтинг напрямків інсентиву європейських туристів очолюють Франція (Париж, Страсбург), Іспанія, Швейцарія, Австрія, Кіпр, США (Нью-Йорк, Флорида, Західне узбережжя), а також острови Карибського басейну.
28. Географія релігійного туризму.
Географія туризму з релігійними цілями пов'язана з регіонами переважного поширення основних релігій — християнства, мусульманства, іудаїзму та буддизму, а тому має чітко окреслені межі. Незначні туристські потоки спрямовуються за іншими нечисленними релігійними напрямками.
Історія релігійного туризму сягає глибини віків. Жителі стародавніх Греції і Риму часто вирушали у подорож, щоб відвідати святилища і храми. В епоху раннього Середньовіччя міграція з релігійними цілями продовжувала розвиватися. Масового характеру набуває паломництво в своєрідній формі хрестових походів, метою яких було звільнення священних для християн місць від "невірних" (мусульман). Як правило, у такі походи вирушали збіднілі лицарі, розпродавши залишки свого майна. Так з'явився лицарський орден тамплієрів. Донині в Єрусалимі на Храмовій горі стоїть мечеть, перебудована з храму тамплієрів після їхнього вигнання з Єрусалима 1187 р.
Крім лицарів, подорожували купці. Але тільки в XIX ст. "священні подорожі" стають організованими.Саме релігійні переконання є одним із головних мотивів подорожей. За статистикою, щороку понад 200 млн осіб у світі здійснюють паломництво, з них 150 млн християн, 20—ЗО млн індуїстів, 40 млн буддистів, мусульман, синтоїстів та ін. Віряни подорожують до своїх святинь із надією отримати душевний спокій, позбутися тяжкої недуги чи відчути єднання з духовно близькими людьми.Для географічного вивчення широкої та різноманітної картини паломництва використовується районування. У світі виділяють 11 макрорегіонів паломництва:
1) християнська Європа;2) Північна Америка з домінуванням християнства й іншими численними релігіями;3) Латинська Америка з переважанням християнства і місцевими традиційними релігіями;4) Північна Африка з переважанням ісламу;б) Західна і Східна Африка, де панує іслам та існують окремі центр" християнства і традиційних релігій;6) Західна Азія з домінантою ісламу й анклавами християнства й іудаїзму;7) Південна Азія, де поширилися індуїзм і буддизм, а також існують центри християнства, джайнізму, сикхізму та ісламу;8) Південно-Східна Азія з переважанням буддизму, ісламу, християнства й анклавами індуїзму;9) Східна Азія з панівним буддизмом, конфуціанством, синтоїзмом й осередками ісламу та християнства;10) Центральна Азія з домінантою буддизму, переважно ламаїзму;11) Середня Азія з пануванням ісламу.
Кожен макрорегіон відомий насамперед світовими центрами паломництва, які приймають міжнародні потоки вірян і часто поєднують релігійну спеціалізацію з функціями адміністративного, промислового, культурного і туристичного центрів. Крім того, у макрорегіонах існують об'єкти релігійного поклоніння національного та місцевого значення.
29. Історія паломництва. Типовими ознаками паломників були: благодать, котру називали «бордоне», маніра, пелерина з грубої тканини «санрікіна» (назва походить від прочанина римського св. Роха), капелюх – «петазо».Палиця допомагала в дорозі, а також могла служити для допомоги в обороні. Пелерина охороняла від дощу і холоду та служила для накриття під час сну. Капелюх мав широке рондо, котре було опущене до переду для охорони обличчя від яскравого сонця. Паломники часто несли реліквії святих ікон з родинних країв. Кожен паломник посідав емблему, місця до якого мандрував або від котрого вертався. Копія часто була убога, зроблена з цини або оливи. Під кінець середньовіччя прочани в руках тримали розарій.Звичайний прочанин мусів платити за послуги: їжу, пиття, нічліг для себе, для служби та за коні, одяг а особливо за взуття. Давав милостиню, пожертвування і чайові. Вирівнюючи оплату за сповідь і інші оплати церковні. Платив за обмін валюти, гігієну особисту, за проїзд через міст, дорогу, переправою поромом і човнем, за охорону та провідників в чужих краях або перекладачів. Існували також оплати гуртові, наприклад за подорож до Землі Святої туди і з поверненням, організоване через венецьких судновласників.Убогі люди мандрували без грошей. Часто жебрали, часом заробляли пару федінгів по дорозі. Часто переказуючи інформацію з далеких країв прочани одержували поживу.В дорозі для прочанина чекало шерег незручності та трудності – важка дорога або товариство, погода тощо. Незважаючи на це, деякі добровільно брали на себе наступні обтяження наприклад йшли на босо або в невигідній вовняній сукні. Трудностями в інших країнах, була незнайомість мови. Люди освідченні могли порозумітися на латинській мові. Однак в дорозі зустрічалися великі непорозуміння в мові.Прочанин в своїй мандрівці повинен шанувати Бога і святих в молитві. Між іншим для того мандрувано в групах, щоби уникнути одноманітності. Спільна молитва і спів скорочували дорогу..
30. Географія лікувально-оздоровчого туризму. Лікувальний туризм здійснюється з метою зміцнення здоров'я і передбачає перебування в санаторно-курортних установах. Туризм із метою лікування виокремлений і у класифікації осіб, які подорожують, рекомендованій UNWTO.
Метою оздоровчого туризму є профілактика захворювань і відпочинок. Він характеризується більшою тривалістю подорожі, відвідуванням меншої кількості міст і більшою тривалістю перебування в одному місці, тобто поряд із проведенням дозвілля передбачає відпочинок. Виокремлення оздоровчого туризму також відповідає класифікації UNWTO.
Найчастіше виділяють рекреаційний туризм, що поєднує поїздки з метою відпочинку, оздоровлення і лікування, а також відновлення і розвитку фізичних, психічних та емоційних сил. Рекреація охоплює всі види відпочинку, в тому числі санаторно-курортне лікування і туризм.
Останнім часом у світі спостерігається зростання інтересу туристів до лікувально-оздоровчого туризму. Швидкий темп життя, безліч стресових ситуацій, зростання потоку інформації, несприятлива екологічна обстановка в більшості країн змушує людей звертатися до цього виду туризму. Подорожі з лікувальними цілями були відомі ще в стародавніх Греції і Римі, громадяни яких використовували цілющі джерела та місця зі сприятливим кліматом для того, щоб зміцнити здоров'я. Перший відомий в історії курорт Асклепія у Давній Греції, розташований поблизу порту Епідаурос, був створений на природних джерелах мінеральних вод у II ст. до н. е. У XVIII—XIX ст. поширилася мода їздити "на води". Люди, переважно багаті, їздили на курорти не з метою лікування, а для відпочинку. Навколо джерел виростали курортні міста, що стали центрами світського життя, поряд із лікарнями споруджувалися концертні зали, іподроми та казино.
Мотивація подорожей на курорти з роками не змінилася. Людей, які бажають відпочити, приваблюють у курортні місцевості цілющі властивості природних факторів.
31. Лікувально-оздоровчий туризм в Європі. У Європі країною-лідером за численністю іноземних туристів, що перебувають на курортно-санаторному лікуванні, на початку ХХІ ст. єЧехія — щороку кількість туристів, які відвідують Чехію з оздоровчою метою сягає 50 000 чоловік з понад 70 країн світу. Одним з найвідоміших у Чехії є курорт Карлові Вари.Великими курортними країнами у Європі є Німеччина (понад 300 курортів, які приймають понад 1 млн. осіб), Австрія, Швейцарія(бальнеологічні курорти), Франція (Віші, Євшан), Італія, Іспанія, Португалія і Греція. Останнім часом швидкими темпами розвивається лікувально-оздоровчий туризм у Польщі, Угорщині, Словаччині, Болгарії, Румунії, республіках колишньої Югославії.В Америці лідером оздоровчого туризму є США (більшість курортів — бальнеологічні).
32. Лікувально-оздоровчий туризм в Америці. На американському континенті безперечним лідером на ринку
лікувально-оздоровчого туризму є США. Досягнення цієї країни у сфері
охорони здоров'я (трансплантація тканин і органів, кардіохірургія,
пластичні операції) є загальновизнаними. Однак медична допомога в США
коштує дорого, тому дедалі більше американців приділяють значну увагу
профілактиці захворювань і з цією метою вирушають на курорти. Іноземні
туристи, наприклад, європейці, приїжджають у США переважно з метою
лікування в клініках, а не на курорти.
Основний тип північноамериканських курортів — бальнеологічні. Відвідують
їх переважно самі американці. Відомі курорти на мінеральних водах
Маммот-Спрінгс, Хібер-Спрінгс, Гот-Спрінгс знаходяться на півдні
центральної частини США й у штаті Арканзас. Користується попитом
відпочинок на приморських кліматичних курортах: Лонг-Біч поблизу
Нью-Йорка, Хаттерас на узбережжі Атлантичного океану в штаті Північна
Кароліна, популярні в усьому світі курорти Маямі-Біч у Флориді,
Сан-Дієго і Санта-Круз у Каліфорнії. Є попит і на приозерні курорти,
хоча американці надають перевагу відпочинку та лікуванню на курортах
Центральної Америки, в Барбадосі, на Кубі та на Багамських островах
33. Лікувально-оздоровчий туризм в на Близькому Сході. Більшість курортів цього регіону зосереджені на Мертвому морі в Ізраїлі.
Унікальність цієї місцевості полягає в можливості поєднання лікувальних
властивостей грязей, солей моря й особливих біо-метеорологічних умов.
Насичена корисними органічними речовинами, мінералами та солями
(концентрація солей і мінералів у Мертвому морі становить 33 %о) морська
вода має рідкісні лікувальні властивості. Місцевість навколо Мертвого
моря багата на гарячі мінеральні джерела. Найбільше з них розташоване на
південному сході самого узбережжя, в Хамей Зоар, поряд з оазою Ейн-Геді.
Температура води у джерелі досягає + 31 °С.
Ще один оздоровчий чинник Мертвого моря — повітря. Цей басейн є
найнижчою місцевиною світу (Мертве море знаходиться на 395 м нижче рівня
світового океану), відповідно атмосферний тиск тут найвищий на планеті.
Повітря відзначається особливою чистотою і підвищеним умістом кисню. На
узбережжі розташовано кілька курортів, де успішно лікують такі
захворювання, як псоріаз, екзема, поліартрит, остеохондроз.
Багато іноземців відвідують Ізраїль з метою лікування в кардіологічних,
онкологічних і андрологічних клініках, розташованих здебільшого у
Тель-Авіві та Єрусалимі. Медичні послуги, які надають у цих клініках,
аналогічні послугам, які туристи отримують у США і Німеччині, причому
деякі з них є дешевшими, ніж у цих країнах, тому американці Й німці —
часті клієнти ізраїльських клінік. Нерідко Ізраїль із лікувальними
цілями відвідують мешканці Йорданії
34. Лікувально-оздоровчий туризм в Азії, Океанії та Африці
У країнах Азії лікувально-оздоровчий туризм розвинений недостатньо.
Відносним попитом користуються поїздки з лікувальними цілями в Непал,
Китай, Таїланд.
В Африці лікувально-оздоровчий туризм щойно починає розвиватися. Зростає
популярність курортів Тунісу, лікування на яких включає водо-та
грязелікування, різні види масажу та таласотерапію. На північному
узбережжі Африки розташовані приморські кліматичні курорти. У Єгипті це
відомий турцентр на Червоному морі Хургада і курорт міжнародного класу
Шарм-ель-Шейх. Менш відомі єгипетські курорти Дахаб і Ну-вейба. У
Марокко функціонують курорти Агадір, Мохаммедія, Танжер, Ель-Хосейм. У
Кенії приморські курорти розташовані на узбережжі Індійського океану. Це
Момбаса, Кіпіні, Малінді, Ламу, Кіліфі. Кілька курортів є в ПАР. Інші
країни Африки не мають ні природних ресурсів, ні засобів для розвитку
курортної справи.
35.іудаїзм. Ізраїль.Більшість населення країни – прихильники юдаїзму, однак є також мусульмани й християни. Ринок праці в Ізраїлі дуже динамічний.Ізраїльський уряд підтримує ті галузі економіки, які використовують у виробництві складні й тонкі технології, що дають високий відсоток прибутку й користуються попитом на міжнародному ринку – електроніку, агротехнології тощо.В Ізраїлі налічується більше ніж сотня кібуців – специфічних «підприємств» із суспільною формою ведення господарства, члени яких займаються як сільським господарством, так і дрібним кустарним виробництвом.Майже все населення Ізраїлю (92 %) проживає в містах.Єрусалим – фактична столиця Ізраїлю, одне з найдавніших міст світу. Розташоване на схилах Юдейських гір, на висоті 700 м над рівнем моря. З тис. років тому цар Давид проголосив Єрусалим столицею свого царства. Від того часу місто зазнавало багатьох завоювань і руйнувань, але незмінно залишалося центром духовного розвитку людства. У 1950 р. Єрусалим повернув собі статус столиці відродженої єврейської держави. Єрусалим є релігійним, політичним, культурним і навчальним центром, у його передмістях розташовані п'ять промислових зон із численними наукоємними підприємствами.У Єрусалимі співіснують три світові релігії – юдаїзм, християнство й мусульманство, тому місто є місцем паломництва юдеїв до Стіни Плачу, християн – до Гробу Господнього, а мусульман – до Центральної мечеті.Друге за значущістю й розміром місто держави – Тель-Авів – розташоване в 63 км від Єрусалима. Тель-Авів («Пагорб Весни») був заснований у 1909 р. У 1948 р. саме тут була проголошена незалежність Ізраїлю, після чого місто до 1950 р. залишалося столицею країни. Сьогодні Тель-Авів утворює швидко зростаючу сучасну агломерацію і мережею посольств, банків, торговельних центрів, навчальних закладів.Місто Хайфа – морські ворота Ізраїлю. Уперше про нього згадується в Талмуді в III ст. до н.е., друге відродження цього давнього міста – у 90-х рр. XIX ст. Кожен четвертий житель Хайфи – репатріант, переважно з країн СНД, тому на вулицях міста можна часто почути російську мову. Тут безліч російських крамниць; діє «російський» бізнес. Сучасна Хайфа – один із найбільших промислових і культурних центрів Ізраїлю. У промисловій зоні міста розмістилися підприємства високих технологій – «Ельбіт», «Майкрософт», «Ельсинт», хімічні й нафтопереробні підприємства. Найбільший міжнародний аеропорт Хайфи щодня приймає літаки з усіх куточків земної кулі. У місті розташований Один із найстаріших навчальних закладів Ізраїлю – знаменитий Техніон (Хайфський політехнічний інститут), заснований у 1924 р. Більш «молодим», але не менш знаменитим є Хайфський університет, заснований у 1963 р., що не тільки здійснює підготовку студентів за точними та природничими науками, але й проводить дослідницьку роботу в різних галузях знань.Культура. Культурна спадщина Ізраїлю насамперед пов'язана із зародженням і ранньою історією трьох світових релігій – юдаїзму, християнства й мусульманства. У східній частині Єрусалима збереглася Стіна Плачу – уціліла частина підпірної стіни завдовжки 156 м, що обгороджувала Другий Єрусалимський храм, зведений у 515 р. до н.е. Стіна Плачу – святиня віруючих євреїв усього світу.У північно-західній частини Старого міста в Єрусалимі розташований Християнський квартал зі Скорботним шляхом, по якому пролягав шлях Спасителя від Гетсиманського саду, де він був схоплений стражами, через Левині ворота до Голгофи – місця страти, а також Храм Гробу Господнього, де був похований Ісус Христос. У північно східній частині Старого міста розташований мусульманський квартал. Тут можна побачити площу – сад Харамеш-Шериф («священний двір») зі знаменитими мечетями Омара й Аль-Акса і ще 34 мусульманські храми.
36. Найважливіші центри паломництва буддистів.
Буддизм виник у Стародавній Індії в VI—V ст. до н. е. і поширився у Південно-Східній і Центральній Азії, частково в Середній Азії та Сибіру.
Ортодоксальні буддисти не здійснюють паломництва у тому сенсі, який вкладають у нього християни чи мусульмани. Однак вони мають свої святині й у пошуках духовної досконалості здійснюють до них індивідуальні подорожі. До приєднання Тибету до Китаю 1953 р. тисячі прочан вирушали в довгий і небезпечний шлях до священного міста Лхаса, розташованого в Гімалаях на висоті 3650 м. Тут знаходяться монастир і палац Далай-лами — духовного наставника буддистів. У зведеному в XVII ст, просторому багатоповерховому палацовому комплексі (понад 1 тис. приміщень) міститься не менше 10 тис. предметів поклоніння і 20 тис. статуй. Палац був зимовою резиденцією глави Тибету до 1959 р., поки нинішній Далай-лама XIV не емігрував до Індії.
Інша святиня буддійського світу розташована в Канді (Шрі-Ланка), У самому центрі міста на березі штучного озера стоїть храм Даліда Малігава, де як найбільший скарб зберігається ліве ікло Будди.. Крім предметів, пов'язаних із життям Будди, шануються і його образи — численні статуї Будди, що іноді сягають гігантських розмірів, У японському місті Нара, недалеко від Осаки, у монастирі Тодайдзи, знаходиться відома визначна пам'ятка Японії — бронзова статуя Великого Будди, сидяча фігура заввишки 16 м. Права рука Будди з відкритою долонею простягнута вперед для благословіння, положення лівої руки символізує виконання бажань. Поряд із Буддою встановлена дерев'яна колона з невеликим отвором, через який кожен паломник намагається пролізти. Вважається, що той, кому це вдасться, потрапить у рай. У місті Бангкок, столиці Таїланду, знаходиться храм Смарагдового Будди. Насправді скульптурка Будди виконана не зі смарагду, а з жадеїту. Кожен сантиметр храму інкрустований кольоровими, дзеркальними, переливчастими камінчиками та кахлями ручної роботи.
37. Гірськолижні курорти Австралії та Океанії: історія розвитку, найбільші центри
Австралія як дуже велика за площею країна,включає масу різних природних зон і територій з скоєно різним кліматом. Найпопулярнішими місцями для катання на П'ятому континенті є курорти на схилах гірських ланцюгів, що входять до складу Великого Вододільного хребта в штаті Вікторія.  Сезон катань, як правило, триває з липня по вересень, але австралійським влітку - з листопада по квітень - можна розраховувати на значні знижки на прокат спорядження.  Австралія може похвалитися наявністю у себе особливо популярних серед лижників усього світу курортів. Правда, за статистикою міжнародні туристи приїжджають на гірськолижні курорти Австралії в основному більше з Америки і Азіатсько-Тихоокеанського регіону, ніж з Європи.  З найбільш відомих курортів в Сніжних горах в Новому Південному Уельсі своїм найвищим рівнем виділяється Перішер Блю (Perisher Blue). Курорт розташований в Долині Перішер (1720 м.) біля підніжжя Mt. Pericher (2054 м.), Mt. Pericher Back (2014 м.), Gutega Peak (1924 м.) і Blue Cow (1994 м.). Жоден курорт Австралії не може похвалитися такою високою і великою областю катання.Тут найбільший у країні парк підйомників (34) і найсучасніше обладнання. Крім того, це один з найбільш сніжних курортів країни. Більшість гірськолижних курортів розташовуються в штаті Вікторія. Наприклад, Фоллс Крік (Falls Creek) вважається самим розкрученим гірськолижним курортом Австралії. . Найвища точка гори - 1,8 км., А село знаходиться на висоті 1,6 км. . На курорті функціонує 15 витягів і створено більше 92 спусків (17% легких, 60% звичайних і 23% складних).Гора Хотхем (Mount Hotham) знаходиться неподалік від Фоллс Крік і постійно з ним конкурує. . . Висота гори 1,8 км. Сам курорт і село Dinner Plain (розташована в 10 км. Від гори) можуть розміщувати близько 7 тис. чоловік. На горі працює 14 підйомників і більше 80 варіантів спуску (20% легких, 40% звичайних і 40% складних).Також слід сказати про популярному курорті Гора Буллер (Mount Buller). . Сьогодні це один з провідних курортів Австралії, який бере за сезон понад 300 тис. гірськолижників і сноубордірстов. Буллер офіційно визнаний кращим гірськолижним курортом країни за останні десять років. Він обладнаний 25 підйомниками і має 58 спусків (20% легких, 45% звичайних і 35% складних).
38. Найважливіші туристичні центри США
Сполучені Штати Америки є світовим політичним і економічним лідером. За загальним обсягом внутрішнього валового продукту зі США може зрівнятися лише Європейський Союз. Китай, який займає 2 місце у світі за обсягом ВВП, поступається США майже у 2 рази.
США - федеративна республіка, до складу якої входять 50 штатів та федеральний округ Колумбія. Загальна площа США становить 9,8 млн км2; населення - 307,2 млн осіб (за показниками площі і кількості населення країна займає 3-ті місця у світі); столиця - місто Вашингтон.Геотуристичне положення США надзвичайно вигідне. Основну частину країни формують так звані "суміжні штати", які знаходяться в центрі Північної Америки між Мексикою і Канадою. На ці 48 штатів припадає 83 % площі країни, 49-м штатом є Аляска (площа - 1,5 млн км2), 50-м - Гавайські острови, що знаходяться у центральній частині Тихого океану. Водний шлях між "суміжними штатами" і Аляскою (Сіетл - Анкорідж) становить 2 600 км, а відстань до Гавайських островів (Сан-Франциско - Гонолулу) - понад 3 900 км.
Територія країни поділяється на високу гористу, переважно посушливу західну частину, яка зайнята Кордильєрами, і здебільшого рівнинну вологу східну частину (лише вздовж Атлантичного узбережжя простягнулися давні середньовисокі гори Аппалачі). Центр країни займають обширі Внутрішні рівнини (Центральні і Великі). Кожен із регіонів по-своєму привабливий і цікавий з точки зору організації туристичної діяльності.
50 штатів простягнулись від спекотного до холодного поясів, однак більша їх частина розташована в помірній зоні. Континентальна частина має помірний і субтропічний клімат, лише південь Флориди, як і Гавайські острови, знаходиться в тропіках. На Алясці клімат субарктичний та помірний. Безморозний період триває від півроку на кордоні з Канадою до цілого року на півдні і на Гавайях. Континентальність клімату зростає в центральних і західних районах. Східна половина країни - більш зволожена, середньорічна кількість опадів від 500 до 2 000 мм, тоді як західна - має більш посушливий характер - 200-500 мм, а в пустелях південного заходу - менше 100 мм опадів. Лише тихоокеанський північний захід виділяється надмірністю опадів - до 6 000 мм.
39. Найважливіші туристичні центри Європи
Найважливіші центри туризму:
- у Росії (19,8 млн. туристів) – Москва, Санкт-Петербург, міста „Золотого кільця” і міста на Волзі, об’єкти історії та культури: музеї Ермітаж, Третьяковська галерея, Великий театр, Московський Кремль, Петродворець, Пушкін, Павловські, монастирі Сергієва Посаду та інші;
- в Україні (15,6 млн. туристів) – культурна спадщина Києва, Львова, Одеси, Канева (могила Т.Г.Шевченка) тощо;
- у Польщі (14,3 млн. туристів) – Варшава (Старе місто в стилі ренесанс і бароко, давні палаци), Гданськ, Краків (Вавельський замок ХІІІ ст., собор Св. Станіслава (1359), у якому знаходяться гробниці польських королів Тадеуша Костюшко, Адама Міцкевича, Юзефа Пілсудського) та інші;
- в Угорщині – (12,2 млн. туристів) – Будапешт (будинок парламенту, палацовий комплекс із храмом у готичному стилі в Буді) та ін.;
- у Чехії (6 млн. туристів) – Прага (Старе місто ХІІІ ст., Карлів міст з фігурами святих; Градчанський замок, собор Св. Вітта тощо), Брно, Пльзень (готична церква Св. Варфоломія ХІІІ ст., ратуша ХVI ст.) тощо;
- у Словаччині (1,4 млн. туристів) – Братислава (готичний собор ХІ ст., руїни палацу угорських монархів) тощо.
До списку ЮНЕСКО занесено 69 об’єктів:
- у Білорусі (4) – Біловезька Пуща, Мирський замок, Геодезична дуга Струве (6 пунктів), Несвіжський замок;
- в Естонії (2) – історичний центр Таллінна, Геодезична дуга Струве (3 пункти);
- у Латвії (2) – історичний центр Риги, Геодезична дуга Струве (2 пункти);
-  у Литві (4) – історичний центр Вільнюса, Куршська коса, археологічний заповідник Кернаве, Геодезична дуга Струве (3 пункти);
- у Польщі (13) – історичний центр Кракова, соляні шахти в місті Величка, концентраційний табір в Освенцимі, Біловезький національний парк, історичний центр Варшави, стара частина міста Замосць, замок Тевтонського ордену в місті Мальборк, Середньовічне місто Торунь, місто Кальваря-Зебжидовська, церкви в містах Явір й Свидниця, дерев’яні церкви в Південній Малій Польщі, парк Мужаковський в місті Ленкниця, Зал Століття в місті Вроцлав;
- у Європейській частині Росії (14) – історичний центр Санкт-Петербурга, Московський Кремль й Червона площа, історичні пам’ятки Новгорода, историчний ансамбль „Соловецькі озера”, білокамінні пам’ятники Володимира й Суздалі, церква Вознесіння в Коломенському, архітектурний ансамбль Троїте-Сергіївської лаври, Західний Кавказ, історично-архітектурний комплекс „Казанський Кремль”, Ферапонтів монастир, Куршська коса, Новодівичій монастир, історичний центр Ярославля, Геодезична дуга Струве (2 пункти);
- у Словаччині (7) – історичний центр міста Банська Штьявніца, Спишський Град й місто Левоча, село Влколинець, історичний центр міста Бардейов, гірський масив Словацький Карст, букові ліси Карпат, дерев’яні церкви словацьких Карпат;
- в Угорщині (8) – місто Будапешт, село Холлоке, національний парк Аггтелек, бенедиктинський монастир Паннонхалма, національний парк Хортобадь, ранньохристиянський некрополь міста Печ, Озеро Фертьо (Нойзідлерзеє) і його околиці, виноробний регіон Токай;
40. Найважливіші туристичні центри Америки.Найважливіші туристичні центри Америки.
Американський регіон посідає третє місце у світі за кількістю міжнародних туристичних прибуттів. У межах регіону домінує Північна Америка - майже 70 % туристів приїздить до США, Мексики та Канади. Усі основні потоки в цьому регіоні починаються і закінчуються в США. Між США та Мексикою сформувався найбільш потужний світовий міждержавний туристичний потік - близько 20 млн американців щороку відвідують південного сусіда. Протягом останніх років кількість прибулих туристів до США стабілізувалася на рівні 55-58 млн осіб. Туристів приваблюють унікальні природні об'єкти, національні і тематичні парки, міста з хмарочосами, музеї із багатими колекціями художніх творів та інші атракції. Канада та Мексика щороку приймають близько 17 і 22 млн туристів відповідно.
У межах Карибського басейну розташована переважна більшість "країн-готелів" світу, які існують за рахунок міжнародного туризму. Головним видом ресурсу, який став основою розвитку туризму в районі є узбережжя теплих морів.
Центральна і Південна Америка нині позиціонуються як райони з потужними природними ресурсами, насамперед лісовими, флоро-фауністичними і ландшафтними, які сприяють інтенсивному використанню екотуристичних технологій. Екологічний туризм в обох районах перетворився на реальну альтернативу сільському господарству і лісозаготівлі. До країн, які реалізують грандіозні екотуристичні проекти належать Бразилія, Перу, Венесуела, Беліз, Гватемала.
Латинська Америка у цілому багата на культурно-історичні ресурси. Особливий інтерес у туристів викликають пам'ятки доколумбових часів на території Перу, Мексики та інших країн регіону.
41.Найважливіші туристичні центри країн Азії,
Все більшу роль в економіці країни грає туризм (9 % ВВП в 2004 р.) — популярністю користуються приморські курортні міста (Моратува, Галле), історичні визначні пам'ятки Канді, Анурадхапури, Полоннаруви, Сигирії, гірський курорт Нувара-Елія. Канді — стародавня столиця Цейлону, саме тут зберігається одна з найшанобливіших буддійських святинь — Зуб Будди. Дамбулла — знаменита своїм найбільшим храмом, побудованим ще в I в. до н.е. усередині печери і прикрашеним безліччю ніш з картинами з буддійського епосу. Анурадхапура — священне місто і ланкийськая столиця буддизму. Тут росте найзнаменитіше і найстаріше на Шрі-Ланці дерево Бо, під яким, за переказами Будда досяг прояснення.Мальдівська Республіка, група 1196 островів у північній частині Індійського океану приблизно в 640 км від Шрі-Ланки, 203 населені; площа 298 кв. км.Мальдіви — це справжній рай для тих, хто полюбляє лагідне море, піщані пляжі, заспокійливий затишок гаїв кокосових пальм, рибалку, підводне полювання. Наприклад, 1997 р. Мальдіви відвідали 325 тис. іноземних туристів.У столиці — Національний музей, Ісламський центр, руїни португальської фортеці (XVI ст.), колишній палац султана (XIX ст.) і парк, велика П'ятнична мечеть (1656 р.) із чудовою різьбою по каменю, мавзолей Абдулли Барахатули Барбари — арабського проповідника, який 1153 р. навернув мальдівців до мусульманства, могила національного героя Мохаммеда Тхакуруфара Аль-Азама, що загинув у боротьбі проти португальських загарбників.Регіон Південної Азії - один із найбільших по чисельності. Тут мешкає більш 1 млрд. чол. Частка прибуття туристів у даний регіон і надходження від них в загальносвітових показниках незначні. Це пов'язано насамперед із політичною нестабільністю в районах Індії, Пакистану, Шрі-Ланки, війною в Афганістані.Самим значним ринком для регіону є Європа. Внутрішньорегіональний туризм складає 28 %.Дві третини гостей приймають Індія і Пакистан, де розвинутий пізнавальний туризм. Витрати одного туриста в цих країнах складає в середньому 760 дол., що перевищує средньорегіональний (590 дол.) і середньосвітовий рівні. Це пояснюється політикою, що проводиться індійським урядом, починаючи з 90-х рр., із метою притягнення іноземних інвестицій у турсектор.Шрі-Ланка і Мальдівська Республіка спеціалізуються на пляжному туризмі. Остання створила ексклюзивний продукт на атолі, коли на однім острові розташований тільки один готель.
42. Найважливіші туристичні центри країн Африки.
45% туристів в Африці приймали в середині 90-х рр. Марокко і Туніс. Ще близько 10% – решта країн Північної Африки. У Східній Африці лідируючі позиції в цьому відношенні посідали Кенія, Мавританія, Танзанія, Сейшельські острови та Зімбабве, які успішно використовували свої природні ресурси. Мавританія і Сейшели, наприклад, спеціалізувалися на пляжному туризмі і створили першокласну готельну індустрію. На півдні Африки важливим туристичним центром була ПАР, завдяки високорозвинутій готельній індустрії та транспортній системі. В 1990-і рр. популярність турів до ПАР зростала.Головним недоліком Африки, який гальмував збільшення до неї рекреаційно-туристичних потоків, був низький загальний рівень розвитку економіки, брак фінансових коштів, нерозвиненість інфраструктури.На півдні континенту основним туристичним центром є ПАР, що разом із Марокко і Тунісом очолює список країн Африки але числу прибуттів і надходжень від міжнародного туризму. Туристська індустрія в ПАР виникла в середині 1980 р. і отримала розвиток, обслуговуючи переважно внутрішній туризм багатого білого населення країни, що зробило цю галузь індустрії розкішною. Преторія. Це прекрасне місто-сад з сучасною архітектурою ділових кварталів. Туристам показують діючу алмазну шахту, де був знайдений найбільший в світі алмаз «Кулінан» (3016 каратів). Навесні тут цвіте дивне дерево - джаккаранда, і місто буквально потопає у фіолетових кольорах. Йоганнесбург. Місто стоїть на місці старих золотих копалень і шахт. Туристам показують найстарішу шахту і неймовірних розмірів кар'єр під назвою «Велика дірка», де довгі роки здобували кімберлітові глину. Далі туристи йдуть в Музей золота, в якому відтворено атмосфера села золотошукачів минулого століття.
Сан-Сіті. Це один із самих фешенебельних курортів світу. Тут багато п'ятизіркових готелів, величезний мармуровий басейн з машиною для відтворення хвиль.
43. Найважливіші туристичні центри країн Австралії та Океанії
. Австралія та Океанія стають все більш привабливими напрямками міжнародного туризму.
Зараз Австралія має високорозвинену економіку, за своїм рівнем яку можна порівняти з економікою західноєвропейських країн. Маючи розвинуту обробну та гірничу промисловість, Австралія є одночасно і найбільшим експортером у світі яловичини і вовни. В останні роки до одного з перспективних секторів економіки можна віднести туризм в Австралії. Розвитку туризму сприяє ідеальний для відпочинку клімат. Тут ніколи не буває холоду і спеки. Середня температура літа - плюс 26 ° С, а зими - плюс 18 ° С. До туристичних центрів Австралії зараховують ділову столицю - місто Сідней, культурну столицю - місто Мельбурн та адміністративну столицю - місто Канберру.
Мельбурн (Австралія).
Найбільш відомим міжнародним курортом Австралії є Золотий Берег, розташований на східному узбережжі. Золотий Берег - це золотисті пляжі, прохолодні евкаліптові ліси, нескінченні піщані дюни. Золотий Берег простягнувся на 80 км уздовж східного узбережжя Австралії. У цьому курортному місці знаходяться тематичні парки «Світ Кіно», «Світ Мрій», «Світ Моря».
Золотий Берег (Австралія).
До туристичних визначних пам'яток відноситься також Великий Бар'єрний риф, що простирається на 2500 км вздовж узбережжя у вигляді коралових рифів і островів, самий великий кораловий риф на планеті. При бажанні туристи можуть зробити круїзи на острови Великого Бар'єрного рифу, зайнятися підводним плаванням, викупатися у водоспадах серед диких джунглів.
44. Характеристика гірських ландшафтів Європи, що придатні для зимового туризму
Франція. Туристам пропонуються розмаїті види активного відпочинку, які ґрунтуються на використанні якісних і різноманітних туристичних ресурсів, традицій, культурних цінностей і соціальних пріоритетів. Найбільш популярним є пляжно-купальний відпочинок на Середземномор'ї й Атлантичному узбережжі та гірський туризм в Альпах і Піренеях. Французькі Альпи – найбільша у світі область для гірськолижного відпочинку, це справжня держава в державі, де прокладено більше 4 000 гірськолижних трас і працює більше 2 500 підйомників. На більшості гірськолижних центрів у Франції підйомники з’єднані у єдину мережу, яка об’єднує від 100 до 200 підйомників, що дозволяє спускатися різноманітними трасами та використовувати всю систему підйомників центру або кількох туристичних центрів, не звертаючись за допомогою до інших видів транспорту. "Три долини" – чи не найбільш привабливий гірськолижний район Французьких Альп, який об’єднує 5 гірськолижних центрів: Куршевель, Мерибель, Валь Торанс, Ле Менюїр і Ла Танья. Район має величезну мережу підготованих гірськолижних трас різних ступенів складності – 120 км широких і плавних "бульварів" для початківців, 210 км трас середньої складності, 180 км технічно цікавих трас для хороших лижників, і 90 км трас підвищеної складності, яка включає найбільш складну в Європі трасу "Bouquetin
Німеччина. Бад-Рейхенхальм.; (Церматг - Давос - Санкт-Моріц), "Золотий перевал" (Цюріх - Люцерн - Монтре - Женева), "Пальмовий експрес" (Санкт-Моріц - Лугано).Австрія - країна гірськолижних курортів, замків, палаців і монастирів. Найбільш популярні гірськолижні курорти розташовані в Тіролі, Зальцбургеленді та Каринтії (Санкт-Антон, Лех, Зеефельд, Нассфельд. Закопане.Найбільший у Польщі центр зимового відпочинку; Болгарія. Гірськолижний курорт Боровець - найбільш популярний гірськолижний курорт Болгарії. Він розташований за 72 км на південний схід від Софії. Курорт знаходиться серед вікового хвойного лісу на схилах Рильських гір. Він був заснований ще у XIX ст. як мисливське угіддя болгарських царів. Пампорово - найпівденніший гірськолижний курорт Болгарії. Він розташований у Родопах, недалеко від Егейського моря.
45 Характеристика гірських ландшафтів Азії
Наявність потужних гірських систем з максимальними висотами понад 7000 м спричинює випадання на схилах гір великої порівняно з прилеглими рівнинами кількості опадів (понад 500 і навіть 1000 мм). Гірські льодовики, що формуються тут, дають початок повноводним порожистим рікам: Амудар`ї, Сирдар`ї, Гільменду, Геріуду, Ілі. Тому високогірні райони Таджикистану, Киргизстану та Східного Казахстану мають великий гідроенергетичний потенціал.Лісів на території дуже мало. Для Тянь-Шаню характерна наявність лісового поясу з тяньшаньської ялини та арчі. У високогір`ях поширені субальпійські та альпійські луги, що використовуються тривалий час під літні пасовища для овець. У пустелях і на рівнинах переважають полинь, солянки, піщана акація, саксаул, тамариск та інші злаки й чагарники. У пустелях і напівпустелях водяться ящірки, змії, гризуни, ховрашки та хижаки з родини котячих. Вище в горах живуть бурий ведмідь, гірські барани і козли, газель, сніжний барс, кам`яна куниця, горностай тощо.Республіка Корея.Гірські лижі і сноуборд користуються серед корейців великою популярністю, що дозволило залучати гірські ландшафти до активного туристичного використання і створювати відповідну інфраструктуру, яка не поступається кращим зразкам європейської. Гірськолижних курортів у країні доволі багато. Найбільш популярними серед них є Канвондо, Чолла-Пукто, Стар-Хілл. Гірськолижний сезон, зазвичай, триває із кінця листопада до середини березня.
46. Основні райони лікувально-оздоровчого туризму в Старому Світі знаходяться в Європі. До XIX ст. сформувалася німецька культурологічна школа, прибічниками якої крім Німеччини, Австрії та Швейцарії стали Чехія та Словаччина. Пішла по їх стопам і Росія. Саме в цих країнах курортно-санітарне лікування знаходиться на високому рівні. Тому можна говорити про багаті традиції курортної справи в названих країнах, які мають широкий спектр цілющих природно-кліматичних ресурсів, розвинену інфраструктуру, сучасні ефективні методи профілактики і лікування захворювань, а також реабілітації. В даний час Чехія, Словаччина і Німеччина контролюють більшу частину європейського лікувально-оздоровчого туризму. Німеччина. На території Німеччини розташовано більше 300 курортів. Тільки в Баварії їх біля 50. Земля Баден-Вюртемберг зі столицею в Штутгарті має в своєму розпорядженні більше ніж 60 курортів з мінеральними джерелами і мікрокліматом. Самий відомий курорт Баден-БаденАвстрія по праву пишається своїми численними курортами. Самий відомий з них – бальнеологічний курорт Бадгаштайн – знаходиться на півдні провінції ЗальцбургФранція. В цій країні є багато всесвітньо відомих курортів. Енген – термальний курорт, недалеко від Парижу, який був відкритий ще в 1779р. В 1823 р. тут лікувався король Людовік XVIII. Курорт славиться мінеральними джерелами з великим складом сіркиЗначення туризму в країні і в світі дуже велике. Розвиток його постійно зростає: поліпшується якість обслуговування туристів, люди стежать за добробутом природи та екології в цілому, дотримуються культурних , естетичних норм і правил, поліпшується якість лікування, з'явилася різноманітність дозвільної діяльності і все це, звичайно, позитивно позначається на туристичній індустрії в Європі і в світі
47.Оздоровчі та лікувальні туристичні центри на Близькому Сході.
Близький Схід - особливий культурний світ, який об'єднує країни,
переважну більшість населення яких становлять араби. Особлива чарівність
відпочинку в Ізраїлі додає прекрасне поєднання духовного
багатства з природним. Тут цілюще навіть саме повітря,
а що говорити про води «цілющої перлини» Ізраїлю
– його Мертвому морі. Саме тому люди зі всіх куточків
світу приїжджають на лікування до Ізраїлю. Тут можливе
зцілення навіть найсерйозніших захворювань.
Курорти Мертвого моря – це високий туристичний
сервіс і що мають світову популярність оздоровчі
комплекси, лікування в яких дає приголомшливі результати.
Жаркий пустинний клімат, високий вміст кисню в повітрі, цілий
комплекс мінеральних речовин у складі вод і грязей Мертвого
моря створюють унікальна терапевтична дія, аналогів якому в світі
немає.Також відомою є ізраїльська лікарня імені Хаїм Шиба.
Важливо відзначити, що саме лікарня імені Хаїм Шиба є першою
лікарнею в Ізраїлі.Так само До його знаменитих лікувальних джерел і
грязей можна легко дістатися з будь-якої частини Йорданії. В ОАЕ відомим
є гаряче джерело фуджейра розташоване в 20 км на південний-захід від міста.
Місце захоплює своєю природною красою, а мінеральні води здатні вилікувати
навіть ревматизм і шкірні захворювання.
48. Історико-культурний туристичний потенціал країн Європи
Історико-культурні туристичні ресурси — це сукупність створених у
процесі історичного розвитку певної території пам'ятників матеріал
ьної і духовної культури, які є об'єктами туристського інтересу. До групи і
сто-рико-культурних рекреаційних ресурсів належать пам'ятки історії,
історичні архітектурні пам'ятки, пам'ятки сучасної архітектури, унікальні
споруди культури, спорту тощо. Деякі країни, наприклад, Італія, Франція,
значну частину прибутків, які дає рекреаційне господарство, отримують
від вмілої експлуатації історико-культурного потенціалу. Цьому сприяє
велика кількість пам'яток, їхня висока художня цінність, добра збереженість,
вміла організація туристичних послуг. Всесвітньо відомі пам'ятки історії та
культури Риму, Венеції, Флоренції, Парижа приваблюють щороку сотні тисяч
туристів. о популярних туристичних об'єктів належать середньовічні замки —
укріплене житло середньовічних феодалів, королів, султанів, шахів, інших
володарів. Багато замків у Європі обудовані войовничими чернечими орденами.
Для замків-фортець зазвичай обирали важкодоступні місця на крутих пагорбах
і горах.Значна частина замкових споруд дійшла до наших днів у вигляді руїн,
проте збережені й відновлені замки в Іспанії, Німеччині, Швейцарії Найбільше
старовинних замків в Іспанії та Франції — Шовіньї, Фалес, Лош, Кусі, Лувр,
Віландо та ін. Унікальний замок Нойшванштайн у Баварії.
Франція — найбільш відвідувана країна в світі
(за кількістю іноземців, що приїжджають); Париж — найбільш туристичне місто; 
Ейфелева вежа — найвідвідуваніший в світі монумент: тобто Франція — безперечна
чемпіонка світового туризму. Внесок Італії до європейської та світової культурної
спадщини є надзвичайно великим. На сьогонішній день в країні знаходиться
найбільша в світі (сорок чотири) кількість пам'яток ЮНЕСКО. Італійська архітектура
\виникла і в прямому і в переносному значенні на руїнах Древнього Риму.
В архітектурі цього часу важкий романський стиль поступово замінюється новим,
більш динамічним та гнучким стилем готика, який придбав в Італії своєрідні риси,
менш гострі форми в порівняні зі зразкам Франції чи Німеччини. Арки майже завжди
мали напівкруглу форму, архітектурний образ перейнятий спокоєм. В північній Італії
будувались розкішні церкви, які нерідко відрізнялись своїми величезними розмірами
: Сан-Франческо у Болоньї, Сант — Антоніо в Падуї, собор у Мілані.Відома
Венеція своїми храмами Собор святого Марка, Церква Іль Реденторе, Собор
Санта-Марія Глоріоза деї Фрарі. Велико Британія відома Королівським оперним
театром Лондона, Лондонським Колізеєм, Шекспірівським театром глобус,
Славиться і Венеція своїм палацом дождів
49. Огляд історико-культурного туристичного потенціалу країн Азії.
Історико-культурний потенціал Азії складають такі країни як  
Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Індонезія, Індія, Пакистан, Тайвань и Японія. Архітектура Малайзії являє собою комбінацію безлічі стилів, 
від традиційнокитайських та індійських, до стилів, що потрапили сюди разом зевропейцамі.
Істана-Кенанган в місті Куала-Кангал, побудований в 1926 році
- єдиниймалайський палац, який має бамбукові стени.Наібольшее 
різноманітність стилів можна побачити в місті Малакка, яка довгий час була найважливішим центром торгівлірегіону. Крім малайських і китайських 
будівель, тут знаходяться залишкипортугальського форту А'Фамоса,
голландські квартали з червоної цегли, будівлі британських часів.
У Сінгапурі є кілька індуїстських, буддійських і даоських храмів, а також мечетей 
і християнських церков. У 2003 році в Сінгапурі був побудований і відкритий новий театр
«Еспланада» на велику кількість місць, в якому проводяться вистави тавистави. 
Місто прикрашають численні скульптури, в тому числі
«Ньютон» Сальвадора Далі
Найбільш яскравим прикладом архітектурного творчості тайців є комплекс храмів
і Великого королівського палацу в Бангкоку. Будівлі, що знаходяться на території
храмів, мають різну форму і значення - це звичайно святилища, зали для релігійних
церемоній, бібліотеки і школи. Стіни можуть прикрашати сцени з індуїстського
епосу («Рамакіен»: Король Рама 2 перевів Рамаяну на Тайська мова)) і зображення
міфологічних тварин. У дворі монастирів часто зустрічається священне дерево
Бодхи. Тут також представлені численні скульптури міфічних істот, що володіють
надприродною силою і охороняють монастир.Індія славиться знаменитим
Тадж Махалом . Тадж-Махал вважається кращим прикладом архітектури,
який поєднує в собі елементи перського, індійського та ісламського архітектурних
стилів. У 1983 році Тадж-Махал був названий об'єктом Всесвітньої спадщини
ЮНЕСКО: «перлиною мусульманського мистецтва в Індії, одним із загальновизнаних
шедеврів спадщини, яким захоплюються у всьому світі». Японська архітектура
має настільки ж довгу історію як будь-яка інша складова частина японської
культури.ок Хімедзі - Один з найдавніших збережених замків Японії,
і найпопулярніший серед туристів. І Замок білої чаплі
50. Світові центри релігійного туризму.
Центрами світово релігійного туризму є Буддизм, християнство та іслам.
Туристом, який подорожує з релігійною метою, є людина, що виїжджає
за межі звичного середовища на термін не більше року для відвідин
святих місць і центрів релігій. Релігійний туризм є одним із найстаріших
видів туризму. Він бере свої витоки з часів формування основних
світових релігій і здійснюється в таких двох основних формах:- паломницький туризм;- релігійний туризм екскурсійної пізнавальної спрямованості.
Буддизм. Ця найдавніша зі світових релігій виникла в
VI—V ст. до н. е. в долині ріки Ганг у північній частині
півострова Індостан. Її засновником був Сідхартха Гаутама.
У буддизмі немає централізуючих інститутів. Єдине, що об’єднує
буддистів світу, — три Скарби: будда, дхарма та сангха.
Найбільші свята буддійського календаря відзначаються в травні
— вони присвячені народженню Будди, його просвітленню та
зануренню в нірвану. Згідно з ученням Будди людина — це не
«цар природи», що нав’язує їй свою волю, а одна з незчисленних
живих істот, які постійно перероджуються відповідно до своєї карми.
Християнство. Християнство виникло в I ст. н. е. в Палестині.
Нині кількість віруючих різних християнських конфесій становить
близько 2 мільярдів осіб на всіх континентах. Проте більшість із
них живе в Європі та Америці. Ісус Христос, який вважається
засновником цієї релігії. Іслам. Іслам є другою за кількістю
послідовників світовою релігією. Його сповідують майже
860 млн осіб більш ніж у 120 країнах світу. У 28 країнах іслам
визнано державною релігією. Переважна більшість мусульман
проживає в країнах Західної, Південної, Південно-Східної Азії
та Північної Америки. Іслам — відносно молода релігія.
Він виник на початку VII ст. н. е. на Аравійському півострові.
Терени півострова населяли арабські племена, заняттям яких
було в основному скотарство. Територією Західної Африки проходив
торговельний шлях, що привело до появи там таких великих міст,
як Мекка і Ясріб. Тісні торговельні зв’язки зумовлювали активне
спілкування з різними народами і релігіями.
Виникнення ісламу підпорядковувалося загальним
закономірностям появи світових релігій.
51. Найважливіші туристичні центри Франції.
У Франції зосереджена величезна кількість культурних
цінностей, практично кожне місто. Культурним центром країни, безумовно, є галасливий і хаотичний Париж - столиця Франції. Визначні пам'ятки в Парижі зустрічаються буквально на кожному кроці. Острови Ситі і Сен-луї утворюють історичний центр міста. На Ситі знаходиться Собор Паризької Богоматері. Основна туристична частина міста знаходиться на правом бережу Сени. Тут розташована колишня королівська резиденція, а нині один з найбільших і багатющих музеїв миру – Лувр. На лівому, вищому березі Сени, розташовані знаменита Ейфелева башта. Париж - справжнє осереддя музеїв і виставок. Не менш хороші і передмістя Парижа. Версаль - найвідоміший зразок палацово-паркового мистецтва Європи. Це величезна резиденція французьких королів - Версальський палац. Ніцца - "столиця" Блакитного берега, що розкинулася на березі бухти Байе-дез-ангез ("Бухта Ангелів"), оточеної передгір'ями Приморських Альп. У місті безліч палаців, церков і музеїв - знаменита Опера Ніцци, палац Вальроз, собори Сен-репарат (XVII в. ) і Сен-мартен. Канни (Канн) розташовані всього в 27 км. від Ніцци на березі Напульськой бухти. Це місто всіляких фестивалів і архітектурних пам'ятників, прекрасних піщаних пляжів і церков, часовень і старовинних будинків. Головна вулиця міста - набережна Круазетт - місце проведення всіх урочистих заходів і улюблене місце відпочинку туристів. Марсель - друге за величиною місто у Франції і величезний порт з якнайдавнішою історією що отримав назву "Ворота Сходу". Місто цікаво відвідати, щоб помилуватися маленькими вулицями Старого міста старим портом з фортами Св. Жана і Св. Миколи
52. Найважливіші туристичні центри Іспанії
Більше 40 млн. туристів приїжджає щорічно до Іспанії яка входить в трійку самих відвідуваних країн світу. світового рівня. Мадрид – державна столиця Іспанії, крупний культурний центр Європи. Тут збереглася частина історичної забудови окремих районів. Сама унікальна архітектурна визначна пам’ятка – міська площа Плаза Маджор, закрита для транспорту і віддана пішоходам і туристам. У історичному центрі міста зосереджені основні палаци королів і іспанської знаті, що є нині сховищами шедеврів мистецтв. Одна з кращих галерей живопису в Європі – Музей Прадо. Колекція його картин включає роботи Ель Греко, Гойї, Веласкеса, Рафаеля, Рубенса і багатьох інших всесвітньо відомих художників. Вражають туристів і колекції інших музеїв – Центру мистецтв королеви Софії, палацу Вальяермос. Поблизу музею облаштований унікальний ботанічний сад, в якому міститься значна колекція з 30 тис. різновидів рослин. Популярністю у гостей користується мадридський Центр латиноамериканської культури, де представлені багато унікальних предметів культу і побуту країн Американського континенту.Бібліотека в Мадриді – одна з найвідоміших в світі, це найкрупніше книгосховище в Іспанії, де є рідкісні в світі книги. БарселонаДругим за величиною містом Іспанії є Барселона – столиця напівавтономної Каталонії. Тут виразно виявляється змішення культур різних епох і народів. Ібіса, заснована карфагенянами, є сьогодні всесвітньо визнаний центр туризму. На півдні Іспанії розташована. Малага – центр ще однієї крупної туристської зони Коста дель Соль. Веселе і яскраве, це місто є центром розвиненої торгівлі, а також надає всі умови, щоб насолодитися красою його клімату і красою затоки, на березі якої він знаходиться.
53. Найважливіші туристичні центри Китаю.
Китай володіє обширною територією і численим населенням, кожне місто Китаю має свою неповторну специфіку. На півночі знаходиться столиця Китаю – Пекін; на сході – економічний центр Китаю Шанхай; на заході – Лхаса – місто, яке відрізняється мальовничими пейзажами і яскравим національним колоритом; на півдні – місто Куньмін, де цілий рік весна. Пекін – столиця Китаю, політичний, культурний центр Китаю. На даний час в Пекіні є чотири державні туристичні об'єкти першорядного значення: храм Неба, Могили 13 імператорів Мінської династії, парк Іхеюань, Пекінський океанаріум, Велика Китайська стіна, парк Бейхай, парк Цзіншань, парк національностей, Виставка науково-технічних досягнень Китаю, Пекінський зоопарк, Пекінський ботанічний сад та інші.Будучи одною з чотирьох давніх столиць у світі, Сіань – відомий туристичний центр. "Восьме чудо світу" – фігури вершників і воїнів з гробниці імператора Цінь Шихуана знаходиться в районі Ліньтун міста Сіань. Тут виявлені більше шести тисяч теракотових фігур, які вважаються найбільшим відкриттям 20 століття. Окрім цього, в Сіані також знаходиться Велика Гусяча пагода, гарячі джерела Хуацинчи, гора Хуашань та інші. Лхаса – адміністративний центр автономного району Тибету,  Вона знаходиться на півночі Гімалаїв, там завжди ясно. Взимку в Лхасі люті морози, а влітку – спекота. Лхаса знаходиться в районі Цинхай-Тибету на нагір'ї, яке називається "Дах світу". По–тибетськи Лхаса значить «священне місце, де живуть небожителі». Лхаса володіє давньою історією і незвичайною атмосферою релігійного життя. Головні туристичні об'єкти в центрі міста: храм Дзьокан, палац Потала, вулиця Бакуо та інші.
54. Найважливіші туристичні центри Італії.
Ця галузь має надзвичайно велике значення в житті Італії. За масштабами туризму країна стоїть на першому місці в світі (понад 50 млн іноземних туристів протягом року). Туристів приваблюють і сонячні пляжі Середземномор'я, і краєвиди, і зимові види спорту в Альпах. Італійська Рив'єра в Лігурії є одним цілим з французькою, її доповнюють пляжі Сардинії та Адріатики.Італійські міста мають світову славу центрів туризму. Багато з них існують з часів Стародавнього Риму, були столицями середньовічних князівств і зараз є скарбницями творів мистецтва, історичних і архітектурних пам'яток. Серед них Болонья, Падуя, Парма, Піза, Равенна і багато інших. Саме італійські міста стали центрами, де в XII—XIV ст. зародилось найбільше університетів у Європі. На території Італії величезна кількість визначних пам'яток як природних, так і історико-архітектурних. У Римі це — храм Пантеон, Колізей, Форум, лазні Каракалла, Тріумфальна арка, собор Св. Павла, Капітолійський музей, Національний музей, галерея Боргезе і ін. У Мілане — знаменита опера «Ла Скала», церква Сан-Амброджо, монастир з фрескою «Таємна вечеря» Да Вінчі. У Пізі — «Падаюча вежа» (1174-1372), у Флоренції, символі епохи Відродження, — палац Строцці, його споруди і площі прикрашають творіння Мікеланджело, Джотто, Челліні. Унікальне місто-музей Венеція, історичний центр якого розташований на 118 островах з 400 мостами, в т.ч. Ріальто і Міст Зітхань.
55. Основні туристичні потоки в Європі.
У межах Європейського туристичного регіону провідну роль за рівнем розвитку міжнародного туризму відіграють Південна та Західна Європа. Позитивну динаміку зростання кількості міжнародних прибуттів демонструють країни Центральної і Східної Європи, що пояснюється ліквідацією "залізної завіси" між Заходом і Східною Європою та СРСР після розпаду останнього і демократизацією суспільного життя. Як наслідок - світ, завдяки туризму, "відкриває" для себе колишні тоталітарні держави. Незмінно потужним, на рівні 450-500 млн візитерів щороку, лишається обсяг туристичного потоку до країн Європейського туристичного регіону. Такий стан речей обумовлений впливом кількох груп чинників. По-перше, потужний і багатоманітний туристичний природний і культурно-історичний потенціал. По-друге, сприятливі соціально-економічні та суспільно-географічні чинники. По-третє, сприятливий політичний клімат.  Європа, незважаючи на певне падіння темпів росту міжнародного туризму і зменшення частки у світовому туристичному потоці залишається світовим лідером туристичного руху, прийнявши у 2000 р. 403,3 млн. туристів. При цьому 86% з них - це туристи з європейських країн, 6,6% становлять туристи з Америки та 3,6% - з країн Азії. Як видно з таблиці 4.11, туристичний процес концентрується в країнах Західної та Південної Європи, які здатні задовольнити найрізноманітніший попит практично у всіх сегментах туристичного ринку. 
Особливо високі темпи росту характерні для Південно-Європейського та Східно-Середземноморського субрегіонів. Протягом 90-х років XX ст. значно зросла популярність країн Центральної та Східної Європи, хоча темпи зростання міжнародних туристичних потоків тут незначні. Але надходження від туризму зростають повільніше за обсяги туристичного потоку, що свідчить про порівняно невисокі ціни або недостатньо розвинуту індустрію туризму. Основна частка туристичних переміщень у цьому субрегіоні припадає на внутрішні регіональні (91%), а міжконтинентальні представлені потоками переважно з країн Азії (2,4%) та Америки (2,1%). Найбільша кількість іноземних туристів відвідує Росію (21,2), Польщу (17,4), Угорщину (15,6), Чехію Серед країн, що є лідерами світового туризму, 3/5 припадає на європейські країни(5,7 млн. осіб, 2000 p.).
56.Основні туристичні потоки в Америці
Американський макрорегіони є і надалі залишаться найпривабливішими для туристів. У 2000 р. обсяги аквізицій до Америки - 19% від загального обсягу міжнародного туризму, хоча у цих регіонах відмічається падіння темпів приросту особливо. Північній Америці, в той час, як у Центральній та Південній Америці, напраки, спостерігається значне зростання туристичних прибуттів, особливо в районі Карибського басейну. У 1996 р. Америку відвідали 115,5 млн. чол., що склало 19,5 % загальносвітових прибуттів. У межах цього регіону лідирували з великим відривом від інших країн США (44 % прибуттів), багато людей їздили з рекреаційно-туристичними цілями також до Канади та Мексики. У Північній Америці був чудово розвинутий і внутрішній туризм. Лідерство США у прийомі рекреаційно-туристичних потоків пояснюється не лише великою кількістю та високою якістю в цій країні унікальних природних та історико-культурних об'єктів, але й високорозвинутою інфраструктурою, наявністю найбільшої у світі готельної та транспортної індустрії. В регіоні Америка друге місце по прийняттю рекреаційно-туристичних потоків посідав Карибський район. Карибські острови в 1990-і рр. приймали близько 12 млн. чол. щорічно. До країн Південної Америки спрямовувалися дуже невеликі рекреаційно-туристичні потоки. Доля прибуттів сюди складала в середині 1990-х рр. лише 10 % від загальної кількості прибуттів до Америки. Така низька популярність Південної Америки пояснюється політичною нестабільністю в багатьох країнах регіону і низьким рівнем їхнього економічного розвитку, слабкістю матеріально-технічної бази.
57. Основні туристичні потоки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.\
Країни цього регіону стали значними рекреаційно-туристичними центрами, здебільшого, зовсім нещодавно, у 1980-і роки. Це, як правило, нові індустріальні країни, в яких у 1980-і рр. відбувалося стрімке економічне зростання: Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Південна Корея, Таїланд, Індонезія і Тайвань. Розвиток туризму був щільно пов'язаний з експортом товарів та послуг цими країнами. Експорт товарів сприяв збільшенню ділових подорожей до цих країн, а бізнес-туризм, у свою чергу, стимулював розвиток готельного бізнесу та індустрії розваг, одним словом — в'їзного туризму. У 1996 р. Східну Азію та Тихоокеанський регіон відвідали понад 90 млн. туристів. За період з 1980 р. по 1996 р. кількість прибуттів зросла більше, ніж у чотири рази. 78 % рекреаційно-туристичних потоків у регіоні в першій половині 90-х рр. складали представники країн цього ж регіону, найбільше з них було японців — близько 15 % від загального попиту на туристичні послуги в Східній Азії та Тихоокеанському регіоні. Така велика частка японців пояснюється не лише заможністю мешканців Японії, але й дією спеціальної програми японського уряду, за якою стимулювалося проведення канікул та відпусток японцями за кордоном. Наступними за кількістю тих, хто від'їжджав з цих країн для відпочинку та лікування в межах регіону, були Сінгапур (9 % усіх туристів в регіоні) і Тайвань (близько 7 %). З інших основних регіонів світу найбільшу кількість туристів до Східної Азії та Тихоокеанського регіону постачали Європа і Америка (у приблизно рівних кількостях). У 1990-і рр. у Тихоокеанському регіоні туризм особливо інтенсивно розвивався в Австралії та Новій Зеландії (6 % гостей регіону). Чималі рекреаційно-туристичні потоки спрямовувалися до країн Меланезії (Фіджі, Нова Каледонія, Вануату, Соломонові острови тощо), Мікронезії (Гуам, Маршаллові острови, Маріанські острови тощо) і Полінезії (острови Кука, Французька Полінезія тощо), частка яких складала 4 %. Важливим фактором привабливості тихоокеанських островів була близькість австралійського та новозеландського ринків, але головне – острови здавна і стабільно мали чудовий імідж в усьому світі як еталон безтурботного життя, «земний рай». Близько половини країн формування рекреаційно-туристичних потоків до країн Близького Сходу належали до цього ж регіону. 19 % туристів складали європейці, 18 % – мешканці Східної Азії і Тихоокеанського регіону. Якщо проаналізувати потоки за країнами походження, то статистика вказує на лідерство в цьому аспекті Саудівської Аравії та Єгипту (разом ці країни забезпечували в середині 90-х рр. майже 22 % прибуттів до країн Близького Сходу). З інших регіонів основні туристичні потоки йшли з Великобританії, Німеччини, Франції та США.
58. Географія бізнес-подорожей.
Щорічно у світі здійснюється понад 100 млн бізнес-поїздок. Територіально вони розподілені нерівномірно. Значна частина туристських потоків із службовою метою спрямована в Європу. В структурі ділових поїздок на європейському континенті переважають відрядження бізнесменів, конгресові тури, поїздки на виставки та ярмарки й інсентив-тури для працівників фірм.Посідаючи перше місце у світі за кількістю прибуттів і витратами на діловий туризм, Європа поступово втрачає провідні позиції в цьому сегменті туристичного ринку. За темпами зростання ділового туризму вона відстає від інших регіонів світу. В умовах економічного спаду фірмам доводилося економити: вони скорочували кількість відряджень, поєднуючи кілька поїздок в одну, вдосконалювали системи зв'язку для вирішення більшості питань на місці, бронювали недорогі засоби розміщення і купували авіаквитки зі знижками. На відміну від європейських американські фірми продовжували нарощувати обсяги фінансування. Попри нестабільне економічне становище вони збільшували витрати на ділову частину поїздки, заощаджуючи на організації відпочинку і розваг бізнесменів.Типовий турист, що подорожує зі службовими цілями, — це чоловік середнього віку з вищою освітою, кваліфікований спеціаліст чи керівник. Практично обов'язковою умовою для учасника ділового туризму є володіння англійською мовою.Основний "постачальник" ділових туристів в Європі — Німеччина. Серед європейських держав, які приймають потоки ділових людей, виділяють Німеччину, Велику Британію, Францію, Нідерланди, Італію, Іспанію, Швецію, Швейцарію. Особливе місце посідає Бельгія зі столицеюБрюсселем, що є одночасно і столицею ЄС. Кожне десяте прибуття у Францію та Бельгію здійснюється з діловою метою, у Велику Британію — кожне третє. Стрімко розвивається бізнес-туризм на американському континенті: кожна восьма поїздка сюди є діловою. Основні потоки ділових людей спрямовані в США, Канаду та Мексику, які є лідерами на всіх сегментах туристичного ринку Західної півкулі. У цих країнах кількість бізнес-поїздок неухильно зростає, але різними темпами. Набуває сили потік ділових туристів у Латинській Америці. Із розвитком економіки, розширенням і зміцненням торговельних зв'язків багато країн цього регіону зміцнили свої позиції на ринку ділового туризму. Збільшується кількість прибуттів із діловою метою в Парагвай, Гватемалу, Коста-Рику.У Південно-Східній Азії помітне зростання кількості службових поїздок: кожна п'ята поїздка є діловою, третина з них припадає на Сянган (Гонконг), Сінгапур і Тайвань. В Африці останнім часом високі темпи зростання ділового туризму спостерігалися в Республіці Конго, Зімбабве та Ефіопії. За прибуттями лідирували Єгипет, Південна Африка і Марокко. На Близькому Сході основні потоки ділових людей спрямовувалися в нафтовидобувні країни (Саудівську Аравію та ін,), а також в Ізраїль та Йорданію.
59.Географія конгресно-виставкового туризму
Конгресно-виставковий туризм є найбільш динамічним сегментом
ринку ділових подорожей. Під конгресно-виставковим туризмом
розуміють діяльність, пов’язану з організацією конгресів, виставок,
ярмарків, конференцій і інших заходів.
Конгресний туризм являє собою різновид виставочного туризму.
Виділяти конгресний туризм в невеликий підрозділ доводиться
тому, що організація конгрессних заходів, що має багато загального
з організацією виставочної діяльності, містить дещо інші вимоги
до інфраструктури й організаторів.
Також такий туризм має одну відмінну рису - в нього повинен бути
великий корпоративний замовник: уряд, окремі міністерства,
великі корпорації й холдинги. Заходи, які організовуються на
урядовому рівні або за підтримкою урядових кіл, здатні в багато
разів збільшити свою привабливість, а значить, і коефіцієнт завантаження
засобів розміщення. Тому багато організаторів конгресів намагаються
заручатися підтримкою урядових кіл для залучення різного роду
міжнародних зустрічей на свою територію. Вчені, бізнесмени, лікарі,
діячі культури, туризму та інших галузей охоче беруть участь в
подібних заходах, щоб отримати свіжу інформацію, побачитися з
колегами, обмінятися з ними думками та досвідом, провести переговори,
відволіктися від звичної обстановки та долучитися до пропонованої
культурній програмі. Конгресовий туризм являє собою різновид
виставкового туризму. Виділяти конгресовий туризм в невеликий
підрозділ доводиться тому, що організація конгресних заходів, що має
багато спільного з організацією виставкової діяльності, пред'являє дещо
інші вимоги до інфраструктури та організаторам. Конгрессниє заходи
дрібніше за масштабом, ніж виставкові, але мають більш кваліфікований
і вимогливий склад учасників. За прибутковістю конгрессниє заходи
поступаються виставкам, оскільки розраховані на меншу кількість учасників.
Однак на відміну від виставок конгреси, особливо міжнародні, орієнтуються
на ексклюзивне обслуговування, тим самим забезпечуючи завантаження
кращих готелів міста. Тому багато організаторів конгресів намагаються
аручитися підтримкою урядових кіл для залучення різного роду міжнаро
дних зустрічей на свою територію.
Час активізації конгрес туризму припадає на осінь. Країни, що орієнтуються
на рекреаційний туризм, такі як Туреччина, Греція, Іспанія, Італія, мають
розвинену готельну мережу, розраховану на багатомільйонні потоки туристів.
У період спаду активності рекреаційного туризму виникають великі проблеми
із завантаженням готельної бази. Тому дані країни орієнтуються на організацію
великомасштабних конгресів і конференцій в осінній період.
60. Найважливіші центри паломництва в світі.
Загальною основою паломництва є вірування, досить загальне для всіх культів і релігій, що молитва або обряд повинен пов'язуватися з певним місцем, природним або рукотворним об'єктом, у яких будь-яке відношення до божества або іншим чином шанованому явищу. Це можуть бути вершини гір, камені та скелі, річки та озера, джерела і джерела, дерева, гаї. До рукотворним об'єктів в першу чергу відносяться жертовні місця, храми, поховання. Особливе місце займають поховання чи мощі вельмишановних людей, що зараховуються до божеств, канонізованим святим, національним героям, вождям. Для мусульман істинний центр паломництва знаходиться в Мецці. Згідно з канонами ісламу в число моральних принципів мусульманина покладені п'ять основ (стовпів), в які входить обов'язкове паломництво до Мекки. Після цього мусульманин стає на іншу, більш високу, ступінь суспільної ієрархії і загальної поваги, причому заможні люди з огляду на нікчемність чи інших поважних причин можуть послати в хадж слугу або повіреного. Святе місце - мечеть Аль-Хара, в якій знаходиться Кааба. Другим за значенням для мусульманського паломництва є місто Медіна, де похований сам пророк. Тут є мечеть, де вигороджене місце глинобитній хатини, в якій жив пророк Мухаммад і знаходиться його могила. Буддисти в паломницьких цілях здійснюють повторні шляху мандрів Будди. Прихильники індуїзму відвідують святі місця в храм Джагдіш Шиви в Раджастані, інші храми Шиви, святі місця Крішни та Вішну, а також здійснюють обмивання у водах річки Ганг. Також відбувається паломництво до витоків Гангу.  У християнстві паломництво на Святу Землю, де здійснював свої діяння Спаситель, відносяться до періоду IV ст. У сфері паломництва католицька церкварозрізняла велике і мале паломництво. До першого відносили паломництва до Гроба Господнього в Єрусалим, до Риму, в Сантьяго де Компостела (іспанська Галісія) і Лорето. Паломницький шлях (велике паломництво) і святиня для християн-католиків усього світу оголошені папською буллою в XII ст. - Папа РимськийОлександр III проголосив Компостела святим містом поряд з Єрусалимом і Римом. Для здійснення обрядів і відпущення гріхів слід було (і чи слід у теперішньому) пройти паломницький шлях, в давнину досконалий св. Яковом, і відвідати місто Компостела (центр Європи для християн). Це паломництво ближче і доступніше для північних і західних європейців, ніж Єрусалим і Рим. У православ'ї до великого паломництву ставилися подорожі на св. Землю, відвідування Константинополя (Царгорода), Афона. До малих відносили паломництва до місцевих святинь, мощам святих. У 1087 р . мощі св. Миколи Мірлікійського, архієпископа і чудотворця, учасника першого Вселенського Собору, канонізованого церквою, шанованого у всіх християн, були перенесені у м. Барі в Італії.
61. Єрусалим – найбільший центр релігійного туризму світу.
Єрусалим – столиця Ізраїлю, єдине місто в світі, що має понад сімдесят назв. Місто, зображене на стародавніх картах в центрі світу і зберігає своє особливе місце в серцях людей протягом тисячоліття.Поряд з найважливішими історичними та археологічними об'єктами, цінителі культури, мистецтва, театру, музики, архітектури та вишуканої кухні зможуть знайти в Єрусалимі багато цікавого, дивного, що існує тільки тут.У самому серці Єрусалима розташоване Старе місто, оточене стіною і розділене на чотири квартали: єврейський, вірменський, християнський і мусульманський. В оточенні стін знаходяться найголовніші святині трьох головних релігій: Стіна плачу (єврейська святиня), Церква Гробу Господнього (християнська) і Купол скелі на Храмовій горі (мусульманська).
 Навколо Стіни плачу перебувають і інші важливі для іудеїв місця: тунелі Стіни Плачу, унікальний Центр Давідсона, Єврейський квартал зі знаменитою вулицею Кардо і Вежею Давида, гордо височить над стінами у всій своїй красі. В одному тільки християнському кварталі знаходиться близько 40 культових споруд (церков, монастирів і заїжджих дворів для прочан). Одним з найбільш знаменитих об'єктів християнського кварталу вважається Віа Долороза - "Скорботний шлях", по якому, згідно християнськими переказами, йшов Христос від суду на Голгофу. Багато прочан приходять до Єрусалиму, щоб пройти слідами Ісуса.На північний захід від Старого міста знаходиться гора Сіон, а на ній - Храм Успіння, в якому, за християнськими переказами, мати Ісуса, Марія провела останню ніч перед смертю.
 На схід від Старого міста розташована Олійна гора, а на ній - інші важливі християнські святині і кілька храмів: Церква Вознесіння, Церква Патер Ностер, Церква Домінус Флевіта, Церква Марії Магдалини, Гефсиманська церква, ЦеркваЛазаря і Монастир Авраама. У долині Кедрон біля підніжжя гори Згуби, за християнськими переказами, знаходиться гробниця Марії.
 Крім святих місць в Старому місті є ще кілька чудових, гідних уваги куточків. Тут є прекрасний ринок - справжнє свято для душі, на якому можна придбати керамічні вироби у вірменському стилі, красиві намиста, оригінальний одяг, розшиті подушки, барвисті вовняні килими, свічки і чудовий скляний посуд, а також численні сувеніри на будь-який смак. Єврейські квартали Нового міста почали будувати в кінці XIX століття. Деякі з них зберегли свій барвистий первозданний вигляд, і прогулянки по них - це суцільна насолода. Любителям вечірніх розваг неодмінно сподобаються райони Єрусалиму, в яких кипить нічне життя. Єрусалим - це місто з багатим культурним життям. Численні фестивалі музики, танців і мистецтв проводяться в концертних залах, в оточенні історичних пам'яток і просто на вулицях.
 
62. Найважливіші центри християнського паломництва.
На відміну від Єрусалима, що е священним містом багатьох релігій,
більшість центрів паломництва пов'язані з однією релігією. У різних
районах Землі існує безліч святих місць християнського світу. Найбільш
шановані знаходяться в Європі: Рим, Барі, Париж і Лурд, Фатіма, Варшава
, Монсерат. У кожного народу чи жителів певної місцевості існують свої
об'єкти для поклоніння. Так, жителі Австрії возвеличують Святу Гемму,
вони здійснюють паломництво в місто Гурк, де вона жила, побудувала
храм. Особливо шановані в християн реліквії, пов'язані з хрестовими
муками та смертю Ісуса Христа. Найвідоміші з них — терновий вінець
(зберігається в Парижі в соборі Нотр-Дам), плащаниця (зберігається в Італії),
краплі крові Ісуса Христа (в бельгійському місті Брюгге).Відомими
центрами паломництва є місця, де зберігаються частини хреста, на
якому був розп'ятий Ісус Христос, цвяхи та спис, яким Його проколото.
Це Константинополь (нині Стамбул), Олександрія, Дамаск, Кіпр,
Закавказзя (Грузія і Вірменія) .Багато центрів християнського
паломництва пов'язані з іменем Діви Марії. її культ особливо
розвинений у католиків. Із 6 тис. святинь у Європі дві третини
присвячені Богоматері. Безперервними потоками прямують
пілігрими в місця з'явлення образу Марії. Одне з таких чудес
сталося в XIX ст. у невеликому розташованому на півдні Франції
селі Лурд. Образ Пресвятої Діви з'явився тутешній дівчині. Відтоді
інтерес до цього місця не слабшає. Мільйони прочан з'їжджаються
сюди в очікуванні нових явлінь.Сьогодні Лурд — другий після Риму
культовий центр за кількістю християн-пілігримів .Святі місця є в
Іспанії (Монсеррат), Португалії (Фатіма,), Мексиці. Найбільшим
центром християнського паломництва, де можна поклонитися відразу
багатьом святиням, є Рим. Щорічно його відвідують 8 млн християн-прочан.
У Вічному місті знаходяться всесвітньо відомі собори. Один із них —
Сан-Джованні-ін-Латерано — був заснований у IV ст., неодноразово
руйнувався і знову відновлювався. У ньому зібрані священні реліквії:
голови святих Петра і Павла, іудейський Ковчег, святий жезл Аарона,
накидка Марії, частина столу, за яким відбувалася Тайна Вечеря,
перекладина "істинного хреста". Збереглися привезені з ієрусалимського
палацу Пілата Святі сходи, якими, за переказами, Ісуса Христа вели на
страту. Піднятися 28 мармуровими сходинками можна, лише клякнувши.
Нині Сан-Джованні-ін-Латерано є кафедральним собором Риму.У межах
Риму знаходиться держава-місто Ватикан — центр католицької церкви,
резиденція її глави — Папи Римського. У Ватикані зосереджені найцінніші
скарби культури, зокрема собор Святого Петра, що вражає своєю величчю
і пишністю. Особливо багатолюдно в Ватикані у свято католицького Великодня,
коли Папа благословляє всіх, хто зібрався на площі Святого Петра. Раз на 25
років відкриваються праві Ворота Святого Петра в Соборі Святого Петра і
кожен вірянин вважає за щастя ввійти в храм через ці ворота. Востаннє це відбулося 2000 р
63. Найважливіші центри паломництва мусульман.
Головним центром релігійного поклоніння мусульман вважається
Мекка в Саудівській Аравії. Слово "мекка" стало синонімом
паломництва далеко поза межами мусульманського світу, але
лише прихильникам ісламу дозволяється відвідувати священне
місто, де, відповідно до релігійного вчення, народився пророк
Мухаммед.У свято курбан-байрам прибічники ісламу сходяться до храму
Кааба. За формою це великий куб, складений із сіро-зелених
гранітних блоків. Його основою є майже правильний квадрат,
одна діагональ якого проходить з півночі на південь, інша —
з заходу на схід. В одному з кутів Ка-аби знаходиться чорний
камінь, імовірно, метеоритного походження. За переказами,
його помістив туди сам Мухаммед.
Кааба розташована в мечеті аль-Харам — найбільшому у
світі храмі під відкритим небом. Щороку на богослужіння на
його території збираються близько 2 млн осіб. Вони входять у
храм через Ворота світу, знявши взуття і переступивши правою
ногою через поріг, повільно проходять звивистими коридорами
повз зали й ніші, де в молитовній позі читають Коран цілі родини,
і наближаються до головного простору храму, в центрі якого стоїть
Кааба. Перш ніж доторкнутися до чорного каменя і поцілувати
його, прочани сім разів обходять навколо Кааби в напрямку
проти годинникової стрілки. Здійснюють цей ритуал, прикривши
тіло білим іхра-мом — двома шматками тканини визначеної довжини.
Традиція зобов'язує прочан брати іхрам додому, щоб потім
використовувати його як похоронний саван. Подорож у Мекку
є одним з основних обов'язків мусульман. Інша їхня святиня
знаходиться в Медині, також у Саудівській Аравії.
Медина — сучасне арабське місто з шестирядними автомагістралями.
На відміну від пустельної Мекки, місто потопає в зелені. Мечеть у
Медині розмірами поступається храму аль-Харам, але вирізняється
надзвичайною красою. Рожевий граніт прикрашений кахлями і
мозаїкою, карбованими візерунками і золотом. Посередині мечеті
обгороджене місце, де, згідно з переказами, жив і навчав Мухаммед,
хатина, де він відпочивав і харчувався, і могила, де пророк похований.
Святині Мекки і Медини мають загальноісламське значення.
64. Географія екскурсійного туризму релігійної тематики.
За маршрутами паломництва формуються потоки екскурсійного
туризму релігійної тематики. Зазвичай такі поїздки є менш тривалими,
ніж паломництва вірян, вони розраховані на дітей і дорослих,
організовуються в будь-яку пору року і не прив'язані до
культових свят. Якщо для вірян важливим є духовний момент,
то туристи вирушають до Святих місць переважно з
культурно-пізнавальною метою, спеціально духовно і фізично
не готуючись до поїздки. Інколи в деяких турах одночасно можуть
брати участь як паломники, так і туристи. Згідно з маршрутом,
вони відвідують культові святині та архітектурні пам'ятки минулого.
Організація таких турів вимагає детальної підготовки. Досить
ретельно треба добирати групу, щоб в неї не потрапили люди,
яким абсолютно чужі віра та повага до Святих місць.
Багато туристів з культурно-пізнавальною метою їдуть в Ізраїль
з його ранньохристиянськими та мусульманськими пам'ятниками.
Туристи виявляють значний інтерес і до Йорданії. Ця земля
згадується в Старому і Новому Заповітах, тут протікає ріка Йордан,
у водах якої хрестився Христос. Традиційно велелюдними є туристські
потоки в Грецію — спадкоємицю великої Візантії, колиску православ'я
з її гірськими монастирями, чернечою республікою Афон, у Ватикан —
центр католицької церкви, у Францію.
У країнах колишнього соціалістичного табору релігійний напрям у
туризмі почав розвиватися порівняно недавно внаслідок переосмислення
ролі релігії в житті суспільства. Десятиріччями держава викорінювала
релігію, намагаючись замінити її комуністичною ідеологією. За таких умов
святині в кращому разі розглядалися як місця, естетично привабливі для
іноземних туристів. Але, на щастя, люди не втратили потреби в духовних
цінностях, інтерес до пам'яток релігійної культури, життя церкви, зокрема
монастирів, що стали важливими центрами духовного відродження зростає,
відкриваються нові можливості для туристських обмінів. Святині в Польщі
, Угорщині, Румунії, Болгарії привертають до себе увагу дедалі більшої
кількості мандрівників.
65. Основні типи курортів світу.
На бальнеологічному курорті в якості головного лікувального фактора використовуються природні мінеральні води. Вони рекомендуються для зовнішнього застосування і внутрішнього споживання. Мінеральні води допомагають вилікувати від багатьох недуг. Серед пацієнтів, що приїжджають на бальнеологічні курорти, в основному люди із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, сердечно судинної й нервової систем, дихальних шляхів і опорно-рухового апарата. Лікування на цих курортах дає результати, порівняні з впливом звичайних лікарських препаратів, але при цьому виключаються побічні ефекти, неминучі при прийманні ліків, подовжується період ремісії, знижується ймовірність наступних загострень і їхня інтенсивність.Грязьові курорти прив’язані до родовищ лікувального бруду. Грязелікування показане переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також при гінекологічних і деяких інших захворюваннях.Кліматичні курорти настільки ж різноманітні, як і сам клімат. У структурі кліматичних курортів світу лісові (рівнинні) становлять приблизно 11,3 %, гірські - 24,2 %. Кожному з них властива унікальна комбінація кліматичних і погодних факторів (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання й т.д.), які використовуються з лікувально-профілактичною метою. Від поєднання цих факторів залежить профіль курорту. Якщо лісові курорти з континентальним кліматом рекомендуються людям, що страждають захворюваннями верхніх дихальних шляхів, астмою, розладами нервової системи, то перебування на гірських курортах рекомендується при початкових формах туберкульозу й недокрів’ї. Найпоширеніший і популярний тип кліматичного курорту - приморський. Ці курорти становлять 60,3 % у структурі кліматичних курортів світу. Все більше число туристів відкривають для себе можливості поєднувати відпочинок на морі з ефективним лікуванням. Морський клімат впливає благотворно на людей із захворюваннями крові, кісткової тканини, лімфатичних залоз.Поряд з трьома основними типами курортів - бальнеологічними, грязьовими й кліматичними - виділяються перехідні типи. Вони використовують відразу кілька природних лікувальних факторів, наприклад, мінеральні води й грязі або клімат і мінеральні води. Перехідні курорти широко поширені в Європі й все більше залучають туристів з різних країн. В останні роки широке поширення одержали spa-курорти. Такі курорти організуються не тільки в рекреаційних зонах, але й у великих мегаполісах, навіть у готелях, призначених для ділового туризму.
66. Найвпливовішими міжнародними заходами, що відіграють важливу роль у розвитку туристичної діяльності, є міжнародні туристичні біржі, ярмарки, виставки, салони.Основними цілями таких міжнародних заходів є: ознайомлення з турпродуктами різних фірм; вивчення попиту на туристичні послуги; встановлення ділових контактів; заключения комерційних справ і підписання договорів; обмін інформацією; реклама і просування турпродукту.Вони можуть бути всесвітніми або регіональними. Найбільш значні міжнародні виставки і ярмарки є щорічними і проводяться у визначений період року - перед початком літнього чи зимового сезону за заздалегідь зазначеними датами і тривають 1-7 днів.Вони супроводжуються прес-конференціями; виставками літератури (проспектів, буклетів, листівок, календарів, карт, схем, путівників), значків, іншої сувенірної продукції, туристичного інвентарю і спорядження, консультаціями фахівців, переглядом рекламних роликів, відео- і кінофільмів, слайдів; туристичними змаганнями, концертами.Одна з найбільших у світі туристичних виставок - Міжнародна туристична біржа (ІТВ). Вона проводиться в Берліні з 1966 р. щорічно в березні протягом 7 днів. Один день приділяється тільки професійним учасникам, в інші дні біржа відкрита для всіх бажаючих.У ній беруть участь представники державних міністерств, відомств, комітетів і рад з туризму, національні й регіональні туристичні організації, турфірми, туроператори і турагенти, готелі і готельні ланцюги, авіа- та круїзі компанії, структури систем бронювання, страхові компанії, спеціалізовані видавництва, радіо- і телекомпанії.У рамках біржі проводяться переговори між представниками закордонних організацій і комерційних туристичних компаній.Найбільшою в Європі за кількістю відвідувачів стала Міжнародна туристична виставка (SIT) у м. Штутґарті. Вона перевершує останнім часом Берлінську міжнародну туристичну біржу. Штутгартська виставка проводиться щорічно в партнерстві з різними країнами.Всесвітній ринок подорожей у Лондоні проводиться з 1980 р. щорічно в листопаді-грудні протягом 5 днів за участю турфірм, представників туріндустрії і засобів інформації. Поряд із заключениям угод важливим завданням Лондонського ринку є ознайомлення з нововведеннями в сфері туризму.
67 Найбільші санаторно-курортні центри світу
Лікувально-оздоровчий туризм достатньо поширений у Європи До XIX ст. сформувалася німецька курортологічна школа, прихильниками якої, крім Німеччини, Австрії і Швейцарії, стали Чехія і Словаччина. У цих країнах сформувалися багаті традиції курортної справи, вони мають у своєму розпорядженні широкий спектр цілющих природно-кліматичних ресурсів, розвинену інфраструктуру, використовують сучасні ефективні методи профілактики і лікування захворювань, а також реабілітації. Чехія, Словаччина і Німеччина контролюють більшу частку європейського лікувально-оздоровчого туризму. Закладені ще в XIX ст. принципи німецької школи курортології у країнах, які їх підтримують (Німеччина, Австрія, Швейцарія, Чехія, Словаччина та ін.), дотепер не зазнали суттєвих змін. Особам, які прибувають на курорти, зазвичай не пропонують суворий розпорядок дня, вони самі обирають час для лікувальних процедур і не зобов'язані діяти за лікарською порадою. Курорти іншої групи, до якої входять Іспанія, Італія, Франція, Бельгія, мають переважно оздоровчий характер. Хоча саме в Бельгії знаходиться знаменитий курорт Спа, що дав загальну назву всім курортам із термальними водами.За кількістю туристських прибуттів на санаторно-курортне лікування список європейських країн очолює Чехія. Найбільша і найвідоміша чеська оздоровниця — Карлові Вари, або Карлсбад, як називали цей курорт уХІХст. Розташований він на заході країни. Історія курорту тісно пов'язана з відкриттям та освоєнням джерел мінеральних вод. Курортне лікування тут почалося ще в XV ст. У Кардових Варах на сьогодні офіційно налічується 12 джерел. Наймогутніше серед них — Вржидло — гейзер, що викидає близько 2000 л/хв. гарячої води (+ 72,6 °С) на висоту 12—14 м. На цьому курорті туристи не лише лікуються, а й знайомляться з багатою історією і культурою міста. Карлові Вари нині приймають відвідувачів з усіх п'яти континентів. Особливо полюбляють курорт німецькі туристи завдяки вигідному співвідношенню ціни та якості лікування. Лікують уКарлових Варах хвороби травного тракту й обміну речовин. Недалеко від Карлових Вар розташовані знамениті курорти Франтішкови Лазне і Маріанське Лазне.На північному заході Чехії, у районі масиву Рудних гір, розташований бальнеологічний курорт Тепліце — один із найдавніших у Європі. Лугачовіце — найбільший курорт Східної Чехії. Для лікування використовується не тільки вода, а й грязі.
68. Особливості лікувально-оздоровчого туризму світу.
Лікувальний туризм здійснюється з метою зміцнення здоров'я і передбачає
перебування в санаторно-курортних установах. Метою оздоровчого туризму
є профілактика захворювань і відпочинок. Він характеризується більшою
тривалістю подорожі, відвідуван
ням меншої кількості міст і більшою тривалістю перебування в одному місці,
тобто поряд із проведенням дозвілля передбачає відпочинок. Найчастіше
виділяють рекреаційний туризм, що поєднує поїздки з метою відпочинку,
оздоровлення і лікування, а також відновлення і розвитку фізичних, психічних
та емоційних сил. Рекреація охоплює всі види відпочинку, в тому числі
санаторно-курортне лікування і туризм. Найчастіше виділяють рекреаційний
туризм, що поєднує поїздки з метою відпочинку, оздоровлення і лікування,
а також відновлення і розвитку фізичних, психічних та емоційних сил.
Рекреація охоплює всі види відпочинку, в тому числі санаторно-курортне
лікування і туризм. Особливостями лікувально-оздоровчого туризму е:
— тривалість перебування, що повинна становити не менше трьох тижнів,
незалежно від типу курорту і захворювання, оскільки лише за такий час
можна досягти оздоровчого ефекту;
— висока вартість перебування і лікування — звичайне лікування на кур
ортах є дорогим, тому цей вид туризму розрахований на заможних
клієнтів, що замовляють індивідуальну програму перебування і лікування;
— вік — як свідчить статистика, на курорти найчастіше їдуть люди старшої
вікової групи, хоча останнім часом відпочинок на курортах обирають і люди
середнього віку, які страждають недугами. Вибір робиться між курортами,
що спеціалізуються на лікуванні конкретного захворювання, і курортами
змішаного типу, що загалом зміцнюють здоров'я і сприяють відновленню
сил і зняттю стресу. Мінеральні води допомагають вилікуватися від
численних недуг. Серед пацієнтів бальнеологічних курортів переважають
люди з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної і
нервової систем, дихальних шляхів, опорно-рухового апарату. Ефективність
лікування низки захворювань на бальнеологічних курортах підтверджують
результати медичних досліджень.
Грязеві курорти прив'язані до родовищ лікувальних грязей (пелоїдів).
Грязелікування використовується переважно при патології суглобів,
нервової системи травматичного походження, а також гінекологічних
та деяких інших захворювань. Завдяки сучасним методам і новітнім
технологіям грязелікування дає змогу досягти високих медичних результатів,
що сприяє зростанню популярності грязевих курортів серед людей,
які потребують лікарської допомоги.
69 Характеристика бальнеологічних курортів Львівщини.
Трускавець – найбільш привабливий бальнеологічний курорт України. На його території зосереджені великі запаси мінеральних вод з 14-ма природними джерелами та поклади “гірського воску” – озокериту.Сьогодні Трускавець – це 20 комфортабельних санаторіїв, 21 пансіонат та близько 50 готельних комплексів.Кожного року сюди приїжджає понад 230 тисяч відпочиваючих з України, а також близько 25 тисяч іноземців. Моршин – це один з найвідоміших гастроентерологічних курортів України, завдяки його унікальним джерелам мінеральних вод, вдалому географічному розташуванні, зручному транспортному сполученню і екологічно чистому середовищу.Одним з основних лікувальних факторів Моршина є мінеральні джерела, а також торф’яна грязь і озокерит. На території курорту 12 санаторіїв, 3 пансіонати з лікуванням, бальнеогрязелікарня, аеросолярій, інгаляторій. Курорт Немирів - бальнеологічний курорт лісостепової зони, розташований на північ від Південного Бугу. На базі цілющих сірководневих мінеральних вод та лікувальної торф’яної грязі працює будинок відпочинку, що розташований у палаці 1894-1917 pp.У Немирові лікують захворювання органів кругообігу, опорно-рухового апарату, нервової системи, шкіри. Шкло - бальнеологічний і грязьовий курорт в Яворівському Львівської області. Сірководневу сульфатно-кальцієву воду використовують для купелів, гідрокарбонатнонатрієво-кальцієву — для пиття.
70. Міжнародна співпраця в галузі туризму
У розвитку міжнародного співробітництва в сфері туризму значну роль відіграють багаточисельні міжнародні організації, що працюють на постійних засадах. Особливе значення мають Організація Об'єднаних Націй (ООН) і її спеціалізовані установи, а також Всесвітня туристська організація (ВТО). 13 грудня 2005 р. Генеральна асамблея ВТО затвердила нове скорочення своєї організації (ЮНВТО). На їх прикладах розглянемо цілі, завдання, форми і методи роботи по забезпеченню багатостороннього міжнародного співробітництва в сфері туризму.Як показує практика міжнародних відносин, міжнародний туризм на всіх етапах свого розвитку є фактором, що сприяє покращенню взаємопорозуміння між державами і народами, важливим засобом укріплення миру і дружби, активним стимулятором розвитку зовнішньоекономічних, торгових і культурних відносин. В цьому плані туризм завжди був, є і буде сприятливим підґрунтям розвитку міжнародного співробітництва. Тому більшість країн, зацікавлених у розвитку власних туристських зв'язків, проявляють турботу щодо встановлення й розвитку широкого міжнародного співробітництва в цій сфері. Головним координатором багатостороннього співробітництва в сфері туризму виступає ООН. З перших днів створення ООН туризм став об'єктом прискіпливої уваги як цієї організації, так і багатьох її спеціалізованих установ. Особливо важливу роль у розвитку міжнародного туризму відіграла ціла низка документів ООН. Головні установи ООН, що займаються питаннями міжнародного туризму, - це Генеральна асамблея, Економічна і соціальна рада, Секретаріат; допоміжними установами по вирішенню цих питань є регіональні економічні комісії для Європи, Азії, Африки, Америки, які також регулюють проблеми регіонального туризму.Деякі питання туризму знаходяться в компетенції спеціалізованих установ, що входять в систему ООН. Найбільш активно займаються проблемами туризму:- Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), яка розробляє і здійснює проекти по збереженню світової культурно-історичної спадщини й розвитку туризму.- Міжнародна організація праці (МОП). Займається питаннями покращення умов праці, професійного навчання, соціального забезпечення, практики найму на роботу й взаємостосунків між службовцями й роботодавцями, в тому числі у сфері туризму.- Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО), яка надає допомогу туристським адміністраціям окремих країн з питань розробки проектів по використанню в туризмі лісів, рибних ресурсів, національних парків та інших природних об'єктів.- Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), яка регулює в сфері туризму міжнародні санітарні норми, спрямовані на боротьбу з розповсюдженням інфекційних захворювань і забезпечення максимуму безпеки у цьому відношенні для міжнародних туристів і подорожуючих. Найбільш представницькою, авторитетною й активно діючою організацією є Всесвітня туристська організація (ЮНВТО), яка вважається міжурядовим універсальним органом співпраці країн у сфері туризму. Ще однією міжурядовою туристською організацією стала Рада з туризму Співдружності Незалежних Держав (СНД), яка була створена відповідно до рішення глав урядів СНД. Діяльність Ради обмежується територією держав-членів і направлена на розвиток і зміцнення туристських зв'язків між ними. Для цього розроблена єдина форма статистичної звітності, правила ліцензування, створена система інформаційного забезпечення, видавнича база, запроваджена єдина система стандартизації туристських послуг, спрощені туристські формальності, налагоджена співпраця з питань підготовки кадрів, забезпечення безпеки туристів, встановлення єдиних вимог до класифікації готелів на території СНД тощо.Діючі міжнародні і регіональні туристські організації в основному неурядові і об'єднують різні суспільні і приватні структури. Вище названі організації - це лише окремі приклади успішного функціонування міжнародних туристських організацій, форми та принципи їх діяльності. Міжнародна співпраця в сфері туризму має яскраво виражену інтегративну тенденцію та спрямованість на подальше вдосконалення, що, поза сумнівом, позитивно позначиться на загальному розвитку цієї галузі як у глобальному масштабі, та і для кожної країни окремо.
71.ВТО
Всесвітня туристична організація сьогодні найвідоміша і найбільш визнана у туристичному світі. Вона була заснована 2 січня 1975 року шляхом перетворення неурядового Міжнародного союзу офіційних туристичних організацій (МСОТО) в Міжурядову організацію, діючу під патронатом ООН. На сьогодні її дійсними членами є більш як 105 країн, декілька асоційованих і більш як 150 приєднаних членів (туристичні фірми, авіакомпанії, міжнародні організації тощо).Статут ВТО було прийнято 27 вересня 1975 року. Починаючи з 1980 p., ця дата відзначається як Всесвітній день туризму. Щорічно Всесвітній день туризму проводиться за визначеним девізом. Кожні чотири роки ВТО скликає Генеральні асамблеї, між якими працює виконком Генеральної асамблеї ВТО. Штаб-квартира ВТО знаходиться у Мадриді (Іспанія). Цілями ВТО є:
прискорювати і розширювати сприяння туризму (міжнародного і внутрішнього) миру, взаєморозумінню, здоров'ю і добробуту людей у цілому світі;
допомагати людям мати доступ до освіти і культури під час подорожей;
поліпшувати стандарти проживання і перебування у менш розвинутих районах світу через допомогу в забезпеченні необхідною матеріально-технічною базою для іноземного туризму і розвитку транспортних мереж, що з’єднують з цими регіонами;
розширювати можливості країн, які приймають туристів, і тим самим робити внесок в їхню економіку;
виступати у ролі міжнародного агентства координації і співробітництва між країнами;
надавати послуги членам найбільш значимих для ради національних організацій у галузі туризму; визначити теми пленумів і засідань, а також здійснювати координацію туристичних інтересів країн-учасниць, враховуючи як національні туристичні організації, так і професійні сектори та організації, що представляють інтереси подорожуючих;
встановлювати постійний взаємозв'язок між різними об'єднаннями туроператорів;
реалізувати все вищезазначене найбільш дієвим шляхом. У цілому діяльність ВТО концентрується на інформативному просуванні туризму, розширенні його значимості і переваг, а також створенні нової матеріально-технічної бази. Організація намагається упорядкувати діяльність різних націй в туризмі шляхом розробки і впровадження визначених принципів у галузі міжнародного туризму.
ВТО є основним представником туризму в ООН і діє як найавторитетніший орган у світовому туризмі. Крім того, ВТО розробляє міжнародні документи (акти) і стежить за їх дотриманням, а також за реалізацією вже існуючих правил, сприяючи розв'язанню міжнародних туристичних розбіжностей.ВТО подає регулярний звіт про стан світового туризму, який враховує як досягнення, так і перепони для подальшого розвитку туристичної індустрії. ВТО намагається сприяти світовому туризму через виключення або обмеження урядового втручання у міжнародний туризм, зокрема, в процесі стандартизації вимог до паспортів, віз, реєстрації в міліції, в'їзних формальностей тощо.
72. Гірськолижні курорти Європи
Гірськолижні курорти Європи користуються великою популярністю і поєднують в собі кращі і просторі траси з високим рівнем обслуговування, великі перепади висот, можливості катання для початківців, професіоналів та дітей. ШВЕЙЦАРІЯ Сент Моріц – Це напевно найвідоміший місто в Швейцарії. Туристів сюди притягує велика територія, понад 350 кілометрів, гірськолижних трас. Траси тут на будь-який смак, від простих трас для початківців, до хитромудрих для справжніх асів гірськолижного спорту. ФРАНЦІЯ Куршавель. Є багато гірськолижних курортів, відпочинок в яких можливий і для тих, хто любить хвацько спускатися з високих гір, і для тих, хто цього не виносить і приїхав сюди лише для відпочинку. У Куршавелі тим, хто спускатися не збирається тут робити абсолютно нічого. До ваших послуг  150 кілометрів трас на будь-який навіть вишуканий смак. Шамоні – гарне, мальовниче містечко, що лежить біля підніжжя гори Монблан, найвищої вершини Європи. Це старовинний гірськолижний курорт, який вважається, на думку багатьох туристів, найкращим у всій Європі. У Шамоні вражають не тільки гірськолижні маршрути, які знаходяться тут на дуже великій висоті, але і дивовижний вигляд, який відкривається на гору Монблан. АВСТРІЯ Кітцбюель – Цей курорт не залишить вас байдужими. Він притягує сотні тисяч туристів щорічно. У ньому все ідеально: безліч розваг, насичена нічне життя і невимовна краса міста. На курорті знаходиться знаменитий маршрут Хоненкам, на якому проводяться чемпіонати світу з гірськолижного спорту. Це місце вже давно перетворилось на відомий і елітний центр зимових видів спорту в Альпах.  Навіть якщо ви не плануєте спускатися тут з гір, вам не буде тут нудно! Акваарена дасть вам можливість поплавати в басейні, попаритися в джакузі, сходити в солярій і т.д. ірськолижні курорти в Європі найкращий вид відпочинку в зимовий період, взимку і влітку гори з їх неповторним кліматом тягнуть нас своєю білизною або веселкою барв. Розміщення пропонується у комфортабельних котеджах, розташованих зовсім близько від трас для лижних прогулянок і від гірськолижних схилів.Гарного та приємного Вам  відпочинку!
73. Гірськолижні курорти Азії
Аулі - один з 3-х самих впізнанних індійських гірськолижних курортів. Великий засніжений регіон.Знаменитий курорт якнайкращими в Азії гірськолижними схилами і щонайдовшою (4 км.)На курорті близько 10 км. трас, катання в основному для новачків і тих, хто чуйний досвідченіше. Є гірськолижні школи з інструкторами, пункти прокату і сніжні гармати. Сезон катання продовжується з середини грудня і до середини травня.В Аулі часто проводяться лижні фестивалі, в лютому і березні проходять національні чемпіонати. Мундалі розміщений в 129 км. від р. Дехрадун, на північних схилах гори Чакрата. Відпочивати тут вважають за краще бувалі лижники. Схили достатньо круті і складні, покриті хвойними лісами. Кататися можна з листопада по квітень. Гірськолижні курорти Казахстану відомі далеко за межами країни. Це гірськолижнікурорти Чимбулак і Медео. У 25 км від Алмати в ущелині Заілійського Алатау на висоті 22 км розташованийгорнокурорт «Чимбулак». Це місце дуже привабливо своїм м'яким кліматом з великою кількістю сонячних днів, щільний сніжний покрив зберігається з листопада по травень,а також курорт має прекрасний навколишній вид з гірськими вершинами і хребтами.Дикі долини і м'які схили для початківців, екстремальні спуски і хафпайп длясноуборда, підготовлені ратраками довгі траси. Все це - гірськолижний курортЧимбулак в Казахстане.Медео - ще одна чудова природно-кліматична і курортна зона,в минулому відома далеко за межами країни своїм унікальним поєднанням м'якогоклімату, величних гір і сучасних спортивних споруд.
74. Гірськолижні курорти Америки
До гірськолижних курортів в Америці все більше звертають свої погляди любителігірськолижного спорту, вважаючи, що американські схили і вся інфраструктура кращепристосовані для цього чудового відпочинку, ніж у Європі. На території США зосереджено, за найскромнішими оцінками, близько трьохсотвисококласних гірських курортів, причому розкидані вони практично по всій територіїкраїни, від Нової Англії до Каліфорнії. Не випадково, що заможні російські туристи всечастіше обирають гірськолижний відпочинок в США і, зокрема, в Аспені, одному з найбільш комфортабельних гірськолижних курортів Америки . Аспен настільки популярний не тільки через свою оснащеності та комфорту, але такожзручного розташування - він знаходиться в горах Колорадо. У декількох милях відАспена є невеликий аеропорт, куди літають літаки з Денвера, Лос-Анджелеса,Міннеаполіса, Мемфіса і Фінікса. Зрозуміло, Аспен - лише один з кращих гірськолижних курортів Америки. Є прекраснікурорти і в інших регіонах країни, наприклад, Breck in ridge Ely в північній Америці. Найбільшою кількістю різних гірських курортів в своєму розпорядженні, як неважкоздогадатися, штат Колорадо, на території якого розташовано близько 70 гірськихцентрів, у тому числі кілька величезних курортних зон, які об'єднують кілька гір і долин.В Юті заслуговують пильної уваги Дір-Веллі, Каньонс, Парк-Сіті, Сноубасін, Альта. Ще один популярний лижний курорт-Бівер-Крік, що знаходиться недалеко відДенвера. Любителі лижного екстріму не залишаться байдужими до траси на схиліХижих Птахів, що входить до трійки найбільш складних трас в світі. Середня висотаснігу на схилах Бівер-Крік - близько 9 метрів. Так що всі умови для відмінногокатання тут є. Крім того, біля підніжжя розташований спеціальний район длянавчання дітей гірським лижам або сноуборду - з парком розваг, барлогом ведмедя ііндіанської селом.Особливо курорт припаде до смаку тим, хто любить переїжджати з села в село - як вАльпах або на гірськолижних курортах Франції - і кататися весь час з нових схилів.Адже Бівер Крик пов'язаний з 4 сусідніми курортами, і між ними ходить шаттл.Компанія American Best Getaways готова забезпечити ваше перебування на будь-якому з кращих гірськолижних курортів США, якщо, зрозуміло, ви вчасно повідомтепро свої переваги. Адже популярність гірськолижних курортів Америки  росте
75. Гірськолижні курорти Африки та Близького Сходу
Їтран – гірськолижний курорт Марокко близько Марракеша. Гори тут висотою більше 4 тис. метрів. Можна взимку кататися на лижах, а потім, спустившись з гір до моря, засмагати на сонечку в Агадирі.
Укаймеден – єдиний серйозний гірськолижний курорт Північної Африки, розташований на південь від Марракеша. Сезон триває з грудня по початок квітня. Снігу багато, висота курорту 2600 м над рівнем моря. Всього 10 трас, підйомники і інше устаткування – на рівні світових стандартів.
Останнім часом однією з улюблених розваг туристів у Дубаї стало катання на лижах по піщаних барханах.
Ski Dubai – перший і єдиний критий гірськолижний курорт Близького Сходу. Розташований він у торговельному комплексі Молл Еміратів. Переваг у такого відпочинку безліч: уранці ви можете купатися в морі чи кататися на джипах пустелею, а після обіду, одягнувши шапки та рукавички, долати спуски на лижах, сноубордах чи санях. Причому кількість снігу й температура на таких схилах, зрозуміло, не залежить ані від погоди, ані від пори року. На вулиці – плюс 40, а в Ski Dubai – від мінус двох, йде сніжок. Спеціальне підсвічування створює ілюзію того, що ви катаєтеся на вулиці. Можна собі уявити рівень інвестицій у цей сніговий атракціон, якщо лише вартість обладнання для виробництва снігу, що падає зі стелі, – $55 млн. До речі, сніговий покрив на схилах оновлюють щодня.
76.
77. Роль міжнародного туризму в світовій економіці
Міжнародний туризм є відносно молодою галуззю в світі, хоча свої корені бере з давніх часів, так як велика кількість людей відправлялися в подорожі з метою пізнання світу й відкриття нових територій, з торговельними, дипломатичними, військовими, релігійними й іншими місіями..
Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку окремої країни. В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:
1. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості.Туризм є однією з небагатьох галузей світового господарства, де постійно зростає кількість робочих місць, що у 1,5 раза перевищує цей середньогалузевий показник в інших сферах економічної діяльності. Міжнародний туризм являється активним джерелом надходжень іноземної валюти. 
2. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.Так у таких країнах, як Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Португалія туризм являється одною з пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 15-35%.[18]3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери туризму: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництво товарів народного споживання і т.д.4. З зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть прибутки  населення і підвищується рівень добробуту нації.5. Часто завдяки міжнародному туризму у віддалених територій з'являється стимул до розвитку. Зокрема, там відроджуються забуті ремесла й окремі галузі народної творчості. 6. Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання рекреаційних ресурсів. Таким чином, іноземний турист платить за туристичні послуги, при цьому не вивозячи рекреаційні ресурси за межі країни. Країна отримує прибутки, зберігаючи свої природні та культурно-історичні цінності.7. Для деяких слаборозвинутих країн туризм є єдиним рушієм економічного зростання. Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій – це ті країни, уряди яких стимулюють розвиток туристичної галузі, так як туризм – це єдине джерело надходження капіталу, та іноземних інвестицій.
78. Діловий туризм. Діловий туризм відіграє все більшу роль у міжнародному, внутрішньому й іноземному туризмі України, а перспективи його розвитку досить сприятливі. За оцінками експертів ВТО, частка ділового туризму в світі складає 20%. Діловий туризм є одним з найбільш економічно ефективних видів туризму в світі. Так, близько 50% доходів авіакомпаній, приблизно 60% доходів готелів і більше як 70% доходів автопрокатних компаній створюється за рахунок обслуговування саме цієї категорії туристів. Оздоровчий туризм. Ринок оздоровчого туризму досить широкий і тісно пов'язаний з використанням рекреаційних ресурсів. Потреби і погляди клієнтів на оздоровчий туризм значно відрізняються один від одного. Для одних це відпочинок з обов'язковим профілактичним лікуванням (водо- і грязелікування, мінеральні води тощо), для інших – просто відпочинок на природі або активний спосіб життя.. Спортивний туризм. Основними споживачами спортивних турів є різні спортивні товариства, а основними крупними сегментами ринку спортивного туризму - любителі спорту, спортсмени, туристи-похідники. . Пригодницький туризм. Цей вид туризму забезпечує перебування туристів у привабливій для них місцевості і зайняття незвичайною справоюРелігійний туризм. Історично це найдавніший вид міжнародного туризму. На сьогоднішній час відзначається прагнення туризму і релігії до більш тісного співробітництва. У туризмі з релігійними цілями можна окреслити такі види поїздок: Навчальні тури. Цей вид туризму орієнтується на вік клієнтів і мотивацію вибору. В основному, це "мовні" тури, але можуть бути також тури з навчанням спорту, спортивним іграм, менеджменту або тури з підвищення кваліфікації.
79.Види туризму за метою поїздки
За метою поїздки туризм поділяється на:
Рекреаційний
Пізнавальний
Науковий
Діловий
Рекреаційний туризм - подорожі з метою відпочинку та лікування. Цей вид туризму досить поширений у цілому світі й орієнтується на цілющий клімат, лікувальні джерела і грязі, мальовничі ландшафти.
Пізнавальний, або культурний – це подорожі з метою ознайомлення з історико-культурними цінностями й унікальними природними об’єктами
Науковий – це знайомство з досягненнями науки і техніки , промисловості, с/г, участь в конгресах, симпозіумах, наукових семінарах і т.д.
Діловий – це подорожі з метою встановлення ділових контактів, проведення ділових переговорів. Діловий туризм перспективна і високорентабельна галузь туризму. Його частка в міжнародному туристському обміні, за деякими оцінками, становить від 10 до 20 %.
80. Види туризму за методом проведення.
За методом проведення туризм поділяється на організований і неорганізований.
Туристи задовольняють свої потреби по-різному. Вони можуть одержати відповідний набір послуг через туристичну фірму чи без її участі, оплатити поїздку з комплексним обслуговуванням чи завчасно кожну послугу окремо в міру користування нею на місці. Суворо регламентовані подорожі, пропоновані туристичними фірмами і реалізовані зазвичай на умовах попередньої оплати, називаються Організованим туризмом. Організовані туристи отримують тури за заздалегідь погодженими маршрутами, термінами перебування, обсягами пропонованих послуг. Одні з них надають,перевагу турам із комплексним обслуговуванням, інші обмежуються частковим обслуговуванням (купити, наприклад, курсівку тільки на харчування).На відміну від організованих неорганізовані туристи не пов'язані жодними взаємними зобов'язаннями з різного роду посередниками, насамперед туристичними фірмами. Вони подорожують на принципах самодіяльності й самообслуговування. Типовий приклад неорганізованого туризму — поїздки автостопом із використанням як засобу пересування попутних автомобілів. Неорганізований відпочинок набув значного поширення, особливо серед молод
81. Види туризму за віком
Він поділяється на:
Дитячий
Молодіжний
Зрілий
Дитячий туризм — вид туризму, що спрямований на задоволення дозвілля для дітей. Дитячий туризм — це пізнавальні екскурсії, дитячі табори, робінзонади. Це веселі канікули, розширення світогляду, нові друзі і безліч вражень для дітей різного віку. Програм дитячого туризму під час шкільних канікул та літнього відпочинку існує достатньо багато. Це, наприклад, активний відпочинок, екологічні табори, кінні тури, трекінг та походи, водний туризм і рафтинг, робінзонади та освітні центри. Дитячий туризм починається з невеликих поїздок — дошкільних та шкільних екскурсійних турів.
Молодіжний туризм (студентський туризм) — це різновид туризму, спрямований на задоволення рекреаційних потреб молоді до 35 років.
Молодіжний туризм це насамперед — тематичні поїздки, пов’язані з політико-пропагандистськими заходами; туристсько-екскурсійні поїзди; річкові та морські круїзи; туристсько-патріотичні клуби; маршрути вихідного дня; оглядові й тематичні екскурсії; подорожі та екскурсії в межах навчально-виховного і виробничого процесу; туристсько-оздоровчі програми під час літніх канікул та ін. Молодіжному туризму (молоді люди до 30 років) віддають перевагу ті, хто полюбляє дешеві подорожі з використанням менш комфортабельних засобів розміщення і перевезення, екскурсійні програми яких включають активне спілкування з місцевим населенням, розважальне дозвілля (відвідування дискотек, нічних клубів і барів).
82.Види туризму за чисельністю.
Залежно від кількості туристів, які одночасно і разом здійснюють подорож за одним маршрутом, туризм поділяють на індивідуальний (від однієї до п'яти осіб) і груповий (шість-сім осіб і більше). Учасників групових подорожей, як правило, об'єднують спільні інтереси. Це можуть бути тури археологічної, мистецтвознавчої чи історичної тематики.
83. Види туризму за тривалістю.
За тривалістю подорожі виділяють короткочасний і тривалий туризм. Короткочасний - це такий туризм, коли тривалість подорожі не перевищує 3-х діб. Тривалий - це туризм, термін подорожі при якому більше 3-х діб.
84. Види туризму за засобом пересування.
Автотуризм
Залізничний туризм
Авіатуризм
Пішохідний туризм
Водний туризм
Комбінований
Автомобільний туризм (автомототуризм, мототуризм, туризм на власному автомобілі, караванінг-туризм, автобусний туризм, автосафарі-туризм) — подорожі туристів до країн або місцевостей, що відмінні від їхнього постійного місця проживання в яких основним засобом пересування виступає приватний, транспорт від фірми або орендований автомототранспорт.
Залізничний туризм — різновид туризму, в якому головним засобом пересування є залізничний транспорт (паровоз, електропотяг, дрезина, фунікулер, трамвай, вагонетка, канатна дорога).
Світовий туризм почав розвиватися саме на залізниці, ще 5 липня 1841 англійський підприємець Томас Кук організував подорож для 570 осіб залізницею у поїзді, де пасажирам було надано комплекс послуг, що включав у себе харчування і духовий оркестр для розваги.
Пішохідний туризм (трекінг-туризм, легка хода, бекпекер) — один з найпоширеніших видів спортивного туризму, основною метою якого є подолання групою туристів маршруту по місцевості з місця відправлення до місця прибуття за вказаний проміжок часу.Пішохідний туризм сприяє фізичному і інтелектуальному розвитку людини, підтримці хорошої фізичної форми за рахунок певного періоду перебування в природних умовах навколишнього середовища.
Водний туризм (морський туризм, річковий туризм, озерний туризм) — один з різновидів туризму, в основі якого подолання маршруту водною поверхнею.Розрізняють декілька підвидів водного туризму: сплав по річках, рафтинг, вітрильний туризм, каякінг, каньйонінг (подолання каньйонів без допомоги плаваючих засобів), віндсерфинг, вейкбординг.
85)Просторова структура міжнародного туризму
Регіональний розподіл міжнародних туристських потоків у головних рисах зложилося давно. З початку масових туристських обмінів теперішній час на світовому ринку туризму помітно виділяється Європа (386 млн. прибуттів в 1999 р.). Цей регіон користується великою популярністю в самих європейців, а також жителів США й Канади. Другу позицію довгі роки міцно втримує Америка (127 млн. прибуттів в 1999 р.). Європа й Америка, насамперед Північна, є ключовими туристськими регіонами. На них доводиться 4/5 всіх прибуттів у світі.
Динаміка міжнародного туризму по регіонах миру в останні 45 років виявляє істотні розходження. При загальному 20-кратному збільшенні туристських потоків на планеті в Європі й Америці вони росли темпами, близькими до середньосвітового (6,6 і 5,9 % у рік відповідно). Молоді туристські регіони - Азіатсько-Тихоокеанськ, Близькосхідний і Африканський - розвиваються швидше. В окремі роки темпи приросту туристських прибуттів у них виражаються двозначними числами. Однак вони менш стійкі до впливу, часто негативному, політичних і економічних факторів. Періоди прискореного росту туризму в них переміняються стагнацією й спадами.
86)Структура туристичних потоків в Азію та Океанію
Основні туристські потоки спрямовані в Східну Азію (56,9 %). Другий за значущістю субрегіон — Південно-Східна Азія (33,5%). Австралія й Океанія мають незначну ринкову частку (9,6 %).Просторова структура туристських прибуттів в Азійсько-Тихоокеанському регіоні значною мірою залежить від стану ринку міжнародного туризму в Китаї, на який припадає третина всіх прибуттів у регіон, а включаючи території Сянган (Гонконг) і Тайвань, — понад 50 %.Китай є основною туристичною країною на Тихоокеанському узбережжі. Але донедавна більшість туристів — 25,6 з 27,5 млн осіб 1990 р. — становили етнічні китайці і лише 1,7 млн осіб — туристи з Японії, США, Великої Британії, країн СНД та ін.
Модель туризму Китаю, що вже сформувалася, зумовлена політичною історією країни, її міжнародним становищем. Китай є колискою однієї з найдавніших цивілізацій.З початком модернізації китайської економіки наприкінці 70-х років XX ст. у країну почало приїжджати багато гостей із-за кордону. Більшість туристів цікавляться давньою культурою країни. У середині 80-х років XX ст. прокотилася друга хвиля зростання туризму, але темпи цього зростання наприкінці десятиріччя зменшились через недостатньо розвинену інфраструктуру.Політичні й економічні реформи, які проводились у Китаї, позитивно вплинули нарозвиток внутрішнього туризму. Багаті туристичні ресурси Китаю дали змогу радикально змінити модель туризму в Східній Азії та Тихоокеанському регіоні загалом. Основними країнами, які генерують туристичні потоки в Китай, є Малайзія, Індонезія, Республіка Корея, Росія, Монголія. Близько 60 % в'їзного туристського потоку до Китаю припадає на країни ближнього оточення. Особливий інтерес туристи виявляють до поїздок, що дозволяють помилуватися дикою природою, відчути живе життя сучасного Китаю, ознайомитися з перебігом реформ у країні.
87)Туристичні потоки Африки
З розвитком суспільного виробництва, його інтенсифікацією зростає роль організації відпочинку для регенерації та розвитку життєвих сил людини, витрачених у процесі праці. Для цього необхідне сполучення певних умов та ресурсів, а також організація їх використання. Відпочинок людини у спеціальній літературі називається рекреацією, а її поведінка, направлена на задоволення своїх потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії, — рекреаційною діяльністю. Кожна держава прагне до створення та розвитку умов для відпочинку, лікування, відновлення працездатності своїх громадян. Завдяки вдалому сполученню умов для рекреації в окремих країнах склались потужні комплекси відпочинку, курортного лікування, туризму. Такі комплекси одержали назву рекреаційних.Активний розвиток туризму в країні почався лише з 90-х pp. XX ст. У 1990 p. країна прийняла 0,5 млн. відвідувачів, у 1995 р. - 4,7 млн., у 1998 р. до Південної Африки приїхало 5,9 млн. туристів, у 2000 р. - 6 млн., а в 2001 р. - 4,6 млн. чол.
88)Структура туристичних потоків в США
Американський регіон за кількістю прибуттів посідає друге місце у світі після Європи. В'їзний туристський потік розподіляється між чотирма субрегіонами: Північна Америка, острівні держави і території Карибського басейну, Південна Америка та Центральна Америка. Сім із десяти туристських прибуттів у Західну півкулю припадає на Північну Америку — 69,7 %, Південну Америку — 14,4 %, Карибський басейн — 13,1 %, Центральну Америку — 2,8 %.Досить швидко зростає кількість туристських прибуттів у Південну Америку, яка володіє унікальними природними об'єктами і пам'ятками історії та культури. Тут знаходиться найвищий водоспад Анхель (Венесуела), найповноводніша у світі річка Амазонка (Бразилія), дощові ліси Амазонії, висотні гірські піки Анд. Серед визначних культурних пам'яток особливий інтерес становлять свідки давньої цивілізації інків, що дійшли до нас, — культові міста Мачу-Пікчу і Куско, плато Наска. Потужний туристичний потенціал цього материка використовується наразі досить мало. Прогнозується зростання частки Південної Америки в міжнародних прибуттях у регіон.
В Америці, як і в Європі, більшість туристських потоків зосереджена всередині регіону. Особливо інтенсивний обмін туристами здійснюється між трьома країнами Північної Америки: США, Канадою та Мексикою. Причому туристський потік зі Сполучених Штатів у Мексику, за даними UNWTO, е найпотужнішим у світі (20,3 млн прибуттів).
89)Структура туристичних потоків в Європу
Найвища туристська активність спостерігається в Європі. В усіх субрегіонах — Західній, Північній, Південній, Центральній і Східній Європі — кількість прибуттів, а також поїздок за кордон у розрахунку на 100 осіб значно перевищують середньосвітові показники. Максимальним показник прибуттів є в Південній і Західній Європі — понад 60 прибуттів на 100 осіб, для поїздок за кордон у Північній і Західній Європі — понад 70 вибуттів на 100 осіб.
Поряд із кількістю прибуттів (вибуттів) у статистиці туристських потоків використовується інший показник — тривалість перебування, що вимірюється в годинах для одноденних поїздок і ночівлях, або туро-днях.
Ночівлею вважається одна доба, проведена одним туристом у певній країні (місці призначення).Тривалість перебування всіх туристів у країні протягом визначеного тимчасового періоду, тобто загальна кількість ночівель, або туроднів (Т), розраховується за формулоюОблік ночівель лише на перший погляд видається простим. Тим часом можна навести чимало ситуацій, які важко кваліфікувати навіть досвідченим фахівцям. Наприклад, чи здійснює ночівлю автомобіліст, який подорожує і зупиняється в мотелі на кілька годин, щоб прийняти душ, відпочити й того ж дня знову вирушить у дорогу? А що можна сказати про людину, яка, відвідавши родичів (за межами свого звичного середовища перебування), повертається додому після опівночі? Для відповіді на ці та інші подібні запитання UNWTO рекомендує послуговуватися двома критеріями: дати прибуття до місця призначення і вибуття з нього повинні бути різними, а подорожани — фактично ночувати в час відсутності на постійному місці проживання.
90)Територіальні особливості міжнародного туризму
Просторовий розподіл міжнародних туристських потоків має ряд особливостей. Найважливіша з них — перевага туризму внутрірегіонального (між країнами Європи, США й Канадою або між Австралією й Новою Зеландією) над міжконтинентальним (міжрегіональним, тобто між різними частинами світла й континентами) (мал. 3). Протягом 1990-х рр. їхнє співвідношення у виїзному туристському потоці не мінялося й становило 82:18. Наприкінці 1990-х рр. лише в Південній Азії в структурі виїзного туризму домінували міжрегіональні поїздки. За прогнозом ВТО, на початку третьоготисячоліття співвідношення усередині - і міжрегіональних туристських потоків у світі трохи зміниться. Завдяки росту міжконтинентальних зв'язків, в основі чого лежить бурхливий розвиток транспортних засобів і насамперед реактивної авіації, а також прагненню значного числа людей відвідати найбільш вилучені й екзотичні куточки землі туристський обмін між регіонами буде розвиватися більш інтенсивно, ніж усередині регіонів. Прогнозуються відносно високі темпи приросту числа туристських від'їздів з Азіатсько-Тихоокеанського регіону в Європу й Америку, які багато в чому визначать загальну картину. У результаті частка міжрегіональних туристських поїздок відповідно зменшиться до 76 %.

Приложенные файлы

  • docx 19005510
    Размер файла: 164 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий