Lek z prirodi 5


Лекція №5
Тема. Сезонні явища в природі
Мета вивчення: Значення вивчення людиною сезонних змін у природі. Народна фенологія як скарбниця багаторічних спостережень за сезонними явищами. Причини сезонних змін у неживій природі. Астрономічні та фенологічні межі пір року. Характеристика основних кліматичних сезонів.
Сезонні явища в неживій природі. Сезонні зміни в рослинному світі (зміна забарвлення листя, листопад, зимовий спокій рослин, весняне цвітіння та дозрівання плодів), їх пристосувальне значення. Сезонні явища в житті тварин (линяння, сезонні міграції, зимова сплячка та заціпеніння), фізіологічна природа та пристосувальне значення цих явищ.
Ознайомлення дітей дошкільного віку з сезонними явищами у природі.
Література
Базова:
Лисенко Н.В. Практична екологія для дітей. – Ів.-Франківськ: Сіверсія, 1999.
Николаева С.Н. Воспитание экологической культуры в дошкольном детстве. М.: - 1995. – 159 с.
Николаева С.Н. Методика экологического воспитания дошкольников: Учеб. пособие для студ. сред. и высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академии», 1999. – 184 с.
Николаева С.Н. Методика экологического воспитания в детском саду: Кн. для воспитателей. – М.: Просвещение, 2000. – 208 с.
Николаева С.Н. Теория и методика экологического образования детей: Учебн. пособие для студ. высш. учебн. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 336 с.
Фрейдкин И.С. Ознакомление с явлениями неживой природы // Содержание и методы умственного воспитания дошкольников / Под ред. Н.Н. Поддьякова. – М., 1980. – С. 120-146.
Яришева Н.Ф. Природа України. – Київ: Вища школа, 1995.
Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою. – Київ: Вища школа, 1993.
Яришева Н.Ф. Екологічне виховання дошкільників. – Київ: Грамота, 2001.
Яришева Н.Ф. Ознайомлення дітей з природою. – К., 1980.
Допоміжна:
Атлас природних условий и естественных ресурсов Украинской ССР. – М., 1978.
Бєлєнька Г.В. Змалку ближче до природи. // Дошкільне виховання, - №6, 2004. –с.7-10.
Васильева А.И. Учите детей наблюдать природу. – Минск, 1972.
Про природу для великих і маленьких / За ред. Ю.Д. Дмитрієва. – К., 1987.
Плохій З. Вітальна цінність природи // Дошкільне виховання. – 2000. – 311. – С.7-8.
Плохій З. Природа як пізнавальна цінність // Дошкільне виховання. – 2001. - №6. – С.7-8.
План
1.Значення вивчення людиною сезонних змін у природі.
2. Сезонні явища в неживій природі. . Причини сезонних змін у неживій природі.
3. Сезонні зміни в рослинному світі (зміна забарвлення листя, листопад, зимовий спокій рослин, весняне цвітіння та дозрівання плодів), їх пристосувальне значення.
4.Сезонні явища в житті тварин (линяння, сезонні міграції, зимова сплячка та заціпеніння), фізіологічна природа та пристосувальне значення цих явищ.
Основний зміст
Восени дні стають коротшими, а ночі – довшими. 23 вересня – день осіннього рівнодення. День і ніч однакові, вони тривають по 12 годин, тому 23 вересня називають днем осіннього рівнодення. Після цього дня ніч стає все довшою і довшою, а день помітно скорочується. Надходять короткі дні осені: ледве заховалося сонце – і вже насувається ніч. Сонце піднімається вже не так високо, як літом, тому його промені вже слабше прогрівають землю. Температура повітря знижується.Основні зміни у неживій природі – похолодання - несе за собою зміни у живій природі. Рослини змінюють своє зелене вбрання, готуються до зимового холоду. На золотому фоні зжовклого листя виділяються яскраві плями розфарбованих кленів та осик. Червоніє листя черемхи, вишні, горобини.  Чисте і прозоре осіннє повітря, прозора вода у лісових струмочках. Ще цвітуть пізні квіти, жовтіє і в’яне трава. Поступово починається час листопаду. Раніше за інші дерева скидає листя липа і старі тополі. Посилений листопад починається за першими приморозками. Найхарактерніша ознака зими – випадання снігу. Сніжинки – шестикутні кристали льоду з променями, які утворилися з водяної пари. Величина й форма сніжинок залежить від вологості й температури повітря, через яке вони проходять. Якщо в нижніх шарах атмосфери повітря тепле, вони підтають, злипаються й утворюють пластівці.Рослини взимку перебувають у стані глибокого спокою. Сніговий покрив має для них важливе значення. Сніг – поганий провідник тепла. Вкриваючи землю мов килимом, він захищає рослини від переохолодження.У підводному царстві взимку тихо. Риби живуть біля дна, де завжди зберігається стала температура – не нижча від +4. Маса води найбільша при цій же температурі. Більш холодна або тепла вода має меншу масу і спливає під шаром, температура якого +4. У такій воді риби звичайно зимують, але при цьому часом виникає загроза їх життю від нестачі кисню. Крига, що вкриває товстим шаром поверхню ставків і річок, заважає припливу й розчиненню вільного кисню у воді, внаслідок чого трапляється замор риби. Рятуючи риб від замору, у льоду прорубують ополонки, вставляють у них снопи з очерету, соломи, щоб сприяти поповненню кисню. В Україні є риби, що у люті морози почувають себе чудово.
Весна. Сонце в полудень піднімається все вище, дужче пригріває. День сатє довшим. Земля звільняється від снігу. Течуть по вибалках струмки. На річках почала скресати крига. Після зими тобі хочеться легше вдягнутися. Не поспішай цього робити. Повітря ще холодне. Можна застудитися. Вибирай сухі місця для рухливих ігор. Намагайся не промочити ноги. Якщо це сталося, негайно йди додому і зміни взуття. З кожним весняним днем стає тепліше.Рослини пробуджуються від зимового сну. Крізь торішнє листя пробиваються проліски, ряст, сон-трава, фіалки. До появи листя зацвітають верба і ліщина. Це — кущі. А з дерев — вільха. Після вільхи зацвітає осика, потім — тополя. Інші дерева й кущі вкриваються ніжним зеленим листям, а потім зацвітають. Літо.Сонце в полудень стоїть високо. Його ласкаве, тепле проміння проникає всюди. Літній день довгий, сонячний, гарячий. Ніч коротка. Тільки згасне вечірня зоря, як починає світати. Повітря наповнене запахами трав, квіток. Луки вкрилися килимом квітів. Дозріли суниці. Легким рум'янцем укрились ягоди горобини.  Навесні тваринний світ прокидається раніше, ніж рослини '. Дерева ще голі, немає трави, квіток, а в лісі і в місті можна зустріти метеликів. Це коричнево-шоколадна кропив'янка: жовто лимонний метелик, якого так і називають — лимонниця; з темними й білими смужками по краях — жалібниця; з яскравими, що аж переливаються «вічками» на крилах — денне павине око; білуватого кольору — капусниця. З щілин вилазять комарі. І все-таки по-справжньому весну відкривають птахи. Вісником весни є грак. Птах цей обережний, але гнізда в'є коло житла, облюбовуючи для цього старі верби або берези. У цей час граків можна бачити в гамірливій компанії галок і ворон. У риб починається весняний хід. Вони прямують до верхів'їв річок, щоб відкласти ікру в їх витоках (інакше її змиє в море). Першими нерестяться щуки, потім головні, в квітні — йоржі, соми, окуні, в травні — плітка, пічкурі. Весна вносить великі зміни і в життя ссавців. Хутрові звірі линяють, скидаючи теплу шерсть, змінюючи її па легший, літній волосяний покрив (у кінці травня в більшості звірів линяння закінчується). Влітку розвивається і збільшується потомство в усіх тварин. Це найбільш сприятливий період для життя: багато світла й тепла, багато їжі. У жаркі дні мошки, сліпняки, комарі мучать не тільки домашню худобу, а й диких звірів, які ховаються від них у воді або на відкритій місцевості. Над квітучими луками літає багато комах, серед яких голосним дзижчанням виділяється джміль — кращий запилювач конюшини. У червні гомін голосистих пташок перебивається дружнім писком пташенят. Починають линяти «мисливські» птахи: тетереви (косачі), глухарі, качки. На початку липня з'являються малята в кажанів і ящірок. На луках і в лісі багато різних жуків, не замовкає скрекіт коників і цвіркунів, пурхають різноколірні метелики і бабки. Риба в цей час стає в'ялою і погано клює. У серпні птахи починають збиратися в зграї, кочують. У багатьох звірів підростає молодняк, який починає самостійне життя. У риб у водоймах час нагулу й підростання молоді. Восени більшість птахів готується до відльоту в теплі краї. Перед цим у них закінчується осіннє линяння. Перелітні птахи до осені починають жиріти, тому що в них попереду далекий шлях, на який треба буде витратити багато сил і енергії. Шпаки, граки та інші птахи збираються в зграї. Спочатку зграї кочують, а потім залишають рідні місця й летять у теплі краї. Першими відлітають комахоїдні птахи: стрижі, ластівки, солов'ї, тому що набагато зменшується кількість комах; метелики забираються в щілини, де перезимовують до весни; засинають жуки, бабки, надійно сховані в комах гусениці і личинки. Як тільки замерзають водойми, відлітають водоплавні птахи. Комах восени стає менше, а ось павуків зустрічається дуже багато. У ясні дні можна спостерігати літаючу павутину, на якій сидить маленький павучок. Він перед тим залазить на кінчик гілки, жердини і починає випускати павутину, яка стає все довшою й довшою, потім павучок перекушує павутину, вітер її підхоплює і заносить далеко. Так молоді павуки розселяються на нові території. З охолодженням водойм до місць своїх зимівель починають збиратися риби, і тільки минь радіє зимі. Він стає дуже рухливим, піднімається до верхів'їв річок і серед гальки й піску відкладає ікру. Ставкова й зелена жаби опускаються на дно водойм і, зарившись у мул, перезимовують, а трав'яна й гостро морда (а також ропуха) можуть зимувати на дні глибоких ям і під каменями, в норах. Змії зібравшись по кілька десятків, сплять у сухих ямах або під пнями; ящірки ховаються за відсталу кору.
У звірів змінюється шерсть, вона стає густішою й теплішою. У зв'язку з зимівлею всіх тварин можна поділити на такі групи: тварини, які взимку сплять (бурий ведмідь, борсук, єнотовидний собака), в їхньому організмі головним чином настає гальмування життєвих процесів — в'ялий стан, зниження реакцій на подразники. Перед тим як залягти в барлогу, ведмідь посилено харчується, об'їдається ягодами, обсмоктує волоті вівса. І при цьому жиріє. Борсук не тільки від'їдається жолудями, а й робить запаси. У його нірках можна знайти сушених жаб, жуків і навіть гриби. А нірку, де він спить, борсук утеплює листям, старанно вичищає. Це дуже охайний звір.
Друга група тварин (їжак, ховрашок, хом'як) впадають у справжню зимову сплячку. Безхребетні переносять морози, впадаючи в заціпеніння (анабіоз). Якщо взяти в руки жабу, яка перебуває в такому стані, то створюється враження, що вона загинула. Насправді життя в її організмі ледь-ледь теплиться. Варто внести її в теплу кімнату, як через кілька годин вона оживає. Третя група тварин робить собі на зиму запаси. У гризунів, які живляться зерном, знаходили в норах до 6 кгзерна. У великі морози ці тварини впадають у сон, особливо коли не вистачає їжі для підтримання нормальної життєдіяльності. Навіть звірі, які ведуть активний спосіб життя, на зиму роблять собі запаси корму. Ласки й горностаї збирають по 20—ЗО полівок і мишей, чорні тхори ховають під льодом жаб, норки — рибу, бобри запасають гілки. Четверта група тварин веде активний спосіб життя (вовк, лисиця, заєць, лось та ін.). Заєць їсть узимку кору дерев. Вовк узимку майже завжди голодний, тому він пробігає десятки кілометрів, перш ніж йому вдасться кого-небудь вислідити. Взимку він не погидує з'їсти навіть мишу, птаха й мертву тварину, хапає собак, що заґавилися, коло житла людини. Лисиця полює мишей. Опустивши низько голову, вона бігає підтюпцем по снігу, прислухаючись, чи не писне полівка. Зачувши писк, кидається в сніг і хапає здобич. Лисиця ловить куріпок, які ночують під снігом. Часто підкрадається в село за домашньою птицею.
Питання для самостійної роботи:
Народна фенологія як скарбниця багаторічних спостережень за сезонними явищами. Астрономічні та фенологічні межі пір року. Характеристика основних кліматичних сезонів. Ознайомлення дітей дошкільного віку з сезонними явищами у природі.

Приложенные файлы

  • docx 18476213
    Размер файла: 26 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий