Kazusi 2


Селянин наприкінці лютого 1468 року знайшов у лісі вівцю, що заблукала й привів її до себе у двір і почав вважати її своєю власністю. Сусід повідомив про його дії в канцелярію князя.

Селянин повинен був повідомити околицю про знайдену вівцю, і якщо власник не з’явиться – то відвести її на королівський двір. Але селянин втаїв це, тому він буде визнаний злодієм.
Перекладач, який служив у канцелярії великого князя литовського в серпні 1530 р., за проханням родича, підробив державну печать на документі, що підтверджував його право власності на землю. При перевірці цього документа підробка була виявлена.
Перекладач, за І литовським статутом, «листи господарские фальшевал», тому і «маеть быть каран огнем».
Син програв у карти велику суму грошей, убив батька, який відмовився заплатити за нього цей борг. Після вбивства він утік в інше місто й переховувався в будинку свого друга. Коли органи розшуку знайшли місце переховування батьковбивці, то він разом з другом намагався втекти, але їх затримали.
Майно батька відходить у власність Господарю, тому розплатитись сину за програне в карти, продавши майно батька, не получиться. Син буде покараний. А друг повинен був видати батьковбивця, тому друг також буде покараний.
Вночі в будинок прокрався злодій. Хазяин намагався його затримати, але крадій почав опиратися й накинувся на нього з ножем. Слуга прийшов на допомогу хазяїнові й убив злодія.
Слуга не буде покараний, тому що він обороняв своє житло віл ґвалту, і вбив злодія. Але перед судом він має присягнути, що для вбивства були слушні причини, і хазяїн теж має присягнути, як свідок. У випадку, якщо хазяїн підтвердить факт нападу, то він отримає відшкодування – 12 рублів.
Збіднілий шляхтич Миклевич, прийшов до свого сусіди Любомирського просити допомоги. Любомирський сказав, що допоможе, якщо Миклевич віддасть заміж свою дочку за його сина. Однак дочка Миклевича кохала іншого. Батько, перебуваючи в складному фінансовому становищі, погодився на шлюб дочки, незважаючи на її відмову
Батько поступає не правомірно, адже за ІІ литовським статутом, «кгвалтом ни за кого их давати не
маєм без воли их, за кого хотя, за того волно пойти.»22 квітня 1654 р. у місті Києві затримали козака Івана Острянника, звинуваченого в незаконному виробленні горілки. Під час обшуку його будинку була знайдена невелика кількість горілки, а також все необхідне для її виробництва. Поставши перед місцевим полковником, Острянник заявив, що виробляв горілку виключно для власного споживання, а не для продажу.
У своєму Універсалі Б. Хмельницький наказав полковникам жорстоко наказувати тих, хто виготовляє горілку.
Кравченко угнав у сусіда отару овець та перегнав її на нове пасовисько. Під час перегону одна вівця померла. Сусід, дізнавшись, де знаходяться його вівці, разом із синами відібрав свою отару. Перерахувавши отару, він побачив, що не вистачає однієї вівці й звернувся до суду.
Кравченко повинен заплатити за втрачену вівцю вдвоє більше, ніж її вартість. І також він повинен сплатити три рублі за грабіж.
Козаки Полтавського полку, незадоволені політикою Ганни Іоанівни повстали. Після спинення їх виступу стало відомо, що родичі козаків знали, що готується повстання . На кого чекає суд? Яке покарання вони отримають?
Козаки будуть покарані «таковьій преступник, по прямому
доказателству, чести й живота лишен, а имение его взято бьіть нагосударя имеет».
А родичі будуть покарані також, таким самим способом. Лише неповнолітні діти, які не розуміли намір батька, будуть непокарані. «А которьш сьіньї не бьіли б совершенньїх лет,таковьш чести й живота не лишаются.» Грабіжника було спіймано на місці злочину, але з ним не було крадених речей. Судовим вироком стала смертна кара через повішення.
Спочатку суд мав вияснити, на яку суму було щось вкрадено. Якщо сума перевищувала 20 рублів, то призначалась кара через повішення. Тому в цьому випадку суддя поступив неправомірно.
18 травня 1646р. путивльський воєвода Ю.Долгорукий затримав українського купця Петра Томенка, який віз в Росію на продаж плетені кошики та сіль, а 20 травня 1646р. він затримав іншого українського купця Івана Сороку, який віз в Росію на продаж хліб і порох. Томенко і Сорока подали скаргу до суду на дії Долгорукого.
Петра Томенка, який віз кошики та сіль, не можна було пропускати, тому Долгорукий поступив правомірно. Людей, які везли хліб та порох, потрібно було пропускати. (За посольською грамотою Ю. Долгорукому).
Тому Іван Сорока буде пропущений.
31 січня 1654р. Київський міщанин Хриштоф Солонець затримав київлянина Самійла Чупринку, який продавав горілку. Чупринка надав розписку в тому, що це не його горілка, що вона виготовлена Олексою Остапчуком, мешканцем Глухова.

Покараний буде Самійло Чупринка, оскільки Б. Хмельницький універсалом заборонив продавати горілку в Києві. Олекса Остапчук виготовив горілку у Глухові, і він не міг знати, куди потрапить його горілка, тому він покараний не буде.
Росіянин Козьма Коплов 25 липня 1653р. подав скаргу на почепського сотника за те, що той відібрав його коней і бричку. Сотник відповів, що Коплов не сплатив податок за рухоме майно.
Чи мав право сотник забирати коней і бричку? Чи повинен був Коплов сплачувати цей податок?
Сотник не мав права забирати майно росіянина, Б. Хмельницький своєю грамотою заборонив йому робити будь які утиски росіян. І податок Коплов сплачувати не мав, тому що він підданий Росії, і податки платить Росії.
У травні 1760 р. Пилип Нечет вирішив перейти від свого поміщика Арсен’єва до іншого. Нечет розповів про це Арсен’єву, але той заборонив перехід , мотивуючи це тим, що своє майно Нечет надбав на його землях. Пилип Нечет залишив майно та пішов до нового поміщика, але той його не прийняв.
Нечет виконав всі вимоги, які були поставлені універсалом К. Розумовського, залишив майно і повинен бути прийнятий новим поміщиком. Якщо ж поміщик хотів, щоб Нечет прийшов з майном – тоді б поміщик відшкодовував майно Арсен’єву.
Управляючий поміщика Арсен’єва Кирило Плющ завдав йому своїми неправомірними діями матеральної шкоди. Розуміючи свою провину та боючись покарання , він утік , не дослуживши до визначеного договором строку та пішов на службу до іншого. Поміщик, зважаючи на непогані здібності К.Плюща, прийняв його на роботу
Поміщик не мав права брати на роботу Плюща, тому що за універсалом К. Розумовського, у Плюща повинен був бути письмовий дозвіл від попереднього володільця на перехід. Тому таке прийняття на роботу є неправомірним.
В селі Лисі гори в 1724р. була затримана банда грабіжників, яка за 3 роки існування пограбувала 56 дворів на суму 5,600 карбованців.З числа грабіжників селяни впізнали чиновника Репіна, селянина Кочубея та неповнолітнього хлопця, мешканця іншого села – селянина Порухіна. Розлючені селяни вимагали, щоб звинувачених катували за скоєні злочини
Рєпін та Кочубей понесуть відповідальність та будуть приговорені до страти. А неповнолітній Порухін не може бути страченим. Також з майна крадіїв буде відшкодовано втрати постраждалим.
Козак Архипко подав скаргу великому государю Петру І від 17.12.1689 на гетьмана І. Мазепу, який відібрав у нього грамоту на володіння селом. Вирішіть справу.
Гетьман І. Мазепа не правий, тому що за «Коломацькими статтями» гетьман не мав права забирати грамоти на володіння селами.
У Києві в 1745р. селянин Ващенко звернувся до суду зі скаргою на купця Косенко за те, що той наніс йому тілесні ушкодження.
За «Правами…» купець Косенко повинен відшкодувати 12 рубрів постраждалому.
5 серпня 1722р. у Чернігові козак Гнатюк подав скаргу до суду на сотника Остапенко за те, що той примушував його будувати в його маєтку кам'яний паркан.
Сотник Остапенко буде визнаний не правим, оскільки в універсалі Генеральної військової канцелярії йдеться про те, що жоден сотник, старшина і т.д. не має права заставляти працювати козаків у своїх інтересах.

У Києві в 1746р. Марина Євенко звернулася до суду зі скаргою на свого молодшого брата Івана Ніконенко за те, що він забрав усю спадщину собі. Брат аргументував цей учинок тим, що Марина вийшла заміж без згоди батьків.
Марина мала право виходити заміж без згоди батьків, тому і частина спадщини їй теж належала.

Приложенные файлы

  • docx 19130935
    Размер файла: 28 kB Загрузок: 0

Добавить комментарий