6- Pnevmoniya Plevriti

Міністерство охорони здоров`я України
комунальний заклад
«Бериславське медичне училище»
Херсонської обласної ради










Лекція №6

на тему:«Пневмонії. Плеврити»









Викладач: Азарова Л. І.







м. Берислав

План лекції:

Визначення поняття кожного із захворювань. (
· І)

Етіологічні чинники сприяння і виникнення захворювань. (
· ІІ)

Основні клінічні прояви захворювань. (
· ІІ)

Сучасні технології діагностики захворювань. (
· ІІ)

Сучасні принципи та методи лікування кожного із захворювань. (
·

Особливості догляду за пацієнтами з даної патології. (
· ІІ)

Участь медичної сестри в профілактиці захворювань, у диспансеризації пацієнтів. (
· ІІ)

Загальні висновки по основним розділам лекції.

Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції.

























Пневмонія (госпітальна, позагоспітальна ). Плеврити.

Пневмонія - поліетіологічне вогнищеве інфекційно-запальне захворювання легенів з обов`язковою наявністю внутріньоальвеолярної запальної ексудації, яке рентгенологічно проявляється інфільтративним затемненням легенів. Незважаючи на успіхи сучасної медицини, пневмонії залишаються важливою медико-соціальною проблемою. Це пов’язано з високою захворюваністю та смертністю внаслідок цієї патології. В Україні щороку хворіє на пневмонію 200-250 тис. осіб, з них помирає 2-3 %.
Класифікація.
Пневмонії поділяються на:
позагоспітальна (домашня, негоспітальна, позалікарняна);
госпітальна (внутрішньолікарняна, нозокоміальна);
аспіраційна;
пневмонія, у пацієнтів з тяжкими дефектами імунітету
(вроджений імунодефіцит, ВІЛ-інфекція, лікування цитостатиками).
Крім цього пневмонії поділяють:
За етіологією:
бактеріальна;
мікоплазмова;
вірусна;
грибкова;
змішана.
За клініко-морфологічними ознаками:
паренхіматозна (крупозна, часткова, плевропневмонія);
вогнищева (часточкова, бронхопневмонія);
інтерстиційна.
За перебігом:
гостра;
затяжна.
За локалізацією:
правої легені;
лівої легені;
двобічна;
сегментарна, часткова.
За наявністю функціональних порушень зовнішнього дихання і
кровообігу:
без функціональних порушень;
із функціональними порушеннями.
За наявністю ускладнень:
неускладнена;
ускладнена.
За ступенем тяжкості:
легкий;
середній;
важкий.

Вогнищева пневмонія (бронхопневмонія) - запальне захворювання легень, що уражає їх окремі часточки або групу часточок. Переважно вогнищева пневмонія починається з бронхіту, у зв’язку з чим її інша назва - бронхопневмонія. Складає від 30 до 40% всіх захворювань легенів. В 96% пов’язана переохолодженням.
Етіологія.
Збудниками являються мікроорганізми:
пневмококи;
стрептококи;
стафілокок;
бацила Фрідлендера;
вірус грипу;
паличка Пфейфера.
Виникає також у післяопераційному періоді, у тяжкохворих, які довго перебувають у лежачому положенні, при обструкції бронхів слизом, стороннім тілом, при ураженні ЦНС, травмах грудної клітки.
Основні клінічні симптоми.
Пневмонія часто виникає услід за ГРЗ, гострим бронхітом тощо, тому важко точно визначити початок хвороби.
У більшості випадках початок захворювання гострий (можливо поступовий):
температура тіла підвищується до 38-39
·С;
симптоми інтоксикації (загальна слабкість, головний біль, погіршення апетиту, сну);
кашель вологий (харкотиння є слизистим, слизисто-гнійним або гнійним);
задишка турбує пацієнта рідко;
при об’єктивному обстеженні:
гіперемія щік, ціаноз кінчика носа, губ;
дихання прискорене до 25-30 за 1 хв.;
при невеликих вогнищах голосове тремтіння та перкуторний звук не змінені, а при зливній пневмонії - притуплення перкуторного звуку;
при аускультації - вислуховуються вологі дрібно - та середньо- пухирчасті хрипи; при одночасному ураженні бронхів - сухі хрипи;
пульс прискорений - тахікардія;
АТ - нормальний або помірно знижений;
в периферичній крові - лейкоцитоз, прискорене ШОЄ;
рентгенологічне дослідження - виявляють вогнища затемнення, посилений судинний рисунок, розширення легеневих коренів.


Перебіг.
Вогнищеві пневмонії мають тривалий перебіг.
Прогноз. Ускладнення.
Прогноз здебільшого сприятливий, рідко виникають ускладнення при несвоєчасній і неадекватній терапії, в ослаблених пацієнтах: абсцес легень, гангрена, гнійний плеврит, бронхоектази, ураження серця, нирок, хронічна пневмонія. Летальність становить 9-11 % випадків.


Крупозна пневмонія (плевропневмонія) - гостре запалення легеневої тканини, яке характеризується швидким залученням в процес цілої долі і прилягаючої ділянки плеври. В зв’язку з широким застосуванням антибіотиків та сульфаніламідів частота крупозних пневмоній зменшилась і складає від 0,5 до 7% випадків.
Етіологія.
Частою причиною КП є:
пневмококи;
стрептококи;
стафілококи.
Рідше:
вірус грипу;
вірус парагрипу;
кір.
Впливають на розвиток пневмонії:
алергічні чинники;
температура і вологість зовнішнього середовища;
синусити, тонзиліти;
алкоголізм;
ослаблені люди;
хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів.
Під час крупозної пневмонії запалення охоплює цілу частку легенів і послідовно проходить 4 стадії: 1 стадія - стадія гіперемії і припливу (відзначають гіперемію легеневої тканини, накопичення ексудату в альвеолах); 2 стадія - червоного спечінкування (альвеоли заповнюються еритроцитами і фібрином, що нагадує печінкову тканину); 3 стадія - сірого спечінкуванння (в уражену зону надходить значна кількість лейкоцитів, за рахунок чого легені набувають сірого кольору; стадія 4 - стадія завершення. Ексудат розсмоктується вздовж лімфатичних шляхів і частково відхаркується).

Клінічна картина.
Захворювання починається гостро:
сильний озноб;
температура тіла - 39-40
·С;
симптоми інтоксикації;
кашель спочатку сухий, а потім вологий з виділенням кров`янистого («іржавого») харкотиння;
задишка;
біль в грудній клітці, який посилюється під час глибокого дихання, кашлю, чхання;
при об’єктивному обстеженні:
на щоках з`являється гарячковий рум’янець;
очі блищать;
біля губ і носа часто буває пухирцеві висипання (герметичне);
пацієнт лежить на спині або на хворому боці (вимушене положення);
при огляді грудної клітки - відставання дихання на ураженому боці;
дихання прискорене - 30-40за 1 хв.;
під час пальпації - визначають посилене голосове тремтіння;
дані перкусії і аускультації різні залежно від стадії процесу. В 1-й стадії - притуплено-тимпанічний звук, аускультативно - початкова крепітація. У 2 та 3 стадії перкуторно - тупий перкуторний звук, аускультативно - бронхіальне дихання. У 4 стадії - притуплено-тимпанічний звук, аускультативно - бронхіальне дихання, на висоті вдиху – кінцеву крепітацію і вологі хрипи.
Зміни з боку інших органів і систем.
Серцево-судинна - ціаноз, тахікардія, зниження АТ. При тяжкій інтоксикації може розвинутись - колапс ( Т
· С падає нижче норми, слабість, обличчя бліде, холодний піт, кінцівки стають холодними, АТ падає, пульс ниткоподібний.
З боку нервової системи - безсоння, маячення, сплутана свідомість.
Травний канал - зниження або відсутність апетиту, спрага, блювання, метеоризм.
З боку нирок - олігоурія, гематурія, протеїнурія.
В периферичній крові - лейкоцитоз, прискорення ШОЕ.
Рентгенологічне дослідження - характеризується рівномірно інтенсивною тінню.
Ускладнення: абсцес, гангрена легень, но рідше з боку інших органів (гепатит, нефрит, менінгіт, перикардит).
Лікування пневмоній:
Лікування стаціонарне із ліжковим режимом на період гарячки.
Дієтичні столи №10 або №15 з великою кількості рідини на період гарячки.
Етіотропне лікування. Антибіотики як тільки можна раніше, в оптимальному дозуванні, комбінуючи препарати (амоксицилін, доксициклін, цефтріаксон - усередину; цефалоспорин в/м або в/в; гентаміцин, амікоцин, тощо. Відміняють на 2-3 добу після нормалізації температури. При відсутності ефекту на 2-3 добу препарат змінюють. До лікування антибіотиками додають призначення сульфаніламідних препаратів.
Патогенетичне лікування:
- жарознижувальні препарати (аспірин, німесил);
відхаркувальні препарати: бромгексин, мукалтин, термопсис;
протикашльові препарати: лібексин, тусупрекс;
бронхолітики (при значному бронхоспазмі);
дезінтоксикаційна терапія - вживання великої кількості рідини або гемодез в/в крапельно;
знеболювальна та протизапальна терапія - нестероїдні протизапальні засоби;
вітамінотерапія;
при необхідності серцево-судинні препарати та оксигенотерапія.
Дихальна гімнастика, масаж грудної клітки.
Відволікаюча терапія.
Фізіотерапія після нормалізації температури.
Прогноз.
При своєчасній і правильній терапії, відсутності ускладнень прогноз захворювання сприятливий. Пневмонія у легкій і середньо тяжкій формах здебільшого через 3-4 тижні завершується одужанням. При тяжких формах пневмонії порушення вентиляції легень, зміни в імунній системі, морфології більш виражені, що вимагає подальшого реабілітаційного лікування. Метою реабілітації є повне відновлення функціональної здатності органів дихання і повернення людини до повноцінного життя.
Профілактика пневмоній:
загальне загартування організму;
заняття фізичною культурою;
попередження переохолодження;
своєчасне лікування вогнища гострої та хронічної інфекції в організмі;
дотримування правил гігієни праці;
профілактика грипу;
пацієнти, які перенесли гостру пневмонію, перебувають протягом року під «Д» наглядом.
Особливості догляду за пацієнтами:
протягом всього гарячкового періоду пацієнт має дотримуватись суворого постільного режиму (при тяжкому перебігу – цілодобовий нагляд персоналу);
чітко виконувати всі призначення лікаря;
їжа - напіврідка, годують невеликими порціями, частіше, ніж звичайно;
медична сестра слідкує за загальним станом пацієнта;
при гарячці необхідно ретельно спостерігати і спостерігати за пацієнтами («догляд за пацієнтами на гарячку»);
пацієнта потрібно повертати на боки;
для пацієнтів з задишкою і для осіб похилого віку встановлюють підголовни;
змінювати натільну і постільну білизну;
кімната повинна бути теплою і добре провітрена; провітрюючи палату не можна робити протягів, пацієнта треба вкрити ковдрою, а голову рушником;
роблять вологе прибирання палати;
пацієнту потрібно вчасно подавати судно чи сечоприймач;
у разі запорів - ставити очисну клізму;
підмивати пацієнт, особливо після дефекації;
відкриті частини тіла потрібно мити теплою водою щодня ранком та ввечері, а руки кожного разу перед прийманням їжі і при забрудненні, особливо після випорожнення;
медична сестра доглядаючи за пацієнтом повинна знати про те, що можуть виникнути ускладнення - токсико-інфекційний шок, колапс ,марення, галюцинації тощо.


Сухий та ексудативний плеврити.

Плеврит – це запалення плеври.
Класифікація.
Розрізняють сухі та ексудативні плеврити.
Етіологія.
Плеврити це не самостійне захворювання, а ускладнення запальних процесів в легенях. В залежності від основного захворювання розрізняють при:
Легеневі захворювання:
туберкульоз легенів та плеври;
пневмонічні плеврити;
ракові плеврити;
плеврити при абсцесі та гангрені легенів;
плеврити при бронхоектатичній хворобі.

Поза легеневі захворювання:
перикардит;
паранефрит;
сифіліс;
системні захворювання сполучної тканини .
Сприятливим фактором є:
охолодження;
ослаблення організму після тривалої хвороби тощо.
Окремо розрізняють ревматичні, травматичні та токсичні плеврити.


Сухий плеврит - запалення плеври з утворенням на плеврі фіброзного нальоту та мінімальною продукцією рідини. Складає 6,5% всіх захворювань органів дихання. Сухий плеврит розглядають, як початок ексудативного плевриту.
Клінічна картина.
різкий біль в грудній клітці. Біль виникає внаслідок набухання листків плеври та їх тертя. Біль локалізований, гострий, колючий, посилюється при кашлі та глибокому диханні, при нахилянні тулубу в протилежний від ураження бік (симптом Шепельмана);
температура тіла - до 38
·С;
кашель - частіше сухий, іноді з відділенням невеликої кількості слизового харкотиння;
загальні симптоми інтоксикації;
при об’єктивному обстеженні:
пацієнт лежить на ураженій стороні;
відставання ураженої половини грудної клітки в акті дихання (пацієнт щадить уражену сторону);
при пальпації та перкусії змін немає;
при аускультації - шум тертя плеври (шум цей нагадує шум від тертя двох листків шкіри або хруст снігу під ногами);
на рентгенограмі - без змін.
Діагностика.
При наявності основних симптомів – біль, шум від тертя плеври – захворювання розпізнати легко.
Прогноз.
Прогноз, як правило, сприятливий.

Лікування:
Ліжковий режим.
Лікування основного захворювання.
Харчування повноцінне.
Електрофорез із кальцієм хлориду, гепарином, димексидом (при відсутності протипоказань).
Усунення болю(анальгін, триган, трамадол).
Усунення кашлю - протикашльові засоби (лібексин, препарати, що містять кодеїн).
Жарознижувальні та протизапальні засоби (нестероїдні протизапальні засоби - аспірин, диклофенак натрію, індометацин, мелоксикам, німесулід).
Дезинтоксикаційна терапія.
Глюкокортикостероїдна терапія .
Десенсибілізуюча терапія.
В період видужання, щоб запобігти зрощення, призначають дихальну гімнастику.
Масаж, парафінотерапія.
Після одужання пацієнтів з метою реабілітації направляють до місцевих санаторіїв чи курортів Причорномор’я.
Особливості догляду за пацієнтами:
призначають постільний режим, він повинен лежати на хворому боці;
медична сестра чітко виконує призначення лікаря;
спостерігають за загальним станом пацієнта;
вимірюють Т тіла, підраховують частоту пульсу, ЧД;
проводять профілактику пролежнів тощо.

Ексудативний плеврит – запалення плеври з утворенням в плевральній порожнині ексудату. Ексудат спочатку скупчується внизу, далі поступово наростаючи, піднімається вгору і виповняє більшу частину плевральної порожнини.
В залежності від характеру ексудату виділяють:
серозно-фіброзний;
геморагічний;
гнійний плеврит.
Клінічна картина.
1. початок захворювання поступовий або гострий;
2. гарячка ( Т тіла 38-39
· С);
3. коли ексудату небагато, то у пацієнта буде різкий колючий біль, як тільки, назбирається ексудат біль проходе (тому, що тертя листків плеври не відбувається);
4. сухий надсадний кашель;
5. задишка;
6. об’єктивне обстеження:
блідість шкірних покривів;
при значних випотах - помітне вирячування хворої сторони;
на стороні випоту – грудна клітка відстає при диханні;
пальпація – різке послаблення або відсутність голосового тремтіння;
перкусія – ділянка тупості над ексудатом;
аускультація – дихання над ділянкою тупості відсутнє, над межею випоту – крепітація і шум плеври;
при значному скупленні ексудату – виявляється зміщення органів середостіння в протилежний від випоту бік;
в аналізі крові – лейкоцитоз, прискорення ШОЄ до 40-60 мм за год.;
рентгенологічно – виявляється затемнення над ексудатом. Метод інформативний тільки, якщо кількість ексудату перевищує 500 мл. При меншій кількості ексудат можна виявити при УЗД .

Діагностика.
Важливим методом діагностики є плевральна пункція, яка дає змогу підтвердити наявність ексудату, отримати матеріал для обстеження.
Перебіг.
Перебіг ексудативного плевриту залежить від перебігу основного захворювання.
Лікування.
1. Госпіталізація.
2. Лікування основного захворювання.
3. Лікувальна пункція з відсмоктуванням ексудату та введенням в плевральну порожнину антибіотиків, антисептиків, гормональних засобів.
4. Антибактеріальна терапія.
5. Жарознижувальна терапія.
6. Протизапальна терапія.
6. Дезинтоксикаційна терапія.
7. Протикашльові засоби.
8. Загальноукріплююча терапія.
9. Імуномоделююча терапія.

Ускладнення.
Емпієма плеври, утворення стійких спайок та шварт із запаянням плевральних синусів та розвитком в подальшому дихальної недостатності.

Особливості догляду за пацієнтами:
пацієнта необхідно укласти в ліжко;
медична сестра чітко виконує призначення лікаря;
спостерігають за загальним станом пацієнта;
під час гарячки – пацієнту слід давати багато пити, на чоло покласти міхур з льодом або холодний компрес;
здійснюють догляд за шкірою;
проводять профілактику пролежнів;
проводять провітрювання палати;
ставлять очисні клізми (при закрепах);
подавати пацієнту своєчасно підкладні судна та сечоприймачі;
слідкувати за дієтою та режимом харчування тощо.

Диспансеризація.
Протягом року пацієнти перебувають на «Д» обліку.

Загальні висновки лекції.
У лекції викладено: визначення, етіологічні чинники, основні клінічні симптоми, принципи лікування, профілактику, догляд за пацієнтами. В повному обсязі у лекції дані методи діагностики.










Перелік посилань:
1. Демченко О.К. Медсестринство в терапії.- К.: Здоров`я, 2001.- С. 62-67;
79- 80; 92-93.
2. Паращак Г.П. Внутрішні хвороби. - К.: Здоров`я, 1994.- С. 81-84; 84-87;
117 -118; 118-120.
3. Левченко В.А., Середюк Н.М. Внутрішні хвороби. - Л: Видавництво Світ,
1994.- С. 82-86; 86-87; 87-89; 110-112; 112-113.
4. Шегедин М.Б., Шуляр І.А. Медсестринство в терапії.- Видавнича фірма
Відродження, 2006.- С. 16-20; 26-28.
5. Середюк Н.М. Внутрішня медицина. - К: Медицина, 2006.- С. 162-169;
188-193; E - mail: [email protected] kiev. ua.
6. Єпішен А.В. Внутрішні хвороби. - Т: Укрмедкнига, 2005.- С.338-347;
347-354.






Список наочних приладь:
1. Таблиця № 15 - « Крупозна пневмонія».
2. Таблиця № 15-А - «Гостра пневмонія».
3. Таблиця № 9 - «Плеврити».
4. Антибіотики (гентаміцін, пеніцилін).
5. Сульфаніламідні засоби (бісептол, гросептол).
6. Жарознижувальні засоби (аспірин).
2. Бронхолітичні засоби (еуфілін, ефедрин).
3. Кишенькові інгалятори (беротек, сальбутамол).
4. Антигістамінні препарати (супрастин, димедрол).
5. Відхаркувальні засоби (мукалтин, бромгексин).







Засоби активації студентів:
Питання:
1. Що означає терміни пневмонія, плеврит, ексудат?

2. Які дані аускультації можна отримати при пневмонії, плевриті?

3. Які перкуторні звуки можна отримати над ділянкою ексудату?

4. Яке положення займає пацієнт при сухому плевриті?

5. Які препарати полегшують відходження харкотиння?

6. Що таке постуральний дренаж?

7. Участь медичної сестри в профілактиці захворювань та «Д» пацієнтів.







Проблемні ситуації:

1. Ви ознайомилися з можливими клінічними проявами пневмоній, плевритів. Назвіть їх.

2. Які методи обстеження використовують для діагностики захворювань?

3. До Вас звернулася жінка, 29 р., з сильними болями в лівій половині грудної клітки, які посилюються при глибокому диханні і кашлі. Якими засобами можна полегшити ці болі.




15

Приложенные файлы

  • doc 19145614
    Размер файла: 148 kB Загрузок: 1

Добавить комментарий