Тема : Хліб в родинній обрядовості українців
Мета : ознайомити учнів з обрядами та звичаями свого народу, де окрасою є хліб; виховувати пошану до хліборобської праці, любов до рідного краю, пошану до хліба ; прищеплювати бережливе ставлення до хліба.
Тип уроку : комбінований
Обладнання :вишитий рушник, хліб, інтерактивна дошка
Місце проведення :аудиторіяМетодичний інструментарій :
Хід уроку
І. Організація класу
1. Слово вчителя.
Доброго дня шановні колеги. Перш ніж ми перейдемо до розгляду теми, хочу вашу увагу звернути на народний календар.
ІІ. Засвоєння знань народного календаря.
Слово вчителя
( слайд 1)
Наявність у календарі 29 лютого — ознака високосного року, яка лякає людей певними забобонами, прикметами та неоднозначним ставленням до цієї дати. Cаме лише слово «високосний» навіть упевнену в собі людину примусить задуматись. Відтоді, як людство перейшло на григоріанський календар, вважалося, що високосний рік не віщує нічого доброго. 29 лютого, день Касьяна, випадає один раз на чотири роки, тобто на високосний. У народі він вважається нещасливим днем. Зоя Борець із с. Мозоліївка Глобинського району розповідає, що здавна люди з тривогою очікували та переживали високосний рік. Бо він вважався несприятливим як для людей, так і для домашньої худоби, збіжжя. Недарма наші предки казали: «Касьян на скот гляне – скот валить, на дерево – дерево валить».
За переказами, якось святий відмовився допомогти чоловікові витягнути віз, що зав’яз у болоті, — побоявся забруднити свої ризи. І це не єдиний його гріх: за іншою народною версією, Касьян три роки п’є запоєм, а на четвертий, високосний — тверезіє.
За давніми народними уявленнями, Касьян – чоловік з довгою бородою, бровами, віями, за якими нікого не бачить упродовж 3-х років. На четвертий рік його брови піднімаються, і горе тому, на кого він подивиться. Люди в цей день намагалися не вставати з ліжка і не виходити на вулицю поратися по господарству до сходу сонця, щоб Касьян не бачив, адже він може навіть зурочити. Вважається: на що цього дня Касьян гляне – все в’яне, тож краще не гнівити його. Дехто лякав дітей Касьяном, аби ті були слухняними.
У народі казали :
На Касяна не виходь до схід сонця, бо біда буде;
Коли на день Касяна багато снігу, то буде велика повінь;
Святий Касян з чортами всю ніч б’ється і йому не допомагають, а тому він такий лютий на людей.
Ось чому на похмуру і непривітну людину кажуть : « Чого ти на мене Касяном дивишся ?»
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
Бесіда
А зараз переходимо безпосередньо до нашої теми. ( слайд 2)
За всіх часів, у всіх народів найбільшим скарбом і святинею вважався, хліб. Скажіть будь ласка, що ви можете сказати про роль хліба у родинній обрядовості ?
ІV. Мотивація навчальної діяльності
Слово вчителя
Не обходиться без хліба чи калачів на Поділлі жодне родинне свято – з хлібом зустрічають появу немовляти, з хлібом виряджали дитя до школи, з хлібом ідуть на хрестини, з хлібом ішли свататись, а повернувши хліб розривали шлюбну угоду, хлібом благословляють на подружнє життя юнака і дівчину, з хлібом входять у нову хату, з хлібом проводжають у нову дорогу. Крім звичайного хліба, під час проведення родинних свят широко використовується спеціальна обрядова випічка – калачі, коржі, пироги, короваї. На них ми зупинимося детальніше.
V. Повідомлення теми і мети уроку.Як ви уже зрозуміли темою нашого уроку є « Хліб в родинній обрядовості».
VI. Сприйняття і осмислення нового матеріалу.
І розповідь я хочу розпочати з хрестинних калачів. ( слайд 3)
Калачі на Поділлі є традиційним атрибутом хрестин, калачем і хрестинною квіткою тут обдаровують всіх гостей. У різних регіонах Поділля хрестинні калачі відрізняються між собою за розмірами і оздобленням. Наприклад, у північних і центральних районах Поділля гостям роздають калачі середніх розмірів ( вагою 150-400 грам), до складу хрестинних квіток тут входять житні колоски, калина,барвінок, а також засушені або свіжі квіти. У південно-західних районах Поділля хрестинні калачі значно більшого розміру, і хрестинні квіточки тут виготовляють з вічно зеленого барвінку та засушеного запашного васильку. Роздавання калачів і хрестинних квіточок є найурочистішим моментом хрестинного застілля. Всім гостям калачі з квіточками роздавала у давнину баба-повитуха. У наші дні це робить рідна бабуся або найстарша представниця роду. Подружні пари обдаровуються разом, а кожному неодруженому хлопцеві або дівчині дають по два калачі і по дві квіточки – «до пари». Для порівняння можна навести такий приклад : в селі Стіні Томашпільського району перший день хрестин називають «калачами», і печуть тут калачів дуже багато. В цьому краї зберігся унікальний звичай справляти хрестини всім дітям одночасно. ( слайд 4)
Хліб на сватання. ( слайд 5)
Свататись в Україні завжди йдуть із хлібом та пляшкою горілки. Хліб для сватання повинен бути житнім і підсіяним житніми висівками, бо жито в народній уяві символізує життя. Для того, щоб була вдача, хліб для сватання позичають у тих господарів, які мають дочок. Хліб не брали голими руками, а загортали у рушник або хустину, « щоб молодята голими не були – не бідували». Для того, щоб старости розпочали мову про сватання потрібно було покласти хліб на стіл. Якщо дівчина не бажала виходити заміж, вона брала зі столу принесений старостами хліб, вклонялася їм, цілувала хлібину і повертала зі словами : « Спасибі за честь,та нехай вам Бог дає з інших рук». Якщо сватання завершувалось відмовою, старости забирали хліб, пляшку і йшли. А коли отримавши згоду від батьків та молодої, старости намагалися покраяти швидше хліб, щоб молода не передумала і « не віднесла хліба».
Калачі і хліб для запрошення на весілля. ( слайд 6 )
Для запрошення на весілля в селах Поділля печуть різні калачі. В селах Вінницького району молодий або молода запрошують один одного та хатніх родичів своєї половинки спеціальним калачем, який випікають разом із короваєм. Його називають короваєвою парою або парним калачем. Молодий запрошує хлібом, а не калачем, старшого боярина і старосту, молода відповідно - старшу дружку. Іноді особливі калачі печуть для запрошення хрещених батьків. В центральних районах Поділля їх просять парними калачами, а в деяких регіонах калачі мають вигляд пари голубів. ( слайд 7)
Запросивши всіх родичів калачем, якщо трапиться так, що калачів не вистачає, з одним калачем повертаються додому, добирають калачів ще і йдуть просити далі, щоб, запросивши весь рід, повернутися не з порожніми руками, а обов’язково з калачем, щоб в родині був достаток.
Дещо відрізняються калачі якими просять на весілля у південних та південно-західних районах Поділля – це так звані калачі побігущі ( слайд 8). Вони значно більшого розміру, ніж у центральних районах і мають отвір в середині. Побігущий калач або пару калачів молодий чи молода носять підвішеними на рушникові або червоному поясі чи стрічці. Під час запрошення на весілля у південних і південно-західних районах Поділля родичів калачами не обдаровують, побігущого калача або пару калачів лише кладуть на столі, проголошують запрошення, а , виходячи з хати, забирають із собою.
Весільний коровай. ( слайд 9)
Найвеличнішим і найвишуканішим серед усіх обрядових хлібів є весільний коровай. Випікання короваю – справжнє таїнство, яке обставлене багатьма обрядовими діями, повір’ями і піснями. По тому, чи вдався коровай, загадують, як житиме молоде подружжя. Якщо коровай вийде гарним, і життя буде гарним, якщо лопне посередині – молоді розійдуться, якщо перекоситься чи підгорить – подружнього щастя годі сподіватись. Для випічки весільних короваїв, запрошують найближчих родичок, які живуть щасливо у першому шлюбі. Колись коровай робили з двох частин, нижню називали підошвою і виготовляли її із житнього борошна. Верхню частину робили з пшеничного борошна найкращої якості. В наші дні в селах Вінниччини коровай печуть на величезному декові і підошву, як правило, виготовляють із того ж тіста, що і коровай. По середині короваю найбільша квітка, яку називають – шишкою або ружею. Повна ружа символізує фізичну зрілість, розквіт молодої чи молодого, їх готовність до створення сім’ї і продовження роду. Спечений коровай прикрашають кетягами червоної калини і барвінку. Наприклад , в Іллінецькому районі у день весілля, перед тим як сісти за стіл у парі на посад, молодята тричі обходять навколо короваю. Після урочистого обходу, молодих заводять за стіл, а старости підносять коровай на рушникові і ставлять перед молодими на столі, де він лежатиме до роздавання.
І південних районах Вінниччини та Подністров’ї замість весільного короваю – випікають голубів. ( слайд 10)
Використання звичайного хліба у родинних обрядах. У весільних обрядах, крім спеціальних обрядових виробів широко застосовуються і звичайні хлібини. Перевага надається житньому хлібові. Дуже поширений на Вінниччині звичай – влаштовувати молодим перейми, коли ті повертаються з вінчання або розпису. Друзі, сусіди, близькі родичі( як правило чоловіки та хлопці) виносять ослін, покритим рушником, на якому лежить буханець хліба з сіллю і ставлять перед молодими на дорозі. Перейшовши до перейми, молоді цілують хліб, молодий платить гроші тому, хто влаштовує перейму, а хліб з рушником забирає собі. Хліб використовується також під час обряду покривання. Молода тримає хліб у руках, коли її знімають вінок і пов’язують хустку. Виряджали сина в далеку дорогу, мати загортала у вишиваний рушник свіжу паляницю і разом з рушником вручала її синові, щоб дорога була доброю і щасливою, щоб не голодував син ніколи і завжди повертався до отчого дому. Справляли люди новосілля, то до них теж приходили з хлібом, щоб жилося у цій хаті щасливо і завжди було що їсти і пити. В останню дорогу проводжають людину і теж несли хліб. Це давні традиції нашого народу. Та й дорогих гостей ми завжди зустрічаємо хлібом-сіллю.
Ритуальні хліби. Хліби та калачі широко використовуються в обрядових діях, пов’язаних з похороном небіжчика. « З хлібом, зерном, борошном, пирогами родичі йшли провідувати покійника, щоб у хаті після смерті члени родини не було збитків». « Перед тим, як покійника мають винести з хати, людям, які під час похорон виконують певні обов’язки, роздають калачі і в’яжуть до лівої руки рушники і хустини». Ритуальні калачі роздають під час поминальних трапез, несуть на могили під час поминальних днів.
Голубки. ( слайд 11)
Голубки або пташенята роздають на похороні та під час поминальних обідів дітям, коли помирає дитина.
Поминальний калач.( слайд 12)
Такі калачі роздають всім присутнім на похоронах, а також під час поминальних трапез.
Прохідні калачики. У селах Ямпільського району на похорон печуть прохідні калачі. Їх ламають на шматочки і несуть в мисці або на рушникові під час похоронної процесії, роздають чужим людям по дорозі до цвинтаря як відкуп за душу покійного.
Помана. ( слайд 13)
ЇЇ печуть на похорон та в поминальні дні ( 40 днів, рік). Під час поминального обіду помана із запаленою свічкою стоїть посеред столу. По закінченню трапези в день похорону помана залишається на столі аж до наступних поминок( 9 днів). На поминки ( 9 днів, 40 днів, роковини) її віддають комусь з присутніх разом з подарунком – хусткою, сорочкою, спідницею.
VII. Узагальнення й систематизація знань.
Отже, ознайомившись з невеликим екскурсом про хліб в родинній обрядовості, робимо висновок, що хліб посідає особливе місце в житті людини. Ми бачимо, що людина народжується і її вітають з хлібом ; з хлібом вирішують долю людини, що спостерігається під час сватання, запрошення на весілля та власне самого весілля ; з хлібом людину проводжають в останню дорогу. Отже, хліб має для людей символічне і ритуальне значення.
VIIІ. Проведення підсумків навчальної діяльності.
На закінчення уроку я хочу пригостити всіх вас хлібом, щоб ви ніколи не втратили смаку українського хліба, щоб ви всі завжди були ситі й здорові, веселі й щасливі, щоб в усі часи, в усі віки на українському столі на білій вишитій скатертині лежала, немов сонце, кругла паляниця.(Учитель читає вірш, а в цей час дітям роздають по окрайцю хліба )
Хліб на столі. Пахучий і рум”яний.
Неначе сонце встало з-за гори.
Лоскоче душу хліб святий, духмяний,
Неначе каже: „Їж мене, бери!”
На рушнику гаптованім, строкатім,
Що мама вишила ,.. давно оте було…
Блаженний хліб… Молитвою у хаті
Враз роздалося. Наче зацвіло…
А за вікном – жоржини гордовиті
Наївно знову стукають в шибки…
І чисті роси, сонцем не допиті,
Вже напувають житні колоски…
Майбутній хліб. Яка важка дорога!
Це знають і старі, і молоді.
І прикро так! І так бере тривога,
Що десь голодні люди є й худі.
А хліб, буває, викидають… -
Нехай суха буханка і черства.-Згадай, що люди голодають,
І їм як мед, пекуча кропива…
Цінуймо хліб! Не кидаймо додолу!
Бо він святий, як ангела душа.
І він спішить до батькового столу,
До матері щоденно й до тебе поспіша…
І ось він тут, всміхається до тебе,
А за вікном зітхають явори…
Є сіль і хліб, і більшого не треба,
Цінуй його. Він твій. Бери…
Лісненко Тетяна Станіславівна
ІХ. Повідомлення домашнього завдання.
Написати рецепт виготовлення домашньої паляниці вашої бабусі чи прабабусі. При можливості принести фото виготовлення вашою бабусею хліба.
Приложенные файлы
